Original subtitles

Я піду, добре?

Лудо!

Отямся, Лудо!

Отямся! Допоможіть!

Лудо! Отямся!

Я лише перехожий

Шурхіт шин по дорозі

Я замерз, краплі на асфальті

Повертається спокій Після крику на самоті

Я міняю шкіру Я ховаю сліди

Ніби вовк і гадюка Хамелеона ходи

Увижається в дзеркалі Образ новий

Таємничий

Я — сусіда навпроти

Звук гудка Світлофора спалах червоний

Я поруч, я — чоловік незнайомий

Як замовляєш ти друге пиво

Житло міняю Обрій розширяю

Своєї свідомості межі зсуваю

Відбивається в дзеркалі Образ новий

Таємничий

Просто таємничий

НІЧ

-Вітаю. -Вітаю.

Авто гикає, так?

Вам пощастило, що ви сюди доїхали, інакше…

-Що? -Довелося б платити за евакуатор.

З автівкою все гаразд. Не потрібен мені евакуатор.

Мені потрібен приватний детектив. Він тут?

-Це я. -Я шукав Травалью.

Це мій напарник.

Боюся, справа дуже делікатна.

Буде краще, якщо він до нас прийде. Я чекатиму на дзвінок.

Але за візит доведеться заплатити.

Для боса гроші — не проблема.

-Скажіть, коли призначити зустріч. -Авжеж.

Щасти.

Поясниш, що відбувається?

Чоловік приїхав у Мілан на кілька днів.

Тому ти й зникла?

Не через те, що я тоді не прийшов.

Це він їх зробив?

Він купив їх у папараці, аби той не оприлюднив.

Це мало статися, хіба ні?

Тепер не доведеться вигадувати, як йому зізнатися.

Я думав, тобі набридло ховатися.

Схоже, я помилявся.

Інакше ми б не зустрічалися на стоянці.

Ми більше не можемо вдавати, що ти мій охоронець.

Я не вдаю. Я і є твій охоронець.

Так, але не тільки охоронець.

То все скінчено?

Я розумію.

Він твій чоловік…

Батько твоєї доньки.

Уявляєш, скільки існує охоронців?

Вибирай будь-кого.

Луко!

У нас нова справа. Важлива.

Одягнися елегантно: у нас зустріч із клієнтом. Дуже поважні люди.

Одягтися елегантно?

Принаймні сьогодні походиш у сорочці.

Вітаю.

Дякую, що так швидко прийшли. Адвокат Скьяффіно. Вітаю.

Він радий знайомству.

Ходімо. Лицар-командор чекає на вас.

Ти чув? Лицар-командор!

Дуже дякую.

Холдингова компанія командора контролює підприємства в різних галузях

і керує кількома гедж-фондами.

Ви покликали мене не для розмов про заощадження.

-У мене їх немає. -Мій син, Людовіко.

Тієї суботи він був у клубі з друзями.

Він помер.

Інфаркт міокарда.

-Врятувати не змогли. -Мені шкода.

У крові було знайдено кокаїн у високій концентрації.

Тому ви мені й потрібні.

За ваш клопіт.

Решту отримаєте після розслідування.

Даруйте за дріб'язковість. Решта — це скільки?

Сто тисяч. Готівкою.

Знайдіть того, хто винен у його смерті.

Може, я чогось не розумію. Хіба він помер не від передозу кокаїном?

Кокаїн був нечистий. Той, хто продав його, був не дилером, а вбивцею.

Звідки знаєте, що він був нечистий?

Просто знаю.

Припускаю, поліція розслідує цю справу.

Авжеж.

Але я хочу бути впевненим, що цього покидька спіймають.

Дякую, але ви звернулися не за адресою.

-Ви впевнені? -Цілком.

Мої співчуття, пане Мотті. Ходімо.

Якщо передумаєте, ви знаєте, де нас шукати.

Так!

У мене є ваш номер, не хвилюйтеся.

Я тебе чимось образив? За що ти так мене ненавидиш?

Мені набридло ночами їздити по вулицях і витягувати автівки.

Зі 100 000 євро я забуду про евакуатор.

Можна орендувати справжній офіс

і найняти секретарку, як у Мотті.

-Ти її бачив? -Бачив. І що?

Знаю, тобі начхати.

Ти не станеш допомагати ні мені, ні батькові в розпачі.

Це не моя робота. Я не мисливець за головами.

Йому не справедливість потрібна. Він хоче помститися.

-Звідки ти знаєш? Це він сказав? -Йому й не треба було.

Я знаю таких, як він. Сідай.

Узагалі шанс є.

РЕНТГЕНОГРАМА ХРЕБТА

Мій колега зв'язався з головним лікарем

із великого дослідницького центру в Лугано.

Вочевидь пан Бонетті — можливий кандидат на експериментальну операцію.

-Яку саме? -Ось що я зрозумів.

У спинний мозок встромляють електрод,

щоби головний мозок згадав, як рухати ногами.

Отже, він має шанс знову ходити?

Я не знаю. Він каже, є шанс від 10 до 15%,

що це спрацює.

Ви маєте знати, що операція досить дорога.

-Це може стати проблемою. -Ні, це не проблема.

Проблема в іншому.

Я починаю думати, що ви маєте рацію.

Шансів не існує.

РИМ, ЗА МІСЯЦЬ ДО НАПАДУ

Авжеж, я розумію.

Якщо в мене буде моя команда, то жодних проблем.

Гаразд, до завтра. Бувай.

Усе гаразд?

Мені треба до міністерства.

Я відповідальний за безпеку на саміті в лівійському посольстві.

Коли?

Луко?

-Коли? -Вибач, за місяць.

Чому саме ти?

Ти в антитерористичному. Як це тебе стосується?

Серед гостей буде лівійський міністр Аль Гассарі.

Він — можлива ціль. У нього є кілька ворогів.

Я там потрібен, щоб уникнути лиха.

-Що? -Телефонуй Мотті.

Візьми аванс.

Повертаймося до роботи.

-Так! -Побачимося пізніше.

-Вітаю. -Вітаю.

-Ви Б'янка? -Так.

Мати вдома? Я щодо переслідувача.

Так. Проходьте.

Зачекайте тут.

Мамо?

Хто це за дверима?

Новий охоронець.

А що з Лукою?

-Він не може працювати на мене, Б'янко. -Чому?

Ситуація почала ускладнюватися.

Чиє це рішення?

Спільне.

Отже, повернення тата до Мілана тут ні до чого?

Ні, ні до чого.

-Тато завжди до чого. -Б'янко, прошу.

Ти теж заслуговуєш бути коханою.

Вона вже йде.

Ну що?

Мене випхнуть, якщо дізнаються, що я виніс це з архіву.

-Це остання послуга. -Це послуга не мені, а Бонетті.

Серджіо?

Є операція, після якої в нього буде шанс ходити.

Вона дуже дорога, а це єдиний спосіб дістати гроші.

Хто тебе найняв?

Батько хлопця, що загинув.

Він обіцяє винагороду за дилера.

Щасти тобі.

Зробили аналіз води в очисних спорудах у Нозедо.

Туди йдуть усі відходи.

Аналіз показав, що в Мілані споживають кілограм коксу щодня.

Уявляєш? Кілограм на день.

У Мілані більше дилерів, ніж тютюнових кіосків.

-Кокаїн був нечистим? -Схоже, що чистим.

Його вбило не це.

Концентрація в дев'ять разів перевищувала ту, яку може витримати дорослий.

Хто викликав швидку?

Ріккардо дель Россо. Він надав першу допомогу.

Його допитали?

Так, він зацікавлена особа. Каже, що вони не були друзями.

Він знав Людовіко, бо той іноді заходив до нього в бар.

Зрозуміло, дякую. Для початку хоч щось.

-Що він каже? -Хто?

Серджіо. Про операцію.

Я йому ще не казав.

Може, трохи поговоримо?

-Я все розповів вашим колегам. -Колишнім колегам.

Мене допитували до десятої ранку.

Я можу бути наполегливішим.

Ми не товаришували.

Він іноді заходив.

-У Мілані всі його знали. -І чого б?

Він був мажором із купою грошей. Шикарні тачки, вродливі дівчата.

Він приходив у клуб, відкривав шампанське шаблею, купував усім випивку.

І не лише випивку.

-Усі знають, як він помер. -І цим він теж пригощав.

Він пропонував мені доріжку.

-Вочевидь ти не відмовився. -Можете не вірити, але я зав'язав.

З мене досить лайна.

Тепер у мене бар.

-Як почну знову, мені кінець. -Але хтось погоджувався.

Послухай мене, юначе. Ліпше кажи, що знаєш.

Знаєш, як легко зачинити твій бар? Вистачить одного дзвінка.

Бачили, як він виходив із туалету із Сонею.

Вона працювала в клубі.

Уже не працює. Клуб зачинено.

-Є номер Соні? -Ні.

-Та я знаю, де вона працює вдень. -Кажи.

Антоніо докладає зусиль і читає вже краще. Не хвилюйтеся.

Дякую, учителько.

Я вже піду. Там інші мами чекають. Гарного дня.

І вам.

-Моя черга, так? -Так.

Вітаю.

Ви батько…

Я прийшов щодо Людовіко.

У мене немає Людовіко. Може, ви переплутали клас?

Людовіко Мотті.

-Я на роботі, отже, якщо ви не проти… -Проти.

Гадаю, мамусям і директорові не варто знати, що ви робите ночами.

Я працюю барменкою в клубі. Тут нічого соромитися.

Справа не в цьому.

Справа в тому, що відбувається в туалеті.

Гаразд. Ми з ним не були знайомі, але я, як і всі інші, знала, хто він.

То для вас нюхати кокс у туалеті з незнайомцем — звичайна справа?

Буває, але я не наркоша.

Деякі люди напиваються.

Я не п'ю, не їм м'ясо, але іноді можу нюхнути доріжку.

Знаєте, скільки людей щороку вмирає від алкоголю?

Сорок тисяч.

Кажіть, що ви хочете знати.

-Знаєте, де він купив кокс? -Ні.

-У нього багато було? -Ні, кілька доріжок.

Він був рожевий.

Рожевий?

Рожевий кокс. Я такого раніше не бачила. Я думала, це вигадки.

Це все, що я знаю. Будь ласка, облиште мене.

-Агов! -Хто ти в біса такий?

Легше, я твій колега, детектив.

Колега?

Колишнім в'язням ліцензію не дають. Чого тобі?

Дилер. За нього чималеньку суму обіцяють. Ти не один його шукаєш.

Хто ще?

Такі, як ти, і такі, як я.

-Навіщо стежиш за мною? -Це легше, ніж шукати самому.

Ми знаємо, хто ти.

Зникни.

Чому? Працюймо разом, а гроші поділимо.

Нам обом вистачить.

Я з Рима, як і ти. Акцент не впізнаєш?

Як побачу тебе ще раз, відправлю за ґрати.

Погляньмо, що в них є та що вони можуть запропонувати.

Ви куди? Стійте!

-Я намагалася його зупинити. -Кажіть, що відбувається.

-У що ви граєте? -Я не розумію.

-Ви найняли не лише мене. -А чого ви очікували?

Я обов'язково маю знайти винного.

Скільки людей його шукають?

Достатньо, щоби ви відмовилися, якщо хочете. Я не ображуся.

Це вам слід відмовитися. Припиніть це полювання.

Бачите порожнє крісло ось там?

Там мав сидіти мій син.

У мене складна робота.

Я мало часу з ним проводив, коли він ріс.

Я чекав на нього тут.

Ми мали працювати разом.

Усе це належало б йому.

Але той сучий син забрав його в мене.

Не думаю, що в трагедії винний лише дилер.

Дізнаємося, як я його знайду.

Мій приятель розмовляв із головним лікарем швейцарської лікарні.

Тільки там роблять таку експериментальну операцію.

Дослідницький центр Лугано?

-Ти чув про нього? -Авжеж чув.

І про операцію теж.

-Але вона дорога. -Це моя проблема.

Дякую, але мене це не цікавить. Справді.

Сідай, кава готова.

Не цікавить? Ти не хочеш знову ходити?

Не в цьому справа.

Насправді цікаво, чому ти так наполягаєш?

Це дорога процедура.

-Шанси на успіх низькі. -Але вони є.

Я втомився від сподівань.

Я роками намагався зрозуміти, як повернути собі здатність ходити.

-Ти вже здався? -Я не хочу здаватися.

Я просто хочу прийняти свій теперішній стан.

Більше копом мені не бути,

але я житиму далі попри те, що сталося.

Я можу дивитися в майбутнє. І ти роби те саме.

-Я? -Ти поводишся, наче це ти винен.

-Бо так і є. -Облиш.

Ти був моїм босом, а не батьком.

Найгірше, що ти не можеш бачити мене таким.

Мій вигляд тебе пригнічує. Це мене непокоїть.

Це була Хадіджа.

Даруй?

Це вона підклала бомбу в посольство.

Твоя подруга?

Так.

Я нікому не казав.

Як їй удалося?

Вона була в терористичній групі, від самого початку дурила мене.

Ти нічого не помічав?

Ні.

Це неможливо.

Можливо. Саме так і сталося.

Кажеш, що якби ти був обачнішим,

цього б не сталося?

Можеш піти?

-Серджіо… -Прошу.

ДЖИН

-Де моторолер стоїть? -Навіщо він тобі?

Мені треба до міністерства. На авто я запізнюся.

Бачила ключ? Він у твоїй сумочці.

-Він у мене. -Гаразд.

Ну?

-Не ходи. -Що?

На той саміт у посольстві. Не ходи туди.

-Хадіджо, це жарт? -Аж ніяк.

Прошу, ми вже про це говорили.

Ти казав, що це небезпечно. Міністр — можлива ціль.

-Моя робота завжди небезпечна. -Мене це більше не влаштовує.

-Гаразд, дай мені ключ. Я спізнююся. -Прошу.

Дай мені ключ! Ти не при собі?

Прошу.

Вибач.

Луко! Усе гаразд?

Де Паліта?

У туалеті. Заходь, я зроблю кави.

Скажи йому, що нам час. Я почекаю в евакуаторі.

Палі! Паліто!

-Ти ж не п'єш, я забув. -Сьогодні п'ю.

Я шукаю дилера. Знаю лише, що він продає рожевий кокс.

Таке нечасто зустрінеш, але, може, ти знаєш когось.

-Ти не перший питаєш. -Інший детектив?

Погані хлопці, що з легкістю пристрелять тебе й скинуть у канаву.

Ти граєш у небезпечну гру, Таємничий.

Вони питали, чи знаємо ми, хто продає цю отруту.

-І що ти відповів? -Правду.

Нас цікавить лише гашиш, а не ця хрінь.

Ми хороші люди.

Я знаю одного хлопа.

Мажора, який вирішив стати дилером.

Він купив у картелю одноразовий телефон

із 600 контактами.

Він чимало їм заплатив, купив цілу торговельну точку.

Він зависає у Порта-Ґарібальді. Це його район.

Дякую. З мене послуга.

Я сказав тобі, бо не хочу, аби хтось помер.

Тому я маю знайти його першим.

Чудово.

-Кажи. -Я подумала.

Про що?

Начхати, якщо мене бачитимуть із Лукою.

Так навіть буде краще. Хочу жити відкрито й чесно.

Хочеш бути чесною з ним?

Він не зрадіє, коли дізнається, для чого ти взагалі його найняла.

Твої погрози мене не лякають, Паоло. Я скажу йому.

Раджу ще раз подумати, Кароліно.

Вивернути душу в книзі та втратити все в реальності — геть різні речі.

-Так. -Ти де?

Я працюю. Чого тобі?

Зустрінемося завтра вранці? Маємо поговорити. Це важливо.

Зустріч знову на стоянці?

Ні, біля каналів, де ми бігали.

-Гаразд, до завтра. -До завтра.

Підніми скло: я змерз.

Тут алкоголем тхне, наче на спиртзаводі.

Я гадав, ти кинув пити.

Коли востаннє хтось купував компакт-диск?

-Отже, він… -Схоже на те.

Навкруги багато людей.

Як поїде, рушай за ним.

Поїхали.

Чекай тут.

Якого біса ти за мною стежиш?

-Це ти продаєш рожевий кокс? -Ти хто такий? Коп?

-Ні, він не схожий на копа. -Ні, не схожий.

Годі, прошу, годі!

Годі!

Ти продав кокс Людовіко?

-Кому? -Хлопцю, що помер у клубі.

-Я його не знаю. -У нього був твій рожевий кокс.

Може, хтось перепродав йому. Я не продаю тим, хто молодше 40.

Діти роблять дурниці. Це не я продав.

Ти. І змішав його з лайном.

У мене якісний товар, чистий.

Я домішую буряк.

-Що? -Мелений буряк, тому кокс рожевий.

-Навіщо? -Задля маркетингу. Ми ж у Мілані.

-Агов, що ти робиш? -Замовкни.

Телефон я заберу. Скажеш щось і шукатимеш дантиста.

Послухай пораду, юначе.

Заляж на дно. Тебе шукаю не лише я.

-Хто це? -Привіт, Карвеллі.

-Що це в тебе за номер? -Це телефон дилера.

Радий знати. Запишу його. Чого ти хочеш?

Я надішлю тобі його контакти.

Порівняй з останніми викликами в телефоні хлопця, що помер від передозу.

Людовіко Мотті.

Я востаннє тобі допомагаю.

Ти мною користуєшся. Сподіваюся, причина вагома.

-Треба знайти дилера, який його вбив. -Це буде нешвидко.

Гаразд, я зачекаю.

Чому так довго?

Не можу поворухнути ногами.

Не відчуваю ніг.

Усе добре.

Я знаю ім'я. Надсилаю тобі.

-Чекай тут. -Чому?

-Бо я так сказав. -То й що?

Ти не можеш наказувати мені.

Ми партнери. Мій голос — це 50%.

Не зараз, Паліто. Не драматизуй. Чекай тут і не дратуй мене.

Агов! Ти хто в біса такий? Чого тобі?

Поклади, чи я відріжу тобі голову.

Я прийшов тебе врятувати, ідіоте.

Це твій син?

Йому вісім років.

Чудовий хлопець.

Живе зі своєю матір'ю. Ми з ним бачимося вихідними.

Це дім моєї матері. Я переїхав сюди після її смерті.

Він полюбляє футбол.

Колись стане чемпіоном.

Йому не було б краще, якби ти працював, а не наркоту штовхав?

«Наркоту штовхав». Це занадто гучно.

Я купую трохи наркотиків і продаю декому. Доставляю додому. І Мотті продавав.

Розвожу на моторолері разом із їжею.

Решту я нюхаю.

Ще скажи, що ти на цьому не заробляєш.

Рівно стільки, аби вистачало сина водити на матчі в неділю.

Дехто на цьому по-справжньому заробляє,

але ми слабка ланка, як відрядники на будівництві.

Справжні гроші на наркоті заробляють злочинні організації.

Зрозуміло.

Слухай…

Слухай дуже уважно.

Іди до поліції.

Якщо першими тебе знайдуть убивці, яких найняв батько Людовіко,

сина ти більше не побачиш.

У наркодилерів один кінець:

або в труні, або за ґратами.

Третього варіанту немає.

-Для цього запізно. -Ми залежні.

Круто, якщо хоч деякий час не вживаєш.

Те саме з бухлом.

Я кинув, коли народився Філіппо.

Була непогана робота. Усе було гаразд.

Після розлучення з дружиною я почав знову.

Спочатку не вважаєш себе залежним.

Усе нормально. Усі іноді бавляться. Нічого.

Доки не починаєш нюхати наодинці щовечора.

Хто це?

До вас ідуть три дуже поганих хлопця.

Валіть звідти.

-Ми йдемо, не вимикай двигун. -Гаразд.

Пригнися. Ходімо зі мною.

Дарма мені погрожував.

-Ходімо, хутчіш. Замовкни! -Я тут ні до чого!

-Я його не знаю. -Стули пельку.

-Я нічого не зробив. -Замовкни!

-Куди ви мене ведете? -Сідай! Мерщій!

-Ти як? -Пусте, не хвилюйся.

-Тобі до лікарні треба. -У жодному разі. Їдь за ними.

«МОТТІ ҐРУП»

Не до вподоби це мені.

Телефонуй Маґанці, поклич допомогу.

Ми нікому не телефонуватимемо.

Чому тобі ніколи нелячно?

Звідки ти взяв?

Луко, з тобою не все гаразд, я ж бачу.

Я не дозволю тобі піти туди самому.

Їдь додому, Паліто. Їдь до Ґедари.

Навіщо ви мене сюди притягли? Чого ви хочете?

Я нічого не зробив. Я вас не знаю!

Мене ти не знаєш, але мого сина маєш пам'ятати.

Людовіко помер через тебе.

-Я нічого не зробив. -Хто дав йому ту хрінь?

-Хто продав йому те лайно? -Я невинний!

Я попереджав не налягати на цю отруту.

Гаразд, це моя провина.

Моя провина. Я в усьому зізнаюся.

Відпустіть мене. Я піду до поліції.

Щоби тобі дали домашній арешт, і за два роки ти вийшов?

Ані руш!

-Що ти тут робиш? -Покладіть зброю.

А знаєте що? Пристреліть його.

-А я пристрелю вас. -А я — тебе.

Кокс, що він продав Людовіко, був чистим.

Ваш син забагато прийняв. Він один винний.

Він дилер, а не вбивця.

Немає сенсу його вбивати.

Вас лише переслідуватиме ще один привид.

Повірте мені.

-Молодець, що зателефонував. Де він? -Усередині.

-Скільки їх? -Щонайменше чотири.

Дідько!

-Ані руш! Поліція! -Покладіть зброю! Ані руш!

-Стійте на місці! -На підлогу! Покладіть пістолет!

Луко!

Луко.

Викличте швидку!

Швидку. Викличте швидку!

Привіт.

Переклад субтитрів: Дар'я Масенко