All language subtitles for Banzai.1983.720p.ukr

af Afrikaans
ak Akan
sq Albanian
am Amharic
ar Arabic
hy Armenian
az Azerbaijani
eu Basque
be Belarusian
bem Bemba
bn Bengali
bh Bihari
bs Bosnian
br Breton
bg Bulgarian
km Cambodian
ca Catalan
ceb Cebuano
chr Cherokee
ny Chichewa
zh-CN Chinese (Simplified)
zh-TW Chinese (Traditional)
co Corsican
hr Croatian
cs Czech
da Danish
nl Dutch
en English
eo Esperanto
et Estonian
ee Ewe
fo Faroese
tl Filipino
fi Finnish
fr French
fy Frisian
gaa Ga
gl Galician
ka Georgian
de German
el Greek
gn Guarani
gu Gujarati
ht Haitian Creole
ha Hausa
haw Hawaiian
iw Hebrew
hi Hindi
hmn Hmong
hu Hungarian
is Icelandic
ig Igbo
id Indonesian
ia Interlingua
ga Irish
it Italian
ja Japanese
jw Javanese
kn Kannada
kk Kazakh
rw Kinyarwanda
rn Kirundi
kg Kongo
ko Korean
kri Krio (Sierra Leone)
ku Kurdish
ckb Kurdish (Soranî)
ky Kyrgyz
lo Laothian
la Latin
lv Latvian
ln Lingala
lt Lithuanian
loz Lozi
lg Luganda
ach Luo
lb Luxembourgish
mk Macedonian
mg Malagasy
ms Malay
ml Malayalam
mt Maltese
mi Maori
mr Marathi
mfe Mauritian Creole
mo Moldavian
mn Mongolian
my Myanmar (Burmese)
sr-ME Montenegrin
ne Nepali
pcm Nigerian Pidgin
nso Northern Sotho
no Norwegian
nn Norwegian (Nynorsk)
oc Occitan
or Oriya
om Oromo
ps Pashto
fa Persian
pl Polish
pt-BR Portuguese (Brazil)
pt Portuguese (Portugal)
pa Punjabi
qu Quechua
ro Romanian
rm Romansh
nyn Runyakitara
ru Russian Download
sm Samoan
gd Scots Gaelic
sr Serbian
sh Serbo-Croatian
st Sesotho
tn Setswana
crs Seychellois Creole
sn Shona
sd Sindhi
si Sinhalese
sk Slovak
sl Slovenian
so Somali
es Spanish Download
es-419 Spanish (Latin American)
su Sundanese
sw Swahili
sv Swedish
tg Tajik
ta Tamil
tt Tatar
te Telugu
th Thai
ti Tigrinya
to Tonga
lua Tshiluba
tum Tumbuka
tr Turkish
tk Turkmen
tw Twi
ug Uighur
uk Ukrainian
ur Urdu
uz Uzbek
vi Vietnamese
cy Welsh
wo Wolof
xh Xhosa
yi Yiddish
yo Yoruba
zu Zulu

Original subtitles

БАНЗАЙ

Страхова компанія ''Планета'' слухає.

Хвилинку, мсьє, не вішайте слухавку.

Алло, слухаю вас, так, мсьє, я підрахувала суму вашого внеску.

Страхова компанія ''Планета'' для ваших послуг. З'єдную вас.

Так, не турбуйтеся, я сам займуся вашою страховкою.

Я все проконтролюю.

– Слухаю. – Говорить абонент 54569.

В мене ідіотська аварія. На мою машину наскочив верблюд.

Співчуваю, зараз скажу адресу найближчого сервісу.

Ще один наївний, який вважає Сахару пустельною.

Не живеться їм спокійно. Шукають пригод на свою голову.

Ви мене чуєте, мсьє?

Вам дуже пощастило. Найближчий гараж знаходиться в Уетсмілл.

Механіка звуть Ахмед.

Ім'я екзотичне – Ахмед Бароуді.

Бароуді, за літерами – Берта, Андре, Робер, Октав, Урсула, Денис, Іветта.

- Мсьє, дивіться на всі боки. - Неодмінно.

Страшно подумати, що буде у розпал літнього сезону.

- Компанія ''Планета'' слухає вас, мсьє. - говорить абонент ЗЗ055.

- Що у вас? – На мого верблюда наїхала машина.

У мене аварія – мого верблюда покалічили. Якийсь ідіот.

Не вішайте слухавку. І цей із Сахари.

У мене складається враження, що Сахара – жваве містечко.

А мій клієнт потрапив до Стамбула до в'язниці.

Дивовижний народ - начебто не можна сісти у в'язницю у своїй країні.

Мені не до жартів. Скажи, як його врятувати.

Це нам коштуватиме 10 тисяч доларів. Їх треба всунути поліцейському.

Його прізвище ти знайдеш у начальника в записнику, і всі справи.

Мсьє, ви слухаєте мене? Так ось...

- Вашому верблюду допоможе Уетсмілл. - Уетсміл?

Так, ветеринара звуть Ахмед, Ахмед Бароуді.

Говорю по літерах. Барак, Ахмед, Рашид, Омар...

- Стій, мені нема чим записати. – Пиши пальцем на піску.

Сам пиши пальцем на піску.

Вітання. Набери Мішеля.

- ''Планета'' слухає вас. - говорить абонент 906088.

Так? Уважно слухаю. Чим можу бути корисний?

– У мене проблеми особистого характеру. - Я надішлю людину. Вона вас вислухає.

Я вам дуже вдячна, але мені цього недостатньо.

- Кого ти того тижня посилав до Стамбула? - Жан-П'єра. Алло?

Чорт забирай, ви що там, спите?

Алло, підстанція, чому нас роз'єднали?

- Дуже важлива розмова. - А ось і я.

- Що ти тут робиш? - По твоєму голосу я зрозуміла, що ти скучив.

Ти права. А чому на тобі уніформа? Ти знову відлітаєш?

Поспішаю тебе порадувати, сьогодні я лечу востаннє.

- Ти все-таки йдеш? - Це тобі подарунок до нашого весілля.

- Ти це зробила заради мене? - Звичайно, любий.

Моя крихітко.

- Воркувати, коли люди працюють... - Ти заздрісник.

- Вітання. - Алло, так, мадам...

Тихо, не чути, з Цейлону дзвонять. Алло, так, пані, хвилинку.

Жизель це тебе. Перелом обох ніг.

Кататися по всьому світу ризиковано, сюди дзвонить на день близько 5 тисяч.

Аварії, катастрофи, хвороби. Наш світ – арена для нещасних випадків.

Не знаю, звідки у людей така пристрасть до далеких мандрівок. Божевільні.

Тільки вдома можна почуватися у безпеці.

Ну, досить випробовувати долю. Нарешті, ти це зрозуміла.

Ні, мене налякало інше. Пам'ятаєш, ти розповідав про Христофора Колумба?

- А до чого тут Колумб? - Ти казав, що через роз'їзди

у нього не вдалося особисте життя.

– Так, це історичний факт. - А я хочу, щоб ми були щасливі.

- Любов моя. - Припиняю літати, з Парижа – ні кроку.

Мені запропонували роботу в агентстві, тепер я буду поряд з тобою все життя.

Все життя, як мінімум.

- Ти де сьогодні вечеряєш? - У ''Дакані'', а ти?

У Парижі у матусі.

І днями сімейство Марцетів звільнять.

Хочеться вірити, що повідомлення, що надійшли, відповідають дійсності.

Супу? 25-го ми нарешті одружимося.

- Куди ви так поспішаєте? - Мамо, ми заручені 7 років.

За її професії ти ночуватимеш тут 5 разів на тиждень.

Вона кидає літати, щоб зробити мені приємне.

- Виходить, ти мене покидаєш? - Начебто я їду з Франції.

Поруч здаються пристойні квартирки.

- Сьогодні я вечеряю з Ізабель. - Поцілуй її за мене.

Ну що ти! Я соромлюся.

- Ночувати приходь не надто пізно. - Добре, матусю, бувай.

Давай, пас!

Що, малюче, зібралися у відпустку?

Це неможливо. У вас усе так розвалиться.

- Не кажи, адже я бачу. - Не чіпай, я все закріпив.

Більшість аварій трапляється через те, що речі на багажнику закріплені абияк.

- Так? - Хто знає, як не я.

- Привіт, Мішель, ти, як і раніше, наречений? - А ти, як і раніше, араб?

І, як і раніше, слаборозвинений.

Ні, сумку візьмете на коліна. Під час аварії вона врятує вам життя.

Поставте поки що. О, ні, тільки не біля його ніг.

- Розумна порада. - Оком не встигнете моргнути, раз - і все.

Жуліан, чому він з мене знущається?

Не задавай безглуздих питань. Краще допоможи, тягни.

- Потрібно знизу пропустити. - Що робити? Давай.

Я не розумію, що за національна риса – безглуздість?

Більше до мене не звертайся. То ''допоможи'', то ''безглуздий''.

Сердиться. Вони без етикетки не можуть відрізнити пиво від Кока-коли.

- А це не одне й те саме? - Ну, що я казав?

Щодо інших напоїв – вони розбираються.

- Ну все, начебто має триматися. - Сподіваюся.

– Тепер більше шансів доїхати. - Можливо.

- А куди ми помістимо птахів? - Ви хочете взяти їх із собою?

- Безумство. - А що ти можеш запропонувати?

Ну, вихід можна знайти.

Вже з ними, я ручаюся, нічого не станеться.

Мамо, наші друзі зібралися їхати до Тунісу, не застрахувавшись.

- І ти спокійно про це кажеш? - Я не можу змусити їх силою.

Як їм пояснити, що насамперед це потрібне для них самих.

Їхати за кордон – сама собою помилка. А якщо ще й без страховки...

це самогубство.

Не дай боже, нарив, болячка - і ви без руки.

- Не лякай. - Добре, якщо не без двох.

Як ви вважаєте, що ми робимо в компанії ''Планета''?

Годуємо ваших рибок та пташок, поки ви у відпустці?

Зовсім ні. Уявіть, що горе-хірург хоче відрізати вам не ту руку,

яка у вас болить.

І в цей момент ми тут як тут.

А буває, ви приїжджаєте до іншої країни, і раптом потрапляєте до в'язниці.

Тут з'являюсь я.

Компанія ''Планета'', радий був познайомитись. Будьте здорові.

- Що будемо робити? - Не знаю.

Зрозумійте правильно, я не залякую, просто хочу попередити.

Ви їдете з дитиною, мало що може статися.

Самі розумієте, буде пізно приходити до мене і пхати:

''Ми нічого не знали, допоможіть''. Я буду безсилий.

Підписуйте.

- Тут? – Тут.

Тепер моя совість чиста. Щасливої ​​дороги.

Отже, де б ми не були, ти по нас приїдеш?

- Звичайно, тільки подзвони. - Чекай дзвінка.

Гей, пам'ятайте, страховка - страховкою, але лихачити не варто.

- На, міцніше зварив. - Молодець, дякую.

Смачно. Як ти можеш випивати по 10 чашок?

– Спати це мені не заважає. - А що вам, арабам, може завадити спати?

– Ваші дружини. - Так, не погано.

І все-таки одружишся? Якого числа? - 25-го.

- Запросиш свого араба? - Якщо помиєшся.

Заради такої нагоди - обов'язково.

Мало не забув. Це для твоєї печінки.

Приймай по 3 штуки на день після їжі. До вечора.

Зараз п'ять до дев'ятої. Якщо ви на кільці, ви ризикуєте запізнитись на роботу.

Дякую, мене це не стосується, я в центрі.

- Вам пощастило, мсьє. - Так, я не спізнюся ніколи.

Досить сигналити, у нього якась поломка, не бачите?

- Гей, хлопче, щось заглухло, підштовхни. - Сідай, зараз поїдемо.

Дякую.

Давай, давай.

Гей, гей! Стій, куди ти? Стій!

Гей, відчепи мене!

Скажи батькові, що я причепився, швидко.

Нахаба!

Безсоромник!

Гей, зупинись, я приїхав, стій!

Почув.

Знову їдемо.

Приїхали.

– У нас платна стоянка. - Я зрозумів.

- Ви сплатите. Такий порядок. - Зрозуміло.

Ось як надавати людям послуги. Чорт мене смикнув.

Нічого...

Ваша коробка відправлена ​​вчора до Аддіс-Абеба.

Ви зможете отримати її завтра не пізніше 8-ї вечора?

А що ви хочете? До вас 6 тисяч кілометрів.

Так, всього доброго.

Їдуть на розвалюсі на край світу, а потім хочуть, щоб їх врятували.

- Ти бачив нову лікарку? – Ні.

- Ходімо. - Є на що подивитись?

Симптоми? Опишіть ваші симптоми.

А що, непогано.

Сьогодні ввечері я спробую заарканити її.

Якби я не заручився, я б не став чекати вечора.

- Ти не зраджував Ізабель? – Це не модно.

Мода давно змінилася.

- В чому справа? - Вибачте, я прийшов познайомитися,

а приятель мене вштовхнув, він так жартує.

- Дуже мило, але я зайнята. – Проблеми?

Абонент передає симптоми, а я не можу зрозуміти, що з ним.

Може, я зможу допомогти?

- Ви лікар? – Ні, але я давно працюю тут.

У них у всіх однакові хвороби, ви скоро самі зрозумієте.

- Звідки дзвонить ваш клієнт? - З Колумбії.

- Запитали, на якому він узбережжі? - А хіба їх так багато?

2, тихоокеанське та узбережжя Карибського моря.

- Де ви знаходитесь? - У Тумако.

Зрозуміло. У нього поколювання в животі і різь в очах, так?

- Правильно. - Я так і знав. Це дизентерія.

Та що ви!

У них на це захворіти простіше, ніж перейти вулицю в Парижі.

Правда? І тепер його треба привезти сюди?

На вашому місці я подумав би. Це хвороба із раптовими загостреннями.

Ні, я пожартував, його треба повернути.

За вами приїдуть, чекайте.

Мсьє!

Мені потрібен мій двоюрідний брат, Мішель Бернарден.

– Туди пройдіть. – Він на місці?

Ось вони, чудово. Боже, тільки не ти!

Приємно зустріти родича! Такий теплий прийом!

Ти мене не зрозумів, я тут працюю. Хочеш побачитись, приходь до мене.

- Не сьогодні. Я у відпустку їду. - Страхуватися йди в інше місце.

Моєму патрону ти обходишся надто дорого.

Забудемо минуле.

Він досі пам'ятає, як ти прикинувся епілептиком у Канаді.

Тоді я був у скрутному становищі, зовсім без грошів.

Потрібно було якось повернутися до Франції.

Але як це пояснити моєму патрону, тут не агентство з видачі квитків.

- Так, але зрозумій, я був молодий. - Рік тому?

Жаль, але це зазначено у вас у договорі.

Через страйки ви повинні компанії ще 6 польотів.

Ви зможете залишити роботу не раніше, ніж через 3 тижні.

Це неможливо! 25-го я виходжу заміж.

Три тижні закінчуються двадцять першого. Все відмінно.

- Домовилися. – Тут.

Слухай, а ти не можеш позичити мені гроші на страховку?

У мене є тільки на дорогу до Гонконгу і назад.

- Тобі не здається, що ти знахабнів? - Дякую.

- Гей, ручку. - А навіщо вона мені?

- Поль, давай цього разу без фокусів. - Мішель, ти мене знаєш.

Саме так, причому непогано.

Тому, я думаю, вам краще взяти перший клас.

Вибачте мене.

– Неприємності? - Ти знаєш Мішеля.

Варто йому сказати, що в мене ще 6 польотів, він збожеволіє.

– Навіть не уявляю, що робити. - Промовчати.

Але це означає обдурити.

На мою думку, маленька брехня краще, ніж велика драма.

- Салют. - Салюте, що сьогодні?

- Колумбія. - Знову?

- Я би віддав перевагу сходові. - Клієнт занедужує там, де йому хочеться.

- Мішель, треба в Орлі зустріти клієнта. - Добре.

- Рекс. - Говорить абонент 906088.

- Так, слухаю вас уважно. - Мішель, повечеряємо сьогодні разом?

Немає проблем. Ти рада, що тобі більше не треба літати?

Так, любий, ти не уявляєш, як я рада, що все позаду.

- Я чекатиму на тебе ''У Софі''. - Мені потрібно зустріти клієнта в Орлі.

- Я за тобою заїду. - Чекатиму.

Пане Рексу. Пане Рексу?

- Вибачте, це пан Рекс? - Власною персоною.

Оце так так. До побачення, дякую.

- Будь ласка. - Ходімо, Рексе.

Ну ж бо, залізай.

На місце! Давай. Чому ти такий незграба?!

Чорт тебе задирай! Рексе, сиди.

Ну то як?

Все нормально?

Гей, це ж не смачно, що ти робиш?

Ану припини. Чуєш?

Ти що, голодний? Я, здається, вляпався.

Спокійно, Мішель, він не кусається, він добрий.

Я скоро прийду.

Вибачте, мсьє, я на мить.

- Що ви там застрягли? - Хвилинку.

Ну, що за паніка? Я вже спускаюсь.

Зараз, я тут, я повернувся.

- Мішель, у чому річ? - Дурний пес замкнув двері.

Ану відкрий, кому кажуть! Безсовісний пес!

Ну, витягни кнопку. Рексе!

- Мішель! Що відбувається? - Це Рекс!

Він замкнувся в машині і вмостився на клаксон.

- Що за неподобство! - Я не винен. Собака замкнув двері.

- Що я можу зробити? - Вікно розбийте.

- Щоб вона мене вкусила? - Не меліть нісенітницю.

Він боїться за свого пса. Що ж це таке?

Це не мій собака. Його документи у багажнику.

На біса мені ці документи! Заберіть машину!

- Порадьте як. - Не знаю, вам видніше. Я поспішаю.

Мішель, дивись, він вилазить!

Не валяй дурня, хулігане! Машина не застрахована!

Він тікає!

Стривай, паршивець, куди ти?!

Гей, стій! Тримайте його!

Не випускайте! Не можна!

Так порядок! Не треба.

Я все поясню. Зачекайте, його не можна випускати, це чужий собака.

- Спокійно, Ізабель! - Відійдіть від дверей!

Не смійте торкатися мого нареченого!

Забери свої руки, тріскачка!

Не смій мене чіпати, мерзотник!

- Гей, вина хочеш? - Дякую, у мене і так голова, як казан.

- Не думай, хоч червоне, а пити можна. - Не сумніваюся.

– Просто мені не хочеться. - Справа твоя.

З тобою я почуваюся у повній безпеці.

Смішно, я зовсім навпаки.

Жарт. Тепер ти справді нічим не ризикуєш.

Літати покинула. Ми у Франції. Скоро весілля.

Я люблю тебе.

Банзай!

- Вибачте, я у справі Мішеля Бернардена. - Подивіться.

А це мій рапорт.

- Ходімо. - Мій патрон.

На мою думку, він чимось незадоволений.

Здається, напередодні весілля ми обоє лишилися без роботи.

- Я поки що працюю. - Але ти вчора літала востаннє.

Хіба ти забув? Із завтрашнього дня я працюю у Софі в агентстві.

Так, клятий склероз.

У мене рейс до Лондона. Мішель подзвонить у З години, не раніше.

Ось тобі телефон, одразу мене з ним з'єднай.

- Добре. - Я повернуся до Парижа близько п'яти.

- Операція ''Прикриття дії''. - Бувай.

Добре, ми з нареченою зайдемо оглянути будиночок сьогодні о 7 годині.

Вас це влаштовує? Так, мадам, дякую.

- Ну, що там у Колумбії? - Цей тип мав дизентерію.

Коли літак почав набирати висоту, тиск

різко змінився, уяви, що було в салоні.

Не треба, я щойно поснідав. Алло, Софі, поклич Ізабель.

Ти спізнився на 5 хвилин. Я щойно відправила її по справах.

- Шкода. - Передзвони, о третій годині вона буде.

- Добре. - Бувай.

ТУНІС

Я наїздив тисячі кілометрів без жодної аварії.

Варто було цьому дурню нас застрахувати, як на тобі.

і головне де – у Тунісі!

Нехай забере Жулієна та відвезе його до бабусі, як обіцяв.

- Шкода, але це неможливо. - А чому, пане Бернарден?

По-перше, я ніколи не літав літаком і пробувати не збираюся.

По-друге, я боюся підчепити за кордоном якийсь вірус.

І по-третє, я працюю у центральній конторі.

І їздити за клієнтами – це не моя справа.

Я, як вам відомо, директор цієї контори.

Так, мсьє.

І визволяти співробітників, які потрапили до поліції, теж не моя справа.

- Звичайно... - До речі, мсьє Бернарден...

Як поживає ваша наречена? Вона працює стюардесою?

На щастя, вже ні.

Будь ласка. Хочете щось випити?

2 апельсинові соки.

- Я чув 25-го у вас весілля. - Абсолютно вірно.

Якщо ви можете прийти, ми будемо раді.

Я б не хотів, щоб на той час ви опинилися без роботи.

Ось квиток через 2 години виліт.

Я із задоволенням, але сьогодні ми їдемо дивитися квартиру.

Надвечір ви встигнете повернутися.

Туніс...

- Мамо, ти не знаєш, де паспорт? - Має бути на місці.

Знайшов. Ізабель мене вб'є.

За що?

Я завжди казав, що виїжджати за кордон – це божевілля, а сам їду до Тунісу.

- А навіщо їй про це знати? - Гадаєшь?

Маленька брехня краща за великий скандал. Мама поганому не навчить.

Що б я робив без тебе. Бувай.

Пані та панове, частина нашого польоту проходить над Середземним морем.

Ми хочемо продемонструвати вам, як користуватись рятувальними жилетами.

Ви вмієте плавати? Я – ні.

Жилети знаходяться під сидіннями.

А мені не забули покласти? Ви перевірили?

Одягати їх слід лише у разі потреби.

Ви послухали б, раптом ми почнемо падати. Все може бути.

Потягніть за шнурки на внутрішній частині жилета, подивіться.

- Він вам зараз не потрібен, мсьє. - Вибачте, я хотів...

– Я теж боюся літати. - Мабуть, не більше за мене.

Але я приймаю 2 таблетки та сплю весь політ.

Дайте мені. 6, дякую.

- Тепер ви проспите до Абеджана. - Але мені лише до Тунісу.

Тоді ви прийняли надто багато.

Будь що буде.

Мсьє, мсьє...

Прокиньтеся, ми в Тунісі.

Все.

До побачення. Пропустіть.

Страхова компанія "Планета", пропустіть, я поспішаю.

На мене чекає хворий. Дайте пройти!

Ви не забилися?

Ні, все гаразд! Все відмінно!

Здійснив посаду літак, рейс 1488,

із Парижа до Абеджана.

Бернарден. Ви зустрічаєте мене. Мішель Бернарден, це я.

Я сам вестиму машину по дорозі назад.

Господи, я зараз помру.

Жах.

Слава Богу.

Те що треба. Я врятований.

Дай подихати.

Що ви робите?

Життя таке прекрасне!

Вітання! Ось бачите, я приїхав.

Чим ви незадоволені?

Поїхали, сідайте.

Дивні в тебе батьки.

Засмучуються щось, радіти повинні.

Уперед!

Повний вперед! З дороги!

Чекай, я швиденько. Мені треба зателефонувати до Парижа.

А хлопець втік.

Цікаво, де там Ізабель.

– Алло. - Це ти, Софі? Це знову Мішель.

Вона говорить іншим телефоном, почекай.

Лондон

Тут є Ізабель?

- Софі? - Ізабель, Мішель на дроті.

- Він не здогадався? - Ні, з'єдную.

Дорога, це я Мішель, я дзвоню з роботи.

У мене сьогодні повно справ.

Я заїду за тобою о пів на сьому і ми поїдемо дивитися квартиру.

Я обов'язково буду. Тобто я чекатиму.

- Ти якась дивна, щось трапилося? - Нічого, все гаразд.

Отже, здалося. В мене немає часу, до вечора.

Ти якийсь дивний сьогодні. Поспішаєш кудись.

- Ні, я не поспішаю...А це ще хто? – Де?

Пробач, я сказав це Марселю, він з глузду з'їжджає.

- Він захворів? - Припини, Марсель. Це не смішно.

- Вам, мабуть, дуже весело. - Ні, у нас безліч роботи.

Але ж ти знаєш Марселя. Досить, залиши свої жарти.

Поговори з ним, він ніяк не вгамується.

Марсель, повернися до свого офісу.

- Я передаю слухавку. - Марсель, що там у вас відбувається?

Тобі із зоопарку дзвонять?

Ні, це друг мого нареченого розважається.

Я прощаюсь із тобою.

- Я хочу пити. - Зрозумів.

- Я хочу пити. - Зупиню біля найближчого кафе.

Пішли.

2 ''Кока-коли''. Сідай.

Дякую.

Дякую. Чому ти казав, що всі араби дурні?

Ти щось плутаєш, я цього не казав.

У нашого будинку ти казав, що вони не відрізняють пиво від "Кока-коли".

Ти не зрозумів, це був жарт.

- А ще ти казав, що вони злодії. - Я жартував. Смішно навіть.

Ні, не жартував.

- Клянуся, я ніколи так не думав. - А ось і думав.

Ну все. Ти набрид мені. Допивай швидше.

- Бачиш, вони дуже люб'язні. – Бачу.

Швидше, нам ніколи.

Дякую.

Хоча б на літак не запізнитись. Їхати ще пристойно, а часу...

Це не машина, а консервна банка.

Базікало задоволений? Через тебе я потрапив до ідіотського становища.

- Через мене? - Я казав одне, а ти перебрехав.

- Що ти кричиш? - Не можна вихоплювати слова із контексту.

Вони тепер подумали про мене хто зна що. Дурень.

- Не лайся. - Він ще ображається.

Тебе відшмагати треба, і взагалі не дій мені на нерви.

Тут і без тебе голова йде кругом.

Ви маєте дозвіл на виїзд для хлопчика?

Я супроводжуючий зі страхової компанії.

– Закони для всіх однакові. - Так, я розумію... Тут усі папери.

- Ти знаєш цього дядька? – Ні.

- Ти не знаєш мене? – Ні.

Ходімо зі мною.

Я, здається, підіб'ю тобі друге око.

- Ходімо зі мною. – А мій паспорт?

- Вас чекають. - Добре.

Так?

Не хвилюйтесь, до побачення.

Він каже правду, батьки підтвердили.

- Можете летіти, одягайтесь. - Дякую.

- Перевірте, чи все на місці. - А що могло зникнути?

- А як же всі араби – злодії? - Я цього не казав.

- До того ж, ми такі дурні. - От би не подумав.

Вставай, негіднику.

Здійснив посадку літак, який прибув з Тунісу рейсом 4342.

Пасажири, які прибули рейсом 63 з Лондона, можуть отримати багаж.

Ми вже спізнюємося.

Ось це й погода в Парижі.

- Вітання. - Що з тобою?

Нісенітниця, не звертай уваги. Все в порядку.

Нагадує сонячний опік, але це зовсім не так.

- Як справи? - Добре.

Схоже, у вас на роботі спеціальний мікроклімат.

Так, ти вгадала. Сьогодні у нас таке діялося, ти не повіриш.

Усі як з глузду з'їхали.

Один жартівник ввернув у мою настільну лампу лампочку для засмаги.

І вийшов справжнісінький опік.

- А я коли працюю... - Спрямовуєш світло саме в обличчя.

Уявіть собі, так.

Так ось я сідаю в крісло, а ось лампа... і я... ''Слухаю вас, алло''...

Відкидаюсь у кріслі, а в цей час світло...

Поясни, що за звуки лунали, коли ти дзвонив мені.

Марсель валяв дурня. Намагався лева зобразити.

Він чомусь робив так – так кричить верблюд.

А треба так... Це лев. А ось так – верблюд.

- Внизу у нас кухня та їдальня. - Прекрасно.

І вітальня. Я її перетворила на спальню.

Мені тепер важко підніматися на другий поверх.

- Піднімайтесь, я зачекаю. - Добре.

Здаю я весь верхній поверх. Подивіться, я зачекаю.

Це будинок кохання. Тут ми із покійним чоловіком прожили щасливо 42 роки.

- Тільки задушливо. - Нічого, провітримо.

М'яка, правда?

– Про нас подумають невідомо що. - Вона назвала це будинком кохання.

Схоже, ти справді десь отримав сонячний удар.

- Звичайно, я не в собі. – Тільки не тут.

- Це найзручніше місце. - Вам подобається?

- Так, чудово. - А ваша наречена з вами згодна?

- Цілком. - Ну і добре, я дуже рада.

Щодо умов, 480 тисяч франків.

Ну, можна поторгуватись...

- Звичайно. – 450 тисяч.

Для молодих сімей гроші завжди є проблемою.

- О, так! – 440 тисяч.

- 430 тисяч. - Ні!

– 420 тисяч. - Чорт!

– 410 тисяч! - Ні!

- З95 тисяч! - О, так!

За З95 тисяч ви не знайдете нічого кращого.

- Про що мова! - Чи не хочете подивитися іншу кімнату?

Ні, нам і так до вподоби.

– Нам уже добре. - Справді.

Чарівно.

Ми з Ізабель таки вирішили купити будиночок. Так набагато вигідніше.

- Але це дорого. – Нічого, візьмемо кредит.

Алло! О, ні, тільки не ти!

- Заспокойся, у мене все гаразд. - А навіщо тоді дзвониш?

У дівчини, яка мене підхопила, машина зламалася.

– Що за поломка? - Лопнув приводний ремінь.

- Виручай. - Я можу тільки підказати,

як дістатися до майстерні.

Ти, звичайно, без краватки. У красуні панчохи є?

- Зараз немає. - Я сподіваюся, пояс у тебе є?

Ось і використовуй його замість приводного ременя.

Сідай.

Наша компанія зустрічає сім'ю Морісетів.

Ура!

Ми перемогли!

Поїдемо на трьох машинах швидкої допомоги. Там буде телебачення.

Непогана реклама для нас. Літак приземлиться у Буржі.

Наші конкуренти з міжнародної допомоги можуть спати.

Занадто багато хто опинився в курсі справи.

Тому їх садять на бічну смугу. Їдьте за мною.

Було б дивно, якби журналісти нічого не пронюхали.

Головне, щоб міжнародна допомога не перейшла нам дорогу.

Я спокійний. Куди їм!

Їдьте вперед. Вас зустрінуть, а я залишусь тут.

Іде.

Прокляття!

Ми пропали.

Я запросив вас не як акціонерів, яких через кілька

днів я проситиму підтвердити мені свою довіру,

а як друзів, із якими хочу подивитися один телерепортаж.

Таким чином ми з вами будемо

свідками фіналу цієї гучної справи.

Ми будемо присутніми при заключному

акорді так званої "одіссеї Моріссетів".

Отже, аеропорт Бурже.

- Ми беремо участь у їхній зустрічі? – Слухайте.

Прекрасна реклама.

Прямо біля трапу Морісетов зустрічає дбайлива компанія.

''Міжнародна допомога''.

- Що відбувається? – Нас обскакали.

Обійшли нас, як так.

Ні, це не дуже.

Журналісти поспішають узяти інтерв'ю у пані Морісет.

А нашим конкурентам палець у рот не клади.

Вирушаючи у відпустку, я не став би страхуватися в ''Планеті''.

- Нічого не розумію. - Це непорозуміння.

Спритники. Це нахабство!

Ви думаєте, я повірю у цю історію?

Пане директоре, клянуся, я не брешу, так воно й було.

- Так. - Пане директоре,

для спецпоїзда я не можу знайти супроводжуючого, як бути?

Ніяк, я вже пішов.

Я відлітаю в Осло, завтра повернуся. Ти мене прикриєш?

- Будь спокійною. - Чао.

Якщо Ізабель зайде чи зателефонує, ти знаєш що сказати.

Не хвилюйся, їй і на думку нічого не спаде.

ІСПАНСЬКИЙ КОРДОН

Увага, незабаром вирушить спеціальний поїзд страхової компанії

"Планета", що вивозить відпускників, які отримали травму.

Тільки і всього. З7 людей.

Живіше, хлопці, живіше. Треба бути обережнішим.

Я бачу ви дорого заплатили за свою відпустку, бідолахи.

Натомість в Іспанії побували. Не розумію, чого вдома не сидиться.

Нікого не загубив? З7 людей, щасливо залишатися.

Всі на місці.

Прошу поквапитися. Залишилось З хвилини.

Зачекайте, я вам допоможу.

Зачекайте. Допоможіть їй.

– Я казала, що поїзд не для мене. - Штовхніть ззаду.

- Треба було летіти літаком. - Ні, то їй боляче.

Що робити? Спробуємо через вікно.

Давайте обережно.

Затримайте поїзд.

Затримайте поїзд.

Штовхайте її.

Треба було летіти літаком.

Штовхайте, не стрибати ж їй.

Допоможіть!

Затримайте поїзд.

Зачекайте на мене! Я клієнт, я заплатив!

Я тримаю вас мадам, тримаю. Поспішайте.

- Що бажаєте? - Нам потрібне ліжко.

- Будь ласка. Яке? – Широке.

- Так, ми одружуємося. - Сходами на 2-й поверх.

- Чому ти мені не подзвонила сьогодні? – Дивись, подобається?

Так.

А я весь день чекав на твого дзвінка.

Набрав би мій номер, я нікуди не йшла, спитай у Софі.

Я й так вірю тобі, люба.

На щастя, ми віримо одне одному. А інакше, навіщо одружуватися.

Це точно.

Вибачте, огляньте самі.

Теж добре. Не бешкетуй!

Іди сюди, стривай.

- Припини, божевільний! - Йди сюди.

Ні!

Не треба!

Тихо.

І це непогане.

– Тільки не тут. - Треба знати, за що ми платимо.

Так, звичайно.

Ми доставимо пізніше.

Так, ми зробимо все потрібне.

Вибачте, мене кличуть. До побачення.

- Що тут відбувається? – Ми вирішили його купити.

- Так, чудове ліжко. – І ви це знаєте.

Так, мадам, але нічим не можу допомогти.

Якщо вам потрібні гаражі на кожному кілометрі,

відпустку слід проводити ближче до цивілізованого світу.

Всього найкращого. Нечуване нахабство.

Вгадай, щасливчику, куди тебе посилають.

Я не можу їхати з Парижа, у мене завтра

зустріч з приводу кредиту рівно о 5 годині.

- До 5-ти ти повернешся. - Я не хочу дурити Ізабель.

- Відмовляєшся? - Навідріз.

Нью-Йорк - бандитське місто, я більше не виходжу з аеропорту.

Призначаю зустрічі, вирішую питання та відлітаю.

У Нью-Йорку керує насильство. Знаєте, що каже статистика?

Кожні 20 секунд – вбивство, 10 нападів на хвилину.

Негри – всі наркомани, а наркотики коштують дорого.

Ось вони й розбиваються.

Але я відлітаю через З години.

Щоб бути вбитим, вистачить і З-х секунд.

Єдиний шанс вижити тут – це вміння бігати.

Якщо хтось женеться за тобою, ти маєш бігти швидше,

тому що у них у моді біг підтюпцем.

Нью-Йорк - це величезний негр із ножем у гонитві за тобою.

- Куди накажете? - Зараз...

- Ви впевнені? - Так.

Я з Франції, я приїхав забрати одного музиканта-джазиста,

Френка Мамуду.

У вас дуже емоційна публіка.

Її тут небагато... ну, на концерті...

зім'яли... в екстазі.

- Ви вперше у Нью-Йорку? - Так, так.

– А може, й останній. - Так, може...

- Тут була війна? - Так, війна.

- Кастро вночі бомбив. - Ви впевнені?

- Так, жарт. - Жарт.

Будь ласка, швидше. Я маю встигнути на літак.

Куди?

Ми приїхали?

Схоже, не щастить мені!

Згинь ти!

Жах!

- Вона зламалася? - А що, можна подумати інакше?

А мені що робити?

Пройдете на той бік, біля милі, не більше.

Гей, хлопче! Ти куди?

- До Вестчестерської лікарні. - Туди, у той бік.

Хіба?

Якщо ти шукаєш не лікарню, то йди туди.

Дякую.

Лягай!

Стоп! В чому справа? Звідки взявся цей тип?

Усі по місцях. Знімаємо ще один дубль.

- Зайвих прибрати з майданчика! – Тут кіно знімають.

Вибачте, я не знав. Мені здалося, я не зрозумів...

Я більше не буду, не зрозумів. Допоможіть мені, мені потрібна...

- Ви засліпли? - Вибачте.

Давай злякаємо. Давай!

Стій!

Повернися! Стій!

Мамо! Мамо!

Не треба, не треба!

Ну, в чому річ? Що ви шукаєте у Гарлемі?

- Ми можемо вам бути корисними. - Почекай, Пол, він славний малий.

- Зачекайте. - Стій, ти сьогодні вже вбив трьох білих.

– Я не білий. - А якого ти кольору?

Я безбарвний, як скло.

- Хочеш жити, давай гроші! - Я з Франції.

От і чудово, ти не білий, ти безбарвний.

Гони монету чи наркотики.

Так, так...

Франки, франки справжні.

- Від таких ми лише прикурюємо. - Даремно, добрі гроші.

- Прикінчити його? - Ні, ні.

Обшукай.

Ні, не треба, мій новий костюм!

Гаразд, я на вас не ображаюся.

Що ви шукаєте? Там лише документи!

Облиште, годі!

Пожартували та вистачить!

Досить!

Востаннє кажу - жени монету!

Або наркотики!

- А то я за себе не ручаюся. - Не треба!

- Френк Мамуда? - Так, Френк Мамуда, джазист.

- Ти знаєш Френка Мамуду? - Ще б пак, він мій друг.

- Клянусь. - Чого ж ти мовчав?

Ви ж не питали, а мені на думку не спало.

- Я не знав. - Френк – наша людина!

Дружитимемо, я люблю Френка!

Ми його шанувальники!

Ну, що ж ти!

– Ну що, порядок? – Порядок!

Мені треба їхати за ним до лікарні.

А мій піджак...

- Ну, виглядаєш ти... - Його треба одягнути.

Обережно, Френку! Швидше, запізнюємося на літак!

Ваше місце. Зручно? Добре.

Якщо що, покличте.

Боже, це ви? Довелося вийти до міста?

На жаль, і аеропорт став небезпечним.

- Накинувся негр із ножем? – Якби так.

– Білий. - Жах.

Лежи спокійно, все, поїхали.

Спочатку підкинь мене до кредитної контори.

Кредит ми надаємо, але лише серйозним людям.

Можете бути спокійні, мій наречений порядний трудівник.

10 років працює в одній солідній компанії.

Що ти повзеш? Не дай боже запізнитися, додай газу.

- Він кадровий? - Вибачте?

- Він кадровий? - Так, на мою думку, так.

Не з'ясували таку річ, а виходите заміж.

- Нехай він сам відповість на це. – Якщо прийде.

Дякую, бувай.

- Де 209-а кімната? – Поверхом нижче.

Вітання.

- Вибачте. - Мій майбутній чоловік.

Так, дуже приємно.

Ідемо, Ізабель, вибачте, нам вже час.

Присягаюсь, це все Марсель, сьогодні у нас на роботі був медогляд.

Я роздягаюся, заходжу туди, а потім дивлюся – костюма нема.

Валяється це барахло. Ну, не голим було йти.

- Краще голим, ніж у такому вигляді. - Не переймайся через дурниці.

У Парижі повно кредитних контор.

Головне – наше кохання.

Мішель, ти не проти прогулятися з гарненькою дамочкою?

– Куди? - Кудись у Африку.

Вітаю, я приїхав за хворим. Його ім'я записано ось тут.

Я вмію читати.

Дякую.

І чому це я не можу його вилікувати?

- Я такий самий лікар, як і ви. - Як і я? Дивно.

- Бо ви білий? - Бо я не лікар.

- Я проходив стажування у Монпельє. – А я в Парижі.

Ну і що? Це не доводить, що ви кращі за мене.

Ні, аж ніяк. Я просто сказала...

Чим здирати гроші з клієнтів,

краще б надіслали медикаменти та матеріали.

- Я хотіла б подивитись хворого. - Я зателефоную до міністерства.

- З'єднайте із міністерством. - Його треба відвезти до Парижа.

Подивлюся, що можна зробити. Я що-небудь придумаю.

Спекотно.

Я можу сісти?

– Ви приїхали забрати його? - Так.

Я знала, що він пробуде тут недовго.

- Тим краще. - Йому набагато краще.

- Треба забрати його швидше. - Це наказ?

А ви знаєте де він? Ви мені допоможете?

Так.

– Щось довго вони не відповідають. - Не страшно.

- Я нічого не маю проти вас особисто. - Я розумію.

Але проти тих спотворених уявлень, які склалися в

європейців щодо Східної Африки та нашої медицини...

- Я вас розумію. - До того ж присутність цих військових

останнім часом мене дратує...

Так.

Ми боїмося, що повстанці зроблять спроби звільнити свого лідера,

який був поранений та перебуває тут на лікуванні під арештом.

Не може бути!

Отже, підганяєш машину до маленького віконця з ґратами.

Добре.

Вийшло. Вони допоможуть вам втікти.

Ну ж бо, кричіть, як під час перев'язки.

Вперед.

Швидше.

Лягайте, ось так. Вас треба прикрити.

Так, але ви повинні знати мого друга, головного ревматолога.

Професора Юбера?

- Чудова людина. - Так, чудова.

Поспішайте, а то запізнимося на літак.

У нас ще багато часу.

- Дякую. - Прийміть мої вибачення.

Я все розумію.

Може, ви залишитеся? Давайте папери, я підпишу.

Ні, може, йому не захочеться їхати, раптом у Парижі стане гірше.

До побачення.

Папірці, плювати на папірці.

Забрали хворого та змилися.

Тут праворуч. Так, так, туди.

Товариші! Ми привезли Кі Сена!

Хай живе мій визволитель!

До ваших послуг.

Дякую вам від імені мого народу.

- Немає за що. Ви не Моріс де Вало? - Ні, я повстанець Кі Сен.

- Але це мене не влаштовує. - Що я можу для вас зробити?

Мені треба подбати про нашого хворого і повернутися до Парижа до 8-ї години.

– Тоді вперед! - Так, чорт!

Уперед!

Скільки в нас до вильоту? Півтори години?

- Встигнемо чи все помремо. - Краще встигнути.

- Хто це? – Це москіти.

- Вони кусають лише білих. - Чорт, що за гидота!

Якщо випадково під час допиту він

помре, то це стане великою проблемою.

Звичайно.

Жах!

Ховайтеся, буде спекотно.

Пригнись.

Дивись, якщо ти його проґавиш і цього разу, то будеш розстріляний.

Що таке?

Солдати, вашого генерала, головного ворога нашого народу, повалено.

Складіть вашу зброю. Ви станете бійцями національної армії,

командування якої я щойно прийняв.

Вам буде збільшено платню. Переходьте до нас, солдати!

Схоже, всі заспокоїлися, га?

Так.

Мені здається, у вас алергія на укус москіту.

Не чіпайте, треба подивитися, чим можна вилікувати.

- Так. - Йди за мною.

– Це абонент 90688. – Ізабель?

Зараз я його покличу. Мішель.

Алло, це супермен.

- Дорогий, я хотіла сказати... - У мене роботи безліч.

Зараз немає часу. Я тебе люблю і буду в тебе о 8 годині.

Ось і Моріс де Ламо, ваш хворий.

Чесно кажучи, якби не революція, я підписав би ваші папери.

Ви будете там за чверть години.

Але попереджаю: Один укус москіту – і я нізащо не ручаюся.

Дайте мені спокій з вашими попередженнями.

Кі Сен! Кі Сен!

Ну як? Вам краще?

Я вас попереджав, що вони кусають лише білих.

Расісти. Хоч би не запізнитися на літак.

Не турбуйтесь. Із цього моменту від мене залежить розклад літаків.

Лише від мене.

Мені треба дістатися Парижа до восьмої години.

Вчора ввечері на околицях Брюсселя сталося зіткнення.

З6-ти автомобілів та 6-ти вантажівок.

Внаслідок цього...

Чому ти мені не розповідаєш про свою роботу?

Ти знаєш, у страховій агенції не відбувається нічого особливого.

Але коли я тобі вдень зателефонувала, ти був дуже зайнятий.

- Так? Вдень ти дзвонила до бюро? - Так.

- Я був на роботі вдень? - Так.

Ну, ми ж розмовляли. Так, ми розмовляли.

- Що з тобою? - Нічого, втомився небагато.

Вони були знищені вождем повстанців Кі Сеном.

- Піду прийму душ. - Симпатичний чоловік.

Ти його знаєш?

Ні, не знаю, просто він симпатичний.

Алло, мамо, це я.

Як ти?

Я зателефонував попередити, що сьогодні не приїду.

Так.

Я скажу. Чорт!

На мою думку, мене вкусив комар.

Що? Я передам, передам. Так, бувай.

Вчора Софі дорогою до ресторану зустріла

типа, з яким я познайомилася півроку тому.

Він став клеїти її, як тоді ж мене, ті самі хитрощі, уявляєш...

Ті самі, такі ви, чоловіки!

Кумедно.

Що з тобою, люба?

Що з тобою, люба?

Що таке?

Що тут відбувається?

Жермен...

Що таке?

Що таке? Нічого не розумію.

Що тут відбувається?

А цей бізнесмен ось із такою пикою сидить...

- А тебе не зачепили бандити? - Вони повірили, що я друг Мамуди.

- Втім, мені пощастило. - Все одно Ізабель все дізнається.

Ні, з цими поїздками я покінчив. Краще бути безробітним, ніж небіжчиком.

ГОНКОНГ

А ви у французькій компанії ''Планета'' не застраховані?

Ні, але хіба це завадить нам піти випити?

Ні, якось іншим разом, я сьогодні надто втомилася.

Не розказуй мені казки!

Щоб у всьому Гонконгу не знайшлося француза, застрахованого в "Планеті"!

Ти розучилася працювати! Якщо ця справа зірветься, я викину тебе!

Мсьє, ''Кока-колу'', будь ласка.

Хвилинку.

- Тримайте. - Дякую.

- Ви з Франції? - Так.

- Я від неї божеволію. - Це природно.

О, так.

- Чи дозволите ще одну? - Будь ласка.

Операція ''Банзай'' починається.

Ти можеш іти додому, якщо що - подзвоню.

Ні, я посиджу ще трохи, не втрачаю надії злітати на схід.

Не розумію, як можна мріяти про такі країни.

Я ж казала, що найкращий вид Гонконгу відкривається звідси.

Запам'ятайте його назавжди.

Я запам'ятаю ще дещо.

Ще.

Ще.

Алло, алло.

Говорять із Гонконгу.

У нас є ваш клієнт, 25125.

Робере, ти разом із Кароль першим рейсом летиш до Гонконгу.

- От пощастило! - Ну, не так, як тобі хотілося б.

– Клієнт переламав собі все, що міг. - Та ну!

Поїздка буде не із приємних.

За Ізабель! Побажаємо їй щастя, хоч вона залишає своїх друзів.

Вітаю, люба.

- Коли весілля? - Через 2 дні.

- Цей рейс до Гонконгу останній? - Так.

- Кисень, три балони. - Надувний матрац.

Легше, а то не до Гонконгу, а на той світ потрапиш.

У мене останній політ, могли б до першого класу призначити.

Вибачте, не знав.

Що з ним? Ми запізнимось.

- Йому доведеться лишитися. - Чорт!

Сподіваюся, все.

Не забудьте сфотографуватись, коли прилетите до Гонконгу.

- Обставини вищі за мене. - Кажуть, Гонконг - це чудово.

Можливо, але мені не до екзотики. Раптом

наречена шукатиме мене, а я її не попередив.

- Ви вже нічого не встигнете. - Я спробую.

- Облиште, що ви так хвилюєтеся? - Ані трохи.

Це шкідливо для травлення. Думаєте, хтось їй розповість?

Ні, просто я знаю, вона ніколи б не стала брехати, а я брешу.

Як мені соромно перед Мішелем, ти навіть не уявляєш.

- Він би ніколи не став мені брехати. - Облиш, скоро ми будемо у Гонконгу.

Швидко повернемося, і він нічого не дізнається.

Ми 20 років відкладали весільну подорож.

Чомусь моя дружина відчуває перед закордоном якийсь страх.

– Документи не втратив? - Я вже перевіряв, все тут.

Паспорти, страховка ''Міжнародної допомоги''.

Потрібно страхуватися в "Планеті".

''Міжнародна допомога'' - організація не солідна.

Але це ж вони брали участь у спасінні Морісетів.

– Ви дивилися репортаж? – Ні.

Вітаю, прибув ваш зв'язковий.

- Чи не бажаєте партію? - Із задоволенням.

Дивно.

Якби я був в іншому стані, я б теж захоплювався.

У мене таке відчуття, що мене виведуть на чисту воду.

- Ви занадто недовірливі, Мішель. - А якщо я не встигну на своє весілля?

- Що з вами? - Ні, це абсурд.

- Що з тобою? - Галюцинації.

А ось і лікарня. Приїхали.

- Вітаю. - Доброго дня, мсьє. Як долетіли?

- Дякую, добре. - Ласкаво просимо.

Бідолаха, на це страшно дивитися.

Дорогий друже, заспокойтеся, все позаду.

За вами прибула компанія "Планета", завтра ми відвеземо вас до Парижа.

Не сумуйте. Він транспортабельний?

Без сумніву.

Поль Бернарден? Негідник!

То справді був нещасний випадок.

Я клянуся тобі.

Не прикидайся. Більше я не потраплю на твою вудку.

Ну ти і артист! Хочеш летіти першим класом?

Я попереджав – це востаннє.

– Це був нещасний випадок. - Все нормально.

- Ні, не нормально! - Все добре.

Мішель...

Мішель, тримайте, решту отримаєте при від'їзді.

Що це?

І нічого не бійтеся, ми відповідаємо за ваше життя.

- Так? - Так.

Ви вважаєте, що тут у мене можуть бути неприємності?

- Так. - Тоді патрон зніме з мене голову.

З мене також.

Отже, запам'ятовуйте, стежити за паном Мішелем в обидва ока.

У разі небезпеки негайно дзвоніть мені.

- Я вражена китайською кухнею. - Тепер ясно, від чого вони такі худі.

- Ну як справи, мандрівники? - Загубилися наші валізи.

- Вкрали. - Треба було страхуватися в "Планеті".

Де твоя "Міжнародна допомога"? Мені нема чого одягти.

- Співчуваю. - Не нервуйте.

Жодних відмовок. Ми повинні ще десь посидіти.

- 12 ночі, я втомився. – Це місцевий час, у Парижі 5 вечора.

Зовсім небагато. Трошки.

Чого йому треба?

Шукає ідіота для своїх сумнівних фокусів.

- Ну ось, бачите. - Ідіть, не відмовляйтеся.

Дуже приємно.

- Що з тобою? - Мені всюди здається Мішель.

- Ти впевнена, що він у Парижі? - Його звідти силою не витягнеш.

Хочеш сфотографуємось на згадку про Гонконг?

Що ти подарував мені? Я не злиденна, щоб одягати таке ганчір'я!

Дівчина, я вас впізнала, ви стюардеса. У нас вкрали валізи.

Всі наші речі, а мій чоловік збожеволів. Дивіться, що він мені купив.

- Не дарма я не хотів нікуди їхати. - Заспокойся, я не хотів тебе образити.

Марі, ось і все, гроші скінчилися.

Ось вони. Куди ви зникли? Ходімо з нами.

У нас велика програма.

Дякую вам. Було цікаво. Але з мене вистачить.

Мішель, Мішель!

Зачекайте, чим ви незадоволені?

А вам подобається, що з мене тут роблять посміховисько?

- У вас немає почуття гумору. - І не треба.

Сфотографуюсь для вигляду та йду спати.

Ви буркотун.

Жаль, я цього не знала раніше. Чорта з два я б з вами поїхала.

Ні, французькі чоловіки ні на що не годяться.

- От і я. - Тепер З хвилини чекати на фотографії.

- Не бурчите, я в цьому не винний. - Ще б пак.

– Ну? - Як цікаво.

- Добре вийшли? - Та ні, нічого.

- Покажіть. - Ні, хвилинку. Все гаразд, спокійно.

Куди ви, Мішель? Поверніться!

- Алло, Софі. - Привіт, Мішель.

- Поклич Ізабель. - Зараз пошукаю.

Пошукай, пошукай.

– Алло. - Ізабель, тобі Мішель дзвонить.

– Алло. - Ізабель?

- Ти в конторі? - Чому ти питаєш?

- Адже ти дзвониш сюди. - Просто так. Я хочу тобі сказати,

що я дуже тебе люблю, і я щасливий, люба,

що через 2 дні ми з тобою одружимося.

- Я теж тебе люблю. - Як там погода?

- А ти у вікно подивися. - Справді, я не здогадався.

- Мішель, а ти де? - Як де, недалеко від тебе.

- А ти погано мене чуєш? - Так, ніби здалеку.

- А я поряд. - Голосніше, Мішель.

Я радий, що поговорив з тобою,

що в тебе все гаразд, що ти в Парижі.

- Ну, а де ж... - Та ні, це я так...

- До зустрічі любий. - Люба...

Як дивно.

Щоб перешкодити мені вивезти товар із країни,

треба знати мого зв'язкового, а ви його не знаєте.

– Є час заглянути до магазинів. - Літак незабаром.

А ми швидко.

Даремно ви в цьому так впевнені.

Мушу зауважити, на ваш превеликий жаль,

що мої люди не зводять з нього очей.

Сподіваюся, він під надійнішою охороною, ніж ваш слон.

Як спалось? Мішель тобі більше не здавався?

Він у Парижі. Я вчора ввечері розмовляла з ним по телефону.

Я задоволена цією подорожжю. Все-таки схід є схід.

Екзотика, таємниця...

Можливо, тільки не варто забувати плюс до

екзотики тиф, дизентерію та інші принади.

Ні, дякую.

Це ж Ізабель! Гей, Ізабель!

- Мішель! - Це Ізабель!

- Не може бути! - Ізабель!

Куди ж ти, стривай! Я тобі все поясню.

Ти обманщик, брехун!

- Стривай, Ізабель! – Не хочу слухати, все ясно!

Я хочу зійти.

Та не заважай ти!

Нічого, не потоне. Як їй керувати?

- Стій! - Не підходь, я ненавиджу тебе!

- Безсоромник, все скінчено! - Це все через роботу, вислухай!

Ти мені все брехав, я не буду твоєю дружиною. Це все брехня, брехня!

Я хочу зійти, висадіть мене, зупиніть!

Це моя колега, ми тут по службі.

Стій!

- Ізабель! - Не підходь, ненавиджу!

Бачити тебе більше не бажаю!

- Залиш мене! - Вислухай мене!

- Залиш мене! - Не сходить з розуму!

- Ти мерзотник! - Ти розлютилася?

В чому справа?

Що таке? Відпустіть мене!

Шах і мат.

Не поспішайте.

– Їх несуть на склади, швидко туди. - Вас зрозумів.

– Вам записка. - Дякую.

Ваш зв'язковий у нас у руках.

Де товар? Куди ти його сховав? Говори.

- Я вас не розумію. - Негідник!

- Ти казала, що більше не літаєш! - Тебе спитали!

Це тобі за історію з лампою для засмаги!

- А це за верблюда, що кричить! – Це у вас код? Про що вона каже?

- Я нічого не знаю. Що ви хочете? - З нами жарти погані.

- Зізнавайся, кажи, бо гірше буде! - Ти обманював мене, брехун!

Вгамуйте її!

- Відучишся говорити дурниці. - Де товар?

І цю людину я вибрала собі в чоловіки!

Ти не розчаруєшся в цьому, люба.

Говори, якщо хочеш жити.

Бандити, не смійте його бити!

Не смійте мене бити!

Що це таке?

Слава Богу! Виходить, ти все ще любиш мене?

Дурень.

Тепер, дорогий друже, вам шах.

Не страшно, партію ще не завершено.

Мішель, куди ви зникли? Я вже хвилююсь.

І правильно робите, нас переслідує "Міжнародна допомога".

Швидко збираємось і несемо ноги, швидше до Парижа!

Все ясно. Цю партію ви, схоже, програли.

Не думаю, за мною ще останній хід.

Привіт, як справи?

- Скоро вирушаємо. - Мішель...

Мішель, ми ж не скінчили наші справи!

Дивись, що вони роблять?

Ловлять велику рибу.

- Допоможіть! - Негайно зупиниться!

Поліцейський контроль! Я наказую зупинитись!

- Чим ви там займаєтесь? - Рятую. Намагаюся.

– Що? Хто ви такий? - Я з компанії "Планета", я француз.

- Страхова компанія? - Так, ми летимо до Парижа, у нас літак.

- Хто ви? - Я та Поль, мій клієнт.

Ну що ж, мені наркотики не дісталися, але їх ніхто не отримає.

Вважай, ми у Парижі. І слава Богу.

- За наше кохання. - За наше вічне кохання.

Мішель...

Банзай!

- В чому справа? – Ми повернули назад.

- Ні! - Так, ми повертаємось.

Ні! Додому, до Парижа!

Банзай!

Здається, він падає.

Уперед! На Перл-Харбор!

Розбомбити це гніздо!

Він скидає речі!

Ми, мабуть, перевантажені.

У мене валізи немає, але...

Банзай!

Я хочу вийти.

На мою думку, він здурів.

Моя валіза повернулася!

Банзай!

Не поталанило!

Спізнюється

Наказ командування виконано, повертаємось на базу.

Ну, все, ми зникли.

– Він хоче посадити нас тут. - А чому б ні?

Тому що це кінець. Навіть не думай!

- Ідіот! - Ні!

Так, так!

- Не треба! - Треба!

- Стій! - Пізно.

Ні!

Мішель!

Мамо!

ПОТОНЕ

Мій бідний хлопчик.

Ну, ти переконалася, що краще сидіти вдома?

А в нас сьогодні було б весілля.

Так, послухайте, адже ви священик, зробіть це для нас.

- Я готовий. - Зараз одружимося.

- Назвіть себе. - Мішель Бернарден.

Мсьє Бернарден, чи згодні ви взяти за дружину мадемуазель...

- Ізабель Парі. - Мадемуазель Ізабель Парі?

Так.

Мадемуазель Парі, чи згодні ви вийти заміж за Мішеля Бернардена?

Так.

Відтепер вас пов'язують священні узи шлюбу.

Мішель...

- Ти радий, що ми побралися? - Безмірно, це треба відсвяткувати.

Can't find what you're looking for?
Get subtitles in any language from opensubtitles.com, and translate them here.