Original subtitles

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА

-Поїхали! -Він дихає?

-Швидше! -Давайте.

Луко, ти мене чуєш?

-Хутчіш! -Луко!

Поїхали.

-Що сталося? -Кульове поранення в живіт.

Куля може бути всередині.

-Лікарко… -Показники?

Тиск 60–70, пульс 130.

-Друге поранення — в праве передпліччя. -Із цим пізніше.

Поїхали, швидше.

Лікарко, прошу, як він?

-Зупинимо кровотечу та прооперуємо його. -Можна з вами?

-Ні. Ви читати вмієте? -Я з поліції.

Дуже рада за вас.

Я лише перехожий

Шурхіт шин по дорозі

Я замерз, краплі на асфальті

Повертається спокій Після крику на самоті

Я міняю шкіру Я ховаю сліди

Ніби вовк і гадюка Хамелеона ходи

Увижається в дзеркалі Образ новий

Таємничий

Я — сусіда навпроти

Звук гудка Світлофора спалах червоний

Я поруч, я — чоловік незнайомий

Як замовляєш ти друге пиво

Житло міняю Обрій розширяю

Своєї свідомості межі зсуваю

Відбивається в дзеркалі Образ новий

Таємничий

Просто таємничий

СИНГАЛ

Тобі немає потреби приїжджати.

Як щось дізнаюся, я зателефоную.

Не хвилюйся, добре? Бувай.

Дружина дуже засмучена.

Поводиться, наче це її підстрелили.

Те, що він був у перестрілці, хай лишається між нами.

Гаразд.

Скільки Мотті пообіцяв за дилера?

Це важливо для розслідування.

Сто тисяч.

Спочатку Лука відмовився, але потім передумав.

Навіщо йому гроші?

-Це ти їй сказав? -А що їй не варто було знати?

-Ти не в курсі? -Привіт, Клаудіо.

-Кароліно. -На таксі довго чекала. Як він?

Усе гаразд. Не хвилюйся.

Його вже шість годин оперують.

Він багато крові втратив?

Кров повернеться. Не переймайся.

Від пострілу або помираєш на місці, або виживаєш.

Знаєте, скільки перестрілок я бачив на Шрі-Ланці?

Там це національний спорт! Бах-бах!

Цілими днями.

-Вітаю. -Вітаю.

-Операцію завершено. -Що каже лікар?

Лікарка — це я.

Даруйте. Тобто той лікар, що оперував.

Це знову я. Якісь проблеми?

-Ні, ну… -Операція пройшла добре.

На щастя, куля не зачепила внутрішні органи.

Також ми витягли другу кулю з передпліччя.

Він утратив багато крові, але одужає.

Що я казав? У нього товста шкіра.

Ви би бачили їхні обличчя.

Наче він уже помер.

Коли його випишуть?

-Ще невідомо. -Але операція була вдалою, так?

-Погляньмо на його реакцію. -Почекаймо, доки він отямиться.

Ми вам повідомимо.

-Дякую. -Дякую.

Йому потрібен лише відпочинок.

-Я можу тебе підвезти додому. -Дякую.

-Ти залишив авто на місці для інвалідів? -Я поспішав. Місць не було.

І що мені зроблять? Викличуть евакуатор, щоби відтягти евакуатор?

Годі, будьмо оптимістами. Операція була вдалою.

Поїхали додому, щось поїмо

та відіспимося, як Лука.

-Бувай, Паліто. -Бувай.

-Чому в нього стріляли? -Ще не знаю.

-Не знаєш, чи йому бракувало грошей? -Він нічого не казав.

Шкода, що бачимося за таких обставин.

-Коли ми бачилися востаннє? -На святкуванні дня поліції.

-Та вечірка теж була не дуже. -Не дуже.

Мене туди затягнув чоловік.

Ти не знав, чи не так?

-Про що? -Про мене з Лукою.

Ви друзі. Я думала, він тобі сказав.

Може, ми не такі вже й друзі.

А твій чоловік?

Він щойно дізнався.

Ото халепа, еге ж?

Може, це на краще.

Та я поки що не знаю.

Слухай…

Хочеш заробити

двадцять євро і…

сімдесят центів?

Просто скажи мені, коли чоловік із 304-ї прокинеться.

-Гаразд. -Дякую.

-Ти приготувала? -Так.

Імельде мала справи.

-Ти як? -Утомилася.

Як він?

Операція вдала. Чекаємо на його реакцію.

-Я приготувала обід. -Я не хочу їсти, люба.

Змусь себе. Не можна ходити цілий день голодною, мамо.

Сідай.

-Води? -Так, будь ласка.

-Паста з песто. -Отакої!

Дякую, люба.

Будь ласка.

-Доброго ранку. -Вітаю.

-Ви хотіли зі мною поговорити? -Ні.

Якщо чесно, то ні.

Але з огляду на обставини, розмови не уникнути.

Можна приховати це від преси, але в мене свої джерела.

Розкажете, що колишній головний інспектор із боротьби з тероризмом робив

на складі з якимись бандитами

та одним із найвідоміших бізнесменів Мілана?

Я і сам хотів би знати.

Тоді розкажіть, навіщо він став приватним детективом.

-Ностальгія за старою роботою? -Я не знаю.

Він отримав тимчасову ліцензію.

Отримав.

Її підписали ви.

Мені здається, що ви прикриваєте його щоразу, як він утрапляє в халепу.

Зі всією повагою, ви помиляєтеся.

Послухайте, Маґанцо.

Через вашого друга чимало людей ризикували життям.

Має бути причина, чому він був на тому складі.

Лука був чудовим копом. Принаймні спробуймо з'ясувати, що сталося.

Я порозпитував про Травалью. Знаєте, що я дізнався?

Операція проти латиносів пішла шкереберть через нього.

Мене вже дістало це лайно, Маґанцо.

Я тут.

Можна мені води?

Не варто. Вас знудить.

Я змочу вам губи.

-Покличу лікарку. -Дякую.

Виглядаєш відпочилим.

Ще б пак. Ти цілий день проспав.

Зараз час відвідувань?

Ні, але для близьких родичів роблять винятки.

Я сказав їм, що ти мій брат.

Боже, ото вони тебе випатрали.

Про нашу справу всі газети пишуть,

але твого імені не називають.

БЕЗЛАД У СІМ'Ї МОТТІ

Маґанца про тебе дуже турбується.

Це він тобі одномісну палату вибив.

От пощастило.

Залишу це тут.

Що це?

-Хто це приніс? -Не знаю.

Може, Кароліна поклала?

Не думаю. Сюди ніхто не заходив.

Ти тут цілу ніч був?

То пусте…

Хоча я трохи подрімав у приймальні.

Минулу ніч очей не зімкнув.

Тут надпис.

«Не вір їй. Завжди суди про книгу за обкладинкою».

-Хіба не навпаки? -Покажи-но.

Почерк не жіночий.

Отже, сюди прослизнув чоловік?

-Хто? -Важливіше — навіщо?

Ти в такому стані не зможеш з'ясувати.

Але я можу.

-Облиш, Паліто. -Чому?

-Ти лише лиха накоїш. -Я ніколи не роблю лиха.

Я вже збирався йти, лікарко.

Але…

Визнаю, ви чудово впоралися.

-Довелося змінити свою думку. -Думку про що?

Про…

систему охорони здоров'я?

Гаразд, я маю повертатися до роботи.

-Що ви скажете, лікарко? -Ваш друг має рацію.

Я чудово впоралася попри те, що я жінка.

Вибачте його. Такий уже він.

-Що ти робиш? -Ти бачила книжку Кароліни?

Ось вона. А що?

Нарешті…

настав мій час.

Дякую, я почекаю.

Фото не дуже якісне.

-Якесь розмите, чорно-біле. -Це художній знімок.

Якщо це мистецтво, то я зачиняю гараж і стаю фотографом.

Так, досі чекаю.

То обкладинки вибирають автори?

Ви не знаєте?

Гаразд, дякую.

Бачиш? Тут написано, що обкладинки вибирають автори.

Узагалі я знав.

-Чому не спитаєш Кароліну? -Бо вона підозрювана. Ось чому.

У тому, що ходила до лікарні поза часом відвідування?

У тому, що брехала Луці.

За дрібною брехнею часто ховаються великі таємниці.

То твоє розслідування скінчилося?

Чудово. А то ти міг поранитися.

Це вулиця Корсо-Комо. Поїду туди завтра вранці

й спробую щось дізнатися.

Добре. То вже як там будеш, ось тобі список покупок.

Погодувати тебе?

-Можу зробити «літачок». -Я просив карбонару.

На жаль, сьогодні тобі її не можна.

Хіба ти не маєш бути у Венеції з іншими фіналістами?

Я сказала видавчині, що захворіла.

Ти хотіла зустрітися біля каналів…

Сказала, що маєш сказати дещо важливе.

Ні.

То пусте.

Поговоримо, коли тебе випишуть. Поспішати немає куди.

А це що?

Я гадав, що тут матиму час почитати.

Хто її приніс?

Паліта.

-Даруйте, час відвідування минув. -Вибачте, я піду.

Приємного читання.

-Як почуваєтеся? -Чудово. Коли я зможу піти?

У вашому тілі два отвори від куль.

Улаштовуйтеся зручніше.

-Ходімо. Хай він відпочине. -Так.

«ДІВЧИНА З КВАРТО-ОДЖАРО»

Я всіх розпитав, але ніхто нічого не знає.

Ти цукіні купив?

Купив.

А ще купив пом'якшувач,

гайковий ключ, помаду

та повідець для собаки.

-Навіщо? Цього в списку не було. -Я знаю.

Щоразу, як я заходив у крамницю, аби розпитати,

я мав щось купити. Інакше виглядало б підозріло.

Що я робитиму з повідцем для собаки?

Мені й собаку купити?

Ґедаро?

Ти мене чуєш?

Ананасовий сік, будь ласка.

-Усе гаразд? -Жінки…

А ви двоє…

Я з Котте. І він теж.

Моя тітка з Котте.

Там дуже гамірно.

-А ви звідки? -Із Джафни.

Дякую.

Це фото?

Це ми. Його зробив чоловік, що жив нагорі.

-Хто? -Вінченцо, професійний фотограф.

Іноді він замовляв каву з квартири.

Яке в нього прізвище?

Вінченцо… Вінченцо.

Без прізвища? Хто він? Стінг?

Ось ця.

Чудово.

Удома нікого немає.

Вінченцо тут мешкає?

Він давно переїхав.

Як давно?

Не пам'ятаю.

Гаразд.

Знаєте його прізвище?

-Авжеж. -Чудово.

Але його я теж не пам'ятаю.

Поштова скринька.

Скільки Вінченцо може бути в Мілані?

Схоже, чимало.

-Що тепер? -Усе просто.

Дивися, скільки за останні місяці тут пошти накопичилося.

У тебе є ніж чи викрутка?

-Тримайте. -Чудово!

-Що ви робите? -Не впевнений, що це законно.

Та який у мене вибір?

Я маю виконати місію.

Бінґо!

ФОТОГРАФ ВІНЧЕНЦО ЦЕЙ

ВІНЧЕНЦО ЦЕЙ, ПРО МЕНЕ

Це він.

Вінченцо Цей.

Тут, напевно, продають його фото.

Дякую, хлопці.

-Нема за що. -Даруйте.

Ґедаро, дістань мій весільний костюм.

Дякую.

Найсмачніші — з ліщиною.

-За них кондитер одержав нагороду. -Зазвичай це я солодощі приношу.

Як тебе випишуть, знову приноситимеш.

Я скуштував трохи.

Пусте. Однаково мені їх не можна, доки дірка в животі не загоїться.

У мене в животі велика дірка. Мені можна?

Не сміши мене.

Якщо серйозно, то як ти?

Операція пройшла добре.

-Можна сказати Серджіо? -Ні.

Він не знає та не має знати.

Тебе підстрелили, бо ти хотів йому допомогти.

Де Джіліо, усе гаразд.

Можна?

Вітаю, пане Маґанцо.

Добривечір…

-Де Джіліо. -Де Джіліо, авжеж.

Гаразд, я піду.

-Бувай, Луко. Пане… -Бувай.

Що тут робить співробітник архіву?

У мене теж є друзі, знаєш?

Бачу, він мене перевершив.

-Упевнений, це ідея Федеріко. -Ні.

Узагалі, він радив купити тобі лілії чи стокротки.

Боронь боже, тебе хтось із квітами побачить.

Мабуть, тобою бути важко.

Принаймні мене не хочуть убити.

Ти прийшов мені нотації читати?

Ні.

Я хочу знати, на що тобі гроші Мотті.

Ні на що.

Я хочу тобі допомогти, Луко.

Мені це набридло.

Хочеш когось ненавидіти? Будь ласка.

Але в тому, що сталося, я не винен.

-Не винен? -Ні.

Я казав тобі піти від Хадіджи, але ти не слухав.

Ти мав сказати, що брат Хадіджи — терорист.

Я виконував накази.

Ти її кохав і попередив би. Ти би вскочив у халепу.

Так… Так, можливо, і було б. Але ніхто б не помер.

Я зробив те, що тоді вважав за потрібне.

Знаєш, що мені потрібно зараз?

Щоб ти пішов.

Роби, як знаєш. Я здаюся.

-Говоритимеш із прокурором. -Чому з прокурором?

Він хоче зачинити агенцію.

Він знає, що ти діяв, як шериф.

Ти міг би розповісти йому, як ми допомагали тобі…

Ага, як-от із латиносами?

Клаудіо?

Забери цукерки: мені їх не можна.

Так, зачекай, я погляну.

Я шукаю відео.

Це те, що треба. Світло тут казкове.

«У ПУНКТІ ПРИЗНАЧЕННЯ», 15 000 ЄВРО

Вам допомогти?

Це ціна за вантажівку чи за фото?

За фото, безперечно.

Я жартував, безперечно.

Даруйте, не марнуватиму ваш час.

Можете сказати: це фото зробив пан Цей?

Так, це фрагмент одного з його знімків.

Можна поглянути оригінал, будь ласка?

Тут його немає. Він у Вінченцо.

Чому ви питаєте?

Тому що…

Це місце має для мене особливе значення.

Коли я приїхав до Італії, я не мав нічого.

Я працював на будівництві тих хмарочосів.

А це фото…

Воно в мені щось розбурхало.

Хочу додати його до своєї приватної колекції,

як нагадування про те, звідки я починав,

доки не досяг свого статку.

Розумію, але, на жаль, фотограф не продасть його.

Авторці книжки він його дав.

Я супроводжувала угоду з пані Верноні.

Вінченцо віддав фото безкоштовно, як друг.

Завтра у Вінченцо виставка.

Якщо ви так зацікавлені, там ви зможете з ним поговорити.

Дякую.

Арт-дилерка сказала мені,

що завтра у нього виставка разом з іншими фотографами.

Тебе погодувати?

-Не впевнений, що хочу. -Дай-но сюди.

-Облиш! -Паліто, прошу.

-Лише одну. -Припини.

Ні, годі…

Годі!

Яка гидота.

То ти просто спитав, і тебе запросили?

Ну, я вдав, ніби я безсоромно заможний

і готовий купити всю галерею.

У стилі Травальї, так?

Послухай, краще тобі припинити.

Чому?

Після перестрілки прокурор із нас очей не спускає.

Я маю облишити свою справу?

Це не твоя справа.

Справи взагалі вже немає.

-Як Лука? -Добре!

-Ти все йому розповів? -Так.

Окрім того, що між Кароліною й тим фотографом могло щось бути.

Але це найважливіше!

Хочу спочатку перевірити.

Будь обережним.

Так, бувай. Я вже тут! Вибачте!

Мені протез у стегні лагодили.

Я роками приїжджаю сюди щосереди.

Як гадаєте, мені звернутися до іншої лікарні?

Гадаю, що однаково випишу вам штраф.

Три протези!

Обійдемося попередженням.

Дякую, ви дуже добрий.

Щиро дякую.

Я був із нею сам на сам в авто, коли інша автіка приїхала…

-Розкажи про ту дівчину. -Білявку?

-Так. -Вона така класна.

Вибачте.

Дякую.

-Налий мені. -Так.

Як ти пляшку тримаєш?

Візьмися за дно.

Великим пальцем намацай ямку.

Дякую.

Елементарних речей не знають.

Дівчата, мої вітання. Ваші фото просто…

Добрий вечір!

-Можна вас на кілька слів? -Авжеж.

По-перше, ваші роботи просто чудові.

Дякую.

Набагато кращі за роботи решти фотографів.

Щиро вам дякую.

Я вкраду його на хвилинку?

Перепрошую.

Господи, хто вони такі?

-Двоє моїх колежанок. Це їхні роботи. -Невже?

Що ж, коли я побачив вашу роботу,

я зрозумів, що маю повісити її в себе в офісі.

Одну я вже придбав у вашої арт-дилерки, а потім ще одну.

Чудово.

Та є один знімок, який, напевно, звичайним смертним не судилося мати.

Ось цей.

Вибачте, та він не продається.

Шкода. Мені він у душу запав!

У книжці не написано, що це моя робота.

-Як ви дізналися? -Облиште. Лише погляньте.

Дивіться, еге ж?

Ось.

Я впізнав ваш стиль.

Я ладен будь-яку ціну заплатити.

Я вже сказав, він не продається.

Це приватна колекція. Не хочу, щоби він залишав мою вітальню.

Упевнений, ви знайдете для себе щось інше на цій виставці.

-На все добре. -Однаково дякую.

-Ти не змерзла? -Змерзла.

Хотіла подихати повітрям.

Як Лука?

Одужує.

-Дякувати богу. -Приємно, що ти про мене непокоїшся.

Я непокоюся не лише про тебе.

Лука класний. Він милий.

-Вважаєш його милим? -По-своєму.

Із ним мені легко. Не знаю чому.

-Він здається ще довбанутішим за мене. -Так.

Скажи йому, що ти вважаєш його милим. Він зрадіє.

Ґедаро.

Не чекай на мене. Мене сьогодні не буде.

Я не знаю.

Бувай.

ТЕХНІЧНА ДОПОМОГА НА ДОРОЗІ

Доброго ранку, Де Джіліо.

-Доброго ранку, пане. -Доброго.

Мені треба було дещо роздрукувати, а в мене комп'ютер полетів.

Я скористався вашим. Нічого страшного?

-Авжеж ні. -Добре.

-Хочете круасан? Я купив на сніданок… -Так, дякую.

-Є цільнозернові з медом? -Узагалі, ні.

У мене є з білим шоколадом, чорним шоколадом і маскарпоне.

-Маскарпоне. Ось цей? -Так.

-Ось так. Дякую. -Будь ласка.

До речі, цілком випадково я побачив,

що нещодавно друкували журнал телефонних викликів сина Мотті.

Цю інформацію не можна виносити з архіву.

Авжеж ні.

-Напевно, якась помилка. -Кажете «напевно»?

Напевно чи точно?

-Точно. -Точно.

Слухайте, Де Джіліо, ви мені подобаєтеся, і я не хочу про вас доповідати,

але ви розповісте, навіщо Травалья в це вплутався.

Справа в тому…

Це заради Бонетті.

-Заради Бонетті? -Так.

-Дякую, Де Джіліо. -Нема за що, пане.

Я плачу за оренду та обслуговування будівлі.

Скільки ще ліфт буде поламаний?

Даруйте, що ви робите? Ви хто такий?

А з одягу не зрозуміло, хто я такий? Я слюсар.

Пан Цей замкнув свої ключі всередині й попросив мене відімкнути двері.

Мені він нічого не сказав.

-Я викликаю поліцію. -Авжеж.

Якщо я сингал, то неодмінно злодій.

-Ви що таке верзете? -Ось що я скажу.

Я приїхав до Італії, працюю роками без вихідних,

веду чесне життя, а расисти, як-от ви, досі ставляться

до мене як до злочинця!

-Я не расист! -Ні?

Вітаю, пані.

Ви би виклали поліцію, якби побачили слюсаря-італійця?

Авжеж ні.

-Сталося непорозуміння. -Ні, не сталося.

Знаєте що?

-Я сам поліцію викличу. -Ні!

-Побачимо, що буде. -Не треба. Я, мабуть, помилився.

-Пан Цей нічого не сказав, і я… -Бо ви расист!

Який сором! Вибачте його.

-Не всі італійці такі. -Я знаю, пані.

На щастя. Я викличу адміністратора.

-А ви негайно підете зі мною. -Але, пані…

-То що? -Вибачте.

Пані, я лише виконую свою роботу.

-Ця пані — свята. -Він намагався…

-Незабаром обід. -Не дочекаюся.

Б'янко, як справи? Усе гаразд?

Так, усе гаразд. Я хотіла з тобою поговорити.

І…

Я рада, що ти цей час був поруч із мамою.

Це моя робота.

Я про інше.

Я читаю її книжку.

-Ти теж? -Вона цікава.

Мені теж подобається.

У цій історії чимало її самої.

Так, багато.

Що ти думаєш?

Ми знайшли переслідувача.

Молодець, Паліто.

Дізнаймося, як ці знімки потрапили до рук чоловіка Кароліни.

-Може, переслідувач їх йому надіслав? -А як щодо надпису?

Я можу повернутися до Цея та натиснути на нього, якщо хочеш.

Ні, дякую, ти достатньо зробив.

Тепер моя черга.

-Лікарко? -Прошу.

Я вже хочу піти з лікарні.

Рана в животі загоюється, на відміну від другої. Вона мене непокоїть.

Я буду обережним.

Травальє, ви можете просто підписати згоду та йти.

Але пообіцяйте мені,

що поїдете додому відпочивати.

Інакше рана не загоїться.

Гаразд, я підпишу згоду лівою рукою.

Я дам вам знеболювальні.

Тримайте.

Я випишу рецепт.

Це оксикодон, тому не налягайте.

-Чому? -Це опіоїд: на нього легко підсісти.

Тримайте.

Дякую.

Налити тобі?

Мені не слід пити газованку.

Та у твоєму холодильнику повно кінотто.

Мені так кортіло.

У Мілані його п'ємо лише ми з тобою.

Який збіг, еге ж?

Ходи-но сюди.

Ходи.

-Знаєш, хто я? -Так.

А тепер і я знаю, хто ти.

Насправді, я знаю, хто полюбляє лякати Кароліну.

Я нічого не зробив. Я лише хотів поговорити з нею.

Заспокойся. Легше!

Ти ледь не обісрався. Навіть не помітив, що він несправжній.

Він тут лежав. Мабуть, реквізит для фотозйомок.

Я купив його для реклами. На зйомках усе фальшиве.

Я хочу пити. Можна?

Це ж твій дім.

Увімкни світло.

Кароліна не сказала тобі всієї правди.

У нас були стосунки. Ти цього не знав?

Спитай її.

Гаразд, зараз ти мені все розкажеш.

І тільки спробуй мені збрехати.

Ми познайомилися на зйомках для обкладинки книжки.

Три години по тому ми були в ліжку.

Я гадав, що то лише короткий роман, але…

Вона почала мені телефонувати.

Коли її чоловік їхав, вона приходила до мене в студію.

Казала, що закохалася.

Радше схибнулася.

Схоже, це ти схибнувся.

Я не схибнувся.

Я зламався.

В усьому винен той козел.

Вона сказала, що хоче піти від чоловіка.

І переконала мене кинути дружину.

Так я й зробив.

Моя донька так страждала, що перестала їсти.

Я почувався жахливо.

Але Кароліна була зі мною, еге ж?

Ми хотіли поїхати з міста й жити в коханні.

-Але? -Але…

Вона передумала й залишилася з чоловіком.

Зруйнувала моє життя й зникла.

І ти став її переслідувати.

А потім з'явився я та зіпсував твої плани.

Усе навпаки.

Я побачив, що вона зраджує чоловікові з тобою,

і вирішив помститися їй.

Це ти надіслав ті фото?

Я жадав помсти. Хотів зруйнувати її шлюб теж,

але не знав, що він і так у руїнах.

Її чоловік не хоче, щоби інші знали про її зраду.

Він її не кохає. Не так, як кохав я чи кохаєш ти.

З чого ти взяв, що я її кохаю?

А хіба ні?

Це ти поклав книжку мені в палату?

Яку книжку?

-Із надписом. -І гадки не маю, про що ти.

Я попереджав тебе про брехню.

Це не брехня. Навіщо це мені?

Я тобі більше скажу.

Мені тебе шкода. Кароліна й тебе надурила.

Гаразд.

Якщо ще раз наблизишся до Кароліни чи Б'янки, я по тебе прийду.

Але пістолет буде справжнім.

Луко!

Поглянь, хто прийшов.

Спитати про моє здоров'я можна було й телефоном.

Агенцію зачиняють.

Ба більше, тебе висилають із Мілана.

Прокурор підписав наказ про виселення. Ти його незабаром отримаєш.

Я сказав йому про Бонетті, але він і чути не хоче.

Я хотів сказати тобі особисто.

Упевнений ти розповів, скільки разів я тобі допомагав.

Луко, подумай, чого ти хочеш.

Це не може скінчитися.

Не так.

Луко!

Ти вийшов із лікарні, а мені не сказав?

-Я тебе шукала. -Я був зайнятий.

Я прочитав. Непогано.

Можеш сказати, що в книжці багато тебе.

Книжка дуже цікава.

Але обкладинка цікавіша.

Вінченцо Цей усе мені розповів.

-І що саме? -Що тобі не можна довіряти.

Я просив лише про одне. Про одне.

Бути зі мною чесною.

А замість того ти мене весь час дурила, як і його.

Я тебе не дурила, Луко.

Так, мабуть, я не сказала всієї правди,

але що мені залишалося?

Я хотіла, але чим серйозніше між нами усе ставало, тим складніше мені було.

Я боялася все зіпсувати.

Боялася, що ти мене засуджуватимеш.

Ти…

Ти перша людина…

яка робить мене щасливою.

За стільки часу.

-Благаю, зрозумій мене. -Немає що розуміти.

Правильно, що повернулася до чоловіка.

Лише він може дати тобі те, що ти хочеш.

Бідна дівчина з книжки виросла.

Зрозуміло, що їй потрібні лише гроші.

Відпусти мою руку.

Доброго ранку, Травальє.

Карвеллі.

Що робиш у Мілані?

Є шанс для тебе залишитися в Мілані.

І, можливо, є шанс допомогти тобі й твоєму другу-сингалу.

Переклад субтитрів: Дар'я Масенко