Original subtitles

Downloaded from YTS.MX

Official YIFY movies site: YTS.MX

[грає музика російською]

[грає рокмузика]

[лікар] Товаришу Довженко…

Вам зрозуміла суть цієї комісії?

Так. Ви маєте визначити, чи я не божевільний.

Ми маємо визначити, чи є ви осудним.

Тоді давайте я вам допоможу. Закінчив школу з відзнакою…

Відслужив в армії… Склав іспит до Київського політеху.

Тямлю в електриці.

Завоював серце прекрасної дівчини і зробив з нею симпатичного хлопчика.

Ем… Що ще? Не знаю…

До вбиральні ходжу самостійно.

Цього достатньо, щоб визнати мене осудним?

[ледь чутно різні голоси]

[Довженко] Прам-парам-пам-пам!

[хлопчик] Привіт!

[Довженко сміється]

З днем народження, сину.

Тату, ти все пропустив.

А от і ні. Я все бачив.

Синку, я бажаю тобі бути вільним і мати велике серце, де немає страху.

А це тобі.

Давай допоможу.

Ну як? Тобі подобається?

Диви, що в мене є. Це мені дідусь подарував.

Скажи, класний?

Ага…

Я три години провів у СІЗО.

Знову? І що на цей раз?

Міліціонерам не сподобалася моя зачіска.

А воно й не дивно, що не сподобалась.

З днем народження тебе, Тарасику.

- Доню, мені треба йти. Дякую. - Ні. Тату, стривай.

- Я думала, ти ще залишишся тортик поїсти. - Я не можу…

Валентине Георгійовичу, якщо ви через мене, то не переймайтесь. Обіцяю…

поводити себе тихо, власну думку тримати при собі й партію не критикувати.

Усе, давай, сідай я кажу.

[лікар] Вас було виключено з інституту за прослуховування забороненої музики. Так?

За анонімним зверненням.

- Як справи на роботі? - Дякую.

Усесоюзне наукове товариство психіатрів влаштовує міжнародну конференцію.

Будуть гості зі Сполучених Штатів. Ну а я виступатиму з доповіддю.

О, Валентине Георгійовичу…

У мене раптом з’явилась ідея, як раз і назавжди поселити в серці

непутящого зятя любов до свого зразкового тестя.

Так? Цікаво, як це?

Якби вам вдалося вмовити своїх закордонних колег

привезти із собою декілька альбомів Led Zeppelin або Deep Purple…

Я б вам зізнався у своїй щирій і вічній любові.

- [Тарас] Мамо! - Перепрошую.

[Оксана] Що, мій хороший?

Ти, Андрію, велика дитина.

Як для професійного психіатра ваш висновок… вельми поверховий.

А знаєш, у чому твоя біда?

У тому, що за твоїм так званим бунтом нічого не стоїть.

Бунт повинен мати причини, призводити до змін.

Інакше це просто поза, щоб привернути до себе увагу.

А знаєш, хто так робить?

Просвітіть, будь ласка.

Хлопчики. Без принципів.

Дивно чути про принципи від людини, яка все життя, щоб досягти посади…

лиже чужі зади.

За здоров’я!

Тату!

[грюкає дверима]

Задоволений?

Тобі не треба було з ним так поводитись.

Йому не треба було сприяти моєму виключенню з інституту.

- А ти цього точно не знаєш. - Цікаво, хто ще міг написати ту анонімку.

Дякую за цей чудовий вечір… Андрію.

Гей.

[лікар] Ми вам поставимо декілька запитань. Ви не проти?

У мене є вибір?

У вас у родині були психічні захворювання?

Ні.

Чи були в дитинстві струси мозку?

Наче ні.

[лікарка] Які у вас відносини з дружиною?

Регулярно.

- [лікар] Маєте коханку? - Ні.

- [лікар] Чому? - Що значить «чому»?

Ви товариський у побуті?

- Послухайте, я не… - У вас є інші заняття, крім основного?

Гуляти з сином сюди відноситься?

Вам подобається Вагнер?

- Вагнер? - [лікар] Так, Вагнер.

І як мені відповісти, щоб не здатися божевільним?

- [лікарка] У вас є друзі? - Сподіваюся.

- [лікар] З ким ви ворогуєте? - У мене немає ворогів.

Ви були психічно хворим під час скоєння антирадянських дій?

О, Довженко? Зайди до мене.

Скарга на тебе знову. З міліції.

Зовнішній вигляд, який ганьбить образ радянського громадянина, так?

Нічого нового. Я нічого протизаконного не робив.

Сядь! Довженко.

Ти в мене в печінках сидиш.

Подивись на кого ти схожий: ті патли, джинси.

- [директор] Антирадянщина ходяча. - Вам не подобається, як я працюю?

Мені не подобається, як ти живеш.

Усе від тої музики, яку ти слухаєш.

Де саме лише насильство, антикомунізм, секс.

Пробачте… А ви знаєте, що це таке?

[грає рокмузика]

[грає музика російською]

Я змонтував дві музичні фонограми, які ви просили.

Сьогодні вже їх можна буде ставити в ефір.

[грає рокмузика]

[грає рокмузика]

- Це що таке? - Я не знаю.

- Тату! - [Валентин Георгійович] Сідай у машину!

Коли Андрія відпустять?

До суду його триматимуть у СІЗО.

До якого суду?

[Валентин Георгійович] За антирадянщину.

А я тебе попереджав, що ти не матимеш із ним щастя.

І що далі? В’язниця?

[Валентин Георгійович] До трьох років.

- [підсудний 1] Начальник, хату переплутав? - [міліціонер] Роти позатикали!

[підсудний 2] Патлатий, у тебе куртка гарна.

Я кажу: куртку знімай.

Відвали.

Тату, будь ласка, витягни його звідти.

А ти знаєш, що він назвав мене сраколизом?

Я прошу тебе.

[підсудний 2] Шкари теж знімай.

[підсудний 2] На куртку граю.

[підсудний 2] Давай, роздавай.

Один варіант є: підсудні за антирадянську позицію проходять у нас медекспертизу.

- Яку експертизу? - На осудність.

- Тобто ти хочеш сказати, що людина, яка слухала заборонену музику,

- вважається божевільною? - Так.

І давно це відбувається?

Відтоді як в інституті Сербського вигадали термін «повільно плинна шизофренія».

Симптоми є, а хвороби немає.

Повільно плинна шизофренія існує тільки в нас у союзі.

Не визнана ніде у світі. Але я тобі цього не казав.

Думаєш, Андрія теж відправлять на цю вашу експертизу?

[Валентин Георгійович] Я не думаю. Я знаю.

Так державна машина мститься тим, хто її образив. Нічого не можу зробити…

Бо ти і є… частина цієї машини.

Тримай, красуня.

Іди сюди. Давай! Не бійся, сідай.

Вали звідси.

Хріново виглядаєш.

- [підсудний 3] За що ти тут? - Увімкнув музику на робочому місці.

О… Що слухаєш?

Led Zeppelin, Deep Purple, Rolling.

А я більше Black Sabbath люблю.

- [підсудний 3] Віталя. - Андрій.

- Дякую. - Облаштовуйся.

- Навіщо ти це зробив? - Вони знов звільнили мене.

А про нас ти подумав?

Послухай: я не влаштовую ніякої акції протесту.

- Просто ввімкнув улюблену музику. - Заборонену музику!

[Довженко] Я не розумію, чого ти так завелась.

Випишуть мені штраф або призначать громадські роботи.

Я ж не якесь там партійне цабе чи поет-модерніст.

Нікому до мене немає діла.

Андрію, тобі загрожує в’язниця.

З чого ти взяла?

Батько сказав.

Та це його потаємне бажання: побачити мене за ґратами.

Припини клеїти із себе дурня. Усе дуже серйозно.

Батько сказав, що зараз за твою статтю відправляють до психлікарні.

Куди?

Буде призначено комісію, яка визначить, сповна ти розуму чи ні.

Ти жартуєш?

Андрію.

На цій комісії ти повинен сказати, що тобі потрібна допомога.

Тебе відправлять до якоїсь психлікарні на кілька тижнів, а потім відпустять.

Це майже як санаторій.

Я не буду цього робити. Я не божевільний.

Тоді ти ще довго не побачиш мене й Тараса.

Це єдиний спосіб не потрапити за ґрати.

[лікар] Ви були психічно хворим під час скоєння антирадянських дій?

[звучить голос Оксани в голові]

Так. Я не усвідомлював власних дій.

До нас щойно надійшла інформація, що ваш батько влаштовував голодування.

Йому відмовили в наданні другої групи інвалідності.

Через це він не міг влаштуватися на роботу.

Батько просто хотів, щоб місцева влада його почула.

- [лікар] І як? Почула? - Ні.

Він помер, так і де домігшись справедливості.

Справедливості?

Ви вважаєте, що радянська влада може вчинити так зі своїми громадянами?

Валентине Георгійовичу, у вас є питання до підекспертного?

Так. Є.

Скажіть: ви засуджуєте дії свого батька?

Ні. Я вважаю, мій батько вчинив правильно.

[лікар] Немає про що думати, Георгійовичу.

Ти поважна людина, а він тебе ганьбить. Маєш якось відреагувати.

Показати, що не розділяєш його реформаторську маячню.

Ми підготували висновок. Форма стандартна.

Діагноз - повільно плинна шизофренія.

Треба направити його до нашої міської психлікарні звичайного типу.

- Там людські умови тримання. - Гаразд.

І ще, Володя, Я прошу тебе проконтролювати це особисто.

- Звісно! Можеш на мене розраховувати. - Дякую.

Один раз увімкнув заборонену музику. Один раз, блядь! Сука.

Суд можуть провести й без тебе, якщо вирішать, що ти небезпечний.

А ти поїдеш до психушки по інструкції.

За якою ще інструкцією?

Інструкція про нагальну госпіталізацію психічно хворих.

Бля…

Виходить, що я можу провести там хтозна скільки…

[Віталій] Декому вдається вийти швидше.

[Віталій] Вони якимось чином передають свої медичні картки на захід.

Там наші дисиденти піднімають шум.

А такі, як Сахаров, почнуть закидати ЦК листами з проханням звільнити в’язня.

[Довженко] Навряд чи я буду цікавий Сахарову.

[Віталій] Андрію… Захід бореться за всіх, хто подав голос.

Опинишся там, знайди спільників. І дійте разом.

Тримай. Це тобі знадобиться.

[грає рокмузика]

Виходимо. Перший пішов. Я сказав «пішов».

[конвоїр] Швидше. У шеренгу.

[лікар] Так, товариші пацієнти.

Вітаю вас у нашому славному закладі.

Мене звуть товариш Козич. І ви це швидко запам’ятаєте.

У мене є дві хороші новини, які піднімуть вам настрій. Перша…

Поздоровляю. Ви потрапили не у в’язницю.

Це зразковий спец.

І ми обов’язково вилікуємо вам мозок.

І друга новина. На вас чекає приємний теплий душ.

Зараз колега збере у вас усі цінні речі. Вони вам усе одно не знадобляться.

[санітар] Ну що дивишся? Вивертай кишені.

[санітар] Так. Що в тебе?

[санітар] Так. Наступний.

Ти що? Геть порожній?

[санітар] Сука!

За мною шеренгою руш, сучата.

Чого завмерли? Швидко!

[санітар] Проходь!

[санітар] Не ставай. Підтягуйся! За мною.

[санітар] Проходь давай. Живіше!

[Козич] Зараз.

Рот!

[Козич] Сідай.

- Відкрий. - Хлопці, я ж заплатив.

Рот!

Відкрий.

[Козич] Пащеку відкрив.

[санітар] Куди?

Розвернись!

[санітар] Швидше. Пішли. І не відставати.

По палатах!

[Козич] Сюди йди. За мною.

[Козич] Давай!

Ласкаво просимо до раю. Відбій!

Не сидиться, не лежиться, не гуляється.

Не сидиться, не лежиться, не гуляється.

Не сидиться, не лежиться, не гуляється.

- Ти мені? - Давай іди.

Ми звемо його Гамлетом.

Він що, данський принц?

[пацієнт 1] Узагалі-то він був нормальним.

Але після того як його товариш помер від побоїв санітарів,

реально з’їхав із глузду.

- Сергій. - Андрій.

Це від галоперидолу. Скоро сам зрозумієш.

Он там Пастор. Він молиться. Тут такі штуки заборонені.

Тому він вдає, що гріє пику.

То Баян.

[Сергій] То Привид.

[Сергій] А то - Дід.

Він у нас гросмейстер.

Усе, діду. Іди давай.

Вони вже тут так давно, що навіть ніхто не знає, хто вони.

Навіть вони самі.

- То полковник Рогоза. - [Довженко] А з ним що?

Тут таке називається «фіксація».

Чому йому ніхто не допоможе?

Не можна.

Не можна. Бо опинишся на його місці.

Гей, чуєш? А його за що так?

А ти, я бачу, допитливий?

Ти часом не гебешний щур?

Судно, сволочі!

[Козич] На сніданок! Підйом!

[Рогоза] Судно!

Судно!

Давай папочка поможе. Псс…

Чого спимо? Дурики антирадянські.

Бігом у їдальню! Давай!

Нелюди!

Тобі тут не місце.

Так. Я не божевільний.

Це місце полковника.

Миколо.

[товстун] Дід! Ну йоб твою мать!

[Микола] За що ти тут?

Увімкнув улюблену музику на робочому місці.

Політичний, значить?

Ні. Я взагалі не тямлю в політиці. Я тут випадково.

Буду писати скаргу.

Хтось із вас мусив же це робити. Може, підкажете, з чого почати.

Тут писати заборонено. Чи тобі вчора не провели інструктаж?

[Пастор] Але це ще не найгірше у твоєму випадку.

Ти не можеш ні протестувати, бо не заарештований.

Ні захищатися, бо тебе визнали психічно хворим.

Краще тобі, синку, запхнути в себе пару ложок. Іншого тут не дають.

А до обіду ще далеко.

Веселіше. Не кучкуємося.

[російською] Як психи на нейролептиках розсекретили агента?

[лікар] Я не думаю, що його викрили. Це був особистий конфлікт із Рогозою.

[російською] Співробітник КДБ в реанімації.

[лікар] Ми все з’ясуємо. Ми знайдемо, хто це зробив.

[російською] Твоя задача - не шукати.

[російською] А забезпечити належне функціонування системи.

[російською] А натомість з твого особистого кабінету

викрадають історію хвороби пацієнта, яку зараз читають американці.

[лікар] Що ви хочете, щоб я зробив?

[російською] Кажуть, що під ефедрином можна трахатися двоє діб безперервно.

[російською] Це правда, товариш Ходимчук?

[російською] А знаєш, що ще кажуть?

[російською] Що від нього хуй не стоїть.

Чорт! Мені пиздець.

[жіночий голос] Що сказали?

Американці запросили перевірку наших лікарень.

Ти розумієш, що це означає.

Якщо вони дізнаються, що ми шизофренію приписуємо дисидентам…

Це хтось із твого відділення.

Крім убивць і психопатів, у тебе чотири палати дисидентів.

Я в курсі. Мене про це три години допитували.

Та хулі з того, що ти в курсі?

- Рогозу треба звільнити. - Ти здуріла, Лахновська?

Це не він передає документи.

- Звідки ти знаєш? - Звідки я знаю, твою мать?

Він під наглядом у твоїх санітарів увесь час.

До нього приходить тільки дружина. Її обшукують.

Він не міг передати ці документи. І взагалі.

Розумно було б схилити його на наш бік, а не фіксувати пасками.

Навіть якщо хтось із пацієнтів передав ці документи, він може про це знати.

Я не менше ніж ти зацікавлена дізнатися, хто це.

І повір мені: якщо я це зроблю,

подвійна доза сульфазину буде подарунком йому

порівняно з тим, що я приготувала.

А Рогозу треба звільнити.

Добрий день!

Скажіть, будь ласка, у якому відділенні Андрій Довженко.

Дов-жен-ко.

Такий пацієнт… не поступав.

Ти що, сучий сину, наробив? Ти куди його відправив?

Так, як ви й просили. До психлікарні.

Я наказав відправити його до звичайної, а він зараз у спеціалізованій.

До речі, знайомтеся. Віталій Кравець.

[російською] Комітет державної безпеки.

[російською] Добрий день, товаришу Стельмах. Дуже радий.

[російською] Я так розумію, що зараз ішлося про вашого зятя.

[російською] Боюся, у мене для вас погані новини, професоре.

[російською] Та ви сідайте. Сідайте, Валентине Георгійовичу.

[російською] Як кажуть: у ногах правди немає.

[російською] Сьогодні вранці суд розглянув справу вашого зятя Андрія,

підтвердив правильність медичного висновку

і ухвалив рішення відправити вашого зятя на примусове лікування.

[російською] У психіатричну лікарню спеціального типу.

[російською] Там, де він зараз, йому не місце. Погоджуєтеся?

[російською] Так.

[російською] Неможливо залишатися повністю адекватним,

провівши багато років із людьми з явними порушеннями психіки.

[російською] Чи не так, професоре?

[російською] Так.

[російською] Думаю, Оксана й Тарас теж поділяють нашу думку.

[російською] До речі, як вона?

[російською] Був на прем’єрі «Перстень з діамантом».

[російською] Які Оксана робить костюми! Овва! Молодчинка!

[російською] А з Тарасом як? Справляється?

[російською] Йому ж лише вісім. Мабуть, Андрія їй дуже бракує.

[російською] Це ще добре, що проблеми не почались.

[російською] Вибачте, які проблеми?

[російською] Ви самі знаєте, як суспільство ставиться до тих,

[російською] чиїх рідних офіційно визнано психічно хворими.

[російською] Дітей просять забрати із садка, сусіди просять переїхати.

[російською] Роботодавці взагалі просять знайти іншу роботу.

[російською] Порушується належне функціонування системи.

[російською] Скажіть, що я можу для вас зробити.

[російською] Та ви сідайте, Валентине Георгійовичу.

[російською] Залиште нас.

На.

Боже, поможи.

Що це?

Бери давай і пий.

[Довженко] Я маю право знати, що приймаю.

Ні. Не маєш.

- Тоді не буду. - Не вийобуйся мені. Пий давай.

Давай!

Куди?

Рота показуй.

[грає рокмузика]

А, блядь.

Ну що, патлатий?

Будемо робити з тебе зразкового радянського громадянина.

[грає рокмузика]

[шикає] Я дала тобі знеболююче сильне, зараз полегшає.

[Рогоза стогне]

- Готовий? - Угу.

Як тобі вдалось умовити Ходимчука звільнити мене?

Сказала, що ти будеш співпрацювати з нами.

[Рогоза] Мізки наче свинцем налиті.

[Рогоза] Думки плутаються. Неможливо ні на чому зосередитися.

Нічого. Зараз буде краще. Поїхали.

Здається, єдине, про що я здатен думати,

це про самогубство.

Усе ж таки мене зламали.

Ні, не так. Останнім часом давали тобі багато транквілізаторів.

Зараз буде краще.

Я хочу запитати тебе дещо.

Вітя…

На захід потрапив медичний висновок одного з наших пацієнтів

з діагнозом «повільно плинна шизофренія». Щось знаєш про це?

Ні. Чому ти питаєш?

Так КДБ мене обшукує.

Приїхали, влаштували допит. Обшукали всю квартиру.

Нічого не знайшли, але слідкують за мною.

- Що за пацієнт? - Євген Мірошніченко.

- Бідолага, який помер від побоїв? - Угу.

Так ось чому гебісти засилають сюди своїх щурів.

- Вітя… - Я дійсно про це нічого не знаю.

Зверху прийшов наказ про застосування жорстоких катувань

до всіх політичних. Ти перший. Потім інші. Розумієш?

Послухай, я чесний із тобою.

Хоча в одному ти права: якби я був до цього причетний…

я б тобі не сказав.

Не довіряєш.

Не хочу наражати тебе на небезпеку.

Ти єдине, що в мене лишилось.

[шум за дверима]

[скрип дверей]

Не кучкуємося!

[грає рокмузика]

[товстун] Я щось не ясно сказав?

[Довженко] Гей, Діду. Ходи сюди.

Сідай. Грати будемо.

Гарний хід.

Чуєш, за що ти тут?

Я таксист. Вірніше, був ним.

Розмовляв із пасажирами про те, про се. Ну, коротше, ти поняв.

Видно, сказав, не те, що треба, тому, кому не можна було.

Але я скоро виходжу.

Гей, Діду. Давай грати за правилами.

Як тобі це вдалося?

Сказав на комісії, що помилився. Що не усвідомлював власних дій.

Що радянська влада - найкраща влада у світі.

Ну, вчинив розумно, одним словом.

Чинити, як ти, - це здатися.

Називай речі своїми іменами.

Нехай так. Зате я вийду звідси і знову сяду за баранку.

Тебе визнають інвалідом другої групи і начислять пенсію 45 рублів.

Тобі закриють доступ до багатьох професій. У тому числі, і водія.

Тебе позбавлять громадянських прав і призначать опіку.

Пощастить, якщо це буде хтось із твоїх родичів,

а не людина гебістів.

Та пішов ти.

Андрій.

Я… хотів попросити не перешіптуватися за спиною.

Я тут, знаєте, теж не за власним бажанням.

Ти мені заважаєш.

[охоронець] Довженко!

[охоронець] Ходимчук викликає.

[Ходимчук] Ну як вам у нашій лікарні…

товаришу Довженко?

То це все ж таки лікарня?

Просто у мене, знаєте, склалося враження, що це щось значно гірше в’язниці.

Ну що ви. За радянським законодавством примусове лікування не є покаранням.

Ви ж тут не у в’язниці. Ви пацієнти.

Хворі пацієнти.

Сумніваюсь.

Ну чому ви ставите під сумнів професійні висновки лікарів-експертів.

І закордонні колеги дуже високо оцінюють радянську психіатрію. Дуже високо!

Можливо, їм не все показують?

Можливо, їм невідомо, що абсолютно нормальних людей

радянська психіатрія запроторює за ґрати?

Не нормальних, а хворих.

Це я нормальний, а ви - хворий.

Сьогодні ви критикуєте радянську владу,

потім вас надихає ідея ненависті до органів міліції.

А закінчуєте ви замахом на життя когось із високопосадовців.

Так… Що тут у нас?

Ого.

Спостерігається глибока психопатизація особистості шизоїдного кола.

Можливий повільно плинний шизофренічний процес.

Ну що? Нічого не хочете мені сказати, товаришу Довженко?

Наприклад?

Ну як? Що ви щиро каєтеся у своїх діяннях.

Що ви більше ніколи не скоїте подібних помилок.

[вистукує ритм]

[співає англійською] You need cooling, baby, I'm not fooling.

I'm gonna send ya back to schooling.

Way down inside, baby, you need it.

I'm gonna give you my love.

- I'm gonna give you my love. - Я прописую галоперидол.

В ін’єкціях чотири мілілітри п’ятипроцентного розчину.

І стелазін у пігулках.

[кричить] А для зняття депресивно-параноїдальних станів

[кричить] я призначаю ін’єкції однопроцентного сульфазину.

[грає рокмузика]

Суки!

[кричить]

[Довженко стогне]

[Пастор] Тихо…

[Пастор] Давай. Ось так.

Владико Вседержителю, Святий Царю, молюся тобі, Боже наш.

[Довженко стогне]

Не схожий він на щура.

Привіт… Усе настільки погано?

Що вони з тобою зробили?

Невже мені не личить?

Оксано… ти така гарна.

Усміхнись, будь ласка.

Знаєш, тут не так уже й погано. Як ти й казала, майже як у санаторії.

Годують добре. Палати світлі. Персонал привітливий.

Санітари - суцільна ввічливість і доброта. Годують нас вітамінами всякими.

Ти забув, що ти зовсім не вмієш брехати?

Що це? Що це таке?

- Це галоперидол. - [товстун] Гей!

Розмови про лікарню заборонені.

Що ж… Будемо розмовляти на менш приємні теми.

Як там тато твій?

Бачиш, мені вдалося, і ти посміхнулася.

Я буду боротися.

- Я вже написала скаргу в… - [товстун] Гей! Руки!

[тихо] Я вже написала скаргу в прокуратуру.

Завтра маю отримати відповідь.

Я буду робити все можливе, аби тебе витягнути звідси. Ти чуєш?

[Оксана] Ти тільки тримайся. Добре?

Ти ж знаєш: я ніколи не здаюся.

Ти б із цією хуйнею підв’язував, дядя.

- Ти свого батю добре пам’ятаєш? - Я його ніколи не знав.

А я свого трішки пам’ятаю.

Його фашисти розстріляли, коли я малий був.

Свої здали. Сусіди.

[протяжно] Поліцаї…

Такі ж самі дволикі виродки, як ті, що тут під дуриків косять.

Я їх наскрізь, блядь, усіх бачу.

Мене мамка не втримала. Вирвався в той самий момент, коли…

вони…

пуф!

І куля потрапила мені… от сюди.

«На ізльоте». І застрягла.

Ага… Кулю дістати не пробував?

Ти дурачок? Це ж пам’ять… про батю.

Ця хуйня… допомагає мені вгамувати біль.

Ой, блядь… Тоска.

[Козич] Давай наших поганяємо.

- Ти як? - Усе тіло ломить.

Та ще й у роті з’явилася якась біла херня.

Постійно хочеться прополоскати.

Стелазін. Ти, вочевидь, сильно розізлив Ходимчука.

Він виявився не фанатом рокмузики.

Ти за крок від інсуліну, товаришу.

Його тут прописують особливо непокірним.

Спочатку ти стаєш глухим, як тетеря.

А потім перестаєш реагувати на звуки й дотик.

Сидиш, як опудало, і пускаєш слину з рота.

За що ти тут?

Він розповсюджував український вісник Чорновола.

У 72-му його закрили. Відтоді він тут сидить.

Єдиний, кому він тут довірився, виявився гебешним щуром.

Він, з невинних розповідей Миколи, запроторив на ґрати трьох його друзів.

З того часу… він нікому не довіряє.

Нікому, крім вас?

У Пастора не менш цікава історія.

Три роки тому я написав лист до газети про те,

що багато священників радянської України - завербовані агенти КДБ.

Вони здають Комітету інформацію, отриману на сповіді від вірян.

А через кілька днів отримав повістку.

[російською] Просимо прийти на прийом у психоневрологічний диспансер.

У разі неявки буде повідомлено органи міліції.

Прийшов, і вже не вийшов.

То що у тебе: позиція чи поза?

Я… Я не розумію.

Суть проста: у позу стають шльондри, артисти й клоуни.

Вона легко змінюються залежно від бажань людей чи клієнтів.

А позиція завжди залишається незмінною.

[Козич] По палатах розійшлися. Ваша зміна закінчилася.

[санітар] Живіше!

[кричить] У шеренгу, бляді!

Хрестись.

[протяжно] Хрестись, падло.

О, бачиш? З першого удару. Давай ти.

Будь ласка, не треба. Я благаю, не треба, будь ласка.

Диви, як із цим треба.

[Козич] Встать.

[російською] Скажи таткові «А…»

Жуй. Виплюнеш - уб’ю. Жуй!

Жуй.

Ти хулі сів?

Чуєш?

Що ти докопався до нього?

Що ти, блядь, вякнув?

Що, з кимось молодшим потягатися в тебе яйця замалі?

На, сука!

[Довженко сміється]

[Козич] Ні-ні…

У мене для тебе… інший метод.

- Мам… - Що мій хороший?

[російською] Добрий день, Оксано! Я Віталій Кравець, знайомий вашого батька.

Як ви сюди потрапили?

[російською] Двері були незамкнені.

Я не знаю, хто ви й що вам треба, але вам краще піти.

Я зараз викличу міліцію.

[російською] Ну, що ви, Оксано!

[російською] Я ж тут заради вас.

[російською] Хочу поговорити про ваш запит у прокуратуру.

[грає музика]

Роздягай. Знімай шмотки.

Давай, блядь.

[російською] Попросіть сина піти у свою кімнату.

Любий, іди, будь ласка, до себе в кімнату. Добре? Я скоро прийду.

Тарас?

[російською] Візьми цукерку.

[російською] Візьми цукерку, Тарас.

Дякую.

[російською] Хороший хлопчик.

[тиша]

[шумить вода]

[санітар] Знімай.

[російською] Оксано…

[російською] Я змушений просити вас…

покинути спроби змінити становище Андрія.

[російською] Адже ви робите йому тільки гірше.

[російською] Після кожного вашого запиту йому збільшуватимуть дозу нейролептиків.

[російською] І він… дуже швидко втратить інтерес до всього.

[російською] І навіть до сім’ї.

[російською] Ну невже ви хочете бачити його таким?

[дзвонить телефон]

[російською] Мені здається, вам варто відповісти.

[російською] Сміливіше.

Так. Слухаю…

Це називається «укрутка».

Придумали світлі уми санітарів.

Скоро ти навіть дихати не зможеш.

Відпочивай.

[російською] Дзвонили з театру?

Сказали взяти відпустку за свій рахунок.

[російською] Слухайте: а це чудова ідея!

[російською] Я думаю, відпочинок вам не зашкодить.

[російською] Ну що ж? Усього найкращого.

[російською] Передавайте привіт батьку.

[російською] А ось це я… конфіскую.

[голоси в голові] Це майже як санаторій. Усе дуже серйозно. Тебе випустять…

[голоси в голові] Тату, ти все пропустив!

[Лахновська] Це дія коректорів.

[Лахновська] Зараз вони вас приведуть до тями.

Я Ірина Лахновська. Завідувач цього відділення.

- Андрій Довженко. - Я знаю, хто ви.

Любите музику.

Тепер я вже в цьому сумніваюся.

Я хотіла подякувати за те, як ви вчинили з Полковником.

Він вам цього не забуде.

І як?

Вас оце все не обурює?

На роботі немає почуттів. Одні інструкції.

Не схожі ви на них.

Ану вшився звідси!

Коля, виведи його!

Дай мені відповідь на одне запитання.

А я думаю, куди морфій пропав. Знову почав.

- Кому ти служиш, Ірочко! - Не зрозуміла.

Я знаю все про тебе й Рогозу.

Вас бачила твоя симпатична медсестричка, коли ви ніжились у ванній.

Так ось чому ти змусила мене його звільнити.

Рятувала свого коханця…

Це не те, що ти…

Замовкни! Ти мене підставила!

Якщо я завтра до вечора не дізнаюся, хто вкрав ті срані документи,

то в тій палаті опинишся ти.

Завтра. Завтра…

[Лахновська кашляє]

[наглядач] Давай! Веселіше!

Я був відданим комуністом.

Вірив у партію і вождя.

[Рогоза] Життям ризикував заради світлого майбутнього.

Що пішло не так?

Після того як… на партійному з’їзді я сказав…

що з таким політичним курсом світло майбутнього виявиться

тонким промінцем у темній дупі…

усе пішло не так.

Хлопці, тут така справа.

Мені стало відомо, що на волю потрапив медичний висновок Мірошніченка.

Чий?

Євген Мірошніченко. Сидів тут за націоналізм.

У нього відкрилася виразка. Після операції його жорстоко побив Козич.

У нього розійшлися шви, і він помер.

Зрозуміло, що висновок передав хтось із лікарні.

Це хтось із вас.

Я розумію: тут нікому не можна довіряти.

Але ми могли б діяти спільно.

[товстун] Гей ти, дурик! Ану м’ячик кинь сюди мені.

[товстун] Ти що, глухий?

[товстун] Я сказав «м’ячик кинь мені».

[розгнівано] Блядь, ти що глухий? Я сказав «сраний м’ячик мені»!

[вартовий] Назад!

- Це що, блядь, таке? - [вартовий] Стояти!

[лунає постріл]

[важко дихає] Блядь. Марш, сука…

[лунають постріли]

Усім лежати! Нікому не рухатись!

Сука…

На землю!

[санітар] Усім лягти. Не рухатись!

Чого, суки антирадянські, повлягалися. Га?

[Рогоза] Бувайте, хлопці.

Доведіть цю справу до кінця.

[лунає постріл]

[схлипує]

[тяжко дихає]

[кричить] По палатах!

То ти ні хріна не божевільний.

Ти весь цей час придурювався.

Заспокойся!

Гей!

За божевільними менше наглядають.

Так це ти передав матеріали на волю?

Коли вбили Женю, я зрозумів, що не можу більше мовчати.

Як… тобі це вдалося?

Я давно помітив, що Ходимчук сраний наркоман і почав за ним стежити.

Якось він вмазався і заснув.

Я вкрав із його кабінету справу Жені.

Висновок сховав у тенісний м’ячик

і потім під час прогулянки перекинув його через паркан.

І санітари не помітили…

Кому є діло до того, що божевільний кидає за паркан.

Розумний, сучий син.

А хто його підібрав?

Мій батько.

Він влаштувався сторожем на залізничній станції недалеко звідси.

Він і передавав висновок в американське посольство,

і це наробило багато галасу.

Наскільки я знаю, от-от має пройти з’їзд психіатрів.

Але потрібно більше матеріалів.

- Більше. - Чорт. Я знаю про цей з’їзд.

[Сергій] Гей, хлопці, шухер!

Довженко!

[скрип дверей]

На вихід.

Вам пиздець.

[грюкіт дверей]

[грюкіт дверей]

Сідай.

[Стельмах прочищає горло]

Ну, як ти?

Андрію, у мене погані новини.

Щось з Оксаною? З Тарасом?

Тараса відсторонили від занять у школі,

а Оксану на роботі змусили написати за свій рахунок.

Тепер ти розумієш, що ти наробив?

Узагалі-то це ви мене сюди направили.

- Як я розумію. - І неправильно розумієш.

Насправді це заздалегідь спланована операція КДБ,

і ти став її частиною.

Що?

Нещодавно хтось із цієї лікарні передав американцям

висновок одного з пацієнтів із діагнозом «повільно плинна шизофренія».

Ну, американці вже давно підозрювали, що цей діагноз - просто фікція,

аби приховати політичні репресії проти інакодумців,

але зараз вони вимагають допустити їх до інспектування

психіатричних лікарень.

І погрожують

виключити радянське психіатричне товариство

з усесвітньої асоціації, а це вже скандал.

І тому в КДБ була розроблена операція по виявленню інформатора.

І для цього їм потрібна була підходяща кандидатура.

Ну… яка змогла б завоювати довіру пацієнтів.

[Голос зі спогадів] Декому вдається вийти швидше.

Вони якимось чином дістають копії своїх медичних справ, передають на захід.

Опинишся там, знайди спільників і дійте разом.

Андрійчику, вони тебе використали як наживку.

А… Чого їм від мене треба?

Ти просто повинен їм назвати того, хто передає інформацію на волю.

Синку, ти мусиш урятувати сім’ю.

Це я написав ту анонімку у твій інститут.

[грюкіт дверей]

Ми вас тепер так пиздить будем.

За смерть нашого. Ти кров’ю срать будеш.

[Голос у голові] Це заздалегідь спланована операція КДБ,

і ти став її частиною.

[Голос у голові] Ти повинен назвати того, хто передає інформацію на волю.

[Голос у голові] Бувайте, хлопці. Доведіть цю справу до кінця.

[Голос у голові] Ти мусиш урятувати сім’ю.

[грюкіт дверей]

[Микола] Давай на ліжко.

[сильний стогін]

Я більше не можу.

Я більше не можу.

[голосніше] Я більше не можу.

Заскокойся.

[шепоче] Тихо. Усе. Заспокойся.

Усе буде добре.

Чуєш? Де ти ховаєш решту документів?

[Довженко] Давай. Уставай.

[стогне]

Принеси розчин сульфазину, а то в нас закінчився.

Що відбулося у дворі?

Санітар побачив, як один із пацієнтів намагався перекинути матеріали за паркан.

Якби полковник його не вбив, ми б усі зараз лежали в «укрутках».

Ірино, мені шкода.

Хто передає матеріали?

Гамлет.

Нам потрібні історії хвороб усіх, хто має повільно плинну шизофренію.

Я знаю, кому їх передати.

Ви мусите нам допомогти, інакше його смерть буде даремною.

[грюкіт дверей]

Приведи наступного. А то ми й так не встигаємо.

[медсестра] Добре.

Я допоможу вам.

[грюкіт дверей]

[Довженко] Гей!

Гей!

- [санітар] Що він там хоче? - Наливай.

[Довженко гримає]

Що ти волаєш?

Відведи мене до Ходимчука.

Може тобі ще сраку згущівкою намазати?

Якщо він дізнається, що ти не дав мені повідомити йому важливу інформацію,

то сраку намажуть тобі.

Левченко!

Відведи товариша до начальства.

[розмовляє англійською] Smoke on the water and fire in the sky.

Що?

[розмовляє російською] Це англійська.

А…

Я не знаю англійського.

Тільки німецьку трошки.

[російською] Кажу: дим над водою…

і вогонь у небі.

[російською] Можна вашу сумку, товариш Лахновська?

Що відбувається?

[під’їжджає авто]

[російською] Вам доведеться поїхати з нами.

Гебісти погрожують моїй сім’ї. Вони…

хочуть, щоб я здав інформатора.

- Якщо я цього не зроблю… - Скажете, що інформатор я.

Ні.

- Ні. - Андрій…

Скільки років вашому сину?

Вісім.

Я зроблю копії висновків. Решта залишиться у вас.

Коли вони мене заарештують, а вони мене заарештують,

ні в кого не виникне питання, що я діяла разом із Рогозою.

У вас буде час відправити документи, куди треба.

Але… Як ми звідси виберемося.

Ключ від бойлерної.

Я залишу теку з документами за червоним вентилем. Ховайте ключ.

Там є вентиляційна шахта.

Нею ви виберетеся назовні.

Ти впевнений, що їй можна довіряти? Що це не підстава?

Я передам документи твоєму батькові.

Це зроблю я. Мені нема чого втрачати. Я сам передам матеріали.

- Він правий. - Ти точно впевнений?

Я ж божевільний. Не сидиться, не лежиться, не гуляється.

[шум у коридорі]

[Левченко] Жуковецький! На вихід!

- Будь ласка, не треба! - [кричить] На вихід!

Ні! Тільки не я!

[Сергій] Я знаю, хто передав матеріали!

[Сергій] Я знаю.

Хто?

Гамлет.

[Довженко] Не треба.

[Микола стогне]

Фіксацію на тиждень.

Ну вставай.

Не сидиться, не лежиться, не гуляється.

[російською] І навіщо ви це робили?

[російською] Навіщо передавали конфіденційні матеріали

ворогам Батьківщини?

[російською] Мали роботу, квартиру…

соціальні гарантії від держави…

щорічну безкоштовну путівку в Крим.

[російською] Чого вам бракувало, товариш Лахновська?

Хворих.

[російською] У вас… палати переповнені.

[російською] Пацієнтів тьма.

Пацієнтів тьма, а хворих усе менше й менше.

[Микола] Суки.

Вони вб’ють Гамлета.

[Довженко] Діду…

Діду, ходи сюди. Чуєш?

Допоможи мені. Ходи сюди.

[російською] Вам страшно?

Можна?

Я вам розповім історію про одного пацієнта…

Євгена Мірошніченко. Він був поет.

Йому приписали реформаторську маячню за націоналістичний вірш.

[тяжко дихає] Шахи…

[Довженко] Пам’ятаєш?

Хочеш пограти в шахи? Ходи сюди.

[Довженко] Ходи сюди. Будемо грати в шахи. Чуєш?

[Довженко] Молодець. Давай. Пограємо.

Бачиш? Не можу.

Ти мені допоможи.

Давай. Допоможи.

Хлопець був із характером. Лікуванню не піддавався…

Конфліктував із персоналом. Я намагалася знайти підхід, але…

Він відверто ненавидів, зневажав.

Я тебе дуже прошу: розв’яжи.

Молодець.

Йому відкрилась виразка від наших харчів.

Його прооперували. Я… наказала провести його в лазарет…

доглядала за ним.

Дякую!

Діду, а я?

Який план?

Треба Гамлета рятувати.

Сцикло малодушне.

Якось я прийшла запитати, як він почувається…

Знаєте, що він мені сказав?

Він плюнув мені в обличчя.

Так буде краще.

Я розізлилася… Привела його до палати…

Хоча знала, що рано, що шви не загоїлися.

За дві доби він помер.

Від побоїв санітарів.

Я втомилася боятись.

[повільно] Втомилась… потурати злочинцям…

які відправляють нормальних людей у психушку.

[Левченко задоволено насвистує]

[Козич] Продовжимо.

Відпустіть його.

Ану в палати, дурики.

Ей… Друже…

Дивись на мене. На мене. Чуєш?

Біжи. Швидко.

[російською] Пишіть.

[російською] І закінчимо… із цим.

Я ж сказав: у палату.

Біжимо звідси.

[кричить] Біжимо звідси!

Ти мене чуєш? Чуєш?

[Сергій стогне]

Дякую.

- Це ви мені телефонували? - Я. Ідіть за мною.

Ти?

Ти… Ти що, утік?

Так.

А ти розумієш, що тепер нам кінець. А?

Це не найгірше, що вам доведеться почути.

Он…

Історії хвороб пацієнтів… з повільно плинною шизофренією.

Люди мусять про це дізнатися.

Незабаром у вас конференція. Кращого моменту не знайти.

Але тут також і мої підписи є.

Хіба не ви казали мені, що за моїм бунтом нічого не стоїть? Ось.

Це є і була завжди мета мого бунту. Свобода.

А яка мета у вас?

Ти нас підставив.

Ти знищив свою сім’ю.

- Ти про Тараса подумав? - Я заради нього це й роблю.

[кричить] Та він зненавидить тебе! За те, на що ти його прирік!

Ти розумієш?

Я знаю: настане час, коли він усе зрозуміє.

У мене також принципи є. Чуєш?

Валентине Георгійовичу!

Ось ціна ваших принципів.

Тепер тобі треба тікати за кордон.

Або залягти на дно в якійсь глушині.

- З цим можу допомогти. - І що далі?

Був божевільним, став злочинцем? Я їм цього не подарую.

Але ж не повертатись тобі за ґрати.

Мені тепер усюди ґрати.

[Стельмах] Ти мене чуєш? Андрій утік із лікарні.

[Стельмах] Він хоче, щоб я це передав американцям. Подивись.

[Стельмах] Це кінець нам усім. Мене посадять.

А ти взагалі ніколи не знайдеш нормальну роботу.

Він усім нам підписав смертний вирок.

Я просто хочу, щоб ти знала, з якою людиною ти прожила весь цей час.

Що? Чому ти посміхаєшся?

- Ти так і не зрозумів, тату. - Що саме?

Саме за це я його й покохала.

[Стельмах] Покохала…

Тату…

- Зроби те, про що тебе попросив Андрій. - Я не можу.

- Ти розумієш? Я не можу! - А коли маму забирали?

Ти теж не міг?

[грає рокмузика]

[лунає сирена]