Original subtitles

Я не влучила в серце.

Ганна

Ти вже мертва.

Я тебе вбив.

Використовуй руки.

Оленя тягнутимеш самотужки.

Що сталося?

Тобі боляче?

Ти була сонною, як муха.

Ти мусиш бути завжди напоготові.

Навіть уві сні.

Думати хоча б на крок уперед.

— Пристосовуйся... — Або помри.

Наступного разу, я зможу краще.

Німецькою.

Наступного разу, я зможу краще.

Італійською.

Наступного разу, я зможу краще.

Еспанською.

Еспанською.

Ти справді хочеш, щоб я скрутила тобі в’язи?

Скільки шматків вийшло з того оленя?

120 шматків.

Приблизно 90 кілограм.

Напевно.

Тепер зрозуміло.

Що саме?

Як ти мене побила.

Ти дужчаєш.

Я радий, що ти не скрутила мені в’язи.

Великий блакитний кит – найбільша тварина, яка коли-небудь жила на Землі.

Його серце вагою 590 кілограм.

Самець має...яйця, що важать 27 кг.

Пісню блакитних китів, можна почути з відстані у приблизно 800 км.

Язик блакитного кита важить більше 2,5 тонн.

На що схожа музика?

Музика – це комбінація звуків,

яка прагне до краси форми і висловлення емоцій.

Хотілося б почути.

Ми маємо все, що нам потрібно.

Цього замало.

Я готова.

Тату, я готова.

Казки братів Ґрімм

Один, два, три, чотири, п’ять, шість

Я живу у Німецькому місті Ляйпціґ

Населення: 700 тис. осіб

Повтори ще раз.

Будинок Вільгельма Ґрімма Штефан Штрасе,

21610559, Берлін, Німеччина.

Ми живемо на, Вінсент Платца 7.

Я вчуся у школі-гімназії Клауса.

Мої найкращі подружки Руді Ґантер і Клара Шліс.

Будинок Вільгельма Ґрімма Штефан Штрасе,

21610559, Берлін, Німеччина. Я люблю літературу та спорт.

Зокрема, теніс та атлетику.

Ми живемо на, Вінсент Платца 7. Я вчуся у школі-гімназії Клауса.

Мої найкращі подружки Руді Ґантер і Клара Шліс.

Ще в мене є песик на ім’я Труді.

Я готова.

Я вже готова.

Ти це бачив? Ти це чув?

Це було схоже на грім! Так гарно!

Що це?

Це повідомить Маріссу Веґлер про наше місце-знаходження.

Оскільки ти думаєш, що вже готова, і хочеш залишити це місце,

тобі лише потрібно увімкнути перемикач.

Але назад вже шляху не буде.

Вона не зупиниться, доки ти не помреш,

або вона. Тобі ясно?

Мене там не буде, щоб допомогти.

Тож подумай, як слід.

Подумай, чи цього ти справді хочеш.

Можеш не поспішати.

Лайка, дворняжка з московської вулиці,

була першою твариною, котра перетнула Земну орбіту.

Вона полетіла у космос 3-го листопада, 1957 року.

Учені були переконані, що людина,

не зможе вижити у відкритому космосі.

Тому політ з твариною був

експериментом, перед можливим запуском людини.

Ракету не розробляли з метою повернення на Землю.

І тому, Лайка, була приречена на певну смерть.

Але ж вона не померла?

Вони не розробляли ракету з метою повернення, пам’ятаєш?

Пам’ятаю.

Але, іноді, мені хочеться, щоб ти прочитав це по-іншому.

Коли відбувається колапс зірки,

Вибух наднової зірки, в десять мільярдів разів

яскравіше за решту зірок.

Підеш зі мною на полювання?

Якщо ти цього хочеш.

Усе залежить від тебе.

— Від мене? — Так.

Я залишусь.

Гаразд.

Маріссо Віґлер...

...знайди мене.

Тобі дуже пощастило, коли ти вполювала того оленя.

Я нічого не вполював сьогодні.

Пахне смачно.

Коли буде готове?

Скоро.

Ми отримали незашифрований сигнал. Один з наших.

— Коли? — О 06:30, за Східним часом.

Місце-знаходження приблизно 27 км від Полярного кола.

Поруч з Казума. Ми думаємо, що це – Ерік Геллер.

— Ерік Геллер? — Ви ж займалися його справою?

Так, знайоме ім’я.

Еріку, а бодай тобі грець.

Чому зараз?

І як, вийшло?

Не погано...

Майже не погано.

Ерік Геллер, завербований у 1991.

Формально оперативник FSK. Він став невід’ємною частиною нашого

оперативного відділу контррозвідки в Східній

Европі та Центральній Азії.

Його справа зникла у '94.

Про нього не було жодної інформації, до 18 квітня, 1996,

тоді, відбитки його пальців, були розпізнані на карабіні 22 калібру,

поруч з тілом, Джоанни Зодек.

Джоанни Зодек, народилася 1970 року, в Німеччині

Геллер її помітив і підготував у 1994.

— Але не завербував. — Для чого ж він її підготував?

Цього у справі немає. Залишимо це в минулому.

Геллер наша власність. Пропоную знайти його.

Маріссо, у нас є більш нагальні проблеми.

Хай ним займається Інтерпол. Він більше не наш клопіт.

Якщо Інтерпол схопить його, вони можуть передати його BND, FSB, Франції.

Ви справді хочете, щоб всі розвідувальні органи

Европи, довідались про наші проблеми?

— Льюїсе? — Вибачте, панове,

але нам потрібно самим усе владнати.

Без поспіху. Я працювала з ним.

Йому відомо стільки, що вам і не насниться.

Я ціную вашу відвертість.

— Льюїсе, що тобі потрібно? — Одна людина, одноденна операція.

— Повтори ще раз. — Марісса Віґлер.

— Далі? — Листівка.

— Далі? — Що?

— Адреса нашої зустрічі. — Будинок Вільгельма Ґрімма,

Штефан Штрасе, 21610559, Берлін, Німеччина.

— Що ще? — Пристосовуйся, або помри.

— Думай швидко... — ...Будь напоготові навіть уві сні.

Тату.

Пам’ятай, чого я тебе навчив і все буде гаразд.

До зустрічі.

МакКалагане, прийом?

МакКалагане.

МакКалагане, прийом?

Уперед.

Ерік Геллер втік.

І як це сталося?

Хтозна. Він зник під час буревію, або...

Двоє моїх людей полягло.

Одна людина, одноденна операція. Льюїсе, знайди його.

Знайди і привези його.

Тут є дитина. Усе вийшло з-під контролю!

Віґлер?

Віґлере, ви там?

Де вона зараз?

Привіт, Ганно.

Привіт.

Я – лікар Бартон. Може поговоримо?

Як казав мені батько: думати хоча б на крок уперед.

Дуже цікаво.

Що тобі ще розповідав батько?

Де я?

Тебе затримано.

Я ніколи не була в кімнаті схожій на цю.

Напевно це дуже дивно для тебе.

Як давно ти жила в лісі?

Ганно?

— Це все камери? — Так.

Вони знімають нас зараз,

для протоколу.

Що ти відчуваєш з цього приводу?

Камера-обскура...

Латиною це означає, чорна кімната.

Уперше була описана арабським вченим

Ібн ал-Гайсамом у 1021 році.

Увімкніть трансляцію в Ленґлі.

Вам надіслали відео, з нею психіатр.

Може тобі щось принести? Що тобі подобається?

Музику, часописи.

Будь-що, тільки скажи.

Я хочу поговорити з Маріссою Віґлер.

— Перекажи, що я буду сьогодні. — Я все владнаю.

Роби, що я сказала.

Джоне, поглянь на зразок крові цієї дівчини.

— Хіба це можливо? — Ні?

— Це не можливо. — Є ще зразок волосся.

Напевно було забрудненим. Перевір ще раз.

Я - Марісса Віґлер.

Ти хотіла поговорити зі мною?

Зачекайте ззовні.

Де я?

Серденько, ти в безпечному місці.

Де ви зустріли мого батька?

Еріка.

Тобто з Еріком?

Так.

Я зустріла його біля кіоску з пресою на Олександр Платц. Східний Берлін.

Я зустріла його біля кіоску з пресою,

— Олександр Платц... — Скажи був дощ.

...був дощ.

Він щойно приїхав з Праґи.

Ти знаєш, де тепер твій батько?

Він тобі казав куди збирається?

Ми хвилюємося за нього.

Усе гаразд.

Аґенте, зберігайте відстань.

Усе гаразд.

Думаєте, варто їй щось вколоти?

Гадаю, це б не завадило.

Припинити допит.

Відчиняй.

Аґенте, повторюю, припинити допит!

О, Боже...

Віґлере!

Усі негайно сюди!

Не дозвольте їй вислизнути з приміщення.

— Думаєш, вона втекла? — Це неможливо.

Підняти весь особовий склад.

Мамо!

Вона ніколи не буде твоєю.

Привіт.

Ти розмовляєш англійською?

Якщо не вмієш, це не твоя провина.

Емма Екрі невміла розмовляти англійською до 8-и років,

тому що вона була біженкою, чи щось таке, із Шрі-Ланки.

А зараз вона поп-зірка, і в Америці теж.

Тож не хвилюйся, якщо ти й досі не розмовляєш англійською.

Хто це?

Я знайшла її, вона не говорить англійською. Вона із Шрі-Ланки.

Я з Німеччини.

З міста Ляйпціґ, Населення: 700 тис. осіб.

Вулиця Вінсент Платца 7.

Я люблю літературу та спорт, зокрема, теніс та атлетику.

Я вчуся у школі-гімназії Клауса.

Мої найкращі подружки Руді Ґантер і Клара Шліс.

Кумедно.

Ще в мене є песик, на ім’я Труді.

У нас був пес Вінсент, але він сказився і врізав дуба.

Софі, йди сюди.

Бувай.

Софі, йди сюди.

Я – Софі, а то мій брат – Майлз.

Я... Ганна.

Тебе підвезти?

Ні. Я люблю ходити пішки.

Як хочеш.

Софі, поквапся, ми всі чекаємо на тебе.

Оперативники кажуть, що вона в пустелі, на південному сході від нашого місце знаходження.

Зосередити всі дії на Геллері.

Тобто дівчина нам вже не потрібна?

Звісно потрібна, Льюїсе.

Але, поки що, вона не становить загрозу для США.

Ерік Геллер ось безпосередня загроза. Зосередитися на ньому.

Де твоя родина?

— Ви араб? — Я марокканець.

Марокко Столиця: Рабат.

Пам’ятки: Маракеш, Ес-Сувейра.

Віросповідання: іслам. Мова: арабська.

Мені дуже подобається арабська.

Схожа на японську, дуже обширна.

Ти говориш арабською?

Так, звичайно.

Де твоя родина?

Мені потрібна кімната, щоб переночувати.

Ви можете допомогти? У мене немає ані копійки.

Це найкраще, що у нас є.

Дякую.

Вони в кожній кімнати?

Усі кімнати однаковісінькі.

Вона електрична.

Звичайно, як і вся побутова техніка.

Я дещо знаю про електроенергію.

Кажуть її винайшов Томас Едісон...

— Чи то був Франклін? — Якийсь американець – це точно.

Це – електричний чайник.

Для англійців.

Вони люблять самі заварювати чай.

Що воно таке?

Найкраще, що ми вміємо.

Звідки ти?

З лісу.

Це та німкеня.

Ніби фріц у довгому джелаба* Примітка (традиційний одяг береберів).

Як ґей чи лесбіянка.

Мені б сподобалося бути лесбіянкою.

Тільки не гладкою, а як супер модель.

Але просто триматися за руки, і тому, заміж я вийду за хлопця.

Що?

І не поцілуєш?

Вона не застара для тебе?

У неї чоловічі та жіночі статеві органи.

І ти любиш її такою, якою вона є.

Я люби давати людям те, чого вони прагнуть.

Віро,

зроби моїй подрузі щось солоденьке.

Я збережу його на потім, якщо знадобиться.

Маріссо, чого тобі треба?

Ерік Геллер досі живий.

Ще б пак.

І дівчинка.

Ясно.

То чому ти тут?

Ти мені потрібен.

Я тобі потрібен? Дрібний та колишній я! Ти мені лестиш.

Дорогенький, мені потрібні твої здібності.

Мені потрібно, щоб ти зробив те,

чого моя контора мені не дозволить.

Стоп!

Знову.

Почати спочатку.

«Диявол ховається у подробицях»

— Дівчину чи Еріка? — Вона в Марокко.

Усе в конверті. Я займуся Еріком.

Уколошкати її?

Просто знайди її.

Маріссо.

Вона така, як ти сподівалася?

Краще.

Ще раз.

Знову.

...і почала давати йому поради...

...що робити з грошима і податками.

Адже вона не тільки гарна але й розумна, вона справжній геній у цьому.

Відчепися.

А на річницю він подарував їй 15 штук.

На сумку Гермес Келлі, або на цицьки.

Вона знала, що імплантати треба міняти кожні 10 років.

А сумка Гермес Келлі ніколи не втратить цінності.

— Годі про це. — Отака вона кмітлива.

Тому її всі люблять.

Мама проти пластичної хірургії.

— Так. — Вона й косметикою не користується.

Саме так.

Не подобається моє обличчя - не дивись.

Кожен, хто вивчав історію мистецтв, або антропологію...

У Рейчел диплом Кембриджу.

...знають, що нафарбовані губи,

нагадують жіночі статеві органи.

І в моїх губах достатньо червоного пігменту,

тому мені не потрібно їх фарбувати.

— Блювотина. — Софі!

— Гидота. — Ставай дорослою! Гаразд?

— Дорослою? — Так.

Ще вчора мама казала: на все свій час.

Справді, коханий, ти збиваєш її з пантелику.

Не заважаймо їй насолоджуватися дитинством.

Я лише попросив не казати слово - блювотина.

Це не смішно.

Отже, Ганно.

Я дещо здивований, що ти подорожуєш сама.

Тато виховує в мені незалежність.

Це чудово.

— Я теж подорожувала у твоєму віці. — А де він, твій батько?

Пам’ятаю літо в Греції.

— З острова на острів! — З хлопця на хлопця.

Що? Це було корисно.

Будь-який досвід корисний. Правда ж, діти?

Ганно, а твої батьки живуть разом?

Моя мама померла.

Молодець, татку!

Прикро чути. Моя мама теж дуже рано померла, тому...

Та нічого. Це сталося дуже давно.

Ганно,

а від чого вона померла?

Від трьох куль.

Боже, який жах!

Комбінація звуків,

які йдуть у певній послідовності

для висловлення емоцій...

МЕДИЧНИЙ ВИСНОВОК

"Аномалія."

А якщо піде дощ?

Ти промокнеш.

Тому що хтось зламав люк.

— А оскільки я і мама... — Мама і я...

Оскільки я і мама, мама і я дорослі люди. Це зробив хтось із вас.

У мене знову грибок нігтів.

Хто ви?

Чого вам треба від дівчини?

Я її дядько.

Ми переживаємо за неї.

Я не знаю де вона.

Вона прийшла, ми поспілкувалися, потім вона пішла.

Попалася!

Вуаля!

Коли вони поїхали?

Сьогодні.

А куди?

Здається в Еспанію.

Можна взяти ручку?

— Я повідомив в Інтерпол. — Хто дозволив?

Ми самі не впораємося.

— Ви уважно слухали? — Він убив двох полісменів.

Ситуація вийшла з-під контролю.

Тоді поверніть нам цей контроль, містере Льюїсе.

Ерік Геллер - це суто наша проблема. Ясно?

Вам усе ясно?

— Містере Льюїс? — Так, мем.

ВІДЬМА МЕРТВА.

Айзек слухає.

Вона тут.

О, Боже! Що ти тут робиш?

Це ти зламала люк?

Це дуже погано?

Тобто ти їхала з нами у фурґоні, весь час?

Тато оскаженіє, якщо дізнається.

— Ти йому скажеш? — Ганно, яка ж ти наївна!

Звісно ж не скажу.

Це взагалі класно. Є де переночувати?

— Ні. — Тепер є.

— Спатимеш у мене. — У тебе?

Авжеж. Але за однієї умови.

Якої?

Бачиш хлопців. Еспанців. Нічогенькі.

Не дивись. Вони не такі чепуруни, як футболісти.

Брів не вискубують і взагалі!

— Ясно. — У нас побачення, ти теж підеш.

— Добре.. — Тебе так легко вмовити! Шльондрочка.

Що?

Тобі є що вдягти?

Ти наче з лісу вибігла.

Боїшся?

Чого?

Ти мене поцілуєш?

А ти хочеш?

Під час поцілунку задіяні - 34 м’язи обличчя

та 112 скелетних м’язів.

Найактивніше працюють

коло-подібні м’язи рота,

за допомогою яких рухаються губи.

Ганно, якого біса!

Скажіть, що я хотів її лише поцілувати.

Ганно!

— Відпустити його? — Хіба є варіянти?

Авжеж, відпусти його!

Мені час іти.

Гаразд.

Було добре.

Софі, це ти?

Це дрімота.

Солодких снів.

О, Боже. Вони наче кролики.

— Кролики? — Не прикидайся.

Привіт, мамо.

Знаю, ти гніваєшся на мене.

Я знаю. Пробач мені, мамо.

Але... Але я знайшла вихід.

Я беру участь в експерименті.

Який робить дітей сильнішими.

Це американський, науковий...

Як ви зайшли, міс Віґлер?

Я шукаю Еріка.

Він сказав, що ви загинули.

Ви розмовляли з ним?

Він надіслав листа.

Де Ганна?

У вас є діти?

Я обрали інше життя.

Тоді ви не зрозумієте, що таке втратити дитину.

Не знати причини смерті.

Чекати роками.

Дивитися у вікно.

І чекати...

Чекати..

Ви бачили її?

Ганну!

Яка вона?

Схожа на матір.

— Ганно? — Що.

Звідки ти насправді?

З Ляйпціґа. Я живу в Ляйпціґу.

Якщо ми друзі треба казати правду.

Такі правила.

— А ми друзі? — Так.

Ти мені подобаєшся.

Я хочу мати друга.

Ти прибацана, але мені подобаєшся.

А ти мені. Чесно.

Але...

Є речі, яких я не можу сказати.

— Розумієш? — Так.

Хоча, ні, не зовсім.

Деякі люди хочуть зашкодити мені.

— Погані люди. — Ясно.

— Вони здатні на все. — Зрозуміло.

Тому, задля твоєї безпеки.

Але ж ми все одно друзі?

Не знаю.

Я не знаю, хто ти насправді?

Точно.

Я теж.

— Що це? — Медичний висновок.

Я знаю лише, що таке ДНК, решти не розумію.

— Ти хвора? — Я не почуваюся хворою.

— Що ж з тобою не так? — Зі мною все добре.

Що ти робитимеш?

Поїду в Берлін.

Я маю зустрітися з татом у будинку Вільгельма Ґрімма.

Письменника?

Так.

То їдь.

Я щось не те сказала?

Візьми.

На згадку про мене.

Браслет дружби.

Дякую.

Де Ганна?

Ну і вигляд! Чаю будеш?

Буду. Яка Ганна?

Дівчина з Марокко.

Вона вчора була тут. Ми разом тусувались.

Як вона тут опинилася? Вона з батьком?

Ні, сама.

А що?

Що тобі не подобається?

Отже вона самостійна.

Значить вона сирота! Хіба це виховання.

— Ну ти й зануда. — Не правда.

Я пообіцяла відвезти її в Лайон. Нам же по дорозі?

Я знайшла їжу.

Яка гидота!

Ми схопили його! Ми схопили Геллера.

Ви мене чуєте? Передайте його Віґлер. Вона проведе допит.

— Це її наказ? — Наказ підтверджено 2 хвилини тому.

Марісса, чорт!

Природа мене заспокоює.

У місті я задихаюсь,

емоційно, творчо, духовно.

Тут ми стаємо ближчими до Бога.

Бога?

Не конкретного Бога.

Будди, Крішни, Бога в душі.

Того в кого віриш.

Ганно, у кого ти віриш?

В нікого.

Усе добре?

Здається так.

Не знаю, чи дитина мене чує,

але вночі я співаю.

Сподіваюсь вона чує.

Мамо, з тобою теж так було?

Думаю, я знаю якою вона буде.

Я уявляю її коли заплющую очі.

Відчуваю як вона ворушиться.

Гадаєш це дурниці? Мабуть це дівчинка.

Сподіваюся.

Ерік допоміг зробити запис...

Що?

Хай тобі грець, Льюїсе.

Привіт, Маріссо.

Чув ти померла.

Це твоя дівчинка сказала?

— Що це ти слухаєш? — Автотренінг.

Нервуєшся?

Добре, що ти подзвонив.

Не думала, що почую знову твій голос.

Досі її не впіймала? Ти втратила хист.

Еріку! Ти зовсім не змінився.

— Уже їдуть. — Ти був чудовим аґентом, Еріку.

Шкода, що ти скоїв таку дурість.

Навіщо?

Я більше не міг робити

те, що ми робили.

Вибач... ти про Йоганну?

Про всіх. Про Ганну.

Навіщо ж ти повернувся?

Техніки.

Еріку, що скажеш?

Еріку, ти мене чуєш?

Вставай. Підводься.

Чорт... чорт...

Ганно, ми загубилися.

— Доведеться зупинитися. — Ні, не треба.

Подивлюся карту.

Ми зупинилися? Хочу в туалет.

Але далеко не йди.

Софі, не виходь з машини.

Ганно, що діється?

Спокійно.

— Приїхали? — Ні.

Хай що станеться, за мною не йди!

Пообіцяй мені.

Обіцяю.

Дякую за дружбу.

Ганно!

Уперед!

Мовчати і не сіпатися!

Ганно.

Дуже дивна. Мовчазна.

Я завжди думав, що розумію дітей.

А виявилося...

Знаєте, саме в такі моменти я ненавиджу свою роботу.

— Ага, не сумніваюся... — Важко це визнавати...

Але діти теж бувають злочинцями.

— Не плач. — Я нічого вам не скажу!

— Ти знаєш цього хлопця? — Ні!

А він тебе знає. Твоя подружка в небезпеці.

Я нічого не знаю!

Вона сказали що живе у Ляйпціґу.

Навчається в гімназії Клауса Келя. Дружить з Руді і Ґюнтером.

Любить теніс і має собаку на ім’я Труді.

— Вона вам збрехала. — Точно.

Ми вирішили, що їй потрібна допомога.

Хочу вам дещо показати.

— Вона ж дитина. — Ось її мати.

Біологічна мати.

15 років тому, батько Ганни застрелив її,

під час подорожі.

Хочеш побачити що в середині?

— Скажи "Будь ласка." — Будь ласка.

Вона тобі подобається?

Не бійся. Я нікому не скажу.

Вона гарна.

— Де вона? — Це ти мені скажи.

— Вона в небезпеці? — Їй не позаздриш.

На неї полюють поганці,

тому я маю знайти її, щоб захистити.

Тобі начхати на неї?

Ні.

Вона їде у Берлін, у будинок Вільгельма Ґрімма.

До батька.

Ганна. Ганно... Ганно, не стій, заходь.

Сюди.

Я давно чекаю на тебе.

Ерік розповідав про мене?

Будинок Вільгельма Ґрімма Штефан Штрасе,

21610559, Берлін, Німеччина.

І все?

Він не казав, що я чарівник?

Клаус, 9 травня. До зустірчі. Ерік.

— Який сьогодні день? — Той самий.

Ходімо, давай.

Сідай.

Ти ж голодна.

— Зробимо вафлі. — Можна мені?

Яйце? Лови.

Їж що хочеш.

Навіть черевики!

Ледве не забув.

Подарунок.

Для мене?

Треба вклеїти фото і паспорт готовий.

Але, я й так знаю своє ім’я.

Це не для тебе.

Це для інших людей, нам потрібні папір та комп’ютери,

щоб не дивитися один одному в очі.

У тебе красиві очі.

Ти схожа на батька.

Навіть ходиш, як він.

— Не правда. — Чесно! Один в один.

Ви знали мою маму?

Ще б пак.

Вона була співачкою. Дуже талановитою.

А ти співаєш?

Тато... Ерік, мене не навчив.

Бідна дитинка.

Він повністю ізолював тебе

від усього найпрекраснішого у світі.

Магія.

Музика.

Я навчу тебе.

Це він?

Іди нагору, швидко.

Добридень.

Парк не працює, хлопчики і дівчатка.

Де Ерік?

Знає він не багато,

але бреше професійно.

Він знав Йоганну.

— Звісно ж. — Йому відомо про експеримент.

— Що він знає про дівчинку? — Думає, що Ерік її батько.

— Усі так думають. — Як мило!

Слухаю? Це Марісса Віґлер.

Волт, я не...

Льюїс мертвий.

Чому ви нам не повідомили?

Чому ви нам досі не подзвонили?

Одна людина, одноденна операція. Льюїс був перспективним аґентом.

— Так, ми всі його любили. — А ще ви зникли з місця злочину

Волт, він стріляв у мене.

Ні, я не збираюся припиняти пошуки...

Ні, я зацікавлена...

Ваша кар’єра під загрозою.

Ясно.

Ні, послухай, Волт...

ДНК

Корекція

Втручання в матку під час вагітності

Не схвалено науковцями

Випробування на людях

Незаконна наука

Приречені

Ерік Геллер

Підозрюваний зник

Вважають мертвим

Квартал Гайцинґер.

— Вітаю, бос. — Їдемо до бабусі.

Ви її бачили?

Ганну!

Сядь.

Ти мій батько?

Сядь, Ганно.

— Ти мій батько? — Будь ласка, сядь.

Скажи.

Ганно, авжеж я твій батько.

— Я виховав тебе. — Але Марісса сказала...

— Ганно. — Не бреши мені!

Я твій батько. Завжди був поряд.

Глядів тебе як рідну.

Але я тобі не рідна.

— Я аномалія? — Ні!

Де я народилася?

Скжи правду.

Ти народилася в лабораторії.

У містечку Галінка у Польщі.

Що там досліджували?

Змінювали ДНК ембріонів людини,

задля її вдосконалення.

Знизити відчуття страху, жалості,

пришвидшити рефлекси,

покращити сприйняття. Усе, щоб створити найкращого бійця.

Досконалого солдата.

Ми познайомились в клініці абортів.

Потім, я вмовив ще 20-х жінох.

— Були й інші діти? — Так.

Тобі було два роки,

коли Марісса Віґлер, припинила експеримент

його результати,

мали бути знищені.

Розумієш?

Знай, Ганно, я люблю тебе.

Тому що я виродок?

Ні.

Тому що ти моя дитина.

Це ще не все.

Припини.

Пусти мене!

Досить.

Ганно! Ганно, будь ласка!

Я намагався підготувати тебе до цього.

Такого я не чекала.

Біжи!

Це все на що ти здатний?

Біжи, боягузе!

Еріку, чому зараз?

Діти виростають.

Містере Ґрімм!

Містере Ґрімм!

Ганно!

Ганно, я тут.

Не хвилюйся, серденько.

Не підходьте! Не підходьте ближче.

Ганно, я допоможу тобі.

Будь ласка!

Я нікого не хочу скривдити...

Я тільки хочу поговорити.

Маріссо, це кінець.

Відпусти мене.

Ганно!

Не відвертайся від мене!

Я не влучила в серце.