Original subtitles

Субтитры подготовлены медиасервисом MEGOGO

-Заборонені речі: зброя, наркотики? -Ні, не має.

-Валюту возите? -Не багато.

-Не багато - це не відповідь. -Будь-ласка.

-Скільки були в Італії?

-Два роки, не більше.

-Паспорт?

-Вітаємо в Україні!

-Дякую!

-Наступний.

Відчиняєм.

-Ну, що я вас вітаю! У вас вагітність 10 тижнів.

Ставайте. Прошу.

Я не бачу у вас жодної паталогія.

Все проходить нормально.

Зважаючи на ваш вік це просто диво.

Але меньш с тим.

Я катигорично забороняю вам хвилюватися.

Нічого важкого не підіймаємо,

відпочиваємо, гуляємо.

Ви прекрасно розумієте, що в вашому стані і віці потрібно як умога більше відпочивати.

Ну, а при найменьших симптомах одразу до мене.

Це ясно?

-Я зараз не можу, у мене робота в Італії.

Можно мені аборт?

-Вирішуйте.

-Пані Марія, слава Ісусу!

-Навіки Слава!

-Як ся маєте? -Хорошо ся маємо.

-Хай Бог помогає! -Хай Бог помогає!

-Слава Ісусу! -Навіки Слава!

-А ви там геть італійкою стали?

На довго приїхали?

-Як Бог дасть.

-Добрий день!

-Добрий день, Міхасю!

-С приїздом вас! -Дякую!

-Дарино, а я все думаю хто б то міг бути. Чи то Галка моя.

Чи Дарина.

Бачь скільки ж вже там, а всьо ніяк не приїде.

-Та, бо тяжко робить. Але тобі великі вітання передавала та тобі до вітання шось маю.

-Ага. -Зайдеш?

-Ага.

-А Мирослава приїхала?

-Ні, Маруся буде на свята.

-А твій Дмитро великим газдою зробився. Таку будові затіяв.

-Ага, ну-ка опа.

-Так зараз всьо сама побачиш.

-Сідай підвезу. -Не, не, не, Юрко, я піду.

Дякую, але хочу все сама подивитись.

Два роки не була. -То я заїду.

Привіт! Як справи?

-Дарино, Госпади перелякана, не впізнала.

-Не впізнала, думала шо ми тебе так залишили тут одну.

-Не впізнала. Геть, італійкою стала.

-Ну, шо давай торбу. Чого стоїмо? Пішли.

-Ой, чекай, чекай. Вона важка.

-Трафико проклятий. -Що?

-Ну, дуже багато машин італійскою "трафіко".

Ну, що, довго чекала?

-Нє, нє. То автобус приїхав раніше. -Не змерзла, нє?

-Дарино, а як там мої?

Як Гірко?

-Слава Богу!

Все добре.

Вітання всі тобі передавали, казали щоб нехвилювалася.

Гроші твої отримають постійно.

То ще Гірко питав коли ти приїдеш.

- Ліно, куди їдемо? - Їдемо на вулицю Рома, коханий.

-Ок.

-Це хто такий?

-Кто, кто - друг.

-А слухай, тут в Італії, мене звати Ліна.

Галею щоб ти мене не назвала. Чуєшь?

-Так.

-Так, давай по справі. Я тобі нашла роботу.

Це хороша робота. Ти сама побачиш.

І якщо порахувати: за виклик, за роботу, за все про все.

Ти мені повинна будеш дати 500 євро.

Це як для подруги. Це по Божому.

В мене нема зараз таких грошей.

Хто тебе просить зараз віддавати? Ти заробиш - віддаси.

-Добре.

-Тсс, дивись як красиво.

Отже, це наш дім. Зараз я вам розкажу як тут все влаштовано.

Тут кухня, це вітальня, а там їдальня.

З того боку дві спальні.

Не знаю, можливо ви помітили, при вході праворуч є дворик із садком,

його треба іноді прибирати.

Я щойно повернувся у цей дім, тому ще не звик.

Авжеж.

Я і моя мама не звикли до домробітниці, у нас її ніколи не було.

Мамі може знадобиться допомога, тому ми вирішили, що це гарна ідея.

Твоя ідея.

- Як звати? - Її звати Дарина, синьора.

Дарина.

Вона все вміє робити. Прибирати, готувати, прати.

Тільки не говорить італійською, але швидко вивчить.

Дуже швидко.

Добре.

Мене звати Алессандро. Тревізо - моє прізвище.

Мама - синьора Вітторія.

Її кімната знаходиться на нижньому поверсі. Якщо бажаєте, потім підемо подивимось.

Дякуємо!

Ну.

О, ну, що я тобі казала? Санаторій.

Ти би бачила де я по первих жила.

Слухай, головне, щоб ти казала "сі, синьора".

Сі, синьора.

І все.

Вони спочатку не розумітемуть.

Але то нічого. Будуть кричати, але ти роби своє и кажи "сі".

Так вони потім привчатся.

Так, на тобі дарунок за рахунок фірми.

Я ще по ньому вчилася.

Ну, чо ти боїшся? Ти всі ці іграшки ліпила.

Розумієш, ти головне повинна їм показати що ти вмієш гарно працювати, що ти швидка до роботи.

Ну, все я повинна бігти. Мені купа роботи. Так.

І давай вже до роботи. Ти ж не на курорт приїхала.

Все давай. Папа.

Дарина! Правильно? Зроби мені каву.

-Кофе. -А кофе.

Дякую.

Ні, ні, не цю!

Машина включена.

Береш ось це. Бери.

Капсулу.

Капсулу кладемо всередину.

Потім ось так.

О, ні, зачекай, чашки!

Натискай кнопку. Не складно?

Ось і кава для тебе готова.

Нарешті я зрозуміла навіщо тобі домробітниця.

Вона нічого не знає, її треба навчити деяким речам.

Вже запізно, я маю йти.

В тебе є алібі, ти вранці працював домогосподаркою.

Вона не домогосподарка, вона просто нам допомагає.

- Й, з рештою, будь ласка, не при ній. - Вона все одно не розуміє.

Це означає, що я маю себе відчувати ніяково у власному домі?

Хочу тобі нагадати, що це й мій дім.

І я хочу тобі нагадати, що свій дім ти залишив своїй колишній дружині.

Знаєш що ми зробимо?

Залишайся тут жити сама, і подивимось, як це в тебе вийде.

Ти цього хотіла?

- До побачення, Дарина! - До побачення.

Ця кухня поки що моя, й заходити сюди ти маєш лише з мого дозволу!

Й лише за моєю присутністю!

- Зрозуміла? - Так, синьора.

- Ти покоївка! Тобі зрозуміло? - Так.

Йди звідси. Геть!

Йди!

Витри й тут.

Так, синьора.

Дарина, як справи?

- Так, синьора. - Так, синьора...

-А я то думав, хто то сидить.

Думав мала приїхала.

Її давно не було.

Смотри.

-Я вже три дня як приїхала. А тебе нема.

-Не встигла на порігвступити вже пиляє.

-Чого пиляю?

Просто...

Тебе десь носить, а...

А в мене тих днів.

-Геть італійкою стала.

Навіть пахнеш так.

-Ну, чув би як ти пахнеш.

-Та, я сьодні випив.

На роботі.

Туристи приїздили.

-Ага.

-Я їх на полювання возив.

Великі люди.

В нашому новому будинку ночував.

Їм сподобалось.

-Не треба, не треба.

-Ти хочь...

...бачила що я набудував?

А ти пьяниця?

(буркоче)

-Марусю?

Привіт, сонечко, це мама.

Я на хвилинку.

Не можу до тата додзвонитися, як він там?

Ага, добре, а ти?

Вчися, вчися, сонечко, добре.

А в мене нормально. Так.

Гроші вже скоро перешлю.

Італійсю по троху починаю розуміти.

Так. Добре.

Так, сеньори в мене хороші.

Що ти тут робиш? Що ти собі дозволяєш! У моєму домі!

Весь вечір я за тобою пильную. Що тобі треба? Що ти шукаєш?

Що? Що це? Що?

-В мене карта є.

Мама, що за крики? Вона плаче?

- Плаче... Вона дзвонила... - Мама, чому вона плаче? Що ти їй зробила?

Нічого я їй не зробила. Вона дзвонила... цілий вечір! Я за нею пильную.

Досить придумувати, ти виглядаєш смішно.

Йдемо зі мною у кабінет. Йдемо.

Мама, йди спати, завтра поговоримо.

-Я нічого не зробила.

Я прошу вас будь-ласка. Я...я...

Дарина, досить! Сідай.

-Я дзвонила по телефону.

Я нічого не зробила.

Я нічого не чіпала. Я нічого не вкрала.

Я взагалі нічого... В мене є карточка, я подзвонила до дому.

Досить! Тихо, досить!

Тихо, досить!

Тсс..., тихо.

Я телефонувала.

Заспокойся.

Що ти там наробила?

-Я стояла там і дзвонила.

Я телефонувала в Україну.

До дому, мені треба, я захотіла почути...

Я не розумію. Італійською, італійською!

Я дзвонити, дім, Україна...

- Телефонувала додому? - Донька, моя донька.

Твоя донька?

-Я на одну хвилинку подзвонила, я хотіла почути її...

Я не знав, що у тебе є донька.

-В мене дома дочка, в Україні.

У тебе є донька?

Заспокойся й не плач.

- Як звуть доньку? - Її звуть Мирослава.

Ми-ро-сла-ва.

Складне ім'я.

Не плач, заспокойся.

У мене теж є донька.

Хочеш покажу? Мою доньку.

Подивись яка гарна.

Софія.

Гарненька.

Маленька ще.

Вона маленька, а ти ні. Тому не плач.

Не плач. Зроби вдих й не плач.

Витри сльози.

-Галь, слухай.

Можно мені якось роботу поміняти?

-Що? Стара допікає?

-Так.

-Чи може цей, як його, Помідоро пристає?

-Ні, Галь, ти шо ні.

Ну, я просто подумала, може є щось такое ліпше?

-Ліпше?

-Ну, можем пошукати ліпше.

Якщо в тебе є 300 євро зайвих в мене таких грошей немає.

Честно кажучи, Дарино, ти мені ще за цю винна.

-Галь, я все відпрацюю, все тобі віддам, ти ж знаш.

-Я розумію, що важко.

Так важко, що хочется вийти.

Я знаю. Всім...

Всім важко, і всі проходили через це.

Терпи.

Потім буде легше.

Звикнеш.

Гарно тут. Гарно.

Слухай, а...

що таке боданте?

Мене так стара називає.

Вони всі нас так називають.

Ну, це...

прибиральниця, покоївка, прислуга.

Наймочка одним словом.

В наймах ми у них.

Пішли.

Я тебе не запрошую.

Ну, ти розумієш.

Що спиш?

Случилося там в Італаї?

Ходім будову покажу.

Прямо тут в каміні шашлик смажемо.

Гарно виходить.

-Якось тут темно,нє?

-Чого так? -Ну, не знаю.

Ти тім гордий...

Лячно. -Чого лячно?

Це козанки Якових.

Трофей.

Людям подобаєтся.

Файний дракон?

-Файний.

-Ось о крісла тьосатиму.

Щоб люди на ганку сиділи повітрям дихали.

Ще заробиш, альтанку зробимо.

Баню.

Я вже фундамент залив.

Трубу під столиком вмурував.

-А де туалет?

-Як де? Ось.

-Де? -Ось.

-Дмитро, ти що? -Що?

-Ти при своєму розумі?

Втюручив туалет по серед двору. Воно смердітиметь.

-Та.

Тобі с твоєї Італії видніше. Як мені.

В мене он люди ходили. Нічого, все їм добре було.

-До чого тут Італія?

Чо не розумієш?

Що не видиш який зараз турист пішов?

Культурний.

Йому не тільки випити треба.

Йому треба щоб зручності були. Щоб все було в хаті.

Душ, туалет.

Вода підведена.

-Юрку.

Купив цей...

Купив?

Як його?

-Мотоблок.

-Мотоблок.

-Курвча мать.

-А що до нього? Ключі треба?

-На бався.

То як?

-Нормально.

Пішли.

На, ось.

-От і добре. Буде що за мотоблок віддати.

То як воно там?

-Доборе, але знаешь...

робота в неї тяжка.

-В неї тяжка, в тебе - легка.

-Скажи, а у моєї Галі там хтось є?

-Ти, про що, Юр?

-Юрку.

Шось не йде.

-А ти крути, крути.

Правд скажи.

Яж знаю шо є.

-Могли б хоч пред церквою не хвалитись.

-Марусь, поговорим?

-Не зараз. Давай в вечері.

-Я і так чека. Чекав,чекав.

Чекав. Трошки давай пройдемося.

-От.

А чого ви ніхто спагеті не їсть?

Ой, дивітся, як то правильно робити.

Треба три штучки.

І так на веделку. І крутити, крутити.

А ще можна ложкою помогти.

Ложки я поклала.

-Ти їж як хочеш.

-Це, трохи там назбирала. Там майже дві тисячі.

-Ну, от і добре.

-Як раз на мотоблок стане.

Ще й вистачить.

-Який мтоблок, Дмитре? Нащо?

Треба носос в колодязь ставити. Унітази купити.

-А мотоблокдо всієї господарки.

І в город, і шось привезти.

-Не будь дитиною.

Ну увидів у того Юрка той мотоблок, то й тобі захотілося іграшку.

-І то правда.

А я вже не газд.

Бо ти гроші привезла.

-Ти чого? -Я нічого.

-Тобі ж цього с твоєї Італії видніше...

Як мені будувати, як мені мазолі заробляти.

-Дмитре.

Я хотіла аби було ліпше.

Те шо будуєш - то добре.

Але треба і вигоди знати.

Унітази, душ.

-Що ти від мене хочешь?

Я он все життя на двір ходив.

Це тепер мода взялась: в хаті срать.

-Ти сам розумієш що дурниці наробив.

Так хоч не сварися.

Слухай що тобі кажуть.

-Грамотна стала?!

Дмитре, роби те, Дмитре, роби се.

Дмитре, не так з себе жили тягнеш.

-Я поприбираю.

Ось так, потім додаєш в середину, ось сюди.

Дарина, знаєш, мені стає дуже сумно, коли онучка довго не відвідує мене.

Я бачу її рідко.

Її мама не дуже цього хоче.

Ось побачиш сьогодні вона приїде.

-Подивися. Красиво? -Красиво.

-Софія? -Вона не приїде. В іншій раз.

Як це не приїде? Ти просто ганчірка, а не батько.

Мамо, не починай. До чого тут це. Було пізно .. враховуючи, що мені потрібно буде відвезти її додому до мами.

І потім, знаєш діти починають вередувати коли втомлюються .. Так краще ... Для всіх

-Йди геть -Ми разом прийняли це рішення.

Іди розкажи це кому небудь іншому ... йди

Сідаємо за стіл.

Слухаю.

Й тебе також. Ми вечеряємо.

Так. Так. Дай їй слухавку.

Алло! Моя дівчинко!

Так. Я приїду. Скоро.

Так, так. Скоро, скоро. Не хвилюйся.

Послухай, Софіє!

Люба, послухай тата.

Хочеш поговорити із бабусею?

Даю їй трубку.

Бувай. Люблю тебе, бувай.

Алло!

Привіт, моя крихітко. Моя красуня.

Як справи? Ти вже повечеряла?

Я тобі приготувала пиріг. Той який ти любиш. І подарунок.

Так. Я дуже за тобою сумую.

Кого?

А, так, даю його.

Так.

Так. Дякую за дзвінок.

Мама дуже задоволена.

Із святом ще раз. Передавай вітання.

Бувай, до зустрічі. Так, бувай.

Дарино, чому б тобі не сісти із нами.

- Ні, дякую. - Сідай. Сідай. Давай-но, сідай.

Практично ти є членом нашої родини, тому повечеряй із нами.

Дякую.

- Вина? - Так, синьоре.

Дякую.

Пий.

Вибачте. Я піду.

Я дуже стомилась.

Ви продовжуйте.

Алессандро!

Алессандро!

Що трапилось, мамо?

У нас злодії! Вони вкрали прикраси!

- Мамо, які злодії! Ми були вдома. - Нас обікрали.

Ну що ти говориш.

Я вже викликала поліцію, зараз приїдуть.

- Ти викликала поліцію? - Так, зараз вони приїдуть.

- Заспокойся, мамо. Це абсурд. - Це не абсурд. Це вона зробила.

Припини! Прошу, прошу тебе. Досить.

Чому б тобі не піти й не прилягти. Я про все подбаю.

Добрий вечір... Поліція... Ми отримали виклик від синьори Тревізо.

Хто ви? Ваш паспорт, будь ласка.

Агенте, я шкодую, що Вас викликали, навіть не знаю, що сказати.

Моя мама літня жінка, вже у віці, останнім часом вона все більше помиляється.

Сьогодні в неї був особливо напружений день...

Я розлучений, ми мали святкувати разом із моєю донькою...

Вона з нетерпінням чекала цього, приготувала пиріг, купила подарунок,

але моя колишня дружина не дозволила їй приїхати.

Моя мама сприйняла це вкрай важко,

тому дуже нервувала, потім пішла спати...

Якщо це можливо, не звертайте на це уваги.

Я знаю, так не прийнято, проте, мені дуже шкода, я прошу вас.

Дуже вам дякую. До побачення.

Я проводжу вас.

- Ще раз вибачте. - До побачення.

На все добре.

Послухай, я зроблю тобі вид на проживання.

Я ж адвокат чи ні?

-Чого ж ви зі мною як зі скотиною?

Відпусти. Я не можу вже більше так. Не можу.

Ти дозволив, щоб тебе й ця обкрутила.

Чуєш, Дмитре?

Може мені не їхати в ту Італію?

Лишуся тут.

Ну, якось воно буде.

Хіба ми не впорамаємося?

Роботу собі тут найду.

Може ще дитинку народжу.

-Як не їхати?

Всі хто стають роботи нема.

Грошей нема.

Яка тут робота.

В хаті треба, в середині ще.

Плита, унітаз.

Сама сказала.

Спи.

-Як ви тут, без мене впораєтесь?

Я як приїду, тобі пердзвоню одразу.

Де твій телефон?

-Мам.

Мам.

-Ти перше то, воду роби, добре?

Ну, грошей я пришлю.

-Дмитре?

Здоров.

-Дівок своїх проводив.

То тепер холостякую.

-Заєврами свою відправив.

Гарне діло.

І в мене гарне діло є.

І євриками потім ввідаси.

Жартую.

-Давай, за наших жінок випьемо, щоб їм там гарно робилося.

Твоя бач не довго побула, а моя...

-Ірина казала робота така.

-Курви вони там всі.

Ти чого?

Дурний ти, Дмитре.

Марія, привіт.

А котра година?

Я не очікував на твій дзвінок.

Софія? Але сьогодні...

Ні, зможу, зможу. Зараз вже їду. Марія я не кричу.

Добре, я в душ, зберусь і приїду.

Бувай, до зустрічі.

Дарино, повертайся у ліжко.

Мені вже час.

Ти теж рано прокинувся.

Ти ревнуєш?

Ні, я не ревную.

Не хочу, щоб про нас дізналася твоя мати.

Перемогла Софі.

М’яч, м’яч.

Біжить, біжить, кидає й знов перемагає Софі!

Мамі, мамі.

Давай, давай... Тепер тобі.

Добрий день.

Марія, це Дарина. Наша покоївка.

Це Марія.

Поїхали, ми спізнюємось, не хочу потрапити у затор. Швидше!

Ти думаєш я не бачу, що відбувається між тобою й Алессандро?

У мого сина є сім'я.

Я знаю, що це складно, але ти маєш прийняти це.

Мені буде спокійніше, зрозумій.

Візьми це як подарунок від буркітливої старої.

Я прошу тебе, як жінка жінку.

Будь ласка, зникни.

Для твого ж блага.

Хто там?

Доброго вечора, синьоре.

- Вибачте, я шукаю Галю. - Кого?

- Ліну. - А! Ліну. Так, зачекай. - Дякую. - Ліно, це тебе.

Хто там?

-Галочко, це Дарина. Привіт.

Галояка, можеш на хвильку вийти.

-Зараз, чекай.

Любий, я на хвилинку.

-Привіт! -Привіт!

А що сталося?

-Пусти до себе переночувати.

-Тебе що вигнали?

-Ні, так, треба так подумати.

-А що трапилось?

-Я вагітна.

-Вагітна?

А від кого?

Алесандро?

Слухай, ти знаєшь за що ти їх тримаєш?

-Галя.

-Якщо треба ми адвоката знайдемо.

-Не треба адвоката. Можно у тебе переночувати?

-Ти краще...

Ліна, що відбувається?

- Любий. - Йдемо додому! - Любий, любий...

-Дарина, вертайся, вертайся до нього.

Тут все класно. Давай.

Дарина, дарина.

Дарино.

Ну, я не зможу тобі допомогти.

-Ну, от.

Тепер добре видно.

Так, у вас хлопчик. Я вас вітаю!

Ніяких відхилень я не бачу.

Абсолюно здорова дитинка. Витирайтесь.

-Можно мені аборт?

Гроші в мене є.

-Аборт?

Та не питання.

На цьому терміні даю вам скальпіль в руки і самі собі живота ріжете.

Де ви тільки взялись на мою голову?

-Морося?

-Морось?

А де інші?

Я тобі гостинці привезла.

На от подивись.

Купила тобі плаття.

Тільки то.

Незнаю чи підійде, бо, ну, на себе міряла.

Чи вгадала розмір.

Марусь, поміряй. Вствавай.

Туфлі.

Видиш, Морося.

А від кого?

-Мам, що тепер робить?

- Що ж ви пропонуєту?

-Весілля.

І швидше. Ну.

Поки живота не видно.

Бо знаєте в мене є дуже хороші адвокати.

В Італії.

-Італійськими адвокатами мене ще ніколи не лякали.

Грамотні стали?

Добре, розберемось.

-Ти чого?

-Ти не знаєш?

-Що було з дівкою? -Що? З якою?

-Ти не знаєш?

З Мирославою.

-Та нічого так. Нічого особливого. Один раз закрутилося.

-А вона між ішшим вагітна.

Та он з матірью біля виходу чекає.

Може хочешь піти поговорити з неє?

-Я не можу.

Ні про що говорити.

І чому це всі вирішили, що це я?

-Ввечері поговоримо.

Я тут все зясував.

Як батько я вас звичайно рузумію.

Але давайте будемо реалістами.

Вони ще самі діти, куди їм мала дитина.

Помилка молодості, я вам тут телефончік запишу.

Ну, і звичайно грошова компенсація в межах розумного.

Звичайна життєйська ситуація.

Думаю ви мені передзвоните. Тільки щоб піздно не було.

-Мам,може мені аборт зробити?

-Не смій навіть мені таке думати.

Ти знаєш що це таке?

Не плачь.

Не плачь.

-Це що ж виходить?

Що в мене донька - курва?!

Від кого дитину принісла? Звідки?

-Тихо тут! Тихо!

Тихо!

Треба було за нею дивитися.

Раніше треба було учити.

Не кричи. Їй нервувати не можна.

Тихо. Чшш.

-Ти цього...

Коли родить будеш?

-Дмитре.

Тихо, я не хочу.

-Чого?

-Ну.

Та ну.

Ну, не треба. Я прошу.

-Давай. -Відпусти.

Та не можна мені. Та я прошу тебе.

-Як не можна?

-Дмитре.

Та ну, я.

Та пусти мене. Та пусти мене я вагітна.

-Ти чого?

Коли?

Звідки?

-Той раз як була тут.

То я думала що у нас вишло.

Я тебе просила.

Я тебе благала.

Не відпускай мене.

Давай нікуди не поїду. Будемо тут жити. Народжу дитинку.

Ти сам мене відправив.

Тобі тільки гроші, гроші подавай.

Добре тут було жити на мої гроші?

Ти в цьому винен.

Ти то все зробив.

Який ти мужик після цього?

-Курва.

-Морось, іди спати.

-Добрий вечір!

-Добрий вечір, Михась.

-Можна я той.

-Та заходь, заходь.

-Я от про Мирославу поговорить.

-То з Мирославою і говори.

-А де дядько Дмитро? -У себе.

На новій хаті там сторожує.

А я за ним збігаю, а ви поговоріть.

Моросю.

-Мирославо,

виходи за мене?

-Ти дурний чи сліпий?

-Я тебе і таку візьму.

-А потім шо, будеш дитину ростить?

-Якось заробимо.

-Це ти зараз такий добрий. А потім мені жити не дасиш.

-Мирославо. -Ну, що Мирославо?

Іди додому.

Іди кажу.

-Миросю?

А де Михась?

-Що вам всім від мене треба?

-Не була б вона дочкою свого батька.

-Я піду.

-Чекай.

Дмитре, зайди на два слова.

Ну, зайди, сідай.

Ти мабуть не їв нічого.

То я тобі істи дам зараз.

Сідай.

Слухай.

Ти це..

Ти вертайся до дому.

До хати, бо...

Сусіди пліткують.

Ну, так не годится.

Знаєшь.

Їж, їж.

На.

Будемо жити, все буде нормально.

Ну, бо ти сам подивися.

Що ти з сімьєю наробив?

-Іди ти в сраку.

-Шо допекла?

Да.

Їхала в Італію одна жінка, а повернулася друга.

-А я давно кажу, виїхати не важко.

Вони по тих Італіях казна що роблять.

А ми тут животи надриваємо. Давай.

За нас мужиків.

-Хіба я мало робив?

І в день, і в нічь.

Як вол на тій баді...

Один хлоп такий як ми з тобой, дружина в Італії, а він тут...

Він тут будову затіяв.

Купив болгарку, почав арматуру різати.

А та бограк йому раз і зламалася.

Ну, він її розібрав, коли дружина дзвонить, ну, каже: "як ти тут?".

Ну, каже, як з болгаркою пораюсь.

Ой, каже добре що ти почав, я каже, вже пів року з Італійцем.

Все не знала як тобі сказати.

Ти чого?

Дмитре, я ж до слова.

-Тобі цього...

...морду треба було б набити.

До слова.

-Підьойм я клієнтів привів.

-Де ти напився?

-Моросю, так збирай постіль і бігом стилитися я поки це...

Повлючаю там усе.

Вже бігом.

-Мені покажуть дитинку?

-Мирося.

Не можна себе так заживо ховати.

У людей ще гірше буває.

У кожного свій хрест.

А вот так пролежати все життя не вийде.

Давай, будемо вставати.

Ну, по тихеньку.

Ну, по маленьку.

Давай так.

А тепер нозі.

Давай. Давай по моленьку.

Лівеньку.

От так.

О, давай-давай-давай.

Зараз підеш там на двір.

Хлопці там роблять.

Вон на їж хлібчика.

Тримай.

Поседиш з ними.

І все буде добре. Йди.

-Добрий день! -Добрий день, Михась.

Привіт, Юрко.

-Привіт!

А ти яким це вітром?

Про дітей прийшла поговорити.

Твій до нас приходив. Знаешь?

-Знаю, знаю.

-Чуєш?

Михась твій з моєю Миросею дружили.

Мирося тепер з міста вернулася вже тут буде.

То може вони б поженилися?

Знаешь, дорога, ти не ображайся.

Мій Михась він хлопець роботящий, честний, а...

про твою всяке говорять.

-А людям язики не попришиваєш. Поговорять і перестануть.

А діти собі житимуть.

-Шо?

-Так ось.

-Давай іди збирайся, їхати вже скоро.

Давай-давай-давай.

-То шо?

-Ну, на життя, знаєш, і на весілля гроші потрібні, а в мене ж.

-А в мене?

Все на те будівництво пішло, сам знаєш.

-Ну, да.

-Але хату на дутей перепишемо.

Тай весілля на себе беру.

-А...

Дмитро не проти буде? Він же на тій будові і днював і ночував.

-Дмитро?

То чекати сватів?

-Слухай, а давай...

За здоров'я молодих по чарчині,а?

-По чарчині з Дмитром випьеш.

Алло!

Даринка, алло! Я тебе не чую.

Алло, Даринка! Це Алессандро.

- Ти чуєш мене? - Алессандро.

Привіт Даринка, я весь час тебе шукав, але нічого не міг дізнатися. Як ти?

Слухай, я бачив Галю,

я знайшов її у церкві.

Вона мені сказала, що ти вагітна, чекаєш на дитину.

Це правда?

Хлопчик чи дівчинка?

-Хлопчик.

- Алло! - Хлопчик.

Даринка, він мій?

Алло? Даринка!

Даринка, скажи мені.

Даринка!

-Я не можу.

-Поворухнулося.

Хто у нас?

Хлопчик?

Дівчинка?

-Хлопчик.

Давай, спи, набігався за цілий день.

Субтитры подготовлены медиасервисом MEGOGO