Original subtitles

ПОЛКОВНИКУ НІХТО НЕ ПИШЕ

Ти хочеш мені сказати, що боїшся?

Як якась звичайна тварина.

Ти бойовий півень!

Як можна поводитися, як баба, через кількох мишей?

Я їх прогнав.

Тепер тихо. Не буди її.

А ти?

Я уже поїв.

Багато залишалося.

Велика ложка.

Скоро знову почнеться дощ.

Чи переживе моя астма дощі...

Твоя астма і мої кишки.

Сходи на похорон.

Його хоронять сьогодні опівдні. Поки не задощить.

Якщо береш парасольку, то не відкривай. Хтось побачить...

Волога поглинає все, навіть парасольку.

Він народився дев'ятого квітня.

Рівно через місяць після нашого сина.

Завжди Августин...

До того як Августин...

Після того як Августин помер...

Коли вже ти викинеш його із голови?

Не раніше, ніж закінчу оплакувати.

Ніколи.

Оплакувати... Оплакувати...

Ти йдеш?

У цьому лахмітті? Не піду.

У будь-якому разі наступний похорон, на який я піду, буде мій.

А мій?

А тобі не пощастило. Ти здоровіширй, ніж я.

Тут знову півень!

Півень сидить на моєму столику? Нечувано.

Ти не розумієш? Цей півень - це все, що у нас залишилося.

Ця птиця щось висиджує на моєму туалетному столику.

От що я розумію.

Я розумію, що більше немає йоду, щоб вичищати слиз у мене в грудях.

Я розумію, що увесь час іде дощ.

І я розумію, що для тебе важливий твій півень.

Коли ми знову будемо користуватися туалетом?

Усі сусіди бачать, що ти там робиш.

Навіть зашмаркані дітлахи.

Заспокойся!

І не витріщайтеся на півня. Зурочите!

А тепер киш! Геть!

П'ятниця.

Твій день.

Нічого, полковнику.

А я нічого і не чекав. Просто зайшов.

ПОШТА

Полковнику, погляньте, який гарний мій син.

Це справа перукаря, Дона Дімаса.

Він тепер виглядає здоровішим, ніж за життя.

Зараз він посміхається і все.

Але, будь ласка, заходьте.

Заходьте.

А справді, здається, він посміхається.

Бідолаха, його теж не стало так рано, як і нашого Августина...

Ваш син і мій хрещеник можуть спочивати у мирі.

Вони обоє виглядають однаково, бо обох гримував Дон Дімас.

Він використовує однакові рум'яна для всіх.

Як би там не було, він залишає мертвого у спокої.

Погляньте, здоровіший, ніж живий.

Зі всією повагою можу тільки позаздрити його здоров'ю.

Як завжди не миришся зі священиком, полковнику?

Байдуже, куди дме вітер.

Часи можуть змінитися, а моя шинель ні.

Розумієш.

Ну?

Що ну?

Ну, бойовий півень!

Бойовий півень?

Там де й був.

Такий як я.

Ще один мертвий хлопчина.

Вони закінчують тим, що влазять у суперечки, сварки, якісь халепи...

І їх все більше.

- Як і Августин. - Та годі.

Мій бідний хрещеник посварився через півнячі бої.

Так буває. Нормально.

Чоловіча справа. Прийшов його час, от і все.

У мого сина були ідеали.

У могилу його привела не п'яна бійка.

Зовсім ні. Смішно!

Як скажеш, полковнику. Просто не розкисай.

Заспокойся.

Сходи до лікаря, куме. Виглядаєш, як суха гілка

Подивись, як на тобі висить піджак.

Колись на днях, Сабасе.

Колись на днях.

Послухай.

Піклуйся про себе.

І про свого півня.

Будь тут. Тихо.

Добре і тихо.

Зараз два тренування. І після обіду ще два.

Щоб триматися в формі.

Тільки послухай:

"...таким чином, національний Сенат надає повну пенсію...

що дорівнює 76% їх місячної зарплати...

усім ветеранам Об'єднаної Армії,які боролися у революційних війнах...

включаючи тих, хто брав участь у релігійній ворожнечі 1920-х..."

Релігійній ворожнечі!

От як зараз вони називають зграйку

священиків і їх ідолопоклонників.

Треба було тобі бачити сьогоднішній похорон... Меса... молитви...

Серед білого дня.

Навіть молитви латиною!

І подумати, як ми колись проти них боролися...

тих священиків, які казали, що при владі комуністи...

і вони там незаконно!

Ми боролися проти невігластва і ми перемогли.

І подивися, що зараз робиться.

Все так, як і було.

І я чекаю і чекаю пенсію, яка все не приходить.

Три роки після конфлікту кристерос.

Три роки торговців вірою...

Меси...

але жодного песо моєї пенсії.

Жодного нещасного песо.

Немає справедливості.

Знову?

Двадцять сім років чекаю тієї пенсії. Мені і поскаржитися не можна?

- Півневі? - Якщо не йому, то кому?

Мені.

А кому ще?

Подивися на себе. одягнена як на бал...

і все, що маєш, це вечерю з цим примхливим старим.

Як завжди.

Роки не стерли благородства

моєї юної леді із Мадриду.

А ти поїхав і одружився на іспанці. Ти, великий націоналіст!

Щоб завоювати завойовників.

Тільки не це!

Чотири дзвоники!

Тільки для дорослих.

Заборонено через згубний вплив. Це точно мелодрама.

Справжня мелодрама це отець Анхель, який диктує, які фільми дивитися.

Він забороняє фільми, але сам їх дивиться.

Він священик, а не святий.

І йому подобаються ті фільми, як і мені.

Я іду. Якщо не поспішу, почнеться без мене.

Я не знав, що ти мене так любиш.

Знову!

Ти морочишся до сьомого поту, а потім з'являються ті безбілетники.

І я тебе теж маю на увазі. Не прикидайся глухою!

Отака іспанська пані... Але ти досі дармоїдка!

Завтра навіть не з'являйтеся; я вас не пущу.

Я кажу цілком ясно.

Я не проти пестощів, я проти фільма!

Я що невидимий?

Я сказав цілком ясно, "Чотири дзвінки фільм заборонений Ватиканом".

Поки хлопець і дівчина разом, навіть не думай, що я поворухнуся.

Можеш дивитися на цю хтивість, не маленька...

Перепрошую, що так кажу.

Але ж ти іще в жалобі.

Моя жалоба всередині.

Не псуй мені вечора.

Ларіс уже ловив мене, коли я прокрадалася.

Це його справа. Хтивий, та все ж

він цим заробляє на життя.

А я, отче? Як я заробляю на життя?

Поглянь на це. Ніби жну вітер.

У кінотеатрі повно людей, а в мене церковні дзвони і все.

Будемо сподіватися, що я заборонив те, що хоча б варте гріха.

Вона сільська дівчина.

У неї є недоумкуватий хлопець.

До того ж кульгавий. Уяви.

Вона їде в місто. Вона хоче танцювати...

- Із кульгавим хлопцем? - Ні! З іншим.

Вона закінчить волоцюгою. Побачиш.

Завтра п'ятниця.

Це твій день.

Сьогодні теж нічого.

Лікарю.

Це підходить, щоб зробити сироп від кашлю.

Це медичний, а не звичайний ром.

Раненько щось, щоб робити сироп, еге?

Уранці краще прокидається розум.

Оце ось мені...

але це...

ти потримай у себе.

Навіщо мені знати, чому нація закінчила, як я?

Стара ганчірка.

Ось чому.

Передвістя тебе задовольняють, правда?

Якби ні, я не був би лікарем.

Це тому що ти цинік, а не тому що ти лікар.

А я і народився циніком і скептиком.

Твій гріх у тому, що ти довірливий.

Ми погана пара. От і у доміно у нас не виходить.

"У доміно у нас не виходить..." бо я роками з тобою не грав.

- Знаєш чому? - Бо я грав зі священиком.

А він грає краще, ніж ти.

Скажемо так. Я пропоную тобі випити.

Скажемо так. Пий сам.

Піклуйся про дружину.

Після цього договору про заставу її астма погіршилася.

І?

Мені що читати про злочини зграї злодіїів?

Краще так.

Не знати у чиїх кишенях опинилися мої гроші.

Вони наповнили свої валізи.

Поділили гроші.

А ставлення до того...

А милостиня для того...

Усі, крім тебе...

хто досі чекає мізерну пенсію двадцять сім років.

Двадцять шість.

Скільки прожив Август.

Двадцять шість років вісім місяців.

- Щось казали? - Про що?

Та що ж іще? Про пенсіонерів.

Та що б вони сказали?

Таких по всій країні, може, п'ятеро живих.

Ну, ці п'ятеро мають право знати.

З роками твоя уперта іспанська натура не стерлася.

Там нічого. Нічого й не буде.

А що за застава?

- Хто тобі сказав? - Лікар. А хто ж іще?

Прислали повідомлення.

Платити треба у жовтні.

Двадцять четвертого жовтня.

Ні днем пізніше. Ні днем раніше.

Дату скасувати неможливо.

Якщо можна скасувати мою пенсію, то чому це не можна?

Бо прийшли збирачі податків.

Бо вони принесли ордер, і я його підписала.

Показала його лікарю.

Бо навіть він погодився, що вони це зробили б.

І тому що життя несправедливе і нечесне.

Чому ти мені не сказала?

Я сподівалася, що прийде п'ятниця...

і що пошта...

і, може...

Бачиш, ти така сама, як і я.

А тепер, коли ти знаєш, скажи, що ти зробиш?

У нас є півень. Півень може виплатити заставу.

Півень! Знаменитий півень!

Ти справді віриш, що твій нещасний півень може врятувати нас?

Так само було з Августином.

Та тварина довела його до смерті.

Нехай мертві покояться в мирі.

Нехай його смерть покоїться в мирі!

Ти не сказав мені, як ми виплатимо заклад...

чи що ми будемо їсти.

Я їстиму.

І півень.

Теж.

Він з кожним днем виглядає зухваліше.

Якби тільки Августин його бачив.

- Є якісь новини? - Все по-старому.

У кінці листопада починаються півнячі бої.

Усе так має бути.

Власники отримують 20% закладу. Як завжди.

Він має бути тренованим, полковнику. Не будьте занадто самовпевненим.

Усе може статися. Життя - така сука.

Думай, що кажеш, хлопче.

Виявляй хоч якусь повагу.

Діти можуть вигулювати півня...

Я переконаюся, що він отримує достатньо сонця і свіжого повітря.

І хороший корм, полковнику!

Не хлібом єдиним живе людина, а півневі треба не тільки прогулянки.

Де ж я візьму грошей, щоб купити їжу?

Зроблю, що зможу.

І що не зможете, теж зробите.

Треба, щоб ним зайнявся хтось, хто тямить.

Не можна, щоб він нас підвів.

Нас...

Августина...

людей.

Можливо, я отримаю аванс.

Усі знають, що він тут битиметься.

Усі знають, що він чистопородний.

Мій кум розпитував про нього.

Той старий хитрий лис ніколи не зробить помилкового кроку.

Ти ж бачиш, він поклав око на нашого півня.

Важкі часи.

Оце гірше.

Як тільки він запідозрить, що ти на висоті, він цим скористається. Це напевно.

Ніхто так просто не розбагатів.

Усі багаті беруть гроші з чужої кишені.

А в цій проклятій країні все іще гірше.

"Цій проклятій країні,"

Чи країна, яка дала нам революцію...

нашу революцію,

піклується про твого кума.

Він не тільки хоче твою пташку, він ще й падлюка.

Коли обшукували об'єднану пресу, він щось винюхував.

У нього була одна з тих газет, які ми давали тобі.

Він нишпорка коменданта, за його кошти.

А тепер він прикидається, ніби любить півнячі бої.

Дай нам ще трохи часу.

У мене строк.

Треба виплачувати заставу.

А це до листопада.

До ігрового сезону.

Ти добре знаєш, у нас є юрист.

І що ж він хорошого нам зробив?

Він тільки нараховує відсотки.

А що ти втратиш?

Час. Я згаю час.

Я вирішив. Я міняю юриста.

Мені потрібні гроші.

Нічого особистого. Просто...

Я заклав свій будинок, коли помер мій син, і приходить час виплачувати...

Знаєш, як воно буває.

Пройшли роки, а нічого немає.

Сталося так, що мої товариші

повмирали, чекаючи своїх пенсій.

Але ж є якийсь вихід?

Так, вихід може бути.

Ви не хочете виходів, ви хочете чудес.

А я не вмію робити чудес.

Кожне сентаво пішло, щоб покрити судові витрати.

Мені потрібні мої документи.

Це неможливо. Вони пішли по руках.

Це все дуже складно.

Я пошукаю їх, але вам доведеться заплатити...

щоб найняти агента в Джалапі чи, може, навіть у Мехіко.

Це дуже важливі документи. Навіть історичні.

Один документ встановлював соціалістичне і статеве виховання...

коли ми боролися проти духівництва...

священиків, їх прислужників, забобонів.

Полковнику, годі про це говорити.

Протягом повстання кристерос померло так багато людей.

Багатьох хрестили у підвалах. Нікому це не сподобалося.

Усі були нажахані.

Немає чим хвалитися, полковнику.

Вам це не подобається, мені теж.

Але це католицька, апостольська, римська країна.

І на мій сором країна усіх інших.

Я боровся три роки п'ять місяців.

Але це було багато років тому. Багато урядів тому.

Нові часи.

Часи пройшли, а ніхто й не згадує.

Я згадую.

Тільки ви.

Щасти, полковнику.

Чекайте.

Чекатиму.

Забирайся звідти!

Рис не для тварин!

І дякуй своїм святим. Якби вирішувала я, ти б уже був печенею.

Я шукаю донну Амалію.

Шукаєте, але не знайдете.

Ви знайшли мене, а не мою свекруху.

Тоді я повернуся, коли зможу її застати.

Це неможливо.

У неї інсульт.

Лікар приписав їй відпочинок.

Тоді коли я її побачу?

Для дармоїдів ніколи.

Я вам можу чимось допомогти? Чи ви просто зайшли...

Я просто зайшла...

поцікавитись здоров'ям вашої свекрухи.

Нічого немає?

Нічого.

А донна Амалія?

Там була її невістка, щось набрехала мені.

Яка вона противна. А така молода.

Але не хвилюйся через мене.

Ти ж знаєш, у астматиків зникає апетит.

Як мені пощастило, еге?

А що то за горщик на вогні?

Тушена капуста.

Варений листок, як кажуть у моєму місті.

У такому великому горщику?

Щоб було видно, що ми щось їмо. Чому нас повинні жаліти?

Так, не треба викликати співчуття.

Ми і так самі себе жаліємо.

У мене є ідея.

Німець чесно платить. Його може зацікавити годинник.

Він не працює роками.

От і причина.

Тим більше, він тільки заважає.

Вам допомогти, полковнику? Не послизніться, багато грязюки.

Це тільки дощ.

З кожним роком все більше дощу і грязюки.

Може, його треба тільки підремонтувати. Куди ви його несете?

Німцю. Він у такому розбирається.

Він розбирається, але ж і гроші бере.

Може, я вам його зремонтую.

Ось, дивіться! Отут застряло.

Але мушу вас попередити, цей годинник розвалюється.

Як каже моя мати: "Навіщо викидати добрі гроші на погані речі?"

Це точно, "Навіщо викидати добрі гроші на погані речі?"

- Дякую. - Будь ласка.

Приходить святе Причастя!

Я піду з вами, полковнику.

Приходить святе Причастя!

Бачиш?

Досі кричать про це на вулицях, ніби так і треба. Це цинічно.

Це протизаконно. Це світська країна.

Три роки свого життя я боровся, щоб ці ідолопоклонники зрозуміли...

що віднині це вільна країна, мисляча нація.

І тільки подивися.

Я з часів війни чекаю свою пенсію...

А священики бундючаться на вулицях. Це неправильно.

А найгірше, що того хлопця одягнули у жіночий одяг.

Як пестунчика.

Коли приходить іспанка, то що вона купує?

Дружина полковника.

Донна Лола? Та що вона купить?

Вона не може собі дозволити навіть померти.

Добре, а якби могла, то що б купила?

З дня мого народження вона нічого не могла купити.

Тоді дай мені кілька банок тунця.

Сардини...

Каву...

Гуваву...

Ні, краще гуавові цукерки. Так поживніше

Вона їх любить.

А чи не занадто розкішно?

Не хвилюйся.

Проститутки завжди платять.

Бо завжди є чим.

Що це?

Він працює.

Ми ж збиралися його продати, а не зремонтувати.

Його мав купити німець.

Але я його не продав, і він тепер працює.

Ти ж завжди засмучувалася, бо не знала котра година?

Ти когось зустрів, а потім засоромився, що хтось дізнається,

що ти його продаєш.

Я так добре тебе знаю.

Сподіваюся, ти нічого не платив за ремонт.

Вона як провидиця.

Завжди знає. Завжди.

Просто поглянь на черевики.

Самі дірки.

Так нога дихає.

Якби могла, купила б тобі нові.

Як тільки прийде пенсія, перше, що ми...

Найперше...

Дозволь.

Як колись.

Як колись.

Завтра п'ятниця!

Це твій день.

Ти не запитаєш, чи була пошта?

Продавай того півня, зараз же!

Спокійно, біленький. Спокійно.

Не звертай уваги на її примхи.

Астма виснажує її нерви.

Коли погано, а коли ще гірше.

Життя складне, а друзів мало.

Ти став чужим, полковнику.

Подивися на мене. Ця набридлива штуковина ніяк не відчепиться...

...від моєї задньої частини, як ти кажеш, щоб не образити.

Ясінто, не сиди! Давай вколи!

Руки вимий, хай йому чорт!

Запропонуй щось моєму кумові.

Не такі вже ми і куми, як колись.

Зараз твоя дружина навіть не приходить.

Вона ходила дивитися на шоу Божевільного Монаха.

Вона мене забула. Ходить тільки в кіно.

Та обережніше!

Біль і приниження ніколи не закінчуються.

Якби я не був такий товстий...

Я б сам ходив.

Мені цього бракує.

Чого б я не віддав за твоє здоров'я, полковнику.

Я тільки трохи виходжу.

- То як щодо кави? - Дякую, куме.

Ясінта має рацію.

Ти ніколи не приходиш надовго.

- Що ж тебе привело? - Мій бійцівський півень.

Він трохи...

зажурений.

Зараз треба хвилюватися через людей, а не через тварин.

Це не тварина. Це мій бійцівський півень.

Все правильно. Це бійцівський півень мого кума.

І більш того...

мого хрещеника.

Я просто так сказала.

Випий трохи. Щоб душа розвеселилася.

Скоро почнеться шоу Божевільного Монаха. Ходімо?

Потім усе розкажеш донні Лолі.

Між нами кажучи, вона має рацію.

Ти говориш про того півня, як про людину.

Тому що він незвичайний півень. Усі це знають.

Я хочу його тренувати.

Навчити пруської атаки...

Збоку.

Не хочу тебе образити, куме, але ти нічого про це не знаєш.

Ти ніколи не був на рингу, поки не знайшли тіла Августина.

Це мистецтво.

Торгівля.

Продай півня, поки не пізно.

Ти не годишся для тієї гри.

Пташка стає обскубаною. Поглянь.

Прямо зараз...

Я знаю, хто тобі заплатив би.

Може, навіть більше, ніж треба.

Порахуй.

Я його знаю. Міг би з ним поговорити.

Розказати про твою справу.

Ти б це зробив?

Ми куми чи ні?

Чи ми не разом боролисям проти кристерос?

Чи ми не разом росли?

Ми винні одне одному.

Заради старих часів.

- От що він сказав. - Правда?

Дав слово.

Його слово! Вашому слову можна вірити, полковнику. А не тому обманщику.

Він має рацію.

Він просто бреше, коли каже, що у нього є гарий покупець.

Він хоче усе собі.

Але він ваш кум.

Вірте йому, якщо хочете, це ваше право.

Залиштеся з нами, полковнику. Купимо вам випити.

Те, що ви трохи побудете за межами дому, шкоди не принесе.

Робимо ставки!

Ну ж бо, одну заради Августина.

Так чи інакше він мені був винен.

На дев'ять. Це день його народження.

- Будьмо, полковнику. - Дякую.

П'ятнадцять!

Ну, полковнику, може, наступного разу.

"Не щастить у грошах, пощастить в любові".

Дякую.

Почитайте. Це писав Августин.

Агов, хлопці!

Ми повернулися.

Тут Ногалес.

Усім випивки!

Склянку арахісового лікеру.

Ось, Юліє, випий. За твоє здоров'я.

Моє здоров'я не залежить від твоєї випивки.

То мене не було рік, і вона стала чванливою.

Так?

Має бути якась причина.

Якась причина, чому тебе мучить сумління.

Що відбувається? Цирковий сезон ще не почався.

Він зараз виконує дрібні завдання.

Якусь брудну роботу для коменданта і його приятелів.

Та він сюди повернеться! На це ж місце!

Заткнися, старий тебе почує.

Усім випивки.

Мої компліменти, Ногалесу.

Це не просто компліменти, я найкращий акробат на всьому Півдні.

Добраніч.

Вибачте мені.

Звичайно, полковнику.

Що?

Хіба я винен, що зіткнувся з ним?

Не схоже, щоб це було навмисно.

Треба було мене попередити.

Хтось із вас мав би мені сказати.

Що тут робить вбивця мого сина?

Приїжджає цирк.

Ногалес все ще з ними.

Цирк буде не довше, ніж до листопада.

Ногалес завжди кудись поспішає.

Укладає свої угоди.

Я хочу знати, як поживає ваша дружина?

А як може поживати мати мертвого хлопця?

Старішає і худне з кожним днем.

Тобі щось потрібно?

Ні, нічого.

Ти була його...

...жінкою мого сина, так?

Ну...

Я питаю от чому...

Ти, може скажеш: "То ви собі надумали..."

Але інколи мені от що приходить у голову...

Може, у тебе була від нього дитина.

Знаєш, буває так.

Ні...

Такі як я рідко мають дітей.

Це засмучує клієнтів і потім...

Як дізнатися, хто батько...

Ну...

Може, я надумав собі, як придуркуватий старий, але...

мій рід вимер.

Мій рід скінчився.

Дуже шкода.

Я б дуже хотіла зробити це для вас, полковнику.

Дуже шкода.

Полковнику!

Якби я тільки знала, що я в цьому невиннна.

Це доля.

В усьому винна доля.

Юліє!

Що це?

Поглянемо.

Твої цукерки з гуави тануть.

Що це з тобою?

Я просто сказав.

Просто сказав.

Геть! Геть! Забирайтеся геть!

Оце! Хіба так можна заробити?

Сеньйоро, будь ласка...

Господи, цьому кінця-краю не буде.

Фільм почався кілька днів тому, а сьогодні Ларіс мене вигнав.

Ось! Візьміть.

Там цукерки з гуави.

Вони трохи розм'якли, але якщо покласти їх під кран...

і трохи охолодити водою, то будуть хороші.

Візьміть.

Вони вам потрібні.

Зробіть це заради свого чоловіка.

Мого чоловіка?

Віддай йому, якщо турбуєшся про нього.

Як ви можете таке казати?

Чоловіки не люблять приймати подарунків від таких жінок, як я.

Особливо такі, як ваш чоловік.

Шанована людина.

А ми не такі.

Жінки інакші.

Ми шукаємо виходів.

Робимо те, що мусимо.

Ось, не будьте нерозумною.

Ніхто не дізнається.

Я була б нерозумною, як ти кажеш.

Але твій шлях і мій перетнулися тільки однієї ночі.

Тієї проклятої ночі, коли помер мій син.

І вони більше ніколи не перетнуться.

Байдуже, наскільки я зголоднію.

То забирайся з мого шляху.

Подумайте про свого чоловіка.

Гаразд...

Просто тому що у вас нужда.

- Залиш нам хоч крихту пристойності. - Нехай про пристойність думають чоловіки.

Від жінки жінці, візьміть.

Ніхто не знатиме, ніхто не дізнається.

Хоча б цукерки із гуави.

Він їх так любив.

Тобто...

Ви їх любите.

Так я чула.

Кажуть, там багато аскорбінової кислоти.

Послухайте, сеньйоро, я хочу як краще.

Я не хочу вас образити...

І не тому що я почуваюся винною.

Ви ж не вірите, що його вбили через мене?

Знаєте...

Такі як я не кажуть: "Я тебе кохаю".

Слова застряють у грудях.

Отак і сталося у мене з вашим сином.

Я ніколи йому цього не казала, і він помер черз мене.

Він помер через мене так само, як і через вас.

Ми разом сміялися.

У нас були хороші часи.

То була любов, правда?

Августин і я...

Тс!

Пристойність? Аж ніяк!

То прийшли, щоб отримати гроші.

Що ми будемо робити?

Що ти будеш робити?

Знайду іншого адвоката. Як колись казав.

То було колись.

Ти писав, а відповіді не було.

Я помилялася.

Ти помилявся.

Ми помилялися.

І ти чекатимеш іще тридцять років, поки вони тебе дуритимуть.

У нас досі є півень.

Це все, що у нас залишилося.

І ти це знаєш.

У мене для тебе щось особливе.

Давай тільки намочимо його,

і буде, як нектар богів.

Мені шкода. Не думай про мене погано.

Чому бути, того не минути.

Куме...

напевно, що ти не втратиш жодної хвилини.

Не встиг я тобі розповісти про зацікавлену особу...

як через два дні ти вже тут із твариною.

- Взагалі-то два тижні. - Так просто кажу, полковнику.

- Ти такий точний. - Солдатська звичка.

Прийшли погані дні. Цукор у крові піднявся.

Дивися! Розширені зіниці і все інше.

Мені все гірше, а ти не приходиш.

Так усі твої пацієнти вимруть, дорогий лікарю.

А ти все тиняєшся вулицями.

Не треба скаржитися. Вчіться у полковника.

Міцний, як дуб.

Я ніколи не бачив, щоб худі хворіли.

Та якщо таким бути, то будеш здоровий.

Я просто розказував своєму худому кумові...

що він прийшов у недобрий час.

Усі хлопці в місті стривожені через бійцівського півня.

Вони називають його Міським Півнем.

От я і домовляюся, чи віддати його їм чи тому клієнту, про якого ти казав.

Казав, казав...

Не звертай на нього уваги, лікарю.

У полковника забагато сивого волосся, щоб бути довірливим.

Здається мені, полковник має рацію, коли хоче, щоб ви дотримали слова.

Ви зобов'язані йому правдою, так само, як і кар'єрою.

Твоя довірливість така ж порочна.

Та давай, уколи!

Не хочу проводити весь день із санітаром-носильником...

від якого пахне спиртним.

Поглянь, полковнику.

Рудіше, ніж дитяча несподіванка...

...твою мать. З усією належною повагою.

Цей цукор мене вб'є раніше, ніж прийде мій час.

Жирний, червоний і в'ялий...

От чому ніхто не сприймає мене всерйоз.

Щоб хтось поспівчував, треба сухе обличчя.

Що стосується твоєї справи, я говорив із зацікавленою стороною.

Він усе підрахував.

Зараз він слухає бокс по радіо.

Уже майже ніхто не ходить на півнячі бої.

Він заплатить половину того, що обіцяв.

Ну, може, ходить і менше, але ставки більші.

Утримувати бійцівського півня дорого.

Якби вирішував я, то дав би у чотири рази більше тої суми, але...

Але ви просто домовлялися для свого друга у ролі посередника.

Знаю те, що знаю.

Що скажеш, полковнику?

- Але... - У бізнесі немає "але".

Добре. Зараз дам тобі аванс, щоб ти хоч якось себе прогодував.

А в середині грудня віддам решту...

клянуся друзями.

Гаразд.

Залишаю його тобі.

Він любить прогулюватися.

Його звуть Тадео.

Він дуже ніжний.

Я називаю його Білявчиком.

А тепер я скажу вам, як далеко зайшов ваш діабет.

Як кажуть...

"Краще я помру не знаючи".

Він вас обманув.

Я ні крихти не знаю про півнячі бої. Анітрохи.

Робимо те, що мусимо.

Просто уяви, що мало того, що у твоєї дружини астма, вона ще й голодна.

У світі є лихі люди.

Але лихі люди, злегка замасковані, існують лише у баладах.

Здрастуй, лікарю. Як завжди?

А вам, полковнику? Як завжди.

Так мені воду. Як завжди.

А все через те, що я сиджу тут щоранку і п'ю його воду.

Ніби вода коштує грошей.

Ніколи не вірте рудим.

Ось причина, чому їх вбивали у Середньовіччя.

У нього каштанове волосся.

Рудувато-каштанове. А цього досить.

Лікарю, полковник може сісти тут.

Я навіть не одягнув своєї ряси.

Цього разу зробіть ставку.

Інакше невесело.

У вас є аванс.

Якщо я це зроблю, дружина мене вб'є.

Якщо ви щойно продали свого півня, то має бути вам хоч якась радість.

Залиште його у спокої. Донна Лола справді затягне петлю, якщо він поставить.

Я переміг.

Бачите. Вам треба було ставити.

Ти так і норовиш зіпсувати настрій, лікарю.

Тобі, мабуть, приємно робити уколи.

- Звідки ви знаєте? - Досвід.

Я піду, бо тут забагато стерв'ятників.

Та і дружина мене чекає.

Навіть не кажіть їй, бо лаятиме, що не поставили.

Твоя черга, синку.

- Тобі ще довго працювати? - Та ще довго.

Так само довго, як завжди.

Лікарю! Лікарю!

Його зміна закінчується, коли закінчується.

А якщо його хоче зачекати якийсь обманщик чи друг...

то він чекає у внутрішній алеї.

Отак, лікарю.

Ти ж знаєш, це сімейний заклад.

Ти одружений, от і все.

Чому, лікарю?

Чому?

У мене в руках пенсія за три роки.

І ліки тобі від лікаря.

У мене є кава на ранок. Гарна кава і все інше.

У мене є черевики.

Парадні, як ти кажеш.

І гроші, щоб виплатити іпотеку...

Чи майже...

Майже.

А чого нам не вистачає,

матимемо після сезону боїв.

Коли це, кажеш?

Десь на Різдво, якраз після цирку.

Уяви, я провела життя у цьому місті...

і навіть не знала, коли починається сезон боїв.

Так ніби тут було чим зайнятися.

Покажи мені ще раз свої черевики.

Ти такий гарний.

Ти сумуєш за півнем.

От про що ти думаєш.

Я просто збирав пір'я, щоб ти не скаржилася.

Два тижні тому я підібрала останню пір'їну.

Так, я за ним сумую.

Але я переживу.

Якщо смерть Августина мене не вбила...

ця печаль теж мине.

Піди і забери його.

Мене непокоїть твоя туга.

Вона провокує мою астму.

Ти серйозно?

Чи я б гаяла ранок на жарти?

Давай! Вставай і йди домовляйся із Сабасом.

"Я тим часом піклуватимуся про півня".

"Я тим часом піклуватимуся про півня".

"Я тим часом піклуватимуся..."

Я піклуватимуся про тварину до початку сезону.

Ти впевнений, що це цвіль? Присягаєшся, Сотеро?

Я цим тридцять років займаюся, звичайно, знаю.

А це те, що називають лілією.

Жахлива хвороба.

Я його тренуватиму. Я і діти.

Якщо ми нічого не зробимо, то через три дні вона буде скрізь.

Спаринг-партнер і все інше.

Та хто повірить?

Бійцівський півень, якого вчать троє невинних дітей...

і старий пенсіонер.

Вони його зіпсують.

Тебе хтось запитував?

Полковнику, справді... Навіщо він тобі?

Дім без нього порожній.

Сумний.

Він складає мені компанію.

Так зразу треба було сказати. Забирай.

Тільки тримай його у формі, куме.

Ситим і тренованим.

Ясінто! Давай бійцівського півня!

Ти віддаєш?

Про тварину домовлялися. Ти навіть дав аванс.

Тільки в борг, полковнику.

Білявчику! Білявчику!

Давай!

Забирайтеся! Залиште тварину в спокої!

Полковник просив його тренувати. Крім того, це Міський Півень.

Він належав людям, а тепер у нього новий власник.

Тому забирайтеся.

Не змушуйте мене із самого ранку втрачати терпіння.

Ви завжди сердиті уранці і вдень. Ви весь час бурчите.

Слідом за собою нещастя носите.

Це ви винні! Це ваше нещастя вбило Августина.

Брудна іспанка!

Геть звідси! Геть!

Що я сказала? Геть!

Геть!

Будьте прокляті, якщо мене ще раз зачепите. Мене і пам'ять мого сина.

Будьте прокляті ви і все місто!

Ця іспанка своє отримала.

Щоб ви здохли були у материній утробі.

Хай би матері вас знайшли випатрошеними в алеї.

І я була б там,

щоб цим насолоджуватись.

Це ти винен!

Ти їх усіх прокляла.

І його теж.

Тс!

Він може дізнатись.

Досить того, що у мене проблеми зі сусідами...

Більше, ніж досить.

Краще тобі не дивитися.

Деякі речі краще лишати несказними.

Через що крик? Я чув, ти накричала на дітей.

Нехай більше не приходять.

- Вони тут, щоб мене діймати. - У тебе розгулялася уява.

Вони тренують півня.

Приносять спаринг-партнера, щоб він вчився атакувати.

Сам його тренуй.

Але я не розбираюся у бійцівських півнях. ось чому я попросив їх.

Так ніхто не дізнається, що я не вмію тренувати півнів.

Я просто полковник, от і все.

Ці хлопці ніколи сюди не прийдуть!

Домовимося так, я тобі її ненадовго позичу.

Якщо з нею щось трапиться, ти заплатиш.

Даю слово.

Чи бачено, щоб курку використовували як спаринг-партнера для півня.

Півнів треба тренувати з півнями.

Тебе хтось питає? Ти півень?

Полковнику видніше.

Ти ж знаєш, правда?

Скоро побачимося.

Ось я приніс тобі ворога.

От диви.

Ну ж бо.

Атакуй збоку.

Так, як ти робив із дзеркалом.

Уяви, що ти - не ти. Ти противник.

Це як на війні. Той, хто б'є першим, перемагає.

Закон стратегії, пруський закон.

Отак.

Отам.

Ось ворог.

Атакуй! Атакуй!

Пруський закон, я ж тобі казав!

Де ти узяв ту понуру курку?

У донни Амалії.

- Купив? - Ні, у борг.

Не витратив і сентаво.

Змушуєш мене тут тебе шукати?

Отут він помер.

На цьому самому місці.

Ніби для тебе це нічого не значить.

- Ніхто не просив тебе приходити. - У мене було передчуття.

То тільки передчуття.

Тієї ночі у мене теж було передчуття.

Так само, як і багато інших ночей.

Але тої ночі воно справдилося.

Скажи мені, де ти його знайшов.

Скажи.

Там.

Якраз біля машини.

На нього світили фари.

Як зараз?

Так.

Іди.

Іди. Не муч себе більше.

Я ясно йому сказала.

Я його попередила.

Коли я бачила, що він виходить виряджений і напахчений, я говорила собі...

"Він з нею гуляє".

Так він і робив.

Через неї...

і через того півня, якого ти так любиш, його убили.

Його убили через мене.

Ти знову починаєш.

І я ніколи не припиню.

Ніколи!

Іди!

Забирайся. Неси свої розповіді в інше місце.

Муч себе на самоті.

Через ту Юлію...

Вона теж бачилася із Ногалесом.

Ти змушуєш мене назвати його ім'я.

Ногалес.

Мені сказали...

що той, хто убив мого сина, приїхав у капелюсі і при повному параді.

Він шукав Юлію.

Він привіз півня.

Так ніби справді можна любити таких жінок...

які беруть гроші.

Я розказую це тобі, бо мого чоловіка тут немає.

Суки.

А та найгірша.

Вона змусила його повірити, що ставиться до нього особливо.

Якби вони тільки пішли випити, нічого не сталося б.

Але вона крутилася навколо, як нав'язлива муха.

Вона принесла йому своє нещастя.

Мій син зробив її секундантом на рингу.

А потім він...

"той, інший" сказав, що битиметься із моїм сином.

Бо він її сутенер.

Бо вона всунула шпильку йому в живіт, півневі у живіт!

А та дурепа, може, так і зробила.

Хотіла його причарувати.

Такі як вона на все підуть, щоб піймати чоловіка.

Всунути шпильку у півня...

так ніби ніхто не помітить.

Кажуть, у неї руки були в крові.

Півняча кров. А що іще?

Кров мого сина пролилася пізніше.

Я знала, як тільки побачила, що він іде з дому весь причепурений.

Інколи я собі кажу...

"Якби я тільки не пришила того гудзика, він не пішов би...

і його не вбили б."

Гріх жити довше, ніж твої діти.

Гріх щоранку прокидатися живим.

Я і та Юлія досі живі.

От мені і боляче, коли мій чоловік з нею вітається.

Це не ревнощі, це гнів.

Гнів, що я досі жива.

А сьогодні я ходила на ринг і застала його там із куркою...

і у мене з'явилося те ж відчуття.

Те ж передчуття, той же гнів.

А ти не кажеш ні слова!

Це моя злість.

Це гріх, але мені байдуже.

Послухай!

Я плюю на Бога.

Я плюю на долю.

І що потім?

Потім до мене прийшли, сказали.

Я тобі казала, що під час похорону ішов дощ?

Так, казала.

Якщо не хочеш, щоб ці малі сопляки приходили і тренували його...

доведеться робити це самому.

Я для тебе роздобув курку.

Для тебе.

Для тебе я його тренуватиму.

Для тебе.

Ти любиш того півня більше, ніж мене.

Це все, що залишилося від нашого сина.

Повірте, нам не хочеться цього робити.

Ходімо.

На дверях почепили попередження про виселення.

Кажуть, що не хочуть цього робити.

Лицеміри.

Їм непотрібні гроші, їм потрібен будинок.

Ти бачиш привидів за кожним деревом.

Я бачу коменданта і твого кума дона Сабаса...

які так і норовлять щось у когось відібрати заради своєї фабрики.

Тоді виходу немає.

Ні...

Виходу немає.

Я скрізь вас шукав, і мені сказали, що ви тут.

- Я прийшов обговорити іпотеку. - Ви знаєте правила, полковнику.

Правила для того, щоб їх порушувати.

Як ви могли брати іпотеку у такі часи?

Мені сказали, що похоронять мого сина у спільній могилі.

То якщо не можеш собі дозволити похоронити власного сина...

хто ти тоді?

Хто?

Це на три місяці. Півня уже продав.

Мені дали аванс.

Погляньте, у мене нові черевики.

Тоді скажіть, щоб вам заплатили решту.

Вибачте, полковнику, я зайнятий.

Півень жива істота.

Думаєш, мій друг тобі заплатить, якщо півень помре перед боєм?

А тепер, коли ти піклуєшся про півня, хто за нього відповідає?

А ти, полковнику, швидко витрачаєш гроші.

Нові черевики і все інше.

Я дотримав свого слова, і ти взяв півня.

Але між кумами, подивимося, що можна зробити.

Але кажу тобі, це буде нелегко.

Хай тобі чорт, Сотеро, ти навіть не можеш вирішувати проблеми.

Я тобі казав поводься, як цивілізована людина.

Інакше прогресу не буде, не буде.

Полковнику...

Люди купують черевики, коли живуть у достатку.

- З яких пір він на каталці? - Відколи почалися дощі.

Тільки вивісиш одяг сушитися,

раптом починається злива.

Таке не годиться.

Що з тобою?

Що сталося?

Тобі не можна помирати!

Тільки не ти!

Не ти, віроломна пташко.

Чи ти не бачиш, що бойовий сезон ще не почався?

Якщо ти помреш, він помре з тобою.

Одужуй...

заради нього.

Тобі ж стане краще, правда?

Я поведу тебе до лікаря. Отак.

Поведу тебе до лікаря. От що я зроблю.

Лікарю!

Лікарю!

Донно Лоло, ви промокли! Заходьте.

Як ви могли вийти у такий день?

- Де лікар? - Він пішов у гори.

Викликали додому...

Може, залишиться на ніч...

Він навіть не потурбується, щоб тут з'явитися.

Півень до ранку не доживе.

Він лікар, а не ветеринар.

Я тобі нічого не зробила. Нічого.

Він уже півдня такий.

Блискавка...

Лікар у горах.

Зроби що-небудь!

Відколи ти так піклуєшся про півня?

Інсулін?

Лікар запропонував. ВІн підніме навіть мертвого.

Тоді він прописав би його тобі.

Ну, це його дружина запропонувала, а це майже те саме.

Лікар у своєму репертуарі.

Один нещасний лікар на все місто, і той десь тиняється...

як фея по кущах.

Так речі не робляться.

І навіщо робити укол півневі?

Це для людей.

Інсулін для тварини? Що далі?

Випий, куме.

Навіть не слухай її.

Вона з кожним днем дурнішає.

Але укол...

Розрахуєшся із ним.

Усе дорожчає.

Уяви собі. А є такі дні, коли Сабасу треба колоти двічі.

Це багато грошей.

Починається шоу Божевільного Монаха.

Ходімо, потім розкажеш своїй дружині.

Тільки не кажи тій старій карзі.

Вона скрізь пхає свого носа.

Рахує мої уколи.

Я повинен її в усьому слухатися.

Якби я міг щось зробити, куме.

Хотів би я ходити сам. Ні в кого не проситися.

Говорити.

Робити, що я хочу.

Дихати гірським повітрям.

Говорити з друзями.

З моїми кумами.

З тобою, як тоді, коли ми воювали.

Ми постаріли, полковнику.

Коли ти йшов із Табаско, то був низеньким шмаркачем.

А тепер ти старий і жирний.

Годі! У мене починається ностальгія.

Ностальгія за мною.

Ностальгія за тобою.

За тими часами.

Даремна ностальгія.

Сподіваюся, твій півень одужає.

Від душі.

Заради тебе.

Я вже думаю про нього, як про сина.

- Допомогти? - Ні! Ти його налякаєш.

Він знає, що ти його не любиш.

Не будь дурненьким.

Я можу зробити це сам.

Роки минули з тих пір, коли ти робив щось сам.

Все, Білявчику. Все.

Ось.

Якщо вони справжні революціонери, то мають навчитися друкувати.

Тільки поглянь.

Усі букви розпливлися.

Буквиці...

як казав Августин.

Ходімо.

От що читав Августин...

Політика.

Ідеали і принципи.

Як я і казав...

"Банда білогвардійців на службі у коменданта...

напала на місцеву профспілку...

і констеблі напали на членів профспілки."

Констеблі...

Як тоді.

Просто як...

Просто як тої ночі.

І він у моєму будинку!

Просто як тої ночі.

Послухай, що я скажу! Я не збираюся помирати.

Навіть якщо це позбавить тебе задоволення...

натерти моє тіло олією.

Він зайшов тільки тому, що ми грали в доміно.

Я не ходжу туди, де мене не кличуть.

Вони не кликали тебе тої ночі. Я не кликав тебе тої ночі.

Він знову богохульствує. Він починає одужувати.

Гаразд, донно Лоло.

Раз ти вже тут, то давай усе з'ясуємо, отче.

Ти теж усе бачив.

Я знайшов тіло через дві години.

Ти там був.

Вони, мабуть, сказали: "Навіщо викликати лікаря? Краще вже священика".

Якщо тебе хвилює, що я провів над ним останній обряд...

Я прийшов запізно навіть для цього.

Ні, я хочу поговорити не про це.

Коли ти прийшов, тіло було ще там.

Ногалес був там, такий самовдоволений.

Якби був скандал під час бою...

чи залишився б там Ногалес?

Скажи мені. Не будь таким спокійним.

Ні, він би не залишився.

Ти теж бачив.

Я бачив, як Августин заховав газету під сорочку.

Я бачив і сказав йому...

"На танцях чорнило з газети потече,

і докази віддрукуються у тебе не грудях".

І він сміявся, як завжди...

трохи криво...

як моя дружина.

Той самий сміх.

Той самісінький.

А він сказав: "Я сьогодні не танцюю, я секундант на півнячих боях".

Але він потів під час гри.

Може, ти не помітив, але на ринзі їм не дозволено...

Отож, вони використовували фари для освітлення.

Усі секунданти на півнячих боях потіють.

Поглянь, якщо не віриш мені

Те саме на дзеркалі у ванні.

Синьо-фіолетовий колір.

Таке саме чорнило з тієї ж газети.

Вони ніколи не вміли друкувати.

Ніколи.

Якщо ти не заспокоїшся,

попрошу у лікаря вколоти тобі морфію...

Потім святий спокій.

Спокій?

З тієї ночі не було спокою.

Ти знаєш.

Ти бачив.

Мій хлопчик вліз у політику.

Мені довелося підписати свідоцтво про смерть: "Причина смерті - бійка на півнячих боях".

Ніби він був звичайним п'яничкою.

Ти підписала те свідоцтво, бо...

лікар був у горах.

Ти знаєш це так само, як і я.

Хлопець мертвий,тепер нічого не має значення.

Ні, має значення.

Не сприймай це як мою сповідь.

Це мені не спадало на думку.

Але тримай це в секреті, як сповідь.

Він має рацію.

Це важливо, чому вбили сина.

Все через півня. Вони самі завелися.

Я не приносив тобі сорочки?

Чи не була вона заплямована чорнилом?

- Вона була у крові. - Вона була у крові і чорнилі.

Раз і назавжди кажу тобі...

Твого сина убили за його ідеали...

а не за що інше.

Байдуже, але півень невинен у тому похороні.

- Нашому похороні. - Нашому похороні.

Нумо, знаходь своє шиття і починай шити біля мене.

Це заспокоює.

Це мене втішає.

- Мені немає чого шити. - Tо знайди.

Так мені краще тебе видно.

Знаєш, на який похорон ми підемо разом?

На наш похорон.

Цирк приїхав! Цирк приїхав!

Феноменальний цирк дивовижних братів Квінтаніла...

у їх щорічному турі центром республіки!

Цирк приїхав!

Цирк приїхав.

Отак, серпень ще не скінчився.

Прикрийся.

Від цієї вологості можеш отримати пневмонію.

Ця вологість скрізь однакова: і у ванні, і у ліжку.

Ти хочеш налякати мене до смерті чи вбити мене гнівом.

Ходімо спати.

- Сьогодні п'ятниця. - Так...

А ти досі чекаєш.

Я написав апеляцію і чекаю відповіді.

Це вже незвичайна процедура.

Якщо хочете, я повторю...

Полковнику ніхто не пише.

Маю дещо тобі сказати.

Я чув, що приїхав цирк і...

Я хочу притримати півня.

Скасувати продаж.

Скасувати продаж?

Але ми витратили весь аванс.

Герман має рацію. Сабас не може отримати півня.

Він не може украсти бойового півня Августина.

Він хоче віддати його Ногалесу.

Тс! Не згадуй цього імені тут.

Сабас віддасть йому півня.

Бойовий півень Августина не опиниться в його руках.

Хочу, щоб ти знала, я іду до Сабаса і поверну йому гроші.

Я начищу черевики, а потім поверну...

або продам годинника.

Бійцівський півень Августина найкращий у місті.

Той, хто виграє, отримає 20% ставок.

Утричі більше, ніж пропонує Сабас!

Я не запитую тебе.

Я кажу тобі.

Я попереджаю тебе.

Я роблю це для нього...

для тебе...

і для мене.

Наскільки я знаю, я не просто так полковник.

Треба зашити тобі штани білою ниткою, щоб ніхто не побачив.

Власники бійцівських півнів не носять лахміття.

Скільки коштує перстень?

Забирайся!

Я цим не займаюся.

Отче Анхелю, скільки?

Скільки?

Церква забороняє таке. Я врешті-решт священик.

Священик, а не лихвар.

Навіть якщо станеться лихо.

Знайдіть когось іншого.

Лихваря.

Я священик, але я також твій друг

От чому я осмілилася, бо ти мій єдиний друг.

Якщо не ти, то хто?

Будь ласка, пожалій.

Увесь цей час ми разом ходили в кіно.

Скажи, що мені з ним робити?

Продати?

Там твоє ім'я.

У цьому місті усі все знають.

А тоді прийде твій чоловік і вдруге спалить церкву...

зі мною всередині.

Він зрозуміє.

Скільки?

Дякую, отче.

Я не вмію просити. Мене не вчили.

Такого вчить тільки життя.

До зустрічі.

Вона ніколи не візьме милостині. Око за око.

Я не зміг повернути черевики.

Але ти ніколи не дізнаєшся, котра година.

Що це?

Я зараз така худа, що колись воно мало зісковзнути з пальця.

Тепер я можу завести коханця, полковнику. Ніхто не знатиме, щоя заміжня.

Що ти зробила?

- Сходила до отця Анхеля. - Того, у рясі.

Сподіваюся, він триматиме це у секреті, як сповідь.

Куди ти збираєшся у такий дощ?

Залагодити свої справи. Справи із півнячими боями.

Я тут, щоб залагодити деякі справи.

Я прийшов не до свого кума. Я прийшов до товариша по зброї.

Куди ви йдете?

Яке ви маєте право заходити?

Відійдіть, прошу.

Благаю вас.

Попереджаю вас.

Той півень не покине цього місця, поки я жива.

Не змушуйте робити вам боляче, хоч ви і мати Августина

Вам доведеться зробити. Той півень мій!

Мій і мого чоловіка, полковника.

Замовкни і розслабся.

Півень належить людям. Він битиметься за місто

Ми заберемо його, хай хоч підемо по трупах!

Тоді вбивайте мене!

Вони взяли його силою.

Я сказала, що півень не покине цього місця...

поки я жива.

Але ти досі жива.

Вас не було вдома.

Це зовсім не пов'язано з цирком.

Вони просто хотіли скористатися цирковим наметом для рингу.

Єдиний, хто відповідав за цього півня, це я.

Єдиний, хто піклувався, це я.

Єдиний, хто тренував його, це я.

Я за нього платив.

Не Сабас, мій кум.

Жоден з вас.

Навіть не пам'ять Августина.

Це все я.

Скажіть йому правду.

Ногалес все хвалився, бундючився перед кожним.

Тому йому кинули виклик за допомогою Августинового півня.

Не було іншого виходу, полковнику.

Не втягуйте мого півня у це.

Поки я ще дихаю...

мій півень не забрудниться його кров'ю.

Усе було добровільно, полковнику.

Немає доброї волі у мене.

Я не вламувався у ваш дім, як злодій, щоб його забрати.

То були ті хлопці, так звані друзі вашого сина.

Я перед вами винен.

Я знаю.

Але то була не тільки моя вина.

Ми обоє були озброєні.

Обоє.

Якби все пішло трохи інакше, я був би мертвим.

Але смерть зробила із нього святого.

Та все ж я у вас в боргу.

Може, я тільки циркач, але я прямий.

Ось візьміть для вашого півня.

І мої зв'язки.

У мене друзі, контакти.

Завтра я можу домовитися про вашу пенсію.

Вашу богом забуту пенсію, про яку знає все місто.

І оком змигнути не встигнете, полковнику.

Проста магія.

Тому що я перед вами винен.

І тому що у мене є батько.

І тому що я сентиментальний.

Послухайте...

Я все це вичаклую, і вам не доведеться гаяти час на пошті.

Ні за яку магію.

Ні за твої зв'язки.

Ні за яке золото у світі.

Ні за всі пенсії.

Ні за що.

Ходімо, білявчику.

Прощайте, синьйори.

Це станеться знову.

Знову і знову.

Закінчиться тим, що вони його знову заберуть.

Наступного разу...

тобі не вдасться його втримати.

Півня не можна продавати.

Ти ще більш впертий, ніж можеш бути.

Та все-таки що?

Що?

Ти просто сидітимеш і чекатимеш пенсію.

- Та пенсія не прийде. - Прийде.

Повернися до дійсності. Ти старий.

Сьогодні ти добився свого, бо ти старий. Ти їх здивував.

Завтра вони тебе приріжуть, бо ти старий.

Закінчиться тим, що у них буде півень, а я буду самотньою вдовою.

Тепер я це усвідомлюю.

Ти теж повинен.

Зміни свою думку.

Не зміню.

Ти не змінював її двадцять років.

Тоді нехай буде іще двадцять.

Ти впертий і нерозсудливий.

Моє життя повільно згорає, як дешева свічка.

А ти впертий. А ще твій півень.

А що як півень не переможе?

Що як ти не отримаєш своїх знаменитих 20%?

Це ж якщо він переможе. А якщо програє?

Ти думав про те, що буде, коли він програє?

Півень не може програти.

Ти так думаєш?

У мене було сорок п'ять днів, щоб так думати.

А до тих пір, скажи мені, що ми будемо їсти?

Відповідай.

Ну ж бо, скажи мені!

Не сиди мовчки.

Скажи мені! Врешті-решт ти мій чоловік.

Скажи мені, що ми будемо їсти.

Скажи мені.

Гівно.