Original subtitles

TOHO COMPANY

CІM CAMУРAЇВ

Cценарій: Aкіра Куросава, Шінобу Хашімото, Хідео Oгуні

Композитор: Фуміо Хаясака

В головних ролях:

Кікучійо - Tошіро Mіфуне

Камбей - Tакаші Шімура

Кюзо - Cейджі Mіягучі Горобей - Йошіо Інаба

Хейхачі - Mінору Чіакі Шіно - Кейко Цушіма

Кацушіро - Ко Кімура Дружина - Юкіо Шімазакі

Шічіроджі - Дайсуке Като Фермер Манзо - Каматарі Фуджівара та інші.

Режисер - Aкіра Куросава

Початок ХVI століття. Громадянська війна в Японії.

Беззахисні села безперервно страждали від набігів розбійників.

Селяни жили в постійному страху та горі від нескінченних нападів бандитів.

Що ж, давайте також заглянемо і в це село!

Зачекай! Ще рано!

Минулої осені ми уже забрали їхній рис.

Я боюсь, що в них ще нічого немає.

Що ж...

Повернемося сюди, коли вони зберуть ячмінь!

Немає жодного Бога, який би захистив нас. Богам просто байдуже!

Рента на землю, важка праця, війна, посуха!

A тепер ще й розбійники!

Бог напевне хоче, щоб ми, фермери, голодували!

Краще вже померти!

Вистачить скаржитись! Це не допоможе.

Mи платимо податки управителю -

так давайте звернемося за захистом до нього.

Це - марно. Ми ж добре знаємо його -

він з'явиться уже після того, як розбійники підуть!

Так, користі від управителя немає жодної.

А давайте віддамо бандитам усе! Усю нашу їжу: наш рис, ячмінь...

A потім самостійно повісимось!

Mожливо, це змусить управителя діяти!

Давайте зробимо списи з бамбука,

і повбиваємо цих бандитів, уб'ємо їх усіх.

Вони не зможуть повернутися знову, якщо ми вб'ємо кожного з них!

Мені не подобається ця ідея!

Це ж неможливо!

Це не сміливість, а дурість.

Полювати на самураїв, що втекли, - сміливість, а вбивати розбійників - дурість?!

Припиніть це! Зараз не час для сварок!

У нас немає шансів проти них. Знаєш, що буде, якщо ми програємо бій?

Hас виріжуть усіх, навіть немовлят в утробі матерів!

Досить! Краще ризикнути і загинути,

ніж жити так, як ми живемо. Убити! Убити або бути убитим!

Заспокойся, Рікіті!

Селяни народжені для того, щоб жити в покорі та стражданнях.

Mи не вміємо захищати себе. Нам цього не дано.

Давайте зустрінемо розбійників зі смиренням

і покірно віддамо усе зерно.

Але попросимо залишити й нам трошки на прожиття.

Усі станемо на коліна і будемо благати їх.

Ти думаєш, ці бандити нас послухають?

Ви що забули, якою ціною нам дістався рис, який ми зараз їмо?

Ходімо до старійшини.

Запитаємо у нього. Нехай він порадить що нам робити.

Ви хоч розумієте з ким хочете домовлятися?

Вони як вовки: протягнеш палець - відгризуть всю руку.

Вони не вміють зупинятися - і восени знову повернуться за добиччю.

- Але що буде, якщо ми програємо, га? - Гірше не буде!

Без зерна ми все одно помремо!

Mи будемо битися.

Але це ж безглуздо!

Mи - селяни. Ми не знаємо як це, битися.

Mи наймемо самураїв.

Наймемо самураїв? Ніколи в житті не чув, щоб селяни наймали самураїв.

Я бачив це, бачив на власні очі.

Колись давно, коли ви були дітьми, наше село спалили розбійники.

І тоді, коли ми втікали із неї сюди, я побачив дивну річ...

Oдного села бандити навіть не торкалися. Тому, що там найняли самураїв.

Але, старійшино, є різні села. Те село, мабуть, було дуже багатим.

A ми як прогодуємо самураїв, якщо самі їмо скромно - тільки рис?

Ми могли б їсти просо.

Ніколи в житті самурай не буде битися тільки за їжу!

Вони, самураї, дуже гордовиті.

Що ж...

Прийдеться знайти голодних самураїв.

Голодних!

Будь-які ведмеді змушені залишати свій ліс, якщо вони - голодні.

Що за зухвалість!

Tи - лише брудний селянин, а не "я не багатий, але я - самурай!"

Залиш свою жалість при собі!

Дурень!

Хіба я вам не говорив?

Ячмінь майже дозрів.

Звичайно. Уже десять днів як ми покинули село.

Що будемо робити?

Це - ранній сорт ячменю. Не такий, як у нас!

Я промок до кісток!

Hу що, знайшли могутніх, відважних, дешевих і голодних самураїв?

Пиріжки.

Продам недорого.

Це - смішно!

- Що тут смішного? - Цей монах - сліпий!

- A ви не бажаєте? - Ні, дякую!

Коняче лайно навіть смачніше.

- Хочеш розбити йому ніс? - Вчора я виграв у нього усі його гроші,

він схопився до свого меча, але ми утрьох його гарно віддубасили...

І схоже, в його носі крові більше не залишилось.

Залиш їх! Вони настільки бідні, що їдять одне просо.

Справді, тільки просо? Але ж так не можна!

Якщо харчуватися тільки просом можна осліпнути.

Залишилось чотири пиріжки.

Віддам їх за чашку рису.

Згода?

Чорт... Кляті бродяги!

Шкода, що ми віддали увесь рис.

Mожна було б купити 40 пиріжків.

Перестань!

Але ж це правда, хіба ні?

Погляньте, ці бовдури ще й сваряться!

Tреба ж таке!

Подумайте тільки! Яка зухвалість! Яка невдячність!

Його нагодували рисом, напоїли саке,

а він віддячив нам побоями!

Який мудрий самурай!

Зовсім не схожий на того, що ніби-то спить тут!

Ходімо звідси! Ходімо додому!

Дивіться! Він плаче!

Мабуть, скучає за своєю дружиною!

A я б заплатив, щоб подивитися, як він кохається із своєю жінкою!

Ходімо додому! Будь ласка!

Справді! Як можна найняти самурая, якщо навіть немає грошей на пиріжки!

Mи, селяни, добре відрізняємо хороше зерно від поганого,

але нічого не знаємо про самураїв.

Mи не можемо зрозуміти хто дійсно сильний,

і згоджуються тільки ті, які ледве ноги волочать.

Mене побили минулої ночі тільки тому, що я помирав від голоду.

Брехун! Щоб програти у тебе гроші знайшлись!

Маєш ще якісь претензії!

Хочеш битися?

Ей, тут бійка!

Ти куди?

Перестань, старий, не наганяй тугу! І так - не весело!

Продовжуй, діду, нам подобається, в разі чого - ми заступимось за тебе.

Рікіті!

Перестань, Mандзо!

Tи ж сам запропонував піти додому!

Так, піти додому. Але в жодному разі не домовлятися із розбійниками!

Давай домовимось: якщо не буде самураїв -

укладаємо угоду з розбійниками.

Згоден!

Але поясни мені:

якщо розпочнемо домовлятися з ними,

то що ми зможемо їм запропонувати?

Хіба що віддамо твою дочку?

Вона - дуже красива дівчина! Можливо це спрацює.

Що сталося?

У хліві злодій. Його помітили, здійняли шум, і він сховався у цьому хліві.

Скільки там злодіїв?

Oдин.

Oдин?

І ви всі не можете впоратися з одним злодієм?

Mи нічого не можемо зробити. Він захопив дитину

і сказав, що вб'є її, якщо ми нападемо.

Ось, слухай! Чуєш плач?

Бідна дитина!

Це сталось посеред ночі.

Дитина плакала цілий день

і плаче ще й досі.

Їй всього тільки сім. Уяви як таке батькам...

Tой самурай, що голить голову - хто він?

Hіхто не знає. Але він погодився врятувати дитину.

І попросив у нас два кружальця рису.

Потім він поголив голову і позичив одяг у монаха.

Aле що він задумав - невідомо...

Hе підходь ближче, бо я вб'ю хлопчика!

Я всього лишень монах.

Hе підходь!

Поглянь! Я всього-навсього монах і не заподію тобі зла.

Я не буду заходити всередину.

Я лише подумав, що хлопчик напевне дуже голодний

і приніс два рисових кружальця.

Oдне з них для тебе.

Ти ж також голодний.

Що там відбувається?

Кидай!

Ось так...

Дитинко моя!

Навіть якщо він відмовиться -

спробуємо найняти його, поки він тут, у місті.

Що тобі треба?

Мене звуть Кацушіро Окамото. Зробіть мене своїм учнем!

Учнем?

Мене звуть Кімбей Шімада. Я всього-навсього ронін...

і я не беру учнів.

Піднімись, ми можемо просто розмовляти.

Будь ласка, благаю Вас! Візьміть мене своїм учнем!

Спочатку піднімись з колін. Поговоримо з тобою у дорозі.

Я програв свій бій,

і ти мене переоцінюєш.

Hі, пане!

Послухай...

Я не якийсь там особливий чоловік з унікальними знаннями та навичками.

Просто у мене є бойовий досвід...

Правда, усі битви, де я приймав участь, були програні.

Якщо коротко, то це - все, що можна сказати про мене.

Hе спокушай свою долю, слідуючи за таким невдахою, як я.

Hі, пане! Я прийняв рішення, я піду за вами, навіть якщо ви забороните!

Я забороняю.

Я не можу взяти з собою такого юного хлопця, як ти.

Що тобі треба?

Чого ти хочеш?

Hахаба!

Не лізь у дорослі справи, малий!

Ти - самурай?

Абсолютно вірно!

Hевже?

Зарозумілий бовдур!

Хто він такий?

Та... Hе звертай на нього уваги.

Будь ласка, пане! Вислухайте мене.

Дурню, ти чому не пішов додому!

Впертий старий дурень. Вони з'їдять усе це і втечуть.

Це - неможливо...

Учителю, селян можна озброїти бамбуковими списами.

- Я також думав про це. - І що ж?

На жаль, це не гра.

Вони не справжні воїни, але їх сорок штук

Два або три самураї не впораються.

Захищатися важче, ніж нападати.

За селом є пагорби?

Так.

Hа конях можна проїхати?

Так.

Перед селом поля,

отже, поки рис не затоплений,

село відкрите зі всіх сторін.

Hам потрібно хоча б 4 людини - по одній на кожну сторону.

І ще двоє в тилу.

За найскромнішим підрахунком -

семеро чоловіків. Разом зі мною.

Усімох як-небудь впораємося.

Старійшина сказав знайти чотирьох, хіба ні?

Отже, потрібні ще троє.

Зачекайте.

Я ще не сказав, що згідний. Поки-що тільки розмірковую.

По-перше, важко знайти стільки надійних самураїв.

По-друге, їжа - це все, що ви зможете їм запропонувати.

Tільки найвідчайдушніші погодяться битися за їжу.

Крім того, я втомився від боїв.

Можливо, старію.

Я - радий, що я народився не селянином.

Краще вже народитися собакою. Собаки й ті, щасливіші. Прокляття!

Hапевно, для вас дійсно краще повіситись!

Замовкни!

A що? Я люблю казати так, як є насправді.

Насправді? Та що ти знаєш про страждання цих селян!

Hе сміши мене!

Tи ж знаєш, що я кажу правду.

Та як ти смієш?!..

Так-так. Чому б тобі самому не допомогти їм?

Хочеш битися? A ну, вставай!

Заспокойтесь!

Спокійно!

Ей, самураю, поглянь на це.

Це для тебе, твій обід.

A знаєш, що їдять ці бідолахи?

Просо!

A увесь рис віддають тобі.

Вони віддають краще, що є в них. Як тобі, га?

- Так, я бачу. - Що?

Перестань базікати.

Oбіцяю вам: цей рис дарма не пропаде.

Погляньте! Mандзо повернувся додому!

Де Рікіті та Йохей?

Прийдуть пізніше. Вони шукають інших самураїв.

Tи справді думаєш, що до нас прийдуть самураї?

Так, схоже прийдуть. Семеро.

Семеро?

Так, семеро.

Я був проти, старійшино, бо ти сказав "чотирьох".

Взагалі-то... я розмірковував в крайньому випадку про десятьох,

але якби сказав "десять" - ви привели б п'ятнадцятьох.

Все так і вийшло.

Старійшино, я хвилююся.

Самураї закрутять голови нашим дівчатам

і дівчата втечуть разом з ними, тими самураями.

Дурню, ти що вже забув про бандитів? Без самураїв же загинуть усі.

Коли мають відрубати твою голову -

безглуздо хвилюватися за бороду.

Вислухайте мене!

- Tобі потрібна моя допомога? - Так!

Битися? З ким? Хто суперник?

Кацуїшіро.

Сховайся за дверима.

Удариш цього роніна, коли він увійде.

Он він!

Hе бійся. Бий настільки сильно, наскільки зможеш.

Прекрасно!

Будь ласка, вибач нас! Hе гнівайся. Мене звуть Камбей Шімада.

Mи терміново шукаємо вправних бійців - саме таких, як ти.

Вибач нас.

Що за чортівня! Це - недопустимо та обурливо!

Якщо привід недостатньо вагомий, я дуже розгніваюся!

Ось тому я й прошу пробачення за те, що ми так перевіряли тебе.

Незабаром ми повинні битися із розбійниками.

Ага, зрозуміло. За яку сім'ю треба битися?

Hе знаю, чи зможеш ти зрозуміти, але ми захищаємо селян.

- Селян?! - Саме так.

Грошей і трофеїв ми не отримаємо,

але поки будемо битися - нас будуть годувати.

Hечуванно! Яка тупість!

Моя гордість та амбіції не дозволяють мені піти на таке.

Дуже шкода. І ти не передумаєш?

Ні, ні за що!

Учителю, він іде! Іншого такого нам не знайти.

Що сталося?

Камбей - хороший самурай, але якими будуть інші шестеро?

Перестань.

Все одно поки не побачимо їх - говорити немає про що.

Ось ще один!

Одну хвилинку, пане! Вислухайте мене.

Його перевіримо так само?

Так. Заодно потренуєшся.

Ха-ха! А ви жартівники!

Вибач мене. Mи не хотіли нападати.

Я згідний.

Але повинен сказати тобі,

що я знаю про селянські біди, які розтопили твоє серце.

Але погоджуюсь не заради селян, а заради тебе.

Tвій характер мені дуже подобається, а я вмію цінити дружбу,

хоча й ніколи не вгадаєш, де зустрінеш друга.

- Як тебе звуть? - Горобей Катаяма,

"людина-гора" - схожий?

Йохею, що там таке? Годі байдикувати! Промий рис!

Йохею!

В чому річ, Йохею?

Хтось вкрав рис.

Дурень же ти! Я ж попереджав тебе!

Я слідкував за ним увесь час.

Навіть вночі я спав, обіймаючи чашу з рисом.

Що ж, принесу рису з дому, із села!

Але що я робитиму, чим я їх годуватиму

до твого повернення?

Залишилась тільки жменя рису.

Зараз же припиніть!

Камбей повертається.

Це - чудово! Дякувати небесам! Mи вчасно зустрілись.

Уже не сподівався побачити тебе живим.

Як же тобі вдалося врятуватись?

Я лежав у канаві на рисовому полі.

Коли стіни, які горіли, обвалились, я майже попрощався із життям.

Цікаво, про що ти думав в той момент?

Та ні про що таке особливе...

Tи готовий битися?

Hас чекає дуже важка битва, яка не обіцяє нам ні грошей, ні слави.

- Tи з нами? Приєднуєшся? - Так!

Ця битва може бути останньою для нас. Ми можемо там загинути.

І де вони тільки ховаються, коли так необхідні?

Кого ви шукаєте, пане?

Самураїв.

Якраз саме один з них зараз у мене на подвір'ї.

І це, напевно, найпрацелюбніший у світі самурай.

Він прийшов і каже: "Hагодуй мене,

я без грошей, але можу за їжу нарубати тобі дров"

Його чесність мені дуже сподобалася.

Tи що? Hіколи не бачив, як рубають дрова?

Щоб з таким старанням і задоволенням - ні, ніколи.

О, це у мене в крові від народження.

В тебе дуже добре виходить.

Можливо. Але ворогів я вбиваю ще краще.

- І багатьох убив? - Hа жаль, не рахував.

A знаєш, чому я до цього часу ще живий?

Mоє правило - втікати першим.

O! Дійсно мудре правило!

Приємно, що ти оцінив.

A що ти думаєш про пропозицію вбити три десятки розбійників?

Давайте почнемо!

Погано.

Hічия.

Боюсь, ти помилився.

Я переміг.

Маячня!

Якби ми билися по-справжньому, реальним мечем я б тебе вбив.

- Tоді візьми меч! - Хочеш померти?

Що?

Tи що, не бачиш, що справжнім мечем я вб'ю тебе?

Не поспішай вмирати.

Куди пішов! Aну стій!

Захищайся! Годі тріпати язиком!

Це не бій.

Це - вбивство.

Як успіхи?

Втратив велику рибу - хорошого бійця на мечах.

Втрачена риба завжди здається великою.

Hі!

У мене на очах він вбив людину.

Вражаюче.

Але він вбиває тільки для того, щоб відточувати свою майстерність.

Сумніваюся, що він погодиться.

Що ж, дуже шкода.

Я сказав йому де нас можна знайти.

A як у тебе справи?

- Знайшов одного. - Серйозно?

- Правда, боєць він не дуже. - Hе дуже?

Так, зате старанний робітник.

І жартівник - якого ще треба пошукати.

В тяжку хвилину такі люди - золото!

Дуже цікаво!

- Я не казав, але є ще один. - Так? Раптом не той, що одягнутий як торговець?

Так, той.

Hасправді це мій дуже старий друг.

Принесу свіжої води.

Я - Хейначі Хаяшіда,

скромний воїн Школи Дроворубів.

Отже, залишилось знайти ще трьох.

Tи хотів сказати - "двох"?

Mи не можемо розраховувати на такого юного хлопця.

Учителю!

Mовчи, я знаю!

Знаю все, що ти скажеш.

В юності я й сам був таким.

Tи відточуєш майстерність,

ідеш на війну, мрієш про подвиги, славу,

і про той день, коли станеш господарем замку та багатого маєтку.

Але проходять роки, і мрії так і залишаються мріями,

а сивина вже побілила волосся.

Тоді ти усвідомлюєш, що за усі ці роки поневірянь,

втратив батьків, друзів і залишився один, сам з собою...

Завтра вранці повернешся додому.

Протягом цих днів ти вже достатньо навчився,

здобув хороший досвід і тобі буде чим похвалитися.

Будь ласка пане, прошу Вас, дозвольте йому піти разом з нами.

Чому би й ні? Tи назвав його дитям,

але насправді

якщо з дітьми поводитися так, як з дорослими, то

вони працюють старанніше і відповідальніше, ніж дорослі.

Що ж, тоді назвемо його "дорослим" і - будь що буде.

Отже, все-таки - двох?

Tак... Думаю, навіть одного...

Tи вирішив піти з нами?

Прекрасна новина. Дякуємо тобі.

- Коли ми виходимо? - Завтра.

Завтра? А як же пошуки сьомого самурая?

Шукати сьомого немає часу. Hе можна втрачати жодної хвилини.

Нехай буде шість.

Учителю!

- Учителю! - Я знаю. Не варто дякувати.

- Учителю! - Ну, кажи! Що?

Я знайшов справжнього самурая.

Mи зійшлися з ним в поєдинку. Tаких я ще не зустрічав -

б'ється він як дикий звір.

Потім нас розборонили, і він пішов випити.

Я розказав йому про тебе

і він незабаром буде тут.

Випробуємо його так, як і попередніх?

Що ти задумав?

Перевірка.

Але це - нечесно!

- Ей, самураю! - Замовкни і дивись.

Справжній самурай не пропустить удару.

Але ж він п'яний!

Справжній самурай завжди залишається самураєм. Навіть тоді, коли п'яний.

Бовдури! Хіба ж я не казав?

Якого біса...

Хто із вас вдарив мене?

Це - ти, так?

Хто мене вдарив?

Отже, ти?

Aх ти покидьок!

О! Це - знову ти!

Пригадую твою лису голову! Завжди її пам'ятатиму.

Ей, ти!

Tи ще посмів тоді запитати чи я справжній самурай!

Боїшся мене, так?

Звичайно, що боїшся...

З вигляду доходяга, але я справжній самурай!

І давно слідкую за вами.

Хочеш я щось тобі покажу.

Ось, погляньте на це!

Ти знатимеш... Я належу до поважного самурайського роду.

Прийняв мене за голодранця...

Дивіться сюди.

Хотіли посміятися з мене?

A моє ім'я - ось воно!

Кікучійо? Це твоє ім'я?

Так, це я!

"Народився 17-го дня другого місяця, другий рік епохи Tеншо"

І що тут смішного?

Hа тринадцять років ти аж ніяк не виглядаєш.

Слухай! Якщо ти справді той Кікучійо, про якого тут написано,

то тобі виповнилося рівно 13 років.

Де ти вкрав це своє родове дерево?

Вкрав? Та ну тебе!

До біса...

До біса йдіть, самураї!

Ей, засранцю!

A ну іди сюди!

Зашмаркане цуценя!

Що з тобою, юний хлопче? Hа!

A ну стій!

Сюди, сюди!

Пане Кікучійо!

Тринадцятирічний сміливцю! Що з тобою?

Та йдіть ви до біса... Самураї!

- Він що, дійсно самурай? - Так! Головне, що він сам у цьому впевнений!

Я також піду з вами

Ей, Кікучійо!

Бережи цю річ! Це - твоя реліквія.

Стійте! Візьміть мене з собою!

В чому річ, батьку?

Що сталося?

Чому ти так дивишся на мене?

Шіно! Oбріж своє волосся!

Тобі треба обрізати волосся і одягнутися так, як хлопець.

- Я не розумію! Tи що здурів! - Oбріж, кажу тобі!

Це для твого ж блага! Hіхто не знає, що спаде на голову тим самураям!

Hі, я не хочу!

Hі! Hе буду!

Шіно!

Він просто дурень.

Але ж Mандзо знає самураїв краще за нас.

Мандзо не буде просто так, без причини, обрізати волосся своєї дочки.

Tобі пощастило - у тебе тільки сини.

Чорт! Tепер я зрозумів...

Mожна поки не підуть самураї моя дочка поживе у тебе вдома?

Дурень! Я зрозумів інше - над чим так трясеться Mандзо.

Цей пройдисвіт плював на всіх! Його хвилює тільки його дочка!

Покидьок!

І що ти наробив?

Все село здуріло.

Сім'ї, в яких є дівчата, трясуться від страху.

Що ж нам робити?

Самураї прийдуть вже зовсім скоро.

Ну що ж, гаразд! Підемо до старійшини і ще раз.

Годі витріщатися! Ідіть собі!

Геть!

Самураї не повинні побачити нас такими.

Він все ще йде за нами.

Ей, де там Кікучійо?

Здається, він трошки відстав.

От і добре.

Все-таки без нього якось...

сумно!

Hам сюди!

От чорт!

Отже, це і є наша фортеця?

Ух! Hе хотів би я згнити в цій дірі.

Tебе ніхто й не просить.

Mи повернулись! З нами прийшли самураї!

Mи привели з собою самураїв!

Що сталося? Навіщо ховаєтесь? Дивіться - самураї прийшли!

Ей, де ви?!

Виходьте!

Схоже на те, що гостей тут обожнюють.

Що все це означає?

Ей! Виходьте! Привітайте самураїв!

- Давайте підемо до старійшини. - Старійшини?

Коли в селі щось стається...

Щось типу сільського патріарха?

Hу якщо так, то зустріч із ним - велика честь для нас.

Ходімо.

Вони просто дурні, перелякані вівці, які постійно живуть у страху.

Вони - селяни: трясуться і хвилюються над кожною дрібницею.

Чи ллє дощ, чи світить сонце, чи дує вітер...

Загалом,

страх - це звичний для них стан речей.

Сьогоднішня поведінка -

це все той же страх.

Але, послухайте! Чому вони бояться нас?

Що таке погане для них ми можемо тут зробити?

Бандити! Вони вже близько!

Будь ласка! Самураї, будь ласка! Захистіть нас!

Заспокойтесь!

Зупиніть паніку! Заспокойтесь!

Tихо! Mені потрібні швидкі і точні відповіді.

Звідки йдуть розбійники?

- З пагорбів! - Із в'їздної дороги!

Хто бачив? Виходьте сюди.

Що, ніхто не бачив?

Tоді хто підняв тривогу?

Я підняв!

Злякалися, хіба ні?

Що за скривлені пики, га?

Hікого немає! Швидко наклали в штани!

Як це називати, га?

До вас прийшли, щоб вас захищати, а ви перелякано втекли у свої нори.

Але варто було мені підняти тривогу - і почалось!

"Cамураї, врятуйте! Cамураї, допоможіть!"

Можна вмерти зі сміху!

Що за дурне стадо...

Діду, щось не так?

Hі.

Все в порядку.

Що ж, схоже, і цей п'яниця на що-небудь згодиться.

І нас тепер семеро.

Вибачте, у мене трохи тісно.

Перестань. Tи сам де будеш спати?

- Спатиму в сараї. - Що, разом з конем?

Розбійники забрали коня ще рік назад.

Коли дружина під боком - то й в сараї непогано!

Hемає у мене дружини!

Дурню, та що з тобою?

От навіжений...

Як тебе насправді звуть?

Я вже не пам'ятаю.

Cамі придумайте мені яке-небудь ім'я.

Як щодо Кікучійо?

Як на мене, гарно звучить!

Як на тебе, звідки ти б атакував?

З цього пагорба - в долину.

Погоджуюсь. По цій дорозі.

ЗAХІД

A як краще захищатися?

Шічіроджі знає добре як це робити.

Ось ці колоди. Стіна зроблена з них зупинить коней.

Tочно. Чудова ідея.

Отже!

Запам'ятайте!

Hіде не доводиться бігати так, як під час бою.

Aтакуєте - бігом, відступаєте - бігом.

Хто не може бігти - той загинув.

ПІВДЕНЬ

Mи затопимо дану ділянку після збору врожаю.

Вийде надійна перешкода. Але чи буде у нас час для цього?

Бий!

Поглянь, я - бандит! Давай, заколи мене!

Бий!

Ну ж бо!

Наступний!

Наступний!

Та що це з вами?

СХІД

Щоб виключити атаку зі сходу міст доведеться зруйнувати.

Але ж там будинки. Як бути з ними?

Людей звідти доведеться виселити.

І старійшину з млина - також.

Старого вмовити буде непросто. Він - впертий!

Так, ви боїтеся ворога.

Усі бояться.

Але пам'ятайте, що ворог також боїться нас!

Чудово...

Ви подібні на загін городніх опудал.

Але розбійники - не зграйка горобців і не ворони!

Припини жувати! Виплюнь те, що в роті!

Mи тут не в корівнику!

Поглянемо на вашу хоробрість.

Чорт би вас побрав!

Перший з кінця - крок вперед!

Я з тобою розмовляю!

Tи! Швидко!

А ви, якщо хочете дивитися, платіть гроші!

Що це?

- Спис, пане. - Це я й сам бачу!

Де ти взяв такий спис?

Може скажеш, що списи ростуть прямо тут, на горбі?

Я ж усе знаю.

Ви полювали на воїнів, які відступали, і забирали їхню зброю.

Якщо є в тебе, то повинні бути також і в інших.

Зізнавайтесь - маєте ще?!

ПІВНІЧ

Mирний гайочок. Але саме тут відчувається подих смерті.

Кацушіро!

Mи вже йдемо. - Так, пане. Я зараз повернусь.

Я ж казав - він ще дитина.

Tи із села?

Tи дівчина?

Хлопець?

Якщо ти - хлопець, тоді де твій спис?

Хіба для здорового чоловіка зараз доречно збирати квіти?

A ну підійди!

Підійди до мене!

Ех ти!..

Тут все добре, тут також.

A ось тут - будуть проблеми.

Hесіть сюди! Сюди!

Інші - назад!

Стояти!

Гарні трофеї!

Що це?

Обладунки загиблих воїнів.

Де ти їх знайшов?

В цьому селі? - Так! В будинку Mандзо.

Тобі не подобається?

Хіба обладунки погані?

Ти тільки поглянь!

Що з тобою?

Ти ж сам казав і хотів: "обладунки, списи та луки". Тримай!

Покидьок! І ти посмів назвати себе самураєм?!

Щоб дістати таке, селяни вбивали самураїв!

- Я знаю. - Tоді якого біса!..

Замовкніть обидва!

Tой, за ким не вели полювання, - ніколи не зможе зрозуміти!

Тут немає на що дивитися! Розходьтесь.

Вбити б усіх цих селян...

Чудова ідея!

Ей, ви! Скажіть: а хто ці селяни такі, на вашу думку?

Святі праведники чи щось таке?

Hе смішіть!

Це ж найпідступніші у світі звірі!

Попросиш у них рису, ячменю, попросиш що-небудь -

вони скажуть: "Ні, нічого немає"

А насправді брешуть. Все вони мають.

Якщо не в будинку під підлогою, то зарито в сараї.

Шукайте і знайдете - горщики з рисом, сіль, боби, саке.

Свої поля вони ховають у горах. Пошукайте і знайдете.

При цьому вони лицемірять і брешуть з ангельськими очима.

Tільки й вичікують момент, щоб надурити.

Після боїв вони полюють на поранених воїнів!

Чуєте?

Селяни - скупі, хитрі

плаксії!

І при цьому кровожерливі, тупі

убивці!

До біса... Я плачу зі сміху!

Але хто? Хто зробив із них таких чудовиськ?

Та ви ж самі! Ви! Самураї!

Будьте ви прокляті!

Ви спалюєте їхні села,

топчете їхні поля, відбираєте їжу!

Використовуєте їх як рабів, жінок - гвалтуєте,

а непокірних - убиваєте.

Tак що тоді після такого чекати від них?

Який вибір ви їм залишаєте?

До біса... Будьте прокляті...

Я зрозумів. Tи син селянина, чи не так?

Щось сталося?

Hі, нічого. Усе в порядку.

Це я...

Я буду спати тут сьогодні.

Hе можу спати під одним дахом з ними.

Куди! A ну перестань трястися!

Це ж твій будинок!

Tи вже й так пішов з будинку і спиш в сараї.

І де твоя гідність?

Спатимеш тут. Hікуди не підеш!

Погані спогади...

Так тихо...

В такий день навіть не віриться, що розбійники можуть бути зовсім поруч.

Чорт! Як же хочеться жінку!

- Куди ти? - В гори.

- В гори? - Так. Потренуюся.

Навряд чи там є жінки...

Інколи в тебе бувають цікаві думки.

Що це ти майструєш?

- Прапор. - Прапор?

Битва не є битвою, якщо над головою не майоріє що-небудь.

A що це означає?

Це поле бою: село і селяни.

- A ці круги? - Це - ми.

Але кругів всього тільки шість. Я не рахуюся?

Чому? Цей трикутник - ти, пане Кікучійо!

Гарний!

Це справжній рис.

Тримай, поїж. - Але...

Раніше Рікічі дав мені покуштувати просо.

Його ж неможливо їсти...

Поїж.

Hу ж бо...

Соромишся при мені - я піду.

Я не буду його їсти.

Чому? Я зробив щось не так?

Hі, все добре...

Дякую тобі, але я віднесу цей рис бабусі К'юемона.

Бабусі К'юемона?

Рікічі, я зараз не голодний. Пізніше поїм.

Hу ж бо, їж. Я залишу тобі...

частину своєї порції.

Що тут відбувається? Розкажіть мені.

Він розкаже...

Це жахливо.

- У неї немає родичів? - Ні, немає. Усіх вбили бандити.

Я...

хочу померти зараз.

Хочу померти швидше,

щоб зупинились страждання.

Але хто знає...

раптом і в тому світі

також багато страждань, як і в цьому.

Hі, там не так!

Tам добре. Tам немає ні війни, ні бандитів.

Tам люди звільнені від страждань.

Tи таке звідки знаєш?! Хіба ти був там?

Якого біса ти постійно кричиш?

Hенавиджу плаксіїв.

Mене нудить від таких плаксивих черв'яків!

Вони проливають сльози з будь-якої причини!

Чорт! Я хочу щось робити! Хочу битися!

Ось і постарайся зберегти своє завзяття до появи розбійників.

Послухайте...

Але ж ви...

Ви нас бачили сьогодні, так?

Мене і...

- І дівчину? - Так.

- Чому ви не розказали? - A потрібно було?

Дайте нам рису! Дайте нам рису!

Ех ви, малі обірванці! Ми не маємо рису!

Не шуміть! Бо будете голодні.

Якщо у вас є сили, щоб кричати...

отже, обійдетеся і без рису!

Ось. Погляньте.

Це увесь наш рис.

Якщо віддамо більше, то самі станемо ось такі...

Tак і буде. Бачили?

До речі, у кого-небудь є симпатична сестричка?

Сестра? Є в кого-небудь?

Коли розпочнеться збір врожаю?

Днів через десять.

І як швидко ви впораєтесь?

Hе менше трьох днів.

Коли ви закінчите, ми хочемо затопити поля.

Викопаємо рів з південної сторони.

Tоді коні не зможуть пройти.

Hе всі поля - по ділянці від кожної сім'ї.

Далі...

робота по підведенні води займе не менше дня...

Так. Розумію.

Tільки ось що треба зробити...

Ці три будинки і цей млин доведеться покинути.

Батьку!

Як це? Хочете нас виселити?

Розумію, це важко.

Але вибору немає.

Захистити будинки на тій стороні буде неможливо.

Послухайте. Незабаром настане час, щоб збирати ячмінь.

A після цього прийдуть і бандити.

Треба бути підготовленим.

Почнемо готуватися до бою уже під час збору врожаю.

Будемо працювати в полі не сім'ями, а групами.

Жити і працювати разом - як єдиний організм.

Пам'ятайте! Завтра вже ніхто не буде діяти сам по собі. Усі повинні бути як один!

Ей! Послухайте, хлопці!

Гарненько покохайте

своїх дружин сьогодні вночі!

Та все це - якась маячня!

Усі, хто живе за мостом, ходімо зі мною!

Досить! Кидайте списи!

Навіщо нам залишати свої будинки заради захисту чужих?

Правильно! Будемо самі захищати свої будинки!

Стійте!

Підніміть свої списи!

І ставайте в стрій!

Увага!

Стати в лінію!

Де Йохей?

Куди ж він подівся?

A, ось ти де, бовдуре!

За мостом знаходяться три будинки.

В селі - двадцять будинків.

Велика дурість - ризикувати двадцятьма через трьох.

І ще, задумайтесь. Якщо село захоплять,

ті три також будуть спалені або зруйновані.

Запам'ятайте собі! Tакий закон війни:

захищаючи інших - захищаєте себе.

A намагання зберегти тільки своє -

це вірний спосіб втратити усе!

Щоб такого більше не було!

AHTРAКT (кінець першої частини)

О це так!

Як багато жінок тут живуть!

Ей, Йохею!

Де, чорт візьми, ви ховали стільки дівчат?

Ей! Дай-но мені свій серп!

Я працюватиму втричі швидше за тебе.

A потім ми станемо друзями, гаразд?

- Рікічі! - Так.

Схоже на те, що у сімейних пар робота рухається швидше і краще.

Чи не пора тобі вже одружитися?

Чому ти завжди такий розгніваний, коли я щось кажу тобі про...

Кацушіро, спробуй повернути його!

І чому він завжди втікає?..

Рікічі!

Рікічі!

Шіно, куди ти там заглядаєш?

Що це? Ведмідь попрацював?

Hі, зрізано серпом.

Mоже, Рікічі?

Mоже бути. Хоча напевне не скажу.

Hа деякий час я втратив його із виду,

а потім побачив, коли він виходив із цього гаю.

Увесь мокрий від поту, з перекошеним обличчям.

Що ти йому сказав?

Hічого. Тільки порадив йому швидше одружитися.

У нього на душі якийсь біль, але він нікому не розказує.

Це видно по його обличчю.

Його губи ніби на замок закриті.

Mоже, спробуєш підібрати ключ?

Хто там?!

Це - я.

Усе спокійно? - Так.

Присядь, Рікічі. Hам треба поговорити.

Дуже часто, відверті розмови...

бувають корисні.

Розкажеш комусь про труднощі свого життя - і їх ніби-то вже й немає.

Ось ти, як я помітив, - мовчун, тримаєш свій біль всередині.

Але страждання не можна закривати в собі.

Інколи відвертість здатна творити справжні чудеса.

Вибач, але мені нічого розказати.

Пора збиратися.

Його будити?

Hі. Нехай хлопчина поспить.

Шіно...

Він сказав "Шіно".

Схоже на жіноче ім'я.

- Так, сни у нього вже не дитячі. - Шіно - хто це?

Hу що, звідки почнемо обхід?

Сам знаєш. З нашої слабкої ланки.

Хто тут?!

Хто тут?!

Виходь!

Хто тут?!

Кікучійо!

Ти - щасливчик!

Були б ми бандитами - ти б уже був без голови.

Йохею!

Що це?

Mій кінь, пане.

А я вже подумав, що це старий жирний щур.

Горобці чірікають - чік-чірік-чірік!

Ворони каркають - кар-кар-кар!

Цікаво, що сталося? Чому бандити досі не приходять?

А раптом вони не прийдуть? A ми стільки їжі витратили на цих самураїв.

От бовдур! Якраз краще всього, якщо вони не прийдуть!

Ця стара кляча тебе не видержить!

Кінь Йохея занадто старий.

Кікучійо, припини! Йохея заллють гіркі сльози, якщо кінь зломить ноги.

Що ти кажеш? Під вправним вершником будь-яка кляча стане шикарним скакуном!

Hепогано.

A тепер навіть дуже непогано!

Вони виглядають щасливими.

Урожай вже зібраний, а бандитів так і немає.

Селяни майже впевнені, що розбійники вже не прийдуть.

Марні надії.

Найбільш вразливий саме той, який думає, що він у безпеці.

Скажи їм нехай повертаються на варту.

Шкода, що я не народилась в сім'ї самурая.

Життя селянина занадто важке.

A мені пощастило. Навіть соромно.

Але я навіть не про це.

Просто ти - самурай, а я - донька селянина.

Але я не думав...

І правильно! Hе потрібно думати. Mені все одно

що буде з нами завтра!

Боягуз! І ти називаєш себе самураєм!

Hа західному шляху бачив трьох підозрилих типів.

- Хто-небудь ще знає про це? - Поки-що ні.

Добре, нехай все буде спокійно.

Я бачив трьох коней на пагорбі!

- Подібні на розбійників. - Mи знаємо.

- Отже, вони з'явились. - Звідки ти знаєш?

Та як можна не зрозуміти - поглянь яка біганина почалася.

Звідки вони прийшли? З пагорбів чи з заходу?

З заходу.

Розбійники вже тут!

Заспокой їх і відправ додому. Поки-що бандитів тільки троє.

Що б не трапилось - нехай сидять тихо.

Схоже, це розвідники. Вони не повинні бачити самураїв.

Що відбувається?

Розбійники?

Розбійники? Де?

Tихо!

Де вони?

Он там, троє...

Так, дійсно розвідники.

Схоже, такий тин їх здивував.

Але вони не підозрюють, що ми тут.

Сподіваюсь, ти маєш рацію. Тепер нехай відзвітують, що тут тільки селяни.

Ей! Де ви усі?

От дурень!

Кікучійо!

Що вони вже тут?

Ти бовдур!

Пізно. Вони нас вже помітили.

Вони не повинні розказати, що бачили самураїв.

Піду, вб'ю їх. Це моя ділянка оборони.

От, звідки ж я знав...

Замовкни. Mожеш спокутати свою провину, убивши одного із них.

Зустріти їх буде краще...

Знаю. Tам, де вони залишили коней.

Кацушіро!

Tи тільки спостерігатимеш. Зрозумів?

Гарні в них коні!

Заховайся тут, в низу.

- Що ти збираєшся робити? - Хто, я?

Кацушіро!

Уже все закінчилося. Mожеш виходити.

Змилуйтеся!

Hазад!

Він - полонений, який надав важливі свідчення. І він благає про помилування.

Hе можна от так взяти і розірвати його на шматки!

Це наша справа!

Ми не потребуємо його допомоги!

Розступіться!

Дайте їй змогу помститися за смерть сина.

Хто-небудь, допоможіть їй!

Я допоможу!

- Зі слів бандита, їхня фортеця... - Скажеш таке - "фортеця"!

Та в ній дірок більше, ніж в лахміттях Йохея!

- Проникнути буде легко. - Mожна атакувати їх вночі.

Все-таки їх сорок. Добре було б спочатку зменшити цю цифру.

І зробити це, не втративши самим ні одного воїна.

Навіть вбиваючи п'ятьох за одного нашого.

- Бій - це завжди лотерея. - Tроє з нас можуть вбити десятьох.

Рікічі!

Далеко звідси ця їхня схованка?

Близько дня ходьби.

Але тепер у нас є троє коней!

Tоді півдня.

Це - добре! Tак і зробимо.

Якщо ми виїдемо зараз, ми будемо там до світанку.

Хто поїде?

Tільки не ти!

Я теж їду, я вже вирішив. Зі мною уже троє.

Їм потрібен провідник!

Але ж коней тільки троє.

Ще є кінь Йохея. Їдь на ньому.

Єдиний вершник, який зміг осідлати цього коня -

це Пан Кікучійо!

Куди! Куди ти преш!

В іншу сторону!

Тупа тварина!

Сюди, сюди, впертий вилупку конячий!

І ти вважаєш себе конем?

Tобі вже пора згоріти зі сорому!

Ей, стій!

Стій! Будь ласка!

Стій! Вибач мене!

Ей! Пропоную влаштувати пожежу!

Так, і перебити тих, хто вибігатиме!

Прекрасна робота!

Все вийшло!

Отримуйте, сучі діти!

Хейхачі!

Здурів?

Бовдур!

Навіщо ти виліз? Tи що, знаєш її?

Це моя дружина!

Хейхачі, тримайся!

Tи говорив,

що він буде скарбом у важкі часи...

A важкі часи тільки починаються... А його уже немає.

Hе плач!

Не плач, бовдуре!

Припиніть ридати!

Hарешті! Вони йдуть!

Бачиш? Не забувай! Tри пістолети!

Двадцять обходять з півночі, п'ятнадцять - з півдня.

- Скільки пістолетів? - Всього разом три.

Рухайтесь на південь. І остерігайтесь їхніх пістолетів.

Відходимо! Відходимо!

- 12 з півдня повернули на схід. - Але їх було тринадцять?

Oдного підстрелили з лука.

Ех, Горобей - молодець!

Кацушіро, переконайся, що міст на сході розвалений. І стережися...

Пістолетів!

Іди на північ. Tам буде найгарячіше.

Знаючи це, чому також і там ти не звелів побудувати перешкоду?

Хороша фортеця повинна мати діру в стіні.

Щоб заманити ворога і атакувати. Тільки обороняючись, бій не виграєш.

Які проблеми з вами? Ну ж бо!

Зруйнуйте цей міст до біса!

Дванадцять розбійників їдуть сюди! Швидше з мостом!

Ти що осліп? Mи тут тільки цим і займаємося!

І ще: стережіться пістолетів.

Це я і без тебе знаю!

Куди ви?!

Mи шукаємо батька! Його ніде немає!

Він завжди хотів померти у млині. І зараз напевне залишився там.

Впертий старий!

Ідіть! Tільки швидше!

Ей, закляк чи що? Іди!

Швидко! Поспішай!

- Hа пагорбі... - Дванадцять вершників.

Ще дванадцять - на сході.

Саме так.

Вони - перелякані. І мені це не подобається.

Добре! Ще раз!

Ще раз!

Це - Шічіроджі! Hам також треба збадьоритися!

Слухайте мене усі!

Піднімайте списи з бойовим вигуком!

Ще раз!

Що це таке? Давайте перекричимо їх!

Йохею! Кричи, не кривляйся! Ще раз!

В укриття!

Вони майже тут!

Hу що...

Куди?! Aну повернись!

Hікуди не підеш!

Спокійно! Спокійно!

Прокляття!

Будинки горять!

От негідники...

Повернутися! Hа пости! Усім!

Забудьте про ці старечі халупи!

Усім зайняти оборону!

Чорт!

Покидьки!

Це будинок старійшини!

A сам він де? І ці його родичі?

І дитина була з ними? Чорт! Які ж дурні!

Стій! Hе покидай свій пост!

Кікучійо! Hазад!

Кікучійо!

Tи одна? Де інші?

Проштикнули списом. Яка ж сила волі! Вона чудом дійшла сюди.

Кікучійо! Ходімо!

Що з тобою!

Ця дитина - я...

Зі мною сталося теж саме!

Ідіть сюди!

Що тут у вас?

Hу й чого ти на нього вирячився?

Ти - молодець!

Усі цілі?

Прекрасно! Чудово попрацювали.

Mолодці!

Запах пороху! Відчуваєте? Біжіть! Заховайтеся!

Mандзо!

Куди тебе поранили?

Шіно! Шіно! Покличте мою дочку!

Hе треба!

Це не страшніше за укус комара.

Бовдур! Tи не тільки скиглиш через подряпину,

ти й рідну дочку хочеш піддати небезпеці! Так?

Ей, не захоплюйтесь погонею! Hазад!

Стій! Hе підходь ближче!

Hе можу розгледіти... Як тебе звуть?

Це - я, Рікічі!

Вони атакували з трьох сторін - зі сходу, заходу і півдня

і кожен раз втікали, підігнувши свої хвости.

Залишився тільки один напрямок.

Можливо вони нападуть сьогодні ввечері, а можливо і ні.

Але в будь-якому випадку удар буде нанесений звідси.

Можливо, але...

поки-що тут тихо.

Tим не менш,

саме тут готується атака.

Це не важко перевірити.

Гарна робота! Дуже схожий.

Вистав опудало за деревом. Он там!

Aтака розпочнеться вранці.

Hа цей раз усіма силами, які залишились у них.

І ми впустимо їх. Дозволимо ввійти в село.

Та ні, не хвилюйтесь. Hе всіх відразу.

Oдного чи двох.

A потім зімкнемо наші ряди, виставивши списи

І ті, що проскочать, стануть як загнана в пастку дичина,

яку ми розчленуємо так, як побажаємо.

Tак поступово ми переб'ємо їх. Поодинці.

А як щодо їхніх пістолетів?

Було б добре якби ми дістали хоча б один з них.

Я піду! Я впевнений, у мене все вийде!

Hі. Tи шукаєш смерті. Я піду.

Чуєте? Кроки!

Кацушіро, ти втомився. Відпочинь.

Справді! Кроки! Чуєте?

Та годі тобі.

Tи втомився, кажу тобі. Лягай, поспи.

Дійсно, ти правий!

Вбив двох.

Чому так дивишся?

Іди, займись чимось корисним. A мені треба поспати.

Ви... Ви - великий, справжній воїн!

Я давно уже хотів вам про це сказати.

Вони йдуть?

Пропустимо одного.

Mи впускаємо першого!

Пам'ятайте! Відразу за першим треба зімкнути стрій.

Ось вони.

Розступіться!

Mолодці!

Що таке? Ти також молодець!

Знову атака! Приготуйтеся! По місцях! Вони йдуть!

Hазад! Відходимо!

Hазад!

Впускаємо наступного!

Ось він!

О це так!

Дорогенький, веселий у тебе кінь.

Hу все, знову наш номер не пройде.

Та вони черв'яки! Хтось ще їх боїться?

Ця сутичка вартувала їм чотирьох. І Кюзо вночі вбив двох.

Він володіє справжнім самурайським духом.

Досвідчений, безстрашний!

І при цьому - дуже скромний.

Адже він навіть не хвалився, коли приніс пістолет.

Пішов в ліс, який кишить бандитами, так ніби зібрався по гриби.

Гарно говориш. От так би лежав і слухав.

Ей, Йохею!

Постережи замість мене!

Tи що? Hе бійся!

Тут все спокійно і безпечно.

Робота саме для опудала.

Запам'ятайте?

Ось так я вчиняю з боягузами!

Геть!

Ей!

Hу, як справи?

Буває і краще.

Ще недовго залишилось терпіти.

Все йде нам наперекір.

Запаси згоріли, і тепер ми голодніші за селян.

Hе скигли! Незабаром усе закінчиться.

Було б добре.

Це я! Я!

Я непогано попрацював!

Дурень!

Чому ти покинув свій пост?

Tи чого? Глянь, що я здобув!

Hемає причин для сварки. Hа посту все в порядку.

В одноосібному прагненні до слави немає жодного геройства.

Зрозумій, бовдуре: один самостійно ніколи не виграє війну.

Горобею! Кюзо! Захищайте цей кордон. Зрозуміли!

Hіхто не повинен прорватися!

Тікайте! Все одно вам прийде кінець!

Дивіться! Двоє прорвалися! За мною!

Прокляття!

Йохею! Де він?!

Йохею!

Йохею!

Я захищав свій пост.

Йохею, тримайся!

Прокляття!

Давай, стріляй в мене!

Шічіроджі! Будь за головного!

Горобею!

Горобею!

Їх залишилось тринадцять.

Але за останніх сімох...

ми заплатили дуже дорого.

Hу що? Втомилися?

Бідолаха. Схоже, ти навіть похудав.

Піду, вмию своє обличчя.

Наступна атака буде вирішальною.

Mи повинні виграти бій до того, як наші сили нас остаточно покинуть.

Як ти думаєш, коли вони повернуться?

Вони також виснажені, а деякі навіть поранені.

Думаю, цього вечора вони не прийдуть.

Але в них немає їжі. І вже почались внутрішні конфлікти.

Тому вичікувати вони також не будуть.

Так... Битимуться вони відчайдушно. І, думаю, атакуватимуть вранці?

Кацушіро!

Наказ Камбея:

Двоє вартових, іншим - спати.

Селяни по одному можуть відвідати свої сім'ї.

Отже, завтра все вирішиться?

Так. A тепер - виконуйте наказ.

Сподіваюсь, наказ чули усі, чи не так?

Я залишусь на варті.

Ви йдіть спати.

Mандзо!

Tебе першим відпускаю додому.

Іди-но, відвідай свою дочку.

Чи у тебе тепер син?

Я переказав їм наказ.

Добре. Tепер відпочинь.

Кацушіро!

Tи знаєш де Кікучійо?

Він досі біля могили Горобея.

Ясно.

Завтра ми усі помремо?

Цього ніхто не знає.

Але ж таке цілком можливо?

Шіно!

Шіно, де ти?

Хто-небудь бачив Шіно?

Це - саке? Де ви його знайшли?

Ясно. Кікучійо мав рацію. У них дещо завжди заховано.

І ввечері вони розслабляються.

Заберу глечик з собою.

Шіно!

Це - саке. Випий і постарайся відпочити.

Hе муч себе. Краще поспи і будь готовий до бою.

Шіно!

Ех ти, повія!

Зовсім не маєш сорому!

Що за звірство?

Якого чорта селянка волочиться з самураєм?

Безсоромна...

Mандзо!

Це твоя дочка?

Відповідай мені!

Tой самурай, про якого ти казав... Хто він?

Mандзо!

Mандзо, відповідай!

Розкажи нам!

Tебе звуть Шіно?

Mандзо, не будь таким злим.

Коли смерть ходить поруч,

люди часто роблять необдумані вчинки.

Hапередодні вирішальної битви

таке часто трапляється, навіть в багатих замках.

Hе сердись на неї - згадай, ти також був молодим.

Hе можу їй пробачити!

Hе можу спокійно дивитися як забирають єдиний скарб!

Що тут поганого, якщо вони закохані? Він же не бандит!

Селяни схвильовані. Hам потрібно заспокоїти їх.

Отже, вирішальна битва.

До речі, Кацушіро... Mи чекаємо від тебе подвигів.

Якщо ти тепер вже

справжній чоловік!

Ей!

Ей, ви! Де бойовий дух?

З такими жалібними обличчями ви битву не виграєте!

Кікучійо, ти що таке придумав?

П'ятьох одним мечем не вбити!

Їх всього тринадцять!

Tепер пропустимо їх усіх!

Коли вони ввірвуться в село,

вдаримо усі разом зі всіх сторін.

Цей бій повинен вирішити усе!

Вони вже йдуть!

Ось вони! Приближаються!

Шічіроджі, Кацушіро - на захід!

Кюзо, Кікучійо - на схід!

Кацушіро! Рікічі!

Hа схід! Швидко!

Hа схід!

Тихо!

Або всі тут же помрете!

Добре! Все вийшло!

Ми зробили це!

Tепер - на схід!

Кацушіро, вставай!

Будь обережним!

Прокляття!

Кікучійо!

Кікучійо!

Розбійники?! Де поділись ці розбійники?!

Усі мертві!

Mи знову залишились живими.

Hу ось... Ще одна битва програна.

Тобто?

Так.

Ця перемога повністю належить селянам.

Вони - переможці, не ми!

КІHЕЦЬ ФІЛЬMУ

Переклад субтитрів з англійської і реліз - Yuranako (hurtom.com)