Original subtitles

У попередніх серіях…

Ти вже не командир 20-го загону.

Мене змушують звільнитися, щоб самим не бруднити руки.

Якщо потрібен час вирішити, як бути далі,

знай, ти допоміг урятувати місто.

Ця земля належала нашій родині протягом шести поколінь,

надто довго, щоб просто продати її комусь.

Не треба так злитися, ми з батьком

пропонуємо вам ну дуже вигідну угоду.

Якісь проблеми?

-Звідки ви? -Лос-Анджелес.

-Ким працюєте? -Не знаю.

Тому я й приїхав: обдумати, що далі.

Ти хочеш допомогти Дельфіні Реєс і її робітникам.

Але не чіпай Ейджея Новака.

Зачепиш його, зачепиш і батька.

-То ви герой цього дня. -А ви Артур Новак.

-Як загинув ваш чоловік? -Нещасний випадок.

Смерть Міґеля Реєса не випадковість.

Його вбили.

Ізабель уже вам відмовила.

Нащо їй продавати вам землю за…

Дельфіна.

Дельфіно, візьми слухавку. Це Деніел.

Не віриться, що її викрали.

Чарро, це твій шанс вчинити правильно.

Нас лише двоє проти них усіх.

Я маю дещо розказати про себе.

Я відкладу від'їзд в ІТЛ.

Ти так довго працювала заради квитка в Німеччину,

не можна зараз усе змарнувати.

Навіть заради такого, як я.

Добрий ранок, SWAT. Сумували?

Луко!

Звідки стільки сил?

З Німеччини летіли 11 годин і ти не спав.

Я три місяці їх не бачив.

Шалений розклад, різниця в часі.

Я наче втратив зв'язок геть з усіма.

Не кажи, що тобі не кортить побачити решту команди.

Я лише кажу, що спершу ми могли б закинути речі додому.

Кріс, ми вже вдома.

-Луко! -Друже.

-Не знав, що ти прилітаєш. -Ми хотіли здивувати.

Ми? Чекай, Кріс із тобою?

-Стріте. -Кріс.

Чудовий вигляд, качаєшся.

Схоже, донорство печінки — це не так і страшно.

Було геть несолодко.

Я місяць не міг устати з ліжка.

-І шрам лишився? -Так, чималенький.

Закладаюся, жінки в захваті.

-Як мама? -Добре. Трансплантат прижився.

На вигляд здоровіша, ніж була.

Гаразд.

Вона на волі, живе в притулку.

Я лише раз її провідував. Не кваплюся.

-Дякую, що спитала. -Рада, що все добре.

Мене чекають на останній огляд.

-Якщо пройду, дадуть допуск. -Чудово.

-Чекаю історій про Німеччину. -Ага.

Ще побачимося.

-Ого, Віктор Тен. Девід-25. -Привіт.

Друже, радий бачити знайомі обличчя,

і не повірите, тепер я Девід-58.

Тебе досі тримають в 50-му загоні?

-Як до тебе ставиться Рокер? -Наче до новачка.

Я рахував набої, вантажив спорядження,

чистив зброю Рокера.

Ми часто соромили 50-ий загін,

тож нічого тепер нарікати.

Але ми повернулися, тож 20-ий знову на коні.

Дуже сумніваюся.

Подейкують, що 20-й розформують.

Тобто? А що про це каже Гондо?

Гондо поїхав, друже.

Досі не повернувся з відпустки.

-Де він? -Ніхто не знає. Здимів.

Кажуть, що в Мексиці, але з наших ніхто не знає.

Тобто його немає так довго, і жодної звістки?

Я говорив з його татом.

Він дзвонив йому. Нішель теж,

але інших ігнорує.

Плавний натиск запорука влучності. Це важливіше за швидкість.

У перестрілці промазувати не можна.

Люди пащекують, що 20-й розформовують,

а ми дізнаємося про це тільки зараз!

Що в біса тут коїться?

Останні місяці ви були в Німеччині,

Стріт після операції,

Тен на медовому місяці, а Гондо хтозна-де…

Нам бракувало людей.

Тож я вирішив зосередитися на підготовці рекрутів з академії.

Після подій у Даремі

мені це до душі.

Нехай, але тепер майже всі тут, достатньо для загону.

Слухай, я знаю, що Гондо прибрали,

але він повернеться, а ти його вже підміняв.

От і командуй, поки все не залагодиться.

Нічого залагоджувати.

Гондо понизили, крапка.

Та і Гікс уже запропонував мені посаду.

Постійну.

Ти давно хотів стати командиром.

Так, але не таким чином.

Гондо змусили піти за правильний вчинок.

Мушу з ним бодай поговорити. Я йому винен.

То що тепер буде з нами?

Без сержанта, який очолить команду,

Гікс розформує вас і розкидає в різні загони.

Порубає на шматки й продасть?

А як Гондо повернеться? Куди його?

Ти віриш, що Гондо повернеться після всього?

Не лети так.

То ти офіцер поліції. Спецпризначенець?

Не можна зволікати.

Дельфіна у Новаків.

Вони вже не вдають чесну гру.

Зможеш її повернути?

-Спробую, але потрібна поміч. -Я не ти.

Я не можу натренувати тебе за день,

але навчу кількох правил свого загону.

Якщо виконуватимеш їх, маємо шанс урятувати цю дівчину.

Гаразд.

Я в справі.

Правило перше.

Не квапся на той світ. Зброя — це круто, але потрібні дані.

Ми не знаємо, де Дельфіна, чи хто її охороняє.

Легко не буде.

У сеньйора Новака скрізь друзі.

Я знаю, з чого почати.

Їдь за мною.

Кричи скільки влізе, ціпонько.

Ніхто не почує.

Ейджею, не треба так грубо.

До гостей так не ставляться.

До того ж їй нікуди тікати.

Я знаю про срібло.

І про реальну вартість землі.

Мати її не продасть.

Поглянемо, скільки шматків твого тіла змусить її передумати.

Ви з цим психом нічого не отримаєте.

Сумніваюся, люба.

Що відбувається?

-Ви її викрали? -Час спливає. Просто бізнес.

Прошу, я поговорю з її матір'ю.

Я зможу її вмовити.

З твоїм підходом ми вже змарнували купу часу,

тож тепер у справі дорослі.

Сьогодні це закінчиться.

Якщо з нею…

Раджу не закінчувати це речення.

Йди додому, Ґабріелю. Опануй себе.

Вибач, Дельфіно.

Я знаю, що ти зробив.

Тішся своїми кривавими грішми.

Зухвала дівчинка, поки що.

-Забери її. -Ні.

Ні.

ДЗВІНОК ВІД ДІКОНА

Це точно наш найкращий шанс?

Мій загін прибрав чимало великих гравців.

Довірся мені.

Дертися вгору завжди легше, ніж спускатися.

Ґабріелю.

Он він.

Друже. Можна тебе на хвилину?

Сумніваюся.

Знаєте на кого я працюю?

Так. Ми в курсі.

Мене не можна чіпати.

Сеньйор Новак поліції не по зубах.

Ти не сеньйор Новак.

Не думаю, що мій бос тебе прикриє.

А надто, коли дізнається, що ти вбив Міґеля Реєса.

-Неправда. -Не бреши. Ти вбив Міґеля.

Щоб твій бос змусив жінок продати землю.

І тепер він викрав Дельфіну.

Хай що з нею буде, це на тобі, якщо не допоможеш.

Де її тримають?

Новак замкнув Дельфіну в кімнаті з південного боку вілли.

Її не дістати.

Патрулі там удень і вночі,

а Ейджей очей із неї не спускає.

Тішиться її стражданнями.

Я хотів ліпшого життя для нас із Дельфіною.

-Я досі її кохаю. -Чоловіче, ти вбив її батька.

Гадаєш, вона бодай гляне у твій бік?

Я не вбивав Міґеля. Його вбив Ейджей.

Коли ми з Міґелем зрозуміли, що на його землі срібло,

ми посварилися, так.

Міґеля не цікавили статки,

хай навіть це змінило б наше життя.

Тому я подзвонив Ейджею, щоб він спробував його переконати.

Ейджей сказав, що батько купить землю, і Міґеля це розізлило ще дужче.

Вони побилися.

Ейджей ударив Міґеля кайлом у спину.

Ні. Я на це не куплюся.

Ти хочеш лише відбілитися,

попри біль, завданий цій родині.

Ні. Я можу це довести.

Кайло, яким… Ейджей закопав його на пагорбі.

Я знаю, де він його сховав. Там є відбитки.

У Артура потужна охорона.

Удвох нам Дельфіну не повернути.

Час показати нам те кайло.

Що це таке?

Зброя, якою вбили Міґеля Реєса.

Перевірте відбитки. Вони належатимуть Ейджею Новаку.

Скажи, що потрібен ордер на віллу Новака.

Ейджей на батьковій віллі.

Мені потрібна команда, щоб заарештувати його.

Ми вважаємо, що він може утримувати там бранку.

Це доказ, що ці зайди вбивають наших людей.

Це не дрібничка, щоб ігнорувати її за хабар. Будь ласка.

Смерть Міґеля Реєса — нещасний випадок. Справу закрито.

Але ж докази…

Надішли їх у Мехіко-Сіті.

Якщо лабораторія знайде бодай якийсь зв'язок із Новаками,

тоді й поговоримо про поновлення розслідування.

На це підуть місяці!

-Він каже… -Я зрозумів.

Чоловіка вбили. Дівчину викрили.

А ви нічого не робите?

Вам має бути соромно називатися поліцією.

Я тебе шукав.

Треба ще раз помити броньовик.

Серйозно? Рокере, я щойно його помив.

Та я жартую.

Але з командиром так говорити не можна.

І коли я нарешті перестану це чути?

Доведеться звикати.

Щойно говорив з Гіксом, тебе залишать у 50-му назовсім.

-А що з 20-м? -І гадки не маю.

Інших він переведе вже завтра.

Людей постійно переводять, загони змінюються,

але 20-й загін… Якось не віриться.

Слухай, я цілий місяць накидав тобі роботу,

але ти ж розумієш, що це з поваги?

Наші загони змагалися ще від Мамфорда і Бака,

але ви часто були на висоті.

Ми ненавиділи 20-й, але й захоплювалися вами.

Дякую, Рокере.

Я знаю, у такій команді складно вирізнятися,

але ти гарний офіцер, Тене.

Годі з тебе брудної роботи.

У 50-му ти зможеш задати жару.

Луко, з поверненням.

З Берліна я отримував лише схвальні відгуки.

Як воно повернутися?

Усе наче те саме, але й геть інакше.

Співчуваю щодо команди,

але маю дещо з тобою обговорити.

Місто все ж змогло нашкребти трохи грошей.

Тепер на місце Кортез нарешті знайдуть заміну,

нагляд за спецзагонами під моїм керівництвом.

І для цієї посади я знаю найкращого кандидата…

Тебе, а надто з огляду на те, що я чув

про твої успіхи в Німеччині.

Але я не буду оперативником.

Так, але матимеш право голосу.

І зможеш швидше отримувати підвищення.

Подумай, добре?

З усією повагою, нічого думати.

Моя відповідь «ні».

Я дуже довго чекав повернення.

Колись ти міг би командувати цілим відділенням.

Постався до цього серйозно.

Я просто хочу знову сісти за кермо «Чорної Бетті».

Разом із 20-м загоном.

Я розумію, але ні Гондо, ні 20-го більше немає.

Час вирішувати, що далі.

Ця пропозиція не вічна.

-Привіт. -Привіт.

Нарешті ми наодинці.

Як твій медогляд?

Я придатний для служби.

Дивно розуміти, що тільки-но я отримав допуск…

загін розформовують.

До речі, вибач.

Останній місяць твого відрядження я не писав.

Не те, щоби не хотів, я…

Мені подобалися постійні розмови, але…

операція…

Це добряче вдарило по моєму тілу…

Я зосередився на поверненні,

і все просто навалилося.

Усе гаразд. Справді.

Ти не зобов'язаний мені писати.

Ну, ми поцілувалися…

і це було…

дивовижно.

Таке потребує продовження.

А ми про це так і не поговорили.

Ми майже про все говорили, крім поцілунку.

Але тут нікого немає.

Можемо поговорити зараз.

Слухай, після твого від'їзду мої почуття не змінилися.

-Я хочу спробувати. -Але все, як і раніше.

Ми так і не знайшли вихід,

і проблеми нікуди не поділися.

Окрім найбільшої.

Завтра ми можемо бути в різних загонах.

І тоді вже не муситимемо ховатися.

Улітку я пережив найгірший біль у своєму житті.

Ти допомогла мені, але було важко

бути далеко від тебе, тож я більше не вдаватиму,

що між нами нічого немає.

Байдуже, різні загони чи ні, мене однаково засуджуватимуть

за стосунки з колегою, а от тобі

даватимуть п'ять у роздягальні.

Мені потрібен час, щоб усе обдумати…

І збагнути, як ми можемо зробити все правильно.

Потерпи, гаразд?

Я вірив, що Баррера допоможе.

-Що він отямиться. -Я знаю таких, як він.

Бути копом — це гроші, а не обов'язок.

ХУАН ВАРҐАС ПОЛІЦІЯ

Я себе обманював.

-Щодня оце одягав. -Я так само гнівався.

-Тому й поїхав. -У SWAT те саме?

Ні, не зовсім.

Мій загін був найкращим, я про такий і не мріяв.

Командир знав, що робить, але потім

з'явився такий Баррера,

і повалив усі кісточки доміно.

А мені набридло їх заново розставляти.

Вічно боротися з системою не вийде, але Дельфіна в небезпеці.

Підмоги не буде.

-Але нас лише двоє. -Чарро.

Я бачив тебе у відділку.

Ти кращий за всіх тих офіцерів.

То як нам зайти?

Я маю побачити маєток Новака на власні очі.

Ще одне правило: ти знаєш тільки те, що знаєш.

У багажнику знайдеться щось корисне?

Схоже, Дельфіна там.

Це єдина кімната з двома охоронцями.

Бачу ще чотирьох з гвинтівками.

Напевно, в кожного ще й пістолет є.

Якщо ми й знімемо їх по-тихому, охоронці швидко помітять.

Не встигнемо до Дельфіни й назад.

Патруль має дуже специфічний маршрут.

Якщо все вирахуємо,

може буде вікно між наступним патрулем.

А з тебе ще буде спецпризначенець.

Добре, чекаємо ще годину. Щоб підтвердити маршрут.

Чекай.

Це ж Ґабріель. Що він робить?

Привіт.

Вас Ейджей кличе. Негайно. Я вас підміню.

Хочете, щоб він чекав? Ідіть!

-Дельфіно, іди зі мною. -Не піду.

Ти думаєш я вбив твого батька, але це не так.

Це Ейджей.

Ти розказав Новаку про срібло.

Байдуже, його вбили через тебе.

Знаю, ти ніколи мені не пробачиш… Але це наш єдиний шанс утекти.

Вони тікають. Я прикрию Дельфіну. Стеж за Ейджеєм.

-Не бачу Ейджея. -Їм майже вдалося.

Ні.

Варто нагадати, хто тут головний.

-Треба йти. Заберімо її. -Гондо!

Де тепер Дельфіна?

Ми думаємо, що досі в маєтку Новака.

Стільки галасу через землю?

То нехай забирає, усю. Мені байдуже.

-Я хочу повернути Дельфіну. -Новаку не можна довіряти.

Навіть маючи бажане, він скривдить Дельфіну.

У нього моя донька, офіцере.

Я маю щось робити.

-Піти на поступки. -Вона має рацію, Чарро.

Дельфіна ще жива лише через угоду.

Я подзвоню Новаку і все влаштую.

Я бачив, що Ейджей збирався з нею зробити.

Ти мусив його вбити.

Ми ж розуміємо, що тепер ідеться не лише по землю.

Навіть із підписаною угодою, Новак прийде за тобою.

Я хвилююся не про себе.

Поки він контролює місто, Ізабель і Дельфіна в небезпеці.

Ти маєш щось зробити.

Якби я мав загін і значок, усе було б інакше,

але їх немає.

Тож розіграємо останній козир.

Дамо Новаку бажане.

Я все зроблю.

Домовлюся з ним і подбаю про Дельфіну.

-Ти не мусиш це прибирати. -І ти теж.

Тобі варто їхати з Мексики, поки можеш.

Ми знаємо, що завтра.

Не варто закінчувати цю зміну,

не зібравшись командою, щоб попрощатися.

-Майже всією командою. -Гондо завжди з нами.

Він повернеться, а команди не буде.

Не хочу це казати, але він не повернеться,

інакше вже був би тут.

Він хотів притиснути департамент, і його розтоптали.

Я б теж не повернулася б.

Гондо присвятив службі майже все життя.

Що він робитиме, якщо не буде копом?

Я знаю, зараз він хотів би, щоб ми просто закінчили зміну.

А це означає, все має бути ідеально.

Мабуть, у 50-му буде не так і погано.

Співчуваю тим, кому дістанеться Стріт.

Прошу тебе, будь-яка команда зі мною автоматично краща за твою.

А ти що скажеш?

З нетерпінням дивишся в майбутнє?

Так. Мабуть, настав час для змін.

Ви це також бачите?

Чому нам надійшов сигнал?

-Що відбувається? -Підходьте.

На півдні міста грабують банк.

А чому 20-й викликали?

Маємо другий виклик, на заході копи під вогнем.

На службі зараз тільки 50-й,

самі не впораються. Не хочу просити, але…

Двадцятий загін на місці, сер.

-Ми поїдемо. -І не сумнівався.

Ми й самі впораємося, Тене.

Їдь з двадцятим. Ти їм потрібен.

Офіцери поїхали на виклик про вторгнення.

Місцеві помітили дітей

у закинутому торговому центрі.

Замість дітей копи знайшли аматорське виробництво мету.

Схоже, кухарі-самоуки за оренду не платять.

Як відреагували, коли їх знайшли?

Кулями.

На щастя, ніхто не постраждав.

Стрільців затиснули в магазині.

Спершу периметр,

намагаємося відпрацювати чисто.

Це наша остання справа.

Заповнимо прогалини.

Імпровізуйте.

Щоб Гондо пишався.

-Усі в нормі, є поранені? -Трохи задихалися.

Мчали сюди якнайшвидше. Але загубили дітей.

Чекайте. Яких дітей?

Які каталися в фонтані на скейтах.

Вони втекли, тож ми кинулися за ними. Так і знайшли лабораторію.

І раптом ми вже під вогнем. Троє стрільців.

-Під кайфом. -То діти досі всередині?

Облога може перерости в захоплення заручників.

-Чекати не можна. -Гаразд.

Як прибуде патруль, замкніть периметр.

Перекрийте всі виходи.

Ніхто не виходить без копів.

-Так, сер. -Знайдімо дітлахів.

Зброя на другу.

Прикрий мене.

Уперед.

Про цього я подбаю.

Кріс, Стріте, ви зі мною.

Ліхтарики.

Схоже, вони тут живуть.

Зброя праворуч.

Ідіть на другий поверх.

Виведіть звідси дітей. Я відверну його увагу. Вперед.

Поліція, ми вас бачимо.

Виходьте з піднятими руками.

Не стріляйте. Вибачте.

Добре. Усе добре. Вас лише двоє?

Знайшли двох,

але третій скейтер ще десь всередині.

Взяли другого підозрюваного.

Девід-30. Останній стрілець на центральному ескалаторі.

-Я тебе тримаю. -Дай сюди руки.

Оце так остання зміна.

Дякую, що так швидко приїхали.

Скільки людей у твоїй команді?

Зі мною семеро. Вони приїдуть, як стемніє.

Хай що вам потрібно, ми зробимо.

Я хочу завдати невимовного болю одній людині.

Я хочу, щоб він пошкодував, що припхався в моє місто.

Зрозумів.

Вас до телефону, сер.

-Слухаю. -Містере Новак.

Нам треба дещо обговорити.

Містере Гаррельсон, радий, що ви в місті.

І нам не доведеться вас шукати.

Я не поїду, поки ми все не залагодимо.

Тут я з вами згодний.

Ізабель віддасть землю, добровільно,

без продажу, вона хоче повернути доньку.

Любов до своєї дитини — могутня річ,

чи не так?

То згода? Папери в обмін на Дельфіну?

Так, згода, але умови обміну диктую я.

За містом є покинутий цукровий завод, нейтральна територія,

завтра на світанку.

-Я приїду. -І матір теж привезіть.

Нехай бачить, як земля відходить мені.

-Цього не буде. -Тоді й угоди не буде.

-Ми приїдемо. На світанку. -До зустрічі.

Ти знаєш, що це пастка.

Так, знаю.

То що робитимемо?

Я попадуся.

-Привіт. -Привіт.

Мені просто треба поговорити з кимось про сьогоднішні події.

Зайдеш?

Так, стільки всього. Я наче в полоні власних думок.

Ти знаєш, що я чудово вмію вислухати.

Довірся мені.

Я сумуватиму, Стріте.

-Із тобою завжди цікаво. -Я ж нікуди не подінуся.

Вибач, що досі не відповіла щодо нас.

Не хочу тиснути на тебе.

Усі в команді зараз дивляться в майбутнє.

І сьогодні мене осяяло, що я ніколи цього не робила.

Я так звикла боротися за те,

щоб просто втримати те, що маю.

Я не звикла думати, чого хочу далі.

Чи кого ти хочеш?

Поки я була Німеччині,

то майже не спілкувалася з рідними.

Я хотіла говорити тільки з тобою.

Якщо день був поганий, або мені було сумно,

або коли Лука щось утнув,

мені був непотрібний 20-й загін,

щоб це пережити…

А ти був потрібний.

Ти єдиний, у кому я відчуваю дедалі більшу впевненість.

А знаєш, ми ж так і не були на побаченні.

-Із нас може вийти жахлива пара. -Нестерпна.

Мабуть, доведеться сходити на побачення і перевірити.

-Як щодо завтрашнього вечора? -Пригальмуй.

Ми ще не в різних командах.

Правил я не порушуватиму.

Доведеться змиритися.

Я так довго цього хотів. Ще один день зачекаю.

Але… Щойно отримуємо призначення, я запрошу тебе на вечерю.

-Згода? -Згода.

У Артура нова компанія.

-Наче особиста армія. -Цього ми не чекали.

А вони не чекали тебе.

Під час місії важливо дотримуватися плану.

Пам'ятай правила.

Дій швидко і стріляй, не втрачай самовладання.

Ти ризикуєш життям заради людей, яких майже не знаєш.

Зазвичай, це незнайомці.

І ти також.

-Ти не мусиш тут бути. -Це моє рідне місто.

Я мав би краще його захищати.

Окрім того, я не можу кинути тебе самого.

Ще одне правило?

Завжди дій удвох.

Твоя правда.

-Готовий? -Так.

Тоді почнімо.

-Ти спізнився і ти сам. -Я й угоду не привіз.

-Умови чіткі. -Я мав знати, що Дельфіна жива.

Легше з нею.

Поки немає угоди, я роблю з нею, що захочу.

Ізабель в авто. Папери в неї.

-Приведи її. -Я не спущу очей з Дельфіни.

Радий, що ти прийшов.

Ти все отримаєш.

Я вже все втратив.

Ти відібрав мого сина, і дуже пошкодуєш про це.

Хто ти, Деніеле?

Зайди не опиняються тут випадково.

Я тому приклад.

Хочеш знати, хто я?

ВИБУХІВКА С4

Тікайте!

В укриття!

Він не піде без дівчини.

Знайди його першим.

-Ти рахуєш? -Лишився один, плюс Артур.

Гаразд, ходімо. Ти нагору. Я внизу.

-Чарро, ти зможеш. -Ага.

Уперед!

Ну ж бо.

Дельфіно, ти в порядку?

Так… Я в нормі. Хто ти?

Я прийшов допомогти.

Забагато трупів, Новаку.

Не додавай себе до них.

Хто ти, щоб читати мораль,

гратися в суддю, присяжних і ката?

Мій син мав жити.

-Ейджей убив Міґеля Реєса. -Не смій промовляти його ім'я.

Прошу, не вбивай.

Якби хотів убити, то вже це зробив би.

Гондо.

Він весь ваш, офіцере.

Артуре Новаку, вас заарештовано.

Дякую.

Капітане, будь ласка…

Чудовий арешт, офіцере.

Не можна, щоб такі люди псували наше місто.

Твій бос просто взірець доброчесності.

Люди так довго боялися Новака,

тож побачивши його отак,

Баррера не мав вибору, бо втратив би підтримку міста.

У світі купа таких, як він,

охоче вчиняють правильно, поки це зручно.

Якби ми чекали, що лідери покажуть честь,

чекали б довго.

Треба, щоб вони йшли за нами.

Місту пощастило з тобою.

Дякую. То що робитимеш далі?

Зараз мені треба повернути оту дівчину матері.

Безпека на тобі.

Робітники повернулися.

Схоже, мені не доведеться бруднити руки.

Ейджей мертвий, Артур за ґратами,

тож їм нічого боятися.

І Чарро пообіцяв наглядати за всім.

Справді?

-Що? -Я бачив, як ви теревенили.

Гадаю, Чарро наглядатиме не лише за фермою.

Щоб вести тут справи потрібна родина,

а мамі треба відпочити.

Ферму завжди можна продати за реальну ціну.

Тепер ви знаєте про срібло, а ці гроші змінять ваше життя.

Знаю, але батько загинув, прагнучи зберегти цю землю в родині.

Я хочу це вшанувати.

Може, колись ми передумаємо…

Але тоді це вирішуватиме тільки наша родина.

І більше ніхто.

Коли повернуся, приготую для вас із мамою вечерю.

-Ви вже їдете? -Я отримав, що хотів.

Добре.

Дякую. За все.

А ви так і не сказали, чим займаєтеся.

Допомагаю людям.

Нові призначення. Потрібно затвердити.

А 20-й вчора гарно себе показав.

Ти недарма відправив команду.

Вибір невеликий, там були діти.

І все ж.

Чимало могло піти шкереберть. Ти добре командував.

Командире, річ не в тім, чи мені це до снаги.

Я знаю, що до снаги.

Але я збагнув, що очолювати можна по-різному.

Я все літо тренував і відсіював кадетів,

щоб у наступній партії

не було жодної поганої вівці.

Ось, де я зараз потрібен.

Я не можу ще й очолювати загін.

Я тебе зрозумів, сержанте.

Без Гондо 20-го не існує.

Хочеш подякувати за вчорашню місію…

-То подякуй йому. -Та я залюбки.

Але він мені не передзвонює.

І хто його довів до такого?

Я зробив усе, що міг, щоб зберегти Гондо роботу.

Він працював із пресою за нашими спинами.

Керівництво жадало крові.

-Кінець історії. -Ага.

Але колись вони хотіли й твою голову,

після смерті Еріки.

Гондо сказав, що як звільнять тебе, то нехай і його теж.

Вибір є завжди.

Я перекажу 20-му нові призначення.

Хочеш водити в новій команді, Луко?

Авжеж, піду до їхнього водія,

і покладу його в рукоборстві.

«Чорна Бетті» не любить, коли її чіпають чужі.

Чому це «Бетті» твоя?

А я думав у нас типу спільна опіка.

Як гадаєте, в новій команді мені варто представитися Джимом?

Я можу показати себе нового.

Вибач, Стріте, але не називатимуть тебе Джимом.

Привіт.

Маю ваші призначення.

Послухайте, хай де ви опинитеся,

пам'ятайте, що казав Гондо.

-Не квапся на той світ. -Ти знаєш, що знаєш.

-Ніколи не гарячкуй. -Ні, його золоте правило.

Ставитися, як до сім'ї.

Гондо.

Час ставати до роботи.

Так, ти повернувся!

-Із поверненням, Гондо. -Так!

Я скучив за тобою, брате.

Як моя команда?

-Тепер чудово, друже. -Добре.

-Радий бачити. -Ага.

З поверненням.

Переклад субтитрів: Ганна Литвиненко