Original subtitles

Салон "Краса Венери"

Він штовхнув мене в стіг сіна, зірвав з мене трусики.

Я почервоніла до самих стегон. Мені було всього 6 років.

Дивно, я розповідаю тобі своє життя, ти слухаєш, не зупиняєш мене.

Я не часто розповідаю про себе, а останнім часом і не дуже хочеться.

Ти любиш баклажани, це цікаво.

Не знаю, чому, але чоловіки в основному не люблять баклажани.

Мій батько їв їх весь час. Він був італійцем.

В Італії ніхто не поводиться з жінками грубо.

А він був жорстокий з моєю матір'ю, і їй це подобалося.

Але це не для мене, хочу тебе попередити.

Погода хороша. Відчуваю, ми налаштовані на одну хвилю.

Запитай мене, чому.

Дуже просто. Загалом, ти брюнет, я люблю брюнетів. Ти мало говориш.

Мене це заспокоює. Нам було добре в ліжку, а це багато значить.

Ми могли б зустрічатися два рази на тиждень, ні? Ні?

Гаразд, допий каву, потім відповіси.

Ти навіть не спитав мене про вік.

Це дуже мило, але я тобі все одно скажу, мені 40.

Ну, скажімо, трохи більше. Але я завжди виглядаю трохи молодше, всі так кажуть.

Знаєш що, тобі варто менше думати про майбутнє, тому що воно тисне, розумієш?

Ці 3 дні мені було добре. Принаймні, мені сподобалося.

Ти добре складена, напевно, тримаєш форму, ні?

Слухай, у мене поїзд. Я не часто буваю в Парижі. Я живу за містом.

Мені необхідно чути птахів щоранку. Спів птахів.

І що, ми так і розбіжимося?

Звичайно, в цьому і принадність 3-х красивих днів. Це як армія. Не забути ніколи.

Може, це і невдале порівняння, але це красиво.

Ні, це некрасиво, це огидно, огидно.

Не треба наполягати, це вульгарно.

А якщо я не відчеплюся від тебе, що ти будеш робити?

Якщо я сяду на той же поїзд, в той же вагон, що ти будеш робити?

Нічого, ти нічого не зробиш! У нас республіка!

У республіці чоловіки і жінки мають рівні права!

Ти мене кидаєш, а я буду іти за тобою скрізь!

Ти мовчиш? Ти згоден?

Тобі пощастило, мене чекає робота, але ти так не підеш, я тебе обов'язково знайду!

У той момент, коли ти мене не будеш чекати! Згинь, виродку!

Тим краще, викреслюю!

Може виникнути легке поколювання.

Якщо це триватиме, очистіть шкіру.

Нанесіть протиалергенний крем "Сереніте" товстим шаром.

Отже, чому ж таке відбувається з вашою шкірою в грудні, січні та лютому?

Шкіра починає відчувати прихід зими, вона втрачає еластичність.

Відмерлі клітини, як цвіль, покривають шкіру.

Забруднене повітря забило ваші пори, волосся жиром.

Одним словом, обличчя задихається.

Колір шкіри тьмяніє, і клієнтка почувається старою.

Завдяки цьому пілінгу ми очищаємо шкіру.

Ми ніби повертаємо шкірі пам'ять, даруємо їй друге дихання.

- Ви мене зрозуміли? - Так!

Не забувайте їм нагадувати, щоб вони кинули палити і почали застосовувати...

...крем ''Повний догляд'' за формулою комфорту фірми ''Електелль'' за 459 франків.

Саманта, перевірте коробку, яка прийшла сьогодні вранці.

- Марі, о котрій у вас сьогодні дренаж? - Об 11:00, Надін.

Підпишіть цінники синім олівцем, а не червоним, як минулого разу.

Анжело, ви переплутали вівторок із середою.

- У вас немає тонального крему? - Шкіра втомилася.

Тим більше, тоді візьміть'' Мавала'', бежево-рожеву гамму.

Ви ж так близько до клієнтів. Я біжу в'' Фітоплюто''.

Анжела, мадам Онно скасувала замовлення, відзначте це в книзі.

- Ти щось бліда сьогодні. - Невдалий макіяж.

Знову натрапила на якогось виродка?

Відчепись. У тебе було 11, і всі регбісти.

Їх було 15, і це був просто флірт.

- Що це? - Концентрований омолоджуючий крем.

Омолоджуючий?

- А це що? - Розслабтеся.

- Буде поколювання? - Трішки, це слабкий струм.

- Допомагає глибокому проникненню крему. - Глибокому?

Звідси ви вийдете з новим обличчям. Я починаю.

- Все нормально? - Так.

Ні, ні ... Я не можу терпіти, коли торкаються мого обличчя.

Взагалі не розумію, навіщо я сюди прийшла.

Мені потрібно було лише злегка освіжити шкіру. Приберіть цю штуку від мого обличчя.

Я не можу дихати. Я більше не можу. Я задихаюся.

Перестаньте говорити. Заспокойтеся. Струсніться.

Таке враження, що у вас в легенях мішки з піском.

- Я просто страждаю астмою. - Тепер я помасажую вам обличчя.

- А потім я вас трохи опущу. Так зручно? - Ні, голова занадто низько.

- Зараз трохи підніму. Так добре? - Так, так краще.

Я трохи приглушу світло.

Тепер дихайте спокійно.

Ну, давайте. Зробіть глибокий вдих. Ще.

Через кілька секунд ви побачите блакитні і білі кульки, як у планетарії.

- Ви були у планетарії? - Так, але не бачу зв'язку.

Мені хотілося б, щоб Анжела зробила вечірній макіяж.

Бачте, в четвер у мене бал. Це можливо?

Почекайте, зараз запитаю.

Анжела, пів на восьму - не дуже пізно?

Будь ласка, Анжело, я прийду вже в сукні і звідси прямо на бал.

Гаразд.

Дивись, я купила дві блузки. Як ти думаєш, їй сподобається?

Красиво, не знаю. Я не знаю твою маму.

Стара брюнетка. З товстими руками. Що б ти вибрала своїй?

Моя померла.

- Пробач. - Та нічого.

- Піду вип'ю кави. - У тебе клієнт через 5 хвилин.

Так, я бачив її в 1986 році.

Мене інша хвилює. У неї груди більші.

- Вона хоч красива. - А мені здається, не дуже.

- У ліжку все зійде. - Можна покурити?

- Що ти там побачила? - Людей.

- Саманто, зачини сама. У мене побачення. - У мене теж.

- У тебе щовечора побачення. - Добре, але тоді ти мене вислухаєш.

Отже, зріст 1 метр 92 сантиметри, але не баскетболіст.

Брюнет, але не продавець східних килимів.

Він добре заробляє, але не надто багатий.

- Червонодеревець з вулиці Котт. - Звідки ти дізналася?

Він вже 3 дні тиняється біля вітрини.

Але він такий великий, що навіть страшно. Здрастуйте, мадам.

Так, і педикюр в четвер. О 16:30, я записала.

До побачення, мадемуазель.

До побачення, мсьє.

- Хто це? - Льотчик, але вже не літає.

Під час війни він стрибнув з парашутом, і у нього все тіло порізане.

Його дружина віддала йому шкіру зі своїх сідниць, щоб відновити обличчя.

Але минулого року вона померла.

А він хоче підтримувати шкіру на обличчі якомога довше.

Він буде заходити щотижня.

Неймовірно, ти бачила, він дав мені 50 франків?

Так.

Не підкажете, котра година?

- 7:15 - Дякую.

Дідько!

А як твоя мама?

У неї артрит, артроз, ревматизм. Вона бурчить, але тримається.

А як твої тітки?

Я поїду до них на Різдво, як завжди.

Я вже третій чи четвертий рік не святкую тут Різдво.

І нічого не втратив.

- Я радий, що ти змогла прийти. - Ти ще довго?

Ні, я майже закінчив. А ти, мені здається, трохи схудла.

Ні, я не помітила.

Будь обережнішою, а то зовсім висохнеш.

Я і така всім подобаюся. Мені ніхто нічого не говорив.

А мені здається, що ти бліда і виглядаєш втомленою.

- А ось ти навпаки - в повній формі. - Жак, шеф дзвонить!

- Добрий вечір. Шеф не в гуморі. - Добрий вечір.

Ясно, дякую.

- А у тебе? - Що?

А у тебе хтось є?

Поки ти мене любиш, місце зайняте.

А ти як думала, Анжела? Хіба що тільки Катрін Деньов на мене зазіхне.

Припини, Жаку.

Я жартую. Гаразд, не ображайся.

- Гаразд, я туди й назад. - Ну, звичайно.

Що ти сказала?

Нічого.

Стій тут, і я повернуся. Стій тут.

Нікуди не йди.

Так? В чому справа? Ми вже говорили про це. Я залишив вам формуляр. Подивіться.

Подивіться. 2-а, 3-я, 4-а, а от 5-а. Сан-Альфонс, 237.

Анжело, не чекай мене, я затримаюся. Як тільки звільнюся, передзвоню.

- До побачення. - До побачення.

Добрий вечір. Не люблю вечеряти на самоті. Не заважатиму?

Ні.

Я так зголодніла. Почну з гарячого, а то охолоне.

У вас гарна краватка. Це шовк?

Не знаю, напевно.

Вона блищить. Вам пасує.

У вас що, кролик?

Так.

Я не дуже люблю кролика з гірчицею, я чхаю від неї.

- Ви працюєте поруч, за рогом? - Так, я працюю в ''Же Тур'', це в Обер.

У мене подруга теж працює в турагенції.

А ви теж десь поруч працюєте?

Ні, але я люблю цей район. Тут багато різних контор.

А чим ви займаєтеся?

Парфумерією, тому добре пахну.

Замовте собі десерт, складіть мені компанію.

Ні, не хочу. І потім, мені подобається дивитися, як ви їсте.

Значить, я вам трохи подобаюсь?

Ви не залишаєте мені вибору.

Мені більше подобаються жінки, які люблять їсти, а не худенькі, розумієте?

Ага, вам потрібні великі груди, великі м'ячики.

А чи знаєте ви, що худенькі в ліжку нічим не гірші, ніж інші?

В яблучко. Йдете прямо до мети.

Адже ми вже знайомі, раз разом повечеряли.

- У вас є жетончик на каву? - Ні.

Тоді ходімо?

Так.

- Ми йдемо до тебе? - Ні, до мене не можна. Може, до вас?

- Ні, я одружений. - Зрозуміло.

- Так, адже ми мало поговорили. - Тоді не знаю.

Тоді тут поруч є невеликий готель.

Мені набридли готелі. У вас є машина?

- Так. - Тоді краще там.

Вам відключили воду? Що ви робите?

Хочу зберегти відчуття дитинства.

Бо, може, завтра я залишуся без роботи.

У вашому віці відчуття дитинства? Ви оптимістка.

Анжело, ви у вашому віці і з вашими здібностями могли б стати керівником.

Невеликий магазинчик, 2-3 продавщиці. У вас би вийшло, а ви...

Волієте залишатися дівчинкою. Це ваш вибір.

А мені здається, що одного разу потрібно зважитися перестати нею бути.

Напевно, прийшов час.

Кава огидна.

Здрастуйте, мадам Шміт.

Привіт, Надін.

У вас ніс геть червоний. Чашечку кави чи відразу почнемо?

А взагалі, знаєте, кави.

Три кави, одну тут і дві з собою.

- З горішками? - Так, будь ласка. У вас залишилися фісташки?

Зараз принесу.

- Можна з вами поговорити? - Зі мною? Вибачте, у мене немає часу.

- Це терміново. - Я слухаю.

Давайте сядемо он там. Будь ласка, дві кави.

З горішками.

Здрастуйте.

Розумієте, я бачив вас вчора вранці на вокзалі, і ви мене схвилювали.

Правда, я постійно думаю про вас. І це не минає.

Я вирішив, що мені потрібно скоріше сказати вам про це.

Мене звуть Антуан. Я закохався у вас.

Це дуже мило, але мене чекає робота.

Не треба так, для мене все це теж ще не очевидно.

Я заручений з однією дуже милою дівчинкою, яка мене обожнює.

- Ось як? Це чудово. - А ви заміжня?

Ні.

- Це моя нога. - Пробачте.

Я відчуваю в собі щось дуже сильне, неймовірне. Може, це нічого не значить.

Створити сім'ю або просто один раз переспати.

Але це точно щось незвичайне. Я сам не розумію, що зі мною.

Ніби я знайшов голку в копиці сіна, розумієте?

Ні.

Ви схвильовані, і це нормально.

Ну, скажіть хоч щось, чорт забирай!

А що ви хочете почути?

Так, ви маєте рацію. Я безумець, краще зупинитися.

Так.

Дайте мені вашу руку. Дайте ж мені руку, я вам її відразу ж поверну.

- Я вас кохаю, правда. - Так?

- Каву, будь ласка. - Зараз.

Він пішов, але заплатив за вас.

Так? Але я не просила про це.

Чому ви замовляєте тільки білі мережива?

Вони створюють гармонію.

Якщо я вивішу чорні трусики, то до нас піде небажана публіка.

Так, але чорне - це ж шик.

Дивлячись на кому.

Кого це він там чекає?

- Добрий день, мадам. - Добрий день.

Я записана до Саманти на макіяж.

Мадам Поммеран, так? Саманта звільниться через 5 хвилин.

Марі, облиште це, проведіть мадам в кабінет і запропонуйте каву.

Дякую вам.

- Що ви шукаєте? - Їй потрібен ліфтинг для шиї.

- А що, все скінчилося? - Так.

Нічого, зразки теж підійдуть.

- Куди ви дивитеся? - Бачите того типа? Він дивиться сюди.

Так, він нічого, очі гарні.

Як ви розгледіли очі на такій відстані?

Я ясновидиця.

Він іде, а шкода.

- Здрастуйте! - Здрастуйте!

Я не записувалась, але хотіла б полежати півгодини в солярії. Є вільна кабінка?

- Звичайно. До шостої години нікого не буде. - Не турбуйтеся, я знаю процедуру.

- Надін, ваші каблуки все вищі й вищі. - Здрастуйте, мадам Бюісс.

Марі, плащ мадам Шмідт.

Ваша шкіра виглядає чудово. Ви це відчуваєте?

Так. Але, на жаль, ніщо не вічне.

Але ми все ж добре сьогодні попрацювали, ви залишитеся задоволені.

- Я не знайшла свого пеньюара. Де він? - Марі, чистий пеньюар мадам Бюісс.

- До побачення, Надін. - Щасти.

Надін, я шукаю пеньюар, де він?

У кабінці. І вішалка для одягу теж там.

Нічого, що я залишила свій одяг там?

Марі принесе вам ваш одяг. Прошу вас, зараз можуть зайти клієнти.

- Так, так. Здрастуйте, Анжело. - Здрастуйте, мадам Бюісс.

Ви підійдете до мене?

А ось і ви. Ввімкніть скрізь - і зверху, і знизу. Я хочу стати бутербродом.

Ви у нас уже восьмий раз цього тижня. Обережно, ви наклали крем?

У мене шкіра носорога, мені потрібне сонце.

Тоді їдьте куди-небудь, я ставлю вам 15 хвилин, не більше.

Тільки руки можуть видати мій вік.

Я вся в маму. У неї руки в плямах, як у жирафа.

Потримайте це дві години, потім промийте теплою водою.

І помасажуйте кремом проти плям.

Але наступного тижня ми це зробимо тільки раз, а то у вас більше не буде шкіри.

Не буде шкіри - плям теж не буде.

Подивіться на мене, Анжело.

Я ще красива, спокуслива, у мене ж є шанс, правда?

Так, витягніть, будь ласка, пальці.

Моя дочка ніяка, у неї немає грації.

Тут нічого не вдієш. Мої онуки теж безбарвні. Хороші, але безбарвні.

У нас немає ні краплі спільного. Але все одно, я люблю їх, а це головне.

Життя несправедливе, так?

Так, так. Моя мама була дуже красивою, а померла дуже молодою.

Як сумно, ви її не знали?

Знала, мені було 8 років. Я на неї трохи схожа, особливо очима.

50 років тому жінки навіть помирали при пологах, але діти гірше від цього себе не відчували.

Ну, ось і все.

Я так сьогодні втомився, Марі.

Я так захоплююся, коли бачу на Різдво своїх онуків біля ялинки.

Так, Різдво - чудове свято.

Добрий вечір.

- Ваші чайові. - Дякую.

- До побачення, Анжело. - Всього доброго.

Цей тон не такий, так?

Абрикосовий.

Так, так, так. Я хотіла зовсім інший тон. Більш рожевий.

Тоді візьміть ось цей, бежево-рожевий, він омолоджує.

Я беру.

Добре. Бежево-рожевий, 90 франків.

Дякую.

- До побачення, мадам. - До побачення.

Добрий вечір, Анжело, вибач, я трохи раніше, так боялася спізнитися.

- Добрий вечір, мадам Ланжвен. - Здрастуйте, Марі.

Мадам.

Влаштовуйтеся в кабінці № 2, я зараз.

Дякую, красуне. До зустрічі.

Спасибі, мсьє.

До побачення, мадемуазель. Чи мадам?

- Анжела. - До побачення, Анжело.

Всього доброго, мсьє.

Який він милий. Він обіцяв показати мені свою колекцію музичних скриньок.

Господи, як же холодно!

Дивись. Ну, що скажеш?

- Чудово, так? Це "Ів Сент Лоран''. - Скільки коштує?

Я купила зі знижкою на вулиці Труссо, 200 франків. Думаєш, йому сподобається?

- Не знаю. Я не знаю твого батька. - Він старий, не вмивається, але він хороший.

А що ти подаруєш своєму татові?

- Він помер. - О, Боже. Я завжди кажу не те. Пробач.

Нічого, заспокойся.

- Нещасний випадок? - Ні.

Батько вбив мою матір, бо вважав, що вона його зраджує.

А через два дні він покінчив з собою, тому що помилився.

- Це неправда, так? - Таке не придумаєш.

- О, ні, пробач мені. - Перестань вибачатися.

Вибач.

- О, вибач. - Як я могла здогадатися?

Про що?

- Здрастуйте! - Здрастуйте!

Пробачте, можна зробити масаж під час моєї обідньої перерви?

- Звичайно, який хочете? Каліфорнійський? - Байдуже. Ми будемо обоє оголені?

Знаєте, як би вам сказати, ми робимо каліфорнійський розслабляючий масаж...

...або японський шиа-цу, де доводиться багато працювати пальцями. Це японська техніка.

Знаєте, цим займається Саманта, але зараз вона зайнята, тож...

- А Саманта, скажіть, вона оголюється? - Саманта?

Ні, тут ніхто не оголюється!

Для цього є спеціальні заклади, скотино!

Не чіпай мене, сучко!

Скотина!

Анжело, це ж клієнт. Як ти розмовляєш?

Так йому легше зрозуміти. Наступного разу будеш сама розбиратися.

Я тримався три дні, але нічого не виходить. Більше не можу.

- Мені так краще? - Що?

- Без бороди мені краще? - Залиште мене в спокої.

Вибачте мені, але навіщо так нервувати? Втім, мені це подобається.

- Я запрошую вас повечеряти. - Ні.

Я ж сказав: повечеряти, а не переспати.

До речі, вам не завадить поїсти, ви така худенька.

Що? Послухайте, на вулиці холодно, і я втомилася.

Куди ви так біжите? Я погано пахну? Я вас відлякую?

Ви любите брюнетів? Що відбувається?

Я віддаю перевагу брюнетам.

- У вас є наречений, так? Є? - Так, повний холодильник.

Якщо ви їх їсте, спробуйте мене, побачите, який я смачний.

- Що ви робите в неділю? - У неділю я сплю.

А я вже тиждень не сплю. Не можу ні їсти, ні спати.

Я навіть не можу переспати з нареченою, вона нічого не каже, плаче. Це так жахливо.

Вперше бажання мати одну жінку заважає мені бути з іншою. Зазвичай все складалося.

Послухайте, цілими днями я вислуховую історії клієнтів. Тому мені це не потрібно.

Гаразд, тоді до неділі!

До неділі!

Потім він заліз на стіл і засунув складену вчетверо купюру за мій бюстгальтер.

Напевно, йому подобалася моя біла шкіра в цьому костюмі з блискітками.

Повинна зізнатися, що я теж була збуджена.

Думаю, що він служив в ОАС.

Хоча він про це не говорив. Загалом, не знаю.

У нас з ним різні політичні погляди, це важкувато.

Ми намагаємося про це не говорити, адже ми любимо одне одного.

А вас цікавить політика, Анжело?

Ні, я в ній нічого не тямлю і ніколи не голосую.

А як ви опинилися тут?

Випадково.

- І потім, я люблю робити людям добро. - Тим краще.

А мене завжди цікавила тільки зміна обстановки.

Вам тільки півноги?

Ні, повністю. Хоч я і соромлюся.

Зателефонували з поліції і сказали, що знайшли машину. Я поїхала на штрафмайданчик.

У бардачку я знайшла записну книжку, по сторінці на кожну дівчинку.

З коментарями, оцінками, місцями, де все відбувалося.

Там було 195 сторінок.

За сім років. По одній дівчинці кожні тринадцять з половиною днів.

Там був навіть один хлопець, ти уявляєш?

Я тебе розумію.

Ні слова про мене, нічого.

- Не знаю, гірше це чи краще. - Звичайно, краще. Краще.

Через оцінки?

Я так йому довіряла.

- Так, я бачила. - Я любила його, я так його любила.

- Може, просто занадто сильно? - Я не могла стримуватись.

Не знаю, що й сказати, Маріанно.

Може, треба зберігати якусь дистанцію, розумієш?

Не існує розділеної любові, це всім відомо.

Завжди хтось один страждає більше іншого. Він страждає вночі і вдень.

А потім, врешті-решт, починаєш витворяти казна-що. Загалом, всі нещасні.

Ні, любов до себе допускати не можна. Це нескладно. Треба лише встановити межі.

Як цікаво. Ти що, закохана?

Зовсім ні. Я просто дуже сильно любила одну людину, але заподіяла йому біль.

Ти його досі любиш?

Ні, але мені шкода, що я змусила його страждати.

Так, але він теж заподіяв тобі біль.

Так, але по мені це не видно.

Це ти так думаєш. Подивися на себе, ти найсумніша дівчина з усіх, кого я знаю.

- Ти не можеш зрозуміти. - Я така дурна.

- Ні, але його життя зіпсоване. - Ну і плювати.

Я б усе віддала, щоб побачити свого Франциска в інвалідному візку.

Я хочу куди-небудь з'їздити. Хочеш - поїдемо разом, га?

Я не люблю подорожувати, ти ж знаєш.

Ти не любиш кохання, не любиш подорожей, що ж залишається?

Я люблю зустрічі. Це завжди щось змінює.

Ми такі різні з тобою, просто як день і ніч.

Я мрію про чоловіка, який поплескає мене по плечу і скаже:

''Я побачив вас на вулиці, я не перестаю думати про вас''.

''Я божеволію від вас, я люблю вас. Ви жінка мого життя''.

'' Я хочу, щоб ви завжди були зі мною, завжди. Візьми мою руку, залишся зі мною''.

''Ти прекрасна, я хочу, щоб ти завжди була моєю''. Ось це чудово.

- Спасибі. - Дякую, до побачення.

Так добре мати вірних клієнтів. Анжело, ви знайомі з П'єром?

- Ми одного разу бачилися, так? - Так, одного разу.

П'єр веде мене в оперу. На ''Лебедине озеро''.

- Ми вже бачили його 2 або 3 рази, так? - Так.

П'єр - мисливець, а я люблю танці. Лікуйтеся, Анжело.

- До побачення. - Приємного вам вечора.

- Можна увійти? - Що ти тут робиш?

Я можу й піти, але якщо можна провести разом вечір, то чому б не сьогодні?

Міг би заздалегідь подзвонити. Хто тобі сказав, що я вільна?

- Ти вільна? - Це до нас?

- Ні, ні. - Я друг Анжели.

Зізу, це я. Приходь скоріше, Надін пішла. Так, я чекаю тебе.

- Анжело, підстрахуєш мене? - Так, звичайно.

- Я вимкну апарати. - Добре.

Як тут багато дзеркал!

Ну, я пішла.

- Ви до нас? - Ні, ні.

- Точно? А то я можу залишитися. - Ні, ні.

- До побачення, Анжело. До побачення, мсьє. - До побачення.

Коли закінчуєш?

О 9 або 9:30, не знаю, нам треба зробити епіляцію подружці Сам.

Сам? А хто це?

- Пробачте, вибач. Здрастуй, Анжело. - Привіт, Зізу. Я йду.

- Це подружка? - Бідний дивак.

- Це мені не до смаку. - Анжело, ти йдеш?

Ти не бачиш, що заважаєш?

- Як справи, Зізу? - Нічого.

Спиртом протерла? Тоді почнемо.

Це боляче? Ясно. І більше вони не виростуть?

Годі, дівчатка. Я більше не можу.

- Боляче? - Ніби частину тіла відривають. Зрозумів?

Який же ти зануда!

Та ні, просто він щасливіший за мене. Ти розумієш?

- Ти нещасний? - Ні.

Коли посміхаєшся, ти гарний. Ти мені подобаєшся.

Тому що ти знаєш мою душу.

Подзвони мені.

Дідько! Анжело, швидше!

- Ви сьогодні не дуже гарна. - І що?

Нічого, я досі люблю вас. Ніби мене щось вкусило.

У вас це ідея фікс?

- Камбала з яблуками. - Це мені.

Відбивна з часниковим соусом.

- Дякую. - Багато часнику в соусі?

- Так, запах буде. Смачного. - Я люблю, коли багато часнику.

У першої дівчини, яку я поцілував, у роті був запах цибулі.

Спочатку я був здивований, а потім зробив щеплення.

- Я тут не для того, щоб цілувати вас. - А що, це важко?

Ні, я не люблю, коли мене примушують.

Батько вчив мене: потрібно мати сміливість, щоб зізнатися дівчині в коханні.

Якщо я буду чекати вас, то поїзд може піти.

Я поки тебе не знаю, але ти мені вже набрид.

Кохання - це засіб позбавлення людини її свободи, от і все.

А тепер заспокойся. Я прийшла сюди пообідати, і крапка.

- Смачного. - Дякую.

А як ви стали... Як ти стала косметологом?

Це нікого не стосується. І я не хочу про це говорити.

А я обожнюю говорити про себе, став мені питання, а то ти не дуже допитлива.

Ну, не знаю.

Розкажи про свою наречену.

Значить так.

Вона красива. Вона дивиться на мене, як на восьме чудо світу. І це дуже приємно.

Брюнетка, але не яскрава.

У неї тонке волосся, наелектризоване. Особливо коли вона роздягається.

Я більше не сплю з нею.

У мене мігрень, вона дає мені аспірин. І я просто тримаю її в своїх обіймах.

Вона відчуває, що щось не так, але не розуміє.

Добре, що ми не живемо разом.

Їй 20 років.

Вона довіряє мені, але я не впевнений, що я саме той, хто їй потрібен.

Як шкода.

Ну, нарешті, ви змінили гнів на милість.

- Антуане, я теж не та, хто вам потрібен. - Дурниця. Я просто хочу вас, от і все.

- Не мене. - Брехуха.

Та ти що, не розумієш? Я не вірю!

Кохання робить мене дурною, хворою, злою! Це не для мене!

- Так не можна жити! - Можна!

Ну, звичайно, якщо я зустріну когось,..

...хто запросить мене на танці, в кіно, хто добре кохається.

Але любов, ревнощі, туга - ні, з цим покінчено! Покінчено назавжди!

Мені погано.

Це їжа. Все було жирним, з претензією.

- Вип'єш що-небудь перед тим, як...? - Ні, дякую. Перед тим, як що?

Знімай піджак, тут жарко.

Ні, я, мабуть, піду.

Так ти що, бігав за мною тільки для того, щоб подивитися, як я їм?

Ні, я йду. Не можу, не можу я так.

Та ні ж. Ось побачиш, ти будеш задоволений, все буде відмінно, я вмію.

Ні, я так не можу. Не можу.

Поб'ємося об заклад?

Перестань. Що ти собі думаєш?

Думаєш, я стрибну на тебе, таку п'яну, розслаблену? За кого ти мене приймаєш?

Коли ми кохатимемося, ти не будеш ні дурною, ні хворою, ні злою.

Гаразд.

У мене паморочиться голова.

Будь ласка, увімкни радіо.

До побачення, Анжело.

Бувай, придурку.

Наступного разу підемо в кіно. Це не так ризиковано.

Хто тобі сказав, що буде наступний раз?

Вчора я була у кабінці з клієнткою.

Від неї був такий запах! Якоюсь тухлою креветкою і старим пармезаном!

Такий сморід! Ну, просто жах!

Вона лягає, а я згадую, що раніше хотіла стати медсестрою, і стискаю зуби.

Я кладу їй відразу ж крем.

Починаю масажувати, але відчуваю, яка у неї в'яла шкіра.

Курва, і все це я масажую! Ця маса перекочується під пальцями.

Але що ще гірше - її прищі, у неї скрізь прищі, старі й свіжі, їх скрізь повно.

Який жах! Скрізь прищі! Це ж просто неможливо!

Так, так, так... Дівчатка, ви повинні бути більш терпимі.

Якби ви знали, що робила я, коли починала.

- Що, наприклад? - Наприклад?

Жінка хотіла зробити епіляцію в промежині, спереду і ззаду.

А оскільки я була наймолодша, то мені і довелося цим зайнятися.

Отже, вона стала рачки перед моїм носом. Нібито, так їй було зручніше.

І між кожним висмикнути волоском вона брала ''Клінекс'' і витирала анус.

І при цьому говорила мені: ''Вибачте, Надін, у мене місячні''.

Місячні?

- Здрастуйте, мадам. - Здрастуйте, у вас є крем ''Гатіно''?

- Подивіться, хто там. - Я зовсім забула.

- Всього доброго. - Бувай, сонечко.

- Вона що, нова? - Так. Норка з Тасманії. Це подарунок.

Так, я так і зрозуміла.

- До побачення, Надін. - Бувай, Марі.

- Це норка? - Так.

Чудові чайові.

- Що ви шукаєте? - Рукавички.

Вони у вашій кишені.

- Ви закохані? - Що ви! Ні, ні.

Це не так вже й потрібно. Головне, тримати чоловіка в руках. Він закоханий?

- До побачення, Надін. - До побачення, Анжело.

Вибач мені за те, що трапилося. Я не завжди така.

Мені просто протипоказане біле вино. Раніше треба було думати про це.

Але, може, я не випадково так напилася, до блювоти. Не варто було. Ось, мабуть, і все.

Набридли автовідповідачі!

Я міг би зайти до тебе тоді, але ти б мене вигнала.

- Лягайте. - Ага, ми ж з вами на "ви".

Не надто яскраве світло?

- Що будемо робити? - З вами - нічого.

Лоскотно.

Я роблю те, що ви просили.

Це рослинна емульсія.

Рослинна?

Я буду масажувати вашу ліву ногу.

Вибачте, у мене ерекція. Давайте перервемося на кілька хвилин.

Ти довела мене до такого стану, ти знаєш...

Я вам зроблю очисну маску. Так буде краще.

Так...

На автовідповідачі голос погано записався. Що там було?

Тут не змішують особисте з роботою. Тому мовчіть, добре?

Гаразд.

Здрастуйте, Надін. У вас втомлений вигляд. Багато роботи?

- Так. Ваша кабінка вільна. - Чудово. Я така бліда, Надін.

Така бліда, ви помітили? Потрібно щось робити.

Я створена для цегли, а не для мармуру, ось так.

Саманта, 20 хвилин для мадам Бюісс, з кремом.

- Це не дуже мене старить? - Ні, з ними треба спати.

Перли тьмяніють, коли їх не носять.

Ви купили це чи це вашої дружини?

- А ти як думаєш? - Вашої дружини.

- У неї ще є? - Так.

Чому ви все це робите для мене?

Я схожа на неї? Вона була маленькою брюнеткою?

Вона була блондинкою. Мого віку.

Коли вона дивилася в дзеркало у своєму кольє на шиї, їй було стільки ж років, як і тобі.

Та ж радість, та ж посмішка, що і в тебе.

Тому що вона була задоволена?

Звичайно. Знаєш, я живу в Сан-Манде, там є сад.

- Хочеш якось туди приїхати? - Не знаю. Можливо.

Мені буде дуже приємно. Я буду чекати.

Для першого разу цілком достатньо.

Скажи, Анжело, здається, ці двоє за стіною добре знають один одного, так?

По-моєму, вони зустрічаються. Може, навіть зустрінуться сьогодні увечері.

Їй не треба до нього йти, вона молода, їй 20 років. Це може бути небезпечним.

Що?

Він хоче її спокусити. Він не любить її, це ясно.

Це може погано скінчитися, потім буде занадто пізно.

- У чому справа, Анжело? - Одягайтеся, я чекаю вас біля каси.

Ще один сеанс масажу, і ваш абонемент закінчується.

- Дякую, дами. - До побачення, мсьє.

Скоро побачимося, Марі.

Дякую.

До побачення, мсьє Лашне.

До побачення, мсьє.

- Все гаразд, Марі? - Все прекрасно, все просто чудово.

Отже, повторюю ще раз: натуральні масла.

Притирання, креми, лосьйони.

- Мсьє Дюмон, як ви себе почуваєте? - Добре, прекрасно.

- Не дивно. У Анжели пальці феї. - Так, тому хочеться повторити.

Ми до ваших послуг. У нас небагато клієнтів-чоловіків, ми їх балуємо.

- У роздягальні перегоріла лампочка. - І що?

- Я не дотягнуся, щоб полагодити. - Я допоможу вам.

- Спасибі, це мило. - У моїй кабінці теж перегоріла лампочка.

- Здрастуйте! - Здрастуйте!

Надін, якщо дасте мені інструменти, я можу допомогти.

- Спасибі. - Почнемо з мене.

Ідіть у свою кабінку. Ми займемося цим. Мадам Бюісс, прошу вас.

- Ну що ж, все готово. - Дуже дякую.

- І приходьте, я зроблю вам знижку. - Дякую.

- До побачення. - До побачення, Анжело.

- До побачення. - До скорої зустрічі.

Я заплачу наступного разу. До побачення, Надін.

До побачення, мадам Бюісс.

Салон краси ''Венера'', добрий день. Не кладіть слухавку.

Марі, тебе просить до телефону мсьє Лашне.

Мені потрібно дофарбувати нігті. Скажи йому, що я постараюся прийти, запиши адресу.

Добре. Знаєте, вона зараз зайнята, дайте мені адресу, вона постарається прийти, так.

Гаразд.

Дякую. До побачення.

- Я поклала на стіл. - Спасибі.

- Важкувато. - Тобі дати мої окуляри?

- Я ще не закінчила. - А я подумала, що вже все.

Ні, ще трохи терпіння.

Так, треба додати трохи блиску. Йому сподобається.

Я можу зробити вам зачіску.

Не ворушіться.

- Підняти вгору. - Нічого, нічого. Ось так набагато краще.

- Так, так? - Розпушити.

- Ось так. - Дякую.

- І скільки все це йому коштувало? - Я не маю права вам говорити.

Скажіть.

700 франків.

Нічого собі! Який гад! Мені потрібне взуття, шуба! От чорт!

А він мені завжди дарує білизну. Вона красива, а мені холодно.

Я мрію про хутряні чобітки.

У мене немає своїх грошей, він цим користується.

- Ось ви скільки заробляєте? - Зарплата плюс чайові.

- Напевно, пристойна сума? - Це залежить від чайових.

Я не люблю працювати, і це моя драма.

Минулого тижня він хотів, щоб я була русявою.

Як я хотіла кудись поїхати з ним!

Спасибі. Вибачте. У мене зовсім немає грошей на чайові.

- Нічого страшного. - Вибачте.

- До побачення. - Щасти.

Щасти.

Так, їй пасував би русявий колір.

Я закохана, ти знаєш?

Він блондин, але очі не блакитні. Він такий чуттєвий. Ти мене слухаєш?

Твоя проблема в тому, що тебе не цікавлять інші.

- Добрий вечір. - Добрий вечір.

- Ви завжди все вмочаєте в каву? - А вас це цікавить?

Це не банально, і ви красиві.

Я знав раніше жінку, яка вмочала ковбасу і навіть камамбер в каву.

Вона це робила 2 рази на день і казала, що від цього краще виглядає.

Але яйця - такого я не бачив ніколи. Ви вже повірте мені.

- Холодно. - Тебе шукають.

Та ну?

- Здрастуйте! - Здрастуйте!

- Увечері ви вільні? - Ви - це Анжела чи ми обидві? Я пожартувала.

Ні, чудово. Ходімо втрьох. Марі вже пішла.

- Сан-Манде - це поруч з Вінсен? - Так. Що це за шум?

Це кам'яний блок, я вранці взяв його в кар'єрі.

- Ясно. - Ясно?

Тобі що, не цікаве моє життя, чим я займаюся?

- Зараз - так. - Так?

Отже, я скульптор.

І зараз я працюю над вівтарем у церкві, вона в Пуатьє. Ось моє замовлення.

Пуатьє?

- Ось вона. - Хто?

Марі.

Так дивно, там наче все в імлі.

- Що він робить, душить її? - Та ні.

Обережно.

- Дерево сире, це пройде. - Мені не холодно.

Як мені вам віддячити?

Я ні про що не прошу. Ти прийшла, і це вже багато.

Я хочу більшого.

Іди сюди.

Дозволь мені.

- З Новим Роком! - Послухай. Ось так.

- Здрастуйте, Надін. - Здрастуйте, Еліен.

Мені потрібне ваше мигдальне молочко для зняття косметики, не дуже дороге, на подарунок.

- Зараз все буде. Хочете шампанського? - Із задоволенням.

Проходьте в роздягальню.

- Здрастуйте! - Здрастуйте!

Я вип'ю з вами. Я так втомилася. Дякую, Анжело.

Давай швидше, а то пропустиш свій поїзд.

Під час різдвяних свят ми, комерсанти, відчуваємо себе,..

...як після битви в ліжку - збентеженими, але гордими.

Це подарунки для тіточок?

Я звільнила секретарку, не можу утримувати її. У цьому році справи кепські. А у вас, Надін?

Нічого. Поскаржитися не можу.

Анжело, подайте мені печиво, будь ласка.

Дякую. А що ви робите на свята?

Я їду в Оксер до батьків і нареченого. Треба поспішати на автобус, а то спізнюся.

І ти поквапся, а то теж запізнишся. Ну, гаразд, бувай.

- І куди ви їдете? - До моїх тіток в Пуатьє.

Ви з Пуатьє? А я з Периго.

- Саманто, до телефону! - З Різдвом, Надін!

До побачення, Марі!

Бажаю вам гарного Різдва. Запишіть це на мій рахунок.

Ми вже говорили: якщо я сказала ''ні'' - значить ні.

В усякому разі, я не люблю устриць. Ти мене дістав! Будь здоровий!

Я теж не люблю устриць, вони ворушаться в лимонному соці, це огидно.

А от і вони!

- Добрий вечір. - Добрий вечір.

- Анжело, це мої хлопчики. - Добрий вечір.

П'єр проводить свята зі своїми синами, а я - зі своїми.

Вони поведуть мене в Лідо, обожнюю це пір'я і довгі ніжки.

- Ну, біжіть, я все зроблю з Самантою. - До побачення.

Саманто, що ви робите? Ви зачините?

- Зачините? - Так, я зачиню.

Гарного вам свята.

Знаєте, іноді ви буваєте неприємною.

Взаємно.

- До побачення, Надін. - До побачення.

Чого витріщився?

Відразу ж за стіл, шампанське і закуски на столі.

- Погано виглядаєш, ти не хвора? - Просто застуда.

Коли побачиш, що ми тобі приготували, все відразу пройде.

Це точно. Сідай.

Я тільки покладу мої подарунки.

О, ля, ля. Шкода, що я не дуже хочу їсти.

Ти приїжджаєш до нас на Різдво і кажеш, що не хочеш їсти. Знущаєшся?

Заспокойся, апетит прийде під час їжі.

Ти знаєш, Маріз готувала це 2 дні. Бараняча вирізка.

Чудово!

Давай твою склянку.

Дякую.

- Лідо, будеш? - Так.

- Ось, спробуй, це я зробила. - Дякую.

- Маріз, хочеш? - Звичайно.

Як смачно.

Це ж треба. Побачиш, все буде смачно.

- Ти їж і розповідай. - Можеш говорити з повним ротом, ми ж свої.

- У мене все те ж саме. - З твоїм салоном все зрозуміло.

Стара шкіра залишається старою шкірою.

А взагалі? Адже це Париж. З якими людьми ти знайома?

З тих, хто знає Ширака, Тубона, Жоспена?

- Ні. - А Шарля Азнавура?

Досить, я знала одну жінку, яка була знайома з Жоржем Декреером.

Ось як?

- Хочеш копченої шинки? - Так.

- А ти, Лідо? - Пізніше.

Скажи, а тебе є залицяльник?

- Не зовсім. - Це вже щось.

Ну, що ви про це знаєте? У цьому домі ніколи не було чоловіка.

Ти нас ображаєш. Якщо ми сестри, то це ще не означає, що ми не дивимося на чоловіків.

- Ще й як. - Чоловіки нас дуже цікавлять.

І навпаки.

Пам'ятаєш Жамбе - того, хто працює в мерії? Мені варто тільки пальцем клацнути.

Коли ти його востаннє бачила?

Ми нещодавно зіткнулися на вулиці, він був такий схвильований, що навіть впав.

Може, це ти зіштовхнула його, що він тобі сказав?

Котра година?

12:10. Ні, падаючи, він кинув на мене такий погляд.

Піду прогуляюся.

А потім поїм баранини.

Пробач, а він не запропонував тобі переспати з ним?

Анжела? Анжела Піана, не може бути.

Так, Жоель, добрий вечір.

- З Різдвом тебе. - Так.

- Тепер ти віриш у Бога? Сигарету? - Ні, дякую.

- Значить, ти повернулася в Пуатьє. - Здається, там, усередині, щось змінилося.

Начебто. Там реставрація, нічого не видно. У будь-якому випадку, основне не змінилося.

- Ходімо подивимося. - Ні, іншим разом.

- Почекай, а як там Жак? Ти з ним бачишся? - Рідко, він багато подорожує.

- Подорожує? Ну, як завжди. - Навряд чи він коли-небудь зміниться.

- Я не хотів тебе бентежити. - Мені пора.

- Почекай, зараз вийде Мартен. - Іншим разом, бувай.

Анжела Піана.

Добрий вечір, це Анжела. Я в Пуатьє. Не люблю автовідповідачі.

Зрозуміло, що тебе нема, сьогодні Різдво, і ти вдома, як всі.

Я повернуся післязавтра, мені потрібно на роботу.

Я просто хотіла привітати тебе з Різдвом. Вітаю тебе.

Ну, годі. Гарного тобі Різдва.

Так?

Я не встигла купити квітів, у мене лише півгодини.

- Як справи? - Нічого.

Мені так промили шлунок, що я весь час хочу їсти.

- А тобі хіба можна їсти? - Так, мені подобається лікарняна їжа.

- Вона нейтральна і заспокоює. - Я принесу тобі тістечок.

Що ти випила?

Мені завжди сумно, коли настають свята.

Я попросила у мадам Бюісс транквілізаторів, і ось.

Це як шоколад - почнеш з одної, а кінчається всій коробкою.

- І ти все проковтнула? - Майже.

За що тепер і розплачуюся.

- Коли тебе виписують? - Я не поспішаю.

Не бачити Надін якийсь час - для мене це свято.

Вона знайшла тобі заміну на кілька днів.

За неї я не хвилююся.

Знаєш, вона хоче відкрити ще один салон.

Він буде називатися ''Піднесена Афродіта''. І не боїться.

Здраствуйте. Я доктор Фремон. Я замінюю доктора Бомселя.

Я пішла. Ще повернуся. Тобі щось потрібно?

Шампунь, блиск для губ і помада.

- Я бачу, вам краще. - Я ще не здорова.

Ви не зобов'язані постійно говорити.

Клієнтки приходять сюди розслабитися і навіть відпочити, розумієте?

Ви мене розумієте?

Але я люблю, коли зі мною говорять, мене це розслабляє.

- Евелін! - Так?

- Це ви зробили? - Тут був безлад, я подумала...

Більше не думайте. Тут не складають все за кольором, тільки за призначенням.

Цим займеться Анжела. Вона досвідчена.

Складати за кольором більш привабливо і вигідно, але вирішувати вам.

Анжело, поспішіть, вас чекає клієнтка в кабінці.

- Мені ніхто не дзвонив? - Ні.

- Здрастуйте, Надін. - На масаж нікого не було?

- Ні. Здрастуйте, мадам Ланжвен. - Мені потрібно бути у вас 31-го числа о 19:30.

Бачте, я йду на новорічний маскарад.

- Здрастуйте! - Здрастуйте!

У мене кон'юнктивіт.

Я приглушу світло.

Лягайте на живіт.

Я подивилася там креми, вони хороші?

Вам вони не потрібні. У вас шкіра немовляти.

Це я для мами питаю. А чим ви користуєтеся?

У мене немає часу займатися собою.

Так, лягайте.

Як же ви напружені! У вас скрізь вузли, у вас електрична шкіра. Що трапилося?

Мені погано.

Неприємності. Я задихаюся. Постійно.

Це ми виправимо.

- Розслабтеся. - Ви це всім говорите?

У мене не виходить.

Мені погано, розумієте?

Він хоче все кинути до біса заради того, щоб переспати із старою.

Я хочу померти.

- Ви вважаєте мене божевільною? - Ні, зовсім ні.

Я його так люблю.

Лягайте набік. Схрестіть руки, ноги теж.

Знаєте, коли когось любиш, здатний на все.

Я знаю.

- Це мене? - Ні, це мадам Рондес.

Я думаю, що він мене ще трохи любить.

Звичайно, звичайно.

Знаєте, здається, що все скінчено, що цього ніколи більше не буде.

А потім усе повертається. Поступово. Життя довге.

Може, у великих магазинах? Ні, я більше не продаю бразильський сліп.

Та ні, розумієте, це не для нашого клімату. Багато клієнток мені це говорили.

Нема за що. До побачення.

Якщо хочеш, дам тобі поносити.

Від хутра я чхаю. Біжи, тебе чекають.

Марі, приходьте завтра раненько. Мені потрібно з вами поговорити.

Звичайно, всього доброго.

- До побачення. - До побачення.

Міг би й зовні почекати.

- Котра година? - Уже за чверть сьома.

Боже, мені потрібно бігти в "Афродіту". Анжело, дайте мені моє манто.

- Афродіта - гарна назва. Афродіта... - Так, так, так.

Анжело, домовтеся з Евелін про закриття салону.

Так, не хвилюйтеся, можете йти.

Якщо нікого не буде, зачиняйте о 7:00.

Так, не хвилюйтеся, я сьогодні не поспішаю.

- До побачення. - До побачення.

- Хочеш, я залишуся з тобою? - Ні, не варто, спасибі.

- Ну, тоді до побачення. - Бувай.

Ти могла б повторити твоє ''я тебе кохаю''?

Що?

- Що ти сказав? - Я кажу...

Я кажу, що зрозумів: тебе не треба боятися, я в тобі не помиляюся.

- Анжело? - Що?

Я кинув свою наречену. Ми багато плакали.

- Я зараз вийду, нічого не чую. - Ні, ти чуєш.

У тебе є що-небудь випити?

Може, віскі залишилося. У шафі ліворуч.

Підемо краще на вулицю, вип'ємо чого-небудь.

- Що таке? - Ну і гардероб, немає сукні з позолотою.

А навіщо мені сукня з позолотою?

Тому що вона тобі б дуже пасувала.

Був би у мене рулон тканини, я б пошив її тобі.

- Ти вмієш шити? - Ні.

Ти можеш мені ще раз сказати, що кохаєш мене, не роздумуючи?

- Як там? - Ще 5 хвилин.

Я бачу все: якості, недоліки, те, що він колись мене покине.

Я закриваюся, я захищаюся, це ж природно, так?

- Так, так. - З Антуаном я нічого не бачила.

Все було неясно. І я раптом пішла з ним.

А сьогодні я побачила те, що побачила, - як він буде зраджувати мене.

Він як Жак.

Він буде говорити мені про свою свободу. І ще він занадто багато посміхається.

Можна ще вашого вина?

Я так хотіла вбити Жака.

Але, знаєте, в цьому не тільки моя вина.

Якби він не став хапатися за револьвер, він би не вистрілив.

- Я знаю. ви вже говорили це. - Так, я заплуталася.

Так мені і треба.

- Я говорила вам про його наречену? - Так, так.

Він сказав мені, що кинув її, але це неправда, вона весь час поруч.

Хіба можна любити відразу двох?

Не знаю.

Якби ви знали, яка я нещасна. Я хочу померти.

Послухайте, ми йдемо чи не йдемо?

А що, хіба не можна поговорити трішки?

Так, але ти вже годину говориш, їси. Ось я і подумав, що, може...

І що? Я втомилася.

Ти думаєш, що клацнеш пальцями і просто так відразу вкладеш мене?

- Гаразд, я йду. - Тим краще.

У будь-якому разі, я не доїла десерт.

- Дякую, до побачення, мадам. - До побачення, мадам.

Знову немає цього подарункового набору! Ну, і де ж він? Хто забув зробити замовлення?

Звичайно, я! Тут все забуваю тільки я!

Я не прошу вас виливати душу, я ставлю запитання.

А знаєте, що в мене на душі? Мені набридло працювати тут!

Ви авторитарна і дурна! Ви всього лише комерсантка!

Ви проводите весь свій час, підраховуючи баночки і зразки!

Ви хоч знаєте, що у мене є диплом медсестри? Я повертаюся працювати в клініку!

Тому що там хоча б немає такої пихатості! 1-го січня мене вже не буде!

Так, вівтар встановили вчора. Єпископ освятив його, це було приголомшливо.

Він надів щось подібне до фартуха, великий фартух, як у м'ясників.

І почав натирати вівтар святим маслом. Кожен сантиметр. З глузду з'їхати.

Це зайняло багато часу.

У церкві ніхто не розмовляв. Стояла абсолютна тиша.

Після цього він знову надів свою ризу і почав з благословення.

А в повітрі відчувалася вічність.

В чому справа? Я призначаю побачення, а ти не приходиш. Хіба так можна?

Скажи, будь ласка, а що сталося? Щось серйозне?

Я провела цю ніч з чоловіком. І мені сподобалося.

З ним я проведу і новорічну ніч. Дай мені сказати.

Ні, і ти ніколи не будеш сильно любити мене, і я тебе не люблю по-справжньому.

Я тобі не вірю, ти брешеш. Зрештою, це моє право.

Дай мені спокій. Ні, я не прийду. І ще, ти смішний у цій краватці.

- Твій старий тебе відвіз до себе? - Так. А ти вважаєш його старим?

Трохи. Але я не моралістка, мені плювати. Ви подобаєтеся один одному, а це головне.

Я думаю, це сексуально.

А мене це не стосується, зайчику. Покажися. Ти прекрасна. Іди.

- Анжело, я забіжу якось цими днями. - Добре.

Перестань скиглити і заходь в лікарню, там повно лікарів.

А ти не забувай дзвонити. До скорої зустрічі.

Ви вважаєте, що я схожа на новорічну ялинку?

- Я нічого не сказала. - Це ще гірше.

До побачення, Надін, і не ображайтеся.

Ви знаєте, що в лікарнях не можна курити?

Ні, але там можна колотися.

З Новим роком.

І побільше вам клієнтів.

Успіху вам.

До побачення, Надін. З Новим роком.

Вітати рано, Марі, - це погана прикмета.

- Ви до нас? - Мені вже все зробили.

- Анжела тут? - Анжела закінчує. Вже пізно.

Ми зачиняємося.

Боже мій, Анжело, мені час іти! Мій пароплав рушає о 8:30!

- Ви зачините? - Так, усього найкращого, Надін!

- Анжело, до вас прийшли, я тікаю! - Так, добре! До побачення!

- До побачення, мсьє. - До побачення.

А-а, це ти. Ти рано.

Мені передали твоє повідомлення, у мене мало часу.

Зажди.

- Все добре? - Так, все нормально.

Мені хочеться разом провести новорічну ніч. І навіть більшого, якщо хочеш.

Може, почнемо з того, що знімемо номер?

А то ми весь час губимося. То тебе немає, то я працюю весь день.

Ось так раптом?

Ти давно мені це говориш, ось я і подумала.

Анжело, ти ж мене знаєш, я жартував.

Я тебе образив? Вибач, я не хотів.

І до того ж я зустрів одну жінку, вона мені дуже подобається.

Мені потрібно купити їй подарунок, скоро все зачиниться.

Тут є все, що тобі потрібно.

Яка вона?

30 років. Блондинка, ніжна, повненька. Закохана.

Можу запропонувати денний крем "Модерато" для очищення шкіри.

Це дуже важливо. Шкіра - це здоров'я.

Ця жінка не так зациклена на своїй зовнішності.

Можу запропонувати тільки це.

Може, шийну хустку у магазині поруч.

А що ти будеш робити в святкову ніч?

Не хвилюйся, зі мною все буде добре.

Чому ти завжди говориш не те, що думаєш?

Дякую, Анжело. Як ви думаєте, я легко знайду таксі?

Навряд чи.

Таксі!

- Це ви проведете сьогодні вечір з Анжелою? - Що?

Ви переспите з нею, а потім знову нічого не буде.

У будь-якому разі, облиште. Або ви її покинете, або я наб'ю вам писок.

- Тут і бити-то нічого. - Ви думаєте, мене це зупинить?

Залиште мені її на один вечір, а потім нехай вона сама вирішує.

- Вона вперта. - І що?

Та ні, нічого. Не знаю. Ідіть. Але вона уперта.

- Анжело, у мене є дещо для тебе. - Ні.

Прошу тебе, це сюрприз.

- Ну, як? - Ого! Це оригінально!

- Клер! - Облиш мене! Я тебе ненавиджу!

переклад: Орися aka antusyrzhuk