Afrikaans
Akan
Albanian
Amharic
Arabic
Armenian
Azerbaijani
Basque
Belarusian
Bemba
Bengali
Bihari
Bosnian
Breton
Bulgarian
Cambodian
Catalan
Cebuano
Cherokee
Chichewa
Chinese (Simplified)
Chinese (Traditional)
Corsican
Croatian
Czech
Danish
English
Esperanto
Estonian
Ewe
Faroese
Filipino
Finnish
French
Frisian
Ga
Galician
Georgian
German
Greek
Guarani
Gujarati
Haitian Creole
Hausa
Hawaiian
Hebrew
Hindi
Hmong
Hungarian
Icelandic
Igbo
Indonesian
Interlingua
Irish
Italian
Japanese
Javanese
Kannada
Kazakh
Kinyarwanda
Kirundi
Kongo
Korean
Krio (Sierra Leone)
Kurdish
Kurdish (Soranî)
Kyrgyz
Laothian
Latin
Latvian
Lingala
Lithuanian
Lozi
Luganda
Luo
Luxembourgish
Macedonian
Malagasy
Malay
Malayalam
Maltese
Maori
Marathi
Mauritian Creole
Moldavian
Mongolian
Myanmar (Burmese)
Montenegrin
Nepali
Nigerian Pidgin
Northern Sotho
Norwegian
Norwegian (Nynorsk)
Occitan
Oriya
Oromo
Pashto
Polish
Portuguese (Brazil)
Portuguese (Portugal)
Punjabi
Quechua
Romanian
Romansh
Runyakitara
Russian
Samoan
Scots Gaelic
Serbian
Serbo-Croatian
Sesotho
Setswana
Seychellois Creole
Shona
Sindhi
Sinhalese
Slovak
Slovenian
Somali
Spanish
Spanish (Latin American)
Sundanese
Swahili
Swedish
Tajik
Tamil
Tatar
Telugu
Thai
Tigrinya
Tonga
Tshiluba
Tumbuka
Turkish
Turkmen
Twi
Uighur
Ukrainian
Urdu
Uzbek
Vietnamese
Welsh
Wolof
Xhosa
Yiddish
Yoruba
Zulu
(Getranscribeerd door TurboScribe. Upgrade naar Onbeperkt om dit bericht te verwijderen.) І дивись, задники знову не переплутай, Бовдоре.
Знаю я, як ти, ошоканець, безприданицю провалив.
Публіці сподобалося.
Не сумніваюся.
Ще раз нап'єсся, вижену добі свою матерню.
Здравствуйте, пане Задунайський.
Ярчик дуже Наталку відвідати просить.
Ночами до нього.
Дитина не спить.
Ви покличте її до нас ненадовго.
Вона готується в гримерці.
Вийти негайно ніяк не може, самі розумієте.
Я подарунок приніс.
Будь ласка, покличте Наталку.
Давайте, може, ми тоді заглянемо, коли їй не
з руки вийти до нас.
Пускати туди сторонніх категорично заборонено.
Вона там не сама.
Там і інші артисти та артистки.
Ну, хоча б дитину.
Побачить, що сестра жива, та й піде сюди.
Хлопче, з твоєю сестрою все в порядку.
Вона жива і здорова.
Просто до неї зараз не можна, розумієш?
Ей, будь ласочка, скажіть, що то я сам
зробив.
Обов'язково передам.
І що хвилюєтесь за неї, теж передам.
Впевнений, їй буде дуже приємно.
А то як же.
Мир вам.
І вам, пані.
Не куди ми?
Залиште це, далі сам.
Йде до отця Павла, він просив Келя для
паломників допомогти лат навести.
Що ви тут робите?
Скажіть, монах, на сходці ви говорили від чистого
серця?
Ви справді готові пожертвувати життям заради вищої мети?
Так, ясна річ.
Що ж тоді не став часом з вами
діяти?
Що би там не говорили навідомський професор?
Рішуча і відважна.
Ну, нам потрібна буде ще одна людина в
підмогу.
Що скажете про байду?
Анжела.
Так, я вже і не знаю, чи від
того, що ніжен місто високої культури, чи від
того, що губернатор спалахнув любов'ю.
Ні, не до театру, ти не подумай.
До Примиса Жинської.
Та в залі і правда було не приштовхнутися.
Просто театр дуже почастило з новим директором.
Сьогодні приходила твоя мати з Ярчиком.
Він просив передати тобі подарунок.
І просив сказати, що він його зробив сам
своїми руками.
Ви ж нічого йому не сказали.
Ні.
Ні, звичайно, ні.
Та подумай, можливо, дійсно в такий момент краще
було б, щоб з тобою був хтось рідний,
близький.
Зі мною ви, Володимир Олегович.
В мене вже сім років, і чого за
вас нікого нема.
Пробачте мені.
Пробачте мені, що я не вірила вам тоді.
Ну, ну, ну що ж ти, ну?
Не треба, не треба.
Мама знову скаже, що я всьому винна.
Тільки тепер я і насправді винна.
Ну?
Оля, я ж сказала, що не голодна.
Доброго ранку.
Дозволите вийти?
Щось сталося?
У вас все в порядку?
Так.
Просто страшний сон наснився.
Так.
Не розумію, як ви другу ніч на цьому
спите, а тепер ще голодувати надумались, судячи з
того, що відмовились пускати зі сніданку.
Зоряна Назарівна, я знаю, наскільки ви віддані справі
і наскільки близько приймаєте до серця все, що
відбувається.
Я розумію, як відчайду, що вам хочеться діяти.
Сподіваюсь, Лаве Петровичу, ви змогли помітити, що бездіяльність
гадка не тільки мені.
Та зрозуміте ж, я теж не заради вакацій
в очому домі прибув.
Та й дочі проти совістів, чиняючи злочин, ми
самі уподібнімося тим, проти кого боремося.
А якщо ми такі ж лицемірні, то хіба
маємо право вказувати людям, як жити і який
світ будувати?
Моєю сім'єю в Лускої недостатньо ганебно.
Я не хочу це множити.
Пробачте, Лаве Петровичу, я б хотіла сьогодні побути
наодинці зі своїми думками.
Будьте ласкаві, попросіть мене не турбувати.
Дозвольте хоча б Уля принесе вам сніданок.
І поверне постіль на місце.
Добре.
Віталію Михайловичу, ви врятували мені життя.
Дякую вам.
Дякую.
Так, мадемуазель, ви праві.
Ваше життя нам вдалося врятувати, однак ви маєте
знати, якою ціною.
Пане Задонайський, питання нато делікатне, ви не могли
б...
Говоріть.
Володимир Олегович про мене знає все.
Мені від нього приховувати нічого.
Ну що ж, ваш стан був критичним під
час асепсис, і в мене не було іншого
вибору, окрім як провести операцію з незаворотніми наслідками.
Що це означає?
Мені дуже жаль, але ви ніколи більше не
зможете мати дітей.
Дякую.
Моє шанування, Леве Петровиче, прошу пробачити, що я
так безцеремонно напросився у гості.
Однак я подумав, що нині кращого, ніж в
червінці, місця для нашої з вами зустрічі не
знайти.
Ну що ви.
Я щиро радий бачити вас тут, в цих
стінах.
Безглузді ворожнечимі з червінськими та Дорошенко, котрий розпочав
мій батько.
Давно слід було покласти край.
Ви абсолютно праві.
А це вдома Зоряна Назарівна?
Я отримав сьогодні свіжий номер вітчизняних записок з
новим творінням пана Михайловського.
Здається, вона вийме небайдуже до його поетичного дам.
Отак.
Хоч щось і сьогодні підніме настрій.
Макаре!
Відправ Улю до пані Вітер, хай скаже, що
ми з Володимиром Дмитровичем чекаємо її внизу.
Прошу.
Захоплені від вашої витримки.
Не побоятися пана і бити проти його рішення
не кожен зможе.
Я не кріпах, щоб панів боятись.
І жити звик своїм розумом.
Ти про роботу нашу чув?
Злодія підступного ловити будемо.
А, якого злодія?
Того, що вино з сараю тягає.
Ну, куди ви з братами воза з верстатом
поставили?
Тільки барилу з вином принесли?
Наранок половини, як не було.
З соліннями.
Неголидують, що для настоятеля готували.
Та тільки я знаю, хто промишляє.
Хоч батюшка-настоятель мені не вірить, бо то
отець Келар Єпіфаній.
Та він же помер.
Три роки тому.
Так, помер.
А є сіб'є, що живий.
Кладовище ж монастирське.
Сочнісінько над сараєм.
Так, так, так.
А там могила його Келаря.
То, можливо, його пом'янути просто треба?
Щоб не з'являвся більше, а?
Гарна думка.
Ну, за упокій душі раба Божого Єпіфанія.
Амінь.
Що, Оля, пані вітер спустилася?
Немає її ніде.
Леви Петровичу весь день обігала.
Можливо, вона спить.
Порожньо вона і в кімнаті.
Слово честі, пане.
Ліжко заставлене, ніби не лягав віно.
Вочевидь, пані вирішила прогулятися перед сном.
Іди, Оля.
Ні, здогадуюсь, де вона.
Їдьмо негайно.
Це виявилось простіше, ніж я думала.
Що ви там шукаєте?
Це квояр зі шрифтами.
Він має бути тут.
А щоб тебе б...
Дідько, я ж своїми очима бачив, як його
в сарай заносили.
А якщо без них?
Я тебе в іншому місці роздобуватиму.
Не вийде.
Без них всі наші потуги просто нікчем на
дурісті.
Візьміть себе в руки і допоможіть Бадді з
колосом.
Саквояжем я займуся.
Підремонтувати вийде?
Ну, до міста дотягнемо, щось майструємо.
Ну, а більшого і не треба.
Давайте мені ключ від сараю.
Саквояж важкий.
Він вже точно буде легший із завозу, який
вам зараз доведеться тримати.
Саквояж чорний.
Не обоїк пошарпаний.
Монар, ану під собою.
Думай.
От так.
Так вийшов.
Оп, ану.
Дядько, я, знаєте, в лікарні зустріла пана Яблоневського.
Згадала, що ти обіцяв йому покликати в гості.
Вже стільки часу минуло, я подумала, ну, це
ж не добре.
Він може подумати, що ти лише з вічності
говорив.
Так ось воно що.
Бачу, цей польський пан справив на тебе враження.
Я можу сама все приготувати.
Тобі нема про що дбати.
Я залишусь у тебе, а вранці піду в
гімназію.
А маме скажу, що в мене вечірні заняття
з медицини.
А ти розумієш, що примушуєш мене брехати рідній
сестрі?
Гаразд.
Завтра ж напишу йому.
Дядько з цим колосом.
Де Вільшанка?
Ось вже добре.
Чорт.
Куди це ви, гаджи, зібралися?
Я вас нині ж, нині ж придявлю на
стоятелю.
Йдемо, негайно.
Так, так, так, так.
Шерафтин!
Я без них не піду.
Хоч іще, хоч іще.
Все в порядку.
Там людина.
Туди його.
Туда, туди.
Йдемо.
Якого дідька ви влаштували?
Вам же було сказано, що це погана ідея.
Я звикла приймати рішення самостійно.
Пробачте, Зоряна Назарівна, але це вам не на
балу.
Верша має питувати.
Вчинили пожежу, попались на очі сторожу.
Що тепер?
Він донесе на вас.
Якщо хоч щось пригадає.
Головний типографський верстат тепер наш.
Наш?
Чудово.
Що ж ви накажете з ним робити?
Де ми типографію влаштуємо?
По вашу?
Якщо у нас навіть місця для зустрічі нині
немає.
Я орендувала квартиру на околиці міста.
Я покажу.
Поїхали до кузні Маслівської.
Ні.
Це ще більше не розсудливості, ніж крадіжка.
Друкарський процес – це вон не чуювання.
Його від сусідів, від дверника не приховаєш.
Але куди ж ми тоді поїдемо?
В Червінку.
Чи є це все?
Має.
Батько колись віддав мені цей флігель під захоплені
хімією.
Аби мої дитячі забави не докучали до мочець.
Бог ти мій, це колба фірташ.
Така, як в інститутській лабораторії.
Нічого собі дитяча забавка.
Твоєму батьку, який покошувала цілого статку.
Хіміком я так і не став, та думаю,
антипощорнилому допомогти зможу.
Нічого на удачі.
Завдяки репутації вашого татуся шукати верстат у Червінці
нікому і на думку не спадає.
Чудово.
І двірній, я так розумію, сюди не заглядає.
Сергій готовий розвантажувати верстат, тільки машина нелегка, потрібна
підмога.
Йду.
А ви, Володимир Дмитровичу, беріть коня та йдете
додому.
Вже світає, ваші домашні, мабуть, божеволить від хулювання.
Ви правильно.
Сподіваюсь, ви любите шахи?
Мені доведеться збрехати, що ми з вами засиділися
за партією.
Що ж, схоже, ваша нерозсудливість послужить нашій спільній
справі чудовим чином.
Нерозсудливість?
Мені більше подобається слово «бідвага».
Бідвага.
Чому одразу не викликали?
Чому звалікали?
Ще й позатептували, мабуть, все.
Ну так, спочатку було все зрозуміло.
Ясна річ, сторож перебрав, п'яний підпалив сарай,
та ніхто не постраждав.
Та поки не з'ясувало, що воза з
верстатом немає, нічого не підозрювали.
Пана слідчий, так палало, думали згорів.
Разом з металом?
А он, сторож, стверджує, що пилія бачив.
Та тільки…
Бачив!
Бачив, пане слідчий!
Оцими самими очами бачив аспина цього проклятого!
А ви його знаєте?
А як же?
Отець Келар Єпифаній як помер, так і став
в сараї з'являтися.
То соління, то вино тягав, а нині он
яку біду учинив.
На згарищі знайшли медельйон.
Тут ніби ні на кому такого не бачили.
Ні в братів, ні в послушників не було
такого.
А в сарай ніхто не заходив більше.
Can't find what you're looking for?
Get subtitles in any language from opensubtitles.com, and translate them here.