Original subtitles

на основі реальних подій

Доппельґенґер - двійник, злий близнюк, темний дух живої особи.

Руйнує життя своєї жертви, чинить зло. Його поява передвіщає смерть героя.

ҐРУДЗЬОНДЗ ЛЮТИЙ 1946

Хельґо!

Хельґо! Відчини!

Відчини!

Хельґо, мусимо їхати!

Відчини двері!

Мама ще повернеться.

Обіцяю.

Хельґо!

ДВІЙНИК

СТРАСБУРГ ЖОВТЕНЬ 1977

Ганс?

Так.

Це я! Гельмут!

Дядько Гельмут!

Приємно тебе врешті побачити!

Дай валізу.

Як... минула подорож?

Чудово. Дякую.

- Вітаю у вільному світі! - О, так.

Ходімо. Всі чекають.

Сину…

Це ти?

Мамо?

Гансе...

...нарешті повернувся.

Вдома ми говоримо німецькою.

Все через Гельмута - закоренілого прусака.

Дивіться-но, зрештою, могла одружитися із жабоїдом.

Це був жарт!

Без тебе я б був найнещаснішим чоловіком в Ельзасі.

- А ти, мила сестро? - Ні, дякую, Гельмуте.

Як на мене, мова Гете гарніша від мови Мольєра.

З одного боку, вона дуже логічна, а з іншого - неймовірно прониклива.

Справа в тому, мій юначе,

що ми вже не німці

і навіть не французи.

Ми ельзаки.

Ельзас постійно переходив з рук у руки.

Після Версальського мирного договору Ельзас став французьким,

але лише до 1940 року.

Тепер він знов французький.

Якщо точно, то від 23 листопада 1944, коли генерал Леклерк звільнив Страсбург.

Ти чудово орієнтуєшся в цій темі.

А твоя німецька... досконала.

Дякую.

У мене був чудовий вчитель.

Батько, чи матір?

Гельмуте!

Добре. Все гаразд.

Мій прийомний батько був професором германістики.

І це він привив мені любов до німецької літератури.

Дуже цікаво.

А ти чекай, чекай того,

хто змінить невпізнанно життя твоє,

що станеться велика дивовижа,

ряд неймовірних зрушень

і все впаде до ніг твоїх.

Браво!

А коли ти дізнався, що вони не твої батьки?

Після смерті матері.

Знайшов в її речах документи про всиновлення.

Так дізнався про дитячий будинок у Ґрудзьонцу

і твоє прізвище.

Далі допоміг Червоний Хрест.

Вибачте.

Це для мене занадто.

Я вже піду.

А може залишишся на ніч?

А ти почистиш у мене килим?

Ти ж знаєш, що буде, якщо не вигуляти Хекса.

- Замовлю таксі. - Дякую.

- Добраніч. - Добраніч.

Я вже приїхала, Хексе!

Ну, так!

Все гаразд, мамо?

Так. Усе гаразд.

А може хочеш…

Може хочеш, щоб я залишився?

Поговоримо.

Я ще не готова.

Так, я розумію.

Знаю, що ти чекаєш.

Що хочеш знати, чому я тебе полишила.

Я не чекаю від тебе прощення.

Можливо ти мене зрозумієш.

Так, мамо.

Так?

Так.

Гансе!

Я хотіла тебе знайти.

Знаю, мамо.

Тому ти маєш той шрам.

Все життя я гадав, звідки він у мене?

- На добраніч, мамо. - На добраніч.

Ти жила в страшний період і бачила найбільше зло в людській історії.

Але ти навчила мене, мамо, що в житті важливе.

Найважливіше. Дякую тобі, мамо, за твою любов,

мудрість, яку постараємося передати твоїм коханим внучкам.

ҐДАНСЬК ЖОВТЕНЬ 1977

Якось вона поїхала в Іновроцлав. Пам'ятаєте це?

- Ще та історія. - Ще та, так.

А пам'ятаєте, як на воєвудському з'їзді вона дала чортів усім тим комунякам?

- Що тоді сталося? - Сказала, що це вони тоді проливали

кров за вільну Польщу, а їм тепер у всьому відмовляють.

А комуністи тепер шикують і реакціоністами їх називають.

- Добре, що її тоді не закрили. - Бо її боялися.

Пропоную тост.

Дякую, ні.

Нехай земля їй пухом буде.

- Амінь. - Амінь.

Як ти? Нормально почуваєшся?

Гельмуте, невдовзі закінчується термін моєї візи.

У Польщі я діяв в опозиції.

Нічого надзвичайного…

…але переживаю, що коли повернуся...

Хочеш повернутися?

Та, ні.

То залишайся тут.

А як?

Я подам документи про надання притулку й громадянство.

Допоможу тобі.

З роботою і рештою.

Поки не станеш на ноги, поживеш у нас.

- Серйозно? - Звичайно.

Чим би ти зайнявся?

Не знаю. У Польщі я працював в універі.

Ну, це не просто.

Не переживай ти так, щось придумаємо.

Трясця, спізнюємося.

Нічого не розумію!

Не втікай!

Будь тут.

Хельго?

Хельго!

Хельго!

Не заходь.

Гансе?

- Так? - Принесла тобі поїсти.

Ні, дякую.

Дзвонив лікар.

Це був інсульт.

ҐДАНСЬКА КОРАБЕЛЬНЯ

Можна.

- Пані Ханю... - О! Пан інжинер!

- Добридень. - Добрий день.

Я мушу завтра кудись поїхати... на два дні. Сімейні справи.

Перекажете у відділ? Назбиралося усього після смерті матері.

- Добре? - Добре, звичайно.

Пане Янку?

Все налагодиться. Ось побачите.

- Так. Дякую. - Будь ласка.

ҐРУДЗЬОНДЗ

ДИТЯЧИЙ БУДИНОК м. ҐРУДЗЬОНДЗ

Пане Бітнере, заходьте.

- Як таке могло статися? - Не знаю. Я тут лише два роки.

Це ж документи! А тут сторінки бракує!

- Ви точно впевнені? - У чому?

Що не сталося помилки?

До побачення.

Стривайте!

Дам вам адресу пані Зярко.

Вона недавно вийшла на пенсію. Може вона вам допоможе.

Дякую.

- Коли це було? - У березні 1947.

Ого. А знаєте, що в живих лише я залишилася з тих усіх працівників?

Ви їх пам'ятаєте?

Ні, їх ні.

Але дитину, так.

Мама мала прізвище Вольф. Дівоче прізвище її було... Штайнер.

Її чоловік пішов на фронт. Потім прийшли рускі.

Знаєте, що вони з німкенями робили?

Вона врятувалася, бо лягла під якогось руского офіцера.

Той пішов на Берлін, а вона залишилася вагітною.

Але після війни той фріц повернувся і коли побачив її байстрюка,

то наказав віддати його в дитбудинок, а її забрав у Німеччину.

Потім вона писала до нас із Страсбурга, здається. Шукала малого.

Але ми їй нарадили, що якщо його вже наші всиновили,

то краще нехай усе так і залишається. Прошу.

І ви так усе пам'ятаєте? Після війни було багато таких дітей.

Я його завжди пам'ятатиму.

Не досить, що дитину, як пса залишили, то й ще хворого. Обпеченого.

Дуже погано рана гоїлася. Два місяці я йому пов'язки міняла.

Частуйтеся на здоров'я.

- Як його звали? - Ганс, здається.

А що? Він вам родич?

СТРАСБУРГ ТРАВЕНЬ 1978

- Добрий день. - Добрий день.

Міграційний відділ.

Добрий день.

Мені потрібен Ганс Штайнер.

Це я. Слухаю вас.

Ваша посилка вже на місці.

Зрозумів.

Крім роботи ти чимось цікавишся, Гансе?

Звичайно, пане директоре.

Над чим ти так працюєш?

Документи з еміграційної служби.

Це не горить.

Немає сенсу залишатися після роботи.

Знаю.

Я якщо щось почав, то мушу закінчити.

Тату, йдеш?

Так, за мить.

Молода, нетерпляча. Норовлива.

- Не сиди довго. Бувай. - На добраніч.

ГРОБІВЕЦЬ РОДИНИ ШТАЙНЕРІВ

Шукаю таку адресу.

Шу... каю таку адресу.

Це дуже мило з вашого боку.

Це дуже мило з вашого боку.

- Добрий день, пане начальнику. - Добрий день.

- Ще мене прийміть. - Ви читати не вмієте?

- Паспортний працює до 13:00. - Ну, так, але я вже дві години чекаю.

- То прийдіть у понеділок. - Я не можу так просто відпроситися.

Пане начальнику, я мушу сьогодні дізнатися.

- Про що це ви? - Місяць тому я подав документи на паспорт

і отримав відмову. Я знову подав і сьогодні знову відмовили.

- Ну, і? - Власне хочу дізнатися причину.

- Якщо є відмова, значить була підстава. - Яка?

Гадаю ви найкраще знаєте, що там у вас не так.

Послухайте, я ніколи не притягався, політикою не цікавлюся,

лише хочу дізнатися, чому мені не дають паспорт?

- Повторюю: мусять бути причини. - То які, зрештою?

Чого ви так напираєте?

Може втекти від нас хочете? Чи не так?

Що нового?

Не знаю.

Чого не знаєш?

Не знаю хто я.

Ти той, ким ти є.

Жодним примарам минулого цього не змінити.

Ти мене не розумієш.

Ким я є, це зв'язок з людьми, сім'єю, мама, батько...

...ця країна. Це все було брехнею.

Я не їхній син. Я навіть не поляк. А якийсь швабський байстрюк.

Янку, глянь на мене.

Ти найкраща людина серед усіх, яких знаю.

І саме такого тебе я кохаю. Ніколи так більше про себе не говори.

Ти мусиш зібратися з думками.

Інакше ти себе накрутиш.

- Я не впораюся, якщо ти знову почнеш... - Не почну!

Не почну.

Добре, пробач мені.

Агов?

Є хто вдома?

Боже!

Але ти мене перелякав!

Ти вже доросла, щоб курити?

Даси мені сигарету?

Тобі?

Будь ласка.

А всі бачать у тобі ідеал.

І як тобі тут?

Тут?

Ну, тут.

У нас і взагалі.

У новій країні?

Важко сказати.

Гадаю, що…

Як би то описати…

Ніби я недобачав і тут раптом хтось дав мені окуляри.

Що?

Чого ти?

Нічого.

Гарно ти сказав.

Не хочеш у кіно піти?

Не вийде. Мушу працювати.

Ходімо! Вийшов новий Джеймс Бонд!

А що це?

Ти жартуєш?

Гансе, це Джеймс Бонд!

А чому в Польщі фільми про Бонда заборонені?

Ти здуріла?

Щоб поляки дивилися, як Бонд бореться з комуністами?

Це ж дурний фільм!

Але який фільм!

Розкажи, як ти жив у Польщі.

Про що ж тобі розповісти?…

Про все!

- А звідки почати? - Почни з початку!

Що ти робив перед приїздом сюди?

Ти ж чула, я працював в універі.

У тебе було багато друзів?

Ні.

А дівчат?

Це ти з натяжкою питаєш.

Тобто?

Ким вона була?

Працювали разом.

- Ти її кохав? - Не знаю.

Стривай, стривай.

Такі речі знають. Ти її кохав, чи ні?

Гансе!

А ти?

Що я?

Чим хочеш у житті займатися?

Точно не перекладати папери з купи на купу, як тато.

А тоді що?

Хочу вивчати літературу.

А це вже цікаво.

Але ти пообіцяй, що не розповіси татові.

Обіцяю.

Але обіцяю, якщо ти не видаси, ким я хочу стати.

Добре.

Таємним агентом, як Джеймс Бонд.

Поганий жарт.

Знаю.

Арештовано польських опозиціонерів через контакти з парижським журналом "Культура"

А підвердження переказу ви теж додали?

Так. А щось сталося?

Я перевіряла, чи за вами хвоста не було.

То, ви мені не довіряєте? Я кілька разів перевіряв, чи є хвіст.

- А рапорт по витратах є? - Звісно.

Кажуть, мій почерк дуже каліграфічний.

Ще щось?

Чеський утікач - Пйотр Тіхий попросив про притулок.

Його тека це справжня бомба. Він був довіреною особою Гавела.

Ви агент, а не аналітик, тож зосередьтеся на своїй роботі.

Слухаюся!

Досить цих жартів, підпоручнику!

Я от подумав, Гельмут Штайнер являється депутатом Європарламенту.

Він часто приносить документи додому, я б міг їх скопіювати.

- Не треба. Це великий ризик. - Тут немає жодного ризику.

Для Штайнерів я наче син. А дядько з руки мені їсть.

Він не твій дядько. А Штайнери це не твоя сім'я. Запам'ятай це врешті.

Це по-перше, а подруге, не сери в те гніздо, яке тебе годує.

Бережи своє прикриття.

Можна вас ще щось спитати?

Читав, що посадили кількох опозиціонерів.

- То, мій рапорт потрапив до Варшави? - А ти як гадаєш?

Я радий.

Центр оцінив вашу роботу. Ви поїдете в подорож.

У подорож? А куди?

Пане інжинере?

А! Пані Ханю, я завтра все принесу. Обіцяю.

Справа в іншому, пане інженере. Річ у тім...

- Про вас розпитують. - Хто?

Есбеки.

- Есбеки? - Так.

- А про що питають? - Яке ви маєте відношення до...

...адміністрації, політики, чи маєте ви спізнення.

- Чи якісь заборгованості. - А що ви сказали?

Правду. Що ви нічого не маєте.

Я вас колись озолочу.

- Пані Ханю, озолочу. - Так.

ЮГОСЛАВІЯ РІЄКА ЧЕРВЕНЬ 1978

Юзьо? Це справді ти?

- Добрий день. - Сину...

- Добрий день, мамо. - Скільки часу минуло...

- Здоров, тату. - Добрий день, сину.

Сідайте.

Я замовив нам вино. Червоне. Як ви любите.

- Можна поїсти замовити. - Ми поїли в готелі.

Номер гарний?

- Пречудовий. Все шикарно. - Я дуже радий.

- А за вами водій прихав на вокзал? - Водій мав аркуш з нашим прізвищем.

Сину, чому ти вже рік до нас не дзвониш? А де ти тепер перебуваєш?

Ти ж знаєш, що він не може про таке розповідати?

Ну, так, знаю, але він мій син і я маю право знати.

- Як ти почуваєшся? Ти щасливий? - Все гаразд, мамо.

А те, чим ти тепер займаєшся... воно дуже важливе.

- Чуєш мене? - Звісно чую.

Але до заходу сонця ще багато часу.

Слухайте...

Приготував для вас несподіванку. Ходімо.

То, розповідай уже.

Що саме?

Можеш без подробиць, розкажи в загальному та як ти?

Спочатку я трохи бентежився... але потім виробив певний план дій...

...і далі було вже з гірки. Без проблем.

Проблеми маєш?

Hі.

Заливаєш. Таких асів немає.

Правду говорю.

Нудно тобі?

Може те, чим ти займаєшся здається тобі надто просте, нецікаве,

але не сприймай це, як рутинне завдання.

Там не будуть панькатися з такими, як ми. Враз - і повісять.

Он! Мама! Правда краса навколо?!

Батьки задоволені?

Так. Захоплені.

Дякую, пане полковнику.

Ти це заслужив. А он там твоя премія.

Не забагато?

Дякую.

Продовжуй у тому ж дусі. Інструкції отримаєш від своєї інструкторки.

Вона має слабість до тебе.

Дивно вона це виказує.

- Може маєш якісь питання? - Ні.

Хоча... маю. Одне.

Вперед.

На якій нозі був той шрам?

Хіба тепер це має значення?

Не має, просто питаю.

Хельґа Штайнер була хвороблива, тому серце не витримало емоцій.

Не треба про таке забагато думати. Гаразд?

Відпочивай, розважся, потім повертайся і продовжуй працювати.

Ти чудово працюєш.

Гансе?

- Гансе! - Так?

Привіт.

Навіщо закриваєшся?

Що пишеш?

Акти.

Граєш у шахи?

Так.

А з ким?

Завжди працюєш, кузине.

Досить, я тебе забираю.

А куди?

Подруга влаштовує вечірку, а я не маю з ким піти.

Я застарий для твоїх знайомих.

Там будуть і старші люди.

Не подобаються мені такі вечірки.

Гансе…

Що відбувається? Розповідай!

Інакше я звідси не піду.

Гаразд.

Я не належу до товариських людей.

У мене вдома головне були наука та праця.

Але тепер це твій дім.

Можеш робити що хочеш.

Ну, хіба хочеш грати в шахи.

Присягаюся, що мені завжди це вдавалося!

Серйозно!

Ти ще навчишся!

- З часом, так. - Було дуже мило.

Віддай бабло, педику!

Не хочу проблем.

Тримай.

Вона піде з нами.

Ходімо.

Ходімо.

Гансе, що то було?

Ти був несамовитий!

Справжній Брюс Лі!

Займався бойовим мистецтвом…

Ні, дякую.

Ти перепила.

Ця гра тобі ще не набридла?

Яка гра?

Це вдавання!

Ми двоє цього хочемо.

Я давно запримітила, як ти на мене дивишся…

Як ти за мною підглядаєш.

Ми кузини.

Таке буває навіть у найкращих родинах.

А якщо батьки повернуться?

Не повернуться і ти про це знаєш.

Довго ж ти стримувався.

Ну, так.

Близькі стосунки це не моя спеціальність.

Чому?

Може тому, що вдома їх просто не було.

Бо…

...якось не було потреби, але лише тепер починаю щось розуміти.

Що саме?

Це йде все від тих правил, які встановив батько.

А від мами нічого не залежало.

Вона мене любила, але цього не виказувала.

А знаєш...

...що в цьому найдивніше?

Що?

Що я все віддав би за одну усмішку того виродка.

За одну похвалу.

Розумієш?

Не зовсім.

Вони ж не твої справжні батьки.

Ти не відчуваєш полегшення?

На наших очах твориться історія!

Польський уряд погодився визнавати легітимними недержавні профспілки,

право на страйки та запровадити свободу слова…

У Польщі люди відчули подмух оптимізму та свободи.

Чи це приведе до справжній змін, ми дізнаємося в найближчому майбутньому.

- Це фантастично. - Так.

ҐДАНСЬК СЕРПЕНЬ 1980

І що там?

Нічого. Щось пробують, але нічого не обіцяють.

Дав на лапу, щоб пришвидшили розгляд?

- Ні. - То, чого ти дивуєшся?

Бо це ж Червоний Хрест, вони мають людям допомагати,

а не хабарі брати.

- Що таке? - Та, нічого.

- Агов! Я ж бачу! - Це пусте.

- Та, я не про паспорт. - А про що?

Я в загальному. У тебе постійно бракує часу.

Ти не цікавишся, ані мною, ані дівчатами.

Та, ти що? Я ж завтра запланував сходити на змагання до Марисі.

Сьогодні змагання були.

А де вона?

Вони вдвох зараз у Вєнцків.

- Я хочу тебе. - Вже?

- Вже. - Ти ж це несерйозно?

- Справді. - Забудь. Серйозно.

Ти здала аналізи?

І що сказав лікар?

Що моє серце продовжує битися для тебе.

- Що таке? - Є одна така бентега, наче...

...здається, що хтось за мною слідкує.

- Хто? - Не знаю. Служба безпеки.

А навіщо це їм?

- Ти ж в ту Солідарність не пішов? - Ні, та ти що?

Це тому, що ти паспорт хочеш отримати. Перевіряють тебе.

Це не має сенсу.

Ну, добре. Якщо ти її знайдеш...

- То що далі? - Що далі?

Що вона тобі такого розповість? 34 роки минуло.

Не знаю.

Не знаєш?

Треба мені на завтра сорочку попрасувати.

Я завжди тебе буду підтримувати.

Знаю.

За такий проступок тебе треба наказати.

Чому ти не повідомив про свої відносини з нею?

- Бо нічого між нами не має. - Курва! Гадаєш, я дурепа?

Не в ній справа... А в тобі.

Про роботу не думаєш. Ти не в собі.

- Це не правда. - Так?

А скільки людей сьогодні за тобою слідкувало?

А кому я такий здався?

Я можу винести з офісу що завгодно, це нікому не цікаво.

І моя робота така ж.

Це не тобі вирішувати, що важливе, а що ні!

Ти собі подумав, що ти Джеймс Бонд?!

Не забувай хто тебе сюди влаштував.

Здихайся тієї дівчини й берися за роботу. А то всяке може трапитися.

Гадаю, достатньо було покійників у тій родині, чи не так?

Привіт, Гансе, ти якраз на обід!

Дякую, тітко, я не голодний.

Не відмовляйся! Я приготувала шикарні тарталетки!

Добре, за мить буду.

Чудово. Чекаємо на тебе!

Є такий вислів...

Німці їдять багато, а французи смачно.

Благаю, не говори з повним ротом.

Тому Ельзас такий прекрасний.

Не можу стриматися. Все таке смачне!

Дякую.

А ти? Чому мовчиш?

На роботі все гаразд?

Так, усе гаразд. Без проблем, дядьку.

Коньяку вип'єш на десерт?

Дякую, але ще мушу працювати.

Дякую, було дуже смачно.

Дякую.

Що це його вкусило?

Не знаю.

Що з тобою?

Що таке?

Не треба було цього робити.

Що?

Ми не можемо далі зустрічатися.

Чому?

Бо ми близька родина.

Я серйозно.

Знайди собі молодшого.

Ти ж будь-кого можеш мати.

Знаю.

Але я хочу з тобою бути.

Гансе…

Глянь на мене.

Те, про що я говорю…

Чого тобі бракувало… Я можу дати тобі все.

Хочу тобі це все дати.

Лише мені дозволь.

Вдягнися.

Вдягнися.

Вийди.

Гансе…

Негайно вийди!

Дякую.

Дякую за все.

Щасливо!

Запам'ятай код. Інструкції спали.

Що нового у справі Пулковського, Левіна та решти?

- В архіві їх не має. - Тобто?

Їхніми справами цікавляться спецслужби. Вони закриті в кабінеті.

Це погано. Радянські товариші хочуть мати їх якнайшвидше.

Кабінет відчинити просто, а сейф?

Він носить ключ із собою. В офісі його не залишає.

Ти щось придумаєш. Бажано, чимшвидше.

У тебе все гаразд?

Так, а що таке?

Кепсько виглядаєш.

Бо кепсько сплю.

Я вже давно працюю. Знаю, що тобі не просто. Розумію, що відчуваєш.

Не легковаж.

Кажу тобі, бо ти мені подобаєшся.

Вночі з дванадцятого на тринадцяте грудня

підрозділи міліції і сил безпеки почали арештовувати по всій країні

учасників Солідарності.

Люди розповідають, що на вулицях бачили армійські підрозділи…

Інтерновано лідера Солідарності Леха Валенсу,

а також тисячі учасників профспілки та опозиціонерів.

Десятки гуманітарних організацій із Західної Європи

запропонували полякам різноманітну допомогу:

їжу, одяг, товари першої необхідності.

ҐДАНСЬК ГРУДЕНЬ 1981

Вибачте.

Можу вам розповісти…

...як воно все виглядає: на корабельні, в Ґданську.

Звідки нам знати, що ти не засланий агент?

Я? Ні, ні, ні...

Комуністи не розуміють, що військовий стан

замість того, щоб нас ослабити, насправді ще більше згуртував…

А коли це все закінчиться, то якими ви будете, як народ?

Ми станемо іншими, сильнішими.

Дякую.

Ти, мабуть, єдиний поляк, який не вживає алкоголю.

Можна тебе про щось попросити?

Звісно.

Я уже розповідав тобі про маму.

Що хочу її знайти…

Червоний Хрест повідомив, що не знайшов нічого, ані в Німеччині, ані у Франції.

Я їм не вірю.

Вони співпрацюють із службами.

Ти хочеш, щоб я переказав це французькому Червоному Хресту?

Зможеш це?

Так, звісно.

- Справді? - Дай мені документи, а я їх передам.

- На здоров'я. - На здоров'я.

Привіт.

Привіт.

Розкажи щось про себе.

Що саме?

Не знаю.

Яка їжа тобі подобається?

Чи фільми?

Книги.

Хто ти?

Ну, так, гарне питання.

Вже чотири роки... я живу чужим життям.

Це польська?

Вже рік, як я гнию у цій квартирі.

Не пам'ятаю навіть ким я був і чого прагнув.

Стривай. Переклади мені те, що ти сказав.

Коли зрештою я знайшов те, що мало сенс, то все просрав.

Нічого не розумію...

...але звучить гарно.

Бляха, мушу вже йти. Тато от-от повернеться.

Будеш у нас в неділю?

Так.

На добраніч.

На добраніч.

Гансе?

Пане директоре...

Що ти тут робиш?

Ви ж мене знаєте. Доки не закінчу - не вийду.

А ви що тут робите?

Ти ж у курсі, що я теж деколи залишаюся. Рідко, але буває.

То, не засиджуйтеся. На добраніч.

Гансе!

Так?

Може навідаєшся до нас?

З радістю.

У неділю? Гаразд?

Будемо святкувати день народження Бріджіт. Вона зрадіє.

Та, звісно буду.

- Привітайте її. - Звичайно.

Добрий день.

Як зазвичай.

Ходімо?

Добре.

Супер.

Рахунок, будь ласка.

Пане Гансе?

Може підемо на „Професіонала”?

У Сінедом на 16.00?

Добре, а потім до мене.

Добре.

- Дякую! - До побачення!

- На добраніч. - На добраніч.

Курва, це неможливо!

Відкривай! Я знаю, що ти там!

Що ти тут робиш?

Була поруч і вирішила зайти глянути, як ти.

Як прекрасно! Вітаю!

- Що ти хочеш? - Що я хочу?

Гадаєш, що я не знаю, що це ти побив Марселя?

Він у лікарні!

- Про що це ти? - Досить уже молоти цю хрінь!

Я знаю, що це ти.

Рано я тебе бачила в барі!

- Ти за мною слідкуєш? - Тобі краще піти.

Що ти собі там уявив?

Якщо ти мене покинеш, то я сидітиму вдома й переріжу вени?

Може бігати за тобою почну?

Може я і молодша,

але знаю, що треба для щастя.

А ти? Подивися на себе, ти огидний!

Хто він?

Хто він?

Я тобі говорила, що ніхто тебе так не кохатиме, як я.

Ти не маєш поняття, хто я такий!

Він для мене пусте місце.

Гансе!

Глянь на мене.

Я можу піти й пообіцяти, що мене більше ніколи не побачиш.

Тільки скажи мені просто в обличчя, що не кохаєш.

Вперед.

Я мушу поїхати в офіс. У мене важлива зустріч.

- Це може затягнутися. - Добре.

Пообіцяй, що залишишся?

Сьогодні все скінчиться.

Ти мусиш тут залишитися.

Нікому не відкривай.

Обіцяєш?

Обіцяю.

Добре.

- Алло. - Це я.

Мусимо зустрітися.

Гансе?

Ніно?

Ти тут?

Що з нею?

Її оперують. Треба почекати.

Що з нею сталося?

Її збила автівка на вулиці Кіршлегер.

Водій з місця утік. Поліція його шукає.

Що вона там робила?

Сучі виродки.

Все погано. Не клади трубку.

Не знаю.

Так, цілую тебе.

Так. Це мило. Буде щось нове, повідомлю.

Сонечко?

Ми готові.

Марі!

Ходімо!

Це вам.

ФРАНЦУЗЬКИЙ ЧЕРВОНИЙ ХРЕСТ

Французький Червоний Хрест. Слухаю вас.

Добрий день, це Альфред Марне, директор еміграційного відділу в Страсбурзі.

Так, добрий день.

Ми отримали від вас листа у справі Хельги Штайнер.

Її переселено з Польщі, з Ґрудзьондца у лютому 1946.

Так, так, ми шукаємо будь-яку інформацію про неї.

На жаль, у нас нічого не має.

Я особисто все перевірив.

Справді?

Шкода. Дякую за все.

Не має за що.

Мені цікаво… Стільки часу минуло… Чому ви її розшукуєте?

Її син звернувся до нас. Він у Польщі живе.

Ясно.

Удачі вам у пошуках.

- Дякую. Приємно було поспілкуватися. - Дякую.

Гансе!

Я хотіла тебе знайти.

Знаю, мамо.

Тому ти маєш той шрам.

Я завжди думав, звідки він у мене?

На добраніч, мамо.

На якій нозі?

На правій.

На добраніч.

На добраніч.

- Дякую. - Всього найкращого.

Чекайте на мене.

ҐДАНСЬК БЕРЕЗЕНЬ 1982

Яка адреса Яна Бітнера з Триміста? Добре.

МАЙСТЕРНЯ

Щоб залишатися людиною вільною духом...

...потрібно жити в правді.

Правда завжди залишається правдою.

Правду... неможливо знищити...

...чиїмось рішенням, чи якоюсь постановою.

Хочу попросити вас заплющити очі...

...і щоб ви подумали про свою винятковість.

Кожного з нас Господь створив винятковим.

Бажання забрати у вас це право бути собою...

...тобто право бути вільною людиною...

...завжди буде спокусою для влади.

Ніколи не дозволяйте, щоб його у вас забрали.

Амінь.

Благословляю вас.

- Даруйте, можна прикурити? - Так.

Вибачте, а ми знайомі?

Ні. Звісно, ні.

А ви щасливчик.

Ну, так. Це правда.

Дякую.

- Тату? Підемо на морозиво? - А не надто холодно?

Хто то був?

Не знаю. Незнайомий чоловік.

Юзеф Вєчорек. Народився 17 жовтня 1950 року у Варшаві.

Син Романа, колишнього офіцера військової розвідки

та Ельжбети, бухгалтерки.

Закінчив психологію і германістику на Варшавському університеті.

Володіє німецькою, французькою, англійською і російською.

Під час навчання почав співпрацювати зі спецслужбами.

Навчався в таємній школі в Кейкутах.

Пройшов курси конспірації, дезінформації, стеження і контрстеження,

основ криптографії, допиту, мікрофотографії, радіотелеграфії.

Закінчив з відмінним результатом.

Вимагаю сконтактуватися з польською амбасадою.

Існує три причини, чому люди стають шпигунами.

Перше, це ідеологія. Іноді це називають любов до Батьківщини.

Друге, це молодість, потреба в надзвичайних пригодах.

Але найсильніше, це ненависть до ворога...

Все твоє життя тобі вбивали в голову про напівзігнилий Захід?

Чи не так?

Але тут хіба не найгірше?

Яку ціну ти готовий заплатити за свої переконання?

І яка це ціна?

У тебе простий вибір.

Або працюєш на нас, або…

Йди до біса.

Це остаточна відповідь?

Навіщо ти їздив до Польщі?

Хочу дізнатися правду. Правду про Ганса Штайнера.

Що там не ясного? Ганс помер дитиною. Ти ж це знаєш?

Ти втомився, гадаю, тобі треба відпустку.

Це кінець. Я хочу піти.

Так? А що ти плануєш робити?

Повернешся до Штайнерів? Чи може на нашу прекрасну батьківщину?

Ти ж розумієш, що без нас у тебе не має шансів?

Не маю шансів?

Це з вами у мене не має шансів.

Блювати хочеться від цього вашого шапіто.

Це все брехня. Ви все забрали. Абсолютно все!

Пригадуєш, що я сказав тобі у твої п'ятнадцять?

Тільки тебе тут бракувало.

Не забуду виразу твого обличчя.

"Тобто?! Мій батько зовсім не працівник торгівлі,

а офіцер військової розвідки. Справжній агент." Пам'ятаєш?

- Не хочу цього чути. - Змалечку я тебе до цього готував.

- Бути, як тато. - Щось пішло не так.

- Не маю сил. - Маєш.

Так? Звідки тобі знати. Ти нічого про мене не знаєш.

- Ти пройшов випробування. - Випробування?

Краще б мене там повісили. Ясно?

Все життя ти мені це вбивав, який ти агент!

- Мушу зізнатися, що... - Благаю! Досить цього! Досить!

Юзеку, вислухай мене!

Я навіть близько не досягнув того, чого ти! А знаєш чому?

Бо в мене не було сили. А крім того, у мене були ще...

...моральні сумніви.

Але ти інакший. Сильний!

Я завжди знав, що мене перевершиш. Що станеш найкращим.

І не помилився.

Ти моя гордість. Ясно?

Ти не можеш тепер цього змарнувати. Не можеш.

Досить. Заспокойся...

Досить.

Досить уже! Що ти?! Що?..

Шпигун, він наче добре вино.

Щоб визріти, потрібен час.

Вся твоя попередня робота була потрібна для операційної легенди.

Лише тепер ти отримав свій великий шанс.

Використай контакти Гельмута Штайнера й починай свою політичну кар'єру.

Спершу на локальному рівні, а потім пнися щораз вище.

СТРАСБУРГ КВІТЕНЬ 1984

Якщо все складеться, опинишся на самому верху.

Слухай, Червоний Хрест нічого не знайшов.

Але я трохи розпитав людей і отримав щось цікаве.

Твоя мама, Хельга Штайнер, проживала в Страсбурзі, але померла 6 років тому.

Мої співчуття.

Але я знайшов щось дуже цікаве.

У Страсбурзі живе її рідний брат Гельмут із сім'єю.

А також і її син - Ганс Штайнер.

Не повіриш, але він родився того ж дня, що й ти.

Він емігрував з Польщі.

У Польщі називався Ян Бітнер.

Як і ти!

Ясно.

Я його знаю…

Тобто?

Я його десь бачив…

Курва, що це в біса таке…

Тату…

Сонечко! Тихо! Тато тебе любить! Тихо.

Курва, чого витріщилася? Я напився! І срав я на все!

- Йди в кімнату. - Не витримав. Куди ти пішла? Курва!

Ніхто б таке не переніс! Ніхто! Куди? Я ще не закінчив! Курва!

І де ти?

Дякую від імені Солідарності й вільної Польщі.

Добрий день.

Ти мав би стати торговим агентом.

Я колись про таке думав.

А не хочеш поїхати з нами до Польщі наступного четверга?

Побачиш, наскільки багато значить наша допомога для тих людей.

Звісно хочу,

але іншим разом.

Як скажеш.

До побачення!

А куди саме ви поїдете?

До Ґданська.

Дорогою ми зупинимося перепочити.

А де саме?

Знаєте...

Я польський патріот.

Я не раз перевозив через границю документи.

Можу вам допомогти.

Як там працюється з Даканом?

Чудово.

Завдяки йому, гадаю, вдасться дійти порозуміння.

- Значною мірою. - Я знав.

- Він неймовірний організатор. - Так, так.

Вибачте, я візьму трубку.

Деколи вона щось пригадує.

Гадаємо, вона до нас повертається.

Моя дорогенька.

Принесу десерт.

- Я уже дякую. - Ще з'їси!

Джеймс Бонд.

Що ти сказала, сонечко?

- Вона щось сказала? - Ні.

- Гансе, можна тебе? - Так.

Сьогодні вранці польська міліція затримала вантажівку з допомогою

в містечку Румія під Ґданськом.

Громадянина Франції було затримано.

Йому висунуто звинувачення у ввозі матеріалів для польської опозиції.

Виборці постійно ставлять мені таке запитання:

"Ти новачок у політиці.

Чому ми маємо тобі вірити?"

Ніби важке питання? Але відповідь на нього проста.

Ви маєте довіритися мені саме тому, що я новачок.

Це значить, що я не замішаний у регіональному кумівстві.

Довіртеся мені, бо я народився у Польщі.

У країні де народився такий прекрасний рух, як "Солідарність".

Що відбувається?

Ганс Штайнер?

Вас заарештовано.

- Гансе, що відбувається? - Нічого не знаю.

Пам'ятаєш мене?

А це пам'ятаєш?

Це знайшли це в тебе вдома.

Мене звати Вєчорек.

Юзеф Вєчорек.

Я офіцер польської розвідки.

Вимагаю, щоб ви зв'язалися з польською амбасадою.

Пішов у сраку...

...Юзефе.

Як ти?

Може бути.

Не п'ю уже 204 дні.

Ольга дозволила мені повернутися додому.

Гадаю, що ти читаєш настільки добре, як і говориш.

Це моя стаття про шпигуна, який шість років був твоїм двійником.

Просто не має слів.

Дякую.

Дякуй не мені.

Собі подякуй.

Бувай.

І що тепер буде?

Хочу познайомитися з тією родиною.

І це все?

Судитися з ним за крадіжку моєї особистості. Цього хочу.

Відколи тебе тягне до самогубства?

Глянь на мене.

Гей?

І дай відповідь на питання, але не мені, а собі.

Що для тебе важливіше...

...все те, минуле, мати, яка тебе покинула, чи може...

- Мамо! Скажи їй щось! - Марисю, облиш її! Досить цього!

Йди до мене.

Центр вирішив відзначити вашу героїчну працю.

Ви - зразок польського офіцера і комуніста, отримуєте звання капітана.

Вітаю.

Міністр Кіщак написав у вашій справі до міністра держбезпеки НДР Мільке.

Він нагадав скільки ви надіслали корисної інформації для соцтабору...

Коли я звідси вийду?

Звинувачення у шпигунстві це серйозна справа,

а крім того, поліція хоче розслідувати обставини смерті Хельги Штайнер.

Навіщо?

Мають якісь сумніви.

Визначити причину смерті буде важко, бо труп уже...

...практично повністю розклався.

У Польщі виникла маленька проблема. Але вам не варто про це турбуватися.

Не робіть цього.

МІСТ БІЛЯ ГЛІНИЦЬ БЕРЕЗЕНЬ 1986

МОСКОВСЬКИМ ВБИВЦЯМ НЕ ВТОПИТИ СВОБОДИ В КРОВІ

Вони цього вже не зупинять.

Надіюся, що так.

переклад ivan vyrvyvuho