Original subtitles

- Обід буде за п'ятнадцять хвилин. - Дякую, Лікін.

Прийшов інспектор Емброз, мадам.

- Проведіть. - Так, мадам.

- Добрий вечір, інспекторе. - Добрий вечір, місіс Парадін.

Це сержант Леггот.

- Дуже рада. - Доброго дня.

Зізнатися, я злегка здивована, інспекторе.

Не уявляю, що вам від мене потрібно.

Розумію, місіс Парадін, вам нелегко, але я...

прийшов заарештувати вас.

Неймовірно.

Вибачте.

- Тобто, мені піти з вами? - Так.

Скажу, що обід подавати не треба.

Зателефонуйте? Дзвінок там, за картиною.

Подобається портрет?

Закінчено за два тижні...

до його смерті.

По-моєму, художник прекрасно передав...

погляд сліпого.

Місіс Парадін, я повинен попередити вас...

Лікін, візьміть у Елен мій плащ і сумочку.

Сподіваюся, мені дозволять принести інші речі?

Так, мем.

- Отже? - У нас ордер на ваш арешт.

Нагадую, ви маєте право мовчати, оскільки все,

що ви скажете, може бути використано проти вас.

Вас звинувачують у тому, що шостого травня 46-го року...

ви або самі, або за допомогою інших осіб...

дали отруту містеру Річарду Патріку Парадіну і вбили його.

Лікіне, сьогодні ввечері я не повернуся.

Добре, садам.

- Вибачтеся перед кухарем. - Так, мадам.

- Бувай. - На добраніч.

Так, я добре знаю країну.

Але туди важко потрапити.

- Треба їхати на машині... - Сюди, сер.

Вибачте за запізнення.

Я переодягався до обіду,

- був в одному рушнику. - Це інспектор Емброз.

Сер Саймон, мій адвокат.

Ми старі друзі, так, інспекторе?

Дякую, сер Саймон. Вас нечасто побачиш тут.

Сподіваюся, ви мене вибачите.

Мені тут не дуже подобається.

Ми вийдемо звідси якомога швидше, місіс Парадін. якнайшвидше, місіс Парадін. Запевняю.

Ми готові пред'явити офіційне звинувачення.

- Вам потрібна кімната? - Це ні до чого.

Просто дайте мені кілька хвилин.

Люба, не будемо гаяти час.

Поліція робить жахливу помилку.

Не впадайте у відчай. Насамперед без паніки.

- Ви не панікуєте? - Ні, сер Саймон.

Отже, так. Вони зачитають обвинувачення...

і попросять вас зробити заяву.

Ви говорите "Ні". Просто говорите "Ні".

Зрозуміло? Гаразд.

Маддалена Парадін,

ви звинувачуєтеся в тому, що шостого травня 46-го року...

навмисно вбили Річарда Патріка Ірвіна Парадіна.

Бажаєте що-небудь сказати?

- Мені нічого сказати. - Поки що достатньо.

Я скажу служниці принести вам речі.

- Це вже дозволили. - Хто буде захисником? Ви?

У суді? Ні, звісно, ні.

У вас буде зірка колегії адвокатів.

- Знаєте Ентоні Кіна? - Чула.

Він спритний хлопець,

хитрий, чарівний. Присяжним він подобається.

- Важко його найняти? - Подивимося.

У нього зараз справа в Лінкольні.

Я з'їжджу до нього і поговорю з ним. Вам він сподобається.

Важливіше, щоб йому сподобалася я.

Так і буде. Бувай.

Поки що.

Поки що.

Прошу сюди, мадам.

- Подумай, Кін. - Гаразд, Сіммі, гаразд.

- Привіт, Бейкер. - Сер.

- Тоні. - Так, люба?

Так і знала. Знову без парасольки і плаща. Дорогий.

Ти промок, Тоні. Бейкер, принесіть нам коктейлі.

- Запитай, хто виграв. - Як завжди, ти.

Навіть якщо приходиш сухим.

Машина Сіммі протікає.

Іди прийми душ, дорогий.

Я наллю тобі випити. Ти виживеш.

Сіммі пропонує справу.

Місіс Парадін.

- Вона не вбивала. - Цікаво, чому?

Адвокату потрібні будь-які зачіпки для суду.

Хороші люди не вбивають хороших людей.

Тобто, вона хороша.

На фотографіях, так.

Могла б вийти за будь-якого зрячого.

Тримай.

- Чудово. - Добре.

Значить, хороші люди не вбивають чоловіків.

Залежить від обставин.

Вражаюче. Одинадцять років з головним реалістом країни...

не розвіяли твоїх наївних ілюзій про хороших людей.

Це правильна справа.

- Чому? - Ну... Волосся мокре. Я витру.

- Легше. - Приємно допомагати іншим.

Рятувати чужі життя.

Але ти змінився. Одинадцять років тому ти б не взяв цю справу.

Дурниці. За великі гроші взяв би все. І тоді, і зараз.

Взяв би. Але тільки після довгих насмішок над багатіями.

Старі ідеали майже пішли.

Пам'ятаю, як ти запросив мене...

піти з тобою на п'єсу Джорджа Бернарда Шоу. Пам'ятаєш?

Ти не переодягнувся. Як подивилася мама, коли ми прийшли.

Ти п'ять років не міг пробачити цей погляд.

А вона його п'ятдесят років відпрацьовувала.

Уже майже сухі. Одягайся.

- Я ж не псих. - Знаю.

Без облуди, дорогий, з такою блискучою людиною жити неможливо.

Так я зазвичай кажу в суді.

- І діє? - Іди сюди.

- Ні, у нас до обіду гості. - Іди сюди.

Ні, Тоні.

Дуже дивна жінка. Неймовірно спокійна...

- Як справи, сер Саймон? - Ось ця велика людина.

Місіс Парадін, знайомтеся. Містер Кін.

- Доброго дня. - Добрий день.

Мужайтеся. Морська піхота на нашому боці.

- Ви мій адвокат? - Морська піхота впорається.

Після короткої перестрілки ви будете вечеряти в Савої.

Правда? Про вечерю в Савої я поки що навіть не думаю.

- Я знаю, про що ви думаєте. - Ось як?

Так. Це похмурі думки. "Де твоє жало, смерть?

- Де він, смертний спокій"? - Так, я це чую.

Весь час. Скажуть, що я вийшла за нього через гроші.

І вбила його через гроші. А про Дікі скажуть,

що він зглупив, одружившись зі мною.

Ми відповімо,

що ви любили його і що були йому потрібні.

- Ви впевнені? - Ви були його очима.

Звичайно. Довелося.

Довелося, місіс Парадін? Довелося?

Думайте, що говорите.

Це було добровільне служіння.

Ви присвятили йому життя. Самі. З радістю.

Так. Я вас розумію.

Це була жертва.

Велика жертва.

Так, саме в такому аспекті.

Але сам Парадін цього зрозуміти не міг.

Він не міг зрозуміти вашої великої жертви.

Він не бачив вас.

- Ніколи не бачив. - Саме так, саме так.

Не думаю, що містер Кін викличе вас як свідка, але якщо доведеться...

Про це з місіс Парадін говорити ще рано.

Коли я вас побачу, містере Кін?

Як тільки я ознайомлюся зі справою.

- Дякую вам. - Всього доброго.

Дякую, що привели його.

Отже, до зустрічі.

Ходімо, Кін.

Ти думаєш, Тоні нею захопився?

Давай краще не будемо пліткувати.

Гаразд, можеш мовчати. Тоні - хороший адвокат,

але обожнює драматичні ефекти.

Терпи, якщо хочеш потрапити до суду.

Нахабство молодого покоління мене лякає.

- А я терпіти не можу... - Знаю. Нахабства.

Тоні влаштує шикарну виставу.

Порятунок красуні, яка потрапила в біду.

Він це обожнює.

Якщо судити буде Хорфілд, Тоні краще нічого не влаштовувати.

Краще вести справу просто. Запізнюємося.

Хорфілд знову буде мучити свою Софі.

Не пропустіть спогадів його світлості.

Якщо я ще раз почую про Доувілла і леді такий-то...

Чудова жінка, леді Міллісент.

Ми з нею дуже дружили. Доувілл, двадцяті роки.

Саме я переконав її зайнятися плаванням.

Я бачився з нею і з сумом думав про швидкоплинність краси.

Що з тобою? Проковтнула кісточку?

Ні, Томмі, все добре, тільки...

Знаєш... Я просто думала...

Не судіть суворо. Це, звісно, дуже старомодно,

- я розумію, але йому подобається. - Ми й не будемо судити.

Покличте мене, якщо буде що-небудь цікаве.

Ви не забули, що я тугий на вухо?

Кін пам'ятає. Він хороший адвокат.

Іноді навіть занадто хороший.

- Хороший або везучий. - Ну-ну, без удаваної скромності.

- Один із найкращих. - Можливо, можливо. Але я і сам...

законник. Ви надто часто даєте волю своїм емоціям у суді, мій друже.

Я не вважаю, що це правильно і не допущу цього на процесі.

Ну-ну, Кін не настільки гарячий.

Не перебивайте мене на середині образи. Сигару?

Прошу. Ви ж розумієте, Сіммі, що мене турбує.

- Сигару? - Ні, дякую.

Томмі високо цінує вашого чоловіка.

Я так думаю.

- Адже він дуже розумний, правда? - Так.

- Я так думаю. - Я теж так думаю. Мені це не подобається.

Поквапити їх? Не те будуть сидіти всю ніч,

якщо ніхто не подзвонить у дзвінок.

Не хотіла говорити,

але мені страшно, коли він бере справу про вбивство.

Він приходить додому такий...

Так, я собі уявляю. Дуже важко виносити...

обвинувальний вирок.

Так, правильно, ви мене зрозуміли.

Вони судили Карла Першого, і Тоні його виправдав.

Ви затрималися. Я базікаю і базікаю...

Люба. Покажи Кіну і Сіммі прикраси з нефриту.

Хочете? Є чудові зразки.

Із задоволенням.

Ви дуже апетитно маєте дуже апетитний вигляд, дорогенька.

Милий комплімент від такого знавця, як лорд Горфілд.

Скажіть, місіс Кін,

я не викликаю у вас сміх? Ні?

Що ви. Мене захоплює ваш розум, лорде Горфілд.

Можете користуватися ним, коли захочете.

Життя солом'яної вдови дуже нудне.

По-вашому, я солом'яна вдова?

Не чіпляйтеся до слів.

Солом'яна, біржова, спортивна... Адвокатська...

Різниці ніякої.

Прекрасний рубін.

Скажіть, ваш чоловік стільки заробляє на своїх клієнтах?

Леді Хорфілд він теж сподобався.

І мені це приємно, оскільки у неї дуже тонкий смак.

Вибачте.

Гей, Кін, вашій дружині я вже набрид.

Шкода.

- Підеш спати, любий? - Трохи пізніше.

Ти не в формі.

- Нудний вечір. - Так, вірно.

Завтра у мене жахливий день.

Даремно я дав Сіммі умовити себе взяти цю справу.

Ти бачив місіс Парадін?

Яка вона?

Дуже приваблива.

Ти б теж так вирішила.

- Зовсім ні. - Тобто?

Вона мені дорого коштує.

Дорого?

Про що ти говориш?

Якщо ти не пам'ятаєш, то я не скажу.

Поїздка, яку я тобі обіцяв.

Все буде, люба.

Після того, як справа піде до суду.

Нічого, любий.

Тобі завжди подобався кримінальний суд...

- та інші затхлі місця. - Взагалі-то я якраз сьогодні думав,

що добре б поїхати в Італію.

- Італію? Я думала, до Швейцарії. - Знаю.

Але Італія куди більш... більш яскрава.

Поїдемо до Венеції, сядемо в гондолу...

Милий.

- У чому справа? Що смішного? - Нічого.

Немає нічого кращого, ніж сидіти у гондолі поруч із тобою.

- То в чому справа? - Знаєш, ти нічого...

не можеш приховати.

Дуже дивно для заблукалого адвоката.

Та ти сама заблукала овечка, Гейл.

Скажи суду, що в тебе на думці.

Гаразд. Місіс Парадін дуже приваблива.

А Італія яскрава. Так?

Боже, яка нісенітниця.

Тобі ж подобається, коли я ревную.

Зовсім ні. Ти думаєш, що я захопився...

Зрозуміло, не захопився.

Але ти ще не такий старий, щоб не помічати гарненьких жінок.

І ти маєш дещо знати.

Мене теж вважають привабливою.

Ось як? Хто, наприклад?

- Ну, наприклад, Томмі. - Томмі?

Томмі Хорфілд.

Тоні... Вже пізно, любий. Пора в гондолу.

Гаразд, на сьогодні вистачить. Звернення гарне?

- Так, добре. - Можливо, вам потрібні книги?

- Ні, тут хороша бібліотека. - Добре.

Скоро ми з вами поговоримо про вас.

До зустрічі з полковником.

- Це необхідно? - На жаль, без цього не обійтися.

Обвинувачення спробує розкрити характер підсудної.

Я не хочу, щоб у них була перевага.

Моє минуле стосується лише мого чоловіка і мене.

А мій чоловік мертвий.

Місіс Парадін, минуле клієнта важливе для побудови лінії захисту.

І як довго триватиме ця інквізиція?

Це неприємно, але я прошу вас розповісти мені...

все, що може або могло бути сумнівним.

Місіс Парадін, це важливо для нашої співпраці.

Вибачте, якщо мені буде важко.

Спробую. Вас не шокує те, що я жінка...

як у вас кажуть... жінка,

яка багато побачила в житті.

Не приймайте мою наполегливість за брак співчуття.

Це почалося у Неаполі, у школі.

Мені було шістнадцять, здається.

А може, і менше.

- Трагічно. - Так, напевно.

Але тоді я так не думала.

Я втекла з чоловіком.

Стамбул, Афіни, Каїр...

Він був набагато старший, багатий, скористався вашою молодістю...

Він був одружений і порядний. Це я ним скористалася.

Усе скінчилося так само раптово, як почалося.

Він втомився від мене, а я від нього. Яка тепер різниця?

Були інші?

Звичайно, були.

Ми цього не приховували.

Нехай вони знають, містер Кін.

Нехай говорять. Нехай повісять мене за це.

Ну-ну, не треба так. Ми їм цього не дозволимо.

Бідний Дікі. Він би цього не виніс.

Він дав мені своє ім'я, своє добре ім'я. І залежав від мене.

Він знав про вас усе?

Я нічого не приховувала. Він був дуже добрий. Вірив мені.

Він жив у темряві, у вічній темряві й плакав.

- Біль... - Ну, досить.

Ми звільнимо вас. Повірте мені.

Добре. Я вірю.

Нехай обвинувач доводить своє обвинувачення.

А чому б нам не довести самогубство?

Це небезпечно. Пам'ятайте: Коли судить Хорфілд...

Звідки такий страх перед Хорфілдом?

Що ви задумали, Кін? Я не розумію.

Сліпий чоловік вчинила самогубство.

Нам треба тільки вирішити, хто йому в цьому допоміг.

Ось. Я покажу.

Що ви бачите на цих фотографіях?

Соціальну епоху.

- І більше нічого? - Начебто ні.

Там, де був Парадін,

- був і його лакей. - Ну, і що тут такого?

ЛаТур обожнював його. Стежив за кожним кроком.

Як квочка.

- Вже опівночі. - Я знаю, що вже опівночі.

Уже понад годину, я чув.

- Не хочу спати, треба працювати. - Сіммі вже труп.

- Ще ні. - Я тільки схожий на труп.

- Хочете випити, Сіммі? - Так, нехай Бейкер принесе.

Бейкер спить. Як цивілізована людина.

Я сама принесу.

- Нам потрібен він. Я впевнений. - Він? Хто?

- Лакей? - Він просто...

- допоміг Парадіну піти з життя. - Киньте. Це нісенітниця і нісенітниця.

Вірний слуга і денщик у воєнний час...

не зміг винести агонії господаря.

Це не пройде, Тоні. Погодьтеся.

Це не самогубство і не евтаназія, це вбивство.

- Тобто, Латур убив його? - Я говорю не про Латура.

- А про кого? - Про нашу клієнтку.

- О... Значить, убила вона? - Саме це вони хочуть довести.

Немає сенсу виводити на суд жодних інших обвинувачених.

Треба підготуватися до звинувачення проти місіс Парадін.

- Відповідь є. - А факти?

Почнемо з того очевидного факту, що місіс Парадін не вбивця.

- Вона хороша жінка. - Ось як?

А я думав, що вона жінка вельми легковажна.

Легкої поведінки.

Ви товстошкірий сноб.

Ви не здатні побачити чисту душу.

Сподіваюся, що обвинувач спробує очорнити її ім'я.

Не зрозумію, чим вона вас так сильно привабила.

Я довго говорив з нею і зрозумів, що за її словами...

криється чиста і порядна жінка.

Такою я хочу представити її світу.

Жертовна натура, якою міг би пишатися будь-який чоловік.

У нас

немає содової.

Просто додай води.

Вам налити, Сіммі?

Так, і міцніше.

ЛаТур обожнював полковника?

І він був із ним цілодобово?

Отже, якби сліпий полковник Парадін захотів померти,

допомогти йому міг тільки одна людина, так?

- Не сказала б. - Що не сказали?

- Що Андре йому допоміг. - Андре?

ЛаТур.

Ви називаєте його Андре?

У мені немає і не було цього снобізму вашого класу.

Мій клас? Ви мене погано знаєте.

Знаю.

Ви готові пожертвувати невдахою заради перемоги.

Ви так прагнете його захистити...

Від будь-яких підозр.

- У якому сенсі? - Ви говорите про нього, як...

Як же?

Мене бентежить ваше ставлення до Латура. Ви говорите дивно...

Це просто нестерпно.

Не бажаю слухати ці брудні натяки.

Ви говорили про порятунок.

Про коротку перестрілку.

Говорив.

Я намагаюся виставити вас у кращому світлі.

Гаразд, залишимо ЛаТура.

Кін розраховував приплести лакея до самогубства полковника.

Тільки місіс Парадін на це не пішла.

Шукатиме заміну? Чи дослухається до твоєї поради?

Не знаю.

- Він тепер детектив. - Тобто?

Він їде в Камберленд, щоб оглянути заміський будинок Парадіна.

Але справа була в Лондоні.

Нудна гра, закінчимо пізніше.

Пригоди Ентоні Кіна куди цікавіше.

Не зрозумію, звідки в тебе взявся цей нежіночий інтерес до судів.

Твоя мати була простою жінкою, яку лякала думка...

Добре, що не дограли. Ти б виграла.

- Тоні захопився цією жінкою? - Що?

Звідки ця дурна думка?

Скажи мені, чому Хіндлі Хілл ще відкритий?

Він закритий. Там тільки прибиральниця...

Ну-ка, що ти ще задумала?

А симпатичний лакей ще там?

Я відмовляюся відповідати на запитання. Якщо ти не граєш, я йду спати.

Можу посперечатися, у місіс Парадін з цим лакеєм щось було.

З лакеєм? З чого ти це взяла?

Чому такий погляд? Ти теж про це думав?

Але ж якщо він з'ясує...

Що вона і лакей... Точно. Він ревнував.

- Господи, він ревнував до лакея. - Ну-ну.

Не нукай. Ти знаєш, що Тоні тепер часто буває у в'язниці?

Тоні любить Гейл. А якщо й буває?

Якщо він кине Гейл після стількох років...

І таке буває. Вибач, але мушу тобі сказати,

що твоя освіта оплачена багатьма розбитими серцями.

- Він закоханий у неї. - Злізай з колін.

Я його таким не бачила.

Найпристойніші чоловіки найохочіше валяються в багнюці.

Де ти це прочитала? Тоні - порядна людина.

Правда? Праведники люблять занепалих жінок.

Він шукає її дружка і помчав у Камберленд.

- Абсурд. - Я не права?

Відповідай.

Не нападай на мене як на свідка протилежної сторони.

Чоловіки - брудні свині.

Якби я стала дружиною Кіна хоч на годину, він би у мене під каблуком був.

Так вийди заміж хоч за кого-небудь. Нехай він із тобою мучиться.

Сподіваюся... Ні, сподіваюся, її не повісять.

Не люблю ламати красиві речі.

Краще нехай її засудять довічно.

Яка вона?

Чарівна. Чарівна.

Я старий пень, але навіть у мене пульс застукав.

Бідна Гейл.

- Привіт, Тоні. - Привіт, крихітко.

- Ти пізно. - Я ж сказав, не чекай.

Не чекала.

Я піду спати. Бувай, дитинко.

Тоні.

- Так? - Вибач, якщо я...

тебе розлютила. Голова болить.

Тобі нездужає? Я, схоже, теж трохи розклеївся.

Тоні, давай поїдемо.

Ненадовго. Тобі потрібен відпочинок.

Я тебе таким ще не бачила.

- Просто треба виспатися. - Усього на кілька днів.

На річницю. Ти обіцяв.

Люба, є речі важливіші за річницю.

Раніше ти так не думав.

Взагалі-то, мені доведеться поїхати.

Місіс Парадін та її чоловік довго жили у маєтку Хіндлі Голл, Камберленд.

Я думаю пошарити там.

Може, щось і дізнаюся.

І подихаю повітрям.

Чудово. Ти був так зайнятий. Ми...

Лише на день або два.

Тобі там буде нудно.

Розумієш мене?

Так, розумію.

І потім, на півночі сиро.

Так, напевно.

Ось місце для тебе. Тепло, затишно, безпечно.

Треба захистити тебе від брудних справ.

- А зможеш? - Що зможу?

Захистити мене?

А чому ні? Що з тобою?

Чого ти боїшся?

Треба сказати?

Слухай, перестань. Найголовніше - це ми з тобою.

Я не поїду в Камберленд. Відмовлюся від справи. Я здаюся.

- Тоні. - Сіммі знайде іншого.

- Але що ти скажеш? - Яка різниця,

що я скажу?

Справа неважка. З нею впорається будь-який адвокат.

Ти цього хочеш? Ми поїдемо до Швейцарії. Скажімо, завтра.

- Любий. - Так? У чому справа?

Ні в чому. Дякую.

Спасибі тобі, милий.

Я знала, що мій Тоні не змінився.

Як думаєш? Лозанна чи Сент-Моріц?

Ні, любий, ні. Ти поїдеш у Камберленд,

а потім ти будеш виступати в суді.

Ні, я втомився. Ти маєш рацію.

Не так уже й ти втомився. Не так уже й втомився.

І крім тебе, її ніхто не врятує.

Тільки Ентоні Кін.

Ти перебільшуєш мої здібності.

Анітрохи. І потім, у мене є свій інтерес.

Я не зрозумів.

Мені не подобається, коли вішають жінок.

Навіть тих, з ким зустрічається мій чоловік.

У в'язниці.

О, Гейл.

Йдемо спати, любий.

Ні. Не зараз.

- Поїдеш у Камберленд? - Я чекатиму тут.

Тут добре, затишно і безпечно.

На добраніч.

На добраніч.

- Вітальня є? - Так, сер, звісно.

- Може, хочете поглянути? - Так.

Хочете рибу і салат перед сном?

Ні, дякую. Віскі з содовою є?

А як же.

Кімната номер сімнадцять, багаж доставлять.

Дякую.

- Ви детектив? - Ні, а що?

- Я просто запитала. - Чому?

- У вас неприємності? - Ні, не зовсім.

Але ми не хочемо потрапити в газети.

Чули про справу про отруєння?

Це був полковник Парадін, власник Хіндлі Холла.

О, Господи, вогонь згас.

- Так, я чув. - Труба зовсім не тягне.

Там знайшли мертвого пугача.

Про це вбивство всі говорять. Кажуть, місіс Парадін його вбила.

Так краще. Дрова сирі і вітер убік.

- Ви її знали? - Її ніхто не знав.

Вона приїжджала сюди кілька разів, пополювати.

Але вона ні з ким не говорила.

- А вона приїжджала одна? - Тепер порядок.

Так. Вона завжди приїжджала сюди одна.

Тепер полковник мертвий, і будинок можна здати.

Взагалі-то я тому і приїхав.

Так ось у чому справа. Можна запитати?

- Будете завтра дивитися будинок? - Так, мабуть.

Візьмете поні з возом? Усі машини на завтра замовлено.

- Тут усього вісім миль. - Гаразд, давайте до десяти.

Чудово.

Там, за деревами будинок, де жив бідний полковник.

Я багато разів бачив, як гуляв бідний сліпий. З Андре.

- Андре? - Андре ЛаТур, слуга полковника.

Дивний.

- Там зараз хто-небудь живе? - Тільки прибиральниця, місіс Кларк.

Андре, напевно, повернеться в Лондон.

Кажуть, він багато знає про смерть полковника.

Він дуже дивний.

- У якому сенсі? - Ну... Не знаю.

Він сам по собі. Тому що іноземець.

У них сім п'ятниць на тижні.

Гей, Латуре. Цей джентльмен з Лондона хоче оглянути будинок.

- Можливо, я його зніму. - Знімете будинок, містере Кін?

Заходьте, прошу.

Зачекайте, я відкрию віконниці.

- Він повернеться? - Може так, а може ні.

Пройдіть сюди.

Це світлиця. Улюблена кімната полковника.

Чудовий вид, сер.

Він любив, коли вона розповідала...

про зміну сезонів...

- А вона... - Я покажу, сер.

Ось її кімната, сер.

Вибачте, тут безлад, сер, я збирала речі.

Якщо зачекаєте, я відкрию інші кімнати.

ЛаТур.

- Сер? - Я хочу подивитися сад.

- Покажете? - Добре.

Зачекайте, я зараз спущуся.

Не відкривайте кімнати. Латур покаже мені сад.

Добре, сер.

А там що?

Кімната ЛаТура.

ЛаТура? Вона не на половині слуг?

Полковник без нього не міг.

Гаразд, повернемося до цього...

завтра.

- Де Латур? - Не знаю, сер.

- Обіцяв показати сад. - Його покликали.

Гаразд. У готель.

Я прийшов поговорити, сер.

Заходьте.

- Що вам завгодно? - На це не так просто відповісти.

- Як ви мене знайшли? - Я бачив, як ви приїхали.

І тут горіло світло.

- Стежили за готелем? - Так, я приїхав із Хіндлі.

- До мене? - Так, сер.

Я подумав, що треба побачити вас.

Сідайте.

Чому не ввійшли через парадні двері? Чому прийшли так?

Усі сплять. Я не хотів нікого турбувати.

- Могли прийти раніше. - Раніше я не хотів приходити.

- Чому? - Думав, прийдете ви, сер.

- Що ви від мене хочете? - Вибачте, але це ви...

хотіли мене бачити.

- Чому ви так вирішили? - Ви приїжджали в маєток.

Я приїжджав не до вас. Я дивився будинок.

Ви попросили мене показати сад.

Так. Ви погодилися, але потім втекли, як кролик.

Чому?

Не знаю.

Я думав: "Ні, не хочу з ним говорити."

А потім вирішив, що я неправий.

Запам'ятайте, ЛаТур.

Це ви прийшли до мене, я вас не шукав.

У цій справі ви свідок обвинувачення.

Мені ви не потрібні.

І з мого боку необачно...

встановлювати з вами контакт.

- Ми зустрілися випадково. - Але ви хотіли мене бачити.

Це ваші слова, але я працюю,

щоб врятувати життя вашої колишньої господині.

Вибачте. Вона мені не господиня.

Господар - полковник Парадін.

Це ваша справа.

Я ніколи не служив жінці.

У мене не такий характер.

Скажіть, нарешті, навіщо ви хотіли мене бачити.

Скажіть, навіщо ви приїхали з Лондона,

і я скажу, навіщо прийшов сюди.

Отже, це угода, так?

Навіщо мені йти на угоду з вами?

Думайте, що хочете. Повторюю.

Скажіть мені, і я скажу вам.

По-моєму, це чесно.

Сигарету?

- Ні, дякую. - Не курите?

Не курю, сер. Дякую.

Я знаю, навіщо ви приїхали. Вона веліла.

Вона? Місіс Парадін не знає, що я тут. Вона тут ні до чого.

- Значить, я помилився. - Навіщо їй це?

Могли бути причини.

- Розуму не прикладу, які. - Ви не знаєте її так, як я.

Місіс Парадін - моя клієнтка. Я її адвокат. Цього достатньо.

Можливо, що ви стали не на той бік, сер.

- Я так думаю. - Що ви маєте на увазі?

Думаю, ви маєте пояснити.

Вибачте, сер. Ви ж бачили місіс Парадін тільки у в'язниці.

Вірно? Звідки ж вам її знати?

Тому я повинен сказати вам,

що тільки всемогутній Господь...

або сам диявол знає, що в неї на думці.

- Я не бажаю все це слухати. - Я знаю, про що говорю.

Я кажу правду. Я її знаю.

І скажу вам більше.

Я скажу, що місіс Парадін...

порочна наскрізь. З усіх порочних жінок...

вона порочніша за всіх.

Будьте ласкаві, забирайтеся.

Я не бажаю вести бесіду з брудним брехуном.

- Забирайтеся. - Добре, як хочете.

Але дозвольте сказати...

Мені шкода вас, сер.

Допоможи вам Бог.

- Прошу, сер. - До в'язниці Голловей.

- Як ви? - Думала, ви про мене забули.

Мене не було в Лондоні.

Я їздив у Хіндлі Холл.

Це ще навіщо?

Я вважав, що це допоможе мені дізнатися про вас.

Я гуляв на терасі, був у будинку, у вашій кімнаті.

Бачив ЛаТура. Він поводився дивно.

Спочатку втік, потім повернувся. З'явився в мій номер уночі.

- Навіщо він прийшов? - Він хотів поговорити.

Про вас.

Ясно. І що сказав про мене лакей мого чоловіка?

Прошу вас, не треба так поводитися.

Не знаю, про що ви.

ЛаТур ненавидить вас. Ненавидить вас усією душею.

Він сказав, що ви порочні.

Що він мав на увазі?

Він зневажає вас. Чому?

- Він зневажає всіх жінок. - Який мені від цього толк?

Зараз він ненавидить вас.

І присяжні знайдуть причину. Смерть його господаря.

- Невже не ясно? - Ясно, звісно.

Не треба пояснювати очевидне, я не маленька.

Слухайте.

Я хочу врятувати вас. Буду боротися за вас,

але я не можу блукати в темряві.

Я не можу спати, працювати, думати...

Я не розумію.

Гаразд.

Скажіть, Латур ненавидить вас,

тому що ви були невірні чоловікові?

- Досить, містере Кін. - Що було у вас із ЛаТуром?

Я не потерплю образ від свого адвоката.

Вам краще залишити справу.

Ні, я маю врятувати вас. І потім, моя репутація...

Вибачте, що моє життя мені дорожче за це.

Вибачте. Винен.

Якщо ви мене вибачите,

я зроблю все, що зможу.

Я дуже втомилася.

Думаю, що ви теж втомилися.

Тоні вже повернувся?

- Вибач, Джуді. Що? - Підтримую бесіду.

Тоні повернувся з Камберленда?

Хотів повернутися вранці.

Я його не бачила.

Дай мені сигарету, Джуді.

- Коли ти почала курити? - Нещодавно.

Бідний тато зазнав зі мною повний провал.

- Тобто? - Двадцять років він твердить мені:

"Не питай. Нехай кажуть інші.

Цікавість - це вульгарно".

Ти моя подруга, Джуді. Запитуй.

Знаєш, що всі говорять?

Напевно перебільшують, але...

Ти б здивувалася, Джуді, якби він відмовився від справи?

Дивувалася? Я б очманіла.

Він це зробив?

Я не дозволила.

Припустимо, справу візьме хтось інший.

Виграє чи програє. У будь-якому разі роман...

Гейл і Ентоні Кіна закінчиться.

Напевно.

Джуді, якщо чоловік... Якщо чоловік захопився іншою жінкою,

це не робить його злочинцем.

- Для тебе. - Думаю, і для тебе.

Це боляче, але і йому боляче теж.

Він дуже любить мене. Я хочу зберегти любов.

Навіть дозволивши йому піти?

Ні. Просто не змушуючи його страждати через мене.

Зрештою, я ним не володію.

Я просто люблю його.

- Привіт. Місіс Кін вдома? - Я тут, Тоні.

Привіт, дитинко.

Ти якраз до чаю.

Налий мені чашку.

- Як поїздка? - Цікавого мало.

- Нова зачіска? - Ні.

Ти бачив її вже сто разів.

- Мені краще помовчати? - Що?

Нічого. Ти, напевно, втомився.

Ні, просто розповідати нічого.

Великий будинок. Більший, ніж здається на перший погляд.

Ох, Тоні.

Що саме...

ти хочеш дізнатися?

Нічого. Тобто я...

Будемо обідати, чи ти хочеш поспати?

Напевно, ти ненавидиш її.

Не будемо про це. Я щиро сподіваюся... Сподіваюся...

Сподіваєшся, що я кину справу.

Я не звинувачую тебе, дитинко. Справа зовсім не в цьому.

Я жила для тебе, Тоні. Всі ці роки.

Думаєш, я можу бажати тобі зла?

Ні. Сподіваюся, ні.

Не заперечую, іноді я бажала їй найгіршого.

Нелегко визнати, що я...

втрачаю тебе.

У нас був гарний шлюб. Справді, хороший.

Таке буває рідко.

Так, я не хочу прокидатися одна ніч за ніччю.

Я намагалася молитися...

Але я дійшла висновку, Тоні.

Нехай вона живе.

Я хочу, щоб вона жила.

Нехай вона буде вільна. Вільна вбити, знайти нового чоловіка...

або що там прийде в її гарненьку голівку.

Не розумію. Тобі не все одно, що з нею буде.

Звісно, не все одно.

Ніякого благородства. Я її ненавиджу.

Але я хочу, щоб все це закінчилося і ти перестав бути...

наполовину адвокатом, наполовину закоханим.

Яка нісенітниця. Нісенітниця.

Гаразд, нещасним закоханим.

І наполовину чоловіком. Адже ти не порвав зі мною.

Ти міг би не приходити сьогодні додому.

Я бачу, ти страждаєш.

А я люблю тебе і не хочу, щоб ти страждав.

- Я знаю, що ти відчуваєш. - Так.

І розраховую на це.

Якщо вона залишиться жити, боротьба буде рівною.

А якщо вона помре,

я втрачу тебе назавжди.

Я знаю, ти будеш думатимеш про неї.

Будеш думати про своє велике кохання.

Можна я скажу тобі, Тоні?

Ти не любиш її.

Ні. Я не найрозумніша найрозумніша жінка у світі.

Я багато чого не знаю.

Але дещо я знаю дуже добре.

Я знаю тебе.

- Люба... - Не кажи нічого.

Нехай це буде найкраща справа в твоїй кар'єрі.

Я хочу, щоб ти виграв.

Хочу, щоб ти її врятував.

Ось.

Виголосила промову.

І яку промову.

Недарма я заміжня за адвокатом.

Піду переодягатися.

- Ти прийдеш? - Так, за хвилину.

Готові, місіс Парадін?

Тиша. Усі присутні...

у цьому суді Його величності...

підлягають юрисдикції верховного кримінального суду...

і будуть підкорятися його рішенням. Отже, прошу встати.

- Чекайте. - Боже, бережи короля.

Ввести підсудну.

Маддалена Анна Парадін,

ви звинувачуєтеся у вбивстві Річарда Патріка Парадіна,

що мав місце шостого травня. Визнаєте себе винною?

Невинна.

Гейле, не зрозумію, навіщо тобі сидіти вдома?

Тоні тебе не побачить. Ми будемо на галереї. Просто два обличчя.

Увечері шостого травня - точний час ми зуміємо встановити пізніше -

хтось дав полковнику Річарду Патріку Парадіну смертельну дозу отрути.

О пів на десяту він покликав на допомогу...

і через кілька хвилин помер,

не дочекавшись приходу свого вірного слуги...

Андре ЛаТура.

Встановлено, що ввечері шостого травня сталася сварка...

між полковником Парадіном,

місіс Парадін і Андре ЛаТуром.

Полковник у сильному хвилюванні залишився один у себе в спальні.

Дворецький приніс йому обід.

Це було смажене курча, смажена картопля...

і цвітна капуста.

Пізніше він попросив поставити біля його ліжка склянку бургундського,

щоб він легко міг його знайти.

Стакан бургундського, пані та панове.

Почав Фаррел непогано.

Треба знати характер полковника.

Він був істинним прикладом героя.

Життя його було простим, скромним і гідним.

Він немов прийшов до нас з епохи королеви Єлизавети.

Відважний, неймовірно діяльний.

І ця людина, людина кипучої енергії...

був приречений тягнути життя сліпого інваліда.

Панове присяжні, ми повинні пожаліти цю жінку,

прикуту до розбитого колоса, якого палила жорстока образа.

Ми повинні пробачити їй випадкові спалахи роздратування.

Але дивно, що зовні ця жінка являє собою зразок спокою.

Бог знає, які пристрасті вирують у її душі.

Звичайній жінці такої напруги не винести.

Але перед нами знаходиться жінка...

неординарна. Вона терпляча.

Вона вміла чекати. Так, цю жінку...

звичайною не назвеш.

Лікін, ви принесли обід полковнику Парадіну в його спальню.

Після цього він попросив склянку бургундського.

- Правильно? - Так, сер.

Це підходяще питво на сон грядущий? Ваша думка?

Ні, сер. Але полковник...

Просто відповідайте на запитання.

Скажіть, раніше полковник просив бургундське перед сном?

- Ні, сер, наскільки я пам'ятаю. - Він часто пив бургундське?

Зазвичай він його не пив, сер,

- але іноді... - Досить.

Шукає мотив самогубства.

Хвилинку, Лікіне.

Ви... Ви сказали суду, що зазвичай полковник Парадін не пив бургундського.

Він не любив бургундське?

Ні, мілорд. Навпаки.

- Але рідко наважувався випити. - Так, мілорд, вірно.

- Хорфілд розбив мотив. - Не розумію.

Показав, що склянка бургундського - цілком звичайна справа.

Я хотів прояснити цей пункт, містере Кін.

Що ж, дякую, мілорде. Вельми зобов'язаний вашій честі.

Питань немає. Викликається Андре ЛаТур.

Андре ЛаТур.

Підніміть праву руку і скажіть присягу.

"Клянуся всемогутнім Господом...

що у своїх свідченнях буду говорити правду, тільки правду...

і нічого, крім правди".

- Ваше ім'я? - Андре Етьєн Латур.

- Вік? - Тридцять.

Ви народилися в Монреалі, в Канаді, і служили разом із полковником?

Так, сер. Я був його слугою до війни,

а потім мав честь служити під його началом.

Вас нагороджено медаллю за відвагу під час війни.

Так, сер.

Перед смертю полковника...

ви обіймали посаду його лакея і довіреної особи.

- Так. - Розкажіть трохи докладніше.

Ви були прив'язані до полковника, вірно?

Він був найкращим з усіх, кого я знав.

Добре. Близько восьмої години ви почули дзвінок.

Ви піднялися до полковника.

Там перебували полковник і місіс Парадін.

Що було далі?

Він подивився на мене, як дивиться сліпий, і почав лаятися.

Нам потрібні точні слова.

Він сказав: "Значить, ти вирішив піти від мене?

Зараз, коли потрібен мені."

Я запитав, хто йому сказав.

Він відповів:

"Вона."

- Що ще він сказав? - Він був сердитий.

Були міцні вирази.

- Ви хотіли піти від нього? - Ні, сер.

Чому ж тоді місіс Парадін...

сказала чоловікові, що ви хочете піти?

Хотіла мене позбутися.

Учора ви сказали, що пізніше, піднімаючись до полковника,

ви бачили місіс Парадін у холі поруч зі спальнею.

- Підтверджуєте? - Так, сер.

Де план?

Ось у мене план будинку.

Верхній поверх.

Місіс Парадін могла пройти зі спальні полковника прямо у свою?

- Так, сер. - Дякую.

Поки що це все.

ЛаТур бреше про сварку. Він щось приховує.

Вам що-небудь говорить ім'я Маргарет Веллс?

- Так, сер. - Що саме говорить?

Я освіжу вашу пам'ять.

Нагадую, що кілька років тому ви були заручені...

з Маргарет Веллс зі штату Квебек.

У день весілля вона втекла з чоловіком...

- на ім'я Річард Трумен. - Досить. Це в минулому.

Можливо, це важливе питання, містер Кін, але суть його не зрозуміла.

Мілорд, свідок, судячи з його свідченнями та поведінкою, відчуває...

патологічну ненависть не тільки до моєї клієнтки, а й до всіх жінок.

Може, я дурень, але в цьому випадку, по-моєму, все якраз навпаки.

Судячи зі свідчень свідка, я, скоріше,

назвав би патологічною поведінку леді, а не свідка.

Тиша.

Наступне запитання.

Добре, мілорде, але ви не дали мені розкрити причину...

його ворожості до моєї клієнтки.

Ви знаєте, що полковник заповів вам суму в 3500 фунтів стерлінгів?

Це дуже просте питання.

Полковник говорив, що залишить мені якусь суму.

Але про заповіт я не знав.

Він казав, що залишить вам гроші, але ви сумнівалися.

- Ні, не сумнівався. - Ви йому вірили.

Так, сер.

Отже, ви знали і вірили, що отримаєте гроші після його смерті.

- Відповідайте на запитання. - Я не чув запитання.

Вас запитують: "Ви знали, що після смерті Парадіна...

отримаєте 3500 фунтів?"

Ми з ним цього не обговорювали.

Так, знав.

Але згадали про це насилу, ЛаТур?

Тепер подумайте, перш ніж відповісти.

Пам'ятайте, що ви під присягою.

Коли ви були в Лондоні, полковник Парадін ніколи...

не говорив вам, що він хоче померти?

- Хоче померти, сер? - Що він хоче померти.

Андре Латур, ви заперечуєте, що чули, як полковник Парадін...

неодноразово повторював,

що він втомився від життя і хотів би померти?

Він багато чого говорив, коли злився.

Я звик і не звертав уваги.

Не звертали уваги. Ви не звертали уваги.

Добре. Розкажіть суду, що сталося шостого травня...

близько восьмої години вечора.

Тобто, я повинен повторити свої свідчення?

Ні, ЛаТур, я не прошу повторити свідчення.

Але хіба, стоячи перед присяжними, ви не поклялися всемогутнім Господом...

говорити правду,

тільки правду і нічого, крім правди?

Чудово. Я стверджую, що ваші свідчення були брехнею.

Ви намагалися приховати від нас істину.

Але в суді є людина,

який знає, що сталося. Пам'ятайте про це.

Містере Кін, ваше запитання.

Ви продовжуєте стверджувати, що місіс Парадін збрехала полковнику...

про ваш відхід і тим самим спричинила сварку?

- Так, сер, вірно. - Її слова проти ваших.

Так, сер, так все і було.

Ви хочете, щоб суд і присяжні повірили,

що після довгих років вірної служби ви опинилися...

в такому положенні?

Що полковник ні на гріш не вірив вашому чесному слову?

Я стверджую, ЛаТур, що ви нахабно брешете.

- Ви не згодні? - Якщо вона каже інакше...

Що ви хотіли сказати?

Відповідайте на запитання.

Я говорив правду.

Тоді давайте повернемося до того вечора ще раз, ЛаТур.

На той випадок, якщо ви забули деталі.

Де ви були, коли дворецький...

- приніс полковнику обід? - У себе.

Він говорив вам про склянку бургундського?

- Так. - Це була звичайна справа?

- Можливо. - Точніше. Звичайне чи ні?

- Звичайне. - І відразу після цього...

- ви знову піднялися нагору. - Так.

- Навіщо? - Без жодної причини, сер.

Інакше кажучи, полковник сердився і стверджував...

що ви хочете піти.

І ви піднялися до нього без жодної причини?

Мені було ніяково залишати його таким.

Що? Присяжним не чути.

Я хотів порозумітися.

Добре. Ви постукали у двері й увійшли.

Я постукав. Але не входив.

Гаразд, постукали. Що далі?

- Полковник велів мені піти. - Велів вам піти?

Не запитавши, хто стукає?

Ні, ні. Він запитав, я відповів. І він велів мені піти.

Будьте точнішими, ЛаТур.

Скажіть, яким тоном говорив полковник?

Він наказав вам піти, забиратися геть?

Мілорде, ЛаТур абсолютно ясно сказав,

що полковник велів йому піти, а не забиратися.

Піти, забиратися... Яка різниця?

Мій вчений колега добре розуміє різницю в значеннях слів,

і я теж віддаю перевагу точності.

Це не важливо. Нехай буде "велів піти".

Містере Кін, я вважаю, що вам слід бути більш уважним.

Якщо ваша честь не проти, я продовжу.

ЛаТур, ви допомагали полковнику перед сном, вірно?

Не так просто укласти сліпого в ліжко.

Усе має бути під рукою?

Зубна щітка, піжама, гаряча вода?

- Так, сер. - Але ви не увійшли в кімнату.

Навіть не перевірили, що Лікін поставив склянку бургундського...

в тому місці, де полковник його знайде.

Я про бургундське не думав.

Добре. Ви думали, як помиритися з полковником.

Були дуже засмучені. Я правильно зрозумів?

Так, вірно.

Потім ви когось побачили в холі.

- Місіс Парадін. - Що вона робила?

Йшла у свою спальню.

Кімната місіс Парадін знаходиться навпроти кімнати...

- полковника, вірно? - Так.

Побачивши місіс Парадін...

у холі, ви зрозуміли, звідки вона вийшла?

Ні, сер.

Вона могла вийти зі своєї кімнати і повернути назад.

- Можливо. - Але...

з кімнати полковника вона не могла вийти,

не пройшовши повз вас.

Правильно?

Так, сер.

Місіс Парадін пішла до себе і зачинила двері.

- Що потім? - Нічого.

Я почекав хвилину...

- або дві... - Навіщо ви чекали...

цю хвилину чи дві?

Просто так. Я просто...

не знав, що робити. І потім вирішив піднятися.

Скажіть, ЛаТур.

Ви бачили, як помирають від отрути?

Ні, сер.

Навіть тварини?

Ні, сер.

Хіба не ви приспали пса в Хіндлі два роки тому?

Так. Вибачте, я забув.

Так, ми помітили.

- Пса отруїли отрутою, вірно? - Так.

Старий мисливський пес. Він хворів...

І ми його приспали.

Тобто, ви приспали.

- Так. - Яку отруту йому дали?

- Не знаю. - Не знаєте?

- Він у вас був? - Ветеринар дав нам дозу.

Не кажіть "нам".

- Її дали вам. - Так, сер.

Доза була великою?

Ні, сер. Маленькою.

Але діяла отрута швидко.

Так, швидко.

Я зрозумів вашу гру.

Думаєте, я отруїв полковника? Неправда.

Прошу свідка взяти себе в руки.

Це неправда. Неправда.

Я знову прошу свідка...

взяти себе в руки і просто відповідати на запитання.

Він не підсудний. Йому зовсім не потрібно...

доводити свою невинність і вживати заходів,

яких від нього ніхто не вимагає.

І мені здається, містере Кін, що нам час оголосити перерву.

Продовжимо о п'ятій хвилині третьої.

Клянуся всемогутнім Господом,

що буду вести суд...

відповідно...

із законами правосуддя.

Я не допущу тиску на присяжних...

і не буду ставити їм жодних запитань про цей процес,

крім питання про те, чи згодні вони винести вердикт...

у будівлі суду. Перерва.

Тоні.

Кін. Кін... Кін.

- Тоні його розколов. - Кошмар.

Дорога, це його робота.

- Уранці все пройшло непогано. - Ось як?

- Звичайно, ви ж бачили. - Я не адвокат.

Ви розумна жінка. Ви зрозуміли, що я його спіймав?

Ви зі мною не радилися.

- Що ви маєте на увазі? - Я не згодна з тим, що ви зробили.

Я не хотіла, щоб ви говорили, ніби Андре допоміг чоловікові вбити себе.

Навіть цього не хотіла. Ви хочете виставити його вбивцею.

Я ніколи не пробачу вам того, що ви зробили.

Не вибачите?

Я вже змучився,

намагаючись врятувати ваше життя.

Я не просила мучитися.

Пробачити мене...

Пробачити мене...

Який я дурень, що закохався у вас.

Ви чули?

Якщо це правда, то навіщо ви обдурили мене?

Слухайте.

Справа зводиться до наступного. Одне з трьох.

Або ваш чоловік отруївся сам,

або його отруїв ЛаТур, або ви.

Як завгодно. Але я забороняю робити з Андре вбивцю.

- Ви його любите? - Яке вам діло?

Ви адвокат, а не коханець.

Так. Нещодавно мені сказали...

приблизно те саме.

Я хочу знати, чи маєте ви намір продовжувати справу.

Так, звичайно. Я планую відвести всіх свідків.

І побудувати промову на основі ваших свідчень.

Я вам довіряю. Я відчуваю.

- Можете мені вірити. - Ви врятуєте мене.

Але не за його рахунок. Ви добре зрозуміли?

А якщо це єдиний шлях?

Його не повинні звинуватити.

Інакше я зненавиджу вас, як нікого раніше.

Я продовжу те, що почав. Буду діяти, як вважаю за потрібне.

Я не закінчив із ЛаТуром.

Потім я викличу вас.

Говоріть, що хочете. Я запитую, ви відповідаєте.

Отже, ЛаТур,

ви пам'ятаєте свої свідчення?

Під час сварки полковник вживав міцні вирази.

- Так. - Він звільнив вас?

Я не знав, що думати. Я не збирався йти...

Так, так, це ми чули.

- Він вас звільнив чи ні? - Так, сер. Напевно.

Ви розуміли, що місіс Парадін - господиня Хіндлі Холу?

Так, сер.

Давайте уточнимо ще раз.

Ви вважали, що вас звільнили, але продовжували працювати у жінки,

яка нібито збрехала про вас господареві.

Відповідайте, ЛаТур.

Я хотів подбати про майно.

- Йти мені було нікуди... - Так, так...

Треба думати, ЛаТур, що після сварки шостого травня...

ви більше не бачили полковника живим?

- Так, сер. - Але бачили його мертвим.

Так, сер.

- Коли? - Коли пішов доктор Янг,

- мені веліли прибрати в кімнаті. - Хто дав такий наказ?

Вона.

Хто така "вона"?

Місіс Парадін.

Коли ви прибирали в кімнаті,

ви помітили склянку?

- Так. - Там залишалося бургундське?

Кілька крапель на самому дні.

О, значить, там залишалося кілька крапель?

Так.

Але ж доктор Янг оглянув цю склянку,

коли виявив, що полковник Парадін мертвий,

і стакан був чистий. Він був вимитий і витертий.

Ви кажете, що на дні склянки залишалося кілька крапель?

Так, сер, я це стверджую.

Коли ви вимили і витерли склянку?

Я не мив його і не витирав.

Я його не чіпав. Залишив на місці.

Місіс Парадін веліла вам прибрати в кімнаті.

- Так, сер. - І коли ви прийшли,

- склянку ще не було вимито. - Так, сер.

Отже, місіс Парадін не могла вимити склянку.

Це вже виходить за рамки.

Я протестую проти навідних запитань.

Так, я помітив, що адвокат схильний...

тлумачити події, але не наважувався втручатися,

знаючи, що він не любить, коли його переривають.

ЛаТур, ви знаєте про покарання за лжесвідчення?

- Відповідайте. - Я говорив правду.

Я стверджую, що в полковника була причина обурюватися того вечора.

Причина ця не має нічого спільного з тим, що ви розповіли суду.

Коли вперше місіс Парадін поскаржилася чоловікові на ваше...

- негідну поведінку? - Це неправда.

Хіба вона не прийшла до чоловіка з проханням...

відмовити вам у місці?

Я не бажаю слухати цю брудну брехню.

Хіба не це було причиною жахливої сцени,

яка розігралася того вечора, коли Парадін помер?

Ні, це не так.

Полковник знав, так? Вона йому розповіла. Так чи ні?

- Відповідайте. - Я не відповім.

Тому що ви зловживали його довірою?

Ні. Вона збрехала, і я її ненавиджу.

- Вона сказала про вас чоловікові. - Ні, він дізнався...

Тобто, він чув, як ви говорили з його дружиною?

- Так. - Я закінчив допит.

Я не хотів говорити.

Не хотів чорнити його ім'я.

Але ви змовилися.

Ви і вона.

Обидва.

Тепер я скажу.

Я закінчив допит.

Тоні.

Це вона все зруйнувала.

Я завжди ненавидів її,

але, на жаль, я не міг...

Хіба присяжні повинні все це вислуховувати?

- Містер Кін. - Його змусили сказати правду,

а він хоче очорнити мою клієнтку.

Містере Кін, при всій моїй повагу до вас, я повинен зауважити,

що ви вже не вперше нагнітаєте у суді нездорову атмосферу.

- Я не звинувачую свідка. - За всієї поваги до суду,

я вимагаю, щоб його свідчення...

розглядалися головним прокурором...

на предмет звинувачення у лжесвідченні, яке,

безсумнівно, мало місце.

А потім до нього додасться обвинувачення...

- у вбивстві. - Містере Кін,

схоже, ви прагнете взяти на себе функції судді.

Прошу, сер Джозеф.

ЛаТур, говорячи про те, що чув полковник Парадін,

ви, очевидно, мали на увазі свій зв'язок із місіс Парадін?

Так.

Тепер ви знаєте.

Я не зможу з цим жити.

Я прошу вас відповісти ще на кілька запитань.

Ви збрехали через любов до цієї жінки?

Так, збрехав.

Я не хотів, щоб всі дізналися про неї.

Вона була дружиною господаря.

Тобто, ви оберігали її?

Не знаю, як сказати.

Я намагався, але...

Це все.

Мілорд, для обвинувачення все ясно.

Панове присяжні,

жінка, яка перед вами, - іноземка.

Одна, без друзів, у чужій країні.

Але ця країна завжди мала право пишатися своїм правосуддям.

Я хотів викликати сюди безліч різних свідків захисту,

розповісти про її характер,

про самопожертву.

Про жертву, яку принесла прекрасна,

молода і чарівна жінка, щоб освітити темряву,

в яку був занурений цей нещасний сліпий.

Але вислухавши всіх свідків обвинувачення,

ми вирішили не викликати інших свідків, панове присяжні,

крім підсудної.

Йому не можна так нервувати.

Вислухавши її, присяжні переконаються в її невинуватості.

Прошу підсудну зайняти місце.

Я абсолютно впевнений, що вона піде звідси...

незаплямованою обвинуваченням,

яке не тільки несправедливо,

але й повністю суперечить її характеру.

Я викликаю Маддалену Парадін.

Підніміть праву руку і скажіть присягу.

Клянуся всемогутнім Господом, що буду говорити правду,

тільки правду і нічого, крім правди.

Якщо хочете, можете давати свідчення сидячи.

Ні, дякую, мілорде.

- Ваше ім'я? - Маддалена Анна Парадін.

- Вдова Річарда Парадіна? - Так.

За яких обставин ви вийшли заміж?

Я була бідна. Моє життя було неприємним...

і непривабливою.

- Але веселою. - Дуже розумний хід.

Тоні обеззброїв обвинувачення.

Вас не лякала думка провести все життя зі сліпим?

- Це була чудова можливість. - Можливість?

Так, я хотіла стати його очима.

Важко було доглядати за сліпим?

Піклуватися про нього?

- Ні. - Він не сердився на вас?

Іноді. Але я розуміла.

Жахливо раптово залишитися сліпим. Я завжди прощала його.

У день смерті вашого чоловіка...

у вашому будинку в Лондоні сталася сварка?

Так.

Прошу вас, розкажіть присяжним про причину сварки.

Я говорила з чоловіком про його лакея Латура.

Я просила підшукати йому інше місце.

Чому?

Відповідайте на запитання.

Я не хотіла, щоб Латур залишався в будинку.

Чому ви не хотіли, щоб він залишився?

Хотіла, щоб його не було.

- Чому? - Мені не подобалися його манери.

Які саме манери вам не подобалися?

Іноді він був фамільярний.

Поясніть, що ви маєте на увазі.

Він допускав вольності.

Він хотів спокусити вас?

Прошу вас відповісти.

Він хотів спокусити вас?

Так.

І ви поскаржилися чоловікові?

Так.

Отже, місіс Парадін,

ви чули версію Латура про сварку у кімнаті вашого чоловіка шостого травня.

Що насправді тоді сталося?

Чоловік викликав його, сказав:

- "Ти образив мою дружину". - І що відповів ЛаТур?

Він зізнався і сказав,

що якщо мій чоловік пробачить його, це більше не повториться.

Отже, версія ЛаТура - це просто брехня?

Мілорде, я протестую. Колега знову підказує...

- свідку. - Я лише поставив запитання.

Форма була сумнівною.

Мені не хочеться переривати вас знову. Вам це зрозуміло?

Ваша честь завжди висловлює свою думку ясно.

Тоді дотримуйтесь моїх вказівок...

і не змушуйте мене повторювати.

Я завжди дотримуюся вказівок судді,

навіть коли я з ним не згоден.

Не треба зі мною сперечатися, містере Кін.

Будьте ласкаві, продовжуйте допит.

Місіс Парадін,

після смерті чоловіка ви посилали ЛаТура прибрати кімнату?

Хто-небудь чув, як ви це зробили?

Доктор Янг.

Доктор Янг був з вами і тоді, коли Латур вийшов?

Так.

Доктор Янг показав, що, прийшовши в кімнату вашого чоловіка,

він знайшов склянку вимитою і витертою.

Я це чула.

Отже, ви можете стверджувати, що склянку міг вимити тільки Латур?

- Мілорд... - Гаразд, гаразд.

Міг хто-небудь ще вимити склянку?

Я розумію, чого ви добиваєтеся.

Ви хочете, щоб усі думали,

ніби Латур убив мого чоловіка.

Тиша.

Я питаю, чи міг хто-небудь ще вимити склянку.

Так.

Що означає "так"?

Я могла.

Попереджаю, ви зробили дуже серйозне зізнання.

Зобов'яжіть пояснити присяжним.

Мілорде, за всієї поваги...

Я прошу дати мені час обміркувати цей поворот подій.

Ця заява - для мене новина.

Містере Кін, уже пізно, засідання затягнулося.

Ви не проти, якщо ми зробимо перерву?

Буду вам дуже зобов'язаний.

Оголошую перерву до пів на одинадцяту.

- Залишишся на обід, Джуді? - Ні, не можу, я обіцяла батькові.

Бувай, люба.

- Привіт, Тоні. - Привіт.

Сумуєш? Що сталося?

Нічого.

Я була там.

- І Гейл? - Так.

- Твоя ідея? - Так.

І ти, звісно, робила свої звичайні зауваження по ходу справи.

- Так. - Можливо, це буде корисно.

Якраз те, що мені потрібно.

- Якщо вона вимила склянку... - Ні.

- Присяжні з цим не погодяться. - Вона прикриває цю свиню.

Якщо вона вимила склянку, значить, вона знала, що він...

убив полковника. Я можу змусити її це сказати.

Тоні, ти не розсердишся, якщо я поставлю ще запитання?

Яка різниця? Задавай.

Ти весь час повертався до сварки.

І вона зізналася.

Якщо хочеш знати... Якщо твій батько хоче знати...

Я хотів знайти мотив.

Мотив ЛаТура. Він був закоханий.

І хотів позбутися чоловіка.

А який мотив у тебе?

Тобто?

Ну... Ми обидва знаємо... і Гейл знає, чому ти...

вважаєш ЛаТура вбивцею.

Інакше тобі з цим просто не впоратися.

Ти немов на допиті як свідок обвинувачення.

Тоні, це правда. Я повинна це сказати.

Ти повинен врятувати її заради Гейл.

Якщо ти підеш, я спробую.

Якщо пустиш справу на самоплив, можу сказати,

що місіс Парадін і твоїй кар'єрі прийде кінець.

І думаючи про Гейл, я не впевнена, що це погано.

Поки що.

Мілорде, я закінчив.

- Забавно. - Що?

Я потім тобі скажу.

Місіс Парадін, як по-вашому, ЛаТур привабливий?

Звісно, ні. Він слуга. Як можна так про нього говорити?

Треба думати, ЛаТур чіплявся до вас не один раз.

Так.

Чому ви чекали до того самого вечора?

- Мені було соромно. - Чого ви соромилися?

- Ви не винні. - Звісно, ні.

Тоді чому?

Вас утримувала скромність? Спогади про минуле?

Мілорде, я рішуче протестую...

проти натяків на минуле свідка.

Мілорде, це не натяк.

Я лише повторив слова леді про її...

як там сказано... непривабливе минуле.

Їй не було потреби розігрувати перед чоловіком скромницю.

Містере Кін, не переривайте обвинувача.

Я сам перерву, якщо знадобиться.

Продовжуйте.

Я прошу відповісти, місіс Парадін.

Ви не казали чоловікові раніше, тому що були закохані в ЛаТура?

Закохана в ЛаТура?

І тому попросила мого чоловіка звільнити його?

- Так ви вважаєте? - Але тоді виходить,

що ви звинуватили людину, який обожнював свого господаря,

у зраді.

Неправда.

Отже, місіс Парадін,

коли ви зрозуміли, що ЛаТура не цікавлять жінки,

ви вирішили помститися за байдужість?

Ні.

Ви були закохані в нього, коли жили в Хіндлі Холл?

Ні.

Ви шалено закохалися в нього тоді, коли жили в Лондоні?

Це теж неправда.

Щось не так, сер Джозеф?

Мілорде, я прошу розглянути те, що має відношення до справи.

Мені повідомили, що свідок Латур наклав на себе руки.

Андре.

- Ось так. - О, Тоні.

Мілорде, я згоден,

це має відношення до справи. Ясно, чому він наклав на себе руки.

- Це... - Не думаю.

Свідок сказав, що не зможе жити, пам'ятаючи про те, що він зрадив господаря.

Я прошу шановних юристів узяти себе в руки і згадати,

де вони перебувають. Присяжні не повинні...

брати це до уваги. Це не свідчення.

Містере Кін, вам потрібна перерва, щоб уточнити свою позицію?

Ні, мілорд,

за здоровим глуздом,

я перепрошую. Проте...

пізніше я висловлю свої міркування.

Так, так... Сер Джозеф, скажіть,

обвинувачення має намір просити перерву?

Ні, мілорд.

Я лише шкодую, що суд набув відтінку сенсаційності.

Продовжуйте, сер Джозеф.

Місіс Парадін,

вчора ви зізналися,

що ретельно вимили склянку, де була отрута, що вбила вашого чоловіка.

Чому ви вимили склянку?

Відповідайте. Чому ви це зробили?

Ви маєте відповісти.

Вибачте, я не чула.

Будьте ласкаві, повторіть запитання ще раз.

Яка тепер різниця?

Андре мертвий.

Мій коханий мертвий.

Я думала про це день і ніч.

Але не знала способу.

Я хотіла, щоб ми були вільні.

Хотіла, щоб ми з Андре...

поїхали і завжди жили разом.

Але Андре не допоміг мені.

Честь понад усе...

Я повинен попередити, що це дуже серйозна заява.

Андре знав, що я його вбила.

Андре знав.

Я не говорила, але він знав.

Думаю, обвинуваченню немає потреби продовжувати допит, мілорд.

У вас є питання до свідка, містере Кін?

- Місіс Парадін... - Мені нічого вам сказати.

Я любила Андре ЛаТура,

а ви вбили його.

Моє життя скінчилося.

Це ви в усьому винні.

Мені залишилося тільки ненавидіти і зневажати вас.

Мілорде,

панове присяжні.

Я зробив усе, що міг.

Це справа,

яке вже...

коштувало життя...

життя ЛаТуру,

тяжко тисне на вас...

і на мене.

Я більше, ніж будь-коли, усвідомлюю свої недоліки.

Все, що я зробив,

обернулося проти моєї клієнтки.

Але, панове присяжні,

нехай вас не бентежить моя...

моя некомпетентність...

при винесенні вироку.

Це дві різні речі.

Абсолютно...

різні речі.

Багато що в цьому процесі залишається незрозумілим.

Багато чого...

неясно.

Мілорде, я не можу продовжувати.

Я прошу вас...

дозволити моєму другові...

містеру Калленсу завершити справу.

У дивно. Ти ніколи не думала,

як волоський горіх схожий на мозок людини.

Я хочу сказати... Якби ти не заборонив...

мені приходити на сьогоднішній процес...

Мене б дратував твій кашель. Мені треба було зосередитися...

на промови містера Кіна. Зрозуміло?

Звичайно.

Я буду молитися, щоб її виправдали.

Вічно я мушу слухати про цю дурну жалість...

до будь-якого мерзотника...

Мені шкода її.

Грішна жінка потребує жалю.

Зрозумій, будь-який злочин має бути покараний.

- Це необхідно. - Життя мало нас карає, Томмі?

Навіщо мучити один одного?

Не можна бути жорстокими. Я в цьому абсолютно впевнена.

Збила склянку.

Так, вірно.

Дай сюди.

Сьогодні ти говориш навіть більше дурниць, ніж зазвичай.

Цей процес тебе нервує.

- Іди краще спати. - Так, я піду, Томмі.

Вибач. Але ця бідолаха...

Хіба нічого не можна зробити?

Як можна пропонувати таке судді Її величності, дурна жінко?

Вирок виносять присяжні.

Я дурна, Томмі, але я люблю тебе. Завжди любила.

І ти прекрасно знаєш, як важко любити людину, яка...

Томмі, в молодості ти був добрим.

- Ти не сидів на цій лаві... - Поки я сиджу на цій лаві,

дорога Софі, я буду виконувати свій обов'язок.

І я виконав його сьогодні.

Цю Парадін повісять через три тижні.

Наступного разу ти зробиш кращий вибір, Сіммі.

Мені час іти. Я у вас засидівся.

Ти бажаний гість.

Але тільки ти повинен зателефонувати Гейл. Вона хвилюється.

- Дуже. - Хвилюється, чи прийду я додому.

Їй більше не доведеться виконувати нудні обов'язки моєї дружини.

Послухай, малюк. Ти далеко не такий розумний, як думаєш.

Не впадай у відчай. Я не виношу відчаю в будь-якому вигляді.

А що мені робити? Сподіватися на вищі інстанції?

Ні, думаю, ні.

Але розмови про те, щоб залишити практику - це дурниця.

Я добре знаю Гейл і розумію, що вона хоче...

Тату.

Де вона?

Привіт, Тоні.

Привіт.

Будемо снідати?

Але Гейл... Дякую,

але я вже йду.

Тоні, не треба так мене хвилювати.

Весь цей час я чекала.

Я не знала, що ти тут, у Сіммі.

Я пишалася тобою.

Так, правда.

Дорогий, тобі буде важко.

Над тобою будуть сміятися, хихикати.

І думаю, що газети тебе не пощадять.

Найгірше я вчинив з тобою.

Тоні, головний момент настав не тоді,

коли ти зрозумів, хто вона.

І не тоді, коли ти знайшов у собі сміливість...

і визнав перед усіма свої помилки.

Найважливіший момент...

Поглянь на мене.

Найважливіший момент - зараз.

Мій чоловік - найбільш чудова людина.

Можеш плюнути на кар'єру і стати... Та хоч ловцем перлів.

А це непогана думка.

Дорогий,

ти ще не зрозумів? Я хочу, щоб ти швидше повернувся до своєї роботи.

У тебе буде складна справа.

Дуже складне.

І тоді ти покажеш, на що здатен.

Потім ти будеш вигравати будь-які справи.

Люба, ти знову...

надзвичайно мило фантазуєш.

До речі, любий, тобі треба поголитися.