Original subtitles

У попередніх серіях…

Гондо хороший хлопець, та всі знають,

що його підвищили через позитивну дискримінацію.

-Чому ти їх записував? -Вони расисти, Семмі.

І що ми робитимемо?

Я не піду до інспектора, маючи лише свої слова.

Комісія з правопорушень має рішення

стосовно покарання Лі Дарема.

Його не звільнять із департаменту поліції.

Може, варто використати козирну карту.

Тобто піти до ЗМІ?

Ти бачиш інший варіант?

Ти говориш про кар'єрне самогубство.

У «Лос-Анджелес таймс» завтра вийде стаття.

Там буде вказано моє ім'я.

Мер за це тобі голову відірве.

-Знаю. -Я зустрічався з головою поліції.

Тебе усунено від керівництва загоном 20.

Вони хочуть змусити мене піти, не забруднивши власних рук.

Не брехатиму, я цього не очікував.

Тобі потрібен час, щоб обдумати, як вчинити?

Пам'ятай про дві речі.

Перше: я на твоєму боці. І друге: ти допоміг врятувати це місто.

ОБЕРЕЖНО ВІДКРИТИЙ КОЛОДЯЗЬ

СОЛДАДЕРА, МЕКСИКА

Стривай, Віллі.

Ми хочемо потрапити на роботу.

Віллі…

Ти гаруєш, мов віл,

на сім'ю, яка однак все втратить.

Його сім'я має для тебе кращу роботу.

Місіс Реєс та її донька

усе втратять через його сім'ю.

Нащо ти їм допомагаєш?

Скільки ще нам через це проходити, Віллі?

Я втомився.

А ти хіба ні?

Я працюю на фермі Реєс сорок років.

Я не зраджу цю сім'ю.

Упертюх.

Старий і дурний.

Трясця.

-Ні-ні. -Агов! Відпусти.

Годі! Облиште їх!

Назад, Пабло. Будь ласка.

Дельфіно.

Ваша ферма недовго проживе. Вам варто послухати мене.

Забери машину з моєї землі.

Знаєш, я ніколи не бачив, як ти посміхаєшся.

Чому ти весь час така зла?

А надто тоді, коли ми з моїм батьком пропонуємо вам дуже чесну угоду.

Не смій її торкатися.

Візьми свої гроші і засунь їх…

Агов. Пусти його!

Якісь проблеми?

Ти що, загубився?

Ні.

Та мені здається, ви на землі мого друга.

-Я в нього зупинився. -Це не земля твого друга.

-Це правда? -Вона моя й моєї матері.

Можна заплутатися,

коли між ранчо немає парканів.

Тепер, коли ти розібрався, вали звідси.

-То це ваше місце? -Так.

Дуже гарне.

А ці двоє ваші гості?

Порушники.

Сеньйоре, мій друг попросив вас піти. Вам варто дослухатися.

Ніс не зламано.

Та варто прикласти льоду.

Дельфіно…

Вибач.

Усе мало бути не так.

Але отямся врешті-решт.

Я більше не знаю, хто ти.

До зустрічі, Дельфіно.

Моя мати відкинула пропозиції твого батька.

Ідіть разом із ним до біса.

Американцю.

Хто ти?

Ніхто.

Лише побачив тих, кому треба допомога.

Друже.

Дякую.

Більше не трапляйся мені на очі.

Зрозумів?

Гаразд.

Вітаю, сеньйоре Гаррельсоне.

Вітаю, сеньйоро.

Як у тебе сьогодні справи?

-Так? -Непогано.

Наче шкрябання нігтів об дошку.

Моя іспанська вже майже така гарна, як твоє куховарство, ясно?

Дон Антоніо найняв мене не лише варити боби й пекти тортилью.

Ти все тут тримаєш під контролем, Паломо, жодних сумнівів.

Чула, ти вранці був справжнім героєм.

-Пусте. -Дельфіна Реєс так не думає.

Не знаю, хто це.

Вони з матір'ю володіють великою фермою на іншому березі.

Ти зустрів сина Новака, гринго.

Його звати Ейджей.

Він чорт.

Поганий.

А ті бідолашні жінки і так багато натерпілися.

-Тобто? -Їхній батько, дон Мігель…

Він помер кілька місяців тому.

Нещасний випадок у полі. Дуже прикро.

Та ферма належала родині Реєс усе життя.

Вони хороші люди.

Я лише замінив колесо.

СТРІТ: ТРИМАЙСЯ. ЛУКА: СУМУЮ.

ДІКОН: ЯК ТИ, ДРУЖЕ?

НІШЕЛЬ: СПОДІВАЮСЯ, ТИ В НОРМІ. Я ТУТ, ЯК БУДЕШ ГОТОВИЙ.

ГІКС: МЕНІ РОЗРАХОВУВАТИ НА ТВОЄ ПОВЕРНЕННЯ В ПІДРОЗДІЛ ЧИ НІ?

Допомогти, офіцере?

Я займаюся сутичкою, що сталася сьогодні на фермі Реєс.

Ви там були?

МУНІЦИПАЛЬНА ПОЛІЦІЯ

Я був там після сутички.

-Як вас звати? -Гаррельсон.

-Вам потрібні мої свідчення? -Ні, це не знадобиться.

Мій бос, голова поліції, попросив зайти

і глянути, хто створює неприємності місцевим.

Боюся, ви не так трактували історію.

Схоже, малий Новака опустив ту частину, де він напав на старого.

Напад — доволі серйозне звинувачення.

-Як давно ви тут? -Кілька місяців.

-І як довго плануєте бути ще? -Я ще не вирішив.

Це будинок мого друга, Антоні, він дозволяє лишатися, скільки хочу.

Послухайте. Я знаю, що ви, певно,

лише хотіли допомогти Дельфіні і її робітникам.

Як на мене, це порядно,

та я рекомендую вам триматися подалі від Ейджея Новака.

Проблеми з ним — проблеми з батьком.

А вам не треба зв'язуватися з його батьком.

Нам тут не потрібні герої, ясно?

У мене вистачає проблем, я не шукаю нових.

Тоді ви розумієте. Добре.

Гарного відпочинку, м-ре Гаррельсоне.

До побачення.

Це щодо того, що сталося на фермі Реєс?

Нічого не сталося. Усе скінчено.

Ну, для Дельфіни нічого не скінчено.

Вона знову дзвонила. Її мати запрошувала тебе до них на обід.

Передай їм: «Ні, дякую».

Тут запрошення розділити разом хліб — це найвища похвала.

Ти хочеш розсердити сусідів свого друга?

Вам не завадить допомога.

Я Ізабель Реєс. Мама Дельфіни.

-Деніел. -Пробачте мені.

Не вистачає робітників, тому я мушу допомагати.

-Тому я втратила лік часу. -Усе гаразд.

-Я можу долучитися. -Ні, у жодному разі.

-Ви наш гість. -Я не проти попрацювати за їжу.

Дякую.

Це найважче, що я коли-небудь робив.

Приємне відчуття.

У вас, певно, сидяча робота.

Не хочу нанести багнюки до будинку.

-Хіба це вперше. -Але я у вас вдома вперше.

Можете скористатися мийкою он там.

Під раковиною є рушники.

А я принесу вам чисту сорочку.

То що? Що ти думаєш?

Ми його не знаємо.

Мамо, того, що він зробив сьогодні вранці, достатньо.

Ти дозволиш йому вдягнути татову сорочку?

Це лише сорочка, Дельфіно.

Ти б не дала йому її, якби він тобі не сподобався.

Він може допомогти нам із Новаками.

-Ясно, що він їх не боїться. -Як і ми.

Ми маємо бути обережними з тими, кого приводимо у своє життя.

Ми вже повірили Ґабріелю, а він он як із нами.

Я знаю, але…

Ми і дня з цим Деніелом не знайомі.

Я дозволила тобі запросити його.

Ми поїмо разом, подякуємо йому, на цьому все.

Його звати Артур Новак, він якийсь європейський інвестор.

Ми його не бачили.

Його син Ейджей веде всі перемовини.

-А він та його син… -Але Ейджей так це робить…

Як тварина, весь час погрожує.

Після смерті батька він відлякує робітників від нашої ферми.

-Змушує нас продати ферму. -Може, дамо Деніелу закінчити?

Це тому, що ми не даємо йому і батьку бажаного?

Дельфіно. Припини про це базікати.

Міс Реєс, маю сказати, це найсмачніше, що я тут їв.

Кличте мене Ізабель. І, звісно, я непогана, але не настільки.

Тоді ви в трійці.

Мені дуже шкода вашого чоловіка.

Дочка пішла в нього.

Дуже нетерпляча. Але пристрасна.

Тому я в нього й закохалася.

Ця земля належить нашій родині уже шість поколінь,

занадто довго, щоб просто продати її комусь.

Принесу десерт.

Робітник, який постраждав,

із ним усе гаразд?

Ніс не був зламаний, як ви й сказали.

-Звідки ви знали? -Було не схоже.

Звідки саме ви з Америки?

Лос-Анджелес.

Я була там раз, як була дитиною. Занадто гамірно.

Не посперечаєшся.

І чим ви там займаєтеся? Де працюєте?

Я не впевнений.

Тому й приїхав сюди.

Щоб відсікти весь гамір і зрозуміти, що робити далі.

Неймовірно, кінця й краю не видно.

Сорок дев'ять гектарів.

Більшість сімейних ферм тут замалі, щоб досягти успіху.

Нам пощастило.

Шість поколінь, певно, річ не лише в удачі.

Моя сім'я пережила все.

Хаос, диктатуру, бандитів, революцію.

Гарувати, щоб продатися жадібним покидькам?

-Вони пропонують чесну ціну? -Напевно.

Та ми ніколи не прагнули від ферми збагачення.

Лише хорошого життя.

А тепер, коли цей малий Новак відлякує ваших робітників…

Я не знаю, як ми дбатимемо про наш урожай.

Хто той місцевий, що був вранці із сином Артура?

Ґабріель. Він працював на нас.

Здається, між вами двома було дещо більше.

-Ми зустрічалися. -Погано скінчилося?

Мій батько сподівався, що колись ми одружимося.

Переймемо справи ферми разом.

Я б погодилася.

Він тебе зрадив?

Розбив мені серце.

Мати занадто горда, щоб визнати, але вона боїться. Це наш дім.

А тепер ми боїмося навіть у місто на закупи поїхати,

щоб не наскочити на них.

Я сьогодні збирався поїхати в місто.

Можеш поїхати зі мною, купиш, що треба.

І ти це зробиш?

Так, у тебе є план. Це все?

Може, ще одне місце.

Спеції для мами. Це лише один магазин.

Глянь.

Це найліпше у світі морозиво.

Усе американське морозиво разом не зрівняється з цим.

Обережно.

Ставай у чергу, я заскочу за маминими спеціями.

-Повернуся вчасно, щоб замовити. -Гаразд.

Зараз повернуся. Дві хвилини.

Дякую.

Дельфіно.

Вони однаково отримають вашу землю, так чи інакше.

Але ви все ще можете отримати за неї гарну суму.

Але я не зможу й далі тебе захищати.

Тобто це ти так мене захищаєш?

Хіба ти не бачиш, що ця угода може нам дати?

Більше не треба буде гарувати в полі, мов воли.

Ми можемо бути вільні від цього. Разом.

Ти геть здурів.

Ти не любиш гроші, Дельфіно?

Що тобі не подобається в грошах?

Що це твої гроші.

Чи краще сказати: гроші твого батька?

Обережніше зі словами.

Ейджею, стій. Прошу.

Випусти мене.

Гроші не знають, звідки вони, це просто гроші.

Ми пропонуємо пристойну суму,

тож не прикидайся, що ти захороша для цього.

Відійди, будь ласка. Я маю йти.

Що це за запах? Це кокос?

Вона сказала, їй треба йти.

Відійди.

У нас тут розмова. Приватна.

Розмову скінчено.

Наші справи тебе не стосуються.

Я з цим не сперечаюся. Але я піду разом із нею негайно.

Я ж казав тобі не траплятися мені на очі.

Ти геть не знаєш, хто мій батько, еге ж?

-Де ти цього навчився? -Зараз це неважливо.

Для мене важливо.

Курси самозахисту.

Брехун. Те, як ти бився,

як знав, що ніс Віллі не був зламаний, просто глянувши на нього.

Хто ти?

-Ти можеш допомогти нам із мамою? -Ні. Ясно? Ні.

-Я не той, хто вам треба. Вибач. -З Артуром Новаком.

-Ми зустрінемося з ним, і ти все закінчиш. -Ми нічого не робитимемо.

Дельфіно, те, що там трапилося, було помилкою, розумієш?

Вам треба подзвонити в поліцію,

і відповідні органи усе залагодять.

Звісно.

Треба просто піти в поліцію.

Чому ми з мамою до цього не додумалися. От дурні жінки.

Поліція під контролем Новаків.

Шкода це чути, але я залишив проблеми вдома не для того,

щоб знайти тут нові.

Це не моя робота.

Що сталося в Лос-Анджелесі?

Ти не був схожий на чоловіка, що відвертається від тих, кому потрібен.

Тепер я почуваюся дурепою.

Піду додому пішки.

Дельфіно.

Я подумаю, що зможу зробити, добре?

А тепер залазь, будь ласка.

Будь ласка.

Як саме помер ваш чоловік?

Міґель і Ґабріель пішли до каньйону, щоб добути воду

і встановити криницю.

-Як стався нещасний випадок? -Ми не знаємо деталей.

Буріння криниці. Мій тато це раніше купу разів робив.

Це завжди небезпечно, а того дня…

Того дня щось сталося з обладнанням.

Міґеля вдарило по голові, і він помер.

-Миттєво. -Було розслідування?

Приходили люди. Нам сказали, це нещасний випадок.

Як швидко після смерті Міґеля Артур Новак запропонував угоду?

Через день.

Ми не встигли поховати тата, а Ейджей вже прийшов із батьковими грішми.

Як стерв'ятник.

Де саме ваш батько свердлив криницю?

Це Лео Раміреза.

Він тут займається бурінням криниць.

До нього всі звертаються.

Хоча я не знаю чому. Він усіх обдирає.

Якщо Лео бодай чхне на роботі, ви заплатите навіть за хустинку.

Тобі відомо щось про батька Ейджея Новака, Артура?

Нічого.

Лише те, що він мільйонер, що володіє майном у всьому світі.

-Він із Європи. -Можливо.

Чула, що з Ірландії, через його акцент.

Потім це була Угорщина, а ще пізніше поповзли чутки, що він з російської мафії.

Ніхто точно не знає.

Як давно він тут?

Рік. Може, трохи більше.

Він збудував готель, перетворив історичну будівлю на бар.

Купив кілька ранчо.

Багатьом людям подобаються гроші, що він приніс,

але дехто втратив роботу, і рівень злочинності зріс.

Ти знаєш Лео достатньо добре, щоб подзвонити

і попросити заскочити сюди?

Хочу поставити йому кілька запитань, якщо ти перекладеш.

Хочеш, аби я перекладала? Із такою чудовою іспанською?

Я йому подзвоню.

Паломо. Ще одне.

Який тут пароль до інтернету?

Ти змусив мене пообіцяти, ніколи тобі цього не казати.

Ти тікав від світу.

Ти мав бути вдома, відпочивати.

Я знаю, місіс Реєс.

Я тут від імені моїх співробітників.

І від свого.

Мені прикро це казати,

але ми більше не можемо тут працювати.

Ми не впораємося самі на полях.

-Ти знаєш, що це для нас значить! -Вибачте.

Але тепер вони погрожують нашим сім'ям. Нашим дітям і внукам.

-Ми все втратимо. -Дельфіно.

Мені шкода за те, що цей монстр і його син роблять.

Не переймайся через нас.

-Мамо. -Дбай про свою сім'ю.

Роби для них, що мусиш.

Дякую.

Мені дуже шкода.

Чому ти не сказала йому лишитися?

Це, певно, Лео.

Вийдіть, будь ласка.

-Скажете, навіщо? -Я попереджав вас про геройство.

Через вас троє в лікарні. В одного зламана нога.

Вони погрожували Дельфіні Реєс і напали на мене.

У нас троє постраждалих, які кажуть, що ви були агресором.

У мене немає вибору.

Я маю виконувати свою роботу.

Ви так брешете собі перед сном, щоб міцно спати?

Відведіть його до машини.

Ходімо.

Це голова поліції Баррера.

Коли мене випустять?

Ви, американці…

Бос каже, він не терпітиме зайд,

що вчиняють хаос у нашому місті.

-Вони тут живуть по законах. -Але не дуже пильні до правди.

Каже, вам висувають серйозні обвинувачення

у нападі й тероризуванні наших городян.

На ваше щастя, сеньйор Новак великодушна людина.

Він може переконати сина і його спільників забрати заяву.

Він може їх переконати.

Новак хоче з вами зустрітися.

Ви пообідаєте з ним у його готелі.

А якщо я відмовлюся?

Вас притягнуть до відповідальності.

Вибирати вам.

То це ви наш герой.

А ви Артур Новак. Причина всіх тутешніх проблем.

У перемовинах такий початок неприйнятний.

-То ось що це — перемовини? -Сподіваюся, так.

Але ви, певно, хочете пити. І їсти.

Прошу, сідайте.

Ви ніде не знайдете кращого севіче.

Часник, олія з перцем чилі, неймовірно.

-Містере… -Гаррельсон.

Що ж, містере Гаррельсоне, хіба ви не знаєте, що тут запрошення

розділити трапезу є проявом прихильності?

Знаю. Тому відхиляю його.

Ви хотіли поговорити. То говоріть.

Без прелюдій, одразу до справи.

Розумію.

Хоча шкода.

Я був у в'язниці через сфабриковані обвинувачення.

Сфабриковані? Мій працівник не ходитиме два місяці.

Я хотів піти з Дельфіною мирно.

Ваш працівник хотів бійки, він її отримав.

Та ви це й так знаєте.

Я скажу, чого я не знаю. Хто ти.

Хлопець, що живе в друга в Мексиці, насолоджуючись спокоєм та тишею.

До зустрічі з вашим сином було так.

Мій син.

Має добре серце, але запальну вдачу.

Як і його непутяща матір. Царство їй небесне.

-Що тобі від мене треба? -Мені що треба?

-Щоб я кинув справи? -Мені нічого від вас не треба.

Та коли я бачу, як кривдять старих

і погрожують молодій жінці, я не пройду повз.

То в тебе комплекс рятівника?

Певно, у тебе нервове життя.

Можна зрозуміти, чому ти втік зі свого дому.

А ти, Артуре? Хто ти такий?

Я просто чоловік,

що насолоджується смачною їжею, хорошою компанією…

-І мальовничим краєвидом. -Справді?

А я читав, що твоя рідна Ірландія не пускає тебе назад.

А Україна та Словаччина хотіли б, щоб ти потрапив до їхніх рук.

Гадаю, тому ти й опинився в Мексиці.

Немає договору про екстрадицію.

-Ти не гаяв часу, хлопчику. -Не зви мене хлопчиком.

Але лише дурень робить висновки про людину виключно з її минулого.

На щастя, я не такий,

інакше ти б і далі спав у тій камері.

Ти маєш зробити вибір.

Чому б тобі просто не облишити ту сім'ю?

Тоді я зможу робити те, що й раніше. Нічого.

Ти ще навіть не почув моєї пропозиції і уже чиниш супротив.

Допоможи мені покращити це містечко.

Із Дельфіною та Ізабелою Реєс.

Здається, вони тобі довіряють.

Якщо хтось і може переконати їх продати, то це ти.

Мій син із друзями намагалися, та лише зазнали невдачі.

Може, це тому, що жінки Реєс не зацікавлені у продажу.

Хочеш, щоб обвинувачення в нападі були зняті, то переконаєш їх продати.

Я навіть полегшу тобі роботу.

Скажи їм, що переконав мене підняти ціну на 100 тисяч доларів,

щоб покінчити з цією неприємною ситуацією.

Думаєш, зможеш це зробити?

Ще сто тисяч?

Хай беруть свої гроші й засунуть їх собі…

Добре, послухайте, знаю, це неідеально.

Але всі ваші робітники пішли…

-То ми маємо здатися? -Слухайте.

Я не можу вирішити цю проблему для вас.

-Може, це ваш найкращий варіант? -У жодному разі.

Це наш дім. Тато б ніколи його не продав.

-Деніел має рацію. -Ні.

Будьмо.

-Мамо. -У мене все тіло болить.

Долоні, мов наждачний папір, бо вони всі потріскані.

І я йду спати, але лежу майже всю ніч із розплющеними очима.

Я виснажена, люба.

Мені вже немає чого віддати цій землі.

-Ми погодимося на угоду. -Я тобі не дозволю.

Це не тобі вирішувати, люба.

Майно оформлене на мене.

Ти так собі уявляєш допомогу?

Я провів ранок у в'язниці, бо вже допоміг.

Я знаю.

Вибач.

Не розглядай це, як ти проти них.

Так вони перемагають.

Коли я вперше допомагала батькові на фермі, я лише жалілася.

Він витягнув 300 песо і сказав, що закопає їх.

Якщо я знайду їх до кінця дня, то не лише зможу їх лишити собі,

а й більше ніколи не працюватиму.

Я так їх і не знайшла.

Але тоді він розтер землю по моїх долонях.

Звісно, вона була волога.

Він сказав: «Гроші швидкоплинні,

але ця земля ніколи тебе не покине».

Дельфіно.

Треба з деким поговорити про те, коли твій тато

і Ґабріель свердлили.

Містере Рамірезе, я Дельфіна Реєс.

Цей чоловік хоче вас дещо спитати.

Міс, ви ж бачите, я дуже зайнятий.

-Це лише кілька… -Я сказав ні. Будь ласка, ідіть.

Агов, сеньйоре.

Спитай, чи він був там, коли загинув батько.

Просто спитай.

Хай розкаже про нещасний випадок із Міґелем.

Я бачу, як він прямо зараз говорить із Рамірезом.

Дельфіна теж із ним.

Що ж, ми давали йому шанс просто піти.

Ти не думаєш, що смерть мого батька була нещасним випадком, еге ж?

Я теж.

Вони б пішли на таке, щоб отримати бажане.

-На вбивство… -У тебе немає доказів.

То нам треба їх дістати.

Нам? Дельфіно.

Я не збираюся й далі бути поруч.

-Ти їдеш? Зараз? -Ні.

Я не знаю, коли я їду.

Але тобі треба знайти рішення без мене.

-Що таке? -Тримайся.

О боже.

Тримайся за пасок безпеки, міцно!

-Усе гаразд? -Так.

Подзвони матері, зустрінешся з нею в мене.

Вам обом буде безпечніше там.

А ти куди?

Дякую, що зустрівся.

Ну, я не на службі, та маю лише хвилини дві.

-За тобою не стежать. -Як знаєш?

Бо ти внизу харчового ланцюга, тебе не вважають за загрозу.

Це добре.

Те лігво павука, що зветься відділком, твій бос.

Ти ще в це не вплутався.

Тому ти можеш мені допомогти.

Не думаю, що смерть Міґеля Реєса була випадковою. Гадаю, його вбили.

Убили? Хто?

Спільник Новака, що раніше працював на фермі Реєса.

-Ґабріель? -Він уклав угоду.

Угоду з Артуром та Ейджеєм, щоб заробити з продажу ферми Реєса.

Якщо ми розповімо це твоєму босу, він проведе відповідне розслідування?

-Наскільки Баррера корумпований? -Іноді він заплющує очі…

-Так, знаю таких. -Якби в нас були докази.

Якби в нас були фізичні докази, що Міґеля Реєса було вбито,

Баррера не зміг би відмахнутися.

-У тебе є докази? -Поки це лише теорія.

Теорія… Тобто твоє слово проти їхнього?

Моє слово проти їхнього. Десь я вже це чув.

Ця робота, на яку ти підписався,

працювати на людину, яка заплющує очі, змушуючи тебе робити те саме,

компрометуючи тебе щодня все більше.

Це тебе дійсно влаштовує?

Якщо ти надаси мені докази, обіцяю зробити, що зможу.

Уперед.

Спробуй його розрізати.

Дам тобі 100 тисяч, якщо зможеш.

Я дізнався, що Міґель хотів дістати воду,

але наштовхнувся на камінь. Я подумав, що б це могло бути.

Може, щось цінніше.

Ти знав, що під фермою є залежі срібла.

-І? -Ти весь цей час…

Спускав собак на жінок Реєс,

намагаючись змусити їх продати дешевше за реальну вартість.

Те, що ті жінки були необізнані з реальною вартістю їхнього майна,

це не мої проблеми.

А чоловік Міґель був геть убогим.

Я завжди вчив свого сина, що немає нічого безглуздішого,

ніж впертий, дурний, старий чоловік.

Точніше про Міґеля й не скажеш.

Завтра ти поїдеш на ферму Реєсів

і зустрінешся з Ізабелою і Дельфіною,

і запропонуєш їм справжню чесну ціну,

ціну, на яку вони заслуговують.

Ціну, на яку вони заслуговують.

Те, на що заслуговують люди, на кшталт Ізабели й Дельфіни,

завжди залежить від того, що про них думають такі люди, як я.

Моя ціна для них — один песо.

Один песо?

Будь-яка чесна ціна залежить виключно від меж твоєї влади,

і межі моєї влади не дають мені сприймати слово «ні» за відповідь.

На жаль, зараз влада Ізабель

дорівнює одному песо.

Ізабель уже відмовила тобі,

з якого біса вона перегляне це і продасть тобі за…

Дельфіна.

Сучий сину.

Ну ж бо.

Це Антоні. Я не можу відповісти.

Будь ласка, лишіть своє ім'я й номер.

Дельфіно, візьми слухавку, це Деніел.

Дельфіно? Дельфіно!

Дельфіно!

Я була в конюшні і почула крики.

Коли я прибігла, почула лише, як від'їжджає машина.

Вона прийшла одразу після мене.

Що вони зроблять із моєю дівчинкою?

Повірити не можу, що вони її ось так забрали, ти впевнений?

-Я розумію. -Чарро.

Це твій шанс виконати роботу, на яку ти підписувався.

Ми не можемо йти з кулаками проти зброї. Не знаєш, де можна озброїтися?

Іди за мною.

У нас небагато практики.

Тому я мусив вчитися сам.

І бути поліціянтом тут може бути небезпечно.

Я маю спитати, Деніеле, так, у нас є зброя,

але як ми переможемо приватну армію Артура?

Нас лише двоє проти всіх них.

Клич мене Гондо.

Певно, я маю дещо тобі розповісти про себе.

ДАЛІ БУДЕ…

Переклад субтитрів: Наталя Лозицька