Original subtitles

Поки більшість радників президента Ейзенхауера…

-… залишаютьcя зловісними… -…Вашингтон…

Якщо ви щойно почули це повідомлення,

Вашингтон підтвердив, що вчора,

четвертого жовтня 1957 року,

Радянський Союз успішно запустив

перший в історії людства штучний супутник на орбіту Землі.

Супутник, який росіяни назвали "Спутнік",

став новою віхою в історії.

Жоден житель нашої столиці не заперечить факту, що супутник

відкрив новий похмурий розділ в історії холодної війни.

І справді, хвиля всезагального неспокою

уже, здається, накриває країну.

Обертаючись зі швидкістю в 30 000 км/год,

кожні 96 хвилин супутник облітає Землю по орбіті.

КОМПАНІЯ ОЛҐА КОУЛ

Д-р Вернер фон Браун,

головний інженер Військового агентства балістичних ракет,

висловив надію на те, що США

скоро наздоженуть Росію в космосі

із власним штучним супутником.

Д-р фон Браун підтвердив, що виявити

радянський супутник все ще не вдалось,

але наші експерти очікують незабаром його відслідкувати.

Кажуть, що Супутник можна буде побачити неозброєним оком

близько години після заходу і за годину до сходу сонця,

поки він перетинає жовтневе небо над Сполученими Штатами.

Переривчастий сигнал означає, що ще нічого не відомо.

Це може бути всього лиш…

ЗАСНОВАНО НА РЕАЛЬНИХ ПОДІЯХ

Погнали, Рою Лі. Уже майже дев’ята.

Звісно, давай повбиваємось.

Це точно. Існують простіші способи здійснити самогубство, Гомере.

Може, трохи газу додаси, Рою Лі?

Так я й додаю.

КОАЛВУД, ЗАХІДНА ВІРДЖИНІЯ 5 ЖОВТНЯ 1957 РОКУ

БІГ-КРІК

Так, Магваєр, Лонґстріт, Гіккам. Давайте подивимось, на що ви здатні.

Гей, легше з моїм молодшим братом. Нехай себе покаже, добре?

Приготувались!

Один! Два! Почали!

Я ж казав тобі, з ним треба легше.

Я так і робив.

Я тебе розтопчу, сучий ти сину.

-Чуєш? -Один! Два! Почали!

Гомере, у тебе точно є яйця, але треба ж знати, коли відступати.

Так, Міллере, твоя черга!

Чому тільки клятим спортсменам дістаються стипендії?

Їм ще й дівчата дістаються.

У мене аж дупа горить.

Хлопці, як вам таке? Це щось, правда?

Нехай тішаться своїм космосом. У нас є рок-н-рол.

Погоджуюсь. У нас достатньо проблем тут, на землі.

Гомере, твій батько казав щось про скорочення?

Ні.

-Вони ще зводять опори? -Він не говорив.

Він що, взагалі не говорить?

-Ні, говорить. -Чорт, Джейк!

Хіба я не казав поставити більше людей до тих анкерів?

-Чи то я зі стіною розмовляв? -Вибач. Ми просто намагались…

Простеж, щоб нічна зміна встановила перекладини біля витяжки!

Якщо ми витратимо ще два дні на це будівництво, нам капець.

Здається, це…

Дженсене!

Геть! Дженсене, бережись!

Давай, Дженсене. Отямся.

Що сталось?

Ціла бісова гора обвалилася тобі на голову.

-Джон тут, він тебе врятував. -Це мій батько.

Забирайся з цієї шахти.

І не думай повертатись, дурний ти сучий сину.

Чи я не казав тобі перевірити дах? Нас усіх могло вбити,

бо в тебе не вистачило розуму подивитися вгору!

-Це мій батько. -Гомере.

І як усе минуло?

Ну, я ж казав. Якщо проведеш літо, добуваючи вугілля,

то восени зможеш бути напівзахисником.

Що таке, Гомере?

Не хочеш працювати гірником? Я теж ні.

Гей. Розчищайте ці руїни!

-Розпірки на дах! -Не журись, Гомере. Ти син Коалвуду.

Коли спускаєшся в шахту, береш лопату в руку,

то почуваєшся так добре, як блоха на собаці.

Розвантажуймо транспортер!

Це радіосигнал, переданий з радянського "Спутніка".

Вслухайтесь у звук, який навіки відділить стару еру від нової.

-Оце і все? Оце той "Спутнік"? -Оце той "Спутнік".

-Велике діло. -Велике діло?

Ти не розумієш.

Звук, який зараз лунає, переданий об’єктом,

що подорожує зі швидкістю 30 000 км/год

на висоті 900 км від земної поверхні…

Замовкни!

Хлопці, не в мене на уроці! Дякую, Квентіне.

Але Квентін має рацію.

"Спутнік" — то початок нової історії. Так, як раніше, вже не буде.

-Що ти про це думаєш, Гомере? -Так, пані.

Язик проковтнув? Ми говорили про орбіту

за сотні кілометрів від Землі. Ти про таке чув?

-Ні, пані. -Я спостерігаю за тобою, хлопче.

Хто може сказати, чому "Спутнік" такий важливий?

Треба було збити ту бісову штуку.

На ній є така крихітна шпигунська камера,

яка фотографує всі наші ракетні бази.

Цій країні краще спуститись на землю, поки не пізно.

Уже б цей "Спутнік" швидше показався.

У мене починає шия затерпла.

Все, що тобі потрібно, — це запросити її в кіно.

На щось страшне, як-от "Франкенштейн зустрічає Людину-вовка".

Тоді кладеш руку на спинку її стільця, отак.

І коли стає страшно, а вона зосереджена лише на фільмі,

ти начебто дозволяєш руці сповзти на її плече,

так непомітно і повільно, аж до…

Гей!

-Бачу! Отам! -Де?

Тобі що, ввижається, Карле?

-Я бачу його. -Де ти його бачиш?

Бачу. Отам.

Падлюки скидатимуть на нас бомби.

Навіщо б їм бомбити цю діру.

Марнування бомби.

На першій грі проти Велчу будуть люди з коледжів.

Так. Хлопцям з Велчу це теж відомо. Вони дадуть нам прикурити.

Обережно, Джиме. Минулого року двоє з Велчу поламали руки.

-Ну так вони ж самі й почали. -Байдуже, хто почав.

-Я б не називала це футболом. -Не хвилюйся ти за Джима.

У команді з Велчу немає нікого, хто б спіймав його.

Бачили б ті з коледжів, як він грав проти команди з Блуфілда.

Я збудую ракету.

Схожу на "Спутнік".

Ну, не знаю, чи вона полетить в космос, чи ні,

але я її збудую.

Я збудую ракету.

Ти тільки сам не злети.

Ще комусь яєчні?

-Гарна ракета. -Як гадаєш, як високо вона злетить?

Я її напакував порохом із 30 сигнальних ракет.

П’ять-шість кілометрів. Готові?

-Так. -Так.

Десять. Дев’ять.

-Вісім. Сім. Шість. -Може, нам сховатися?

-Що сталося? -Моя ракета вибухнула.

-З вами все добре? -Начебто.

Серце ледь не вистрибнуло. Я думала, то шахта підірвалась. Ох, Гомере.

Я чекала шість місяців на столяра,

щоб той нарешті встановив цей паркан.

Чи я тобі не казала себе не підірвати?

-Так, пані. -Ти дивись мені.

-Елсі! -Усе добре, місіс Філдз!

Усе гаразд.

Шановний д-ре фон Браун.

Мене звати Гомер Гіккам. Мені 17, я живу в маленькому шахтарському містечку.

Запалювання. Підйом.

Пишу, щоб висловити свої співчуття Вам і Вашій команді

щодо останньої спроби запустити ракету "Вангард".

Я й сам пережив катастрофу із запуском власної маленької ракети.

Оскільки тут, у Коулвуді, всіх більше цікавить

те, що під землею, аніж те, що над нею,

то знайти матеріали з ракетобудування досить важко.

Неначе пересуватись навпомацки.

Тобі не слід з ним водитися. Він дивак.

Можеш, звичайно, але попрощайся зі своїм соціальним життям.

-Привіт, Гомере. -Привіт.

Списати домашнє завдання не дам.

Та я й не хочу.

Ти знаєш щось про ракети?

Звісно, знаю.

Підеш зі мною в бібліотеку?

Ні.

Що ти хочеш дізнатися про ракети?

Усе.

Ну, ракети були винайдені древніми китайцями ще в 1000 р. до н.е.

І, кажуть, вони були досить складними.

Хлорид калію та сірка.

-А ти чого напхав? -Та чогось такого.

Квентіне, це круто.

Якраз те, що нам потрібно.

Рою Лі, підкинь мене додому.

-Ми можемо працювати в моєму підвалі. -Там нас ніхто не побачить.

Погнали.

-Рушай. -У тебе слабкий дросель.

Ти мене чуєш? Дросельний клапан погано закривається.

Минулого року я сконструював двигун внутрішнього згорання

і відвіз його на науковий ярмарок.

А з собою ти його часом не маєш?

Пробач.

Ти пропустив отут.

Це починає ставати схожим на ракету.

Послухай-но.

"Приваріть шайбу до ракети,

щоб створити камеру згоряння і сопло".

-Ми не вміємо приварювати. -Зварювати.

Гомере, твій брат працює в майстерні. Може, він міг би…

-Нам обов’язково потрібне це сопло? -Кров з носа.

Сопло — це найважливіша частина. Воно спрямовує потік гарячих газів!

Гей, охолонь, Квентіне. До слова, про гарячі гази.

Твій батько не зрадів би,

якби дізнався, що ти тут швендяєш уночі.

Як і те, що я тобі допомагаю в робочий час.

А що, якщо я платитиму компанії за твій час?

Гомере, я не можу. Я втрачу роботу.

Вибач.

Ти бачив "Спутнік" вночі?

То було прекрасно.

Я стояв там і спостерігав за його рухом по небосхилу.

І по всьому світі люди могли бачити те ж саме, що і я.

Я вперше відчув, що Коулвуд — частинка цього світу.

Гомере, повір мені, у світі є гірші місця, ніж Коулвуд.

До того ж, це лише летючий шмат металу.

Його туди винесла ракета, м-ре Биковські.

Ну не знаю…

Коли я працював над своєю ракетою, я відчув себе…

я відчув себе Вернером фон Брауном.

Дай погляну.

Гомере.

Це залишиться між нами.

М-р Биковські добре попрацював.

Так, він добре приварив шайбу.

Виглядає точнісінько як на картинці.

-Неперевершено. -То коли запускатимемо?

-Дайте-но мені це. -У суботу…

-Це що, зброя? -Ні, пане. Це ракета.

Небезпечні прилади на території школи заборонені.

М-ре Тернер, це я попросила Гомера принести її в школу.

Щоб показати в класі.

Знаєте, хлопці думають узяти участь у науковому ярмарку.

Обережно, джентельмени.

-Я за вами спостерігатиму. -Дякую, м-ре Тернер.

Той науковий ярмарок підтасований. Усі судді з Велча,

-тому й виграють лише учні з Велча. -До того ж, наукові виставки для задротів.

-Не ображайся, Квентіне. -Дуже шкода, що ви так гадаєте.

Адже переможців запрошують на Національний науковий ярмарок в Індіанаполісі,

а коледжі по всій країні пропонують їм стипендії.

Це ж чудово. Смачного вам, хлопці.

Стипендії за виграш у науковому ярмарку?

Можливо, це не зовсім для тебе.

-Тобто? -Гомере, ти дуже кмітливий.

Але наука вимагає математики,

яка ніколи не була твоїм улюбленим предметом.

На самих мріях з Коулвуда не виїхати, Гомере.

"Гагарка-1". Геніально, Гомере.

Вона полетить, тільки якщо підпалити запал.

Що таке в біса "гагарка"?

-Така пташка, яка не вміє літати. -Щось схоже на папугу?

Готові?

Янгстаун завжди був справедливим, Отісе, але…

ви просите мене звільнити половину міста.

Шахта не дає того, що десять років тому, Джоне.

А ми платимо повну зарплатню за половину виробітку.

А якщо відкрити нову шахту?

Там ще є вугілля, Отісе. Тільки б дістатись до нього.

Вугілля у Коулвуді закінчується, м-ре Гіккам.

Швидко!

-Десять. -Дев’ять. Вісім. Сім. Шість.

П’ять. Чотири. Три. Два…

Божечку, вона летить прямо в шахту!

Я ж казав, що ми самі не знаємо, що робимо!

О ні.

-Не можу повірити. -Рухайся.

Святий боже, я думав, це снаряд!

Я думав, то бісові росіяни атакують.

Хлопцю буде непереливки.

Так ось чим ти займався у підвалі?

-Так, сер. -Дідько, Гомере.

Ти ж міг убити когось цією ідіотською штукою.

Знаю, сер. Вибачте.

Гомер хоче будувати ракети. Так, Джоне?

Він уявлення не має, ким хоче стати.

Але я знаю, хто він. Він — небезпечний злодій.

-Тату. -А також той, хто допоміг йому.

Айк Биковські, так? Якщо я тебе ще раз спіймаю

на території компанії, ти так просто не відмажешся, зрозумів?

-Так, сер. -Тоді марш додому.

Слухаю.

Який номер тунелю?

Він назвав мене злодієм, мам, перед усіма.

-Як він міг? -Це було геть неправильно з його боку.

Він би ніколи не сказав так про Джима.

Якби він спіймав Джима на гарячому,

то, певно, посміявся б і сказав: "Це мій синок".

Знаю, його іноді складно зрозуміти, Гомере,

-але він тебе любить. -Шахту любить. Навіть більше, ніж Джима.

-Навіть більше, ніж тебе. -Та годі вже.

І що це йому принесло?

Нічого, крім плями на легені.

Ти не розумієш, що мені дає шахта. Не розумієш, бо ти ще малий.

Але скоро зрозумієш.

Я ніколи туди не полізу.

Тобі краще поговорити з сином, Елсі,

а то він дуже буйний.

-Де мої запчастини для ракети? -Там, де їм і місце.

Квентіне, знаєш, ракета пролетіла щонайменше 30 м.

Або навіть 60.

Гей. Припини, Рою Лі!

-Смерть тобі, сучий сину. -Досить. Зараз моя черга.

Слухай. Що з тобою?

Чувак, нам треба на той ярмарок,

а не сидіти тут, як телепні.

У мене погані новини для тебе, Гомере. Ми — телепні.

І до того ж, хіба твій тато не заборонив нам збирати ракети?

Ні. Він заборонив збирати ракети на території компанії.

Ти розумієш як далеко нам треба йти, щоб вийти за межі її території?

-Так. Нам треба дійти до Снейкрута. -Снейкрута?

-Це 13 км. -Не так і далеко.

Могли б навіть пішки дійти.

Пішки, так. Фантастична ідея.

Ходімо! Давайте!

Та що в біса з тобою таке, Гомере?

У мене з ярмарком такі ж шанси,

як у тебе з футбольною стипендією.

Я знаю, що буду шахтарем. Я знав це від самого народження.

-А що поганого у видобутку вугілля? -Нічого, Рою Лі. Вугілля — це круто.

Саме через це твій вітчим — найбільший пияк у Західній Вірджинії.

Я не жартую, хлопці! Ви самі знаєте, та шахта вас повбиває.

Ви чули історію про те, як помер тато О’Делла?

-Гомере, облиш це, чувак. -Замовкни, Гомере.

Плита перебила йому шию і відрізала голову.

-Мерзотник! -Замовкни! О’Делл!

Злізь з мене!

Гей, хлопці, ми шукаємо шосе 52.

-Хлопці? -На розвилці ліворуч.

І ще приблизно вісім км.

Дякую.

Ви помітили, як вона поглянула на мене?

Чувак, ви всі хочете бути шахтарями,

тому вперед, будьте шахтарями.

Отам.

Скажи нам чесно, Гомере.

Які у школярів із Коулвуда шанси

виграти Національний науковий ярмарок?

Один до мільйона, О’Делл.

Такі хороші?

Чого ж ти одразу не сказав? Твоя взяла. Віддай мені це.

Квентіне.

Що?

-І задля цього ми перлись 13 км? -Ага, круто. Як назвемо цю місцину?

-Як щодо "Трясовини"? -Або "Нічия Земля"?

Чи Кейп Коулвуд. Це просто ідеально.

Ми могли б збудувати тут блокгауз і пусковий майданчик.

Навіть зробити випробувальний стенд!

РАКЕТНА АГЕНЦІЯ КОУЛВУДУ

Шановний д-ре фон Браун.

Наш майданчик для запуску, названий Кейп Коулвудом,

уже на стадії завершення.

Завдяки щедрості місцевих підприємців.

Вражені нашими зусиллями,

усі охоче допомагають, надаючи матеріали.

Нам дуже пощастило мати підтримку наших однокласників.

Та й уся спільнота Коулвуда нас підтримує.

МІСЯЦЬ АБО СМЕРТЬ

Гей ти, ракетний хлопче. Марс у той бік.

Але ніхто настільки не заохочує нас, як мій тато.

Ні, у компанії немає зайвого цементу для пускових майданчиків.

-Я просто хотів спитати. -До того ж, я казав, досить з мене ракет.

Ти казав, досить ракет на території компанії.

А Снейкрут компанії не належить.

-То що, ти ходиш туди за 13 км? -Так, сер.

Скажи мені дещо, Гомере.

Чим саме займається цей Вернер фон Браун

і вся його компанія німців?

Тому що, як на мене, то це все маячня.

Ти вважаєш, що наздогнати росіян у космосі — маячня?

Коли новизна згасне, усіх їх позвільняють.

Тоді, певно, муситимуть шукати справжню роботу.

Працювати в шахті?

Послухай.

За допомогою вугілля виробляють сталь. А якщо сталі немає, то нема й держави.

Якби в тебе було чим думати, ти б це знав.

Ну й хто це? Зачекайте.

Гаразд, послухай. Я послав інженера оцінити можливість нового ходу.

Там залишилося трохи цементу,

але його трохи намочив дощ, тому він може бути непридатний.

Але якщо хочеш, він твій.

Дякую, тату.

Буду за хвилину.

І міс Райлі просила, щоб ви записали результати.

Отримаєте оцінки, коли вона вернеться. У вас є година.

Молекула калієвої солі містить атом калію.

Якщо змішати його з цукром і підігріти…

отримаємо три частини кисню, дві частини вуглекисного газу,

а також інші побічні продукти.

Іншими словами, гази, що розширюються.

Можемо створити чудове ракетне пальне.

Пахне, як цукерка.

Краще починайте.

Гаразд, хутчіш. Виливай.

М-ре Болден, ви часом не бачили м-ра Биковські?

Він більше тут не працює.

Твій батько відіслав його до шахти.

Це все через мене, через те, що ви допомогли мені.

Годі. Твій батько — справедлива людина.

Він мусить бути суворим.

До того ж, він зробив мені послугу, перевівши мене.

Що ви таке кажете?

Тут я можу заробити удвічі більше.

Справді?

У мене в Європі є родичі, яким важко після війни.

Тому моя фінансова допомога їм дуже потрібна.

Повір мені, зайві гроші мені не зашкодять.

Мені шкода, що я більше не зможу зварювати для тебе ракети.

Це на щастя.

Ви б могли навчити мене зварюванню?

-Зварювання — то непросто, Гомере. -Я навчусь.

Не здаєшся, га?

Не можу.

-Ходімо, сину. -Добридень, м-ре Болдене.

Гей, Гомере. Чув, ти казав Айкові,

що сьогодні знову запускатимеш ракету?

Я б охоче на це подивився.

Дев’ять. Вісім. Сім

Шість. П’ять. Чотири. Три.

Обережно! М-ре Болдене!

-М-ре Болдене, з вами все гаразд? -Так, усе добре.

-Пробачте. -Все гаразд.

Гомере, я був пілотом під час Другої світової війни.

І коли ця ракета пролетіла на мене, мені здалося, що я повернувся у ті часи.

Покажи цю штуку.

Якісне зварювання, Гомере.

Але від вихлопу розплавилася шайба.

Ми називаємо це соплом.

Синку, ти можеш називати це як завгодно,

але вам варто дістати кращу сталь, яка б витримувала високу температуру.

Сталь десятої чи двадцятої марки, мабуть, підійде.

-Можу вам замовити. -Було б чудово, м-ре Болдене.

Але вона досить дорога.

Двадцять кілометрів залізного брухту, який досить просто підважити.

А що ми скажемо залізничникам,

які зловлять нас за розбиранням колії?

Сюди потяги не ходять. У нашому окрузі багато занедбаних колій.

Шахти закриваються, колії іржавіють.

-Вісім доларів двадцять центів. -Це справді коштує 8.20?

За тонну.

Ходімо.

-Тягни! -Та ця штука сама по собі важить тонну.

-Сто вісімдесят кілограмів. -Сто вісімдесят кільграмів?

Ну-ну.

О’Делле, ти кажеш, ця штука коштує долар і 65 центів?

О’Делл?

Шахта покинута. Погляньте на корозію. Закрита у 1951-му році.

-Чорт! -Піднімайте!

Просто піднімайте!

Допоможи. Давай!

-Облиш це! Просто зупиніть потяг. -Рою Лі!

-Зупиніться! -Зупиніться! Там немає колії!

-Зупиніться! -Зупиніться!

-Зупиніться! -Ні! Зупиніться!

-Зупиніться! -Зупиніться!

Сталь SAE 10-20.

Критично важливим є кут у 30 градусів.

Коли паливо згоряє, виникає контрольований вибух.

Сопло скеровує потік гарячого газу,

який може досягти швидкості звуку, коли виходить з отвору сопла!

Гей, Квентіне. Вибач.

Це називається конусний отвір.

Знімаємо потрошку.

ГАГАРКА-V

А зараз плавиться. Добре.

Мене хвилює, що маси ракетного пального

в порівнянні з масою порожньої ракети буде недостатньо.

-Його хвилює, що вона буде заважка. -Чому б її не подовжити?

Довжина збільшить об’єм для пального і не дуже збільшить масу.

Чудова думка.

Так.

Ось вона!

Гадаю, у нас в ракетному пальному виникають повітряні бульбашки.

Коли вони стикаються з вогнем, то стають камерами згоряння.

Думаю, нам потрібна якась в’яжуча рідина.

-Як щодо бензину? -Це хороша ідея.

"Чотири обгорілих тіла старшокласників

було знайдено сьогодні вранці, коли вибухнула їхня іграшкова ракета".

Спирт. Тобто спирт же стабільний. І випаровується швидко.

Так, але спирт має бути 100%-им.

Нам не підходять розбавлені рідини, які продаються в магазинах.

Уявлення не маю, де його можна знайти.

Послухайте. Я знаю одних хлопців, давайте я з ними потеревеню?

Я не скажу ні слова.

Це ракетне пальне чи що?

Чудово.

І як вони про це дізнались?

Від мого брата.

Якщо ми налажаємо і цього разу, увесь округ з нас сміятиметься.

-Кого хвилює, що вони думають? -Тобі легко казати, Квентіне.

-Ти звик, що з тебе глузують. -Гаразд. Квентін має рацію.

Гомере, тобі не потрібно нікому нічого доводити.

Пам’ятай про це. А зараз іди запускати свою ракету.

-Гомере! -Привіт, Дороті.

-Ця штука дійсно підніметься в небо? -Ну…

Краще б вона полетіла…

а то ти помреш незайманим.

А ви не можете знайти собі кращого заняття?

У нас немає занять по суботах.

Ви, дівчатка, зараз єдина розвага в місті.

Ми хотіли поїхати на війну, але потім подумали:

"А чому б не подивитися, як Гомер себе підриватиме?"

Це дійсно смішно, Джиме.

Гомере, починайте. У нас часу мало

Замовкни, Джиме.

-Усе готове? -Чекай.

Як це — "чекай"?

Ти куди?

-Та давайте вже. -Добре.

Вона не злетить, поки хтось не потягне за шнур.

Десять.

Дев’ять. Вісім. Сім.

Шість. П’ять. Чотири.

Три.

О Боже!

Це чудово!

Гомере, то було неймовірно!

Ходімо, Дороті.

Я скажу, що тут неймовірне.

Капітан футбольної команди до тебе ревнує.

І що ти зараз думаєш про науковий ярмарок?

Думаю, в нас є шанс.

Ну, з Богом.

Тітка Джоан не бачила вас десь півтора року.

-Ти схожий на сосиску. -Ні, зовсім не схожий.

З днем народження, Гомере.

Вона розтягнеться.

Не забудь подякувати їй у листі.

-Добре. -Джоне?

Ох, з днем народження, Гомере.

А це я отримала поштою. Напевно, подарунок від бабусі.

Це фотографія з автографом.

-Бабусиним? Краще б шкарпетки. -Вернера фон Брауна.

Хм, як же він дізнався, коли в тебе день народження?

Він і не знав.

"Любий Гомере, мої вітання з початком конструювання ракети.

Продовжуй навчатися і, можливо, одного дня…"

Хлопче, ти б краще своїм рідним містом цікавився,

замість витрачати свій час

на якогось Вернера фон Брауна та якийсь мис Канаверал.

Джоне, це ж його день народження.

Гаразд, Гомере. Я…

Так?

Гомере, знову починаються розмови про страйк…

-Твій батько… -Так, у нього повно клопотів.

Знаю. Ну але мені начхати!

"Принципи дизайну керованих ракет".

Я давно попросила міс Вотерс замовити її для тебе, а книга надійшла тільки зараз.

Знаю, що ця математика складна для тебе. Для мене теж.

Числення, диференціальні рівняння…

Ні. Я вивчу математику.

Це чудово, міс Райлі. Я все вивчу.

Це найкращий у світі подарунок для мене.

Дякую. Піду покажу хлопцям.

-Квентін, напевно, зійде з розуму… -Господи.

-Дивись куди йдеш. -Пробачте.

-Де ти це взяв? -Це я йому подарувала.

Бувайте, міс Райлі.

Міс Райлі, наше завдання — дати цим дітям освіту, а не безпідставні надії.

Безпідставні надії?

Ви хочете, щоб я тихенько сиділа

і дозволяла їм дихати вугільним пилом до кінця життя?

Міс Райлі, час від часу

якийсь щасливчик потрапить по стипендії до університету.

А решта працюватиме у шахті.

А я вірю у тих, кому не пощастить.

Я мушу, м-ре Тернер, інакше сама збожеволію.

Добре.

Гомере.З днем народження, синку.

Добрі новини для тебе, Гомере.

Привітайся з Фредом Смітом з університету Західної Вірджинії.

-Вітаю, Гомере. -Доброго дня, сер.

М-р Сміт хоче, щоб Джим грав там у футбол.

Він пропонує йому стипендію.

-Отакої, вітаю, Джиме. -А ти граєш, синку?

Ні, Гомер запускає ракети. Такі, що "вжух" і все таке.

Ну, ракети — не зовсім моя спеціалізація.

Але старайся і, може, теж потрапиш у коледж.

Ага, на стипендію з наукової фантастики.

Джиме.

Шановний д-ре фон Браун, дякую Вам за світлину з автографом.

Вона мене надихатиме на подальшу роботу

й участь у доленосному для нас науковому ярмарку навесні.

Сьогодні запускаємо ракету.

Може, ти б хотів подивитись.

Я маю ще багато справ.

Як так, що в тебе ніколи немає справ, коли Джим грає?

Ти не пропускаєш жодної гри.

Коли запуск?

Десь о 16:00.

Не можу обіцяти…

Хтось надто близько притягнув опору.

Слухаю?

Ох, дякувати Богу. Так, зараз буду.

Ніхто не постраждав.

Вперед, ракетники!

Десять. Дев’ять. Вісім.

Сім. Шість. П’ять. Чотири.

Три. Два. Один. Запуск!

Побачив? Бачиш?

-Ні. Так. Бачите? -Так, бачу.

-Скільки часу? -Десь 12 секунд.

-Хто з вас Гомер Гіккам? -Це я, сер.

Я Безіл Торп із "Блуфілд Телеграф".

-Можна поставити тобі кілька запитань? -Звісно.

"Срібний циліндр вистрелив, залишаючи після себе стовп полум’я та диму,

обганяючи вітер і злітаючи в небо,

запущений хлопцями-ракетниками зі школи Біг-Крік.

Ці хлопці використовують силу розуму, а не тіла,

і грають не в футбол, а в вогонь Аполлона".

-Привіт, Гомере. -Привіт, Дороті.

-Постав свій автограф на газеті. -Звичайно.

Я впевнена, що колись ти станеш відомим.

Г-О-М-Е-Р.

Хто тут Гомер Гіккам?

КАБІНЕТ

Перепрошую.

-За що платники податків заплатили… -Що відбувається?

Міс Райлі, це вас не стосується.

Ви тримаєте цих хлопців у наручниках.

Ви тримаєте цих хлопців у наручниках в школі, м-ре Тернер.

Ви, певно, чули про лісову пожежу біля Велча минулого тижня.

Згоріло багато дерев.

-І обладнання. -Зніміть з них наручники.

Поблизу дороги знайшли ракету.

Ми знали, зайнялося від неї.

Але не знали, звідки вона взялася,

до сьогоднішнього ранку.

М-ре Гіккам, ви знаєте місцезнаходження всіх своїх ракет?

Ні, сер. Не знаю.

Якби ти був повнолітнім, то зараз би сидів у в’язниці.

-Знаю, тату. -Гомере, я тебе не розумів.

Часто сердився на тебе.

Але, хлопче, це вперше, коли мені за тебе соромно.

Припини!

-Досить! -Сідай в авто, Гомере!

Гомере, сідай в авто!

Ідіот! Мені слід було тебе вбити.

Ми не в шахті, Гіккаме.

-Це не твоя справа. -Синку, сідай в авто до Гомера.

Слухай сюди, ти, п’яна падлюко.

Якби батько хлопця був живий, він би тобі показав.

Тому я зроблю це замість нього.

Якщо я побачу його з синцем, ти отримаєш новий шрам.

Якщо він буде шкутильгати, тобі знадобляться милиці!

Чуєш? Ти мене чуєш?

-Щоб ти знав, я пожаліюсь у профспілку! -Та пішов ти разом зі своєю профспілкою.

Твій батько був одним із найкращих людей, які на мене працювали.

Мені пощастило його знати.

Ходімо.

Ходімо розвіємося.

БУТИ ВЕСЕЛИМ МУДРО

Вони бачили, як нас арештовували.

Фактично, ми колишні в’язні. Вони ніколи не танцюватимуть з нами.

Господи, Квентіне. Ти нічого не знаєш про жінок.

Я чув, що вона розійшлася зі тим недалеким спортсменом.

Бувай, безнадійний.

Привіт, Гомере.

Привіт, Дороті.

Джиме, глянь, хто тут.

Тобі хіба не пора спати?

Ходімо.

Джиме.

Молодець.

Привіт, Валентін.

Я рада, що тебе не посадили.

Було цікаво спостерігати за тим, як твої ракети летіли в небо.

А ти бачила фільм "Франкенштейн зустрічає Людину-вовка?"

Гомере! Ми тут!

Гомере!

Що це?

Мамо!

Мамо! Що…

Твій батько завжди мусить бути героєм.

Клянуся, якщо він загине, я не проллю і сльозинки.

Підіймається!

Хто це?

Це Айк Биковські.

Биковські.

Це Джон Гіккам.

Тату!

Тріснув кабель. Можливо, розбило йому голову.

З дороги!

Відійдіть, люди. Дайте нам пройти.

Я скажу тобі от що, Гомере.

Із десяток людей сьогодні загинуло б, якби не твій батько.

Дякую, лікарю.

Бувайте.

Лікар каже, що ваш батько може втратити око.

Його відправлять до лікарні в Чарльстон,

але компанія не оплатить повне лікування.

Я піду до шахти і попрошу Джейка Мозбі взяти мене на роботу.

Ти не можеш, Джиме. Ти повинен вчитися.

Наш будинок належить компанії, мамо, як і половина меблів у ньому.

Якщо ти вилетиш, то втратиш стипендію.

Гомере, я найстарший. Це мій обов’язок.

Я піду працювати шахтарем.

-Ось, м-ре Тернер. -Дякую.

Видобувати вугілля — почесне ремесло, м-ре Гіккам.

І цього не треба соромитись.

Міс Райлі!

Увімкни ліхтар, хлопче.

Пам’ятаєш, коли ти мені їх подарував, Джоне? Вуглецеві кристали з шахти.

Так. Під час медового місяця. У Мертл-Біч.

І ти сказав…

"Ти завжди хотіла діамантів, але це найкраще, що я можу тобі дати.

Я б хотів, щоб то були діаманти".

Джоне, я ніколи не хотіла діамантів.

Цей рік

був дуже важким для шахти.

Сварки й розмови про страйк.

А нещасний випадок лише все погіршує.

У певному сенсі…

це я винний у тому, що сталося з м-ром Биковські.

Послухай, Гомере.

Місяць тому

я пропонував Айку вернутись до майстерні,

але він не захотів.

Він залишився працювати в шахті, бо там краще платили.

Це було його рішення. Розумієш?

Так, сер.

І що ж, добувати вугілля так погано, як ти собі уявляв?

Мабуть, ні.

Але майже.

Усі передають тобі привіт. Майкл та Біллі.

Валентін Карміна.

-А міс Райлі? -Ми її рідко бачимо.

У неї з’явився новий хлопець із Велча.

Розкажи, як там внизу?

Із часом звикається.

До того ж, видобування вугілля має свої принади.

Ось помацайте.

Чувак, не дивно, що мій вітчим так добре лупцює.

Після місяця у шахті ти його легко вирубиш.

Ну, час у мене є.

-До зустрічі. -Бувай.

Побачимось, Гомере.

В ім’я Христа ми молимось.

-Амінь. -Амінь.

Ми вдячні тобі, Гомере, за те, чим ти жертвуєш заради нас.

Дуже скоро ти зможеш вернутись до школи та закінчити навчальний рік.

Я не вернуся до школи.

До кінця семестру всього кілька тижнів, я продовжу працювати.

Я гадаю, тобі потрібно закінчити школу.

Ну, скажи йому, Джоне.

Гомер вже більше не дитина.

Я не можу нічого йому наказувати.

Кажу тобі, Джоне, людей поскорочували не за контрактом.

-Ну, компанія зробила, що могла. -Профспілці це не сподобається.

Не поспішай, Джейку. Це мій перший робочий день.

Гей, Ленні, як він тобі?

Увесь у свого старого, Джоне. Радий, що ти повернувся.

Дякую.

Здоров. Я йду в забій. Хочеш зі мною?

Хоча в мене й немає того папірця з університету,

вони мене слухають.

-Знаєш чому? -Бо ти знаєш більше за них.

Звісно, більше.

Гомере, я знаю цю шахту так, як людину.

Варто мені лиш роздивитись навкруги…

З тобою все гаразд?

Я не боюся вугільного пилу.

Чорт, Гомере, я народився для цієї роботи.

Не здивуюсь, якщо і ти відчуєш те ж саме.

Давай поглянемо, як видобувається вугілля!

Елсі.

Зачекаєш з обідом? Мені потрібно подзвонити.

Гомере.

Я сьогодні була в магазині і чула цікаві розмови.

Господи, як важко цьому місті щось тримати в таємниці, правда?

Але, здається, я непогано впоралась. Знаєш, ходять чутки,

що я їжджу до Велча до якогось хлопця.

Я би хотів, щоб це було правдою.

Лікарі кажуть, що лімфома Ходжкіна може дати ремісію, тож час у мене є.

Я можу чимось вам допомогти?

Ти можеш мені пробачити.

-За що? -Моя місія — викладати.

І я думала, якщо ви поїдете на ярмарок,

отримаєте стипендії,

станете відомими і зробите щось визначне в житті,

то й моє життя щось означатиме.

Гомере.

Знаєш що?

Іноді ти не повинен слухати інших.

Лише себе самого.

Тобі не місце в тій шахті.

Знаєш чому? Тому що в тебе, думаю, інші плани.

Ти маєш щось знати. Я пишаюсь тобою.

Справді. Щоб ти не обрав.

ВИСОТА І ДІАПАЗОН ПОЛЬОТІВ РАКЕТ

Перепрошую, пані. Квентін вдома?

Квентіне.

Гомере, ти сам розв'язав це рівняння?

Якщо обчислення правильні, це доводить…

-Що не ми спричинили ту пожежу! -Квентіне, що ти робиш?

Отже, того дня ми не могли знайти лиш ракету "Гагарка-XIIІ".

І наші розрахунки часу падіння для "Гагарки-XII",

абсолютно ідентичні, дають результат у приблизно 14 секунд.

Якщо допоможеш з тригонометрією, Квене,

ми зможемо вирахувати, де приземлилась та ракета.

1 928 км?

1,9 км.

-Гомере. -Що?

Ти ж не скажеш Рою Лі та О’Деллу, де я живу?

Та живи ти хоч у будинку губернатора.

Вони все одно думатимуть, що ти дивак.

Побачимось на світанку.

Тобі хіба не треба йти у шахту?

Я більше там не працюю.

Раз.

Два.

Дев’яносто-дев’ять.

Сто сім.

Сто двадцять шість.

Тобто то 1 920 м. Вона має бути десь тут.

Що ми робимо не так?

Не знаю. Щойно знову перевірив розрахунки.

-Того дня був вітер? -Не пам’ятаю.

Тому що якщо був, то з заходу.

І відкинув ракету…

отуди.

Геніально!

Пов’язані…

М-ре Геєс, куди ви так поспішаєте?

Усі по місцях.

Міс Стентон, міс Блу, ну ж бо. Сядьте на місця.

М-ре Генкок. Це й вас стосується, м-ре Вілсон.

-Міс Райлі, що тут відбувається? -То не вони підпалили ліс, м-ре Тернер.

Перш за все, ви не учень цього класу.

Ви теж ні, м-ре Тернер. Дозвольте хлопцю довести свою правоту.

А по-друге, ця ракета нічого не доводить.

Ви ж самі підтвердили, що не знаєте, загубили кілька ракет.

Ви не зможете переконливо довести,

що якась ракета не спричинила пожежу.

Зможу.

Тобто ви, покинувши школу,

стали не тільки експертом з ракетобудування,

а ще й з тригонометрії?

-Я не казав, що я… -Шахта навчила вас більше…

аніж школа.

Дозвольте хлопцю висловитись. Починай, Гомере.

Отже, вогонь спалахнув біля Велча,

що лише за п’ять кілометрів від пускового майданчика.

На момент пожежі ми могли запустити ракету лише на півтора кілометра…

і саме там знайшли її, м-ре Тернер.

Розумієте, м-ре Тернер, та ракета падала впродовж 14 секунд, що означає,

що вона піднялася на висоту 900 м.

А згідно з формулою, S дорівнює одній другій A помножити на Т в квадраті,

де S — висота, А — гравітаційна константа, або ж 32,

а Т — час, протягом якого ракета знижувалася.

-Швидкість — прискорення… -Покажи йому, Гомере.

…помножене на час. Вам усе зрозуміло, м-ре Тернер?

Гаразд. Нас усіх це вразило.

Але чи не могли б ви тоді сказати, хто спричинив пожежу, якщо не ви?

Що це?

Що б це не було, це геніально. Пластини працюють на пружинах.

Це зовсім не ракета. Це аеронавігаційний сигнал.

У Велчі є аеропорт. Прямо над тим місцем, де почалася пожежа.

М-ре Гіккам, зайдіть до мене в кабінет, коли повернемось до школи.

Ви ж братимете участь в науковому ярмарку, правда?

-Так, сер. -Якщо ви представлятимете нашу школу,

вам слід бути її учнем.

Кайфово.

Зробиш креслення, щоб м-р Болден сконструював?

Дай погляну.

-Так. -Гомере.

Привіт, тату.

-Звідки це все тут? -То не через нас спалахнула пожежа.

-Це нам віддали. -І то була не наша ракета.

Вам усім пора додому.

Так, сер.

То через це ти пропустив сьогодні роботу?

Так, сер.

Я думав, ти забув про цю маячню, Гомере.

-Гадав, що ти цим більше не займатимешся. -Тату, це не маячня.

Сину, я не сперечатимусь з тобою.

Але мушу сказати, що я тобою дуже пишався впродовж останніх тижнів.

Ти чудово впорався з роботою в шахті.

Якщо ти так продовжуватимеш, то скоро посядеш моє місце.

Усі так кажуть.

Ти хоч уявляєш, як би я пишався?

Гадаю, що я справді хочу сказати…

якщо ці ракети такі важливі для тебе,

так тому й бути. Тільки будь обережний.

Думаю, це не найгірше у світі хобі.

Але це не причина пропускати роботу. І ти повинен це пам’ятати.

Тому ходімо пояснимо все Джейку.

Скажеш, що відпрацюєш сьогодні нічну зміну.

Ні.

Шахта — це твоє життя. Не моє.

Я більше ніколи туди не повернуся.

Я хочу полетіти в космос.

Гомер Гіккам, Рой Лі Кук, Квентін Вілсон

та Шерман О’Делл зі школи Біг-Крік

нагороджуються за успіхи в аматорському конструюванні ракет.

Не віриться, що ми перемогли хлопця з собакою-роботом.

Я думав, що те прозоре вухо виграє.

Міс Вейд зараз організовує поїздку, але…

ви мусите вирішити, хто з вас поїде в Індіанополіс.

-Ми всі їдемо. -Так.

Синку, я б теж так хотів, але в нас немає можливості відіслати вас усіх.

Лише одного. Повідомте мені до п’ятниці.

Ви чудово впоралися зі своїм завданням.

Мені треба позичити валізу, а також записати ваші адреси,

щоб надсилати вам листівки.

-Замовкни. -Гей.

Та годі тобі, чувак. Ти ж знаєш, Гомере, це будеш ти.

Так.

Передай привіт великому світові.

-Ми знаємо, чого хочемо? -Так!

-Ми це отримуємо? -Ні!

Усі, хто за страйк, скажіть "так!"

-Так! -Так!

-Уперед! -Так!

Давайте покажемо їм! Страйку "так!"

Страйк!

Цього разу все серйозно.

Усі кажуть, це буде затяжний страйк.

Буде, я теж так думаю.

Невдячні сучі сини.

Мамо, ти не бачила зелену валізу?

-Дивився на горищі? -Так.

Тоді не знаю. Джоне, де наша валіза?

Якого чорта я маю знати, де наша валіза?

Не знаю, любий.

-Джоне. -Не виходьте на вулицю!

Верноне!

-Я вб’ю того покидька. -Не будь дурнем.

І що ми робитимемо?

Нічого. Той п’яний мерзотник і в сарай не влучить.

-Він хотів тебе вбити. -Ти не можеш нічого не робити…

Це не твої проблеми, Гомере.

У тебе є важливіші справи, за них і хвилюйся.

Іди шукай свою валізу.

Забудь про це, Гомере.

Замовкни, Джиме!

Слухай, мені шкода, що так усе відбувається. Але я в цьому не винен!

-Що ти від мене взагалі хочеш? -Притримай язика, Гомере.

Перемога в Індіанополісі відкрила б мені двері в коледж!

А потім і до роботи на мисі Канаверал! Тут немає перспектив.

Місто вмирає! Шахта вмирає! Це відомо всім, окрім тебе!

Якщо ти так хочеш звідси поїхати, то давай, вали!

-Так, поїду! -Давай!

Але я поїду назавжди! І ніколи більше не повернусь!

Ласкаво просимо до Індіанаполіса.

Серед гостей ярмарку будуть визначні представники

усіх галузей національної наукової спільноти.

Ярмарок буде відкритий для відвідувачів упродовж двох днів.

А потім приїдуть судді, щоб визначити переможців.

Якщо засікти, скільки ракета летіла, ми розрахуємо

висоту польоту.

Хочете побачити?

А це сопло Лаваля. Знаєте, для чого воно?

ЕННЕССЕ "ЛЮДИНА, ЩО ЗМЕНШУЄТЬСЯ"

Два, будь ласка.

Судді завжди обирають найдорожчі експонати.

-Виграє хлопець з біосферою. -Я так не думаю.

Ставлю на того хлопця з ракетою.

Ти її бачила? Дійсно класна.

М-ре Овенз, підійдіть до служби безпеки.

У нас не так багато часу, Рою Лі. Судді прийматимуть рішення завтра.

Ми нічого не зробимо без м-ра Болдена.

А його не підпускають до майстерні.

Вони навіть забрали мою фотографію д-ра фон Брауна.

Вони вкрали все.

Леоне, ти що тут робиш? Тебе не повинні тут бачити.

Я знаю, Елсі, але в Гомера проблеми.

Елсі, я не можу втихомирити цей страйк.

Начальники тебе послухають. Вони зроблять так, як ти скажеш.

Я не збираюсь кланятись перед цими нікчемними профспілковими щурами.

Ось що це для тебе означає? Не можеш переступити свою гордість?

Ні, це на краще для Коулвуда.

Якщо шахта не працюватиме, місто загине.

Гадаєш, спілці це важливо?

Вони лише жадібні покидьки…

Припини, Джоне.

Одного разу Гомер сказав, що ти любиш шахту більше за сім’ю.

Я тебе захищала, тому що не хотіла в це вірити.

Багато жителів цього міста допомогли Гомеру.

Вони допомогли йому збудувати ракети. Спостерігали за їхніми запусками.

Але не ти, Джоне. Тебе ніколи не було поруч.

Заради бога, Джоне, я не прошу тебе повірити в свого власного сина.

А лише допомогти йому. Якщо ти йому не допоможеш, я покину тебе.

Знайду роботу, чого б це не було варто, щоб поїхати звідси.

Я житиму на дереві, але не з тобою. Не сумнівайся.

І куди ти поїдеш?

У Мертл-Біч.

Ми всі знаємо, що це не покращить наше становище.

Принаймні, не надовго.

Ми знаємо, ти зробив для нас, що зміг.

-Джейку. -Дякую.

-Леоне. -Так, Джоне.

А хіба у тебе немає роботи?

Усе запаковано й відправлено.

Будь на зупинці о 8:00.

Добре, мамо. Але як ти…

Це твій тато, Гомере. Це твій тато допоміг.

Покажи їм там, Гомере!

Так!

-Щасти, любий. -Бувай.

Дякую, тату.

Коли спалюється ракетне пальне,

виділяється газ, який проходить

через конвергентну секцію сопла.

Якщо газ продовжує йти крізь сопло

із швидкістю, меншою за швидкість звуку,

тоді

він ущільнюється у дивергентній секції,

-зв'язується… -Лайл Веллз та Джин Купер,

школа Шредер, Мак-Мінвіль, штат Орегон.

А зараз, пані та панове, настав момент, якого ми всі чекали.

Найвища дослідницька нагорода за досягнення в галузі науки,

відзнака переможця Національного наукового ярмарку вручається

Гомеру Гіккаму, Квентіну Вілсону, Рою Лі Куку та Шерману О’Деллу,

школа Біг-Крік, округ Мак-Дауелл, штат Західна Вірджинія.

Том Вебстер, Державний коледж Вірджинії. Хочу з вами поговорити про стипендію.

Джек Палмер, Технічний коледж Вірджинії. У нас найкраща наукова програма в штаті.

Вітаю, синку. Успіху тобі.

Що він сказав?

-Хто? -Фон Браун.

То ж був Вернер фон Браун. Ти щойно потиснув йому руку.

-Я так тобою пишаюся, Гомере. -Дякую, мамо.

Його тут нема, любий.

А де міс Райлі?

Добридень, міс Райлі.

Гомере.

-Привіт. -Привіт.

Вам вдалося! Я була в цьому впевнена

Хлопці-ракетники вступили до коледжу.

-Ми всі отримали стипендії. -Знаєш що?

Від сьогодні я щороку

хвалитимимусь перед учнями тим,

що колись навчала Гомера Гіккама та хлопців-ракетників.

Може, одного дня

хтось із них піде по вашій стежині.

Знаєш, на це потрібен час.

Можна, я на хвилинку?

Чому вони у всьому звинувачують нашу компанію?

Потрібна помпа. Хоч щось урятуйте.

-Привіт, тату. -Привіт, Гомере.

Я хотів сказати, який я вдячний за те, що ти для мене зробив.

Знаю, це далось тобі непросто.

Ми запускаємо нашу останню ракету сьогодні о 17:00,

-думав, може, ти б хотів прийти… -У мене багато роботи.

Зрозумів. Я лиш спитати хотів.

Чув, ти там зустрів свого героя.

Але не впізнав його.

Послухай…

я знаю, що ми часто дивимося на речі по-різному.

Точніше, наші погляди взагалі рідко співпадають.

Але я вірю, що я досягну чогось в цьому житті.

І не тому, що я не такий, як ти.

А тому що я такий самий.

Я можу бути таким же цілеспрямованим і непохитним.

Я сподіваюся, що буду такою ж хорошою людиною, як ти.

Звичайно, д-р фон Браун — видатний учений,

але не він мій герой.

МІС РАЙЛІ

-Наша остання ракета. -Так, запускаймо.

-Приготуй дроти, гаразд? -Так.

Маю одну справу.

-Привіт, Гомере. -Привіт.

Вітаю з перемогою на ярмарку.

Дякую.

Це найбільша подія, яка тут сталася.

Я тут думала, Гомере, якщо в тебе є час…

Вибач, Дороті.

-Щасти. -Дякую.

Увага всім, можна хвилину уваги, будь ласка?

Давай, Гомере, запускай.

Ми запустимо ракету за хвилину, а спочатку хотіли б висловити нашу подяку.

Якби не всі ви…

ми б ніколи не поїхали ні на який ярмарок.

Ми б усе ще підривали мамин паркан.

Нам це вдалося завдяки вашій допомозі та підтримці.

І ця ракета для всіх у Коулвуді.

Дехто повірив у нас навіть до того, як ми самі повірили у себе.

Ми б хотіли присвятити цю ракету їм.

Айку Биковські.

М-ру Болдену, який так багато для нас зробив.

Mіс Райлі, яка першою нас надихнула.

А також ми б хотіли присвятити цю ракету

моїй мамі та…

моєму татові.

Знаєте, вона не полетить поки хтось не натисне кнопку.

Можеш це зробити, якщо хочеш.

Десять, дев’ять…

Вісім, сім, шість, п’ять,

чотири, три, два один!

Поглянь, Гомере.

Ця пролетить багато кілометрів.

УСІ ХЛОПЦІ-РАКЕТНИКИ ЗАКІНЧИЛИ КОЛЕДЖ.

КВЕНТІН СТАВ ІНЖЕНЕРОМ-ХІМІКОМ У НАФТОВІЙ ІНДУСТРІЇ.

РОЙ ЛІ СТАВ АГЕНТОМ ІЗ ПРОДАЖУ АВТІВОК, А НА ПЕНСІЮ ПІШОВ БАНКІРОМ.

О’ДЕЛЛ МАЄ СВОЄ РАНЧО, А ТАКОЖ СТРАХОВУ АГЕНЦІЮ.

ЕЛСІ ГІККАМ ПЕРЕЇХАЛА ДО МЕРТЛ-БІЧ У 1979-МУ РОЦІ.

МІС РАЙЛІ ПОМЕРЛА У ВІЦІ 31 РОКУ ВІД ХВОРОБИ ХОДЖКІНА.

ДЖОН ГІККАМ ПОМЕР ВІД ПНЕВМОКОНІОЗУ ЛЕГЕНІВ У 1976-МУ РОЦІ.

МІСТЕЧКО КОУЛВУД БУЛО РОЗПРОДАНО У 1965 РОЦІ, І ШАХТА НАЗАВЖДИ ЗАКРИЛАСЬ.

ГОМЕР ГІККАМ СТАВ ІНЖЕНЕРОМ НАСА І ГОТУВАВ АСТРОНАВТІВ ДО ПОЛЬОТІВ НА "ШАТЛІ".

ЗА КНИГОЮ "РОКЕТ БОЙЗ" ГОМЕРА. Г. ГІККАМА.

Переклад субтитрів: Маргарита Малецька