Original subtitles

Дівчата, ідіть!

- Все гаразд, Памело? - Так, але одна завжди спізнюється.

Там дівчата, це недобре.

Скажи... Твоє зважування завтра...

Лєа, вчора ввечері ти була чудовою.

- 10 хвилин? - Добре.

ГЕРОЙ СІМ'Ї

Я казала більше гнучкості в руках. Ми ж не вішалки. Дівчата, дякую!

Добрий вечір. Пані та панове,

я вас прошу

гарно привітати...

Леа О'Конор.

Добрий вечір.

Маленька порада, облиш. Це авантюристка, ти зараз побачиш.

Я також авантюрист.

Ти мене бачив?

Ти не бачив мене?

Шкода.

Я змінився. ''Томат-акробат''. Він діє добряче. Все йде гаразд.

Це добре, ти прогресуєш. Ти мав рацію.

Якщо перестаєш рухатись, це як акула, ти - мрець.

До речі, новий номер телефона Ніно та його е-mаіІ.

Ти мені його вже давав.

Ти йому дзвонив?

Коли я йому телефоную, мені здається, що він душиться на тому кінці дрота.

Зателефонуй до нього, коли в тебе буде бажання.

Добре, я спробую. Я пообіцяв Леі, що подивлюся фінал її виступу.

Вона наполягала.

Я приєднаюсь до тебе.

Я стомився, Нікі.

Ти зачиниш?

Я ж кожного вечора зачиняю!

Побачимось завтра, еге ж?

- Ти береш машину? - Ні, ти візми.

Я хочу пройтись.

ВЛАКИТНИЙ ПАПУГА

Ти знаєш як це складно, тим більше, коли ми розлучуємось. Це якийсь бред.

Якщо я не буду в Калінінграді через тиждень, я втрачу цю дитину!

Так, але послухай! Послухай!

Добрий день, в тебе все гаразд? Послухай. Скільки це можна товкти?

''Усиновлення, смуга перешкод: Маріанна це зробила для вас''.

Ти за це заплатиш.

- Ти ж була згодна все анулювати. - Я ніколи не була згодна на це.

Стефані...

анулюй зустріч, замов столика в Сьогуні і зроби мені чашку кави.

Я казала, що тут повинен бути лама.

Ти приніс мені підписати цей папір?

Тобі що, важко? Чому ти позбавляєш мене цього?

Тому що я не можу. Це неможливо. Я не можу цього зробити через Веро.

А що Веро? Її не можна турбувати, у неї складний період? Відненька...

Ні, вона вагітна.

Веро вагітна. Від мене.

Між нами все скінчилося не тому, що ти не можеш мати дітей.

Згодна.

Алло!

Так...

- Це твій батько... - Нормально.

Здається, щось трапилось.

Чого ти хочеш?

Маріанно, твій хрещений помер.

- Не рухайся... відкрий око. - Обережно, обережно.

- Готово! - Ця твоя штуковина пече.

- Слабак. Ходи, зробимо друге. - Ні, послухай, я спізнююсь.

Ходи сюди, ми не закінчили. От дурень.

Це зробить твоє око ясним. Це супер! Особисто мені подобається!

Відповідай!

Ні, сьогодні в мене немає бажання розмовляти.

''Привіт! Ви потрапили до Ніно. Ви можете залишити повідомлення.''

Габріель...

Твій хрещений... Твій хрещений помер.

Це хто?

Мій батько.

Завтра - інший день

інший поворот...

''Кролик у капелюсі''.

Кролик у капелюсі.

Ні ти поки що зачекай тут. Це краще.

Ти спав трохи?

Ти сама?

Антуан в машині. Він зволів залишити нас удвох.

Ти не їздила по дітей?

В мене було замало часу.

Він там?

Ти хочеш його побачити?

Як ти його вдягнув?

В ''Мою маленьку витівку''.

Ніно?

Це я...

Маріанна.

- Може все ж таки поцілуємось? - Так, авжеж.

Ти з Парижу?

Ти з рейсу...?

Я бачила тебе у літаку, але не була впевнена, що це ти.

- Во ти скажено схуд. - 14 кіло.

Нікі хотів приїхати,

але йому довелося залишитися, аби покласти його до труни.

- Як справи, дорога? - Добрий день, мамо.

- Ніно... - Добрий день, Сімоне.

Якось мені дивно бачити вас удвох.

Габріель...

Я знав вас тільки зі слів близьких,

але я відчуваю, що ви були багатою, різнобічною

та шляхетною особистістю.

Володар ночі, цар перук,

для багатьох ви були батьком...

У віці восьми років,

Габріель сам перетнув окуповану Францію,

аби нарешті знайти притулок тут, у Ніцці,

в однієї сердешної жінки, Мадлени.

Це був початок великої пригоди його життя...

Пригода Влакитного Папуги.

В 70 років не йдуть купатися опівночі в березні.

Я не повірю цьому ані на секунду. Цього не може бути.

Не тепер, Маріанно.

Це твоя ідея, з цим равіном?

Треба було аби хтось сказав що-небудь. Не кликати ж ченця.

Що? Ченця? Ти хотів сказати священника?

- Так... Габріель хотів равіна. - Він тобі казав про це?

- А твоя мати? - Що, моя мати?

- Ти її попередив? - А може ти повинен був зробити це?

Я не телефонуватиму першим.

Габріель мертвий, а ти... Минуло 23 роки... От гидота!

Все гаразд ''моя трояндочко''?

Ай, послухай-но!

А твій чоловік?

- Ах, знаєш, його тут немає. - Нікі...

Якщо можна - удвох.

Він завжди зі мною. Ніколи не знаєш, кого тут побачиш. Я охоронець.

З Сімоною, будь ласка.

Це Вас не дратує? Ви можете зробити фото, будь ласка?

Дякую.

Коли я був малим, щовечора, я прилипав до екрана.

''Інший день, інший поворот, кролик у капелюсі''.

Готово.

Ще один дубль.

Я повернуся по-іншому. Я добре виглядав?

Ти не бажаєш піти до них? Це буде гарне сімейне фото.

Ще чого, вони без костюмів!

Дякую!

- Ви дозволите? Я хочу маленький... - Так, авжеж.

- Як ваше ім'я? - Крістіан.

І все так раптово скінчилося. Чому ви припинили випуски?

Політика.

- О котрій твій літак? - О 18.10. В мене важлива зустріч.

Ви не можете виїхати сьогодні. Ранком у нас зустріч у нотаріуса.

- О ні, для мене це дуже складно. - Я й так зашиваюсь!

В мене зустрічі, чому ти нас не попередив?

Це Сімона повинна була... Ти хіба їх не попередила?

Вибору немає. Остання воля Габріеля, в кінці кінців...

Леа, зачекай!

Треба якось влаштуватись. Вудемо разом. Це не так часто буває.

В мене нічого немає з собою. Де ми будемо спати?

У ваших кімнатах, у Габріеля. Я вам постелила.

Вудь ласка, могила пана Стерна.

- Вони тільки-но пішли. - Так, я знаю.

В кінці алеї, там.

42 роки разом. Якщо закриють клуб, я також перестану існувати.

Я приєднаюсь до Габріеля де б він не був.

В цьому клубі моє життя. Як Памела...

коли їй почав підпирати вік, вона від Крейзі

швиденько повернулась до нас.

Ніно, чи ти не хочеш мені допомогти? Дякую.

Це зі спеціального сорту винограду, вирощеного на вапняку. Вез сірки.

Від нього голова не болить. Саме це й потрібно, правда?

Зачекай, Сімоне, подивись, будь-ласка, хто це.

Мама, мобільний.

- Номер невизначений. - Тоді скинь.

Ти хочеш мені довести, що ти ще більш некомпетентний, ніж я вважала?

Антуан, перевірь тепературу в теплиці. Там проблеми з термостатом.

Це можна і завтра. Закінчить без мене, майже все готово.

Якщо це недостатньо перуанське, зробіть знімок,

помістіть позаду ламу, ось і все.

В усякому разі, це повинно пройти...

Так собі, Катрін це зробить вручну, для наступного номера.

Я вам надійшлю статтю ввечері.

Жером...

Добре, ні, нічого, дякую, бувай.

Який негідник!

Діти, ви мені допоможете?

Якби це бачив Габріель!

Ніно, ти такий гарний, стрункий...

Вудьте ввічливими з вашим батьком, ви знаєте, він у повному розпачі.

- Дякую. - Нема за що.

Я вертаюсь.

Привіт, діти? Ви знайомі?

Не турбуйтеся. В усякому разі до завтра.

Я не знаю, що вирішив Габріель, але

що б там не було, я вас не кину.

Габріель був батьком для мене... Я хочу бути батьком для вас. Ні?

Побачимо це завтра. Хто ця блондинка?

Леа? Вона дивовижна, чи не так?

І це ви ще не чули, як вона співає.

Це зірка...

Габріель це відчував. Вона працює у Папузі вже місяць.

Вона співала з великими: Сушон,

Нана Мушкурі, Адамо...

І голос Сибілли, і актінія з мультфільму - це вона.

Габріель не залишив тобі листа? Ти щось розумієш?

- Вибачте мене... - Леа...

- Це мої діти: Маріанна... - Дуже приємно.

і Ніно.

Якщо у вас виникнуть прблеми з податками, не соромтесь.

Ви будете дуже задоволені знайомством з Ніно. Він фінінспектор.

Та ні, я просто проходив практику в держказначействі, 10 років тому.

Зараз я займаюсь подібними речами. Я бухгалтер-експерт.

Так, це також гарна професія.

Мені дуже шкода, але я мушу іти. Я співаю о четвертій годині.

- Я вас проведу. - Не треба, залишайтеся з родиною.

Ні, я все ж таки вас проведу. Я буду через 20 хвилин, добре?

Ходімо, я проведу.

З цією актінією він не схожий на людину у розпачі.

Мені було 15 років, братові Полю - 4. Ми приїхали з Орану.

Ми поселилися в одного дядька, який жив біля Влакитного Папуги.

Кожного вечора, виходячи зі школи, я проходив повз нього.

Я бачив дівчат, що заходили туди, я бачив світло, яке там світилося.

Це тягнуло мене як магніт.

Так що одного дня, я зібрав всю свою сміливість і увійшов.

І там я побачив Габріеля. Він спитав мене: ''Що ти тут хочеш?''

Я сказав: ''Я шукаю роботу'', а він прямо завив від сміху.

Він став моїм батьком, або моїм старшим братом, як хочете...

Вашим коханцем?

Ні. Він любив тільки жінок. Все життя він любив тільки жінок.

Мабуть тому він одягав жіноче плаття.

Гадаю, що так. Аби їх возвеличити.

В усякому разі, всьому, що я вмію, навчив мене він.

Сімона - це мати ваших дітей?

Мати Маріани. Мати Ніно - інша жінка. Вона не приїхала.

Вже 12 років, як я знову влаштувався у Габріеля.

Потрібний був один новий погляд, аби відчути прилив бадьорості.

Коли ти відомий, це дуже допомагає.

Але я буду продовжувати. Нічого не зміниться.

Я хотів вам сказати, може можна було б спробувати...

спробувати зустрічатись...

Обідати разом, якщо ви хочете звичайно.

Так, можна спробувати. Завтра, на пляжі?

Добре, згоден. Так, дуже добре.

Я повинна йти.

Моя публіка чекає на мене.

Повинен був прийти кондитер. Де він?

Не турбуйся. З ним розрахувались.

Скільки я вам винен? Тримай.

- До завтра. - Ти не спатимеш тут?

Тоді може підемо всі у ресторан? Я вас запрошую до Вінсента.

Папа, я розмістилася нагорі. Мені потрібно закінчити статтю.

Я зроблю тобі щось поїсти?

Ні, дякую.

Не так часто моя маленька зі мною.

Скажи, тобі не здається, що Ніно трохи... занадто байдужий?

Психоаналіз робить людей трохи відчуженими.

Іди швиденько, він тебе чекає.

- Ти також ідеш? - Він стомився.

Він скористається таксі...

Тоді побачимось пізніше.

Це я.

Я тобі заважаю?

Ні, не треба було, мамо. Я зовсім не хочу їсти.

Мені потрібно закінчити статтю. Завтра до друку.

Це спецільна стаття, присвячена Південній Америці.

Папа там?

Він вийшов. Він не сказав мені куди.

Він давно живе тут?

Два роки. Габріель його надихнув на це.

- Чому ти стаєш в позу? - Зовсім я не стаю.

Так, так. Стаєш...

''Папа був у скрутному становищі і попросив Габріеля допомогти.''

Навпаки, це Габріель попросив його прийти.

Він був щасливий, що Нікі прийшов. Він був йому потрібний.

Якщо ти наполягаєш, ми поговоримо про це, але пізніше.

Мені дійсно потрібно закінчити.

Холера, треба знайти гарні епітети для танго, каіперінії та мачу пічу.

А твій брат, він не стає в позу?

Ти бачила, він бродить по дому як статуя Командора?

Знаєш, я з ним не настільки знайома. Може він завжди такий.

Відний...

Ти бачила його останнім часом?

Габріеля?

Час від часу.

Ви з Джеромом дійсно спробували всі техніки?

Во перш ніж усиновлювати...

- Послухай мене. - Це вище моїх сил.

Залиште нарешті всі ваші турботи,

ваш смуток з будь-якої причини,

зверніться обличчям

до радощів життя.

Якщо ви були у скруті,

залиште її за дверима.

- Фабріс, вернешся - набери мене. - Дозволь увійти...

- Цілую тебе. - ...тільки радощам життя.

Радість - чиста, як в дитинстві,

Небо - таке блакитне.

Наречений, який чекає

цього чарівного моменту,

Коли, спокійний і сповнений надії,

з веселим серцем, він зможе

відкрити

найбільшу радість життя.

Мамо, сьогодні поховали Габріеля. Від тебе немає новин.

Ти отримала моє повідомлення? Зателефонуй мені, я тебе цілую.

Перш за все, я хочу висловити вам своє співчуття

в зв'язку з втратою вашого... вашого...

Габріеля.

І я хотіла б додати особисто,

що вважаю смерть містера Стерна

величезною втратою для світу музики.

А зараз, якщо ви не проти, ми перейдемо до заповіту,

якому передує текст особистого характеру,

адресований містером Стерном вам чотирьом.

''Ну ось, мої діти, сталося.

Якщо ви читаєте цього листа, то ви нарешті зібралися разом,

і я щасливий, бо це моє найсильніше бажання.

Нікі...

Ти - любов і ніжність мого життя,

одночасно мій брат і мій син.

Все, що я робив протягом 40 років, я розділяв з тобою.

І в глибині мого серця,

все що я маю - це ти. Ти це знаєш.

Сімона... Години, проведені поруч з тобою -

це мої найкращі спогади.

Особливо, пам'ятаю, як ми сміялися!

Ніно та Маріанна...

Ви часто приходили до мене

в моменти сумніву або труднощів.

Ви довіряли мені. Дякую.

Я також довіряю вам.

А тепер, я повинен бути більш офіційним.

Я, що нижче підписався, Габріель Стерн,

заповідаю Сімоні Гарсії

мою колекцію сценічних костюмів,

що включає 163 плаття та комбінації,

97 пар взуття,

а також всю мою біжутерію та жіночі...

аксесуари.

Пану Жозефу Вензалему,

що має також ім'я Нікі Гадзіні,

я цілком заповідаю мій чоловічий гардероб

та мою колекцію запонок.

Я заповідаю цілком і повністю

залишок мого майна,

що включає Влакитного Папугу,

мій маєток "Мімози",

моїм хрещеникам,

Ніно Мірмон Вензалем

та Маріанні Дезеї, народженій Вензалем.''

Ну ось...

Ну ось, ви і у себе.

Ключі від кабінету Габріеля. Дозволяю туди зайти. Дорогу знаєш.

Оглянете все хазяйським оком, а потім... зробите все, що схочете.

Ідіть, будьте люб'язні. В мене зустріч і я вже спізнююсь.

В усякому разі, відкрийте сьогодні. Це те, що я вам раджу.

Моя історія - це історія кохання.

Мій жаль - це жаль двох сердець.

Роман, яких багато, роман, який міг би бути вашим,

людини звідси чи здалеку.

Це вогонь, який горить не згасаючи,

це сон, який сниться наяву,

як дерево, яке піднімається,

сповнене сили та ніжності,

до дня, що приходить...

- Це історія вічного кохання... - Пані Мірмон?

- Хто дає все добро і все зло... - Дякую.

- Нікі, Нікі... - З часом від цього втомлюється...

і, як то кажуть: ''До побачення!''

З жахливими вечорами

і чудовими ранками.

Нікі, я знаю, що ти там. Я тебе бачила.

Нікі, зажди. Нікі, я не з'їм тебе.

- Ой, ти мене налякав. - З'явитися, щезнути, оп-ля.

Я не боюся, що ти мене з'їси, але я не маю бажання тебе бачити.

Можна надати одне одному 5 хвилин, аби поговорити про Ніно?

У мене літак.

Можна подумати, що вони тебе захищають.

Тобі здається, що це смішно? Це не смішно. Це принизливо.

Принизливо у відношенні до всіх. До працівників, до моєї публіки.

Твоя публіка? Ну, подай петицію.

Я відчував, що ти неподалік.

Ти відчуваєш це зараз, коли я на узбережжі.

Це трохи дивно. Неначе старий собака.

Ти добре виглядаєш.

Ти мене впізнав, це вже добрий знак.

А Сімона?

Я думала, що вона приїде першою, в сльозах,

готова винести весь жаль світу на своїх плечах.

Вона дуже співчуває, це так.

Це для тебе складно розуміти інших.

Ти маєш скоріше схильність прогулюватись із кинджалом в руці,

очікуючи гарного момента, аби засадити мені його в спину.

Послухай, минуло 25 років. І потім, ти заслуговував на маленьку кару.

Я нічого не вигадала. Саме ти купив для своєї публіки, саме своєї,

апартаменти, яких не існувало... Влакитна мрія, як ти казав.

Мене обдурили. І ти знаєш це. Скористалися моїм ім'ям.

Але коли ти свідчила проти мене, Алісо, ти розорила мене.

Ти сам себе розорив.

З тебе такий бізнесмен, як з мене мажоретка.

Я вибачалась двадцять разів.

Тебе вже викинули з телебачення, але я зарано потирала руки.

Ти не відповідав на мої листи.

Ти настроїв Габріеля проти мене.

В цьому не було потреби. Габріель добре розбирався в людях.

Справді? А твоє подвійне життя, Це його не бентежило?

Я переспав із Сімоною лише одного разу.

І одразу влучив у яблучко!

Ти спізнишся на свій літак.

Твоя кар'єра - це я, ти це знаєш. Колись я бачила статтю про тебе.

В Магікусі?

Гадаю, це була стаття про колишніх знаменитостей.

Ні, про тих, що повернулися на сцену!

- Добрий день, пані Мірмон? - Так.

- Я більше не потрапляю у пробки. - Візьміть вашу каску.

Добре, бувай, не будемо тягти це все аж до могили.

На все добре.

Ти в мене нічого не питаєш?

- Відносно чого? - Відносно цього ранку, нотаріуса.

Якщо ти хочеш щось сказати, ти можеш це робити.

Не потрібно чекати від мене зеленого світла.

Він все залишив дітям. Все.

Я не знаю, що вони робитимуть.

А ти?

А я отримала плаття.

Це добре, але невдовзі в тебе будуть проблеми з місцем.

Я би хотіла розпочати все з нуля.

ВИ ЧУДОВИЙ, НІКІ. Я ВАС ЛЮВЛЮ. НЕ ЗМІНЮЙТЕСЬ.

Це один диск...

Це одна байка...

- Ніно, це ти поставив? - Це одна дуже добра історія...

- Вимкни будь-ласка! - Це один диск...

- Це один жест... - Ніно, вимкни!

Потрібно, аби ти мені його присвятила.

Це не смішно.

- Я не знав, що ти зробила кар'єру. - Це була б неправда.

Послухай, я не розумію, з подібним зовнішнім виглядом...

Це батькова ідея. Нав'язлива думка.

Це ганьба мого життя і в той же час, єдиний раз, коли я пишалася собою.

Він уявляв мене у головній ролі, як ми відправимося на гастролі.

Може вважав, що легше повернутися, якщо дочка буде у списку Топ-50.

Це була невдача. Навіть більше, провал.

Чого б нам тут ковтнути, цього?

Ти давно не приїздила?

Вагато років. А ти?

Я приїздив кожні три місяці, для розрахунків.

Для розрахунків?

Нема чим пишатись. Але чудес не буває.

Коли виникає проблема, необхідно, аби хтось тримав повід.

В мене немає місця для цього всього. Тут такий безлад.

Треба дати раду цьому якомога швидше.

А це що таке?

Це листи шанувальників.

Мені здається, що їх писав Габріель, аби зробити йому приємне.

Це так зворушливо.

В будь-якому разі це треба продавати.

Так, звичайно...

Ви себе запитуєте де вона ховається.

Ви прийшли заради неї і ви не можете більше чекати.

Вам потрібна вона, бо вона робить ваші ночі гарнішими.

Пані та панове, ось...

Нефритове серце!

Що ти робиш?

Я збираю крихти, які ти мені залишив.

В мене немає жодного франка, аби заплатити за каву.

Я не можу купити Алісі морозиво. Уяви собі цю безглуздість.

Ну ось, я беру те, що моє.

Ти маєш рацію. Все моє - це твоє. Ти знаєш це.

Ти гадаєш, що це пройде. Такий собі кривий фокус.

Все що в тебе було - зараз у моїх дітей.

Ти артист, Нікі, ти не господар.

Мене викинули на вулицю!

Я вів твої справи так, як треба? Гадаю, ти ніколи не жалів про це.

Міг би довіритись.

Ні, я більше не довіряю тобі.

По-перше, тому, що я вважаю, що ти збожеволів перед смертю.

І тому що тебе тут більше немає.

Що я робитиму без Влакитного Папуги?

Супермаркети, дні народження маленьких шмаркачів,

Або, якщо трохи повезе, красиве приниження

в якійсь гидотній передачі, разом з колишніми, годувати свиней.

Нікі. В тебе все гаразд?

Я репетирую.

Це добре. Треба рухатись, бо це як акула, інакше ти - мрець.

А що, не так?

Отже, я знову поринув у розрахунки Габріеля.

По-перше, потрібно було розрахувати величину мита зі спадщини.

Я вже прийняв запрошення метра Робіно на завтрашній ранок.

Відповідно до моїх розрахунків, це близько 250 тисяч євро,

якщо брати до уваги Папугу, дім,

акції, які тримав Габріель. Тобто я хочу сказати...

Я завжди вважав: треба мати в родині бухгалтера.

Дякую. Отже, я хочу сказати, що, якщо я не помилився,

треба буде продавати.

Можливо дім, але не Папугу?

- Ми говорили про це з Маріанною. - Ні, виходу немає.

Якщо надіятись втратити щонайменше, необхідно продати і дім, і Папугу.

Це те, чого б ти хотіла? Тобі буде це приємно?

Це те, що ми повинні будемо зробити.

Навіть якби ситуація була б гарною, Папузі потрібен хазяїн, а його нема.

Я можу допомогти.

Та ти навіть свої пляшки завжди рахувала погано!

Ви не маєте права робити це. Це клуб!

Він старий і похмурий.

Не кажи казна що. Папуга - це життя, це - щастя. Це як світло вночі.

Якби Габріель бачив у тобі патрона, то залишив би цей подаруночок тобі.

Але цей ласий шматочок потрапив до нашої горлянки,

і повір, він туди легко пролізе. Отже, залиш цю справу нам.

Якщо повезе, знайдеться покупець, який продовжить життя Папуги...

і який збереже для тебе твоє місце.

Ви нікого не знайдете. Вони зроблять з нього супермаркет.

Ну і добре, ти будеш штовхати візки!

Ви скінчили? Можна говорити?

Вона має рацію, чи не так?

Податок на спадщину 60% . Треба продавати. Ми не маємо вибору.

Вибір є завжди, мій дорогенький. Завжди можна знайти вихід.

Якби ти проводив більше часу зі своїм хрещеним, ти би знав це.

Поки там є публіка - є надія, бо саме вона примушує нас жити.

А публіка поки що там, заради вечорів,

а я ще не готовий плюнути на неї, бо я ніколи не забуваю її .

Кого це?

Мою публіку!

Кожний день - це втрачені гроші.

Це не те, чого хотів би Габріель.

Вважаєте, що все знаєте про нього? Чому він скінчив життя самогубством?

Я знаю.

Ну ось. Всі в зборі.

Він був хворий і тому вбив себе. Це те, що сказала моя колишня жінка.

Сімона?

Ні, друга, Аліса.

Мати Ніно.

Вибач, я хотів би туди піти, але день виявився трохи важкуватий.

Я не можу чекати. Вечірка.

Вони хочуть продавати. Вони нічого не розуміють.

Це клуб, а вони нічого не розуміють.

Вони здатні викинути все геть, якщо не сьогодні, то завтра.

Можна було б трохи більше довіряти.

Останній раз це коли?

Три тижні тому. В п'ятницю він прийшов вранці і пішов ввечері.

- В якій лікарні? - Вретоно.

Скільки разів? Скільки разів ти це бачила?

Я не знаю, Ніно. Я не рахувала.

Ви поснідали разом, а після цього пішли до лікаря, так?

Ми снідали після. І взагалі, ти мені осточортів, Ніно.

Що ще тут відбувалося?

Ти напевно дуже засмутився.

Алісо, макарони вам підійдуть?

Так, це дуже добре. Дякую, Маріанно.

Вона мене дратує цим "виканням".

Вважаєш, що я не хотів би знати? Не хотів би бути біля нього?

Ми розмовляли тижнями.

Він хотів тебе захистити. Він примусив мене пообіцяти.

І потім, що це за театральне явище?

Не могла прийти на похорон як всі? Відколи ти тут, з самого початку?

Залиш мене у спокої, послухай!

Ти не все знаєш. Ти не можеш всього зрозуміти.

То спробуй мені пояснити. Може, цього разу все зміниться.

- Ніно? Куди ти ідеш? - Прогулятись.

Зачекай, я візьму свою куртку і піду з тобою.

Ми зустрічались тричі за 15 років. Не проживемо один без одного годину?

Останнім часом ти трохи занадто самовпевнена.

Я лише сказала, що ми це вирішили вдвох.

Не можна залишати таке без нагляду. Чим скоріше він це взнає, тим краще.

Це не може тягтися нескінченно. У нас обох тільки одне життя.

Ти спрощуєш. Хіба немає звичаїв, як що говорити і як що робити?

Що з ним буде? Що він робитиме? Вез Папуги, Габріеля, без нічого?

Знайде що. Він оживе, як завжди.

Єдине, що треба було б зробити, це зайнятися ним.

Не обов'язково бути схожим на нього.

- Добре, я пішов. - Ти ж не лишиш мене саму з ними?

Ти не позичиш це? Дякую.

Кажеш, тільки одне життя?

Все просто, Алісо. Є речі, які не змінюються.

Я завжди старанно відпрацьовувала свої виходи.

Протягом року він регулярно приїздив до Парижу, аби зробити аналізи.

Я була потрібна йому, і я була тут заради нього.

Ми багато розмовляли.

Про його хворобу, про минуле, згадували...

Мерзота! Посварилися 20 років тому, але саме тобі він довірився.

Ви були біля нього. Це не моя вина, що ви нічого не помічали.

Я не додаю олії до шматочків сала, бо це занадто жирно.

Вез олії вони залишаться м'якими. Вони не хрусткі.

Він був гордий.

Якщо ми не бачили, то це тому, що він не хотів, аби ми бачили.

Вибач, дорога. Шматки сала на м'яких макаронах...

Скажи їй, що макарони не накривають кришкою,

поки вони у воді.

Є багато думок.

Взагалі, цього намагаються уникати, бо від цього макарони розварюються.

Однак, в деяких регіонах південної Італії це може й практикується.

Коли ще буде нагода побачити в домі таких поборників світськості...

Ти довго збираєшся залишатись?

Хіба що заради твого готування...

Аби це зробити, мені потрібний спільник серед вас.

- От ви, наприклад, ви заповзятливі? - Так.

Дякую, Рафаелю.

Ви гравець? Тоді ви будете ідеальним партнером!

- А в тебе який знак? - Як вас звати?

- Телець. - Дуже приємно, Ремі!

- Яке в тебе світило? - З цієї миті, перед зібранням...

Телець.

Це мило: Ніно.

- Це італійське ім'я? - Алжирське.

Жозеф Вензалем не звучало як сценічне ім'я.

Вони вигадали Нікі Гадзіні, це здавалось більш магічним.

Я успадкував нові італійські корені мого батька.

Дякую.

Ви знали ''Кролика у капелюсі''?

Звичайно. Всі знали.

Тільки не я.

Мати боялась однієї речі в світі, що я стану схожим на батька.

Вона забороняла мені дивитись.

Все, що я чув, це наслідування маленьких уривків у школі.

- В будь якому разі вона виграла. - Що вона виграла?

Вам дійсно здається, що ми схожі?

Нікі, в мене проблеми з Олімпією. Вона мене виводить із себе,

вона прибавила за місяць 2 кіло. Треба, аби ти з нею поговорив.

В тебе є ідеї на майбутнє?

Послухай, дай їй відпочити трохи.

Якщо я їй дозволю відпочити, то через два тижні, в тому темпі...

Від того, що...

- Я трохи у розпачі. - Я поговорю з нею.

О'кей, я пішла. Віктор шкрябається.

Це мій кіт. Я хвилююсь за нього.

Він вимагає твоєї уваги.

Так, але він принаймні добрий. І вірний.

Папа... Ти все ще не зрозумів?

- Мені подобаються хлопці... - Так, я це зрозумів. Добре.

Я кажу про себе.

Вона подобається мені. Але я в скрутному становищі.

Вже місяць, як я пихкаю.

Як вона тобі?

Якби я був на твоєму місці, думаю, вона б мені сподобалась.

ВЛАКИТНИЙ ПАПУГА

Я грала в Чотирьох тузах, в Пуатьє, в 1999 напевно.

Ні, точно, бо дорогу прокладали у 2000.

- Я також, але на 10 років раніше. - А-а. Так ти напевно знав Розі?

Товста корова!

Та ні, в мої часи вона була пухкенькою.

Дивись. Це для мого сина.

Він живе зі своїм батьком. З таким життям, як в мене...

Він повинен пишатися.

Так.

Ти його звідти не забираєш?

Після розлучення я рік була у Штатах. Я пройшла відбір, справді.

В мене навіть була роль, на гастролях,

у ''Знедолених''. Фантіна.

Ну і?

Ну і я не справилась.

Я закохалась в одного дурня.

Це часто були усілякі дурні.

Я закинула роль, а потім він кинув мене.

Це дивно...

що ми ніколи раніше не зустрічались.

Їж, я зараз повернусь.

Папа... Я чекала на тебе вчора ввечері.

Мені шкода. Можливо я була трохи різкою.

Ти мені відповіси?

Я залишилась абсолютно сама. Мені було страшно.

Так не можна! Чому ти мені не відповідаєш?

Ти можеш мені сказати, що ти робиш?

Залишаю дім, що перестав бути моїм, перш ніж мене викинуть.

Ти розумієш до якої міри ти смішний?

Ми з Ніно прийняли це рішення, бо Габріель не залишив нам вибору.

Габріель любив гру. Ставити проблеми. Знаходити рішення.

Ти ніколи не задавала собі питання, чому він залишив все вам?

Невже для того, аби за тиждень зруйнувати те, що будував усе життя?

Куди ти збираєшся іти? В тебе немає жодного су.

Дякую, що нагадала. Грошей немає, але є можливості. Не хвилюйся.

Він же нічого не казав про машину? То я її догляну?

Так, ми про це говорили на церемонії ''Золотий жезл''.

Ну от, ''Кролик у капелюсі''.

Ні, Гадзіні. Одне g і два z.

Так, але це не справжня магія.

Я кажу, що це подорож в ілюзію, де людина посідає перше місце.

У нас буде час ще поговорити про це.

І як, ви пришлете команду чи...

Я вам вишлю касету.

Що ти тут робиш?

В мене є план. Мені треба з тобою поговорити.

Ти з глузду з'їхав. Про це і мови не може бути.

Кажу тобі, на ТВ так це і роблять. Нове зі старого.

Я тільки-но бачив тебе в трико, ти не прибавила жодного грама.

Гарні ноги. Ти сама чудова.

А Жером, що він каже?

Він думає, як і всі, що я не можу їх мати.

А це не так? Ти можеш?

Ти зовсім збожеволіла!

Всиновлюють, коли занадто старі, безплідні, гомосексуали, але...

Фокусник та його асистентка - це не той родовід, яким пишаються.

Я не збираюсь продовжувати цей рід. Я не хочу розмножуватись.

Це не важко зрозуміти, і це не є злочин.

Послухай, зараз, якщо твій чоловік згодний...

Так, це принципово.

Ти можеш перестати жерти?

Це для мене нелегко на даний момент. Я трохи слабкуватий.

Мені не багато треба, аби знову розпочати.

Дозволь мені...

Три маленьких ложечки Нутелло

не додадуть тобі 14 кіло,

які ти втратив.

Ти дійсно чортиха!

- Во в мене було тяжке дитинство. - Облиш!

- Ваша кімната готова, пане Гадзіні. - Дякую.

- Заспокойся, Колетто, життя триває. - Папуга - це все моє життя.

Я віддала йому не тільки свій зад, я віддала свою душу!

Що відбувається?

Нічого. Все гаразд.

А тварини?

Що?

В мене двоє кроликів, сова, мавпа, 3 великі папуги та 6 маленьких.

- Що мені з ними робити? - Колетто...

Ти повинна забрати принаймні кроликів.

Мій Віктор допомагає мені триматись. Так.

Вудь ласка. Чи є в когось питання?

Пані, тихіше...

Ну ось, в усякому разі знайте,

що нам було нелегко прийняти це рішення.

Вибачте за запізнення, не переривайтесь.

- Ми вже скінчили. - І останнє. Я звертаюсь до всіх.

Є ще 3 дні спектаклів. Я прошу вас бути на висоті. Заради Габріеля.

Заради цього жінка може бути сильною.

Дівчата, ходімо...

Йдемо, підготуємось. Встаємо, поки целюліт не заробили.

Ідіть, живо!

''Чін-чін''. Дуже мило.

Добре, що ти вирішила перекваліфікуватись.

Це завжди нелегко, залишати сцену.

Ми багато розмовляли з Габріелем останнім часом.

Так, ти це вже казала.

Можна було б бути подругами. Якби ти так мене не боялась.

Ніколи я тебе не боялась.

Коли ти прийшла з Габріелем, я зрозуміла, що ти мучитимеш мене.

Не знала, що це триватиме все життя, але зрозуміла одразу.

Якщо навіть ти страждала через мене, хіба це не те, чого ти хотіла?

Ти прийшла така невимушена, освічена, красива,

така загадкова...

Ти мала право на все, це було видно. Але для нас це було неймовірно.

Во ми приїхали з Алжиру і не могли позбутися

цього огидного відчуття, що у нас абсолютно немає прав.

Ти була Француженкою.

Тому, коли ти з'явилась, я була у захваті.

Незважаючи на те, що розуміла, яка ти сучка.

Ти зараз задоволена? Ти у захваті?

Ти все ще красива.

Ти все ще звинувачуєш мене в цьому? Це так давно було.

Це наше життя. Не треба прикидатись. Воно у нас одне.

Я думаю, що заздрю тобі.

Мабуть тому, що я не така, як ти.

Якщо ти чогось хочеш, ти це береш без докори сумління.

Але всі так роблять. І ти також, чи не так?

Чому ти так говориш?

Я казала тобі, що багато розмовляла з Габріелем.

Вувай!

Вибачте.

Вибачте. Вибачте мені!

Їм потрібен чоловічий погляд. Їм не вистачає цього.

Вибачте.

- Дозволь пройти. - Який в неї забитий вигляд.

Заткни пельку, дурепо!

Їм не набридло проводити життя напівголими?

Взагалі-то вони дуже сором'язливі. Вони ніколи не загоряють топлес.

А на сцені ми не почуваємося голими, бо на ній ми вдягнуті у світло.

Пані та панове, цього вечора, я хочу спробувати пояснити вам,

що викликало в мене бажання чаклувати.

Я приїхав з півдня, точніше - з північної Африки.

Я знав лише сонце, спеку, шум хвиль та сірокко.

Мені було 15 років, і в той день явилося чудо.

Я прокинувся в цьому місті, яке ще було для мене чужим,

я підійшов до вікна

і вперше побачив це...

чудо.

В цей день у Ніцці йшов сніг.

Дякую!

Ідіть, в темпі, дівчата, в темпі! Донателла, Аполонія...

І нехай ваші сідниці примусять мене сміятись!

Я роблю їх в залежності від знака. І повір мені, я рідко помиляюсь.

А ти, який в тебе знак?

- Мій знак - горілка з тоніком. - В мене немає більше горілки.

Обережно, в тебе очі повипадають.

- Чим займається твій Фабріс? - Студент. І курс, факультет права.

Він погано вчиться, але я його підштовхую.

Жером також любить молоденьких. З ними відчуває себе Пігмаліоном.

Це його збуджує.

Він кинув мене 6 місяців тому. Веро, студентка, І курс, психолог.

Можливо, вона знайома з твоїм Фабрісом!

Не забудьте перерахувати касу. Габріель тут тримав багато.

На добраніч. Я піду спати. Завтра я повинен бути у формі.

''НАДІЯТИСЯ - ЦЕ СТРАЖДАТИ.''

Це мій маленький світ.

Легко розпаковувати. Легко запаковувати.

Вибач мені. Я не хотіла...

Я дивилась... Я нещодавно прийшла сюди.

Нічого, ви у себе вдома. Так мені сказав Нікі.

- Важаєте? - Ні, дякую.

Ви ще довго розраховуєте тут бути?

До кінця місяця.

Ви дозволите?

А ви де збираєтесь влаштуватись? Підхопити прапор?

З дитинства я заповзято працювала, вірячи у свій власний світ.

Габріель змахнув чарівною паличкою і змусив мене змінити думку.

Шкода. Тут гарне місце.

Ви можете мені повірити, я їх багато бачила.

Ви знаєте, Леа, доля артиста - завжди тримати валізи напоготові...

Дехто вважає це романтичним,

а мене це зовсім не зворушує.

Чому ви така жорстока у відношенні до Нікі?

Я не несу відповідальності за нього.

Антуан!

Я була незаймана, абсолютно незаймана.

Я не знала інших, отже зрозуміло, чому він справив на мене враження.

Але він насправді був вражаючим.

Але ти знала інших.

На добраніч, пане Гадзіні.

Гей, Мандрагору!

Ні, ти так не підеш!

А, легкий на спомин...

Ходімо, ходімо, треба поговорити.

Ні, ти не скажеш йому.

Навпаки, потрібно, аби він знав.

Після цього ми спатимемо краще.

Все гаразд?

Ти пам'ятаєш Альфреда?

Так, звичайно. Альфред. Він був такий милий, талановитий!

З вас насправді була гарна парочка!

Він втік до Вют-Шомона. Ти його ніколи не зустрічав?

Ні, я його покарав. Він образився і втік.

Він був мерзотний.

Він був зіркою. Найкращий кролик, якого я бачив.

Добре, аби помститися...

Ми зжерли твого кролика!

З гірчицею, маленькими шматочками.

Послухай...

Не можливо більше сміятись...

Зачекай! Нікі...

Не сердься...

Антуан мене залишив.

Я хотіла тобі сказати...

Відносно твоєї ідеї. Я згодна.

Завтра у Папузі, об 1 1 годині.

Вармен мене виштовхав.

Ходи, він мені залишив пляшки, які я купила тобі.

Я більше не хочу.

Чому?

А, бо це барахло.

От злюка!

Пані та панове, ви його бачили минулого тижня в номері з трапецією.

Цього вечора він з'явиться з незвідки.

Я маю на увазі нашу зірку

наш маяк у ночі,

кролик Альфред!

Добре.

Не бажаєш залізти зараз в коробку?

- Нормально? - Так.

Подивимось.

Ти не знаеш, що робити далі?

Навпаки, не хвилюйся. Це як велосипед, не забувається.

Отже, ти знаеш, що робити.

Ми прорепетируємо номер, а потім знімемо його.

- Гаразд. - Це повинно добре вийти.

Так, ноги вже...

Як ти почуваєшся?

Дуже добре.

Що не робиться - все на краще. Потрібний був струс, аби оживитись.

Я занадто довго тут киснув.

Робив це заради дружби та відданості Габріелеві. Ні, я не жалкую. Але...

можливо, провінція - це фундамент, однак не треба тут довго залишатися.

Це точно.

А ти? Напевно, тобі важко пережити, що Антуан пішов від тебе?

Мій Нікі, ти добрий, але, знаєш, я вже давно викинула його з голови.

Послухай, Сімоно...

Мені здається, що я повинен вибачитись перед тобою.

Вибачитись? За що?

Мені було нелегко жити

всі ці роки з почуттям провини.

Я тебе завжди любив, Сімоно.

Ми разом зростали, разом покинули Алжир,

а потім, ця ніч, яку ми провели разом...

Маріанна...

Ти бачиш, я не втратив вправності.

Навіщо ти все це мені говориш?

Я завжди любив тебе, але скоріше як сестру.

Ти просто неможливий!

Ти неймовірний!

Дорога, не хвилюйся. Це...

Ти насправді абсолютно сліпий.

Всі ці роки ти нічого не бачив! Во ти тільки й робиш, що байдикуєш!

Не нервуй. Що ти маєш на увазі?

Нікі, пройшло вже багато років, як я тебе більше не кохаю.

Десятки років.

Вийми мене звідси!

Всі ці роки я любила Габріеля. І він також мене любив.

Те, що ти кажеш - неправда.

Навпаки, це правда!

Відкрий цього чортового ящика!

Ти ніколи нічого не бачив, бідолашний.

Це просто неможливо. Він завжди був зі мною.

А уроки англійської, це як?

Ти вважаєш, що Габріель істотно продвинувся в англійській?

А подорожі кожного року, в іншій кінець Європи?

То магазин перук, це була ти?

Мені бракувало його.

Ти навіть не уявляєш, в якій мірі.

А він настільки любив тебе, що не хотів, аби ти взнав,

бо він занадто боявся примусити тебе страждати.

Він був неправий.

Поводитись із чоловіком твого віку, як з дитиною, це занадто!

Сволота!

Нікі, куди ти пішов?

Нікі, повернись!

- Вибач. - Ти міг би постукати!

Я збираюсь подивитись одну ділянку, разом із матір'ю. Хочеш з нами?

Я не збираюсь влаштовуватись у провінції.

Тоді побачимось у Папузі.

- Як тобі? - Добре. Дуже добре.

Тут спокійно.

І гарний краєвид, справді?

Це тільки для тебе, чи ти розраховуєш ще на когось?

Ти ж бачиш, вона велика. Тут буде місце для всієї родини.

Для тата буде місце?

Не думаю, що його оберуть першим.

Послухай, дивлячись, як розвиваються події...

Треба визнати, що це трохи дестабілізує.

Ти відгорожувала мене від нього. Ти зробила все, аби я нехтував ним.

А тут, протягом трьох днів, я бачу, як ти нишпориш навколо нього.

Чого ти власне шукаєш?

Нічого.

Просто я намагаюсь бути ввічливою. Ти ж не ображатимешся за це на мене.

Навпаки, я обурений.

Во знаходжусь під впливом того, що ви не розмовляли один з одним.

Помер Габріель. Тому ми тут, так?

І ти, і твоя сестра.

У нас є спогади, є смуток, є причини...

Причини для чого?

Спробувати зрозуміти деякі речі. Помиритись.

Я нарешті подивився ''Кролика у капелюсі''.

Ти казала мені, що це пусте, безглузде.

Але це не пусте. Це забавно, це мило.

В усякому разі, від цього нікому не робиться нічого поганого.

Від цього робилося погано мені.

Те, чого ти ніколи не розумів...

Якщо я дуже від нього цього хотіла, так це тому, що я його дуже любила.

Ти ніколи мені цього не казала.

Вертаємось?

Це важко, справді?

Ти не потовстів трохи?

Є тут хтось?

- Поможіть! - Так-так, йду!

Сімона? Що ти тут робиш?

Я тебе благаю! Витягни мене звідси.

Швидче! Швидче!

Папірці там, на столі. Швидче, швидче!

Зажди...

Як?

Вибач... Вибач...

Пластини! Вийми пластини! Вийми пластини!

Ці червоні штуки, так.

Та, що в середині.

Так. Обережно! Обережно.

Засувки.

Зверху, швидше!

Ну ось...

Ти в порядку?

Давай, виходь...

Він пішов. Залишив мене так.

Я вже дві години "поділена навпіл".

Але чому?

Не знаю. Я сказала йому одну річ, яка його розлютила.

Якщо це те, про що я думаю, то ти обрала гарний момент!

Ти був у курсі?

Так, вже давно.

І що ти про це думаєш?

Що ви дебіли.

Що ви повинні були б йому сказати з самого початку.

Всі були в курсі, за виключенням Нікі.

Ні, я не була в курсі.

Вибач, що ти робиш в цьому одязі?

В мене добра новина.

Подзвонив мій агент зі Штатів. Їм потрібна співачка.

Вони почули французьську версію Сибілли і обрали мене.

Якщо добре піде, це на 6 місяців, із відновленням.

Це чудово! Я радий за тебе.

Я хочу поговорити з ними про тебе. Я би хотіла, аби вони подивились.

Не знаю, можливо, ми зробили б гарну кінцівку разом.

Я не розмовляю англійською.

Саме це їм і сподобається.

Я не літаю літаками.

Я візьму тебе за руку.

Леа, я і раніше не був на висоті. А без Габріеля я взагалі ніщо.

Треба розуміти, коли ти вже зіграв свою кінцівку.

Як справи, містере Коктейлю?

- Що тобі подати? - Яблучний сік.

Я вас покараю, якщо не скажете мені, хто вивів з ладу ці ваги.

Ця робота позбавляє целюліту,

але не дозволяє приховати вади.

Завтра година водної гімнастики. Я слухаю тебе, Ніно.

Його досі немає. Потрібно щось, аби замінити його.

Підемо, знайдемо мого кролика...

Франкі завжди на місці. Давай, на трапецію...

Я зробив його спеціально для вас.

Я зрозумів це, роблячи розрахунки.

Я натрапив на рахунки, авіабілети на твоє ім'я.

Сміючись, я спитав, чи не була ти його коханкою.

І він мені відповів, що так.

Думаю, що він навмисно зробив це, аби мати змогу поговорити.

Це огидне бажання...

всіма маніпулювати.

Не хотів, аби Нікі знав про мене, аби я знала про його хворобу.

Що це за манія все приховувати? Холера, немає цукру!

- А це, ти була в курсі? - Звичайно.

Плани реконструкції Папуги, це була його мрія.

Він хотів, аби я займалась рестораном.

- Дякую, Колетто. - Ти уходиш?

Я занадто стара для клубів.

Тобі так важко, поговорити зі мною?

Ти не розумієш простих речей. Ти судиш.

А в мене немає бажання знати твою думку.

Але все ж таки я люблю тебе.

І я також, навіть якщо ти мені не довіряєш.

Ти хочеш, аби я повернулась з тобою?

Не треба. Я вмію бути сама.

Ви повинні були б всім це сказати.

Габріель повинен був це продумати.

Прикро засмучувати, але ще гірше бути вимушеним ховатись.

Це був наш секрет.

Ота, вона чудова для твого батька.

Йому завжди подобались блондинки.

Вудь здоровий!

Це не те, що треба робити.

Треба завойовувати популярність.

Якщо ти почав чхати, то це означає, що ти задовго думав.

Вже занадто пізно.

Візьми себе в руки!

Ти пам'ятаєш, як ти вперше прийшов до мене?

Тобі було 15 років, ти був милий, як і всі.

Сироти завжди трохи миліші за інших.

Ти увійшов.

Обійшов дівчат ''Голубого папуги'', дивлячись так, ніби вони всі твої.

Ти споткнувся і впав пикою вниз...

Звичайно, це було безглуздо.

Вони всі вмирали зі сміху.

Однак ти встав і вклонився, так, ніби ти був на сцені.

Вони полюбили тебе тієї ж миті.

Ось доказ.

Через тиждень, ти позбавився невинності з Колеттою.

Тоді, я сказав собі: цей малий, він має здібності.

Це ти надихав мене.

Сволота!

Останнього разу, коли я заснув,

насправді я прокинувся.

Я знаю.

Це водорості?

Офіціантка. Я все била.

Собача нянька...

Собача нянька? У стареньких пані?

Золота робота.

Потім запропонували роботу дівчатам,

які були не дуже страшненькі і хотіли співати.

Хостес...

Відверте фото...

білетерка, натурниця...

Я була навіть ''жінкою, розрізаною навпіл''.

Так, одного вечора, один раз...

У великого фокусника.

Дуже чарівний чоловік.

Я співала в одному клубі в Пуатьє, а він приходив після мене.

Його асистентка втікла останньої миті.

Він запропонував мені.

Я погодилась, бо дуже ним захоплювалась.

Тоді я дуже погано виглядала. Я була справжнім скелетом.

Я важила на 10 кіло менше. Мене було б важко впізнати.

Він здавався мені дуже милим.

Він мене багато смішив.

Потім, після шоу,

ми займались любов'ю в його машині.

Це було трохи противно.

Але в цілому дуже добре...

Це заспокоювало.

А потім...

Ти поїхав. Тобі потрібно було їхати.

Назавтра в тебе була інша вистава.

Але ти залишив мені гарні спогади.

І, прийшовши до Папуги, я знала, що знайду тебе там.

Я зрозуміла, що сподобалась тобі, але ти не впізнав мене.

Я була задоволена.

Це доказ того, що я стала гарнішою.

- Котра година? - Не знаю.

Чорт! Я запізнююсь.

Чому ти не сказала мені цього раніше?

Я хотіла, аби ти почав залицятись до мене.

Мені набридло, що мене обманюють. Ти повинна була мені сказати.

Можливо, ти маєш рацію. Тоді мені б довелося тебе уникати.

Я подзвоню тобі.

Де ти збираєшся спати, коли я поїду?

Це люб'язно з твого боку, те, що ти робиш для мене.

Габріель часто приводив мене у гарні готелі.

Він це обожнював.

Особливо сніданки.

Послухай, всім прикро. Треба триматись.

Акула, якщо вона перестає пливти - вона мертва. Отже...

Є купа народу, яка чекає на тебе, аби прийти у Чін-чін по своє пійло.

Не треба їх розчаровувати.

Між нами щось відбулося, я про це і не мріяв.

Він повернув мене навкруги, він подивився на мене.

А вона, вона витягнула всю колоду... Грудний сміх, вологі губи.

Є такі люди, яки завжди лізуть у тарілку до сусіда...

Перепрошую? А, вже?

Добре, я вам передзвоню.

Ні, до наступного сеансу я повернуся.

О'кей, до побачення.

Що ти робиш?

Відпочиваю після прибирання.

Я знайшла ключі від складу. Хочеш піти?

І варто було протягом 30 років забороняти доступ сюди.

Не розумію. На плані це приміщення набагато більше.

Якому плані?

Іди сюди, подивись.

Чорт, це бордель!

Я її такою не знала.

Твоя мати в корсеті також гарненька.

У Папузі це називалось прес-секратар.

Але якщо тут був бордель, тут були й повії.

Що це таке, Нефритове Серце?

Ніно! Зачекай!

Могла б принаймні не прикидатись. Не розповідати, що ти прес-секретар.

Але існує багато засобів, аби зробити кар'єру.

Гаразд, це смішно.

Ходімо, ні, мені потрібно з тобою поговорити.

Давай, Нефритове Серце. Я слухаю. Давай, розкажи свою історію. Ну!

Але ти все перекручуєш. Як можна бути таким ослом!

Мама, подивись на мене.

Скажи...

Що мені тепер з цим робити? Що?

В тебе було право на мою любов, і я давала її тобі.

Але я не віддам тобі свого життя. Воно належить мені.

Але це відкриває нові горизонти в цій нескінченній історії.

Можливо, мій батько не Нікі.

І я зараз знайду сенс життя у копирсанні...

в довгому списку твоїх клієнтів.

Нікі твій батько. На жаль.

От гидота! Сам почав гуляти, упадати за всілякими кицями

лише-но досяг статевої зрілості, і він ще буде мене вчити.

Гарна справа. Він що, невинний?! Він повинен бути здатним

пережити те, що в його матері було сексуальне життя. Чи ні?

Так, але це трохи несподівано. Його можна зрозуміти.

А скільки пигулок треба проковтнути, аби зрозуміти вас?

Ви цідите інформацію по краплині...

і при цьому ми повинні все розуміти.

Коли я зустріла Габріеля, він запропонував Нефритове Серце.

Золотий персонаж. Вез минулого і майбутнього. Але наділений владою.

Достатньо було вдягти костюма, і вони всі були біля моїх ніг.

Я була королевою світу.

І коли скінчилась ця казка?

Я закохалась в Нікі.

Забавний спосіб відчути себе вільною.

В ті часи була ціла купа речей, аби боротись за лідерство.

Аборт, Вудсток, рух за свободу жінок...

Я відстоювала свою свободу абсолютно сама.

Якщо це тебе шокує, я не приставатиму.

Ні, це мене не шокує, ні.

Я вам заздрю.

І Ніно, між іншим, також.

Свобода, сп'яніння...

Так, але після сп'яніння наступає похмілля.

В мене більше немає костюма. Я люблю чоловіків все більш молодих,

які все швидше кидають мене, аби будувати своє життя.

Я дивлюся на себе і в мене враження, що я дивлюся на свого батька.

Я хотіла б бути бабусею. Але в мене замало шансів.

Я нічого не робила, аби бути матір'ю.

Це Нікі схотів. Це в нього є почуття батьківства.

Він добре приховує це.

Коли я взнала про твоє існування, вам було по 7 років, тобі і Ніно.

Я сходила з розуму від ревнощів. Я оскаженіла.

Я не бачила нікого, окрім Сімони. А він приховував любов до тебе.

Однак я зрозуміла це занадто пізно.

Не хвилюйтесь через Ніно.

В тебе ще немає бажання мене вбити?

Ще ні.

- Це дуже мило, такий сюрприз. - Послухай, випала така нагода.

- Може, зустрінусь із твоєю матір'ю? - І з моїм батьком!

- Скільки ти мене вже ховаєш? - Що? Я не ховаю тебе!

Звичайно, я розумію. Я на 10 років молодший.

Все це твоє?

- Тоді я виграв Джек-пот! - Тобі подобається?

- Так, я у захваті. - Справді?

Папа, дозволь представити, це Фабріс.

Забавно вас бачити отак, справді. Моя бабуся вас обожнює.

Що?

Можна тебе на 5 хвилин?

Я зараз повернуся.

Я викурю цигарку.

Я зайшов подивитись, чи все гаразд.

Побачив відкриті ворота, усюди світло горить...

Це напевно Маріанна, ніякого поняття про гроші.

Ця негідниця Сімона забрала всі боа. Він казав про плаття, а не про боа.

Він любив її .

Здається, що так.

Він і тебе любив також.

- Ти так думаєш? - Він часто казав мені це.

Все моє життя.

Знаєш, я розмовляв з ним.

І я також.

Що ти хотів мені сказати?

Нічого. Я тільки хотів побути декілька хвилин разом. І все.

Папа...

Я втратив багато часу, намагаючись бути несхожим на тебе.

Я отримав твого листа. Це серйозно?

Заходь.

Ти тут? Вилізла зі своєї коробки?

Це Ніно. Він зламав пломби...

В чому справа?

''Нефритове Серце'', Папуга, все...

Він знайшов вашу задню кімнату.

Добре, це добре.

Ти вважаєш?

Так!

Добре, гаразд. Перестань дутись через цю історію.

Забавно.

''Нікі, відкрий мене. Витягни мене звідси!''

Ти не заслуговуєш на краще. Я 30 років жив з почуттям провини.

Насправді ти добре вів свої справи.

А я вважала тебе викрадачкою чоловіків.

Пусти мене! Ти досаждаєш мені.

Сік апельсиновий, чи грейпфрутовий?

Грейпфрутовий.

В кінці кінців, ти залишився найвідданішим серед нас.

В той час, як у нас не було вибору.

Ми старимось, але в глибині змінюємось не настільки.

Але зараз в тебе вигляд менш дурний, ніж тоді, як ти робив з мене трофей.

Тоді казали, що він може дістати місяця з неба!

Я п'янію. Пам'ятаю, як вона напоїла мене, аби я переспав з нею.

Як це витончено.

Мене поїти не треба, ти же знаєш.

Добре, особисто я - виснажена.

Я піду спати.

О, я це обожнюю! Погаси світло!

Вікторе, ти бачив таке?

От, мерзота!

Привіт!

Добрий день, я Маріанна.

Я знаю. Мені подобається те, що ти пишеш.

А де Ніно?

Він рано прокинувся. В нього зустрічі.

О'кей. Ти п'єш шоколад?

Я роблю грінки. Ти хочеш?

Ні, грінок не хочу.

Треба було б покликати Ніно. Йому б сподобалось бачити нас отак.

Не думаю, що він вже в нормі.

Після смерті Габріеля, я розпочав розгнуздане сексуальне життя.

Це дійсно об'єднує.

Знаєш, це божевілля. Це хвилює мене, знову бути з тобою.

Ні, не починай знову. Ідол,

трофей, незбагненна. Нехай все буде так, як є.

В усякому разі я радий. Здається, це гарний спосіб помиритись.

Нікі, чим менше ми говоримо, тим краще почуваємось.

Алісо, я скоро поїду.

Куди це?

Я ще не знаю.

У Майамі, до свого брата. А може до Нью-Йорка. Я не знаю.

Ти збираєшся летіти літаком?

Я не думав про деталі, однак це вирішено. Я скоро поїду.

Ти пам'ятаєш це?

Звичайно, Габріелевий Папуга.

Це його матері.

Він сказав мені, що загубив його. А це виявляється ти?

Він сам мені його дав.

В 12 років, він перетнув Францію, з цим на шії.

Він гадав, що це захистить мене.

Тримай, візьми його.

На дорогу, буде добре, якщо він буде в тебе.

Приходь сьогодні ввечері.

- Ти прийшов? - Так.

Папа...

Ваніті, голова, прошу.

Дякую, разом! Разом! Що за розбрід!

Франкі, мені здається, що це не кращий момент.

3-4-5-6-7...

Прибери зайве із сідниці, дорога.

Прибери!

Вони красиві.

Вони такі високі.

Ми - дивовижні пташки, жінки, вкриті купкою пір'я,

підпилі туристи приходять подивитись на наші гарненьки ніжки

але чиясь рука на стегні переповнює чашу...

У Влакитному Папузі - це задоволення для очей.

За китайським гороскопом я кінь.

- А я дракон. - Клас.

Він стрілець. Скорпіон. Це аби зберегти час.

Ніно, зачекай!

Що не так?

- Шкода. Я що, довго нехтував тобою? - Не роби цього. Все гаразд.

Я тут.

Ти шукала мене?

Він гарненький, твій Фабріс, зі своєю легкою манірністю.

Сьогодні ранком я отримала листа від Жерома.

Він не поїде зі мною. Але папери у мене, він підписав.

Я виїду за два дні.

Поїдеш зі мною?

Я не можу бути батьком твоєї дитини.

Ні, але ти можеш бути моїм братом.

Я прийняв рішення. Я хочу жити в цьому місці.

Я займався цим всім, банк, підрядчики.

Я хочу залишить тут, Маріанно. Звичайно, якщо ти згодна.

Отже, до Калінінграду я поїду сама.

Ти готова?

Майже...

Я вертаюсь.

Мама, це Фабріс.

Дуже приємно.

Я прийду...

Дівчата, не стійте тут! У вас 3 хвилини, аби переодягтись!

Це хто?

Це, дитинко... Нефритове Серце.

Деякі кажуть, що це байка

дуже солодка історія.

Деякі кажуть, що це жест

ніжність

погляд.

Деякі кажуть, деякі розповідають,

що це наша єдина надія...

А я кажу, що це троянда,

яку знаходять випадково.

Деякі злегка торкаються її , деякі ранять себе

від страху бути забутими.

Деякі благають, деякі мовчать

від страху бути покинутими.

Деякі обманюють, деякі відрікаються,

деякі говорять, що знають,

а я думаю, що це троянда,

яку топчуть випадково.

Якби моє життя

було б тільки квіткою,

красивою протягом декількох годин,

якби моє життя було лише краплиною

під час літньої грози,

Якби моє життя

було б тільки мрією,

туманною миттю...

Так, я гадаю, що це троянда,

яка випадково зів'яла.

Мій літак відлітає за дві години. Є ще одне місце для тебе.

Я не можу. Мені треба ще дещо залагодити тут.

Але я дуже сподіваюсь знову побачити цього папугу.

Є одна історія.

Яка історія?

Я розповім її тобі у Нью-Йорку.

Вуло приємно почути, як ви співаєте.

Дякую.

Це мій рейс...

Піклуйся про це.

Так... Я знаю.

- Ідеально, справді? - Але де ти це викопала?

В Габріелевих речах.

От негідниця! Я шукала це роками.

Випрямили! Зігнули! Випрямили! Вільше звабливості!

Це не королівський балет! Зігнули! Випрямили!

Зігнули! Випрямили! І голови, голови, голови!

Ти була зовсім не на місці! Ще раз.

Вау, це просувається.

Ми знову відкриємось через 6 тижнів.

Тримай, я приготував це для тебе.

Я подумав, що ти хотів би це мати.

Дякую, дуже мило.

Трохи нервуєш перед подорожжю?

Ні, я відправляюсь на кораблі.

Я найнявся на службу, на час подорожі.

Ти хочеш побачити Сімону?

Ні. Ми разом вечеряли вчора. Вона проплакала 2 години.

Потурбуйся про неї.

Ти знаєш, для тебе завжди знайдеться місце.

Так, я знаю.

Я розраховую бути більш корисним. Але трохи пізніше.

Заради своєї старості.

Щасливої дороги!

- Пошта! - Дякую, Ніко.

- Ти зробив опис того, що у сховищі? - До вечора зроблю. Обіцяю.

Це справжній діамант, та що зправа. Треба попрацювати над сюжетом.

Шліфуй, шліфуй!

Він поїхав?

Слава богу. Вчора ввечері його вже неможливо було виносити.

Прощання зі сльозами, це не для мене.

В якій мірі тобі хотілося б бути бабусею?

Він тобі пасує.

Я виглядаю в ньому трохи товстим?

Він тобі дуже пасує.

Тобі обов'язково було потрібно піти таким чином?

Я мав дуже гарні спогади,

і щоб вони не пішли від мене, я пішов з ними.

Ти влаштував справжній безлад.

Тим краще.