All language subtitles for Niagara.1991.WEB-DL.1080p.uk

af Afrikaans
ak Akan
sq Albanian
am Amharic
ar Arabic
hy Armenian
az Azerbaijani
eu Basque
be Belarusian
bem Bemba
bn Bengali
bh Bihari
bs Bosnian
br Breton
bg Bulgarian
km Cambodian
ca Catalan
ceb Cebuano
chr Cherokee
ny Chichewa
zh-CN Chinese (Simplified)
zh-TW Chinese (Traditional)
co Corsican
hr Croatian
cs Czech
da Danish
nl Dutch
en English Download
eo Esperanto
et Estonian
ee Ewe
fo Faroese
tl Filipino
fi Finnish
fr French
fy Frisian
gaa Ga
gl Galician
ka Georgian
de German
el Greek
gn Guarani
gu Gujarati
ht Haitian Creole
ha Hausa
haw Hawaiian
iw Hebrew
hi Hindi
hmn Hmong
hu Hungarian
is Icelandic
ig Igbo
id Indonesian
ia Interlingua
ga Irish
it Italian
ja Japanese
jw Javanese
kn Kannada
kk Kazakh
rw Kinyarwanda
rn Kirundi
kg Kongo
ko Korean
kri Krio (Sierra Leone)
ku Kurdish
ckb Kurdish (Soranî)
ky Kyrgyz
lo Laothian
la Latin
lv Latvian
ln Lingala
lt Lithuanian
loz Lozi
lg Luganda
ach Luo
lb Luxembourgish
mk Macedonian
mg Malagasy
ms Malay
ml Malayalam
mt Maltese
mi Maori
mr Marathi
mfe Mauritian Creole
mo Moldavian
mn Mongolian
my Myanmar (Burmese)
sr-ME Montenegrin
ne Nepali
pcm Nigerian Pidgin
nso Northern Sotho
no Norwegian
nn Norwegian (Nynorsk)
oc Occitan
or Oriya
om Oromo
ps Pashto
fa Persian
pl Polish
pt-BR Portuguese (Brazil)
pt Portuguese (Portugal)
pa Punjabi
qu Quechua
ro Romanian
rm Romansh
nyn Runyakitara
ru Russian
sm Samoan
gd Scots Gaelic
sr Serbian
sh Serbo-Croatian
st Sesotho
tn Setswana
crs Seychellois Creole
sn Shona
sd Sindhi
si Sinhalese
sk Slovak
sl Slovenian
so Somali
es Spanish
es-419 Spanish (Latin American)
su Sundanese
sw Swahili
sv Swedish
tg Tajik
ta Tamil
tt Tatar
te Telugu
th Thai
ti Tigrinya
to Tonga
lua Tshiluba
tum Tumbuka
tr Turkish
tk Turkmen
tw Twi
ug Uighur
uk Ukrainian
ur Urdu
uz Uzbek
vi Vietnamese
cy Welsh
wo Wolof
xh Xhosa
yi Yiddish
yo Yoruba
zu Zulu

Original subtitles

Ні, це як нема хазяїна, то толку в країні не буде.

А ти що, прийшов з тими цінами?

Це взагалі ж так. Ото кажуть ці,

е-е, за двома...

Де вони, а? Красуня наша,

сама чарівність.

Не чуєте, як смердить, чи що?

Хіба сковорідку тяжко зняти?

А чого ти тут, а не в ванній?

Раденька, що дурненька? Знову на всю ніч музику завела.

Нонно Іванівно!

Під музику воно якось приємніше.

І без музики теж.

Стерво!

Мужики, а ми вчора вермутяку пили.

А де ж ви його взяли, того вермутяку?

А ти чого тремтиш зранку, маленький?

Відчепись ти від мене.

Утро красит нежным светом

стены древнего Кремля.

Ой, мамо рідна.

Підйом!

Підйом!

Ну Петю...

Ну вставай.

Угу.

Запізнимось. - Угу. - Ну я пішла.

Я пішла.

Все-все-все, біжу.

Закінчується.

Чергу не займайте.

Що ще кому? Підходьте!

Сіменон закінчується.

Женю!

Каса! Сіменона не вибивайте, Сіменон закінчується!

Не займайте чергу!

Ну не може ж бути.

Закінчується, Сіменон закінчується.

Гей, тримай!

О! А що це таке, га?

- Подивись. - Що там? - Італійські.

Ой, клас який!

Слухай, а чого не написано, що італійські?

Італійські, італійські. Чітко.

На Кафку виміняла.

Ой, спасибі! Слухай, на роботу ж

нема в чому ходити.

Просто сором. Жень, а можна

їх поміряти зараз, га?

Та міряй. Так.

Чай будеш?

М-м, не хочу, спасибі.

Угу. Ану?

Так...

Дівчата...

Дівчата, у вас, кажуть...

Ти чого..?

Я хотів...

А у вас не завершилось?

І не було, любий.

Ви вдерлися, громадянине!

Вибачте.

Ні, ви саме вдерлися в службове приміщення!

Ану швидко відповідайте, злодій!

Злодій! Злодій!

Викликаємо міліцію.

Ой, ну і народ пішов.

Женько, Женько, Женько. Га?

Чудово!

Чудово.

А чого у тебе дзеркала немає, га?

Та годі – дзеркало, обійдуся без дзеркала.

Женечко!

Люблять тебе мужики.

Та які мужики? Мужики вимерли всі давно.

Так...

Самі підлітки.

- Женько! - Ну добре…

До речі, риболовля не відбудеться – у мене вечір з Петром.

Ти що? - Так.

- Ну ти що? - А що? - Ну такі лящі...

Лящі розумію, але не можу.

Женько, у мене пусто.

Я хотіла у тебе позичити, га? - Так. Хай буде від мене

на весілля. - Ой!

Через плече! Все, я побігла.

- Гей! Сумочка. - Ой!

- Привіт! - Угу.

Приготуйте квитки.

Ваш квиток.

Ваш. Ваш, будь ласка.

Ваші квитки, будь ласка.

Ваш квиток.

Будь ласка. Ваш.

Будь ласка.

Вибачте, у мене є зайвий квиток.

Ой, спасибі, дякую. М-м, знаєте,

у мене сумочка інша.

- А у вас для себе є? - Так. - Добре.

- Ваш квиток. - А куди ви їдете? - Будь ласка.

Ваш квиток. Ваш квиток.

Ой, я виходжу.

Ваш квиток.

- Квиток кажу. - Вибачте.

- Ваш квиток. - Дозвольте мені пройти.

Будь ласка, квиток.

Я поспішаю. Вибачте.

Квиток!

Взаємозв'язок кольору і фактури

визначається характером об'єкту.

Пам'ятаєте? Лінія, рефлекси.

Людська шкіра - це найбільш

рефлексуючий матеріал.

Ну що стоїте? Ну а колір де? Все затемнили.

Голландська школа, Іполіте Марковичу, ван Бастен.

- Не знаю, не знаю такого. - Дуже глибокі напівтони.

Ну добре, добре. Час вже особисте щось давати, своє.

Та-а-ак, а ось тут, де лінія стегна, де світлотінь на цьому місці?

М? Погляньте.

Ось це місце, зверніть увагу, ось тут. Ну от, світлотінь.

М? На лінії стегна. Тут. А у вас як?

Так.

- Іполіте Марковичу! - А? - Іполіте...

Іполіте Марковичу, у деканаті знову скандал.

Ваш Красновицький знову нахамив. Я не знаю, чим воно скінчиться.

- Не зараз. - Цей курс... Дуже складний курс. - Прошу вас.

І потім мені хотілося б з'ясувати щодо практики.

Ви весь час уникаєте цієї розмови. - Прошу вас.

- Ну як знаєте. - Красновицький!

Дуже складний курс.

Лорочко, пригостіть мене, будь ласка, чайком.

- Та йди ти. - Ну чого ж ви пхаєтесь?

Я хотів запропонувати вам позайматися зі мною індивідуально.

А то розумієте, оця світлотінь якраз на цьому місці,

на лінії стегна ніяк мені не дається.

Я прям не знаю, що з нею робить.

Старість не радість.

Ух ти!

Куди ж ви, сонечко?

- Один, два. - Господи...

Три, чотири, п'ять, шість, сім, вісім,

дев'ять, десять, одинадцять, дванадцять.

- Ти що, ревнуєш? - Петь, ну пробач – заревнувала, знаєш.

Жартів не розумієш. Теж мені, гуморист знайшовся.

Не сердься, кицька. - Та ну ти. - Ну все, до вечора. Я побіг.

Петю, а ти знаєш – мене Іполіт викликав.

- Іполіт? Навіщо? - Заміж кличе.

- Кого? - Мене.

- Та ти що! - Ну кличе і все. Правду кажу.

Жени геть цього старого козла.

Чуєш, кицька?

Ну на біса він тобі, га?

- Ну все, до вечора. Угу.

Слухай,

Іполіт - майстер все-таки.

Ти з ним лагідніше, добре? Бувай

- А втім, як знаєш. - Угу.

Ось я подумав – вам знадобиться ще талончик.

Слухайте, ну це вже зовсім, милий.

Щось розумніше треба було вигадати, га?

Вибачте. Я просто, е, я, я просто так.

Я розумію – просто, просто.

Я Аркадій Миколайович Перестукін.

- З ким Перестукін? - Не зрозумів?

Перестукін, вам, я бачу, бракує життєвих вражень.

Ні, я тут у відрядженні.

Ну зрозуміло: ви скачете в гречку, вдома жінка, діточки.

- Немає у мене жінки, я не жонатий. - Це ваші проблеми.

- Привіт. - Скажіть, як вас звуть?

- Ніагара. - Не розумію. - Ріка така в Африці.

- Я й не знав. - Авжеж. - А можна вас запросити?

Слухайте, дорогенький, ви їхали кудись?

От ідіть, ідіть ніжками. Ніжками, кажу, ніжками.

Все-все-все.

Я живу в Америці.

Слава Богу, п'ю і їм.

Ось. О.

Смачно.

Ра-равіолі звучить.

Звичайні пельмені.

А у вашому Нефтегорську такого не чули, мабуть?

Нефтекумську. А в нас там Горбачов поруч народився.

- Та ви що? - Поруч. - О! Отак.

- Ну і що? - Нічого. - Отож.

Ви там усі, мабуть, уже перебудувалися, га?

- А як ви до радикалів ставитеся? - Ой, давайте без політики.

Скажіть – вас справді Ніагарою звуть?

Точно.

- Кава по-віденськи. - По-віденськи?

[Російською] Витрачаю гроші, як захочу На Багами я лечу

Я живу в Америці

Всіх, хто їсть мацу Впізнаю в обличчя я

Я живу в Америці

Завтра я в кабак сходжу, і цю пісню там замовлю

Я живу в Америці

По-віденськи гарно, смачно.

Тьху, помиї. Лєнка краще готує.

- Лєнка – це та, з книгарні? – Ні, це інша. Холостячка.

Слухайте, хочете я познайомлю, га? У вас який знак?

- Ви про що? - Ну Діва, Скорпіон, який місяць?

- Тигр. - Тигр – це рік. А місяць який?

Травень, жовтень? - Лев.

Так, Лев, справжній Лев.

Слухайте, Аркадію, спасибі вам велике.

Я дуже наїлася. Мені час іти.

Ніагара, люба, я прошу вас, заждіть. Дві-три хвилини заждіть.

Я скоро повернуся.

Я зараз.

Від берега до берега дістатися нелегко

Ла-ла-ла-ла Ла-ла-ла-ла

У мене є годинник, годинник, ось.

- Японський? - Вітчизняний, але дуже гарний.

Сам носи.

Смачного вам. Пробачте.

У мене піджак є – зовсім новий.

Ти що, придурок?

Кретин!

С-слухай, слухайте, у мене є квиток.

Я зараз піду на вокзал, здам квиток і гроші вам поверну.

- Зараз... - Гей, хлопці, що тут діється, га?

- Нічого, ми... - Шалава. - ...с-спілкуємося з товаришем.

- Що? - Зараз, просто непорозуміння вийшло.

- Яке непорозуміння? - Нічого собі непорозуміннячко – на тридцятку.

Ну-ну. - У вас що, грошей немає чи що? - Нема.

Чого ж ви мене затягли взагалі?

- Я просто не думав, я тільки… - Ой-й!

Ну слухайте, я просто взагалі годину тому назад його побачила.

Він у відрядженні, розумієте?

Кінчайте базар. Хто платитиме?

Ми, ви знаєте, я телеграму дам.

Мама вишле і… - Ну що ви верзете?

Ну ви мені набридли вже, замовкніть!

- Шеф! - У? - Прошу вас, розберіться.

Ой, ну не треба міліцію, ну навіщо ж міліція?

Не треба міліція, я вас прошу…

Проведіть товариша у відрядженні куди треба.

Давайте ваші гроші, все!

- О-ось… - Швидко, всі давайте і розберемося.

- Чеши-чеши, дама просить. - Іди.

- Е, ні, е, пробачте. - Так, ідіть вже!

Товаришу капітане, я вас дуже прошу – розберіться.

Товаришу капітане, ну що ж ви робите, товаришу капітане?

Ось так я завжди в якусь халепу вскочу.

Геть звідси! А то сядеш.

Слухайте, дорогенький, ну давайте з вами домовимось.

Я завтра приношу вам цю тридцятку. М? - Ні.

- Чому? Не положено? - Не положено.

Ну гаразд, слухайте, я дівчина надійна.

Я мужика не кинула. Так що давайте завтра, га?

- Плати зараз. - Ну так справді немає зараз.

Ну щиро скажу, немає. Домовились, по руках?

- Натурою. - Добре. - За все в житті…

- Ви збожеволіли чи що? - …платити треба.

- Годі кажу! - Розумієш, ну? Дай!

Не пручайся.

Ти коза, ти розумієш?

Платити треба, розумієш?

- Так, все. Тікати треба. - Чому?

Ой, ґудзики, зараза!

А я його не вбив?

Не знаю ще. Дихає гад.

Трусики розірвав, гад. Італійські. Та викиньте ви цю ковбасу!

Слухайте, ви що, ненормальний? Чи ви ще не наїлися, га?

Там відбитки пальців. Це докази.

- Дурниці. Ну що ви верзете взагалі? - Розумієте, посадять.

Кого посадять? Вас посадять. А я, між іншим, жертва.

- А я вас захищав. - Ай не треба. Вам скільки років?

Тридцять сім. О, плюс десятка. Сорок сім.

Нічого, жити ще можна. Все буде гаразд. Ех!

Аркадію, ви мені щиро даруйте, але ви знаєте, я особисто додому.

- А я ж куди? - Не знаю. Ваші проблеми.

- Ви кудись їхали, здається? - Приїхав.

Угу. Я, мабуть, піду здамся в міліцію.

Угу.

З повинною менше дають.

У вас вигляд такий…

Слухайте, у вас вигляд – я вже мовчу який.

Подержіть, будь ласка.

Ну, ну чого витріщився, га?

Вам взагалі скільки залишилося ще?

- Три дні. - Три? Три дні перечекаєте,

потім у вашому Нефтегорську це саме… - Нефтекумську.

Ну, Нефтекумську, не має значення.

У вашому Бруднокупольську вас з собакою не знайдуть.

Гаразд, пішли.

Все.

Я, я вже йду. Та-а-ак.

Біжу?

Я йду, я йду, я йду.

О.

Ви б відвернулися про всяк випадок, Аркадію, га?

За показ платити треба. А!

А взагалі я сама винна.

Не треба було з вами йти. Дарма.

Я ж не знала, що так вийде, правда? - Добре. Дуже добре вийшло.

Угу, добре. А що ж тут доброго, га, вийшло?

- Ну, познайомились. - От пощастило!

Нічого, більше ми з вами

вже не побачимось. Шкода.

А може, ввечері зустрінемось?

Що-що? А-а-а.

Отже так, я справді дуже запізнююся. Давайте без церемоній.

Мій стіл на кухні другий ліворуч, найкрасивіший.

Ой, що ж це я ще не сказала? Так,

ванна прямо, рушник блакитний.

Зачекався.

Значить так: пір’ячко почистили, чайку попили, і адью

А! У!

Особистих речей попрошу не виносити, мсьє Перестукін.

Мене звати Клейтон Саймонс.

І п’ятий тиждень у цей час я веду зворотній рахунок

головних гітів Америки

Іполіте Марковичу, квіточки це мені?

Ой.

О, колиться. Прошу. - Дякую.

Ось купив нарешті.

Так, чудова машина, я звернула увагу.

Красуня, а хід який, побачите.

Це на премію, мабуть, так?

А, смішно, так?

Мені 60 років, лауреат премії Ленінського комсомолу.

Смішно. Смішно справді.

А ви б відмовились взяли…

Ну що ви, Ларочко?

Навіщо мені відмовлятися? Я ж не мільйонер.

А потім яка різниця: державна премія ленінська або ленінського комсомолу?

Шкода, що не нобелівська. - Головне визнання, так?

Головне так. Головне,

що ми з вами нарешті.

Угу… товаришу лауреате. А куди ви мене повезете?

В один затишний куточок. Кажуть, там смачно годують.

Так? Ну поїхали.

Жеребець. Сучий хвіст.

Іполіте Марковичу, а у вас гроші є?

Покажіть, будь ласка, га?

Наче є.

Слухайте, Іполіте Марковичу, мені чомусь тут не подобається.

Поїдемо в інше місце?

О-о-о!

Ви Афродіта.

Я бачу, як виходите із моря…

У піні. Море стікає, сонце.

Іполіте Марковичу, у нас немає моря.

Ну то що? Є пропозиція.

Поїхати до моря?

Гадаю.

До Криму, м? Точно.

Місце оспіване поетами… - І художниками. - І художниками.

А ви не можете без мене, так?

Звичайно, не можу. Бо творчість - імпульс, натхнення.

Натхнення? Я вас надихаю?

- А хіба не відчуваєте? - Угу.

- Каштани падають на брук. - Заспіваємо? - Тук-тук-тук.

- Ну все! - Тук. Тук.

[Англійською]: Хіба ніхто не хоче Почути мою історію?

- Тихіше! - Гарне тіло…

Давайте вип'ємо.

Давайте.

- За вашу красу. - Угу. - За вас. - Угу.

- Лариска. - За Крим нарешті.

Лорочко…

Женщино, у нас не палять.

Я кому сказала? Оглухла?

Так, папашо, скажіть своїй дочці хай не палить.

Зараз міліцію покличу.

Ну, знаєте, не треба таких крайнощів.

Гаси!

Ти коза!

Ох…

Щастить мене на міліцію.

- Знаєте, Ларисо? - Що?

Вам вже не 20 років, час бути серйозною жінкою.

Хм. Іполіте Марковичу,

подивіться на себе у дзеркало,

коли приїдете додому. М?

- О! - Ах! О, господи, Аркадію, це ви!

Ви що тут робите, га? - Здається, я заснув.

Чекав на вас і заснув. Господи!

Е-е-е, ми якось погано з вами попрощалися.

Милий, ви збожеволіли?

Я що повинна вас була поцілувати на прощання, їй богу, ну?

Добрий вечір.

- Що за спортсмен? - Петя, це...

От безтактні люди…

Це стороння людина. Я його пустила сорочку випрати.

Уявляєш?

Чого розсілися? Вставайте!

Сядь.

Пояснюйте ось тепер.

- Ясно. - Любий юначе, вам нічого не зрозуміло.

Я зараз усе поясню. - Пояснюй, пояснюй, пояснюй.

Слухайте уважно. Ми спочатку пішли в кафе.

- Щоб ти вдавився цим самим равіолі. - А, равіолі?

Грошей у нього немає, а він йде в ресторан…

- А, так, кава по-віденськи…

І потім мене міліціонер вигнав, тому що треба було…

- Вигнав, правильно зробив, що вигнав. - ...розплатитися.

Я хотів поїхати на вокзал здати квиток, а офіціант…

А потім мені ці, трусики, італійські, між іншим…

- ...офіціант з нею розбирався дуже в брутальній формі,

і мені довелося, я не знаю, як…

- Ой, слухайте, як ви його ці, ой… - Ковбасою по голові… - Ковбасою!

Ой, Петю, ковбасою по довбешці!

Ой, я не можу! - Що ви кажете?

Ковбасою. Якою?

- Ось цією. - Хех. До смерті?

А-а-а, не знаю…

Клас.

Ходи сюди.

Не зрозумів…

Петя.

Петюнька, ну, Петюнь, ну…

ну що ти, ну навіщо так?

- Іди сюди, Сич. - Петя…

Ну ти, ну, Петюнь, ну… - Іди сюди.

Любий юначе, яким тоном

ви зі мною розмовляєте?

Ніагаро, поясніть йому,

він нічого не зрозумів.

О!

Яка ще Ніагара?

Ніагара - це така ріка.

В Африці, здається.

Люди, це ж водоспад в Америці.

До чого тут водоспад?

Е, ну, ви ж самі мені так

відрекомендувалися.

Ну-у.

Так, так.

Ти, виходить, ще й Ніагара.

Гоп!

Бувай.

Що він собі дозволяє?

Що?!

Петю! Петю! Петю!

Рекет замовляли?

Лоро, ти!

Друга година ночі, а ти

зі своїми жартами.

Я до тебе, Женько, пустиш мене?

Ой, заходь.

Ольга розпустилась зовсім. Уявляєш?

Пачку столичних у неї знайшла. Жах!

Бачиш, самі проблеми.

Давай ми краще вип'ємо за тебе.

Ти у нас завжди така

молода, красива.

В під'їздах цілуєшся.

Женько, заздриш?

Та облиш, чому заздрити?

Голою перед чоловіками Стояти? Велика радість.

Угу. А краще на ці пики дивитися?

Мені, мені! Спітнілі, бридкі.

Слухай, розкажи. Ну як?

Ну що? Ну як?

Перед чоловіками чи що? - Угу.

Так сорок п'ять хвилин. Так сорок п'ять хвилин.

- Ні, я б не змогла. - А ти спробуй.

Перед ким пробувати? Перед Вовкою чи що?

- Женько... - Так йому однаково.

Женько, ти класна баба. Угу. Я тобі кажу.

Привіт, Лорко!

Постаріла чи що?

- Ну ти даєш, хлопчику. - Ой, сушняк.

Іди краще спати, алкаш.

Тебе не спитав.

Чого ти виліз сюди в трусах перед жінкою?

Нічого, переживете. Розквохталися.

Риболови-спортсмени. - Ти подивись на нього.

Вже і риболовля наша Поперек горла стала.

- Ти! Ти голосу не підвищуй! - Чого ти? - Дитину розбудиш.

- Не кричи, дурна. - Казала: піду. До мами піду.

- Іди, іди, психована! - Алкоголік, бабник! - Що?!

- Бабник! Лоро, ти подивись на нього!

Ти подивись, він у мене Вже до бабів став ходити, а!

- Хто? Хто тобі це сказав? - Думаєш, не знаю?

Я все знаю! - Я пити… Заспокойся!

- Я питаю, хто тобі це сказав? Давай! - Бабник, алкоголік!

- Що?! Заспокойся, потягни.

- На, потягни. Перестань! - Я спокійна, спокійна! Бабник!

Добрий вечір.

А я вас чекав – хотів вибачитися.

Якось по-дурному все вийшло.

Симпатичний хлопець, але мені здається,

він нічого не зрозумів.

Давайте я завтра його знайду і все йому поясню.

Ви знаєте: якщо б'є – значить любить.

Мовчу-мовчу.

Ну я пішов, до готелю вже не пустять,

то я як-небудь на вокзалі.

Тут десь моя папка.

А взагалі це збіг обставин, хід планет.

Sic fatum voluerunt.

Та заткніться ви! Замовкніть!

Щоб вранці духу тут вашого не було.

Клієнт.

Мені твоя чоловіча сила потрібна. Ти розумієш?

Я білизну замочила, а лампочка перегоріла.

- Здрастуйте. - Здрастуйте.

- А чому клієнт? - Ну Лорчин хахаль,

звідки я знаю, як тебе звати?

Мене звуть Аркадій Миколайович Перестукін.

Перестукін?

А її Лорою звуть?

А ти що, не знав?

Ви знаєте, шановна, я цих лампочок у своєму житті багато одкрутив.

От зараз почекайте трохи. Ну.

От-от, отак. О-о-о!

Ой, боже, боже! Лора!

Лорочка, твій хахаль загинув, я невинна, я невинна! Ой, боже!

- Живий? - Та-так. - Живий.

О слава богу! Живий.

Ну вставай. О-о-о.

Вставай, вставай. Вилазь. Ну.

Ну давай. Ой-ой-ой! Ой! Ой! Ой, боже!

Здрастуйте!

- Вас Ларисою звуть? - Ларисою мене звуть.

- Моя білизна... - І зізнавайтеся: навмисно зробили?

- Та-а-а. - Боже. - Та… Ви-вибачте.

Ой-ой-ой.

Значить так: висохнете...

І щоб я вас не бачила. - Ага.

Аркадію, ну може швидку викликати? Ну просто не знаю.

- Ну що ви скиглите, га? - Не треба швидку.

- Ну хоч оглянуть вас. - Нічого, нічого.

- Я зараз розряджуся і все минеться. - Ну й дідько з вами!

Ну й здихайте собі.

Ні, Ларисо, мені здихати не можна.

Мені до міністерства треба – відрядження відмітити,

бо грошей не заплатять. - Угу, угу.

- Будь ласка, будь ласка, прошу. - Ви розумієте, збіг обставин.

- Хід планет, хід планет. - Так, sic fatum.

Аркадію, де ваше відрядження?

- Ні, Ларисо, я вам і так без того завдав клопоту. - Нічого-нічого.

Аркадію, розумієте, людина людині - друг, товариш і брат.

Так що давайте, що там треба написати?

Печатку?

- Печатку і… - Так? - ...число.

- Так, а підпис? - І підпис. - І Підпис. - А число? - Ага.

Ага. Буде зроблено.

Не працює ліфт.

- Вам куди? - Мені вниз.

А це що, персональний чи що? Персональний.

Збожеволіти можна.

Ну і що – персональний-персональний, все одно не працює.

Чорт. Чорт!

Все шкереберть. Куди йдемо?

Не знаю, куди йдемо, але на тому стоїмо і стояти будемо.

Ой.

Фантастика.

Ну годі, чого розійшлися, міністр чи що справді?

- Ви вгадали. - Що, справді міністр? - Ну…

Ще тільки заступник. - І напевно лауреат?

- Лауреат. - Комсомольської премії? - Та ні, державної.

Ой, державної. Мені на лауреатів щастить просто.

- І на замміністрів. - Угу.

Будемо знайомі, товаришу заступник?

- Ігор. Ігор Ігорович. - Ніагара.

- Що? - Ріка така в Африці. - Водоспад в Америці.

Ну.

- Так… - Поздоровляю вас, Ніагарою. Що будемо робити?

Гм. Скажіть, ви знаєте, де Нефтекумськ?

Де він знаходиться? - Нефтекумськ?

- Угу. - Ставропольський край. - Угу.

Ставропол… - Це взагалі південь, Північний Кавказ. - Ага.

Ну, товаришу заступник, це надовго?

Ну я гадаю це назавжди.

- Ха-ха, навіки. Замурувало. Давайте голодувати.

В приємному товаристві?

- В приємному голодувати добре. - Так-так.

Друкувати можете?

Ще б пак.

Я б міг би взяти вас секретаркою. Підете?

Ви знаєте, дуже багато пропозицій у мене.

Я навіть не знаю.

Важко вирішити зараз.

По-подумаю.

Ну думайте-думайте.

Надумаєте - подзвоніть.

Подзвоніть.

О…

- Ваша? - Куди треба – він вас довезе.

А ваш телефон?

Немає в мене телефону.

- Нічого. Поставимо. - Дякую. До побачення.

Зупиніться на хвилинку.

Він такого не п'є.

А зі мною вип'є. А ви йому хто?

Вибачте за цікавість.

- Коханка. - Ага…

Друзі мої! Я пропоную випити за натуру.

Натура - це все. Догодив натурі –

Натура радіє, покупець радіє, і всі радіють.

Ну а ні – немає ні грошей, ні слави.

- Лар? - М? - Випий зі мною. Ну а що?

Уявляєш: висиш ти в Луврі, а трохи нижче табличка,

написано: Петро фон Красновицький або, скажімо, Лука Свистихін.

Слухай, є місце маляра на кіностудії Довженка.

Ну нащо ж так круто?

Старий, природа відпочиває на дітях великих людей.

Петь. Ну я ж нормальний, ти ж знаєш.

- Краще помовч. - Лорко, каву зготуй.

Нумо: один, два, три чотири, п'ять, шість.

Я зараз усіх проведу і повернусь.

І хата наша на всю ніч.

- Ой, я не зрозуміла. Петро де? - Був Петро й загув.

Де?

Просив переказати, щоб не турбувалися.

Непогано ти тут влаштувалася.

Тільки не спали тут нічого, м?

- Слухай, я залишуся. - Не дурій. - Що, не подобаюся? - Не дурій.

Ну що тобі варто?

Гаразд.

Я пішов.

Бувай.

Заходить одного разу покупець до магазину і питає: «М'яса нема?»

Йому кажуть: «У нас риби нема». А м'яса нема навпроти.

Аркадію! Пробачте, що ви тут робите, га?

Здрастуйте, Лорочко. А я ось вирішив підлогу…

Я чекав на вас і ось вирішив.

Підлогу вирішили помити? Господи!

Слухай, Ларисочко, а між іншим, твоя черга підлогу мити.

Аркадію!

Аркадію, це що таке?

Я вирішив порядок навести.

Ви що, вирішили тут гніздо собі звисти?

Я не розумію. Ну що ви порядок навели?

Ну навіщо? Ну, ну що це в мене за хламида така, Господи?

Ну хто вас просив, хто? Хто вас просив?

- Ой. - У вас щось трапилось?

Гадаю, воно якось саме влаштується.

Може я чимось допоможу, га? - Та не зможете ви мені допомогти.

Не спроможні.

Ваше відрядження.

- Дякую, я дуже вдячний. - Все.

Щоб я вас більше тут не бачила.

Вибачте, мсьє Перестукін.

Якщо вам не важко, якщо не утруднить вас оце,

всі речі поставте на свої місця.

Так, добре. Зверніть увагу.

Жіноче тіло - це дуже складний матеріал.

Воно дихає, у тебе не дихає, бачиш? Шкіра, шкіра, шкіра.

Тепло повинно випромінювати, щоб я відчував.

І не тільки я. Це ж вам не гіпс.

А у тебе якесь неподобство.

На що це схоже? Ось це добре. Добре оце, добре.

Олександре, у тебе дуже рожеве все. Дуже рожеве.

Невже так погано? Я вже тобі сказав.

Лисо, я прошу вас тримати руки вільно.

Груди не затуляйте.

Груди свої не затуляйте, свої гарні груди.

Чіткіше, чіткіше.

Отут одна суцільна лінія.

Осточортіло.

І взагалі – 10 років.

10 років, розумієш?

Різниця 10 років. Так, зараз ти справді така.

А потім? Що буде пізніше?

Ти подумала про це?

- Петю... - Думала про це, га?

Я взагалі нічого не думала.

Тобі не двадцять, а все дівчинкою прикидаєшся.

- Не двадцять, не двадцять… - Без істерики, будь ласка.

Ну я не знаю, ну придумай що-небудь.

Ну я не знаю, ліки які-небудь, ну придумай що-небудь.

Ну що? Ну які ліки? Ну хіба що касторку.

Лєно, у мене груди провисли, може ти тут силікон?

Ти що, здуріла? Тобі що, мої груди показати?

Та з твоїми грудьми шведів клеїти біля «Інтуриста» за валюту.

Зморшки в неї. А у мене? А у Женьки?

Ти про нас подумала? Егоїстка. Шмаркачеві твоєму не подобається?

Так і скажи. Значить так:

їдемо на риболовлю і ніяких розмов.

З ночівлею. Все гаразд. Одягаємось.

Ну, ну давай, утри носа. Давай. Ось так.

Через дві години на вокзалі, добре?

Домовились. Все.

Милий, ви ще тут!

- Слухайте, ну… - Так ви ж самі сказали, щоб усе було на своїх місцях.

Все крім вас, зрозумійте. Ви що, прописатися вирішили чи як?

Ні.

Я завтра їду.

Я тут вечерю хотів так звану на прощання влаштувати.

- Вечерю? На прощання?

Слухайте, геніальна ідея: поїхали на природу,

там і повечеряємо, га?

Слухайте, там ріка, ліс, квіти, дівчата.

Ну зважуйтесь!

А якщо знайдуть?

Хто знайде?

Ті з кафе, котрі шукають, мабуть.

Господи, а я думаю Чого ви в мене окопались.

Ви боїтесь чи що?

Ой, Аркадію, вирішуйте швидко: або їдемо,

або я вас тут зачиняю до бісової мами,

щоб вас ніхто не знайшов.

- Їдемо? - Їдемо. - Чудово.

Ви придурки, психи ненормальні! А кашу хто буде годувати, га?

Лорка, Женька?

Ні, з мужиком по рибу – це одна морока.

Лівіше, ще лівіше і вперед.

Ну Перестукін, ну мені соромно за вас.

Ну що ж ви так? - Ну що? Знайшов?

- Та де там! - Ну трішки вперед.

Ні, я сказала: з мужиками по рибу… Ніякого кльову, ні!

- Так, за наш бабський союз! - Ну, Перестукін, давайте.

Поїхали.

- Будь здоровий.

Так, я не зрозуміла. Дівчата!

- Я ж не п'ю… - Так, що сталось?

Ну! Перестаньте, тихо-тихо-тихо.

Пий до дна, пий до дна, пий до дна, пий до дна…

Ой, молодець!

Хлібчика візьми.

І зараз помідорчик.

Так, я не зрозуміла, чого ти вимкнув?

Радіо. Так. Ти мені ластівка!

Йому більше не давати, а то йому ще сподобається.

Все, все, все, все. Тихше, тихше, дівчата.

Подивіться, яка краса!

Яка казка!

Казками ми у спогадах живем.

Ми вдень глухі, і день нас обминає.

Ми спогадами в темряві живем, і в тиші ми довірливо питаєм.

Я хочу ще випити. Дайте горілки.

- Та-а-ак. - Ну, Перестукін, у вас прокинувся поет!

Аркадік, ви чудова людина!

Лорка, не заперечуй! - Ні-ні-ні. Ні в якому разі, та ви шо.

- Я вас у неї заберу.

І взагалі, і взагалі чому ми весь час на «ви»?

Давайте вип’ємо на брудершафт. - О! Оце діло. Давайте-давайте.

Я дозволяю це. Ну-ну, Перестукін. - Ти ні до чого.

Нарешті в ньому прокинувся справжній мужчина.

Ну молодець, Перестукін. Молодець!

Жень. Жень! Ну? О, Жень.

Ну що ти, Жень?

О Господи. Ну заспокойся, Жень.

Ну чого плакати?

Вона від Вовки пішла. Все нормально.

Жень. Заспокойся. Все буде чудово, Женечко, все буде дуже добре.

Життя прекрасне. Женечко! Ну?

Дівчата, я вас всіх люблю, чесне слово.

Тебе, Ларисо, тебе, Олено, тебе, Женечко.

Я вас дуже люблю. Спасибі вам велике, дівчата!

Спасибі. Спасибі, ви мені подарували сьогодні

експресіоністичний вечір, дівчата. Дякую вам! Дякую!

Давайте поїдемо до мене до Нефтекумська у гості.

Я вас запрошую, чесне слово, дівчата.

У мене там мати полуницю вирощує, яблука. Мати вас полюбить, дівчата.

Давайте поїдемо Прямо зараз, га? А що?

Ну поїхали, дівчата. Поїхали, га? Там така природа. Радість.

Ну поїхали, дівчата.

До чорта, до біса, до дідька, до дідька…

А може не варто, Ларисо?

Тебе там все ж таки чекають.

Почекають.

А ви що, так і не помирилися?

Давай я йому все ж таки все поясню.

Слухай, помовч, занудо.

Перестукін, а в тебе жінки хоч були? М?

Були.

Були.

Плановичка одна з контори.

Хоч, правда, давно.

А я тобі подобаюсь?

Подобаєшся.

- І я не стара? - М-м.

Іди сюди. Іди сюди.

Га?

Значить, не стара.

21, 22, 23, 24.

Більше не можу працювати.

25. 25 з половиною.

- Іполіте Марковичу! - 26.

Я хотіла б вирішити щодо практики.

Красновицький! Красновицький!

Не перетворюйте храм мистецтва

на бордель.

Іполіте Марковичу,

справжнє мистецтво тільки

відбиває реальну дійсність.

Без демагогії.

А вам, Красновицький,

не бачити заліку з іноземної мови,

як власних вух.

Я гарантую це.

Не зараз, не зараз.

Тож давайте вирішимо щодо практики.

Потім, потім, люба, не зараз.

Не треба тут при всіх.

Ну як знаєш.

А натура де у вас?

Я тебе питаю, чому натура не готова?

Де натура?

Хто черговий?

Ларисо!

Дуже складний курс.

Ларисо!

Людино!

Що з вами?

Ну ось. Сідайте. Хочете молочка?

Ні, дякую, я снідав.

Так я бачу нічого такого не сталося, так? Усе гаразд.

- У мене ще сирки плавлені є. Не хочете? - Дякую.

А що, ідете секретаркою? - Не знаю.

Ну не хочете – як хочете.

У мене просто таке свято маленьке.

Ну на зразок дня народження.

А мене що, на день народження запросили?

А чого ви мене не питаєте, скільки мені років?

Спасибі.

А навіщо?

Ну як же, мені 22 роки.

Так. Що, не вірите?

А збрехати важко?

Послухайте, Нігара, навіщо ви мене сюди покликали, га?

Розіграти захотілося? - Захотілося. Дуже.

Сиділа і думала, як би вас розіграти.

Хочете, я вам зараз усе про вас розкажу?

Не треба, знаєте, не треба. От ви вгадали, стара баба дуріє.

Бачили фільм «Самітня жінка бажає познайомитись»?

Так це не про мене. Знаєте про мене як фільм називається?

«Стара жінка, яка ні з ким не хоче знайомитись,

але до неї весь час усі липнуть».

Так кіно називається.

А що, не хочете сказати, що я не стара?

- Не хочу. - Он як.

Ну якби тут сиділа якась, м-м-м, шмаркачка років так двадцяти, м?

Вужем би, мабуть, крутилися? - Ну скажете.

Ви вже й справді, не двадцять же вам років.

Уже час би… - Ой, Господи!

Ну не двадцять мені років. Ну не двадцять мені років!

Ой, Господи ти Боже мій.

Аркадію, все буде гаразд, не турбуйся.

Ларисо! Ларисо… - Встигнеш.

Я нічого не розумію, але покладаюся на тебе.

Встигнеш на свій поїзд. Пішли.

Прошу.

- Перестукін Аркадій Миколайович.

Ось і ми! Друзі, пані і панове!

Дозвольте відрекомендувати – мій чоловік!

Перестукін Аркадій з Нефтекумська.

Прошу любити і шанувати. - О!

Ух ти, слухайте, клас. Вітаю!

Радий за тебе, Лорко. Дуже радий.

Ух ти, знайоме обличчя. Ковбаска з собою?

Музика!

Вітаємо! Вітаємо!

Буш! Об'ївся груш.

Любий, це мій чоловік. Зрозумів?

За чоловіка треба…

Ну давай.

Ну що це у вас? А, порожня…

О!

Перестукін, давай вип'ємо!

Перестукін, оце так натура!

Ніготь. Зламала. Ах, жаль.

Ти з мене блазня зробила.

Та що я, рудий, чи що?

Рудий, рудий.

Все, ходімо.

Аркадію, ну допоможеш, а потім рулюй до свого Нефтекумська.

- Піднімайся. - Оп...

До біса! Хопа!

О, Господи, розсівся.

Запалюй!

Запалюй, запалюй!

Так…

Сірники давай. Давай-давай-давай.

Ну давай!

Не буде ні грошей, ні слави.

Ларисо!

Ларисо! Стій.

Отже все, їдемо.

Це все дурниці. У мене там будинок, гарний будинок, садок.

Мама старенька, дітей няньчитиме. Людина вона хороша.

Влітку там груші в нас, яблука, полуниці. А діти – це ж чудово.

Ти хочеш сина, хочеш, я бачу.

Я тобі обіцяю, буде в нас син. Я тобі обіцяю.

Ларисо, тільки зажди, стій тут. Я зараз.

Стійте, хвилинку, прошу вас!

Благаю вас, хвилинку.

Дорогенький, прошу тебе, на вокзал.

Ларисо, поїхали.

Адже ти сказала, що я твій чоловік. Ну прошу тебе, люба, ну прошу.

Мене звати Клейтон Саймонс. І кожен тиждень у цей час…

Ларисо, це ви? - Так. Ну, поїхали.

- Ви кудись їдете? Ларисо... - Ви що, знайомі?

- У Крим. - Який Крим?

Кавказ! Північний Кавказ, а потім Нефтекумськ.

- Нічого не розумію, який Нефтекумськ? - Татусику, ми поїдемо до Криму.

- Який Крим? - Ну я ж вам сказав, ну. А що, це чудова ідея: сонце, море.

Я хочу у Крим. - Нічого не розумію.

Який Крим, який Кавказ, який Нефтекумськ?

Хто мені скаже? - Ми поїдемо до Криму.

Облиш, поїхали!

Ну я ж вам сказав: спочатку

на вокзал, а потім до Нефтекумська.

Ну поїхали, прошу вас, благаю.

Час іде, ми запізнюємося, ну.

- А ви хто такий? - Я чоловік,

е-е-е, чоловік…

Ну, ну поїхали. - Так це ваша дружина?

- Так. - Поздоровляю. - Спасибі.

Поздоровляю, Ларисо!

У мене є чудова ідея!

Ну поїхали…

- Їдемо в Крим усі разом. - Я вас дуже благаю.

- Ну ми запізнюємося вже... - Нікуди я не поїду.

Спочатку на вокзал, а потім до Нефтекумська.

Куди, куди? Хто мені скаже?

- До Криму, до Криму, любий! - Я вам пояснюю: спочатку на вокзал,

а потім до Нефтекумська.

А потім до…

Та який Крим? На вокзал спочатку.

а потім Нефтекумськ.

Can't find what you're looking for?
Get subtitles in any language from opensubtitles.com, and translate them here.