Original subtitles

Дивноємно познайомитись

Та’, та’, вітаю. Ви Стів?

Стівен. Стівен. Привіт.

- Прошу. - Роберто?

- Я весь мов на голках, еге? - Та’.

Ви на голках? Я теж весь на голках.

- Такь. - Весь як на голках.

- Еее… шо оце ви п'єте? Каву? - Каву, такь!

- Дуже мені до смаку. Вам до смаку? - Я люблю каву.

- Ви теж її любите? - Я люблю її.

- Стіве. - Стівен.

Стів. Та’.

Я люблю каву.

Чим ви займаєтесь?

Нууу, я оце прост’ розслабляюсь, сидю отут-о, може викурю яку цигарку.

Такь!

Цигарки й кава. Гадаю, файно йдуть разом.

Ви не думаєте, шо п’єте її забагато?

Що ви. Кава – то на здоровлі. Та’!

Я люблю кавувать перед сном.

Оце п’ю багацько кави перед сном, і того мої сновиддя такі швидкі.

Мої сновиддя ніби вони поставили камеру в режим Інді 500.

і оце причепили її десь в авті, і все мелькає - ті’ки так.

Сон, знов сон, знов сон, знов сон.

Люди питаються зранку: «Що тобі наснилось?»

А я кажу «Нема часу, Нема часу розповідати це все»

- Ви курите? - Тільки коли я п’ю... Каву.

Ви знаєте мою матір?

- Чи знаю я вашу матір? - Ага?

Нє, я так не думаю.

- Шодо кави. Їм слід її охолоджувати. - Точно!

Залити льодяницю кавою й повстромляти в кубики палички – для дітей, тямите?

Шоб вони могли розігнатися для своїх дитячих справ, коли бавляться і все таке.

Типу ескіма. Таке собі кофеїнове ескімо.

Це чудово. Я розумію нічого. Такь.

- Ви мене чуєте? - Прошу?

Ви мене чуєте? Тут такий галас.

Ви мене не чуєте? То може нам варт’ помінятись місцями?

Такь, такь, дуже вас дякую. З радістю поміняюсь.

Тут чудово.

- Чудово? - Міні типу більш подобалось як раніше.

- Ви хочете…? - Ви ж не проти?

Такь, мені теж. Я волію, такь.

- Стіве. - Стівен.

Стів, такь.

- А коли ви їдете? - Зі Сполучених Штатів?

Ні, звідси.

Ов, я мушу йти досить скоро,до речі. Маю направлення до дантиста.

Але я не хочу йти. Не люблю дантистів.

- Такь. - Та, либонь, мушу тюпати.

- Такь. - Давненько там не бував.

Чудово. То ви не йдете?

- Я мушу йти, але настрій мій геть неходильний. - Ні?

Стіве, я вільний. Дуже вільний

Хоч’те піти за мене?

Дуже вас дякую.

- Дійсно? Хоч’те піти до дантиста? - Такь, я можу піти замість вас.

Клас.

- Ось адреса. - Чудово.

Чудово. Дуже чудово.

- Ім’я цього хлопця. - Такь, 16:30.

- Стіве, дуже вас дякую. - Нема за́що.

- То ви підете? - Та’, дякую.

Направлення до дантиста, дуже чудово.

Я маю йти. Даруйте, Стіве.

Я Стівен.

Стіве, я маю йти до дантиста. Вже спізнююсь.

- Дякую, даруйте. Вибачте. - Не партесь, не спізнитесь.

- Приємно познайомитись. - Навзаєм, приємно. (Тип’ того.)

Близнючки́

А все-таки, шо ми робимо в Мемфісі?

- Це ж бу́ла твоя ідея приїхать сюди. - Твоя ідея.

Моя ідея? Це твоя ідея.

Дуже смішно.

Не треба тут курить цю махорку.

Ненавиджу ці самокрутки.

- І шо? - Ти шо, ковбой?

- Слухай, це пахне. Це дійсно натуральний продукт. - Ні, осьо пахне.

- Осьо натуральні вбивчі цигарки. - Ця шняга витхалась. Ти шо нюха стерявсь?

- Нічого я не стерявсь. - Ой, заткнись.

Добривечір, паньство. Освіжити чашки?

- Та’. - Ні.

Прошу?

- Так. - А, так.

- Гей! - Бля. Звиняйте.

- Бляха-муха, шо ж ти робиш, чоловіче? - Блін, вибачте, будь ласка.

Рахунка можете навіть не приносити. Це місце просто жахливе.

То це всьо, шо має буть? Лише е-е...

- Дай вогню. - Ті’ки кофе й сигарети?

Кажуть, це не дуже здорова їда?

- Може вам принести ше бутера чі шось таке? - Ні.

- Ви вопше місцеві? - Ні.

Ви брат і сестра?

- Так. - Ні.

А може ви близнюки?

- Так. - Ні.

Так, близнюки.

Так і думав. Знаєте, кого ви міні напоминаєте?

- Кого? - Гекля і Джекля.

Бляха.

Знаєте, оті птички-говоруни?

Та в любом случаї: хто злий близнюк? Воно ж начє має буть якось так, нє?

- Ваша кава на смак наче срака. - Двоїню.

То як гадаєш, хто з нас "злий"?

Я б сказав, шо він отой злий. В нього врічливе око.

- Та я шуткую. - Собі дешевш.

Знаєте, ото шо ви блюзнючки́ й все таке, нагадало міні одну вещ.

- Ви колись бували в Ґрейсленді? - Ні.

О, то з’їздіть. Ловка місцинка.

- Не проти шо я сяду? - Дуже проти.

Так, можеш сісти. А шо, хіба маєш перерву?

Не зовсім, но січас вроді як мала тікучка. Слухай, друже, поможи міні.

Сиди отак-о, як сидиш. Так ти мене прикриєш, і начальник нічо’ не побаче.

Він зла натура, точняк?

Well anyway what I just thought of.

Та осісьо, шо подумав: Ви знали шо Елвіс Преслі мав брата-близнюка?

Да, його звуть Джесі Ґерон. Ви ж помните, друге ім’я Елвіса - Аарон.

АаРОН, ҐеРОН. Так ось, всі думають, шо він умер при народженні.

Та моя теорія інакша...

шо його мати просто не хотіла ростить двох дітей. Ну не ожидала вона двійню.

І грошей взять нема де. Тому й збавилась од одного.

Просто вислала його геть.

Отак Джесі й виріс ув Арканзасі, чі Місісіпі, чі ше десь.

І він геть не знав, шо має брата Елвіса. Але одного дня, здається, в 1968 чі ‘69...

Він подивився на себе в дзеркало і подумав: "Бляха, таж я викапаний Елвіс".

Тож він приїхав у Мемфіс, найшов Елвіса.

Елвіс побачив його, й як заволає: "Таж це мій брат. Повірить не можу.

Як ся маєш? Шо я можу для тебе зробить?"

А брат отвічає: "Ну, я не знаю.

Було б класно побуть тобой на деньок."

Отак Елвіс і провів концерта, де співав його брат.

Вони хотіли побачить, чі вийде обдурить людей. І хай ти сказишся, такий самий голос!

Тоді Елвіса осяяло.

"Я вже троха заморивсь виступать. А нехай він їде в тур."

Величезна помилка, бо то саме його брат почав заїжджать до Лас-Веґаса....

...і вдівать оті високі ковніри, білі костюми й пелерини.

Елвіс же ж геть не такий. І це саме його брат так розжирнів.

Їв же ж оті свої бутики з замороженими бананами і все таке.

Тоді Полковник сказав: "Нам нада ізбавиться од цього парня.

Який же ж це Елвіс - позорище."

І тоді вони почали пічкати його таблетками. Думаю, це так вони його і вбили.

Ну і шо? До чого це? В чому цинус?

- Ви ж фанати Елвіса? - Ні.

А.

Слухай, ти дійсно хочеш дізнатися шось про Елвіса? То я тобі скажу.

- Ти колись чув про Отіса Блеквела? - Не чув.

- А чи чув про Малого Паркера? - Не чув.

От, я так і думала. То знай, чоловіче, що Елвіс крав їхню музику.

Він платив їм по 10 гришок за їхні пісні, і всім іншим чорним музи́кам так само.

- Отакої я думки про Елвіса. - Ну, саме тут моя теорія і згодиться.

Я вважаю, то був не Елвіс, а його брат-близнюк.

Аа, ну тада всьо нармальна, да.

Моя улюблена цитата Елвіса, шо "єдина річ, котру чорні можуть для мене зробить це начистить мої лякери".

Ну, я не думаю, що це казав саме Король. Гадаю, то був його злий брат-близнюк, тямиш?

Дені, шо ти там прохолоджуєшся? Клієнти вже заждались. Бігом!

- Зара’ вернусь. - Ага, диви не вилети з роботи, чуваче.

Дені!

Блаженний рагуль.

Будьмо.

Шось так дивно пахне.

Агов!

Слухай, це ж моя кофта на тобі.

Нє, я так не думаю.

А я думаю, шо да. Це не мій запах.

Да? А як же ж ти пахнеш?

Я пахну собою, а це геть не пахне мною.

- Тю, та я теж пахну собою. - Але це пахне тобою.

Це тому шо я… це я.

Це шо на тобі моя кофтина?

- Слухай, чого ти вічно мавпуєш мене, га? - Я тебе не мавпую.

- Чого ти не придумаєш свого власного стилю? - В мене і так мій власний стиль.

Ні, ти завжди косиш під мене. Твій стиль це мій стиль, бо ти завжди його копіюєш.

- Це мій стиль. - Ні, це не твій стиль.

Сервіс хріновий, кава - гівно, музика - лажа.s.

Гей, це ж мої тухлі.

- Ні, це мої тухлі. - Це мої тухлі...

- Це мої тухлі. - Ні, це мої другі тухлі.

Бредні.

Десь у Каліфорнії

- Здорово. - Томе! здоров.

- Ніштяк. - Радий, що ти зміг.

- Таки прийшов. - Так, так

Цей, можеш звати мене Джім.

Ну типу, мої друзі називають мене Джім чи Джімі, чи Іґі, чи Джіґі.

Зви мене Джі... зви мене Іґі. Зви мене Іґі. Так.

Добре, без проблем, як скажеш. Мені то однаково - шо Джім, що Іґі.

Іґі. Називай мене Іґі.

Слухай, Джіме, я перепрошую, що спізнивсь. Трясця, аварія, чотири автівки за раз.

Я просто підвозив дитину вранці, десь о 9-ій.

І от був повирятував людей, там на трасі, це просто...

Знаєш, нема нічого гіршого за оперування на узбіччі.

Ти не маєш жодних інструментів, і це просто... Це ґвалт.

Довелось робити трахеотомію кульковою ручкою і ммм...

Уф. Невідкладні справи.

Стривай-но. Ти лікар?

Та’. Та’. Я лікар.

Себто... Музика й медицина, так. Це завжди було моїм.

Тобто, поєднувати ці дві справи та жити в тім місці, де вони сходяться.

Багато людей каже, це проявляється в музиці. Хтозна. Тобто, це...

- Нуу, добре... - Та’?

- Та’, я викупаю. - Та’. Та’?

Ніштяк. Та’.

Та’, авжеж. Я гадаю, стилізація та все таке... Людяність, я гадаю.

- Та’ - Людяність в річі. Звісно. Турботливість.

- Та’, турбота. - Ее...

Ну, в такім разі, гадаю, сьо’дні в тебе великий день.

Далебі. Мав медичного ранка.

- То всі живі? - Та’, вони добре.

- (Хах. Ну) - Бачу, ти тут недовго.

Та’, от сидів ту’. Пив трохи кави.

- Та’, я бачу. - Замовив і тобі.

Замовив - мені?

Ну, хіба це не кльово? Хіба ні?

Та’, та’, гаразд. Кава, гаразд.

- Можу попити кави. - Добре, чуваче.

Тримай, пригощайся.

Так, кава класна.

Це твої цигарки?

Ні, ні, вони лежали тут як я прийшов.

- Ти ж не куриш, так? - Так, я кинув.

- Та ж історія. - Так, годі цього.

Точно годі, 25 вутлих рочищ.

Кінчено.

- Тепер маю сили. - Ага... Добре чуюсь.

Як я кинув, клянусь, усе...

Та’, ти сфокусований.

- Меткий. Лучу в яблучко, та’. - Аналогічно.

Мені шкода тих лузерів, що блін досі пахикають.

- Ніякої сили волі. - Ніякої. Смоктуни.

- Фігня. - Фігня.

Але знаєш, принада кидання в тому, що раз я був кинув...

Одну можу викурить. Раз я кинув.

Ну, себто, як така собі розкіш. Типу порозкошувати. Ну, це ж ненасправжки...

Я ж навіть не в тягу.

Приєднаєшся?

- Ну, та’, раз я кинув. - Та’,

- Авжеж. Звісно. - Тепер, раз ти кинув,

- одна не завадить. - Звісно, давай.

Приєднаюсь. Давай.

Чуваааче, дякую!

Ну то як, викупаєш про шо я? Тепер, раз ми кинули...

Кава й цигарки, чуваче.

Класне поєднання.

Без базара.

А знаєш, ми дійсно кавоцигаркове покоління,

якшо так подумать.

Розумієш, про що я? У 40-их це було покоління кави-з-пирогом.

Як оте Аббот і Костелло по телику, так. Вони завжди х’тіли кави й пирога.

Так. Дійсно, наче Аббот і Костелло. Вони завжди замовляли каву з пирогом.

"Прошу кави. Прошу пирога до кави.

Що ви ждете?"

А ти часто тут зависаєш?

Та’. Так. Я тут тусю.

Цей, я того цікавлюсь, бо не здибав твоїх тем в автоматі.

Ну. Якшо тобі тут не до вподоби,

можем сунути в Тако-Бел чи деінде. Може то тобі більше до шмиги.

Шо ти валиш, чуваче? Маєш на увазі,

що я спадаю на завсідника Тако-Бела?

Нє, нє. Маю на увазі, раз тобі тут не дуже… Ну ти ж кажеш, шо тобі тут не дуже.

Ні, що ти, я такого не казав.

Чи ми можем піти до Міжнародної Млинцевої Хати.

Може то більше по тобі. Я ж не знаю.

Нє, я такого не казав. Тобто,

я не хочу йти до Міжнародної Млинцевої Хати.

Мені й тут гарно.

Хоча кава там добра.

Тобі до смаку тамтешня кава?

Я пив там каву. І мені сподобалось. А тобі ні?

Та’, та’, чуваче.

Я теж її люблю.

- Першокласна варка. - Та’, там файна кава.

За файну каву в Млинцехаті.

Ов, ледь не забув. Слухай.

Я був працював з одним драмером ув ЛА.

І цей хлоп, чуваче, його кличуть Великий Робо.

Він лупасив, дубасив реально жорстко.

І тоді я згадав за тебе, чуваче.

Може ти б хотів... Короче, він моцний. Гадаю, тобі варто його слухнути!

(Хіба?)

Тобтооо,

ти маєш на увазі, що мені потрібен професійний ударник? Я недосить виво́жу?

Про що ти взагалі?

Ні, що ти... я ті’ки... Ну, ти викупаєш, він профі.

Я думав... я лише хотів розповісти про цього хлопця. Він реально класний, чуваче.

Ну, типу, він так круто бацав, таке тяжке й по індастріалу, тож я подумав "Ніфіга собі"

То шо ти намагаєшся мені сказать? Мені треба драмер?

Чи я мав би використовувати сесійного драмера?

Чи шо? Чи драми на моїх записах відстій. До чого ти ведеш?

Ладно, забудь, чуваче. Забий.

Знаєш, тут таке діло. Я вже маю йти.

Ов, точно?

Може ще по чашці? Чи по сижці.

Друже, я б з радістю. Але ні. Ні.

Мушу йти. Реально...

Моя дружина, вона там сама-самісінька в мотелі.

- Он як... - Та', розуміш...

Може ти б гукнув її сюди. Попили б тут кави, покурили би сижок.

- Насправді, вона не курить. - А.

- Вона така, вольова жінка. - Розумію, ага.

- Не хочу, щоб вона знов починала. - Ні...

Звісно, ти не хочеш, щоб вона закурила. Це ж лише наш маленький секрет, та’?

Звісно, звісно.

Але ми, ми можемо типу...

Можем якось покататися, та’?

На зв’язку, чуваче. Все, я пішов.

Звісно.

До зустрічі.

Так, давай.

Хотів би я, шоб ми ще потусили.

На жаль...

Ми ж ті’ки от розбалакались.

Мушу йти.

- Давай. - Давай, Джіме.

- До зустрічі. - Давай, до зустрічі.

- Бувай. - Бувай здоровий.

Ха, тебе тут нема теж.

Це тебе вгробить нах@й

- Ти йобаний дебіл, ти в курсі? - І шо на цей раз?

Повірить не можу, шо ти досі куриш цю хуйню.

Віні, це тебе вгробить нахуй. Уб’є. Тямиш?

Ти, блядь, посланий на цю землю, шоб мене дрочити?

Ти казав, шо зав’яжеш. Замість того, ти тратиш гроші…

Шоб ці блядські тютюнові компанії багатіли.

А потім тобі скажуть "рак"...

І вже йобані лікарі й лікарні - вони забагатіють.

І гробарі з ними разом.

А все через те, шо ти затявся курить як упертий мудак.

Нічо’ не можу зробить. Я сраний наркоман, ясно?

Тож, кава й цигарки?

Цим ти снідаєш? Нездорова їда, так не думаєш?

Ти оно дудлиш каву, так шо не мороч мені яйця, блядь!

Віні, я вже снідав.

Значить я на дієті, гаразд? Бооже мій!

А ось і мій любучий синочок.

Зроби послугу. Не кажи своїй матері, прошу.

Втім, хулі я тут розпинаюсь? Вона сама куре як йобаний паровоз.

Як діла, малий?

Він неговіркий пацан, ‘ге?

Останнім часом да. Останнім часом він такий собі мовчазний тіпочок.

Я дав тобі червонця вчора вечором. Куди ти його дів?

Я ті’ки дав тобі п’ятірку.

Слухай, дам тобі ще рубіль. І всьо.

Ти можеш бодай обійнять старого? За 6 сраних гришок, можна мене хоч обійняти?

Червонця за обійманьці?

Ти певно глузду стерявся!

Ну гаразд, іди-но сюди. Я заплотю.

Отож, іди лучче купи собі чогось поїсти, чогось ЇСТІВНОГО.

Да, прям як твій татусь. Купи собі кави й цігарок!

Ох, брате. Шо ти, блядь, мелеш?

Сам подивись скі’ки кави ти хлебчеш!

Тут у тебе, блядь, цілий жбан тої кави.

І ШО?

Вони завжди приносять міні цілий жбан. Я люблю каву. Мене бадьори́ть.

Бадьори́ть, кажеш? Та ти блядь йобаний маньяк.

Кофеїновий маньяк, чуєш?

Ти сам п’єш каву, хіба нє?

- Да. - То хулі?

То хулі тобі б не спробувать кинути?

Гей! гей! Я не якийсь там блядський кидало.

О,....то будьмо.

Йообаний дебіл.

Бляха, знов іде мій малий.

І скі’ки ж ти витратив?

І це все, шо ти взяв?

Горішки і трохи попить за ч’тири гришки?

- А шо то за хірня в пакетіку? - То ті китайські горішки.

Хіба нє?

Японські? Японці, китайці. Яка разниця?

Скуштуй.

Крий Боже! Шо то за чорний перець?

Ану дай сюди.

Малий засранець. Ти бачив?

Хотів мене отруїти, блядь!

Нє, він не хотів, Джо. Послухай-но мене. Ця штука дуже дорога.

Це шось типу делікатесу. Вишуканий смак.

Вишуканий смак моєї сраки.

Боже правий, скі’ки можна.

Я шо блядь, вже не можу запалить цигарки без їбучих докорів?

Знаєш шо? Ти дійсно йобаний дебіл.

Я піду в ці тютюнові компанії. І я, блядь, подякую їм,

коли вони, сука, закопають тебе в могилу.

А я тобі колись казав? ти, блядь, як та йобана жона, котра міні й нахуй не потрібна.

- Ааай. - (Не можу на’іть посмакувать цігарку.)

Рене́

(Зроби сам: рама для ровера)

Даруйте, пані. Бажаєте ще кави?

Емм...

Я б вельми воліла, аби ви того не робили.

Кава була гожої температури, кольору, консистенції – була просто ідеальною.

Пробачте.

Ее, добридень.

Еее, вибачте. Я про ту каву.

Вибачте, будь ласка.

Ееем, чи вас часом звуть не Ґлорія?

Ні.

Просто подумав, може ви…

чи не є ви подругою...ммм...

Перепрошую.

(Гострімо мисливського ножа)

То... чи не бажаєте чогось іще? Канапки – чи чо’ось...

такого іншого до кави?

Це є не дуже здоровий сніданок – лишень кава і цигарки.

Це мені не сніданок, ясно?

Даруйте.

Жадних проблєм

Олексо?

Тьху, налякав мене.

Як ти, Йзааку?

Добре?

Дуже добре.

Рад’ тебе бачити.

Ох, міні так остобридло в тім Парижі, ти с’і не в’являєш.

То сідай.

Було дуже приємно коли ти позвонив.

Ми сті’ки довго не бачились, друже.

Я замовив тобі кави, ти ж не проти?

Та’, авжеж. Дякую.

То як, тобі си добре ведет?

Та’.

Всьо вельми гаразд. Жадних нарікань.

Я файно.

То... ти певен, шо в тебе всьо гаразд?

Так.

Усе нормально.

А в тебе?

У мене? Та теж без проблєм.

Не ідеально звісно, але назагал усе норм.

Чудово. Дуже радий тебе бачити.

І я тебе, чуваче.

Слухай, ми сті’ки довго не бачились...

і ти подзвонив, шоб сі здибати

Я подумав, може тобі шо сі стало?

Ніт. Я лиш хотів тебе вздріти - й по всьому.

Я тоже, чуваче. Я тоже х’тів з тобою сі стріти.

То ти певен, шо не маєш геть нічо’, чим то’і поділитися?

Тебе ніц не турбує?

А в чім річ?

Ти хочеш шоб мені сь вело кепско?

Ні, зівсім ні.

Просто коли ти подзвонив,

я відчув, же тобі шо сі трапило.

Шось таке же ти б х’тів оббалакати. Та й по всьому, чуваче.

Ізааку, в мене все гаразд. Чесно.

Ясно?

Ти дійсно певен?

Ти сказивсь, Ізааку?

Слухай, ти точно певен, шо не маєш ніц такого...

Ну, ти втямив, шоб поділитися?

Я шо, мушу вигадати якусь біду? Я звісно міг би це зробити - для тебе.

Ні, що ти кажеш. Ні.

Я не хочу жеб ти вигадував. Ти ж знаєш, я твій найліпший друг.

І ти можеш цілком одверто ділитись зо мною всім наболілим.

Будь-чим шо смутить тебе.

Припни це лайно.

Добре, добре, зрозумів. Се круто.

Дякую.

Та без проблєм.

Ізааку, жадних проблєм.

Цейво, прикро, та мушу йти.

Реально? Так скоро?

Та’, знаєш, чуваче... якшо не хочеш зо мною про це говорить,

я не збираюсь тебе бентежить.

Але немає жадних проблєм, Ізааку. Невже ти не розумієш? Жадних.

Я розумію. Лем і ти зразумій ми...

якшо ти не хоч’ говорити зара’, подзвони ми іншим разом, гаразд?

Можливо, наразі ти до цього просто не готовий - і всьо.

Тож, був вельми радий побачитись.

Так. Я теж. Прикро тебе розчаровувати.

Алем в мене все гаразд. Дійсно.

Та все норм, вуйку.

Я всьо розумію.

Нєа. Не розумієш.

До зв’язі, Олексо.

До побачіння, Ізю.

Бувай.

Кузини

- Привіііт, така рада тебе бачити. - Я теж рада.

Сто літ не бачились.

Та’. Та’.

Коли це востаннє? Позаторік у Сіднеї, чи як?

Хіба? Ажно позаторік?

Ого. О, а як там Джеф і Бе́рил?

Ой, та знаєш, все по-старому.

Ото досі напучують своїми батьківськими манівцями.

То, ти цього разу гастролюєш без пана Катерина й без дитини?

Еее, та’. На жаль, без них. Побачимось лиш наступного тижня.

- І як вони, добре? - Та’, та’

Знаєш, сама хочу дитину. З якогось боку.

Пані чогось бажають?

Ти шось хочеш, Катько?

(Ов.) Можна, будь ласка, еспресо. У великій філіжанці.

Та’, я теж возьму еспреса, дякую. Подвійного.

І можна ще, будь ласка, трохи молока, окремо? Тільки підігрітого?

- Авжеж, зробимо. - Дякую.

Вибач шо я спізнилась. Я знаю, шо в тебе небагато часу.

О, не переймайся цим. Мені хіба шкода, що не можу лишитись надовше.

Слух’, а ти тут ночуєш?

Чи зняла ті’ко для отої фігні з пресою? Для годиться.

Ов, ні, ні, я дійсно тут ночую.

Але й інтерв’ю даю теж тут. Гадаю, так зручніш.

Журналісти беруть інтерв’ю в моїх покоях нагорі.

До речі, зараз саме готуються до наступного...

Тож я подумала, що нам певно варт зустрітися тут, унизу.

Ні, дякую, Шел. Я...

Та ладно тобі! Не дозволяй їм змусити тебе кинути.

- Держи, сеструню. - Дякую.

То ти кажеш, шо вони надають тобі ці шикарні апартаменти...

Але также під шумок користують їх для спілкування з громадськістю?

Та’.

Ну, це наче якось по-жлобськи.

Не знаю, тут же кілька покоїв. Вони лише беруть одну певну кімнату.

То все так, але чом би їм не зняти окремі покої - тобі...

Та окремо - для спілкування зі ЗМІ?

Ну, Шел, знаєш, це все-таки коштує грошей, я економлю.

Звісно. Та все одно...

Це досить по-жлобськи, чуваче.

Чи не бажаєте щось іще?

- Ні, дякую. Цього доста. - Смачного.

Отже...?

Ну в тебе й веремія при вході. Я ледве пробилась...

пустили ті’ки коли з’ясували, шо я твоя кузина.

А там ще рвалися якісь фотографи, папараці, купа їх.

Я так розумію, вони тебе типу переслідують, да?

Ов, ну знаєш, усе як і в інших так званих "селебриті", я гадаю.

Трясця, це певно подеколи мов шпичка в сраці, еге ж?

Ну, не те шо в мене. Я вільна.

Практично вся розбита, зате вповні вільна.

Ніхто мене не шпигує, це, блядь, точно.

Ну хіба шо коли вони думають, шо я - це ти. Мене якось пустили до клубешника,

бо поплутали із тобою.

А коли втямили, шо то не ти, просили зволити вшитися геть.

Йобані грубіяни.

Не пойми м’не неправильно. Ну, себто це ж просто мрія.

Ти все це одержала. Хорошого мужа, красіву дитинку.

Мандрівки світами, розкішні готелі.

Вечірки.

Та’, але, знаєш, як то говорять, "в сусіди завше трава зеленіш"

Тоож, як...?

Бля.

- Джонік. - Хто?

Джімік. Томік. Даруй. Як він там?

О, Томік.

Ми порвали майже два роки тому.

Томік, ага. Той ше мудило.

Тепер маю нового хлопця. Лі. Памнятаєш?

Грає в гурті. Я ж писала про нього.

Він досить значна частина мого життя.

Даруй, Шел, та мені ніц не приходило.

Правда? Я тобі послала навіть блядського диска.

Твій помічник певно просто не передав це тобі.

Та нічо’. Все норм. Я ж знаю, наскі’ки ти зайнята́.

А ти пам’ятаєш, куди саме ти його відсилала?

Нєа. Ну, сама тямиш - ти то в ЛА...

то ти в Лондоні, а потім ти в Сиднеї.

Тобто ти, блядь, кожного дня в новім місті.

Я б з задоволенням послухала того диска. Що то за жанр?

Якшо чесно...

це шось таке тяжке...

й по індастріалу, таке пульсуюче...

Не думаю, шо ти тямиш.

А як вони називаються?

Називаються Sqürl.

Squirrel - білка?

Ні, Sqürl. Саме так як я кажу.

S-Q-U-R-L, з умляутом над U. Sqürl.

Ах, так Sqürl. Тепер ясно. Гаразд.

То чи можу я придбати їхнього диска? Поки не знайду того, шо ти послала.

Ні. Поки ні.

Вони записувались як інді-гурт, тож розумієш...

Але гадаю, що лейбл їх скоро врешті випустить.

Це точно.

В такім разі маю знайти того диска, аби їх послухати.

Та ладно тобі, ти ж усе одно не знайдеш.

Шел, це несправдливо. Зовсім не-.

Але це правда. Ти ніц не знайдеш.

Правда?

Я, блядь, знаю, шо так. Бо щойно згадала...

Я насправді не слала його тобі.

Ті’ко думала про це.

Ов, ледь не забулась.

Це тобі.

Дякую. А шо це?

Ого, це реально вартує бабла. Певно коштує сотні

Та’. Круто. Дякую. Я це юзатиму.

Й виглядатиму наче кінозвіезда, ‘ге?

- За тебе. - Й за тебе, красуню.

Реально, Катько, ‘пасибі, шо виділила час.

О, дякую тобі, що виділила час.

І цей, дякую за весь цей моднявий шик.

Ой, та нема защо.

Це є шик, хіба нє?

Вони певно дають то’і багацько таких штук:

коштовності, одіж. І напевно шо дають т’і тачіли, правда?

Ні. Вони не дають мені авто.

Та’, іноді дають мені косметику, коли-не-коли.

Але я не думаю, що... Не знаю, просто хочу сказ...

Мені бракує часу на шопінґ.

Тю, та нічого, нічого страшного, все ок. Дійсно круто. Я це юзатиму.

Але це... забавно, тобі не здається? Коли ти не можеш собі шось дозволити,

це дійсно дуже дорого.

А от коли це стає доступним, то воно вже ніби безплатне.

Типу зворотній зв’язок, не думаєш?

Так, світа дійсно так улаштовано, й, певно, не ті’ки щодо цього.

А, кажучи за папараці.

Бачила якось на днях твої фото у глянці.

О, та не кажи. Б’яка.

А в чому я була?

Перепрошую.

Так. Ало? Привіт, Ліндо.

Та’, я внизу, п’ємо каву з Шелі, моєю кузиною.

А зараз котра...?

Гаразд, та’, зараз піднімуся. За хвильку буду. Давай.

- Треба йти на працю? - Так.

Ага, гарувати.

А ти не хочеш піднятись зі мною?

То буде не вельми цікаво, проте в усякім разі ласкаво прошу.

Шо? глядіти як ти даєш інтерв’ю та всю цю іншу фігню?

Типу "Стасуєтся Каждого"?

Та’.

Ну... Може все-таки пришлеш мені того диска, чи листа, чи шо там.

Звісно. Але ти його не прочитаєш.

Припини. Я серйозно прочитаю, якщо ти його пришлеш.

- Я вже мушу йти. - Так.

- Перепрошую. - Так.

- Рада була побачились. - Так.

- Маєш мої номери? - Та’.

Бувай здорова, сестричко. Передавай усім мої найщиріші вітання.

Та’, ти теж передавай.

Хоча хрін вони мене пам’ятають.

- Бувай, Катько. - До побачення, Шел.

Запишіть це на мій рахунок і ще будь-що, чого вона забажає.

Може наступного разу прийдеш з Лу?

Авжееж.

Ті’ки він Лі.

Перепрошую.

Можна текіли, будь ласка. Подвійну, і меню. Дякую.

Даруйте, але тут заборонено курити.

Джек показує Меґ свого котка Тесли

То що, Джеку, ти розкажеш про свого котка Тесли?

Ти сказала, шо не хочеш про це чути.

Та’, але то було перше.

Тепер навіть не знаю, чи я хочу про це говорити.

Та годі, Джеку. Тягнув його аж сюди в своїй червоній фірці.

Давай, розказуй.

Ну. Я сконструював його, ґрунтуючись на оригінальних креслення Ніколи Тесли.

Це трансформатор повітря...

з первинним і вторинним котками, котрі налаштовані діяти в резонанс.

Це, власне, підвищувальний трансформатор,

що він конвертує низьковольтний високий струм в високовольтний

низький струм на високих частотах

Ти пам’ятаєш,коли ми були дітьми,

ти мала таке малюсіньке люстерко Барбі?

Та’, пам’ятаю.

І воно трохи флюоресцентувало.

Це саме Нікола Тесла винайшов флюоресцентне світло.

Без нього ми б не мали ні перемінного струма,

ні радіа, ні телебачення, ні рентгенівських променів...

ні асинхронних двигунів, жмутку частинок чи лазерів.

Нічого з цього ніколи б не існувало, якби не він.

Або рок-гурта Tesla.

Аякже.

Тесла був справжнім генієм.

Якби ми пильніше зважили на його ідеї,

світ би став набагато кращий. Ми б мали безкоштовну комунікаційну мережу,

безоплатне транспортування... вільну енергію для всіх.

Ось чому вони його дискредитували насамкінець.

Через вільну енергію.

Він сприймав Землю як

провідника акустичного резонансу.

Хм. Яка гарна ідея.

То ти покажеш мені, як працює твій коток, Джеку?

Та’, гаразд.

Тобі знадобиться це.

- Так, Меґ, ти готова? - Я готова.

Дідько. Шось пішло не так.

Все одно було круто.

Так, але воно не повинно було зупинятись,

а працювати далі. Не знаю, що сталось.

Може ти спалив конденсатора?

Ні, Меґ, я не спалив конденсатора.

Може це барахлить КПН?

Точно, твій Контрольований Пошук Неполадок.

Так, я знаю, що таке КПН. І проблема не в ньому.

От ті’ки харчати на мене не тре’.

А може іскрові проміжки надто далеко одне від одного в переривнику твого індукційного котка?

Та’, може буть.

Мабуть.

Точно, це воно. Так і є. Ти маєш рацію.

Я раніше не перевіряв це.

Гаразд. Піду додому й перевірю.

Ідеш завтра грати в бовлінга?

Та’, піду.

Добре, тоді до зустрічі.

Земля як провідник акустичного резонансу.

Кузени?

Альо. Альо, хто говорить? О, Лоро. Привіт,

це Альфред Молина, мені потрібен Стів Куґан.

Альфред Молина.

М-О-Л-И-Н-А.

Актор, так.

Я лише хотів пересвідчитись, що Стів...

Він так. О, чудово, дякую.

У разі вам треба буде передзвонити, мій мобільний... Альо?

Вітаю, Альфреде.

Стіве, привіт.

Привіт. Радий, що ти таки зміг. Прошу сідати.

Я щойно розмовляв з Лорою, твоєю асистенткою, хотів пересвідчитись, чи ти вже їдеш.

- Я вже тут. - Це прекрасно.

Я дозволив собі сміливість - замовив нам чаю.

Чи можу я тобі услужити?

Ні, дякую, буду сам собі слуга.

Ось трохи молока.

- Справжній чай! - Та'...

тяжко відмовитись.

У мене була фантазія,

як отримаю Золотого Глобуса або нагороду Кіноакадемії

Я скористаюсь нагодою й розповім Янкі, як зварити пристойного чаю.

- Добре, що зараз маємо чашку доброго чаю. - Будьмо.

Мені до вподоби твоє пальто.

Та', це од Віва Вествуда.

Я доволі падкий на британських дезайнерів.

Так. Гадки не маю, що з цими американцями.

Їхні дизайнери якісь... надто певні.

А тобі часом трохи не спЕкотно? Надворі десь 30 градусів.

- Ов, ні, я ж його знімаю, як виходжу надвір. - А.

- Це для кондиціонера. - Ясно.

То, як давно ти перебрався до ЛА?

Ми тут мешкаємо вже десь сім років.

- Ого. - Нам тут дуже подобається.

Я, далебі, полюбляю відвідувати ЛА.

Але я завсігди тверджу: тут вельми чудово гостювати, але ще краще звідси поїхати.

Оці пальми... Ці пальми, блядь, змушують мене аж мінитись.

Та', це не для всіх.

Але мені подобається. Але ми приїхали сюди... Я приїхав сюди задля роботи і всього такого.

Я дуже радий... Я дуже радий урешті побачитися з тобою.

Мушу зізнатися, я великий поціновувач твоїх речей.

Усіх твоїх речей на телебачінні, і комедійних штук...

Я маю всі... Я маю всі твої касети.

Мені їх прислали. Вони потрясні.

Красно дякую.

Так, я...

знаєш, так само... Я, поготів обізнаний щодо тебе.

Супер.

Я переглядав оті серії, що ти їх зняв.

О та', ти їх бачив?

- Так. - Ого.

Вельми цікаво.

- Так, нас закрили. - Та', я чув про це.

Комедія - це такий складний жанр.

(Та')

А твоїй кар'єрі, здається, ведеться напродиво добре

Аж он, ти був знявся в хітах, і немало.

- Та'. - Та'.

- Тебе це привело сюди? - О та', всяка...

метушня з зустрічами. То є так.

Люди нарешті почали...

звертати увагу, що, звісно, класно.

- Натрапляв на щось цікаве? - Таа'

Ов, я досі не сказав - ти був

просто по-трясний у Цілодобових

Ні, я серйозно. Цілодобові Люди Вечірок - це просто бомба. Ну, блискуче.

- Гарно впорався. - Дуже дякую.

- Дійсно блискуче. - Я був...

А відгуки...

Вони бляха доволі схвальні.

Я був здивований... бо, знаєш. воно було...

Я не думав не гадав, що стільки людей утямить усі ці культурні відсилки.

Типу, Манчестер, ранні 80-ті, уся та музична сцена...

Та, як не дивно.

Але ж багацько людей жодним чином з цим не повязані,

бо ж... Ну, вони знають деякі гурти звідти.

Але так, щоб добрати вцілому, і героя, і його ведення тв-шоу...

Пригостишся сигаретою?

- Даруй, вони французькі. - Та нічого. Давай. Дякую.

Я збережу її на потім.

Ов, гаразд.

Отже, Лора сказала...

так, вона сказала, що ти дууже прагнув зустрічі. Тіки' вона не знала...

Вона не знає, з якого питання.

Та', я вважаю, що це не телефонна розмова, бо вона, далебі, досить незвична.

Можу уявити, як вона одреагувала. З'явився цейво нізвідки.

Подзвонив оце їй, сказав, що від Адама. Хто? Я наполіг, що мушу побалакати зі Стівом Куґаном.

Але я волів поговорити віч-на-віч.

І коли дізнавсь, що ти приїздиш сюди на кілька днів...

Я подумав, що це прекрасна нагода повідомити тобі...

Втім, хвильку, я до цього й веду. Я просто такий збуджений.

Дозволь зайти здалеку. Я...

Я завжди дуже любив історію...

як складаються людські життя...

І всі ці дрібниці, котрі ведуть од події А до події Б.

І всі ці дрібні деталі в життях людей... котрі насправді...

дуже сильно важать. Так?

Тож, я оце був робив усі ці досліди і...

Я, власне, прийшов осьо з цим.

То де воно... на початку чи вже обробка? Де воно зараз?

Ов, пробач, пробач. Боже, мені так ніяково.... Це не...

тобто це не праця. Це не стосується праці. Це не якийсь там проект.

Власне, я зробив деякі генеалогічні розвідки,

і добувся висновку... Що те, що я виявив...

Пане Куґане?

Так?

- Це ж ви, правда? - Далебі, що так.

Я ваша величезна фанатка.

Не така й величезна. Хіба там, де варто.

Чи не могли б ви лишити мені автографа?

- Авжеж можу. - Чудово.

Мене впізнали. Де вам розписатись?

Ов, на папері було б файно.

Ууу, яка марниця.

- О, ні, ні, не треба. - Даруй.

- Ов, заждіть, я пошукаю в сумці. - Гаразд.

Зараз, хвильку.

Ох, дідько. Перепрошую.

Та все добре.

- Зараз, зараз, хвилиночку. - Не кваптесь.

Ось, прошу, тримайте.

- Гаразд, а як вас звуть? - О, Катя.

- Катя. - Через "я"

Без проблем. "Катя", як у пісні.

- Добридень. - До речі, Альфред теж актор.

- Тримайте. - Дуже дякую. Супер.

- Дуже-дуже вам дякую. - Прошу пані. Нема за що.

- Ого. - Та повернімось до справи.

Просто не хочу тебе затримувати.

- Ти зайнятИй чоловік. - (Звісно.)

Як уже зазначив, я зробив генеалогічні розвідки...

Я робив це лише задля власного інтересу.

Навмисне нічого не вишуковував. І просто натрапив на це.

Але я надто довго розмусолюю. Стіве Куґане...

Барабанний бій. Ем,

власне, річ у тім, Стіве...

Ми з тобою - кузени.

Тобто як? Що ти маєш на увазі? Кузени за акторством?

Ні-ні-ні, я маю на увазі, що ми натуральні

двоюрідні брати. Ми родичі.

Ов-ва.

- Дивина, чи не так? - Та'. Тобто... А ти певен?

Власне, диви, як воно виходить...

Мій пра-прадід приходиться тобі пра-прадядьком.

А як копнути глибше, ми мали спільного пра-пра-прадіда.

Ого, так... Моє коріння з Ірляндії, проте я знав, що була й італійська кров...

От-от. Наше спільне італійське коріння...

це наш пра-пра-пра-прадід, Джузеппе.

- Ох. - Хіба не дивина?

Так... Усе так... Усе дуже детально.

Та', я такий, я трохи постарався...

Неймовірно...

Я вважаю, це просто чудово, що я можу сказати: "Я родич Стіва Куґана".

Та ну тебе, поготів я можу казати всім, що я родич Альберта Молини.

Альфреда.

Так...

Я знаю, що моя баба дуже добре тямить у сімейному древі.

Вона дуже зрадіє. Вона велика шанувальниця твоїх робіт.

Ти їй дуже сподобався в...

Ночах Буґі.

А, точно. Оте з шортами й ружбайкою?

Та', вона якось казала про це.

Супер. Даруй, я розумію, що трохи хапаю лишка

але сам посуди про перспективи.

Це ж неймовірно. Подивімось на факти.

Ми обидва актори. До того ж кузени, й обидва про це знаємо.

Ми певно могли б працювати разом.

Зіграти може. Можна знятися в кіні.

Ба більше - ми могли б зняти фільма про все це.

Про цю дивовижну знахідку, що ми одне одному кузени.

Це може бути фільм про двох акторів, котрі з'ясували, що вони - кузени.

А ми би грали самих себе.

Диви, ми у фільмі. Я за Фреда Молину, ти - за Стіва... І ми - кузени.

У цьому кіні. Це ж потрясно!

Це було би просто чудово, неймовірно!

Ну, або ні. Або ми могли б просто тусуватись разом.

Авжеж, нам варто якось піти на пиво. Це було б файно.

Ну, або поїхати на відпочинок,

тільки ти і я... Ну типу познайомитись ближче.

Ти ж не ґей, правда?

Ні, ні. Ні-ні, я одружений.

Знаєш, Джеймс Перший так само.

О, Даруй. Даруй. Просто стрільнуло в голову.

Що на умі, те й на язиці, знаєш?

Та', Розумію. Звісно, я все чудово розумію.

Приходить тут такий і каже: "Я твій кузен."

Я б теж подумав, то якийсь блін вар'ят. Та ти не подумай, я не звар'ював.

Я лише гадаю, що це неймовірне, фантастичне...

Й вельми приємне відкриття.

Авжеж.

- І я просто хотів, щоб ти це знав. - Згоден.

І все, чого б я бажав, якщо можна...

То це повідомити тебе про таку неперевершену річ... І...

і попросити любити мене.

Авжеж, це я можу.

Я вже мушу... йти.

Я не казав тобі.

Маю одну з цих зустрічей. Її перенесли.

Звісно, розумію.

Вона в Юніверсал. Там усі ці рахівники, фінансисти...

То е-е...

А це... Це... Оце...

- А це тобі. - Супер.

Воно твоє.

Подбаю, аби це додали до архіву.

Звісно. Звісно.

Ну, ти ж будеш тут ще кілька днів, так?

То може ще раз стрінемось перед твоїм од'їздом.

Зара', перевірю свого... мисленнєвого щоденника...

Насправді дуже скрутно,

щодо вільного часу. Все забито.

- О, розумію. - Не маю часу

Нема питань.

Просто дай мені свого мобільного, я тобі подзвоню.

А отут теж кепська справа...

Тут у Штатах три діяпазони...

І це геть одмітне...

...од Британії. І це кшталту... Ми...

Наші мобілки... вони тут не працюють. Тим-то я ніби й без телефона... тут, у Штатах

А, розумію. Ну... тоді дай мені свій домашній. І я подзвоню.

- Ти ж маєш номера моєї секретарки, та'? - Та', маю, та...

Чудово, то значить ми на зв'язку.

Ти, ти хіба не можеш дати мені свого домашнього номера?

Можна скажу "Ні"? Тому що нічого, абсолютно нічого...

нічого особистого. Просто я не...

Просто я ніколи не даю свого номера, з принципу.

Розумієш, це особистий простір. I never... It's just a rule...

І я маю таке правило, що його ніколи не порушую.

Ніколи не порушую. Це... навіть більше за правило, це певний світогляд.

І я був раніше часто не давав свого номера...

...багатьом видним людям.

Я якось навіть обділив Сема Мендеса. Так що маєш гарну компанію.

Знаєш, може це влаштовує Сема Мендеса, але це не влаштовує мене.

Так.

- Гадаю, це мене. - Точно, мій же ж не працює.

Я перепрошую, маю відповісти. За мить вернуся.

Альо?

Та', та'. Звісно.

О, Спайку. Привіт. Як ти?

Ти отримав првідомлення?

Та', мій аґент дзвонив, щоб пересвідчитися, що ти в курсі.

Ні, ні, продюсер такий хлоп, що нам...

треба вести справи самим.

Ну, міжакторська солідарність, виходить що так.

Бо інакше все може просто піти прахом.

Хахах, ну ти й падлюка, ні. Добро.

То нічого не змінилось, щодо суботи? Добро. Давай.

Я ж там тебе побачу? Гаразд.

Що раніше, то краще. Та', давай. На все добре.

Бувай, Спайку.

- Даруй за затримку. - Та нічого, все гаразд.

То... Ее... Ти... Це...

Це був Спайк Лі?

О, ні, ні. Я навіть не знаю Спайка Лі.

Я балакав зі Спайком Джонзе.

- Спайк Джонзе?! - Так.

- Обожнюю його! - Та', він файний хлоп. Так, цей Спайк.

Так, ми з ним... Ми з ним дружимо вже доволі давно.

Ми обидва любимо блукати, ми... Втім, це вельми нудно.

Ні-ні, продовжуй.

Ну, ми є членами одного клуба, і щовихідних виїжджаємо на природу.

Він дуже, дуже, дуже відданий натураліст.

Спайк Джонзе любитель деревців?

Йсусе, ніколи б не подумав, що він паде так низько.

Все ж, гадаю, він віддає перевагу терміну "зелений".

Як і я.

Маєш рацію, авжеж, це... Я ж нічого такого не мав на увазі.

Це круто. Я люблю дерева. І переконаний, їх має...

їх має бути більше. Коли я беру папір, то списую обі сторінки.

Е-е... Я б з радістю...

Знаєш, я все-таки вирішив поламати це дурне правило

щодо домашнього номера. Це така лажа.

Чи не буде це непоштиво з мого боку дати його зараз?

Трохи.

Ясно.

Добре. Гаразд.

Я мушу йти. Прошу вибачити

- Я заплачу. - Гаразд.

Сука...

Марення

Cраний РЗА! Де ти блядь бродиш.

- Йоу-йоу-йоу, мир тобі. - Бобі...

- Шо там? Шо, шо? - Забий.

Даруй, шо спізнився, чуваче.

Та ладно вже. Я вже думав, шо тебе запиздошу.

Та, срака, подзвонили з наглою справою, викупаєш.

- Наглою справою? - Та', нагла справа.

Дітки Софійки та Сіфу приболіли, нежить, шось вірусне.

То я навідавсь до них і прописав деяких трав-зіллячок

Ше сказав їм, типу зав'язуйте з набілом, і не допадайтесь до цитрусів, там кислота...

І тоді буде ніштяк, видужаєте.

То, ти тепер лікар, чи як?

Приїхали бля. Я ж розповідав!

Шо вже два роки штудіюю народну медицину, малий.

Ну типу, древні знахурські технології та все таке інше.

Заціни. Я навіть знаю, як провести одну операцію,

яка робиться з допомогою дриля.

Електричний дриль, шариш? На повном серйозі.

І при цьому міні геть не завада, шо я діджей, реально.

Для мене, музика й медицина - це всьо в-одно.

Це типу як дві планети, шо крутяться круг одного сонця. Тип', ті'ки так!

- Хочеш чаю? - Та', хлюпни.

Це трав'яний, чуваче. Без кофеїну.

Та', я про це й веду мову. Ні кофеїну. Зара' він би був геть не в тему, чуваче.

Та й не кажи.

З кофеїном біда, він веде до депресії.

Робить тебе дратівливим,

а твоє серце стукоче мов калатало. Це ритм понад міру, викупаєш?

А шо найгірше - ти п'єш цю каву, і потім дрищиш далі ніж бачиш.

Викупаєш цю фігню? Тож я тримаюсь од цього подалі.

Я зав'язав з цим гівном.

- Свіжий і цілющий чайок. Без фігні. - Так.

- За Liquid Swords, брате. - Нє, за Бобі Діджитала.

- Ву-Танг навіки - Ву-Танг навіки.

Хтось бажає ще кави?

- Бо кухня закривається. - Нє, ми зав'язали з кофеїном.

- Не будете? - Нє, не будем.

А ти знаєш, шо кофеїн викликає взаправдишнє марення?

- Марення? - Взаправдишнє марення.

Та шо ти кажеш. Ну що ж, хай буде моєю пробоемою - марення.

Чуваче, а ти часом не Біл Мюрей? Ти ж Біл Мюрей, та'?

Та', я Біл Мюрей. Але нехай це лишиться нашою таємницею, добре?

Тільки між нами.

А ви хлопці ж родичі, правда?

Та', ми кузени. Дійсно кревні.

Ніб ви до мене причепились, бо обидва харцизяки?

- Харцизяки! - Ву-Танг Клан.

Точняк, Ву-Танг Клан.

- Ти Джи-ЗА, ґеній. - Точно.

- А ти РЗА... - Знаний як...

Бобі Діджитал.

Та', цей чувак викупає хіпхап.

А ти Біл Мюрей.

Біл Мюрей Бабакоденний де Мисливце-за-привидами певний.

- "Кому ви будете дзвонить?" - Та', та', я знаю, ті'ки нікому не кажіть.

Як це нікому не кажіть? Ти ж Біл Мюрей. Ну тип...

Все одно ж люди сюди прийдуть і побачуть тебе.

Ось він Біл Мюрей. Очевидно ж.

Ну хіба ти накинеш машкару чи шось тип' того.

Але я й так ніби замаскований.

Дідько, супер маскування, далебі.

А ти дійсно підсів на кофеїна, я сі дивлю.

Тіки' не дуже про це, це тіки' між нами. Будьмо, гей.

Знаєш, перш ніж я зав'язав з кавою...

Я пив її щодня щовечора.

Кожнісінького вечора, Аж поки не лягав спати.

Воно конкретно розганяло мої сновиддя.

Знаєш, типу як примоцували камеру до цьої, на машинах, Інді 500.

І вони... щух щух щух

Отакі були мої сни. Мельком-велькам.

- Ну ти й дурко, бро. - Точно дурко. Базарю.

Знавав я хлопця, він морозить каву. Пхає в неї паличку...

І має собі кавове ескімо.

- Кофскімо. - Кофскімо.

Гей, старий.

Це звучить геть нездорово, пане Мюрей!

Це не застуда, не шось таке... Це лише кашель курця.

Так я ж про шо й кажу, нікотин, чуваче.

Нікотин узаємодіє з твоєю центральною нервовою системою.

З твоїми органами дихання,

У дуже маленьких дозах він спричиняє параліч.

- Хіба? - Та', хіба, чуваче.

Лише 50 мг цього...

і ти труп за кілька хвилин, чуваче.

- А скільки в одній сигареті? - 3 міліграми.

А ти знав, що саме нікотин розпурхують як інцестисид? Травити мошву.

Це добре, що він убиває мошву, хіба ні?

А ти шо - комаха, Біле Мюрейю?

- Боже, РЗА, ти точно як мій лікар. - А він і є лікар.

Він спеціалізується на народній медицині.

Котра й допомагає цьому народу.

Хлопці, зробіть мені ласку. Не кажіть нікому, що я тут був, добре?

- Можеш покластись на нас, Біле Мюрейю. - Отже, Біле Мюрей.

Ти тут типу ховаєшся, чи шо?

Ну да, типу того, як ти кажеш.

А тепер я думаю, що в мене марення..

- Взаправдишнє марення. - Взаправдишнє.

Слухай, якшо ти на мілі,

можу дать, шо тобі стане в пригоді з маскуванням.

Тримай.

- Користуйся на здоров'я. - Ого.

Відривайся, чуваче. Живи на повну.

Класні штуки. Якось і невдобно брати. Це просто круто.

Повна сумна для тебе, Біле.

- Дякую. - Та нема за шо.

Дуже дякую. Це саме те, що треба.

Чудово.

Лікарю, що мені робити з цим кашлем?

Я сам думав про це. Диви'.

- Береш перекис водню. - Та', нам видають, для роботи типу, шоб різать.

Отож, береш 50% перекису водню, 50% води

Полощиш цим горло. Ті'ки не ковтай, потім виплюни.

Не ковтай, Біле Мюрейю.

Ну а як це не спрацює, то спробуй мийний засіб.

О, це теж у мене є.

- Дякую, бро. - На здоров'я.

Дякую, чуваки. Піду зараз же це і спробую.

- Тишо. - Тишо.

- Тишо, чуваче. - Біл блядь йобаний Мюрей!

Та чортівня якась!

- Ов. Ов. Ов. Ов, Вже третя. - І шо?

Я сказав Привиду приходити на третю.

Даремно сподіваєшся, друже. Ти ж знаєш шо він завжди спізнюється.

Будем ждати до ночі.

То може розкуримо косячка?

Нє, тут надто палевно.

Але ж ми раніш завжди тут пихали.

Ну, це було, поки не Дьорт Доґ не спалився.

Заказував же Дефлонові "Не пускай Дьорта на точку, бля".

То як? Може підем тоді?

- Гаразд, гайда в штудію. - В любу штудію, та'. Партійку в шахи?

- Так. - Домовились.

А як же рахунок для бідного Мюрея?

- Чи йому гроші не треба, га? - То дай на пожиток.

Може дати чайових?

Гадаєш, він там п'є мийний засіб?

Та хєр його зна, валімо вже нахєр.

Шампанське

Тейлоре, з тобою все гаразд?

Ні, не дуже.

Що так?

Навіть не знаю. Почуваюсь таким одірваним од світу

Я втратив зв'язь зі світом.

Пам'ятаєш цю пісню, пісню Малера?

"Згубив я авдіо свіііту"?

Нє.

Це одна з найкрасивіших...

і найсумніших пісень усіх часів і народів.

Я її ніби чую зараз.

Ти чуєш?

О...

Перервалось. Але, ти чув це?

Думаю, що так.

Вона резонувала з усією будівлею.

А де ми?

В арсеналі, Тейлоре.

Звучить дуже тяжко й громіздко.

"В аррсеналі".

Нікола Тесла...

сприймав Землю як провідника...

акустичного резонанса.

Гадки не маю, про шо ти верзеш.

Може поясниш?

Нє, не хочу.

Так і знав. О, прикиньмось, що ця кава - шампанське.

Нащо нам це робити?

Як то кажеться, одсвяткувати життя.

Ну, як оце роблять багаті, зіркові люде.

Зіркові люде.

Я більш люблю каву. Звичайну робітну каву.

Ох, ти такий рАгульний, Біле.

Знаєш, у чому твоя проблема?

У чому?

Ти не маєш joie de vivre. (любові до життя)

Хіба?

Так. До того ж, ця кава жахлива.

Твоя правда. Дійсно кепська.

Просто огидна.

Пропоную тост.

І що ж це за тост?

Уяви, Париж,

20-ті роки. Жозефіна Бейкер...

Мулін Руж....

Уі, шаґ'ше ля фам.... ca va... pa-pa...

А також, Нью-Йорк сімдесятих.

Пізніх сімдесятих.

Серйозно,? Ну ладно.

- Будьмо. - Будьмо.

Вішюканій смакь, чи не так?

О, шампанськеє, напій богів.

Це все чим ти снідаєш? Кава й цигарки?

Не дуже здорова їда.

Ми ж уже снідали.

Хіба?

Ми ж зараз на перерві, типу на перекурі.

О, то й погано.

Та все ж, скільки тут наша перерва?

Ну, десь хвилин 10, і вона, власне, майже скінчилася.

О ні, скажи, шо ти жартуєш.

- То що? - Що?

Я попросив сказати, шо ти жартуєш.

Жартую щодо чого?

Ай, та забий.

У всякому разі, я маю покимарити.

Тож розбуди мене, як скінчиться перерва.

Ну, ти маєш аж дві хвилини, шоб покимарити.

Тейлоре?

Тейлоре?

А тепер, час новин.