Original subtitles

У попередніх серіях...

Хімена?

Хімена повернулася?

Ні.

Сандри теж немає.

Сандра і Змій пішли вчора на вечірку. Не хвилюйся.

Хімена теж на цій вечірці?

Ні, але впевнений, з нею все гаразд.

Прийшла додому пізно, а рано вранці пішла на роботу.

Ти ж не думаєш, що я чую думки вухами?

Гаразд, я не знаю, де вона. Я сам хвилююся.

Що будемо робити?

Потрібно розповісти Маріо.

Тату!

Тату!

Тату!

Карлосе, синку, ти в порядку?

Я раптово виріс. Став вищим.

Карлосе! Карлосе, сину, що ти робиш? Опустися!

Опустися, синку, ну ж бо! Спускайся.

- Отже, я можу літати? - Так, тільки цього ще бракувало!

- Швидко, лягай у ліжко. - Будь ласка!

Давай, Карлосе. Вічно ти мене сердиш.

І, сподіваюся, завжди будеш сердити.

Усе моє життя.

Поки не стану таким старим, що не зможу рухатися.

І в мене болітимуть усі кістки.

І тоді будеш використовувати свою силу, зробиш ось так рукою.

І подаси мені, що я попрошу.

Бокал мого улюбленого вина, наприклад.

Карлосе!

Я не хочу знову боятися за твоє життя, гаразд?

Якщо помреш, я тебе вб'ю!

Отже, коли я стану дорослим, я повинен буду піклуватися про тебе?

Ти вже дорослий, Карлітосе!

Ти вже повинен починати піклуватися про мене.

Гаразд?

Ну, а тепер спати. Ми ще маємо трохи часу для сну.

- Тихо, не шуми! - Спокійно, все під контролем!

- І як ми все пояснимо? - Придумаємо щось.

Можеш починати придумувати.

Можу я спитати, звідки ви прийшли в такий час?

Де ви були? І що це в тебе з обличчям?

Що ви зробили? Ви взяли автомобіль, бо я чув звук мотора.

Скільки можна пояснювати, що це небезпечно?

- Якщо поліція побачить номери... - Маріо!

За номери не турбуйся, бо їх ніхто не побачить.

Ні? Чому?

Тому що вони в мене.

Як тобі тільки в голову стукнуло зробити таке, негіднику?

- Не було іншого вибору після аварії. - Після чого?

Після аварії. Приїжджала поліція з сиреною, але вони нічого не побачили. Заспокойся.

Поліція? Аварія? І я маю бути спокійним?

Маріо, заспокойся, ми забрали номери, документи і все таке.

Не кажи мені заспокоїтися, не кажи мені заспокоїтися.

Давай, подивись, чи не написали про це в газетах?

- Та що там можуть написати?! - Наприклад, що сталася автомобільна аварія

де-небудь у районі. Я вам кажу, це буде виглядати трохи дивно,

оскільки в цьому містечку ніколи нічого не відбувається. Давай, дивися.

- Ми можемо поговорити? - А якщо за нами прийдуть,

треба придумати, як ми втечемо, адже тепер у нас нема машини.

- Спокійно, я все продумав. - Що?

Дивись!

Гей, це супер круто!

Скажи мені, що ти взяв її напрокат, Змію! Будь ласка, скажи мені, що взяв її напрокат.

Так, напрокат. Тільки забув запитати дозволу.

Ти вкрав її?

Ми точно всі помістимося. Мені подобається.

А я отримаю інфаркт.

- Маріо, це дуже важливо. - Лукасе, будь ласка, зараз важливо

розібратися, скільки машин вкрали ці двоє янголяток за останні кілька годин.

І що ми робитимемо з украденою машиною?

А що будемо робити з номерами? Замінимо номери на вкраденій машині?

- Ну, у мене є ціла купа номерів автомобілів. - Змію, будь ласка!

Спокійно. Нічого страшного, спокійно. Нічого не сталося.

Все під контролем. Правда...

Подумаймо...

Про автомобіль, що розбився, ніхто нічого не знає, так?

Отже, зараз ми повинні зробити так, щоб нас не запідозрили в крадіжці автомобіля.

От і все, нічого страшного. Нічого не сталося.

У чому справа?

Сандро!

«Сандра Олаїс зникла за дивних обставин».

Боже мій!

ЗАХИЩЕНІ

13 серія ОСТАННІЙ ДЕНЬ У ДОЛИНІ

Кінець. Це кінець.

- А Хімена? Де Хімена? - Її немає.

- Бачиш, Маріо... - Так, дивись, можна все виправити.

Усі люди ще сплять, а біля кожних дверей по одній газеті, правильно?

Чому б нам не піти, щоб зібрати все, доки ніхто не побачив?

- Усі? Зараз? - Так, Маріо, усі зараз.

- Мерщій, ходімо! - Але як же ви їх усі зберете?

Заведемо двигун і поїдемо.

О, Господи! Крадена машина!

- Гаразд, давай ключі! Дай мені ключі! - Які ключі?

Вона завела її за допомогою іскри.

- Ти що, завела її руками? - А нам треба було ще й ключі поцупити?

А що таке поцупити?

Нічого... нічого...

Він мав на увазі інше, хай тобі пояснить Люсія.

Лукасе, слухай мене дуже уважно, бери дітей і йдіть до школи,

ніби нічого не сталося. Неначе звичайний день, зрозуміло?

І якщо побачиш у кого-небудь газету, забери її, як хочеш.

Сандро? Тобі краще лишитися вдома. Краще не ризикувати, раптом хтось тебе впізнає.

- Зрозуміло? - Маріо...

- Мені шкода. - Ні, доню. Це не твоя провина.

І, крім того, у нас усе під контролем, усе під контролем.

Лайно!

Мерщій, діти, на сніданок!

Я кому сказала? Спускайтеся на сніданок.

- Що будемо робити? - А ти як думаєш? Потрібно йти зараз же.

- Андресе, не поспішаймо. - Ти постійно мені це говориш.

Саме через те, що ми чекали і робили все на твій розсуд, ми зараз в такій ситуації.

Я ні краплі не вірю цьому типу. Розумієш? Він усе знає.

Зникла жінка. Скільки мине часу, поки це виявлять, га?

У нас дуже мало часу, щоб зробити те, що потрібно.

- Я займуся Маріо. - Почекай, ми не знаємо, чи є він загрозою для нас.

Як ти думаєш? Що він не знає або нічого не підозрює?

- Ми не можемо залишити його на волі. - Гаразд, припустімо, йому все відомо,

але давай я ним займуся.

Слухай, ти правий. Ми повинні піти до настання ночі.

Добре! Ти займаєшся Маріо і дітьми,

а я доказами і нею.

Допоможіть!

Допоможіть, будь ласка!

Ще три, давай. Заводь її, швидше!

Куди ще швидше? Може зробимо перепочинок. Я втомився, чорт забирай.

Бачиш, що буває, коли крадеш речі.

Що ти таке кажеш? А з газетами ми що робимо, по-твоєму?

Не порівнюй, це добра справа. Мерщій, заводь!

- Гей, поглядай там! - Заводь!

Слухай, ми не встигнемо все зібрати, люди скоро прокинуться.

- А я думаю, що встигнемо. - Правда? І як же?

Це поштар.

Клавдіє, я приготувала пончики, спускайся, а то охолоне!

Як же ти мене налякала! Не чула, як ти ввійшла.

Ні? Я подзвонила, але ніхто не відчинив...

Ну ти прямо як я! Скрізь, як удома. Так чи ні?

А чому ти ще не в формі?

І що ти тут робиш?

Я зайшла за газетою.

Поштар не приніс сьогодні нашу, можна позичити ненадовго вашу?

Звичайно, так, можна.

Але тільки після сніданку.

Тому що Антоніо, якщо не поснідає з пресою, потім cам не свій.

Можна?

Люба, ти в порядку?

Але що відбувається в цьому домі, всі прилади розвалюються!

Ти приготувала пончики, так?

І чурос на кухонному комбайні. Все домашнє. Смакота!

- А чому ти питаєш? - Ну, тому що...

Гаразд, тому що не снідала.

Доброго ранку.

- Як справи? Як іде розповсюдження? - Перепрошую?

Ні, ні, просто питаю, бо мені завжди хотілося знати,

яке це працювати поштарем? І я подумав, чому б не запитати цю людину.

Він багато отримує? Я питаю, тому що...

Чи правда, що робота поштаря захоплива, добре оплачується,

- дозволяє познайомитися з багатьма людьми? - Люди одні й ті ж кожен день.

А для того, щоб працювати, що потрібно зробити?

- Що таке? - Двері.

Напевно, ви їх погано зачинили, бо якщо не...

- Але це неможливо! - Що сталося?

- Газети пропали! - Як це можливо?

Останнім часом, люди вже не знають, що вкрасти - газети!

Це вже край...

чого тільки не зроблять люди.

Ось така робота... Я їду додому!

Так... усього за один день... Ви добре закрили двері?

Так, добре закрита. Швидко!

Так, так. Давай! Спасибі. До зустрічі!

Змію! Змію!

Змію!

Змію!

Дідько!

Ось, що залишилося. Трохи.

Тоді встигнемо все зібрати.

Бери пончики без рукавичок, а то потім будеш ходити цілий день з жирними пальцями.

Гляди! Сусідка прийшла до нас на сніданок!

Я думала, що Хімена більш...

більш хазяйновита. Так чи ні?

Так, так!

Сандро? Як усе скінчилося?

І що Змій?

Клавдіє, все нормально.

Ну, яка таємничість! Тут можна говорити про все.

- Сандро, у тебе є хлопець? - Ні.

Кажуть, ти дуже скромна. Бери приклад з інших.

- Мамо! - Доню, я просто узагальнила...

Вибачте! Вибачте, мені шкода!

- Просто він дуже гарячий - Як це гарячий? Він же охолов.

Ні, гаряче, кажу ж, гаряче.

- Ось тут, Розо. На стегні! - Ах, мій перський килим!

Ну яка Персія, мамо? Ти купила його на розпродажу.

Ну то й що? У Персії немає розпродажу?

Збігай за губкою. Борхіто, візьми ганчірочку, солоденький мій!

Синку, не будь таким буркотуном, як і твій батько. Мерщій!

- Підемо, відітремо пляму в ванній. - Згоден.

...Клара розповість нам про дивне зникнення її доньки Сандри.

Добрий день, Кларо. Як ви? Як ви з цим справляєтеся?

Я вбита горем.

Вже три місяці...

Сандро, отже, нічого поганого не сталося, так?

Ти така налякана. Напевно, щось сталося. У тебе таке обличчя,

це ненормально. Зблідла, наче побачила привида.

Тепер і телевізор!

А якщо побачать фотографію Сандри, нам доведеться піти?

- Можливо. - Куди?

А підемо всі разом чи поодинці?

Послухайте. Не хвилюйтеся, нічого такого не станеться.

Ніхто не побачить ніякого знімку. Зрозуміло? Але ви повинні мені допомогти!

Якщо побачите де-небудь газету, візьміть і принесіть мені!

- Гаразд? - Гаразд.

- А яку? - Таку ж, як у нас удома!

Таку ж...

Ідіть у клас!

- Доброго ранку, діти! - Доброго ранку!

Карлосе, як ти? Тобі краще?

Температури нема. Як добре!

- І твій тато радий? - Так.

- Так? А де він? - Пішов за покупками.

Це правда, Карлосе? Бо я маю поговорити з ним про щось дуже важливе!

Карлосе, ти ж знаєш, що можеш мені довіряти.

Твій батько мені все розповів, пам'ятаєш це?

Пішов за покупками.

Люсіє, чому б тобі не піти в кабінет директора, щоб принести крейди.

Люсіє...

Я сказала тобі щось зробити.

Хіба ти не хочеш бути хорошою дівчинкою?

Люсіє!

Хороші дівчатка, коли чують дзвоник, сідають на своє місце.

Вибачте!

- Я йшов, не дивлячись, вибачте. - Стривай, це моя газета.

Мені потрібно подивитися програму.

А мені спокійно почитати газету.

- Добрий день! - Пане директоре?

- Добрий день! - Усе в порядку?

До побачення!

Є ще в машині! Думаю, що ми забрали все.

Ми зустрілися з листоношею і взяли в нього список.

Лишилася тільки школа...

Це найважливіше місце, бо тебе там усі знають.

Але не хвилюйся, Супер Маріо все виправить.

Якщо вона у когось є, він її забере.

От і чудово, все закінчиться.

Іскорко, все закінчиться.

Авжеж, закінчиться.

Щоб знайти мене, вони використовують не тільки пресу.

Моя сім'я була на телебаченні, і о 12 годині моя мама буде давати інтерв'ю.

Покажуть мою фотографію, і всі мене впізнають.

Всьому кінець, Змію, кінець!

Мені потрібна газета!

- Перепрошую? - Мені потрібна. Зараз!

Нащо?

Купони! Збираю купони на подарунки в кінці місяця.

- На DVD. - Не можете купити іншу?

Не для мене. Для школи.

Для... Для дітей. Щоб могли дивитися...

- Речі. - Речі?

Фільми... освітні.

Це все для дітей. Дітей та їхнього майбутнього...

А з майбутнім дітей не можна грати.

- Звичайно. - Я радий, що ми домовилися.

Хлопець, якого ви бачили недавно в коридорі... Лукас Кастільо.

Він найкращий у класі!

Добре. За все своє життя я нікого не зустрічав кращого за нього.

Будьте з ним ласкаві.

- Маріо? - Ви прочитали газету?

- Ні. - Добре. Я кажу погано, погано!

Погано, тому що... бо вона мені потрібна.

Свіжа газета. Тому що я купив лотерейний квиток.

Запевняю вас, що якщо я виграю в лотерею, я все одно залишуся тут.

Зауважте! Мені тут дуже подобається. Але зробімо дещо.

Я візьму газету. Візьму, почитаю спокійно.

І... і, якщо я виграю, обіцяю запросити вас на сніданок.

Усе, що захочете. Коли буде завгодно.

- Маріо, це я. - Так, а це я.

Маріо, це я, Лукас.

- От чорт... - Маріо?

Ну от, тепер усі зібралися.

- Доброго дня! Як ви? - Доброго дня!

Я тебе шукала. З Хіменою щось сталося?

З Хіменою? Ні, ні! А що?

Тому що Антоніо сказав, що вона не прийшла до комісаріату і не відповідає на телефонні дзвінки.

- Все в порядку? - Так, так. Якраз сьогодні...

У неї візит до лікаря.

Про такі речі попереджають. Так чи ні?

Ну, вона ж звичайна людина, могла і забути.

- Ми можемо поговорити хвилинку, Маріо? - Авжеж.

Пам'ятаєш, коли Хімена зайшла в кімнату, щоб дати рушники для Карлітоса?

Це була не Хімена, а я.

- Перетворився на неї? - Вона попросила.

Лукасе, підійди, мені потрібна твоя допомога.

Не хочу ні на секунду випускати з поля зору ані Нурію, ані Андреса.

- Але що відбувається? - Будь ласка, вислухай мене!

Це дуже важливо. І нікому не кажи. Розумієш?

І не сказала тобі, куди йде? І ти не знаєш, де вона?

- Привіт. - Привіт.

- Маріо, можу я поговорити з тобою? - Так, одну хвилинку, ми...

Авжеж.

- І що нам робити, де шукати її? - Я не знаю, Маріо.

Просто знаю, що Хімена не вірить цим людям.

- Так. - Крім того, вона сказала, що хтось...

був уночі в нашому будинку.

Не знаю, чи правда це, але сьогодні вранці я виявив дещо дуже дивне.

Люсія має такий самий слід.

Наче нам зробили укол.

- Але це божевілля. - Маріо, ти її не послухав.

А тепер вона зникла.

Допоможіть!

Допоможіть мені, будь ласка!

Не треба більше кричати.

Ніхто тебе не почує. Тільки все ускладнюєш.

Що за людину поховано в лісі?

Я хочу пити...

Дай мені води, будь ласка!

- Лайно! - Вибач.

Ти знаєш, де вони?

- Вони не прийшли? - Ні.

Я дзвонив Сандрі, але вона не відповідає.

Змій теж.

Це щось дивне. Сандра була вранці в нас у тому ж одязі, що й учора.

Була дивна. Гаразд, більш дивна, ніж зазвичай.

- Думаєш, їх упіймали? - Я не знаю.

Але Сандра мала таке обличчя...

- Як ти думаєш, що сталося? - Звідки я знаю?

- Але я не буду чекати, що хтось мені скаже. - Клавдіє, ти куди?

Лайно! Маріо залишив свій мобільник, тому й не відповідає.

Гляди. Це електростанція. Ми можемо піти туди.

- І що ж нам там робити? - Як що? Те, що ти добре вмієш.

Змію, я можу вивести з ладу кілька лампочок, але я не зможу вирубати електрику по всьому району.

Чудово. У тебе є інша ідея, як усе виправити?

Так. У мене є ідея трохи краще.

Я спробую, щоб...

Щоб моя мама не давала це інтерв'ю.

Подзвониш їй? Щоб вона відмовилася від усього цього?

І якщо тебе попросять повернутися, то що?

Знаєш, коли я її побачила, то не здразу впізнала.

Бо вона дуже знесилена...

і дуже сумна.

Правда, я не замислювалася, як це важко для них.

Доки не побачила її.

І все це з моєї вини!

Думаю, якщо повернуся...

Вона перестане страждати.

- Повернешся куди? - Змію, я всіх піддаю небезпеці.

Ти думаєш, якщо ми відключимо електрику, мене припинять шукати?

Не сьогодні, так завтра. Якщо я залишуся тут, нікому від цього не стане краще.

Та невже!

А якщо тебе знайдуть погані хлопці, що ти будеш робити?

Вони нічого про мене не знають.

Їм відомо про тебе, Хімену, Маріо, Лукаса і дітей.

А про мене ні.

Я можу виїхати.

А ми?

Ми, що?

Діти, Хімена, Маріо? Тобі що, наплювати на них?

Ні, мені не однаково.

Тому я й іду. Бо, якщо я лишуся, можу занапастити всіх.

Усіх.

Отже, йдеш?

Ми прожили разом не дуже довго.

Не думаю, що ти будеш сильно скучати.

Привіт!

Привіт! Я бачила, що з Карлітос усе гаразд.

А чому в тебе таке обличчя?

- Таке серйозне. - Ні, ні, просто...

Я все ще трохи наляканий після вчорашнього.

Маріо, тобі не вдасться мене обдурити.

- Це через Хімену? - Ні, ні. Насправді, ні.

Не через це.

Просто я...

Ти знаєш, що можеш мені довіряти, так?

Добре, це через Хімену...

Я не знаю, де вона. Не прийшла на роботу.

- Я дзвонив їй на телефон... - Не хвилюйся. Це нормально.

- Нормально? - Авжеж. Хімена твоя дружина, Маріо.

А вчора їй довелося терпіти в своєму будинку іншу, тобто, мене.

Це не надто приємно.

І, звичайно ж, вона розсердилась. Але скоро повернеться.

Тому не бере слухавку?

- Може, повідомити в поліцію? - У поліцію?

Ні, Маріо, звичайно ж, ні.

- Ти це зробиш? - Ні, ні!

- Куди ти йдеш? - Треба дещо зробити.

Побачимося пізніше.

Люсіє, ти читала якісь думки вчительки?

Так.

Але тільки тому, що мене попросила Хімена.

І, коли-небудь ти чула щось дивне чи...

Ні. Як не дивно, вона завжди думає про хороші речі.

Наче не хоче, щоб знали, про що вона думає.

А зараз? Про що вона думає?

- Ну що? - Думає, що це її сумна доля.

Тому що...

Тому що вона востаннє бачить цю школу.

- Вона йде? Куди? - Я не знаю, але...

Тобі теж здається, що це погано?

Треба дещо зробити.

- Буду слідкувати за нею. - Як у кіно?

Так. Чекайте на мене тут, я повернуся.

Сподіваюся.

Слухаю.

Чорт! Зараз буду.

Ні, ти...

Ну все! Добре, я зрозумів! Чорт!

Слухай, я зараз піду, але скоро прийде інша людина.

І не створюй проблем, бо не вийдеш звідси!

Ніколи!

Я не могла заснути всю ніч! Дзвонила тобі, посилала повідомлення...

- Вітаю, я Клара. - Мамо?

На даний момент я не можу говорити.

Якщо щось важливе, залиште повідомлення після звукового сигналу. Дякую.

Змію, ти можеш дивитися на мене, коли я з тобою розмовляю?

Вибач, Клавдіє, але зараз я не можу говорити. Мені треба йти.

Ти щось приховуєш від мене! І це, мабуть, щось важливе, якщо ти так робиш.

Я не можу говорити, Клавдіє.

Чудово, як завжди.

Не відповідає, а часу нема. Що будемо робити?

Ну, якщо нема плану кращого за мій...

Наша справа сильно затягнулася.

Не лишається нічого іншого, як насильно змінити ситуацію.

Можеш скористатися телефоном у будь-який момент, і ми почнемо діяти.

Ти готовий?

Сподіваюся на це.

Не уявляєш, як важливо, щоб ці діти були разом з нами.

Усі особливі діти повинні бути з нами.

Обережно! Знову ти? І що ти тут робиш?

Вибачте.

І це найкращий учень, що в нас є?!

Кажеш, що вони були вдома?

І не тільки це. Перед самим відходом Змій узяв газету.

Змій за все своє життя не прочитав жодної газети.

- Гаразд. - І я хочу розібратися.

Думаєш, що це щось серйозне?

Настільки серйозне, що про це надрукували в газетах?

Просто все дуже дивно.

Дивись!

- І тато пішов за Хіменою? - Так, як у кіно.

І хто нас тепер погодує?

- Люсіє! Карлосе! - Добридень, пане Андресе. Мені вже краще.

Я радий, Карлосе, але я повинен сказати вам щось дуже важливе і серйозне.

Про вашу маму. Стався нещасний випадок. Ви повинні піти зі мною, добре?

- Але... вона в порядку? - Так.

Але, звісно, якщо ви будете поряд, вона почуватиметься набагато краще.

- Ходімо. - Куди?

- До неї. - Хімена казала, що не можна ходити з чужими!

Так, але я не чужий. Хто Карлітоса вилікував?

Мерщій, ходімо.

Що ти робиш, Маріо?

Гаразд, чекайте на мене тут.

- Так? - Діти зі мною.

Що ти робиш?

- Пан Андрес один з них! - З яких?

З поганих. Треба вибиратися звідси!

Маріо нічого не знає. Я не думаю, що він створить проблему.

- А про Хімену? - Поки що ні.

Послухай, я не можу все робити сам! Я ходив за дітьми, тому що тобі не довіряю!

- Швидше! - Не можу.

Добре, Андресе, заспокойся! Я сказала, що подбаю про Хімену.

Зараз візьму машину.

Майже закінчила.

Біжімо додому.

Але він занадто великий для нас.

Мерщій, забирайся.

Лайно!

Що? Андрес?

Андресе?

Швидше!

Швидше!

Повертай!

Повертай!

- Скільки лишилося? - Ми прийшли.

- Змію, це занадто для мене. - Давай.

Ти впораєшся, Іскорко.

Як чудово, Антоніо, так?

Подивімося, чи добре працює.

Дивись, як добре видно всі піселі.

- Це називається пікселі. - Ну, так.

Не можу.

Коли хвилюєшся, тоді можеш.

Що?

Діти, Лукас, Маріо, Хімена... У чому справа?

- Вони тобі важливі хоч трохи? - Як ти можеш таке казати?

Якби вони справді були тобі важливі, ти б не збиралася їх покинути.

Іди до біса. Ти прекрасно знаєш, що я не можу лишатися тут.

Ти прекрасно знаєш, що я не вписуюся в це місце.

- Ах, так? - Так.

Не роби цього для мене. Я ж не та людина, яку ти цілувала.

Зараз ми поговоримо з матір'ю, яка хоче зберегти свою сім'ю,

хоча за обставин, що склалися, зробити це буде складно.

Її неповнолітня дочка раптово зникла

за дивних обставин.

ти не звертала уваги на проблеми, коли цілувала Лео, хіба ні?

Я не хотіла цілувати Лео. Це вийшло випадково.

Випадково? І як це сталося? Він випадково доторкнувся до твоїх губ?

А тобі подобається цілуватися з Клавдією, і що?

Якщо вам щось відомо, зв'яжіться з нами.

- Або з поліцією... - Поглянь.

От і заводь після цього дітей!

Не знає, куди подіти очі. Як це сумно!

Принаймні, ти не зможеш завдати мені болю.

Отже, от про що ти думаєш, так?

А ти що думала, що я хочу бути з тобою?

Нащо?

Щоб ти вбила мене?

Чесно кажучи, ти небезпечна для всіх, тому буде краще, якщо ти втечеш.

Перш, ніж ми почнемо інтерв'ю,

пропоную показати глядачам світлину вашої дочки...

Це її фото...

Антоніо?

Але він же новий! Я казала тобі. У цьому будинку щось є.

Так чи ні?

Привіт! Що це таке? Що це в тебе там?

- Тут? Де? - Там.

- Нічого. - Так, і тому ти забрав газету в учителя.

- Що ти там ховаєш? - Кажу ж, нічого.

- А що з твоїм кузеном? - Що?

Якщо з ним усе гаразд, чому він не прийшов сьогодні до школи?

- Цієї ночі сталося щось серйозне? - Ні, ні, нічого не сталося.

- Дай мені подивитися. - Дай мені спокій!

Лукасе?

Лео! Що тут відбувається?

І чому в усіх колотнечах, що тут трапляються, завжди замішаний ти?

Іди до мене в кабінет! Зараз же!

- Що у тебе в руках? - Нічого.

Мерщій, у мій кабінет.

З двору.

Тату!

Хімено!

Є хто?

Нікого немає. А якщо він прийде за нами?

- Треба сховатися. - А що нам робити, якщо нас упіймають?

Я буду оберігати тебе.

Я не допущу, щоб з тобою трапилося щось погане. Обіцяю!

Це погано, пообіцяти щось і не виконати.

- Я виконаю. Точно! - Чому?

Тому що ти єдина сестра і подруга, яку я маю.

І якщо з тобою щось трапиться, я залишуся сам.

Це мій тато?

- Пан Андрес! Біжімо! - Мерщій!

Іде в твою кімнату.

У мою кімнату.

А тепер сюди!

Біжімо!

Закрито.

Тут теж закрито.

Сюди.

Що це?

Не знаю, але дуже темно.

Ходімо.

Дай сюди.

Що ти збираєшся робити?

Маріо!

- Кинь це. - Це не завдасть їй шкоди, Маріо.

- Кинь це! - Це всього лише розчин...

Кинь це!

Чому я повинен вірити тобі, Нуріє? Чому?

- Маріо, розв'яжи мене. - Я не вбивця, Маріо.

Ні? Не вбивця? А це все?

Хочеш сказати, що ти не заодно з тими людьми, які викрадають дітей?

- Розв'яжи мене. - Що? Що ти несеш, Маріо?

Що він несе? А хіба ви не стежили за нами весь цей час?

Нам потрібно було впевнитися, що ми можемо вам довіряти.

- Ви? Чи можете ви довіряти нам? - Ми чекали на Сильвестра.

І раптом дізнаємося, що він пропав. Безслідно.

А замість нього з'явилися ви.

Поселяєтеся в будинку, який ми зняли для нього.

З фальшивими іменами, дітьми, які не є вашими,

у тому числі, з донькою Сильвестра.

А потім ви починаєте слідкувати за кожним нашим кроком.

Приходьте в цей будинок, дзвоните по телефону.

Намагаєтеся вивідати інформацію про нас.

Було ясно, що ви прийшли за нами.

Можливо, ми помилилися.

Але можу заприсягтися тобі, Маріо, що ми не небезпечні.

Я нічого не розумію! Розв'яжи мене!

А що з тим трупом у лісі? Хто це?

Бачиш? Маріо, розв'яжи мене.

- Де моя дочка? - Хто?

Де моя дочка? Де ви її тримаєте?

- Я не знаю, про кого ти кажеш, правда. - Де моя дочка?

Ні? Не знаєш, про кого тобі кажуть?

А одяг маленької дівчинки та іграшки? Я бачив, ти збирала їх у себе вдома.

Маріо, всьому цьому є пояснення.

Заспокойся! Правда в тому...

Тепер я спокійна.

Хімено! Хімено, пробач мені.

Мені шкода. Ти мені казала, а я тебе не слухав...

Не має значення, головне, що ми зараз тут.

Думаєш, ця жінка тримає мою дочку в цьому будинку?

Так.

Слухай, ти з'ясував щось?

У тебе такий вигляд. Що сталося?

Нічого. Маріо не відповідає.

Краще піти додому і почекати, доки щось стане відомо.

Що ти робиш?

Послухай, Іскорко, все, що я тобі раніше наговорив...

Для того, щоб я розсердилася і змогла відключити електрику.

Але, тим не менш, це правда.

- Що з цього правда? - Змію...

Все, що було сказано.

Усе.

І ти підеш отак, не попрощавшись?

А ми не можемо попрощатися зараз?

А з рештою?

Ну... скажи їм, що...

Я буду дуже скучати за ним. І...

Що я люблю їх... Дуже люблю!

Почекай!

Люсіє, почекай мене!

Люсіє!

Усе гаразд?

- Хочеш? - Ні.

- У цьому місці нема виходу. - І куди нам іти?

Не знаю, але... Біжімо, там пан Андрес!

Здрастуйте, діти!

Спокійно, ми вас не образимо.

Тоді, що ви з нами зробите?

Хімено, дай мені.

- Бланка? - Хімена!

- Бланка? - Хімена, вона тут!

Та що ж таке?!

Маріо, ключі!

Люба моя, я тут! Я тут, дорогенька!

Тримай.

Я тут, мила.

- Давай я. - Я сама.

Вже йду, сонечко.

Це не вона.

Це не моя дочка, Маріо.

Хто ти така?

Чому вони замкнули тебе тут?

Як тебе звати?

- Не торкайтеся до мене. - Заспокойся.

Спокійно, ми ми тебе не образимо. Вір нам.

Не торкайтеся до мене!

- Спокійно... - Ні, ні...

- Не чіпайте мене, ні! - З тобою нічого не станеться, правда.

Ти в порядку? Заспокойся.

- Заспокойся. - Ні, ні!

Ні, ні, ні!

Маріо, в чому справа?

У чому справа?

Що з тобою, Маріо?

Що з тобою?

Маріо! Маріо!

Маріо! Маріо!

Що ти з ним зробила?!

Що ти з ним зробила?!

Я ж казала, щоб він не торкався до мене!

Маріо! Маріо, будь ласка!

Маріо, ти чуєш мене?!

Маріо, ти чуєш мене?!

Пограймо, ніби ми одна сім'я.

Ви будете братами й сестрами, а ми вашими батьками.

Усі навколо мають у це повірити.

Якщо стане відомо, що існують такі діти,

їх позбавлять дитинства.

Назавжди!

www.tvsubtitles.net