Original subtitles

РІО-ДЕ-ЖАНЕЙРО

Згоден.

Згодна.

Моя люба, ти так ощасливила мене.

Я також щаслива.

Шкода лише, що твого сина не було на весіллі.

У мого сина проблеми.

Які можуть бути проблеми з таким батьком?

У нього проблеми саме через те, який у нього батько.

"Любий Волтере, це наше фото з твоєю новою мамою.

Ми не приїдемо до Нью-Йорка через 2,9 мільйона причин,

які ти і сам знаєш. З любов’ю, тато.

Постскриптум: привіт "Брудним дівкам". Моя улюблена група".

-Твоя нова мама красуня. -Ми були шанованим адвокатським бюро.

-А тепер поглянь на нього. -Виглядає щасливим.

Він краде гроші, а рахунки надходять мені. Чому, тату?

-Тепер розумію, чому. -На добраніч, Волтере.

-Нова мама. Скільки їй років? -Доброго ранку, Волтере.

Невже в Бразилії немає законів? Немає поліції?

Не будь таким консервативним.

Така я людина — консервативна.

Завжди хотів бути консерватором.

Мати будинок з білою огорожею в передмісті,

можливо, собаку, дві цілих чотири десятих дитини,

і для повноти картини — жінку.

Ти вийдеш за мене?

Волтере...

Любий...

Я так тебе кохаю.

Але навіщо нам свідоцтво, видане штатом Нью-Йорк?

Один раз. Тобі лише один раз не поталанило.

Просто дай мені більше часу.

Згода.

Але я не можу більше жити в соромі.

Ти повинна зробити з мене чесного чоловіка.

Поцілунки мені подобаються.

-Ти чула? -Що там?

Хтось щойно увійшов до квартири.

Обережно, Волтере.

Господи! Ви все ще тут?

Човен у доці. Він тут, ви — геть.

Хто ви в біса такі?

Маестро повернувся!

Я гадала, його ще тиждень не буде.

Ти знаєш маестро. Він непередбачуваний.

Про що йде мова? Хто цей чоловік?

-Я гадала, в мене є рік. -Усе правильно, але рік вже минув.

Що ти робила? Не вилізала з ліжка,

а не квартиру шукала?

Шукала. Але вільних немає.

Так я і повірив!

Про кого йде мова? Хто це? Хто ви такий?

-Я говорю до нього, а він мовчить. -Коли він повертається?

Може за хвилину, а може за годину. Але точно повертається.

Це ви про нього говорите? Цей псих повернувся.

Так!

Я гадав, він у Європі.

Був, але повернувся, а вам час іти!

Ну добре. Мені шкода.

Давайте я з ним поговорю?

Може, ми всі разом тут житимемо.

Чекайте. Стривайте.

Нам не потрібна благодійність.

Якщо це його квартира — ми заберемося геть.

Не проблема.

Ви не залишите нас наодинці?

Звичайно, розумію. Усього найкращого.

Що ми робитимемо?

Це ж Нью-Йорк.

Навіть багатіям потрібні місяці, щоб знайти квартиру.

А ми голодранці!

Ми вбогі, бездомні, нищі.

Убогі.

-Мені шкода, Волтере. -Ні, це не твоя провина.

Ми знали, що він повернеться.

Ми були такі щасливі.

Джек допоможе нам.

Невже Джек не у в’язниці?

Ні, він обійшовся маленьким штрафом.

Він серйозний агент із нерухомості.

Головне, що ми разом.

У нас усе буде чудово.

-Алло, агенція з нерухомості. -О, ось чудовий варіант.

Лише у восьми годинах їзди від Нью-Йорка.

Ви ж лише раз на тиждень сюди їздите?

Я навіть згоден на Сохо. Кілька років тому бачив там лофт.

Коштував 350 доларів на місяць. Мабуть, він подорожчав, але...

Сохо, 350 на місяць.

Це ще за Ейзенхауера було, так?

Джеку, я хвилююся. Дуже хвилююся.

Волтере, у мене друга лінія.

Побачимося на біговій доріжці о першій. Мене не впізнати. Я так схуднув!

Де ти була? Мало не запізнилася.

Марто, у цій країні "мало не запізнилася"

означає "прийшла вчасно".

-Ти не нервуєш? -Ні.

Вона не нервує. Я нервую!

-У тебе істерика. -Як Волтер переносить це?

Що переносить? Нічого не сталося.

Ось і він!

Дякую.

Я радий знову всіх вас бачити.

Упевнений, ви також.

Перед тим, як я пішов, цей оркестр був найкращим у світі.

Хто знає, що тут коїлося цілий сезон

під важкою рукою мого шановного колеги.

Оцінимо масштаб завданої шкоди...

Гайдн, з початку.

Джиммі!

Обережно!

Джиммі!

Волтере, здорованю! Як життя?

У мене кілька паперів! Члени групи мають це підписати!

-Що це? -Це ресторани Роя Роджерса,

часткою яких ми володіємо, і я продав майно в Тусоні.

Це їхня частка, а це моя.

Гадаю, це має покрити половину боргу мого батька,

але перевір свої записи, щоб усе збіглося.

Волтере, навіщо ти їм відплачуєш?

Вони звикли, що в них крадуть. Це зіб’є їх із пантелику.

У них і так крупа грошей.

Джиммі, ти їхній менеджер. Чому ти це мені кажеш?

Ти мені подобаєшся більше, ніж вони.

Але це твої брати й сестра!

Профспілка змушує мене дозволити вам піти на обід,

незважаючи на те, як ви зіграли.

Ті, у кого ще є совість, не зможуть спокійно їсти.

Інші, чия совість відповідає рівню таланту,

йдіть, набивайте шлунки.

Щоб ви всі подавилися.

Воллі, біжи зі мною. Не хочу збитися з ритму.

-Як давно ти цим займаєшся? -Уже шість місяців. Так круто.

Наступного місяця пробіжу кілометр.

Можеш собі уявити?

До цього я б навіть не вліз у цей одяг.

Я почуваюся краще. Виглядаю краще. Потію краще.

Ти телефонував мені. У тебе є добрі новини для мене?

Добрі новини? Як почуєш, що я знайшов,

пам’ятай — це консервативний клуб.

Не зривай із мене взуття й не цілуй ніг!

За це не переживай.

Ти шукав квартиру? Щось гарне, але доступне?

Джеку, ти не міг би потіти в іншу сторону?

-Воллі, ти мене слухаєш? -Тільки облиш називати мене Воллі.

-Що це в тебе? -Це індикатор пульсу.

-Може, тобі варто зупинитися. -Ні, ці штуки ненадійні.

Волтере, ти можеш дістати 200 000 доларів

до кінця дня п’ятниці?

Дай подумаю.

Якщо продам усе, що в мене є, може, пригощу тебе обідом.

Джеку?

Джеку, тобі зле?

-Чесно, я добре почуваюся. -Не хвилюйтеся, пане Шніттман.

-Таке вже траплялося? -Так.

Сім разів за останні п’ять місяців.

Я гадав, ти в кращій формі завдяки бігу.

-Так і є. -Звичайно.

Завдяки бігу я можу підвезти його до госпіталю.

Волтере, це будинок вартістю в мільйон.

Мені потрібна лише квартира.

Колишній чоловік моєї дівчини щойно повернувся з Європи.

Як добре.

Ми маємо негайно з’їхати з його квартири. Це дуже незручно.

Хто б продав будинок вартістю в мільйон за 200 000 доларів?

Як знати? Розлучення, кредити,

наркотики, неочікувана смерть.

Головне, що можна нажитися на чиїйсь незгоді.

На цьому стоїть ринок нерухомості. Ну що, угода?

-Ти гарна, як ніколи. -Дякую. Ти також.

-Чому ми взагалі розлучилися? -Щоб краще виглядати, як мінімум.

-Я можу бути відвертим? -Усе можливо.

Анна, моє життя не має сенсу без тебе.

Знаю, ми все зіпсували,

але залишімо минуле в минулому й почнемо наново,

адже ми стали старішими та мудрішими.

-Може, спробуємо? -Ні.

-Ні? Що ти маєш на увазі? Чому ні? -Я кохаю Волтера.

-Волтера? Якого Волтера? -Максе, ти чудово знаєш, якого.

Не вигадуй. Він же навіть не музикант.

Як і багато інших людей.

Анно, прошу, я нарешті зрозумів, що лише одна людина

важлива мені в цілому світі.

Ця людина — ти. Я давно це усвідомила.

Ні. Ти кохаєш мене, а я — тебе.

Ти кохаєш себе. Я люблю Волтера.

Може, облишиш це?

Максе, між нами все скінчено. Усе.

Добре. Тоді просто переспимо?

Це деякі речі маестро. Знаєте, він щойно повернувся.

Так, знаю.

Вечірка закінчилася. Час іти додому.

Дзвонила одна дівчина. Сказала, що випила багато пігулок

і покінчить життя самогубством, якщо не подзвониш.

Такі дзвінки трапляються два-три рази на тиждень.

-Голос у неї був слабкий. -Голос жахливий, але не завадив

їй продати шість мільйонів платівок.

-Волтере! -Привіт, як справи?

Я так зголоднів!

Ми обіцяли не з’являтися в тебе вдома, але діло горить.

Це більше не мій дім.

Коли твій батько втік з нашими грошима, ти був добрим до нас.

Мив мені голову. Я цього не забув.

Ми довіряємо тобі. Нам потрібна порада.

Я точно не мив тобі голову!

Я маю завтра рано встати, щоб піти до Бенні.

Тобі треба до Бенні?

-Йому треба до Бенні? -Що сталося?

-Ми хочемо змінити назву групи. -Так не можна!

Скільки часу та грошей витрачено, щоб вас розкрутити.

Чудова назва. "Брудні дівки". Супер.

-Не впевнений, що нам підходить. -Підходить.

Ми хочемо називатися "Меріл Стріп".

Ні, ви не можете називатися "Меріл Стріп".

-Їй буде приємно. -Ні.

А через ваш балаганний стиль судовий процес гарантований.

Не знімай пальто. Облиште це.

Ви не називатиметесь "Меріл Стріп".

-Йдемо, оглянемо один будинок. -Будинок? Де?

-За годину звідси. -Як щодо "Деббі Рейнольдс"?

Дякую. Решти не треба.

-Це не може бути тут. -Адреса правильна.

Він прекрасний.

Я знаю. Пахне горілим.

Ходімо, подивимось.

-Привіт! Заходьте. -Дякую.

Вибачте за безлад.

Я запустила будинок після того, як Карлос пішов.

Ваш будинок чарівний.

Ми з Карлосом були щасливі тут.

Але тепер усе позаду. Вітальня тут.

-Яка краса! -Чудово.

Якщо подобаються меблі, я також їх продаю.

Ми хотіли б обставити будинок самі.

Я віддам задешево. Мені потрібні гроші.

Ці кляті адвокати всю кров мою випили.

Підлогу треба відполірувати. Спальня нагорі.

Я намагаюся економити на світлі.

Усе через клятих адвокатів.

Це додає шарму.

Обережно на сходах. Ніяк не можу полагодити.

-Яке гарне ліжко! -Можна скористатися туалетом?

Якщо ви не проти, ідіть на перший поверх.

У цій ванній кімнаті всі мої особисті речі.

Звичайно.

З тих пір, як ми поїхали з Парагваю, найщасливіші моменти

мого життя трапилися тут.

Ви жили в Парагваї?

Протягом десяти щасливих років.

Карлос родом з Асунсьйона.

Чи так він...

Мені так шкода.

Чому?

-Навіть не знаю. -Хочете придбати ліжко?

-Гадаю, так. -Знаєте...

Гадаєш, що знаєш людину...

після 25 років

а потім одного дня...

ізраїльські спецслужби дзвонять у двері.

Ізраїльські спецслужби?

Минулого вівторка. Тому я й продаю цей будинок.

Виявляється, Карлос чистив басейн Гітлера.

Територія велика, але підтримувати гарний стан неважко.

Я завжди все робила сама, але ви можете найняти садівника.

Садівника? Ні, я сам впораюся. Легко.

Справді?

Чудова машина!

-Як вона зветься? -"Лінкольн".

-Більше таких не випускають. -Яка краса.

Подобається? Віддам і її, якщо придбаєте будинок.

Це дуже щедро.

Я у відчаї. Підписуємо угоду?

Нам потрібно трохи часу, щоб...

У мене немає часу. У п’ятницю екстрадиція.

-Екстрадиція? -Пізніше розповім.

Мені потрібна відповідь до кінця завтрашнього дня.

Не переживайте.

До речі, ваш басейн так добре доглянутий.

Господи!

Я щось не те сказав?

Я щось не те сказав?

Джек був правий. Це вигідна справа.

-Якось це занадто легко. -Легко — не значить погано.

Знаєш, що це?

Це експрес-віконце в держустанові.

-Що? -Саме так!

Приходиш за новим водійським посвідченням

і бачиш чергу, що простягається до Іспанії.

А поруч черга з двох людей.

Але ти не стаєш в цю чергу,

бо гадаєш, що щось з нею не те,

інакше всі б там стояли, тому ти гаєш три години.

Одного разу я стала в коротку чергу. І помилилася.

Я хочу цей будинок.

Мені потрібен цей будинок. Нам потрібен цей будинок.

Було б чудово.

Погоджуйся!

Якщо підемо на це, то тільки разом.

Я оплачую половину, інакше не хочу.

Чудово!

-Гадала, будеш опиратися. -Якби мав гроші, опирався б.

Де візьмеш гроші?

У Макса.

Продам йому все, що отримала після розлучення.

А ти?

Позичу в однієї зірки.

Співак року за версією Білборда.

Минулого року продав 22 мільйони платівок.

У Бенні?

-Так. -У того самого Бенні?

Чула?

Потяг прибув саме в той момент, коли ми вирішили купувати будинок!

Це знамення. Я відчуваю це!

Ось! Він гальмує для нас!

Кажеш, у тебе зустріч?

Не кажу, а знаю, що в мене зустріч.

-Доброго дня, пане Філдінг. -Привіт.

-Що він хоче? -Не знаю.

Ти не запитав його?

Мені платити, щоб ти думав наперед?

Він сказав, що хоче тебе бачити. Вибач, Бенні.

А, так краще. Волтере, як справи?

Ти побачив мене. Це все, чи ще поговорити хотів?

Хотів поговорити.

Логічно.

Так. У тебе п’ять хвилин.

Ти будеш стояти й дивитися?

Дивитися, як моя мама прибирає?

-Дякую, Бенні. -Нема за що.

-Я приготувала печеню. -Не варто було.

Він зовсім не їсть.

Мамо, ми зайняті. Може, підеш телевізор подивишся?

Швидше до діла. Мене дівчина чекає в джакузі.

Хотіла б я мати ще сотню синів, як він.

Я хочу придбати один будинок.

Давай без зайвих слів. Скільки ти хочеш?

Хочу позичити 200 000 доларів готівкою.

Ні.

Бенні!

-Кричиш на мене? -Так, кричу!

Мені потрібні ці гроші, і ти їх мені позичиш!

Не позичу!

-Так, позичиш! -Ні!

Так, позичиш! Я тобі на податках за минулий рік більше заощадив!

То й що?

Бенні, якщо не позичиш грошей, то...

То що, що?

То ти мені більше не друг!

-Гаразд. -Дякую.

Чудово!

Вони придбали його! Командо! Чудово попрацювали!

ПРОДАНО

О ні, знову!

-Як справи? -Добре.

Що в тебе на обличчі?

Стеля.

Опадає в спальні.

Займуся нею пізніше. У мене лише дві руки.

-Добре. -Добре.

-Що це було? -Я відкрила кран з водою.

І все?

-Звуки якісь дивні. -Ага.

Бачив би ти... Вода, чи що це.

Не знаю. Щось бридке.

Добре. Водопровід неідеальний. Ми його полагодимо.

-Це не кінець світу. -Ти не бачив ту воду!

Це старий будинок.

Багато чого треба полагодити. Цього варто було очікувати.

Я не очікувала побачити ту воду. Вона не текла, а вивалювалася.

Трохи роботи, трохи турботи,

трохи уяви — і все буде чудово!

Ремонт може бути веселим. Ось побачиш.

Не знаю, Волтере.

Мені це ніколи не вдавалося.

-Що саме? -Працювати.

Не можна так до всього підходити.

Треба позитивно на все дивитися.

Я спробую.

Трохи турботи, трохи уяви

і позитивний підхід.

Що це було?

Нічого, любий.

Хай йому грець!

-Волтере! -Сходи поламалися!

Люба, ти стоїш на моїх пальцях.

Вибач.

Я б допоміг тобі, але хтось став на мої пальці.

Я вибачилася.

Просто не очікувала, що твої пальці лежатимуть на підлозі.

Знаю. Я просто роздратований.

Мабуть, через те, що гроші пішли на вітер.

Або через нестерпний біль.

Це лише перший день. Не можна так швидко здаватися!

Ні, можна.

Ні, не можна. Я не дам тобі.

Можна спробувати нав’язати будинок "Брудним дівкам".

Ми не продаватимемо будинок.

Земля має чогось вартувати.

З будинком усе буде добре!

Що далі в ліс, то більше дров.

-Що? -Це катастрофа, люба.

Але не можна здаватися.

Я завжди здаюся, але не цього разу.

Чому ні?

Відповідальність.

Ось воно що.

Ти маєш рацію. З будинком усе буде добре.

Обіцяю.

Пані, це неможливо.

-Дурниці. У вас усе виходить. -Таке відчуття, ніби зараз помру.

Ви не помрете. Я тримаю драбину.

Якщо впадете, підстеліть матрац.

Алло. Так.

У нас проблеми з водопостачанням, і я хотів...

-Не можу далі. -Філдінг.

-Волтер Філдінг. -Не бурчіть! У вас все вийде.

Ви не могли про мене чути.

-У мене немає довідок. Я просто... -Хтось викликав тесляра?

Так. Ми викликали.

-Пані, не відпускайте драбину. -Я насправді не тримала її.

Скільки я заробляю в рік?

А ви скільки заробляєте в рік?

Дійсно?

-Ні, це не єврейське прізвище. -Ви серйозно?

-Ну вас під три чорти! -Не торкайся мене, свинюко!

-Ти така гарна, коли сердишся. -Я серйозно. Руки геть!

-Агов! Відпусти її! -Припини!

Це моя дружина!

Дійсно? Вибачте.

Вона не казала, що заміжня.

Я гадав, вона просто одинока краля.

Цей покидьок накинувся на мене! Я й подумати не встигла.

Я не хочу втручатися між вами.

Якщо я перегнув — пробачте, добре?

-Ні, не добре. -Просто забирайся звідси.

Добре. Якщо ви цього хочете.

-Гадаю, треба викликати поліцію. -Не треба скаженіти.

Хто ти такий взагалі?

Арт Шерк. Я тесляр.

-Ми говорили по телефону. -Ви тесляр?

-Так. Що ж, я пішов. -Стривайте!

-Може, ми почнемо наново. -Почнемо наново?

Що ти робиш? Він намагався...

Знаю, але кажуть, він хороший тесляр.

Він накинувся на мене.

Він гадав, що ти одинока краля.

Гарна жінка. Він не знав, хто ти.

А я не знаю, хто ти!

Послухай.

Ти ж знаєш, як важко знайти хорошого тесляра.

Здається, в нього є брат-сантехнік.

-Невже? Брат-сантехнік? -Гадаю, що так.

-Мені переспати з ним? -Може, лише один раз.

Піду почну готувати вечерю. Будинок буде чудовим.

Чудовим.

-Чудово! -Вибачте мені за це.

Нічого страшного.

У вас буде нагода виправитися.

Зазвичай, коли жінка викликає тесляра,

їй потрібно добре забити цвяха.

-І я не маю на увазі... -Так, я зрозумів.

Чуваче, ти дійсно придбав цей будинок?

Так.

Що кажете там було?

Сходи. Починалися ось там, а потім вигин і...

Господи!

Ні, не треба!

Що трапилося?

-Я лише запалювала піч. -Лише запалювала...

Ти могла загинути! Ми всі могли померти!

Дякую за довіру.

Я не безпомічна дитина на кухні.

Піч умію запалити.

Так, але...

-Тобто, ця штука працює? -Поки що працює.

Неймовірно.

А ці... Як вони називаються?

Конфорки. Я ще не запалювала їх.

Не варто випробовувати долю.

-Хочеш поглянути на холодильник? -Ні.

Вода?

-Води немає. -Але є газ та електрика.

Дві з трьох комунальних послуг. Арт викликає брата.

Гарні новини. Тобі не доведеться з ним спати.

Лише повечеряти й потанцювати.

-Як гадаєте, скільки вам треба часу? -Два тижні?

Дійсно? І все? Коли ви можете почати?

Щойно отримаю гроші за чеком.

Ви не могли б хоча б двері поставити? У мене є готівка.

Матеріалів немає. Дерево гниле.

Двері не стоятимуть.

Це нагадало мені,

що я запізнююся на наступний виклик.

Ви зрозуміли, що я маю на увазі.

Так, зрозумів.

Незважаючи на всі проблеми...

і на потенційну боргову яму глибиною в усе моє життя,

і борг, який важно усвідомити...

Я люблю цей будинок.

Я теж.

І я люблю тебе.

Життя чудове.

Проблеми з простатою?

ЕСТЕЛЬ КОХАЄ КАРЛОСА

Швидко ти.

Наші дерева якісь слабкі.

Слабкі дерева?

А це, мабуть, дверний дзвінок.

Йди скоріше, бо дзвонитиме знову.

Чекайте!

-Ти Філдінг? -Так! А ви...

Я від мого брата, Арта. Ми зазвичай не працюємо в цих місцях.

-Я радий, що ви погодилися. -Не будемо спішити, добре?

Вибачте. З чого почнемо?

-Може, запропонуєте мені випити? -Де поділися мої гарні манери?

Уже 11:30. Ви, мабуть, спраглі.

Що? Стривайте!

Ми не поговорили про водопостачання!

І не поговоримо з таким ставленням!

Притримуєте добре віскі для особливих подій?

Недивно, що всі сантехніки повтікали від вас.

-Це неправда! -Не намагайтеся брехати.

Я не брешу. Я ще не всіх обдзвонив.

Прошу, допоможіть мені!

Не знаю.

Випишіть мені чек, поки я не передумав.

-П’ять тисяч... П’ять тисяч доларів? -Це лише депозит.

Ви навіть не...

Я не хочу вчити вас, як працювати,

але ви навіть не глянули на труби.

Я бачив їх три роки назад. Вони стали кращі з віком?

Приватна школа.

Єльський університет. Братство.

Чотири роки юридичної освіти, судова практика.

-Усе добре? -Так, все чудово.

Головне не дивитися вниз.

-Навіщо ти це сказав? -Не дивитися вниз? Це секрет.

-Не хвилювалася, доки не почула це. -Вибач.

У тебе добре виходить.

Чудово.

Якщо ти не проти...

Я помиюся з тобою, бо не хочу йти по воду вдруге.

Гадаю, це чудова ідея.

Збережеш енергію для інших занять.

Донесеш води?

Я Джулія Чайлд і я ділюся з вами секретом моїх млинців "Сюзетт"

ефектного десерту, який можна запалити за столом.

Вам знадобляться горючі речовини. Ось моє джерело вогню.

Ось така чудова чаша.

У чаші я змішую цукор, масло,

апельсиновий сік і терту апельсинову шкірку.

Я беру млинець

та поливаю його цією сумішшю.

Я підігріваю пательню з антипригарним покриттям...

Зверху ллю бренді. Даю йому закипіти.

А потім підпалюю...

Невеличка проблема на кухні. Дрібниці.

Індичка добре підсмажилася.

Кухня також підсмажилася.

Але, як на мій смак, трішки занадто.

Давай ніколи не заходити туди.

Не хочеш розповісти, що трапилося?

Ні, не хочу.

Хочу розслабитися в гарячій ванні.

Що робитимемо з цим?

Вона вже мертва, нас не зачепить.

Що ти робиш?

-Рятуйся! -Що?

Усе, чого я торкаюся, летить під три чорти.

На моєму чолі треба витатуювати рекомендацію міністра охорони здоров’я:

"Волтер Філдінг небезпечний для вашого здоров’я. Не торкайтеся".

Рятуйся!

Не можу. Я намагалася, але я кохаю Волтера Філдінга.

-Ні... -Не можу його покинути.

-Ні! -Я не можу без нього.

Думай лише про себе! Мене поглинає ця боргова прірва,

і я не хочу тягнути тебе за собою. Рятуйся, поки є час.

Волтере, не сумуй.

Мені боляче бачити тебе таким.

Мені боляче таким бути. Я ходяча катастрофа.

Це кошторис від підрядників для ремонту цієї прірви.

Ті, може приїхати до нас, коштують стільки, що в мене віднімає мову.

Тож не будемо про це говорити.

Я тільки-но віддав наші останні позичені 5 000 доларів

сімейству Шерків.

-Я не хочу ставити під сумнів... -Вони погодилися на роботу!

Усі інші хотіли вчетверо більше лише щоб переступити поріг.

Нехай будуть брати Шерк. Могло бути гірше.

Звісно, якщо вони з’являться.

Вони прийшли по гроші,

але це не значить, що вони прийдуть працювати.

А якщо прийдуть, я не зможу заплатити їм!

-Я допоможу тобі. -У тебе є пістолет?

"Тут поховано Волтера Філдінга. Він придбав будинок, і він убив його".

Якщо я знайду гроші, тобі стане легше?

Залежить від того, як ти їх шукатимеш.

-Я знаю, звідки їх узяти. -Я знаю, що ти знаєш.

Облиш це.

У мене є кілька речей на продаж.

Не хочу більше говорити про гроші або будинок.

Я теж. Можемо просто поїхати з міста,

позичити гроші на автобус. Або поїхати автостопом!

Уперед, на дорогу!

Усе буде чудово. Ось побачиш. Довірся мені.

Як?

-Віриш мені? -Справа не в цьому.

Просто...

Ми щось вигадаємо. Кого це хвилює?

-Що сталося? -Будь тут, я перевірю.

Привіт! Ви, мабуть, пан Філдінг.

-Так. А хто... -Я від братів Шерк.

Ми навмання обрали саме ваш номер сьогодні вранці.

-Тож сьогодні працюємо! -Чудово! А де Бред?

Гадаю, на півдні Франції.

Чи... Чи не має він тут бути?

Бред — виконавчий сантехнік. А ми виконуємо всі роботи.

Ми ось-ось розпочнемо. Якщо хочете, можете дивитися.

Хоча я цього не рекомендував би. У будинку є хто живий?

Моя подруга... тобто жінка. Хай йому грець.

Тоді виводьте її звідти.

Стривайте, хлопці. Секунду. Там усередині жінка.

Чекайте! Ну ж бо!

Стривайте, хлопці. Агов! Ну ж бо!

Почекайте трохи, в будинку жінка.

Ось! Ось вона...

Отак.

Усе добре? Ви в порядку?

-Так, дякую. -От і все.

-Усе винесли? -Так.

-Добре. Гарного дня! -Хто це?

-Сантехніки. -Ти впевнений?

Ні, і мені все одно.

Просто радий, що хоча б хтось працює.

Пане Філдінгу, не переживайте!

Хлопці, до роботи!

В акті розпорядження майном ціна цієї картини — 100 000 доларів.

Я продам тобі її за 75 тисяч.

-Мене не цікавить картина. -Ні, навпаки.

Ти любив цю картину. Саме тому я її й забрала.

Ти постійно говориш лише про гроші. Давай поговоримо про кохання й секс.

Забудь про кохання, давай про секс.

Максе, я у відчаї. Мені потрібні гроші.

Потрібна нова сантехніка. Нове устаткування.

Нові сходи, Максе.

Облиш вже! Це занадто нудно.

Штукатурка, впорядкування ділянки, фарба.

-Стеля. -Яке міщанство. Припини.

Нова підлога, нові кахлі, нові крани для ванної кімнати.

Добре, я куплю її. Я дам тобі гроші.

-Тільки припини заради Бога! -Дякую, Максе.

-Ти вмієш бути приязним. -Я знаю.

Як я виглядаю в цій машині?

Чудово! Ти чудово виглядаєш в усьому.

Привіт!

Привіт.

-Що тут сталося? -Було нелегко,

але хлопці працювали, як скажені.

Усе під контролем.

Ви гадаєте?

Звичайно, вам так не здається.

Вони ж весь будинок обдерли!

Так і є, чи не так?

Усі кишки повиривали! Працюють як скажені, я вам кажу!

Подивіться на ці діри!

Тут у нас купа гравію, тут пісок, а тут брухт.

-Скажені! -Скажені...

Я б залюбки з вами говорив до вечора, але мені час йти.

Як то кажуть, скоро зустрінемось.

-Ви йдете? -Звісно, що не заселяюся.

Але повернемося, щойно отримаєте дозволи.

Але людина з дозволами мала бути тут о четвертій.

Він приходив, але ні вас, ні дружини не було.

Не було? Анна не прийшла?

Ні. Я б її помітив.

Чоловік з дозволами нервувався. Аж пар з вух йшов.

Сказав, повернеться, коли рак свисне.

-Це нескоро буде. -Так...

Коли він з’явиться, подзвоніть мені, і ми закінчимо роботу.

Коли в мене буде дозвіл, скільки часу вам знадобиться?

Два тижні.

Два тижні?

Ви як той папуга. "Два тижні".

Ну, всього два тижні. Це ж чудово.

Нічого чудового. Просте собі диво.

Алло?

А, привіт.

Який у мене тон? Ніякого тону.

Просто я стою на купі брухту,

а в нас немає дозволів, щоб його позбутися.

Перебільшую? Люба, ми живемо наш будинок — нора з дверима.

Моцарт? Моцарт помер. Його негаразди позаду. Допоможи мені!

Добре, вибач.

Ти маєш рацію. Робота так робота.

Я також тебе кохаю.

У тебе є його телефон? Чоловіка з дозволами.

У проваллі, кажеш. Я заберу тебе зі станції.

Зателефонуй мені, коли будеш так.

"Шрапп?"

Пан Шрапп?

Пане Шрапп. Це Волтер Філдінг.

Мою маму сюди не втягуйте!

Пане Шраппе, давайте говорити як дорослі люди.

Мені шкода, що я не прийшов на зустріч.

Що сказати? Жінка отруїлася, я відвозив її в лікарню.

То що могло б допомогти?

Хабар? Звичайно. Під’їдете за півгодини?

Добре.

Готівка? Немає питань.

Проноза. Готівку йому.

Готівка.

Допоможіть!

Гайда усі.

Зіграємо в гру.

Спробуйте підібрати риму.

До будь-якого імені.

Ана! Ана-Ана, бо-бана Банана-фана, фо-фана.

Фі-фай, мо-мана.

Ана.

Спробуємо з Бредом!

Бред, Бред, бо-ред Банана-фана.

Волтере!

Філдінг!

Волтер, Волтер, бо-болтер Банана-фана, фо-фолтер.

Фі-фай, мо-молтер.

Волтер.

Агов! Я тут!

Ви там, Філдінг?

Так! Я тут.

Мені груди защемило. Не можу кричати.

Ну добре, Філдінг!

Я чую, як ви смієтеся наді мною.

Ну тебе, пройдисвіту! Я йду й ніколи не повернуся!

-Чуєш мене, Філдінг? -Так, я чую вас!

Я розриваю ваш дозвіл!

Ось так! Ніхто не сміятиметься над Монтгомері Шраппом!

Господи!

Ви тут ракети тестували, чи що?

-З будинком усе буде добре. -Чудово.

Господи!

Волтере!

Дякувати Богу. Це ти!

Волтере?

-Я радий, що ти тут, кохана! -Це ти?

Це я чи не я.

Анно, я тут так довго сиджу, що мені вже мариться.

Мені вже казна-що ввижається!

Волтере?

Свійські тварини, гуси й курчата...

-Волтере! -Нагорі!

Ти в порядку?

Ні, я не в порядку. Навпаки.

Ні!

-Де ти? -Я у проваллі.

Ні, я тільки звідти.

Я в проваллі. Клянуся! Повір мені, прошу.

Волтере, припини кепкувати. Я втомилася.

Я ж тут.

-Волтере, припини. -Кажу, я тут!

-Де? -У підлозі, за стільцем.

Смієшся?

То ми сміємося.

-Чоловік з дозволом приходив. -О, добре.

Ні, не добре. Завтра доведеться взяти відгул,

поїхати до нього в офіс і низенько вклонитися.

Завдяки цьому падінню ми тепер однакового зросту.

Так-то краще.

-Чому репетиція була така довга? -Це все моя провина.

Ми пізно почали, бо я торгувалася з Максом через картину.

Як саме ти торгувалася?

-Що ти маєш на увазі? -Я тебе те ж саме запитую.

Приревнував мене до Макса?

Приревнував до Макса? Не вигадуй.

Він усього лише багатий, знаменитий, ставний і геніальний.

-Що є в нього, чого немає в мене? -Стіни.

Мені набагато краще.

На добраніч, люба.

На добраніч.

До роботи!

Чотири місяці.

Чотири місяці тому я отримав дозвіл. Навіть наполовину не готово.

А казали, що двох тижнів вистачить.

Я тут була і все чула.

Любий, у нашому житті чорна смуга.

Але давай не зганяти злість один на одному.

Ти маєш рацію.

Ти чула про того хлопця з Бронксу, який збожеволів, думав, що він голуб?

Його знайшли в парку, він готував себе хлібними крихтами.

А він лише гостьову ванну ремонтував.

Будьмо чемні один з одним. Ми в нас одні.

Не забудь води принести.

Здається, я вже чотири місяці щоранку приношу воду.

-Я колись про це забував? -Припини. Волтере, знову ти!

Вибач.

Відро у вітальні.

Я знаю, де відро.

Не потрібно казати мені, де відро.

Сходи!

Сходи! У нас є сходи!

О, любі сходи, як я за вами сумував.

Анно?

Анно, люба!

-Ти приніс воду? -У нас є сходи!

Прогрес, люба.

Ми все полагодимо.

У нас є сходи!

-Це чудово. -У нас усе вийде.

Так...

Коханий, мені конче потрібна вода.

Так. Зараз буде.

-Кучерявчику? -Агов!

Не дістанеш нам води?

Волтере, ми трохи зайняті, намагаємося будинок збудувати.

Я сам принесу. Піду по нових сходах.

Молодець.

Опускаю відро смоли.

-Доброго ранку, Джеймсе. -Доброго!

-"Алка-Зельтцер". -Хвилинку.

Не знаєш часом, як довго ще?

Ще два тижні.

-Я так і думала. -"Алка-Зельтцер". Тримайте.

У вас майже закінчилися протизаплідні таблетки.

Дякую, Джеймсе.

Волтере!

Вода! Знаю. Уже йду.

Волтере, кімнату також у блакитний фарбувати?

-Як коридор? -Блакитний? Ні!

Ні. Тут повсюди дерево.

Що ти маєш на увазі, "як коридор"?

-Коридор фарбуємо в блакитний? -Ніякого блакитного. Ви що!

Доведеться тепер мити пульверизатор.

Яка прикрість, я знаю.

-Ви не бачили пана Філдінга? -Філдінга?

-Так. -Не знаю я ніякого Філдінга.

-Може, в Цинциннаті... -Волтера?

А, Волтера. Так!

Він мав принести мені відро води.

-Принести води? -Так. Але... не треба.

Як вам таке?

Це диво.

Волтере!

Хочу вас дещо запитати. Ви ж юрист, так?

Так.

Минулого року мого батька вдарили клюкою по голові.

Я можу це вимикнути...

Він здається здоровим...

але минулого тижня ми дивилися телевізор,

я увімкнув турнір з гольфа з Бобом Хоупом, з Палм-Спрінгз.

І він оскаженів!

Мій батько, не Боб Хоуп.

Ударив ногою телевізор.

Треба детальніше розібратися, та, здається, є шанс засудити Хоупа.

Дякую, друже.

Це було непогано.

-Ви нарешті задоволені? -Я не незадоволений.

Ця гнітюча симфонія ще не звучала так добре.

Вітаю вас, можете йти додому!

Ви не хочете ще раз послухати?

Ні, якщо щось не так, це буде ваша провина

і вам за це відповідати.

-Не маєш цигарки? -Ні, вибач.

-Максе, все було чудово. -Краще, ніж у Селла?

Цікаво, чому ти обрав цю симфонію. Тобі вона ніколи не подобалася.

І?

-Було краще. -Дякую.

Шкода, що цей сучий син помер,

бо це б точно звело його в могилу.

Не маєш цигарки?

Ти кинула палити п’ять років тому.

І знову почала два тижні тому. Ти даси мені ту кляту цигарку?

Фільтровані...

Ти якась напружена.

Плечі по вуха підняті.

-Ти в порядку? -Я погано виглядаю?

Чесно кажучи, так. Після нашого розлучення

ти здавалася щасливою.

Дивно, що ти не зі мною й нещасна,

така прикрість. Мені сумно від цього.

Волтер у Філадельфії,

а мені так не хочеться повертатися до того будинку одній...

Господи.

Повечеряймо й вип’ємо більше, ніж треба?

-Я не вдягнена, як треба. -У мене вдома.

Який колись був нашим.

Приймеш гарячу ванну.

Запалимо камін.

Хван приготує на вечерю, що захочеш.

Качку під апельсиновим соусом.

Дванадцятирічний віскі.

З чистих бокалів.

-Це можна організувати. -Я не спатиму з тобою.

Може, я й не попрошу.

О Боже.

Доброго ранку.

-О Боже. -Що не так?

Що сталося? Що ми зробили?

Чим ми займалися? Господи!

Спокійно. Ти була трохи п’яна. Заспівала кілька пісень.

-"Бітлз"? -Усю дискографію.

-Що ще? -Не пам’ятаєш?

-На вечерю була качка. Так? -А потім млинці "Сюзетт".

-Я не пам’ятаю млинці "Сюзетт". -А піаніно пам’ятаєш?

-Ні. -А під піаніно?

-Я не хочу більше нічого чути. -Було неймовірно. Краще, ніж у Цюриху.

-Цюрих? -Приходила поліція.

-Ні! -Ти нічого не пам’ятаєш?

Моє взуття!

Це не моє взуття!

Минулої ночі ти була такою дикою, якою я тебе пам’ятаю.

-Нащо те взуття! -Повернися до мене,

і поліція навідуватиметься кожної ночі. Я кохаю тебе.

Це страшний сон.

Уночі ти казала, що любиш мене,

що ми будемо разом усе життя.

Я не була п’яна, я була несповна розуму.

-Коли розповіси Волтеру? -Ніколи!

Ти підеш від нього без пояснень?

Я не йду від нього. Я кохаю його. Не тебе, його.

Ні, ти просто трохи збожеволіла від щастя.

Поговори з Волтером і побачиш.

-Брехати. -Що?

Доведеться почати брехати.

-Ні. Розкажи йому правду. -Я втрачу його.

Ризикни.

Висади мене тут.

Гадаю, до проїзду ти не дістанешся.

-Ви тут ракети тестуєте, чи що? -Саме так, друже.

Але нікому про це. Це таємниця.

Забудь, що ти тут був і все це бачив.

І про чайові також забудь.

МИ ДОСТАВЛЯЄМО

Я в дупі світу, тобто вдома.

Не можу звикнути до того, що в нас є гаряча вода.

Так.

-Чим займалася минулого вечора? -О, нічим.

-Де вечеряла? -Що?

-Після роботи. Де ти вечеряла? -У готелі "Чотири сезони".

Скромна така вечеря.

Насправді вечеря була святкова.

Наше виконання симфонії "Сюрприз" Гайдна

було одним із найкращих за всі часи.

Невже? Сподіваюся, ти не оплачувала рахунок.

Ні.

Макс пригощав.

Нічогеньке було виконання.

Так і було.

Це не моя улюблена симфонія, але ми дійсно добре впоралися.

Як справи в Макса?

Чудово!

Він був дуже задоволений собою.

Запитував про тебе.

О, як мило.

Ти переспала з ним?

Сподіваюся, ти не проти.

У "Чотири сезони" нам більше не можна.

То переспала?

Волтере!

Переспала?

Ти серйозно?

Я знаю, що ти не була вдома, бо я телефонував.

І знаєш, що?

Не знаю. Розкажи.

Ніхто не відповів.

Волтере, може, скажеш прямо?

Я нічого не маю на увазі.

Взагалі-то, я маю на увазі,

що я сподіваюся, що якби тобі було що розповісти,

наприклад, що ти провела минулу ніч з Максом...

ти б сказала про це мені.

Що ти б почувалася комфортно.

Тоді просто довіряй мені.

О, я довіряю тобі.

Довіряю. Просто хочу, щоб ти сказала правду.

Я так і зробила.

Тоді розмову закінчено.

Ти б сказала мені, правда?

Волтере...

Хочу, щоб ти була чесною зі мною. Я все переживу, крім брехні.

Люди помиляються. Я розумію це.

Це часто трапляється.

Я ж не якийсь провінційний бовдур-шовініст.

-Це все? -Ні. Я ревную.

Я дуже сильно ревную тебе до Макса.

І мені не гріє душу те, що ти могла з ним переспати,

але якщо це трапилося й ти приховала, то це б засмутило мене.

Не змінюючи власних показань, я хочу запитати, чому.

Адже це знецінює мене.

Якщо приховуєш щось, значить, гадаєш, що я не зрозумію тебе.

Хоч ти й не робила цього. Але якби зробила.

Зробила?

Хочеш, щоб я сказала правду, якою б гіркою вона не була.

Якщо ми не можемо бути відвертими, що це за життя?

І ти повіриш мені? Зрозумієш?

Звичайно. Я кохаю тебе.

Я також тебе кохаю, але я не спала з Максом.

Ні?

Може, покінчимо з цим і підемо спати?

Я кохаю тебе.

І я тебе.

Волтере?

-Волтере! -Волтере?

-Ти не спиш? -Ні!

Прокинувся. Що трапилося?

Треба поговорити.

Не можу повірити, що роблю це. Це так безглуздо.

Що таке? Що трапилося?

Я збрехала тобі про Макса.

Я пішла до нього додому, напилася.

Заспівала кілька пісень і...

Здається, ми переспали.

Знаю, не варто це тобі говорити.

Ні. Усе добре.

Це дало мені зрозуміти, як сильно я тебе кохаю.

Це також звучить безглуздо, але це правда.

Я кохаю тебе, Волтере.

Я кохаю тебе. Добре. Усе добре.

Ти не злишся на мене? Можеш вибачити мене?

Звичайно.

Поговоримо про це вранці? Я такий втомлений.

Нащо про це говорити? Може, просто забудемо про це?

Так.

-Я кохаю тебе. -Я кохаю тебе.

Яка ж ти хвойда!

Поїхав з міста на п’ять хвилин, а ти стрибнула в ліжко до Макса!

-Ти... негідник! -Ага, давай!

-Тепер я неправий! -Лицемір!

-Це не я спав з іншою! -"Просто будь чесною зі мною".

-Як давно це триває? -Ти, бовдур-шовініст!

Нічого я тобі не розповім! Ні зараз, ні колись у житті!

Чудово! Тепер вона образилася!

-Куди це ти зібралася? -Де тебе немає!

Тоді залишайся тут, бо я йду!

Добре! Вимітайся!

Не хочу тебе бачити!

Шпаклювальник приходив?

Що за фігня?

Що трапилося? Панночка вигнала?

Я не буду обговорювати свої проблеми з тобою, Лео.

Це нічого. Я так і знав, що вона його вижене.

Вона не виганяла мене!

Ні, друже, ти мав шанс говорити. Тепер я говорю з Дюком.

Я вам не за розмови плачу. Може, візьметеся за діло?

Нам нічого робити, доки не прийде інспектор з водопостачання.

У тій стіні немає труб.

Немає?

Тоді ми підемо, а ви дзвоніть, коли він приїде.

Залишайтеся на місці. Я через таке проходив.

Щось ти рано встала.

Погано спала.

Чудово виглядаєш. На побачення йдеш?

Так, з воєнним оркестром. Почну з мідних духових інструментів,

а потім перейду до ударних.

-Не хочеш поговорити? -Невдалий момент для розмов.

Я злюся, і чим далі, тим більше.

Вона злиться! А мені що тоді робити?

-Бути бовдуром. -Я вже це роблю.

Але до минулої ночі не знав, який я великий бовдур.

Я також.

Тоді давай пакуватися. Покінчимо із цим

-раз і назавжди. -Добре.

Я спакую твої валізи, а решту надішлю пізніше!

Тобто я маю виїхати?

Тобі буде легко знайти нічліг.

-Зупиніться в мене, жіночко. -Забирайся геть! Приватна розмова!

Гадаєш, можеш просто викинути мене з власного будинку?

-Це ти маєш виїхати! -Я працював, як раб,

страждав і мало кишки не заставив,

а тепер маю виїхати, бо ти хочеш позагравати з Максом?

Ні в якому разі! Чуєш?

Я працювала, як рабиня, і страждала через цей будинок, як і ти!

Навіть більше, бо ще й тебе терпіла!

Тобі навіть не подобається цей будинок!

-Ніколи не подобався. -Я люблю цей будинок!

Ти тільки й робила, що скаржилася з тих пір, як ми переїхали!

Я ще дещо робила.

Вкладала кожну копійку, яку мала, в цей будинок!

І я тобі все це віддам! Я ж казав!

Ти казав це мені й всім іншим!

На твоєму надгробку буде написано "Я все віддам"!

Дивіться, хто говорить про цінність обіцянок!

Твої обіцянки точно нічого не варті!

Як і твої!

Вони варті більше, ніж твої чеки!

Я віддам тобі всі гроші!

Я не хочу грошей! Хочу будинок, і не виїду звідси!

Будинок великий! Розділимо його!

Одна половина моя, друга — твоя!

Це така безглузда ідея.

Неймовірно, що ти здав екзамен у колегію адвокатів.

Недивно. Ти жодного екзамена в житті не здавала.

Ти не здаєшся мені привабливим, коли я твереза.

-Добре, що це буває нечасто. -Усе, досить!

Мені набрид ти, цей будинок, Макс, оркестр і все інше!

Скільки вам ще часу потрібно?

Два тижні.

Тоді почекаємо, доки вони закінчать роботу.

Потім продамо будинок, повернемо свої гроші

і більше не бачитимось!

Добре.

До роботи!

Що тут відбувається?

Здається, вони тестують ракети.

-Що ти тут робиш? -Ти пропустила репетицію.

Саме так.

Ти розповіла Волтеру, що між нами сталося?

-Так. -І що він сказав?

Ми розійшлися. Я ненавиджу нас обох.

Ти переживеш. Повернешся до мене.

Ні.

Я поїду кудись.

Ти не можеш поїхати. У нас концерти.

Ти не розумієш. Мені треба від усього цього віддалитися.

-Від вас обох. -Ти йдеш з оркестру?

Що я накоїв?

Це не твоя провина. Це все я. Я була слабкою.

Ні, не була.

-Що? -Я все вигадав.

Що ти вигадав, Максе?

Ти спала у спальні, а я — у вітальні.

-Секс був би дивом. -О, Максе!

Я хотів повернути тебе, дійсно думав, що ощасливлю тебе.

-Максе. -Розкажи Волтеру правду.

Ні.

Він не міг пробачити мене, і я не можу пробачити його за це.

Він втратив чудову жінку, я знаю, як це.

Я багато таких втратив.

Ти ненавидиш мене.

Ні.

Колись ненавиділа. Тепер ненавиджу Волтера.

Щасливчику.

-Волтере! -Оце так раптова зміна настрою.

Зачесалося в одному місці? Пику тобі надерти?

Волтере, я бачу, що мою присутність можна неправильно зрозуміти.

-Ні! -Ти розумієш, що ти накоїв?

Ти взяв жінку, яка тебе кохає,

одну з найкращих на цій планеті,

і кинув її.

Я також втратив її.

Але я переживу, бо я пустий та самозакоханий.

Але ти — ні, бо ти складний.

Ти до кінця життя будеш страждати.

День повертає на краще.

Гарного дня.

М’які мазки.

Угору й униз.

Ти фарбуєш, а не лоскочеш.

І не пали.

Що ж, здається, час прощатися.

Чесно кажучи, кілька разім нам самим здавалося,

що ми не зможемо все полагодити.

Але все вийшло.

-Кучерявчику, яка краса. -Дійсно.

-Краще, ніж я уявляв. -О, дякую.

Дякую. Мило з вашої сторони.

Ще одна справа. Ось ваш ключ.

У мене поки що лише один. Хто його хоче?

Просто поклади його на поруччя.

Ви без проблем продасте цей будинок, це точно.

Брати Шерки самі вам дадуть за нього мільйон.

Чудово.

Нелегка була робота,

але фундамент був добрий. Однозначно.

А це значить, що все інше можна полагодити.

Що ж, на все добре. Хай щастить.

Ось і все.

Ночуватимеш тут?

Ні. А ти?

Я вже спакувала валізи.

Тоді піду свої спакую.

Піду по валізи.

Волтере?

-Волтере? -Ця сходинка. Ось тут.

Саме тут все й почало...

Йти шкереберть.

Надто пізно все лагодити, так?

Ти переспала з Максом, і мені все одно.

Що?

Мені все одно.

Не все одно, але це не може нас розлучити.

Дійсно?

Так. Я радий, що ви переспали.

Радий, бо зрозумів, як сильно я тебе кохаю.

Та твоя ніч із Максом — це найкраще, що могло з нами статися.

Я не спала з ним.

Дякувати Богу.

Сюди!

Чому я вічна подружка нареченої?

Стійте! Ще одну! Готові?

Стривайте! Ось так!

РІО-ДЕ-ЖАНЕЙРО

Будинок чудовий, і головне — недорогий.

Недорогий? Я майже дарма віддаю.

Любий! Він прекрасний.

Купуєте чи ні?

Купуємо.

Можете перерахувати, як хочете, але вся сума там.

Карлосе, поїхали!

У нас немає часу! Швидше!

Моя дружина.

Усього найкращого!

До побачення.

Переклад субтитрів: Катя Ракецька