Original subtitles

Люсіє, що сталося?

Зажди...

Секундочку.

Розповідай.

Я була сама.

Вони прийшли.

Іди сюди.

Не хвилюйся, ніхто тобі нічого не зробить.

Що тепер?

Хочу в туалет.

Ходімо.

Може пошукаємо мою ляльку?

Я хочу спати з нею.

Вона загубилася?

Вона, напевно, десь тут.

Ну ж бо, ходімо спати.

Що, як вони вкрадуть її?

Хто вони?

Погані люди.

Люсіє, сонечко, погані люди не знають, де ми.

Зрозуміло?

Що це було?

Нічого, так буває.

Боятися нічого.

Гаразд.

Я сама вмираю від страху.

Але нічого не станеться.

6 серія

Що сталося?

Що сталося?

Людина з тростиною в коридорі.

Що?

Так.

Не рухайся.

Не рухайся.

Стояти, я сказав.

Що відбувається?

Питання не до мене.

Які піжамки, супер.

Це ти?

Хлопець сновида.

І він у цей час мимоволі перетворюється на інших.

А ти, отже, в курсі?

Він попередив мене, щоб я не злякався, і не виникло такої ситуації.

Отже, таке бувало раніше?

Ну, Маріо, ти не можеш знати всього.

Краще його не будити.

Все в порядку, йдіть спати.

Хімено.

Гарних снів.

Тату.

Що?

МУТАНТ

Тату.

Відчепись, Карлосе.

Ми не будемо читати "Пітера Пена", вже надто пізно.

Або рано, це як подивитися.

Я не про це.

Можна спитати тебе?

Відколи це тобі потрібний дозвіл, щоб запитати про щось?

Ти б хотів одружитися з Хіменою?

Що за питання, синку.

Чому ти питаєш? - Тому що ти подивився на неї, як на мою маму.

Ти пам'ятаєш, як я дивився на маму?

Я спостерігав за тобою, ти ніби був зачарований або під гіпнозом.

Так.

Послухай, Карлітосе.

Я поясню.

Хімена - моя дружина не навсправжки.

Це жартома.

Розумієш?

Більш менш.

Але я думав, що вона тобі подобається, хоч трохи.

Ти неправильно подумав.

Гаразд.

На чому ми зупинилися в цій казці?

Ось тут.

Ти повинен заздалегідь розповідати про такі речі, Лукасе.

Я міг нашкодити тобі, я набагато сильніший, ніж ти думаєш.

Чуєш?

Припини гратися з їжею, ліпше молоко допий.

Але воно холодне.

Та що ти, слід було пити, поки воно було гаряче.

Слухай, Сандро, а ти можеш підігріти молоко руками?

- Привіт. - Привіт. Доброго ранку.

Знову нема часу, щоб поснідати.

Тримай.

Послухай, сьогодні ввечері у нас буде особлива вечеря.

Паста, трохи соусу...

Як тобі ідея?

Так, звісно, мені подобається, але ми могли б поїсти морепродукти.

Що?

Для мами ти готував їжу, яка їй подобалася.

Пий своє молоко.

Але тепер занадто гаряче.

Хімено?

Хімено?

Я лише хотів приготувати гарну вечерю і трохи розслабитися.

Утім, вибач.

Маріо, я розумію, що ти хочеш, як краще.

Але ми не маємо ані грошей, ані часу на банкети.

Мені дуже шкода.

Я маю йти.

Я знаю, про що ти думаєш, Маріо.

Сумніваюся в цьому.

Я маю дар, суперможливості в такій справі.

Коли тільки я бачу людей, я знаю, що з ними відбувається.

І ти також?

Ти хочеш більше часу проводити з дружиною, тобі її бракує.

Це нормально.

У мене також. Цілий день порізно, і без можливості бути поряд із чоловіком... або дружиною.

Бракує часу на спільні справи, і з'являється відчуття самотності.

Не зовсім так, Розо.

Так-так, тобі не вдасться мене обдурити.

Але тобі пощастило: я маю чудову пропозицію.

Серйозно?

Добре, закінчімо цю главу завтра.

Не поспішай, Кастільо.

Клавдія хоче щось сказати.

Клавдіє.

Ви повинні вибрати моделі для календаря 2010-ого року.

Судячи з хороших результатів минулого року, ми могли б зробити щось подібне і в цьому році.

Гарні обличчя, яскраві фотографії...

За рахунок продажу календарів ми плануємо зібрати гроші на поїздку в кінці року.

Отже, якщо ви знаєте, що з вашим зображенням на них нам нічого не світить,

то ліпше вам і не пробувати.

Так буде краще для всіх.

Вона ж не має на увазі когось конкретного?

Сандро, тобі є що сказати?

От і добре, кастинг проведемо просто тут на останньому уроці, приходьте, я буду рада вас бачити серед обраних.

Кловдіє, чому всі дівчата повинні бути модельної зовнішності?

Давай розберемося, Сандро, що ти маєш на увазі?

Я думаю, що багато дівчат хочуть взяти участь, але не наважуються.

Ти до міри нічогенька, Сан, можеш спробувати.

Мене звати Сандрою, і мова не про мене.

Я кажу про рівні можливості для всіх.

Так, але календарем завжди займаюся я, і ми робимо так, як я вирішу.

Якщо ти хочеш цим зайнятися, хоч і приїхала сюди 20 хвилин тому, то спробуй.

Запропонуєш щось інше?

Ні?

Більше немає питань? Чудово, дуже дякую.

Ми поставимо цей стілець отам.

Біля столу.

І ще, я недавно зазирнула до спортивного клубу. Весь цей розвиток призводить до того, що ніхто нічого не робить.

А так не повинно бути, отож я поговорила з Мікі - інструктором - він чудовий,

і запропонувала провести заняття в моєму будинку.

- Так, Розо, але... - Люди ледачі й не хочуть нічого робити.

Так, я не сперечаюся. Але вдома я маю багато важливих справ...

Уяви, як мені буде соромно, якщо виявиться, що я даремно це влаштувала, що скажуть люди? Це буде жахливо, Маріо.

Тому мені потрібно, щоб ви прийшли на кілька занять і більше нічого.

Йога.

Розо, я навіть не знаю, я не вмію...

Ну то й що, що не вмієш. Заняття для того й існують, щоб навчитися.

Крім того, потрібно буде працювати в парі.

Майстер-класи, вправи...

Ти зможеш проводити більше часу зі своєю дружиною. Ти ж цього хотів.

Так чи ні?

Так, так.

Я вдячний тобі, Розо, правда, але...

Ти ж знаєш, Хімена зовсім не має часу.

Маю сказати, вона працює допізна.

Про це не турбуйся, я переконаю шефа відпустити її раніше.

Він, до речі, теж прийде...

І ти повинен прийти.

За компанію, ти ж розумієш?

Розо, навіть не знаю, що сказати...

Ти не можеш мене підвести. Маріо, я прошу тебе про послугу.

Нам, сусідам, треба допомагати одне одному. Ми не просто сусіди,

а я ще ваша домовласниця. Я не хочу тиснути на вас, примушувати.

Ну то зможете?

Добре, вмовила.

Чудненько, тоді поклади килимки он там, а Будду - нагору.

- Що думаєш щодо моїх предків? Виродки, так? - Я нічого не говорив.

Ні, ні. Це я так кажу.

До речі, я їм сказав, що завтра ти вечеряєш у мене вдома.

Підходить? - Підходить.

Кастільо, не бачу твоїх світлин.

Я думав, що ясно дав зрозуміти, що без світлин завдання вважається невиконаним.

Але я не маю жодної світлини.

Ти що, не маєш світлин власних батьків?

Я живу з дядьком і тіткою.

Це не виправдання, завжди є хоч щось.

Просто, я не дуже з ними ладнаю.

Це правда, чи ти просто не хочеш виконувати завдання?

Ні, це правда.

Мої батьки вигнали мене з дому.

Серйозно?

Уго, в свою роботу.

Їм не подобалося те, ким я є.

Ким ти є?

Так, але це не має відношення до біології. - Як це не має?

Я б сказав, що він точно голубий.

Тиша! Щоб я не чув більше жодного коментаря.

Здавайте.

- Затикнися ти. - Так, так... Ну скажи, ким же ти є?

Бачиш, що я говорив? Ми ще поговоримо пізніше, красуне.

Пабло, не хочеш пізніше поговорити зі мною?

Нам як і раніше доведеться балкати, чи зразу перейдемо до прочуханки?

Лукасе, якщо тебе це не утруднить, зайди на останньому уроці до мене в кабінет, будь ласка.

Мене відпустили раніше, щоб я зайнялася йогою?

Хімено, мені дуже шкода, правда.

Але ця жінка нестерпна. Ти знала, що вона теж має здібності?

Маріо, ні. Ти ж прекрасно знаєш, що я займаюся пошуком архіву, і не маю на це часу.

Так, так, я все прекрасно розумію, але...

Навіть не знаю, Хімено, ти вже давно шукаєш цей архів і, можливо, він так і не знайдеться.

Хочу сказати, що його, може, взагалі не існує. І те, що написано в цьому блокноті, нічого не означає.

І що тоді?

Поки не дізнаємося, означає чи не означає, що робити або не робити тут...

Я казав тебе тисячу разів, що ми могли б спробувати трохи жити, як усі.

Займаючись йогою в будинку Руанів?

Ні, прислуговуючись нашій домовласниці, яка до того ж і наша сусідка.

Так, подивимося, повернись.

Думаю, що не варто пропускати її на конкурс бікіні.

- Дайте їй можливість узяти участь. - Так, будь ласка. Я два тижні була на ананасовій дієті.

Як славно, але з такою шкірою, як у тебе, нам знадобиться фотошльоп, Пакі. Зрозумій, це великий мінус.

- Це несправедливо. - Світ несправедливий, зрозумій нарешті це.

Ти ж була сказала, що не маєш жодних пропозицій для альтернативного календаря.

Ну все, наступна, Пакі.

Добре, можливо зараз мені є що запропонувати.

Послухай, залиш усе це. Нащо тобі воно?

Так, я знаю, але мене вже так дістало. Хтось має поставити її на місце.

Будь обережною, коли керуєш камерою, не підсмаж її.

Ти чого захотіла? Поборотися зі мною?

Думаєш, що можеш отримати все, що хочеш?

Так і бачу: календар 2010 "Міс страшила".

Ти нічого не доб'єшся, Сандро.

Випустити такі календарі в продаж - це не єдиний шлях до успіху.

Так, я тебе зрозуміла.

Ти любиш вигравати і не вмієш програвати.

Але я кажу заради твого ж добра, Сандро, прийми програш і не чини опір.

Так, бо ти вже майже приєдналася до ненормальних, до яких ніхто не хоче наближатися.

Тільки чутимеш: "Подивися на мене, але не торкайся"

Затикнися, Клавдіє, затикнися!

- Чого це раптом? Ти розсердишся? - Саме так.

А ти ще не бачила мене в гніві. - Ти вдариш мене, чи що?

Що відбувається? Так, обидві в мій кабінет.

У моєму сні нас викрали і відвезли так далеко, що Маріо з Хіменою не змогли нас знайти.

Ну що ти, мій тато каже, що не треба боятися поганих людей.

Що?

Адже вони не знають, де ми.

Ходімо, вони знайшли нас.

Вони знайшли нас...

Що ви тут робите?

Під час перерви ви не повинні бути в класі, ви про це знали?

Вибачте.

Вибачте, Доне Ґреґоріо.

Втратили всяку шану з того часу, як я сам учився в школі.

Карлосе, Люсіє, я бачу, ви вже познайомилися з новим учителем мистецтва.

Так, ми щойно познайомилися. Почепіть свої малюнки на місце.

Ви вважаєте, що щось не так, Доне Ґреґоріо?

Це питання дисципліни. Правила є правила, і їх треба поважати.

Не забувайте, що це всього лише діти.

Чого втупилася, дитинко?

В усякому разі необхідно їх виховувати, ми не можемо бути м'якими.

І знайте: я буду стежити за вами.

Усі кульгаві погані?

Ні, я стежу за всім.

Спочатку був невеличкий опір, але я дав із цим раду.

Тепер, коли вони всі разом, справа ускладнилася.

Треба бути обережними. Діяти не поспішаючи.

Необхідне терпіння.

Це всього лише питання часу.

Не забувай, що ми скрізь маємо своїх людей.

А тепер розслабтеся.

Розслаблює, чи не так?

Так.

Не зводить з нас очей.

Це всього лише твоя уява. Розслабся, розслабся.

Добре, тепер підведіться.

Стаємо в першу позицію: позу дерева, яку ми вже знаємо.

Руки вгору.

Піднімаємо одну ногу.

Вдих, опускаємо руки, тепер ногу...

Добре, тепер перейдемо до парних управ.

Спочатку один, потім другий.

От бачиш?

Добре, витягни руку, Маріо, ти перший.

Трохи назад.

Надзвичайно.

Уперше? - Дуже помітно?

Спробуймо щось складніше.

Отже, Маріо, сядь і схрести ноги.

Хімено, і ти так само. Схрести ноги.

Добре, потрібно трохи сконцентруватися, але ви не хвилюйтеся.

Гаразд. Витягни руки.

Перед собою.

Ти точно так само, Хімено.

Схрестіть руки, обоє.

Схрестіть і візьміться за руки.

Візуальний контакт - це дуже важливо.

А тепер, Хімено, спробуй повалити чоловіка.

- Як це повалити? - Ця вправа ґрунтується на взаємодії.

Не бійтеся, ну ж бо.

Але... - Не так?

Як давно ви одружені?

А що?

Я питаю, тому що вам бракує довіри.

Гаразд, Хімено, довірся...

Так що сталося?

Це вона почала.

Це правда, Сандро?

Я маю причини.

- Так, авжеж, вона хоче здобути мій календар. - У цьому вся проблема: чому ти думаєш, що він твій?

У тебе проблеми зі мною? Щось особисте, чи що?

Гаразд, вистачить.

Подивимося, ви обидві хочете зробити календар?

- Так. - Так.

Так, нехай кожна завтра принесе свою пропозицію, більшість вирішить. Трохи демократії нам не завадить.

Так нечесно. Я роблю його щороку, й усе було супер, а вона щойно приїхала.

Інший варіант - робити його вдвох.

Разом?

Краще вже демократія, спасибі.

Я шукав тебе, почекаєш на мене, і підемо додому разом?

Я не можу, чувак. Якщо я затримаюся, то мама розсердиться.

Так, але ж сьогодні я у вас вечеряю, так?

Вечеря, ну, розумієш...

Я пізно попередив і нічого не приготовано.

Може іншим разом, гаразд?

Гей, це не через те, що сталося?

Ні, мені треба йти, бувай.

Бувай.

Лукасе, я тебе шукаю. Зайди в мій кабінет.

- Що сталося? - По-моєму, ви дивні, у вас це в крові.

Вибач.

Тепер і в парах? Непогано нам дісталося.

Не хвилюйся, більше цього не буде.

Хімено, було здорово, правда?

Завтра буде ще.

Розумієш, Розо, ми саме про це говорили...

Думаю, ми більше не прийдемо.

Усім ясно, що з йогою в нас не дуже-то...

Так, але завтра у нас не йога, завтра буде семінар.

- Семінар? - Способи налагодити спілкування всередині пари.

Оновити стосунки... це важливо.

Я так кажу, тому що на занятті відчувалася напруга.

І я думаю, було б дуже добре.

- Ні, не думаю, що нам це потрібно. - Ні.

Дуже дякуємо.

Вам нема чого соромитися. Якщо машина дала збій, треба її відремонтувати. Чи не так?

У нас з Антоніо було таке в минулому році... - Цей курс допоможе також налагодити спілкування в родині.

Спілкування? Ні-ні, в нашій родині із спілкуванням вcе якнайкраще.

Я думаю, ми навіть забагато спілкуємося...

- О, здрастуйте. - Добрий день.

Доброго дня.

Усе гаразд?

Так.

Я хотів би поговорити з вами про Лукаса.

Про його ситуацію.

Яку?

Лукас розповів про свій стан.

Що?

А точніше?

Причину, з якої він не живе з батьками.

- Ти розповів? - Так. І я думаю, що цю тему ми маємо обговорити, не нести гарячку.

Вам це здається нормальним?

Ну так, а вам це створює якісь проблеми?

Авжеж, деякі.

Тому я й хотів поговорити з вами і, якщо це можливо, з батьками хлопчика теж.

Це неможливо, ми з ними не спілкуємося.

Але ви ж розмовляли з ними, коли брали хлопчика під свою опіку.

Ні, він сам прийшов і "приніс" нам опіку.

Ми всі бажаємо хлопчикові добра, і в школі, і вдома.

Нещодавно в нас уже був подібний випадок.

Невже?

Так.

Тому я й хотів з вами поговорити, щоб вирішити, як ми будемо з усім цим справлятися.

Думаю, у цьому нема потреби.

Правда.

Може, краще ми спокійно обговоримо це завтра в моєму кабінеті?

Опівдні. - Домовилися.

Я вас проведу.

Спасибі.

До завтра. - До завтра.

Ти йому розповів?

Ти розповів, що перетворюєшся на інших людей?

Тоді що ти йому сказав?

Ґей?

Але навіщо ти це сказав, ти що, здурів?

Я такого не казав, так вирішили інші.

І де ж морепродукти?

І що ж нам тепер робити?

Нічого...

поводься так, ніби це правда.

Хто такий ґей?

Це, коли тобі подобаються хлопчики.

Хімено, ти ставиш його в незручне становище, так він може залишитися без друзів.

- Друзів? Але він їх не має. - Так само, як і ти, дурню.

Знайшлася тут захисниця знедолених.

І що ви пропонуєте? Сказати правду?

Отже, ти теж така.

Тобі ж подобаються хлопчики.

Більш-менш, але тут інше.

Гаразд, Хімено, що будемо робити?

Ми підемо на зустріч і будемо поводитися так, немов усе прекрасно.

Ніби нічого не сталося, як зазвичай.

Домовилися?

І нам нічого не треба, у тому числі й семінар для сімейних пар.

Вибачте.

А я не знаю, що мені подобається.

Мені подобаються креветки.

А їх більше не лишилося...

Любий щоденнику, сьогоднішній день був дуже виснажливим...

Ти де?

Де ти?

Все ще журишся за сережкою?

Ти завжди така, коли губиш дрібниці?

Чом би не купити інші, не схоже, що вони дуже дорогі.

Ні, вони не були дорогими, вони коштували дешево. Ми купили їх в одній крамарні.

Вони належать моїй сестрі, розумнику.

Вона дала мені їх за день до того, як я втекла.

Я обіцяла повернути їх.

Крім того, я не хотіла її губити.

А якщо... що як ми вернемося за нею?

У той будинок?

Звісно, звісно, щоб устряти ще в якусь справу.

Я теж не хочу туди йти.

Ну гаразд, якщо ти не підеш зі мною...

Я можу й сама туди сходити.

Ну що ж, щасти.

Зустрінемося в школі за 2 години.

Гаразд.

Хімено, то як ми зрештою вчинимо з семінаром?

Думаю, нам слід сходити.

Але ми ж обговорили, навіщо?

Тому що вчора ми справили не найкраще враження, і якщо ми не прийдемо, люди почнуть пліткувати...

Отож бо, якщо ми прийдемо, вони матимуть ще більше підстав для пліток.

Бувай.

І все ж, я думаю, ми робимо помилку.

Яку?

У наших стосунках не все рівно.

Маріо, у нас з тобою нема ніяких стосунків.

Гаразд?

У нас є стосунки.

У нас є стосунки, тому що... Бо ми живемо разом, адже так?

Ми не розуміємо одне одного, постійно сперечаємося,

ти завжди не в гуморі, а я не знаю, як себе поводити, щоб підняти тобі настрій.

Ми могли б попрацювати над цим.

Нема над чим тут працювати.

Ясно?

Як хочеш, але це не розв'яже наших проблем.

Маріо, досить, не знаю, як ще тобі пояснити. У нас нема жодних проблем!

Доброго ранку.

Не хвилюйтеся, ми з Антоніо у всьому вас підтримаємо, оскільки самі через це пройшли...

Усе налагодиться. Так чи ні?

Спасибі, хлопці. Класно вийшло.

Привіт, Сан.

Лайно. А я думала, звідки несе?

Можна подивитися?

Я б хотіла, щоб ти пішла звідси, Клавдіє.

Ну гаразд, я просто прийшла перепросити.

Чого ти хочеш? Щоб ми стали подружками?

Не треба нам ставать близькими подругами.

Звісно ж ні, подруга не розпускає чутки про іншу подругу.

Так, знаю, я переборщила, і мені дуже шкода.

Я прийшла побажати тобі успіху.

Зажди.

Хочу розмістити це фото на обкладинці.

Ого! Це Пакі? Вона прекрасна.

Лукас особливий хлопець.

Чутливий...

Розумний...

Скажімо так: він має багато хороших якостей.

Ви навіть не уявляєте скільки.

Я лише хочу переконатися, що всі готові прийняти ситуацію, якою вона є.

Авжеж, ми готові, не зважаючи ні на що. Чи не так?

Звичайно.

Учора ви казали, що у вас виникли проблеми.

З тим, що він інакший.

Насправді, ми приймаємо Лукаса таким, який він є. А він приймає такими нас.

І його двоюрідні брати й сестри приймають його, а він їх теж...

Що стосується прийняття, то ми всі його приймаємо.

Навіть якщо одного дня Лукас захоче привести додому свого "друга" - нехай приводить.

І якщо захоче, щоб той залишився на ніч, то вранці наступного дня я сам приготую їм сніданок.

Йому ж 14 років.

І правда, він уже в тому віці, коли може сам приготувати сніданок.

Але він не дуже вправний у приготуванні їжі.

Ну, що ти кажеш?

Отже, я хотів би попросити вас про те, щоб ви були дуже відповідальними в ролі опікунів цієї дитини.

Можливо, необхідно якесь втручання ззовні...

У цьому нема необхідності.

Ні.

Отож не турбуйтеся, ми будемо дбати про нього.

Велике спасибі, що прийняли нас.

Спасибі.

Ну ось, оця моя ідея, яку буде використано для обкладинки календаря.

Це зображення сильно відрізняється від того, до чого всі звикли.

А ось це - наша дорога подруга Клавдія,

яка незадоволена своїм календарем і вирішила взяти участь у створенні мого.

Звичайно, ви всі знаєте, що Клавдія любить бути у центрі уваги, і, думаю, зараз вона покаже своє творіння.

Воно буде називатися, той, а "Революція анорексічок".

Що таке? Це всього лише жарт.

А я була в захваті від твого.

Її світлини пасували б до плакатів "врятуйте китів" і всяке таке...

Це вже особисте. Це війна.

Я повинна знищити її.

Треба знайти її слабке місце.

Як?

Я проникну на ворожу територію.

Мій малюнок був там сьогодні вранці.

Можливо, вони його вкрали.

Так само, як і мою ляльку.

Ні, я думаю, що це зробив Борха Руано.

Тому що моя робота сподобалася вчителю більше, ніж його.

Що сталося?

Я знаю, хто вкрав твій малюнок.

Дон ҐреҐоріо - один з них, біжімо...

Між тобою і дивним щось відбувається?

Тобі яке діло?

Дивно не бачити вас разом, ви ж друзі не розлий вода.

Не розлий вода? Я знаю його без року тиждень.

Що сталося? Ви посварилися?

Вже не так близькі?

Слухай, не неси нісенітниці...

Я сам по собі, мені немає діла до Лукаса.

І до тебе теж.

Що ж... Може, все-таки розповімо про наші проблеми?

Отже так, наступні 60 хвилин ми будемо просто ідеальною парою.

Настільки ідеальною, що нам більше ніколи не доведеться приходити сюди і робити казна що.

Я ясно висловилася? - Так. - Чудово.

"Ви маєте відчувати почуття закоханості щодня".

Отож.

Ми спробуємо відродити це почуття. Ми знову повинні закохатися.

Але спочатку я хочу задати вам питання.

Що вам найбільше подобається у вашому партнері?

Якщо ми хочемо дізнатися, чи лиходій він насправді, потрібно відкрити його шафку

і подивитися, чи є там твій малюнок.

- А якщо він лиходій, що ми будемо робити? - Розповімо Хімені,

бо якщо він поганий, то знає, де її дочка.

Буде чудово, якщо вона її знайде.

Тоді вона перестане сумувати.

Що вам найбільше подобається у вашому партнері?

Починайте, Антоніо.

- Може, хтось інший почне? - Спробуйте, це не складно.

Роза, ну...

Узагалі... Ми 20 років разом,

і все тому, що... - Ну скажи чому, давай же.

Вона хороша жінка. Вона моя дружина і...

мені в ній усе подобається.

Добре. Ми дамо вам час, щоб ви зібралися з думками, а потім ми продовжимо нашу з вами розмову.

Нехай продовжить інша пара.

Хімена?

- Я? - Так. - Що тобі найбільше подобається в Маріо?

Я захоплююся Маріо, тому що...

він дуже хороша людина.

Працьовитий. Дуже сильний.

Ми так довго разом, що словами, думаю, не висловити наші почуття,

так, коханий?

Про це я і казав.

- Гаразд, тепер ти, Маріо. - Про Хімену?

Так.

Ну, не знаю, може, це банально.

Вона дуже вродлива,

розумна

і... вона добре освічена, не те що я.

Добре, це підійде. Але я думаю, що ми могли б зробити більш глибокий аналіз.

Ну ж бо, спробуйте. Якісь деталі.

Не треба, милий. Правда.

Деталі?

Не знаю... Ну от...

коли вона в нічній сорочці,

я не знаю, як їй вдається, але щоразу вона виглядає приголомшливо.

Їй дуже пасує.

Або коли п'є молоко просто з пляшки.

Забавно, комусь це здасться дивним, але для неї...

І коли вона сміється...

Недовго й зовсім нечасто, але...

Але коли вона сміється, весь будинок освітлюється теплом.

Це неймовірно.

Подруго, як тобі пощастило!

Дуже добре, Маріо. Дуже добре.

Солоденька... ти хотіла позайматися?

Так, тому що моя мама перетворила будинок на якийсь соціальний клуб, і я не маю можливості.

У мене в роті пересохло, принесеш стаканчик водички?

І побільше льоду, будь ласка.

Хто це?! Королева ненормальних!

Годі знущатися. З яких пір ти п'єш зі склянки?

До тебе дійшла цивілізація?

Це не для мене, а для...

твоєї дорогої подружки, яка зараз у моїй кімнаті.

Що?! Клавдія нагорі?

Спасибі, красунчику.

Отже, в нас усе вийшло. Чи ні?

Маріо, що таке?

Те, що ти зовсім не знала, що сказати про мене, Хімено.

Я вилив душу перед усіма, а ти? Мовчала.

Ти виставила мене клоуном, ніби знаєш мене пару днів.

- Але я тебе ледь знаю. - І що?

- Могла би щось розповісти. - Наприклад, що? - Я звідки знаю, напевно, щось про мене!

Про кого ж ще? Про мене!

Передбачалося, що це терапія для пар, аби вирішити наші проблеми.

Маріо, ти і я не парочка. Розумієш?

І нам не потрібно йти туди знову, тому що ми не маємо проблем.

Ні.

Тепер ясно, що єдина особа з проблемами - це я.

- Тату, що з тобою? - Нічого, зі мною - нічого.

Це тому що Хімена не хоче бути твоєю дружиною по-справжньому?

- Так тобі Люсія сказала? - Не потрібно читати твої думки,

коли все видно на твоєму обличчі.

Я хочу, щоб ти не сумував, і мама не хотіла б.

- А знаєш, що я тобі скажу? - Що?

Що ніколи більше я не стану сумувати.

Все, годі. Досить.

Обіцяю тобі, що з цієї хвилини

я більше ніколи не буду сумувати.

Домовилися?

У школі все добре?

З тебе знущалися?

Я знаю, що тобі непросто, до того ж доводиться брехати про сім'ю... - Здрастуйте!

Привіт, Клавдіє. Синку, хіба ми не говорили про те, що треба попереджати, якщо в нас будуть гості?

Я вже йду.

До речі, Лукасе, як справи? - Чудово.

Просто ходять деякі чутки...

Люди злі. - Люди? Так.

Адже це підло поширювати такі плітки. Просто кажуть, що...

ти не такий, як усі. - Ну то що, що я не такий, як усі?

Нічого.

Насправді, у бебе в родині всі особливі.

Лукасе...

Молодець! Продовжуй в тому ж дусі.

Думаю...

я не голодний.

Слухай.

Тобі не по собі, так?

Дозволиш?

Лукасе...

Лукасе...

Послухай, ти знаєш, що я маю 8-річного сина.

І ми з ним чудово спілкуємося.

Але ви, підлітки, говорите якоюсь іншою мовою. Мовою, яку...

яку я не розумію, і не маю словника до неї.

Але я знаю, що фразою "я не голодний" ти хотів щось сказати.

Але що саме...

Що?

Не так легко грати в ці ігри?

Бувало й гірше.

Знаєш, я завжди хотів бути кимось іншим. Кимось красивішим,

вищим, сильнішим, хто має гарні очі...

І одного разу в мене вийшло.

Я міг бути, ким сам захочу.

Але я дивився в дзеркало і бачив там колишнього Лукаса...

Я заплутався, хто я насправді.

Але таке з тобою не через те, що ти можеш перетворюватися на інших людей.

Усе тому, що тобі лише 14 років.

І це нормально. Я знаю, що в твоєму віці це звучить банально,

але, повір мені, я у твоєму віці

не був упевнений ні в чому, ні в чому!

Та зараз це здається дрібницею, я це пережив, і тепер усе стало на свої місця.

Так, але буває, що мені хочеться не бути дивним.

І я не зовсім звичайний, і не божевільний

Так, але це залежить від того, як ти сприймаєш це. Я не вважаю, що ти дивний.

Ну, гаразд, дивний.

Ти хлопець...

Ти унікальний хлопець.

Зараз обіймеш мене?

Ось бачиш, як я і казав,

мене ця фразочка підбадьорила б, але вас...

Ви з іншого світу.

А бодай тобі! Ти ж казав, що не спустишся нізащо!

Ну, я ж знаю, що ти завжди хочеш бути зі мною...

Ну так, звісно, всі за тобою мають бігати.

Гаразд, що скажеш? Ти впевнена, що це кінець тунелю?

Так, думаю, так. Там я впала.

Ходімо.

- Стривай-но. - Що таке?

- Ми не самі. - З чого ти взяв?

- Щури, адже ти їх не боїшся? - Що?!

- Я боюся щурів. - Придурок.

Я не здивуюся, якщо твоя сережка вже в них.

Упевнена, що хочеш продовжити пошуки?

Тут же нічого нема.

Що ти тут робиш, Люсіє?

Що сталося? - Я чула голоси.

Чиїсь думки?

Ні. Звук йде з-за решітки.

Тобі наснилося страхіття?

Нічого страшного. Все в порядку.

За цією решіткою нема чудовиськ і нічого, що може тобі зашкодити.

Ходімо в ліжко. - Можна я посплю з тобою?

Так. Ходімо.

- Ходімо звідси. - Якщо тут нічого нема,

чому для нього це було так важливо?

Не знаю, схоже, Сильвестер був не в собі.

Лукасе, якщо хочеш з кимось поговорити, можеш поговорити зі мною.

Не хвилюйся щодо цих,

скоро вони від тебе відчепляться. Гаразд? - А сенс?

Я однаково лишуся один. Нехай цураються.

Принаймні нас двоє.

Заспокойся. У кінці тунелю завжди буває світло.

Що відбувається?

Які ж люди все-таки злі.

- Як ти можеш бути такою... - Послухай, Сандро, ти ж не думаєш, що це я?

І як воно бути такою лицеміркою? Подивися на себе, Клавдіє.

Мені тебе дуже шкода, а знаєш, що ще гірше?

Люди думають про тебе те ж саме.

Якщо ти думала, що вже виграла, то навпаки, ти щойно програла.

Та ну?

От лайно. - Для цього ти приходила в мій дім?

Ця був жарт. Жарт, Полі.

У моєму розумінні, це не було жартом.

Це була підлість. Знаєш, як називають таких людей?

Хочеш дізнатися?

Колись ти почуєш.

А що, як нас упіймають? А якщо дізнаються, що ми не брат і сестра?

А якщо... - Зараз!

Закрито на замок.

Поквапся, інакше нас зловлять...

Не виходить.

Хіба що трохи.

- Це не мій малюнок. - Ні, цей дуже гарний.

Чому ти так сказала?

- Що ви тут робите? - Біжімо!

Мій малюнок! Діти!

Малюнок мій.

Поверніть мені його, будь ласка.

Будь ласка.

Зробимо свій варіант, у фотошльопі додамо деталей, аби виглядало смішніше.

- Як вам моя ідея? - Супер.

- От що. Якщо думаєш, що я тобі повірила... - Вітаю, впевнена, ти виграєш.

Клавдіє, як ти можеш так переживати через якийсь дурний календар?

Ти поняття не маєш, наскільки це важливо. Авжеж, адже для тебе це всього лише гра.

- А хіба ні, це ж просто безглуздий календар. - Для мене ні.

Для мене це можливість показати, що я не повністю безталанна.

- А хто так вважає? - А ти як думаєш?

Мої батьки. Для них я ніколи не була досить гарною,

вихованою, розумною, високою...

- Як вони так можуть? - Вони завжди так думають.

Щоразу, як я не перемагаю в чомусь,

вони не лише думають, але й кажуть мені про це.

Не просто словами, досить їхніх поглядів.

Слухай, я не хочу, щоб мене бачили в такому стані.

Мені треба побути трохи на самоті.

Дівчата, в туалеті нема світла, підніміться на другий поверх.

Гаразд.

- Хто вона? - Це його дружина. Вона померла. - Звідки ти знаєш?

Тому що тато мого друга почувався так само, коли думав про свою дружину.

Вона теж померла.

Клята машина. Її збили.

Її збили.

Це була найкраща з жінок. Я боюся забути її обличчя.

Іноді мені потрібно заплющити очі, щоб згадати про неї.

Це погана ідея. Мій друг уже трохи забув обличчя своєї матері.

Твоєму другу вдалося впоратися з щоденною тугою за нею?

Ну, він переїхав на нове місце.

Не те, де жив раніше, яке трохи нагадувало про неї.

Нове місце, добре звучить.

Гаразд, скажи своєму другові, що зі свого боку,

я сподіваюся, що, принаймні, він не буде самотнім.

Привіт.

- З чого раптом так рано? - Хотіла вийти раніше,

щоб трохи розслабитися.

Чудово.

Мені подобається в тобі те, як ти говориш з дітьми.

Неважливо, який у тебе настрій: сумуєш ти чи ні...

Ти завжди допомагаєш їм подолати щось.

- Хімено, не треба. - Ні, треба.

І мені подобається, що ти більш відповідальний, ніж я.

Та...

Ти все розумієш, але продовжуєш це. І йдеться не лише про виживання,

але й про спробу зробити це життя щасливішим.

А я про це іноді забуваю.

Також мені подобається, коли ми сміємося.

Ці останні місяці були найгіршими в моєму житті,

а ти зміг змусити мене всміхатися, спасибі тобі велике.

Да годі, я ж, і справді, трохи схожий на клоуна.

Так, трохи є.

Що я люблю найбільше, так це дивитися, як ти готуєш.

Ти суцільна катастрофа на кухні, ти помиляєшся,

починаєш знову, у тебе нічого не виходить і так далі.

Якщо хочеш, я піду і повторю все сусідам. Ти ж розповів, хочеш?

Так, гаразд, ну ж бо.

Ну, ти що, це жарт!

- Як щодо сьогоднішньої вечері? - Думаю, можна.

- Ти диви, теж тут ховаєшся. - Дідько, ти налякав мене.

А ти чого хотів, думав тут сам відсидітися?

Ти ж не ховаєшся тут через ту світлину?

Пабло і всі інші чекають мене зовні, щоб сфотографувати мене на мобільник,

а потім зробити ще одну забавну фотку в фотошльопі.

Ці ідіоти не дуже оригінальні.

Будеш ховатися й далі - вони не залишать тебе.

Боягуз.

Дякую за підтримку.

Послухай, завжди знайдуться ті, хто буде знущатися з тебе. Якщо не одне, так інше.

Гаразд, давай, перетворися на мене.

Вийди, наваляй їм як слід перед усіма, щоб більше не чіплялися.

І, можливо, завтра вже ніхто не наважиться.

Що?

Ну ж бо, якщо хочеш і далі тікати.

Оно, дивись.

Уго, слухай, якщо ти не хочеш, щоб тебе бачили зі мною, то краще тримайся від мене подалі.

- Та що ти таке кажеш, чувак? - Не прикидайся.

Знаю, що тебе хвилює те, що сталося на уроці.

І не заперечуй. Але це нічого: у кожного свій шлях.

Гаразд, добре. Добре.

Можливо, це мене трохи турбувало, але тільки спочатку.

Трохи?

Гаразд, мене це дуже турбує.

Але все було так зненацька... Я думав про це.

Це немов ти мутант, а я звичайна людина.

Люди цураються мутантів. І все тому, що вони ідіоти.

Я підтримую мутантів і...

і мені однаково, хто ти. - Ану, друже, мерщій, усміхнись. Ну ж бо, ну...

Скажи-на "сир" - Хочеш фотку?

Ми позуємо.

Та ну вас.

У чому справа, не хочеш зробити нашу фотку, красунчику?

Усе. Урок закінчено. Отже, за підсумками голосування

з невеликим відривом перемогу знову здобула Клавдія.

- Ура! - Яка вдача!

- Це було очевидно. - Але я сподіваюся, що ти, Сандро й усі, хто з нею працював,

об'єднаєтеся і зробите проєкт ще кращим.

Гаразд. З демократією покінчено. До завтрашнього дня прочитайте параграф №6.

Я нічого не розумію, після всіх гидот

ти просиш мене зробити так, щоб вона виграла.

Розумієш, у мене свої причини.

Що? Чого так дивишся?

Ти прибулець з далекої планети.

І не дивно, що тебе оточують ненормальні.

- Мої вітання. - Спасибі. Вибач, якщо я десь перестаралася,

але політика... сама знаєш. - Так.

До речі, думаю, я поміщу деяких з твоїх дівчат на обкладинку.

- Серйозно? - Так.

Треба всім дати шанс.

Крім того, на тлі них красуні виглядатимуть ще ефектніше.

Ти вчасно!

Ти ж хотіла, щоб я не накривала на стіл, так?

Знаєш, хто зрештою буде працювати над календарем?

Директор мені розповів.

Тобі насилу вдалося виграти.

Увага!

Дуже дякую.

Спасибі.

- На добраніч. - На добраніч.

Ще келих? - Я багато випила.

Ну нічого, щоб добре відсвяткувати те, як ми стали ладнати.

Стає легше, коли відкриваєшся людям, правда?

Думаю, що така відвертість не завжди корисна.

Іноді вона заподіює біль. - Ти так думаєш?

- Хочеш перевірити? - Ага.

- Упевнений? - Упевнений. - Ти готовий? - Так.

Коли я тебе зустріла,

ти здався мені трохи боязким.

Ну, слухай,

коли я тебе зустрів,

ти здалася мені трохи гордовитою. - Серйозно?

- Абсолютно. - Що ж, вип'ємо за це.

Бачиш, як добре, коли кажеш правду. Більше того,

я продовжу.

Насправді, я думав, що в цьому будинку ми й тижня не протримаємося.

Я думала, що й тижня не протримаюся з тобою.

Але

тепер я повинен визнати, що мені добре тут.

Більш-менш.

Мені теж. Більш-менш.

Хоча правда-правда,

добре, правда в тому,

що я почуваюся трохи самотнім.

Я довгий час був сам, тому що так вирішив.

До цього моменту.

Доки не з'явилася ти.

Насправді, мені теж самотньо.

І я буду почуватися самотньою, доки не знайду Бланку.

Це єдине, про що я можу зараз думати. - Авжеж.

Я багато випила, тому мені краще піти спати.

- Люсіє, ти бачила мою другу рукавичку? - Ні, може, вони її теж забрали.

Так само, як і мою ляльку, і малюнок Карлітоса.

Люсіє, вони в нас нічого не брали.

Не турбуйся, гаразд? У тебе просто були страхіття.

І... Я зможу тебе захистити.

Якщо тільки ти мені допоможеш знайти другу рукавичку.

Добре?

- Добре. - Добре.

У наступній серії...

www.tvsubtitles.net