All language subtitles for On the Town.(1949).01h37m46s.23.976fps.iTunes.ukr

ВІДПУСТКА У МІСТІ

5:57

Мені здається, я ще сплю,

А сонце – таке тепле,

Проте одіяльце моє тепліше,

Спи-засинай

В обіймах коханої

Засинай в обіймах коханої

6:00

– Швидше.
– Ходімо.

– Нью-Йорк, Нью-Йорк
– Нью-Йорк, Нью-Йорк

– Нью-Йорк, Нью-Йорк
– Чудове місто.

– Що а метушня?
– У нас є лише доба.

– Так.
– Ми тут вперше.

Що може статися з вами за день?
Що ви збираєтеся робити?

Нью-Йорк, Нью-Йорк –
Чудове місто

Бронкс вгорі,
а Бетері-парк внизу

Люди спускаються
під землю

Нью-Йорк, Нью-Йорк –
Чудове місто

Там стільки цікавих місць,
Принаймні, так розповідають книги.

Я запевнив дідуся,
Що не проґавлю жодного.

У нас лише один день,

На те, щоб оглянути місто
від Йонкерса

до затоки.
Усе за один день.

Нью-Йорк, Нью-Йорк –
Чудове місто

Бронкс вгорі,
а Бетері-парк внизу

Люди спускаються
під землю

Нью-Йорк, Нью-Йорк –
Чудове місто

Ми плавали морями
Ми бачили світи,

Ми відвідали Мандалай,
Ми бачили Сфінкса.

Ми бачили білі скелі Дувра,
Але можемо з впевненістю сказати,

Що найкраще місце – це Нью-Йорк
у світлі одного дня, лише одного дня

Нью-Йорк, Нью-Йорк –
Чудове місто

Бронкс вгорі,
а Бетері-парк внизу

Люди спускаються
під землю

Нью-Йорк, Нью-Йорк –
Чудове місто

Жінки на Мангеттені
у сукнях з шовку та сатину.

Принаймні так кажуть хлопці.

Невід'ємною часточкою Мангеттена

Є побачення з дівчиною.

Можливо, зі сімома або і більше,
І все лише за один день.

Нью-Йорк, Нью-Йорк –
Чудове місто

Бронкс вгорі,
а Бетері-парк внизу

Люди спускаються
під землю

Нью-Йорк, Нью-Йорк –

Чудове місто

Уже пів на десяту. Ранок минув,
а ми ще нічого не бачили.

У мене розписаний
цілий день.

9:45 – Ратуша Нью-Йорка,
10:00 – Музей "Клойстерс".

10:15 – Планетаріум,
10:30 – Акваріум.

10:45 – Музей приро--

Гей, хлопці! Гей! Гей, хлопці.

Хіба ми не оглянемо
славні пам’ятки?

Я був лише у Пеорії, тому хочу
побачити усю красу Нью-Йорка.

Я хочу забрати її з собою.
Там, де я народився,

усі молодички
вкриті вугільним порохом.

Ого, подивіться на неї.

– Непогана.
– Непогана?

Тоді забери собі його,
пане Особливий.

Ти на кого чекаєш,
на Аву Ґарднер?

Я не квапитимуся, я знайду
справжню красуню Нью-Йорка.

Я знаю, як таких покорити.

У Мідоввілле я –
кращий з кращих.

Мідоввілле? Можливо, ти –
великий крутелик у Мідоввілле,

однак не забувай,
що це – мізерне містечко.

– Сам ти такий.
– Так.

– Так.
– Гей, хлопці. Годі.

Ми марнуємо свій час.
Чому б нам не підчепити краль

і не оглянути місто разом?

10:30 – Акваріум.
10:45 – Муз--

Чому б і ні?

Оззі, у мене цілий день
розписано.

– 10:30 – "Привіт".
– "О, привіт".

– 10:45--
– Візьми мене за руку.

– 11:00.
– Потанцюємо?

– 11:15?
– Наш перший поцілунок.

О 11:30?

Ходімо швидше у метро.

Пробачте, сер, як мені
добратися до периферії?

Що ж, подивимося.
Якщо вам потрібно до....

Ви зараз тут.

Пробачте, звідси
відбувають потяги до периферії?

Усе залежить....

– Зрозуміли?
– Так, дякуємо.

Ходімо.

– І що він сказав?
– Я сказала: "Пане Ґадолфін,

я не працюватиму понаднормово
за жодних умов.

Ні з бухгалтерськими
рахунками, ні з Вами.

– І що він сказав?
– Я сказала: "Пане Ґадолфін,

не чіпляйтеся до мене,
тому що я піду

з компанії
Grand Illusion Girdle.

– І що він сказав?
– Я сказала: "Якщо Ви--"

Гей, дайте дорогу, хлопці.

– Що Ви робите?
– Наклеюю витвір мистецтва.

Ось. Міс Турнікет
у червні.

"Зустрічайте милу Айві Сміт".

Боже, справжня нью-йоркська кралечка.

– Дебютантка.
– Вона, напевне, – важлива персона.

– Я б так не сказав.
– Що Ви маєте на увазі?

– Її фото розклеєно всюди у метро.
– Тут усе сказано,

щомісяця обирається нова
міс Турнікет. Дозвольте.

Дивіться.
"Вона – домашня дівчина,

однак полюбляє відвідувати
світські заходи.

Вона любить армію, однак
її серце належить морському флоту.

Вона вчиться малювати
у музеях

і танцювати у Симфонічному залі".

Боже, вона – диво.

– Знаменитість.
– Так.

Яка дівчина.

Вона може все.
Погляньте, що тут написано:

"Зустрічайте
чарівну Айві Сміт.

Щомісяця кожна дівчина Нью-Йорка,

одна з тисяч дівчат,
які їздять на метро,

має шанс стати
пані Турнікет".

Вона, напевне, – прекрасна.

симпатична,

талановита.

Звичайна дівчина.

Цього місяця пощастило
панянці Айві Сміт.

Так, Вам.

"Хоча вона – знаменитість,

панянка Сміт –
домашня дівчина,

проте вона любить відвідувати
світські заходи.

Вона хоче вступити до лав армії,

Однак її серце належить
морському флоту.

Вона вчиться малювати і танцювати
у Симфонічному залі.

Вона – тендітне і ніжне створіння.

Однак, хлопці! Яка вона атлетка!"

– Боже, яка дівчина.
– Гей, зніми це.

– Ґейбе.
– Забираймося звідси.

Гей, хлопці, віддайте.

– Навіщо ти це зробив?
– Візьму її світлину для колекції.

Це – все, що
ти здатен колекціонувати.

Хто знає? Можливо,
я зустрінуся з нею.

Це неможливо.
Тут чотири мільйони жінок.

Знадобиться мільйон років, аби знайти
її. За законом великих чисел--

Панянко Сміт, робіть так,
наче Ви кладете монету у скриньку.

Геть з дороги.
Ми знімаємо.

Чому б нам не зняти моряка?
Стань он там.

Дайте йому цент.

Сплатите за проїзд
замість неї.

Гей, Ви--
Ви – міс Турнікет?

– Звідки Ви знаєте?
– Я бачив Вас у метро--

– Ви бачили мою світлину--
– Так.

– О, так.
– О, Боже.

Мені приємно, що вона так Вам
сподобалася, що Ви забрали її собі.

– Як Вам?
– Чудово.

Кидай гроші у скриньку,
моряче. Замри.

Усе, панянко Сміт. Дякую.

– Ми пишаємося нашими хлопцями.
– Дякую.

Я спізнююся. Мушу бігти.

Бувай, моряче. Дякую,
що погодився сфотографуватися.

Гей, зачекайте.

Ми наздоженемо її
на наступній станції.

– Що?
– Таксі.

Чому ти постійно
ганяєшся за дівками?

Я розповім тобі,
коли ти зміниш свій тон.

Гей, Озе. Ходімо.

– Таксі. Таксі.
– Пробачте, сьогодні вже не працюю.

– Я відпочиваю.
– Прошу Вас, пане.

Гей, це – дівчина.

Чому Ви кермуєте таксі?
Війна ж скінчилася?

Я завжди займалася тим,
що мені до душі.

Сідайте.

– До станції метро.
– Он вона.

– Чи ви такі кволі, що дійти не сила?
– Ні, до наступної. На периферію.

Гаразд, але нехай він
сяде на переднє крісло.

Гаразд, Чіпе,
сідай там. Сідай.

– Ні.
– Давай, поїхали.

Що трапилося?
Ти збожеволів?

– Що з тобою?
– Я зустрів її. Я її бачив.

Ти казав, що це неможливо.
А я зустрів її.

– Закон великих чисел?
– А як же твої залицяння,

якими ти користуєшся
у Мідоввілле?

Не було нагоди.
Знайдемо її, тоді побачиш.

– Мадам, швидше.
– Так, покваптеся.

Що завгодно для вас.

– Як тебе звуть?
– Чіп.

Чіп? Б'юся об заклад,
ти не вгадаєш, як мене звуть.

Дуже смішно.
У світі понад два мільйони

– зареєстрованих жіночих імен--
– Твоя взяла.

– Естерхазі. Брунгільда Естерхазі.
– Радий знайомству.

– Не хочеш до мене в гості?
– Що?

Чіпе, я чекала на тебе
усе своє життя.

Я відчула це тієї ж миті,
коли побачила тебе. Ти – мій.

Мені до вподоби твоє обличчя, воно
відкрите. Розумієш, про що я?

Нічого особливо. Просто тип обличчя,
який мені подобається.

– Поцілуй мене.
– Прошу Вас, пані Естерхазі.

Називай мене Гільдою.
Чому б тобі не позбутися хлопців

– і не прийти до мене в гості?
– Послухайте, ми майже не знайомі.

Я буду у місті лише один день
і хочу оглянути славетні місця.

– Я багато тобі покажу.
– Гей. Гей, ось тут.

Так, "Кільце Колумба".

Гей, Естерхазі,
що ти тут робиш?

Привіт, Спаде.
Що ти замислив?

Не заговорюй мені зуби.
Ця автівка має бути у гаражі.

Біксбі чекає. Їдь туди,
в іншому разі я донесу на тебе.

Гаразд. Гаразд.

– Ми, напевне, проґавили потяг.
– Таксі. Таксі. Таксі.

Облиш це. Присягаюся, ми знайдемо
з десяток краль у "Мавзолеї Ґранта".

– Звісно.
– Таксі?

Ти ж не змарнуєш свій єдиний день
на пошуки якоїсь дівчини?

– Таксі, таксі.
– Окрім того, Ґейбе,

у тебе є світлина.
Коли повернемося на корабель,

– повісиш її на свій рундук.
– Гей, світлина.

Хлопці, тут купа підказок.

– Вони й приведуть мене до неї.
– Що?

Вона буде в одному
з цих місць.

– Ми легко вистежимо її.
– Ґейбе, що з тобою?

Я не знаю.

Усе, що я знаю – те, що
я мушу знайти цю дівчину.

Ваше таксі подано.

Зачекайте, хлопці.
Я не хочу зіпсувати вам день.

– Ви йдіть без мене.
– Що там написано?

Ми йтимемо крок за кроком
і знайдемо її за кілька годин.

– Звісно.
– Тут сказано, що вона вчиться

– малювати у музеях--
– У музеях?

– Давайте, спробуємо.
– Я тут.

– Де тут найближчий музей?
– Музей антропологічної історії.

Гаразд, нам туди.

Лише якщо він сяде попереду.

– Гаразд.
– Що за ідея?

Я знала, що ти повернешся.
Усі повертаються.

Скільки ми заборгували тобі?

Забудьте. Трішки поганяємо.
Я піду з вами.

Це – унікальний скелет,
результат 20-річної праці.

Цей динозавр жив на землі
шість мільйонів років тому.

Пройдемо далі.

Пробачте.

Не бійтеся, панянко.
Вони усі мертві.

Стійте. Просто фантастика.

Я мушу сфотографувати вас обох.

Дорогенькі, ви – безцінні.

Дякую.
Не хочете чізкейк?

Як мені пощастило. Я мушу
зняти з вас мірки.

Дівчина-підліток, розмір 11,
дуже висока талія.

– Чудово.
– Тепер моя черга.

Стійте. Як Ви смієте!

Я лише пожартував.

– Що Ви робите ввечері?
– Зачекайте хвильку.

Я хочу, аби Ви знали, що зацікавили
мене лише з наукової точки зору.

Я – холоднокровний науковець,
я пишу

антропологічну роботу
для цього музею.

"Сучасна людина: хто вона?"

– Мене звуть Клер Гаддесен.
– Радий зустрічі з Вами.

Я сфотографувала Вас,
тому що Ви так схожі

на пітекантропа прямоходячого –

людину, яка зникла за шість
мільйонів років до нашої ери.

Я схожий на нього?

– Я схожий на нього.
– Не засмучуйтеся.

Ви неправильно мене зрозуміли.
А тепер голова.

Надзвичайна доліхоцефалічна
форма голови.

Моряче, просто чудово,
що вона така у тебе.

Я завжди мріяв, аби мене покохали
за сакідофалічну форму голови.

– Не засмучуйтеся.
– Нас небагато залишилося.

Минулого року ми об'єднали людей
сакідофалічного класу.

Нас залишилося
зовсім небагато.

Це все.
Можете йти.

Хіба така дівчина може цікавитися
антроп-- Як це називається?

Розумієте, так і є.

Я зустрічалася
з різними молодими людьми.

Я не могла вибрати того чи іншого.
Тож мій охоронець запропонував мені

зайнятися антропологією.

Він подумав, якщо я проведу
наукове дослідження чоловіка,

то стану об'єктивнішою,

викину їх зі своєї системи,

зможу контролювати себе.

Спрацювало?

Практично.

Я просто запитав у цієї панянки,
чи вона знає,

– де можна знайти міс Турнікет.
– Так, звісно.

А я вирішила провести
певне дослідження.

Доктор Кінслі, напевне.

Ні. Справді, я розповідала
Вашому товаришу....

– Оззі.
– Оззі, який він

екземпляр знаменитого чоловіка,
справжнє відображення

пітекантропа прямоходячого.

Гей.

Гей, погляньте.
Вона внесе мене до книги.

– Боже.
– А так?

Так. Бачите, сьогодні у світі
залишилося небагато чоловіків,

які схожі на доісторичних.

Сучасний чоловік не для мене

Кінозірка і Даппер Ден

Мені до вподоби здоровий Джо,
що жив давно-давно,

Мені Ґейбл до душі,

Або білявий Ван пані Джонсон,

Я хочу жити зі щасливою мавпою,
що не носить англійські костюми,

З доісторичним чоловіком

Без високих капелюхів і
Краваток-метеликів,

Без жодних краваток.

Лише у ведмежій шкірі,

Так, нехай би був
лише у ведмежій шкірі

Я люблю ведмежу шкіру.

У мене було багато залицяльників,

Але вони не задовольняли мене,

Я й досі чекаю на свого примата.

Ми зустрічалися ще тоді,
коли зародився світ

З моїм доісторичним коханим,

Жодного психоаналізу

Він і гадки не мав, хто він

Він ніколи не платив за те,
що розповів свій сон

Бідний доісторичний чоловік

Нервовий зрив, нервовий зрив

Він ніколи не знав, що це таке.

Жодних репресій

Він лише вірив
у вільне самовираження

Я люблю самовираження.

У нього були справжні мозолі

Він ніколи не працював
Заради грошей,

І на відміну від нас усіх
він був добрий,

Простий і вільний давним-давно.

Бідний доісторичний Джо,

Бібоп, бібоп

Він не знав, що таке бібоп

Тамтам, тамтам,

Він цілий день
грав на тамтамі.

Я обожнюю тамтам.

Тамтам.

Чудово!

– Гей!
– Чудово. Молодці.

Мені сподобалося.

– Обережно.
– Ти його пошкодив?

– Гей.
– Що ти робиш?

Нам краще піти звідси.
Ходімо.

Так, ходімо.

Швидше. Ходімо!

Давайте, давайте.

– Викликаю авто 44.
– Це нас.

Повідомлення з Музею
антропологічної історії.

Розслідування справи
пошкодження динозавра.

– Пошкодження! Жах.
– Чому?

Ця Даяна Шор –
моя улюблена співачка.

Боже, здається, професор
у музеї дуже розлютився.

А якби ти почувався, якби
твого динозавра зламали?

У мене його ніколи не було.
Ми бідно жили.

Куди вас відвезти?

Ми ж допомагаємо Ґейбу
знайти міс Турнікет.

Так, їдьмо
до іншого музею.

Ми з тобою.
Ми так легко не здамося.

Я теж.

12:00

МЕТРОПОЛІТЕН-МУЗЕЙ

МУЗЕЙ НЬЮ-ЙОРКА

13:30

Музей Сюрреалізму

Нарешті ми побували там, де мені
подобається. Куди далі?

Вона може бути
в Симфонічному залі.

– У Симфонічному залі?
– Так.

Зачекайте,
я хочу дещо уточнити.

Ви усі підете
до Симфонічного залу?

– Так.
– Якщо Айві Сміт там нема,

– ви поїдете в інше місце?
– Звісно.

– А потім ще кудись.
– Так.

І ви мусите повернутися на корабель
завтра до шостої ранку?

Мені здається, якщо ми розділимося,
то швидше впораємося.

Ми так швидше знайдемо її.

Ми продовжимо пошуки

у трьох різних напрямках,
а не шукатимемо усі в одному місці.

Так. Ми з Гільдою могли б спуститися
у метро і розвідати щось у перехожих.

– Так.
– Чудова ідея.

А ми з Оззі пошукаємо
панянку Сміт у довіднику.

– У мене є такий вдома.
– Так. Доцільно.

– Дуже доцільно.
– Ми не хочемо покидати тебе, Ґейбе.

Я знаю, крихітко.
У тебе серце крається через це.

– Тож, уперед?
– Ходімо.

– Зустрічаємося о 20:30?
– Так. Де?

Нагорі "Емпайр-Стейт-Білдінг",
домовилися?

Так, о 20:30.

Подивимося,
чи впораємося до тих пір.

– До зустрічі.
– Вдалого полювання!

– Куди ми поїдемо?
– Відправимося на той світ, хлопче.

На той світ.

– Нам таки вдалося позбутися їх.
– Так. я радий, що ми наодинці.

– Я рада, що ти радий. Уже час.
– Куди ми поїдемо?

Тепер, коли ми вдвох,

ти можеш показати мені
славетні місця міста.

Я так і знала, що ти не забув про це.

Гаразд, швидка прогулянка містом,
а потім до мене додому.

Ні, потім ми поїдемо
шукати дівчину Ґейба.

Ні, потім до мене додому.

– Куди ти спершу хочеш?
– Я...

Мій дідусь казав: "Чіпе, хлопчику,

Настане час,
Коли ти покинеш рідний край,

Якщо ти потрапиш у Нью-Йорк,
поїдь обов'язково на Іподром".

– Іподром?
– Так, Іподром.

Я правильно почула,
ти хочеш на Іподром?

Так, ти правильно почула,
Так, я сказав "Іпо--"

– Чому ти зупинилася?
– Його вже нема.

Його знесли
Вже дуже давно.

– Я хочу побачити Іподром.
– Якого року твій провідник?

– 1905.
– 1905! Не дивно!

Хіба ти не знаєш, що таке
велике місто постійно змінюється?

На землі усе змінюється.

– Їдьмо до мене.
– Ні.

Мій дідусь дивився шоу танцівниць
І розповів мені про нього.

Він сказав, що найгарячіше шоу
у місті – "Флородора".

– "Флородора»?
– Так, "Флородора".

Я правильно зрозуміла:
"Флородора»?

Так, ти правильно зрозуміла.
"Флородора"--

– Чому ти зупинилася?
– Тобі не вдасться його побачити.

Відоме шоу танцівниць
закрили 40 років тому.

– Їдьмо до мене.
– Ні.

Дідусь сказав, що я можу побачити
Нью-Йорк у всій його красі і силі

З найвищої точки міста –
Вулворт-Білдінг.

– Вулворт-Білдінг?
– Так, Вулворт-Білдінг.

Постривай, Джо,
Ти сказав "Вулворт-Білдінг"?

Саме так,
Я сказав "Вул--"

– Чому ти зупинилася?
– Це – не найвища точка міста.

Від коли видали цей провідник,
вже збудували Емпаєр-Стейт-Білдінг.

– Їдьмо до мене додому.
– Їдьмо до "Голки Клеопатри".

– Їдьмо до мене додому.
– Їдьмо до Універмагу Ванамейкера.

– Їдьмо до мене додому.
– Їдьмо до ресторану

"У Лінди", "у Люхова".

Їдьмо до мене додому.

Подивімося на "Радіо-Сіті",
на площу Геральда.

– Їдьмо до мене додому.
– Їдьмо у ресторан "Ройбенс".

– Їдьмо до мене додому.
– Їдьмо до "Мейсі".

– Їдьмо до мене додому.
– Їдьмо до "Роксі".

– Їдьмо до мене додому.
– "Клойстерс", "Ґімбельс".

– До мене, до мене.
– Флетайрон-Білдінг.

– Іподром.
– До мене.

Усе. Тут я живу.

Тут досить затишно.
Чудовий вид.

Так, у ясний день
видно садок за будинком.

Постав пакети.

Почувайся як удома.

Гільдо, мені здається, що ми таки
мусимо знайти міс Турнікет.

Чіпе, ми намагалися.

– Так, намагалися.
– Звісно.

– І спробуємо пізніше ще раз.
– Звісно.

Значно пізніше.
Спершу скуштуємо ось це.

Що ж, ми намагалися.

Люсі! Що ти тут робиш?

Пробач, Гільдо,
я не змогла піти сьогодні на роботу.

Я підхопила застуду
і я не знаю тебе--

З усіх днів ти вибрала саме цей.

Чіпе, ми разом живемо.
Люсі Шмілер.

– Чудова дівчина.
– Як справи?

Привіт, Чіпе.

Пробачте мені. Мушу закінчити
інгаляцію. Пробачте.

Гадаю, це на довго.

Звісно, звісно.
Гадаю, на кілька днів.

Пробачте, пробачте.

Знаєш, Гільдо,
це наче фотографії робити.

Якби у мене був фотоапарат,
я б сфотографувала вас двох.

Ти можеш залишити на двох
наодинці і піти до іншої кімнати.

Іди сюди.

– Це ти, Чіпе?
– Ні.

Мушу промочити горло.

– Я налила собі випити.
– Я дуже рада.

Люсі!

Ти не проти піти
до іншої кімнати?

– Навіщо?
– Мені потрібно переглянути рахунки.

– Рахунки?
– За оренду, Люсі. За оренду.

Гільдо, ми сплатили--

– Піду прогуляюся.
– З застудою?

Подивлюся фільм на свіжому повітрі.

– Гільда каже--
– Тобі стане значно краще.

– Так, справді.
– Дякую, Люсі.

Я тобі якось віддячу.

Коли у тебе
буде така нагода?

– Бувайте, пані Шмілер.
– Бувайте пане Чіпс.

СИМФОНІЧНИЙ ЗАЛ

"Прислухайтеся! Соловей.
Рудувато-коричневий."

Але я не хочу бути схожа
на Маргарет О’Браян.

Тиша. Зачекай,
поки я повернуся додому.

Ви на прослуховування
"Забери свої гетри"?

Ні, мене цікавить
класичний балет.

Пліє!

Але, мадам, мої батьки у Мідоввілле
дуже пишаються мною.

Вони радіють тому,
що я стала міс Турнікет.

Друга позиція.

Я знаю, що бути міс Турнікет –
нічого не означає,

але вони вважають, що це звання
робить мене важливою персоною.

Було б жахливо, якби вони довідалися,
що я займаюся брудними танцями.

Третя позиція. Я й слова
не скажу їм, про це,

але я мушу написати їм
про оплату.

– Мадам Дільовська.
– Четверта позиція.

Пам'ятай, ти – щасливиця.

Ти навчаєшся у великої Діловської,
яка навчала багатьох зірок,

зокрема Ніжинського і Міккі Руні.

П'ята позиція.
Я зроблю з тебе велику зірку.

Я – найкраща вчителька
у цьому залі.

А тепер...

моя спеціальна вправа на рівновагу.
Фраппе догори дриґом.

Один, два, три, чотири.

Один, два, три, чотири.

– Добре. Добре.
– Один, два, три, чотири.

Один, два, три, чотири.

– Дуже добре.
– Один, два, три, чотири.

Один, два, три, чотири.

– Один, два, три, чотири.
– Вибач, люба.

Я скоро мушу йти.

– Продовжуй працювати.
– Один, два, три, чотири.

Один, два, три--
– Працюй.

Так, мадам. Чотири. Один, два....

Незграбний моряк.
Дивися, куди ідеш.

Один, два, три, чотири.
Один, два, три, чотири.

Один, два, три,

– чотири--
– Гей!

– Джентльменам належить стукати.
– Це – Ви. Айві Сміт.

– То й що?
– Я знав, що знайду Вас.

Ви не пам'ятаєте мене?

Боюся, задоволення нам
наша зустріч не принесла.

Я – моряк, який позував
з Вами у метро.

Звісно.

Щось смутно пригадую.
Я зустрічаю стільки людей.

Так, так. Я знаю.

Дозвольте, я дуже зайнята.

Послухайте, Айві. Смішно,
що я зустрівся з Вами тут.

Я проходив повз Симфонічний зал
і сказав собі:

"Ґейбе, хлопче,--".
Мене так звуть.

"Чому б тобі не зайти сюди
і не помилуватися дівчатами."

У мене є зайва година, тож я подумав,
що можу прогулятися з якоюсь кралею.

Якщо Ви не проти,
то можу прогулятися з Вами.

На що це ти натякаєш?

Я – особливий хлопець,
а ти – особлива дівчина,

то чому б нам не порозважатися
сьогодні ввечері?

Приходь у розкішний ресторан.
Знаєш "Ель-Марокко",

"Сторк-Клаб", "Роузленд"?
як тобі?

Необтесаний.
Геть звідси--, моряче.

– Не гарячкуй.
– Дивна істото,

гадаєш, я піду кудись з моряком,
якого вперше бачу?

Прошу тебе, іди звідси.
Я дуже зайнята.

У мене урок співів нагорі,
мушу передягтися.

Гаразд, сестро. Ти ще пошкодуєш.

Я хочу попросити пробачення за все,
що щойно сказав.

Я сподівався, що сподобаюся тобі,
однак не спрацювало.

Я прийшов сюди не випадково.

Я шукав тебе цілий день,
відколи ми зустрілися.

– Справді?
– Так.

І коли я тебе побачив,
то втратив голову.

Я наговорив тобі все це,
тому що думав,

що це – єдиний шлях
вразити таку знаменитість.

У тебе мабуть багаті залицяльники,
хлопці з вищого суспільства,

які постійно упадають за тобою.

Так, юрбами ходять за мною.

Так. Пробач,
що потурбував тебе.

Гадаю, я забув про те,
хто я насправді.

Хлопці з маленького містечка, мабуть,
видаються дурниками таким, як ти.

Так. Корінному жителю Нью-Йорка

маленькі міста
видаються провінціями.

У Мідоввілле штату Індіана я ніколи
не зустрічав таких дівчат, як ти.

– Мідоввілле?
– Так. Ти чула про нього?

Ні. Напевне, вчила
про нього на географії.

Сумніваюся.
Його населення – 18 000.

Не таке й маленьке.

Це ж теж люди,

– як і деінде.
– Так.

Я вважаю, що у містечках
нема нічого поганого.

Ніхто ж не винен,
що народився там.

– Звісно.
– Ми, жителі великих міст, повинні

пам'ятати, що містечка –
це хребет

– американської цивілізації.
– Гей!

Саме так казала пані Годжес –
моя вчителька історії Америки.

Тебе навчала пані Годжес?
Тобто, пані Годжес...

– таке смішне прізвище.
– Так.

Що ж, я--

Розкажи мені ще щось
про це місто, Мідоввілле.

– Ти справді хочеш цього?
– Так.

Що ж,...

Небагато можу розповісти я
про своє рідне містечко.

Життя – легке,
темп його – повільний.

Але якщо ти справді хочеш
дізнатися про нього,

То почуєш за мить,

Усе, що хочеш знати

Ходімо

Прогуляєшся зі мною.

Я хочу, аби ти побачила
нашу головну вулицю.

Ти осягнеш усе містечко,
побачивши лише головну вулицю.

Там є місцина,
Де відвисають хлопчини,

Щойно пройдеться там дівчина,
вони оцінюють її,

Свистять і намагаються
запросити на побачення.

Дівчино, ти з кимсь зустрічаєшся?

І потім ми можемо зупинитися
І з копом потеревенити

На головній вулиці.

Він розповість про арешт у 1903.

Він спитає мене:
"Хто ця мила незнайомка?"

Як я пишатимуся,

Якщо ти прогуляєшся
Зі мною головною вулицею.

Як я пишатимуся,

Якщо ти прогуляєшся
Зі мною головною вулицею.

Боже, Айві--

Тобто, панянко Сміт. Я--

Гадаєш, що--?
Прогуляєшся зі мною ввечері?

Ні. Боюся, про побачення
не може бути й мови.

– Я зайнята.
– З одним з багатих залицяльників?

Так, з одним із них чи
з кимсь іншим.

Як довго ти будеш у місті?

Лише сьогодні. Завтра вранці
мушу повертатися на корабель.

– Я не проти прогулятися з тобою.
– Що?

У мене сьогодні велика вечірка,
однак я не буду там до кінця.

– Підеш зі мною?
– Так.

– Мені забрати тебе?
– Ні, я зустріну тебе.

– Добре. о 20:30?
– О 20:30.

– Що тут відбувається?
– Мадам Дільовська--

– Пробачте--
– Це – твій товариш?

– Не зовсім--
– Вийдіть звідси, юначе.

– Гаразд, бувай. О 20:30.
– Пів на дев'яту.

Геть, широкоштанний.

Мадам, Дільовська.
Я сьогодні йду на прогулянку з ним.

Куди?!

Ми забули домовитися, де.

Нагорі Емпаєр-Стейт-Білдінг.

– Але там дуже високо.
– Мені так не здається.

Я зараз літаю у хмарах.

Ти не підеш на це побачення.

Ти працюватимеш увечері
на Коні-Айленд.

– Мадам Дільовська, лише сьогодні.
– "Мідоввілле, штат Індіана.

– Шановні пані і пане Сміт."
– Що Ви робите?

– Пишу лист твоїм батькам.
– Ні.

Я буду на Коні-Айленд
сьогодні о 24:00.

Якщо ти там не з'явишся,
то я, на жаль, відправлю цей лист.

Мадам Дільовська,
Ви не зробите це.

– Чому ні?
– Однак я мушу зустрітися з ним.

Я буду з ним до 23:30.

Раджу тобі розійтися з ним
о 23:30, інакше...

20:30.

Дивіться. Меморіал Гранта.
Його видно як на фотокартці.

Дай я подивлюся.
Кажуть, його збудували у 1897 році,

його відвідали понад
15 мільйонів людей.

Як тобі?
Гей, усе, нічого не видно.

Маєш ще 10 центів?

Навіщо тобі 10 центів?
На мене можеш безкоштовно подивитися.

У мене є.

Боже, дивися. Симфонічний зал.
Він так близько.

Знаєш, Гільдо, я почуваюся
винним перед Ґейбі.

Він – мій друг і шукає мене.

Можливо, ми б мали
пошукати Айві Сміт.

Знову за своє. Кажу тобі,
ми б її ніколи не знайшли.

Так, гадаю, ти маєш рацію.

Он міст Джорджа Вашингтона.

Концертний зал.

Чому я не прийшов сюди раніше.
Я змарнував цілий день.

Дякую.

Гільдо, я не це мав на увазі.
Пробач мені.

Повертайся до свого телескопу.
Ви з ним – чудова пара.

Я не хочу дивитися
у телескоп.

– Я краще помилуюся тобою.
– Пошепчи мені щось на вушко.

Яке населення Бронкса,
чи скільки хот-догів

було продано за останній фінансовий
рік на Стадіоні "Янкі".

Гільдо, прошу тебе, не сердься.

Ти мені подобаєшся.
Ти – гарненька.

Ти – найсимпатичніший водій таксі,
якого я будь-коли зустрічав.

Розповіси це провіднику.
Він для тебе важливіший.

От і все.

Чіпе, я тобі не байдужа.

Чому ти не казав мені про це?

Боже, я не знаю.

Я б з радістю нашептав тобі
щось солодке на вушко.

Слова, які усім відомі,

Але думки мої усі перевернулись,

І всі слова неначе призабулись.

Але якщо ти просиш, то скажу я,

Що на тебе страшно

Страшно мило дивитися,

З тобою страшно добре,

Ти – страшно солодка,

Ти – просто

Просто мила

Просто приголомшлива,

Просто справжнє золото.

Ти лякаєш

лякаєш, коли кажеш,
що покинеш мене,

І нудно стає,

Нудно стає від думки, що ти
не залишишся зі мною.

І ціна низька за тебе, люба,

Будь-яка ціна – низька за тебе, люба,

Низька за такий діамант,

Низька за таку перлину.

Я вже казав і ще раз повторю,

Страшенно ти

Страшенно ти вродлива,
аби бути зі мною.

Ти – давня, люба,

І мудрість давнить тебе.

Ти давня на смак, наче ґорґодзола.

Ти давня на смак,
наче французьке шампанське.

Ти – так собі,

Так собі мовити – диво,

Так собі мовити – дотепність,

Не можу висловити все словами.

Мені нестерпно дивитися на тебе,

Мені нестерпно дивитися на тебе,
коли ти зазираєш на іншого.

Мені нестерпно бачити тебе

В обіймах іншого,

Того, кому потрібна ти,

Кого доводиш ти до відчаю,

Хто божеволіє від тебе,

Хто потребує тебе, як дощу і світла.

– Я той, кому потрібна ти.
– Я та, кому потрібен ти.

– І я гадаю, що страшно ти
– І я гадаю, що страшно ти

– Страшно ти вродлива, аби бути моєю.
– Страшно ти вродлива, аби бути моєю.

Чіпе.

Гей, Озе. Як справи?

Де ти був, друже?

Який вид.

Я радий, що не пішов
у Повітряні сили.

Ти знайшов міс Турнікет?

Ні.

– Але я шукав її.
– Так, я теж.

– Так.
– Так.

Не пощастило знайти її.

Оце так місце.

Гейбе.

– Як справи?
– Як справи?

Таке враження, що вони
не бачилися 100 років.

– Привіт, Клер. Привіт, Гільдо.
– Привіт.

– І?
– І....

Ґейбе, я шукав її.

Ми всюди шукали. Але варто
визнати, місто – надто велике.

Звісно, звісно. Що таке?
Ти вплутався у бійку?

– Звідки це?
– Ґейбе, я теж її бачив.

– Так?
– Так, якусь мить.

– Де?
– В Йонкерсі. Йонкерс.

– Йонкерс.
– Її оточили безліч фотографів.

Так. Я помітив її,
однак відразу втратив з поля зору.

– Місто – дуже велике.
– Дуже велике, так.

– Дуже велике, так.
– Так.

Хлопці, не хвилюйтеся за мене.
Сьогодні ввечері я зайнятий.

– Справді? З симпатичною дівчиною.
– Звісно.

– З Айві Сміт.
– Ні. Міс Турнікет?

– Ти вирішив досягти своєї цілі?
– Я її знайшов.

Вона зараз має прийти сюди.

– Дивіться, копи.
– Ховаймося.

Я впевнений, що цей моряк тут.

Схожий на статую пітекантропа.

Огляньте все довкола.

– Гей, це – мій бос.
– Приміряй.

– Ти знаєш інших хлопців?
– Професор з музею.

– Здається, він когось шукає.
– Вгадай кого, хлопче?

Що мені робити?

Я мушу сховатися.
Де я сховаюся?

– Тут нема де сховатися.
– Ходімо.

Мого динозавра зруйновано.
Він зламав його.

Дивіться, моряки.

– Розважаєтеся?
– Так. Чудовий вид звідси.

Ви знаєте ще якогось моряка?

– Хлопця, який любить музеї?
– Музеї?

Прошу Вас, у моряків є інші шляхи
пізнання природознавства.

Ви не бачили тут інших моряків?

Ні. Ні, ми тут нікого не бачили.

– Що з Вами?
– Висота. Відразу хочеться спати.

Професоре, Ви сказали, що
моряк був у музеї

– сьогодні об 11:30?
– Так.

– Ви впевнені у цьому?
– Я його ніколи не забуду.

Брюнет, з блакитними очима,
на зріст 1, 56 метри.

Схожий на статую пітекантропа.

Ми шукаємо трьох моряків
і жінку-водія таксі.

Жінку-водія таксі?
Який жах.

Клер, ти будь-коли....?

Ви не бачили його?
Ходімо, Трейсі.

Гадаю, їх тут нема.

Вражає, правда?

Просто неймовірно.

– Людська душа почувається--
– Ходімо, Трейсі.

Що таке, хлопці?
Щось загубили?

Бідаха.
Ти такий мужній.

Чому ви їх швидше не позбулися?

Весь час у повітрі.
Треба було крила взяти.

І смугастий костюм.
Забираймося звідси.

– Ні, я зачекаю на Айві.
– Айві? Я не вірю, що ти знайшов її.

– де вона?
– Я не знаю.

У неї ввечері світський захід.
Напевне, затримується.

Світський захід?
Хто, він гадає, така міс Турнікет?

Він вважає її великою знаменитістю.
Може, скажемо, що вона – ніхто?

Він лише на один день у місті.

– Зрозуміло.
– Починаймо.

Я не знаю, що з нею трапилося.
Вона пообіцяла прийти сюди.

– Айві.
– Ґейбе.

– Вибач, що спізнилася.
– Я гадав, ти не прийдеш.

Я не могла покинути захід,

– але я рада, що мені вдалося.
– Я теж радий.

Ось вона.
Міс Турнікет.

– Ти бачиш? Справді вона.
– Айві, це – Гільда.

Клер. Оззі. Чіп. Айві Сміт.

Пані і панове,
уперед на пошуки розваг.

У мене є пропозиція,
поки ми не пішли.

У темряві можна
багато що зробити,

Однак ми не підемо
у Центральний парк.

Ми вирушаємо у місто
на пошуки розваг.

– Нью-Йорк.
– Нью-Йорк.

– Ми полетимо на ракеті.
– Ми полетимо на ракеті.

Ми усіх приголомшимо.

Адже сьогодні – ніч,

Коли гуляємо ми,

Коли здіймемо бунт ми,

Бруклінський міст –
ми його придбаємо.

І сягнемо висот,
наче змій, що літає.

Схід, захід,
Довкола міста

Один день, одна ніч,
Як шкода.

Однак ми не зазиратимемо
у майбутнє.

Нехай світанок нас розбудить.

Оце так життя,
Ми вирушаємо у місто розважатися.

Стійте, хлопці.

Що ми таке торочимо?

Подивіться туди. Флот.

Який він милий, правда?

На кого ми його залишили?

Що ми робимо на березі?

Ми до нестями закохані у флот.

Як це?

Словами важко передати,
як ми його любимо.

Як мило!

Ми вдосталь насолоджуємося
свіжим повітрям.

Океан довкола.

Тому ми ненавидимо відпустку
і прогулянки за бортом.

Так зворушливо.

Вони кажуть, що ненавидять відпустку
і прогулянки за бортом

Не люблять покидати корабель,
Де життя неначе гра

Протягом цілого дня.

Лише подумайте,
що ми могли робити сьогодні?

Ми могли мити палубу.

Підмітати каюти.

Ми могли вигрібати тони вугілля

У котельні,

Є новини:

Ми збожеволіли у відпустці.

Так зворушливо.

Він так ридає:
хоче помити палубу,

Відполірувати перила і ручки,

Бідні, нещасні моряки

Новини є:
Ми збожеволіли у відпустці.

Особливо я.

Я сумую за їжею.

І це ще не все, любі друзі,

Лише подумайте:

Подорожі.

Пригоди.

Цілий світ.

Морський флот,
Морський флот.

Йому нічого не бракує.

І вранці,
Завтра вранці

За нами прийдуть,
нас заберуть

О, гуляння,

О, розваги,

Ми попливемо на північ, південь,
схід і захід. Усюди.

Ми йдемо у місто на розваги,

Ми розслабляємося і насолоджуємося,

Ми відвідаємо місця,

Де раніше не бували,

Ми на волі,

Ми гуляємо і веселимося,

Ми розважатимемося так,

Ніби ніколи раніше
Не гуляли.

Зелений затишок, шикарні свити,
Дахи і клітки,

Три кралі

І три моторні парубки

Ми розфарбуємо усе червоним,

Ми наповнимо келихи
і вип'ємо до дна.

Влаштуймо сьогодні бал,
Вирушаємо у місто розважатися.

21:30

– Здається, дуже багато людей.
– Залиш це на мене.

Офіціане, столик для шістьох.
Найкращий, що у вас є.

– Пробачте, сер. Усі зайняті.
– Усі зайняті?

У Нью-Йорку
завжди так кажуть.

Вам краще вклонитися зараз,

адже зі мною не будь-хто,
а міс Турнікет власною персоною.

– Ґейбе, прошу тебе.
– Міс Турнікет?

Про що Ви?
Місць нема.

Ти чув мене.
Міс Турнікет червня. Айві Сміт.

Хто така міс Турнікет?
Іди геть, моряче.

– Дивися.
– Ти чув його.

Гей, Франсуа.

– Так?
– Організуєш нам столик?

Пробачте, мадам.
Вільних столиків нема.

Звісно, мадам. Стіл, звісно.
Ґарсон, стіл.

Бачити он там дівчину?
Зчиніть метушню навколо неї.

– Міс Турнікет
– Міс Турнікет? Хто це?

Не зважайте. Просто зверніть
на неї увагу. Вперед.

Міс Турнікет, ми такі раді,
що Ви завітали до нас.

Прошу, заходьте.

Наш скромний заклад
відчиняє перед Вами свої двері.

Ось бачиш.
Спрацювало.

Пусте, справді.

Боже, чудовий стіл, правда?

Так.

Гей, а ці дівчата – симпатичні.

Що будете?

Що входить до "Експлодо Бамбіно"?
Звучить непогано.

Чотири види рому, бренді,
сік гранату, лайму і папайї,

білок одного качиного яйця.
Лише 12 на гостя.

А що у "Жахітті казкової країни"?

Горілка, шампанське, сливовий сік,
порізана цибуля шнітт--

– Йому пиво.
– Так, усім пиво.

Вибачте, мадам.

Пробачте. Я випадково.
Я не хотіла сісти Вам на руки.

Сподіваюся, Ви – цілі,
мене штовхнули і--

Геть звідси.

Гей, дивіться.

Обережно. Так близько.

– Де усі напої?
– Ось, прошу.

Те, що я хотіла.
Кухоль міцного скла.

Це – все, друзі.
Тож гарної вам ночі.

Сподіваємося, Вам сподобався
наш танець "Самбакабана".

Ходімо потанцюємо,
поки нема тисняви.

Гаразд, екземпляре.
Ходімо.

Хвильку, Оззі.

– Франсуа?
– Так, мадам?

Шампанське,
комплімент від закладу?

Так, мадам. З радістю.
Комплімент від закладу.

На щастя, ми зустрілися
під час відпустки, інакше--

Шампанське для міс Турнікет.
Комплімент від закладу.

Дякую. Як чудово, так?

Боже, неймовірно.

Гадаю, до тебе так ставляться
усюди, куди б ти не прийшла.

Так, іноді.

За що вип'ємо?

Вип'ємо за Нью-Йорк.

Нью-Йорк.

Напевне, служити у Морському флоті
дуже цікаво.

Ви плаваєте по всьому світу:
від одного великого міста до іншого.

Відвідуєте різні
дивні місця.

Зустрічаєте різних дівчат.

Якщо ти у тому чи іншому місці
не надовго,

то не хочеться знайомитися
з якоюсь особливою дівчиною.

Адже ця зустріч може бути останньою.

Звісно, найкраще –
гарно провести час

і не думати про завтрашній день.

Так, завтра, коли ми відпливемо,

усе, що відбулося сьогодні,
здаватиметься сном.

Тому, я вважаю недоцільним,
зав'язувати стосунки, тому що....

Я знаю.

Стосунки так-- так затягують.

Так--

Гей.

Айві.

Зачекай. Не кажи нам,

що ти просто хотів спитати
у цієї молодої дами,

де можна знайти
міс Турнікет.

– Дивіться. Шампанське.
– Так. Офіціант прийшов і сказав:

"Шампанське для міс Турнікет.
Комплімент від закладу".

– Справжнє шампанське.
– Так.

Не крем-сода, не тонік з селери,
а справжнє шампанське.

Чудово.
Я вперше п'ю шампанське.

Оззі, якщо бульки лоскотатимуть
тебе за ніс, то я втоплю тебе.

– Піднімемо келихи.
– Так. За хлопців.

За дівчат, яких ми зустріли
у великому місті.

А цей – за дівчат.

За те, щоб ми знаходили один одного.

23:15

Це – все, друзі,
Тож гарної вам ночі.

Сподіваємося, вам сподобався
наш танець "Діксіленд".

Ходімо танцювати.

Танцювати? Щойно ми вийдемо,
нас задушать.

Гарна смерть.

Айві...

Я не те мав на увазі, коли говорив,
що не хочу стосунків

з дівчиною, яку
більше ніколи не побачу.

– Ні?
– Ні.

Сьогодні не той випадок,

коли моряк знаходить дівчину
на один день.

Я відчуваю,
що ми знову зустрінемося.

Ґейбе,
я рада чути це від тебе.

Я знаю, що ти –
гламурна і знаменита, Айві.

І, можливо, ти прийшла сюди,
аби не засмутити хлопця у відпустці--

Це не так, Ґейбе.

Я прийшла,
бо хотіла бути з тобою

понад усе на світі.

– Справді?
– Так, Ґейбе.

Тоді я впевнений,
що ми знову зустрінемося.

Тим паче, у нас
попереду ціла ніч.

– Зараз лише 23:30--
– Пів на дванадцяту?

Так.
Що таке, Айві?

Ґейбе, не знаю,
як тобі сказати, але--

Що, Айві?

Ґейбе,
я мушу тобі дещо сказати.

Привіт, Ґейбе.
Ґейбі.

Привіт, Ґейбе.

Гей, Сімпкінс, Коварскі.

Ці двоє з мого корабля.

– Ґейбе--
– Я хочу, аби вони

вони особисто познайомилися з тобою.

Зачекай, я їх покличу.

– Але, Ґейбе--
– Буду за мить.

Гей, хлопці.
Як вам велике місто?

– Непогано. Дейзі, Елла, Ґейб.
– Привіт, дівчата.

Як гроза Мідоввілле?
Вразив з одного маху?

Хлопці, я сьогодні зірвав джек-пот.

Нічого такого. Лише найвідомішу
дівчину у Нью-Йорку.

Хто це,
Статуя свободи?

Удвічі знаменитіша.
Міс Турнікет червня.

– Так? Хто це?
– Хто це? Ти жартуєш?

– Її фото повсюди у метро.
– Справді? Де вона?

Он там. Хотімо до нашого столу.
Я познайомлю вас.

– Пробачте. Ми зараз повернемося.
– Пробачте.

У сусіда трава завжди зеленіша,
ти розумієш, про що я.

Як ти познайомився
з такою дамою?

Тяжіння, хлопці.
Просто тяжіння.

Її притягнуло до мене.

Вона, мабуть, пішла
припудрити носик.

– Вона повернеться за--
– Звісно. Так.

Познайомлю вас пізніше.

– Ґейбе.
– Вийшов подихати свіжим повітрям.

Так.
Ми прочитали записку.

– Погано, Ґейбе.
– Про що ви?

Насправді,
мені стало легше.

Розумієш, ці знаменитості
думають лише про себе.

Кому вони потрібні? Я сам по собі
і чудово проводжу час.

Бувайте, дівчата.
До зустрічі на кораблі, хлопці.

Чому б тобі не залишитися з нами?
Познайомишся з кимсь іншим.

– Ні.
– Клер познайомить тебе з кимсь.

– Клер, знайдеш дівчину для Ґейба?
– Я не знаю ніяких дівчат.

Зачекай, я влаштую тобі побачення.
Зі своєю подругою Люсі Шмілер.

– Що?
– Вона – чудова.

Вона вже давно не виходила нікуди.

– Вона сподобається тобі.
– Так, вона сподобається тобі.

Як тобі ідея?
Я можу зателефонувати до неї.

Звісно. Чому б і ні?
Ніч лише почалася.

Ходімо, ми розмалюємо
це місто кольоровими фарбами.

Сідайте. Їдьмо.

24:30

Це – все, друзі,
Тож гарної вам ночі.

Сподіваємося, вас сподобався
наш танець "Шанхай".

– Як ти, Ґейбе?
– Чудово.

Вже забув
про цю міс Турнікет?

Хто це? Уперше чую про таку.
До дна.

А де ця дівчина,
що ти пообіцяла?

– Чому панянка Шмілер затримується?
– Не знаю, вона вже б мала бути тут.

Коли я розповіла про Ґейба,

вона вибігла швидше,
ніж я встигла покласти слухавку.

– Набиває собі ціну?
– Де ж вона?

Привіт, Люсі.

Привіт. Привіт, Чіпе.

Тепер у нас у всіх побачення.

Люсі, це – Клер. І--

Не кажи. Я знаю.
Присягаюся, ти – Ґейб.

Ні. Він – щасливчик.

Лихо – не біда.

– Присядете, пані Шмілер?
– Дякую, так.

На здоров'я.

Мені такого ніколи
ніхто не бажав.

– Ось. Ви застудилися?
– Трішки закладений ніс.

І тонна пеніциліну
не допоможе.

Однак Ви не підхопите.
Навіть якщо ближче сядете.

Ходімо, Гільдо,
потанцюємо.

Ходімо, Клер.

Вип'ємо, пані Шмілер.

Я не заперечую.

Знаєте, я планувала
провести вечір удома.

Але коли Гільда зателефонувала
і сказала, що моряк сумує,

я прилетіла сюди.

Гільда може підтвердити,
що я, наче імпульсивний трамвай.

– Що ж, вип'ємо за--
– За нас.

Ого, дуже міцний.

– Ти бачив "Втрачений вікенд"?
– Бачив? Здається, я його пережив.

Поки ти не прийшла, Люсі.

Час випити за це.

– Вдамо, що це – шампанське.
– Шампанське?

Так, ми вип'ємо шампанське
як колись.

– Переплетемо руки.
– Ні, справді--

Давай. Це ж по-віденськи.

– Гей, Ґейбе.
– Привіт.

– Ґейбе--
– Світ доволі тісний.

– Привіт, хлопці.
– Познайомиш нас?

Ідіть, хлопці.
Хіба не бачите, що я зайнятий?

Годі тобі, ми хочемо познайомитися
з найгарнішою дівчиною Нью-Йорка.

Так. Ми хочемо побачити
справжню секс-бомбу.

– Припиніть, хлопці.
– Ґейбе, ти задушиш мене.

– Привіт?
– Привіт.

Привіт.

Панянка Шмілер,

це – першокласні моряки
Сімпкінс і Коварскі.

– Раді зустрічі, панянко.
– Так.

Ми з нетерпінням чекали
на цю зустріч.

У нас буде про що поговорити
на кораблі, так, Ґейбе?

– Так.
– До зустрічі.

Бувайте.

Тяжіння, ось що це.

Справжнє тяжіння.

– Бувайте. Вони – такі милі.
– Так.

Я повернуся за мить, Люсі.
Хочу випалити сигарету.

Здається, Ґейб не зрадів
цій зустрічі.

– Неймовірний. Неймовірний висновок.
– Гей, дивіться.

Сам п'єш, колего?

– Нам тут не подобається.
– Нам це зовсім не до душі.

Схоже, ти хочеш
позбутися нас, колего.

Тобі не вдасться.
Ти влип з нами.

Так, ми – твої друзі, друже.

Коли тобі важко на серці,
Пам'ятай,

Що все не так погано,
Як могло бути,

Якби друзів не було.
Ти ніколи не сумуватимеш за другом,

Адже я завжди буду поруч.
Можеш розраховувати на мене.

Так.

Ти можеш розраховувати на мене.

Ти можеш розраховувати на мене.

Як на арифмометр,

Ти можеш розраховувати на мене.

Якщо ти скоїв злочин
І тебе впіймали,

І ти мав би за ґратами
сидіти до кінця життя,

Я б сказала: "Злочину не було,
впустіть мене до нього".

Я сидітиму з тобою,
Я буду з тобою, друже.

– Так.
– Я буду з тобою, друже.

– Я завжди буду поруч з тобою.
– Я буду з тобою, друже.

– Ми життя проживемо разом.
– Як мухолов і мухи.

Я буду з тобою, друже.

Так.

Разом з тобою.

Разом з тобою.

Разом з тобою.

– Разом з тобою.
– Я буду з тобою.

Якщо ти сумуєш за мамою
за сотні кілометрів від дому,

Згадай лише, як ти
припадав до її ніг.

Хоча мене нема
на суші чи у морі,

Поки ти у місті,
можеш обійняти мене.

Обійняти мене

Обійняти мене

Обійняти мене

– Обійняти мене.
– Ти можеш обійняти мене.

Якщо ти через дурість
Втратив останній цент,

– Я не спитаю, чому ти так зробив.
– Чому ти так зробив.

Я закладу мамині коштовності,
Я поцуплю сестрині гроші,

Це – все заради тебе,
Я віддам тобі все.

Я віддам тобі все.

Я віддам тобі все,

Як вірна собака господарю,

Я віддам тобі все.

Якщо на острові
вдвох залишимося ми,

Я перетворю його на рай,

Коли за нами припливуть,
Ти не повернешся: "Забирайтеся геть",

Тому що зрозумієш ти,
Що я – все, що хочеш ти.

Я – все, що хочеш ти.

Я – все, що хочеш ти.

Як тісто для кондитера,

Я – все, що хочеш ти.

Я – все, що хочеш ти.

Я – все, що хочеш ти.

Як тісто для кондитера,

Я – все, що хочеш ти.
Ти можеш розраховувати на мене.

Спокійно розраховуй на мене.
Ти можеш розраховувати на мене.

Справді, розраховуй на мене.

Як на арифмометр,
Ти можеш розраховувати на мене.

Два, чотири, шість, вісім,
Ми дуже цінимо це.

Ти можеш розраховувати на мене.

2:30

Я тут живу.

Дуже мило з твого боку
запросити мене до себе.

Усе добре, Люсі.
Дякую тобі.

Зайдеш на хвильку?

Гадаю, ні.
На мене чекають.

До того ж, сьогодні
з мене поганий співрозмовник.

Гадаю, тобі зі мною
було дуже нудно.

Ні, я чудово провела час.

Тепер мені є про що
написати у щоденнику.

Останнім часом складала у ньому
лише списки нагальних справ.

Пробач мені за
сьогоднішній вечір, Люсі.

Знаєш, у світі на кожну дівчину
десь чекає її хлопець.

Гадаю я знайшов свою
ще до зустрічі з тобою.

Я намагався,...

але не можу забути її.

Але ти не хвилюйся.

Ти зустрінеш свого хлопця.

Ти – чудова дівчина, Люсі.

– Добраніч.
– Поганець.

Тепер я рік не вмиватиму обличчя.

Добраніч.

ДЕНЬ У НЬЮ-ЙОРКУ
КОМЕДІЯ У ТРЬОХ АКТАХ

"День у Нью-Йорку.

Комедія у трьох актах".

– Гей, Ґейбе.
– Привіт, Чіпе.

Я хвилювався,
що ти не повернешся.

Дякую, Чіпе. Усе гаразд.

Я знаю,
як тобі важко, Ґейбе.

Я знаю, що ти знаєш.

Тому я люблю тебе.

Ходімо.

Коли я танцювала перед царем
в імператорському палаці,

він плакав, його сльози текли рікою.

Наступний танець
я станцювала у калошах.

– Мадам Дільовська.
– Що таке?

– Молодий друг пані Сміт.
– Мадам Дільовська, де вона?

– Хто?
– Айві. Айві Сміт.

Вона пішла на світську вечірку.
Ви знаєте, де вона?

Велика світська вечірка.
Ця вечірка на Коні-Айленд,

– на майданчику для багатіїв.
– Коні-Айленд.

На перетині авеню Тілю
та Боардвок.

– Я знаю, де це.
– Що вона робить зараз?

– Я не знаю.
– Ходімо.

Я знаю короткий шлях.

– Ми швидко дістанемося туди.
– Ходімо.

– Якщо мені не повернуть таксі--
– Дивіться.

– Це – вони.
– Це таксі.

Гей, стійте.

Гей, хлопці, де пожежа?

Ми – пожежа. Це – вони.
Вони женуться за нами.

– Хто?
– Копи.

– Гільдо, швидше.
– Гаразд.

Гільдо, вони наздоганяють нас.
Я бачу їх.

Їм зовсім не весело.
Вони тебе теж бачать.

Не жартуй.
Гадаєш, ми відірвемося від них?

Я знаю місцину за Бруклінським
мостом, де нас ніхто не знайде.

Що це?

Бруклін.

Оззі, вставай.
Так краще видно.

Вони близько?

Ще трішки
і ми переслідуватимемо їх.

– Їдь швидше.
– Швидше, Гільдо.

– Дайте зброю.
– Зачекай.

Викликаю Береговий патруль.
Усі поліцейські автомобілі.

Рухаємося у східному напрямку
Бруклінським мостом.

– Рухаємося на схід.
– Гаразд. Їдемо.

Он ще одна.

– Ми втрачаємо їх.
– Втрачаємо їх?

– Їх стає дедалі більше.
– Заїжджай у фруктовий кіоск.

ГОЛІННЯ ТА СТРИЖКА
75 центів

Цікаво, хто дбає
про поліцейські станції?

Перлино Перського моря,

Ти прийдеш до мене

Авеню Тілю і Боардвок.

Цікаво, що вона тут робить.

– Не схоже на світську вечірку.
– Помовчи, Чіпе.

По середині принцеса Іветт –

дівчина, яка здатна
зубами спіймати носовичок.

Айві.

Ґейбі.

Гаразд, підійміться, підійміться.

– Айві.
– Не підходь до мене.

Не підходь до мене.
Тепер ти все знаєш.

Це – я. Міс Турнікет,
велика знаменитість.

Це – моя світська вечірка.

Що ти тут робиш?
Тебе сюди не запрошували.

Айві, чому ти покинула мене?
Я думав, що більше не побачу тебе.

Я мала повертатися до роботи.
Бачиш. я працюю.

Ось чим я займаюся.
Брудними танцями.

Я мушу працювати.
Я заборгувала мадам Дільовській

гроші за уроки,
тож мушу відпрацювати.

– Вибач, мушу йти.
– Айві, мені однаково.

Мені байдуже, чим ти займаєшся.

Головне, що я знайшов тебе.

Айві, я думав,
що назавжди втратив тебе.

Чому ти втекла?

Тому що не могла
розповісти тобі правду.

Я тебе обманювала.

Думаєш, це щось змінило б?

Мадам Дільовська
погрожувала...

написати батькам у Мідоввілле,
чим я займаюся.

Мідоввілле?

Мідоввілле, штат Індіана?

Так, я звідти.

І пані Годжес теж вела
у мене історію Америки.

Боже.

Ти чув?
Вона з Мідоввілле.

– Ні.
– Так, усе зрозуміло.

– Копи.
– Айві, твій виступ.

Я мушу сховатися.
Де мені сховатися?

Десь я вже чула це.

Давайте. Прочешіть приміщення.

Гей.

Дівчата, ви не бачили
тут моряків?

– Моряків?
– Так.

Хіба поруч з Вами
можна помітити моряка?

– Ви дуже гарні.
– Ти теж.

Виходьте танцювати.
Мусимо продати квитки.

Ідіть за мною.
Танцюйте, танцюйте, танцюйте.

Ходімо, сюди.

Співайте.

Перлино Перського моря,

Коли ти прийдеш до мене

Через пустельні піски,

Я чекати на тебе
З розпростертими руками.

Перлино, перлино екстазу,

Зачекайте на мене.

За ним.

Цікаво, щоб вона не зробила.

БЕРЕГОВИЙ ПАТРУЛЬ

Вони усі твої.

Гаразд. Усі залишайтеся на місці.
Я відвезу вас до нічного суду.

– Решту ми допитаємо.
– Де хлопці?

Береговий патруль відвезе їх на
корабель. Їхня в'язниця там.

Вони нічого не зробили.

– Ви не можете так вчинити.
– Ми не попрощалися з ними.

– Маленька, не засмучуйся.
– Хвильку.

Ми маємо право знати,
у чому нас звинувачують.

Хочете знати,
у чому вас звинувачують?

– Так.
– Перше – у перевищенні швидкості.

Викраденні таксі.

Знищенні динозавра.

І, загалом, у порушенні спокою
у нашому чесному місті.

Що? І тому ви розлучили
трьох моряків з дівчатами,

не дозволивши їм попрощатися?

Тому ви кинули трьох юнаків
за ґрати?

Перевищення швидкості. Айві, поясни
їм, чому ми перевищили швидкість.

Ґейб думав, що більше
ніколи не побачить мене.

– Тихо, тихо. Тихо.
– І Ваш динозавр.

Професоре, Ви мали б
пишатися динозавром.

– Що?
– Ви мали б пишатися,

що три моряки
Морського флоту США

залишилися на день у місті
і що зробили?

Вони скучили за випивкою? Ні.
Вони скучили за культурою.

Вони чіплялися до дівчат? Ні.

Вони прийшли до музею,
аби подивитися на динозавра.

Вони місяцями у морі
мріяли побачити динозавра.

Тому не дивно, що побачивши його
наживо, емоції взяли гору,

і один з них впав і
трішки пошкодив його.

Присягаюся, якби динозавр
вмів розмовляти,

він би сказав, що зробив би
патріотично-налаштований громадянин

"Заради морського флоту
у будь-який час".

Так!

Таксі. Ми не викрадали авто.
Це була остання поїздка.

І найдорожча. Компанія ніколи
стільки не заробляла за раз.

Двісті вісімдесят сім доларів
п'ятдесят центів.

І чому я їздила цілий день,
пані і панове?

Тому що я виконувала свій обов'язок
перед військовими.

Так!

І був серед них один. Він--
Маленький хлопчик.

Худорляве хлопчисько.

Він надокучав мені,
переслідував мене.

Я не могла позбутися його.

І зрештою
він наче проник у мою душу.

Ви б теж так вчинили.

Він хотів побачити славні пам'ятки
чудового міста Нью-Йорк.

Я йому багато що показала.

І як ви гадаєте,

що ці хлопці думають
про гостинність нашого Нью-Йорка?

Де наша громадянська гідність?

Ми мали б обійняти їх
і сказати:

"Хлопці, це місто – ваше".

Так!

А як же перевищення швидкості?

Насправді вони не так
і швидко їхали: 56 км/год.

Вони повзли,
як слимак.

Вони майже
здавали назад.

Хвильку.

Люди, зараз 5:15.

У цих дівчат достатньо часу,

аби попрощатися з хлопцями
на кораблі.

Я хочу подивитися на виступ.
І розпочну його.

Давайте.

Будьмо, будьмо, будьмо
за червоних, білих і блакитних.

Привітаймо
червоних, білих і блакитних.

Мені здається, я ще сплю,

А сонце – таке тепле,

Проте одіяльце моє тепліше.

– Ґейб.
– Оззі.

– Айві.
– Гільдо.

Спи-засинай

В обіймах коханої

Гей, на палубу.

6:00

– Нью-Йорк, Нью-Йорк
– Нью-Йорк, Нью-Йорк

Нью-Йорк, Нью-Йорк –

Чудове місто.

Нью-Йорк, Нью-Йорк –
Чудове місто.

Бронкс вгорі,
а Бетері-парк внизу.

Люди спускаються
під землю

Нью-Йорк, Нью-Йорк –
Чудове місто.

Бронкс вгорі,
а Бетері-парк внизу.

Люди спускаються
під землю

Нью-Йорк, Нью-Йорк –

Чудове місто.

КІНЕЦЬ