Original subtitles

Хелейно.

Хелейно.

Хелейно.

Вибач, що потурбувала твій сон.

Ти маєш новини від моєї матері?

Ні.

І не сподіваюся мати їх до...

Еймонд просив тебе приєднатися до нього у війні?

Лорд Корліс припускав, що так.

Коли я була дівчинкою, я хотіла літати.

Але тепер, коли...

Коли я з Полум'ялою Мрією...

Це...

А потім... цього занадто багато.

Думаю, наш батько відчував те саме.

Він відмовився від сили драконів і обрав спокійніше життя.

Він не хотів змінюватися.

Ти гадаєш, дракони змінюють нас якимось чином?

Тепер у вас багато драконів.

Ви самі хіба не змінилися?

Ні.

Я не хочу змінюватися.

Я лише хотіла покласти край нашому розбрату й відновити належний порядок.

Хелейно.

Сестро.

Я вірю, що ти можеш бути Сновидицею.

Що ти...

...бачиш речі.

Іноді я бачу видіння.

Деякі чіткіші за інші.

Яке було твоє останнє видіння?

Сіра кобила.

А Деймон? Ти бачила його?

Тоді Зимові Вовки?

Чи Падіння Опадаючої Зорі?

Ормунд Гайтавер буде підкорений?

Не знаю.

Ти не знаєш чи не хочеш казати?

Ти можеш відмовитися казати своїй сестрі, але як королева я можу змусити тебе.

А тепер скажи мені, що ти знаєш.

Скажи мені, що помилки не було.

Що я восторжествую, як того напевно хочуть боги.

Скажи мені.

Мамо.

Я казала тобі, що прийду, якщо зможу.

Вас хіба не взяли в полон?

Твою сестру взяли.

Але мені вдалося сховатися й утекти.

Ти вчинив так розумно, що залишився тут, сховався.

Я думав, що всі мене покинули.

Як я могла покинути

найкращого й найвідданішого з моїх синів?

Місто захоплено, Еймонде.

Ти — все, що в мене залишилося.

Шлях був довгим і небезпечним. Я б хотіла лягти.

А Ейгон?

Ейгон, ймовірно, мертвий.

Я зробила все, що могла.

І заради тебе.

Але я розчарувала тебе, Еймонде.

Ні.

— Я була надто молодою. — Ніколи.

Ти був лише дитиною.

У цей час я подарую тобі сина.

Еймонде.

Еймонде.

Що ти побачив?

Еймонде.

Відчиніть ворота!

— Вони переправилися через Чорноводну. — Скільки їх?

Двадцять тисяч. За день маршу звідси. За два, максимум.

Отже, ваш дурний, але амбітний дорнійський друг загинув у багнюці ні за що.

Неважливо.

У мене є фігура на дошці, яка покінчить із цією сучкою.

Яка фігура?

— Мій принце. — Геть з дороги!

Де вона?

Де Рейна?

Бачу, ми обійшлися без ґречностей.

Вона тут?

Вона пішла одразу після того, як я вас викликав.

Я не міг її затримати.

Одягніть на неї кайдани, якщо знадобиться. Запріть її в камері.

Ви думаєте, це легко — змусити драконячу вершницю

робити те, чого вона не хоче?

Вона підставляє й мене також.

Вона благала мене зі сльозами на очах,

присягалася, що залишатиметься тут, схованою.

У Долині тільки й розмов, що про драконячого вершника.

Селяни розпускають чутки про дику дівчину в горах,

яка живе серед кропиви та овець. Для мене це питання закрите.

Тепер у моїх інтересах попередити королеву.

Ні.

Ви можете пом'якшити гнів Рейніри, але не втечете від нього. Дайте мені один день.

Будь ласка.

Вона блукала з місця на місце у пошуках Вгагар.

Її бачили неподалік Ярмаркового Містечка,

тому я можу лише припустити...

Ми відстаємо від Еймонда щонайменше на два дні.

Мені набридли ці безкінечні пошуки.

Я не можу позбутися думки, що Рейніра мене карає,

або, як мінімум, відсилає подалі від себе.

Вона бачить у нас лише знаряддя для власних потреб.

Я міркував, моя леді, чи можу просити вас про послугу.

Мій батько хоче, щоб нас із Еліном узаконили

і щоб ми взяли прізвище Веларіон.

Королева ставиться до цього неохоче.

Ви знаєте моє становище після Глотки.

Думаю, мої слова не матимуть великої ваги.

Але ваш батько, можливо?

Чому клопіт зараз через ім'я та титули?

Я розумію вашу образу, але ваш дракон точно кращий,

ніж будь-яке шляхетне ім'я.

Це просто на випадок, якщо хтось із нас одружиться.

Якщо хтось із нас підкорить серце шляхетної дами...

То він розмовляв із вами? Ваш брат?

Це Вгагар?

Ні.

Я не думала, що можливо втекти з Червоного Замку,

але сир Едріан був непохитним і рішучим.

Він провів нас до таємних воріт,

і в мене було достатньо грошей із собою на коней.

Ми намагалися уникати доріг,

але ліси в деяких місцях стали непрохідними.

Тепер у лісі є дикуни.

Якби не він, я б сюди не дісталася.

Рейніра захопила замок, але він залишився вірним.

Він допоміг мені, пішовши на великий ризик.

Він...

Я образила тебе?

Ні.

Ти — все, що в мене залишилося.

Це він. Мій захисник і провідник, сир Едріан.

Ваша Величносте.

Що ж, здається, я у боргу перед вами.

Я лише зробив те, що підказувало мені сумління.

З королевою-вдовою обійшлися ганебно.

Еймонде!

Вибач, мамо.

Але тут є таємниці, і я не можу довіряти незнайомцю.

Ось ви де.

Якраз вчасно до вечері.

Мейстери кажуть мені, що яловий жир корисний для кісток.

Як щось настільки слизьке може бути справді корисним?

Пийте вино, лорде Корлісе.

Воно приглушує сморід цього місця.

Чого ви хочете, Гайтавере?

Це якась остання трапеза?

Пиріг із голубами перед плахою ката?

Навпаки.

Ми сподіваємося насолоджуватися вашим товариством ще тривалий час.

Ви будете нам дуже корисні в нашій невеликій справі.

Як хто? Заручник?

Невже дика королева має настільки м'яке серце,

що зречеться корони заради своєї примхливої Правиці?

Я так не думаю.

А от Веларіони...

З їхнім лордом у полоні,

люди з Дрифтмарку передумають входити до Королівської Гавані,

і без них місто знову порине у хаос.

Як це допоможе, коли наближаються Зимові Вовки?

Знаєте...

Я все більше схиляюся до того, щоб обмежити свій раціон

рослинною їжею.

Як і народ Наата.

Якщо ви щойно вирішили мене навчити...

Що ви взагалі в них бачите?

У цих... Таргарієнах?

Ви досвідчений мандрівник. Ви бачили дива світу.

Навіщо обмежувати себе нудним союзом із грубіянами та невігласами?

У вашої дружини була їхня кров, звісно.

Це закінчилося передбачувано.

Я сподівався, що побачивши, як вони пожирають своїх же...

Я б хотів повернутися до своєї камери.

Як забажаєте.

Лорде Корлісе, перш ніж ви підете...

Він у незвично доброму гуморі,

ніби напередодні великої перемоги.

Здається, він вірить, що з лордом Корлісом у заручниках...

Це і є його фігура на дошці?

Чому нас має хвилювати порядок чи хаос у Королівській Гавані зараз,

коли військо у нас на порозі?

Я мав бути королем.

Який з мене правитель?

Я мушу сидіти тихо й безпорадно, поки божевільний приносить нас у жертву?

І всіх наших людей?

Здається, від цього не втекти —

від мрії деяких покрити себе вічною славою.

Якимось чином піднестися над звичайною людською долею.

Мені прикро...

...через вашого друга.

Він віддав себе землі.

Я міг би наказати війську здатися.

І що потім?

Відправити нас усіх маршем на ешафот?

Ти міг би втекти на Тессаріон.

— Без тебе як приводу... — Він би продовжив так само, як і почав.

І куди б я пішов?

Хто б прийняв короля, який кинув власних людей напризволяще?

Я не боюся нікчемності, Ґвейне.

Рейніра може залишити собі корону, мені байдуже.

Чесно кажучи, це обурливо.

Проти мене розгорнули кампанію. На вулицях глузують.

Моя власна дочка знайшла поріг моєї міської садиби

вимазаним якоюсь мерзотою.

Я не знаю, чого ви від мене хочете.

Моя королево, з усім шануванням...

Перед прохачами ви призначили мене відповідальним

за нинішні фінансові проблеми цього міста. Я ледве...

Що ж, а що ви зробили, щоб їх полегшити?

Що я можу зробити?

Я пропонував податок. Це проігнорували.

Наші крихти золота витрачаються одразу, як ми їх отримуємо.

Здається, мене поставили сюди як такого собі цапа-відбувайла.

Є новини від лорда Корліса?

З Гарренгола?

А Деймон?

Відсутній.

Принц вирушив із особистою місією.

Вартові кажуть, що він залишив місто до світанку.

Річкове військо лише за день маршу від Вілакеди, Ваша Величносте.

А люди Веларіонів прибудуть до Королівської Гавані завтра.

Я мушу дбати про свою репутацію.

Якщо сир Едріан мав успіх у своїй затії, то, звісно,

постає невелике питання Гарренгола.

Забирайте його собі!

Ваша Величносте?

Повертайтеся до Близнюків і ведіть чоловіків, які у вас там є, до Гарренгола.

Із великим задоволенням.

Якщо Еймонд мертвий — тим краще.

У будь-якому разі, займіть його знову й не дозволяйте йому повернутися.

Моя королево.

Ми бачили дещо дивне.

— Вгагар? — Ні.

Вівцекрад.

У Річкових землях, на березі Синьої Протоки, поблизу Ярмаркового.

— Це дивовижно. Невідомо... — Ваша Величносте, у нього є вершник.

Новий вершник?

Важко сказати.

Ми переслідували його, але втратили в пагорбах.

Голова, яку вам приніс Деймон... Ви можете сказати, що у вас не було сумнівів?

Він забарився в Річкових землях,

а тепер там бачили Вівцекрада з вершником, якого він вважав мертвим.

І в той самий момент він зникає без жодних пояснень.

Я знаю, що він і раніше брехав, але...

Ми обидві знаємо, що він здатен на набагато гірше, ніж брехня.

Його дратувала ваша стриманість у здійсненні влади.

Він нетерплячий і запальний.

Хто знає, який союз він міг укласти таємно,

коли вирішив, що ви неспроможні?

Він присягнув служити мені.

Я не можу повірити, що зараз, коли він мені найбільше потрібен, він би...

Пробачте мені...

...Ваша Величносте...

...але чи є щось, до чого, на вашу думку, Деймон не здатен?

Покличте сира Еддама.

Кажуть, це сила сонця у Волантісі

робить виноград таким солодким.

Якщо ви хочете втішити мене за цю дурість волантійськими винами,

то ви дуже помиляєтеся.

Ваша Величносте, передумайте, благаю вас.

У Дівочому Ставу ми можемо сісти на корабель до Скелі Кастерлі.

Ні. Я вирішила вирушити до Браавоса.

Скільки нам ще йти?

До порту ще кілька днів дороги.

Ви побачите, що Браавос — дуже культурне місто, запевняю вас.

Можливо, ви навіть почуватиметеся як удома.

Жінко, від чого ти тікаєш?

Сюди йде військо, тисячі чоловік.

Яке військо?

Моя дочка бачила червону рибу на білому тлі.

— Мутони. — Ми саме туди йдемо, до Дівочого Ставу.

Треба поспішати. Повертайтеся, якщо можете.

Мутони вірні Рейнірі.

Вони не могли про мене чути.

Ми збилися з дороги.

Треба повертатися до Ґрачого Притулку.

Ми не можемо туди повертатися, нас могли викрити.

За нами йде військо, і нам немає де сховатися.

Ґрачий Притулок має міцні мури та людей для їхнього захисту.

Це буде притулком для Вашої Величності, поки не пройде військо Мутонів.

Ви, мабуть, голодна.

Це довгий шлях із Королівської Гавані.

Так.

І небезпечний, безсумнівно.

Якщо хоч половина історій, які я чув про Королівський шлях, — правда.

Як ви двоє познайомилися?

Вона врятувала мені життя.

На чий наказ? Твого лорда?

Зазвичай я керуюся власними переконаннями.

Еймонде, я досі не розумію, хто ця жінка.

Вона шляхетна пані.

І щось на зразок мейстера.

Замок поки що під її опікою.

Я вирішив залишитися тут із нею і зробити це місце центром мого володіння.

Твого володіння?

Хіба не це ви пропонували?

Фортеця, з якої можна правити?

У Рейніри є трон і шість драконів.

Саме вона це робить зараз, як би ми не бажали протилежного.

На драконах Рейніри літають простолюдини.

Вона осквернила наш великий Дім, принизила Залізний Трон

і посіяла насіння власної загибелі.

Вона неодмінно зазнає поразки.

І ми зведемо свій власний трон

у багнюці Річкових земель.

Настає нова ера.

Новий рід чистокровних королів.

Нам лише треба дочекатися слушної миті.

А ви, мамо...

...чекатимете з нами.

Ви все ще корисні.

Твоя мати, напевно, захоче рухатися далі.

Повернутися до Старограда, можливо.

Здається, їй не дуже підходить наш клімат.

Там для неї нічого немає. Я — все, що в неї залишилося.

— Є ще Хелейна. — Ні.

Ви залишитеся з нами.

У нас закінчилися дрова.

Мене не будуть пестити чи докоряти мені, як дурній дитині.

Будь обережний із нею, Еймонде.

Вона прийшла, щоб нашкодити тобі.

Вона моєї крові.

І через це бездоганна?

У неї завжди були свої таємниці. Здебільшого не дуже й таємні.

Мій задум щодо нашого майбутнього не передбачав твоєї матері.

Ось і правда.

Ти хочеш мене лише для себе.

Навколо неї туман.

Вона прийшла, щоб заподіяти тобі шкоду.

Раджу тобі тримати свої зловісні думки при собі.

Ви, хлопці Таргарієни, усі прагнете одного й того ж, чи не так?

Томе Заплітай-Язик, які новини?

Лорд Мутон із Дівочого Ставу відправив військо. Вони швидко марширують.

Ви не бачили нашого Яноса? Я гадав, він із вами.

Ні. Куди вони марширують?

Нам наказали йти сюди, до Ґрачого Притулку,

але вони ходять від села до села, як здається.

Шукають вашого друга Ланністера.

Щось про золото королеви.

Вони будуть тут миттєво. Краще покваптеся.

Гадаю, ви погодитеся, сире Тайленде, що вам слід здатися.

Вона здире з мене шкуру живцем.

Безсумнівно. Але щойно Мутон схопить вас,

він вирушить до Королівської Гавані, і Ваша Величність та я зможемо втекти.

Віддайте короля мені та моїм людям. Ми будемо швидкими й утечемо від Мутона...

Чи обов'язково бути таким бовдуром?

Рейніра полює на вас. Ваша Величність не в безпеці з вами.

Здайтеся і дайте йому можливість втекти.

Йому чи вам?

Це шляхетний вчинок.

— Ваша Величносте, принаймні наразі... — Ні.

Ні.

Ідіть куди хочете, ви обоє.

Рятуйте власну шкуру.

Але я більше не тікатиму.

Якщо ви не втечете, Ваша Величносте, ви загинете.

Що ж, тоді я помру, але не як утікач.

Невідомим, вкритим пилом.

Не зі стрілою в спині й не загнаним, як лисиця в нору.

Це безглуздя. Сире Тайленде, благаю вас, переконайте Вашу Величність.

Я зустріну їх тут.

І мене поховають як короля,

разом із моїм драконом.

Я не дозволю, щоб в історіях казали,

що мене ганебно вбив власний брат.

Якщо король бажає залишитися, тоді...

...я залишуся з ним.

Я не залишу його зустрічати військо, яке призначене мені.

Ви рішуче налаштовані?

Що ж, у такому разі, панове,

здається, мені залишається зробити лише одне.

Нехай Семеро перебувають із вами.

Ви покинете свого володаря?

Я каліка, сире Тайленде.

І досить скромний, щоб визнати: моя присутність

нічого не змінить у битві.

Звісно, якщо мій король накаже мені залишитися...

Лорд Ларіс має рацію.

Від нього тут не буде користі.

Дуже добре.

Моїм обов'язком буде переконатися, що короля Ейгона пам'ятатимуть,

а його останні героїчні години увічнять в історіях та піснях.

Ваша Величносте.

Ваша Величносте.

Ходи.

Ходи.

Не підходьте.

— Ти обіцяв мені. — Вам не слід було приходити.

— Ти гадав, вона не дізнається? — Назад! Він мені не кориться.

Тихіше, Караксесе.

Слухайся.

Що ти сподіваєшся зробити тут, серед очерету та багнюки?

Вгагар була тут. Або десь поруч, як я чула.

— Ми чули те саме, але вона полетіла. — Тоді я піду шукати її.

І що, якщо ти знайдеш її?

Я гадала, що зможу це зробити, але не можу.

Я не можу жити так, далеко від усіх, хто мені дорогий.

То ти думаєш, якщо ти підеш за Вгагар, ти...

Що?

Якщо я вб'ю її, то сплачу частину боргу перед Рейнірою.

У мене буде причина благати її про милосердя.

— Швидше за все, ти загинеш. — Тоді я спокутую свою провину.

Я помру виправданою, якщо не можу жити з цим.

Тоді дозволь мені допомогти тобі.

Ти не зможеш протистояти Вгагар самотужки,

але удвох ми зможемо перемогти.

Чому ви це робите?

У мене теж не було дракона в юності, знаєш?

Моя мати померла під час пологів, коли мені було три роки.

Мій брат поринув у смуток.

Я залишився один, як і ти.

Мені слід було краще ставитися до тебе, Рейно.

Ви брехали!

Я їх не кликала.

— Ви зрадили власну дочку? — Я не зраджувала тебе, присягаюся.

Вона ще не знає, хто ти.

Облиш його.

Вони зіб'ють тебе з неба.

Тікай. Тікай!

Лети!

Будь напоготові, стеж довкола.

Тихіше, Караксесе.

Відклич своїх драконів.

Про що ти домовився з вершником Вівцекрада?

Відповідай обачно, у тебе не буде іншої нагоди дурити мене.

— Я ніколи не хотів тебе дурити. — Тоді кажи.

Зупини свого дракона!

Будь ласка. Рейніро.

Вона не в собі.

Рейно?

Це була не ти.

Це вона була вершницею Вівцекрада?

Ти знав увесь цей час.

Усе скінчено!

Швидко!

— Ваша Величносте, я мушу... — Допоможи Деймону!

Лети!

Лети!

Сіракс, летімо!

До мене.

Ні!

Супроводжуйте королеву! Я покінчу з цим.

Убий його, Караксесе!

Це велично, по-своєму.

Я бачив його одного разу, коли подавав прохання королеві.

Знаєш, що це мені нагадує?

Сонм гострих лез, які змагаються за увагу.

Наразі королева не бажає слухати нових прохань.

Це помилка.

Згоден.

Зараз на її вулицях підлість і насильство.

Люди бояться виходити вночі.

Це не піде їй на користь,

якщо ті, хто розраховує на її допомогу, забояться, що вона відвернулася від них.

Розкажи мені, як твої справи, як тобі ведеться в місті,

і чи є інші люди, для яких було б утіхою

прийти до мене зі своїми бідами, щоб їх розглянули.

Ти виступаєш її представницею.

Хтось має це робити, чи не так? Якщо вона не бажає.

Згодом, можливо, я зможу викласти їй певні питання,

коли відчую, що її настрій до цього сприяє.

Ти змінилася.

Усе це... змінило тебе.

Моє серце із пригнобленими, як і завжди.

Справді?

Чи ти видала себе за їхню захисницю, лише щоб потрапити до цих залів?

Поглянь на себе.

Біля підніжжя трону, у шовку, що коштує як мій річний заробіток,

і обіцяєш приватно поговорити з королевою.

Тепер ти граєш за правилами, які раніше зневажала.

Тобі не спадає на думку, що в такому становищі

я можу допомогти тим, хто не має голосу?

А яка в тебе влада насправді?

Окрім підлабузництва та лестощів?

То для цього ти покликала мене сюди?

Щоб я побачив розкіш, щоб викликати в мене благоговіння?

Це було помилкою.

Я, мабуть, здаюся тобі такою мізерною простолюдинкою.

Це все.

Одна порада, моя леді.

Ці люди — не твої рівні.

Краще пам'ятай про це.

У домах вельмож

повія назавжди залишиться повією.

Дайте їй покої. Я не хочу її бачити.

Еймонде?

Мамо.

Твоя подруга Аліс...

Вона мені не подруга.

Вона не хоче бачити мене тут.

— Якщо я заважаю якійсь домовленості... — Ні.

— Можливо, мені не слід було приходити. — Ні.

Я піду, якщо тобі так краще.

Добре, що ви прийшли.

Я дещо принесла тобі.

Вино зі спеціями.

Пам'ятаю часи, коли ти не міг заснути без нього.

Аліс вам не довіряє.

Кому ти довіряєш?

Я...

Я намагався вбити Ейгона.

Я знаю.

Мій любий...

...і дурний хлопчик.

Ваша Величносте.

Ні. Залишся.

Вона благала мене не казати тобі.

Вона не могла дивитися тобі в очі. Я лише хотів захистити її...

Від чого? Ким ти мене вважаєш?

Ти моя дружина.

Вона моя дочка. Дочка, якою я нехтував занадто довго.

Усе, чого вона хотіла — це здобути мою прихильність чи твою.

Я дивився на ту голову, яку ти приніс, сотню разів,

думаючи, що це лиходій, який вбив мого сина.

Вибач.

Але тепер ти маєш бачити, що я не плекав змови проти тебе.

Я лише робив те, що вважав найкращим, Рейніро.

Будь ласка.

Пізно.

Прошу вибачення.

За Джейса.

За тебе. Ти була б королевою...

Годі.

Ти розпочнеш заново.

Знайшли ще прибічників Гайтауерів. Попередьте допитувачів.

Сире Аліне.

Це залишили для вас.

Аліс.

Дурень.

Ні.

Це...

Це Рейну він переховував увесь цей час.

Він збрехав. Я вас не дурила.

Утім, не можна сказати, що він зрадив мене.

Як не зрадив би й власну дочку.

Цього разу.

Але хіба це не доводить, що він готовий дурити вас,

якщо вважатиме це за потрібне?

А ти хіба ніколи не чинила так само?

Я діяла лише у ваших інтересах.

Ти намагалася віддалити мене від нього.

Своїми солодкими словами.

Шепочучи, заохочуючи, намагаючись зліпити мене за своєю подобою.

За моєю подобою?

Ваша Величносте, хіба я колись радила вам робити щось

окрім того, чого Візеріс хотів би, щоб ви робили?

Як ви самі часто казали, що це ваше бажання?

Так, і прийнявши його бачення, що я отримала?

Мир? Процвітання?

Вдячність моїх підданих?

Мій батько не був Сновидцем,

але все його життя було сном.

Не падайте духом.

Ви на порозі великої перемоги.

Сумніви, які гнітять вас, незабаром розвіються.

Ті, хто протистоїть вам, падуть.

Навіть Еймонд майже повержений.

Ви будете королевою ще багато років після цього.

І діти ваших дітей після вас.

Ще зовсім трохи.

Ти вважаєш, я варта цього?

Зараз, моя королево...

...Рейніро...

...я ніколи не була так у цьому впевнена.

Тож останній бій, сире Тайленде.

Ваша Величносте.

Ми вимагаємо цю землю для Рейніри, королеви Семи Королівств.

Ви складете зброю та приготуєтеся скласти присягу.

Ні.

Ваша Величносте?

Ви все ж утечете?

Ми не здамося фальшивій королеві.

Це ви, Тайленде Ланністер?

Королева шукала вас.

Скажіть нам, де золото,

і ви помрете з вухами, що все ще тримаються на голові.

Подивіться на мене!

Я — Ейгон Таргарієн!

Справжній спадкоємець Візеріса!

Шостий король андалів та ройнарів та Перших Людей!

Я був помазаний Верховним Септоном у світлі Семи,

і саме в їхньому світлі я постаю перед вами зараз!

Нападайте! І Незнайомець покарає вас!

Меч Воїна судитиме вас.

Так. Так, боягузи.

Краще відступайте.

Бо тепер ви бачите, який я насправді!

Грізний у помсті, справедливий і славетний!

Сонцежаре.

Сонцежаре...

Тікайте! Рятуйте свої життя!

Пристойне пиво.

Я думав, вам сподобається.

Відтоді як ми розмовляли востаннє, я чув про один тривожний інцидент.

Мої вивідувачі кажуть мені, що Деймон Таргарієн побив вас.

На вулиці.

На очах усіх простолюдинів, що проходили повз.

Це неприпустима образа для когось із вашим становищем.

Але цього й слід чекати від таких людей.

Правду кажучи, вона наказала мені не ходити до міста.

Безглуздя. Чоловікові потрібні засоби до існування та розваги.

Але очевидно, що Рейніра та її люди бачать у вас лише інструмент.

Щоб використовувати й докоряти.

Тоді як я розумію,

хто ви є насправді.

Минулого разу ви казали...

...що дасте мені титул лорда...

...і замок.

Медовий Гай.

Медовий Гай?

Медовий Гай — це дрібниці.

Схоже, Дрифтмарк незабаром може втратити свого володаря.

Лорд Припливів.

Що ви про це думаєте?

З вас більше ніколи не сміятимуться,

коли побачать, хто ви є насправді.

Ні.

Вони згорять.

Tradução: Teresa Silva - Iyuno Supervisão: Ricardo Magalhães Francisco Переклад українською: Gemini & Gosling94

www.tvsubtitles.net

www.tvsubtitles.net