Original subtitles

Вітаю, я – Тошіакі Тойода.

Дякую за покупку.

Давайте насолодимося цим аудіокоментарем.

Це звук удару по мундштуку рогу-мушлі.

Зйомки фільму "За межами вимірів"

тривали з весни 2023 року до весни 2024.

Початкову сцену знімали в печері, де, за переказами,

практикував Кукай – легендарний діяч езотеричного буддизму.

Це вода, яка тут виконує роль дзеркала, відбиваючи зображення.

На цьому зображенні – Йоске Кубодзука.

Його персонажа звуть Роске

і він сидить у центрі цієї довгої печери.

Щодо об'єктів на задньому плані, то все це ми створили самі.

Його руки складені в жест, який я придумав, щоб зобразити вовка.

Якби я використав справжні мудри з езотеричного буддизму, у мене були б проблеми.

Тому всі релігійні елементи у цьому фільмі – це, насправді, мої власні вигадки.

Коли я писав сценарій, це було найскладніше.

Це гора в Точіґі.

Майже все було знято в Точіґі, де я й живу.

У зйомках брали участь як моя знімальна група, так і місцеві фермери та мешканці містечка.

Тож фільм було знято у стилі мацурі (японського фестивалю).

Тут повно п'явок.

Просто безліч п'явок.

Багато з них прилипли до відбивачів команди освітлювачів.

Це була справжня халепа.

Я сказав знімальній групі, щоб вони не давали п'явкам дістатися до себе.

Зрештою, ми використовували спрей, щоб відлякувати п’явок.

Це водоспад,

під яким проходить Кійохіко Шібукава в моєму короткометражному фільмі "Я тут".

А це мушля.

Існує відома легенда, згідно з якою в горах з'являється морська мушля.

Саме вона надихнула мене на цю сцену.

Звісно, я не знаю, чи її знайшли в такому гарному стані, як ця,

але в легенді її знайшли саме такою.

У буддизмі шюґендо, або езотеричному буддизмі,

чи у подібних глибоких напрямках буддизму мушля є важливим символом.

Конкретно цю мушлю я купив у магазині мушель в Осаці.

Людина, яка тут дме в мушлю, – мій учитель гри на мушлях

Міяшіта-сан.

У фільмі Чіхара Джуніор, який грає роль Аджарі,

всі звуки, коли він дме в мушлю, він виконав сам.

Це ритуал вогню Ґома, але проводити його у формі трикутника

насправді заборонено.

Тут у нас трикутник над трикутником, як зірка Давида.

У такій конфігурації це символ накладення смертельного прокляття на когось.

Сьогодні в Японії його використання заборонено.

Ще під час Другої світової війни

японці використовували це прокляття, щоб спробувати вбити Франкліна Д. Рузвельта.

Рузвельт помер, позуючи для власного портрета.

Потім було обрано Трумена, він скинув атомні бомби, і Японія капітулювала у війні.

Усі предмети навколо вогнища – це справжні елементи ритуалу.

Але якби ми зробили це на 100% реалістично, у мене були б проблеми,

а в моєму віці мені не хотілося б такого стресу.

Тому я додав до композиції кілька оригінальних елементів, щоб її змінити.

Наприклад, я пофарбував камінці та розклав їх навколо вогнища "Ґома".

Усе було зроблено на знімальному майданчику,

який ми облаштували у саду будинку в Точіґі.

Цю сцену знімали саме там, і це була перша сцена, яку ми зняли для фільму.

Людина, яка сидить посередині, – мій друг з 19 років.

Його звати Чіхара Джуніор, і він відомий комік,

мабуть, такий самий відомий у Японії, як і Такеші Кітано.

Такі об’єкти, як валуни чи величезні скелі, часто вшановують саме так.

Це лідер гурту Seppuku Pistols.

Далі – мій близький друг, Кійохіко Шібукава.

Це Масахіро Хіґашіде, який зіграв головну роль у моєму фільмі "Ворони. Вибух".

Люди на задньому плані – це місцеві жителі та учасники гурту Seppuku Pistols.

Seppuku Pistols – це гурт, який грає на традиційних японських інструментах

і цього року вирушить у турне Європою.

Це Харука Імоу.

І, нарешті, Мацуда Рюхей.

Музику тут виконує гурт тайко-барабанщиків Kodo з острова Садо.

Я поїхав на острів Садо, щоб попросити їх створити базовий ритм для музики фільму.

Це досить масивна мушля, яку дуже важко знайти.

Ця фігура вовка виконана з паперу у техніці шіде.

Її створив художник-постановник

Такаші Сасакі, який працював над фільмом "Убити Білла" та фільмами Ходоровського.

І цей жест рук, і рухи були авторськими ідеями.

Їх створили я і чернець буддизму Шінґон.

Ці жести рук існують лише в цьому фільмі.

Жести руками, або мудри, використовуються для початку заклинання.

Вони перетворюються на вовка, і його паща відкривається.

Чіхара Джуніор грає роль Аджарі, старшого ченця.

Хоча, англійською мовою...

...його ім’я пишеться як "Хандзо", але японською – "Аджарі".

Це означає щось на кшталт "Майстра", глави буддійської секти.

Тут він використовує ритуальний предмет для очищення під назвою "конґошьо".

В основному...

це робиться після ритуалу вогню Ґома, але є різні способи зробити це,

наприклад, удар мечем по верхній частині спини,

або струшування молитовних намистин джюдзу над головою.

Чернець підходив до всіх учасників, щоб очистити їх одного за одним.

У Кіото ритуал вогню Ґома проводиться щодня,

оскільки він має дуже сильну дію.

Зайти туди може будь-хто, тож якщо у вас колись випаде нагода, обов’язково загляньте.

Це цікаво.

Мацуда Рюхей і Чіхара Джуніор знімалися разом у фільмі "9 душ".

Більшість предметів у цій кімнаті – це речі, які вже там були.

Хоча всі амулети я спроектував сам.

Ті амулети, що у святилищі.

У Японії Масахіро Хіґашіде нещодавно потрапив у скандал, пов'язаний з невірністю.

Він покинув шоу-бізнес і оселився в горах, але потім повернувся.

Тож ці репліки...

точно відображають те, як він насправді почувався.

Хоча я особисто не відбирав його на цю роль.

Ці репліки дуже добре передають суть фільму.

Світ складається з історій, і чи не ваша власна історія є його центром?

Чи, може,

хтось інший керує вашою долею.

Цікаво... у цьому світі.

Існує напрям буддизму під назвою "Віра в Міокен", який поклоняється

Великій Ведмедиці, саме це він має на увазі.

Одна із зірок Великої Ведмедиці має у своїй назві

китайський ієрогліф, що означає "вовк", але, мабуть, це помітять лише ті,

хто вміє читати японською чи китайською.

Можливо, ця сцена створює відчуття чорної комедії,

але в цьому контексті те, що він тут каже, є досить важливим.

Його наполегливість цілком відповідає такому коміку, як він.

Дуже смішно.

Власне, я живу зовсім поруч із тим місцем, де знімали цю сцену.

Цей пристрій призначений для подрібнення соломи, але я подумав,

що він чудово підійде й для відрізання пальців.

Це дуже небезпечно.

Костюми розробив Кадзухіро Саватаїші.

Він працював над такими фільмами, як "Мандрівний Кеншін" та "Ґінтама".

Він людина з індустрії моди і працює переважно над високобюджетними фільмами.

Він був відповідальним за більшість образів персонажів у цьому фільмі.

Чіхара Джуніор, який грає Аджарі,

має чудове обличчя.

В молодості він потрапив у ДТП, коли ми знімали "Блакитну весну".

Тож його обличчя інакше, ніж в "Порнозірці".

Ми зняли 70 дублів цього епізоду з Кійохіко Шібукавою, щоб отримати лише цей один.

Насправді існує штаб-квартира якудзи, де в банках з формаліном зберігаються пальці.

Я познайомився з одним чоловіком звідти і почув від нього багато історій.

Мабуть, у тих банках було більше чогось, ніж просто пальці.

Але я не хотів,

щоб цьому фільму присвоїли рейтинг "R", тому обмежився саме цим.

Музику до цього епізоду створив Mars 89.

Це молодий японський артист, який створює техно-музику.

Він також виступає на акціях протесту, тож є досить політично заангажованим музикантом.

І співпрацює з брендом Undercover.

Цей туалет був дуже маленьким, тому я справді не знав, куди її посадити.

Сидіти їй так? Чи ось так? Я довго над цим думав.

Вона приїхала аж з Наґої, щоб зняти цю сцену.

Звукове оформлення – Масая Кітада.

Він записав усі діалоги,

звукові ефекти, весь звук для фільму і зробив його зведення.

Тому...

нам потрібно було зняти сцену з пальцем за один дубль.

Тож Чіхара Джуніор дуже нервував.

Цікаво, чи справді можна побачити, як летить палець.

Думаю, це було занадто швидко.

Можливо, тому, переглядаючи це, я замислююся над усіма цими моментами.

Мізинець.

Насправді це муляж пальця Масахіро Хіґашіде.

Як жорстоко.

Але Чіхара Джуніор зазвичай курить сигари, тож, гадаю, вийшло нормально.

Щодо Харуки Імоу,

це мій другий фільм з нею після "Всім сеппуку".

Мені також колись сказали, що до мене вчепився злий дух.

Тож я їздив, щоб його позбутися.

Одного разу мені наснився сон,

в якому я почув цей звук намистин

і пережив перехід з одного стану сну в інший.

Ііда Данко – лідер гурту Seppuku Pistols.

Ми живемо в одному районі.

Ще він зробив багато ілюстрацій до фільму, зокрема амулети для святилища.

Судячи з усього, цей автомобіль дуже приваблює автолюбителів.

Це старий автомобіль Corona Mark II.

Я позичив його у підлітків з цього району.

Кійохіко Шібукава одними бровами виражає свої почуття.

Це не те, що ти хотів би почути.

Ми знімали цю сцену в моєму районі.

Музику написав Mars 89.

Щодо голосу за кадром,

я хотів, щоб це зробив Махі з гурту People from Gezan, але не зміг узгодити з ним графік.

Тому я вирішив, що замість нього підійде молодий актор.

Тож запросив сина Йоске Кубодзуки.

Він знімався в моєму фільмі "Диво плаксія Шьоттана",

де зіграв головного героя в дитинстві.

Він був у початковій школі, коли я знімав фільм "Планетист",

і також знявся в ньому.

Зараз він – одна з найвідоміших молодих зірок Японії.

Кажуть, що він заробляє навіть більше, ніж його батько.

Ця станція була трохи далі, а ще ми змінили назву.

Щодо авто –

я позичив його у друга.

Це справжня діюча станція.

Але це кінцева зупинка.

Поїзди майже не ходять.

Тому ми підлаштувалися під розклад поїздів і розділили зйомки на погодинні проміжки.

Актори бувають різні. Мацуді Рюхею достатньо одного дубля.

А ось Харука Імоу з кожним дублем грає все ліпше.

Тож я зняв багато дублів, де була лише вона.

Скільки ж їй років? Двадцять...

25, 26, 27? Десь так.

Насправді не знаю.

Я пробував зняти це по-різному,

але мені здалося, що зйомка одним планом додає цьому трохи гостроти.

Тож я це зробив

ось так.

Це жест "мудра", що зображує вовка.

Їй відрізало голову, і вона миттю померла.

Мабуть, матері Харуки Імоу

дуже сподобалася її роль.

Забризкане кров'ю обличчя...

цей образ пасує Мацуді Рюхею.

На гітарі тут грає людина, з якою я працюю ще з часів "Порнозірки".

Це Кадзухіде Ямаджі, який написав музику до фільмів "Порнозірка",

"9 душ" і "Висячий сад".

Більшість з них я знімав разом із ним.

Готуючись до зйомок, я подумав, що дуже хочу знову почути його гітару.

Тож зв'язався з ним.

Це будинок мого друга, який я використав для сцени

з аварією автомобіля.

Було досить важко знайти місце, де ми могли б зняти таку сцену.

Ну, це й не дивно.

Кійохіко Шібукава.

У нього порізаний мізинець.

Це знімали в готельному номері. Звичайному готельному номері.

Нам дозволили там знімати, але я не знаю, чи готель ще існує.

Казали, що його збираються знести.

Ми зробили ці мізинці схожими на кулі.

Цю пісню виконує англійський джазовий гурт Sons of Kemet.

Коли лідер гурту Шабака Гатчінґс приїхав до Токіо,

я попросив його написати музику до цього фільму, але потім почув,

що Sons of Kemet збираються розпастися.

Потім Шабака Гатчінґс перестав грати на саксофоні та зосередився лише на флейті.

Хоча я все одно попросив його написати музику до фільму,

але склалося дещо інакше.

Насправді я хотів, щоб Шабака написав музику до всього фільму.

Проте зйомки затрималися на рік, і наші графіки не збігалися.

Є також кілька інших причин.

Наприклад, слабкий курс єни.

Це прохід у тому ж готелі, що й у попередній сцені.

Кадри, де персонаж іде у сповільненій зйомці, часто зустрічаються у моїх фільмах,

але мені це дуже подобається.

Я намагався поєднати кадр, де він повертається, з іншим,

але нічого не вийшло.

Тож зробив це простіше.

Використав крупні плани його обличчя.

Ну, після ДТП Чіхара Джуніор переніс багато операцій на обличчі.

До того ж, минуло майже 30 років з часу, коли ми знімали "Порнозірку",

і воно дуже змінилося.

Тому мені захотілося зняти багато крупних планів його обличчя.

І я це зробив.

Зараз у цьому старому маєтку ніхто не живе,

але за ним дуже добре доглядають.

Він розташований у Точіґі, а його власник мешкає в Токіо,

але іноді приїжджає, щоб доглядати за садами.

Насправді, я сам хотів би там жити.

Місцевий тесляр

дбає про те, щоб будинок залишався в хорошому стані.

Тут...

можливо, не дуже добре видно, але в Японії є такі ферментні ванни.

Їх роблять з тирси або ферментів диких рослин,

у які занурюють тіло, хоча зазвичай обличчя не занурюють, як тут,

і, мабуть, вони справді можуть зцілювати недуги.

Перебувати у ванні можна лише 15 хвилин.

Я іноді приймаю такі ферментні ванни.

У мене була проблема з мізинцем, і після однієї з таких ванн мені стало ліпше.

Це звук барабана Кодо.

Це також у Точіґі, і це "Храм Вовка на Горі Воскресіння".

Сам храм справжній, хоча вовків до нього додали ми.

Це місце трохи віддалене від основних маршрутів.

Після того, як ми це зняли, стався інцидент, під час якого

одне з тих величезних дерев впало й знищило дві автівки.

Через це там більше не дозволяють знімати.

Отже, це останній фільм, знятий там.

Звуки Кодо з острова Садо.

Тут вони грають на своєму найбільшому барабані.

Таке фіолетове вбрання...

носять лише найвищі священники.

Кольори відображають ієрархію.

В езотеричному буддизмі.

Хоча там немає священників-блондинів.

Це ще кілька жестів руками.

Чіхара Джуніор робить їх дуже плавно.

Тут він зображує пащу вовка.

А тут він формує руками кулю.

Я вивчаю дихання циґун.

І мій вчитель робив ось так, а потім кидав це на мене.

Я ніби...

відчув, як на мене впала вага.

Звісно, це перебільшення.

Зробити "кулю чі" може кожен.

Руки мають як позитивний, так і негативний полюси,

що може створювати щось на зразок статичної електрики.

Якщо зробити це в темній кімнаті, то можна це побачити.

Ви можете спробувати самі.

Стрілу пускають вказівним пальцем, а не середнім.

В езотеричному буддизмі це спосіб застосування сили щодо когось, кого називають "данші".

Хоча мені й дорікали за те, що я зняв це у фільмі,

але я це проігнорував.

Цю мушлю майстер виготовив спеціально для цього фільму.

Її довжина понад 40 см. Приблизно 42 або 43 см.

Я граю на мушлі, але щоб навчитися грати на такій великій, знадобилося чимало часу.

Саме це, власне, і кажуть, коли сурмлять у мушлю.

"Увійдіть у ворота Всесвіту".

Саме це ти й кажеш, коли дмеш у мушлю.

Аджімон означає ворота Всесвіту.

Чіхара Джуніор багато тренувався, дмухаючи в мушлю,

але цей звук дублюється за допомогою мого вчителя гри на мушлі.

Хоча на знімальному майданчику Чіхара Джуніор справді дув у мушлю.

Тут звучать 3 октави,

і щоб досягти цього рівня, потрібно близько 10 років тренувань, тому це нелегко.

Це не музичний інструмент, а релігійний атрибут.

Я тренуюся вже 4 роки.

Хоча можу й облажатися.

Опритомнів з ваджрою.

"Життя людини таке ж просте, як вдих і видих".

Це так само, як і мушля.

"Ґенрікі" – це щось на зразок надприродної сили.

Щоб це опанувати, потрібно підніматися в гори, дути в мушлю та читати сутри.

Ось так і вчишся. Я займався цим 3 роки.

Зараз я вже на четвертому курсі.

Тут він залишає мушлю біля нього.

Буває важко визначити свій шлях.

Ну, більшість представників релігійних конфесій прагнуть залучити нових прихильників, тому, як правило, поводяться привітно.

Чи справді це так?

Повертаючись до мушлі.

Цю сцену зняли за один дубль.

Я написав детальний сценарій, у якому докладно прописав рухи Рюхея.

Але зрештою залишив це на його розсуд.

Цей кадр вийшов досить довгим і тривав довше, ніж тут показано.

Пам’ятаю, що під час зйомок мене здивувало, що він приклав пістолет саме туди.

Тут...

ліпше довірити прийняття рішення акторам.

Адже на сюжет це ніяк не впливає.

Я навчився за допомогою циґун

робити таку кулю.

Тож я часто робив щось подібне на своєму ліжку.

Звісно, не так.

У звичайних обставинах ти б нізащо не видавав такого звуку.

Хоча ти й відчуваєш щось, що має певну вагу.

А у темній кімнаті можна навіть побачити, що щось утворилося.

Як би це пояснити... ніби така куля статичної електрики.

Як інь і ян.

Це було зроблено пізніше.

Комп'ютерна графіка.

Може, й не треба було про це казати.

Ми зняли кілька різних варіантів.

Мені дуже подобається той епізод, де він весь у захваті,

але це не відповідало його характеру.

Це було на горі в Точіґі. Схил там був досить крутий.

Тож я запропонував взути кросівки,

але Мацуда Рюхей сказав, що піде у шкіряних черевиках.

Зрештою, він визнав, що краще було б взути кросівки.

Напевно, можна було б прив'язати мотузку і підніматися за її допомогою.

Зазвичай це місце для скелелазіння.

Це досить небезпечне місце.

Підняти нагору все знімальне обладнання

нам допомагали місцеві жителі, але щоб перевезти все, знадобилося п’ять рейсів туди й назад.

Я зробив два таких рейси.

Оскільки мені потрібно було в туалет, я ходив туди двічі.

З іншого боку камери – лише урвище.

Тож це справді було небезпечне місце.

Зі словами "Не дивись вниз"...

ми налаштували для камери так званий "слайдер".

Встановити його було дуже небезпечно.

Ми обмотали себе мотузкою, щоб вхопитися за неї, якщо впадемо.

Але якби впали, ми б точно загинули.

Але якби ми впали і вхопилися за мотузку, то, можливо, все б обійшлося.

Звук, який використовується, коли Мацуда Рюхей сурмить у мушлю,

належить іншому виконавцю на мушлі – ченцю.

Він грає на мушлі в горах Йошіно.

Хоча я не можу назвати його ім'я. Його імені немає й у титрах.

Він – ще один мій вчитель гри на мушлі, і йому ще лише трохи за 30.

У нього чудовий звук.

Те, що зараз каже Мацуда Рюхей, говорять, коли сурмлять у мушлю.

Ця сітка сплетена у формі шестикутника.

Із цього моменту ми поринаємо у шестикутний світ планети Кельман.

Відтепер це все – комп’ютерна графіка.

"Внутрішній Вавилон" від гурту Sons of Kemet.

Я дуже хотів використати цю пісню.

Два барабани.

Саксофон.

І наприкінці... Туба, бас був із тубою.

Це така класна пісня.

І нарешті пішли вступні титри.

Це зйомка одним кадром, ми залишаємо Землю і прямуємо до краю Всесвіту.

Я хотів зробити це із відступом камери назад.

Я взяв за основу зображення з сайту NASA

і попросив створити зображення, яке б відображало саме це.

Отже, галактичні туманності утворюють скупчення

і набувають віялоподібного вигляду.

На офіційній карті NASA ця ділянка позначена як кінець Всесвіту.

Я вирішив, що від цього моменту можна дозволити собі певну творчу свободу у візуалізації.

Тож ця частина

була створена на основі наукових даних.

Я також додав такі елементи, щоб трохи поекспериментувати.

Шінджі Хіґучі, режисер фільму "Шін Ґодзілла", зібрав команду для роботи над цією частиною.

Він залучив фахівців із компанії Tsuburaya Productions, які знімали "Ґодзіллу" та "Ультрамена".

Наприклад, 70-річного експерта.

Це рідина, яку вони розплавили й зняли за допомогою покадрової анімації.

У результаті вони створили для мене цей психоделічний візуальний ефект.

Вони, так би мовити...

випробували різні способи розплавлення рідини, щоб створити всі ці різноманітні візуальні ефекти.

Це зайняло близько 2 тижнів,

зйомки в студії в Шінджюку.

Тут вони намагалися створити череп.

Це поєднується з рештою за допомогою плавного переходу зображення.

Поєднання комп'ютерної графіки із зображенням на етапі, коли зображення плавно переходять одне в одне.

Тут я хотів голову вовка.

Ну, щось типу такого.

Це у нас щось на зразок галактики.

Ці об’єкти, схожі на галактики, починають збиратися докупи,

їх стає все більше й більше, а потім здається,

ніби збираються промені світла.

Ось так, усе, що було досі, можна побачити на цьому зображенні.

І це, так би мовити, межа того,

чого наука і техніка можуть досягти в галузі досліджень.

Бачите, тепер це виглядає як віяло.

А далі – це вже лише світ уяви.

Планета Кельман.

Так я її назвав.

Космічний корабель у формі пальця, що летить крізь космос.

Це свого роду кульмінація жарту.

Цю 3D-модель розробив Майкл Еріас, режисер аніме "Tekkonkinkreet" ("Залізобетон").

Ой, я щойно згадав, що не заплатив йому.

Забудьте.

Ні, так не можна.

Зараз йому напишу.

Мені подобається, що кабіна пілота схожа на ніготь з манікюром.

Збоку написано "Муджьо".

Також написано переклад цього слова англійською.

Ця зірка – планета Кельмана.

Її створив сучасний художник на ім’я Йошіроттен.

Спочатку вхід був квадратним,

але я попросив його зробити з нього шестикутник, і він змінив його для мене.

Як бджолиний вулик. Це найміцніша форма з усіх можливих.

Також ця форма часто зустрічається в буддизмі.

І ми входимо в саме серце.

У низькобюджетному фільмі дуже важко створити багато комп’ютерної графіки.

На це легко може піти весь бюджет фільму.

Крім того, у тебе не залишається місця для помилок,

бо на виправлення будь-яких помилок потрібен тиждень.

Ми на планеті Кельман.

Думаючи про те, яким може бути кінець Всесвіту,

я уявляв собі багато чого

і страждав з багатьох причин.

Разом з художником-постановником Такаші Сасакі

і художником по костюмах Кадзухіро Саватіші

ми обговорювали створення чогось, що, здавалося б, відповідало б концепції.

Цей скафандр чорний, але насправді чорних скафандрів не існує.

Бо космос абсолютно чорний.

Тому зазвичай вони білі або мають якісь кольорові вставки.

Тож, навпаки, я подумав, що було б непогано мати чорний скафандр.

У цьому світі дзеркал, куди б ти не подивився, ти бачиш лише себе.

Це було щось на кшталт:

звідси ти потрапляєш у внутрішній простір.

Це все шестикутники. І усю цю декорацію...

ми створили у спортивному залі.

Ми створили її з нуля...

знімали 3 дні, а потім все розібрали.

Яке марнотратство.

Щодо звуку, який використовується в цій сцені.

Я думав про різні варіанти, але відчував, що музика не підійде.

Тож я зробив запис вдихів і видихів Йоске Кубодзуки

і використав його як звук, що лунає у фоні.

Тільки його вдих і видих. Це єдиний звук тут.

Він відлунює в цій кімнаті.

Цей ефект було додано тут.

Мені дуже подобається даб-музика.

Тому реверберація...

мені якраз до вподоби.

Те саме стосується і мушлі, яка створює реверберацію, коли в неї сурмлять у горах.

Тож звук тут має багато реверберації та ефекту відлуння.

Я б сказав, що це одна з найважливіших частин

цього фільму.

Тут було важко знімати.

Оператор намагався зайти всередину, щоб знімати, але відображався у всіх дзеркалах.

Ми б потім видалили ці кадри цифровим способом,

але кожне використання цифрових засобів для видалення коштувало б грошей.

Тож, зрештою,

ми вирішили взагалі не заходити всередину.

Але десь серед шестикутних дзеркал була така собі "сліпа зона",

куди ми могли потрапити.

Це також тривалий процес.

Під час зйомок цих сцен і обмірковування того, як їх змонтувати,

стало справді важко розібратися, який кадр куди вставляти.

Це був перший раз у моєму житті в кіно, коли я не знав, що робити.

Цю сцену на планеті Кельман

знімали 3 дні без перерви, майже без сну.

Вдень ми знімали надворі,

а потім поверталися сюди, щоб знімати всю ніч.

Намагаючись зрозуміти...

як зняти цю сцену.

Знімальна група теж почала втрачати самоконтроль і не слухала одне одного.

Тож атмосфера на знімальному майданчику стала трохи напруженою.

Мені довелося спробувати повернути ситуацію до спокійнішого стану,

пом’якшуючи напружену атмосферу.

Люди були настільки втомлені, що спали стоячи.

Я намагався розвеселити всіх, змусити їх сміятися.

Але якщо люди не виспалися, у них немає настрою сміятися.

Я знайшов цю мушлю, обійшовши різні магазини з мушлями.

Мені здалося, що у неї найкрасивіший візерунок.

Це та сама мушля, яку Йоске Кубодзука знаходить на початку фільму.

Я попросив відрізати задню частину мушлі.

В Японії є компанія, яка розріже навпіл усе, що ви забажаєте.

Навіть велосипед, автомобіль чи мікрохвильовку.

Це компанія, яка розріже навпіл будь-що.

Я попросив їх розрізати навпіл цю мушлю, і вони були дуже заінтриговані роботою,

тож зробили це безкоштовно.

То ось як вони виглядають зсередини, – подумав я.

Мені здалося, що це ніби візерунок, побачений з космосу.

Я відчув, що одна з багатьох загадок мушлі була розгадана.

Що всередині є п’ять витків спіралі.

Це Маме Ямада, який зіграв роль вчителя у фільмі "Блакитна весна".

Він – карлик-чарівник.

Він працює найменшим магом у Японії.

Психоделічні зображення тут, позаду,

створив Йошіроттен, який розробив "Планету Кельман".

Насправді це було

зроблено за допомогою світлодіодних екранів зі зворотного боку,

на яких відтворювалося це відео, що відбивалося в дзеркалах.

Маме-сан – це...

щось на зразок Йоди з "Зоряних воєн".

Він справді маленький.

Це добре видно тут, коли він стоїть поруч з кимось іншим.

Ось таке обличчя тут зазвичай роблять.

Маме зазвичай робить собі такий манікюр.

Він, у певному сенсі, має андрогінну зовнішність.

"Come again" (Приходьте ще) – так каже Адам, власник компанії Third Window Films.

Усі ці вогні відбиваються тут в очах Кубодзуки.

Ніби уособлюючи зірки планети Кельман.

Саме це я й хотів показати в цьому кадрі.

Хоча ми й сумнівалися, чи зможе він взагалі тримати очі відкритими в такому яскравому світлі.

Ну, він справді...

хороший професіонал.

Йоске Кубодзука завжди намагається працювати в рамках заданої ситуації.

Мацуда Рюхей зазвичай каже "Ні".

Хоча, не будемо про це говорити.

У будь-якому разі, він погодився знімати цю складну сцену, хоча це було

дуже важко для його очей.

Але він це зробив.

Це мозкові хвилі.

Мозкові хвилі у формі спіралі.

Ми зробили, щоб це виглядало саме так.

Це Іцуджі Ітао.

Він знімається в моїх фільмах ще з часів "9 душ".

У "Висячому саду" він грає

важливого члена головної родини.

Відтоді він знімався майже у всіх моїх фільмах.

Коли я оголосив, що зніматиму "За межами вимірів",

він одразу ж надіслав мені листа з проханням взяти у ньому участь.

І ось він тут.

Ця жінка – Кірара Інорі.

Нещодавно вона зіграла одну з головних ролей у фільмі "Хеппі-енд".

Вона ще молода. Актриса-початківець.

Зазвичай вона грає ролі красунь, але я попросив її зробити таку зачіску з чубчиком.

Вона спеціально для мене зробила такий кут на чубчику.

Зовнішній вигляд акторів – це заслуга художника по костюмах Кадзухіро Саватаїші.

Для цієї ролі Йоске Кубодзука відростив довше волосся,

плюс ми додали трохи нарощеного волосся.

Його борода – повністю натуральна.

Мене часто запитують, що означає "кабакен".

Мій старший брат...

приблизно 4–5 років тому втратив свідомість через аневризму мозку.

Він досі лежить в лікарні.

Постійно повторює лише "кабакен".

Він ніби став дитиною. Завжди каже тільки "кабакен".

Нещодавно я відвідав його в лікарні, і все, що він сказав, було "кабакен".

Я все розмірковував, що означає "кабакен",

і одного разу, коли ми випивали з Кійохіко Шібукавою, він сказав, що, можливо, це "come again" (заходьте ще).

Тож я тут поєднав "кабакен" із "come again".

Вирішив, що вони добре поєднуються.

Мені хотілося ще однієї сцени з цими двома,

тому додав сюди додаткову сцену.

Кійохіко Шібукава та Seppuku Pistols.

Завжди добре мати у фільмі...

такі комічні сцени.

Останнє, що каже Чіхара Джуніор у цій сцені, – це імпровізація.

Я проводжу кожне літо саме тут, у цьому будинку.

Орендую його у агента з нерухомості.

Раніше це був готель. Але зараз він зовсім порожній.

Це в Каруїдзаві, де дуже вітряно.

Літо в Японії вологе,

тож я завжди думаю, як втекти від цієї спеки,

а влітку мені дозволяють користуватися цим будинком самому.

Я написав сценарій цього фільму, перебуваючи тут на самоті.

А ще це схоже на лабораторію.

Зустріч Чіхари Джуніора та Іцуджі Ітао в одному кадрі – це значна подія,

адже в Японії...

вони є свого роду лідерами у світі комедії.

Тож їхня присутність тут викликає захоплення у жителів регіону Кансай.

Я б щоліта робив саме це саме там.

Під час написання цього сценарію

всі квіти там уже росли.

Це була...

перша сцена, де Чіхара і Кубодзука знімалися разом.

Тож у повітрі відчувалася легка напруга.

Гарний сітчастий чохол для мушлі.

Було досить важко підібрати сітку саме такого зеленого кольору.

Не знаю, як це перекладається англійською,

але навіть багато японців не розуміють. Сутра.

Тут Чіхара Джуніор справді дме в мушлю.

Але звук був накладений пізніше.

Коли Аджарі тут каже це,

ви розумієте, що сам Аджарі вже раніше виходив за межі.

Адже він уже все знає.

Є багато шляхів, якими можна йти:

іслам, юдаїзм

або російська православна церква.

Існує багато різних поглядів, але зрештою все залежить від того, у що ви вірите.

Ви рухаєтесь у тому напрямку, на якому зосередилися.

Дивлячись на себе в дзеркало.

"Данші", або "рух пальцем".

В езотеричному буддизмі вважається, що це той самий звук, що й Великий вибух.

Високопоставлені ченці можуть видавати вражаючі, інтенсивні звуки данші.

Яке у нього прекрасне обличчя.

І діалог теж чудовий.

Це десь неподалік того місця, де я живу, але трохи далі

стоїть статуя Великого Будди, яку я дуже хотів зняти на камеру,

але через композицію кадрів не вийшло.

Згори її видно.

Це графіті із зображенням вовка – здається, це зараз у тренді в місті.

Одразу по той бік – Великий Будда. Його ледь видно.

Треба було ретельніше зняти цю сцену.

Я зрозумів це лише згодом.

Мені подобаються такі сцени без звуку.

Гарно зроблено, я вважаю.

Це графіті намалював лідер гурту Seppuku Pistols.

Він також багато займається дизайном та ілюстраціями.

Велика Ведмедиця.

Чи першим було відкрито сузір’я Вовка?

Це перша сцена, де вони разом на екрані.

У повітрі відчувалася...

сильна напруга.

Цей фільм знімали упродовж 2 років, і це був перший кадр другого року.

Я хотів зняти саме це для початку.

Напруга, що наростає між ними двома...

захоплює.

Спостерігати, як вони взаємодіятимуть,

було цікаво як для мене, так і для знімальної групи,

яка з нетерпінням за цим стежила.

"Рюхей надто повільно відійшов убік", –

сказав Кубодзука.

Але Рюхей сказав, що, на його думку, так було якраз добре.

Хоча Кубодзука наголосив, що це ж кіно, і попросив відійти швидше.

Тож він відійшов трохи швидше.

Тут також.

З точки зору Кубодзуки, стріла вже пронизала б Рюхея.

Але Рюхею здавалося, що він у безпеці.

Такі суперечки тривали упродовж зйомок.

Жест, який він зараз робить, у синто-буддизмі означає "я все очищу".

Якщо трапиться щось погане, зробіть цей жест, зігнувши великий палець всередину.

Напруга на обличчі Мацуди Рюхея.

Зазвичай він у заціпенінні.

Але коли камера починає знімати, він миттєво включається.

Він саме такий актор.

Сцена флешбеку.

Музику тут грає на гітарі Кадзухіде Ямаджі.

Незабаром після зйомок сакура розквітла на повну.

Зробити фільм – це так складно.

Це святилище розташоване неподалік від місця, де я зараз живу.

Храм Обікуні.

Ось що трапляється, коли старієш.

Що стосується мене, то мої батьки померли, а брат лежить у лікарні.

Хоча у мене є діти.

Чи вірю я в реінкарнацію, чи ні –

я досі не знаю напевно.

У Харуки Імоу

переконливий голос.

Ці намистини на його зап'ясті насправді мої.

Те, що носить Кубодзука, називається іратака ненджю і має шипи.

У будинку, де я проводжу літо,

це кімната, в якій я зупиняюся.

Мені дозволяють жити тут безкоштовно, що є величезною допомогою.

Господар – китаєць і не дуже добре розмовляє японською.

Однак ми часто випиваємо разом.

Його звати Кума-сан.

З Іцуджі Ітао ми дуже близькі. Він мені як старший брат.

Це...

жезл, схожий на жердину.

Буддисти-шюґендо носять його з собою.

Він також має шестикутну форму.

Його виготовив мій друг із села.

Він зробив мені неймовірно масивну палицю.

Спочатку вона була більшою, ніж ви бачите тут, але виявилася занадто великою, тому я її вкоротив.

Навіть так вона все одно дуже велика.

Під час спуску з гори

використання цієї палиці значно полегшує спуск.

Хоча це більше схоже на падіння вниз, оскільки ти використовуєш її під час бігу вниз.

Я думав, чи її варто тримати в лівій руці, але там мушля.

Тому вирішив, що вона буде в правій руці.

Одягнений в одяг буддистів-шюґендо.

І піднімається в гори.

Влітку я часто проходжу крізь цей тунель під час прогулянки.

Цю палицю називають "шакуджьо".

Закляття часто роблять за допомогою звуків.

Цей жест тут придумав сам Кубодзука.

Масукадо Йохей.

Він знімається у багатьох японських фільмах.

Він відомий актор.

Він мій близький друг, і, оскільки я потрапив у скрутне становище, він погодився зіграти цю роль.

Цей мозок створили ми.

Гадаю, більшість людських мізків виглядають саме так – з кров’ю, що стікає по них.

Мацукадо сказав, що людей тягнутиме до свого мозку, якщо він буде далеко від них.

Тож я дозволив йому діяти вільно.

І він це зробив.

Але це все було його чарами.

Ми зняли тут два різних дубля: де він кричить і де шепоче,

і вибрали той, де він кричить.

"Блондин фарбований, монах-членосос!"

Цей мопед називається "Кролик".

Один мій знайомий мав їх цілу купу, тож я позичив один.

Це, власне, справжній приклад прокляття.

Ти потроху вкладаєш туди різні речі.

Вкладаєш фігурку людини, трохи трав та інше.

Вкладаєш усе в цю бамбукову палицю й дмухаєш у неї.

Потім зазвичай її закопують.

Це справжній знак хреста.

З буддизму шюґендо.

Я думав про іншу фразу, а не просто "Так і зроблю",

але залишив це на розсуд Рюхея, і він вирішив сказати саме це

і висловити це з таким собі незворушним виглядом.

Це відбувалося саме тоді, коли сакури

розквітли й прикрасили цю сцену.

Це оживило візуальну картину.

Мацуда Рюхей також навчився гри на мушлі

на базовому рівні, щоб мати змогу дмухати у неї.

Він старався з усіх сил і навіть купив мушлю, яка йому сподобалася.

Вона була ще й дуже дорога.

Але коли він вдома спробував подути в неї, дружина на нього накричала.

Так само, як і в парку.

Хтось викликав на мене поліцію, коли я подув у неї біля річки Тама.

Бо вона видає гучний звук.

Ця дорога фігурувала у моєму фільмі "День руйнування".

У цій...

сільській місцевості...

Я зняв 6 короткометражних фільмів.

Місце зйомок і знімальна група були ті самі.

Це дуже добре знайоме нам місце.

Тут ми здували листя,

і створювали...

дощ.

Але це робили не професіонали,

а місцеві фермери і мешканці села, які нам допомагали.

Дме вітер...

а неподалік тече річка, тож ми помпували з неї воду

і за допомогою шланга тривалий час створювали тут дощ.

Ось так ми це знімали.

Це приватна територія в горах, на яку стороннім вхід заборонено.

На щастя, власник цієї землі – мій друг,

тож він дозволив нам заїхати на машині і зняти цю сцену.

Під час зйомок у сільській місцевості, якщо налагодити контакт із місцевими жителями,

ви потоваришуєте з багатьма людьми і вони допоможуть вам, коли це буде потрібно.

Велика подяка цим людям та їхнім зусиллям за цю...

чудову сцену.

Разом з гітарою Кадзухіде Ямаджі

звучить Mars 89.

У поєднанні...

з діалогом, який я написав.

Мені дуже подобається ця сцена.

"Люди падають з неба", – спочатку я подумав, що справді...

спробую зняти таку сцену.

Але для фільму з бюджетом у 1/100 від бюджету голлівудського фільму

це було неможливо.

Але я вважаю, що ця сцена чудова саме така, якою вона є.

Поєднання звуку та мови.

Саме це – поєднання двох елементів – я останнім часом часто використовую у своїх короткометражках.

Тож мені неважко було уявити

кінцевий результат цієї сцени.

Цей водоспад розташований дуже глибоко в горах.

Їхати туди треба 30 хвилин.

А щоб доправити все знімальне обладнання,

знадобилося близько 20-30 людей, щоб зробити 3 рейси туди й назад.

Тут самі лише п’явки.

Художник-постановник Такаші Сасакі

сказав, що найбільше у світі він ненавидить п'явок.

Тож він тримався на відстані.

Я дуже хотів використати тут кран для зйомки.

Дуже великий, дистанційно керований.

Але щоб сюди дістатися, в одному місці треба перейти через річку.

Тож було вирішено, що привезти кран неможливо.

Мені слід було докласти більше зусиль, щоб його привезти.

Я щойно про це згадав.

Ну, це додало б ще один день зйомок.

Оскільки Мацуда Рюхей має власну мушлю,

він навчився краще на ній грати.

Хоча звук накладено пізніше.

Його відкинуло назад на...

планету Кельман.

Кажуть,

що шестикутник має найбільшу міцність серед усіх фігур.

Це ніби два трикутники, з’єднані між собою.

Два трикутники?

Забудьте.

Це також гітара Кадзухіде Ямаджі.

Та сама сцена, відображена дзеркально.

Від сидіння до вставання, і діалог теж зворотний.

Яка саме версія є правильною – вирішувати глядачам.

Ви можете вирішити самі.

Як гадаєте?

У цьому й полягає суть кіно.

Правильно це чи ні, я хотів спробувати це у своєму фільмі.

Коли згадуєш минуле, з плином часу

починаєш вигадувати його сам.

Тож ти можеш вигадати своє минуле.

Мабуть, це те, що завжди колись казав батько.

Мій батько...

Нікчемний тип.

Те, що ви могли б почути від нього в пабі.

Йоске Кубодзука сказав,

що після зйомки цієї сцени він справді зрозумів сенс фільму.

Він так сказав.

Незалежно від того, чи віриш ти в силу молитви, чи ні.

Можливо, це і є суть людини.

Тут він зображує контури сузір’я Великої Ведмедиці.

За Великою Ведмедицею лежить Полярна зірка,

щоб ви не втратили свою мету.

У цьому полягає віра вовка.

Праворуч, ліворуч і А-Н.

І він перетворюється на вовка. "А-Н" означає "а" та "н" –

це перша та остання літери японської абетки, а також початок і кінець Всесвіту.

Це японський вислів.

Це зроблено не за допомогою комп’ютерної графіки, а шляхом побудови декорацій та зйомки.

Ферментна ванна...

цього не вилікує.

Цей персонаж тут ніби наслідував Масахіро Хіґашіде.

Ми використали тут вибуховий мішечок, і це справді налякало Чіхару Джуніора.

Він тут справді злякався,

тож це дуже реалістична гра.

Усередині пістолета...

Йоске Кубодзука.

Ви можете його побачити.

Його...

в іншому світі.

Тож чиє закляття насправді керує сюжетом?

Ось і остання загадка.

Це...

комп'ютерна графіка.

Обрізані пальці.

"Вийти".

Повертаючись до планети Кельман. Це було так важко знімати.

Це було знято не в студії, а в орендованому в селі

спортзалі.

І там ми побудували цю декорацію.

Декорація займала весь простір, тож у нас не було місця для зйомки загальних планів.

Проте, певною мірою, нам це вдалося.

Там було лише 5 метрів.

Було дуже важко вибрати об'єктив для зйомки.

Коли бачиш битву з дзеркалами,

на думку спадає

"Вихід дракона" з Брюсом Лі.

Хоча я про це не думав, знімаючи цю сцену,

але вона нагадує мені...

"Вихід дракона".

Можливо, лише мені?

Брюс Лі був моїм героєм, коли я навчався у початковій школі.

Це виглядає так масштабно, але насправді декорації були зовсім не такими великими.

Це... справді ідеально

вписується в композицію.

Ми постійно шукали ракурси, де нас не було видно.

Для зйомок ми використовували візок.

І нарешті...

залишається лише звук пістолета та мушлі.

Шум водоспаду та річки...

повертає нас до реальності.

І все закінчується.

Цю пісню...

виконує Юске Чіба разом зі своїм гуртом The Birthday.

Спочатку він грав у гурті Thee Michelle Gun Elephant.

Він заснував The Birthday після розпаду Thee Michelle Gun Elephant.

Юске Чіба помер, коли ми знімали цей фільм.

Ще до його смерті

планувалося провести музичний фестиваль, щоб вшанувати його і підтримати його справу.

Мене запросили взяти участь, тож я переслухав усі пісні гурту The Birthday.

Саме тоді я по-справжньому підсів на цю пісню, "Dakishimetai",

і подумав, що вона чудово підійде до цього фільму.

І до моїх тодішніх почуттів.

Але той фестиваль не відбувся,

а потім помер Юске Чіба.

І я забув про пісню.

Потім, коли фільм був готовий і я думав про титри,

я згадав про цю пісню, спробував накласти її на титри,

і вона ідеально підійшла.

Минув лише рік, як його не стало.

Ми однолітки.

Таких, як він, небагато.

Коппола сказав, коли знімав свій фільм "Мегаполіс",

що замість того, щоб думати "я мав би це зробити",

він зняв "Мегаполіс", щоб не шкодувати.

Для мене "За межами вимірів" –

це фільм, який я зняв, щоб також ні про що не шкодувати.

Хоча я все одно продовжуватиму знімати фільми.

Сподіваюся... я зніму щось нове,

те, чого я ще ніколи не робив. Сподіваюся, що так і буде.

Але знайти гроші на зйомки японських фільмів дуже важко.

Лише екранізації аніме та манґи можуть принести прибуток.

Ну, навіть з невеликим бюджетом,

я все одно сподіваюся зняти новий фільм.

Хоча й гадки не маю, коли це буде.

Щодо фінальних титрів...

Я не хотів, щоб вони були звичайними.

Тому...

я замовив це барвисте анімоване тло,

а текст розмістив поверх нього, щоб створити такий ефект.

Гадаю, це досить оригінально.

Також...

зазвичай титри йдуть знизу догори,

але я не дуже люблю такий тип прокрутки титрів.

Фільми складаються з кадрів, тому я хочу, щоб ці кадри тривали аж до самого кінця.

Така моя думка, і Стенлі Кубрик думав так само.

Довга пісня, чи не так?

Переклад тексту англійською зробила Саяка Сміт.

Тут не вказано, хто саме виконував цю роботу,

але це і місцеві жителі, які допомагали нам із фільмом,

та інші, хто також допомагав у зйомках,

і учасники краудфандингової кампанії.

Пожертви робили люди не лише з Японії, а й з усього світу.

Люди з Нью-Йорка, Франції, Німеччини.

Імена кожного з них вказані тут.

Ось логотип Dolby Atmos – за допомогою саме цієї технології я створював звук.

Далі ми бачимо всіх, хто вніс кошти через краудфандинг.

Також промайнуло несподіване ім'я.

Цікаво, чи всі ви його знаєте,

але у списку учасників краудфандингу з’явився актор із серіалу "Ворони"

на ім’я Такаюкі Ямада.

Я був здивований.

Більшість компаній, які вклали кошти, не є типовими компаніями, що фінансують кіно.

Фінансування здебільшого забезпечили керівники різних компаній з усієї Японії.

Так і народився фільм...

За межами вимірів.

Third Window Films –

саме звідси ви мене чуєте.

Щиро дякую.

Субтитри OlkaOlka