Original subtitles

У попередніх серіях...

Ти відчуваєш якийсь дивний запах?

Ні. Я зроблю чай. Ти будеш?

Ні, ні. Я втомився, вип'ю води і ляжу в ліжко.

Я більше не можу!

Заспокойся. От побачиш, ми знайдемо його.

- Заспокойся. - Я знаю.

Іди спати. Справді, я в порядку.

Я хочу побути cама. Правда.

Все добре, йди спати.

Маріо... Дякую.

Я нічого не зробив.

Ти був поруч, цього вже досить.

- До завтра! - До завтра!

Маріо!

Маріо!

Маріо, це ти?

ЗАХИЩЕНІ

12 серія ЗАГАДАЙ БАЖАННЯ

Карлітосе, прокидайся! Час.

Мерщій.

Карлосе, сину... Вставай! Запізнимося!

Карлосе!

Карлосе!

- Карлітосе? Карлосе! - Що сталося, тату?

Не прокидаєшся, і я подумав, щось сталося.

Давай, хлопче. А то запізнишся.

Читав допізна казки, так?

Вставай. У школу.

- Я не хочу в школу. - А я не хочу працювати, але треба.

- Але тобі платять за це, а мені ні. - Як це ні?

Як це ні? Тобі теж платять, оцінками, але платять.

У чому справа? Тобі ж подобається школа?

Що з тобою? Тебе хтось ображає?

Тату, мені погано.

Погано тобі. Тільки й можеш, що скаржитися.

Мерщій, під душ, хлопче. Іди!

Мерщій!

Раз два, раз два, давай!

Виходжу.

Гей, ти куди?

- Снідати. - Ось так?

Спочатку одягнися.

Що з вами сьогодні? Ви як сонні мухи.

Мерщій!

Агов!

Ти не знаєш, де Змій?

- Клавдіє, доню, час снідати! - Моя мама!

От чорт! Куди мені подітися, заради Бога?

Доню, відчини мені двері!

Іду, мамо.

- Доброго ранку, мамусю! - Доброго ранку, мамусю?

Відколи така ввічливість, доню?

- Я? Та так. А що? - Я чула чиїсь голоси.

Я розмовляла у сні. Мені наснився жах, моторошний жах!

Це не було схоже на твій голос.

Я трохи охрипла. Просто вночі я трохи замерзла.

Можеш зробити для мене мій улюблений чай? Упевнена, мені стане краще.

Приготую тобі що-небудь особливе. Не змінюй тему!

З яких пір ти замикаєш двері?

Бо я вже доросла, мамо, і маю на це право.

Тільки не в моєму домі! Доки не почнеш платити за рахунками,

ніяких секретів, ніяких закритих дверей, щоб все провітрювалось.

Ми ж не в тюрмі? Так чи ні?

Що це було?

Я нічого не чула.

Мамо, що ти робиш?

- Не можу в це повірити! - Мамо, дозволь мені все пояснити.

Ця спідниця відправляється у сміттєвий бак. Прямо туди. Зараз же!

Ти ж від мене нічого не приховуєш, правда?

Можеш мені пояснити, чому моя мати тебе не побачила?

Загалом... Я заплющив очі і став невидимим.

Слухайте. А де Змій?

Змію! Змію, спускайся, запізнишся!

Він не відповідає. Я нічого не розумію.

Я зробила все, що він мені сказав, але...

Чому він не прийшов? Чому не дає про себе знати?

Не знаю, Хімено. Думаю, цьому є якесь пояснення.

Може, ти запізнилася? Ти впевнена, що це було саме те місце?

Не знаю...

Не подобається мені все це, Маріо.

Хімено...

Йти на зустріч з незнайомцем, щоб отримати від нього інформацію про твою дочку.

- У цьому мало приємного. - Думаєш, це пастка?

- Сьогодні вночі ти відкривав шафу? - Ні.

Але вночі вона була відкрита.

А якщо вночі хтось пробрався в будинок, поки нас не було?

Тату, чому я не можу сьогодні лишитися вдома?

Послухай, Карлітосе. Чому ти не хочеш іти сьогодні до школи?

- У мене болить голова. - Візьми сироп у першій шухляді.

Порожній. Ну ж бо, Карлітосе, закінчуй снідати, будь ласка.

Чому б тобі не відвезти дітей до школи, а я зайду в аптеку, куплю що-небудь.

- Ти що твориш? - Ага! Звідки ти прийшов?

- Звідти. - Де ти сьогодні ночував?

Неподалік, в будинку Клавдії.

- Ми з нею займалися і... - Ну так, не забивай нам баки.

Послухай...

Я розумію, що в твоєму віці ти проявляєш великий інтерес до...

до занять.

Але іноді зубрити - це не дуже добре.

Чому ні? Нам ти завжди кажеш, що треба вчитися.

Крім того, Сандра теж зубрить.

Я хочу сказати, що...

потрібно більше займатися теорією і поменше практикою.

Та годі, Маріо, досить уже. Я давним-давно навчився робити...

шпаргалки.

Ну то що, ми йдемо до школи?

У тебе тепер весь день буде таке обличчя?

Ми домовлялися, що ти мене попередиш.

Андресе, я тобі вже разів 30 сказала, я тобі дзвонила!

Але телефон був вимкнений, а потім ти не брав слухавку. Що я мала робити?

Я ледь не попався, чорт забирай!

Незабаром усе скінчиться.

Ти зробив, що повинен був.

Тобі краще?

Ні?

Гаразд, ви йдіть, а я почекаю, поки тато принесе сироп.

Це знову вона.

Апарат абонента вимкнений або знаходиться поза зоною дії мережі.

- Коледж «Асторія»? - Так, я вас слухаю.

- Можу я поговорити з доном Адресом? - Секундочку.

Так?

Так, з'єднайте мене. Кажіть.

Доброго дня! Я мама одного з учнів.

- Так? - Я дзвоню вам...

щоб дізнатися, чи буде екскурсія в кінці цього року?

- Навіщо? - Хочу знати вартість.

Хлопці, послухайте, не бігайте по коридору!

Трохи ввічливіше, будь ласка!

Хто ви? Як звуть вашого сина?

Що таке?

Мерщій, випий це і побачиш, як твоя нудота миттю зникне.

Але я не відчуваю себе хворим. Болить тільки голова.

Це нормальне явище для дітей перехідного віку... Пий.

- Що таке перехідний вік? - Перехідний вік?

Це перший крок, який перетворює хлопчика на чоловіка.

Мерщій, на урок, бігом.

- Маріо! Треба поговорити. - У чому справа?

Думаю, що я знаю, хто є контактом Сильвестра.

Ти, Полі Картіо, чи Змій, чи як там тебе!

- Що це ти робиш? - Перепрошую?

Сьогодні вранці я чула твій голос, але коли зайшла перевірити, ти десь причаївся.

- Це був ти, правильно? - Не розумію, про що мова.

Тепер відважний, а вранці в кімнаті дуже злякався, правда?

Де ти ховався?

- Мамо... - Ти мовчи!

Не можу собі навіть уявити, чим ви займалися.

Моя дочка - наївна дурепа, а ти просто свиня! Так чи ні?

- Зачекайте, Розо, думаю, що... - Лео, дорогий, не втручайся.

Ти не в курсі всіх справ, а я хочу розібратися.

Розо, це був не він.

- Звідки ти знаєш? - Тому що...

Це був я.

Просто займався і заснув. А вранці побоявся виходити.

Вибачте, Розо, я не хотів вас розсердити.

Дуже погано, Лео, дуже. Скажи спасибі, що не подзвонила твоїм батькам

і не розповіла їм. Давненько я з ними не бачилася.

Щоб таке більше не повторювалося!

Відверто кажучи, я рада, що ви знову разом.

Не хочу, щоб моя дочка була з...

Гаразд, один поцілунок.

Пане Андресе? Голова канцелярії - контакт Сильвестра? Цього не може бути.

Може, Маріо, чому ні?

Я набрала його номер, і в цей же момент задзвонив його мобільний.

- Точно в той момент. - І що, Хімено, і що?

Таке трапляється.

Тисячі людей телефонують в один і той самий час, мільйони.

З тобою такого не траплялося? Зі мною траплялося багато разів.

Хімено, в епоху телекомунікацій, це нормально.

Так, може ти і правий, але... не знаю, мені це не подобається.

- Крім того, його голос... - Який голос?

Ти ж сказала, що він не відповів?

Так, але потім я подзвонила до школи і попросила покликати його до телефону.

Покликала його?! Хімено, це мій шеф.

Отже, твій шеф має голос дуже схожий на голос контактера, Маріо.

- Справді? - Так.

І скільки фраз ти чула? Скільки? Двадцять?

- Десять? П'ять? - Дві.

- Дві? - Знаю, що в це важко повірити, знаю!

Це було дуже дивно. Я присягаюся тобі!

- Він взяв телефон і показав Нурії... - Нурії?

- Так. - Нурії?

- Це смішно, Хімено. - Ні, Маріо, не смішно!

- Я не довіряю їй. - Ні? А чому?

Тому що їй погано вдаються театральні постановки? Тому що вона задає дітям багато уроків додому?

А, ні! Точно. Фігурки, які вона ліпить з пластиліну, дуже підозрілі. Так і є!

- Чому ти так її захищаєш? - А ти? Чому так на неї нападаєш?

Тато сказав, що в мене почався перехідний вік.

- А це що таке? - Це коли хлопчик стає чоловіком.

Зі мною те саме. Трохи бліда, але в іншому те саме.

- З дівчатками відбувається те ж саме? - Поняття не маю.

Але, сподіваюся, що ні, бо через це дуже болить голова.

Люсіє, мені потрібна твоя допомога.

Ти знаєш, я завжди говорила, що не можна використовувати можливості

і читати думки людей? Тепер забудь про це!

Потрібно прочитати думки вчительки.

Нурії?

- Але навіщо? - Я не можу тобі сказати.

Але ти повинна мені довіритися, гаразд? Це потрібно для благих цілей.

Дуже важливо нікому не розповідати.

Ні Карлітосу, ні Маріо, нікому.

Це буде наш з тобою секрет. Наш жіночий секрет.

Як чудово! Отже, я теж починаю дорослішати, так?

- Доброго дня! - До побачення!

Слухай, чувак...

За те, що ти сьогодні зробив...

Дякую!

Це ж треба, ти почав зі мною розмовляти.

Може, зрештою виявиться, що ти не такий уже засранець.

- Ну, ти так сильно не радій, гаразд? - Я постараюся!

І нема за що. Був радий допомогти.

Радий чути це від людини, яка була готова мене прибити. Я ціную це.

Давай, колись, чувак. Навіщо ти це зробив?

Ну, заради Рози.

Уяви, що б з нею було, якби вона дізналася,

що її дочка привела в дім хлопця.

Не скажу, що вона добре зі мною поводилася, але зла я їй все рівно не бажаю.

- Зрозуміло. А що в тебе з Клавдією? - Що значить що?

Тебе не хвилює, що вона зі мною?

Ну я ж не винен, що у неї поганий смак?

Серйозно, приятелю. Все в порядку.

Я давно знаю Клавдію, вона шаленіє за тобою.

Я ніколи не подобався їй так, як ти. Таке життя, чувак.

І, щоб довести, що я це подолав, сьогодні я влаштовую барбекю в будинку мого дядька...

Чому б тобі не прийти разом з Клавдією?

На барбекю в будинок твого дядька?

Прекрасний план.

Дядя відправився подорожувати, а ключі від будинку залишив моїм батькам.

Ну, сам знаєш, порожній будинок, його власник за кордоном...

Приятелі, веселощі до пізньої ночі...

Ну що, чемпіоне, ти прийдеш, чи тобі дати мапу?

Слухай, я, звичайно, від тебе такого не очікував, але мені подобається твоя пропозиція.

- З яких це пір ви стали друзями? - Як бачиш.

- Поганий день? - Ну, не дуже гарний початок...

Тобі потрібно з ним поговорити. Упевнений, що він думає...

Навіщо? Я не можу до нього доторкнутися.

А Клавдія може.

Крім того, ми брат і сестра.

Я не дуже бачу майбутнього з ним.

І не тільки через це...

Через усе, через усе...

І чому ти не з ними?

Останнім часом у мене не дуже численний фан-клуб.

Ніхто не хоче бути з дівчиною, яка тікає, коли ти торкаєшся до неї.

Ти ж так не чиниш.

Дивись, Лукасе. По-перше.

Я уникаю Лео і не розповідаю йому, що не можу до нього доторкнутися.

Я не приймаю душ разом з дівчатами, щоб не підсмажити їх.

Я весь час ношу рукавички і здаюся всім дивною.

- Не дуже-то я популярна. - Я кажу не про дивацтва.

Якщо хочеш побачити чудика, подивися на мене.

Покладіть ручки і візьміть олівці. Будемо малювати.

Ура!

Сьогодні ви намалюєте, ким би ви хотіли стати, коли виростете.

Мабуть, тобі правда дуже погано, адже я знаю, як ти любиш малювати...

Ні, ні, ні! Обережно!

Читай!

Політика. Освіта.

Споживчий кошик в Іспанії.

Зростання цін.

Відкриття.

Люсія, що ти робиш?

Треба малювати, а не писати! Я все бачу.

Але я ще не дописала переказ.

Не важливо, малюй.

Дослідження. Валовий внутрішній продукт.

Люсіє?

Ну Карлітосе, що ти робиш?

Я не можу зупинити це.

Гаразд, досить. Хочете розсердити мене?

Вибачте.

Потрібно повідомити твого батька.

Розо, мені треба працювати. Я не можу витрачати весь ранок на всілякі дурниці.

А чому? Думаєш, я не знаю, що ти проводиш весь день у барі? Так чи ні?

Привіт!

Привіт, Хімено! Як ти? Невелика прогулянка у вихідний день?

Так. А ти?

Роза попросила мене допомогти їй з покупками.

І на довершення всього сказала, що я проводив усі дні в барі.

Ніби я інших справ не маю.

Ну, в барі ти не сидів, але й серйозним розслідуванням теж не займався, чи не так?

Нам пощастило, що ніхто не робить нічого поганого.

А уяви, що тобі необхідно провести розслідування, що стосується твого сусіда,

людини, яку ти бачиш щодня в магазині або в школі з дітьми.

- З чого раптом тобі це спало на думку? - Та так, питаю з цікавості.

Просто уяви, що якби таке сталося, як би ти вчинив?

- Як би я вчинив? - Ну так, якби займався розслідуванням, щодо твого сусіда,

тому що раптом почав підозрювати, що він щось приховує, або вчинив злочин,

або замішаний у брудних справах, як би ти вчинив?

Я б не став нічого робити, я б передав цю справу національній поліції.

Гаразд, а якби національна поліція вже б цим займалася?

Запитай про це мою дружину, їй краще за мене вдається розкривати брудні справи.

До зустрічі!

Чому ти залишив це на вулиці?

Ну все сама! Привіт!

Маріо, можна тебе на хвилинку?

Авжеж.

Карлосе, синку! Тобі не краще?

Давай, сідай сюди.

У тебе температура, так?

Ну нічого, зараз підемо додому, вкладемо тебе в ліжко і ніяких прогулянок по вулиці.

Я дам тобі трохи сиропу.

Добре, але є одна проблема.

Проблема не одна, їх багато. Наприклад, у мене урок за 10 хвилин,

а я не можу піти. Потрібно пояснити директору, щоб він мене зрозумів.

Добре. Це може й так, але ось це...

Як його відвести додому?

Карлосе!

Карлітосе, синку, що відбувається?

Карлосе? Карлосе, будь ласка! Будь ласка, обережніше!

Карлосе, не роби цього!

Карлосе, будь ласка!

Я не можу зупинити це.

- Це через дорослішання, так? - Звичайно! Звичайно, синку!

Випий трохи сиропу, от побачиш, усе минеться.

Люсіє, йди в клас і поводься спокійно, ніби нічого не сталося.

- Але я хочу залишитися з Карлітосом. - Я знаю, дочко, але послухай мене, будь ласка!

Іди в клас, а якщо хтось запитає про Карлоса, скажи, що йому стало гірше,

і я відвів його додому, зрозуміло? Випий ще трохи сиропу, синку.

Ну ж бо, відкрий ротик!

- Так, дуже добре. - Що сталося?

Нічого! Нічого не сталося! Що може статися? Тобі щось здалося?

Ні! А чому? Ну, тому що нічого не сталося.

Ми тут з сином вирішили обговорити сімейні справи.

- Правильно, Карлітосе? - Щодо чого?

Щодо...

Щодо... життя!

Про життя і зміни, які відбуваються, коли стаєш чоловіком.

Я помітив і сказав собі:

«Маріо, ти маєш поговорити відверто з ним, як батько з сином».

- Маріо, йому всього 8 років. - Так.

Карлосе, ти в порядку? Ти погано виглядаєш.

Бо я дорослішаю.

Я дав йому трохи сиропу, бо він виглядав якимось млявим,

у нього різко підскочила температура, а потім почала так само швидко знижуватися.

Чому в тебе такий вираз обличчя?

У мене є м'ясо і випивка. Гектор сказав, що його брат дасть нам машину.

Немає жодних проблем, чи не так?

Взагалі-то, він сказав, що не дасть машину, але спокійно, я візьму її не питаючи.

Я все продумав.

Коротше, купуємо квитки, оскільки поїдемо на автобусі.

Ти підеш пішки!

Як чудово! Ми зможемо цілуватися при світлі місяця.

Ти запросив їх?

Це будинок мого дядька, Гектора, і я запрошую, кого хочу.

Отже так, зустрічаємося о шостій біля школи і їдемо туди.

Лео, ми можемо запросити мою сестру, ні?

Усі не помістимося. Автомобіль мого брата 3+1, це не автобус.

- Що ти робиш, придурку? - Мене вдарило струмом.

Сандро, ти куди?

Ну, звичайно, тобі цікаво, як же мій син піднімає речі в повітря, правда?

Ну, трохи так, правда.

Загалом... це прозвучить трохи дивно.

Спочатку ти можеш не зрозуміти, я теж спочатку не в усьому розібрався,

тому що причина не в тому, що мій син народився занадто активним.

Ні, це щось зовсім інше, Нуріє, і...

Мій син...

Нурія, мій син...

Мій син переміщує предмети.

Силою думки. Так-так, ні-ні, я знаю, що ти скажеш.

Але це не його провина.

Присягаюся, він не винен, це просто сталося, от і все.

Він не може контролювати це, коли хвилюється, і переміщує предмети, які знаходяться поруч з ним.

Але це відбувається мимоволі, я присягаюся! Хоча іноді, ні.

Бувають такі дні, коли він ось так простягає руку, концентрується і пересуває предмети.

Але це не його провина.

Він не погана людина, я присягаюся тобі! Він дуже хороший хлопчик!

І мухи не скривдить!

Сьогодні вранці він прокинувся трохи блідий, я спочатку уваги не звернув,

але тепер сама бачиш, що відбувається.

Нуріє...

Нуріє, мені потрібна твоя допомога!

Мені потрібно відвести його додому.

Але як це зробити, якщо він переміщує всі об'єкти на своєму шляху.

Я не можу цього зробити. Всі зрозуміють, який він.

Але це не має значення. Вважаю, що це не можна приховати, так?

- Нуріє, скажи що-небудь! - Не хвилюйся, Маріо.

Я нікому нічого не скажу.

Я допоможу вам.

Зараз нікого немає в коридорі, всі в класах.

Я рада бачити тебе в своєму будинку, Розо.

Але не варто нічого приносити, це ж я тебе запросила.

Якби я не була так добре вихована, я б прийшла з порожніми руками.

Але я подумала: «А чому б не принести тобі трохи пирога?». І згадала рецепт.

І він у тебе вийшов надзвичайний. Я просто хотіла поговорити з тобою...

Познайомитися з тобою трохи краще і подякувати за все, що ти для нас зробила.

Ти дозволила нам зняти цей будинок, допомогла влаштувати дітей у школу...

Нема за що, було приємно. Допомагати іншим,

це моя натура. Не можу зупинитися. Так чи ні?

Зрозуміло! І, до речі, чудова школа.

Ти була права, коли сказала, що вчителі надзвичайні.

Особливо ті, що старші. Я дуже задоволена паном Андресом.

А, Андрес! Він досконалий педагог. Але мені не дуже подобається вчитель музики.

Дивний, дивний. Кажуть, що ночами буває в барі.

Але Андрес виглядає цілком нормально, правда?

Нормально, нормально, трохи.

Приємний, симпатичний... і холостяк!

Не здивуюся, якщо скажеш, що твоя дочка шаленіє через нього.

Знаєш, що минулого року Клавдія була закохана по вуха в фізкультурника?

Іноді таке трапляється з усіма.

Але Андрес займається науковою діяльністю, так?

У науці і техніці добре розбирається. Вивчав медицину, але не практикував.

Слухай, може в тебе є дівчина, з якою його можна було б познайомити.

Мені здається, він виглядає таким самотнім. Не знаю.

І давно він тут?

Чесно кажучи... я не пам'ятаю.

А взагалі я все пам'ятаю.

А знаєш, він хотів спочатку зняти цей будинок.

- Цей? - Спочатку він мені сказав, що для себе.

- Потім для якогось друга. - Якого друга?

Він казав, не можу згадати його ім'я.

Потім він перестав цікавитися, приходити, а решту ти знаєш.

Тобі не здається дивним, що він раптово передумав?

У тебе там... якась пляма.

Вибач, що така невихована і груба, але терпіти не можу плями.

У мене ніби радар на них.

Ти права. Вони дуже дратують. Краще відмити її негайно.

Та облиш, потім помиєш, головне, що тепер ти про нього знаєш.

Ні, я ж сама маніячка щодо чистоти, як ти.

Не можу терпіти ні хвилини. Зараз же вичищу. Дякую тобі.

Нема за що. І роби це частіше, а?

- Звичайно. - До побачення! - До побачення!

Маріо, я не можу зараз говорити, зв'яжуся з тобою пізніше.

Хімено?

Ало?

Тату? Не хвилюйся. Я в порядку.

Добре, синку. І ти не хвилюйся. Незабаром ми будемо вдома, от побачиш.

Діємо за планом. Ти береш Карлоса, ви виходите і чекаєте мене в машині.

- Як ми це зробимо? - Довірся мені!

Люсіє! Кіски! Кіски! Опусти їх. Швидше.

Просто у мене впав тиск. Спасибі.

- Хімено? - Маріо? Що сталося?

Карлітосу стало гірше, він почав переміщувати предмети,

мені довелося таємно забрати його зі школи.

Але чому ти мені не сказав? Як же так?

Я дзвонив тобі по телефону, але ти відключилася перш, ніж я встиг щось сказати.

- Нурія нас довезла. - Привіт, Хімено.

Віднеси його до кімнати і поклади в ліжко.

Люсіє? Іди сюди!

Пам'ятаєш наш з тобою секрет?

- Жіночий? - Так.

- Ти читала думки вчительки? - Так. Я записала все в нотатник.

Це добре.

Війна. Політика. Що це означає?

Вона читала газету.

І ти більше нічого не чула? Щось, що могло б мені допомогти?

- Було дещо дивне. - Що?

Я завжди чула, як думають люди.

Але вчителька...

Не думала, як інші.

- Що ти маєш на увазі? - Думала, як...

Наче весь час намагалася думати про щось інше.

- Мені здалося... - Що здалося?

Здалося, що вона знає, що хтось читає її думки.

Хімена сказала, що Карлітосу вже краще.

Що нічого серйозного. Є тільки температура.

Знаю, я піднімалася побачити його.

Тоді що в тебе з обличчям?

Це через те, що тебе не запросили на вечірку?

Ні.

Я зовсім не здивована, що мене не запросили.

Весь час одна, люди думають, що я дивна.

А Лео думає, що я дурепа.

І знаєш, що найгірше?

Це ніколи не зміниться.

Не буде ніяких змін ні тут, ні вдома.

Усе залишиться без змін, де б я не була.

Що ти хочеш сказати?

Ми з тобою різні.

- Твоє життя не таке жалюгідне - Так твоє, загалом, теж.

- Ти цілими днями сама, ось твоя проблема. - Ні, проблема - це я сама.

Проблема...

Це лайно, що відбувається зі мною.

Це лайно!

Чудово!

Проблема в тому, що вдома і в школі ти завжди на всіх злишся.

Чому б тобі не піти зі мною на барбекю?

Забудь усе...

І перестань думати, що ти дивна.

Годі себе переконувати.

Ці люди, навпаки, повинні радіти...

Тільки тому, що така чарівна людина, як ти,

хоче провести з ними час.

Та яка різниця.

Однаково для мене нема вільного місця.

Не вигадуй, Іскорко.

Думаєш, мені так складно знайти автомобіль?

Я тебе благаю!

38.5. Принаймні, не підвищується. Думаю, що сироп діє.

Звичайно, Маріо. От побачиш, незабаром температура почне знижуватися.

Гаразд, думаю, що вже не зможу нічим допомогти.

- Ви, звичайно, хочете залишитися самі. - Я проводжу.

Нуріє?

Я хочу, щоб ти залишилася, ти не проти?

Звичайно, Маріо, якщо хочеш.

Це погана ідея. Ти не повинен викрадати автомобіль. Це небезпечно.

Заспокойся, Іскорко. Нас ніхто не побачить.

А якщо нас схопить поліція? Чи нас хтось сфотографує?

Змію, може статися купа речей.

Та нічого не станеться, а ми побавимося, ні?

Хімена тебе вб'є, якщо нас зловлять.

Що? Хто кого вб'є?

Учитель літератури... тому що, якщо не зроблю домашню, він уб'є мене.

- У нього такий характер... - Чому ти говориш сама з собою?

Тому що...

Кажу вголос, щоб переконати себе зробити завдання.

Ти не бачила мій телефон?

Ось цей?

Якщо це його контакт, то номер його телефону повинен бути в телефонній книжці.

Так, мені потрібно знайти номер Андреса, щоб довести це.

Хімено!

Як почувається Карлітос?

Добре, Карлітос добре.

Була температура, але вже краще.

Заспокойся, трохи відпочине, стане ще краще.

Я питаю, бо хотіла трохи прогулятися, можна?

- Добре, але тільки недовго. - Добре.

Куди бажає пані? Їдьмо, доки нас не засікли.

Хімено! Де в нас чисті рушники?

- У шафі. - Як Карлітос?

Ми поклали його у ванну з холодною водою, щоб збити температуру.

- Поки ще 38,5. - Ти залишив його з нею, Маріо?

Так, Хімено, так. Я залишив його наодинці з нею.

Не знаю. Скажу тобі чесно, вона мені не подобається, і я не довіряю їй.

І я тобі чесно скажу, що мені плювати, подобається вона тобі чи ні.

Я вірю їй і все.

Я розумію, що ти турбуєшся про Карлоса, я теж. Але ти повинен вислухати мене.

Вночі хтось приходив у цей будинок. Ці двері були відчинені.

Що це за дурниці, Хімено? Їх міг відчинити хто завгодно.

Ні, Маріо. Я чула шум. Вночі тут хтось був.

Це правда. У мене передчуття. Будь ласка, повір мені!

- Скажи їй, щоб вона пішла! - Хімено! Нурія ні при чому.

Ні при чому...

Бо я розповів їй про Карлітоса.

- Що ти їй розповів? - Усе! Я розповів їй усе!

- Як ти міг це зробити? - А що мені було робити?

Він посеред школи переміщував предмети.

Ти не розумієш, Маріо! Ну не можна ж нікому розповідати, будь ласка!

А якщо вона заодно з людьми, які нас переслідують. Ти піддаєш нас небезпеці, Маріо!

Це не твій телефон, так?

Це телефон Нурії, так? Ти взяла мобільний Нурії?

- Так, Маріо! Я взяла мобільний Нурії! - Хімено, це недобре!

Ця жінка допомогла мені вивести сина зі школи.

А тепер доглядає за ним, чого я не можу сказати про тебе.

У дитини піднялася температура!

Вже 39.

Я не знаю, що робити, Маріо.

- Тату? Це тому що я дорослішаю, так? - Звичайно ж. Так!

Це тому, але от побачиш, це все дурниця.

Ти завжди казав, що брехати недобре.

Так, але зараз я не брешу.

Нічого не змінилося.

Крім того, це видно по твоєму обличчю.

Чому ти так кажеш?

Тому що в тебе був такий самий вираз обличчя, коли померла моя мама.

- Тату? - Що?

Я помру?

Ні, дурненький. Як це ти помреш? Що ти кажеш? Ні!

Коли вмираєш, вирушаєш на небеса, правильно?

Так.

- І там усі померлі люди? - Звичайно.

- І мама теж? - Мама там перша.

Тоді мені не страшно!

Якщо я помру, мама піклуватиметься про мене.

Ну, це не знадобиться, бо ти не помреш.

І не треба буде піклуватися про тебе.

Ти клянешся?

Клянуся своєю дочкою, що ти одужаєш!

Вже майже 40, потрібно терміново щось робити!

- Усе! Зараз-же веземо його в лікарню! - Почекай хвилинку, будь ласка!

Маріо! Що ти скажеш у лікарні? Як ти їм поясниш предмети, що рухаються?

Мені плювати! Там хоч би знають, що робити. А я взагалі не розумію, що відбувається!

Знаю, Маріо, я теж хвилююся. Але задумайся хоч на хвилинку, Маріо!

- Ми можемо знайти приватного лікаря. - У мого сина температура 40.

- Немає часу думати ні про що! - Перепрошую?

Я знаю того, хто зможе нам допомогти.

- Хто? - Андрес, він розбирається в медицині.

Маріо, не думаю, що це гарна ідея, будь ласка.

Або дзвонимо Андресу, або їдемо в лікарню, вибирай!

- Тату? - Що таке, синку?

Карлосе! Карлосе!

Карлосе! Карлосе!

Подзвони йому, швидше!

Карлосе! Карлосе!

Панно!

Ах, Змію, коханий! Що так довго? Я хвилювалася.

Сьогодні вночі буде падати багато зірок.

Якщо поводитимешся добре, поцілую за кожну, яку побачу.

- Чувак, нарешті ти нас знайшов! - За кого ти мене маєш?

- Піду за дровами для багаття. - Добре.

Ходімо, я подарую тобі ще один поцілунок.

Доброго дня! Нурія зателефонувала мені і сказала, що Карлітос себе погано почуває.

- У нього висока температура. - Дитина нагорі!

Доброго дня! По-перше, хочу подякувати вам за те, що прийшли,

а, по-друге, що б не сталося нагорі, будь ласка, не розповідайте про це нікому.

Згодні? Мій син, коли у нього температура...

Ну... з ним...

Трапляються різні речі. Що б ви не побачили, нікому не кажіть, будь ласка.

Так, так. Можете мені довіряти!

«Я не розумію, що могло статися».

«Стережися дівчинки».

Дітям краще лишитися тут, це може бути щось заразне.

А що тут робить пан Андрес? Нащо він прийшов?

Я сподіваюся, щоб допомогти Карлітосу.

Він на щось хворіє, у нього є проблеми з диханням?

Він астматик.

Він користується інгалятором чи приймає якісь ліки?

Ні, ліки не приймає, але інгалятор завжди з ним.

- Маріо вранці дав йому сироп. - Так.

- Який сироп? - З парацетамолом, для зниження температури.

Але температура не знизилася. Чому? Я вчинив неправильно?

- Ні, спокійно, Маріо. Все буде добре. - Так, але що сталося з дитиною?

Ще не знаю. Перш за все, потрібно збити температуру.

Не дзвоніть мені більше. Я сам зв'яжуся з вами.

Я сам вам передзвоню, щоб уточнити час і місце, ви мене зрозуміли?

- Хлопці, я не сильно запізнилася? - Здається, у нас новенька. Як думаєте, нащо вона прийшла?

Думаю, що між цими двома є дещо, правда?

Чому б вам не сходити по дрова, в решті решт?

А чому б тобі самому не піти, красунчику?

Прошу пробачення!

Чорт, не знаю, яка муха його вкусила.

- Це ж через мене, так? - Не все крутиться навколо тебе, Сандро.

Це не так важливо.

Почекай! Не йди!

Якщо вже ти прийшла, то, принаймні, вислухай мене.

Я втомився, що ти то приходиш, то йдеш, Сандро.

Ти сама не втомилася грати з почуттями людей?

Лео, я розумію, чому...

чому ти так думаєш.

Але насправді я не маю на меті зробити тобі боляче.

Ну так, тому спочатку ти цілуєш мене, а потім уникаєш.

А тепер от прийшла на мою вечірку. Чудово!

Ти правий. Правда, мені не треба було приходити.

- Зіграємо в що-небудь? - У пляшечку!

Я не буду грати.

- А чому ні, монашечко, тобі не подобається? - Відчепись від мене, прибери руки.

- Ну ж бо! - Я сказала, що не хочу грати.

Пусти її, не хоче, і годі.

- Ну що з тобою, це всього лише гра. - Дай мені спокій!

Що таке?

Подивімося.

- Скільки там? - 40.

Господи!

- Що будете робити? - Ін'єкцію.

- Що ви йому вколете? - Антипіретик для зниження температури.

З його допомогою і за допомогою холодної води, за півгодини йому стане краще.

Заспокойтеся, Маріо! Тепер у нас є рішення.

Дайте мені відро та рушники!

Я піду.

- Що це в тебе там? - Я не знаю. Думаю, що хтось вкусив мене.

Напевно, комар. Не чіпай.

- Як там Карлітос? Потрібно що-небудь? - Ні. Все в порядку. Залишайся тут!

Брехня.

- Ти пам'ятаєш час, коли в тебе був перехідний вік? - Так. У мене було кілька дивних днів.

- І більше нічого не відбувалося? - Ні. А що?

Тому що Хімена дуже хвилюється за Карлітоса.

Уперше я маю і брата, і друга.

Карлос для мене і те, й інше.

Я хочу, щоб він одужав.

Не хвилюйся. Він одужає.

Як він одужає, якщо не може піти до лікаря?

Бо він має одужати. Тому що...

Тому що це несправедливо. Карлітосу всього 8 років.

Усе буде добре!

Коли я хворів, поруч зі мною було повно лікарів.

Найкращих. У них були всілякі апарати та ліки.

А якщо поруч поганий лікар, Карлітос все одно видужає?

Я не знаю.

Але знаєш, хто зараз там?

- Хто поруч з Карлітосом. - Хто?

Батько, який його дуже любить і не відходить від його ліжка.

Мати, котра, може, не справжня, але турбується про нього так, наче є нею.

Сестра, дуже добра і гарна, як ти, яка його дуже сильно любить.

Це є дорожчим за всіх лікарів у світі.

Тому він одужає.

І все буде добре, я впевнена.

- Що це було? - Що за шум?

Сандро?

Сандро, ти в порядку?

Сандро, де болить? Як це сталося?

- Змію, не чіпай мене, я можу тебе поранити. - Мені плювати.

- Де болить? - Змію, я в порядку!

Подивись на мене! Я в порядку, зі мною нічого страшного.

Ти мене налякала до смерті, Іскорко.

Що сталося?

- Що ти зробила? - Сандро, ти в порядку?

Чорт! Хлопці, ми розбудили всіх. Зараз викличуть поліцію.

Не знаю як ви, але я пропоную сісти в машину і тікати.

- Почекай, придурку, Сандру поранено. - Гаразд, побачимось завтра.

Дуже добре, валіть!

Як же ви тепер поїдете?

- Мерщій, усе забирайтеся. - Як думаєш повернутися?

- Самі розберемося. - Мені це не подобається.

Ти не можеш залишитися тут сам, Змію!

Я сказав, ідіть. Мерщій. Я впораюся.

Я чула голоси.

- У чиїйсь голові? - Ні.

Здається, з-за ґрат.

Лукасе, підійди, мені потрібна твоя допомога.

Так, але... Що з ним?

Лише температура. Будемо її збивати.

Спасибі. Нуріє, ти мені допоможеш?

Акуратніше, мені боляче.

Змію, обережніше.

- Тут боляче? - Ну, не лоскотно.

Ну, ти не плачеш, тому я не думав, що все так серйозно.

Що, ти вирішила, раз нічого не складається, вирішити проблему нашвидкуруч?

Що тебе так тішить, хлопче?

- Прокляття! Це копи! - Змію, треба йти!

Ми не можемо! Треба позбутися доказів у машині, щоб потім її не вистежили.

Ну ж бо, швидше! Іди!

- Дивись! Бачиш цю пластину? - З номерами?

Так. Цей номер на шасі. Це наче паспорт для машини.

Знімай рукавичку, потрібно це приховати.

- Забери документи з бардачка. - Іду.

Диявол!

Змію, мерщій, час іти!

- Сандро, сховайся! - Що?

Сховайся за скелі!

Мерщій!

Будь ласка, нехай у нього вийде.

- Упевнений, що це те місце? - Так.

Траса М-15, поворот ліворуч, третій будинок.

Але тут нічого нема.

Що будемо робити?

Пошукаємо десь поблизу?

Мерщій!

Чорт, це ж не нормально!

Все набагато краще, ніж ти думаєш.

Не хвилюйся. Я дав йому жарознижуючі, незабаром йому стане краще, правда.

Він одужає?

Що?

Де Хімена?

Ти ледве плентаєшся, можеш іти швидше?

Я б могла поквапитися, але в мене болить коліно.

- Невже так боляче? - Ну, мені складно йти.

Гаразд, потримай.

- І як ми дістанемося до будинку? - Я про це подбаю.

Іскорко, здається, хтось приїхав за нами.

Добре, 36,5. Нарешті нормальна температура.

Слава Богу.

Бачиш, дурненький?

Все ж закінчилося добре?

- Тату? - Що?

- Більше не болить голова. - Авжеж.

Але я не можу зрозуміти, що з ним сталося?

Думаю, це якась алергічна реакція.

Алергія? Від сиропу?

Імовірно, на парацетамол.

Але в будь-якому випадку, ліпше не давати його, щоб таке не повторилося.

Але я завжди давав йому цей сироп.

Так, але алергія - це справа така. Вона може з'являтися і зникати раптово.

Ну треба ж! А я давав йому цей сироп, думаючи, що йому стане краще.

- Я просто кретин. - Не турбуйся.

Найголовніше, що зараз він у порядку.

Нехай відпочине вночі, а вранці подивіться на його самопочуття.

Гаразд.

Можеш нас не проводжати. Залишся з Карлітосом.

Дуже дякую.

- Вам обом. - Побачимося завтра.

Спасибі і до побачення.

До побачення.

Алергія на парацетамол? Ти сам в це не віриш.

Це через те, що ти зробив, чи не так?

Я лише взяв у них кров. Напевно, у нього алергія на газ.

Я поняття не мав, що він астматик.

- Може варто було зробити це не так відкрито? - Ні. Це ж класно!

Заводь, Іскорко.

Ну ж бо. Швидше.

Поїхали.

Тобі краще?

Вона складе тобі компанію ненадовго. А я сходжу в ванну, добре?

- У тебе вже з'явилися вуса? - А мій голос?

- Як у чоловіка? - Ні, ти не змінився.

От досада! Я подорослішав, але залишився колишнім.

Я принесла казку. Хочеш, я почитаю?

Жила собі принцеса на ім'я Селіса.

І була така вродлива, така вродлива, така вродлива,

що люди, побачивши її на вулиці, зупинялися, засліплені її вродою.

Але неподалік жила відьма, зла і заздрісна.

Вона хотіла бути такою ж гарною, як Селіса.

А як звали відьму?

Тут не написано. Сказано тільки, що вона мала зелене обличчя і бородавку на носі.

Бланка!

У наступній серії...

www.tvsubtitles.net