Original subtitles

Південна частина Тихого океану 1897

П'ятнадцять років тому двоє дітей опинилися на безлюдному острові.

Хлопчик та дівчинка виросли у загубленому раю.

Ставши дорослими, вони пізнали чисте та справжнє кохання.

Згодом у них народилася дитина. Та одного разу їх човен випадково винесло

у відкритий океан. Після декількох діб дрейфування, вони гадали, що

їх власні життя та життя їх дитини були закінчені.

Та одного разу неподалік пропливав корабель...

Дрейфуючий човен!

По правому борту!

Дивіться! По правому борту!

Спустити вітрила! Шлюпку на воду!

-Опускайте! -Опускайте!

Повільніше!

Давай, Джиммі.

-Є там хтось? -Не бачу!

Тримайте мотузку!

Тягніть, Кірні!

Тягніть її сюди!

Обережно з бортами!

Там двоє людей, сер: чоловік та жінка.

-Живі? -Мертві, сер!

-Ще дитина, сер! -Що?

Жива!

-Я візьму його. -Дякую, пані.

Тихше. Заспокойся, малюче.

«Тіла їх хай приймуть води глибинні лиш для того,

щоб повернути нам тоді,

коли усе повстане із царства смерті для воскресіння до життя

у час пришестя Господа нашого Ісуса Христа. Амінь».

Капітане.

Лікар хотів поговорити з вами.

Епідемія на борту, сер.

З нічної зміни захворіло ще п'ятеро.

Лихоманка. Виразки.

У вашій аптечці повно снодійного. Зробіть кровопускання.

Кровопускання тут не допоможе.

М-ре Пенфілд, мене вражають ваші знання з медицини.

Три дні тому, коли ми вийшли з Муреа, ви говорили, що це - цинга.

Коли половина екіпажу захворіла, ви сказали, що це лихоманка денге.

Симптоми були неясні. А зараз зрозуміло.

Лихоманка. Зморщена шкіра.

Чорна жовч.

Холера.

-Ми можемо повернути, капітане. -Жоден порт не прийме карантинне судно.

-Кинемо якір коло першого ліпшого острова. -Ми у відкритому морі.

Перепрошую, капітане, але човен звідкись приплив.

Це - французька морська карта. Навкруги лише вода.

Лише рифи, атоли.

Доля безжалісна до міссіс Харгрейв. Вдова із немовлям на руках.

Вона залишить корабель.

-Жінка сама із двома малюками? -Відправте з ними чоловіка.

Кірні - дужий, ще має сили.

Хоча б дамо їм шанс. У нас і цього не буде.

Кірні?

Кращий із непотребу.

Але тримайте це в таємниці від команди.

-Зачекайте до ночі. -Так, сер.

Відправити нас у відкрите море через те,

що кілька моряків хворі?

Це безумство!

Я вболіваю за вас, мадам.

Хоча я молода, але провела три останні роки у місці з пекельною спекою,

комахами, розміром із щурів, щурами, розміром із котів!

Я переживу лихоманку декількох членів команди!

У нас холера.

Якщо залишитесь на борту, ви помрете.

Не можна брати скриню, місіс. Лише необхідні речі.

У цій скрині - все моє майно.

М-с Харгрейв візьме всі свої речі.

Слухаюсь, сер.

Холера?

М-ре Кірні? М-ре Кірні, склянку води, будь ласка.

Це все, що у нас лишилось.

Їм конче потрібно, м-ре Кірні.

Послухайте, хлопчик не ваш, надто не переймайтеся.

З немовлям простіше.

Ви - в порядку. Дайте їй грудь.

Преподобний м-р Харгрейв

Кажу вам, мені набридло їх скиглення.

Тоді заради Бога, дайте їм води.

Я - прагматик, місіс.

Якби я був сам, зовсім один, мені б цього вистачило надовго.

Немає сенсу ділити це на чотирьох.

Краще відразу позбавити їх страждань.

Не чіпайте їх.

Не вказуйте мені. Заспокойте їх, або вони опиняться за бортом.

Тихіше, Ліллі!

Годі. Відверніться, якщо не хочете дивитись.

Річарде, швиденько. Стрибай.

Допоможи матусі.

Так, дівчинко.

Так.

Ходи. Йди, Ліллі.

Річарде, стій тут.

Свіжа.

Погляньте! Банани!

І папая!

І корені!

Корені корисні!

Це корені таро! Ми їх їли у місії.

І банани. Йди сюди, Річарде, ось банани!

Так, багато бананів!

Човен.

Ось, скуштуй.

Корабель пливе сюди.

Човен!

Дивись! Як гарно!

Тут гарно.

О, Ліллі!

Не можна тут лишатися.

Ми зовсім відкриті вітру.

Нам треба знайти сховище від негоди. Ходіть.

Ходи, Річарде. Давай прогуляємось.

Підемо туди.

Погляньте!

Яка краса!

Хатка.

Господи! Річарде!

Мамо!

Мамо!

Її немає.

Її немає. Матусі немає.

Заспокойся. Все буде добре. Йди сюди. Я візьму тебе.

-Матусі немає. -Я знаю. Заспокойся.

Твоєї мами немає, але є я. Я тепер буду твоєю мамою.

Якщо буде пропливати корабель, він побачить вогонь.

Нас скоро знайдуть.

Тепер засинайте. Закривайте очі.

Я скоро повернуся.

Знаю, це твій улюблений десерт, Річарде, намагайся їсти повільніше

і тримай ложку так, як я тобі показувала.

Колись припливе корабель,

і ти сидітимеш за столом у Сан-Франциско.

Тобі треба буде показати гарні манери за столом.

Річарде! Не роби так!

Річарде! Навіть якщо ми далеко від суспільства,

не слід поводитися нецивілізовано.

Повний місяць!

Календар: липень, серпень, вересень, жовтень, листопад

Вони з'являються при повному місяці кожні три місяці.

У ліжка, діти. Швидко!

Річарде, ходи!

Все буде добре. Сьогодні я співатиму колискову у темряві.

Любов божественна вилікує все

Благодать з небес спускається на землю

В наші смиренні домівки

Божа милість чекає на всіх віруючих

Ісусе, ти даруєш усім благословення

Посилаєш чисту і безмежну любов

Його мама!

Кинь його!

Мамо, чому ти купаєшся в одязі?

Так слід.

А чому ми з Річардом купаємося без одягу?

Та я вже давно цим не переймаюся.

Я вже стомилася одягати вас, ви все одно знімаєте одяг.

-Я хочу бути такою, як Річард. -Чому?

Коли він пісяє, може кудись влучити.

Я можу влучити у центр листка манго.

Чому у нього так, а у нас по-іншому?

Ну, мудрий Господь так вирішив...

І природа нагородила нас різними частинами тіла.

-Розумієш, у жінки є... -Мушля каурі.

Що?

У Ліллі щось схоже на мушлю каурі.

Ось так ти називаєш, мушля каурі.

-Тоді у Річарда... -Ні! Досить!

Це вже зайшло надто далеко.

Мені давно слід було пояснити деякі аспекти людського життя.

Поясни зараз деякі аспекти людського життя.

Ні, мені потрібно спочатку обміркувати.

Я поясню сьогодні ввечері після уроку правопису.

-Занурюємося тепер. Занурюємося. -Сьогодні ввечері?

Готові? Разом.

Чому люди одружуються?

Це Божа заповідь, коли чоловік і жінка кохають один одного...

вони дають обітницю. На зразок обіцянки.

Вони дають обітницю перед Богом

та усім світом.

І це називають шлюбною церемонією.

Таку промову тато виголошував на церемонії.

Коли він засвідчував шлюби у місії.

А про аспекти людського життя?

Коли дівчинка стає жінкою, а хлопчик - чоловіком.

-Що відбувається тоді? -Ну, у кожного по-різному,

-але ти зрозумієш, коли це станеться. -Як?

Ну, Ліллі.

Тіло твоє стане округлим. Груди розвинуться, як у мене.

І щомісяця у тебе тектиме трохи крові із твоєї мушлі.

Не хочу крові.

Це триває лише кілька днів.

І це велике благословіння, це значить, що ти можеш мати дітей.

А у мене буде кров?

Ні.

Але твоє тіло також зміниться.

Твій голос стане грубим. На обличчі буде рости волосся.

Борода, я гадаю, тобі личитиме.

Ти зможеш її голити.

Я хочу дитину зараз.

Не вийде. Ти ще не готова.

Коли будеш готова, знадобиться чоловік, щоб створити дитину всередині тебе.

Всередині мене?

Так. У тілі жінки є спеціальне місце.

Де малюкові буде тепло і затишно,

доки не настане час народжуватись.

Як дитина опиниться там?

Ну...

коли люди одружуються, вони лягають дуже...

-дуже близько один до одного... -Знаю. Як ігуани, Ліллі.

Коли вони так близько,

то не знаєш, де починається одна, і закінчується інша.

-Правильно. -Це все?

Так. Тому що потім у ігуан завжди народжуються малята.

-Це все, матусю? -Ну, майже все.

І цього я чекала цілий день?

Це не допоможе.

Що ти зробила з моїм списом!

Забирайся!

Це була моя риба! Забирайся звідси геть!

Річарде, поглянь. Що нам тепер робити?

Що ми робитимемо, Річарде?

-Що будемо робити? -Просто помовч і дай мені подумати.

Ліллі!

Річарде!

Вже вечоріє. Мама розсердиться.

-Що ти робиш? -У мене є ідея.

Вона вже тут. Попливли!

Де ви були?

Ви розумієте, наскільки вже пізно?

Так, мамо, але там, у протоці, була здоровенна акула.

Вона відкусила Річардового списа.

Казала ж вам триматися від акул подалі.

-Човен відчепився. -Які у нас правила, Річарде?

-Завжди вертатися до сутінків. -І?

-Ніколи не ходити на північ острова. -Ви бачите? Місяць у повні.

Зараз прямісінько додому і щоб це не повторювалось. Чуєте мене?

Завітай, невідомий мандрівниче,

Кого я тримаю, але побачити не можу!

Усі колишні друзі покинули мене.

І залишився я на самоті...

Ліллі, Річарде. Ідіть по пальмове листя.

Бігом усередину!

«Отче наш, що є на небесах! Нехай святиться ім'я Твоє.

Хай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі.

Хліб наш насущний дай нам сьогодні.

І прости нам провини наші,

як і ми прощаємо винуватцям нашим.

І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.

Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь».

Відчуваю, як хвороба вже пробралась до легенів.

А це значить...

Я можу не одужати.

І що станеться?

Ви залишитесь без мене.

Якщо на те воля Божа,

я опинюся біля твого батька.

Ми будемо вашими ангелами-охоронцями на небі.

Це моє особливе місце.

Тут спокійно і мені видно хатку.

Викопайте яму ось такої глибини.

Укрийте її пальмовим листям і мохом.

Потім засипте її.

І зрівняйте з землею.

Я запишу молитву, яку ви прочитаєте.

Ми зробимо табличку,

на якій буде надпис:

«Тут спочиває Сара Харгрейв.

Дружина Вільяма,

мати Лілліан».

Знаю, що я тобі не справжня мати, Річарде.

Але я хотіла б додати:

«І мати Річарда».

ТУТ ПОКОЇТЬСЯ САРА ХАРГРЕЙВ, КОХАНА ДРУЖИНА ВІЛЬЯМА, МАТИ ЛІЛЛІ І РІЧАРДА

«Ми благаємо Господа виконати цей останній заповіт.

Щоб Ліллі і Річард любили одне одного, піклувалися один про одного,

продовжували навчання,

і були готовими, коли за ними прибуде корабель. Амінь».

-Сніданок сьогодні особливо смачний. -Дякую.

Не забудь, завтра тобі куховарити.

Не забуду.

-Це ти забудько. -Що?

Що я забула?

Ти забула пофарбувати яйця.

Я не забула.

Не думаю, що нам слід робити це цього року.

Але ми робимо це кожного Великодня.

За календарем завтра Великдень, ми маємо шукати яйця.

Навіщо?

Як ми взнаємо, хто переміг, знайшовши більше яєць?

Переміг у чому, Річарде?

Не знаю.

Просто.

Просто переміг.

Якась дурня.

Мені здається це безглуздям. Не розумію, навіщо це робити.

Тому що мама хотіла б цього.

У мене є ідея. Той, хто знайде більше яєць, отримає цього року приз.

Який приз?

Ну, якщо виграєш ти, я тобі щось подарую.

Якщо ж виграю я, ти мені щось подаруєш.

Прекрасна ідея.

Я заховав десять яєць між пляжем та пальмами.

А я заховала десять яєць між скелями і папороттю.

-Готова? -Готова.

-Увага! Марш! -Увага! Марш!

Я знайшла дев'ять. Що скажеш?

Я - лише вісім.

Я перемогла. Де мій приз?

Річарде, тебе так довго не було. Що ти робив?

Побачиш.

Твій приз!

Я збережу її назавжди.

Мій приз. Біла намистинка.

Думаю... прикрашу своє волосся.

Як гадаєш?

Мені однаково, що ти з нею зробиш,

або як носитимеш.

Можеш хоч у ніс устромити, мені все одно.

Вперед і назад.

Кругами. Гадаєш, цілий риф лише твій?

Гадаєш, можеш проковтнути все, що плаває?

Хочеш впіймати і мене, чи не так?

Але я надто швидкий для тебе, морський слимаче.

Я можу перемагати тебе щоразу.

Як не віриш, я доведу!

Я - володар рифу!

Першого разу - я майже попався.

Та я був надто швидким.

Цього разу, вона вичікувала.

Я пірнув і дивлюся у пащу,

а там 500 зубів.

І багато маленьких рибок.

Вона наближається до мене.

Але не влучає. Дурна рибина!

Думаю, це нерозумно.

Нерозумно?

Маячня.

Це небезпечно.

Саме так.

Тому і нерозумно.

Не розумію, навіщо ти це робиш.

Мені подобаються відчуття.

-Які відчуття? -Усередині.

Всередині усе оживає.

Коли я знаю, що володар рифу.

«Володар рифу».

Не насміхайся із мене.

Вибач.

Це ти - дурна. Торкаєшся себе та роздивляєшся.

-Я не торкаюся себе. -Торкаєшся.

Ти завжди мацаєш їх, коли дивишся в дзеркало.

Я міряю, наскільки вони виросли.

До того ж, тобі не слід дивитись на мене голу.

Чому це?

-Я звик бачити тебе голу. -Тепер усе інакше.

-Чому? -Не знаю.

Я не знаю, чому, але інакше.

Ліллі?

Я хочу, щоб усе було як раніше.

Нам же було весело.

Ми бавились на гойдалці.

Гралися в ігри.

Пам'ятаєш хоровод?

Серед травок та квіток

Ми танцюємо танок

Як закінчуємо коло,

Падаємо всі додолу

Річарде?

Що?

Ти не проти, якщо я переставлю своє ліжко в іншу частину будинку?

Ні.

Я сам збирався це зробити.

Ти тут давно?

Я побачив кров на ковдрі.

З тобою все гаразд?

Ти пам'ятаєш?

Мама розповідала, що трапиться, коли я стану жінкою?

Так.

Отже...

Я стала жінкою.

Річарде, прокидайся!

Річарде?

Річарде! Річарде, прокидайся.

Я не можу спати, бо моє ліжко не так повернуте.

Допоможи його пересунути.

-Коли прокинусь. -Ти вже прокинувся.

-Вставай. -Ще ні!

Припини. Я не одягнений.

Просто обернися ковдрою.

Давай!

Річарде, що трапилось? Ти увесь згорбився.

Одну хвилинку.

-Що з ним сталося? -Він тепер часто такий.

-Боляче? -Ні.

Ходити не заважає?

Я можу ходити.

Якщо я захочу, то все виправлю.

-Як? -Це не твоє діло.

Якщо приховувати щось,

-все не буде як раніше. -Все вже змінилося!

Нічого не повернути!

Давай пересунемо твоє кляте ліжко.

Мамо.

Я не знаю що робити.

Він змінився, я змінилась.

Все так заплутано.

Я втомилася від твоїх переслідувань. Йди геть!

А мені набридло, що ти мене женеш.

Краще йди, Річарде.

Добре. Я піду туди, де більше всього хотів побувати.

На північ острова.

Ні! Цього не можна робити. Зараз повний місяць.

-Я можу робити, що захочу. -Ні, не можеш. Таке правило!

Це не моє правило! Це було її правило.

Вона не була моєю рідною матір'ю!

Вона любила тебе, як рідна матір.

Мені байдуже.

Я втомився від її правил. І від твоїх правил.

І тепер я робитиму все, що забажаю.

Я вже дорослий, і можу йти куди схочу.

І повертатися, коли схочу.

Річарде?

Що сталося? Що з тобою?

Я ховався.

Там дикуни. Вони танцювали навколо мене. Вони мене не бачили.

Якщо б побачили, я був би мертвим.

З поміж них був один...

спочатку, я хотів його вбити.

А потім я не хотів його вбивати. Я не зміг би його вбити.

Якщо він бачив тебе, він розкаже іншим!

Ні.

Я його відпустив. Мир.

Сподіваюся, ти правий. Річарде, я така рада, що з тобою все гаразд.

Я думала, що більше не побачу тебе. Я не хочу більше сваритися.

Я теж.

-Ліллі? -Так?

-Друзі? -Так. Назавжди.

Зараз заплачу.

Я теж.

-Давай одружимося. -Давай.

Цією обручкою...

Я беру тебе за дружину.

Цією обручкою...

Я беру тебе за чоловіка, Річарде.

-Амінь. -Амінь.

-Відтепер ми... -Єдине ціле.

Назавжди.

Подивись.

Ліллі, мерщій запалюй вогнище!

Річарде, а якщо це дикуни? Мені страшно.

Тоді не будемо запалювати. Давай роздивимося, хто вони.

Вісім чоловік.

Одна можливо....

жінка.

Жінка?

Наглядай за ними. Вони можуть бути нецивілізованими.

Цивілізовані. Ц-И-В-І-Л-І-З-О-В-А-Н-І.

Пам'ятаєш, що говорила мати про міцне рукостискання.

Мене звати Річард.

Ми давно чекаємо на вас.

Я - Ліллі, ми готові повернутися з вами до цивілізації.

Що?

Я капітан Джейкоб Хілльярд власник «Пасату».

Ми... Це ваша земля?

Так. Мій будинок отам.

Нам потрібна прісна вода. Наші запаси пусті.

Ви дозволяєте нам висадитись?

Будь ласка.

Якщо ви не проти вдягнутися, я візьму свою дочку.

Зав'язка на шиї вам не заважає?

Ні. Звичайно ні.

Іноді.

Я був би вдячним...

Як ви ловити рибу списом?

Це не спис, хлопче.

-Що це? -Це рушниця.

Зносить голову з плечей.

Відлюдники! Неймовірно!

Вони - дивне поєднання знання та невігластва.

А їх вбрання трохи...

Його доволі мало.

У чому справа?

Колір. Такий самий, як небо.

Чистий шовк.

З найкращими побажаннями.

А ця твоєму брату.

Він не мій брат. Він мій чоловік.

Твій чоловік?

Мати померла шість років тому.

-Як ви ведете календар? -Вона нас навчила.

Ми рахуємо місяці. Знаємо, що 12 повних місяців це один рік.

Ми святкуємо Різдво, День подяки та Великдень.

Хоча, ми не впевнені, що святкуємо їх у правильні дні.

Неймовірно, усі ці роки ви живете удвох

у віддаленому, забутому Богом місці.

Не забутому, капітане Хілльярде.

Воно зовсім не забуте Богом.

Ви вмієте чудово сервірувати стіл. Мої компліменти шеф-кухару.

Поглянь, Сильвіє. Вони змайстрували власний посуд.

Чашки, ложки для супу. Геніально.

-М-р Куінлан приєднається до нас? -М-р Куінлан мореплавець

і полюбляє бути наодинці.

Легко здогадатись, чому ви так довго були загубленими.

-Цього острова навіть немає на мапі. -Дивно вже те, що ми вас знайшли.

У певний час сюди припливають дикуни.

На острові є могильник.

Яка смакота! Делікатес, у порівнянні з бридотою, яку ми їли на кораблі.

Що це?

Бульйон з вугра.

З вугра?

З вугра лише бульйон.

Маленькі білі шматочки - це морський їжак.

Ми цінуємо вашу гостинність і сподіваємося, що ви дозволите

нам відплатити вам тим самим.

Дозволяємо.

Ви можете забрати нас із собою. Назад до цивілізації.

Варто це обміркувати. Напевно, тут страшенно нудно.

А що значить «нудно»?

Ну...

нудно - це коли вам...

немає чим зайнятися.

Тоді вам нудно.

Певно, ви тут знудились.

Ні. Нам ніколи не нудно.

Черевики та сорочка...

піджак і штани.

Нехай Сильвія розкаже про жіноче вбрання.

Продовжуйте.

Ґудзики!

Пригадую, у мами на сукні були ґудзики.

Це ірландське мереживо.

Річарде, відверни голову. Я покажу Ліллі спідню білизну.

Хоча, ти навряд чи всього цього не бачив.

-Для чого це? -Це охоплює талію, отак.

А потім затягують шнурок.

Поки не дивися, Річарде. Я показую Лілліан мої секрети.

Поглянь.

Це оксамитовий плюш. А це - срібло.

Яке гладеньке.

Щітка для волосся і гребні. Пухівка.

Рум'яна та пудра.

Лавандова вода.

Парфуми з ароматом троянди.

Дзеркальце.

Ти дуже вродлива, окрім відтінку твоєї шкіри.

Ми це виправимо.

Що не так із моєю шкірою?

На сонці ти засмагла до коричневого кольору. Відбілимо шкіру лимонним соком.

Навіщо?

Ти ж не хочеш, щоб люди у Сан-Франциско вважали тебе селючкою?

Ні.

-Гірше, ніж риб'ячий жир. -Це дуже дорогі парфуми.

Поглянь на себе.

Тобі личить костюм.

Такий гарний.

Вважаєш, що я використала забагато рум'ян, Річарде?

Ні.

Як на мене, усе прекрасно.

Дякую, люб'язний пане.

Що ж.

Я вся розфарбувалася, а робити знову нічого.

-Можемо піти на вулицю та порахувати зорі. -Ви займаєтесь цим уночі?

Рахуєте зорі?

Іноді ми рахуємо зорі.

Іноді ми насвистуємо та співаємо.

Іноді ми паруємося, а іноді спимо.

Паруєтесь?

-Так. -І часто ви паруєтесь?

Коли заманеться.

Так просто?

Ну, так. Так.

Іноді ми танцюємо. Обожнюю танцювати.

Ну ж бо, Річарде, покажемо Сильвії наш танок.

Серед травок та квіток Ми танцюємо танок

Як закінчуємо коло Падають усі додолу

Давай, Сильвіє, спробуй.

Я не вважаю це танцем. Це дитячі витребеньки.

-Що ти маєш на увазі? -Дорослі люди так не танцюють.

Може, нам слід вивчити дорослий танець для Сан-Франциско.

-Я вас навчу. -Чесно?

Ось як треба.

Це грайливий танок. Називається «іспанська полька».

Дух міцний, слабеньке тіло Поцілуй у щічку, милий

А тепер повільно.

Один, два, три. Один, два, три.

Один, два, три.

Ти чудово танцюєш, Річарде.

Один, два, три.

Лілліан доведеться попрацювати над манерами.

Не ввічливо тікати від гості посеред уроку.

На жаль, їй доведеться дочекатися своєї черги.

Вона навчить мене танцювати мазурку.

Коли у мене вийде, я і тобі покажу.

Ти збрехав мені.

Коли це я тобі збрехав?

Одного разу ти сказав, що ніколи не скривдиш мене.

Як я тебе скривдив?

Мені боляче, бо ти постійно витріщаєшся на неї.

Пробач.

Просто вона так відрізняється.

Чим саме?

Поглянь на неї. Вона повністю одягнена.

Але ж ти казав, що ні до чого натягувати стільки лахів.

Так.

Просто...

Мені цікаво, як вона виглядає без усього цього.

Тобто...

ти хочеш на неї дивитися, бо не можеш її розгледіти?

Так.

Пам'ятаєш, як я хотів піти на північ острова лише тому,

що це було заборонено?

Пам'ятаю.

А ще пригадую, що з тобою ледь не сталося, коли ти туди пішов.

На добраніч, Річарде.

-Що ти зробила з собою? -Тобі подобається?

Ні.

Умийся.

На мені фарба не подобається, а від Сильвії ти у захваті.

Прошу, Ліллі, не треба. Ми ж обіцяли ніколи не сваритися.

Ні.

Ти більше не снідаєш. Ти що, захворіла?

Річарде!

Річарде, я вже готова до уроку!

Я обіцяв, що навчу її рибалити.

Ось ми і разом.

Посеред прекрасної водойми.

В усіх на очах.

Дуже пристойно.

Та поглянь, люб'язний пане.

Нам треба лише опустити голови...

і ми повністю сховались від допитливих поглядів.

Можемо робити все, що заманеться.

-Краса. -Забирайся звідси!

Ну ж бо, не треба так.

-Річарде! -Річарде!

Він тебе ніколи не почує.

Він годинами розважатиме міс Сильвію.

Річарде!

Тобі чогось бракує. Де твоя прекрасна перлина?

Я не розумію, про що ти.

Маленька біла намистина, яку ти носиш у волоссі. Де вона?

Вона у будинку.

Ліллі.

Зараз не час думати про Ліллі.

Я обіцяв, що не скривджу її.

Не шкодуй її, Річарде. Вона тебе привласнила.

-Ти їй не належиш. Ви не одружені. -Одружені.

Не по-справжньому.

Не має значення, що ви намололи одне одному посеред джунглів.

Для мене має.

Краще прислухайся до свого серця.

Вона - моє серце.

Де вона?

Ти не можеш покинути мене тут!

Грубіян! Тобі немає місця у цивілізованому суспільстві!

Річарде!

Забирайся від неї!

-Пролунало з будинку. -Неси іншу рушницю.

Дайте мені рушницю. Швидше!

ПАСАТ

Ні!

Дай йому!

Стережись!

Ні!

Ні!

Річарде!

Допоможіть!

-Куінлане! Ти його вб'єш! -Усе, Куінлане, досить.

Ти мене чув. Я сказав: годі.

Припини.

Куінлане!

-Злізь із нього. -Я відірву його бісову макітру!

-Злізь із нього! -Виконуй наказ! Опусти рушницю.

-Відчепись! -Не бунтуй і кидай рушницю!

-Я сказав: опусти. -Ні, Річарде!

-Куінлане! -Біжи!

Річарде! Річарде.

Ти у порядку?

Усе гаразд.

Я завжди передчуваю шторм.

Це у мене від матері.

Так і є.

Капітан Хілльярд каже, що відчалюватимуть на світанку.

Гадаю, це значить, що дочка капітана Хілльярда

хоче відчалити на світанку.

Мені начхати, що вона хоче. Мені взагалі на неї начхати.

Тепер я це розумію.

Зрозумій, ти для мене важливіша, ніж усе,

що є у цілому світі.

Ти теж можеш відчалити на світанку.

Але ми не відпливемо.

Я тебе не розумію.

Пам'ятаєш...

ту колискову, яку вона нам співала?

Любов божественна вилікує все

Так.

Навчиш мене грати її на цьому?

Навіщо?

Вона мені знадобиться.

У мені зростає дитинка.

Звідки ти знаєш?

Жінка відчуває такі речі.

Ліллі!

Але я не дозволю дитині народитися у цивілізації.

Я хочу, щоб вона народилася тут.

Де немає зла, брехні та зброї.

Ти права.

Ми залишимося тут.

Лише троє нас.

Я кохаю тебе, Ліллі.

ЗА МОТИВАМИ РОМАНА «САД ГОСПОДА» ГЕНРІ ДЕ ВЕР СТЕКПУЛА

Переклад субтитрів: Dmitriy Garaschuk