Original subtitles

"ҐЛЕНҐАРРІ ҐЛЕН РОСС"

Сценарій: Девід Мамет.

Режисер: Джеймс Фолі.

23-06.

Привіт, кохана. Як справи?

Добре. Що він сказав?

Ага. Він досі там? Давно пішов?

Ага. Я залишусь тут, матиму невеличку зустріч,

і тоді я... якби міг, то авжеж.

Відразу, як зможу. Дозволь мені закінчити і я...

дозволь мені закінчити і я... обіцяю, все буде гаразд.

От лайно. Марна трата часу.

Алло, я можу поговорити з доктором Ловенстіном, будь ласка?

Це дуже важливо. Можете покликати його?

Безглуздо намагатись вижити, покладаючись на ці дзвінки.

Клянуся, Шеле, сьогодні я...

Алло, місіс Свобода, це - Дейв Мосс.

Так, ми розмовляли вчора.

Щодо маєтку в Ріо Ранчо, наразі дещо змінилось.

Президент нашої компанії зараз у місті, на один день,

- і він має певні ділянки... - Докторе...

добре, Ви могли б... Як це розуміти?

Його немає? Мені треба поговорити з ним.

Так, це досить терміново. Містер Левін.

Ні, Ви не зможете подзвонити. Я сам йому подзвоню.

Він має певні ділянки... певні ділянки на вибір,

які він дав мені, будуть доступні тільки 48 годин.

Коли найкраще подзвонити, щоб поговорити з Вами і Вашим чоловіком?

Скажімо, о 10-й вечора, чи о 8-й ранку?

Добре.

То коли найкраще це зробити?

Дивіться, Ви надіслали... ні, ні, послухайте...

У мене є 48 годин, щоб заощадити Вам купу грошей.

То коли він буде вдома? Чудово, я подзвоню через 10 хвилин.

Вони не дають нам наводок, не дають підтримки,

- ні хріна не дають. - Ага.

Потім збирають нас на якусь конференцію з продажу.

Хіба хтось чого-небудь навчився на них?

Лише збираються і патякають.

Клянуся, Шеле, був би я трохи розумнішим, перебіг би до конкурентів.

Був би я трохи розумнішим, пішов би з тобою.

Ніколи не знаєш... Минулого тижня розмовляв з Джеррі Ґраффом.

Треба дзвонити цим пустим клієнтам.

Я й долара не зароблю з такими наводками,

а ти ще й стежиш за моєю дупою на вулиці.

- Мені шкода, що тобі не щастить. - Як мило,

али ти керуєш нашим офісом, як гівнюк.

Ти перенапружився... ти заробляєш - ми заробляємо.

- Я хотів би, щоб ти заробляв більше. - Тоді не марнуй мого часу

- конференціями з продажу. - Стратегія приходить з головного офісу.

Ага, стратегія! Стратегія?

- Гадаю, я туди не піду. - Не думаю.

- Чому це? - Коли прийдеш, то побачиш.

- Шеллі. - Джоне.

Готові сьогодні зробити або вмерти?

Авжеж, завжди готовий, Джоне.

Завжди готовий. Джоне, така річ...

ми балакали про наводки. У нас будуть нові наводки?

Саме про них ми поговоримо на зустрічі.

Так? Бо в мене є одна морока.

Атож, я бачив результати Ваших продажів.

Це через наводки. Якщо дасте кращі...

Саме про це ми і поговоримо.

Я у безвиході... Особисті проблеми.

- Потрібна допомога. - Після зборів.

- Я чув про наводки у Ґленґаррі... - Після зборів, Шеле.

- Привіт, Рікі. - Привіт, Джоне.

- Мокро сьогодні. - Га?

- Мокро сьогодні. - Ага.

- Може спаде спека. - Може.

Еле, мені скотч, подвійний.

Швидко, Еле.

- Кажуть... - Га?

Кажуть, що сьогодні вдень у центрі міста було так спекотно,

що люди на вулицях підходили до копів

та благали, щоб їх застрелили.

Кажуть, що не можна вживати алкоголь у таку спеку.

- Хто каже? - Десь прочитав.

Бо, кажуть, це зневоднює організм.

Кажуть, потрібно пити воду,

але я підтримую закон протиставлення суспільній думці.

Якщо кожен думає одне, я кажу, бийтесь об заклад на протилежне.

Тобто, Ви знаєте, що вони помиляються.

Саме це я й кажу.

- Мало сьогодні. - О, так.

Гадаю, всі залишилися вдома.

Якщо подзвонить моя дочка, або хтось інший,

то я - в офісі. Дякую.

Мав на гачку жінку у Вайт Плейнс...

п'ять кімнат, гірський краєвид... що стається?

Вона має порадитись з юристом.

- Ти дозволив їй порадитись з юристом? - А що я міг зробити?

- Не знаю. - Шеллі.

- Га? - Хто той хлопець?

Не можу сказати.

Мені не подобається це все, бо все, що мені треба - це наводка.

- А їх не дають. - Ага.

Багаті стають ще багатшими, це такий закон.

Чий це BМ?

Зараз 7:30.

Хто це?

А де містер Рома?

Я не його поводир, я не знаю.

Прошу на мить вашої уваги.

Про що ви розмовляєте? Про...

Скиглите, що ваша угода...

що той байстрюк не бажає купляти землю,

що хтось не купляє те, що продаєте,

про шльондру, з якою хочете переспати тощо.

Поговорімо про щось важливе.

- Усі тут? - Крім одного.

Байдуже, я починаю.

Поговорімо про щось важливе.

Облиште ту каву.

Кава лише для тих, хто продав.

Гадаєте, я жартую?

Я не жартую з вами.

Я з головного офісу.

Я від Мітча і Мюррея.

І я тут з місією милосердя.

- Тебе звуть Левін? - Так.

Ти називаєш себе продавцем, сучий сину?

Я не хочу слухати це лайно.

Ви й не повинні, бо хороша новина - вас звільнено.

Погана новина - у вас є, у всіх вас є,

лише один тиждень, щоб повернути свою роботу,

починаючи зі сьогодні, зі сьогоднішнього дня.

Тепер ви уважно вислухаєте мене?

Добре.

Бо цього місяця ми додаємо маленьку річ

до змагання з продажів.

Як вам відомо, приз за перше місце - Кадиллак Ельдорадо.

Хочете знати, який приз за друге місце?

Друге місце - набір ножів для стейків.

Третє місце - вас звільнено.

Зрозуміли картину? Тепер смішно?

Ви отримали наводки. Мітч і Мюррей заплатили добрі гроші.

Беріть ці прізвища та продавайте їм.

Якщо не можете закрити наводку, яку вам дали,

то ви ніякого лайна не закриєте, бо ви і є лайно!

Бийся об стіну, друже, хоч розбийся, але забирайся звідси.

- Наводки дуже слабкі. - Наводки слабкі?

Довбані наводки слабкі? Це ви - слабкі.

Я в бізнесі уже 15 років.

- Як тебе звати? - Та пішов ти!

Ось як мене звати! Знаєш чому, містере?

Тому, що ти приїхав сюди на Хюндаї.

А я приїхав на БМВ за 80 тисяч доларів. Ось як мене звуть.

А тебе звуть - "Мені Потрібно".

Не можеш грати в чоловічі ігри? Не можеш закрити угоди?

Тоді йди додому і розкажи дружині про свої проблеми.

Бо в цьому житті важлива тільки одна річ -

переконати їх підписати угоду!

Ви мене чуєте, довбані педики?

"З - Т - П"

З - Завжди, Т - Треба, П - Підписати.

Завжди Треба Підписати.

"Завжди Треба Підписати."

"У - З - Р - Д."

"Увага, Зацікавленість, Рішення, Дія".

Увага... Я привернув вашу увагу?

Зацікавленість... Ви зацікавлені?

Знаю, зацікавлені, бо інакше гуляйте звідси.

Укладаєте угоди або забираєтесь геть.

Рішення... Господи, ви прийняли рішення?

І Дія. "У - З - Р - Д".

Ідіть! Можливі покупці уже чекають.

Чи ви гадаєте, що вони приходять, щоб сховатись від дощу?

Людина не приходить на ділянку, якщо не хоче купити її.

Покупці десь сидять та чекають, щоб віддати вам свої гроші.

Чи візьмете ви їх?

Чи достатньо у вас міці, щоб узяти їх?

Лайно.

У чім річ, друзяко?

Моссе, ти такий герой, такий багатій,

як так, що ти марнуєш свій час тут з купою нікчем?

Бачиш цей годинник?

- Бачиш цей годинник? - Так.

Цей годинник коштує більше, ніж твоя машина.

Минулого року я заробив 970 тис.дол. Скільки заробив ти?

Бачиш, друзяко, це те - хто я є, а ти є ніщо.

Гарна людина? Що за лайно!

Хороший батько? До біса!... Йди додому і грайся з дітьми.

Якщо бажаєте тут працювати - продавайте!

Гадаєте, це знущання?

Гадаєш, це знущання, членососе?

Не можеш терпіти таке знущання, сидячи собі на стільці?

Не подобається - іди.

Я можу за вечір, з наводками, які ви маєте,

заробити собі $15,000. Сьогодні... за дві години!

Ти можеш?

А ти?

Йдіть і робіть так само. "У - З - Р - Д".

Скаженійте, сучі сини. Шаленійте!

Знаєте, що потрібно, щоб продавати нерухомість?

Треба мати залізні яйця, щоб продавати нерухомість.

Йдіть і робіть так само, шановні.

Гроші чекають вас. Заберіть їх, вони ваші.

Не зможете, не чекайте мого співчуття.

Ідіть вже сьогодні та продавайте,

продали - заробили.

Не продасте, будете чистити мої черевики.

А потім будете розповідати

купці невдах, сидячи в барі,

"Так, я був колись продавцем. Це - жорсткий бізнес".

Оце - нові наводки.

Наводки у Ґленґаррі.

Для вас вони - ніби золото. Але ви не отримаєте їх.

Чому?

Тому, що віддати їх вам -це все одно що викинути їх.

Вони для тих, хто продає.

Я побажав би вам успіху,

але ви однаково не знаєте що робити з ним.

І відповідь на твоє питання: "Чому я тут?"

Я прийшов сюди, бо Мітч і Мюррей попросили мене.

Попросили в мене цю послугу. Але я сказав: "Справжня послуга,

послухайте моєї поради, звільніть цих довбаних нікчем,

бо невдаха є невдаха".

Довбана купа лайна...

поводитись так з людьми.

Звільняти, трясця, він прийшов?

- Смішна нарада. - Він несерйозно.

Певен, скорочень кількості продавців не буде.

Де Рома? Де, в біса, містер Рікі Рома?

І це тоді, коли ми сидимо тут і слухаємо ці байки?

Алло, це - містер Левін. Як вона?

Ага, так. Вона прокинулась?

О, лікар заходив. Що сказав?

Ага. Я не зможу прийти сьогодні.

Гадаю... Я знаю, що так, знаю.

Мені треба йти. Будь ласка, перекажіть їй, коли вона прокинеться.

Мені треба йти. Скажіть, що я подзвоню їй по дорозі.

Дякую.

Панове, ви чули того чоловіка.

І що з того?

- Від сьогодні... - Що це? Перепрошую.

Це те, що допоможе Мітчу та Мюррею.

До біса Мітча та Мюррея! Я роблю свою роботу,

і я ще мушу миритись з цим пустослів'ям?

Не я визначаю правила. Мені платять, щоб я керував офісом.

Не подобаються правила, Дейве? Он двері!

Дві наводки на сьогодні, дві - на завтра.

Як ви чули, в кінці місяця,

кращий продавець отримає Ельдорадо.

- Наступний за ним... - А що з гарними наводками?

- Наводки ті, що я дав. - Але ці наводки - лайно.

Вони - старі. Я бачив ці імена сто разів.

- Наводки призначаються випадково. - А що з новими?

Нові наводки із Ґленґаррі.

Вони в мене. Я притримаю їх.

Їх віддадуть продавцям

з найкращими результатами. Перший - Рома.

- А де Рома? - За нього не хвилюйся.

Він отримає свої наводки, ти - свої.

Він перший у рейтингу, тому йому можна не бути тут?

Саме так! Час спливає,

тому раджу вам, тим, хто зацікавлений

надалі працювати у цій організації, братися до роботи.

От лайно.

- Дякую за увагу. - Лайно!

Як мені переконати його підписати? Поглянь.

Я вже працював з ним. Двічі ходив до нього.

Я не можу... дотиснути цю угоду.

Шеллі, як з цим...

Вони викинуть мене з роботи.

Алло, містер Палермо? Вибачте.

Містер Спіс? Містер Роберт Спіс?

Так, це - Джордж Ааронов.

Я працюю на "Ріо". Я раніше розмовляв з вашою дружиною.

Так, я - віце-президент "Ріо Ранчо Пропертіз" у Фурмані, Арізона.

Так, я дзвоню з аеропорту, дивлюсь на мапу

і бачу, що ви з дружиною живете біля аеропорту.

Я маю справді, справді надзвичайну,

дуже гарну інформацію щодо ділянок.

Алло, це - Шелдон Левін.

Будь ласка, послухайте уважно. В мене є лише хвилинка.

Я можу говорити тільки з місіс Найборґ.

О, це - місіс Найборґ. Будь ласка, послухайте уважно, місіс Найборґ.

Я телефоную з "Консолідейтед Пропертіз Арізона".

Наш комп'ютер вибрав вас з поміж тисяч тих,

хто просить нас надати інформацію щодо наших пропозицій.

Згідно з федеральними законами, як ви, мабуть, знаєте,

нагорода повинна бути присуджена, навіть якщо ви не брали участі

в нашому плані розробки земельних ділянок.

Лише умова, звичайно, - Ви та Ваш чоловік

повинні разом підписати квитанцію на приз.

Отже, я буду у вас сьогодні ввечері, можливо, завтра.

Подумайте коли буде зручно зустрітися.

Щоб із Вами і Вашим чоловіком.

Авжеж, я почекаю.

- Довбане лайно, так? - Я не зможу підписати їх.

- Ніхто не зможе. - Вони - старі.

Вони - стародавні. Повне лайно.

Приходять всякі бевзі...

Іноді я думаю: "Чи належу я до цього бізнесу?"

Посилають хлопця туди, ні підтримки, ні довіри.

Тоді я кажу: "Їх ніхто не вмовить".

- А потім я дивлюсь на Рому. - Рома, до біса Рому.

Якась примха, невеличке везіння.

Ці наводки - сміття.

Тоді кажу: "Чому йому дають гарні наводки?

- Вони йому не потрібні". - Ти йдеш?

Так, хочу вийти. Не можу всидіти тут.

- А ти намагався? - Так. Зі мною щось не так.

А що? Я не можу дотиснути.

Одягай плащ. Підеш зі мною.

- Щось у мені. - Забудь.

- Я намагаюсь, намагаюсь. - Кажу, забудь. Ходімо.

Я не можу укласти угоду.

Життя.

Клянуся Богом, працюєш усе своє життя...

- Годі, Джордже. - Рома, він...

- Такий обдарований. - Обдарований, ага!

- Йому просто везе. - Ні, ні.

Річ у тім, що з грошима туго.

А коли туго, не розумно

розкидуватися грошима. "Йди та продавай".

Погрожуй людині скільки хочеш, але мертвого коня батіг не злякає.

- Ні. - Це все дурниці.

"Продасиш на 10 тисяч - виграєш Кадиллак;

програєш - ми тебе звільнимо". Середньовіччя якесь.

- Так. - Це - неправильно.

- Так. - Саме так,

і ти знаєш хто відповідальний за це?

- Хто? - Ти знаєш хто.

Це - Мітч і Мюррей, бо так не має бути.

- Ні. - Подивись на Джері Граффа.

Він - чистий, працює на себе,

в нього є той список... медсестер?

Бачиш? Це - думка. Нащо брати 10% комісії з продажу?

Чому ми віддаємо решту? За що віддаємо 90%?

Ні за що. Щоб якийсь йолоп з офісу

казав нам: "Йди туди та продавай, біжи - вигравай Кадиллак".

Графф йде туди та купляє. Платить гарні гроші.

- Розумієш? - Так.

За наводки... Це - думка. Він отримав наводки

і починає працювати на себе. Це що? Це - думка.

У кого стабільна робота,

постійна робота, яку ніхто не відбере?

У медсестер.

Графф іде та купляє той бісів список медсестер. За тисячу,

якщо за дві - я з'їм свій капелюх. І 4 чи 5 тисяч імен.

- Він процвітає. - Та ну?

- Так, у нього все добре. - Я чув, що вони рідко купляють.

- Медсестри? - Так.

Чутки такі ходять. Але справи у нього йдуть добре.

- З "Рівер Оукс?" - З "Рівер Оукс," з "Брук Фармс".

З того лайна. Хтось казав, знаєш скільки він заробляє сам?

- 14-15 штук на тиждень. - Сам?

Кажу ж тобі. А чому? Бо в нього є наводки.

Хороші наводки. А ми?

Ми сидимо в лайні. Чому?

Тому, що нам треба шукати самим.

90% з нашого продажу ми платимо офісу за наводки.

За наводки, за супровід, за дзвінки тощо.

А що нам треба? Телефон?

І якусь дівчину, щоб казала: "Доброго ранку?" Нічого. Тільки наводки.

Вся суть саме у наводках, розумієш?

Потрібно мати конкретну особу, а не пустий варіант.

Маю наводку, маю особу - йду продавати.

Інакше, чого їм хотіти від мене?

Алло, Денні? Дене, це - Шел Левін.

Так, ми балакали... У травні я Вам дзвонив.

Я був у місті через маєтки в Ріо Ранчо...

Арізона.

Я шкодував, бо ми були не разом у ту мить.

Денні, та нерухомість, що я пропонував, піднялася у ціні...

Ґрейс! На скільки? На 76 тисяч.

О, Денні, я хочу, щоб і Ви були зі мною.

Дивіться, цієї ночі я тут, додому їду завтра,

я подумав, що інтерес, висловлений Вами минулого разу...

Зажди, Ґрейс! Денні, я знаю, що Ви - солідна людина,

і тому скасую всі свої зустрічі,

щоб бути певним, що... о, боженько, я хотів...

Добре, Денні.Так, добре.

Йдеш кудись сьогодні, Шеллі?

Що це за лайно із заохоченням продажу?

Це - не лайно. Це те, що є.

І звільните тих, які будуть унизу списку?

Саме так. Правила придумав не я.

- Їх придумав головний офіс. - У мене тут проблема, Джоне.

- Я зачиняю офіс. - Ходімо вип'ємо разом.

- Мені треба додому. - Зроби люб'язність, п'ять хвилин?

Я намагаюсь піти додому вже дві години.

Я маю прийти додому, годинку побути з дітьми, знов вернутися сюди,

перевірити чи хтось із вас уклав контракт, взяти контракт...

- Хоча б хвилинку? - Що таке?

- Я не можу закрити ці наводки. - Працюй далі.

Не зістрибуй! Не зістрибуй так скоро.

Ми просто два хлопці, які розмовляють. Просто розмовляють.

Ти отримав нові наводки. Якби ти дав мені... Зачекай.

Наводки у Ґленґаррі віддадуть лише тим, які продають.

Зажди секунду. Якщо ти даси мені добрі наводки...

Ти проколовся з минулою доброю наводкою.

Ні-ні, зачекай.

Я не проколовся. Одна зірвалася, а іншу я закрив.

- Ти не закрив її. - Вислухай мене.

Я закрив того членососа! Це його колишня! Джоне, колишня!

Я навіть не знав, що він був одружений. Суддя анулював угоду.

Шеллі...

Що то було? Невезіння. Та й усе.

Молюся, щоб ти ніколи не знав такого проміжку.

Так буває, добрі проміжки, погані.

Я молюся, щоб таке оминало тебе. Це все, що я хочу сказати.

Дідько, я мав поїсти. Вільямсон...

Подивись у папери. Подивись!

1987-й, 88-й, 89-й... Шість місяців у 89-му - хто найкращий?

- Рома. - А за ним?

- Мосс. - Тьху, Джоне!

З квітня по вересень я був кращим, а не довбаний Мосс!

При всій повазі, він - безініціативний.

Балакає, гарно балакає, але гляньмо на дошку - там я.

- Останнім часом ні. - Останнім...

Ну, останнім... До дупи "останнім часом".

Подзвони Мюррею, чи Мітчу... коли вели Пітерсона,

думаєш хто купив нове авто? Подзвони Мітчу. Севіль?

Прийшов сюди: "Ти придбав це авто мені, друже".

І завдяки чому? Дивись на мене! Нічому!

Холодним дзвінкам. І ти казатимеш мені про продаж?

Мені це вже остогидло, хлопче.

Мені не дають наводок. А я вмів, Джоне.

Це могло б спрацювати, але ти хочеш викинути...

- Це не я. - Не ти.

Цікаво хто. З ким, у біса, я розмовляю?

- Щоб продавати потрібні наводки. - Після змагання. Після 30-го.

До біса - "Після змагання!"

Якщо мене не буде на тій дошці до 30-го - вони викинуть мене!

Мені потрібні ті наводки і негайно, інакше мені кінець.

Тобі бракуватиме мене. Клянуся, тобі бракуватиме мене.

Дозволь дещо сказати тобі, Шеллі.

Я роблю те, для чого мене найняли. А ти роби те, для чого найняли тебе.

- Господи. - Хвилинку!

Мене найняли відстежувати клієнтів, організовувати роботу продавців.

Це - мої обов'язки. І моя робота - їх виконувати.

Організовувати роботу продавців?

Якщо хтось падає нижче певної відмітки, то чітко вказано,

заборонено давати таким продавцям найкращі наводки.

Як піднятися вище тієї відмітки? З цим сміттям?

З цим туалетним папером, який дали мені?

Дай мені одну гарну наводку...

Знаєш скільки коштують ці гарні наводки?

Чи я знаю скільки коштують гарні наводки?

Так, я знаю скільки вони коштують.

Я заробив достатньо, щоб купити їх.

Але я не можу продати це лайно!

Господи! Знаєш, я вже бачив їх раніше.

Бачив їх колись... Гомстед...

Ще у 85-му ми забили на цього Бейвотера.

Вони не зможуть купити навіть клятого тостера. Вони - розорені, вони - жебраки.

Просто дай мені якусь наводку не з довідника.

Щось краще, аніж ці, і я зможу продати.

Це - лише невдала смуга. Я подолаю це.

Допоможи мені.

Я не можу цього зробити, Шеллі.

Джоне...

Я дам тобі 10%.

- З чого? - З моєї частки.

- Ти даси мені кращі наводки - отримаєш 10% з мого заробітку.

- А якщо ти не закриєш їх? - Закрию.

- А якщо ні? - Я закрию!

А якщо не зможеш, розумієш?

Тоді мені гаплик. Гадаєш, тільки ти маєш сім'ю?

- Розумієш про що я? - Джоне...

Я порушу правила, ти не закриєш, і я без роботи.

- Тоді мені гаплик. - Я закрию!

10 %, Джоне... Я постараюся, ти знаєш.

- Останнім часом я б не сказав. - Не капітулюй, чорт!

Зрозумій мене і зробімо це.

Ти хочеш керувати цим офісом? Чув, що казав той чоловік...

"Атакувати". Треба щось робити.

- Га? - 20 %.

- Гаразд. - І 50 баксів за наводку.

- Ні? - О!

От лайно.

Послухай... Ось що я скажу.

Дай мені хвилину. Я старший за тебе.

Людина під час роботи набуває репутацію.

І коли вона зверху, і коли навпаки.

Я сказав "10", ти сказав "ні". Ти сказав "20", я сказав: "Чудово".

Зараз ти хочеш ще ті 50 баксів.

Джоне, добра угода має бути вигідна для обох.

Гаразд, гаразд, згода. 20 %, 50 за наводку. Домовились.

Ходімо. Треба заробити грошей.

Я маю заплатити рахунки. Я хочу двох клієнтів.

Я хочу дві гарні наводки у Ґленґаррі, дві.

Дві, Джоне, бо я закрию обидві.

Попереду довга дорога і ми не звернемо, друже.

Га? Добре. Тепер поїхали.

Я маю повернутися до офісу, щоб узяти їх.

Тоді йди! Я ж кажу, Джоне.

Потрібен лише маленький поштовх, і твоя вдача знову з тобою.

Правда? Хіба ні?

Що?

- Що? - Дві наводки, 100 баксів.

- Зараз? - Зараз, так. А коли ж?

- Лайно, Джоне. - Тільки так.

Ти - довбаний мерзотник.

Я не маю зараз.

Я принесу їх до офісу зранку.

- Я заплачу з продажу. - Ні.

Дідько, це - неймовірно.

Гаразд, тут...

20... 30 і...

Господи, ось 30. Решту принесу зранку.

Ми повинні це зробити! Заради Бога!

Ні.

- Моя донька... - Я не можу так, Шеллі.

Ось що я тобі скажу. Ще зовсім недавно,

якби я подзвонив Мюррею, я отримав би твою роботу.

"Мюррею, цей малий ніби шило в дупі". "Шеллі, його вже немає".

Поки я обідав би, тебе вже не стало б тут.

Купив йому якось Бермуди...

- Мені вже час. - Добре, чекай.

Дай... Я візьму дві старі наводки.

- Я сьогодні вже дав тобі дві. - Одна геть гівняна, Джоне!

- Іншого не було вдома! - Шеллі...

Кажу тобі, я дзвонив їм.

Сьогодні більше не буде наводок. Дві на день. Свої ти отримав.

Гаразд.

- Гаразд? - Так.

Тоді ми зробимо... щось інше.

Гадаю, я залишив свій гаманець удома.

"Мертві" клієнти, усі з них.

Моя помилка. Не треба було брати ці наводки.

- Треба було. - Треба? Чому?

- Аби було... - Аби було, ага.

Як я можу піднятися у рейтингу, якщо я намагаюсь продати лікареві?

Два звичайних, два шоколадних пончики.

І таке ж дайте мені з собою. Ніколи не пробуй продати індійцеві.

Я й не буду пробувати.

Ці нові імена... ти чув колись ім'я "Пател"?

- Хоч раз? - Здається, було раз.

Якби чув, то знав би. "Пател".

Вони бувають все частіше. Не знаю.

Їм подобається розмовляти з продавцем. Вони самотні.

Їм подобається почуватися людьми вищого ґатунку. І ні хріна не купують.

Не знаю... Якщо пошикувати в лінію:

лікарі, юристи, індійці... тяжкі часи. Тяжко.

Величезний тиск. Людина не може працювати з усіма.

Заходжу до клієнта і маю вмовити його, або залишитись без обіду,

або не виграти того кадилака. Тяжка у нас робота, Джордже.

Пам'ятаєш коли ми... коли ми продавали ділянки в Ґлен Росс Фармз?

Ми ж багато продали, так?

- Тоді прийшли вони... - І все зруйнували.

- Так. - Убили гуску. А тепер...

- Застрягли... - Застрягли в цьому лайні.

- У лайні. - Саме так.

- Так. - Трапився невдалий місяць

і ти вже на дошці. На якісь дошці змагань.

- Це - не правильно. - Це - погано для клієнтів.

Знаю... Що я вивчив ще малим із вестерну?

Не продавай людині одного авто. Краще продай їй 5 протягом 15 років.

- Правильно. - До біса правильно.

Хлопці приходять, починають патякати. Я знаю, що я зроблю.

Я піду пограбую всіх ущент і подамся до Аргентини,

бо ніхто такого ще не робив.

Таким чином вони вбивають гуску, а людина працює усе життя...

- Так. - Мучиться.

Мучиться, так.

За якесь довбане "Продай на 10 тисяч - отримай набір ножів".

- І що робитимеш? - А що я можу зробити?

Що я можу зробити без наводок?

Без тих клятих наводок - нічого!

Містер Спаннел? Шелдон Левін.

Я раніше розмовляв з Вашою дружиною.

Заходьте.

- Ллє, як із відра. - Так.

Уф, як із відра.

Бачу ви полюбляєте рибалити?

- Так. - Я сам рибалка, уже багато років.

Гарна у вас вудочка.

- А де дружина? - У школі на зборах.

- О! - А про що мова?

Я розмовляв раніше з Вашою дружиною.

Дзвонив сказати, що я в місті, пропоную Ріо Ранчо.

Так, вибачте. Вона говорила про якусь премію?

Так, я розмовляв із людьми з моєї організації,

моїми тутешніми представниками, і містере Спаннел...

Ваше ім'я - Ларрі. Нічого, якщо я називатиму Вас Ларрі?

Гаразд, Ларрі. У нас був один консультант,

і він зробив, зробив мені пропозицію.

Він запропонував мені 230 тисяч, щоб пожвавити продажі,

щоб представити можливості інвестування в Ріо Ранчо для людей.

А я кажу: "До біса, краще я збережу ті 230,

та передам їх інвесторам".

Мої люди відразу запитали: "Як ти це зробиш?

Як ти представиш людям можливості інвестування

без теле- або медіареклами?"

А я сказав: "З таким гарним товаром,

я піду до людей, які інвестували в минулому,

я піду до них і запропоную їм гроші, знижку.

І не дам їх ніяким експертам".

Тобто, Ви тут, щоб продати мені землю.

Ні, я не намагаюсь продати.

Залишмо це продавцям і покупцям землі.

Я вважаю, що треба годувати,

поливати та доглядати, але не інвестувати.

Цей девіз завжди допомагав мені.

- Містере... - Звіть мене Шеллі.

Мене ніколи не лякала фамільярність.

Я маю йти. Мені треба забрати дружину.

Поїдьмо моїм авто. Заберемо її разом.

Розмовляв з нею по телефону, а тепер побачуся.

Ні, звідти ми їдемо до родичів.

- Вона про це нічого не казала. - Напевно вона забула.

- У мене ж літак до Флориди. - Вибачте, якщо потурбували Вас.

Ви не потурбували мене. Я ось що думаю, Ларрі.

Знаєте, у мене лишилась лише одна ділянка.

Знаєте, що я зроблю? Повернусь до свого комп'ютера,

знайду ще одну ділянку, і ми поговоримо ще й із вашими родичами.

- Ні, ні. - Нумо, Ларрі, Ви - людина зайнята, я теж.

Господи, я ж роздаю подарунки.

Слухайте, я не хочу купувати ділянку. Я не бажаю інвестувати в землю.

У мене немає нічого. Вона розмовляла, не повідомивши мене.

У мене немає жодних угод, які я бажав би укласти.

Я не можу казати Вам, як поводитись із дружиною.

Моя дружина заповнила анкету, і ми мучимось із цим цілий рік.

Я намагаюсь полегшити це становище, Ларрі.

Ні, ні. Розумієте?

Дякую. Ні.

- Рома... йому байдуже. - Йому байдуже.

Сидить на верхівці. Має гарні наводки, гарних клієнтів.

- Продажі, продажі. - Змагання з продажу.

- Я й кажу. - А коли стає скрутно, вони викидають тебе.

Якщо вони викинуть тебе з поганою характеристикою...

Я й кажу, кажу тобі.

Якщо вони викидають тебе з поганою характеристикою,

і ти починаєш шукати нову роботу...

- Без... - Впевненості.

Так.

І в цьому всьому найважче - це припинити думати, як клятий раб.

Кажеш, нацисти в Європі. "Якби вони прийшли до мене, то я..."

Лайно, роби зараз. Що ти зробиш зараз?

Якийсь чувак сцить тобі в лице.

Якийсь членосос хоче забрати твою тарілку.

Мітч і Мюррей, здохли б ви! Здохніть!

Сидять на гарних наводках.

Джордже, ми - люди.

Так.

І я скажу тобі, що найважче.

- Що? - Починати.

Піднятись.Звільнитись від цього лайна,

від цієї рабської залежності від того, хто стоїть вище над тобою.

Ось яка різниця. Послухай, Джордже.

Ось Джеррі Графф починає працювати на себе.

Він сказав: "Я іду своїм шляхом". Він - вільний, розумієш?

Я скажу тобі, що треба зробити.

Що?

Хтось має піднятись і дати здачі.

Хтось має показати їм.

- Що? - Якось відплатити їм.

Завдати їм болю, Мітчу і Мюррею.

- Завдати болю? - Так.

- Як? - Треба щось зробити,

вдарити в болюче місце. - Що?

Хтось має пограбувати офіс, я гадаю.

Ми могли б зламати замок і розтрощити офіс,

щоб це виглядало, як пограбування. Беремо наводки

і йдемо до Джеррі Граффа.

Беремо ті кляті наводки у Ґленґаррі! Га?

Містере Найборґ? Містере Найборґ, це - Шелдон Левін.

Раніше я розмовляв з Вашою дружиною. Саме так.

Хотів би поговорити з Вами про вручення Вам Вашого призу.

Наближається кінець фінансового року,

і я хотів би завершити усі справи...

Так, приз від Консолідейтед Пропертіз.

Інформація, яку Ви запитували про Ріо Ранчо.

Я буду в місті ще... зараз гляну.

Гадаю, я можу заскочити сьогодні ввечері.

А коли, вважаєте, буде зручніше?

Я ж кажу, міг би заїхати сьогодні.

Так, звісно, поговоріть з дружиною.

Ґрейс! Мені потрібне

одне місце у бізнес-класі, паспорт і 10 тисяч готівкою,

поклади це все з документами для перемовин, будь ласка.

І з'єднай мене... так?

І коли, вважаєте, місіс Найборґ буде вдома?

Усі купе у поїздах трохи смердять лайном.

Так є, але нас це не турбує.

Це - найгірше, у чому я можу покаятись.

Знаєте скільки часу пішло, щоб я це усвідомив? Багато.

Коли вмираєш, то шкодуєш за тим, чого не зробив.

Гадаєте, ви дивний? Я скажу Вам.

Ми всі - дивні. Вважаєте себе злодієм? То й що?

Ви спантеличені мораллю середнього класу?

Киньте, забудьте її.

Обдурили свою дружину, ви це зробили - живіть далі.

Трахаєте малих дівчат, нехай.

Чи є абсолютна мораль? Можливо.

І що тоді?

Якщо вважаєте, що є, то вперед, поводьтесь відповідно.

Погані люди горітимуть у пеклі? Я так не вважаю.

Якщо ви вважаєте, то поводьтесь відповідно.

Чи пекло існує на землі? Так, але я не житиму там.

Це щодо мене.

Чи було у Вас випорожнення, після якого Ви почувались як після 12 годин сну?

- Випо...? - Так.

- Я не знаю. - Або після сцяння?

Чудова їжа блякне у думках.

Усе інше - навпаки. Знаєте чому?

Бо це - лише їжа. Лайно, яке пхаємо у себе,

щоб рухатись... Лише їжа.

Той видатний секс, який Ви, можливо, мали,

що Ви з того пам'ятаєте?

- Що я пам'ятаю? - Так.

Не знаю. Щодо мене,

то я скажу, що це, мабуть, не оргазм.

А рука якоїсь жінки на моїй шиї.

Щось у її очах. Або звуки, що вона утворювала.

Або це, скажу Вам:

Я в ліжку наступного дня, а вона приносить мені каву з молоком,

дає мені цигарку і мої яйця ніби кам'яні.

Я кажу, що є наше життя?

Наше життя - це дивитись уперед або оглядатись назад.

І все. Це і є наше життя.

А де ж ця мить?

І що це, що нас так лякає?

Втрата. Що ще?

Банківська позика, хвороба, дружина померла в літаку?

Крах фондового ринку? Що з цього трапилось?

Нічого. Але ми хвилюємось. Чому?

Що ми можемо отримати за них?

- За них? - За наводки.

Що ми можемо отримати за наводки?

Не знаю. 10 баксів, може 15. Не знаю.

Скажімо, хтось узяв наводки

і пішов до Джеррі Граффа? - Так. Скільки наводок у нас є?

Ґленґаррі? Преміум-клієнтів?

Гадаю, десь 500. Нехай 500 наводок.

Ти кажеш, що хтось міг би взяти їх і продати Граффу?

Продати Граффу, так. Я казав.

Хтось міг би взяти, як і щось інше, мені здається,

що має попит і що можна продати.

- Звідки ти знаєш, що він їх купить? - Бо я працював на нього.

- Ти не балакав з ним? - Ні. Ти про що?

- Чи я балакав з ним про це? - Так.

Ми лише розмовляємо про це, так?

- Лише розмовляємо. - Обговорюємо, як ідею?

- Так. - Ми серйозно про це не говоримо.

- Ні. - Говоримо про пограбування.

Пограбування? Ні.

- Гаразд...- Гей...

І це, ти справді не дзвонив Граффу?

- Не говорив із ним? - Ні, справді ні.

- Не говорив? - Ні.

- Чи говорив? - Я ж кажу.

- Що ти кажеш? - Я кажу: "Справді ні".

Ти задовбав. Ми лише розмовляємо.

- Справді? - Так.

- Бо це - злочин. - Пограбування. Так.

Це - злочин.

- А ще дуже безпечно. - Ти справді говориш про це.

- Так. - Ти плануєш украсти наводки.

- Хіба я це казав? - Ні?

- Хіба я казав? - Ти розмовляв із Граффом?

- Що я казав? - А він що сказав? Що він сказав?

Сказав, що придбає їх.

Ти хочеш украсти...

Хочеш украсти наводки у Ґленґаррі і продати їх Граффу?

- Так. - Скільки він платить?

Він вважає, що є 500 наводок, скажімо, 10 баксів за одну.

- Це 2500 кожному. - Кожному?

- Кожному? - Так, Джордже.

- Ти кажеш мені? - Ні, і тобі, і мені.

Саме це я кажу. 2500 доларів кожному.

Тобі й мені за одну нічну роботу і роботу з Граффом.

- З найкращими наводками. - Робота з Граффом?

- Саме так. - Він дасть мені роботу?

Авжеж, він візьме тебе.

Алло?

Я дзвонив напряму до кімнати моєї дочки.

Шелдон Левін. Так, вона у...

Так, звісно, вона зараз відпочиває. Але... де чергова медсестра?

Вони забрали її. Тоді дайте мені...

З ким я розмовляю?

Завтра я привезу вам гроші.

Це - важливе рішення, Джордже.

Інколи людина мусить приймати такі рішення.

Це - важливе рішення, і це - велика нагорода.

2500 доларів за роботу. І велика нагорода за одну нічну роботу.

Так.

Інколи людина...

інколи людина, яка бажає винагороду...

Абсолютно правильно.

Зробить одну річ, однієї ночі.

Абсолютно правильно. І цю річ треба зробити сьогодні.

Що?

Як що? Хіба наводки залишаться тут?

Вони приносять наводки, махають ними перед носом,

а завтра повертають їх до головного офісу.

Якщо хтось бажає взяти наводки, то їх треба брати сьогодні.

Тільки сьогодні. Чудова нагода.

І ця нагода нам випадає.

Ти маєш піти туди сьогодні.

- Ти. - Вибач?

- Ти. - Я?

Ти маєш піти. Маєш забрати наводки.

- Я? - Воно того варте.

Я покликав тебе в цю справу. Ти маєш піти. Це - твоя частина.

Я домовлявся з Граффом. Я не можу піти.

Я багато наговорив. Дуже багато.

"Довбані наводки", "жадібний офіс" тощо.

- Вони зрозуміють коли ти підеш до Граффа. - Що зрозуміють?

Що я вкрав наводки? Але я їх не крав.

Я піду в кіно. Потім вип'ю чарочку

з другом у Комо Інн. - Дейве.

Що?

Ти хочеш, щоб я сьогодні вкрав наводки?

- Так. - Ні.

- Так, Джордже. - Тобто?

Послухай мене. У мене є алібі. Я йду в Комо Інн.

Чому? Офіс пограбовано,

вони почнуть шукати мене. Чому? Тому, що, ймовірно, це зробив я.

Дозволь запитати... ти мене зрадиш?

А якщо вони тебе не впіймають?

Якщо вони прийдуть до тебе, ти мене зрадиш?

- Чому вони прийдуть до мене? - Вони прийдуть до всіх.

- Чому я мав би це робити? - Не мав би, Джордже.

Ось чому я питаюсь. Вони прийдуть до тебе,

ти мене зрадиш? - Ні.

- Впевнений? - Так, впевнений.

Ага. Джордже... коли вони прийдуть до мене,

якщо я піду туди і якщо мене спіймають,

- Якщо вони прийдуть... - Ти не мусиш іти.

Я мушу піти. Мені треба це зробити.

- Чому? - Чому?

А ти даси мені 7500 доларів?

7500? Я думав, ми ділимо 5 штук.

Я збрехав, гаразд? Твоя частина - 2500, моя частина - це моя турбота.

Тепер, дослухай. Якщо вони прийдуть до мене,

спіймають мене, вони спитають хто мої спільники.

- Я. - Саме так.

Абсурд.

За законом, ти - співучасник.

- Я цього не хотів. - Не повезло, бо ти вже є.

- Бо ти мені розповів? - Так.

Чому ти так поводишся зі мною, Дейве?

Чому так розмовляєш зі мною? Я не розумію.

- Навіщо робиш це все? - Це, в біса, не твоя справа.

Ти зі мною або ні? Кажи.

Якщо ні - отримаєш наслідки.

- Так? - Так.

- І чому? - Бо ти мене вислухав.

Добре, а коли місіс Найборґ повернеться?

Знаєте, Брюсе, мені дуже неприємно дзвонити так пізно,

але я відчуваю відповідальність. Коли у Вас...

Знаєте, кажуть: "Якщо не купив, то винаймаєш".

- Га? - Річ.

Справді... Що ми бережемо?

Ми ж не зберігаємо геть усе.

- Ні. - Упевненість.

Речі, речі.

- Знаєте...

Це ніби спроба уникнути небезпеки.

Але Вам не вдасться.

- Ні. - Ні. Ось що я й кажу.

Майно, облігації, предмети мистецтва, нерухомість - що це?

Можливість. Можливість чого? Заробити гроші?

Можливо. Можливість втратити гроші? Можливо.

Зробити приємність і зрозуміти себе? Можливо.

І що? Що це? Це - можливості.

Та й усе. Подія.

Чоловік приходить до вас, Ви дзвоните, надсилаєте листівку.

Я володію такими можливостями і хочу, щоб Ви це знали.

Що це означає? Що Ви хочете, щоб це означало?

Розумієте про що я?

Речі трапляються з нами.

Приємно зустрітись із Вами.

Мені приємно, що я зустрів Вас, Джеймсе.

Хочу щось показати Вам.

Це може щось означати для Вас, а може й ні.

Я не знаю. Я вже не знаю.

Це що? Флорида.

Нагір'я Ґленґаррі, Флорида.

Лайно. І, мабуть, це - правда.

Те, що я й казав.

Але погляньте на це.

Що це? Це - клапоть землі.

Послухайте, що я зараз розповім.

- Що сталось? - Де Ви працюєте?

Я працюю, так. Я працюю тут.

- Що це? Що сталось? - Пограбування.

Вільямсоне, Вільямсоне, вони забрали угоди?

Кажи негайно, кажи.

- Вони вкрали угоди? - Вибачте, сер.

- Вони забрали мою угоду? - Вибачте.

- Забрали? - Вибачся.

Не грайся зі мною. Я кажу про кадилак,

який ти винен мені. - Вони не взяли твоєї угоди.

- Я вислав її перед тим, як пішов. - Моїх угод не взяли?

Вони... Вибач.

Бляха!

Бляха! Бляха! Вільямсоне!

- Вільямсоне! Відчини бісові двері. - Ви хто?

- Вони не взяли угод. - Не взяли?

Вони забрали... Послухай мене. Вони забрали тільки деякі з них.

- Деякі? - Хто Вам сказав?

Хто мені сказав? Хто мені сказав, що нас пограбовано?

У нас вікно затулене бісовою дошкою.

Хто? Так. Так, каюся. Це я зробив.

Зажди секунду, будь ласка.

- Тепер розповідай. - Я намагаюсь з'ясувати.

- Наразі... - Кажи, Кажи.

Вони забрали деякі угоди?

Лінк. Джеймс Лінк, яку я підписав учора.

- Ти підписав її вчора? - Так.

- Я вислав її. - Ти вислав?

- Джеймс Лінк? - Так.

- Вислав до головного офісу? - Так, саме так.

Вислав учора ввечері. Вона пішла до банку.

- Пішла до головного офісу, почув? - Ти вислав?

Тоді я на довбаній вершині і ти винен мені кадилак.

- Я не... - Не хочу чути цього лайна.

Мене це не хвилює. Угода з Лінком підняла мене на вершину.

Ти вислав її. Вона пішла. Тепер ти винен мені авто.

- З крадіжкою буде важко... - До біса! Ти винен мені авто!

Розумієш, "у нас ведеться рахунок, малюче".

Ти казав: "Укладеш - отримаєш авто".

- Я зробив це. - Прошу вибачити нам.

Ти чуєш, що я кажу? Чуєш?

Ей, друзяко! До біса твої вибачення.

"Зв'язатись із Джеймсом Лінком.

6-а вечора. Мортон Ґров." Ага.

Коли, гадаєте, вона буде?

Це - Рікі Рома, ми вчора розмовляли.

Вона згадає. Агов, агов... Зачекайте!

Тільки сказати, подякувати їй за незабутній час.

Дякую. Передзвоню пізніше. Дякую.

Вони перевірять чи ми застраховані.

Ага.

"10 вечора, Октавія".

Будь ласка, не йдіть. Мені треба поговорити з Вами.

- Як Ваше ім'я? - Ви до мене?

- Так. - Моє ім'я - Річард Рома.

Знаєш, вони повинні бути застраховані.

- А тобі що з того? - Вони тоді не дуже засмутяться.

- Га? - Вони тоді не засмутяться.

- Мітч і Мюррей. - Ага, маєш рацію.

- Твоя правда. Ти як? - Добре.

Чи ти про дошку? Про дошку?

Гаразд, про дошку.

На тій дошці я - в дупі. Я не можу...

Мої мізки десь мандрують чи що, бо я не можу...

Що? Що не можеш?

- Я не можу закрити їх. - Вони ж старі.

Ти тільки глянь, яке лайно тобі дали.

- Так, старі. - Стародавні.

"Ясні Луги". Це ж дохле лайно.

- Дохле. - Марнування часу.

- Так. Я не такий вправний. - Забудь це лайно, Джордже.

У тебе був поганий місяць. Ти - гарна людина.

- Справді? - Так, у тебе чорна смуга.

Тільки глянь. 15 ділянок у Маунтін В'ю - всі вкрали.

- Він сказав, що вислав. - Він вислав одну велику.

Учорашнього клієнта з бару, з яким я підписав учора.

Усі маленькі треба робити знову.

Віриш? Мушу йти і знову підписувати їх.

Яскравий приклад дурної виснажливої роботи.

Чекай, а де телефони?

- Вкрали. - Вкрали?

- Що за офіс такий? - Вкрали телефони...

Приходять злодії і крадуть телефони?

Вкрали наводки, вкрали телефони,

вкрали... О, Господи.

Що мені робити цього місяця? От лайно.

Гадаєш, вони впіймають... Ти куди?

На вулицю.

- Ти куди? - На... А тебе це хвилює!

- У тебе ж клієнти сьогодні. - Які, Джоне, які?

Відповідай! Вони вкрали наводки у Ґленґаррі.

- Вкрали Ріо Ранчо. - У мене є кілька з минулорічних.

О, твоя папка "Ностальгія".

О, чудово. Чудово, бо я...

- Підеш сьогодні до клієнтів? - Цього місяця я не їстиму.

Чудово, давай!

Неси, ну ж бо.

Довбані Мітч і Мюррей будуть... Що мені робити цілий місяць?

Розумієш, річ у тім,

чи були наводки застраховані?

- Що? - Чи були застраховані?

Я не знаю, а що?

Бо якщо не були, то я знаю Мітча і Мюррея...

- Що? - Вони засмутяться.

Це - правда.

Твоя правда.

Він казав, що ми всі маємо поговорити з тим хлопцем.

- З... - З копом.

Чудово. Ми поговоримо з копом.

- Знову марнування часу. - Марнування? Чому?

Чому? Бо вони нікого не шукатимуть.

- Копи? - Так, копи. Ні.

Копи не шукатимуть?

- Ні. - Чому так вважаєш?

Чому? Бо вони - бовдури. Де ти був учора ввечері?

- А де був ти? - Де був я?

- Так. - Я був удома.

- А ти? - Вдома.

Бачиш? Це ти вдерся до офісу?

- Чи я? - Так.

- Ні. - Тоді не переймайся. Знаєш чому?

- Ні. - Тобі нічого приховувати.

- Коли я розмовляю з поліцією, то нервую. - Так, а знаєш хто ні?

- Ні. Хто? - Злодії.

Не знаю, що казати їм.

Правду. Завжди кажи їм правду.

Її найлегше запам'ятати.

Гов, гов! "Пател"?

"Равідам Пател?"

- Як заробляти на життя цією дохлятиною? Ти це в морзі взяв? - Слухай.

Зачекай. Що таке? Навіщо?

Я маю тут лаятись, довбатися з копами,

трясти яйцями, щоб продати твій непотріб цим дохлякам, які тримають гроші в матраці.

Повертаюсь, а ти навіть не зберіг підписані угоди.

Я йду... До біса це лайно.

Підпишу знов угоди з минулого тижня.

Ні, в Мюррея кажуть, щоб облишити їх.

Якщо йому потрібні будуть нові підписи, то він сам піде.

- Мюррей сам піде? - Він буде "президент компанії, який щойно з'явився в місті".

Добре, добре. Давай це лайно.

- Даю тобі три наводки. - Три? Я нарахував дві.

- Там - три. - Пател? Йди до біса.

Якби довбаний Шива дав йому мільйон доларів

і сказав би: "Підпиши угоду", він би не підписав.

І якби бог Вішну, також, торгувався би. Йди до біса, Джоне!

Ти знаєш свою справу, я знаю свою. Твоя справа - бути йолопом.

Коли я взнаю чий ти кузен,

то знайду спосіб, щоб тебе шляк трафив!

Я чекаю на нові наводки.

Дайте крейду! Гей! Дайте крейду!

Я підписав, закрив угоду!

Закрив того вилупка. Дайте крейду.

Запиши мене на дошку, Джоне. Запиши на кадилак!

Вільямсоне, неси бісову крейду.

- Ріку... 8 ділянок у Маунтін В'ю. - Ти продав 8 Маунтін В'ю?

Закладаюсь! Хто йде на обід? На обід. Я пригощаю.

Вільямсоне! 82 тисячі, 12 штук - мої комісійні.

По дохлій наводці з журналу.

- Кому? - Брюсу та Гарріет Найборґ.

Читай. Що, в біса, тут сталося?

Бляха! Я був колись у них.

- Що сталося? - Нас пограбували.

- 8 ділянок! -Так.

- Шеллі! - Я розбив чорну смугу.

Шеллі "Машина" Левін. Це - чудово!

Дякую, Джордже.

- Тягни телефон, дзвони Мітчу. - Вони забрали телефони.

- Га? - Аароне?

Узяли наводки, готівку, угоди.

- Пограбували нас. - Коли?

- Вночі або сьогодні зранку. - Вкрали наводки?

Бісів йолоп.

Вони били тебе гумовим кийком?

Цей коп не зміг би свого члена знайти.

Усі, хто розмовлятиме з ним, - довбані йолопи.

- Ідеш проти системи? - Іди до біса, Рікі.

Я не працюватиму сьогодні. Піду додому.

Піду додому, бо тут нічого не робиться.

- Хтось говоритиме з копом ... - Вгадай, що зробив "Машина".

- До біса "Машину". - Маунтін В'ю, 8 ділянок.

Коп не має права так говорити до мене. Я не грабував офісу.

- Ти чув, що я сказав? - Так, він закрив угоду.

8 ділянок, Маунтін В'ю.

- Ти це зробив? - Так.

- До біса. - Вгадай кому?

- Коли? - Щойно.

- Вгадай кому? - Тобто, зранку?

Гарріета і той Найборґи.

- Ти підписав? - Так, 82 тисячі доларів.

- Довбані дохляки. - Чорт, кажу їм... Послухайте.

- Я не хочу чути про твої пригоди. - Іди до біса, Дейве!

Я ж казав, що треба вірити в себе.

Дайте наводку. Піду працювати. Геть звідси.

- До біса наводки. Йду додому. - Чорт забирай, Брюсе.

- Треба вірити в себе. - Наводок немає.

- Як це? - Їх украли.

Нехай, і так були сміттям. Дідько!

"Дивишся навколо і кажеш: у цього є те і те. А в мене - нічого.

Але чому? Чому мені не випадають такі нагоди?"

- Вони вкрали наші угоди? - А тобі що?

Ти про що, в біса?

Замовкни! Я ж розповідаю.

- Хтось приніс би нам кави? - Ти як? - Добре.

Ага.

Якщо хтось піде, візьміть мені кави.

- "Вам випадає нагода". - До чого ти, курва, хилиш?

"Вам випадає нагода. І вам, і мені, як і всім іншим".

Мені байдуже, що вкрали угоди?

Я застав їх на кухні, вони їли пиріг...

- Що це означає? - Це означає, Дейве,

що за місяць ти не уклав жодної угоди.

Не моя справа, але ти вимагав відповіді.

І тому жодної із твоїх угод не вкрали.

У тебе є вада, Рікі. Бляха, замовкни!

Рікі, у тебе є вада, а ти, що ти верзеш?

Ти згадав те лайно, кількість моїх угод?

Якби в тебе була чорна смуга і я сказав би так, ти затаїв би це.

Затаїв би надовго і мав би рацію.

- А хто сказав "До біса Машину"? - До біса "Машину"?

- До біса "Машину"? До біса "Машину"!

Це що, урок ввічливості? Довбаний Ріку.

Чи ти, бляха, здурів? Усе класно і гадаєш, що ти тут цар.

Зажди, Дейве.

- Замовкни! - Добре.

Хочеш вирішувати хто і з ким як має поводитись, так?

Я приходжу сьогодні в офіс і мене принижує якийсь нікчемний коп.

Мене звинувачують.

Кидають в обличчя лайно, бо твоє ім'я на вершині цієї дошки?

А ось що! Я принизив тебе?

- О, Господи, я вибачаюсь. - Зверхньо дивлячись.

Зверхньо дивлячись, ніби довбаний пухнастик.

У мене немає навіть хвилинки на збанкрутілого гуманіста, котрому останнім часом не щастить. - Йди до біса!

Ти йди до біса, Дейве! Зі своєю пелькою!

Коли ти укладаєш угоду, то в офісі цілий тиждень смердить твоїми кізяками

про те скільки ти відхопив. І яка ти велика людина!

"Дозволь я куплю тобі пачку жуйок і покажу, як жувати".

Твій приятель закриває угоду, а ти сходиш жовчю.

Який же ти гівнюк!

Хто мій приятель? Га? А що є ти?

Що є ти, га, єпископ Шин?

Що, бляха, є ти, містере Слимак?

Що, бляха, є ти, "друже працелюба"?

Уклав угоду! Йди до біса!

У тебе пам'ять, як у мухи!

Однаково, ти мені ніколи не подобався.

Це що, прощальна промова?

- Я йду додому. - А прощання із військом?

Я їду у Вісконсін.

- Гарної подорожі. - Йди до біса!

Усі йдіть до біса! Усі!

- То що ти розповідав? - Га?

Тож...

Тож ти впіймав їх на кухні,

ти у своїй сорочці,

маєш папери з цифрами,

вже відчуваєш це. Ну ж бо, прокидайся.

- Їсиш її торт. - А, так, їм її торт.

- Смачний? - Ні, з крамниці.

- А щоб їй! - "Брюсе, Гарріет,

ми мусимо визнати, що коли ми бачимо нагоду,

то хапаємо її. І все". Потім ми сидимо за столом.

- Я витягую свою ручку. - "Завжди треба підписати".

Як я й казав, старим способом.

Наверни байстрюка, продай і змусь підписати чек.

Вони тримали гроші в урядових облігаціях.

Я подумав: "До біса, піду напролом, до кінця".

Беру і викладаю перед ними, 8 ділянок, 82 штуки і кажу:

"Зараз. Це саме те, про що ви мріяли.

Хочете знайти валізу у потязі.

І раптом у купе заходить чоловік, з валізою повною грошей.

Гарієто, це воно. Брюсе, не хочу дурити Вас.

Ні, ні, не хочу кружляти навколо.

Думаєте, чи будете згадувати? Я теж.

Я тут, щоб бути корисним і Вам, і мені, обом.

Навіщо якісь проміжні угоди?

Я погоджуся тільки на повне інвестування.

І я не жартую. Так, усі 8 ділянок. Крапка".

Тоді, я беру ручку, Ріку.

Повертаю угоду, 8 ділянок, 82 штуки...

І кажу: "Мені потрібен Ваш підпис".

Я просидів 5 хвилин.

Потім ще 22, ніби кухонний годинник.

Рікі, ані слова, ані руху.

І що я думаю? "Чи втомилась моя рука?"

Ні. Я зміг! Як у старі часи,

як раніше, як мене вчили.

- Зміг! - Як ти вчив мене.

Ніхто ніколи... Я зміг і я щасливий.

Що я зробив? Я вчепився у них.

Я вчепився у них, не думаючи про себе.

І, о Господи, моя остання думка:

"Зараз, пора!"

І вони підписали. Це було чудово.

Це було до біса чудово.

Це було так, ніби вони вмить зів'яли.

Ні жестів, нічого, обоє.

Господи, обоє непомітно поникли.

Тоді він взяв ручку і підписав,

передав їй і вона підписала.

І так урочисто, до біса урочисто.

Я зачекав, кивнув і тоді кажу: "Гарієт, Брюсе".

Показав на сервант у вітальні.

Хоча не знав чи є там сервант.

Він пішов і приніс напої.

І маленькі красиві скляночки.

І ми тихо випили по чарочці.

Прекрасна угода, Шеллі.

Прекрасна.

Чорт! Відряджай! Давай наводки!

- Вільямсоне! Відряджай! - Гов!

- Наводки їдуть. - Давай сюди.

Годину тому балакав з Мітчем і Мюрреєм. Вони їдуть.

- Вони трохи засмучені. - Ти сказав їм про мій продаж?

Яким чином? Я не мав...

Я скажу їм, коли вони привезуть наводки.

У нас трохи... Ти закрив угоду, гарно продав. Чудово.

- Краще, ніж гарно! - Мені зараз не до цього.

Вони їдуть, вони дуже схвильовані. Я намагаюсь зробити...

Я лише прошу - скажи їм, що це був дивовижний продаж.

Дивовижним є тільки те, кому ти продав.

- Що це, в біса, означає? - Якщо продаж врахується, це буде диво.

"Якщо продаж врахується"? Чому має не врахуватися?

Дідько! Ти не вмієш працювати.

Ти знаєш це? Людина - це її робота.

А ти - ніщо у своїй. Чуєш?

Твій "кінець місяця", клята дошка...

Ти не знаєш як керувати офісом.

Не маєш клепки, не маєш снаги.

Ти коли-небудь був на чергуванні? Цей телепень бував на чергуванні?

- Хоч раз? - Я б на твоєму місці заспокоївся.

А то що? Звільниш мене?

О, Рікі, о!

- Можливо. - Справді? В день коли я приніс 80 тисяч?

- Ще навіть не обід. - Ти сьогодні підписав?

Я встав рано вранці, вистежив їх і підписав.

Я кажу тобі, що дещо змінилося.

А ти лажаєш, не вмієш і не озираєшся.

Не бачиш, хто приходить. Може, це хтось новий?

Може хтось інший, але ж ти не знаєш!

Не озираєшся, не знаєш своєї історії!

Коли ми були на Ріо Ранчо, хто був кращим?

І скільки, два місяці-три?

Ні, 8 місяців! Протягом трьох років!

І чому? Вдача, Джоне? Чи завдяки краденим бісовим наводкам?

- Завдяки таланту! - Так.

Від дверей до дверей. Це зветься "холодні візити", Джоне.

Чорт, я навіть не знаю їхніх імен. Вони не хочуть купувати мій товар.

М'який продаж, ми це робили ще до того, як придумали цю назву.

- Правда ж? - Авжеж, авжеж.

А ти не знаєш. Навіть не знаєш, що таке смуга.

Що ти, в біса, таке?

Ти - довбаний секретар. До біса тебе!

І це моє послання тобі: до біса тебе і поцілуй мене в дупу!

А якщо тобі не подобається, то я піду працювати на Джері Ґраффа.

Крапка. До біса тебе.

Послухай, запиши мене на ту чортову дошку

і дай мені сьогодні три перспективні наводки,

жодного лайна, і щоб усі були поблизу,

бо я збираюсь підписати їх усі.

Це все, що я мав сказати тобі.

Він має рацію, Вільямсоне.

Мені шкода, так неправильно, знаєш хто в цьому винен?

Мітч і Мюррей.

До біса їх. Ходімо поїмо, Ріку.

Наводки ще не скоро привезуть.

Ти - мій клієнт. Я щойно продав тобі 5 ділянок у Ґленґаррі.

Якщо я почну гладити своє волосся, скажи "Келінворт".

- Як? - Келінворт.

Я володію нерухомістю. У матері теж нерухомість.

Я переконав її в цьому.

Ви побачите ділянки дорогою додому.

З А-3 до 10-ї, з 26 по 30-ту.

- Не поспішайте. Якщо вам треба... - Ні, не треба, Ріку.

- Я купував багато майна. - Нам треба поговорити.

Джиме, що Ви тут робите?

Джим Лінк - Ді Рей Мортон.

- Радий познайомитись. - Я запропонував Джиму ділянку у Блек Крік.

- Ви чули? - Блек Крік? Ні.

- А, у Флориді! - Так.

- Я саме хотів запитати. - Обговорімо це на вихідних.

Моя дружина порадила мені.

Чудова земля, я розповідав Джиму та Джинні.

Рею, я дещо вам скажу. Ви часто буваєте в ресторанах?

Знаю, що часто. Рей працює на "Амерікен Експресс".

- Я можу сказати Джиму хто Ви? - Звісно.

Рей - директор Європейського відділу продажу.

Я хочу сказати, що ми не знаємо смаку страви, доки не скуштуємо.

Я був у Лінків.

Що то була за річ, про яку Ви розповідали?

- Яка? - "Кулінарія вдома".

- Ви ще використовували якесь гасло? - "Кулінарія...".

"Кулінарія вдома", щомісячний огляд.

- Журнал! - Так.

Я можу розповісти про нього?

Номер вийде в лютому, але кажіть.

- Впевнені? - Кажіть.

Рей обідав в одного свого колеги у Франції.

- Він був французом? - Ні, його дружина.

Його дружина.

Рею, котра година?

- 12:15. - Я мушу провести Вас на літак.

- Хіба не о 2-й? - Ні, о 1-й.

Згадайте, о 1-й. Ми через це відклали розмову до Кенілворта.

Справді, о 1-й. Поквапмось.

- Радий знайомству. - Нам треба поговорити.

Я мушу відвезти Рея до аеропорту. Джоне!

Подзвони до Пітсбурґа, в тамтешній Америкен Експрес, щодо містера Мортона.

Скажи їм, що його рейс о 1-й. Побачимось.

Господи, шкода, що Ви приїхали аж сюди.

Я відвезу Рея до аеропорту. Зачекайте мене тут.

Ні, не вийде. Маю зустріч у банку.

Як би ж Ви подзвонили! Ви з Джинні будете вдома?

- Не знаю. - Ріку?

- Що? - Кенілворт?

- Перепрошую? - Кенілворт.

О, Боже. Вибачте, Рею. Хвилинку.

Джиме, я казав тобі хто він, перший віце-президент Америкен Експрес.

Його родина володіє 32%...

За останні роки я продав йому... Не можу сказати на скільки,

але дуже багато землі.

5 тижнів тому я пообіцяв йому, що буду на дні народженні його дружини

у Кенілворті, сьогодні ввечері. Я мушу там бути, розумієте?

Вони ставляться до мене, як до родича. Я мушу там бути.

Кумедно. Велика людина, велика корпорація,

нічого, крім бізнесу, але цей чоловік, я розповім.

Якось відвідаємо його будинок.

Глянемо. Завтра. Я в Лос-Анджелесі.

О, понеділок.

Ми пообідаємо. Куди хотіли б піти?

- Моя дружина... - Ріку?

Не можу зараз, Джиме. Подзвоню ввечері. Вже йду, Рею.

Моя дружина сказала, щоб я скасував угоду.

Це - поширена реакція, Джиме, і дозвольте сказати.

Це те, через що Ви одружились з нею. Розсудливість.

Авжеж, це - значна інвестиція. Треба двічі подумати.

Це те, що притаманно жінкам. Реакція на розмір інвестиції.

В понеділок, запросите мене знову на обід.

- Ця жінка вміє готувати. - Звісно, вміє.

Ми поговоримо. І хочу сказати.

Щодо вашої ділянки, хочу, щоб Ви знали.

Ми не можемо обговорювати це тут і згідно закону...

Ваш сусід купив свою ділянку за 42.

Дзвонив мені, йому вже пропонують продати.

- Ріку. - Йду.

Рею, оце день! Подзвоню Вам увечері.

Шкода, що їхали аж сюди. В понеділок, обід.

- Мусимо йти. - В понеділок!

Вона дзвонила генеральному прокурору?

- Нам сказали, що в нас є три дні. - Кому дзвонила?

Прокурору... Якийсь комітет споживачів.

Навіщо вона це зробила, Джиме?

Я не знаю.

Але вони сказали, що в нас є три дні.

Вони кажуть, що в нас є три дні, так.

Три дні?

- Щоб, ну, знаєте. - Ні, я не знаю.

- Скажіть мені. - Щоб змінити думку.

Звісно ви маєте, три дні.

То ми не зможемо поговорити в понеділок.

Понеділок... Ви бачили мій записник.

Джиме, Джиме, я не можу.

Ви бачили мій розклад. Я не можу.

Так, але нам треба до понеділка, щоб повернути наші гроші.

Три робочі дні, мають на увазі.

- Три робочі дні. - Середа, четвер, п'ятниця.

- Я не розумію. - Три дні, три робочі...

Якщо зачекати до понеділка, то ліміт закінчиться.

- Ви не рахуєте суботи. - Ні.

Кажу, Ви не включаєте суботи в ті три дні.

- Субота - не робочий день. - Я й не рахую її.

Середа, четвер, п'ятниця. Три робочі дні минули.

Що минуло?

Якщо ми зачекаємо до понеділка, то строк мине!

- Коли Ви виписали чек? - Вчора.

- Що було вчора? - Вівторок.

- І коли по чеку отримали готівку? - Я не знаю.

Коли найраніше можливо було це зробити?

- Я не знаю. - Сьогодні.

Сьогодні. Але, в будь-якому випадку, цього не зроблено.

Бо було дещо в угоді, про що я хотів поговорити з Вами.

Готівку не отримали?

Щойно розмовляв з головним офісом, чек досі на столі.

- Ріку. - Хвилинку.

Одна деталь, про яку я вам вже натякав,

ми не можемо говорити про неї тут.

- Левін! - Послухайте.

Умова для Вашого захисту. Я не маю жодних претензій до неї.

Насправді, я був одним із тих, хто складав проект угоди.

Отже, все майже навпаки. Там сказано:

"Ви можете передумати протягом 3-х робочих днів,

з моменту підпису угоди".

- Левін! - Заждіть секунду!

Або коли по чеку отримано готівку!

З мене годі цього божевілля. Нікому не дозволено так розмовляти з людиною.

- Як ви можете так розмовляти? - Левін!

- Як ви можете так розмовляти? - Піду спіймаю таксі.

- Я не грабував. - Шеллі, зайди в кабінет.

"Де ви були минулого?" Хтось мене слухає?

- Де Мосс? - Це - Левін?

Можливо, я зможу Вам допомогти. Вибачте.

Я працюю тут! Я тут не для того, щоб з мене знущались!

- Йди на обід, прошу. - Це для цього я на роботу прийшов?

Як тільки привезуть наводки, я повідомлю тебе.

- Для цього прийшов! - Просто піди на обід.

- Я не хочу обідати! - Йди на обід, Джордже.

Чому він так з простими людьми?

Прошу вийди. Тут люди намагаються працювати.

Я для цього і прийшов сюди. Я намагаюсь працювати.

- А зустрічаю тактику Гестапо. - Вибачте.

Тактику Гестапо!

Тактику Гестапо! Це - не правильно.

Ніхто не має права, ніхто не має права...

"Дзвоніть адвокату", це означає, що ти винен.

Каже: "Співпрацюйте, інакше заберемо у відділок".

Не можна! Не можна так.

Ти підеш звідси?

Ти підеш звідси? Підеш?

Я намагаюсь тут керувати офісом. Тож, ти підеш на обід?

Йди на обід! Ти підеш на обід?

- Вибач. - Де Мосс?

- Вибач, будь ласка. - Він пішов до ресторану?

Будь ласка, вибач.

Вибачте.

Я вибачаюсь.

Це - не я, це - моя дружина.

Що таке?

- Я вже казав. - Розкажіть ще раз.

- Що тут сталось? - Розкажіть, ваша дружина?

- Я вже казав. - Розкажіть ще раз.

Вона хоче повернути гроші.

Ми поговоримо з нею.

Ні, вона сказала негайно.

- Ми поговоримо з нею. - Вона не слухатиме.

- Вона... - Рома!

Вона сказала, якщо не повернуть гроші, то дзвонити до прокурора.

Ні, ні.

- Не треба цього робити. - Вона каже, що я мушу.

- Ні, Джиме. - Я мушу, якщо не отримаю грошей.

Рома, я до Вас кажу.

Агов, хтось забере геть цього хлопця?

- Маєте проблему? - Так, маю!

Так, маю, друже.

Це не я обікрав офіс. Я працюю.

І незабаром підійду, гаразд?

Куди Ви? Куди йдете?

Це - я!

Джиме, це - я, Рікі.

Джиме, щоб Ви не хотіли, хочете - отримаєте.

Розумієте? Ось я.

Щось засмучує Вас.

Так. Присядьте.

Кажіть у чім річ,

я можу Вам допомогти з цим?

Так, мабуть так.

Сідайте.

Я скажу Вам дещо,

іноді нам потрібен хтось ззовні.

Сядьте. Розповідайте.

Я не вмію домовлятись.

Що це означає?

Що?

Що? Кажіть щось.

У мене немає сили.

Ось, я сказав.

- Якої сили? - Домовлятись.

Домовлятись про що?

Домовлятись про що?

Про це.

- Що це? - Угоду.

Угоду?

Забудьте про угоду, Джиме.

У Вас щось на думці, що?

Що?

Не можу сказати Вам.

Ви бачили мою дружину.

Що?

Я знаю Вашу дружину, що?

Що, Джиме?

Гаразд, ходімо. Ходімо.

Вип'ємо. Нумо.

Ні, ні, вона казала не говорити з Вами.

Ходімо, тут за рогом. Вип'ємо. Ніхто не знатиме.

Вона сказала забрати чек, інакше...

Забудьте про угоду, Джиммі. Не згадуйте угоду.

Угода - мертва. Ви мене знаєте, угода - мертва.

Хіба я говорю про угоду?

Кінець.

Будь ласка, поговорімо про Вас.

Ось що я Вам скажу.

Ваше життя є Вашим життям.

У Вас є контракт з дружиною,

певні речі ви робите спільно,

маєте обов'язки. Але є інші речі

і ті речі - тільки Ваші. Цього не треба соромитись.

Не треба думати, що це нечесно,

чи що вона покине Вас, як дізнається.

Це - Ваше життя.

Так?

Я хочу поговорити з Вами, бо очевидно, що Ви засмучені.

І це турбує мене.

Ходімо, годі, ходімо.

Ходімо, пішли.

Рома.

- Що? - Мій чек, він...

Що я Вам казав?

Що я Вам казав про три робочих дні?

Рома, заходьте! Я хотів би ще пообідати.

Я розмовляю з містером Лінком.

І незабаром підійду. Запитайте містера Вільямсона.

- Люди з головного офісу... - Подзвоніть їм знову. Містере Вільямсон!

Так?

Містер Лінк і я йдемо...

О, так, будь ласка. Поліція зачекає.

- Що тут робить поліція? - Дрібниці.

- Що тут робить поліція? - У нас була крадіжка вчора.

Дрібниці, я якраз запевнив в цьому містера Лінка.

Містер Лінк? Джеймс Лінк? Ваша угода пройшла.

- Ні про що не хвилюйтесь. - Джоне...

- Ваша угода вже в банку. - Ви зняли готівку з мого чеку?

- Містере Вільямсон. - Готівку зняли.

Угоду підтвердили та відправили до банку,

і, в будь-якому випадку, ми повністю застраховані, як Ви знаєте.

- Ви зняли готівку? - Я цього не знав, ні.

- Хоча я певен, що можна... - Я цього не знав.

Господи! О, Господи.

Не йдіть за мною, не йдіть, гаразд?

Я підвів вас. Я знаю, що підвів вас.

Мені шкода, вибачте. Я...

Я не... Я більше не знаю.

Вибачте мені.

Дурний мерзотний гівнюк!

Ти, Вільямсоне, я тобі кажу, бовдуре.

Ти зараз коштував мені 6 тисяч доларів.

6 тисяч і один кадилак. Саме так!

Що робитимеш тепер?

Що робитимеш тепер, йолопе?

Довбаний гівнюк.

Де ти вчився працювати,

довбаний йолопе?

Хто тобі сказав, що ти вмієш працювати з людьми?

Можна...?

Я доб'юсь твого звільнення, телепню.

Я поїду в головний офіс. Поговорю з Мітчем і Мюрреєм.

Я піду до Лемкіна! Мені байдуже чий ти небіж,

кого ти знаєш, чий член ти смокчеш.

Тебе викинуть! Клянуся тобі.

Годі, заходьте сюди.

Кожен у цьому офісі живе завдяки мізкам.

Я підійду за хвилину.

Тебе найняли, щоб ти допомагав нам.

Тобі це зрозуміло?

Допомагати! Не перешкоджати нам!

Допомагати людям, що йдуть до людей,

намагаючись заробити на життя, збоченцю!

Ти працюєш тут!

І скажу ще дещо, сподіваюсь, це ти обікрав офіс.

Я можу сказати дещо цьому нашому другові, що допоможе йому спіймати тебе.

Хочеш знати перше правило,

яке повинен був знати з першого дня?

Ніколи не відкривай свою пельку, якщо не знаєш що казати.

Довбаний шмаркач.

Ти - йолоп, Вільямсоне.

Якщо не можеш думати швидко, то мусиш тримати рот закритим.

Ти мене чуєш? Я до тебе кажу.

Так, я тебе чую.

Рікі має рацію. Не вчишся в офісі - вчись на вулиці.

І, звісно, цього не купиш, це треба прожити.

Саме так. Бо твій напарник залежить...

я ж до тебе кажу, намагаюсь пояснити!

- Так? - Так.

- Що намагаєшся? - Те, що й Рома.

Що я давно казав тобі. Ця робота не для тебе.

Ти мав послухатись мене. І одного дня сказати:

"Мабуть, він...". До біса!

Послухай зараз. Твій напарник розраховує на тебе.

Він залежить від тебе.

Ти з ним і для нього, інакше - ти лайно!

Ти не можеш існувати сам.

- Вибач. - "Вибач", ні!

Будь байдужим, якщо хочеш. Але щойно ти позбавив гарну людину

6-ти тисяч доларів і премії, бо не знав як себе поводити.

Ти зробив це і тебе це не турбує?

Тоді я не знаю... Якщо навіть з цього ти не робиш висновків,

то ти - сволота! Довбаний пестунчик.

Навіть діти це знають, його правда.

Якщо хочеш щось вигадати, то впевнись що це допоможе.

Або тримай свою пельку на замку.

Я закінчив з тобою.

Звідки ти знаєш, що я це вигадав?

Що?

Звідки ти знаєш, що я це вигадав?

Ти про що?

Ти сказав: "Не вигадуй нічого, якщо не певен, що це допоможе".

- Звідки ти знав, що я це вигадав? - Про що ти?

Я сказав клієнтові, що його угоду передали в банк.

Так. А її не передали?

Ні, її не передали.

Не жартуй зі мною.

Не жартуй зі мною! До чого ти ведеш?

Я кажу, Шеллі...

Зазвичай я відправляю угоди до банку,

але вчора я цього не зробив.

Вчора ввечері я залишився удома з дітьми.

Звідки ти знав?

Один раз у рік, я залишив угоду на своєму столі.

Окрім тебе, цього ніхто не знав.

Отже, як ти дізнався?

Будеш говорити зі мною, чи хочеш поговорити з кимось іншим?

Бо це моя робота!

Моя робота зараз під ризиком і ти скажеш мені!

Отже, звідки ти знав, що угода була в мене на столі?

Який же ти гівнюк!

- Ти обікрав офіс. - Авжеж, я обікрав офіс.

Авжеж, йолопе!

Що ти зробив з наводками?

Хочеш піти туди? Я скажу йому, що я знаю,

він щось нариє. В тебе є алібі на минулу ніч?

Тобі краще мати алібі. Що ти зробив з наводками?

Якщо ти скажеш мені, що зробив з наводками, ми зможемо домовитись.

Не розумію що ти, в біса, верзеш.

Якщо скажеш мені де наводки, я не викрию тебе.

Якщо ні, я скажу копу, що ти вкрав їх.

Мітч і Мюррей зроблять так, що ти опинишся за ґратами, повір!

Отож, де наводки? Я йду в кабінет. Маєш 5 секунд,

інакше збирайся до в'язниці! - То йди.

Мені байдуже, розумієш?

Де наводки?

Гаразд.

Я продав їх.

Джері Ґраффу.

Скільки ти отримав за них? Скільки?

П'ять. П'ять штук.

- Я отримав половину. - Хто іншу половину?

Я мушу це казати?... Мосс.

Бачиш, це було легко, правда?

- Його ідея. - Невже?

Гадаю, він отримав більше, ніж п'ять.

Мені сказав, що моя частина 2500.

Зачекай. Гаразд. Агов, Джоне!

Чекай, добре, Джоне! Джонні!

Слухай. Ходи сюди.

Джоне,

минулої ночі...

Кажу тобі, я був за крок від самогубства.

Не було сил. Підходить Мосс: "Зроби це й обом буде добре".

Чому ні? Велика річ. Я навіть бажав, щоб мене схопили.

Врятуйте мене від моїх злиднів. Це дечому навчило мене, Джоне.

Навчило... Це важко!

Я не створений бути злодієм, я створений бути продавцем.

І я повернувся, моя сила повернулась.

Отож, в тебе є незначна перевага.

Але чого б це не коштувало, Джоне,

щоб помиритись, ми все зробимо правильно. Усе - правильно.

Я дещо скажу тобі, Шеллі.

У тебе велика пелька.

- Що? - У тебе велика пелька!

І зараз я покажу тобі навіть більшу.

Куди ти?

Не роби цього! Не слід цього робити.

Зачекай, чекай.

Ось 2500 доларів. Бери, бери всі.

Ні, не хочу. Не хочу твоїх грошей.

Ти спаплюжив мій офіс і,гадаю, тобі пора забиратись звідси.

Ти здурів? Я працюватиму! Бери!

Я працюватиму тут і знову стану першим на дошці.

Зачекай, Джоне.

Гаразд.

Ось що ми зробимо. 20 %.

Я віддаватиму тобі 20 % від моїх продажів.

20 %, доки працюватиму на фірмі.

50 %.

- 50 % від моїх продажів? - Яких продажів?

Яких продажів? Господи, я щойно підписав на 82 штуки.

Ти здурів? Я повернувся і це лише початок!

Лише початок? Ти де був, Шеллі?

Брюс і Гарієт Найборґ... Хочеш глянути нотатки?

Вони - божевільні. Колись дзвонили щотижня,

коли я працював на Вебба, ми продавали в Арізоні.

Вони - божевільні.

Бачив як вони живуть? Як ти міг так помилитись?

- Я маю їх чек. - Забудь. Встав у рамочку.

- Нічого не вартий. - Не вартий?

Заждеш? Я шукатиму нотатки. Я зайнятий!

Не вартий? Божевільні?

Хочеш подзвонити до банку? Я дзвонив.

Дзвонив 4 місяці тому, коли вперше побачив наводку.

Ті люди - хворі.

Їм подобається розмовляти з продавцями.

- Ні! - Мені шкода.

- Чому? - Бо ти мені не подобаєшся.

Моя донька.

Пішов ти!

Йолоп.

Навіть не знайде дивана у своїй вітальні.

Оце день!

Навіть чашки кави не випив.

Клятий Джон відкрив свою пельку, позбавив мене кадилака.

Клянуся, цей світ не для людей.

Не для людей, "Машино".

- Га? - Це світ наглядачів,

бюрократів,

офісного планктону, ось що це.

Довбаний світ.

Нудний.

Вимираючий клас. Саме так.

Ми - вимираючий клас. І тому...

І тому ми маємо триматися разом. Шеле?

Нам треба поговорити.

Вже давно хотів поговорити з тобою.

Справді, давно. Я сказав: "Машина,

ось людина, з якою я працював би.

Знаєш, я ніколи не казав.

Не знаю чому, але не казав. Слід було, не знаю чому.

Як ти сьогодні "вішав" мого клієнта!

Це було та класно!

Пробач, що я так кажу, не мені це казати.

Це було захопливо! Справжня стара школа.

У мене бували вдалі смуги.

Але що? Мені ще вчитись у тебе.

- Ти їв сьогодні? - Я? - Так.

Заскочимо до Чінксу, поїмо, поговоримо?

Гадаю, я ще трохи побуду в офісі.

Алло, місіс Шварц?

Це - Річард Рома з "Прімер Пропертіз".

Ви або Ваш бухгалтер запитували інформацію щодо інвестування в землю,

яке збереже заощадження і дасть можливість

гарно заробити при незначних інвестиціях.

Я буду у Флориді лише один день...

- Містере Левін? - І в мене залишилась лише одна ділянка.

Зайдіть сюди, будь ласка.

Часу в мене небагато, вночі я вже відлітаю,

тому, якщо Ви чи Ваш чоловік справді зацікавлені,

бо я не можу затримувати цю ділянку.

Так?

Гаразд, як Вам краще. Скажімо, о 6-й чи о 8-й?

Підіть спитайте у нього. Шеле, поговоримо? Зайдемо в Чінкс.

Як звільнишся, підемо. Викуримо по цигарці.

- Я ... - Зайдіть у кімнату.

Агов, легше, друзяко. Це ж "Машина".

Це - Шеллі "Машина" Левін.

- Зайдіть у кімнату. - Ріку, я...

- Зустрінемось у ресторані. - Рікі...

- Рікі не допоможе Вам. - Я тільки хочу...

Що хочете? Що?

- Ріку? - Алло. Чудово.

О 8-й вечора. Вулиця Евкліда, 6947.

Нема за що, Вам щиро дякую.

Вони знайшли того, хто обікрав офіс?

Ні, я не знаю.

- Наводки привезли? - Ні.

О, Боже, ненавиджу цю роботу.

Якщо хтось шукатиме - я в ресторані.

Алло, місіс Делґарі?

Ви запитували інформацію щодо "Ріо Ранчо Пропертіз?"

Переклад - Ярослав Доценко і Yuranako.

Hurtom.com