Original subtitles

Ось, нарешті, велике яйце тріснуло, і пташеня вивалився з шкаралупи. Але яке ж воно було велике і бридке!

Чому всі були гарними, а одне таким потворним, хоч у них одна мама?

Не знаю, синку, генетична аномалія?

Минали дні, його зовнішність так і не змінювалася. Всі стали звати його бридким каченям.

- Ти не виріс з казок? - Ні, вони нагадують мені про маму.

Вона завжди їх читала.

Гаразд.

Каченяті було сумно, бо воно нікому не подобалося.

Чому воно нікому не подобався?

- Не знаю, тому що було дивним. - Як я?

- Ти не дивний. З чого ти це взяв?

Через астму ніхто не хоче грати зі мною у футбол,

всі обходять мене стороною на перерві, тому що я дивний.

Є ще дещо. - Що?

Це секрет, і я не можу нікому сказати.

- Навіть мені? Я ж твій тато. - Я скажу тобі іншим разом, гаразд?

- Ти дочитаєш мені казку? - Ні, вже надто пізно.

І викинь з голови всі ці думки про те, що ти дивний. Ти нормальний, як і всі інші.

Не переживай, лягай спати.

На добраніч.

Ні, мені потрібні номери для завтрашньої зустрічі.

Я знаю, що вже дуже пізно, мені шкода, але...

не могли б ви вислати мені їх електронною поштою, будь ласка?

Приємно чути. Дуже дякую.

- Коханий, ще п'ять хвилин, обіцяю. - Але ж ти начальниця і не повинна працювати.

- Але я повинна закінчити звіт до завтра. - Ні, не повинна.

- Не будь вередливим. - Тобі ж подобається.

- Ні, мені не подобається зовсім. - Так-так, іди до мене.

Ні-ні, ти мені не подобаєшся. Ані трошечки.

Мамо? Можна мені лягти з вами?

Дитинко, я ж сказала тобі, що ти повинна спати у своїй кімнаті.

Хіба ні? Розкажи мені, що сталося? - Коли я заплющила очі, я побачила,

що прийдуть погані люди і заберуть мене в якийсь будинок, де я не побачуся ні з тобою, ні з татом. - Сонечко, цього не трапиться. Нас ніколи не розлучать.

Лягай.

Ти була дуже налякана, наступила на мою іграшку,

вийшла босоніж на вулицю і кричала моє ім'я.

Подивися на мої ноги. Бачиш, нічого нема. Це був усього лише сон.

Це був не сон, я не спала. Це було по справжньому.

Знаєш, якщо ти будеш думати про хороші речі, то все буде добре, гаразд? - Це як?

Як... Заплющ очі і думай про те, що тобі подобається найбільше в світі.

Заплющ очі. Уяви, що ти на пляжі, ходиш з бабусею по піску...

Бланко?

Мамо!

ЗАХИЩЕНІ

Дев'ять місяців потому.

Доброго дня.

Вона знову прийшла і хоче з вами поговорити.

Ну от і все. Ось, будь ласка. - Спасибі.

Сеньйоро Ґарсіє, я вже вам казав, що ведеться розслідування. Справа не з легких.

Бідна жінка. - Що?

Чесно кажучи, якби таке сталося зі мною, я б уже збожеволіла.

- Що з нею сталося? - Її дочка пропала, просто так,

ніби випарувалася. - Жах.

Раніше вона приходила з чоловіком, але вони розлучені вже деякий час.

Можу собі уявити. Коли відбувається щось подібне, це дуже сильно відбивається на шлюбі.

Схоже, вона не в ладах з головою: вважає, що її дочка має здібності.

Може бачити майбутнє, і саме тому її викрали.

- От чорт. - Єдине, що ви нам повідомили - це про чорний пікап,

номер якого ви не запам'ятали, і ще те, що ваша дочка все це передбачила.

Ми не можемо нічого зробити, мені дуже шкода.

Так у вас є якісь новини чи ні? - Ні, ми поки що нічого не дізналися.

Маріо, телефон. Зі школи твого сина.

1 серія "І ЩО ТЕПЕР?"

Кажіть. Так, я його батько. Що він зробив?

Він скинув з полиці всі книги, які впали на голову його однокласника.

- Вони були не дуже важкими, правда? - Велика Енциклопедія Британії, 13 томів.

У хлопця пристрасть до літератури.

Це не смішно.

- Послухайте, не надавайте цьому великого значення,

мій син втратив матір. Він тяжко це переносить.

Ваша дружина померла 2 роки тому. А проблеми з Карлітосом почалися

кілька місяців тому. Не хочу втручатися, але здається,

у вас якісь проблеми вдома.

У вас нема нових повідомлень.

Можу допомогти з пошуком вашої дочки, побачимося в найближчому парку о 13:00.

Дивись, мамо, я можу літати. - Ні, Бланко, тримайся.

- Тату, можна я піду на високу гору? - Ні, Люсіє, вона занадто велика для тебе.

Хімена? Мене звати Сильвестер, спасибі що прийшли.

Можете сказати мені, що це означає? Хто ви?

- Я той, хто хоче вам допомогти. - Ви знаєте де моя дочка?

Не знаю. - Тоді ви не можете мені допомогти.

Я знаю чому викрали вашу дочку.

Ваша дочка мала дар. Вона була особливою.

- Ви вірите в це? - Тату, можна я спробую з'їхати з високої гірки?

Ну добре, тільки будь дуже обережною, гаразд?

- Люба, я ж казала, що гірка дуже висока для тебе. - Мені боляче.

Нічого, до ранку вже все пройде. Дай я подивлюся.

Я більше не хочу на гірку. Ваша донька впала з цієї гірки.

Що відбувається? - Багато хто тут поранився.

- Люсіє, що я тобі казав? - Що некрасиво підслуховувати чужі думки.

Іди, пограйся там. Вона теж особлива.

І не вона одна.

У чому справа? Тебе що, не вчили стукати, перш ніж увійти?

Я просто прийшла за майкою. Що робиш?

Нічого, уроки. - Ага, уроки, аякже, ти переписувалася.

Я? Марто, всім відомо, що це ти цілими днями стирчиш у балачках. - Отже, ти просто фотки дивилася?

Марто, тобі 14 років, я не повинна перед тобою звітувати. Крім того, я не дивилася фотки.

- Точно?

Марто, віддай. - Домашня робота?

Ти віддаси чи ні?! Віддай аркуш, ти починаєш мене бісити.

Віддай мені це! - Конспекти з анатомії?

Віддай! - Та ти почервоніла.

Марто, віддай зараз же. - Дивись-но, та ти зараз вибухнеш!

Марто, віддай мені! - Що ти зробила?

Марто, ти в порядку? Тобі боляче?

- Не заважатиму? Можна увійти? - Так.

Що робиш? - Пишу нову записку з адресою і телефоном, мій рюкзак впав у басейн.

Сам упав, чи його кинули в воду?

Карлітосе, синку, що з тобою відбувається? Чому ти б'єшся?

Тобі бракує мами? Чи це через той секрет, який ти мені не хочеш розповідати?

Я розповів своєму єдиному другу, який у мене є, Пабліту,

але коли я йому розповів про це, він перестав зі мною розмовляти.

Ну, зі мною такого не станеться, як же ми зможемо дивитися матчі, якщо не будемо один з одним розмовляти?

Якщо я тобі скажу, ти мене не розлюбиш?

Послухай. Ніщо, абсолютно ніщо не змусить мене тебе розлюбити. Ніколи.

Навіть якщо це щось соромітне, ти однаково не розповіси нікому?

Здається, я розумію про що ти. - Правда?

Скажу по-правді, це для мене не новина, я вже зауважував дещо. Твій тато дуже спостережливий.

Це легко помітити, тому що я не можу це контролювати. - Так, синку, є речі, які ти не можеш контролювати.

Це тому, що ти занадто сильно любиш казки про принцес. - До чого тут казки про принцес?

Ще й як до чого, Карлітосе, ти навіть не уявляєш наскільки. Дуже навіть до чого.

- Так хто тобі подобається більше, синку, принци або принцеси? - Думаю, принци, а що?

Принци. Я так і знав, що це станеться.

Бачиш, синку, тобі можуть подобатися принцеси, і це нормально, це просто чудово.

Але можуть подобатися і принци, це теж нормально. Не треба соромитися цього.

Таких, як ти, було дуже багато. Наприклад, Олександр Великий. Він був таким самим.

- Олександр Великий теж носив окуляри? - Ні, синку, ні,

Олександр не носив окуляри, але йому, так само як і тобі, більше подобалися принци, і в цьому не було

нічого страшного. - Тату!

Ні, послухай мене. Є багато таких людей, навіть у нас в родині. Той же дядько Фермін.

- Тату! - Карлосе, слухай мене!

І ми любимо дядька Ферміна таким, який він є. Тому що нам однаково, хто там йому більше подобається!

Тату! Ти не розумієш!

- Це ти зробив? - Так.

Люсії був лише місяць, коли загинули її батьки.

Багато сімей намагалися її удочерити, але завжди повертали її назад.

Чому? - Тому що вона поводилася дивно.

Вона чула голоси або могла просто сказати, що знає їхні думки.

Вона ні в кого не була так довго, як у мене.

Вже рік.

Вам бракує Бланки, правда? - Ви мені ще не сказали, як ви можете

мені допомогти. - Я знаю декого.

Я хотів вас звести з ним, але він зник. - Теж особлива дитина?

Він не дитина, але точно особливий.

Гей, босе, можна мені склянку води? - Ні.

У вас немає води? - Тут немає нічого, що тобі потрібно.

Іди геть.

Що трапилося? - Він сам упав.

Гей, я тут ні при чому.

Знову ти зі своїми трюками? - Він отримав те, що заслужив, як завжди.

Це Хімена. - Привіт.

Привіт. - Вона хоче поговорити з тобою.

Хімено, це... - Називай мене Змієм. У житті всі мене так називають.

Запрошуємо тебе з нами пообідати. - Ні, я вже пообідав.

Вибач, у мене вкрали дочку, їй усього 7 років.

Двоє схопили мене прямо на вулиці, і вони не мали нічого спільного з поліцейськими.

У них були сумки і, коли вони відкрили їх, там виявилися шприци або щось у цьому роді.

Шприци? - Напевно, зі снодійним.

Я знаю, про що кажу. - Ти зможеш упізнати цих людей?

Моїй пам'яті потрібна деяка допомога.

Мені не подобається синій, я віддаю перевагу іншим кольорам.

Один з них був кульгавий. - І? Це все?

Це дуже важливо, будь ласка. - Я бачив тільки двох.

Ось і все. Як тільки я їх побачу, я повідомлю.

Змію, можливо ти знову зіткнешся з ними. Ти ж розумієш?

Я знаю де ти. І вони, напевно, це теж дізнаються. Тобі варто піти зі мною.

Ні, дякую. - Це не повинно тривати далі. Крадеш, коли тобі треба попоїсти,

спиш на вулиці, ховаєшся від поліції, зникаєш, коли захочеш.

Нічого в цьому поганого немає. - А що ти будеш робити, якщо потрапиш у біду?

Зникну.

З нею все буде добре, правда?

Лікарі сказали, що вона видужає. Сандро, що сталося?

Сестра сказала, що її вдарило струмом, але ж це неможливо.

Сандро, будь ласка, скажи, що сталося? - Ні.

Але, доню. - Мамо, благаю, не торкайся до мене.

Будь ласка, йди до Марти, ти потрібна їй. Іди.

Можливо, в поліції є дані на цих людей, нам допоможуть.

- Хімено, хочу тебе про дещо попросити. Це дуже важливо.

Не йди в поліцію. - Чому?

Це історія Лукаса. Він прибув у центр рік тому.

Він сказав, що батьки вигнали його з дому, коли йому було 13.

Вони злякалися, коли побачили на що здатний їхній син.

Я почав розслідувати цю справу. Це була нормальна сім'я середнього класу з 4 дітьми.

Але те, що сталося, було ненормальним, я пішов у поліцію

і повідомив їм про цей випадок. Через три дні з'явилися двоє, які сказали, що вже розмовляли

з батьками Лукаса. І що вони відвезуть його додому.

Я порадив йому не турбуватися і пообіцяв, що все буде добре.

Через кілька тижнів я вирішив

переконатися, що все в порядку.

Він був там? - Він так і не повернувся.

Я пішов у поліцію, але ніхто нічого не знав про нього.

Моя заява зникла.

Хочеш сказати, що в цьому замішана поліція?

Схоже на те. Ти не можеш розповісти їм про те, що дізналася.

Вони можуть прийти і за тобою. - Мені плювати, я хочу знайти свою дочку,

що вони мені зроблять? - Хімено.

Ти не зможеш знайти свою дочку, якщо будеш мертвою.

Тоді я піду на телебачення, звернуся в пресу. Ми не повинні мовчати!

У мене є знайома... - Ніхто не повинен дізнатися, що сталося з цими дітьми. Ніхто.

Вони більше ніколи не зможуть жити спокійно. Будуть ховатися, їм доведеться бути постійно в бігах.

Люди захочуть використати їх як піддослідних кроликів, або в якості зброї проти ворогів.

Цих дітей позбавлять дитинства, якщо виявлять їхні здібності.

Назавжди.

Слухай, а коли це відбувається... що ти відчуваєш? Тобі боляче?

І це стається ось так, несподівано? - Іноді, коли я злюся, як сьогодні вранці в школі.

Ну, заспокойся... - Іноді, коли я дивлюся на річ і багато думаю.

Добре, просто заспокойся. Зараз нам доктор скаже, що робити.

Ти повинен був мені все розповісти, такі речі не можна приховувати. - Я не знав, як тобі про це сказати.

Так і сказати. За допомогою іменників, дієслів, прикметників, я не знаю.

Але про такі речі треба розповідати.

Карлос Монтеро? - Так.

Добре, що ж сталося з цією чудовою дитиною? - Це складно пояснити.

Як ви вважаєте... ви вірите, що речі можна переміщати, не торкаючись їх?

Хочу сказати "головою", тобто, не підштовхуючи головою, а зусиллям думки. - Не вірю.

Добре. Я так і думав. Будемо міркувати гіпотетично.

Уявіть собі такий випадок: до вас приходить людина і каже,

що бачив щось подібне. - Ви говорите про телекінез?

Це так називається? Добре, нехай так. Уявіть собі таку людину.

Я би відправив його до психіатра. - Звичайно.

А потім? Що далі будете робити? - Я запросив би колег для постановки діагнозу і призначив аналізи.

Аналізи? Які аналізи? - Зібрав би аналізи сечі, крові...

І залишив би його на 40 днів, поки йде обстеження.

40 днів, так довго, правда? - Але, на щастя чи нещастя, телекінезу не існує.

Ні. Звичайно не існує. Що за нісенітниця, правда?

Так. Ваш син каже, що він може переміщати предмети?

Каже. Але я думаю, що в нього просто температура.

Тому він вигадує всілякі дурниці. Температура сприяє появі марень.

А ще у нього кашель. Синку, покажи лікареві.

Що це таке? Можливо, під час вагітності відбувається щось в організмі.

Тільки не у випадку матері Змія. Вона так не думає.

Не знаю. Але ми можемо це з'ясувати. - Як?

Завтра буде зібрання ось за цією адресою.

Можливо, там ви отримаєте відповіді, які шукаєте.

Тут? - Так.

Це означає, що я знайду свою дочку? - Можливо.

Але як? - Краще не говорити про це тут.

Візьміть. Через пару днів передзвоніть мені, я розповім, що ще виявив.

Добре. Велике спасибі, Сильвестре.

Ви хороша людина. - Зараз Різдво, правда?

Це означає, що ми повинні допомагати один одному.

Гей, зачекай.

Але... - Не ти впустила?

Як ти це зробив? Я ж не бачила тебе.

І що? Нема за що, і спасибі, що врізала.

Вибач, звичайно, просто я подумала... - Що я хочу тебе пограбувати?

Що таке? я схожий на бандита чи що? Ні, красуне, я кльовий.

І якби ти була не такою гарячою і солодкою, я би став багатшим на 10 єврів.

Ну не знаю, підійшов ти до мене по-ідіотськи. "Гей, ти, мала, почекай"

А чого ти хотіла? Щоб я надіслав напахощену записочку?

Я не маю часу на дурниці, але за гроші дякую.

Сієро, я маю питання. У жінки, яка заходила вранці, є дочка,

яка робить дивні речі... - Навіщо вона тобі?

Ні за чим... Просто вона забула шарф, я можу зателефонувати їй і повернути.

Ага .. Вона гарна, правда?

Так. Ні-ні, не через це. Я просто хочу повернути їй шарф.

- Да годі. - Гей, послухай.

Це дуже гарний і дорогий шарф. - Постав в пошуку "Ґарсія Кабрера Хімена"

Так, хто це? - Добрий день, вибачте, що турбую,

Хімена Ґарсія? - Так.

Привіт, я Маріо Монтеро. Мій син Карлос.

Привіт. - Ми можемо поговорити?

Послухайте, нам потрібна ваша допомога.

Шукаєте приватного детектива? - Ні. Ви що з поліції?

Ні-ні, вибачте. Я працюю в комісаріаті, але я не поліцейський,

просто службовець. - Так, вибачте. Що ви хотіли?

Ну, я чув про ваш випадок... Мені сказали, що ваша дочка...

має здібності. Карлітосе, синку, нічого тут не чіпай.

Отож, я хотів вас запитати про сни, які бачила ваша дочка....

Ви зверталися до лікаря... Або до кого-небудь ще?

При всій повазі, чому вас так це цікавить? - У мене є друг, у якого син, і він....

особливий.

І мій друг, коли довідався про це, був у шоці і йому потрібна порада, як поводитися далі.

Я хотів запитати, чи знаєте ви когось, з ким йому можна обговорити цю проблему?

І в чому особливість? - Дитини.

Дитини. - Коли дитина нервує,

вона пересуває предмети силою думки. - Це відбувається з тобою?

Ні-ні, це не він. Мій син абсолютно нормальний.

Так, я знаю, хто може допомогти...

синові вашого друга.

Ну ж бо, пий це. Ну, давай, бо я тебе покараю.

Люсіє.

Їж, відкрий рота, ну ж бо. - Люсіє!

Виходь з дому. Не шуми.

Біжи. Негайно!

Привіт. - І тобі.

Як ти це зробив? - Як ти мене знайшла?

Я порозпитувала людей, чи бачили вони хлопчика з темним волоссям і карими очима,

і ось знайшла. Ти скажеш, як ти це зробив? Тому що, здалося, що ти...

Невидимий.

Ти що, з'їхала з глузду?

Ні, я не з'їхала з глузду.

Бачу.

Ще далеко? - Ні, ось за цим кутом.

Дуже дякую, ви не повинні нас проводжати до самих дверей. - Ні, мені не важко.

Якщо ви з'явитесь без мене, він не буде знати, хто ви. - Сильвестер, хто він такий?

Він хороша людина. Він може вам допомогти. Хоча, не знаю, чи зможе він відповісти

на всі ваші запитання. - У нього теж син як...

Особливий, як у вашого друга? Так, лише це дівчинка, їй сім. А ось і вона.

Люсія? Що ти тут робиш сама? Де твій тато?

Тато сказав мені піти з дому.

Те, що ти зробила - це круто! Ти можеш керувати світлом на дискотеці.

Дай мені руку. - Я Змій, а ти?

Вінкс або супервумен?

Гей, чорт! - Я Сандра, рада познайомитися.

Навіщо ти це зробила? - Це відбувається, коли я нервую.

Ти змушуєш мене нервувати. - Ну, це відбувається з усіма дівчатами.

Я не знаю, як це контролювати. Ти можеш мене навчити?

Я багато чому тебе можу навчити. - Знаєш що, іди до біса.

Я вдарила струмом свою сестру і мало не вбила її, розумієш? Мені потрібна людина, яка

зможе мені допомогти, і я сподівалася на тебе.

Я не знаю, як це контролювати. Я можу зникати тільки на хвилину, максимум 3 або 4 рази на день, і то, для цього потрібно

багато сил. Знаєш, як це вимотує?

Я шукала і в інтернеті, і в книгах, але ніде не знайшла жодних пояснень.

Багатьом речам не можна знайти пояснення ані в книгах, ані в інтернеті.

Ну гаразд, тепер я принаймні знаю, що не одна така... унікальна.

Повинен бути хтось, хто може нам допомогти.

Ти знаєш таких?

Може ми прийшли в невідповідний момент.

Не пускай сюди дітей. - Не входьте, почекайте тут біля дверей.

Що сталося?

Хочеш подивитися мою кімнату? - Авжеж.

Інфаркт? - Я думаю, його задавили.

Що? - Його задавили.

Її звуть Лілі. Її мені подарував тато. Але я тобі її не дам.

Чому? - Тому що ти зазирнеш їй під спідницю.

Я. .. ні...

Що таке?

Куди ти?

Вам туди не можна. - У будинку чоловік.

Звідки ти знаєш? Ти бачила його? - Ні, я чула його думки.

У нього погані думки, він хоче зробити нам боляче.

Стій, стій. - Що ще?

Ми не знаємо, хто вони. - Що ж робити?

Може це сусіди. - У них нема ключа.

Не наближайтеся. - Що ви тут робите?

Біжимо. - Що відбувається...

Ну ж бо, ходімо!

Стійте, стійте. Ніхто за нами не біжить. - Ти впевнений?

Так, чувак. Весь час дивився назад. - Не можу більше.

Хто це? - Він знав Сильвестра, його Змієм кличуть, здається так.

Так. - Змій? Супер.

Мене звати Сандра. - Хто-небудь пояснить, що сталося?

Де мій тато? - Його не було вдома... Ми не знаємо.

Ти вже знаєш, про що я думаю...

Думаєш, що краще збрехати, ніж сказати, що мій тато помер.

Що ти робиш? - Що роблю, дзвоню в поліцію.

Почекай, не роби цього. Будь ласка.

Чому? - Будь ласка.

Ходімо.

Куди? - Ходімо!

Не можу повірити, навіщо вони вбили Сильвестра?

Значить, це був той чоловік, який повинен був нам допомогти?

Чорт!

Гей, заспокойся. Подивися на мене, все буде добре.

Так, це Сандра. Її краще називати "Королева іскор". - Гаразд, хіба ми не повинні звернутися в поліцію?

Ні. Ми не можемо звернутися в поліцію.

Сильвестер мені ясно дав зрозуміти, що ми не можемо їм довіряти.

І що ми будемо робити вигляд, що нічого не сталося?

У цьому будинку був труп, ми повинні з цим щось зробити.

Ми не можемо піти в поліцію, щоб не піддавати дітей небезпеці.

Нам треба щось придумати. - Придумати? Ні-ні. Вибач.

Немає ніяких "нас", тобто є ви і є "ми".

І ми йдемо додому. Ми не маємо з цим нічого спільного, вибачте.

Ми нічого не знаємо про цього бідолаху. - Татку.

Ми будемо поводитися, ніби нічого не сталося.

Я приготую вечерю, він зробить уроки,

потім ми ляжемо спати, і все буде позаду.

Тату. - Що таке, сину?

Я не зможу зробити домашнє завдання. - Чому? - Тому що мій рюкзак залишився в тому будинку, де мертвий сеньйор.

Лайно.

Нічого страшного. Нічого не станеться, якщо один день ти не зробиш домашнє завдання, правда?

Ну, іди пограй. Нічого страшного.

Все пропало. - Що, що?

Що таке? Не маєш грошей на новий ранець дитині?

У рюкзаку була записка з нашою домашньою адресою. Тепер вони знають, де нас знайти.

Схоже, що тепер це "ми".

Ясно, щоб сховатися на деякий час, нам треба

безпечне місце. Ми не можемо лишатися тут, бо тут вони нас знайдуть.

В твоєму домі теж небезпечно. Куди ж нам іти? - У готель?

Не проблема, мені й на вулиці непогано, так що... - Повинно бути якесь місце... де безпечно.

Хто-небудь знає таке? - Гей, я знайшов якусь фігню.

Блокнот. - Не можу повірити, той самий блокнот Сильвестра.

Сильвестер говорив мені про цей будинок. Це ідеальне місце, щоб сховатися.

Він сказав про будинок, але не сказав, де конкретно. Він збирався поїхати туди на пару днів.

І як надовго ми там залишимося? - Поки про нас не забудуть.

І як ти собі це уявляєш? Мені треба працювати, а в сина школа.

Так. Хто ви? - Поліція.

Нарешті, дуже вчасно. - Гей, це один з тих чуваків,

які хотіли мене схопити. - Цей?

Ти впевнений? - Так.

Сандро, збери дітей. - Карлос, Люсія!

Йдемо до машини. - Почекайте, це ж поліція,

вони повинні бути хорошими, правильно? - Глянь, саме тому вони ламають замок?

Ходімо, діти, Сандра.

Досить нести маячню. - Ходімо.

Ні. - Іди, дівчисько.

Відкрий машину.

Що відбувається, тату? - Нічого, синку, давай сідай.

Давай швидко сідай в машину. - Ні, почекай!

Залазь у машину! - Тримай!

Тату, що відбувається? - Нічого, синку. Заспокойся, гаразд?

Мерщій! - Їдьмо!

Тисни на газ!

Їдьмо! - А що, як ці люди знають, де моя дочка?

У цих хлопців пушки.

І що тепер?

Ти впевнена? - Маєш кращу ідею?

І як це буде? Ми ж не можемо прийти і вломитися в будинок?

Ні. Гляди.

Контактний телефон 6789003456. Запитати Розу. Завтра вранці о 10.

"Загублена Долина" Ласкаво просимо

Дивись, тату, будиночки, як у казці.

Як здорово!

Хлопці, посидьте й не виходьте, доки ми вас не покличемо. Домовилися?

Чому їм не можна вийти? - Тому що все і так складно,

ми не знаємо, як тут усе піде. - У тебе є план?

У нас.

Добрий день, Розо. Як справи?

Здрастуйте. - Здрастуйте.

Я говорила з вами по телефону, але я забула ваше ім'я.

Почекайте, починається на С... - Маріо.

Точно. Дуже рада.

Як я вже говорила по телефону, цей будинок вам не підійде.

Чому ні? - Мені сказали, що буде дві людини, а цей будинок,

він для сім'ї. Великий. - Думаю, що це якесь непорозуміння, Розо.

Нас більше. - Здорово. Що ж, тоді це все міняє.

Для великої родини цей будинок ідеальний, так? - Так, звичайно, так.

Подивимося? - Подивимося?

Звичайно подивимося. Діти, ходімте.

Ну, це передпокій. Кухня. Вітальня.

Карлосе, синку, нічого не чіпай.

Я купила цей будинок недавно, на гроші, що залишилися у спадок від мого дідуся,

Я дуже люблю цей будинок. Тому хочу знайти людей, які подбають про нього.

Дивися, сад.

Тут досить прохолодно, я ввімкну опалення. Одну хвилиночку.

Діти, швидко сюди.

Ми зіграємо в одну гру, гаразд?

Уявіть, що ми сім'я. Ви - брати і сестри, а ми ваші батьки.

І ця жінка повинна в це повірити. - Але навіщо нам брехати?

Це просто гра. - Добре.

І грають в неї всі. - Ніхто не повірить, що це мій брат.

Це точно, я набагато красивіший. - Хлопці, це ненадовго.

Якщо нас розкриють, ми програємо. - А що ми отримаємо, якщо виграємо?

Цей будинок... - Але...

Це те, що нам потрібно. Це наш порятунок. Ми цілком нормальна сім'я,

яка шукає будинок. - Нормальна сім'я?

Нормальна. - Я не знаю як увімкнути опалення,

Почнемо огляд, так чи ні? - Так. - Тоді сюди, будь ласка.

Чудово. - Мені подобається, це найгарніша кімната.

Так. Справа в тому, що в будинку всього чотири спальні. Деяким з вас доведеться жити в одній кімнаті.

Це проблема? - Ні, ніяких проблем.

Ми поділимося. Так, сестричко?

Продовжимо? - Так.

Я не збираюся ділити з тобою кімнату.

гей, це лише спочатку буде важко, а потім...

Не дивно, що тебе називають Змієм.

Ти огидний. - Мене звуть Змієм не тому.

Невже? А чому ж?

Ти просто мерзотник. Думаєш, що всі дівчата по тобі сохнуть?

Не всі, але ти точно.

Ти просто хам, що виріс на смітнику.

І, щоб ти знав, ти мені зовсім не подобаєшся. Як сусід по кімнаті. Він грязнуля. Мамо.

Боротьба за кімнату. Це так типово. - Це нормально, вони діти. Ходімо.

Кретин.

Діти, перестаньте, покладіть подушки на місце. Заспокойтеся.

Вам подобається?

Це моя сестра. - Так, я знаю.

У мене є ще один брат і сестра, і тато, і мама.

Дивіться, дві дівчинки, два хлопчики, тато і мама, всього нас шість.

Нас шестеро в родині. - Він у нас вчиться рахувати.

Але не запізно вчитися рахувати?

Він повторює. - Ну що, спускаємося?

Вам подобається будинок, хлопці? - Дуже подобається, мамо.

- Це моя мама. - Так-так.

А тобі, Люсіє? - Татові б сподобався.

- Сподобався б? - Так, вона плутає часи.

Теперішній та майбутній. Твоєму татові подобається, доню.

Які любчики.

Нічого, якщо ми поговоримо про оплату?

Розо, гроші не проблема.

Це контракт на 5 років. - Ми лишаємося.

Ну, чудово. Я думаю протягом 15 днів ми оформимо документи.

Тут одна річ... Розо, ми б хотіли

в'їхати сюди раніше. - Раніше? Коли?

Зараз. - Не зрозуміла.

Ми знаємо, що це трохи несподівано, але ми не можемо повернутися туди, де жили.

Але ні газ, ні світло зараз не працюють.

На рахунок електрики ми можемо не турбуватися.

Не турбуйтеся, ми викличемо кого-небудь, щоб виправити це...

Ми не хочемо везти дітей в готель проти ночі.

Так, але ми ж так не домовлялися.

Ви не проти, якщо я подзвоню? - Ні, звичайно.

Можна? - Так.

Тату, ми виграли? - Що?

Ми виграли? - Ні, синку, неможливо виграти, якщо гра триває 5 років.

Ти впевнена, що ми не зможемо знайти ліпше місце,

щоб сховатися? - Ні, Маріо, це місце найкраще.

Я не знаю що, але тут є щось важливе. Сильвестер так сказав.

У цьому блокноті інформація, яку треба прочитати дуже уважно.

Розумієш?

Наприклад, тут написано, що треба знайти В. Доріту.

В. Доріту?

Що якщо вона допоможе нам у розслідуванні? - В. Доріта. Хто це В. Доріта?

Ні, правда, як ми зможемо щось взагалі знайти за одним папірцем?

Це щось дуже важливе, Маріо. Ми не можемо продовжувати все це, не знаючи,

що відбувається. - Те, що ми витворяли, це повний фарс і абсурд.

Грати в сім'ю перед всіма, перед сусідами. Як думаєш, надовго нас вистачить? - Нам не обов'язково знайомитися з усіма сусідами.

Просто нам потрібно розіграти невеличку виставу для Рози і, якщо пощастить, ми її більше ніколи не побачимо.

Це місце ідеально підходить для спокійного життя. - Я думаю, у нас гості.

Поліцейський. - Чорт.

Що? - Чорт, чорт, чорт!

Так, приготуйтеся, можливо, доведеться бігти.

Добрий день. Ви нова сім'я?

Дозвольте представити вам мого чоловіка Антоніо. - Вашого чоловіка?

Антоніо, дуже рада. - Рада познайомитися.

Маріо. - Дуже приємно.

Взаємно. - Дружина мені сказала, що ви хочете зараз оселитися в будинку

і я прийшов допомогти ввімкнути опалення.

Ні-ні, не треба, ми самі подбаємо про це.

Ні-ні, я не допущу, щоб ви цим займалися, коли це може зробити мій чоловік.

Не потрібно, в цьому немає необхідності. - Ні-ні, нічого страшного,

якщо вам щось буде потрібно, відразу звертайтеся до нас.

Ми будемо через дорогу. - Ви живете навпроти?

Так, он там. Так що будемо сусідами!

Ну, як я вже казала, доведеться замінити дещо,

для опалення та басейну. Ось побачите, тут усі сусіди чудові,

ми зустрічаємося кожен тиждень. - Серйозно?

Але такі зустрічі трохи... застаріли.

Може в інших містечках, але тут ми всі знаємо один одного. Як у селі.

Так набагато краще, чи не так? - Звичайно.

Вибачте.

Тримай, мамо. - Клавдіє, не починай.

Антоніо, твої інструменти. Я думаю, вам є чим зайнятися.

Домашнім завданням. - Донечко, якщо б це було правдою.

Допоможи їм з валізами. - Валізами? А ми не привезли валізи.

Ми так швидко збиралися, що не мали часу на речі.

Ну, сходи за рушниками. Але спочатку познайомся, це Хімена і Маріо.

Борхо, дивись, у тебе з'явилися однолітки, з якими ти можеш пограти.

Як їх звуть? - Так, це Сандра...

Карлос і Люсія.

Ну і... він. - Полі.

Ну, мене не кличуть Полі. - Йому ніколи не подобалося його ім'я.

Не хочеш прийняти душ? Я думаю, тобі зараз не завадить освіжитися.

- Ну, ласкаво просимо. Я принесу рушники.

Це мої брати і сестри, нас четверо. - Так-так, синку, всі вже зрозуміли.

У що ви граєте? - Скільки в тебе сестер?

- Одна, але вона крутіша за твоїх.

І мої батьки кращі за твоїх.

На що ти дивишся?

Ну що ж. Ось і світло. - Спасибі вам велике, правда.

Не варто, нам це в радість. - Звертайтеся в будь-який час...

Якщо нам щось знадобиться, ми зателефонуємо.

До речі, школа тут дуже хороша, високий рівень навчання. І я знаю директора, можу замовити за вас слівце,

мені не складно. У ваших дітей є здібності?

Ти там втопився?

Ти тут? Ой, вибач, вибач...

Ти ж навмисно. - Я? - Авжеж! Це ти навмисно!

Не міг би ти вже вийти?!

Ти ж щойно ввімкнув електрику, а воно вже не працює.

Ще рушники. Нові.

Мені і з одним добре. - Я бачу.

Твій брат - дуже гарячий парубок.

Почекай, ти впустила.

Хто вони? - Це моя сім'я.

Я маю на увазі в Англії. Я провела там кілька місяців за обміном.

І як, сподобалося у них? На світлині вони дуже милі.

Ти сумуєш за ним, так?

Тату, вони кажуть, що можуть прочитати твої думки.

Вона каже, ти хочеш, щоб мама нарешті затикнулася.

Він жартує, синку. - Ну, не сумуй. Ти з ними обов'язково побачишся.

А ще, що ти вважаєш їхню маму вродливішою за нашу.

Люсіє?

Нові лампочки у цій шухляді. Все, що вам потрібно знати, ви вже знаєте.

Авжеж. - Я буду через вулицю.

Дякую.

Ми все зіпсували, так?

Ну, думаю, все пройшло досить непогано, так?

Так? Коли саме?

Коли ми не знали, що сказати,

або, коли дівчисько мало не посварило їх? Або, коли ця розгромила всі лампи в будинку?

Я вже мовчу про те, що нас чекає весела нічка без світла. - Один я тут поводився як цяця.

Просто нам потрібна практика. І все буде чудово. - Якщо ми робимо вигляд, що

ми нормальна сім'я, то вранці ми повинні йти на роботу, хіба ні?

А ще, вони повинні ходити в школу, щоб... - Е-е, тільки не думайте,

що я знову піду до школи. Якщо мова про це, то я пас.

До того ж, я завжди був сам по собі. - Так-так, по тобі видно, що в тебе все дуже добре.

Серйозно, ми все що, з глузду з'їхали, чи як? У нас підліток-втікач,

малолітній злочинець і сирота, яку ми викрали.

Те, що ми робимо, називається злочином. Нас можуть зловити в будь-який момент.

І чим же ми зайняті? Шукаємо В. Доріту.

Отже, ми їдемо? - Гаразд. Чудово. Тоді кожен

повернеться назад. - Саме так!

І що ж тоді ми будемо робити з Люсією?

Двері відчинено, а Люсії ніде нема.

І Карлоса? - Люсія?

Я на вулицю. - Люсіє?

Ні, ні вони десь ховаються? Або як...

Там дуже холодно, вона там довго не протягне. - Де мапа? Знайдіть її.

Там.

Ось наш будинок. - Тут ліс.

Так. - Ви двоє йдіть у ліс, а ми

пошукаємо на околицях.

Люсіє, це ти?

Ти ідіот? - Агов, не кричи на мене.

Я тільки хотів... - Отримати по пиці? Ну, в тебе талант!

Ні, всього лише врятувати тебе від цієї пастки.

Люсіє, не рухайся.

Обережно.

Іди до мене, гаразд?

Що означає "шпичка в сраці"? - Це така, яка втікає,

не слухається дорослих. Ну ж бо, йди сюди.

Я не хочу, щоб мене віддали в дитячий будинок.

Гаразд, а якщо я пообіцяю, що ніхто тебе не віддасть у притулок?

Але ти ж сказав, що йдеш. - Ну так, тому що я дурний і самозакоханий хлопець.

Я збрехав.

Ти обіцяєш? - Тільки, якщо ти злізеш звідси.

Мерщій.

Я тримаю тебе. - Я теж тебе тримаю.

Не можу повірити.

Це будинок.

Тепер ти розумієш, що ми не можемо поїхати?

Ось, що шукав Сильвестер.

Ми повинні будемо повернутися і з'ясувати, що там усередині.

Гей, слухайте. Ми знайшли її.

Ходімо.

І в скількох же дитячих будинках ти була, юна леді? - В одному.

А я в трьох. Знаєш, за що мене прозвали Змієм?

Тому що кожного разу, як мене відправляли туди, я збігав. Я вислизав від них, як маленька кобра.

Що з тобою? Ти сумуєш за татом?

Він був найкращим татом, який у мене був. - Мені дуже шкода, що твій тато помер. - Інші думали, що я дивна, а він ні.

Може, це не моя справа, але ж ці двоє теж можуть бути хорошими батьками, ні?

Я просто хочу, щоб у мене була сім'я, як у всіх нормальних дітей.

У мене ніколи не було сім'ї. А в тебе?

Якщо така сім'я, що була в мене, то краще взагалі ніякої.

Гаразд, ідемо, нам час.

Знаєш що? Мені б теж хотілося затриматися тут

на деякий час. Тільки нікому не кажи!

Ну що? Я хороший старший брат? - Так, але мені більше подобається Сандра.

Коли я виросту, я хочу бути схожою на неї.

Ти будеш в сто разів красивішою за цю багату буркотуху.

Слухай, якщо я приймаю душ щодня й одягаю чисті речі, це не означає, що я багата.

Він обіцяв мені, що ви не віддасте мене в притулок.

Ну, спробуймо. - Добре.

Тільки одна річ, добродійко.

Гаразд, я не буду більше збігати, чесно.

Ну що ти вигадуєш? - Ні, Антоніо, ці люди якісь дивні.

Я тобі точно кажу. Навіть не знаю, чи варто було їм здавати будинок.

Мені здається, що хтось із дітей усиновлений. - Не знаю.

Єдине, в чому я впевнений, що якщо вони мають якийсь секрет, ти його розкриєш.

Це точно.

Завтра ми купимо тобі нову піжаму і одяг.

Гаразд, але вона повинна бути зеленою.

Всі дівчатка в притулку любили рожевий колір.

А я ні. Мені подобається зелений.

А який твій улюблений колір? - Синій.

- А твоєї дочки? - Рожевий.

Ну... рожевий теж нічого. Я впевнена, коли вона повернеться, ми подружимося.

Рожевий - гарний колір. - Лягай спати, мерщій.

Відпочивай. На добраніч.

Що скажеш? Тобі подобається будинок? - Так.

Він набагато більший за наш. - І чистіший.

Чистим і залишиться. Тому що, по-моєму, ця жінка схиблена на чистоті.

І будинок - це не найважливіше. Мені подобається, що поруч зі мною

такі ж як я... Дивні.

Ну тоді ти не будеш проти, якщо ми залишаємося тут.

Ні, це чудово.

На добраніч. - На добраніч.

Що це?

На Різдво ми разом прикрашали ялинку, мама чіпляла зірку,

а ми з сестрою розвішували гірлянду.

Дивись-но, твоя сила не така вже й марна. - Заткнися. І з Різдвом, кретин.

Тату, ти дочитаєш мені казку про гидке каченя?

Ми не взяли з собою книгу, адже вона залишилася вдома.

А як вона закінчилася? - Добре.

Закінчилося все добре, як і в усіх казках.

Зі щасливим кінцем.

Зможеш?

І що тепер?

У наступній серії...

www.tvsubtitles.net