Original subtitles

"Золота пальмова гілка"

Канського кінофестивалю 1984 року

Виробництво Роуд мувіз філм продакшн (Німеччина)

і Аргос філмз (Франція )

У ролях: Гарі Дін Стентон

Настасья Кінскі

Дін Стокуелл

Аврора Клеман

Хантер Карсон

Бернхард Вікі

Фільм Віма Вендерса

ПАРИЖ, ТЕХАС

Оператор: Роббі Мюллер

Композитор: Рай Кудер

Автор сценарію: Сем Шепард

Продюсер: Дон Квест

Режисер: Вім Вендерс

У чому справа?

Знаєте, де знаходитеся?

Як вас звуть?

Язика проковтнули?

Або щось приховуєте.

Важко сказати.

Із слухом проблем немає.

Уолтер Хендерсон.

Останнє питання.

Бачите цю картку?

Ваша?

Або когось із родичів?

Гаразд, подзвоню по цьому телефону.

Може, скажуть, хто ви.

Спілкуватися з німими терпіння не вистачає.

З'єднайте з Лос-Анджелесом, штат Каліфорнія.

Що?

Скажіть, де знаходиться ваша лікарня?

Гаразд, добре.

Гаразд, буду.

Постараюся якомога швидше.

Передайте йому, що їду.

Ян, думаю, тут потрібно змінити.

- Ось тут? - Так.

Енн, люба.

Мені подзвонили. Дивний дзвінок.

Хто дзвонив?

З лікарні на півдні Техасу з містечка Трелінгва.

Сказали, що знайшли Тревіса.

Кошмар.

- Що робитимеш? - Поїду за ним.

- Уолт. - Що ще залишається?

Кинути його не можу.

Як же Хантер? Що мені йому сказати?

Скажи, що відправився у відрядження.

Про Тревіса.

Думаю, краще сказати правду.

10 - Ван Хорн 90 - 118 Південь.

Трелінгва.

Мабуть, ви - брат німого.

- Німого? - Так.

Від нього не доб'єшся ні слова.

Може, він в трансі?

Не знаю, ми не бачилися більше 4-х років.

Так не повинно бути.

За 4 роки з людиною може трапитися що завгодно.

Будь-яка біда.

- Вона може коштувати дорого. - У якому сенсі?

Тут з людьми частенько трапляються неприємності.

Щоб їм допомогти, потрібно заплатити.

Ви розумієте?

Ні.

Ближче до справи, я хочу бачити брата.

Гаразд, сер.

Але спочатку скажіть.

Ваш брат потрапляв у автокатастрофу?

Автокатастрофу? Ні, мені про це не відомо.

Мабуть, він сплутався з поганою компанією.

Мені б хотілося бачити брата. Будь ласка.

- Він зник. - Його тут немає?

А я пройшов такий шлях!

Він зник рано вранці.

Правда, залишилися його речі.

Ми їх зберегли.

Із задоволенням віддамо їх

в обмін на невелику винагороду.

Тревіс, привіт.

Пізнаєш? Я Уолт.

Твій брат. Уолт.

Що з тобою сталося? Схоже, ти пройшов немало.

Тревіс, давай, сідай у машину.

Тревіс, ось твої речі.

Віддали в лікарні.

Ну, і в діру ж ти потрапив.

Правильно зробив, що втік.

Трев, я добирався сюди дуже довго.

Невже ти будеш мовчати всю дорогу?

Мені буде самотньо.

Трев!

Де ти був всі ці 4 роки?

Бачився з Джейн? Розмовляв з нею?

Ні?

Ми втратили надію тебе знайти.

Думали, ти помер.

Тут непогано.

Нічого.

Послухай, Трев, може ти приймеш душ?

А я з'їжджу в місто і куплю тобі новий одяг.

Буде у що переодягтися.

Який у тебе розмір взуття?

Подивимося.

У мене на розмір більше.

Вирішив відростити бороду?

Колоритна.

Я миттю в місто і назад.

Затримуватися не буду.

Нікуди не підеш, Трев?

Гаразд, я скоро повернуся.

Чорт забирай!

Може, скажеш, куди шлях тримаєш, Трев?

Що там?

Нічого там немає.

Повір.

Хочу тобі допомогти, Трев, і все.

Гаразд, все буде добре.

Пішли в машину.

Якщо вимкнеш світло побачиш мене?

Я не знаю.

Я не пробувала.

Тепер бачиш?

Так.

Упізнаєш?

Тревіс.

Приємно надіти нове?

Зі мною Хантер.

Хочеш з ним побачитися?

Так.

Привіт, Хантер, це тато.

Думав, ти вже спиш.

Вгадай, кого я зустрів у Техасі.

Дуже хотіла його побачити, не могла дивитися на його фото.

Твого батька.

Пам'ятаєш його?

Енн присилала мені його фотографії.

Зовсім?

Хіба?

Я попросила її не робити цього.

Знаєш, я привезу його до нас погостювати.

Було боляче дивитися, як твій син росте без тебе.

Тревіс, пам'ятаєш свого сина?

Чому ти не узяла його з собою, Джейн?

Хантера?

Не могла, Тревіс.

Він у нас.

Він живе з нами з того дня, коли ти зник.

Не могла дати йому те, що хлопчикові було потрібно.

Ми не знали, що робити,

тому і залишили його у себе.

Не хотілося його використовувати, щоб він зайняв мою порожнечу.

Ми знайшли його у себе під дверима.

Хтось привіз його до нас на машині.

Ти йому потрібна, Джейн.

Це все, що він зміг нам повідомити.

- Він хоче тебе бачити. - Правда?

Він не знав, що трапилося з тобою і з Джейн.

Ми старалися вас розшукати.

Так.

Я намагався знайти Джейн, але і вона зникла.

Він на тебе чекає.

Де?

Тревіс, не знаю, у що ти влипнув,

В центрі міста.

І що взагалі сталося.

Але я твій брат.

Готель .

Номер 15-20.

Можеш мені все розповісти.

Я втомився від твого мовчання.

15-20.

Не йди.

Нам не потрібно зустрічатися, Джейн.

Не йди.

Почекай.

Неетильований, будь ласка.

Ти знаєш, втомився від гри у мовчанку.

Ти в змозі розмовляти.

Після того, як ти пішов,

Адже я теж умію мовчати.

Я зверталася до тебе з довгими промовами.

Так і триматимемо рот на замку.

Що?

Я весь час з тобою розмовляла,

Париж.

Хоча тебе не було поряд.

Париж?

Париж?

Багато місяців я розмовляла з тобою.

Був у Парижі?

Ні.

Може, з'їздимо зараз?

Говорити з тобою уявним було легше.

Трішки не по дорозі.

Ніколи не був у Європі.

Ми вели довгі розмови.

Енн все туди рветься,

якщо пам'ятаєш, вона родом із Франції.

Ти і я.

Ніяк не можемо знайти час, я постійно зайнятий.

Здавалося, що ти поряд.

Я тебе чула, бачила,

відчувала твій запах, розрізняла твій голос.

Пішли, Трев.

Іноді він будив мене посеред ночі.

У чому справа?

- Куди ми? - До Лос-Анджелеса.

Мені здавалося, що ти зі мною у кімнаті.

Не боїшся літати?

- Відірвемося від землі? - Так.

Навіщо?

На машині дуже далеко, 2 дня шляху.

Не можу дозволити собі таку розкіш.

Літати простіше і швидше.

Потім видіння стали рідшими.

Пішли.

Я вже насилу могла відтворити твій образ.

Намагалася вголос розмовляти з тобою, як раніше,

але ти мені більше не відповідав.

Я вже тебе не чула.

Заспокойся.

Пристебнися, а далі роби, що хочеш.

Не сійте паніку серед пасажирів.

Припини, потрапиш під гвинт.

Тоді я здалася.

Зупинися, ти ж не у пустелі, навколо люди.

Раніше треба було думати, ви затримуєте пасажирів.

Все припинилося.

Даруйте, пробачте.

До побачення.

Ти зник.

Безглуздо, Тревіс.

Ти покинеш мене?

Ні, не покину.

Тепер працюю тут.

Раптом що, я не ображуся.

Не знаю, люба, він злякався.

Твій голос чую весь час.

Не варто робити іншу спробу.

Справа не в літаку. Він втече знову.

Всі чоловіки говорять твоїм голосом.

Доведеться їхати на машині.

Так, два дні дороги.

Не розумію, навіщо вам та ж машина?

Вони всі однакові, у нас є багато інших.

Навряд чи я зможу знайти ту, на якій ви їздили.

Мій брат забув дещо в тій машині.

Я передам Хантеру, що ти прийдеш.

Сподіваюся, нам вдасться знайти пропажу.

Якщо справа в цьому, я зв'яжуся з бюро знахідок.

Ні, нам потрібна та машина.

- Тревіс. - Що?

Це неможливо, її складно знайти.

Номер цієї машини на вашому бланку.

Я прийду.

Покажіть його, і ми самі знайдемо машину.

Стороннім знаходитися на парковці не можна, сер.

Чому? Адже ми вже тут.

Чудово.

Ви повинні пройти зі мною у офіс.

- Готель ? - Так.

Тревіс!

Що?

Навряд чи вдасться отримати ту ж машину.

Я можу надати ту ж модель - .

Номер 15-20.

Нам потрібна та машина, Уолт їхати в іншій неможливо.

Будь ласка, покажіть номер.

Прошу вас.

Гаразд, 667 Ді Джей Пі.

Запам'ятав? 667 Ді Джей Пі.

- Там вм'ятина на капоті. - Точно.

- Що це? - Що?

У тебе в руках?

Фотографія.

Що на ній?

На ній Париж.

Париж? Невже?

Так, це фотографія частини Парижа.

Де ти її узяв?

Дай поглянути.

І це Париж?

- Більше схоже на Техас. - Це і є Техас.

Париж, штат Техас?

Подивися на карті.

Невже в Техасі є свій Париж?

Як тобі вдалося дістати фото порожньої землі?

- Це місце належить мені. - Але як ти його дістав?

Купив. Поштою.

Давно.

Купив поштою фото порожньої землі?

Ні, землю.

- Купив землю? - Так.

Дай поглянути.

Там нічого немає.

Порожньо.

Заради Бога, скажи, навіщо тобі цей порожній клаптик землі?

Забув.

Тримай.

- Як звали маму? - Мері.

Її прізвище до заміжжя?

- Дівоче прізвище? - Так.

- А ти не пам'ятаєш? - Ні.

Секінез.

Секінез. Іспанське прізвище.

Її батько був іспанцем.

Таке ж волосся.

Приголомшливо!

Нарешті зважився поїсти.

Їси та ще і говориш.

Не встигнеш і оком моргнути, як повернешся в країну живих.

- Хочеш, сяду за кермо? - Звичайно.

- Не забув, як водити? - Пам'ятає моє тіло.

Зможеш поспати.

Чудово.

Трев, може, розповіси,

що з тобою сталося за цих 4 роки?

Ще не готовий.

Тревіс!

Що?

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ЛОТТІ АЙЗНЕР

Де ми, Тревіс? Що трапилося?

Навіщо ми звернули з траси?

Господи, не можна заснути і на 5 хвилин.

Обов'язково щось станеться. Навіщо звернув?

Не знаю, де точно повернув, там не було назви.

Чудово. Прекрасно.

Ми посеред пустелі Мохаве, на землі без назви.

Я зможу вибратися на трасу.

Трев, поговорімо про Хантера.

Скільки йому?

У січні буде 8.

- Отже, поки що 7. - Так.

Знаєш, він член нашої сім'ї.

Ми з Енн - його батьки.

- Енн твоя дружина? - Так. Пам'ятаєш її?

Ні.

Хантер вважає своїм батьком тебе?

Енн розповіла йому, що до нас їдеш ти.

Хто я? Він в курсі?

Я сказав, що ти його батько.

Але тебе не було дуже давно, Трев.

Як давно?

4 роки.

Хіба 4 роки великий термін?

Для хлопчика - так.

Половина його життя.

Половина його життя.

- Я пригадав. - Що?

- Навіщо купив той клаптик землі. - Навіщо?

Мама говорила,

що там вони з батьком кохалися.

- У Парижі, Техас? - Так.

За моїми підрахунками, моє життя зародилося там.

Мене назвали Тревіс Клей Хендерсон.

Я виник з небуття саме там.

- У Парижі, Техас? - Так.

Думаєш, тебе зачали там?

Так.

Може і так, Тревіс.

Батько завжди жартував на цю тему.

Як?

Він говорив, що познайомився з мамою в Парижі.

Потім робив паузу перед тим, як сказати Техас,

щоб всі подумали не про той Париж,

а про Париж у Франції.

Це завжди його дуже веселило.

Ти живеш в Лос-Анджелесі?

Так, в передмісті але працюю в місті.

- Чим займаєшся? - Роблю рекламні щити.

Так?

Створюєш ці щити? Деякі дуже красиві.

Трев, я не єдиний у цій справі.

Трев, включи світло.

Ми живемо тут три місяці.

Мені подобається, але дорогий.

А кому зараз легко?

Привіт, люба.

- Все тихо-мирно? - Звичайно. Ми нудьгували.

Я теж.

- Проходь. - Тревіс.

Господи, ми не сподівалися тебе побачити.

Скільки часу.

Доїхали без пригод?

Так, все було добре.

Хантер!

Хантер, це Тревіс.

Привіт.

Привіт.

Напевно, йти по пустелі Мохаве було жаркувато.

Так.

Даремно їхали на машині.

- Чому не полетіли? - Тревіс не любить літаки.

Розумію.

З тих пір, як ми поселилися тут, літаки не переношу.

З ранку до вечора над головою шум двигунів.

А мені вони подобаються.

Ти багато літав?

Ні.

Здається, Джейн розповідала,

ви разом літали до Далласа

або кудись ще.

Може, я помиляюся.

Присягаюся, за всю нашу подорож

він не приліг жодного разу.

Думаю, це зайве.

І що?

Він не спить.

Йому потрібно спати хоч колись.

Гаразд, але навряд чи йому це стане в нагоді.

Іноді втомлюється і він.

Я приготувала тобі рушник.

Там білизна і шкарпетки Уолта.

На добраніч.

Спасибі.

- Поспи трохи. - Добре.

На добраніч.

Вичистив?

Мило з твого боку, Тревіс.

Пішли снідати.

Ти не голодний?

На сніданок вафлі.

Любиш?

Хочеш?

Я відкладу тобі.

Дивися.

Привіт.

- Вирішив привести в порядок? - Так.

Натираєш до блиску?

Можу підшукати тобі таку ж роботу в аеропорту.

Давай махнемося: нові чоботи на старі.

Забирай.

Спасибі.

Тревіс, ми з Хантером поспішаємо в школу.

Він повернеться додому після обіду.

Робочий телефон Уолта на столі у вітальні.

- Бувай. - Бувай.

Енн, може, я зустріну Хантера після школи,

і ми прогуляємося до будинку, якщо він захоче.

Хороша ідея, Тревіс.

Прогуляємося? Я не хочу, мамо.

Не хочу прогулюватися, всіх підвозять.

Нічого з тобою не трапиться.

Раз в житті пройдешся.

Не треба...

Всі їздять.

Він тебе чекатиме напроти входу.

Все. Швидко в машину.

Вибач, Тревіс.

Йому не легко, Енн.

Енн, він тут.

- Що ти робиш? - Рулюю.

- Куди? - Просто рулюю.

- Ховаєшся? - Ні.

Хантер, Тревіс - твій справжній батько.

Ти в курсі?

Тато, коли випускатимуть космічні кораблі?

Хантер, я поставив тобі питання. Відповідай.

Що?

Тревіс прийшов за тобою у школу.

Він хотів привести тебе додому.

Додому ніхто не ходить.

Неважливо.

Тревіс - твій рідний батько.

Він хоче з тобою поговорити.

Навіщо? Про що?

Гаразд, пішли вечеряти.

Трев, пам'ятаєш, 5 років тому ми з Енн приїхали до вас.

Ні.

Ви з Джейн жили в Техасі на узбережжі.

Хантеру було близько трьох. Пам'ятаєш?

Ні.

Я пам'ятаю, ми ловили рибу.

Так.

У мене була з собою плівка супер 8.

Я все змонтував. Хочете подивитися?

Що?

Знаєш, що таке супер 8?

Може, Тревіс не хоче.

Чому?

Може, йому потрібен час щоб опам'ятатися.

Хай вирішує сам.

Просто подумав, може тобі цікаво.

- Кіно? Звичайно. - Чудово.

Це цікаво, там і Хантер буде.

- Я це вже бачив. - Подивишся ще раз.

Пішли, допоможеш мені встановити проектор.

Я за кермом.

Будеш хорошим водієм.

Пора спати, Хантер.

- Мамо... - Без розмов.

- На добраніч, тату. - На добраніч, малюк.

На добраніч, тату.

Він все ще її любить.

Звідки ти знаєш?

Мені здається.

- Чому? - Він так на неї дивився.

- У кіно? - Так.

Але там вона не справжня.

У якому сенсі?

Це вона на плівці давним-давно.

Далеко-далеко.

Що ви шукаєте?

Батька.

- Вашого батька? - Ні, просто батька.

Будь-якого.

- Хочу знати, як виглядає батько. - Батьки виглядають по-різному.

Мені потрібен хоча б один.

Думаєте знайти його тут?

Не знаю, де ще шукати.

Ясно, ви хочете виглядати, як батько.

Так.

Хочете бути багатим батьком?

Ні.

- Бідним? - Ні.

Яким?

Ні багатим, ні бідним.

Так не буває, або багатим, або бідним.

Багатим.

Чудово, секунду.

Подивимося.

Вдягайте.

Ну, як?

Запам'ятайте: багаті батьки, синьйор Тревіс,

дивляться в небо, а не в землю.

Вище.

Ось так.

Пройдіться.

Ні.

Прямо, синьйор Тревіс.

З гідністю.

Вірно, з гідністю.

Правильно.

Хто це? Ти його знаєш?

Так, це брат мого батька.

Вони брати.

Ні, вони обидва батьки.

Ні, вони... батьки. Гаразд, проїхали.

- Чиї батьки? - Мої.

- У тебе два батька? - Мені пощастило.

Бувай.

Це костюм тата,

тобто Уолта.

Якщо хочеш, називай його татом.

Костюм я узяв у нього напрокат.

Хто на фото?

Мій батько.

Твій дідусь.

- Як його звали? - Тревіс.

Як тебе.

Де він зараз?

Помер через два роки після того, як було зроблено фото.

Розбився на машині.

Він мертвий?

Відчуваєш, що він помер?

У якому сенсі?

Ти бачив, як він ходив і розмовляв. Так?

Так.

Відчуваєш, що його немає?

Так, іноді.

Я знаю, що він помер.

У мене ніколи не було відчуття, що ти помер.

Завжди здавалося, ти десь поряд, ходиш, говориш.

І мама теж.

Серйозно?

- А ти відчуваєш маму? - Так.

Це я у ВМС.

- Генерал? - Ні.

Це я в музичній групі.

У середній школі.

А це ти. Я люблю це фото.

Поглянь.

Здорово.

Так дивно.

Перед тобою - стіна води,

потім вона зникає і робить .

Відмінне фото.

Це моя мама.

Твоя бабуся.

Не можу...

З появою Тревіса все швидко змінилося.

Що?

Мені страшно.

- Боїшся Тревіса? - Ні.

Що тебе лякає?

Що буде з нами, якщо ми втратимо Хантера?

Він буде з нами.

Навіщо ти підштовхуєш їх один до одного?

Немов хочеш, щоб він пішов?

- Хто? - Хантер.

Ти мене розумієш.

Культивуєш батьківсько- синівські відносини.

Не культивую.

Тревіс - його батько, а Хантер - його син.

Факт.

- І нам він відомий. - Правильно.

До чого ці емоції?

Хочеш, щоб ми і надалі

прикидалися батьками сина мого брата?

Як довго Хантер буде з цим миритися?

Я не прикидалася, я люблю його, як рідного.

Я теж.

Привіт, Енн.

Привіт, Тревіс.

Щось ти мало спиш.

Тревіс, хочу тобі дещо сказати.

Я не говорила про це нікому.

Іноді краще, щоб ніхто не знав:

ні Уолт, ні Хантер.

Що?

Джейн регулярно дзвонила, щоб дізнатися, як Хантер.

Вона просила не говорити про її дзвінки.

Про мене питала?

Спочатку, так.

Звідки вона дзвонила?

З Техасу, з різних місць.

З яких?

Дай договорити, Тревіс.

Після того, що відбулося між вами,

вона сказала, що не зможе бути йому матір'ю.

Вона перестала бути йому матір'ю задовго до цього.

Тревіс, я не хочу нічого приховувати.

Вона була молода.

Їй щось хотілося, а я не міг зрозуміти що.

Я навіть не знав точно, скільки заробляю.

Трохи більше року тому її дзвінки припинилися.

З тих пір я про неї нічого не чула.

Нічого?

Ні слова.

Але під час останнього дзвінка

вона попросила мене відкрити рахунок на ім'я Хантера.

Банківський рахунок?

Кожен місяць п'ятого числа Джейн приїжджає в цей банк

і кладе гроші на рахунок Хантера.

Завжди у неї все зводилося до грошей.

Іноді сто доларів, іноді п'ятдесят або п'ять.

Хантеру на майбутнє.

У мене є роздруки банківських операцій.

Банк знаходиться у Х'юстоні.

Що за банк?

Я тобі все записала.

- Яке сьогодні число? - Перше листопада.

Ось тобі.

Я не хотів.

Хочу виконати обіцянку тут і зараз.

Присягаюся могилою матері,

яка вознеслася на небеса.

Порятунку немає ніде,

немає його в цій богом забутій долині.

Почуйте мене!

Очистіть споганену пустелю Мохаве

і прилеглі до неї землі.

Очистіть минуле.

Очистіть від спаплюження цю долину і всі землі,

що тягнуться до Арізони.

Хай вони стануть безпечною територією.

Поки існує Содом і Гомора, запевняю вас,

небезпека підстерігає нас на кожному розі.

Це країна, звідки повернення немає.

Подорож в нікуди.

Думаєте, це забавно?

Це не смішно, ви отримаєте по заслугах.

Мені це відомо, як нікому.

Я через це звихнувся.

Хочу попередити всіх вас.

Очистіть від спаплюження землю,

тільки тоді ви зможете спати спокійно.

Говорю привселюдно тут і зараз.

Ви будете знищені і роздавлені.

Вас відправлять туди, звідки ви не повернетеся.

Смійтеся, смійтеся, дурні!

Вірте моїм застереженням.

Інакше будете прокляті.

Я божевільний, але хочу вас попередити.

Послухайте мене, люди!

Думав, ти боїшся висоти.

Я боюся не висоти, а падіння.

Тоді не дивися вниз.

Добре.

Шкода, що багато предметів на землі виглядають по-іншому.

- Тобто? - Звідси все видніше.

Багато що стає зрозумілішим.

Учора увечері я розмовляв з Енн.

Вона засмучена.

Я знаю.

Я їду.

- Що? - Я їду.

Знав би - не говорив. Я тебе не жену, Тревіс.

- Річ не в цьому. - Який в цьому сенс?

Твій від'їзд проблем не вирішить.

Я хочу знайти Джейн.

Як?

Пройшли чотири роки. Вона зникла.

Я намагався її знайти, але не зміг.

А я ще не намагався.

- У мене вийде. - Ти впевнений?

Я знаю, що знайду.

- Спустимося? - Ні.

Чорт забирай, розкажи, що у вас сталося, Тревіс.

Я втомився від таємниць.

Я з тобою поводжуся як з капризною дитиною.

Розкажи, що відбулося між тобою і Джейн.

Дідько!

Я знаю, це не моя справа.

Мені потрібні гроші і кредитні картки.

Заради бога.

- Я все поверну. - Облиш, не треба.

Уолт, я її знайду.

Хантер!

Це твоя тачка?

Так.

Йди сюди.

Класна!

Нічого.

Енн дає це мені щодня на обід, лаваш кі рі.

Лаваш що робить?

- Рі. Р-р. Рі. - Рр-р. Рі.

Мені подобається.

- Тату? - Так?

Де ти був всі ці роки?

У Мексиці.

Чому?

Не знав, куди ще можна було податися.

А мама?

Не знаю, але зараз вона десь у районі Х'юстону.

Там Центр космічних досліджень.

Про це я і хотів з тобою поговорити.

Я їду.

Чому?

- Хочу знайти маму. - А я?

Ти тільки що знайшов мене. Можна з тобою?

А як Уолт і Енн?

Хіба ми ніколи не повернемося?

Повернемося, але я не знаю коли.

Я хочу з тобою.

Я теж хочу знайти її.

Коли їдемо?

- Зараз. - Тоді поїхали.

Але спочатку потрібно купити все для подорожі.

Купимо куртки, футболки, зубні щітки

і, може, рацію.

Звичайно.

Справжня гра.

- Знаєш? - Що?

Вся галактика, весь всесвіт

був крихітного розміру.

- Знаєш, що трапилося? - Що?

Вона вибухнула.

Іскорки і дрібні частинки полетіли в повітря.

Так народився космос.

Простір був наповнено газом.

- Озон там був? - Так.

Земля була газоподібною.

Під дією розжареного Сонця

вона набула форми великої твердої кулі,

покритого океаном.

Там жили морські тварини.

Потім ожив підводний вулкан,

гаряча лава виплеснулася з води

і сформувала сушу.

Знаєш, як дзвонити за рахунок абонента?

- Набираєш номер оператора... - Я знаю.

Чудово. Дзвони Уолту і Енн.

Навіщо?

Щоб вони знали, де ти, і не хвилювалися.

- Що їм сказати? - Правду.

Скажи, що ти зі мною, і ми прямуємо до Техасу.

Вони розсердяться.

Ти повинен поговорити з ними.

- Чому не ти? - Я не можу.

Чому?

Тому що ти маєш зробити це сам.

Важко, чи що, йому?

Хантер, де ти?

Знаєш, котра година?

Я всіх обдзвонив у пошуках тебе.

Так, Хантер, послухай мене.

Де ти знаходишся?

Сан-Бернардіно?

Як тебе туди занесло?

- Дай трубку. - Почекай.

Дай мені поговорити.

Хантер.

Як ти?

Що з тобою?

З Тревісом?

Чому ти поїхав?

Скажи, де ти, Хантер де ти?

Як називається?

Господи!

Хантер, скажи Тревісу,

щоб повертався негайно.

Зрозумів?

Передай йому трубку.

Що робити?

Вішай трубку.

Бувай, мамо, мені пора.

Хантер!

Хантер!

- Розсердилися? - Так, вона.

- Не жалієш, що поїхав? - Ні.

У будь-який момент можеш повернутися, тільки скажи.

Повертатися не хочу.

Зрозумів, але раптом передумаєш.

Я звик називати її мамою.

- Енн? - Так.

Вона так засмутилася.

Звичайно.

Як ти думаєш, як мама виглядає зараз?

Не знаю.

- Ти пам'ятаєш її? - Практично ні.

Тільки по тому кіно.

- Ви виглядали щасливими. - Так.

Залиш собі.

На добраніч.

Тату, якщо залишити дитину

і відправитися в годинну подорож

зі швидкістю світла,

то, повернувшись, будеш на годину старше,

а дитина перетвориться у дряхлого старого.

За скільки він зможе дістатися до Х'юстону?

Думаю, секунди за 3.

Прийом. Останнє пропустив.

Вони доберуться від Каліфорнії до Х'юстону за 3 секунди,

якщо рухатимуться зі швидкістю світла.

- Це Х'юстон? - Так.

Як її знайти в такому великому місті?

Я знаю, де вона повинна з'явитися.

У банку.

Сьогодні вона повинна поповнити рахунок.

Нам потрібний цей банк?

Що це за банк?

Для автомобілістів.

Перший раз бачу.

І я.

Тут так багато машин, ми її не знайдемо.

Знайдемо.

Давай розділимося,

тоді зможемо контролювати велику територію.

Спілкуватися будемо по рації.

- Йди, я висаджу тебе тут. - Гаразд.

Як чутно, тату? Прийом.

Гучно і розбірливо.

Чудово.

Хантер - в пункті один. Прийом.

Тревіс - в пункті два.

- Під контролем вся територія. - Це справжня рація.

Вас зрозумів. Прийом. Кінець зв'язку.

Тату, вона виїжджає з банку. Швидше сюди.

Тату, чуєш?

Вона їде з банку. Прокинься!

Тато!

Прокинься!

Швидше, вона їде з банку!

Вона їде з банку!

Тату, прокинься!

Де вона?

Їду.

О, ні!

Туди.

Куди вона поїхала? Яка у неї машина?

Залізай швидше.

Хантер, ти не обізнався?

Точно, це була вона.

Господи, ми її втратили.

Невже ця консервна бляшанка не може їхати швидше?

На дорозі десятки тисяч машин.

Яка машина її?

- Колір! Машина червона? - Так.

Маленька червона .

Бачиш?

Не знаю, як вона виглядає, Хантер, допоможи мені.

- Бачиш? - Поки що ні.

Бачу! Бачу!

Де? Де?

У тому ряду. У тому ряду.

- У якому ряду? - У правому.

Спокійно. Подивимося.

Це вона? Бачиш?

Не бачу.

Тут дві червоні машини. Яка з них наша?

Справа, зліва.

- Упевнений? - Так, зліва.

- Упевнений, що це наша? - Так.

Сподіваюся, Хантер, ти маєш рацію,

інакше нам доведеться чекати зустрічі ще місяць.

- Мені виповниться вісім. - Скільки?

Вісім.

Під'їдемо ближче і помахаємо їй.

Ні, ближче не можна.

Можемо її налякати, і вона потрапить в аварію.

- Зрозумів? - Ясно.

Цікаво, куди вона їде?

Може, на роботу. Як ти думаєш?

Можливо.

Жіноча машинка. Може, її?

Можливо.

Залізай в машину, я розповім тобі свій план.

Закрий вікна і двері.

Якщо хтось з тобою заговорить,

скажи, що тато вийшов і скоро буде.

Добре.

- Не боїшся? - Ні.

Джохо, кімната 22.

Йду, йду. Заходьте. Вам сподобається.

Більшість наших дівчаток довго жили з чоловіками,

а зараз надають перевагу самотності.

Уявляєте, що означає жити в такому місті одній?

Тебе можуть зґвалтувати, убити.

Якщо ти жінка,

потрібно жити або з чоловіком, або з собакою.

Доглядальниця Бібс, вас викликають у сьому кабіну.

Він паскудить на килим, він паскудить на білизну...

Як справи?

Сер, ви не туди потрапили.

Рано, всі дівчатка внизу.

Пасадена, вас викликають. Кімната 19.

Що ви хочете?

Блондинку з коротким прямим волоссям.

Їй близько 25-ти років.

Добре.

Вона спускається, не вішайте слухавку.

Привіт, любий.

Мерсі.

Кручуся, кручуся, як білка.

Працюю в 24-х місцях.

Чим можу бути корисна сьогодні?

Ідея.

Як щодо ватерполо?

Буде весело.

Ось що.

Скажіть доглядальниці Бібс, де у вас болить.

Може, зможу вилікувати.

Чому ви на мене не дивитеся?

Дивлюся.

Але я тут. Хіба не бачите?

Любий, якщо я вас побачу, мене звільнять.

Що ви бачите?

Те ж, що і ви - доглядальницю Бібс.

Доглядальницю Бібс з гумовим конем.

Ясно.

Спасибі, доглядальниця Бібс.

І вам спасибі.

Привіт.

Ви в кімнаті?

Мабуть, так, у вас горить світло.

Не хочете говорити, не треба.

Іноді самій говорити немає бажання.

Люблю мовчати.

Нічого, якщо я сяду?

Не заперечуєте, якщо сяду?

Ні.

Спасибі.

Ноги втомлюються - багато стою.

Ви у нас вперше?

Так.

Все це вам здається дивним?

Знаєте, що я вас не бачу, а ви мене бачите.

До цього потрібно звикнути.

Я дивлюся на вас?

Господи, нічого страшного.

Якщо хочете про що-небудь розповісти,

я із задоволенням послухаю.

Домовилися? Я умію слухати.

Якщо щось хочете, дайте мені знати.

Не заперечуєте, якщо я зніму светр?

Я зніму светр.

Ні, не потрібно. Будь ласка, не знімайте.

Даруйте.

Що ж ви хочете?

Нічого.

Тоді навіщо прийшли?

Поговорити з вами.

Щось хочете розповісти?

Ні.

Не бійтеся, я умію зберігати секрети.

Скажіть, у ваші обов'язки входить тільки говорити?

Так, в основному.

І слухати.

Які ще ви надаєте послуги?

- Чому ви смієтеся? - Даруйте.

Даруйте.

Що ще ви робите?

Нічого, правда.

Нам забороняється бачити наших клієнтів.

Коли ви з ними зустрічаєтеся?

Ви йдете з ними додому?

Ні, сер.

Забороняється підтримувати стосунки з клієнтами.

За бажання ви можете піти з ними додому.

Це очевидно.

Який у вас додатковий заробіток?

Скільки заробляєте на стороні?

Даруйте, сер, може, вам поговорити з кимось ще?

Я піду і пошукаю іншу дівчину.

Ні, ні, ні.

Будь ласка, не йдіть.

Думаю, я вам не підходжу.

Будь ласка, не йдіть.

Гаразд.

Даруйте, даруйте.

Все добре.

Іноді розмовляти з незнайомою людиною

дуже важко.

Розслабтеся.

Заспокойтеся і розкажіть, про що думаєте.

Я вас послухаю.

Із задоволенням послухаю.

Я частенько це роблю.

Привіт.

Привіт.

Можна вам дещо розповісти?

Звичайно, все, що хочете.

Довга історія.

У мене повно часу.

У мене були знайомі.

Які?

Вони любили один одного.

Дівчина була молодою, років 17 або 18.

А хлопець значно старший.

Він знав життя і був неприборканий,

а вона була дуже красива.

Так.

Будь-яку справу вони перетворювали у справжню пригоду.

Їй це подобалося.

Звичайний похід в магазин

ставав справжньою пригодою.

Їх могла розсмішити будь-яка річ.

Йому подобалося її смішити.

Їм усе було байдуже.

Єдине, що було для них важливо - бути разом.

Разом вони були завжди.

Мабуть, вони були дуже щасливі.

Так, були по-справжньому щасливі.

Він любив її так сильно,

що і уявити важко.

Він насилу переносив розлуку з нею,

коли йшов на роботу.

Він звільнився,

щоб бути поряд з нею.

Коли закінчилися гроші, він знайшов іншу роботу.

Знову звільнився і став турбуватися.

- Про що? - Про гроші.

Їх не вистачало.

Вони з'являлися нерегулярно.

Мені це знайомо.

Він почав побиватися.

Тобто?

Він розумів, що має працювати,

щоб утримувати дружину.

Зрозуміло.

Чим частіше він з нею розлучався, тим більше божеволів.

Він остаточно з'їхав з глузду

і почав придумувати всяку нісенітницю.

Наприклад?

Що вона таємно зустрічається з іншими чоловіками.

Він приходив з роботи і звинувачував її в зраді.

Кричав і кидався речами, які були в їх причепі.

У причепі?

Так.

Вони жили в автопричепі.

Даруйте, сер, ми говорили з вами вчора?

Вибачите за цікавість.

Ні.

Просто ваш голос здався мені знайомим.

Ні, мене тут не було.

Будь ласка, продовжуйте.

Він почав піддавати і приходив додому пізно,

щоб перевірити її.

Що означає ?

Чи буде вона ревнувати.

Він хотів, щоб вона ревнувала,

але вона не ревнувала.

А лише хвилювалася за нього.

Це його ще більше злило.

Чому?

Він вважав, якщо вона не ревнує, отже, він їй байдужий.

Ревнощі символізували її любов до нього.

І одного разу увечері вона повідомила, що чекає дитину.

Вона була на третьому або четвертому місяці,

а він навіть і не знав.

І раптом все змінилося.

Він кинув пити і знайшов стабільну роботу.

Він був упевнений, що вона його любить.

Адже вона носила його дитину.

І він вирішив присвятити себе сім'ї.

Але щось дивне почало відбуватися.

Що?

Спочатку він нічого не помічав.

Вона змінилася.

Після народження дитини її все почало дратувати.

Вона злилася на все.

Навіть існування дитини

здавалося несправедливістю по відношенню до неї.

Він прагнув їй догоджати,

купував їй речі, водив у ресторан раз на тиждень.

Але це її не радувало.

Два роки він намагався відновити їх відносини.

Але потім зрозумів, що все марно.

І він знову запив.

Але цього разу все було набагато гірше.

Тепер, коли він приходив додому пізно,

вона не хвилювалася і не ревнувала.

Вона сказилася.

Вона звинувачувала його в тому, що він тримає її в рабстві.

Вона сказала, що їй сниться втеча.

Їй снилося, що вона біжить по шосе.

На ній немає одягу.

Вона біжить через поля, уздовж вигинів річок.

Вона весь час біжить.

І коли до звільнення - рукою подати,

з'являється він і тримає її.

Вона розповіла йому про свої сни, і він їй повірив.

Він знав, що якщо не зупинить її, то втратить назавжди.

Тому він прив'язав до неї дзвіночок,

щоб чути, якщо вона захоче вибратися з ліжка.

Але вона засовувала всередину носок,

тому дзвоника не було чутно,

і потихеньку вибиралася з ліжка і йшла в ніч.

Одного разу вночі йому вдалося її зловити,

і він побачив, як вона біжить по шосе.

Він її зловив, притягнув додому і прив'язав до плити

своїм ременем.

Там він її і залишив,

під акомпанемент її плачу

і плачу її сина.

Він нічого не відчував,

і це його не дивувало.

Йому хотілося тільки спати.

І вперше в житті йому захотілося втекти.

Загубитися в глушині, де його ніхто не знає.

Де немає ні вулиць, ні людей.

Йому наснилося таке місце, але він не знав його назви.

А коли прокинувся, будинок був у вогні.

Блакитні язики полум'я танцювали на його простирадлі.

Він кинувся через вогонь,

щоб врятувати тих двох, яких він любив.

Але вони зникли.

У нього горіли руки, і він вискочив на вулицю,

і покотився по мокрій траві.

Потім він побіг.

Він не озирнувся жодного разу,

він просто біг.

Так він біг до сходу сонця.

І сили залишили його.

Коли сонце зайшло, він побіг знову.

Так він біг п'ять днів.

Поки не опинився там,

де не ступала нога людини.

Тревіс.

Вона була там?

Що це?

Ділянка вільної землі.

Я купив її, коли ми всі жили разом.

Думав, коли-небудь ми там заживемо.

Де?

У Парижі, штат Техас.

Де це?

Не далеко від Червоної річки.

Подобається?

Ми житимемо на бруді?

Навіщо ти п'єш цю гидоту?

- Куди ти пішов? - У машину.

Ще.

Оце так!

Сюди коханку не приведеш.

Якби у тебе була коханка,

ти б привів її сюди?

Що таке коханка?

Моя мати, не твоя мати,

але моя мати коханкою не була.

Вона ніколи не хотіла бути коханкою,

не претендувала на цю роль.

- Якою вона була? - Скромною.

Скромною і хорошою.

Дуже хорошою.

Але у батька,

у мого батька засіла у голові ця ідея -

справжня хвороба.

Яка ідея?

Ідея про те, якою повинна бути мама.

Він на неї дивився і не бачив,

він був одержимий цією ідеєю.

Всім говорив, що мама з Парижа.

Приголомшливий жарт.

Він постійно розповідав цей жарт всім,

і він перестав бути жартом.

Але він у неї повірив.

Він повірив, що мама...

Господи, як їй було ніяково.

Вона була дуже соромливою.

Поїхали, синок.

Наліво, тату.

Хантер, це я.

Я боявся, що не зможу розказати тобі все особисто.

Тому спробую так.

Побачивши тебе в Уолта,

у мене з'явилися надія.

Сподівався показати тобі, що я - твій батько.

І ти мене прийняв.

Але найбільша моя надія

не збудеться ніколи.

Тепер мені це ясно.

Тобі потрібна мати.

Тобі потрібна мати.

Ви розлучилися із-за мене.

І я повинен возз'єднати вас.

Але залишитися з вами я не зможу.

Душевна рана, яку я наніс вам,

не затягнеться ніколи.

Ось так.

Не пам'ятаю точно, що відбулося.

Пробіл у пам'яті.

Але я залишився один, мені до цих пір погано.

Зараз мені страшно, страшно, що зникну знову.

Страшно, що можу щось дізнатися.

Я люблю тебе, Хантер.

Люблю більше всього на світі.