Original subtitles

Бажаєте просекко?

-Так. -Дякую.

-Ні, дякую. -Дякую.

Бажаєте просекко, пане?

Ріццо, ти на службі, не можна пити.

Я на службі, не можна пити.

-Мені шкода. -Мені теж.

-Моя зміна почалася о сьомій, інспекторе. -Моя почалася о шостій ранку.

Зосередьтесь, хлопці. Уже майже час.

Очі на міністра Лівії, а не на сідниці офіціантки.

Так, сер.

-Ріццо… -Де ти? Я тебе не бачу?

Саме тому я керівник.

Сподобався зад офіціантки, Ріццо?

Кращий, ніж у міністра. Де Бонетті?

Маєш рацію, Бонетті.

-Бонетті, ти чуєш? -Так, сер. Усе чисто.

-Міланець хоче випити. -Чи переспати з кимось.

Бонетті, не зважай, вони дикуни.

-Пробачте. -Так, прошу.

Дякую.

Слухайте, хлопці, пам'ятаєте, як ви нервували перший раз?

Так, нагадую. Міністр піде з посольства за шість хвилин.

Ріццо, ти прикриваєш двері гаража.

Нікотро, на тобі вхід. А це для тебе.

Я залишаюсь тут із міністром.

Що таке?

Вхід, ти чуєш? Що відбувається?

Тут собака з тічкою, а інші пси казяться.

Нікотро, іди до входу.

Нащо? Усе добре.

Собак із тічкою пускають, щоб відвернути увагу поліцейських псів, от нащо.

-Нікотро, ти на місці? -Ще ні.

Швидше.

Усе добре, сер. Це небога міністра з чоловіком.

Поглянь, чи у неї кращий зад, ніж у її дядька.

Звідки мені знати? На ній купа одягу.

Бонетті, ти смієшся?

-Яка честь! -Бонетті, не зважай на цих двох.

Спочатку вони здаються дурнями, а потім розумієш, що вони ідіоти.

Я лише перехожий

Шурхіт шин по дорозі

Я замерз, краплі на асфальті

Повертається спокій Після крику на самоті

Я міняю шкіру Я ховаю сліди

Ніби вовк і гадюка Хамелеона ходи

Увижається в дзеркалі Образ новий

Таємничий

Я — сусіда навпроти

Звук гудка Світлофора спалах червоний

Я поруч, я — чоловік незнайомий

Як замовляєш ти друге пиво

Житло міняю Обрій розширяю

Своєї свідомості межі зсуваю

Відбивається в дзеркалі Образ новий

Таємничий

Просто таємничий

МАЛЕНЬКИЙ МІЛАН

ЧЕРЕЗ 3 РОКИ ПІСЛЯ ТЕРАКТУ

Поставите печатку на руку, будь ласка?

-Ходімо всередину. -Чорт, ти блюєш на моє взуття?

Вона в гарному стані, але тобі не дадуть за неї більше ніж 1500 євро.

Тобто 1500 євро? Облиш!

-Вона в ідеальному стані. -У неї пробіг 280000 км.

Агов!

Органічні відходи — щовівторка.

-Я казав тобі десять разів. -То знову занести це всередину?

Ні, кинемо тут до наступного тижня,

щоб каналізаційні пацюки могли грати у футбол.

Слухай, тут тобі не Рим, зрозумів? І не забувай про квартплату.

Ти вже запізнився на тиждень.

МАЙСТЕРНЯ

-Тихо! -Тут поліція.

Якщо тебе побачать тут без контракту про оренду — нам кришка.

Ні, тобі кришка.

Нічого не кажи. Я говоритиму.

Добрий вечір, маршале!

Я не маршал, я начальник поліції.

-Хто тобі сказав, що я тут живу? -Він тут не живе.

Присягаюсь, я не знаю, хто цей чоловік.

Я прийшов сьогодні в майстерню, а він уже тут.

-Не хвилюйтесь, я його друг. -Ні.

Ти колишній колега.

Паліто, залиш нас самих, будь ласка. І зачини двері.

Чим завдячую задоволенню?

Чим смердить?

Органічні відходи. Викидаю щовівторка.

Можна?

-Як твої справи? -Чого ти хочеш?

-У мене є для тебе робота. -Я вже маю роботу.

Луко, якщо приїхав у Мілан працювати викидайлом,

то міг би лишитися вдома. Там теж є клуби.

Вона шукає когось для охорони.

Там є її номер.

Дружина Паоло Дзанатта. Він попросив мене подбати про це.

Чия дружина?

Дзанатта, колишній банкір і міністр.

Він голова центробанку Європейського парламенту.

Це для мене честь, але я не особистий охоронець.

Їй потрібен супровід у поїздках.

Одягнеш піджак, проведеш із нею кілька годин, заробиш 300 євро. Легко.

-Може, вип'ємо та спокійно поговоримо? -Котра година?

Майже полудень.

Можеш випити, тут повно випивки.

Маю зустрітися з другом.

Зроби мені послугу. Коли виходитимеш, зачини двері.

Мої шкарпетки.

-Тут не вся сума. -Скільки?

Дві тисячі. Потрібен час.

-Скільки часу? -Один тиждень, максимум два.

-Краще один. -Добре, дякую.

Стій! Я не крав машину!

-Я лише відбуксував її. -І я маю в це повірити?

Ми спалимо твій чортів евакуатор!

Хто ви в біса такі? Кидай ніж! Я сказав, кидай!

-Ми повернемось! -Я надеру тобі дупу!

Вони тебе поранили?

Ходімо.

Чому ти мені допоміг?

Ти живеш тут вісім місяців і майже зі мною не говориш.

Так, бо ти дістаєш мене зі сміттям.

-Сідай, заспокойся. -Дякую.

Чого вони хотіли?

-Можеш вийти, будь ласка? -Ні.

Кілька днів тому мені зателефонував хлопець. Він в'їхав на машині у стіну.

Він попросив відбуксирувати її

та залишити біля парку Гоччіа.

-То в чому проблема? -У тому, що машина не належала йому.

Він вкрав її у хлопця, що був у майстерні ввечері.

Чекай, я не розумію.

Він украв машину, розбив її об стіну і вирішив викликати евакуатор?

-Це божевілля, так? -Саме так.

Вони думають, я вкрав її, і вони повернуться завтра.

Чому б тобі не допомогти мені? Ти був копом.

Саме так, був.

«З дитинства Аліса вважала, що "Гроші" — це чиєсь прізвище.

Люди називали одне одного на прізвище.

Браветта, Везанца, Гроші.

Він був ворогом її батьків.

Вони шукали його кожного дня, але його ніколи не було.

З часом вона почала думати,

що він руйнує їхні стосунки».

Щиро всім дякую.

-Мої вітання. -Дякую. Ви дуже люб'язні.

-Дякую вам за добрі слова. -Дякую.

Молодець.

-Вітаю. -Дякую.

-Неймовірно. -Чудова робота.

-Мої вітання. -Дякую.

-Як я впоралась? -Достатньо добре.

Ти бачив дівчину з чорним волоссям і фіолетовими пасмами?

-Їй приблизно 16. -Ні, нікого молодше за 90.

ДІВЧИНА ІЗ КВАРТО ОДЖАРО КАРОЛІНА ВЕРНОНІ

-Кароліно! Мої вітання! -Дякую, пані Болліні.

-Де твій чоловік? -Він у Брюсселі.

-Не встиг повернутися. -Вони ніколи не встигають, люба.

Я не можу поворухнути ногами.

-Агов. -Я не можу поворухнути ногами.

Я не відчуваю ніг.

Усе добре.

Усе добре.

МАЙСТЕРНЯ

-Хто там? -Лишайся там. Не виходь.

-Хто там? -Лука.

А, це Лука.

-Ходімо за машиною. -Куди?

До цього часу машина вже у Східній Європі чи Африці.

Їх розбирають, вантажать на кораблі,

змінюють митні печатки, а потім…

-Їх збирають знову. -Звідки ти знаєш?

Мені розповів один хлопець.

-Я почекаю внизу. -Я йду!

-Де ти знайшов цю таратайку? -Це Фіат 1100 1957 року.

Зараз такий рідко можна побачити.

Люди весь час телефонують мені через нього.

-Можу уявити. -Це вінтажне авто.

-Я навіть не плачу податок на авто. -Так, розумію.

ТЕХНІЧНА ДОПОМОГА НА ДОРОЗІ

Саме там, де я її залишив.

Я чогось не розумію.

Поглянь на це.

-Давай евакуатор. -Добре.

Я знайшов машину та привіз її сюди.

Але сумніваюсь, що ви знайдете те, що шукаєте.

Звідки тобі знати?

Думаю, машину вкрали, щоб дістати заховане всередині.

Я помиляюся?

Якщо крадеш машину, не викликаєш евакуатор.

Ти тікаєш і кидаєш її.

Це не моя справа.

Я просто не хочу, щоб ви повертались сюди і створювали проблеми. Зрозуміло?

-Паліто. -Так.

Де ми?

Ноло, що означає «Північ Лорето». Так це називають останнім часом.

-Чому? А як називали раніше? -Бідне передмістя.

Саміре!

-Що таке? -Твій батько!

Тату!

Тату!

Що сталося? Ти поранений?

Ти мені скажи, Саміре. Ти скажи.

Хто це такі? Що вони хочуть?

Це друзі.

Погляньте, що наробили, чорт забирай.

Поглянь, що ти наробив.

Якби ти не був злочинцем, то нічого не сталося б.

-Я все виправлю. -Що виправиш?

Тобі майже 30 років, Саміре, коли ти припиниш цю маячню?

-Я сказав, що виправлю. -Маячня!

Я не знаю, у що ти вплутався. Це небезпечні люди.

-Ми повинні звідси поїхати, негайно! -Знову, тату? Досить!

Це я кажу тобі — досить!

Машини та гроші — це все, чому ти навчився тут!

Якби я знав, що ти станеш злодієм, я б тебе тут не ростив!

Тату!

Відчини двері!

-Відчини двері, тату. -Агов.

-Це рідне місто твого батька? -Так.

Факіг-Бен-Салах.

Маленький Мілан.

Його побудували марокканці, які жили в Італії.

Усі їхні заробітки опиняються там.

Що вони шукали?

-Що було в бардачку? -А ти хто, клятий коп?

-Тобі колись розбивали ніс? -Ні.

Хочеш дізнатись, як це?

-Він приватний детектив. -Він справді може допомогти мені?

Він у цьому розбирається.

Там був пакет у таємному відділенні.

-Наркотики? -Ні, гашиш. Його продають в магазинах.

Спробуй сказати це поліції, коли тебе арештують.

-Скільки? -Багато.

Я маю повернути гроші, або буду по вуха в лайні.

Чорт, оце так халепа.

-Багато людей про це знає? -Ніхто.

-Хто тобі його продав? -Хлопець на ім'я Халід, алжирець.

Познайомились на концерті.

Ціна була хороша, але я мав поїхати у Бергамо, щоб забрати його.

Я поїхав сам, заховав його в машині та повернувся.

Я зупинився купити напій, а коли повернувся, машини не було.

У тебе є телефон Халіда?

Ні, жодних телефонів, він сказав, так безпечніше.

Знайди номер хлопця, який викликав евакуатор.

Це був заблокований номер.

-О котрій годині це було? -О 1:22 ночі.

Він найкращий. Тому в нього такі розцінки.

Але наркоторговець може собі це дозволити.

-Луко. -Карвеллі, ще маєш мій номер.

Якщо телефонуєш після усіх цих років, мабуть, це справжня заноза в дупі.

Я сподівався, ти зрадієш, почувши мене.

Сумніваюсь, що тебе хвилює, як у мене справи.

-Як у тебе справи? -Були просто чудово.

Я спав, як дитя, але хтось мене розбудив.

Що ти хочеш?

В п'ятницю моєму другу зателефонували з заблокованого номера десь о першій ночі.

Надішли мені номер друга та його локацію під час дзвінка,

щоб я міг знайти найближчу вежу зв'язку. Я повідомлю тобі завтра.

Я поговорив із Саміром. Ми домовились.

Якщо ти знайдеш пакунок, він заплатить тобі 2000 євро. Радий?

Та для такої людини, як ти, 1600 євро — чудова платня, так?

-Хіба не 2000? -Це ж мої 20 відсотків.

Зрозуміло.

Куди ми їдемо?

Зараз розкажу. Зупинись тут.

Ми поговоримо з хлопцем, який попросив тебе відбуксувати машину.

Де він?

Я сказав зупинитися тут, тож, мабуть, він тут.

-Усередині? -Так.

Друг, який мені заборгував, відстежив дзвінок

до мережі WiFi саме тут.

Ти…

-Я готовий. Ходімо. -Куди ходімо?

-Усередину. -Я йду.

-А як же я? -Ти лишаєшся тут.

Знову.

Привіт.

Можна мені кебаб із картоплею фрі?

Ми не кладемо картоплю в кебаб.

-Чому? -Це ніби покласти ананас на піцу.

-Ти кладеш ананас на піцу? -Я схожий на піцайоло?

А ти готуєш кебаб. Будь розумником і приготуй мені кебаб з картоплею.

А ще пиво.

-Ми не продаємо алкоголь. -Невже?

Тепер ти вирішуєш, що можна і не можна пити?

Фаріде, якого біса він хоче?

Ти, у кепці. Як тебе звуть?

Юссеф.

Юссеф. Фарід.

Тож ти, мабуть, Халід.

Я знаю, що ти викликав евакуатор.

Фаріде, дай ніж.

Будь гарним хлопчиком і залиш ніж на місці.

-Якого біса ти хочеш? -Я лише хочу поговорити.

-Пробач. -Я сказав тобі чекати в машині.

Я зголоднів.

-Ти ж знаєш Саміра, правда? -Я нічого не знаю.

Де гашиш?

Де гашиш?

Я нічого не знаю.

Це була не моя ідея, вони попросили мене це зробити.

Я мав переконати Саміра купити гашиш.

-Покласти його в машину, а тоді вкрасти. -Хто тебе попросив?

-Кажи, бо я підсмажу тебе, як курча! -Люди Беслама! Беслама Дірара!

Відпусти мене.

-Зроби мені клятий кебаб із картоплею фрі. -Зроби два!

-Хто це був? -Той, хто телефонував тобі тої ночі.

Звідки мені знати? Усі ці іммігранти для мене на одне лице.

-Звідки ти знаєш арабську? -Це довга історія.

-Що ми робимо зараз? -Ти — нічого. Повертайся додому.

Бувай.

Ти крутий, та в тебе гівняний характер.

Перепрошую за запізнення, застряг у заторі на окружній.

-Мені «Спрітц». А тобі «Неґроні»? -Я зараз піду.

«Спрітц» і «Неґроні», будь ласка.

Як пройшла презентація Кароліни?

А ти як вважаєш?

Краще, ніж бути викидайлом.

Те ж саме, але люди тверезіші на дискотеках.

Ти знайшов, що я просив?

Чому тебе цікавить Беслама?

-Що відбувається? -Особиста справа.

Ти потрапив у халепу? Якщо тобі потрібні гроші…

Мені нічого не треба, Клаудіо.

Лише те, про що я просив.

Ми добре знаємо Беслама Дірара.

Він приїхав в Італію з Марокко в 1994 через Лампедузу.

-Не через Францію? -Ні.

Він управляє шістьма шашличними, що слугують прикриттям для продажу гашишу.

І це не мала доза, щоб продати в парку. Він керує всім ринком у східному Мілані.

-Чому ти його не арештував? -Бо він не дурний.

Повір мені, Луко, це небезпечні люди. Краще з ними не зв'язуватись.

Ти тут, щоб захистити мене, так?

-Куди ти йдеш? А твоє «Неґроні»? -Я сказав, що піду.

Прикидаюсь хоробрим та йду

Уже днів не знайду

Місяцями не сплю

Сонце в очі терплю

Звідси тікаю з усіх ніг

Що робити, рішити не встиг

Серед моря один я застиг

Ти хто, чорт забирай?

Що…

Де мої гроші?

Мій товар украли, але я поверну гроші.

Дай мені пару днів, щоб зібрати 20 тисяч.

Уже не 20. Уже 40.

У тебе є три дні, або я вб'ю тебе і твого батька.

-Дивись, хто прийшов. -Ти не поспішав.

Подякуй, що я тут.

-Що сталося? -Чотири марокканці.

-Вони нас побили. -Добре.

Тепер ви розумієте різницю між тими, хто прикидається, і справжніми поганцями.

Він був кремезний. Сказав, що вб'є мене і мого батька, якщо я не поверну гроші.

-Де твій батько? -У мого дядька. Він нічого не знає.

Я не знаю, що це були за люди.

Не знаєш? Це були люди Беслама Дірара.

-Я знаю, що ти його знаєш. -Не знаю. Лише знаю, хто він.

Він наказав Халіду вкрасти твою машину.

Тепер ти маєш сплатити борг йому.

-Що ти йому зробив? -Нічого.

Облиш маячню.

Він прагне тобі помститися, ти мав щось зробити.

Ти продавав гашиш поза своєю територією?

Я не продаю на Віа Падова, я не дурень.

Добре.

Скажімо, я тобі вірю. Але ти маєш допомогти мені зрозуміти.

Бос з Віа Падова, якого ти не знаєш,

змушує тебе купити гашиш, а потім краде його.

Це не має сенсу.

Може, він хотів його шантажувати.

Точно, шантажувати.

Не треба бути генієм, щоб побачити, що він просто бідний іммігрант.

Фотографія з твого дому, де ти з батьками під прапором, де її зробили?

Тобто ось ця?

Так, саме ця.

У Лампедузі, ми щойно приїхали в Італію.

-Мені навіть року не виповнилось. -Це було в 1994?

-Ти впевнений? -Так, я написав пісню про цю подорож.

Спокійно. Я прийшов з миром.

Я хочу поговорити з вашим босом. Хай хтось мене відвезе.

Поки я чекаю, з'їм кебаб із картоплею фрі. Кажуть, він смачний.

Так, кремезний.

Я бачив і гірше.

Тут гарно.

Батик на стіні просто розкішний.

Це не батик. Це килим ганбель.

Я приїхав в Італію, загорнувшись у нього.

Це як частина моєї батьківщини.

Так приїжджають таємно, так?

Ви набагато таємничіші за мене у Мілані, мій любий Травалья.

Ви розпитували про мене, я розпитував про вас.

Мабуть, ви дізналися, що я набагато менш цікавий, ніж ви.

-Начальник антитерористичного відділу. -Колишній начальник.

Так, провал у посольстві.

Співчуваю через вашу жінку.

Дякую.

А тепер ви хтось на кшталт приватного детектива?

Ні, я лише допомагаю одному гарному хлопцю.

Він трохи дурний, але гарний хлопець.

-Цей дурень заборгував мені гроші. -Так, я знаю.

Я це знаю.

Ви приїхали з регіону Бені Меллал-Хеніфра?

Він славиться двома речами.

Апельсинами та килимами ганбель.

Повірте, я чудово знаю, що то не батик.

Але є ще одна річ, якою він славиться.

Там є маленьке містечко,

Факіг-Бен-Салах, Маленький Мілан.

Це воно, так?

Звідти приїхав батько Саміра, так?

Я не знайомий особисто з усіма марокканцями Мілану.

-Лише з тими, з ким ви приїхали в Італію. -Звідки ви знаєте?

У 90-ті ви проїжджали через Францію, щоб потрапити в Італію.

Але ви приїхали в 1994 через Лампедузу.

Це все одно, що їхати в Мілан із Турина через Швейцарію.

Вас було небагато.

Знаєте що?

Я думав, ви маєте щось проти хлопця і хочете з ним поквитатися,

а потім я зрозумів, що він вас навіть не знає.

Але я впевнений, що ви знаєте його батька Алі.

Тому я подумав:

«Може, він хоче поквитатися з батьком хлопця?»

Мушу сказати, що ви набагато гірший як приватний детектив, ніж як коп.

Ви ніколи не скажете мені, що сталося на тому човні з Алі, так?

Не хвилюйтесь за батька Саміра, я нічого йому не зроблю.

-Уже зробили. -Його син заборгував мені.

Якийсь шмаркач мене не надурить.

Скажіть йому, коли побачите.

У нього лишилося два дні.

Не хвилюйтесь, немає потреби.

Я знайду вихід сам.

-Салям алейкум. -Ва-алейкум салям.

-Ти поговорив з ним? -Так.

Беслама не жартує.

У тебе два дні.

Ти сказав, що допоможеш мені! Де я знайду 40 тисяч за два дні?

Якщо я не маю товару, то не можу заплатити й тобі.

Я не знаю, що сталося, але…

-Він хоче примусити тебе заплатити. -То що мені робити?

Послухай свого батька і повертайся в Марокко на деякий час.

Або в нього теж будуть проблеми.

Я не повернуся в Африку після того, як працював до нестями.

Ти не чув мою музику, але я маю талант.

У мене немає меценатів, але радіостанції крутять мої пісні.

Усі мої друзі вірять у мене.

Я думав, ти допоможеш мені.

Треба було здогадатись, від тебе несло алкоголем.

СУПЕРМАРКЕТ

З вас 9.60.

Дякую.

КАРОЛІНА ВХІДНИЙ ДЗВІНОК

Алло?

-Прошу. -Можна?

-Прийшов пан Травалья. -Дякую.

Це допомагає мені розслабитись.

-Хочете пити? -Ні.

Ви маєте спробувати цей чудовий екстракт.

Я приготувала салат з полби на обід.

-Ні, дякую, я з'їв сандвіч. -Повірте мені, це смачно.

Добре.

Ось 2000. Це аванс.

У вас буде багато книжних презентацій.

Ви потрібні мені не лише для цього, ще ви маєте сприймати мене серйозно.

Пару днів тому я припаркувалась на Трієнале, і ось що сталося з машиною.

СТЕРВО

-Здогадуєтесь, хто це зробив? -Ні.

Думаю, за мною слідкують, тому я більше не гуляю вечорами.

-Слухайте, пані… -Можете облишити формальності?

-Просто Кароліна. -Добре.

Я можу відправити когось, щоб її полагодили.

Ти хочеш працювати на мене?

Маґанца каже, що ти професіонал, один із кращих.

Мені справді потрібна людина, з якою я почуватимусь у безпеці.

Я вже погодився на роботу. Але Маґанца повинен був попередити,

що зараз я не можу нікого захистити, може, ніколи й не міг.

Мені шкода через те, що сталося з твоєю подругою,

але ми всі можемо помилятися.

Не так серйозно, як я.

-Я залишусь з ним. -Не покидайте мене.

Не покидайте мене самого!

Довга подорож, брате

Тут життя непросте, брате

Хоч і лячно рушати в путь

Прикидаюсь хоробрим та йду

Гроші хочуть гроші до ладу

Щоб триматись ледве на плаву

Холод у кістках без угаву

Обіцяю собі бути сильним я

Може, тут і погибель моя

І страхи з'їдять тіло моє

Та ніколи їм не зрозуміти це

Та ніколи їм не зрозуміти це

Ледве

Прикидаюсь хоробрим

Прикидаюсь хоробрим та йду

Уже днів не знайду

Місяцями не сплю

Сонце в очі терплю

Алі.

Ми познайомились у тебе вдома.

Чого ти хочеш?

Самір попросив мене допомогти розібратися з його проблемами.

Якщо зможеш — молодець. Я намагався все своє життя.

Чоловіка, який має претензії, звуть Беслама Дірар.

-Я не знаю, хто це. -Він небезпечна людина.

Дуже. І ти теж можеш вскочити в халепу.

Тому я вирішив поговорити з поліцією.

Ні, будь ласка, не вплутуй поліцію.

Я не хочу, щоб у Саміра були проблеми.

Не хвилюйся, у Саміра не буде проблем.

Я про це потурбуюсь.

Ледве

Прикидаюсь хоробрим

Прикидаюсь хоробрим та йду

Уже днів не знайду

Місяцями не сплю

Сонце в очі терплю

Звідси тікаю з усіх ніг

Що робити, рішити не встиг Серед моря один я застиг

Лише я та моя параноя Батьку

Ти лишив мене без героя То скількох урятував, окрім мене?

Рятівник людей Ти лишив мене без героя

То скількох урятував, окрім мене?

Батьку

Ганбель

Чекай тут.

-Що ти робиш? -Іду всередину.

-Італійцю! -Ну ось, почалося. Він мене вб'є.

Гассане, стій!

Страшно, так?

Мене шукаєш? Міг би подзвонити в дзвоник.

Я шукаю власника он тієї машини.

-Як ти здогадався? -Через пісню твого сина.

«Тебе називають Ганбель, рятівник людей».

Він урятував і моє життя.

Я знав, як пригрожу викликати поліцію, він відразу тобі розкаже.

Ми були друзями, та коли приїхали в Італію,

наші дороги розійшлися, і ми більше не бачилися.

Проте я в боргу перед ним.

Я приїхав сюди, щоб дати сину шанс,

щоб дати йому життя краще, ніж моє.

Я працював, не покладаючи рук день і ніч,

щоб він учився, але все було намарно.

Чому думаєш, що як відправиш його в Марокко, щось зміниться?

Ми відправимо його звідси і уникнемо подальших неприємностей.

Єдиний спосіб переконати когось, як він, повернутися в Марокко —

налякати його, змусити думати, що у нього немає вибору.

Усе йшло за планом, а потім з'явився ти.

Я не міг спати ночами.

Я чекав, що хтось прийде і скаже, що мого сина вбили.

-Тому перевернутий дім, ви все вигадали. -Я повинен був щось зробити.

Я не міг скласти руки та спостерігати.

-Мій друг каже… -Я розумію.

Він каже: «Усе це моя провина».

«Усе це моя провина».

Пливи, Бонетті, пливи!

-Ти довго чекав? -Недовго.

-Я все владнав. -Знаєш, чому Беслама напосівся на мене?

Справа не в тобі. Він має претензії до твого батька.

Які?

Увези його звідси, або станеться щось погане.

-Що він зробив? -Можеш запитати батька.

Якщо ти його любиш, сідайте на літак і забирайтесь звідси.

І все владнається. Твій борг зникне.

-Справді? -Так, справді.

Добре, завтра поїдемо. Ти маєш рацію.

Лише на деякий час, Саміре, поки все не стихне.

Ти можеш писати музику і в Марокко.

До речі, я послухав її.

Це правда. Маєш талант.

-Я знайду спосіб якось тобі заплатити. -Збережи гроші. Вони тобі знадобляться.

Ти молодець, навіть якщо випиваєш.

Ні, у мене справи в п'ятницю.

У суботу також.

Я вже не працюю викидайлом. Я знайшов іншу роботу.

Так. Добре. Бувай.

Як вона ввійшла?

Була в списку під фальшивим ім'ям.

Мабуть, Хадіджа, сама додала ім'я в останню хвилину.

З твого комп'ютера.

Він завжди був під рукою, для неї це було неважко.

І…

є ще дещо.

Її телефон прослуховували.

Є серйозна підозра, що вона контактувала з тими, ким цікавиться розвідка.

Якого чорта ти кажеш?

Ти її бачив, Луко.

Вона була там, щоб убити міністра, але щось пішло не так.

Якби бомба вибухнула всередині, це була б кривава бійня.

Клаудіо, ми їли разом.

Ми спали разом.

Це не могло бути брехнею з самого початку. Я в це не вірю.

Я знаю, це важко,

але чим швидше ти визнаєш правду, тим краще для всіх.

І що далі?

Ось так, молодець.

Слухай, Луко. Зараз не треба нічого робити.

Нехай усі вважають, що вона померла під час теракту.

Ніхто її не бачив. Ніхто не має знати, що сталося насправді.

Це була б катастрофа, якби хтось дізнався, не лише лівійці.

Якщо дізнаються, що вона була твоєю дівчиною, пів світу буде проти нас.

Луко! Агов!

Машина готова.

А це для тебе.

Кремезний хлопець лишив це для тебе. Він не сказав, що всередині.

-Марокканець? -Іммігрант. Що там написано?

Що це означає?

«Дякую, Таємничий».

Ти маєш подякувати мені, Таємничий.

Ти заробив 4000 євро завдяки мені.

Тут не 4000.

Звісно мінус мої 20 відсотків.

І квартирна платня, яку ти заборгував.

Я вже її вирахував, напарнику.

От побачиш, ми здійснимо багато гарного разом.

У тебе є навички, але тобі потрібен професіонал, як я.

Пішов ти.

Ходімо зі мною. Ходімо.

Знаєш, що це означає? Це не «Технічна допомога».

Це означає «Пішов ти».

Професіонал…

-Привіт. -Привіт.

Машина відремонтована.

-Неймовірно. -Так, Паліта гарно попрацював.

Переклад субтитрів: Ольга Бичевська