Original subtitles

ФОКСТЕР&МАКС

(двері відчинились) Ти ще в ліжку! Сьома година, Максе!

А коли ми підемо за собакою?

Ти кімнату свою бачив? Куди тобі ще собаку в цей гармидер?

То ми підемо, чи ні?

Я тобі щойно людською мовою сказала:

якщо ти не можеш прибрати навіть у власній кімнаті,

то як ти дбатимеш про живе створіння, га?

Звіт вже на столі у керівництва...

Нарада буде о десятій.

Всім гарного дня.

-Помиєш посуд. -Я вже біжу.

(двері зачинились)

(звук двигуна мотоцикла, грає музика)

Як ви знаєте, мої наноботи мають здатність рости

і змінювати свою форму відповідно до потреб і задач у будь-якій галузі.

Наприклад, блокування вірусу і адаптація до його змін.

Або створення органічних файєрволів неприступних для хакерів.

Або захист багаторівневих баз даних, в яких

зберігається інформація виняткового рівня секретності.

Ніхто і ніщо не перевершить моїх наноботів у надійності та ефективності.

І коли почнуться польові випробування?

Я буду готова за декілька днів.

Трохи згодом надам дані.

Вважайте, додаткове фінансування ви собі забезпечили.

Рано, рано витанцьовувати.

Ще не факт, що боти адаптуються до реального середовища

так швидко, як ми з тобою нафантазували.

(грає музика)

Дай балон з чорною.

Чувак, круто!

І ось тут трохи.

Вибачте, будь ласка, можна зайти?

Заходь.

Сподіваюся, Максе, причина поважна?

Не плутайся під ногами, блошара.

Годі жартів! Зосередьтесь на підручниках.

(звуки машин)

Там якась хитра нанотехнологія.

Вона перетворюється у будь-що, ламає шифри, паролі до компів,

і це реально!

І що нам за радість з того щастя?

Ця штука проходить систему безпеки, як пісок крізь пальці,

бо вона якась... жива. Як ртуть.

З цією цяцькою ми можемо лускати банківські рахунки і біржі, як насіння.

Я тобі кажу!

Гекона сюди бігом!

Спить озеро, спить ліс і очерет.

Верба рипіла все.

Верба рипіла все?

Де верба!?

Засни! Засни!

І снилися мені все білі сни.

На сріблі сяли ясні самоцвіти, стелилися незнані трави, квіти…

Біло, чисто, попід наметами - ясне намисто,

з кришталю грає і ряхтить усюди. Я спала. Дихали так вільно груди...

Ти що, припух, дурбелику?

Дівчину мою малюєш?

Зараз я тебе буду вчити, що зиркати треба менше.

Тримай!..

...блискучі, білі, тихі, ніжні зорі

спадали з неба...

Що там трапилось?

(сміються) Скорик!

Ти школу надумав спалити?

Марш до директора!

Ну, все, дітлахи, пора бай-бай.

Ненавиджу нові технології –

віддадуть мене в музей і розчинюся в нанонебутті!

В музей тебе не візьмуть – забагато базікаєш.

Фрактальних снів.

В лабораторію я залізу. Це ... без проблем.

А от...сейф...

Браун 2300. Вогнетривкий. Дводюймова сталь,

купа інших додаткових ступенів захисту.

Тут я жодних гарантій дати не можу.

Нє... нє.

Чхати на гарантії.

Краще скажи, чому ти на мене працюєш?

Бо я хороший спец.

Хе-хе. Нєєєєє....

Ти мені скажи, в чому реальна причина?

Молодець,

то іди і принеси мені тих нано-ботів!

(грає музика) Тааак, знову до ночі малював.

І посуд, як зазвичай, не прибраний.

Ні, синку, ні, не можна тобі собаку.

Система готова.

(грає музика)

Тривога...(звучить сирена)

Стій!

(грає музика)

Не смикайся ящірко.

Дивно...

Я такого ще не бачив...

(грає музика)

-Твій малюнок? -Так... -Кльовий.

І тег у тебе просто... фірмовий.

Дякую...

Ти чув? Ти кльовий.

Мені тут прийшла одна ідея.

Що буде коли бортанути наших бізнес-партнерів?

Всі серйозні пацани вже перейшли на криптовалюту.

Це таке, типу, електроне бабло у комп'ютері.

І як ти збираєшся його звідти дістати?

А це... справа для наноботів.

Скажи, я геній?

Як замовляли.

Тисніть на кнопку.

-Тут нічо нема! -Як то нічого нема?

Шо ти приніс? Де боти?

(грає музика)

Ви всі побачите, хто такий Мирон!

Мене всі будуть поважати,

і всі будуть боятися...

І ці ваші наноботи мені капці носитимуть!

Ознайомтеся, будь ласка, та підпишіть.

Ну що, проґавила?

Тепер тебе точно віддадуть у музей.

Замовкни, дурна залізяка!

-Що сталося? -Проґавила...

-Скиба! -Так. До нас вдерся злодій.

Охоронці почули і побігли за ним, але він зник.

Зараз копи вивчають дані камер безпеки.

Я певен, вони допоможуть нам знайти наших ботів.

Ну, принаймні того, хто їх вкрав.

Ні! Це мої наноботи.

Це моє творіння. Я знаю, як вони функціонують, я знаю, як вони мислять.

Я сама їх знайду.

Що це за містика?

От криворуке!

Це твій пенал?

(грає музика, діти розмовляють)

Клас.

(діти розмовляють)

А я їм казав, що нові технології до добра не доведуть...

От спробували б мене вкрасти!

А може мені його найняти, щоб він перевірив мою нову систему на міцність.

-Що тут у тебе? -Це імпульсний нейтралізатор.

Він випромінює електромагнітні хвилі

і може вимкнути будь-який електричний прилад

або розасемблити наноботів.

Перевести їх в стан нерухомості.

Або в режим «вимкнуто».

Кодування завершено.

(дверний дзвінок)

З моїми статками

такі фломастери хіба що вкрасти...

"Крадіжка - злочин, таємне викрадення чужого майна."

"Карається законом. Буддизм- погані кармічні наслідки."

Е-е, пацан! Ти що, красти надумав?!

Злодій!

(сигнал) Увага! Зафіксовано наноактивність.

Ну, привітулі...

Дивно... Я думав, зафарбували.

Чого б це? Такий шедевр!

Привіт.

Твій мозок виробляє небезпечні дози кортизону і адреналіну,

збільшуючи частоту серцебиття.

Звідки ти взявся?

Тобі потрібно заспокоїтись. Почнемо з дихальної гімнастики. Повторюй за мною...

(кричить)

Гм... Здається, він переплутав дихальну гімнастику зі співами.

Може треба було почати зі штучного дихання?

(дверний дзвінок)

Вам щось потрібно?

Мені треба переглянути усі записи з камер безпеки за останні години.

-А ви з поліції? -Ні.

Вибачте, але я попрошу вас піти.

Дякую.

Дані з камери безпеки отримано.

Оце глюки!

До речі, найточніша відповідь на твоє запитання, звідки я взявся, буде така:

Я був у контейнері, з якого ти мене випустив у вигляді настінного малюнку.

Але це була звичайна фарба!

Помиляєшся. Я складений з мікроскопічних наноботів.

Ти хотів, щоб я був фарбою - я трансформувався у фарбу.

Ти намалював робопса, я став робопсом.

Мене так запрограмували, щоб я завжди слухався свого творця.

Творця?

Ну ти ж створив мене, Макс. Сказав, що я кльовий.

Стій.

Виходить, ця бійка в школі...

Це ти так вправно бився моїм рюкзаком?

Ну, твій гіпоталамус передав сигнал вегетативній нервовій системі,

який я трактував як твоє бажання битись.

І - так, я трохи допоміг тобі.

Чекай, а в магазині...

А в магазині я застеріг тебе від злочину,

поганих кармічних наслідків або голої дупи на сковорідці в пеклі.

До речі, що таке дупа?

Дупа – це те, чим ти думав у магазині.

То через тебе я лишився без олівців,

а Ден то й взагалі проходу не дасть.

(чутно кроки)

Заховайся!

Ховатися - ставати непомітним, щоб інші не могли тебе знайти.

Гм, це я вмію.

Режим невидимки ввімкнено.

(звук виклику)

Тато привіт!

Вибач, у мене зараз термінова нарада по Скайпу.

Ну, і хто з нас невидимка?

Режим невидимки працює.

Ти де?

Ти тут?

Дивно....

Таки глюки!

Конкурс коміксів.

Гран-прі - рік навчання у художника Леврам.

Сьогодні останній день прийому робіт.

Перемога мені все одно не світить,

нема чого заморочуватись.

Е-е, пацан! Ти що красти надумав?!

Що ж це ви закрутили, ботові діти?

-Ваша кава. -Дякую. -Смачного.

(сигнал) Увага! Увага!

Зафіксовано чергову наноактивність.

Ну от і знайшлися...

Привіт! Прикольно у вас тут.

Слухайте, я шукаю художника з таким тегом.

Ні, ні, не бачив.

Давай гратися! Макс! Ти ж хотів собаку, гм?

Давай займатися традиційними хлопчачо-собачими справами!

Аналіз інформації показує високу популярність спільних розваг у парку.

Ну Макс! Гм...

Але ж ти вчора зник!

Режим невидимки! Ти ж сам казав сховатись!

-Ти хочеш зі мною в парк? -Ага! Оце таким?

Оце яким?

Ти себе бачив?

Гм... А я думав, що ти зробив мене красунчиком.

Ну, так і є, я зробив тебе красунчиком, але це – попандос.

Попандос? А що не так з моїм попандосом?

До чого тут твій попандос? Просто ти не схожий

на справжнього живого собаку і це – попандос.

Здається, я зрозумів.

Ти хочеш, щоб я змінив свою форму і став подібним до справжнього фокстер’єра? Так?

Точняк!

Жодних проблем.

-Серйозно? Ти можеш? -Ага!

Ну? Тепер можна гратись?

Так, тепер можна.

Але мені потрібен якийсь повідець.

Жодних проблем, Макс.

Не забудь поводитись, як справжній пес! Ти мені обіцяв!

Гаразд. Як скажеш, Макс.

Моє припущення підтверджено.

Спільні розваги в парку - це справді весело!

Ти що, здурів? Не говори при людях!

Так когось до інфаркту доведеш.

Гадаєш?

Є ідея.

Макс, вмикай!

Макс, Макс, це Фокстер, прийом. Ну як?

-Бомба! -Ага, скажи!

Макс, не розумію, що вони роблять.

Скажу відверто, це – надзвичайно дивна і нераціональна поведінка.

Та ну, все тіп-топ.

Це у вас так вітатись прийнято.

Так, все, іди, вливайся в колектив.

Ну гаразд.

Е, так. Як там. Дозвольте я... е...

Гаразд. Не хотілося б але... Ну добре.

Так... Дивне відчуття.

Гм... Макс, щось не так. Вони не хочуть зі мною гратись

Прямо як зі мною в школі.

Під хвостом нюхав?

Так...

Фокстер, запах! Ти не пахнеш собакою!

Гм... Оце так! А ти дуже розумний,

як на людину.

Репродукую молекули запаху.

О-о! Спрацювало, Макс!

Вітаю. Вітаю.

Дуже приємно.

Макс, це справді круто.

Бути собакою дуже весело. Тобі варто спробувати. Ха-га!

(гавкає)

Ось так. Макс, за мною треба прибрати.

Ага! Я твої какулі не підбиратиму.

Але ж це неодмінний ритуал життя собачників.

У мене пакетика немає.

-То й що? Просто візьми руками. -Фу!

Що? Вони ж несправжні, Макс! Давай.

Ну добре!

Ого! Макс, давай, лови їх. Лови! Давай, давай!

Це надзвичайне наукове відкриття - перші у світі літаючі какулі.

Головне впевнитись, що вони мої.

-Ага, попались! -Так, начебто мої.

Макс! Що це там у тебе?

Е-е... Та нічого.

Ой! Яка милота.

Це твій?

Так, мій. Справжній собака. Від писка до хвоста.

А це приємно.

-Як його звуть? -Фокстер.

Його звати Фокстер.

Соня!!!

А-а, ми йдемо на арт-платформу.

Ну, бувай.

Фокстер, па-па.

Па-па.

Ей, Макс! Я зафіксував потужний викид дофаміну.

А ще рівень серотоніну зростає в геометричній прогресії.

Замовкни.

Ум... Здається, вона тобі подобається?

Все одно мені з нею нічого не світить.

То може тобі треба понюхати в неї під хвостом? Має спрацювати.

Макс, мені здається, що всі проблеми людських стосунків -

через те, що у вас відсутні хвости.

До речі чому ти певен, що тобі з нею нічого не світить?

Тому що в неї є хлопець, Ден.

Гм... А що таке хлопець Ден?

Це такий нахабний тіпок, який не дає мені жити.

Слухай! Вона сказала, що піде на арт платформу.

За моєю інформацією, арт-платформа – це місце, де збираються люди юного віку

і витрачають батьківські гроші на розваги та витребеньки.

І що?

Що, що... У мене є ідея.

Ідея? Це щось нереальне.

Наноботи трансформувалися в собаку.

Вони запрограмовані набувати тієї форми, якої хоче господар.

І, якщо хлопчик хотів собаку, то все сходиться.

Тільки в нашому випадку роль лідера виконує собака, а не хлопчик.

Тобто модуль штучного інтелекту таки працює.

Ні. Ні. Не знаю. Не бачив. Ні.

(сигнал телефона)

Ти що там робиш?

Розслідую.

Теж мені, Шерлок Холмс!

-Слухай, я просто намагаюся... -Намагаєшся?!

Як до вечора не буде наноботів,

я тебе запакую у валізу, у маленьку.

І відправлю посилкою в Тімбукту.

А це далеко. Зрозумів?

Навіщо ми сюди припхались?

Скоро дізнаєшся. Довірся мені.

Дивно. Чому мені кортить спіймати мильну бульбашку?

(грає музика, люди плескають)

Гей Макс, дивись! Вона у тому натовпі. Бачиш?

До речі, що з тим хлопцем? Він дивно рухається. Він не захворів?

Це він танцює!

Ааа... Танцює... До речі, то не нахабний тіпок Ден?

Насправді ця дивна поведінка починає мені подобатися.

-Все, ходімо звідси. -Зачекай.

Вітаємо переможця нашого танцювального батлу.

Шуму! Дайте шуму переможцю! Як тебе звати?

Макс, я проаналізував, що приваблює дівчат.

Я знаю, як привернути її увагу до тебе.

Треба знайти якесь тихе місце. Пішли!

До речі, таку зачіску, як у тебе називають "баняком",

а інше тобі краще не знати. Дитячі комплекси важко лікуються.

Та-ак. Нам сюди.

Що ти надумав?

Так...Не це, не це... Ммм, близько.

Гаразд. (грає музика)

Клас.

Останній штрих... Ось так.

Що ж, згідно з аналізом топових фешн-блогів,

ти тепер маєш офіційно крутий вигляд.

Перейдемо до дивних рухів?

(грає музика)

А що це він малює?

-Це ти? -Привіт.

Привіт.

Привіт!

Ух ти! Знайомий з Фаготом. Круто.

То ти, виходить, у нас хлопець, який усіх і все знає.

Ну і?

Може знаєш, чий це тег?

То що? Чувачок, по ходу, приплив.

Де він?

Дай свій телефон.

Я б подивився на розправу.

Це його ім'я й адреса.

Скажеш йому, що ти від Дена.

Скажу.

Ну все. Капець катьонку.

-Це прикольно. -Ну добре.

Ну...

Добре...

До речі, це ж твоя робота?

Так. Це я намалював.

Це така краса...

Оба-на! Па-па.

О-о... Якщо я правильно зрозумів, це були обіймашки,

а вони є проявом симпатії.

Це значно приємніше, ніж нюхати під хвостом.

Ти щойно пожартував?

А що? В мене вийшло?

Боти у вигляді собаки вчаться піклуватися про ближнього.

Мені мама не дозволяє собаку.

Тому ти давай, переходь у режим невидимки.

І що тепер?

Я думаю, нам доведеться все йому розказати.

От сам йому і скажи. Це через твою роботу ми маємо переїжджати.

Та у Макса все одно немає тут друзів.

Це знову нова школа!

Ну не нервуйся, все.

Звичайно! Легко тобі казати!

Це в мене немає друзів?!

А вам не здається, що можна було б зі мною порадитись?

Я що для вас зайвий багаж?

Банний лист, що прилип до дупи?

Вам наплювати на мене з великого дуба! Обом!

Їдьте собі! Я й без вас проживу!

Макс!

(грає музика)

А-аа! Ні-і! Павло! Павло!

Хто-небудь, викличте швидку!

Він міг його врятувати.

Але чому не врятував?

Бос!

Я чогось не зрозумів... Ти приходиш, коли я покличу.

Що це таке?

Жменька наноботів.

Коротше, боти самозібралися якось у суперпса з суперздібностями.

А потім... Пух... І все зникло, тільки це залишилось.

Шо воно так бздить?

А що з цим можна зробити?

Давай, віддамо його нашим академікам. Хай проведуть інженерний аналіз.

Так. Я придумав.

Вони проведуть аналіз,

а ми наладимо виробництво і будемо їх штампувати вагонами.

Геніальний план, шеф.

Так. План геніальний...

Наполеон!

(лікар розмовляє з пацієнтом)

(набирає телефонний номер)

Як ти кажеш? Розчинилися в повітрі?

Алекс, ти вже яку добу не спиш?

Не важливо.

Боти навчилися контролювати навколишню енергію.

Це вражає, але керівництво Гірз Роботікс вже нервує.

-Прикриєш мене? -Скільки зможу.

Як там тато?

Йому вже зробили операцію.

Лікарі кажуть, все буде добре.

Зростання рівню адреналіну і надмірне потовиділення

вказують на те, що у тебе емоційна напруга.

Чому ти тоді не допоміг татові?

Що? Не допоміг?

Я все бачив.

Ти біг швидко і ти би встиг відштовхнути його.

Але ж ти тікав від нього. І я...

я допоміг тобі, Макс.

Допоміг? Так, що мій тато в лікарні?

Я думав, ти мені друг, а ти…

Знаєш, хто ти після цього?

Макс...

Я не зрозумів...

Що значить, ви не можете зробити так само? Дублікат збацать не годні?

До нанотехнологій практично не можна застосувати інженерний аналіз.

Практично неможна вижити після мого удару.

Але можеш спробувати?

-Скільки часу потрібно? -Я думаю, рік. Не менше.

Пф... Рік?

Де пацан?

Який?

Ти казав, що собака був з якимсь пацаном. Веди його сюди.

Та він же ще дитина зовсім.

Ти на мене працюєш, бо вибору не маєш!

Твій батько мені винен.

Відробляй!

Той шкет нічого не знає. Нащо він вам здався?

Він собаку з наноботів зробив. Привези його сюди.

Ти мене зрозумів? Чого стоїш? Давай!

Пильнуй.

Пані Скорик?

(двері зачинились)

Привіт, синку. Заходь.

О-о. Якийсь ти навіть кисліший, ніж я.

Це все через мене.

Макс.

Я якась помилка природи... художник-нездара.

Якщо ви хочете переїжджати, то давайте переїжджати.

Мені все одно.

Намалюю собі інших друзів.

Макс, ти правий, ми всі мали порадитись,

але якщо ти не хочеш, то ми не поїдемо.

Ми помилилися. Так буває.

Синку. Макс!

(грає музика)

Знаєш, Фокстере, всі помиляються.

Це точно.

Спробую пояснити.

Я знаю - ти допомагав мені втекти.

Але я тікав, бо думав, що татові на мене начхати.

Серйозно? Він гнався за тобою, щоб начхати?

Ні. Це такий… вислів.

Я то тікав, але тікати не хотів.

Аааа… не зрозумів. Поясни.

Люди інколи роблять одне, коли хочуть іншого.

Як це?

Пояснюю. Тобі подобається дівчина,

а ти робиш вигляд, що її не помічаєш.

Для чого?

Щоб вона тебе помітила.

Знаєш? Люди – дивні і вкрай нелогічні істоти.

Але ж я створений, щоб слухатись тебе, Макс.

Ні! Ти маєш приймати рішення сам.

Якщо машина може збити людину,

то начхати на те, чого я там хочу.

То я мав рятувати людину?

Ну, звісно!

Бо в мене психуни, емоції.

А там – людське життя.

Зрозумів. Начхати, вирішувати самому,

життя важливіше за психуни, так?

Ну якось так.

-А ти кльовий. -Та ти теж нічого.

Дай п'ять!

О! Макс, дивись!

Соня? Що ти тут робиш?

Я почула про твого татка і вирішила приїхати.

Знаєш? Мені дуже приємно, якщо чесно.

Ти без свого... Денчика?

Та-а... Він придумав собі, що я його дівчина.

А я думаю, що у нього холодець у голові.

(грає музика)

Але тут не можна ставити машину.

Ну так перестав її, умнику-розумнику.

Уявляєш себе в ній за кермом?

Уявляєш, ми летимо з тобою по нескінченному шосе, яке впадає вниз за обрій?

Круть нереальна.

(у навушнику) Макс. Макс. Скажи їй, що ти вмієш водити.

-Відчепись… -Що?

(у навушнику) Ти сідай на місце водія, а я кермуватиму.

Зараз вона таке побачить…

А я водити вмію.

Ой, правда? Ти що дурний?

Ну той дядько сам казав переставити його машину.

(у навушнику) Головне - поводься природньо.

А як вона взагалі заводиться?

(у навушнику) Так. Візьмись за кермо,

скажи їй, що твій палець б’ється током.

А тоді тицни кнопку старт.

А в мене палець током б’ється!

(у навушнику) Ось так! Ха-ха!

А що тепер?

А тепер подивимось, на що ця лялечка годна.

А ви хто такі?

(грає музика)

(у навушнику) Ху-ху! А у цієї тачки характер, як у мене.

(у навушнику) Ось вам! Ой, Мама! Це ж Ден! Ти бачив?

Коли ти навчився водити? Ще й так… просто вау.

Тааа…. Це легкотня.

Я й не знала, що ти такий крутий.

(у навушнику) Порада з сайту знайомств, роби їй компліменти.

Дякую. Ти теж крута. Крутіші тільки яйця, бейбі!

(пошепки до Фокстера) Класна порада. Дякую.

Як ти мене уже дістав.

(грає музика)

Мерседес Гелендваген 0808АІ

Власник номерного знаку перебуває в розшуку.

За нами машини зібрались. Може, треба пригальмувати, пропустити їх.

Як ти? З тобою все добре?

Що ти виробляв? Ми через тебе ледь не загинули!

Ти ж ніби зрозумів, що не можна буквально виконувати команди!

Як можна бути таким дурним?

Сонь! Це не те, про що ти подумала.

То ти не кричав на свого уявного друга?

Ні. Це я на собаку свого кричав.

Ну, він не зовсім собака.

Скоріш супер-робот секретної моделі.

У вас все добре?

Так, все нормально.

Я співробітник поліції.

Я попросив би вас показати своє посвідчення водія,

але в мене таке дивне передчуття, що його у вас немає.

І машина це теж не ваша, так?

Мене один мій друг попросив поїздити на ній.

А ще я знаю, що в тебе є те, що тобі не належить.

Я зовсім не розумію, про що ви.

А знаєш що?

А ми зараз поїдемо у відділок,

і ти все зрозумієш.

Ми краще пішки, дякуємо.

Мені що, вас силою запхнути?

-А чому це не поліцейська машина? -Не твоє діло.

Аварійний режим ввімкено… Аварійний режим…

Тримайся, свої.

Я не хотіла в тебе влучити, вибач.

Хотіла зупинити тих, хто вас переслідував.

Хто ви?

Ну, скажімо так, я привела тебе на цей світ…

Мені можна довіряти.

Він забрав Макса і Соню!

Я не міг їм допомогти,

нанозв’язки дуже слабкі.

Допоможіть мені знайти дітей.

Ну… тебе я знайшла, тому що моя програма шукала наноботів,

з людьми це неможливо.

У Макса у вусі комунікатор.

Я зібрав його зі своїх ботів.

Де собака?

Відпустіть Соню.

Нє-нє-нє…

Нащо вам взагалі той блохастий пес?

Не твоє собаче діло.

Я його в лікарні залишив.

Я сам йому відкручу лапи,

хвіст і вуха.

Я його розберу... на гвинтики.

Так, що ти його не впізнаєш.

А тоді ми... пустимо ботів... на правильне діло.

Я - Наполеон!

Якщо собаки в лікарні не буде,

як ти мені наобіцяв, я вас…

Коротше, моліться, щоб я його знайшов.

А шо ти там ховаєш від мене, а? Ану давай сюди. Давай!

Це місто буде моїм.

Іще трохи і я нарешті здійсню свою пацанську мрію.

(грає музика)

Якщо той, хто викрав дітей, власник цієї будівлі,

то наше протистояння буде яскравим, але безнадійним.

Скажи, а твій режим невидимки ще працює?

Режим невидимки працює.

Але через порушені нанозв’язки може глючити.

Це космос… Ніяк не звикну.

Діти у цій будівлі. Треба дзвонити в поліцію. Ми... ми самі не впораємось.

Я записуватиму на відео все, що ти будеш бачити,

а потім передам це в поліцію.

А ви дуже розумний людський екземпляр.

Дякую.

Я йому збрехав. Фокстер не в лікарні. Я залишив його в машині.

Твій пес Фокстер? То він той робот, про якого вони говорили?

У нього є режим "Невидимка".

То он на кого ти кричав.

А як? Що він таке конкретно?

Він якийсь наноробот чи щось таке.

Він вміє міняти свою форму, і взагалі стільки всього вміє.

Фантастика.

Наприклад, водити машину?

Так.

Він вміє водити машину. А я - ні.

Я не крутий. Я - нездара.

Чому це ти нездара?

Я не знаю, хто б іще міг дати відсіч такому бурмилу.

Для цього потрібна мужність.

Дякую.

Ну що, крутелик... як будемо на волю пробиратись?

(грає музика)

Здоров, пацани.

Аркана не бачили?

Привіт. Десь пішов.

Он воно! Тримай!

Он він!

Давай вставай!

Допоможи!

Нічого без мене не можуть.

Пильнуй! Хапайте його!

Ну от і все!

А-а-а! Чую, буде весело-о-о!

А чого ті боти не можуть змінюватися без команди малого?

Бо вони використовують фрагментний код свого власника.

А для того, щоб вони слухались вас,

вам треба знайти мегакрутого програміста,

якому доведеться дуже довго і не факт, що успішно переписувати програмний код.

Так. Я знайшов. Ти перепишеш!

Ні.

Ні?!

Я такого слова не знаю.

Ну, воно означає приблизно наступне:

ніколи в житті ні за що в світі я цього не зроблю.

Я створила ботів для добрих справ, а не для такої погані, як ви.

Тоді,

через три секунди вона відкриє для себе радість польоту.

Раз!

Два!

-Три! -Стоп!

Так... так.

Не можна допустити, щоб вони контролювали Фокстера.

Ти не уявляєш, на що вони здатні.

У мене є план, але потрібна допомога.

Що це таке?

Не знаю, що це за фігня,

але по ходу вона вирубила електроніку в машинах.

То я взяв. Хай буде.

Молодець.

Які навички приписувати ботам? Що вони будуть робити?

Я хочу, щоб вони стали таким вірусом, якому до лампочки всі антивіруси.

Щоб проходили будь-який захист.

Збирали криптовалюту

і робили все, що їм скажу.

А коли усе комп'ютерне бабло буде у мене,

я сам проникатиму, куди завгодно.

Я буду хазяїном цього міста!

Я буду контролювати всі комп'ютери!

Мене нарешті усі будуть слухатись і боятися.

А наноботи стануть моєю секретною зброєю,

і я не позаздрю тому, хто ризикне мене не поважати!

Добре. Я зрозуміла.

Але спочатку треба зняти колбу.

Бо так нічого не вийде - скло блокує сигнал.

Окей. Тільки без фокусів.

Бо я тебе на молекули рознесу.

Прибери.

Вимкни живлення.

Треба щось робити.

Ми не запрограмовані чинити опір людині.

Ну скільки ще чекати? Давай, перезаписуй цю псину!

Макс... підійди.

Пам’ятаєш, ти казав, що... що я маю приймати рішення сам?

Я не хочу бути зброєю, гранатою для тієї мавпи з психунами.

Я прийняв рішення, але мені потрібна твоя допомога.

Макс, ти маєш попросити мене знеформитись.

Знеформитися?

Ні, я не можу...(грає музика)

Ти ж більше не будеш моїм Фокстером!

Я буду з тобою завжди,

бо це ти створив мене.

Будь сильним.

Ми були і будемо разом.

Я обіцяю.

Я ще до вас доберусь!.. А-а-а!

Прости мені...

Знеформлюйся.

Піджени тачку!

Копи в курсі, що ти тримаєш дітей в заручниках.

А ще я розіслав журналістам відеодокази того,

яка ти мразота. Тобі хана.

Знайди стаціонарний телефон і подзвони щоб пригнали вертушку!

Макс, пам’ятай: я – це ти, а ти – це я.

(грає музика)

Ти що тупий?

Ти – ніщо без того недособаки.

Відпусти!

(звук гелікоптера)

Я би з тобою може й пограв,

та мені нема коли.

Ворушись!

Давай сюди, ближче!

Час валити звідси!

Недоумок, давай драбину! Швидше!

Максе!!!

Відпусти її!!!

Відпустити!?

Без проблем!

Вперед, Макс.

Ти - герой свого всесвіту!

І пам’ятай - я... я завжди з тобою!

Розчавлю!

Це ми ще побачимо.

(кричить)

Соню!

Ну що? Може й малу навчиш літати?

Обережно!

(ричить)

(сигнал тривоги)

(сигнал тривоги.)

Ти - мій герой.

(звук гелікоптера)

Ходімо додому, малята.

Шкода твого собаку.

Він був таким прикольним.

І справжнім вірним другом.

Так. Це точно.

Мама! (грає музика)

Макс! Макс! Живий!

Ну як ти? Боже мій, як ти нас налякав.

Ну пішли додому.

Привіт.

Привіт!

Знаєш, а в Гірз Роботікс прекрасні перспективи.

І... мені якраз потрібен хороший спец,

який розуміється на безпеці.

Цікавить?

(дзвінок у двері)

Макс, відкрий, будь ласка, двері.

Вітаю, лист для Макса Скорика.

Тримай.

Це з конкурсу.

Я виграв конкурс коміксів.

Тепер мене цілий рік буде навчати справжній художник майстер.

-Це чудово, синку. -А я не знала ні про який конкурс.

Я теж.

Молодець. Ось.

Тримай подарунок. Це тобі.

(гавчить собака)

Опа, малий, а ти що тут робиш?

Як ти його назвеш?

Я?

Ну, ми подумали, якщо ти допоміг упіймати найбільшого міського бандюгу,

то досить відповідальний, аби мати собаку.

Ну? Як ти його назвеш?

Фокстер! Хай буде Фокстером.

Хай буде.

Ну що, Фокстере, будемо робити з тебе справжнього пса?