Original subtitles

1. Бачите?

Один рух руки - і ми позбавлені багатьох неприємностей.

Ви мене слухаєте?

З цього моменту, двері завжди, завжди, завжди замкнені.

- Це що, правило 1800? - Послухай, Змію. Зовні є люди, які нас розшукують,

і сусідка.

Що ще страшніше.

Очевидно, що одного разу вона упіймає нас у несподіваній ситуації.

Або в нижній білизні. - Так, але я завжди ходжу одягненим саме так, поки не прийму душ.

Маріо, ми можемо піднятися? Нам потрібно в ванну.

Особливо, якщо ти мені даси приклад.

Може, колись ти зможеш рухати великі предмети.

Ага.

Я б хотіла пересувати предмети.

Навіть невеликі.

Лише б не чути постійно, про що думають люди.

І ні,

я не збожеволіла.

Може, тобі варто більше тренуватися?

У мене не виходить.

Спробуй.

Сильніше.

Ану, поспішайте, ми запізнюємося.

І послухайте мене, ці двері мають бути завжди закритими, завжди закритими.

А я замкнув двері?

Карлітосе, синку, що ти витворяєш?

Привіт!

Чорт, чорт...

Розо, який я радий! Як поживаєш?

Як ти?

Маріо, ти справді такий радий мене бачити?

У цьому домі ти бажаний гість завжди.

Але справа в тому, що я зараз маю мало часу. - Я лише на хвильку.

- Опускай. - Неприємна новина. - Звичайно ж.

- Я не можу. - Я прийшла не як сусідка.

Я прийшла, як учасник батьківського комітету.

- Що? - Об'єднання батьків і матерів.

Хотіла повідомити про фестивалі, дітям буде цікаво, я можу відповісти на питання, якщо хочете прийти.

Фестиваль...

- Що сталося? - Діти пустують, ти ж знаєш...

Але розкажи мені про фестиваль, дуже цікаво.

Фестиваль для зближення батьків і їхніх дітей.

Цей фестиваль дозволить згуртувати дітей і батьків,

тому, якщо батьки не беруть участь, діти - теж не беруть.

Фестиваль для зближення... - Так, так. І коли він?

Завтра ввечері в школі.

Якщо зацікавився, то потрібно до нього підготуватися,

щоб не упустити свій шанс.

Подумай.

Треба справити хороше враження на інших,

тому що люди...

почнуть пліткувати.

Звичайно, звичайно. Велике спасибі, Розо, що повідомила.

Якщо у вас прізвище Кастільо, це не означає, що ви повинні жити усамітнено.

Авжеж.

І до того ж не з'являтися в школі.

Інша справа, якщо б не було дітей, чи не так?

Так.

Гаразд.

До скорого. - До побачення.

5 серія

Я хочу з тобою поговорити.

- Про що? - Лео,

я знаю, це важко, ти переживаєш важкий період.

Я хочу тобі сказати, що ти повинен це подолати.

Хоча тобі нестерпно бачити мене, але пізніше ти подолаєш це.

Запевняю тебе.

І тоді ми будемо друзями.

Дякую, дякую, але мені не так уже й погано.

Зі мною не потрібно прикидатися.

Ми знаємо одне одного, Лео.

Ні, я кажу серйозно.

Я думаю, для мене так буде краще, але ми можемо бути друзями.

Невже?

Ну, якщо ми тепер друзі, то я повинна сказати тобі, що я зі Змієм.

Бачиш, ти переносиш це не так вже й добре.

Слухай, мені це не подобається.

Але це ваша справа.

Завтра мої батьки повернуться пізно, вони затримаються у своїх друзів.

Я влаштовую вечірку, так що, якщо хочете, приходьте.

Ти впевнений?

Звичайно, звичайно, приходьте.

Поговоримо пізніше, гаразд? Мені треба поговорити з Гектором.

Потрібно переконатися, що він візьме напої.

Ні. Карлітосе, я не серджуся, але ж я казав тобі тисячу разів,

що не хочу, щоб ти щось переміщував.

Ні високе, ні велике, ні маленьке, ні середнє - не переміщуй нічого.

Зрозуміло чи ні?

Домовилися.

І ще один момент.

Ви чули що-небудь про фестиваль з батьками або зразок цього?

Ні... ну й добре.

Звучить досить паршиво...

ФЕСТИВАЛЬ ЗБЛИЖЕННЯ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ

Дякую.

Не хочете піти на змагання по стрибках у мішках?

Конкурс малюнків?

Дегустацію тортів?

Вистава з ляльками, які розповідають казки?

Карлітосе.

розповідають казки?

Так не годиться.

Побачимо. Тому, хто скаже правду,

дві порції морозива сьогодні після вечері.

Ну, ми не хочемо,

ти й Хімена завжди зайняті,

і ми не хотіли вас відволікати.

Вона завжди на роботі, а ти зайнятий домашніми справами.

Прибираєш, а ще стежиш, щоб нас не застали зненацька.

І ще, Борха говорить, що фестиваль проходить щороку.

Ми зможемо піти в наступному році?

І в цьому році теж.

Ви хочете піти, так чи ні?

Що ж, тоді вирішено.

Але ми вже не зможемо брати участь?

Чому це, звичайно зможемо, впевнений, ви хочете піти?

Ви будете на фестивалі, це я, Маріо, вам говорю.

Я обіцяю вам.

А тепер ідіть у клас.

Послухай, ми як нові мутанти.

Як Люди Ікс, тільки молодші.

Люди Ікс - герої, готові завжди врятувати світ.

Вони живуть повним життям.

А нові мутанти лишаються вдома і дивляться телевізор,

тому що вони ще малі для життя, наповненого пригодами.

Люди Ікс прийшли б на цей фестиваль,

раптом станеться щось значуще.

А ми так і залишимося простими мутантами.

Потрібно діяти.

І чому б не піти на вечірку?

Як?

Не знаю, ти пробував запитати брата?

Так, Маріо, я дуже рада, що ти передумав, але є проблема,

я вже сказала батькам, що ви не будете брати участь.

Так, Розо, я винен, що не сказав раніше, але нам, правда, дуже хочеться.

Та й з іншого боку, вже час познайомитися з батьками однокласників Карлітоса та Люсії.

І найголовніше.

Твої слова, Розо.

Вони дуже вплинули на нас.

Ми не хочемо бути в ізоляції.

- Добре, добре. - Так?

Упевнена?

Спасибі велике, ти не уявляєш, як зрадіють діти.

Ну звичайно. Слухай, сьогодні ввечері пройдуть збори батьківського комітету.

Ми розділимо там обов'язки.

А їх потрібно ще виконувати?

- А як же! .. - Ну звичайно, все буде зроблено, ніяких проблем!

Ти не турбуйся, я знаю, що вдома у тебе не все виходить.

І оскільки це ваш перший рік, то я доручу вам щось просте.

Принести солодощі або щось в цьому роді.

Купити піньяту?

Звичайно ми купимо, Роза. Ми принесемо піньяту, безперечно.

Будьте вчасно. Ти ж прийдеш з дружиною? Так чи ні?

- Звичайно, звичайно. - Тоді рівно о п'ятій і побачимося.

Рівно о п'ятій.

Фестиваль чого?

Фестиваль зближення... не знаю чого там, неважливо.

Ми єдині батьки, які не брали участь, тому я сказав Розі, що вона може на нас розраховувати.

Вона чекає нас о п'ятій, щоб розділити обов'язки.

Маріо...

Мені здається, що це погана ідея.

Хімено, це для дітей.

Я розумію, що ми повинні тут ховатися і все таке,

але ми не можемо жити замкнено, без повітря.

Потрібно виходити, жити як усі.

Інакше, для чого все це?

Ти знала, що діти нам нічого не сказали, щоб не обтяжувати нас?

Вони кажуть, що ми весь час зайняті і в нас постійно нема часу.

І вони мають рацію.

І зараз, як ніколи раніше.

Дивись, що я знайшла в блокноті Сильвестра.

Це поліцейські звіти.

Позначені літерами і цифрами.

Це, можливо, номер архіву, який може збігатися з тим, що я знайшла про Віллу Доріта.

Ти розумієш, що це має відношення до того будинку?

- Може бути, може бути, але... - Я досі не знайшла архів, що починається на цю букву,

тому треба переглянути їх усі до одного.

І якщо вони збігаються...

Я повинна використати цю ниточку, Маріо.

Діти всього лише хочуть трохи повеселитися.

- Може ти підеш один? - Один?

Це буде трохи дивно, чи не так?

Всі підуть парами, а я буду cправляти враження розлученого.

І що ж потім скаже Роза?

Тут, здається, люди люблять пліткувати.

І вони почнуть говорити про тих, хто не вписується

і здається дивним.

І це ризик.

Щось потрібно?

Розміняти п'ятірку.

Ось, матиму за честь.

Завтра поверну.

Послухай, що ти робиш завтра ввечері?

Що за безглуздий автомат?

Він же начебто новий.

Ага. Я поняття не маю.

Завтра у мене вдома не буде батьків, організуємо вечірку, запрошуємо всі класи.

Ти підеш?

Так, так, звичайно.

Слухай, а як у тебе з Клавдією?

Насправді, краще, ніж я думав.

У мене... все минуло.

Тобі це пішло на користь.

Так.

Я думаю, що це завдяки моєму другові.

Серйозно?

Що за друг?

- Вибач, вибач, вибач. - Не хвилюйся, я не...

Ні, ну що ти...

Справа не в тобі.

Причина в мені, розумієш?

Поцілунки і інше не...

Мені дуже шкода.

Так, усе було саме так, як я розповіла.

Та годі, ви ж знаєте, що я не обманюю.

Сандра відшила Лео?

Він жалюгідний. Варто було мені сказати, що я зі Змієм, як він тут же почав залицятись до його сестри, щоб я приревнувала.

Звичайно ж, вирішив вбити двох зайців одним пострілом. Мабуть, він розлючений.

Я рада, що порвала з ним.

А що, якщо Сандра йому і правда подобається?

Та на здоров'я!

Бо мене він вже дістав.

Виявляється, що Сандра...

з клубу Паки.

Повірити не можу!

Думаю, вона ще ні з ким не цілувалася.

Хто тобі це сказав?

Припустімо, що мені це відомо...

з перших рук.

Або, можна сказати, з перших рукавичок.

Яке ж завзяття до роботи.

- Тут всі архіви на букву Z. - Я ж тобі казав,

тільки вони різних кольорів.

Тут є якийсь порядок?

Не можу точно сказати.

Але тому ти тут, чи не так?

Так, звичайно.

Адже Хімена прийде?

Так, так, так, звичайно прийде.

Вона трохи спізниться, але неодмінно прийде, я впевнений.

Це неправда.

Але Роза сказала прийти вчасно.

Хіба ні?

Ми що, не підемо?

- Так, привіт! - Це Хімена?

Вона прийде?

Розо, ні, ми прийдемо пізніше, так.

Жінки і пунктуальність... ти ж розумієш.

А, ви вже закінчили.

Та ви однаково можете дати нам якесь завдання?

Ні, ні, чувак, не можу повірити, що ти не зможеш.

Поговорив би з братом, щоб він захопив нам хоч пару пляшок.

Думаю, не вийде.

Один раз у житті про щось попросили - і оце тобі!

- А якщо самим спробувати? - Так, звичайно, як я не додумався!

Прийдемо в магазин і купимо самі.

Гекторе, ти дурило, там знають нас ще з пелюшок.

Ну, я не знаю.

Я можу дістати алкоголь.

Справді?

І де ж ти його візьмеш?

Якщо я дістану напої, ти повинен дозволити прийти мені і моєму братові.

Так.

Дай мені список.

Хочу тобі сказати: ні однією пляшкою менше!

Тобі ясно? Тобі ясно?

Так чи ні? - Так, так.

Ходімо.

Але де ми візьмемо алкоголь?

Лиши це на мене, розслабся.

Чи правду кажуть про те,

що ти ніколи ні з ким не цілувалася?

І чому я зобов'язана тобі відповідати?

Я роблю це для твого ж блага, щоб люди перестали пліткувати.

Ну так що, це правда чи ні?

Що?

Привіт.

Я Паки.

Хотіла сказати: те, що ти робиш, мені здається дивним.

Перепрошую?

Черниця!

Послухай, ти не дурна. Поцілунок - це прекрасна річ. Все відбудеться тоді, коли прийде час.

Якщо це неправда, то доведи це: поцілуй його, наприклад.

Поцілунок в губи, щоб припинити чутки.

Або хоча б у щічку.

- Я вже сказала, що не зобов'язана відповідати... - Ну так, звичайно.

Недотика!

Вечірка закінчується о пів на дванадцяту?

Але в цей час зазвичай все тільки починається.

А закінчується наступного дня.

Згодна, що це трохи зарано.

Трохи зарано? Та про що ти?

Діти і то приходять додому пізніше.

Може, мета цієї вечірки в роздачі печива.

Правда в тому, як там тебе, Кіт чи... Змій, так Змій,

Змій, адже так? Тобі справді підходить.

Так, тому що ти дріб'язкова тварюка.

Слухай, я віддаю перевагу, коли мене звуть Змієм, інакше можу напасти як кобра.

Ні, розслабся, на мою вечірку ти не запрошений.

Це найбільше розчарування в моєму житті.

Нічого страшного. я організую власну вечірку.

І будь обережний, вам може не вистачити людей.

Не звертай на них уваги.

Зараз вони говорять про тебе, але все минеться в один прекрасний день.

Ти в порядку, так?

Так.

Ходімо до нас, мерщій.

Слухай, якщо до тебе хтось торкнеться, то ти не завагітнієш.

До того ж, у тебе є захист.

Віддай.

Я сказала, віддай.

А ти мене поцілуй.

Ну ж бо! - Не торкайся до мене.

Не торкайся до мене.

Гаразд, гаразд, охолонь.

Торкнешся до неї ще раз - отримаєш по яйцях.

Що з тобою?

Поверни їй. -Тримай.

А ти взагалі не лізь, ти вже достатньо зробив.

Що ти їй зробив?

Ти ліпше займайся проблемами своєї дівчини.

Моєї кого?

Слухай, скажи Клавдії, нехай забуде про мене, гаразд?

А, ти теж про мене забудь.

Я зробила все, що могла, Маріо, правда.

Але... - Але нічого не вийшло.

Розо, я розумію, ми запізнилися,

але діти не винні, в тому, що у нас із Хіменою виникли проблеми. Вони заслужили право піти на фестиваль.

Вони заслуговують хорошої прочуханки... - Борха!

Заспокойся, Маріо, доклавши зусилля, я змогла замовити за вас слівце.

Так?!

Та тепер вам доведеться гарненько попрацювати.

Чому? Що ми маємо зробити?

Принесіть цукерки, як я вам і сказала.

А, ну добре, солодощі - так солодощі, чудово.

І роздати після спектаклю.

Спектаклю?

Вибери історію, зроби ляльки, прикраси і принось завтра в школу.

Завтра?

У цьому році цим повинні були займатися батьки Софії, але...

її тато "відправився на деякий час у відрядження".

Це ж треба!

Щодо лялькового спектакля,

ти маєш на увазі показати його всім, так?

Ну так, усім: батькам, учням.

Ти хочеш, щоб твоя сім'я брала участь чи ні?

Так, я хочу.

От і все.

Ще цього бракувало.

Тебе що, досі не полагодили?

От лайно!

Поганий день, так?

Стривай.

Дякую.

Він розповів усім, що ми не поцілувалися, і тепер мене називають черницею.

Як він міг так учинити?

Так роблять придурки.

Мені слід було спалити його живцем.

Краще б я була такою, як вони балакають.

Недотикою?

Ну якщо тільки трохи... - Принаймні, я мала б вибір,

але але я його не маю.

Мене ніхто не питав.

А що, якщо я ніколи не зможу цілуватися?

Ні з ким.

Чому я?

Чому ми?

Я не знаю.

Але знаю, що ти набагато нормальніша за декого.

Як думаєш, я так і буду вічно в стороні?

Ні.

Завтра ж вечірка.

Так, у будинку Лео.

Ні, справжня вечірка.

Організована за найвищім класом.

У закинутому будинку.

Вілла Доріта?

Так.

Але туди не можна... - Чому?

Боїшся, хтось дізнається? Мама там була і все перевірила,

там нічого нема.

І як ми туди потрапимо?

О, дитинко.

Через парадні двері.

Цими руками

все буде зроблено.

Ходімо додому.

Ось і казці кінець, а хто слухав - молодець!

Спасибі, дорогі глядачі.

Карлітосе, що ти хочеш, ми повинні закінчити це.

Я одного не розумію.

Чому Гензель і Ґретель повернулися до батька, якщо він їх кинув?

Тому що вони були хорошими дітьми, які не сперечалися вічно, як дехто.

Ти добре зачинив двері?

Так.

Ти впевнений?

Все добре в школі?

Так, усе в порядку.

Точно?

Тільки подивіться,

діти не припиняють ставити запитання, а підлітки не відповідають на ті, які ти їм ставиш.

Привіт.

Вчасно.

У мене і так був неймовірний безлад, та ще в останню хвилину з'явився Антоніо

з купою документів, а я не могла йому відмовити.

Мені дуже шкода, правда.

У тебе буде багато роботи і ти не зможеш прийти на виставу?

Звичайно, я прийду.

Я обіцяю.

Мерщій приберемо, подивимося, що тут ми приготували.

Ти могла хоч би зателефонувати?

Я так занурилася в роботу, Маріо.

До того ж сіла батарея в мобільнику, така от біда.

А ти?

Як пройшло зібрання? - Добре, дуже добре.

Брехня. Погано, дуже погано, жахливо.

Ми повинні влаштувати театральну виставу,

причому вже завтра.

У нас не вистачить часу зробити нові декорації, так що доведеться просити Розу, щоб вона дала нам торішні.

А, і ще дещо.

Я не зможу грати всіх персонажів,

тому тобі доведеться бути мачухою.

Маріо, мені шкода.

Я більше.

Якби ти прийшла раніше, оцінила б роль.

Я думаю, в мене температура або ще щось.

Ні, ти в порядку.

Точно?

Так.

Гаразд, я піду погуляю трохи.

І яку казку ви вибрали?

Гензель і Ґретель, я граю батька.

4,90 єврів.

5,10 єврів.

Дякую. - До побачення. - Привіт.

Не бачив, як ви увійшли, як справи?

Як справи?

Добре.

Я хотіла... - Те саме, що й учора?

Ні, ні, ні.

Ні, все змінилося.

А у вас як справи? Все добре?

Добре.

Я вже збирався їхати додому, але...

Ну, не буду скаржитися.

Я рада.

Дайте мені дві пляшки віскі, два рому й одну горілки.

Робота в поліції складна, чи не так?

Так, так, дуже важка.

Ну, не така важка,

як тягати пляшки.

У нас сьогодні свято.

Ну, насправді це сімейний обід.

Ну, знаєте, щоб усі розслабилися: моя свекруха, своячка.

Можете покласти всі сюди.

Так, я допоможу вам. - Гаразд.

Це мого сина.

І віскі.

Я не уявляю, Маріо,

якщо щось піде не так і Карлітос почне нервувати.

А я вже знаю, що буває, коли Карлітос починає нервувати.

Все може піти навскіс.

Передбачалося, що ми рятуємо життя дітям,

а зрештою доводиться займатися цими рукавицями.

Є багато способів врятувати людині життя.

Крім того, брати Ґрім були жінконенависниками,

ти знав про це?

Що ти хочеш цим сказати?

- Хто був лиходієм у "Білосніжці"? - Мачуха.

І тут.

І в "Попелюшці", і в "Сплячій красуні".

Хімено, "Сплячу красуню" написали не брати Ґрім.

У тебе немає темних кіл під очима, і тут лиходійка не мачуха, а відьма.

Яка різниця.

Відьма, мачуха,

завжди лиходійками бувають жінки.

Хіба це ми хочемо донести нашим дітям?

Ну, не знаю, можемо розповісти їм і іншу казку.

Пропоную "Золотоволоска".

Ні, вона теж не підійде.

Тому що в підсумку виходить, що білява дівчинка пробралася в будинок ведмедів,

з'їла їхній суп і вляглася на їхнє ліжко.

Ні, нічому хорошому вона не вчить, значить, теж не підійде.

Послухай, Хімено,

знаю, це здається трохи смішним, особливо ось із цим у руці,

але це не так.

Ні.

Ні, тому що...

тому що так, можливо, казки й нудні, я не заперечую,

але вони добре закінчуються.

І вони допомагають забути про проблеми.

У Карлітоса та Люсії жахливе минуле.

Їм потрібні казки.

І не тільки їм,

я думаю, що і Змію,

Сандрі, Лукасу,

всім, і навіть нам

теж потрібні казки.

Тому що...

Тому що нема нічого поганого вірити в те, що у фіналі

принц поцілує принцесу,

і всі будуть щасливі.

Хіба ні?

- Як ти мене налякав! - У чому справа?

Двері відчинилися і я подумав, що крадеться злодій,

і він знав, де тримає записну книжку Хімена.

Ну, слава Богу, це не злодій.

Не хвилюйся, це я.

Я почув шум.

Що це таке?

Що відбувається? У тебе там що, дзвіночки, як у котів?

Ти міг би перетворитися на кота?

І бути нашим талісманом.

Хоча мені більше подобаються собаки, але нехай.

Нумо, ходімо.

Місію виконано! Йдемо на вечірку!

Що там у тебе?

Що?

Що у тебе в рюкзаку, не прикидайся дурником.

У рюкзаку? Нічого.

Книги, теки, все, як завжди.

Звичайно, я можу дати торішні декорації,

але ось що я тобі скажу,

тут дуже прискіпливий народ, їм може не сподобатися.

Ну, ми будемо поступово виправлятися, не хвилюйся.

Гаразд, гаразд.

Я принесу.

Не звертай уваги на мою дружину, Маріо. Вона домогосподарка, їй буває нудно.

Та годі, не мені тобі розповідати. - Ну, я навіть не знаю...

Ти в міру скромний, і мені це подобається.

Я не був би в цьому такий упевнений.

Так, сусіде, так. Ти такий спокійний удома.

І з такою дорогоцінною дружиною. - Так, ти правий.

Вона робить багато чого, і все чудово.

І не скаржиться на роботу.

Так, багато, працює багато.

От учора через справи затрималася в офісі.

Приклад для всіх. За власним бажанням засиджується допізна.

На твоєму місці, я був би дуже щасливий.

Щасливіше нікуди...

Ось вони.

Ну, спасибі велике.

Та нема за що.

До побачення.

- Віддай мені його. - Ну нічого собі.

Значить, кажеш, книги і теки. - Віддай.

Побачимо.

Дві пляшки віскі, одна горілка і дві рому...

Ану розкажи мені, як ти все це дістав?

Якщо віддаси - я розповім.

А якщо ні, то що?

Розкажеш Маріо, що я в тебе відібрав?

Або Хімені?

Конфісковано.

Хлопче, ти чемпіон.

Дивись, що з ними.

- Що? - Нам потрібна інша пара.

Я знайду свої...

Хімено?

нам треба поговорити.

- Мені шкода, що я заснула вчора ввечері. - Так.

А мені дуже шкода, що ти збрехала мені.

Я знайшла архіви на ту ж літеру.

- Правда? - Так. - Як здорово, так?

Тільки вчора їх знайшла?

Що відбувається з нами, Хімено?

Ти потрібна нам.

Навіщо, щоб влаштувати лялькову виставу?

Ти хоч розумієш, про що ти говориш, Маріо?

- Бувай. - Бувай.

Це важливо для дітей і для мене теж важливо.

Але тобі, звичайно ж, однаково, адже так?

- Що ти хочеш від мене, Маріо? - Я хочу, щоб ти зробила вибір.

Хочу, щоб ти мені сказала, чи буде в тебе час на що-небудь, крім копирсання в папірцях

і сортування їх, чи ти нам допоможеш все-таки?

Якщо мені потрібно вибрати між пошуком сліду, який може привести мене до дочки, і грою в ляльки з тобою,

відповідь очевидна.

Я не можу сам з усім справлятися.

Може й не треба з цим справлятися?

Потрібно закінчити цю суперечку зараз же.

7,20 єврів.

Як життя?

Як відзначили вчорашню урочистість?

Супер.

У нас сьогодні буде ще одне.

- Правда? - У мене тільки це.

Дайте, на скільки вистачить, віскі, рому та горілки.

Дуже добре.

Тримайте, дві - рому,

одна віскі і одна горілки.

Залишилося п'ять єврів.

Дайте мені тоді ще пива.

На скільки там вистачить.

Може, дати пакет? Адже так зручніше.

Це для урочистості.

Зі свекрухою і зовицею.

Я просто в курсі.

Візьміть. - Дуже дякую.

До побачення.

Тепер ми зможемо потрапити на вечірку твого брата.

- Ого, чувак, колись ти розкажеш мені, як ти це зробив. - Так, колиcь.

Давай сховаємо все це, поки нас не засікли.

Боже, я відчуваю, ніби мені виповнилося 15, та що я кажу 15

16... 18 років. Чувак, ти найкращий.

Так, але є одна проблема.

Якби мене зловили...

Панове...

Це для моєї тітки.

Чудово!

Тому що я хочу поговорити з нею.

Передайте їй, що вона може забрати це, коли захоче.

Прошу вибачення, пане.

Лайно, лайно, лайно!

- Та розслабся ти, нічого страшного. - Як це нічого страшного?

Він відніс їх до себе в кабінет. - Але ж він не буде сидіти там вічно.

- Не йдеш на обід? - Ні, я залишаюся.

Я хотіла закінчити все зараз.

У мене залишилася лише пара коробок.

Добре, сама впораєшся?

Звичайно, не проблема.

42, 46, 42...

56...

Він повинен бути тут.

Хто тут?

Замкнено на ключ.

Зажди, дай я спробую.

Стеж, щоб він не зайшов!

Чувак, він іде!

Він іде!

Здрастуйте, добрий день!

Племінник сказав, щоб я прийшла за пляшками.

Так. Але ви повинні дещо усвідомити.

Ви не маєте права входити в мій кабінет, якщо мене там нема,

і тим більше ритися в моїх речах.

Це неприпустимо.

Так, так, я розумію.

Розумію.

Можу я їх забрати?

У будь-якому випадку,

вам повинно бути відомо, що учням заборонено приносити в школу алкоголь.

Звичайно, звичайно.

Просто цій дитині я довіряю.

Лукас хороший хлопець.

Справді.

Якщо мої діти щось накоять, сміливо кажіть йому.

Він мені все передасть, і я одразу ж прийду.

Перш за все, це стосується мого старшого сина, він такий проблемний.

Не спускайте з нього очей.

Якась проблема?

Що нам відомо про новеньких?

Не так багато.

Сьогодні ввечері вони ставлять ляльковий спектакль.

Серйозно?

Тоді я його не пропущу.

Є в них щось, що...

не дає мені спокою.

Слухайте, люди!

Сьогодні вечірка на віллі Доріта.

Ви всі запрошені.

А що це, будинок твоєї бабусі?

Це покинутий будинок, неподалік від лісової дороги.

Без обмеження по часу, без батьків, але з річками алкогольних напоїв.

Добре.

Гаразд, алкоголю там буде море!

Щось мені зовсім у це не віриться.

Послухай, хлопче,

що таке вечірка без алкоголю?

Просто приходьте до часу на віллу.

А ви відповідаєте за музику, гаразд?

Там не буде сусідів, яких вона потурбує.

І все закінчиться, коли ми захочемо.

Супер.

Підтягуйтеся, це найкраще місце.

Чи не так, дівчата?

Ну гаразд, якщо хочеш прийти - теж можеш.

Хоча ця вечірка тільки починається опівночі.

Давай, хлопче.

Він погана людина, Сандро.

Я тебе попереджала.

Думаю, тепер ти розумієш, чому я з ним розійшлася.

Так.

- Сандро, послухай... - Ти що, не зрозумів?

Залиш її в спокої!

Дякую.

Не дякуй, ми ж подруги.

Чувак, як ти це зробив?

Ти сховався під стіл?

У шафі, я ледь не помер від клаустрофобії.

Лео, приятелю!

Слухай, ми дістали алкоголь.

Невже?

Хай він віддасть його своєму двоюрідному братові,

який влаштовує вечірку, а я вмиваю руки.

Ти знаєш, де буде вечірка?

Ні, але постараюся з'ясувати.

Хоча я не думаю, що моєму двоюрідному братові це сподобається.

Тому ми і не будемо запитувати в нього дозвіл.

Так що, йдемо на вечірку.

По твоєму обличчю не скажеш, що ти збираєшся на вечірку.

Я не хочу бачити нікого з тих, хто там буде.

Нікого?

Ти впевнена?

Тату...

Нам час.

Так, так, я знаю. Але почекайте хвилину...

Хімена не прийде?

Ні, Люсія, Хімена не прийде.

Не знаю навіть, коли вона повернеться додому.

Але ж ми йдемо, так?

Питаєш ще "чи йдемо?", авжеж ідемо!

Ми не лише прийдемо, але з вашими ляльками

і моєю розповіддю ми переможемо.

Глядачі всі руки відіб'ють, аплодуючи нам.

Але нам доведеться йти туди пішки.

- А піньята? - Піньята.

Ну, піньята...

Послухай, Карлосе, буває в житті так, що не можна отримати все.

Тоді що ж скаже решта дітей, якщо ми не принесемо солодощі?

Просто... знаєш що, Карлосе,

щоб принести солодощі - нам потрібно взяти машину,

якщо ми візьмемо машину - з нами може що-небудь cтатися.

Якщо з нами щось станеться, я собі цього не пробачу,

а якщо я собі цього не пробачу, я буду сумний, і ми не потрапимо на свято.

Крім того, я вже 20 років не водив машину.

З тих пір, як мене позбавили прав.

Так якщо в тебе є ключі,

то я міг би вас підкинути.

А якщо їх нема,

я зможу завести, мені це - раз плюнути.

- Відколи це ти водиш? - Від 11 років.

Ну ось і...

Ну ні!

Вибач, але це неможливо. Це незаконно.

Тільки цього нам ще бракувало.

Гаразд. Поведу я.

Але ж ти не вмієш.

Як це не вмію?

Ні, в мене є...

Це як керування велосипедом.

Ніколи не забувається.

Тату, якби ми взяли велосипед, то вже давно приїхали б.

Ми запізнимося!

Ви що, не знаєте історію про зайця та черепаху?

Тату, ти сердиш людей.

Нехай, ці люди не вміють правильно водити.

Крім того, якщо вони неправі, що мені робити?

- Тату, вони сигналять. - Ну, можливо, хтось із них мене знає.

Мабуть, вони тебе і правда, знають.

Вони згадують твою маму.

Люсіє... Не читай думки водіїв.

Наступний поворот ліворуч.

Заспокойтесь. Такі заходи завжди починаються пізніше.

- Як смердить. - Нічого не смердить.

Пахне як зазвичай - справної машиною. Це просто бензин.

- Пахне горілим. - Нормальний запах, я кажу!

Звичайно, може, я такий водій...

Але я не винен, що...

Ти хоч з ручника зняв?

Так, Люсія, трохи пахло горілим.

Оце вже краще.

Не встигнете й оком моргнути,

як ми будемо там.

Доброго дня.

Доброго дня.

Знаєте, ви одні з моїх найкращих клієнтів.

Чудово.

Ми їдемо на свято. - А, свято.

Залишилися тільки ром та горілка.

Віскі більше немає.

Віскі?

Це дитяче свято, ми прийшли забрати піньяту,

ми від Рози Руано.

Слухай,

це ще що таке?

Піньята.

Це не піньята, це піньятище.

І куди я це покладу?

- У машині є багажник? - Ні

Враховуючи, наскільки вона "мала", вона не повинна випасти.

І як ти це зробиш, розумнику?

Побачиш.

Тату, а він добре водить.

Воджу достобіса!

Стеж за словами.

І зменши трохи швидкість.

Нас можуть оштрафувати.

Ти просто заздриш,

тому що я воджу краще, ніж ти.

Трохи заздрить, так.

Я прошу зменшити швидкість, щоб піньята не впала.

Ти хочеш приїхати вчасно, чи ні?

Так, але я хочу дістатися туди живим.

Слухай, будь ласка, Змію, зменши швидкість, якщо не заради нас, то хоч би заради піньяти.

Якщо нас зловить поліція,

то нам точно буде скрутно.

І ні слова Хімені про це.

Поліція там, чи що? - Де?

Там!

Тату, що ми будемо робити?

Нас зупинять, нас зупинять...

І якщо нас зупинять, то вимагатимуть документи. А документів нема - і нас затримають. Затримають, а потім відвезуть до відділку.

Чортова піньята!

Змію,

не зупиняйся. - Що ми будемо робити?

Не зупиняйся.

Що ми будемо робити?

Не зупиняйся!

Це машина з дітьми, які нам помахали, з різнокольоровою кулею на даху

і без водія?

Вечірка без напоїв?

Певно, вони знущаються!

Крім того, тут не працює опалення.

Заспокойтеся, скоро прийде Змій з напоями.

Що ці тут роблять?

Хлопче, ми вступаємо в доросле життя.

Ну, якщо це доросле життя, то я уявляв його собі по-іншому.

Привіт, як справи?

Вони навіть не здогадуються, що ми Люди Ікс.

Покажемо їм, на що ми здатні.

- Ти прийшов. - Так, як бачиш.

Не знаєш, Сандра тут?

Ні, але там її кузен і твій брат.

Якщо це чимось допоможе.

Хлопці, нарешті.

Як справи?

Бувайте, красунчики.

Трохи спокійніше!

От чорт! Куди він їде!

Ви в порядку, діти?

- Тату! - Піньята!

Піньята!

Біжи!

Карлітосе, зупини її!

Зупинися.

Зупинися.

Зупинися.

Зупинись!

Вона в мене!

Ура!

Ми це зробили!

Ходімо.

Думаю, ми встигнемо.

Візьми її.

Постав це тут.

Це сюди.

А це сюди.

А де ваші сусіди?

Ви ж казали, що вони прийдуть.

Дивіться, ось і вони.

З піньятою.

Привіт.

Привіт.

Роза, сусіди.

Куди це покласти?

Гамбоа, допоможи йому, будь ласка.

З кожним роком вони стають все красивіші.

Я вже думав був, що ми не встигнемо.

Я також.

Вам що, подобається змушувати людей чекати?

Доброго дня.

Роза. - Здрастуйте.

Здрастуйте.

А де ваша дружина?

Хімена?

- Так. - Ні...

Вона не змогла прийти.

Вона погано себе почуває.

Вона щось випила, тому погано себе почуває.

Цього і слід було чекати.

Що?

Ти будеш грати спектакль один?

Так, так, але це не проблема.

Все під контролем. Я чудово підготувався.

От побачите. Все пройде успішно.

От побачите.

Я тільки хотів попросити

келих вина, вмираю від спраги.

Шкодую, але в школі заборонено вживати алкоголь.

Звичайно ж. Я так сказав через те, що нервую,

тому що...

тут зібралося дуже багато людей.

Так, зібралося багато глядачів.

І я в тому числі.

Ну от, знову!

Може підемо?

Якого біса?! Тут же так весело, хіба ні?

Просто треба спробувати вписатися.

Привіт, хлопці.

Я дивлюся, ви тут нудьгуєте.

Ви палите?

- Ні - Так.

Просто я кидаю.

Гарнюньо, сподіваюся ви нікуди не втечете.

От чорт, звичайно ж, вони хотіли поглузувати

з нас!

Якщо такою є зрілість, то нехай мені поки ще буде 14.

Привіт.

Слухай, у твоїй родині у всіх проблеми з поцілунками?

Не знаю, ти мені скажи.

Якщо між нами виникли недомовки, скажи мені, тому що я не розумію...

Слухай, ти знаєш, хто розпускає плітки про Сандру?

Я це з'ясую.

І коли я знайду цю людину, їй буде непереливки.

І я не жартую.

Не зменшуйте оберти, веселіше!

- Ти не збираєшся... - Ні, треба розібратися, тут дечого бракує...

Нічого, я затримаюся.

Гаразд, я пішов.

Додому.

До завтра.

Бувай.

Сандро!

Чи можемо ми поговорити?

Про що?

Будь ласка.

Це важливо.

Нічого собі.

Загалом,

я знаю, що тобі здасться дивним, але...

Ти повинна лягти на диван. - Ну так, а більше нічого?

Довірся мені.

Будь ласка. - Довіритися?

Так, тому що я нікому нічого не казав.

Ти мені віриш?

Зніми жакет. Сандро...

Послухай мене, гаразд?

Я обіцяю, що не чіпатиму тебе.

Навіть не доторкнуся, чесне слово.

Лягай.

Що ти робиш?

Заспокойся,

якщо ти не захочеш,

я до тебе не доторкнуся.

Поки ти не скажеш.

Я можу чекати скільки знадобиться.

Що ти робиш? Тебе що, не вчили стукати?

От і все.

А зараз Маріо Кастільо покаже нам казку

про Гензеля і Ґретель, які живуть у будиночку з шоколаду.

Оплески татові Карлітосу та Люсії.

Здрастуйте, діти та батьки.

Я розповім вам чудову казку про Гензеля і Ґретель.

Ви їх знаєте?

- Ні, ні.

Ну, тепер ви з ними познайомитесь.

Увага, тому що це весело.

Ну що?

Готові?

Привіт!

Я Гензель.

Привіт. А я Ґретель.

Вона трохи охрипла.

Але все вже минуло.

Мені вже краще.

Гензель і Ґретель були братом і сестрою.

Вони дуже любили одне одного.

І були дуже розумними.

Вони жили з татом і мачухою.

Мій тато класний. А моя мачуха лиха.

І... одного разу мачуха.

Після землетрусу...

Всі померли!

Злослива мачуха залишила

Гензеля та Ґретель у лісі.

І незабаром вони прийшли до будиночка, зробленого з шоколаду.

І Гензель сказав...

- Ніяка вона не черниця. - Вона поводилася зовсім нескромно.

Спасибі, Лео.

Що?

Дякую!

Тепер всі думають, що я легковажна.

Зате вони не будуть більше чіплятися.

Знаєш, коли справа доходить до пліток... - Мені тільки одне незрозуміло.

Якщо це був не ти...

Знаєш що?

Зрештою все ясно.

Я говорила з дівчиною, яка розпускає плітки,

вона просила мене передати, що все не так серйозно.

Іноді люди перебільшують,

і базікають. - Клавдіє, не неси маячню.

Гаразд... - Ти можеш не прикидатися зі мною святошею.

Ти знав, що Лео нічого не казав. Але дозволив своїй сестрі думати, що це він.

Тільки тому, що в тебе з ним ворожнеча.

Бачиш?

Ми з тобою не такі вже різні.

Неймовірно!

Я думав, твій брат тобі все розповів.

Мій брат знав?

Звичайно, знав.

Вони не знали, що в цьому будинку жила зла відьма.

Ви хочете побачити відьму?

Відьма, ви хочете її побачити?

Вони хочуть закидати його помідорами.

Справді?

Так.

Вони хочуть жбурляти каміння.

Я не здивована, що його дружина не прийшла.

Враховуючи те, що мені розповів продавець.

Що ти шукаєш?

Хімено?

На чому ти зупинився?

Тримай.

На чому я зупинився?

Та на чому хочеш.

А потім,

з'явилася Золотоволоска.

І оскільки вона була дуже чутлива дівчинка,

вона подумала: "Не можна залишати Гензеля та Ґретель у біді ".

Вона розповіла про все дроворубові.

І дроворуб прийшов на допомогу.

Вони разом пішли шукати дітей. "Біжімо!"

"Ходімо шукати дітей!"

"Ходімо шукати дітей!"

Це моя мама!

Змію?

Змію?

Чорт!

Змію?

Вимкни музику.

Поліція!

Чи можна спитати, що ви тут робите?

Закругляйтеся, вечірку закінчено.

Подумайте, що ви скажете своїм батькам?

Тату...

Клавдіє.

Що ти тут робиш?

- Ти мене до смерті налякав! - Ти хочеш, щоб нас знайшли?

Ти знав, що це Клавдія розпускає плітки.

Чому ти не сказав мені, що це був не Лео?

Тихо, вони нас помітять.

Ходімо.

Чорт!

Тут нікого немає.

Будь ласка.

Ти йолоп.

Через тебе я два дні вважала Лео покидьком.

Так і є.

У нього принаймні вистачає мужності сказати правду.

Чорт!

Що це зараз було?

Тут щось дивне.

Це там.

Але я нічого не бачу.

Зажди.

Іскорка.

Що це?

Що це за шафа?

Дуже дивне місце.

Ходімо.

Вони разом бігли по лісу,

рятуючись від злої відьми.

- Біжи, біжи... - Я відьма...

Вона хотіла схопити дітей,

бо знала, що вони мають магічну силу.

Але діти за допомогою своїх здібностей

зробили так, що відьма провалилася в яму, вириту в лісі.

Я падаю!

Настала ніч.

Настав новий день!

І виглянуло сонце.

Навіть ефекти незвичайні цього разу.

І всі кинулися бігти. Вони бігли, бігли, поки не побачили новий будинок.

Цей будинок був дуже великий і гарний.

- Навколо будинку був білий паркан. - І багато квітів.

І тоді Золотоволоска сказала:

"Лишаймося тут. Залишимося і сховаємося тут від злої відьми ".

Завдяки їй,

дітей було врятовано.

А завдяки дроворубові,

в цьому будинку вони всі жили щасливо.

Тому що він піклувався про дітей,

готував їм різні ласощі,

читав їм казки на ніч.

І Золотоволоска прекрасно розуміла, що їй дуже пощастило, тому що,

дроворуб був найкращою людиною у світі.

І жили вони довго

і щасливо.

Ось і казці кінець, а хто слухав - молодець!

Принаймні, в цьому році було набагато оригінальніше, ніж у попередні.

- Думаєш, їм сподобалося? - Так, думаю сподобалося.

Але завдяки тобі.

Ні, я думаю, завдяки тобі.

Ми повинні триматися разом.

Ти правий.

Тату, все закінчилося добре.

Все закінчилося добре.

Поцілуй-но мене.

Знаєте, що зараз буде?

Піньята!

Мерщій!

Це не піньята, це піньятище!

Ну ж бо, дістаньте!

Чудово!

Ти б воліла, щоб нас зловили? Нагадую, що ми маємо фальшиві документи.

Почекай!

У мене, мабуть, глюки.

Ну якщо трохи.

Як холодно.

Я не можу в це повірити.

Ніхто не робить тунель без проходу.

Тоді його

забули доробити.

Ти в порядку?

Так.

Ходімо додому.

Добре.

Тільки от,

я не впевнений, що поліція поїхала.

І що ми їм скажемо?

Що влаштували вечірку в занедбаному будинку, і нас мало не впіймала поліція?

А як же бути з тунелем?

Кого це хвилює?

Нічого не було.

Крім того, він нікуди не веде.

Гляньте на час.

Ідіть вечеряти.

Вибач, уже йдемо.

Я втратила сережку.

Не хвилюйся, ми туди ще повернемося, Іскорко.

Неодмінно повернемося.

Це була не піньята, а піньятище!

У наступній серії...

www.tvsubtitles.net