Original subtitles

Дякую.

Дай Боже здоров'я, Андрійко!

Йди, йди до нас!

Ну привіт!

Пардон, Петя, кулака.

Давай.

Андрійко, де бабло?

Та я ж віддав.

А ми знаємо, що не віддав.

Віддав?

Не віддав.

Що ти сьогодні робив в казіно?

Я хотів відіграти.

Ти не мав приходити, поки не віддаш бабло.

А ти що зробив?

Ти прийшов, намахав адміністратора і програв все більше.

Чувак, відігрується за своє.

Ти, курва, догрався.

Ти в нас тепер на процентах. І кожного дня ціна буде рости.

Пацанете, я ж не маю таких грошей.

Де я їх візьму?

А то що, наші проблеми чи що?

Я твоїми суперками ніколи не схуду.

Як справи?

Добрий день, смачного вам.

Смачного вам.

Микола Іванович, добрий день.

Ви знову на суд їдите?

А де мені їсти?

Дома готувати нікому.

А тут Вероніка таке меню зробила.

Я так смачно давно не їв. Ви дивіться, бо ваша Таня, як дізнається, з Польщі

сюди примчить.

Іринка, ти ж її не скажеш.

Я могила.

Смачного вам, Микола Іванович, смачного.

Дякую.

Іриніка, де котики? Тут календар висів.

Зняла. Чому?

Він же був за минулий рік. Ти що, викинула кошенят?

Ні.

Якби того, що приторг був, було б взагалі прекрасно.

За сьогодні в касі вже три тисячі.

Серйозно? Так тільки ж ранок.

А якщо тут провести вайфай, клієнтів буде більше.

Якщо тут провести вайфай, все село тут буде нахалявне на інтернеті сидіти.

Але ти управляючи роби, що хочеш. Мені головне, щоб гроші були.

Спробуй.

Що це?

Не що, а шум.

Назва така.

Сама робила?

Так. І вже готую крем на наступну партію.

Слухай, на скільки ставиш? 50.

180.

Дай Боже щастя.

Ти Віталіка мого не бачила?

Виявляєш, він знову вдома не ночував.

Та я не бачила.

Може, десь з пацанами пішов. Та де, певно. Знову по бабах пішов.

Ти йому дзвонила?

Телефон відключий.

Певно, розрядився.

А це до мене прийшла?

Боже, не накручуй себе. Він точно десь з пацанами.

Іра!

Асланко, привіт. Ти Віталіка мого не бачив?

Ні, не бачив.

Дівчата, дай Бог.

Жіночко, з вами все в порядку? Дякувати Богу, нічого не стало. У тій бандюки з

готелю. Довбані мажори. Ми себе поводять всіх вдома.

Вони когось точно вб'ють.

Ми ще салам. З Богом.

Я вам допоможу. Дякую.

Доброго дня. А де вас тут можна уроки помити?

Перша двері направо.

Дякую.

Алло, Васюк?

Дякую. Прошу пана, куди ж ви так швидко тікаєте?

А хіба не хочете залишитись скуштувати нашу фірмову страву? Мельці з чорницею і

сиром. Таких мельців, як готує наша Вероніка, ви ніде не їли, чесно вам

скажу. Сідайте, будь ласка, присідайте тут.

Я взагалі-то не голодний.

Вам треба поправляти здоров'я, вам треба їсти.

Вероніка?

Вітаю. Вітаю.

Бажаєте спробувати наші фірмові млинці?

Може.

Ви не спажайте. Тут люди щирі, не приховують інтересу. А ви для них

новачок. Я по собі знаю.

А ви теж не місцева?

Я з Харкова.

І давно ви тут, Вероніку?

Майже рік.

Переїхала через війну.

Вероніку.

Я Марк'ян.

Дуже приємно. Я голова цього села.

Микола Іванович.

Ну що, у нас чудове місце.

Для відновлення після війни.

А війна ще не закінчилась.

Я маю на увагі реабілітацію наших захисників.

Село розквітає.

Ми робимо все для того, щоб наші воїни почувалися тут якось зручно.

Вон в санаторії працює, кафе відновили завдяки Вероніці.

А які в нас гори, о, галіци.

Про повітря я взагалі мовчу.

Виглядає фантастика.

Дякую.

Перепрошую, це ваша? Ви забули вбирання.

Так, це моя.

То ви слідчий?

Слідчий.

Слідчий?

Тоді ви точно тут хвил починете.

У нас найбезпечніше місце, яке тільки можна придумати, так?

Так. Найбільший злочин, який розкрив наш Басюк, це коли п'яний Степан задовив

машиною мою курку. Точно.

Смачного вам.

Дякую.

Проговка, промовка.

Наші свічі.

Ну.

Добрий день.

Добрий день.

Це зі мною.

Це ви знайшли тіло?

Я. А де воно лежало?

Воно там лежало.

Це хто?

Слідчий. З Києва.

А що тут робить свідчий з Києва?

Слухай, ну так вийшло.

Він на реабілітацію, хоче напроститися зі мною поїхати.

Хоче тобі допомоги.

Мені допомоги не потрібні. Іване.

А котре була година, яку ви тут проходили?

Десь півтора години тому.

Ви були знайомі з жертвою?

Ми ж в селі.

Ясна річ, що так.

Це він вас так?

Що? У вас побої свіжі. Хто вас побив?

Це відморозки з готелю.

Ми, напевно, і його вбили.

Безпечний місце, кажете?

Момент вбивства ви бачили?

Ні.

Тоді ви можете бути вільні.

Ви знаєте, де він живе?

Це тело.

Я, хоріше, знаю.

Ми не познайомилися. Старший слідчий Маркіян Сеч.

Іван Басюк, вільничий.

Характер травм вказує нападіння з висоти.

Ну, так і було.

Слідчий.

Смерть настала 7-9 годин тому.

Так.

Забирай. Це може бути вбивство, самогубство або нещасний випадок. Не,

точно нещасний випадок. Мара заманила.

А Мара це хто? Злий дух.

Ви місце злочину оглянули?

Ну а я?

Я тут це оглянув, протокол заніс. Ні, не ту.

Місце злочину там, зверху.

На стелі Мари?

А що там оглядати?

Ну, жертва впала звідти.

Можливо, там є сліди злочину.

Які? Треба провірити версію біку між Андрієм і загиблим.

Ви ж знаєте, що зазвичай перший свідок є вбивцем. Хто Андрій? Я його все життя

знаю. Не полізу я тут. Так, хлопці, ви спеціалісти.

Давайте розслідуємо тут.

О, я маю їхати.

Я сказав, не поліжу тут. Батюк!

Інна, таке було тихе, спокійне село.

Хріна маєш.

Ви раніше не мали справу з бивствами?

Та де?

За ті вісім років, що тут живу, то максимум п'яних рознімав.

Ви не місцевий? Ні-ні.

Я з сусіднього села.

Жінка тутешня.

А познайомилися там з нею.

Одружилися. Син народився. Вона давай пиляти.

Переїзаймо, тепер переїзаймо.

Ото як дали мені роботу, то переїхали.

На мою голову.

А історія про Мару, то ваша якась місцева легенда?

О, легенда, не легенда. А це місце вважається проклятим.

Гаразд на кілька років.

Тут хтось гинув.

Чекайте.

Дайте віддихнутися.

Я думав, місцеві по ворог тут просто літають.

Та я вже не в тому віці, щоб літати.

Так від чого тут гинуть люди?

Тумара змушує людей кидати зі скелі.

А на цій водорозі

Часто ставалися аварії.

А після останньої, 10 років тому, дорогу закрили, тепер там ніхто не їде.

Так а до чого тут мора?

Тут просто круті повороти.

Пішли.

Худіть обережніше.

Та я взагалі на місці стою.

І що ми можемо тут знайти, пане столичний слідчий?

Сліди злочину.

Які біса сліди?

Наприклад, такі.

Не смішіть мене, це ж нурок.

Можливо, речовий доказ. Його треба долучити до справи.

Та він роками міг тут лежати.

Між волокнами немає бруду. Ця річ тут недавно. І ви ж самі кажете, що тут

ніхто не ходить.

То звідки те тут взялось?

Дайте хостинку.

Розгорніють.

Іншим боком.

То ви думаєте, що це річ Віталіка?

Якщо це не щасний випадок, це могло належати загиблому. Ну, а якщо вбивство,

можливо, це річ вбивця.

Ну, ми тут більше нічого не знайдемо.

Нам треба зрозуміти, що жертва робила на скелі, куди ніхто не ходить.

Дізнаємось, тоді зрозуміємо.

Вбивство це чи нещасний випадок?

Пішли вже.

В горах сонце швидко сідає.

Вас до санаторію підвезти чи пішки пройдетесь?

Та, підвезіть.

Але до кафе.

Холєра.

Ого. Що?

Фух.

От холєродний.

О,

потор холодний. Де прогрівать?

Все, подякував.

Завтра я до вас ще заїду. Та як хочете.

Але це просто нещасний випадок. Тут нема чого розслідувати.

Так Андрій стверджує, що це було вбивство?

Віталік був хороший хлопець. Та просто впав ти і все.

А що це за бандити, які начебто побили Андрія?

Кілька років тому бізнесмени з Києва відкрили тут готель.

А наші люди не злюбили їх, тоді прозвали бандитами.

Та вони нормальні хлопці, ніякі не бандити.

Нормальних людей бандитами не називають.

Завтра. Давай.

Ви часом нічого не загубили, пане слідчий?

Саме за цим я і повернувся.

Дякую.

Зробіть, будь ласка, чаю.

Зріснув.

Кажуть, були стена в келі?

Мару видів?

Ні, не видів.

Але я бачу ще одне пиво, і точно її побачите.

Це безалкогольне? Я ж за кермом.

Ви справді піднімались на скелі?

Так ви що? Та ж Мару вірять.

Ви ж не місцева.

А ви взагалі нічого не боїтесь?

Я знаю, чого треба боятися.

Людей, а не зберег духів.

Не знаю, не знаю.

Мара лише на моїй пам'яті трьох людей згубила.

Та де більше?

А Пала Мариха стара, як по-вашому померла?

Теж.

Забув. А ще та аварія 10 років тому.

Приїхав той вилупок з Києва. Псує мені все.

Що? Ну що?

Свідчий зі столиці.

Казуй мені, як розслідувати.

А я?

Ти що, справа така серйозна?

У Мару не вірить.

Докопується до всіх. Щось не шпурить.

Круто він з Києва.

Що круто? Ну, що круто?

Ну, ви справу розслідуєте разом, ні?

А я? Вже.

Застави мене лізти на скалю Мари.

І, людоньки, ти що?

Господи, і що ти ліз?

Ну та що?

Мусю. Ой, божечко, і що там?

Страшно. А як він розслідує? Має якісь методи?

Назаре, які методи? Що тут розслідуватися? Чоловік зірвався в ріку,

вмер, все.

Ну, свої якісь особливі.

Чуєш, Іван, я що думаю, а що це він приїхав, а? Може він хоче тебе

підсидіти?

Поняв. В санаторії поранений.

Вже десь з головою познайомився, тримаєш.

А той вже приводить, каже, на Івана-помічника.

О, голова теж. Не щоб за кума свого думати, він думає за констоличного. Та я

кажу. А сам на скелю не поліз, бігом тік.

Чи ще що думаю?

Якщо ти не можеш його здихатися, може давай якось його, ну як, задобримо?

А шо? Запросимо в гості, тако посидимо, гарненько.

Дай начебто нам.

Іван!

Тримай друзів близько, ворогів ще ближче. Хоче розслідувати.

Найрозслідує, божечко, тобі то шо?

А підвищення твоє буде.

Я тобі кажу.

Ну зараз, шо ти сидиш? Та не хочу я.

Ану давай доїдай! Не хочу. Ту стилу хочеш лишити в тарілці чи шо? Два

помідори, гірка, бери їж. Зараз.

Так, Мара, богиня потребіччя ночі, зваблена з мережи вихопований

місяць, перетвориться на вродливу жінку, яка заманює чоловіків на цвинтар.

Ще тим море якось.

Сю, дайте підвезу.

Можем.

Отопам приїхали на лікування, а тут таке.

Сіла біда стає, Мурує.

А Віталік теж у Мару вірив? А як?

У нас всі в неї вірили. Чому він тоді поліз на ту скелю?

Так, Мара заманює грішників.

А крім Мари, ти збажав йому смерті? В нього були вороги в селі?

Та де там?

Золота людина була.

Теж він мене десять років тому урядував з пожежі.

На власних плечах з вогню видягнув.

Так ви ж кажете, моралив забирає.

Чому ж вона забрала таку добру людину?

Як воно було, хто знає?

Тут будемо говорити. Так, щоб ніхто не чув.

Це ваші люди зробили?

Пане Голове, побійтесь Бога.

Він каже, що його побили за борги.

Як каже? Кому?

Мені.

Коли? Сьогодні.

Він же ж помер.

Хто помер?

Віталік той.

А я про Андрія.

Так одразу й кажи.

Так я й питаю, це ваші люди його побили?

Слухай, це наша з ним справа.

У Андрія борг. Не віддає вже півроку.

Скільки видано?

Доброго дня!

Доброго дня.

Ви дружина Віталія?

Так. Я маю до вас декілька питань.

Заходьте.

Скажіть, будь ласка, ваш чоловік останнім часом не поводився якось

незвично? Та як?

Можливо, в нього був поганий настрій, там, депресія?

Та ні.

Ви що, хочете сказати, що він сам руки на себе наклав?

Його Мара вбила.

Віталій вірив Мару?

Звичайно.

Так, а чому він тоді поліз на ту скелю?

Він сам в житті б туди не пішов.

Маркіян!

Можна вас на хвилинку?

Що ви тут робите?

Спілкуюсь з дружиною загиблого.

Я прошу ставити мене до відома, коли когось допитуєте.

Ставлю вас до відома. Я допитую дружину Віталія.

Ходімо.

Дай Боже здоров'я. Дай Боже.

Іра, а скажіть, у вашого чоловіка були вороги?

Та ні.

Ну, хіба ті?

З готелю.

Хто з готелю?

Власники.

Вам голова не розповідав, як вони тут землю скупляли?

Ні.

Пару років тому вони приїхали і провели саме захоплення землі.

Заграбатали наш з Віталіком бань.

Чоловік став вимагати заплатити, а вони кинули йому якісь копійки ще по гроші.

А ви знали про це? Ні.

Віталік вперся і не хотів продавати.

Ні за які гроші.

Це ж земля його батьків, ми тут хотіли для дітей будуватися.

Вони відвезли його на літопилку.

Побили до напівсмерті. Його ледь виходило.

Іра, а чого ти мені нічого не сказала?

Якби ми ще заяву писали, вони б нас точно вбили.

Так а що з зимою?

Якщо он?

Готель стоїть.

Що у вас тут відбувається, Басюк?

Люди мали би вам довіряти, а вони бояться прийти заяву написати?

Ну, та я не знав про те все.

Тому вже в тому і біда.

Людині погрожували, били, а випроси нічого не знали.

Дай Боже здоров'я.

Якщо Віталій передав землю, це має бути десь зафіксовано.

Де у вас знаходяться документи по земельному катастрофі? Ну, та де в

голови?

Ну, поїхала.

Я лісничий Віталій Володимирович, подарував того в'ясні джерела земельну

ділянку загальною площою 10 гектарів.

Дарувальник стверджує, що дарування здійснено за власним бажанням та доброю

волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства.

Підписи є? Є. З юридичного боку все чесно. Але бачиш.

Якось нелогічно.

Для чого?

Небагатій людині дарувати свою землю мільйонерам.

Хлопці, підписи є з обох сторон, все по закону.

Все одно не сходиться.

Що?

Якщо Віталій вже подарував свою землю, для чого тоді його вбивати?

Я сфотографую.

Батюк, будь з ним дуже обережний.

Той є серйозна людина.

Так а я що? Я роблю, що можу.

Здихайся його поскоріше і справу закрий, щоб він проблеми не наробив.

Хто не їде з Києва перевірок, ради не буде.

Розумів?

Бігом!

Ну що, подякував за поміч, оформив звіт і все.

Справа закрита.

Що означає закрита?

Ну, чоловік на скелі побачив Мару.

Насрашився, послизнувся, та й впав зі скелі.

А що чоловік робив на скелі, вас не цікавить?

Така, що він не мав права там ходити.

Може, він не боявся.

Або, може, боявся, але пішов. Може, він поспорив з кимось, я відки знаю.

Так може в цьому і справа, що ти ніфіга не знаєш і тобі насирати, а?

Так, давайте там себе в Києві будеш начальника включати. Мені тут

розказувати не треба. Тому тобі тут голова розказує. Це він тобі сказав

справу закрити?

Яке тобі диво.

Ти хто такий?

Іди, Іван, лікуйся в свій санаторій. Та, я тут іду.

А от ти залишишся.

І тебе далі зневажатимуть люди.

Бо вони, коли їх б'ють, бояться прийти до тебе і заяву написати.

А я ще тебе забув запитати, як мені робити.

Знаєш, Басюк, найбільше, що я не можу терпіти, це халтуру.

А халтура в роботі слідчого – це злочин. Бо я, коли в справі залишається хоч одне

питання, я не дозволю собі її закрити.

Але це тобі з цим жити.

Ходити по цьому село і дивитися в очі рідним загибло.

А свята хотіла ще його на борщ кликати.

Є хто?

Є хто?

Привіт. Привіт.

Чаю?

Віскі.

Важке розслідування?

Я не більше не займаюся.

Чому?

Тут Басюк і голова рішили...

Заміняти справу.

А ще ж вони напишуть у двіті.

Мора забрала.

Повторюй.

Зараз ми розберемося з ними.

Щоб звали, як наших людей, обдирати.

І пити.

Він тут програв все, що мав.

І не жалійте їх!

Вони нас не жаліли!

Бій, круши усе!

Круши!