Original subtitles

[жіночий голос] Споконвіку прадавній український ліс

був сповнений дивовижних таємниць і містичних загадок.

За Темною горою, в самому Серці Лісу,

криється Джерело Життя:

воно дарує Лісу та його мешканцям

їхню одвічну силу, їхній дух.

Та однієї зими, поки ліс міцно спав

і лише Хранитель сторожив його спокій,

крізь таємний прохід у Темній горі сюди прокралась людина.

То був власник лісопильні.

Він вимолив одну краплину з Джерела життя,

щоб смерть не забрала його новонароджену донечку.

Та потім він повернувся і привів із собою ціле військо,

сподіваючись загарбати усе Джерело.

І почалась запекла битва,

в якій не було переможців.

Лише втрати.

Усі непрохані гості, що пройшли за Темну гору, згинули.

Від одвічної сили Хранителя лишилась тільки тінь.

А коли лісові мешканці прокинулись навесні,

перед ними постали жахливі наслідки людської зради.

[Лісовик] Ось що наші вороги заподіяли.

А відтак, жодна людина не ступить ногою

за Темну гору нізащо й ніколи.

Такий новий Закон лісу!

[жіночий голос] Багато років минуло відтоді.

Ще одна зима минула!

Ох, як я довго спала!

І бачила найкращий зі снів.

Проте це не замінити жодним сном!

Нарешті весна прийшла!

[Мавка] Квусику!

А тепер починається найприємніше!

Час нам будити ліс від сну!

Це я, Гук! Відповідальний за звук.

Доброї весни, Мавко!

Гуку! То ти літати вмієш?

Оце так новина!

Я, люба, Той, Хто й Сонце Осідлає!

Тільки ні гу-гу Лісовику — скаже, я головою лелекнувся.

[співи, музика]

Село просто стоїть на вухах!

Про нас дуже скоро і цілий світ заговорить!

Охолонь, юначе. Удома і стіни гріють.

Тут ми свої, нас усі знають.

Атож, у мене серце не на місці!

Що як у місті нас ніхто не слухатиме? Туди звідусіль музиканти стікаються.

Головне — це вірити в себе, Ніно!

І хай нам музика дорогу вкаже!

Що б воно не означало.

Висока плата за вкрай важливу роботу?

Сопілкарю, що буде музичною легендою, не цікаво.

Втім, може, дядько Лев гляне.

Лукашу! Твій дядько!

Щось йому геть погано. Ми вже й знахарку до нього покликали!

Йди додому, швидше. Дасть Бог, побачимось на ярмарку.

-Чудасія! -І що то таке?

[Килина] Нарешті! Я знов удома!

[Килина] Вітаю, мої рідні земляки!

Так, це я, Килина!

Донька і єдина законна спадкоємиця господаря лісопильні!

Того, якого нечисть лісова спопелила під час пожежі?

Так, мій батько трагічно загинув у тій пожежі в лісі,

втім, тут ні до чого ваші дикі забобони.

Після того, як татуся не стало, ми з матінкою зібрали речі й поїхали,

проте скоро я й її втратила.

О, мон Дьйо, який жах!

Та зараз я повернулась, щоб село, де я виросла, процвітало!

Я пропоную усім роботу!

У вас буде стільки монет, що вам більше не доведеться працювати!

Не працювати — це робота, про яку я мріяв!

Я відбудую лісопильню!

Світ нарешті дізнається про нашу якісну деревину!

Гадаю, усі тут хочуть бути багатими і щасливими?

Так!

А що ж робити потрібно?

Усього-на-всього навідатись за Темну гору й відшукати там.

[хором] За Темну гору? Нізащо!

Та їй стріху знесло!

Скажена, як і її батько!

Вам же дадуть грошей, і багато!

Друге життя за гроші не купиш!

Лісовій нечисті — вітаннячка!

Що це таке?

Тихо, тихо.

Що сталося?

Капкан?

Мабуть, з давніх часів лишився.

Кажете, Хранитель кличе?

Ну, ну як він?

Наче полегшало,

але з моїх трав користі тут буде мало.

Раджу негайно рушати в місто по ліки.

Але це обійдеться недешево.

Пер-ду-кабрі-кокарум?

Даси це аптекареві, синку,

той уже знає, що й до чого.

Дякую. Щиро дякую.

Чудова новина, дядьку! Трішки пердикаки, чи як там її?

І як новенький будете!

Лукашу,

не роби дурниць.

Не марнуй грошей на старого дідугана.

Я уже достатньо пожив.

Знайшов би краще гарну дівчину, завів би сім’ю.

Отоді б я з легкою душею вмер.

Ну що ви таке говорите?

Я придумаю, де заробити.

Дядечку, усе буде гаразд.

Я вам це обіцяю!

[песик гавкає]

[Фрол] О мадам, а ось і ваш фамільний маєток!

[Фрол] Яка сільська простота.

[Килина] Терпіти не можу цю хибару!

[Килина] Збіговисько малодушної шушвалі!

Мій план по швах тріщить,

тому що ці пітекантропи бояться лісу, немов вогню!

Ворушись, Фроле!

Б’єн сюр, мадам!

Лечу а-ля куля!

[Килина] Зроби мені ласку, здихайся цих плебейських лахів!

[Килина] І як ці провінціали носять таку вульгарщину!

[Килина] Мене аж нудить! На смітник цей несмак!

[Килина] Що за жахливе, убоге, антиестетичне дрантя!

[Килина] Зграя неотесаних забобонних тубільців!

Фроле!

Кутюр’є моє! Який старомодний треш!

Не нервуй мене, Фроле.

Це псує колір обличчя!

О, пардон, мадам.

Незграбні ідіоти!

Усередині цієї скрині…

Обережніше переносьте.

[стукіт у двері]

Вам чого?

-Я з приводу роботи. -О, вакансьє зайнятьє!

-Але… -Хто там? Фроле!

То ви щодо цієї роботи?

Прошу, сіль ву плє.

Ого…

Вітаю, мене звуть Лукаш.

Тут сказано, ви добре платите.

Це правда. Якщо роботи не боїшся.

Я не боюсь, я на все готовий.

Що ж! Еріку, Деріку, рушайте з ним.

Ну, а робити, власне, що?

Відшукай дерево із таким листям.

У лісі, в хащах за Темною горою.

Що відбувається? Хранитель усіх збирає?

Останні збори скликали, коли я ще паростком був!

-Із самого ранку і стільки нервів! -Хранитель іде!

Вітаю вас із новою весною,

жителі Прадавнього лісу!

Чи всі зібралися?

Мавко, скажи, чи всіх ти розбудила?

Та вона, мабуть, досі зі своїм Квусем первоцвіт збирає.

Пробач, я вже тут, Хранителю.

Я рятувала рисеня, що втрапило у капкан.

Що це діється?

Старий капкан!

Хіба їх усі не познищували після Битви?

Русалки, охорона лісу — ваш обов’язок!

Хто з вас проґавив таке?

Чудово, Мавко.

Тепер ми нероби в очах Хранителя.

Що ж… Слухайте мене, браття й сестри!

Первісні духи Природи

провістили лісу і нам непрості часи.

Ось чому сьогодні опівночі у Серці лісу

Первісні оберуть нового Хранителя!

Але що ж буде з тобою, Лісовику?

Сили мої тануть, і я слабшаю, Мавко.

Тягар обов’язків Хранителя уже заважкий для моїх пліч.

Лісовик більше нас не оборонятиме?

Нападуть смертні, і що ж тоді буде?

Хто ще захистить нас?

Спокундра!

Гук, Дохтур Ульотних Наук, згоден стати Хранителем!

Хранитель-язиката Хвеська?

Ага, тільки про це і мріяли!

Я все чув!

Але ж дійсно будь-кого можуть обрати Хранителем!

На себе натякаєш, чи що?! Ні-ні-ні, Мавко!

Ти, може, і справді в лісі душа всього живого,

втім, для такої роботи,

ти надто мила у нас!

Ні, я не така.

Ох. Якось мені недобре.

Що сталося, Водянице?

Ну от! Занадто наївна і мила!

[Лісовик] Годі вже!

Усе вирішать Первісні духи

сьогодні опівночі.

[Лукаш] Подейкують, що за Темною горою

мавки-чорнявки і русалки можуть до смерті залоскотати.

Отак смієшся, смієшся собі, а тоді…

Ми не віримо у дурнуваті забобони.

Ну і куди далі прямувати?

Я гадаю, тільки вперед.

Ми ж наче не полювати сюди прийшли.

Я не заради стейка.

Заради веселухи.

[постріл]

Не може бути!

[Лісовик] Ще й у такий день!

[Лукаш] Я не навмисно, чесно.

[Лукаш] Я оступився!

Я такий незграбний. Мене, знаєте, як звали в дитсадку? Лукаш Незграбченко!

Будеш тепер Лукаш В-кашу-рило-розхряпченко!

Мій брат каже тобі: шуруй в той ліс сам-один!

Як знайдеш дерево, познач його на мапі.

Чудово!

Я саме це і збирався зробити!

Як багато страху в повітрі.

Заспокойся.

Не бійся, уже все добре.

Що так сильно налякало вас?

Люди у лісі?

Я маю сказати русалкам.

Хвилинку. Ходімо, Квусику!

Я сама вижену чужинців.

Дізнаються вони, яка я мила!

Ну й де цей листок шукати, трясця його тряси?

Ну ж бо, повір у себе, Лукашу!

І хай тобі музика дорогу вкаже!

Що б воно не означало.

[грає на сопілці]

Це щось неймовірне.

О, дякую, це…

[Лукаш кричить]

Лісова нечисть!

Ця людина що, вмерла?

Це що, якийсь різновид людської магії?

[Гук] Мавко, звідсіля лунали химерні свисто-гулко-дудонясті звуки, і я…

Гуку!

Ти уже навчився злазити з лелеки?

Оце ти даєш!

Щоб ти знала, я на пойготові.

Я чув, у ліс вторглися підлі, як їх…

Людовисько!

Я пригляну за ним! Поклич русалок!

Гуку, ні! Краще ми самотужки проженемо це людовисько з лісу!

То я буду «Гук, Моцний і Нездоланний Людогубець?»

О, це гарно, кліщ мені в бороду!

Лісова нечисть! Не займай мене!

Я попереджаю:

я маю борщепояс із бойового гопака!

Нікчемне людисько!

Ти вдерлося у наш священний Праліс

і хотіло скривдити цю шляхетну тварину?

Ні! Не кривдив я нікого! Це все брати «Всім кранти»!

Я, навпаки, цього зубра від них врятував.

-А це тоді що? -О, це моя сопілка.

Це для того, щоб музику на ній грати, мелодії.

Музику? То це у вас, людей, хитрий магічний ритуал, щоб заворожувати?

Що ти! Власне, згоден, у музиці є якась магія, проте…

Чекай, то я таки гарно граю?

Не тобі тут ставити запитання, людовиську!

Нащо ти приперлось у ліс?

Одна жіночка обіцяла добре заплатити за листок із певного дерева.

Ага! Всі чули? Заплатити!

Я знав, що у смертних очі загребущі, руки завидющі! Марш звідси!

Ой!

[зубр реве]

[Гук] А я що казав?

[Гук] Ніколи не вір людині!

Ого!

Ніколи в житті не бачив

такої дивовижно прекрасної лісової нечисті.

А ці очі…

Чому ти звеш мене нечистю? Я Мавка лісова.

Душа Прадавнього лісу.

Ну, а я Лукаш,

і я душа компанії.

Слухай, я все поясню.

Ті гроші мені потрібні на ліки моєму дядькові Леву.

Не підходь! Я про людську підступність чула не раз!

Ти порушив лісовий закон, і я тебе виганяю!

Я не хотів нікого лякати, я скоро сам піду.

Тільки дозволь мені той дурний листок відшукати,

інакше мій дядечко

не одужає.

Це жахливо! Мені прикро це чути.

Здрастуй, крихітне… що ти таке?

Це Квусь — останній в наших краях жабокиць.

Як кумедно він сердиться на мене.

О, хочеш, пригощу тебе ням-нямкою?

Так і думав, що тобі сподобається.

Ти зовсім не схожий на потворних людовиськ із лісових легенд.

Деріку, потримай мою рушбайку.

Деріку?

Деріку?! Де ти?

Хитрозадий людиняко, я провчу тебе!

Гуку, що ти робиш?

Квусю, виплюнь! Не ковтай!

Це плюгаве людисько хоче тебе отруїти!

Гей! Це матусин рецепт!

Мамця в нас своїх труїла?

Гуку, годі вже!

Лукашу, дай йому спокій!

Ти вже йому й ім’я придумала?

Лукашу! Зупиніться негайно!

Але він перший почав! А ну, геть звідси!

Без листка не піду!

Гаразд! Ось, тримай і чухай давай!

Цей не годиться!

-Усі смертні такі перебірливі? -Лукашу! Нащо узагалі тобі те листя?

Ти ж лише хочеш зцілити дядька, і я дам ліки, що його зцілять!

-Серйозно? -Серйозно?

Дякую! Навіть не знаю, що й сказати.

Так, а ну, йди сюди!

Ти здуріла — порушити закон і допомогти смертному

у такий день?

Ти ж його чув.

Каже, що врятував зубра,

і мені чомусь здається, що не збрехав.

Та й погодься, душа лісу мусить допомагати усім живим істотам

у цьому лісі, так?

А Лукаш таки жива істота, котра якраз в лісі,

тож я мушу допомогти йому!

А ти допоможеш мені допомогти йому!

Що?

І не мрій, жук мене точи, не буде, не буде не буде цього!

Це моє прокляття, що я неспроможний сказати тобі «ні» хоч на щось.

Не хвилюйся, Гуку, ми встигнемо до початку обряду.

Я дам Лукашу ліки для порятунку дядька, а тоді…

А тоді хай забирається і не повертається!

Я обіцяю.

Іди до мене,

не бійся.

Ходи сюди.

[русалки кричать]

Як це я?

Дідько!

[русалка кричить]

Мавко, я не знаю, як віддячити тобі.

Ти тільки скажи мені, і я усе для тебе зроблю.

Ще трохи пограєш для мене своєї музики?

О! Із радістю!

Ні! Не зараз! Ніхто не мусить знати, що ти тут.

Чого ж! Хай свистить!

Русалки добре заховають його в лісових хащах —

один шматочок тут, другий шматочок там…

Якщо чесно, не всі люди аж такі жахливі,

як тобі розповідали.

В нас доволі багато гарних речей.

Як музика! Це щось магічне!

Ти, певно, Хранитель музики свого світу?

Ще ні, втім, я мрію присвятити усе своє життя саме музиці.

І щойно дядькові стане ліпше, я і мої друзі музиканти,

ми рушимо у велике місто.

«Велике місто»…

А що воно таке?

Це таке місце, де все навколо — з міцного каменю та цегли,

а високих будівель стільки ж, скільки дерев у вашому лісі.

Швидше! В кущі!

[Лукаш] Що ти робиш? Відчепись!

-От пеньок… -Гуку!

Мавко, то це ви здійняли стільки зайвого галасу?

Ну все. Радий був знайомству, Мавко.

Принаймні до сьогодні радий.

Лісовику, як сторожується?

Важче, ніж хочеться.

А це що за один?

Я, власне, родич Гука.

Далекий! Заскочив провідати, повертаючись із відпустки.

Так, Гуку?

Ага!

Двадцяти п’яти з половинкою юрідний брат по матері!

Пукаш його звати!

А! Вітаємо, брате Пукашу!

Ходімо хутчіш, обряд зовсім скоро почнеться.

Ну дякую! В мене аж кора пухне!

Ти хоч в курсі, наскільки це все нелягально?

Головне — триматися далі від нового Хранителя.

А щойно обряд завершиться, я неодмінно щось придумаю.

[Фрол] Ви дуже схожі на своїх папа і маман, мадам.

Вписався ідеально.

Уї. Се маніфік.

Таке… чорті-шо!

Ви дерево знайшли?

Що ж вам завадило?

Білочки, метелики чи, може лісова нечисть?

Два пенька!

Користі з вас жодної!

Криворукі довбні!

Скільки можна клеїти дурня?!

За що я вам плачу?

І де хлопчисько?

Геть з дороги!

От дідько!

Час майже вийшов.

І де, в біса, той вбогий селюк?

Гей!

Час настав!

То це…

О Первісні духи природи,

явіть силу свою!

Той, Що у Землі Живе, яви силу свою!

Той, Що Греблі Рве,

яви силу свою!

Той, Що з Вітром Летить,

Той, Що у Скелі Сидить,

явіть силу свою!

Ті, що боронять нас,

ті, що бережуть нас,

ті, що звуть Джерело Життя домом,

прошу, оберіть нового Хранителя!

Її обрано! Її обрано!

Її?

Мене?

Що відбувається? Це добре чи погано?

Прошу, стули, заради Лісу, своє дуплисько, поки не пізно.

Лісовику, чому я?

Я не можу бути Хранителькою.

Я маю зізнатись у дечому.

Не бійся, Первісні духи мудрі і точно знають,

хто буде найвідданішим хранителем.

Що ж, хай Первісні духи передадуть свою магічну силу

тій, кого обрано.

[Лукаш] Це фантастика!

Просто блиск!

Цікаво, ну і як нам тепер з тобою триматися далі від нового Хранителя?

Мавко, відсьогодні ти наділена магічними силами

Первісних Духів природи.

Тепер твій обов’язок — завжди пам’ятати,

що наш затятий ворог — людське поріддя — чатує на нас.

Оберігай нашу священну домівку навіть ціною власного життя.

Привітайте нову Хранительку Джерела Життя

і Лісову берегиню!

У мене просто слів немає!

Наша люба Мавочка — нова Хранителька!

Я завжди знав, що вона обрана.

Це якесь химерне непорозуміння!

Чому Первісні Духи не наділили силою найдужчу з усіх?

Та з такою Хранителькою нашому лісу просто не вижити!

[Лукаш] Гей! А ну, легше, подруго!

А ти хто такий взагалі?

Я далекий родич Гука.

Тут… тут людським духом тхне!

Так! Він у людське той-во вступив, коли ми тупцяли сюди.

Це мій кузен Пукаш! Так.

Якщо цей блазень з лісового народу, тоді я нова Хранителька!

А всі знають, що це не так!

Ой!

Тут смертний?

Тікай! Шурши листям!

Ах ти ж підле людисько! Обдурило мене!

Смертний!

Це людина!

Не дайте йому втекти!

На такому святі — і такий конхвуз!

Гуку!

Якщо хочеш мені щось пояснити, я слухаю!

Мавко!

Хутко залазь.

Рись домчить тебе додому.

Цікавий спосіб. Хороша киця.

Ось, Лукашу. Це вилікує твого дядька.

Дякую!

Часу обмаль! Рушай і не вертайся.

Інакше ти страшною смертю загинеш.

Рушай!

Зажди! Я ж обіцяв заграти тобі!

Де чужак? Куди дівся?

Якось утік.

Що!? Як йому…

Це ти допомогла йому.

Ти наділена могутніми силами Хранительки лісу, ти могла б…

Ні! Ти мусила зупинити смертного!

Хранительці ні до чого твої поради щодо того,

як і коли задіювати сили, Водянице!

Мавко, той смертний — такий, як і всі інші!

Він тебе зрадить.

І коли це станеться, всі в лісі гірко поплатяться!

Фроле!

Слухаю, мадам?

Якийсь підозрілий той Лукаш, щось тут не так.

Постеж за ним!

Я не вірю, що цей плебей повернувся з лісу без нічого.

Я?

Мадам, я майбутня ікона моди, а не якийсь там шпигун!

О, яка прикрість.

Бо, відверто кажучи, талановитого шпигуна

я б могла зробити найвідомішим фешн-гуру…

Усього світу.

І в мене буде свій власний бутик з панталонами?

Та буде тобі мережа бутиків хоч з панталонами, хоч з макаронами.

Що ж, шпигунський світе, знай:

Фрол в усьому є «най-най»!

Не страшні нам перепони, якщо дупа в панталонах!

Слоган бутика Фрола!

Клянусь! Усе це трапилось зі мною. Цієї ночі.

У лісі немає нечисті, там просто живуть інакші істоти.

І, до речі, вони нас недолюблюють.

Окрім Мавки.

От вона мила й лагідна.

І хай це ризик, я маю ще раз піти у ліс, до Мавки, і подякувати.

Лукашу, слухай.

Якщо ти швендяв по вечорницях всеньку ніч

і тобі кортить вернутися, так і скажи мені.

Попався! Вас не проведеш.

Знатні були вечорниці!

Відірвався я на славу.

Чуєш, а як цей перди-кака-як-його-там

узагалі має подіяти?

Гадки не маю, якщо чесно.

Дядечку?

Тіло не болить.

Я наче огірочок, хоч зараз на гульки!

Це якась магія!

І справді магія!

Це магічний перди-кака-як-його-там!

Сили б’ють через край!

Я підкую хоч чорта!

Гей, гайда гнути підкови!

Кутюр’є моє!

Згодна, ситуація доволі непроста!

Проте, Квусю, сам подумай:

як Лукаш зможе грати свою прекрасну музику без сопілки?

Віднесемо її йому у село!

Ох, а якщо у лісі щось станеться, поки мене не буде?

А можливо, й не станеться, то нащо боятись?

О, ти, як завжди, правий.

Я тепер Хранителька. І я не кину ліс без нагляду.

Люди — наші вороги.

Я ж досі якось жила без Лукаша.

Без його музики.

Його очей. Його усмішки.

І цього відчуття. Такого дивного… Десь тут.

Мадам? Мадам!

Де мадам?

Хлопчики, веселіться далі без мене.

Мадам! Мадам!

Мадам, ви мали рацію!

Той селюк таки дурив вас.

Вуаля!

То хлопчисько знайшов Джерело Життя.

У самому Серці Лісу.

А ще я вкрав ось це.

Прекрасно!

Я матиму бажане!

Проте, проте, почекай… Тут жодної позначки!

А ну, згадуй, той дурник щось казав про дерево чи ні?

Ні! Ані словечка про рослинність.

Проте він торочив, що знов піде у ліс,

де його чекає якась лісова мавпа!

Бовдур, які мавпи на Волині?

І дійсно, які мавпи? Це ж просто абсурд якийсь.

Так, абсурд тоталь.

Він, певно, сам планує накласти лапи на джерело.

-Фроле? -Уї, мадам?

Не спускай очей з хлопчиська.

Щойно до лісу намилиться, ми складемо йому компанію —

аби не сумував.

А з іншого боку, я Хранителька

і мушу знати про свого ворога якнайбільше, так?

І якщо Лукаш не поганий, можливо, інші люди теж не безнадійні.

Ой, годі кванявкати мені про лісовий закон!

Може, пора вже змінити правила гри?

А що як лісові мешканці й люди помиряться врешті?

О ні! Як же я такою з’явлюсь у селі?

Мені потрібен якийсь людський одяг.

Що, малий? Я подарунок роблю.

Так, Шустю. Мавка вподобає мене.

Е… Це.

Це.

І… все.

[песик гавкає]

Гей, а де пиріжки?

Пиріжковий монстр.

Не біда! Ми всі неідеальні.

Приміром, я збираюсь порушити обіцянку Гуку і всі закони лісу.

Для того, щоб виконати обіцянку Мавці.

Мавко? Ти у селі?

Як це ти у селі? І стала геть інакша!

Ти не радий бачити мене?

Так. Тобто ні. Насправді, ледь серце не вистрибнуло!

Про це, щоправда, вголос краще не казати.

О… То це твоє гніздо?

Я швидше б сказав, що це моє лігво.

О! Це теж, щоб робити музику?

Ні. Це інші інструменти. Не музичні, робочі.

Я принесла твою сопілку.

Її було зламано, проте я… Ось.

Дякую.

Тепер ти можеш рушити до кам’яного лісу, як мріяв.

От тільки зіграй для мене ще раз,

і я піду.

Що? О, ні. Не йди.

У мене є ідея. Ти почуєш набагато більше музики.

Я виступатиму на ярмарку у селі. Ходімо.

Не треба боятись. Тобі як новій Хранительці лісу

буде корисно познайомитися з людьми ближче, так?

Тобі сподобається!

ЯРМАРОК

Мавко, гадаю, варто знайти тобі одяг, що скаже:

«Я своя і не становлю людям загрози».

А з цим що не так?

Ну, він наче кричить усім:

«Ку-ку! Я погано замаскована лісова шпигунка,

яку з-за Темної гори прислали».

А це мій дядько Лев.

Той, якого ти врятувала.

А щоб тобі луснути!

Дивись! Це друзі мої виступають!

Ця музика! Ці танці!

Як це все чудово!

Проте ти граєш все одно ліпше за всіх інших.

У хлопця вроджений дар.

Ну що, Лукашу, дядько Лев одужав наче.

І, схоже, міцніший за нас!

Чи не час тобі підкорити велике місто?

Власне…

Ясно. Здається, музика вказала тобі інший шлях?

Надзвичайно привабливий шлях.

Вирішуй. Слово за тобою, юначе.

Ми завжди тобі раді.

Збираймося, час рушати.

Так, точно, я теж мушу йти назад у ліс.

Дякую, що навчив танців, і за подарунок.

Почекай. Я ще не виконав своєї обіцянки.

Люди! Дивіться! Лісова нечисть!

Гляньте, шкіра сяє!

Коси зелені!

Гаспидське створіння прийшло по нас з-за Темної гори!

Що за чортівня?

Ця відьма прийшла нас всіх убити!

Забрати нашу їжу і панталони!

Дурниці! Не слухайте його!

Чуєте, як захищає цю погань хлопчисько? Вона йому поробила!

Хочете, щоб і вам було пороблено?

Хапайте її!

Стійте, люди, вона нікого не скривдить!

Лукашу!

Ні!

Відпустіть мене!

Лукашу!

Що з відьмою робити?

Спалити її!

-Ні, краще її втопити. -То і те, і те давайте!

Браття-співвітчизники!

Я помилялась!

Лісове чортовиння, погань і нечисть — це не вигадка!

Зараз я точно знаю:

це її лихе поріддя спалило лісопильню мого батька,

а його доньку зробило сиротою!

Проте боятися нічого!

Бо мої очі вже розплющені,

і я вивідаю у неї, що нечисть лісова нам наготувала.

Повені,

пандемію,

голод, пожежі чи війну!

А ще змушу Джерело Життя виказати.

Що це?

Що відбувається?

Чорна магія!

Не пускайте її!

Лісовику!

[Лісовик гарчить]

О, все втрачено.

Мої заповітні мрії.

Нова ікона моди… Світова мережа бутиків…

Найкращі панталони… Фініта!

Ні, ми ще в грі.

Не ний, бідненький мій плаксію.

Нещасні мої, стражденні,

зневажені й принижені земляки!

Ми недооцінили потенціал клятої погані, і наслідки болісні й трагічні!

Проте це ще не кінець! Скоро ці нелюди повернуться!

-От лихо! І що ж тепер? -Це жахіття якесь!

Є один-єдиний спосіб зупинити цю навалу.

Ударити першими!

Дякую, але як ти знайшов мене?

Гук усе розповів мені.

Я не знаю, що трапилось.

Ті люди були…

Заспокойся, дитя.

Люди просто заманили тебе у пастку, хитро і підступно!

Це чудово, що тобі вдається усюди розгледіти щось хороше.

Проте ти припустилась тієї ж помилки, що і я замолоду.

Ти довірилась людині.

Лукаш не міг, він не зрадник. Це-це просто якесь непорозуміння.

Мавка?

Що ж, Лукашу.

Будь розумничком — хоч це й складно у твоєму випадку —

і познач мені Джерело Життя на цій недолугій мапі.

Навіть і не мрійте, ясно?

Комусь заманулось в героя погратися?

Зараз ти зробишся податливим, як масло!

О, я б перекусила.

О ні!

Не торкайтесь її!

Джерело!

Або їй кінець.

Усе, відпустіть Мавку!

Підманула — підвела!

О! Лукашу, цьом, цьом, цьом!

О! Ти мій рятівник! Ти мій герой!

Ти такий, такий тупий!

Знай, Килино, що тобі не минеться ця підлість!

Серйозно? Ну, тоді я так більше не буду.

Щасливого плавання, хлопчику!

Багато води втекло з того проклятого дня,

та настав час тобі дізнатись усю правду

про битву.

Безліч зим тому…

Я ще жодній душі не казав,

на що мені довелося піти.

До мене в сльозах прийшов власник лісопильні.

Він благав урятувати його новонароджену донечку.

І я повірив, що в ньому є щось хороше.

Я дав цьому смертному краплину з самого Джерела Життя.

Та невдовзі він повернувся

разом із цілою раттю смертних.

Вони хотіли загарбати Джерело Життя собі.

Тоді я закликав Первісного духа підземного світу —

Того, Що В Скелі Сидить,

і попросив дати мені іскру люті.

І хай простять мені всі, кого я люблю,

він дав її.

Усе хороше в мені заступила нерозбавлена лють.

Я палав

і світ палав.

Гинули й люди, і діти лісу.

Все зжерли вогонь і лють.

Ви не бачили Лукаша?

Не бачили мого небожа? Лукаша?

Небожа вашого підла нечисть лісова захопила.

Боляче, так? Але ви можете врятувати його.

Якщо приєднаєтесь до нас!

Бери зброю, старий! У нас жорсткий розклад!

А ти лишайся тут і потурбуйся, щоб сопілкаря не відшукали.

Якщо, звісно, тобі не кортить взяти участь у битві.

У бій! За нашу рідну домівку!

І за мою юну й прекрасну шкіру.

А тепер рушаймо всі в ліс нищити сатанинське поріддя!

В ім’я всього, що нам дороге!

Так!

У бій!

Запускайте Вбивцю лісу!

Люди збираються напасти на Ліс знову.

Агов!

Хто небудь! Допоможіть!

Люди!

Шусть? Шустю, це ти?

Хороший пес. Скоріше.

Поклич допомогу. Хутчіш!

Отже, це сталося.

Війна у лісі.

Дочка власника лісопильні…

-Я знаю, що робити. -І що ж?

Людські сокири прикрасити квіточками?

Для нас із вами є одна дорога: битися!

Ні! Існує інший вихід!

Я Берегиня Лісу, і я його збережу.

Чекайте тут.

Я не вирішую.

Вона — Хранителька.

Що відбувається?

Благаю, зупинись!

Я ненавмисне перелякала всіх на ярмарку.

Прадавній Ліс не бажає нікому з вас зла.

Можна жити у мирі й допомагати у нужді.

У чому допомагати?

Роки й роки тому Ліс подарував краплю води з Джерела Життя власнику лісопильні,

адже його донечка тяжко занедужала.

Ти вижила завдяки Лісу!

Що? Ніхто про це ніколи не казав мені!

Ліс знає істину!

Істину?

А істина така.

У власника лісопильні не було ніякої донечки.

Була лиш вродлива дружина,

яка вигадала жалісну історію про нещасну хвору дитину.

Мій чоловік був слухняний, втім, недолугий.

Він дістав лише одну жалюгідну краплю,

яка зберігала мені юність і вроду всі ці роки.

Все одно — через що нам ворогувати?

Ти ніколи цього не збагнеш! Глянь на себе!

Досконале дитя природи,

сама юність і грація навічно.

Ти ніколи не чула про «друге підборіддя»,

«целюліт» і про зону «галіфе»!

Тобі не світить стати старою огидною тіткою!

Я можу дати тобі ще живильну краплю!

Ой, як це мило з твого боку.

Але є нюанс.

Якщо мені дістанеться все Джерело Життя,

я не просто стану вічно юною та невимовно вродливою.

Володіючи ним, я буду найбагатшою

і наймогутнішою в цілому світі!

Без води з Джерела Життя Прадавній ліс загине!

Твій гайок загине так чи інакше. Тому забирайся і не заважай мені!

Далеко не всі люди такі ж жорстокі й жадібні, як ти!

О, це ти згадала про свого любчика?

Лукаша?

Скажи, ти часом не знаєш, де він зараз?

Я…

А хочеш іще одну гірку істину, сестричко?

Я заплатила Лукашу за те, щоб він знайшов Джерело Життя

і затяг у село тебе.

Хлопчина отримав гроші і чкурнув.

У місто?

Точнісінько.

Я пригадала ще дещо.

Лукаш сказав, що обманути тебе було нескладно,

бо ти ж у нас така мила.

А зараз забирайся геть із мого шляху

і прихопи з собою свій дуркуватий зоопарк!

Мавко!

Я одразу розкусив цього слизького Пукаша!

Це жах. Що я накоїла, Гуку?

Усі смертні підлі й жорстокі.

І Лукаш теж.

Хто ти, волохатику?

То ти кажеш, що Пукаш не зраджував нас?

Ти віриш йому?

Тоді у мене є ідейка!

Фрол-стайл!

Мадам буде просто фантастік!

СТИЛЬ ФРОЛА

Ну? То де наш герой?

Хутко знайдіть того Пукаша, а я тут гілочки розімну!

Я зараз тебе на стрічки розчикрижу!

Шустю?

А ну, йди сюди, трухлявий недорубок!

Ну все, ти розбудив у мені звіра!

Стук-стук. Є хто вдома?

Я вам такий вдячний, друзі.

То он де ти ховаєшся, зогнилий штурпак!

Це усе моя провина.

Я мушу зупинити цей жах.

О повелителю гніву, Той, Що У Скелі сидить,

яви силу свою!

Ні!

Мавко! Не роби цього!

Нащо ти кликала мене, Хранителько?

Я молю:

дай мені силу здійснити призначення.

Дай іскру праведної люті, щоб захистити ліc!

Ця іскра має свою ціну.

Попередній Хранитель заплатив за неї своєю небаченою силою.

Лють випалила безжальним вогнем його душу.

А тобі доведеться заплатити за іскру життям.

Ти розчинишся, поринеш у небуття

назавжди.

Я згодна.

Бо цей страшний біль у серці

немає сили терпіти.

Як бажаєш, Хранителько.

Як Водяниця і казала,

я мила аж занадто.

Я тут забув дещо!

То швидше згадуй, трухлявий!

У мене алергія на все гостре!

Гуку, ти цілий?

Так, Пукашу, жити буду.

Трохи жовтої смоли витікло, а так — все в порядку!

У цього села вкрай нездорова аура!

Гуку, швидше! Треба відшукати Мавку!

Святі кобилячі підкови, що це за ураган?

Здається, це і є Мавка.

Мавко!

Це я, Лукаш!

Я внизу!

Я від неї надто далеко!

А отут і я можу тобі допомогти!

Дякую, мій друже.

Для усіх я буду «Гук, Найперший В Лісі Людовиськодруг»!

Мавко! Глянь на мене!

Благаю! Зупини це все!

Братику, ти куди? Корінці склеїти хочеш?

Хай загину, та я маю її врятувати!

Ти вже нічого не вдієш!

Її душа не чує жодного слова!

Зрозумій це!

Що ти сказав?

Я кажу: Хранителька не чує ані слова!

Тікай!

Гуку, друже, ти геній!

Ну нарешті!

Тільки шкода, що я отримую цей титул за хвилину від гробової дошки!

Вона не чує ані слова.

Може, тоді…

[грає на сопілці]

Ще не кінець. Ще є надія!

Допоможемо їм!

[люди співають]

Браття, сестри, а ну, всі разом!

Мавко? Це я!

Отямся.

Прошу.

Повернись до мене!

Благаю!

То оце і є те саме небуття?

Це царство, де немає марних мрій,

де не чути ні пісень, ні шуму вітру.

Тут не палає вогонь гніву та люті.

Гнів уже згас і в моєму серці.

Я чула його голос.

і тепер знаю: він ніколи не зраджував мене.

Ти обрала пощадити смертних,

які завдали тобі стільки болю.

Але вони дали мені те, чого я раніше не відчувала.

Ми не помилились, вибравши тебе новою Хранителькою.

Ти стала мостом через прірву,

що пролягала між людьми та лісовими мешканцями.

Однак ти мусиш заплатити обіцяну ціну

і лишитись у небутті навічно.

[Мавка] Ні. Я жива!

Я буду вічно жити.

Я в серці маю те, що не вмирає!

У порожнечі я чула твою музику.

І вона мене зігріла отут.

Твоя музика — це справжня магія.

Ні.

Єдина магія, яку ми, люди, маємо, — це любов.

Гадаю, час нам покінчити з ворожнечею. Мир?

[Лісовик] Мир,

мій друже.

Я відшукала його!

Я врешті відшукала його!

Воно нарешті моє!

Так!

Ну що, Часе Невблаганний, з’їв?

Молодість і врода навічно.

Що? Ні!

Ні! Ні…