Original subtitles

ЗАСНОВАНО НА РЕАЛЬНИХ ПОДІЯХ.

НА ЖАЛЬ.

Музика

Руді, ти мене чуєш?

Агов!

Руді!

МАМА

Привіт, мамо.

Руді, де ти? Я чекаю на тебе.

Я в кафе з Гейлі.

Досі гаєш час на ту грингу?

Мама передає привіт.

Я цього не казала.

Гейлі теж вітається.

Ні, аж ніяк.

Іди додому. Я готую фейжоаду...

Гаразд, я скоро буду.

Я чекаю на тебе.

Люблю тебе. Бувай.

Перепрошую.

Ти майже не їв.

Я поїв, просто... Мама готує фейжоаду.

Тоді навіщо йти сюди?

Ти про що? Щоб бути з тобою... Можемо поїсти.

Розумієш, я все, що в неї є. Я не хочу, щоб вона їла сама.

Але тобі байдуже, що я їстиму сама.

Так.

Ні, звісно, ні. Що ти маєш на увазі?

Минуло чотири роки,

та іноді мені здається, що я досі борюся за твою увагу.

Тут немає конкуренції. Я кохаю тебе, Гейлі.

Але часом таке відчуття, що ти десь в іншому місці.

Як робота над дипломною?

Просувається.

Ти ще навіть не починав, чи не так?

- Ні. Я працюю над цим. - Дозволь допомогти.

- Не треба... - У нас випуск за шість тижнів.

Гей.

Так... Пробач.

Я працював до другої години ночі. Тож дуже втомився.

Що?

Просто...

показувати лялькові вистави в метро — це не зовсім робота.

Ти казав, що хочеш жити разом після випуску.

Саме так. Я хочу.

Житло в місті дороге.

Батьки можуть допомогти,

але навряд вони допомагатимуть довго

- через лялькові штучки. - Не треба допомоги батьків.

Доведеться придумати щось, окрім чайових у банці.

Знаю, ти не віриш у лялькові штучки,

та це може перерости в щось більше,

ніж просто вистава в метро.

Але, я вважаю,

є світ, де можна

спрямувати свою творчість на стабільну роботу

або щось більш стабільне з реальним заробітком.

Ти дивився будинки на Zillow, які я тобі надіслала?

Руді.

Руді.

Я саме про це.

Я намагаюся спланувати наше майбутнє, а ти на мене не звертаєш уваги.

Любий, можливо, я надто тисну на тебе, але за дев'ять місяців...

З мене годі.

- Що? - Так. Досить.

Гейлі. Що?

- Я маю йти. - Що ти...

- Хвилинку. Можна, будь ласка... - Я мушу йти.

Що?

Я...

- Бувай, Руді. - Гейлі, зачекай!

Привіт, мамо.

РИТМ

Дрібні?

Не маєте дрібних?

Є дрібні?

ЗМІНИТИ СВІЙ ШЛЯХ — ЦЕ ТЕ, ЩО ТИ ПОВИНЕН ЗРОБИТИ

Я ЗДИВОВАНИЙ, ЩО ВОНА ТАК ДОВГО ТЕБЕ НЕ КИДАЛА

У ТЕБЕ ЗАВЕЛИКА ГОЛОВА, АЛЕ ТИ МАЛЕНЬКИЙ

НІКОГО ПОРУЧ НЕМАЄ ТОБІ НІДЕ СХОВАТИСЯ

ТИ БОВДУР

ДІЄГО

Усім привіт.

Як справи?

Мене звати Дієго, я заспіваю пісень.

Заспокойтеся, куди поспішати?

Хіба ми в моторошному нічному метро

в Ньюарку?

Де стріляють у людей?

Хай там як, ось перша пісня.

Ця пісня називається «Starbucks».

Це дорого

Дякую.

Усе буде гаразд, брате.

Ти дійсно так вважаєш?

Я не знаю.

Може, й ні.

Мені шкода.

Руді!

Ти не спиш?

Я знаю, ти не спиш. Я це відчуваю.

Я сплю, мамо.

Гаразд. Я зроблю тобі каву.

Мамо, я працював до третьої ночі.

Овва, знову граєшся з ляльками?

Це маріонетки.

Я так і сказала.

Приходь їсти, поки не охололо.

Гаразд.

Ось твоя їжа.

Дякую, мамо.

Руді, нам треба поговорити про жінок.

Мамо, я щойно прокинувся.

Ти маєш бути з бразилійкою.

Так, ти казала мені це тисячу разів.

Бо гринги погані.

Мамо, це не так.

Гейлі не дбатиме про тебе.

Багатійки не готують, не прибирають.

То, можливо, я й сам упораюся. Як думаєш?

Це інтрижка в коледжі, але навчання закінчується.

Тобі слід її кинути.

Взагалі-то, вона щойно мене кинула.

От лярва.

Мамо, досить.

Не хвилюйся.

Я познайомлю тебе з ідеальною дівчиною.

- Можна? - Я ж сказав, що не готовий.

А я відчуваю інакше.

А перший набір термінів нічого не означає без трьох інших.

Пакування, позиціонування, люди.

Пов'язуючи зі щойно розглянутим: продукт, ціна, реклама і розміщення.

Не забудьте включити це до своїх презентацій.

Це все, шановні.

- Гаразд. - Можна взяти ще піту?

Не можна. Піта не безкоштовна. Вони не ростуть на деревах.

- Ну ж бо, дай... - Ні.

Цього не буде.

- Ні. Піта не росте на деревах! - Йолоп.

- Як справи? - А ось і він.

- Усе гаразд? - Еге. А як твої справи?

Співчуваю щодо вас із Гейлі.

- Шкода. - Звідки ти дізнався?

Це Ньюарк, штат Нью-Джерсі, друже.

- Чутки ширяться. - Хто сказав?

У мене люди повсюди. Я ж торгую в фургоні!

Я всюди паркуюся.

У мене люди повсюди! Люди!

Мама розказала?

Так. Вона мені все розказала.

Я починаю думати, що сприймав її як належне, розумієш?

Ми планували переїхати з Айронбаунду, з'їхатися.

Ти хочеш її повернути? Спробуєш?

Я...

Я не знаю, чого хочу, друже.

Слухай. Вона розумна, багата, вродлива й багата.

З якоїсь причини ти їй подобаєшся. Не можна дозволити такій дівчині втекти!

Я хочу займатися маріонетками і музикою.

Вона хоче, щоб я мав стабільну роботу,

а я не знаю, як це зробити.

Треба просто попросити.

- Справді? - Так.

Можна працювати з тобою?

Ні.

- Ти ж сказав: «Попроси». - У всесвіту.

Мама намагається звести мене з бразилійкою.

Якби це була моя мама,

то десять дівчат вже чекали б мене біля будинку,

- наче я «Холостяк». - Моя мама не така.

Ми це обговорили, вона так не вчинить.

Руді, це Луана.

- Мамо... Привіт. - Приємно познайомитися, Руді.

Луана — племінниця кузени Клавдії з салону. Пам'ятаєш Клавдію?

Так. Радий тебе бачити.

Правда, бразильські дівчата найгарніші?

Моя мама каже те саме.

Так, ми повинні триматися разом. Це важливо.

Мені треба вчитися...

Я приготувала чудові кайпіріньї! Зараз принесу.

Чудово.

Сідайте й розслабтеся, а я все принесу.

Я скоро повернуся.

- Хвилинку. - Гаразд.

- Якого дідька? - Спокійно. Знаю, що роблю.

Я ж казав — без побачень.

Це не побачення. Нічого романтичного. Тобі потрібні друзі.

- Бляха, як ніяково. - Не лайся!

Ти моя мама, а не сутенерша.

Вона сидить сама, це неввічливо. Іди.

Пробач, але я такого не очікував.

Нічого, моя мати теж бразилійка.

Так.

Виглядає смачно.

Дякую, мамо.

Так. Це тебе бісить? Усе це?

Ні, адже вони такі, як є, правда?

Та ні, тобто вони найкращі.

Просто іноді вони бувають

трохи надмірними і настирливими.

Іноді їхній тиск видається доречним.

Може, вип'ємо...

Так. Будьмо.

Будьмо.

- Це мило. - Так.

Напевно, варто сказати, я щойно розірвав стосунки.

Але ж вона не бразилійка?

Ні.

Тоді це не було серйозно.

Так...

Отже... Вибач, просто...

- Що? - Мені цікаво, наші...

Ти прийшла, бо наші мами подруги, і ми бразильці?

Так.

Ти вже робила так раніше? Зустрічалася з іншими бразильцями?

Звичайно.

Зрозуміло.

Вибач, це так заплутано.

Я не розумію. Що не так?

- Ні... - Так, що таке?

- Просто... - Що не так?

Мамо, ти серйозно?

Тобі це не здається дивним?

Вона нас звела і сидить тут.

І що? Вони допомагають нам знайти кохання.

- Час спливає. - Це правда.

- На що спливає час? - Щоб почати наше життя.

Іпотека, діти, все таке.

- Діти? Хто говорить про дітей? - Ти не любиш дітей?

Він любить дітей.

Справа не в цьому. Мені це здається дивним.

- Я не можу. - Знаєш, твоя мама мала рацію.

Тобі треба допомога.

Дякую за напої, Маріє!

Боже, тільки час згаяла.

Руді, що сталося? Вона була ідеальна!

Ти її не знаєш. Про що ти?

Що я маю знати? Вона красива, бразилійка, ідеальна!

- Я сам знайду пару. Гаразд? - Бразилійку?

Яка різниця? Я ж казав, що не готовий.

Я щойно порвав із Гейлі.

Вона була єдиною нормальною частиною мого життя.

Руді, я люблю тебе і хочу для тебе найкращого.

Я знаю, мамо.

Бразилійки найкращі.

Ти одружишся, створиш сім'ю, залишишся тут, де безпечно...

І що тут робити?

Довчишся, відкриєш музичний магазин біля салону.

Я закінчую навчання.

Я не хочу, щоб ти вирішувала за мене.

- У мене немає вибору. - Чому?

Ти не вирішуєш самостійно.

Лайно.

Лайно

Лайно...

Пане Манкусо, маєте відповідь?

Найважливішим є прихований маркетинг,

потім різноманітність і, нарешті, транзакційність.

Неправильно.

Гаразд. Ще хтось?

Лайно.

Номер дев'яносто два!

Пів кіло тріски!

Кілограм тріски!

Ти взяв номер?

- Ні. - Візьми, будь ласка.

Дев'яносто сім. Гаразд.

Мамо, тут так людно, що мені робити?

Так, світ повний людей, сину, він прекрасний.

Може, просто доїмо залишки?

Залишки?

Стару їжу?

- Ні. Я готую свіжу їжу. Іди. - Мамо.

Ось.

Дев'яносто сім!

Дев'яносто сім, раз.

Ось!

Номер 98.

МЕЛОДІЯ

ПОПРАВЛЯЙСЯ ІЗАБЕЛЛА

- Мамо. - Що?

Що ти робиш?

Нічого. А що ти робиш?

Зустрінемося внизу за сніданком.

- Гаразд. - Гаразд.

- Ось твоя їжа. - Дякую.

Ти сьогодні вчасно. Усе гаразд?

Так, авжеж. Я просто... хочу на навчання.

Я хвилююся за тебе.

Агов, Риб'яча Пико!

Я?

Так, ти ж Риб'яча Пика?

Ти вчора отримав по пиці.

- Чого тобі? - Ізабелла тут?

Ізабелла — ні.

Якщо хочеш, я можу їй передати, що заходила Риб'яча Пика.

Ні, дякую.

- Упевнений? Добре. - Так, дякую.

Це ти!

Привіт, це я. Учорашній.

Так, як таке можна забути?

Не щодня когось вирубає тріска.

Знаю. Усі кепкують із цього.

Певно, це на щастя.

- Справді? - Так.

Уперше таке чую.

Бо я щойно це вигадав. Я Руді.

Ізабелла.

- Приємно. - І мені.

- Так. - Це Ріо?

Так. Моя мама з Копакабани.

- Каріока, так. - Каріока.

Я отримав твоє повідомлення.

Послання на рибі. Це від тебе?

Так.

Я не заплатив за бакаляу, тож хотів...

- Не хвилюйся, це від закладу. - Справді?

Ми не беремо грошей із людей, яких ледь не вбили.

Дотепно. Дуже смішно.

Гаразд, дякую.

Так.

- Так, приємно... - І мені.

- Маю йти. Приємно. - Добре. Маю йти...

Маю йти на ринок.

- Купити дещо. - На ярмарок?

- Так. - Ярмарок в Айронбаунд?

- Я теж туди збирався. - Справді?

- Ні. - Я не збирався йти.

Але можу сходити.

- Ходімо разом. - Добре.

- Так. - Ходімо на ярмарок.

Я бубоню, як телепень.

Подобається торкатися риби цілий день?

Так, типу того.

- Невже? - Так.

- Це круто. - Що я торкаюся риби?

Ні. Тобі подобається те, що робиш.

Я не займатимуся цим вічно, але мені це подобається.

Що саме?

Не знати, що буде далі.

Так. Я вже давно не знаю, що буде далі, тож...

Ти теж тут живеш?

Так. З мамою. До речі, недалеко звідси.

Круто.

Я планую з часом переїхати до великого міста.

Там є все, чи не так?

Залежить від того, що шукаєш. Усе, що я хочу, є тут.

Справді?

- Перестрілки і кримінал? Усе таке. - Це тільки на Монро.

Буквально там, де ти працюєш.

А де ти працюєш?

Я ще навчаюся.

Навчаєшся?

Здебільшого читаю.

В основному, щоб отримати диплом для мами.

Мене більше цікавлять інші речі.

Наприклад?

Дивно, якщо я скажу, що це маріонетки?

- Маріонетки? - Так.

- Маріонетки. - Маріонетки?

У мене є маріонетка, яку я зробив власноруч,

я роблю маленькі мюзикли в метро.

Смійся, якщо хочеш.

Ні, я думаю, це круто.

Це робить тебе щасливим?

- Так. - От і добре.

Хотів би перетворити це на справжнє шоу.

Це моя мрія.

Але зараз це більше хобі.

Я буквально під землею.

Чому б не піднятися?

Зроби це більшим, ніж хобі.

Поговоримо про тебе. Чим ти хочеш займатися?

Я не знаю.

Поки я на рибному ринку. Може, щось відкрию.

Наприклад?

- Бар. Або лаунж. Я не знаю. - Круто.

Мені все одно, поки я тут.

В Айронбаунд?

Не здається, що застрягла? Наче в бульбашці?

- Ні. - Ні?

Озирнися.

Кольори, запахи, звуки.

Я це люблю.

Це дім.

Руді.

- Так. - Усе гаразд?

- Так. - Де ти був?

Ніде. Я лише...

Здається, я побачив.

Це красиво.

Дасте дрібні?

Дякую.

Є дрібні?

ЗМІНИ — ЦЕ ДОБРЕ РАЙОН ВЖЕ НЕ ТАКИЙ ПАСКУДНИЙ

ЗНАЙШОВ ДІВЧИНУ АЛЕ ЗНАЮЧИ ТЕБЕ

СПОДІВАЮСЯ Я НЕ ЗІПСУЮ ВСЕ

Ця пісня називається «Шоколад».

Дякую.

Руді! Синку, як ти?

Мамо. Усе гаразд. Як ти?

Добре. Ти їв?

Їв. Усе гаразд.

Ти не їси.

Я їв.

Ти посміхаєшся. Щось не так?

Нічого. Усе гаразд.

- Справді? - Так.

Візьми мітлу.

Руді, кажуть, ти холостяк?

Ми все це чули

Ти, мабуть, засмучений

Не будь таким, не сумуй

Збадьорся! Усе владнається

Так

Є одна ідея...

Ні

До речі, про владнання...

Отямся, будь розумним

Ти знайомий із моєю донькою?

Вона прекрасна, Самара

Зайдеш до нас додому Можу тебе з нею познайомити

Приймаєте клієнтів?

- Що він сказав? - Питає, чи можемо його прийняти.

Так.

- Привіт, брате. - Боже.

Ти мене налякав, брате.

Що ти робиш, граєшся в хованки?

Ні, іноді треба втекти подалі від шуму.

Але цей шум — частина тебе, брате.

Так, я просто не люблю розмовляти... Чому я обговорюю це з маріонеткою?

Нормально бути вразливим. Кожному потрібно відкритися.

- Кому ти відкриваєшся? - Ти про що? У мене є маріонетка.

Справді?

Ні, брате. Маріонетка з маріонеткою? Це смішно.

Ти смієшся. Овва.

Хтось щасливий. Це Ізабелла?

Що? Ні. Годі. Ми нещодавно познайомилися.

Ти це говорив і про Гейлі, а ви зустрічалися 17 років.

Чотири роки. Заспокойся.

Але приємно бачити твою усмішку, брате. Я люблю тебе.

Ти скажеш таке ж у відповідь?

- Ось. - Дякую.

І я додав ще піти. Вона свіжа.

Обов'язково скажи своїм багатіям... батькам, що Анвар у парку, добре?

- Вибачте, я мушу йти. - Гаразд. Ти теж вибач.

- Як справи? - Як життя?

- Як твої справи? - Усе чудово.

- Он ти який. - Що це на тобі?

Це Монклер, друже.

Тут люди витрачають багато грошей.

Що сталося з плакатом Біґґі?

Біґґі там. Він у моєму серці.

Це місто в стилі Бубле. Я не знаю.

Чому такий веселий?

- Під кайфом? - Просто веселий.

- Ти під кайфом! - Ти ж усміхаєшся.

- Бо я під кайфом. - У мене хороший день.

- Не треба так радіти. - Чому?

Бо тебе кинули. І ти живеш із мамою.

- Ти живеш із мамою. - Але маю окремий вхід.

Я обходжу збоку, спускаюся сходами і проходжу знизу.

Ми більше як квартиранти.

Ви — сусіди по кімнаті. Маєте одні двері.

- Не сусіди. - У вас спільна ванна.

Сьогодні чудовий день. Дай порадіти.

Так. Ти під кайфом.

Бубле.

- Смакота. - Правда?

Ізабелла Поїмо завтра кошинью?

Ми з мамою їли їх щодня. Знаєш «Suave Sabor»?

Ми бували там щодня.

- Ви дуже близькі? - Ми з мамою?

З мамусею?

Так. Вона мій найкращий друг.

Це сумно?

Ні. Це дуже по-бразильськи.

Так. Здається, я єдине, що в неї є.

Розумієш, про що я?

Так.

У тебе з мамою так само?

Ні. Не зовсім.

Чому? Чому це так?

Вона повернулася до Бразилії, коли мені було років 15.

Через роботу?

Через чоловіка.

- Кепсько. Мені шкода. - Нічого.

Усе гаразд?

Так. А що?

Ти усвідомлюєш, що робиш це?

Неначе кудись провалюєшся.

- Ти це робиш зараз. - Ні. Знаю. Я щойно зрозумів це.

Скільки себе пам'ятаю, щодня звичайні звуки я перетворюю на ритм.

- Ти про що? - Схоже...

- На музику? - Я не знаю.

Ні. Гаразд. Заплющ очі.

Отак. Що ти чуєш?

Дорожній рух.

Кроки. Птахи.

Мі-бемоль. Мелодії. Гами.

Ось що я чую.

Я не дуже часто про це говорю, але...

Тобто ти подумки програєш ці пісні?

Це як миттєвості. Маленькі епізоди... Просто життя.

- Життя? - Знаю, це звучить дивно, але...

Так відбувається постійно?

У тому річ. Це випадково.

Це мука чи задоволення?

Іноді це корисно, приємно.

А іноді це більше схоже на прокляття.

Пригадую, так часто бувало в дитинстві.

Спосіб відчути себе в безпеці.

- Я тебе лякаю? - Ні!

- Я тебе лякаю. - Не лякаєш.

Чи є в цьому сенс?

- Типу того. - Гаразд, я маю ідею.

У мене є ідея. Гаразд.

Поглянь на парк.

- Я знаю, що ти робиш. - Що?

Намагаєшся так наблизитися до мене.

Ні, я відсунуся аж сюди.

- Ні, все гаразд. - Добре. Бачиш... Упевнена?

Так.

Бачиш тих хлопців? Грають у баскетбол.

Так.

Дивись уважно.

- Так. - Чуєш, як підстрибує?

Так.

Слухай далі.

Боже мій.

Овва.

Це... Неймовірно.

- Ти чула? Ти теж чуєш це? - Ні.

- Ні? - Ні.

Ні, на жаль.

- Я не чую, що чуєш ти. - Нічого. Це нормально.

Я не бачу, що бачиш ти. Але знаєш що?

Я відчуваю, що ти це відчуваєш.

Я відчуваю, що ти це чуєш.

І, чесно кажучи, я трохи заздрю.

Руді, це дар.

Ми поговоримо про висвітлення тактичного звукового дизайну.

Людському вуху потрібно 0,14 секунди

для інтерпретації звуку,

що дає нам шлях до лімбічної системи клієнта,

можливість підвищення впізнаваності бренду.

Це зрозуміло?

Так, пане Манкусо?

Чи є люди, які переосмислюють звуки, що вже існують?

Про що ми говоримо?

Про звуки, які вже існують.

А не відтворюють чи вигадують їх.

Ви про «діегетичний» та «недіегетичний»?

Можливо. Я не знаю. Просто мій мозок так влаштований.

Гаразд, цікаво.

Можете дослідити це у своїй дипломній,

яка має бути закінчена за місяць.

І це нагадування для всіх.

Привіт.

Привіт.

Я бачу, що ти робиш.

Ти про що?

Уся ця активність на заняттях, відповіді на запитання.

Я бачу тебе і розумію.

- Не знаю, що я роблю... - Поговоримо?

Секунду?

- Гейлі, я... - Можна я почну?

Знаю, що все швидко закінчилося.

Я лише...

Я відчувала, що ми говоримо про те саме знову і знову,

і нічого не змінювалося.

Я не хотіла тиснути на тебе.

Просто настав час перейти на наступний рівень.

Віриш чи ні, я теж під тиском.

Справа не лише в тобі.

Я знаю... який я. Я знаю, що зі мною буває важко.

Я знаю тебе, Руді.

І я... Мені шкода.

Я була нечутливою щодо маріонеток. Я знаю, що вони для тебе як терапія.

- Вони трохи більше, ніж це. - Твоя правда. Вибач.

Думаю, ти дуже талановитий, і хочу підтримати тебе.

Я хочу підтримати тебе і твоє мистецтво.

Тобі дійсно це подобається? Ти ж...

Мама дзвонить?

Можеш відповісти.

Я не проти. Будь ласка.

Ні, все гаразд. Я тут, із тобою.

Я не знаю, можливо, ми могли б...

провести трохи часу разом перед випускним?

Подивимось, що відчуєш.

Так...

Я не знаю.

Лайно.

- Що? - Кажу, що це було дуже мило.

ДИНАМІКА

У АНВАРА ВІДОМИЙ ФУРГОНЧИК ІЗ ЇЖЕЮ

Один, два, три.

Дякую.

«Мазаль тов».

- Що ти сказав? - «Мазаль тов».

Відколи ти кажеш «Мазаль тов»?

- У мене бізнес. - Ніколи такого не чув.

Що на тобі?

- Це кіпа. - Так, але ж ти не єврей.

Важливо, де я.

Де ти пропадав?

Взагалі-то... я зустрів дівчину.

«Мазаль тов».

Вона інша. Вона красива, розумна, весела.

- Я не зустрічав таких, як вона. - Розкажи ще.

А Гейлі, здається, хоче знову бути разом.

Не кажи нічого.

Ми довго були разом. Це непросто забути.

Може, вона права. Може, час подорослішати і з'їхати.

Добре.

Але Ізабелла вмовила мене залишитися тут,

що теж має сенс. Я не знаю.

Послухай, починаючи бізнес, довелося приймати важливі рішення.

Щодо виделок. Які обрати: чорні виделки чи білі.

Так, чорний більш стильний.

І моя шаурма, треба було обирати між куркою і бараниною.

Курка не буває сухою.

Баранина просто тане в роті.

Може, твоя відповідь — і те, й інше, Руді.

Це жахливо. Я знаю, про що ти.

Жартуєш? Дуже смачно.

Ні, не це. Я знаю, про що ти, Анваре.

Спробуй оце.

Добре, дякую.

Поглянь. Люблю на це дивитися.

- Так, дуже смачно. Смакота. - Так? Авжеж, смакота.

- Але мені це зовсім не допомагає. - $8,50.

- Ти береш з мене гроші? - Так. $8,50.

Я не розумію.

Ти не розумієш? $8,50? Що тут незрозумілого?

Ти даєш дружню пораду чи береш із мене гроші?

Іноді і те, й інше.

Це не те й не інше.

Скільки подруг у тебе зараз?

Що? Жодної. Хіба не ясно?

Якщо під словом «ясно» ти маєш на увазі розпливчастість і заплутаність — так.

Я погодився провести трохи часу з Гейлі.

Більше нічого. Ніяких зобов'язань. А з Ізабеллою ми просто друзі.

Я не засуджую. Май стільки дівчат, скільки захочеш.

Наразі я зустрічаюся з дев'ятьма маріонетками.

І зі шкарпеткою.

Друже, я не зустрічаюся з жодною з них.

Не по-справжньому. Поки що.

Це складно, Дієго.

Просто обміркуй усе, добре?

Сьогодні тримайся подалі від обох.

Не розмовляй із Гейлі і не ходи на той рибний ринок.

Руді, нам потрібна риба!

- Лайно. - Лайно.

Номер 84, 85.

Як справи, друже?

Риб'яча Пика.

Усе гаразд? Привіт.

Пів кіло морського окуня.

На морський окунь знижка.

Так. Дякую.

Ще тріски?

- Привіт! - Привіт.

Взагалі-то, робало.

Смаки змінюються.

- Тобі допомогти? - Я сама.

- Точно? - Так.

Особлива подія?

Вечеря з мамою.

Мило.

Так.

Де пропадав, незнайомцю?

Вчуся, чесно кажучи. Багато. Іспити, дипломна, все таке.

- Книги. Ясно. - Книги. Саме так.

Дякую.

Цього разу без смайлика.

Ні. Його треба заслужити.

Так.

- Треба повертатися до роботи. - Мені теж.

Не зникай.

Не буду.

Гейлі Навчаєшся сьогодні?

Ізабелло. О котрій ти закінчуєш?

- Будь ласка, позич. - Ні, Руді.

- Зроби мені послугу. - Цього не буде.

Я поверну, обіцяю.

- Годі. - Я обережно.

- Це мій заробіток. - Друже.

Знаєш, скільки дітей виросло на їжі Анвара?

Знаєш, скільки разів я тут спав?

- Дам 20 баксів. - Гаразд.

Привіт.

Привіт.

Ласкаво прошу.

Що це?

- Не хвилюйся про це. Сідай. - Гаразд.

Це треба відкрити.

Так. Воно трохи зламане. Отак.

Куди ти мене везеш?

Не знаю. Кудись.

Подалі від Айронбаунда.

- Гаразд. Уперед. - Поїхали? Рушаймо.

Я щойно навчився кермувати. Просто я...

- Усе гаразд? - Дві хвилини тому заводився.

- Дай спробую. Посунься. - Ні, я зможу. У мене виходило.

Якщо є ризик для життя, я керуватиму.

- Мій друг мене вб'є. - А ти вб'єш нас обох.

Поміняємося.

Гаразд. Пробач.

Добре.

Овва.

То куди їдемо?

Не знаю. Але ми повинні забратися з Монро. Негайно.

- Чому? - Це найбридкіша частина Ньюарка.

Ти надто хвилюєшся.

Ти замало хвилюєшся, ось проблема.

Ти хотів поїхати з Айронбаунда.

То куди хочеш поїхати? Пляж? Гори? Місто?

Агов?

- Так. Пробач. - З тобою все гаразд?

То куди?

Знаєш що? Здивуй мене.

Чоловік. Чотири. П'ять.

Пане.

Слідкуйте за світлом.

Тримайтеся.

Я попросив здивувати мене, але...

- Ого. - Руді.

- Привіт. - Привіт.

- Я не знаю, що сказати. - Нічого.

Це ж не твоя провина, так?

Яка ймовірність?

Я маю на увазі...

Постріл. Найгірша частина Ньюарка? Напевно, якийсь наркоман.

Сказали, поверхнева рана.

Поверхнева рана.

Менше тижня на загоєння.

- Я думав, ти скажеш «жити». - Так.

Є тиждень, щоб засмутити тебе?

- Даю п'ять днів. - П'ять днів, згода.

Домовилися.

Це найдивніше побачення, на якому я коли-небудь була.

Побачення? Я й не знав.

- Замовкни. - Добре це знати.

Гаразд.

Як не дивно, я добре провів час.

Тобі смішно?

Типу того, так. Це зовсім інше. Знаєш, вирватися з рутини.

Робота, навчання, мама. Розумієш, усе це...

Не вплутуй «маму».

- Сім'я — благословення, а не тягар. - Знаю. Просто...

Тобі варто подзвонити мамі.

- Ні. - Негайно.

- Ні за що. - Так.

- Аж ніяк. - Подзвони мамі, Руді.

Вона розлютиться.

Як можна не сказати їй, що сталося? Ти мусиш.

Це не... Ти не зрозумієш.

- Пробач. Я не... - Ні. Все гаразд.

Усе гаразд.

Ти правий, я не зрозумію.

- Хотілося б. - Ти не розмовляєш із своєю мамою?

Ну, ми спілкуємося потроху, час від часу.

Слухай, вона зробила те, що було для неї найкращим.

- Я б хотіла... - Що?

Щоб вона зважала на мої почуття. Розумієш?

Більше думала про мене.

Це трохи егоїстично.

Ти їх чуєш? Звуки.

- Докторе Робінсон, наберіть 812. - Руді.

Ось.

Так легше?

Так.

Знаєш...

Я не знаю, що це, але відколи ми зустрілися,

я відчуваю справжній зв'язок із тобою.

Ти відчуваєш те ж саме або...

Так. Добре. Дякувати Богу.

Зі мною не було такого.

Зі мною теж.

Тому це так дивно.

Дивно з хорошого боку. Але це також...

- Круто. - Страшно.

І страшно. Дуже страшно.

Гейлі Заміський клуб завтра?

- Дідько. - Що? Що таке?

- Гейлі написала. - Що вона хоче?

Хоче завтра займатися в заміському клубі.

Заміський клуб? Тобі що, 65 років?

Вона брала мене туди на навчання. Я не член клубу.

- Ти поцілував Ізабеллу. Вчора. - Що написати?

Дай мені телефон. Як щодо цього?

«Гейлі, дай мені спокій».

- Що ти робиш? - Гаразд. Зачекай.

Як щодо цього?

- «Звучить абсолютно жахливо». - Ні, дай мені телефон.

- Ти припиниш? - Гаразд, зачекай. Ще дещо.

«Я зустрів іншу».

- Дай мені телефон. - Якого біса?

Таке не можна писати в повідомленні.

Виявляється, ти експерт.

Так. А як щодо цього?

- «Нам треба поговорити». - Що? Не можна так писати.

- Чому? - Не можна таке писати.

Звучить так серйозно. Додай емодзі абощо.

Емодзі? Яке саме?

Я не знаю, як маленьке личко або... Гаразд, як щодо цього?

- Дієго. - Що?

Дивно. «Треба поговорити» і смайлик?

Ти правий. Це жахлива ідея.

- Краще видалю. - Не відправляй.

- Навіщо? Я його відправлю. - Чекай. Вона друкує.

Не рухайся.

Будь ласка

- Ні. Це все змінює. - Боже.

Тепер я почуваюся жахливо.

Я теж. Не слухай мене.

Я видалю це.

Що скажеш?

«Я приїду».

Овва.

У нас погано виходить.

ТЕМП

Привіт.

Гей.

Бачиш тих гольфістів на вулиці? Поглянь.

- Бачиш їх? - Так.

- Слухай, коли вони б'ють по м'ячу... - Мені дуже шкода. Я маю...

- Я не можу відволікатися. Вибач. - Гаразд.

Дідько. Я мушу йти. Побачимося пізніше?

Ні. У мене... Маріонеткові справи.

- Гаразд. Так. - Побачимося пізніше.

- Привіт, мамо. - Привіт, Руді.

Куди йдеш сьогодні ввечері?

Я пообіцяв Анвару потусуватися з ним.

- Справді? - Так. Побачимося пізніше.

- Так. - Люблю тебе.

- І я тебе люблю. - Дуже сильно.

- Добре. - Гаразд.

Привіт.

- Як ти? - Добре, а ти як?

І в мене добре.

Ти ж дозволиш мені заплатити?

Гаразд, але я плачу за каву завтра.

Гаразд. Ні, завтра не можу.

Чому?

- Треба вчитися. Іспити. - Як нудно.

Розумію, але ми скоро побачимося?

Так. Мені пора.

Гаразд.

- Привіт, мамо. - Привіт, Руді.

Як ти?

Добре. Допоможеш мені зачинити?

Так... Ні, я не можу сьогодні.

- Гаразд. - У мене вечірні заняття.

- Бувай. - Добре.

Краще, ніж гратися з ляльками в метро.

Це маріонетки, мамо.

Я так і сказала.

Ні, ти сказала інше.

Я не те сказала?

Ні. Я люблю тебе, мамо.

- Привіт. - Привіт.

- Будьмо. - Будьмо.

Справжня кашаса.

Непогано, чи не так? Вибач, що запізнився.

Це не запізнення. Я маю на увазі для тебе.

Так. Зрозумів.

Але я не можу засиджуватися допізна.

У мене купа справ.

- Звісно. - Стільки всього.

- Я хочу. Розумієш? - Добре. Так.

- Справді? - До зустрічі.

- Хочеш попкорну? - Ні.

- Упевнений? Я так цьому рада. - Я теж.

- Прийдеш на бранч у неділю? - Так.

- Справді? - Так.

- Вони будуть тобі раді. - Гаразд.

- Мої родичі люблять тебе. Ти ж знаєш. - Так. Я теж їх люблю.

Руді, давно не бачились. Як навчання? Готовий до випуску?

Так. Тобто, я так думаю.

Так. Ми обоє готові.

Щось намічається?

- Я ще думаю... - Він такий скромний.

Треба говорити...

Люба, хіба не можна задати кілька запитань?

Так, просто трохи зосереджений на іспитах і сім'ї.

А також, знаєте, інші речі. Музика, мистецтво, фільми, все таке.

Що за мистецтво?

Я люблю ляльковий театр.

Ляльковий театр?

Гейлі про це не казала.

Хіба? Дивно. Бо я думала, що...

Напевно, про це просто не заходила мова.

Цікаво.

Так.

Гейлі каже, що в тебе є кілька рекламних пропозицій у місті.

- Вона так сказала? - Ну...

Чому ми повинні говорити про це зараз?

- Це ж так нудно. - Ти маєш рацію. Давай поїмо.

Залишіть місце для основної страви.

Це не основна страва?

Руді, нагадай мені ще раз, звідки ти?

Я народився в Нью-Джерсі.

Ні, твоє походження.

Я бразилець.

Карла з Гватемали!

Дуже приємно.

Привіт.

Ти погано розмовляєш, Руді?

Мамо, бразильці розмовляють португальською.

Так.

- Точно. - Ці люди расисти.

Чудово, Карло. Дякую.

Дупа!

Перепрошую?

Перше, що з'являється, коли гуглю «бразильський» — це «дупа».

Руді, як твоя мама?

Із нею все гаразд. Чудово.

У тебе є власне житло?

- Тату, припини вже. - Просто підтримую розмову, люба.

Я живу з нею в Ньюарку.

Поки ми не знайдемо житло.

Нагадай, ким вона працює?

У неї є салон недалеко від будинку.

Я допомагаю, підмітаю і...

Ти підмітаєш волосся? Гидота.

Отже, нетипове виховання.

Не знаю. Для мене типове.

Твоя мама приїхала з Бразилії?

Починається.

Так.

Це так сміливо. А вона зробила це законно?

- Мамо! Боже, ти така... - Просто підтримую розмову.

Я тебе кохаю.

- Підтримую розмову. - Я тебе кохаю.

- Просто підтримую розмову. - Як паста?

- Навіть не пробував. - Нетипове виховання.

- Нетипове. - Я кохаю тебе.

- Просто підтримую розмову. - Дупа!

Нетипове.

- Я лише... - Я кохаю тебе.

- Дупа! - Я лише...

- Нетипове. - Лише...

Я кохаю тебе.

- Дупа. - Я лише...

- Не твоє. - Майбутнє.

Говоримо про майбутнє.

Мільйонний раз повторюю,

коли закінчимо навчання, ми знайдемо житло в місті.

Роботу в одній маркетинговій фірмі.

Так, Руді?

- Привіт. - Привіт, Руді.

Мені так шкода.

Знаєш, мама стає дуже дивною, коли вип'є, а тато...

Зазвичай вони не такі вже й погані.

Так, але ти сказала їм, що в мене є робота в місті?

Я маю на увазі, буде. Після випуску.

Ти сказала, що ми шукаємо, де житимемо разом і...

Так, але це не перебільшення, бо ми про це говорили.

Але ми з тобою маємо самі вирішити,

перш ніж казати батькам?

Так.

Так, ти правий.

Я просто...

Не знаю, я подумала, якщо ми знову разом...

Усе йде так, як слід.

Гейлі, нам треба поговорити...

Що ти робиш пізніше?

Можемо зустрітися?

Гадаю, ми маємо зустрітися.

Почати з чистого аркуша. Випити.

Поговорити вдвох.

Гаразд. Так.

- Справді? - Так.

Я знаю чудове місце.

Тобі сподобається. Я напишу тобі.

- Гаразд. - Добре.

- Бувай. - Бувай.

Привіт, брате.

Можна й мені?

Так.

Дякую.

Ти в дуже поганій ситуації, брате.

Я знаю. Розкажи мені про це.

Чому ти досі з нею?

Тільки з Гейлі в мене були справжні стосунки.

Я не здатен навіть припустити, що можу завдати їй болю.

Ти завдаси більше болю, якщо не скажеш їй про свої почуття.

Це погано, Дієго.

Зачекай, у мене є ідея.

- Що? - Годі бути бовдуром.

Минуло лише кілька тижнів,

але між вами з Ізабеллою магія.

Час вирішувати.

Саме так. Рішення номер один: одягни сорочку.

Переглянь «Малюк-каратист».

Знаєш що? Ти маєш рацію. Я можу це зробити.

Добре. Ти знаєш, що маєш робити?

- Треба порвати з Гейлі. - Стрип-клуб.

- Що? - Що?

- Що ти щойно сказав? - Нічого я не говорив.

Привіт.

Привіт.

Чудово виглядаєш.

Ти теж.

Це «Бразилія».

Ти говорив про це місце, я подумала: «Ми тут ніколи не були».

Тож я вирішила, що це буде доречно, і тут справді гарно.

Так. Гейлі, послухай...

Можна я спершу скажу дещо? Я перепрошую за своїх батьків.

Так, це було занадто.

Це ж сім'я. Ти ж розумієш.

Напевно. Гейлі...

Вітаємо в «Бразилії». Я Джилл, ваша офіціантка.

- Привіт. - Щось вип'єте?

Вона не знає португальської.

Перепрошую. Щось будете пити?

- Каберне. - Гаразд.

- Мені кайпірінью. Міцну. - Зрозуміла.

- Дякую. - Тут багато м'яса, червоне вино

- підійде до будь-якого м'яса. - Так.

Але я хотіла сказати, хіба це не чудово?

Що чудово?

- Наші плани. - Так.

Ти казав, що хочеш виїхати зі свого району.

- Я — за. Думаю, це чудово. - Так.

- Ось. - Дуже дякую.

- Дякую. - Будь ласка.

Зажди. Будьмо.

Авжеж.

Ми могли б робити все, що хотіли.

Не розумієш?

Наприклад, квартира з балконом, із видом на Гудзон.

Можемо завести пса. Там може бути парковка.

- Хіба це не для нас? - Так.

Хвилинку, мені треба до вбиральні.

- Я мушу йти. - Звісно.

- Зачекаєш? - Добре.

Руді!

Привіт.

Дідько.

- Привіт. - Як справи?

- Що ти тут робиш? - Замовила їжу на винос.

Я зранку відкриваю ринок, у мене рання зміна.

Ясно.

Що ти тут робиш?

Також чекаю на замовлення. Принесу мамі їжу.

Посидиш зі мною, поки чекаєш?

Так. Це логічно.

- Так. - Так. Гаразд.

Звичайно.

Поки що кайпірінью?

Так, Господи.

Дякую.

Дякую.

- Будьмо. - Будьмо.

Не так швидко.

Знаю, просто в мене стрес.

Треба багато вчитися.

То ти мене не уникаєш?

Звісно, ні. Навіть не думай такого.

Я...

Це просто колообіг: робота, навчання, мама, розумієш?

Як робота? Як маріонетки?

- Я... Усе добре. - Ти вже піднявся на вищий рівень?

Що?

- Маріонетки. - На вищий рівень?

- Вийти з метро? - Роблю все, що в моїх силах.

З тобою все гаразд?

- Пречудово. А з тобою? - Так.

- Хіба не схоже? - Ні.

Що з тобою коїться?

Ти мені справді подобаєшся. Ось що.

Гаразд.

Я намагаюся дещо зрозуміти.

Ти постійно це кажеш.

Усе гаразд. Я хотів...

Я хочу сказати...

Мені треба попісяти.

- Я зараз повернуся. - Іди попісяй.

Вибач, добре.

- Привіт. - Черга була досить довгою.

Це новий напій?

Так. Ти вже зробила замовлення?

Ні, чекала на тебе.

Усе гаразд?

- Так. - Ти трохи розгублений.

Ні, все гаразд.

Просто... Я намагався сказати...

- Гейлі... - Так.

...що я голодний. І ти голодна.

- Так. - Ось що я хотів сказати.

- Треба замовити. - Давай замовимо.

Так. Давай замовимо.

Усе гаразд, друже?

Так. Відчепися.

Заспокойся, я лише намагаюся допомогти.

Дякую, я розберуся.

Ти нічого не можеш.

Ти скачеш між двома побаченнями як мудак.

Це важко. Я над цим працюю.

Готові замовити?

Так. Думаю, ми замовимо «родізіо да каса».

- Так вимовляться? - Ідеально.

Два «родізіо».

Це м'ясна страва?

- Так. - Чудово.

Це стейкхаус.

Два «родізіо», столик 14.

Чудово.

Ще напої?

Мені, будь ласка.

- Я візьму це. - Я хотів сказати...

Гаразд, тільки не злися.

- Можеш, та не треба. - Ага.

Поки тебе не було,

я знайшла більше варіантів квартир на Zillow

і зберегла пошук. Я покажу їх тобі.

Скажи їй правду.

- Послухай. - Це чудово.

Це складно.

- Ось. - Чудово.

До станції Пенн можна пішки дійти, тобто...

- Я не можу. - Гейлі, послухай.

Уявляєш, як ми тут житимемо?

- Ні. - Зажди...

Я маю дещо сказати.

- ...вид поганий. - Можна я дещо скажу?

Пробач. Я...

Я дуже рада, що ми можемо почати все з початку.

Дідько. Беатріс. Моя мама.

Подруга моєї мами. Я побачив її, треба привітатися.

- Гаразд. - Привітаюся. Я зараз повернуся.

- Гаразд. - Добре.

- Ти в нормі? - Так. Усе гаразд.

Що означає «оба?» Це «оба» чи «оба!»?

Ти взяв ще напій?

- То про що ми говорили? - Справді?

З тобою все гаразд?

- Про що ми говорили до цього? - Ти казав про...

Я не знаю, ти весь час щось бурмотів.

Гадаєш, їжа вже готова...

Чому ти так поспішаєш?

Я не поспішаю. А ти?

Звичайно.

- Хочеш знати щось смішне? - Так!

Ти знаєш фразу «vai catar coquinho»?

Так. Звичайно.

Знаєш, що це означає «Іди збирати кокоси»?

До минулого тижня,

я думала це означає: «Іди підбери дрібне лайно».

Ні. Справді?

- Так. - Вона мені подобається.

Стули пельку.

- Кокоси і лайно. - Так.

Розкажи їй про грінгу.

Мушу зізнатися, я не був із тобою чесним.

З тобою все гаразд?

Так. Ти майже все випила.

Я принесу тобі ще. Добре?

- Гаразд. Але що ти хотів сказати? - Так.

- Гей! - Гей!

Гей!

Гей!

З твоєю подругою все гаразд?

З подругою?

Ти щойно назвав її ім'я.

Беа...

Беатріс!

- Беатріс! - Так.

З Беатріс усе гаразд. Вона чудова.

- Так. - Так.

Якась проблема?

Гаразд, Гейлі.

Є проблема. Проблема в тому...

Руді!

Мої друзі сказали мені, що ти тут.

- Мамо... - Неймовірно. Вечір із моїм Руді.

Маріє, привіт, приємно вас знову бачити.

Гейлі, привіт.

Вона ж не з тобою?

- Ні. - Зажди. Хто вона?

- Це Беатріс? - Яка Беатріс?

Беатріс тут?

- Маю привітатися. - Ні.

Я Ізабелла, дуже приємно. Подруга вашого сина.

Це твоя кузена з Бразилії...

- Ні. - Ні. Кузена?

- Пробач. А хто ти? - Гаразд.

- Це Гейлі, вона... - Його дівчина.

- Не зовсім. - Хто?

- Хто? - Що?

- Ну... - Ти жартуєш?

- Ми ж владнали. - Сподіваюся.

- Секунду. - Що коїться?

- Я можу пояснити. - Що таке?

Проблема в нас, Гейлі.

Усі ці речі, плани на майбутнє,

це твоє бачення, не моє.

- Саме так. - Мамо.

- Гаразд, я йду звідси. - Ні, зачекай.

Руді, ти серйозно зараз?

Я намагався працювати.

Я не можу. Я цього не уявляю.

Відколи?

Нещодавно. Сьогодні більше, ніж будь-коли.

Я цього не уявляю, Гейлі. Я намагався.

- Я теж. - Мамо.

Ні, я беру участь. Це не має сенсу.

- Я просто не... - Дай вгадаю...

Я зустрів іншу.

- Руді, не вплутуй мене в це. - Ні.

- Знаю, це кепсько. - Ні, заспокойся.

Це найгірше, але я намагався сказати тобі теж,

- та не знав як. - Коли ти хотів сказати?

- Сьогодні. Це все... - А як щодо мене?

Ніколи!

- Ці рішення тебе не стосуються. - Стосуються.

Ні.

Я нічого не розумію.

Справа в тому, що я хочу бути з тобою,

я прийшов сюди сьогодні, щоб закінчити стосунки з нею.

Це погано.

- Я піду. Це занадто для мене. - Будь ласка, Ізабелло...

- Руді... - Гейлі...

Ти мудак.

Ні... Я намагаюся пояснити.

Ого, Руді. Поговоримо вдома.

З мене досить.

Дідько.

ДИСОНАНС

Я радий, що ти тут.

Де ми?

Не знаю. Я тут ще не був.

Ти тут ніколи не був... Ти тут вперше?

Ні, я був тут до цього.

То ти був тут до цього чи ні?

Я скажу тобі дещо. Ти погано виглядаєш. Кажу це тобі як другу.

Дякую, друже. Я ціную це.

Важка була ніч. Пам'ятаєш «зустрічатися з обома»?

Я думав, це погана ідея? Я зробив це.

Я облажався, друже. Дуже сильно.

Слухай, мені 35 років. І я досі роблю це.

Чому ти взагалі мене слухаєш?

У свої 40 років я живу саме так.

Зачекай, тобі 35 чи 40? Я заплутався.

Спочатку ж 35, а лише потім 40.

Колись мені було 35.

У мене є дещо для тебе.

Це підніме тобі настрій.

Що? Що це таке?

Це заспокоїть тебе і зведе з розуму.

Або зробить божевільним і спокійним. Я забув порядок.

Це заспокоїть мене чи зведе з розуму?

Це тебе заспокоїть і знесе дах. Або навпаки.

- Я просто не знаю порядок. - Гаразд.

«Ручна граната».

Як називається?

- «Ручна граната». - Що там?

Що може бути в «Ручній гранаті»?

- Не знаю. - Щось, що може вибухнути.

Це має вибухнути в твоєму животі.

Чекай. Це небезпечно?

Так, небезпечно і безпечно.

Це для тебе, друже.

Повільніше.

Треба витягнути чеку. Витягни чеку.

Тост. І випий це все.

Повільніше.

Як це?

Зроби ковток. Навіщо ти все випив?

- Ти сказав. - Я цього не казав.

- Ти не випив усе? - Ні. Тільки ковток.

Мені здається, ти кажеш одне, а потім зовсім інше.

Я не роблю так. Але роблю.

Як скажеш. Я не знаю про це.

Гей. Починає вставляти.

Хочу сказати тобі дещо. Глянь на мене.

Я нікуди не дінуся.

Анвар із тобою, хлопче.

- Я нікуди не дінуся. Розумієш? - Так. Я ціную це, друже.

- Краще цінуй. - Анваре!

Гей! Я тебе бачу. Не тікай.

Я не тікаю від тебе.

Куди це ти зібралася? Ану йди сюди!

Чому б не піднятися?

Руді...

Ти мудак.

Ти в повному лайні, брате.

Хіба бразильські дівчата не найгарніші?

- Ти в нормі? - Ти в нормі?

Ти в нормі?

Це допоможе?

Ось твоя їжа.

Як почуваєшся?

Я не пам'ятаю... Як я дістався додому?

Анвар привіз тебе додому. Було дуже пізно.

Ти спав. Я так хвилювалася і досі хвилююся.

Знаю, мамо, пробач.

- «Пробач». - Ти не заслуговуєш...

Це все виправить?

Ти не заслужила такої реакції в ресторані.

Я шкодую, що всім збрехав.

Я був поганим сином.

- Ні. Забудь про це. - Так.

Я не хочу це чути.

Мамо, я все зіпсував.

Усе владнається.

Звідки ти знаєш? Може, й ні.

Чому ти так кажеш?

Бо, мамо, я ненормальний.

Ти кажеш «ненормальний», ніби це погано.

«Що є нормальним?» Запитую я себе іноді.

Ніщо не є нормальним. Ми не нормальні. Поглянь на мене.

Я спакувала валізу, поїхала з Бразилії, приїхала сюди...

Не знала англійської. Це нормально?

Я виростила тебе сама. Без чиєїсь підтримки. Хіба це нормально?

Чи треба було зробити інакше?

Ти робив те, що, на твою думку, хочуть інші. Але чого хочеш ти?

Скажи мені, сину.

Я не знаю. Напевно, бути щасливим.

Що б ти хотів зробити зараз?

Що б дало тобі щастя?

Ну...

Скажи мені.

Маріонетки, мамо. Знаєш, музика.

Музика.

Цей дім, ти.

Дякую.

І...

Ізабелла.

Ізабелла?

Так. Це правда.

То що ти тут робиш, синку?

Що ти маєш на увазі?

Руді.

Вона не хоче зі мною говорити.

- Не хоче з тобою говорити? - Так.

Ти маєш спробувати. Гадаю, вона схоче.

- Справді? - Думаю, так.

- Мені поговорити з нею? - Так. Іди.

- Зараз? - Так, зараз.

Іди негайно.

- Ти так вважаєш? - Так. Але спершу поїж.

Руді, що ти робиш?

Просто... Дозволь мені... Перш ніж ти щось скажеш. Вислухай мене.

Ти питала мене, що я чую.

Коли я з тобою, це те, що я чую.

Це твоя мелодія.

А це наступна частина, я почув її сьогодні.

- Стоп. - Я знаю.

- Просто послухай... - Стоп!

Гаразд.

Що це?

- Можеш поговорити зі мною як дорослий? - Так. Ізабелло, вибач.

Я і намагаюся сказати.

Мені так шкода.

Відколи ми познайомилися. Коли мене стусанули рибою.

Усе змінилося.

Це місце, моє життя, все це набуло сенсу завдяки тобі.

Я облажався дуже сильно.

І я отримав би ляпаса рибою в тисячу разів більше,

якби це дало ще один шанс із тобою.

Мені шкода.

Маячня.

Зажди. Що ти маєш на увазі?

Ти навіть не розумієш, що говориш.

Я тут, щоб вибачитися. Я хочу бути з тобою.

Так, може ти так і думаєш, Руді.

Але я не думаю, що ти знаєш, чого хочеш.

Я з'ясовую це.

Може, я не знаю точно, чого хочу.

А я знаю, чого хочу. І точно не цього.

Так чого ти хочеш? Скажи мені.

Мені потрібен той, хто буде чесним зі мною, поважатиме мене, Руді.

Мені потрібен той, хто цінує мене. Хто розуміє мене.

Я розумію тебе.

Я пообіцяла собі, що не потраплю в таку ситуацію знову, і ось.

І всі знаки були.

Я просто думала, що занадто звертаю на це увагу.

Чого ж ти хочеш? Скажи мені.

Ти не зважав на мене, Руді. Ти зовсім не зважав на мої почуття.

Зараз зважаю. Я зараз тут.

Так, бо ти можеш втратити мене.

Ні.

- Я можу виправити це. - Стій, Руді.

Руді. Все гаразд.

Я ціную твоє старання. Справді.

Навіть якщо вже запізно.

Але ми обидва знаємо, що зараз це не спрацює.

Ізабелло...

Ти намагаєшся виправити те, до чого навіть не готовий.

- Ні, це не так. - Руді. Все скінчено.

- Я... - Ходи сюди.

Ти дуже особливий, Руді. Я справді так вважаю.

Думаю, що людина, в яку я вірила, всередині тебе.

Надіюся, ти її знайдеш.

Мені треба готуватися,

чи не міг би ти прибрати свій синтезатор?

Добре.

ГАРМОНІЯ

Дрібні

ЗМІНИ — ЦЕ НЕ ВІДПОВІДЬ ЯКЩО ТІЛЬКИ ВИ НЕ РОБИТЕ ЗМІН

ЛЮБОВ ПРЕКРАСНА, КОЛИ ТИ ЛЮБИШ АЛЕ НАСТАВ ЧАС ЗМІН

ТИ НЕ НАГОДУЄШ ІНШИХ ПОКИ ТИ ГОЛОДНИЙ

А СЕНС? ОДНОГО ДНЯ МИ ВСІ ПОМРЕМО

Тож спробуй полюбити

СПЕРШУ СЕБЕ

Невдаха.

Невдаха.

МУЗИКА ВСЮДИ - ДИПЛОМНА З ЦИФРОВОГО МАРКЕТИНГУ - РУДІ МАНКУСО

МУЗИКА: ІСТОРІЯ МАРІОНЕТКИ РУДІ МАНКУСО

Беніто, я можу все пояснити.

Добре.

Гаразд.

Якого дідька?

Що ти в біса робиш, Дієго?

Дієго, годі!

Беніто, я б вдарився головою мільйон разів,

якби це дало ще один шанс із тобою.

- Справді? - Так.

Це так романтично.

Я знаю.

Тоді зроби це.

Що... Що зробити?

Вдарся головою мільйон разів, і я дам тобі шанс.

Це була метафора.

Ти маєш зробити це зараз. Ти обіцяв.

Гаразд.

Дідько.

Я рада, що ми робимо це, Дієго.

Тут чудово.

Тут так романтично.

Секунду. Мені треба до вбиральні.

Гаразд. Але не довго.

- Звісно. Люблю тебе. - Я теж.

НЕЗГРАБНІ МАРІОНЕТКИ ПРЕДСТАВЛЯЮТЬ ШОУ ДІЄГО

Вибач, я спізнився, кицю.

- Усе гаразд. Тут така чудова атмосфера. - Я знаю.

Хотів зробити щось гарне,

адже я піклуюся про тебе, і мені це подобається.

- Хто ця лярва? - Хто ця лярва?

Заспокойтеся. Я можу все пояснити.

Добре, поясни.

Зачекай. Відійди.

То ти тут, бо наші мами подруги і вони нас звели?

Так.

Зачекай. Назад. Так, це дивно.

Я не розумію, Дієго. Що не так?

Що таке?

Звідки в тебе акцент?

Я ж із Бразилії.

Наша прибиральниця з Мексики. Ви, мабуть, знайомі.

Треба забиратися звідси. Це поганий район.

Ну ж бо. Я в це не вірю. Ти багато хвилюєшся.

Добре. Я просто сказав.

Тепер ти віриш мені?

Я відчуваю, що досі борюся за твою увагу.

Що?

Відчуття, що ти в іншому місці.

Вибач. Я був дуже зайнятий і не слухав.

З мене досить.

Зажди, що?

Куди ти йдеш?

Ні, будь ласка. Не йди.

Я не знаю, чому я такий

Я відволікаюся на музику щодня

Якби ж я міг сказати їй, що відчуваю

Але я просто не знаю, що сказати

Це як свербіж Мабуть, я просто бовдур

Ніби мене пересмикнуло Мабуть, я просто бовдур

Це як глюк Мабуть, я просто

Маленький бовдур

МУЗИКА

МАМА

- Привіт, мамо. - Руді! Твоє шоу пройшло добре?

Так. Добре. Усі квитки продані.

Вітаю! Я прийду завтра, не хвилюйся.

Мамо, ти вчора була. Усе добре.

Я б приходила кожного дня, якби могла.

Я тобі вірю.

Я так пишаюся тобою.

- Дякую. - Авжеж.

Що ти сьогодні їв? Ти зовсім не їси.

Я в порядку. Мені дали вечерю.

Знову їжа на винос, синку?

Якщо хочеш чогось домашнього, приходь додому.

Я трохи запізнююся...

Я передзвоню тобі.

- Я передзвоню. Люблю тебе. - Бувай.

ТИ ПЕРЕЙШОВ НА ВИЩИЙ РІВЕНЬ.

Музика

Переклад субтитрів: Kyrylo Harashchuk

Творчий керівник Юрій Лаховський

Це було добре.

Але, перш ніж ви підете, давайте ще раз.

Але цього разу нехай звучить чудово.