All language subtitles for The Lovely Bones (2009) BDRip-AVC [Hurtom].ukr

af Afrikaans
ak Akan
sq Albanian
am Amharic
ar Arabic
hy Armenian
az Azerbaijani
eu Basque
be Belarusian
bem Bemba
bn Bengali
bh Bihari
bs Bosnian
br Breton
bg Bulgarian
km Cambodian
ca Catalan
ceb Cebuano
chr Cherokee
ny Chichewa
zh-CN Chinese (Simplified)
zh-TW Chinese (Traditional)
co Corsican
hr Croatian
cs Czech
da Danish
en English Download
eo Esperanto
et Estonian
ee Ewe
fo Faroese
tl Filipino
fi Finnish
fr French
fy Frisian
gaa Ga
gl Galician
ka Georgian
de German
el Greek
gn Guarani
gu Gujarati
ht Haitian Creole
ha Hausa
haw Hawaiian
iw Hebrew
hi Hindi
hmn Hmong
hu Hungarian
is Icelandic
ig Igbo
id Indonesian
ia Interlingua
ga Irish
it Italian Download
ja Japanese
jw Javanese
kn Kannada
kk Kazakh
rw Kinyarwanda
rn Kirundi
kg Kongo
ko Korean
kri Krio (Sierra Leone)
ku Kurdish
ckb Kurdish (Soranî)
ky Kyrgyz
lo Laothian
la Latin
lv Latvian
ln Lingala
lt Lithuanian
loz Lozi
lg Luganda
ach Luo
lb Luxembourgish
mk Macedonian
mg Malagasy
ms Malay
ml Malayalam
mt Maltese
mi Maori
mr Marathi
mfe Mauritian Creole
mo Moldavian
mn Mongolian
my Myanmar (Burmese)
sr-ME Montenegrin
ne Nepali
pcm Nigerian Pidgin
nso Northern Sotho
no Norwegian
nn Norwegian (Nynorsk)
oc Occitan
or Oriya
om Oromo
ps Pashto
fa Persian
pl Polish
pt-BR Portuguese (Brazil)
pt Portuguese (Portugal)
pa Punjabi
qu Quechua
ro Romanian
rm Romansh
nyn Runyakitara
ru Russian Download
sm Samoan
gd Scots Gaelic
sr Serbian
sh Serbo-Croatian
st Sesotho
tn Setswana
crs Seychellois Creole
sn Shona
sd Sindhi
si Sinhalese
sk Slovak
sl Slovenian
so Somali
es Spanish Download
es-419 Spanish (Latin American)
su Sundanese
sw Swahili
sv Swedish
tg Tajik
ta Tamil
tt Tatar
te Telugu
ti Tigrinya
to Tonga
lua Tshiluba
tum Tumbuka
tr Turkish
tk Turkmen
tw Twi
ug Uighur
uk Ukrainian
ur Urdu
uz Uzbek
vi Vietnamese
cy Welsh
wo Wolof
xh Xhosa
yi Yiddish
yo Yoruba
zu Zulu

Original subtitles

Я пам'ятаю себе такою маленькою,

що ледь дотягувалася до краю столу.

На ньому стояла куля зі сніжком,

я пам'ятаю, що всередині кулі жив пінгвін.

Йому було там самотньо, та я хвилювалася за нього.

Не хвилюйся, крихітко. В нього чудове життя.

Він у пастці в ідеальному світі.

Поглянь-но, С'юзі К'ю.

- Так. - Так.

«Вигнання і королівство» КАМЮ

«Догляд за немовлятами та дітьми від лікаря Спока»

Минуло дванадцять років

«Довідник вправної кухарки»

ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ФРАНЦУЗЬКОЇ КУХНІ

Пам'ятаю, як на день народження мені подарували фотоапарат.

Мені подобалося, що фото ловило момент, доки він не встиг зникнути.

Тож цим я й хотіла займатися, коли виросту -

фотографувати дику природу.

Вибач, мамо!

Я уявляла, що коли виросту,

буду ганятися за слонами та носорогами,

але поки що я маю задовольнятися Грейс Таркінг.

Спогади, що залишаються з тобою, то дивна річ.

Пригадую, як разом із татом ходила до западини на фермі Коннорів.

У тому, як земля цілком поглинає речі, є щось надзвичайне.

Пам'ятаю Рут Коннорс, дівчину, яка там жила.

Діти в школі казали, що вона якась дивакувата,

але тепер я знаю, що вона бачила те, чого не бачили інші.

Зіштовхнемо його на рахунок три, добре? Готові?

- Гаразд. Один, два, три! - Один, два, три!

А також пам'ятаю найгірше, що трапилося в нашій родині.

Допоможіть! Хто-небудь, допоможіть!

- Мамо? - Допоможіть!

- Де ти? Мамо? - Баклі, будь ласка, вставай!

- Господи милий. Тату? - Хто-небудь, допоможіть! Будь ласка!

День, коли мій молодший брат перестав дихати.

Баклі!

Баклі! Що сталося?

Він проковтнув гілочку!

Обережно!

Чи ти здуріла?

Вибачте!

Баклі?

З тобою все гаразд? Усе гаразд. Ох, мій любий. Дитинко моя.

Пригадую, як очі моїх батьків засвітилися, все обійшлося.

Це моя вина. Цього більше не станеться.

Ми були не з тих людей,

гідних жалю, яким не щастить просто так, без причини.

Знаєш, а буддисти вважають, якщо врятуєш комусь життя...

Бабуся Лінн провіщала мені довге й щасливе життя,

бо я врятувала свого братика.

Та, як завжди, бабуся Лінн помилялась.

Моє прізвище Селмон, тобто лосось.

А звати С'юзі.

Коли мене вбили, 6-го грудня 1973-го року,

мені було 14 років.

І наступна Крістал у коротенькій, вузькій спідничці!

Це сталося ще до того як зображення зниклих дітей

почали з'являтися на пакетах з молоком та в гарячих новинах.

Тоді ще ніхто не вірив, що таке може статися.

Усе вірно, дами. Розмір не має значення,

спідниця облягатиме ваші дівочі вигини саме там, де треба.

- Навіщо ховати красу? - Не поспішай, друзяко!

- Правильно? - Баклі!

Тату, поглянь, дивись, дивись!

Оце так диво! Ого.

«Сімнадцять»

Хто він такий? Ти йому так само сильно подобаєшся, як він тобі?

Бабусю, він старшокласник!

Він не здогадується про моє існування.

Він красунчик.

Бабусю, будь ласка, облишимо це.

Тепер ти в безпеці. Він пішов у магазин платівок.

Та не була я в безпеці.

За мною стежив один чоловік із нашого району.

Якби я не була такою збентеженою,

то зрозуміла б, що щось не так,

бо, зазвичай, мене від такої мерзоти нудить.

Але я була занадто заглиблена

в думки про те, які в Рея Сінґха довгі вії.

Я порахувала їх усі під час занять у бібліотеці,

поки він читав книжку про Абеляра та Елоїзу,

про найтрагічнішу історію кохання всіх часів.

То ти вже з ним цілувалась?

Чому ні? Він тобі подобається, а ти йому. Навіщо чекати?

Просто я боюся, що в мене не вийде.

А я вперше поцілувалася

з дорослим чоловіком.

- Ти ж мене не викажеш, ні? - Звичайно ні!

- І як тобі було? - Ти про поцілунок?

О, чудово до нестями. Прекрасно. Запаморочливо.

І тільки значно пізніше я зрозуміла, що такий поцілунок

буває лише раз у житті.

С'юз...

Дитино, просто отримуй задоволення.

До речі, то був не містер О'Дваєр.

Хоча він і виглядає дещо підозріло.

Але містер О'Дваєр ніколи нікого не образив.

Його рідна донька померла через півтора року після мене.

Вона була хвора на лейкемію,

але на своїх небесах я її не зустрічала.

- Агов, дивіться на мене! - Ми зараз, люба.

- Секундочку, добре? - Мамо!

Привіт, люба.

Мій убивця мешкав неподалік від нас.

- Красно вам дякую. - Обережно, люба.

Якось я сфотографувала його під час розмови з батьками про квіти.

- Агов, мамо. - Як-небудь завітайте до нас

на чашку кави.

Я цілилась на кущі, а він зненацька з'явився.

Дякую за цю квітку.

Він виліз хтозна-звідки й зіпсував мені кадр.

Він багато чого зіпсував.

Люба, а що ти там фотографуєш?

- Геть усе. - Все?

Агов, дивіться на мене!

Мамо!

Посміхнись!

Мамо!

Дивись сюди!

Агов, дивіться на мене!

Агов, мамо!

Агов, дивись сюди! Дивись!

Гаразд, ось так.

Клариса захопилась тобою.

Яка Клариса?

Така білявка, пронизливо блакитні тіні.

У її батька власний ресторан.

Це та висока?

Вона не висока. В неї черевики на платформі.

Вона не знає, що ти працюєш бухгалтером.

Гадаю, це мій недолік.

Та що ти любиш наодинці збирати моделі.

А мама знала про це, коли виходила за тебе заміж?

Про цю твою одержимість?

С'юзі, хобі - це нормально. Вони багато чому навчають.

Наприклад?

Наприклад, закінчувати те, що почав робити.

Доки не зробиш усе як треба, не вгамуєшся.

А якщо не виходить як треба, починаєш спочатку

і продовжуєш стільки, скільки треба.

Отак усе влаштовано. Ти цим займаєшся. І це цілком нормально.

Мене цього навчив дідусь, а зараз я вчу тебе.

Ми робимо дещо особливе саме для нас.

Я знаю.

С'юзі К'ю, ти мій старпом.

Колись це все буде твоїм.

Джеку! С'юзі! Вечеряти!

Зажди, стій, стій!

Готова?

- Так. - Тримай її міцно.

Гаразд, колего моряче, прийміть команду!

Ось це і є справжня краса.

Ходімо.

Не можу повірити! Тільки поглянь, в якому стані ця кімната.

Сьогодні ж прибереш цей безлад.

Так, приберу. Мамо, треба проявити плівку.

С'юзі, ти вже використала всю плівку?

Ти хоч уявляєш собі, скільки це коштуватиме?

Ні. Ні, й крапка. Це навіть не розглядається.

Велике спасибі. Ось і вся моя кар'єра коту під хвіст.

- Не драматизуй занадто. - Люба, що? Що коту під хвіст?

Вона відзняла всю плівку, що ми подарували їй на день народження.

- Усю? - Всю. До єдиної.

- С'юзі! - Творчість у цій родині - злочин.

Гаразд, гаразд. Може, будемо проявляти по плівці на місяць?

По плівці на місяць?

Ви хоч розумієте, що коли я побачу свої фото, вже досягну зрілого віку?

Слухай, ми купили їй 24 котушки плівки, так?

Проявка однієї котушки коштує $2,99. Тобто всього $71,76.

- Здається, ми чинимо по совісті. - О, любий мій.

Чи ні?

За це я й кохаю тебе.

Будь ласка.

Можете не робити цього за сніданком?

Гаразд, як скажеш.

Їж давай, ну ж бо.

У неї нема сирени, телепню. Це ж бетономішалка.

Будь ласка, не називай свого брата телепнем.

Приятелю. Ні, ні, приятелю. Цемент залишиться в мисці.

Це ж не цемент. Це моя вівсянка!

- Гаразд. - Час до школи. Ходімо.

- Бувай, тату! - Бувай, С'юзі!

С'юзі.

Що це таке?

Твоя нова шапка, люба.

Овва, мамо, а я думала, ти вже не в'яжеш.

Та ні, й досі в'яжу. Хочеш і тобі зв'яжу шапку?

- Ти взяла рукавиці? - Так!

Одягни їх, будь ласка, юна леді.

С'юзі! С'юзі, одягни шапку! Бо холодно.

Голідею, ану в дім! Голідею, йди-но сюди! Сюди, хлопчику.

С'юз, модна діваха!

- Замовкни. - Ні, справді, тобі пасує.

Це просто випробування приниженням.

- Вона дивиться? - Можливо.

Так, дивлюся.

Агов, ходімо. Ми вже запізнюємося.

ОТЕЛЛО

Наступного тижня принесіть домашнє завдання!

«Отелло». Це що таке? Схоже на якусь вигадку.

Той хлопець з чорним гримом виглядав як ідіот.

- Хто? - Той, у якого два імені.

- Лоуренс «Олів'є». - Що за невдаха!

- Я знаю. - Кларисо.

- Ну ж бо. Ходімо. - Я розмовляю зі С'юзі.

Так, а я кілька годин чекав, доки не закінчиться ваше дурнувате кіно.

Хочу піти геть із цього смітника.

Я також рада тебе бачити, Браяне.

То ти йдеш чи ні?

Так. Так.

До зустрічі, С'юзі.

Я чула, що там...

Привіт, С'юзі.

Привіт, Рею.

Як тобі той мавр?

Хто?

Отелло.

Ну... Ну, я просто...

Було чудово!

Так. Тобто то було справді дещо!

Я обожнюю цю п'єсу.

Ось ще одне, що є між нами спільного.

А що між нами ще спільного?

А ти хіба не знаєш?

Лайно!

- Усе гаразд. - Нічого. Я допоможу.

Дурні книжки. Я їх навіть не читаю. Я...

- Я просто... - С'юзі?

А які в тебе плани на суботу?

А ти справді з Англії?

Так.

Ти чарівна, С'юзі Селмон.

- Забудьте. - Це неподобство!

Ти мене слухаєш?

У цієї анатомічної моделі немає грудей.

Очей та рота також немає, але нам сказали домалювати лице.

Але ж твої зайві анатомічні доповнення

виявилися занадто збудливими для Елліса.

Він украв мій малюнок.

Так, тож тепер по всій школі зображення оголених жінок.

Ідіть собі, народ.

- Сер, віддасте мені мій малюнок? - Звичайно ні.

Сінґх, ти мене чув? Іди собі!

Зустрінемося в торговельному центрі в суботу о 10:00.

Негайно!

- А де саме там? - В альтані.

Це для бази повітряних сил?

- Агов? - Тату!

Привіт, приятелю. Ні, ні, ні!

Господи, ти мене задушиш. Мені треба дихнути!

- Як пройшов твій день? - Добре. Баклі, помий-но руки.

Іди, приятелю. Пограємо після вечері.

А С'юзі з тобою прийшла?

- Ні. - Вона запізнюється.

- Ліндсі Лу, де твоя сестра? - Що?

- Твоя сестра. - А, вона була в кіноклубі.

А що на вечерю, сонечко?

От лайно!

Сподіваюсь, то було твоє домашнє завдання.

Слухай, ти з родини Селмонів?

Так.

Пам'ятаєш мене? Ти ж мене пам'ятаєш.

Я мешкаю на тій самій вулиці, трохи далі, в зеленому будинку.

Містер Гарві.

- Доброго дня. - Привіт. Як справи?

- А як справи у твоїх батьків? - Усе чудово.

Добре. Переказуй від мене вітання.

А знаєш, так добре, що я саме тебе зустрів,

бо я щойно дещо закінчив робити і хочу почути чиюсь думку.

Не хочеш подивитися?

Ну, взагалі-то, містере Гарві, мені треба додому.

Гаразд.

Просто я так довго над цим працював,

та, гадаю, дуже захотів комусь це показати.

Але то пусте.

Покажу іншим дітям, які мешкають поряд.

Вони точно будуть у захваті.

Справді?

Звичайно. Це дещо цікаве. Тобто і справді чудова річ.

Ну ж бо. На пару хвилинок.

Ти, напевно, вже й так спізнилась.

Я нічого не бачу.

Не бачиш?

Тобі слід бути уважнішою, С'юзі.

А що це?

- Я помив руки. - Дай мені п'ять.

Гей, гей, гей, треба їх витерти. Гаразд.

- Дякую, мамо. - У мене немає виделки.

- Ні, тільки не боби! - Що?

- Лише один. - Один біб?

Непогано, правда?

Хочеш... Тобі покласти свинячий биток, любий?

- Так. Дякую. - Гаряче, гаряче!

Бачиш? Поглянь на сестру, правильно харчується.

Так, але ж вона старша!

- Ось так. - Тримай.

Гаразд.

Я збудував це для сусідських дітей.

Подумав, може, вони могли б тут облаштувати клуб або...

Навіть не знаю.

Хочеш спробувати першою?

- Справді? - Так, звичайно, так! Спускайся.

Буде цікаво. Ну ж бо.

У мене в бобах кукурудза.

Якщо з'їси і те й те, можеш допізна дивитися зі мною телевізор.

Ні.

Я накладу для неї в тарілку.

Ось так. Ось так.

Ого!

Ого, як кльово.

Вона не любить боби, не буду їй їх класти.

Клади їй більше. Поклади більше на тарілку. Вона в мене все з'їсть.

- А чому їй можна не їсти боби? - Гаразд, гаразд, покладу їй боби.

- Але ж вони дуже смачні. - Ось тобі.

- Отак краще. - Накладай більше.

Ти думаєш, Попай їсть тільки шпинат? Там у бляшанці є й боби.

Почувайся як удома.

- Оце справді круто, містере Гарві. - Так, круто, правда?

Так. Я подумав, може, вам, діти, захочеться мати власну

криївку, де б ви могли проводити час.

Ось. Сідай. Давай. Ось так.

Сідай-но. Подобається?

- Так. - Справді?

Гадаєш, вона й досі в торговельному центрі?

- Так. - Справді?

Вона буде з Кларисою.

Могла хоча б зателефонувати.

Гадаю, 14-річна дівчина вміє користуватися телефоном.

Можна, будь ласка...

Я розумію. Розумію. Я розберуся з нею, коли повернеться.

Бачиш, тут у мене повно різних дрібниць, як от ця...

Невеличкі пухнасті тваринки, а ще ігри,

бо я знаю, що ви, діти, любите грати.

Потім тут ще свічки,

а також невеличкі фігурки, наприклад, ось янголи,

вони мені дуже сподобались.

І у всіх фігурок є такі крихітні...

Дуже мило. А ще всі ці дрібнички.

Ну ось так!

Тут гарно завдяки свічкам і всьому цьому, правда?

Але є одне правило.

Дорослим сюди не можна!

Добре?

Гарненька в тебе шапка. Мені дуже подобається.

Хочеш випити содової, С'юзі?

- Взагалі-то, мені вже треба йти. - Ні. Будь чемною.

Маєш буди ґречною.

Бути ґречною. Ось іще одне правило.

Тут жарко.

Мені жарко. Тобі не жарко?

Зніми пальто, якщо хочеш.

Ти дуже гарна, С'юзі.

Дякую.

У тебе є хлопець?

Ні? Я так і знав. Розумієш, я знав, що ти не така, як інші дівчата.

Я це знав.

Містере Гарві?

Як тут затишно, чи не так? Особливе місце, правда?

Так. Справді. Дуже особливе.

Мені вже час іти.

Я не хочу, щоб ти йшла.

Я не зроблю тобі боляче, С'юзі.

Якщо побачите її, будь ласка, зателефонуйте. Дякую.

Вона не в Стедів.

Де ключі від машини?

- Де вони? - Я не знаю, любий.

Може, у вазі, що біля дверей? Куди ти зібрався?

Джеку, може, почекаєш?

Джеку, почекаєш, доки не приїде поліція?

Слухай, будь на телефоні.

Боже, оце їй дістанеться.

- Повертайся до ліжка, люба. - Гаразд.

Хлопці, це моя донька, С'юзі.

Вона не повернулася додому після школи. Не бачили її?

- Ні, я нікого не бачив. - Ні?

- Вибач. - Мем, погляньте на фото.

Ви не бачили цієї дівчини?

Вибач, приятелю.

Будь ласка, погляньте. Це моя донька. Вона не повернулась додому.

- Вибач. - Погляньте на фото.

Мем, ви не бачили цієї дівчини? Будь ласка, можете подивитись?

Тож, С'юзан відсутня протягом, скількох, чотирьох годин?

С'юзі. Ми звемо її С'юзі.

Так, трохи більше, ніж чотири години.

Вона вперше тікає з дому?

Вона не втекла. Вона... Вона зникла.

Якісь проблеми вдома?

Родинні негаразди?

Ні, справді, жодних проблем.

Це щаслива... Вона щаслива дитина.

Детективе, з нею таке вперше. Вона...

Я розумію.

- Просто я маю зрозуміти... - Зараз її немає,

- але вона завжди повертається. - ...у чому річ.

Ні в чому.

- Вона просто зникла. - Ясно.

Як побачите її, прошу, зателефонуйте.

Звичайно, Джеку.

Я ще повернусь до вас пізніше.

Гаразд. Тримайся.

Тату?

Вибачте. Вибачте, що перериваю вас.

Мене звати Джек Селмон. Я мешкаю тут неподалік.

Тату!

Тату!

Ви можете скласти список усіх друзів,

- з іменами, контактними даними... - Звичайно.

...а також описати, в чому вона була?

Так, звичайно. Взагалі-то, я можу це сказати прямо зараз,

щоб ви записали. На ній була

в'язана шерстяна шапка.

Мамо! Тату!

З такими

довгими, тонкими китичками.

А ще на ній був.

Але, ні, сьогодні вона пішла без шарфа.

Але одягла рожеві рукавички,

а ще в неї була бежева шкільна сумка з грубої тканини...

Мамо?

...обвішана значками з іменами рок-зірок.

У сумці в неї є «Отелло»...

Ні!

Ні!

Охороняйте з того боку.

Господи Ісусе. І відокремте решту периметра,

доки сюди не позбігались з усіх околиць.

Облаштуйте польовий штаб у школі.

А це що таке?

Ми знайшли речові докази на кукурудзяному полі за школою.

У землі була яма з купою дерев'яних уламків,

розтрощені ящики, дошки, деревина.

Ми думаємо, що це залишки якоїсь споруди.

А С'юзі?

Її ми не знайшли, міс Селмон.

То це добре, чи не так?

Тобто, ви знайшли її шапку, але не саму С'юзі,

тому ми навіть не знаємо, чи вона там узагалі була. Правильно?

Тобто... Це... Я маю на увазі... Це ж добра новина, так?

А ще ми знайшли кров.

Багато крові.

Мені дуже прикро.

Слухай, якось переживемо.

- Як? - Я подбаю про тебе.

- Як? - Я про всіх нас подбаю.

- Ти не можеш. - Я все зроблю, як треба.

Це тобі не під силу, Джеку.

- Ти не можеш. - Ми знайдемо її. Я обіцяю.

Ми повернемо її додому.

Якщо помітите щось дивне або хтось

буде дивно поводитись, будь ласка, зразу ж телефонуйте нам.

- Звичайно. - Мій номер у вас є.

Або ж приходьте до поліцейського відділку. Добре? Я там буду.

- Дякую, що приділили нам час. - Нема за що.

- Вдалого вам дня. - І вам також.

Що за машина, «Вагонір»?

- Містере Гарві. - Так.

Я детектив Лен Фенерман.

Як ся маєте?

У вас є час для декількох запитань?

- Звичайно. Заходьте. - Дякую.

Звичайно, я знаю, що вас цікавить.

Гадаю, коли щось таке трапляється,

завжди звинувачуєш самого себе.

Зараз я тільки й думаю про те,

чому я нічого не побачив, чому не почув нічого?

Бо... Адже, напевно,

та дівчинка кричала.

- Пригощайтеся... - Ні, ні, дякую. Не турбуйтесь.

Але воскресіть недалеке минуле.

На ній була блакитна куртка, жовті вельветові штани.

Такі самі, як ось тут.

- Така блакитна куртка? - Синя, радше темніша.

А на другому фото зображено штани.

О, так, бачу.

Ні, це не допомагає - не пригадую.

Але того дня ви були вдома?

- Який то був день? - Минулої середи.

Минула середа...

Минула середа... Та ні, весь день був удома.

Тобто, може, виходив

щось купити, туди-сюди, але щоб...

Я мав увесь день бути вдома, переважно.

Гаразд, добре.

- Гаразд. - Дякую.

- Ви одружені? - Так, був одружений.

Але діти у вас є.

Ні, на жаль. Хотів би мати. Але ні.

- Не заперечуєте, якщо я подивлюся? - Ні.

Я все це сам майструю.

- Справді? - Авжеж. Усе сам.

Сам роблю поруччя, дранку для даху, всі меблі.

Колись я виготовляв шафи,

але сьогодні на таке попит невеликий.

Може, я витрачаю на це забагато часу,

та, гадаю, в мені живе перфекціоніст.

- Що ж, воно й видно. - Дякую.

- Яка дивовижна майстерність. - Ну, це...

Я ризикнув, спробував щось нове та відкрив у собі талант,

про існування якого я й не знав.

А що тут під сходами?

То має бути підвальне приміщення.

Тату?

Вона померла, так?

Я зникала.

Так здавалось.

Життя залишало мене.

Але я не боялася.

Раптом я пригадала,

що повинна була дещо зробити,

мала десь бути.

Рею?

Рею!

Рею!

Рею! Стій!

Рею!

«Лише година для кохання

Якби це все, що залишилось у мене -

Година для кохання на землі

Віддала б я тобі своє кохання

Мавре.»

Це ти мавр?

А що?

Гадаю, це твоє.

Звідки це в тебе?

Знайшла.

Я складаю вірші. В тебе добре виходить.

Може, підеш у своїх справах?

Ти сумуєш за нею, так?

Я не розуміла, що таке померлі.

Я думала, що це втрата. Холод.

Їх більше немає.

Її немає.

А, може, це не так?

Може, вона й досі тут, серед нас?

- Цього не можна робити? - Що?

- Ти хто? - Та дівчина тебе бачила.

Здається, моя рука торкнулась її руки.

Так, цього достатньо.

Тепер вона відчуватиме твою присутність до кінця свого життя.

Ти не повинна озиратися. Ти мусиш іти вперед.

Слухай! Повернись!

Стій! Ти хто?

Мене звати Холлі. Холлі Гоулайтлі.

- Це не схоже на справжнє ім'я. - Так і є.

Я його позичила. Тут, нагорі, можна так робити.

Нагорі? Тобто на небесах?

- А ти смішненька. - І що тут смішного?

Це не небеса. Ти поки що не там.

А що це за місце?

Це не зовсім те місце, але поки що й не інше місце.

Це щось посередині!

- А там що? - Саме туди нам і потрібно.

Холлі сказала, що є широкі-широкі небеса

поза межами всього відомого нам,

де немає ані кукурудзяного поля,

ані спогадів,

ані могили.

Але я ще не дивлюся в їх бік.

Я й досі озираюся.

Проте вороття немає.

Ти хто?

Усе скінчилося. Ходімо зі мною.

Але я тебе не знаю.

Що ти тут робиш?

Ти мусиш відпустити земне життя.

Ти померла, С'юзі. Тобі вже час піти.

Мені треба додому.

Тату!

Мій убивця почав почуватися в безпеці.

Він знав, що люди прагнули жити далі.

Їм треба було все забути.

Ця думка його заспокоїла.

На нього ніхто не дивився з підозрою.

Але було дещо, чого мій убивця не розумів.

Він не міг уявити, як сильно батько може любити свою дитину.

Тату!

Усе гаразд.

Усе буде добре.

Він знає, що я тут. Мій тато знає, що я тут.

Я й досі була з ним.

Мене не було втрачено,

я не замерзла і не загинула.

Я була живою.

Живою у власному ідеальному світі.

СТИЛЬНИЙ ПІДЛІТОК

Тату?

Я бачив С'юзі.

Вона приходила до мене в кімнату.

І поцілувала мене в щоку.

Йди-но сюди, приятелю.

Я теж її бачив.

- Тату? - Що?

Гадаю, вона зараз слухає.

Плівка на проявку - по одній на місяць!!! За наказом керівництва!

Вона відзняла всю плівку, що ми подарували їй на день народження.

Усю?

Творчість у цій родині - злочин.

Може, будемо проявляти по плівці на місяць?

По плівці на місяць?

Я забрав їх.

Тільки поглянь. Деякі досить вдалі.

Любий, може, проявиш усю плівку?

- Проявка по одній на місяць... - А це один із її художніх кадрів.

...це справжнє божевілля. Божевілля.

Чому?

Тобто, навіщо так затягувати з цим?

Ми не затягуємо. Так ми домовились.

Немає ніякої домовленості, Джеку.

- Фенерман... - Лене, я мусив зателефонувати.

Слухай, С'юзі розумна дівчина. Вона б ніколи не пішла з незнайомим.

Це мав бути хтось, кого вона знала, хтось із місцевих.

...я б із цим гралась увесь час.

Слухай, у мене є для тебе прізвище, точніше, навіть декілька.

- Рональд Драйвер. - Маєш його адресу?

Лене, є ще одне прізвище. Працює прибиральником. Майкл Гітчелл.

Цей теж якийсь підозрілий, точно тобі кажу. Гері Девіс.

- Як, ще раз? - Девіс.

Працює у відділі санітарії.

Гаразд, Джеку, я перевірю.

- Я перевірю. - Але в мене є його адреса.

Нічого, якщо я заїду до нього і сам перевірю?

- Фенерман слухає. - Вже перевірив

- Френка Перетті? - Кого?

Перетті. П-Е-Р-Е-Т-Т-І.

Лене, в мене є його кредитна історія. Кепсько виглядає.

У мене все під контролем. Чуєш?

- Лене, я знайшов іще одного. - Джеку, слухай, довірся мені, добре?

Ми його знайдемо.

Лене! Радий тебе бачити. Я саме збирався тобі подзвонити.

Так. Я отримав твої повідомлення.

Я цілий день провів у Громадському архіві.

Набрав багато матеріалу.

Я знаю, що ти шукаєш серед очевидних підозрюваних -

засуджені злочинці, ґвалтівники дітей. І я розумію чому,

але, Лене, здається, ти обрав невірний шлях.

- Любий... - Герман Штольфуц мешкає напроти.

Він здається цілком нормальною людиною, але, Лене,

- він носить підгузки для дорослих. - Германові 80 років.

Я стежив за ним у супермаркеті. Він набив ними свою корзину.

- У нього хвора простата. - Я до того,

що треба почати з іншого кінця.

Розглянути історії родин, кримінальне минуле, психічні відхилення.

Я проштудіював купу матеріалу на цю тему.

Джеку, це нічого не змінить.

Я згадував про податки? Лене, податки багато скажуть про людину.

Будь ласка, може, припиниш? Припини негайно!

Просто облиш це!

Джеку, знаю, пройшло 11 місяців.

Я знаю, ти намагався по-своєму у всьому розібратись,

але їй і так зле. Джеку, їй потрібна допомога.

Їй потрібен хтось, хто б допоміг упоратися з цим.

Бабуся приїхала! Бабуся! Бабуся приїхала!

Що тут робить моя мати?

Слухай, тобі тяжко, так?

Лен стурбований. Я теж. Твоя мати захотіла допомогти.

Ти запросив її?

- Мила! - Привіт, мамо.

- Люба, обережно, зачіска. - Вибач.

- Погляньте на неї. Ти хоч щось їси? - Це всі речі?

Не сміши мене. Тут лише моя косметика.

Джеку, а ти й досі такий красень.

Ліндсі, люба, не привітаєшся?

- Вона мене ненавидить. - Іди сюди, приятелю.

Тож, Джеку, ти що будеш?

Узагалі-то, останнім часом я не п'ю.

Ну, якщо стисло, ось у чому твоя проблема.

Ми й досі одна родина?

Звичайно, ми родина.

У вашої матері криза, у батька здали нерви.

А ти тут до чого?

Тепер я головна.

...крізь хащі, в пошуках примарного ходака.

Ось він побачив трьох. Дістав пістолет, подивився, прицілився.

І раптом величезний клуб диму!

І він їх уже не бачить. Потім розуміє, що то був його пістолет.

У нього закінчились кулі! І він тікає!

Біжить, біжить, біжить, біжить, біжить!

Доки не забігає в ліс,

аж раптом він розуміє, що залишився без примарного ходака.

Голідею!

Усе нормально! Гаразд!

Ти з родини Селмонів, так?

Гаразд.

Гаразд.

Голідею.

Бабусю?

Я знаю, де С'юзі.

Так, С'юзі на небесах, любий.

Ліндсі сказала, що небес не буває.

Гаразд, тоді вона просто померла.

Ти теж можеш скоро померти.

- Чому ти так кажеш? - Бо ти вже стара.

35 років - це ще не стара.

Ти нанюхався лаку для нігтів.

І взагалі, зі мною нічого не станеться.

А знаєш чому?

Бо я щодня приймаю свої ліки.

Бабусю,

вона зараз тут.

- Що? - С'юзі.

С'юзі зараз поміж світами.

Я перебувала між небом та землею, в блакитному горизонті.

Дні були однаковими,

а кожної ночі я бачила той самий сон.

Запах сирої землі.

Крик, який ніхто не почув.

Звук мого серця, що стукає, немов молоток об скатертину.

Я чую, як вони кличуть,

голоси мертвих.

Я хотіла піти за ними,

щоб знайти вихід,

але завжди поверталась до тих самих дверей.

Мені було страшно.

Я знала, що як зайду всередину,

то вже ніколи не повернуся.

Мій убивця міг жити одним моментом протягом тривалого часу.

Він міг знову і знову живитися спогадом.

Він був твариною. Без обличчя.

Безкінечністю.

Але потім він відчував це,

як повертається порожнеча,

і в ньому знову прокидалася потреба.

Давай! Давай!

- Сюди? - В обхід. Давай.

Коли настало літо,

він побачив, як молоді закохані прослизнули в кукурудзяне поле.

Він пішов за ними

і спостерігав.

Ти йдеш у ліжко?

Так. Незабаром.

Це намалював Баклі, так?

Точно. Він сказав, що це наш дім, це поліцейський відділок, а це ти.

Це я?

Так. Він намалював тебе начальником поліції, тож...

Я потовстішав на 10 кіло.

- Напевно, це через форму. - Наслідки сидячої роботи.

У мене вкрали гаманець.

Може, сядеш?

- Я живу з цим кожен день. - Але ж ти в шлюбі.

- Та який там шлюб? - Лише не здавайся!

- Джек засинає в своєму кабінеті! - Він старається.

Тобі треба якось жити далі.

- Мамо... - У тебе немає вибору.

- Я намагаюся це пережити. - Не можна здаватися. Ти повинна...

- О, ні, мамо! - Те, що треба!

Це ж херес для випічки!

- Будь ласка! Будь ласка! - Тобі треба якось із цим жити.

- Жити з цим? Але я й живу з цим! - Ні, не живеш!

- Я намагаюся... Я справляюся... - Не заходиш до кімнати С'юзі.

- Я даю цьому раду! То й що? - Не дозволяєш торкатися її речей!

У тебе посеред будинку могила!

Сонечко, невже ти думаєш, що замурувавши кімнату,

ти позбудешся болю?

Джекові

Моя мати поїхала якомога далі.

Вона знайшла роботу в невеличкому саду на околицях Санта-Рози.

Робота була важкою, але вона не заперечувала.

Якщо хтось питав, вона казала, що в неї двоє дітей.

Дорога Ліндсі,

А Ліндсі,

яка завжди казала, що не вірить у кохання,

все ж знайшла його.

Ось воно.

Те, чого в мене ніколи не було.

Моя молодша сестра обійшла мене.

Вона дорослішала.

Що сталося? Я думала, що ти зрадієш.

Так і є.

Я дуже щаслива.

Тоді чому плачеш?

Ні. Думаєш, вона не хотіла з ним цілуватися?

Та ні.

Хотіла.

Вона дуже хотіла його поцілувати.

Я завжди спостерігала за Реєм.

Я кружляла в повітрі навколо нього.

Була в прохолодних зимових ранках, які він проводив з Рут Коннорс,

тією дивною дівчиною не від світу цього,

яка так легко приймала присутність мертвих серед живих.

Інколи Рей думав про мене.

Але він почав питати себе:

може, прийшов час позбутися тих спогадів?

Час відпустити їх.

Що то було?

- Вибач. - Що то... Що то було?

Ліндсі, кидай!

Зникла дівчина С'юзі Селмон разом із сестрою Ліндсі С. (справа)

Похорони відбудуться, хоча тіло відсутнє

Випуск 77-го року - Випускниця школи Ферфакс

Збори обдарованих учнів

Нарешті, в мого вбивці спрацювали інстинкти.

Він знав, що моя сестра почала

цікавитись одинаком, що мешкав у зеленому будинку.

Вона була рішуче налаштована кинути йому виклик

і його це роздратувало.

Він почав відчувати знайому жагу.

- Мамо, подивись! - Секундочку.

Обережно, люба.

Мамо!

Гарненькі, правда? Вони такі красиві.

Мамо, подивись!

Агов, тату, подивись на мене!

Містере Селмон.

Привіт.

Що це?

Це дещо, над чим я працюю.

- Ви мисливець? - Качки.

- Це укриття, правильно? - Атож.

- Таке спрацьовує? - О, так.

Головне - сховатися, мистецтво схову,

а також терпіння.

Неабияке терпіння, я годинами сиджу в темряві.

Я люблю бувати на природі.

Завжди любив.

Містере Селмон?

Я лише...

Я не мав нагоди сказати вам, як сильно я вам співчуваю.

Тату.

Ось. Дозвольте. Дозвольте, я допоможу.

О, ні. Все гаразд. Правда, я впораюсь.

Ні, мені не важко.

Гаразд.

Щиро вдячний.

А це вам.

О, дякую, містере Гарві, це зайве.

- Будь ласка. - О, як же вона пахне...

Чудовий запах, правда?

- Агов, дивіться на мене! - Обережно, люба.

О, як же неймовірно вона пахне.

- Прекрасно, так. - Тату!

Ці камелії - це щось.

Агов, тату, дивись на мене!

Містере Селмон, гадаю, вам уже час іти.

Йдіть додому.

Мені дуже прикро.

Нічим не можу допомогти.

Що ти з нею зробив? Що ти зробив з моєю донькою?

Відповідай! Де вона?

Джеку, це має припинитись!

Сьогодні тебе ледь не заарештували!

Тобі пощастило, що Джордж Гарві відмовився від звинувачень.

Пощастило?

Твій батько пробив дірку в задніх дверях того чоловіка.

Треба було продірявити йому голову.

- Ліндсі, будь ласка. - Ти чув це, Джеку?

Ось такий приклад ти даєш дітям?

Розправа з сусідами!

- Він не божевільний! - Я цього не казав.

- Тоді чому ви його не слухаєте? - Бо потрібні докази, Ліндсі.

Не можна просто так звинувачувати Джорджа Гарві,

не маючи доказів. Потрібні докази.

Який ви жалюгідний.

Чому б вам це не визнати?

Ви давно вже припинили її шукати.

Лен правий.

Він правий.

Час облишити це.

Це вже затяглося.

Потрібно це припинити.

Тату...

Ліндсі, якось усе буде само собою.

Лене, я вдячний тобі за все, що ти зробив. Ти був чудовим другом.

Також і для Ебігейл.

Чудовим другом для нас обох.

Убивство все змінює.

При житті я ніколи нікого не ненавиділа.

Але тепер ненависть була для мене всім.

Хочу, щоб він помер.

Хочу, щоб він помер і задуб, щоб у його жилах не текла кров!

Поглянь на мене.

Поглянь, що він зі мною зробив!

Хто я тепер?

Мертва дівчинка? Зникла дівчинка? Дівчинка, що пропала безвісти?

Я тепер ніщо!

Яка я була дурна.

Я була такою дурепою!

Тобі це не підвладне, С'юзі.

Ти йому не належиш.

Ти можеш звільнитись від нього, але не так.

Та що ти знаєш? Ти нічого не знаєш.

Він забрав моє життя!

Ти побачиш, С'юзі. Врешті-решт, ти зрозумієш.

Усі помирають.

- Браяне! - Трохи далі вглиб. Не зупиняйся.

- Не зупиняйся. - Гаразд, добре, я йду!

Тату?

Тату!

Тату! Тату!

Я зрозуміла, що я зробила. Я змусила його зупинитись.

Змусила його відвернутись.

Я знаю, це ти!

Виходь!

Виходь і подивись мені в очі!

Ти мене чув, сучий сину?

Відчепись від мене!

Ти, збочений паскудо!

Браяне, припини! Будь ласка, досить!

Браяне, припини! Браяне, припини!

Чіплятимешся до моєї дівчини?

Тату!

Тату!

Ні.

Браяне, припини!

Браяне, припини! Припини!

Ти що, не розумієш? Ти вбив його!

- Він мертвий! - Мерщій.

- Він мертвий! - Мерщій! Ходім!

Тоді я зрозуміла, що він не відступить.

Він ніколи не вважатиме мене мертвою.

Я була його донькою.

А він - моїм татом.

Він любив мене всім серцем.

Я мусила його відпустити.

Софі Січетті. Пенсильванія. 1960-й рік.

Він винаймав у неї помешкання.

Джекі Маєр. Делавер. 1967-й рік.

Їй саме виповнилося 13.

Її тіло знайшли на узбіччі дороги, в каналізаційному рві.

Лі Фокс. Делавер. 1969-й рік.

Коли він скинув її тіло в річку, вона вже була мертва.

Лана Джонсон. 1960-й рік. Округ Бакс, Пенсильванія.

Він заманив її в будку, яку побудував зі старих дверей.

Вона була наймолодшою з усіх. Усього шість років.

Флора Ернандес. Делавер. 1963-й рік.

Він лише хотів доторкнутись до неї. Але вона закричала.

Деніс Лі Енг. Коннектикут. 1971-й рік.

Тринадцять років. Вона зникла, коли чекала на свого батька,

щоб зачинити крамницю.

Деніс Лі Енг, якій інколи подобалось, коли її звали

Холлі.

С'юзі Селмон. 14. Норрістон, Пенсильванія. 1973-й рік.

Її вбито в кімнаті, яку він облаштував під землею.

Ну ж бо, народ, не відставайте. Змістіться вправо!

- Ліндсі, з тобою все гаразд? - Біжіть без мене.

- Точно? - Зі мною все гаразд.

Наздоженеш?

Місцевого підлітка звинувачено в злочинному нападі

Дівчина з родини Селмонів

КУКУРУДЗЯНЕ ПОЛЕ

Будинок Селмонів

ЛЯДА

Похвальна грамота

Тату!

А де тато?

Мамо.

- Що ти тут робиш? - Яка різниця? Вона повернулася.

Додому назавжди?

Звичайно, вона повернулась назавжди.

- А де Баклі? - На футболі,

я маю забрати його за годину.

Дівчинко моя.

Джеку.

Ти бачила себе?

Що сталось?

Це місце злочину. Обклейте периметр.

Ні, ні, ні, ні. Ви пізно приїхали.

Ми вже зачинені.

- Зачинені? - Так.

Прикро. Бо я дуже хотів позбутися цього.

Вибач, приятелю. Я збираюся її закидати.

- Закидати? - Ага.

Ну, що ж. Правда, не хочу вас турбувати, але...

- Вам допомогти? - Так, звісно. Було б чудово.

Я буваю тут майже щодня.

Я люблю слухати звуки.

Ти не бачила Холлі?

Це вона розповіла тобі про це місце?

Так.

Тоді, здається, ти готова.

Мене звати Флора Ернандес.

Інші скоро з'являться.

А це хто?

Не знаю, але від нього в мене аж мурашки по тілу.

Мурашки? Тобі що 12 років?

Як красиво.

Звичайно, красиво.

Це і є небеса!

Гаразд, давайте. Вперед. Ну ж бо...

Чого ж ти чекаєш? Ти вільна!

Майже.

Але не зовсім.

Рею!

Рею!

Рут!

Що трапилось?

Привіт.

Що з тобою?

Рут?

С'юзі?

Ти мені колись присвятив вірш.

Ти називав себе мавром.

Гаразд. Тримаю. Тепер я сам.

Поцілуй мене.

Ти чарівна, С'юзі Селмон.

Це й були милі кістки, що зросли завдяки моїй відсутності.

Зв'язки, інколи невловимі,

за деякі з них дорого заплачено,

але вони прекрасні,

і це сталось після того, як я пішла.

І я почала бачити речі по-іншому,

що дозволило мені прийняти світ

без мене в ньому.

Але ж і зимно сьогодні!

Вас підвезти?

Ні.

Ні?

Упевнені? Адже досить холодно.

Я відвезу вас, куди забажаєте.

Що думаєте?

Слухайте, містере, мені це не цікаво, ясно?

Та я ж нічого не роблю. Просто намагаюся бути ввічливим.

От і все.

- Дівчині одній уночі небезпечно. - Ти мене не чув?

Відвали!

Коли до моєї кімнати зайшла мама,

я зрозуміла, що весь цей час чекала на неї.

Я так довго чекала.

Боялася, що вона не прийде.

Я люблю тебе, С'юзі.

Ніхто не помічає, коли ми йдемо.

Я маю на увазі момент, коли ми вирішуємо піти.

У кращому випадку ви почуєте шепіт, хвилю шепотіння,

яка поступово стихає.

Моє прізвище Селмон, тобто лосось.

А звати С'юзі.

Коли мене вбили, 6-го грудня 1973-го року,

мені було 14 років.

Ось я була тут якийсь час,

а потім мене не стало.

Бажаю вам усім жити довго й щасливо.

Редагування субтитрів: BASTERD-94 (Hurtom)

Can't find what you're looking for?
Get subtitles in any language from opensubtitles.com, and translate them here.