Original subtitles

Біля ріки... біля кущиків...

жила собі качка-дивачка.

Замість того, щоб бути біля річки,

вона полюбляла піші прогулянки.

Якось пішла вона...

...до перукаря.

"Дайте, будь ласка, кілограм сиру."

Збоку була аптека.

"Дайте, будь ласка, пляшку молока."

А з аптеки вона пішла до прачки,

щоб купити поштові марки.

Переживати інші качки почали:

"Щоб ту качку гуска копнула!"

ХАРДКОР ДИСКО

Добрий день.

Можна поговорити з Вроблевськими?

Що вам потрібно?

- Можна поговорити з Вроблевськими? - Батьків нема вдома.

Чого вам ще?

- А коли вони будуть? - Не знаю.

Щось передати?

Щось передати? Бо я поспішаю.

Пішов геть!

Щоб я більше тебе з нею не бачив.

Агов, шмато!

А, це ти? Ти питав про моїх предків?

А чому в ліфт не сів?

- Бо так буде важче. - Фраєр. Ось тепер тобі буде важко.

Ти була коли-небудь на Сейшелах?

- Навіщо ти це взяла? - Розслабся.

Він дав, а я взяла.

Гей? Гей? Що це за агресія? Розслабся.

Приструни трохи свого фраєра.

Ти, курва, себе краще приструни!

Як тебе звати?

Марцін.

Оля.

Я валю на вечірку, їдеш зі мною?

Що це, курва, за шум? У мене дитина хоче спати. Досить шуміти.

Земляче, це ж вихідні, чи ні? У знайомої день народження.

Срати мені на ваші вихідні. Негайно вимкни музику,

- щоб я другий раз не йшов сюди! - Зараз зроблю тихіше.

А ти, педрило, чого сліпаки вирячив?

Чого витріщився? Пуцьку в сраку собі на ніч шукаєш? До тебе говорю?

- Спокійно, хлопці. - А хто тут кричить?

Хочеш мати проблеми, задроте довбаний? Звалюй на хату!

Повертайся до дитини.

А якщо тобі надто голосно, дзвони в поліцію.

10 хвилин, курва, маєте!

10 хвилин!

Валимо з цього гомопаті, хлопці!

10 хвилин!

Круто!

- Продовжуємо. - Відчиняй, виродку!

Курва...

Дай мені.

Якби у тебе був вибір,

що ти б вибрав: згоріти, чи замерзнути?

Але одна умова:

Ти не втрачаєш свідомості і все відчуваєш до самої смерті.

Згоріти.

Це такий прикол. Я ще з дитинства питаю про це людей.

І всі завжди кажуть, що замерзнути. Бо це менш болючіше.

А по-моєму, якщо більш болючіше, то так цікавіше.

Інтенсивніше. Тоді щось почуєш, а не просто вмреш.

Знаєш, що мені в тобі подобається?

Те, що ти мало говориш.

Ні про що не питаєш, а відразу робиш.

Гадаю.

Не знаю тебе, але...

Курва...

Ти маєш такі очі, що...

Я навіть сама не знаю.

Дунути паровоза?

На Алеї Руж 7.

Так. А найшвидше за скільки буде?

Добре, дякую. До почуття.

Тупа мантелепа.

Курва, ну чому ті телефоністки на завершення

завжди кажуть: "До побачення"?

По телефону!

З вас рівно 26 злотих.

Хвильку.

Що, курва?

Я заснула?

З вас рівно 26 злотих.

Бо ваш кавалер певно всі гроші на квіти витратив.

А, гроші, зараз...

Але в мене теж нічого немає.

Робіть, що хочете, але заплатити мусите.

Нічого ми не мусимо.

Побачимо.

Я дзвоню в поліцію.

Я дзвоню в поліцію! Чуєш? Я дзвоню в поліцію!

То дзвони собі! Ну!

Щоб вас коні грали, засранці!

Заходь. Ти ж хотів познайомитися з моїми старими?

Жартую. Старих нема вдома. Заходь.

Курва, не вимахуйся, а пішли.

Добрий день, хлопче.

Добридень. Ходи-но.

Ми про все знаємо. Оля нам про все розповіла.

Вона мусила поїхати рано в майстерню.

Не хотіла тебе будити, бо ти так солодко спав.

Проходь, не стій.

Добрий день.

Сідай.

- Хочеш каву? - Так, будь ласка.

- З молоком? - Ні. Без молока, будь ласка.

А ти, Олеку, щось хочеш?

А знаєш... Я ще одну каву перед поїздкою випив би.

- Будь ласка. - Дякую.

Зажди, я тобі інший ніж принесу, бо цей...

Мерсі боку, мадам.

Будь ласка.

Але несподіванка...

Все ж таки зменшили фінансування для музею архітектури.

То восени його ще не відкриють. Курва, криза. Нема слів.

І навіщо мені все це знову?

Саме так.

Вас, пане, цікавить архітектура?

Який "пан"? Мене звати Олек.

Колись мене вона цікавила. Правда, Пола?

Чоловік може й не виглядає архітектором, але він ним є.

Тому він так злиться.

То, вітаю.

Не знаю, чи треба.

Розумієш, гроші можна на цьому заробити. Брехати тобі не буду,

тим більше, якщо хтось не повний ідіот,

але чи я задоволений з цього? Навіть не знаю.

Розумієш, тепер залишилися лише професіоналізм і рутина.

Колись у виші, чи потім на роботі...

...у мене ще були якісь ідеали.

А може це були лише ілюзії? Що скажеш?

Ну, не знаю, тоді я хотів створити щось таке артистичне,

творче, незалежне, щоб це було лише моє.

Мусила бути екзальтація.

Мої вимоги були дуже високі, з того що собі пригадую.

Але розумієш, на цьому не заробиш.

І життя внесло свої поправки.

Крок по кроку і я зробив з дупи скарбничку. І замість того,

щоб бути польським Гауді, я став проектувати нерухомість для задротів.

Але я не нарікаю.

Головне, що дівчата можуть реалізувати себе.

А мені можна розслабитися.

От такий з мене, курва, альтруїст.

А ти чим займаєшся? Не знаю, як тебе...

- Марцін. - Марцін. Учишся з Олею?

Подай мені ніж, будь ласка.

- Дякую. - Я ще в пошуку.

Ну, ще один митець.

- То, грошей з цього, мабуть, не буде. - Гадаю, ні...

Чому ти не їси? Не смачне?

Чи справжній митець має бути голодним?

Ні. Гадаю, справа в іншому.

Гадаю, вчора було забагато? Правда?

А під ранок ще й, певно, кебаб був?

Коли Оля ще їла м'ясо,

то від жирного кебаба з баранини вона ніколи не відмовлялася.

Навіть тепер наша вегетаріанка стверджує,

що можна з'їсти після п'янки кебаб з баранини.

- Досить. Це бридко. - Що?

- М'ясо. - А я люблю.

А де ви вчора були?

На "Постійній відпустці".

- Не знаю. - Перший фільм Джармуша.

- Правда? - Та.

Дякую.

Багато було людей? Як було?

Багато.

То чудово.

Бляха, приходить колись такий день, коли ти вже не знаєш 90% барів у місті.

- Старість. - Власне.

А недавно ми черпали життя пригорщами.

Оля мені часом розповідає,

а я взагалі не можу нічого сказати про половину тих нових барів.

А про цей взагалі ніколи не чула.

Гадаю, його відкрили лише на літо і на осінь його вже закриють.

Ми часом виходимо з Олею.

Але востаннє, лише робота і робота.

Або їдемо в гори.

Гадаю, на мене вже час.

Як то кажуть: "Кому в дорогу, тому вже пора."

Ти мусиш там бути?

Не починай навіть.

Ти теж міг би поїхати завтра зі мною.

Вибач, вибач, я не піду на жодну прем'єру.

Краще скажи, що я в горах. І це буде правда.

І я не брехатиму, що мене не було в місті і не міг прийти.

І перш за все я не буду бачити того задрота.

- Хвильку. - Задрота. Це саме те: задрота.

А потім я змушений брехати:

"Боже, яке це було прекрасне, наскільки це було цікаве,

і наскільки це було неймовірне."

Тож, як кажуть італійці, всі будуть... контенто (щасливі).

Ти завжди вмієш вибрехатися.

Але я мушу прийти.

Шкода.

Але ти зможеш дров нарубати на весь тиждень.

І ми матимемо чим в каміні палити.

Я люблю таку корисну роботу.

Клік! Люблю!

А ти чим займаєшся?

Теж у пошуку.

Переважно в театрі.

Я так і думав.

Що думав?

Що ти акторка.

Тобто?

Бо ти подібна на акторку.

Хіба не розумієш? Хлопець хотів сказати, що ти красива.

Маєш добрий смак.

Я мабуть маю подякувати, чи як?

Дякую, Марціне.

Аж почервонів!

Я декоратор. І сьогодні у мене прем'єра.

Я вас запрошую, якщо забажаєте. Хоча думаю, що Оля не прийде.

Вона лише фільми, фільми і фільми. Ну, і деколи музика, концерти.

Я щось не розумію, молодь сьогодні взагалі не цікавиться театром?

Ти мені вже вибач, а чого ти так дивуєшся?

Це ж покоління образів. Або все, або нічого. Правда?

Стимул, моя мила, біжить за стимулом.

Щораз швидше. Мусить,

вибачте на слові,

трахнути. Правда?

Бо їхню свідомість формує інтернет.

Їх інформація мусить зачепити за живе. А якщо ні, то "бах", і вже наступна.

І вона крутіша за попередню і щораз більше і так без упину.

І тому, їхні голови швидше зчитують інформацію.

І всі їхні органи чуття працюють одночасно.

Не дивися так на мене. Це тобі не в театрі,

де сидиш дві години і лупишся на одне і те саме і ще роздумуєш.

Для них це як вдягнути старі лахи пропахлі нафталіном. І т. п. і т. д.

Ну, добре. Нехай це буде правда.

Але для мене театр це... магія і все.

Незалежно, чи це молодим подобається, чи ні. Чи вони це розуміють, чи ні.

Кохаю тебе.

Роберт?

Марцін.

Марціне, вибач мені...

Гаразд, ти б не міг мені допомогти речі вниз знести?

Звісно.

Велике спасибі.

Не забудь подзвонити, коли вже під'їжджатимеш, перш ніж зникне зв'язок,

- відчуття часу, місця і особистості? - Власне...

- Власне. - Обережно, хлопчиську.

ДЕНЬ БАТЬКА

Тубуси постав спереду.

Дякую.

Підкинете мене, пане?

Ще раз мені скажеш "пан" - то ні. Я - Олек!

Куди тобі?

А ти куди їдеш, Олеку?

По прямій з міста, а потім в гори.

- Супер. - Сідай.

Палиш?

Ні. Через два тижні буде рік, як покинув.

Але як хочеш, пали собі. Лише вікно опусти.

Не хочеш кинути? Тепер усі кидають.

Якби кидав, то заради здоров'я, а не як всі. Я люблю палити.

Я теж любив.

Ось побачиш, коли матимеш, як я...

Розумієш, сигарети впливають на потенцію.

Здається Ернест Хемінгуей сказав: "Кинути палити це дуже просто,

я це сотні разів робив".

Я теж трохи часу на це потратив, але зрештою вдалося.

Бо що тут такого надзвичайного?

Я перепрошую, можеш десь стати, бо мене притиснуло?

Я теж не проти після тієї кави.

Спершу я вб'ю тебе, а потім дружину.

Ну, вставай, тату.

Алло, хто це?

Марцін. Я Олін знайомий. Я залишив свій рюкзак.

Ну, і де ти пропав?

Я гадала, що ти лише пішов з Александром допомогти йому речі віднести.

- І одразу повернешся. - Я зустрів знайомого.

- Вибач, якщо затримав. - Ні, ти не затримав.

- Можна взяти рюкзак? - Ну, звісно. Бери.

Дякую.

Ольґа дзвонила, що невдовзі приїде.

Я роблю вечерю, а потім біжу до театру. Може з'їси з нами?

Якщо відверто, то з радістю, бо трохи вже голодний.

Тільки ми не їмо м'ясо. Не знаю, чи тобі сподобається.

Я всеїдний.

"З Ольґою"?

Що? Ну, так. Ольґа, це від Олі.

Вона не любить...

не говорить, не любить, коли до неї так звертаються,

але Александер на неї так каже ще змалечку.

Ольґою звали маму Александра,

вона померла від інфаркту, саме перед народженням Олі.

Тому й назвали в честь бабці.

А ти старший від Олі?

- Ви не надто захоплюєтеся наркотиками? - Ні. Лише траву палимо, як і всі.

Я майже тобі повірила. Я теж колись була молода.

Розумієш, Оля має бути обережною з цим.

Вона має слабке серце ще змалечку.

Тож, я вас дуже прошу, будьте розсудливі.

І посміхнися, я не з поліції.

Але ви гарно виглядаєте.

Ти молода дамо, як часом щось пальнеш?

Ну, молода дамо...

Що на вечерю?

Ти теж сідай їсти.

А ти бачу вже почуваєшся, як вдома?

Чудово, бо ми за мить на концерт поїдемо.

Чудово.

Зараз, поки що ви зі мною, а я невдовзі виходжу, а ви мусите наїстися.

- Ви ж поїдете зі мною? - Мамо, навіть не починай.

- Я лише руки помию. - Добре, йди мий.

- Дякую. - Вина?

Олек пише, що майже на місці. Кубіца.

Бляха, то вже так пізно? Цікаво, чи встигну.

Чого ти? Твоя сценографія нікуди не втече.

Куди ти так поспішаєш? Ще тебе тут інфаркт схопить.

Дуже тобі дякую, донечко, за підтримку.

Можете з татком тепер поручкатися.

А може ти все ж таки, приїдеш до нас в гори?

Марціне, я тебе запрошую.

Я поїду завтра перед обідом. Подумайте над цим.

Я вже вирішила, поїхати до Шуміна.

Це може бути останнє літо цього будиночка, тож...

Ну, як хочеш. Тільки будь обережна, ти знаєш з чим.

Я зроблю для вас знімки.

Ну, знаю, що ми батьки, які не дуже переймаються.

- З радістю чекатиму на знімки. - Будь ласка, не смійся.

А чому у вас такі міни?

Як я виглядаю?

Прекрасно.

Дуже приємно з вами познайомитися.

Тільки не забудь наступного разу забрати рюкзак.

- Щасливої прем'єри. - Дякую.

- То, па. - Па-па-па.

Розважайтеся, тільки не занадто.

Марціне.

- Мамо. - Марціне. Марціне.

- Мамо... - Марціне.

- Прокинься. - Так?

Що ти тут робиш? Ви з Олькою посварилися?

Ні... Я хотів їй сюрприз зробити і мабуть, заснув.

Ясно.

Оля вже давно в майстерні.

Я їду в гори.

Але спершу сніданок. Ходи за стіл. Відмовок не приймаю.

Тримай рушник.

А це футболка Олька.

Він каже, що вона йому тісна і виглядає у ній наче педик,

але, гадаю, тобі вона підійде.

Ні, дякую. Все гаразд.

Гаразд, тоді йди в душ, а я зроблю сніданок.

ДЕНЬ МАТЕРІ

Можна запалити?

Взагалі, ми тут не палимо, але можеш.

Знаєш що? Дай мені, я теж буду.

Данило Киш...

це балканський Бруно Шульц.

Він влучно описав паління.

Знаєш, як?

"Блаженна ілюзія".

Аж мені в голові закрутилося.

Мило.

Добрий день.

Ви заправлялися?

- Так. - Котрий номер?

Даруйте?

Яка ваша машина?

Срібна.

Щось ще?

Ні, дякую.

Може, хот-дог?

Я не їм м'ясо.

А може, чогось солодкого?

Ні.

Бали збираєте?

Ні.

А може хочете почати?

І що скажеш, збитошнику?

Нічого.

- Алло. - Привіт. Це Марцін.

Який ще Марцін? А, той виродок.

Не дзвони мені.

Що ти хочеш? Звідки у тебе мій номер?

Від мами.

Ми мусимо зустрітися.

Що це "ми мусимо зустрітися"? Що це за тон?

- Я не мушу з тобою зустрічатися, виродку! - Олю, нам дуже треба зустрітися.

Навіщо?

Мушу тобі щось сказати.

Телефоном не вийде.

О 19:00 під під'їздом.

ДЕНЬ ДИТИНИ

Сядеш, курва, чи ні?!

- Ну і, курва, я тут. - Ну, і, курва, що?

Заспокойтеся, курва!

- Звалюйте! - Ти здурів?

Звалюйте негайно! Звалюйте, а то завалю!

Звалюйте!

Звалюйте всі!

- Звалюйте, курва! - Звалюйте!

Звалюйте звідси! Звалюйте, курва!

- Що це за придурок?! - Пішла ти!

Пішла ти, суко!

- Звалюйте звідси! - Йдемо краще.

- Звалюйте! - Сама пішла!

- Забава до сраки! - Пішла ти!

Пішла ти!

Шмара, курва. Сука!

Курва, звалюй!

Ну, що, курва? Шмата!

Може...

...це звучатиме по-дурному...

...але когось такого...

...мені завжди бракувало.

Повертаймося додому.

Мамусю, а знаєш, що Аґнєшка і Йола

це мої улюблені подруги з класу.

Ми навіть поклялися.

Так? Поклялися?

Ну, коли хтось із нас кудись поїде то не зможе більше повернутися.

Або якщо хтось обмовлятиме нас,

то ми не маємо права ображати одна одну.

- Ага, тільки допомагати, так? - Так.

То, добре. То, ви тепер подружки?

Від мене дуже смердить, я аж липка.

Роздягайся і ходімо під душ.

За мить, я лише запалю.

Чекаю.

КІНЕЦЬ

переклад ivan vyrvyvuho