Original subtitles

Дай сюди.

Ти хто?

Рома.

Що ти тут робиш, Рома?

Мене приятель вчора на вечірку затягнув, а сам зник...

Почекай секунду...

Ти чіпав мою собаку?

Вона вкрала мій кросівок.

Все розповів?

Адьос!

Окей...

Гарного дня.

Доброго ранку. Мені на зустріч, на 9:00.

- І вам? - Тобто?

Дівчині теж. Шановна, як вас?

Поліна. А ми знайомі?

Ранок... Кросівок...

І ти чіпав мою собаку.

Ясно... Переслідуєш мене?

Боюсь, що в мене карма така... То що?

Пішли.

Можна?

Сергій Євгенович, тут до вас...

О... «Струмок»...

Тече, де хоче. А!

Чого їх двоє?

Я ж не питаю, чого в мене двійня, а не один?

- Добрий день. - Роман.

Сергій Євгенович.

- Дуже приємно. - Поліна.

Сергій Євгенович...

- Резюме. - Так. Прошу.

А ваше? ...

Секундочку...

А це у вас ремонт?

Ну що ж, прекрасно!

Роман, у вас достатньо досвіду.

- Ви нам підходите. - Супер!

Поля... Освіту маєте?

Ображаєте... Звісно.

Прекрасно! Ви нам теж підходите.

Отже, я даю вам випробувальний термін — один місяць, оплачуваний.

- Що? - Але місце одне.

Треба буде позмагатися.

Прийшов, побачив, переміг.

Це не я сказав. Це Юлій Цезар!

Добре, якщо це ваш офер,

то не буду витрачати ваш час. Дякую.

Чудово. То виходить, я перемогла!

Сергій Євгенійович, дивіться, я готовий змагатися,

але з кимось хто буде мого рівня, розумієте...

Послухайте, якщо він завтра сюди прийде, я — пас.

Ви втратите цінного співробітника.

- Да. Як це людство переживе... - Головне, щоб ти пережив.

- А в тебе резюме є? - Немає. І що?

Ну да, в тебе ж є магічна візитівка, так?

Ти все сказав?

Піду краще поснідаю!

Вдалого пошуку.

Шкода... Могло бути дуже цікаво.

Повернуться...

Романе, вітаю. Як пройшла співбесіда?

Катерино Олександрівно, слухайте, дякую вам за рекомендацію,

але я не буду там працювати.

Чому?

Ну, там контора не мого рівня

і там одне місце лише, а два кандидати.

Не переймайтесь, в мене є ще варіанти, щось вирішу.

Давайте обговоримо це на сеансі.

З приводу наступних сеансів.

Я не знаю, коли вони будуть, бо мені зараз треба вирішити фінансові питання.

Я вас зрозуміла.

Давайте так,

не будемо втрачати результатів нашої терапії.

Не нервуйте, з оплатою я почекаю.

Добре. Дякую вам. Так, до зустрічі.

Алло, кицюню, привіт!

Привіт, кицюнь!

Де пропадала? Чо не дзвонила?

Ой, ну слухай, ну я то там, то там...

Була на Мальдівах,

в Куршавель на пару днів їздила.

Мені ж потрібно змінювати картинки.

Я одразу до справи. Позичиш мені грошей?

Що? Прикиньте, грошей просить!

Я тобі передзвоню, бо я зараз трошки зайнята.

Вона мені телефонує.

Тритенич, сорян.

- Бабок немає... - А ти що там, з Альоною?

Слухай, у мене є пропозиція,

ти мені кидаєш нюдсік, а я тобі кидаю бабки...

Поліночка, я прям ну відчула, що ти будеш дзвонити.

Ага! Моя хороша, привіт, привіт!

Слухай, я хотіла в тебе запитати,

зможеш позичити мені п'ять тисяч?

Неважливо, доларів, євро...

Я все потім поверну.

В тебе Венера в ретрограді.

Про гроші краще мовчати.

Зая, знаєш, маю бігти.

Кицюня, я тільки про тебе подумала,

а ти дзвониш.

Слухай, я тут почув, що в тебе там проблеми з грошима...

Так. Допоможеш мені?

Ти сильна, ти справишся.

Та пішов ти...

Так, Тимур, добрий вечір.

Ну що, ви ознайомились з нашою дорожньою картою?

Знаєте, ми мабуть до інших підемо...

Добре. «Мабуть» чи це остаточне рішення?

Шефу старі знайомі дівчат порадили.

Кажуть, підходи свіжіші і креативу більше.

Тимур. Вибачте, я, я все розумію, що це не ваша проблема, але

мені дуже потрібен цей контракт.

Я готовий впасти по ціні,

але я вам обіцяю, що результат гірше не буде...

Це гроші шефа... І рішення шефа.

Вибачте, що так.

Добре. Я...

Я можу з ним поговорити просто напряму?

Там все оплачено, бувайте.

Трошки лівіше... Тобто, як...

Правіше...

Та як, прямо...

Сергій Євгенович, тут до вас...

Тримай...

Ну, я ж казав, що вони повернуться!

Ласкаво просимо!

Знайомтесь, це Поліна, це Роман.

Вітаю.

Приєднуйтесь, це ваша нова команда.

Я б навіть сказав, сім'я.

- Трохи неблагополучна... - Угу...

Я перепрошую, а у нас так все добре, що ми добираємо оцих новеньких?

Це Ілля — проджект-менеджер;

наша копірайтерка...

Як тебе, сонечко, звати? Вибач...

Соня...

Це — Марк, талановитий дизайнер.

Ну, і мій особистий помічник — Танюша, ви вже знайомі.

Дитина не від мене.

Це — моє. Ласкаво просимо.

- Так, а... - А нам що робити?

Ну що, освоюйтесь.

Я вас довірив в хороші руки.

Початок — це найголовніша частина роботи.

Це не я сказав, це — Платон.

- Так, а... - Танюша, потім...

Ви так схожі на мою маму...

А де тут можна сісти?

Можеш сісти біля моїх ніг...

Дякую...

Ну що, переможе сильніший?!

- Хоча... - Обережно...

Навіщо мені доводити, що я краще за тебе...

Я всіх переконаю, що ти гірший...

Розмріялась?

Равлик, я ж тебе з'їм!

Ой, боюсь, боюсь...

Обережно... Не хочеш по-доброму...

У вас є ще один стіл?

Ну, одне робоче місце...

Одне робоче місце...

Так, всім увага.

Сергій Євгенович сказав, що я його права рука.

Марк...

Марк... Він сказав таке, правда?

- Що? - Що я його права рука.

А... Так. А я — ліва.

О, господи...

Так, від нинішнього дня я всім керую,

я буду вас двох вчити, ясно?

Цікаво, а чому ти можеш нас навчити? О...

Що ти сказав? Ти взагалі чув щось про холодні дзвінки?

В креативній агенції?

Я до речі, нічого не чула. Це що таке?

- Поліна впорається з цим. - А чому це я?

Бо науково доведено, що 64% абонентів надають перевагу жіночим голосам.

Бо вони більш теплі, турботливі та емпатичні.

Це правда.

Я в ділі!

Зайдеш до мене в кабінет, я тобі дам нове завдання... Ясно?

Я слідкую за тобою.

- Пішли... - А де твій кабінет?

- Та ну я ж свідчив... - Доброго дня!

Мене звати Поліна. Я менеджер компанії «Солодкі Мрії".

Чи зручно вам зараз говорити?

Це буквально дві-три хвилинки. Алло...

Кинули слухавку...

Доброго дня! Мене звати Поліна. Я менеджер компанії «Солодкі...»

Доброго дня! Мене звати...

не кладіть, ну будь ласка, не кладіть...

Вам зручно говорити? Це буквально дві-три хвили... Дякую...

Давайте я вам передзвоню через буквально 10 – 15 хвилин,

я можу це зробити, будь ласка!

А... ви тут? Ви не їсте солодкого?

Не здаємося...

Доброго дня! Вас вітає компанія «Солодкі мрії»!

Добрий день. Я менеджер компанії «Солодкі мрії»!

Наша компанія спеціалізується на виробництві

якісних кондитерських виробів.

Та сам ти по... Та іди ти!

Доброго дня! Мене звати Поліна. Я знаю, ви не їсте солодкого. Так?

А я вам не повірю, понятно!

Але я знаю, що ви його їсте вночі, поки всі сплять...

Доброго дня! Мене звати Поліна. Я менеджер компанії «Солодкі мрії»!

Я менеджер компанії «Солодкі...»

Равлик, я тебе з'їм?

Ну що, з'їла?

Хто з вас назначив зустріч з клієнтом в Какамарі, Індія?

- Це ти? - Це він. Я бачила, як він дзвонив.

Поліна, в тебе абонемент в тренажерку скінчився?

Його треба було там поставити.

То постав!

Взагалі, чому ти воду носиш?

Хтось прибрав галочку «підняти на поверх».

Ой, випадково, сорі...

Ах ти, тварь...

Марк!

О! Стаканчики для Ашота приїхали.

Не поняв... Котик у лаваші?

Хто відправляв фінальний дизайн в поліграфію?

Я...

Але ж як креативно! Ти довго думав?

На. Виправляй!

Поліна!

Так.

Це — твоя половина, це — моя половина.

Ти що, приклеїла мишку? Ти серйозно?

Скільки тобі років?

Це так зворушливо...

Ці приклеєні мишки, ці іскри з очей...

В мене вже так більше ніколи не буде...

Вам не здаються вони якимись дивними трошки?

Та чого...

Поля красива.

Та і взагалі, чувак,

більше людей, більше фану...

Але ж вони лажають...

Можна подумать, ти у нас все з першого разу робиш!

А тобі взагалі мама рекомендації писала.

Так, а хто краще за маму мене знає?

Слухайте, ми нормально працювали втрьох.

Нащо він їх взяв?

Вчотирьох...

Точно, ще Іра...

Ірусічка, ти можеш піти до них,

поняньчити їх,

а потім мені все розкажеш,

яка там ситуація.

Тільки я — Соня.

Ма, привіт. Мені потрібна твоя професійна порада.

Це що?

Та оця дивна дівчинка, я забула, як її звати,

копірайтер — дала завдання...

Перевірити текст презентації на помилки...

Я що в школі, чи що...

Рома!

Що там з презентацією?

Можеш не трясти стіл?

Рома! Презентація!

Скоро...

Годину тому відправила!

Соня, ну хто робить подвійні пробіли в тексті, а?

Бісить, правда...

Це ти?

Я? Я не розбираюсь в комп'ютерах...

Сергій Євгенович!

Він запам'ятав моє ім'я...

Сергій Євгенович! Все, більше неможливо! Я так більше не можу!

Це якийсь дитячий садок!

Ця постійно грає в як дістати сусіда, той постійно мамі дзвонить,

якісь постійні подвійні пробіли ...

Циц! Тихо! Ви мені заважаєте!

Може у вас є потенційний клієнт?

Дайте його мені. Доведу — що я професіонал.

- Я теж хочу працювати з клієнтом. - Так, добре.

Є в мене один бізнесмен.

Можна мені?

Може ще є один,

бо я не хочу, щоб за мій рахунок хтось набирав собі бали.

Якщо чесно, я теж не люблю працювати з баластом!

А я хочу працювати, але ви мені заважаєте!

Відійди... Може вам теж клієнта, га?!

Є в мене один бізнесмен! Один на двох!

- Але ми не спрацювалися... - Ідіть працюйте.

І ви ідіть працюйте!

Команда...

Альо, Юрка...

Є справа...

Давайте узгодим основне меню.

Любстер під вершковим соусом, тартар з тунця...

Так.

- Карпачо з мармуровою яловичиною... - Точно.

Стейк Ваґю, Фуа-гра з карамелізованими яблуками

та ягідним соусом.

- Так. - І на десерт:

шоколадний фондан з золотистою крихтою.

Так. А ще забули...

Устриці в мигдальованому со...

ну з цим соусом...

Дякую.

- Юрій. - Юра.

Розкажіть трохи про ваш бізнес.

Магазин!

- Магазин... - Магазин...

Один?

Ні... Багато. Сто.

То велика мережа торгівельних закладів.

- Так. - Так.

Вас цікавлять продажі бі-ту-сі

чи бі-ту-бі ми будемо теж розглядати?

Розкажіть, можливо у вас якісь ідеї є?

Значить так, ну я думаю, що має бути якась музика, правильно?

Ну, така якась така, марш.

Наприклад, марш...

От. І щоб під нього читали реп...

І баба там має бути обов'язково,

ну богиня така... Красива така...

- Одна? - Сто!

Сто магазинів — сто баб.

А може краще 500 — по п'ять баб на магазин! В принципі так і працює.

Ще знаєте, можна додати автівку таку червону, сучасну.

Ферарі можна...

Ну, щоб на газу, щоб не дуже дорого,

Двісті на спідометрі, 250, потім показує 300

і тут з'являється кінь

і обганяє їх. Я такий — ха-ха...

Я вибачаюсь, ми досі про продуктовий магазин говоримо?

Такий здоровий, з татухами!

Позаду ще два добермани — собаки.

Сидять такі, і кивають під музику, під марш.

Добермани зможуть, це така розумна собака.

- Серйозно! В мого сусіда була. - Я дуже перепрошую.

- Давайте зосередимось, так? - Давайте.

Скажіть, для чого нам ця реклама

та хто наша цільова аудиторія?

Як я розумію, це якась середньостатистична жінка 30 – 40 років з двома дітьми...

Як ви думаєте, їй сподобається те, що ви робите?

Вибачте, терміновий дзвінок по роботі...

По бізнесу... З магазина...

З магазинів...

З усіх одночасно всі зателефонували...

Маю відповісти.

Який же ти зануда...

Це основа нашої роботи. Маємо розуміти, для кого ми це знімаємо.

Якщо знімаємо для всіх, то ми знімаємо ні для кого.

- Він все розказав. - Що він розказав?

- Розказав, що він хоче зробити. - Татуха, баби...

- Тачки, богині... Да. - Клас.

Ми не закінчили ще. Він зараз повернеться.

А він вже пішов.

Як пішов?

Тобто?

Ну, попросив спакувати їжу з собою

і пішов.

А він розрахувався?

Красавчик...

Красавчик...

Цей чоловік розрахується. Дякую.

Гарного дня.

Так, звісно.

Полю, привіт...

Та ти ж не зможеш бігати вічно.

Я не хотів, щоб ти так дізналася.

Я на неї підписана! Я бачу її щодня!

Я не сваритися приїхав.

Ти не відповідала, я ... Я ж хвилююсь.

Через що? Через те, що я не відповідаю, чи через те, що не беру твої гроші?

А якось прожила без твоїх подачок, уявляєш?

Один день...

Послухай, я розумію, що ти сердишся,

але давай чесно.

Ну на скільки тебе вистачить?

Що далі?

Знайдеш роботу? Ну, ти ж жодного дня не працювала.

Ти впевнена, що ти зможеш тягатися з тими, у кого роки досвіду?

Не відмовляйся від допомоги.

Я просто хочу, щоб було як раніше.

Але як раніше вже не буде.

Я все розумію, ви з мамою розійшлися, це життя.

Але замість мами ти обрав не просто іншу, ти обрав мою...

Це твої улюблені круасани...

Платинова...

Вперта, як мама...

Ром, ти?

Привіт, мамо.

Обережно, там яйця.

А Оксана вдома?

Та де там... Подзвонили їй,

щоб затрималась на роботі, ти ж знаєш, вона не відмовить...

Рома!!!

Іди сюди!

Це у нас хто? Це у нас хто, а?

- Пішли їсти... - Ти вже їла?

Нічого, зараз поїмо.

Добре, що хоч з тобою їсть, а то не вмовиш.

Так, Майя, не будеш їсти, я заберу в тебе самокат.

Ти мене зрозуміла?

Так плечі спекла з тими помідорами на дачі...

Таке сонце цього року, ой.

Не знаю, мені здається тобі пасує.

Як там співбесіда твоя? Взяли?

Та взяли, взяли.

От і добре.

Буде чим за садочок заплатити, а то вже дзвонили...

Оксанці зарплату затримують.

Рома...

Що сталось?

- Сказати їй? - Да.

Підстава.

Та там якась стрьомна контора, два кандидати, одне місце...

Ще випробувальний термін...

- Так що, умови так собі. - Ясно...

Хто другий кандидат?

- Мам, тобі краще не знати. - Що б ми без тебе робили...

Я он з Майкою цілими днями, а Оксанкіної зарплати не вистачає.

Тобі б своє життя налагодити.

- А ти з нами киснеш... - Мам...

Це все тимчасово. Я все вирулю.

Вирулю, вирулю...

- Дай... - На...

Весь в батька свого.

Від мене, не знаю, може хіба серце... Рот.

Так, навушники зніми за столом.

Іди сюди...

Я тобою пишаюся...

А Машка твоя — дура!

Машка не моя.

І досить вже про це, добре?

Ай!!! Та ти що, в мене ж пече!

- Куди це ти на ніч зібрався? - Мені треба винести сміття.

Так, це погана прикмета — на ніч.

Олеся Іванівна! Ви слідкуєте за дитиною, а я виношу сміття, все!

Олеся Іванівна, я в школі була, а для тебе я мама!

Добре, Олеся Іванівно!

Майка...

І бабуся, так?

Пішли їсти... Нумо.

Будем їсти голубці, голубці-приголубці... Боже, боже...

Сонечко, ось будь ласка, в трьох екземплярах.

- Сергій Євгеновичу, тут ... - Я зараз...

Ви в туалет?

- А надовго? - Іди працюй.

Я працюю...

Ну, що мені з цим робити, Іра?

Сергій Євгеновичу, я хотіла з вами поговорити стосовно того клієнта.

Я бачив рахунок.

Він золотими виделками їв?

А це вже «інвестиція в клієнта».

Ми мали справити враження.

Поля, ви вирішили зробити фінансовий звіт прям тут?

Це все Роман.

Він постійно перебивав, вставляв якісь свої терміни.

Він же ж у нас професіонал.

Хай іде і працює в іншу агенцію, хай там показує свої знання.

Вибачте.

Так...

Чуток мені ще не хватало.

Приготуйте мені презентацію.

Обоє! Тема довільна.

- Питання є? - Ні.

Дура...

- Згоден. - Ти не знаєш, як мені потрібна ця робота.

- Тобі потрібна ця робота? - Так.

- Справді потрібна ця робота? - Так, потрібна!

Ти себе бачила?

У тебе машина коштує більше, ніж весь цей офіс!

Купи собі агенцію і працюй скільки завгодно!

- Ти нічого не знаєш про моє життя і мене! - Я, мене, моє...

Ти що не розумієш, що ця робота може прогодувати всю мою родину.

Розумієш?

А ти,

ти колись про когось піклувалась?

- Ну... - Окрім себе?

Так я і думав.

В мене є собака.

Алло... Ма, привіт!

А я тебе бачу. Ну, ти на кухні.

Ось... Що готуєш?

Налиснички... Ключі забув?

Точно, забув... Скоро буду.

Ой... Ірочка, ну ...

- Сонь... - Я...

Ти щось хотіла?

Запитати...

Може тобі треба допомога з презентацією?

Ні, дякую. Я якось сам.

Щось ще?

Ні.

Думаєш непомітно, як ти його скануєш, наче сканер?

Що так видно?

Аж з космосу...

Але тут в нас інше питання.

Як зробити так, щоб він на тебе звернув увагу.

Як?

Дивись, я пропоную тобі партнерство.

Ти мені допомагаєш з цією презентацією,

а я працюю над твоїм іміджом. Згода?

Пішли.

Ну, де він?

Уже повертає. Каже точка, в інший двір повела.

Можна я не буду жартувати про забий болт?

Треба на моїй їхати.

Пів дня шукали б парковку.

А он він.

Не переймайтесь, дівчата. Беріть цукерку.

- Пересувайся не переймайся? - Угу...

Пересувайся, не переймайся...

Що?

Ні, нічого...

А я взагалі поговорити люблю, тому і катаю.

А так у мене свій бізнес є.

Звісно.

Яйцями торгую.

Може вже поїдемо?

- Поїхали. - Слава богу.

За косметикою сюди?

Ти серйозно?

Ну, на твої бутики мені і річної зарплати не вистачить.

А тут усе є. І вибір нормальний.

Подивись, як тут прикольно!

Ну, добре. Нумо показуй, що тут є.

Мені ось ця подобається.

Але, я не купувала ніколи, бо не могла з відтінком визначитись.

Якщо подобається, потрібно брати.

До речі, непоганий вибір.

Твої проблеми не в чоловіках. Ти просто боїшся показати себе справжню.

Але нічого. Ми це виправимо.

До речі, класний відтінок.

Я собі теж такий візьму.

Клас!

Ну що, готова зо змін?

Погнали.

Зараз будемо вчитися ходити красиво, ефектно.

Красуня... Красуня!

Три, чотири...

Так!

Легенько. Легенько.

Вітаю.

- А де дівчата? - Я не знаю, я ж не їх мама.

Будем починати.

- Рома. - Так.

- Є чим здивувати? - Ну, звісно.

Я обрав для презентації класичний варіант.

Це преміальна вода у склі. Чиста перевага.

Цільова аудиторія — це люди з доходом вище середнього,

які купують не просто воду, а відчуття власної винятковості.

Бо як ми знаємо, зараз ми живемо в епоху банерної сліпоти,

десь приблизно 70% людей

не розрізняють комунікацію брендів, бо вони нашаровують сенси,

а іноді потрібен просто продукт. Тому...

Вибачте, будь ласка, за запізнення.

А де Соня?

- Ого... - Посмішка.

Посміхайся!

Це що, в нас якась новенька?

- Та це ж Ірка... - Яка Ірка?

Це Соня! Соня!

- Рома... - Так.

Далі в нас мінімалістичні постери.

Діджитал: це буде серія креативів по десять секунд.

Комунікація звернена на високу якість та простоту продукту.

Крутимо в офлайн-точках дотику. Це все.

Пробач, будь ласочка. Подай мій бананчик.

Ну, що ти кидаєш...

Молодець. Круто. Поля...

Так, звісно.

Дякую.

Привіт, Соня. Маєш чудовий вигляд.

Вчора ми замовили машину.

Серйозно? Як ти то зробила?

Додаток в телефоні.

Я була вражена, але неприємно вражена.

Це Київ звичайний, парковка, як єдиноріг —

всі про нього чули, але ніхто не бачив.

І от як компанія вирішує цю проблему:

ти натиснув на кнопку і машина приїхала.

Все працює, поки не починає говорити водій.

А далі найцікавіше.

За десять хвилин подорожі я дізналася всю біографію цього водія.

Він в нас і стендапер, і психолог, бізнесмен широкого масштабу...

Але він сказав найголовніші слова:

«Пересувайся, а не переймайся».

І мене перемкнуло.

Я подумала, що цей сервіс не про машину,

а про відчуття такої, знаєте, безтурботності.

В місті, де легше отримати нервовий зрив,

ніж найти парковку,

треба щоб завжди діяв саме оцей принцип:

«Пересувайся, а не переймайся».

Нє, ну насправді круто.

- Хоч завтра до клієнта відправляй. - Серйозно?

Чесно скажи, сама придумала?

Соня допомогла.

Дякую, Соня.

- Молодець. - Дякую.

Ой...

Людина сама нічого не може.

Людині завжди потрібен інший,

на кого можна себе помножити,

для кого варто писати вірші.

Гарні обидві презентації, працюємо далі.

Ти дуже схожа на мою маму.

Дякую.

Класна пісня.

- Що? - Я кажу, класна пісня.

А... Так. Моя улюблена.

І моя...

- Зачекайте. - Ага, тримаю.

Просто прекрасно.

Щось сталось?

Батько одружується.

Мене запросили на відкриття нового офісу моєї компанії...

Клас! Вітаю!

Угу...

А може...

На каву...

Алло.

Зая, привіт. А ви де?

А ти що тут робиш?

Я Оксану з Майєю проводжав.

О!

Савченки знов святкують.

До ранку будем танцювати з ними.

Ну, чого б не святкувати. Ніч пережили, уже добре...

А комусь, я бачу, не до веселощів.

Нормально, справляюсь.

Рома, людина сама нічого не може.

Людині завжди потрібен інший.

Сьогодні вже вдруге Іздрика цитують...

Ну, ти завжди вірші любив.

Рома,

не закривайся від людей.

Так важче.

Пішли?

Посидиш зі мною?

Угу...

Помовчимо, подихаємо.

Привіт. Це тобі.

«Солодка мрія»?

Ти здурів?

Що, важка нічка?

Ой, важке життя... Голова розколюється.

Шановні друзі!

Ну що, вдарим? Я б навіть сказав, затопим.

Нашій рекламній компанії «Струмок» — десять років.

«Золота стрига 2015».

Доброго раночку! Я нічого не пропустила?

Де ти ходиш, Таня? І що це з тобою взагалі?

Що, що це?

Я може теж хочу вау-ефект. Що, всім можна, а мені ні?

Вау, Таня.

Коротше, свято — ювілей.

Марк, на тобі їжа.

Ілля, випивка.

Твій вау-ефект мені знадобиться. Треба буде очарувати одну зірку.

Це я можу.

Сергій Євгенович, а бюджет?

Я тебе не чую, Таня.

Кажу, бюджет є?!

Сергій Євгенович, бюджет...

- То що по дрес-коду? - Фауна...

Окей...

Ну що, Марк,

я схожа на твою маму?

Ти з чоловіком посварилась?

Народ ...Ви це бачили?

Так, стоп, злізь!

- Ого! - Поліна!

Що ти зробиш?

Ви мене чуєте?

Це Поліна!

Я Поліна Теритенко, непроста людинка...

Оце ти темпераментна...

Дай, дай сюди!

Чекай! Дай сюди!

Ти тримай, тримай телефон!

Марк, тримай телефон!

Марк, віддай мені. Дякую.

Боже, яка ти хамка.

Що з тобою не так, га?

Придурок! Весь вау-ефект зіпсував...

Все добре?

Я тобі надзвичайно вдячна. Трохи заплила за буйки.

Таке буває.

Вибач.

Сергій Євгенович! Кілька слів для майбутніх поколінь.

Що це за дрес-код? Я ж просив в чорному!

Вагітна і в чорному? Це погана прикмета.

- Хто тобі сказав? - Бабця сказала.

- Можуть діти сумні народитись. - З бабцею твоєю я б поговорив би...

Вона померла.

Вибач. І де ведуча?

Вона дзвонила, зараз буде, все під контролем.

А я вже тут!

Добрий вечір.

Здоров...

Здрасьтє...

- Ау! - Ау!

Ау... А!

Ви хто?

Я хто?

Ведуча-аніматор на дитяче свято!

Яке дитяче свято?

Школа «Струмочок», святкування для 10-річного хлопчика на ім’я Оскар.

Десята річниця рекламної компанії «Струмочок».

Вечірка в стилі «Оскар»!

- Таня! - Таня...

Ну, може я щось і не так пояснила, але...

Без але! Знайди когось іншого, терміново!

Перепрошую.

Секундочку. Сергію Євгенович!

Це єдина доступна опція в рамках нашого бюджету... Ну...

Шановна! Вибачте, я вам допоможу.

- Де в нас гримерки, Таня? - Там.

За мною.

Марк!

Дрес-код?

Я забув... Блек-ті...

Блек-вайт...

Ти все приніс?

Так. Салати, консервація, пиріжки, вареники.

- Мама сама готувала. - Супер.

Що? В рамках бюджету.

Треба випити.

Ну, спокійно, все під контролем.

Бармен!

Ілля?

ТРАПЛЯЄТЬСЯ

Як вам?

Все в рамках бюджету.

Налий мені щось випити.

Сергій Євгенович, дорогесенький, чо ви хвилюєтесь, я впораюсь.

Зібров приїхав?

Звичайно. Приїхав.

Гримується Зібров Павло Миколайович,

п'ятдесят сьомого року народження. Там.

Налаштовується, ну...

Налий йому.

Сергій Євгенович!

Сергій Євгеновичу, моє шанування.

У Зіброва інший корпоратив.

А Марк — він зайняв друге місце на регіональному конкурсі двійників Зіброва.

Де, до речі?

В Білій Церкві.

Хоча учасників було всього двоє... Але мамі дуже сподобалося.

Він співатиме під фонограму, ніхто навіть не помітить.

Зараз. В мене просто не перше батьки нервують перед виступом їх чада.

Нумо, нумо... Оп! Стоп!

Головне, в рамках бюджету!

Ай, молодець!

Зробіть мені «Маргаритку», будь ласка.

«Маргариточку» хочеш?

Я тобі зараз зроблю «Маргаритку».

Ілюша, де новенькі? Ти ж їм сказав?

Ну ясно, що я їм сказав.

О!

Прикольний прикид.

- Придурок. - А воно пікає?

Сам іди в сраку. На...

- Що, і де Поліна? - Поліна!

Придурок!

Я так на перше побачення ходила.

Всі посміялись?

Ще і хвостик.

Увага! Увага!

Ми розпочинаємо наш святковий вечір.

Я хочу привітати

весь ваш красивий

прекрасний колектив вихователів...

Ой, боже...

Рекламщиків.

І запросити до слова керівника,

директора «Струмочку» Сергія.

Давайте всі разом! Давайте — Сергію!!!

- Сергію!!! - Сергію!!!

Ану, голосніше, він нас не чує.

- Сергію! - Сергію!!!

- Сергію! - Сергію!

Нічого страшного, я потримаю, а ви говоріть. Говоріть!

О, боже. Соню, ану пішли, поможеш.

Давай теж.

«Струмок»...

«Струмок»...

Тихенько.

...десять років тому був просто...

ідеєю на папері.

Ром!

Привіт.

Не очікувала тебе тут побачити.

А це мій новий хлопець і новий партнер.

Не зараз...

А це мій колишній хлопець і колишній партнер.

Привітатись, нє?

А ми тут заскочили до «конкурентів»

подивитися на цей провал.

А ти тут працюєш?

Да, працюю.

А у нас теж вечірка по сусідству.

Ну, з приводу відкриття нового офісу.

Ти ж отримував запрошення на корпоратив?

Да, я отримав.

А в нас буде Зібров.

Життя коротке.

Мистецтво вічне.

Прекрасні слова.

Це не я придумав, це Леонардо да Вінчі.

Ось ти де, любий! А я тебе обшукалася.

Всім привіт!

Привіт.

Я — Поліна, наречена Романа.

Вітаю.

- Дякую. - Дякуємо.

А можна трошки похизуюсь?

Правда, красиво?!

Да, найкращій жінці — найкращі прикраси!

Шо? Та в нас буде Зібров, ну ти шо!

Просто неймовірна промова, я...

Це не все.

«Струмок»...

Дякую. Це було неочікувано. І...

І приємно. Правда.

Ну, ти мене теж здивував в офісі. Тому я вирішила не залишатися в боргу.

Дякуємо. Це просто звучить як красивий тост.

Це не все.

І «Струмок» сьогодні наша головна зірка.

Але так сталося, що на жаль, не всі зірки сьогодні зійшлись.

Так, ану скажіть мені, це оті два гламурчики віджали в нас Зіброва?

В мене є доступ до їх корпоративної пошти і я знаю, де вони святкують.

Що ж ти мовчав, моя риба.

За мною.

Нічого, нічого, так буває.

Це все одно був прекрасний тост.

Видно, що вам це дуже болить, Сергію.

Давайте за цей прекрасний тост

піднімемо келихи!

Треба випити.

Прошу.

А ми продовжуємо наш вечір,

і зараз в нас буде з вами

веселий конкурс під назвою

«Надуй велику бульку!»

Прошу, прошу сюди. Вибачте за незручності. Тут...

Ах, ти падла!

- Гей! Хто ти такий?! - Ти хто такий?!

Це Марк... Марк, для тебе є спецзавдання.

- Окей! - Та ти що! Мене там спалять!

- Та не спалять! - Не відьма, не згориш!

- Ненавиджу!!! - Все добре, все добре.

Фокус на мене! Фокус на мене!

А тепер

зірка нашого вечора,

легенда — Павло Зібров!

Дякую, дякую.

Це він!

Це ж він! Це ж він!

Та я ж бачу!

Це Павло!

Оце він, я бачу!

І вуса!

Він з нами!

...Я і друзів розумів...

...І ворогів умів прощати Бо хрещений батько мій...

Я не бачу ваші руки!

«Струмочок» форева!

Давай до нас!

...Жінки!

...Бо хрещений батько мій То Хрещатик, то Хрещатик...

Шампусік!

Так, а де мій сік? А! ось він.

Так ви ж мої золоті! Ви знаєте, хто ви?

Ви, ви знаєте, хто ви?!

Ми — «Струмок!»

Ви знаєте, хто ви?! Ви команда!!!

«Струмок!»

Стоп! Стоп, стоп. Зараз.

- Так, давай. - Поля.

Команда «Струмок»!!!

- І я з вами! - Він з нами, він наш!

Наш!

Ой, я де тільки не був...

В «Струмочок!»

Мене там ледь не розірвали.

Ейнштейн ти мій золотий! Все відносно!

Співати Павліка в образі Зіброва це була погана ідея.

Слухайте, а поїхали до мене додому, а?

Давайте фотку.

- Я не знаю, мене чоловік за ревнує. - Я нічого не чула, ми зараз поїдемо.

Три-чотири...

Є! погнали!

Мені ж треба перевдягнутись знов.

Хто знає, де мої речі?

- Так, з мене таксі. - Так, а...

Команда!

А ви не знаєте, де мої речі?

...то Хрещатик...

Красунчик!

Красунчик, я... Я дякую вам, ви, ви неймовірний!

Заходьте!

Заходьте, заходьте!

Та що ж так довго! Можна пропустить!

- Чуєш, де тут пісяють? - Там.

Ого... Ти реально тут живеш?

Угу... Подобається?

Алло, ма, я скоро буду.

О... Обережно, так, в другий раз в тебе не вийде.

Чуєш? Іди. Іди гуляй.

В другий раз?

- А давайте на терасу? Пішли. - Так, ходімо!

- Пішли. - Все, мам, перетелефоную, мам.

Все, па-па. Угу.

- Чуєш, а скільки тут поверхів? - Два.

Та ну...

А ліфта нема?

Який же він красивий.

Так. Гарний.

Як тебе не любити...

Києве мій!

Цей адський архітектор явно ненавидів вагітних жінок.

Мене не забули, ні?

Ого! Душ?

А у мене, до речі, пляшечка віскі є. Я зараз пошукаю.

- Хто п'є? - Я!

Моя школа!

Нічого. Ще трошки...

Ти диви, душ на вулиці!

Алло, ма...

Опа!

О! Келихи! Секунду!

Це твій шанс.

Чуть-чуть.

Ще?

Ще трохи.

Воу, воу. Тише.

Готова?

Давай, мала, цицьки в бій!

Все добре?

Роман!

Так?

Я вас кохаю!

Ще з першого дня, як ви прийшли до нас у офіс.

І ви єдиний, хто запам’ятав як мене звати.

А ви?

Що я?

Ви кохаєте мене?

Сонь, я не твоя цільова аудиторія.

Сюрпрайз!

Смачненька.

Народ! Завалюємо!

Зая! Вау!

Привіт!

Ти написала «На базу», от ми і прийшли.

Вау... Це що, аніматори?

Вау... Яка гаряча.

У мене до тебе є пропозиція інтимного характеру.

Любчику, якщо твоя інтимна пропозиція така ж маленька як твій інтелект,

то я краще посиджу на дивані.

Так, все, все, все. Це мої друзі з роботи.

- Вау! - А це...

Душ на вулиці в квартирі, а!

Який животик! А можна я помацаю?

А які губи! Можна я помацаю?

Клас!

Зая, ти що реально працюєш?

Прикинь! Ти теж спробуй, сподобається.

Серйозно? За бабки чи благодійність?

- Ти закінчив? - Так.

А знаєш, що твоя мачуха сказала?

Що вона дуже пишається тобою.

Ой... Ой, ой, ой.

- Що? - Ой, ой, ой!

Що? Що, що?

Тягне... Тягне!

О! гаряча вода є!

Ти як?

Нормально.

До тебе можна?

Угу.

Хочеш прикол?

Зараз.

Ніколи не виходить.

Друзі?

Найкращі.

Розумію.

Тобі колись зраджували?

Так, щоб всі одночасно?

Батько.

Друзі.

Найкраща подруга.

Уяви...

В мене батько пішов два роки тому до іншої.

Мама нормально, а я... Мене поплавило.

Ну, в мене дах поїхав, я почала ці дорогі годинники,

тусовки, шмотки, друзі.

І все за рахунок батька.

А йому норма, бо я мовчала.

А потім я дізналась, що він пішов до моєї найкращої подруги.

Але найогидніше було те, що всі знали,

окрім мене,

навіть мама.

Мені ніхто нічого не сказав.

Мені 33 роки.

Оце в мене проблема.

Але це справді проблема.

Добре, рубрика «Зрада».

У мене раніше була своя креативна агенція.

Не така як ця, а справжня.

Ми з колишньою разом зробили.

Ну ти її бачила, і ми з нею зі школи разом.

І...

І вона пішла від мене.

І забрала з собою все, і...

агенцію теж. І...

Тепер я живу в своїй дитячій кімнаті.

Треш.

Угу.

- Хочеш прикол? - Давай.

Бам!

Раніше краще виходило.

Вставай.

- Ром! - А?

Вона втратила більше, ніж ти.

Народ... Там Танюха народжує...

Обережно... Таня, обережно, обережно, обережно...

- Ти як? - Я... Ой!

- Так, що ми робимо? - Треба викликати швидку.

Ні, це довго. Треба самім. Хто за кермо?

- Я пила. - І я теж.

Я...

Я знайшов тачку!

І що нам робити?

- Марк... Я тебе просив машину, машину. - Ні, ні, ні. Стоп.

Ти просив знайти тачку!

- Слухайте, тут за рогом є класна клініка. - Так, давай грузи!

Добре. Таня, обережно, вже немає часу. Таня, нумо, сідай.

- Тримайте! - Обережно. Погнали, давай, нумо...

Що у вас сталось?

- Та нічого, все норм. - Як нічого, Таня? Вона народжує.

Да, у неї різкі болі в животі.

То просто коліки. Ви бачили, яку дичину я сьогодні їла.

- Який місяць? - Ну, 32, 31 тиждень... Яка різниця?

Таня, Таня, Таня, без різких рухів.

Терміново УЗД, здати загальний аналіз крові та сечі,

перевірити рівень холестерину в крові.

- Нічого не треба. - Добре. Зараз зробимо.

- Таня, це не жарти! - А я не жартую, в мене все нормально.

- Таня... - Без різких рухів.

На 32-му тижні такі болі можуть бути

від звичайного розтягування м'яз, через ріст матки.

Але це може бути симптомом більш серйозного стану.

Рибка моя, ти б бачила, як я розтягувала м'язи сьогодні під Зіброва...

От коли моя мама була мною вагітна...

Що тут відбувається? Ведіть її до палати!

Я її не відпущу! Я дав клятву Гіпократа!

Я давала клятву своєму чоловіку, що я брехать не буду! І шо?

А вам я нікому не давала клятви не брехать.

Коротше, я може там трохи і прибрехала.

Просто Поля, ну твої друзі, ну це...

Так, чекай. З тобою все нормально?

Так, тільки їсти хочеться.

- О... Таня хоче їсти. - Господи... Ну перестань... Давай.

Обережно, обережно нумо, злізай. Нумо обережно.

- Що з рукою? - Нічого, йдем...

- А-ну, дай сюди. Дай подивлюся. - Де офіціант. Дай мені офіціанта.

Вибачте.

Да... Ми залишимо це тут.

Дякуємо вам.

- І що тепер? - Не знаю.

Мені здається, ми з різних світів.

Я, до речі, тебе записала в статус своїх друзів.

- Для ясності. - Хочу тобі нагадати, що пару годин тому

ти записала мене в статус свого майбутнього чоловіка.

- Для ясності. - Того не було.

І загалом добре, що ти розповіла про свої стосунки з батьком.

Тепер я розумію, чому ти поводиш себе як дитина.

Поль.

Це було дуже щиро.

Ну чекай, ти що справді ніколи не працювала?

І справді,

працювати прикольно, просто...

Я тобі заздрю.

Там десь моє таксі.

Так.

Так, моє теж.

- Ну, гарний вечір... - Класний вечір.

Так.

Бувай.

Так дивно, ми з тобою провели майже всю ніч,

але жодного разу не поцілувалися.

В мене такого ніколи не було.

Так... Поки не цілувалися.

Поки?

Так.

Типу колеги...

Угу.

Колеги, які планують одружитися.

Я не готова одружуватися з чоловіком, з яким я жодного разу не цілувалась.

А раптом мені не сподобається?

Таксі.

Так.

Піду.

Бувай.

Я просто заплутався.

Чого ви боїтесь?

Не знаю. Що виверну не туди.

Я головою все розумію, але от...

Ніби серце не слухає.

Я...

Я більше не хочу змагатися. Розумієте?

- Але ж вам потрібна ця робота. - Так.

Дуже.

Чекайте, я не розумію, а оця фраза — і тих скоро звільню.

Це, це що він мав на увазі? Це кого, він нас мав на увазі?

Я не знаю.

А як же перезапуск, новий старт? Де?

Я взагалі розраховувала на щасливий декрет.

- Що я тепер мамі скажу? - Що сталось?

Ой... Пам'ятаєш, я вчора попросила нас зняти і забула телефон на барній стійці.

Сьогодні зранку я його забираю і дивлюсь, а там ось.

Так, а що сталося?

А що сталося... Кредит сталось, пандемія сталась, війна сталась...

Сто робітників було, залишилось чотири, і тих скоро звільню...

Я так нервую, що аж апетит пропав.

- Ну, що нам робити тепер? - Ну, ти ж права рука, ти і кажи.

- Я — ліва, і кажу, пакуємо речі. - Та перестань!

Так, ніхто нічого не пакує.

Ми маємо придумати спосіб як врятувати компанію, щоб нікого не звільнили.

Так, а що ми придумаємо?

Наприклад, у мене із клієнтів тільки контакт цих «Шаомяу»

з тим дурнуватим лого на стаканчиках і контакт мами, і все!

Дзвони в "Шаомяу".

Так, тихо. Я знаю, що ми маєм робити.

Піду присяду за робочий стіл і якщо що, я там.

Це провал...

Я спробую перетягнути когось з крупних клієнтів минулої компанії.

- Думаю, це наш останній шанс. - А це хороша ідея.

А я...

Як я їх записав?

Що? Вам сподобалось лого на стаканчиках?

Ви затверджуєте всю айдентику «Шаомяу?»

Співпрацювати? Так, авжеж.

Ми згодні, тільки треба нам обговорити деякі аспекти.

Ніякого солодкого! Після тридцяти — це біла смерть.

Я кажу вам це з власного досвіду. Я раніше їла все підряд.

Але зараз все відображається на моїх боках. Це не є ок.

Але я пропоную вам програму здорового харчування, що змінила моє життя.

- Марк! Соня! Всі сюди! - Я передзвоню!

Пам'ятаєш, ти назначила зустріч з клієнтом в Какамарі, Індія.

- Так, звісно. - Так ось, вона прислала фотку з Какамарі.

Дякує нам за ідею відпочити.

Вона хоче з нами співпрацювати!

-«Струмок»! «Струмок»! - Я зробила, а?

- А що відбувається? -«Шаомяу» затвердили!

Клієнт з Какамарі відписала.

- Хоче співпрацювати! - Бачите?

- Кави міцної можна? - А я вже зробила. Стоїть чекає гаряченька.

З димком! Може ще коньячку?

- Ні, дякую. - Печиво мама спекла от таке!

Біла полоса в нас!

Дві!

- Так. - Клієнт, клієнт.

Михайло Юрійовичу!

- Добрий день! - Добрий день!

Кави, чаю? Коньячку? Ні?

Печиво?

Який коньячок?

Тихо. Так...

Пожав руку. Пожав йому руку! Пожав руку!

Так, живемо.

Я готовий співпрацювати, якщо цей проект буде вести моя донька Поліна.

- А на кого він дивиться? Чекай... - На кого?

- Поля, він на тебе дивиться. - Усміхайся!

Слухай, може він молоденьку хоче? Тю-тю-тю.

- Не смішно. - О! Пожали руки, пожали руки!

Тихо, тихо...

До побачення! Гарного вечора. Вас провести?

«Струмок»!

А ти куди?

Просто треба на свіже повітря.

Ром... Ром, що сталося?

- Поля, ну вибір за тобою. - Я не буду з ним працювати.

- Це ж твій батько. - Я знаю, дякую.

Саме тому.

Щось я взагалі нічого не розумію...

Танюша, ти зробила те, що я просив?

Так, я ж сказала, я...

А! Прекрасно, це квитки на концерт.

Я подумав, коли ми ще разом зберемось... А?

Немає настрою.

Дякую.

Може дійсно тоді сходим на концерт, останній шанс провести час разом.

Алло, мам, привіт. Слухай, вчора батько приходив в офіс.

Я зловила себе на думці, що я втомилась його ненавидіти,

але й прийняти його не можу.

Я взагалі не розумію, як ти його пробачила.

Пробачила? Знаєш, це швидше потрібно мені.

І дуже важливо для тебе. Подумай про це.

Ні, там просто є ще дещо.

- Отой чоловік. - Так.

Рома звати. Це той, з ким я змагаюсь.

Ну, це він його вчора привів.

Спочатку було все складно, потім якось легко,

а потім ще і батько зі своєю пропозицією.

Коротше, я начебто нічого не зробила, але я відчуваю себе винною.

Значить, тобі не все одно. Ти завжди була в мене розумницею.

Завжди робила так, як відчуваєш серцем.

Це дуже правильно, доню.

Дякую.

Да... Швидко?

Опа!

Оп!

Хто перший?

Ром!

- Привіт! - Привіт!

Я — Поліна.

- Мене звати Майя. - Дуже приємно, Майя.

Майя, іди погуляй, зараз мама прийде.

- Це твоя?... - Донька?

Це мого брата, він на війні загинув.

Вибач.

Ти через вчорашнє?

Угу.

Поль,

це твій проект.

Я на нього не претендую.

Я не буду працювати з батьком.

Він просто клієнт.

А ти — професіонал.

Нічого особистого.

Поль, а що ти робиш завтра ввечері?

Не знаю.

А я знаю.

Так, а де Майя?

- Майя! - А точно...

О! нарешті! Де ти ходиш? Де мій коктейль?

Ну, я ж сказав, що ці квитки на один безкоштовний напій,

а не на пропуск без черги.

Це ти мені дістався без черги, а я тебе питаю, де мій напій?!

- Кохана, ну що я можу зробити? - Ти вже все зробив!

Ух ти мій солодкий. Такий ух.

Добре, скористуюся своїм безкоштовним пропуском.

Народ! Розійшлися! Вагітна дуже спрагла, хоче пити.

А!!!

Це ж вони! Це ж вони!

- Сюрприз! - Дякую!

Все, я тепер твоя боржниця!

- Так! - А я знаю як тобі віддячити.

Як?

Може ходімо щось вип'ємо?

Пішли!

Сергій Євгенович?

Нічого собі.

- Катерино Олександрівно? - Мамо?

- Мамо? - Ви знайомі?

Це мій психотерапевт. А ви?

Це моя мама

Вітаю.

А шо ви тут всі робите?

- Ви казали, що ви не прийдете! - Ну, це повинно було коли-небудь статись.

Так, стоп.

Це виходить, це не випадковість, що Поліна прийшла на моє місце.

Я на столику знайшла візитівку, подумала, що вона мені.

Ром, Поля нічого не знала. Повір мені.

Я ж сказав, що спалять, ну...

Юра, не починай!

Повірити вам після цього чоловіка. Так, як вас там — Юрій?

Юра.

- Юра? - Юра...

Я знаю, що ти Юра!

Тань, познайомся, це засновник великої торгівельної мережі.

Якої до біса мережі? В нього ларьок на вокзалі!

- Угу... - Це я попросив Юру мені допомогти.

Ну, мені треба було стажерів кинути в польові умови.

А-а-а! То ось звідки в нас устриці!

Я думала, у нас романтична вечеря, афродізіаки, я така вся...

- Ах, ти ж лайно-медуза! - Ми мабуть додому...

А-ну стоять! Я тобі зараз...

Я на останньому сеансі розповідав, що ненавиджу подвійні пробіли...

- Так? Як ви їх там називаєте? - Мікроіритація.

- Порушення візуального ритму. - Так.

- Проблема «спотикання» перфекціоніста... - І на наступний день подвійні пробіли!

Теж мені подруга.

Ти ж знала, що він мені подобається.

Рома, не переймайся, все буде добре, не думай про гроші.

Я просто зроблю так, щоб моя донька виїхала на твоїй шиї.

А на що мені ця шия, щоб виїхати?

Скажи, ти хоч щось взагалі знала, як прийшла на це стажування?

Не соромно не знати! Соромно не запитати!

А що ти зробив? Три «Маргаритки»? А я вирішила врятувати команду!

Дорогенька, я в цій компанії з першого дня!

Я щаслива за тебе!

- А я з ним прийшов в цю компанію! - І що далі?

Так, я взагалі думала, що у нас не компанія, а — родина!

А ви оце влаштували!

Бачите, ви підставили не мене, а всю компанію...

А-а-а!!!

Немає ніякої компанії!

Немає! Все! Це все брехня!

Компанія — брехня! Юра — це брехня! Пробач.

Стажери — брехня! Новий старт — це фікція!

Мені треба було тягти час.

Отакі умови гранта: компанія з п'яти людей.

Я думав, отримаю ці гроші, роздам борги і все!

А як же ми?

А шо ви?

Отримаєте зарплатню за три місяці.

«Золотий парашут»!

Це я!

Я хотів, як краще. А вийшло,

як завжди...

Ром!

А от тепер йдемо додому.

Фіговий з мене після всього цього психолог.

Такий же психолог, як і я бізнесмен.

Боже... Точно!

Ні, ну перестань. Ну, ти ж не просто психолог. Ти — мама.

Так.

Людина.

Жінка.

Ну, ти ж хотіла допомогти.

Ну так.

Щоб всі жили в мирі і злагоді.

Але так не буває.

Ти спробувала.

Так.

Ну не вийшло, ну коли тебе це зупиняло?

Ну, я ж пам’ятаю тебе ще зі школи.

Я пам’ятаю, в кого я був закоханий.

Угу...

- Припини. - Ти коли мені подзвонила, я...

Поводив себе як 15-річний пацан отой конопатий, каплавухий.

Я поводив себе як дурень.

Ти і зараз так само поводишся.

Ну скажи, як можна запрошувати жінку на концерт,

аби обговорити проблеми Поліни і Романа?

Це смішно.

- Ну, ти ж прийшла. - Так.

Я прийшла.

А як можна приходити вирішувати

серйозні питання в красивій сукні?

Ну, я жінка.

І?

Це потім.

Зараз треба вирішити, що робити з Поліною і Романом.

Ми все вирішимо.

Сонь, привіт. Я...

Я насправді не вмію говорити цих речей, але я...

Я хотіла вибачитись перед тобою.

Я знаю, що він тобі подобався, а я...

Я тупо не справилася з емоціями. Так буває, вибач.

Ти класна. Ми з тобою так здружилися.

Я не мала з тобою так вчиняти, ще раз прости.

Поля.

Я знаю, що ти тут.

Якщо ти думаєш, що ти ходиш безвучно, я тебе розчарую.

Окей.

Не хочеш говорити, послухай.

Просто послухай.

Твоя мама, звісно, психолог.

Але в першу чергу вона мама.

І людина.

Хороша людина.

Вирішила допомогти Роману.

І він реально нічого не знав.

Поль,

не витрачай часу.

Вся біда в тому, що цінність часу

розуміє лиш та людина, яка

реально його втратила.

Дякую.

Будь ласка... Але це не я сказав, це Камю.

Рома, я...

Романе, відчиніть, будь ласка. Нам треба поговорити.

Романе!

Я розумію, що втратила вашу довіру, і як психолог, я не мала права так чинити.

Це все?

Можна?

Так, я справді попросила Сергія аби він запросив вас на співбесіду.

Просто хотіла допомогти.

Поліна випадково знайшла цю візитівку.

І з певних причин вирішила розпочати самостійне життя.

Я сподіваюсь, ви розумієте, що я не могла її не підтримати.

Ви можете просто мені повірити?

Я не збиралась вас зводити.

Поліна нічого не знала так само, як і ви.

Не знаю...

Не знаю, можливо, це втрутилась сама доля.

Що ж, дякую, що вислухали.

Катерина Олександрівна...

Ми пропрацюємо це в вашому кабінеті.

До зустрічі.

Ром!

Маш?

Щось трапилось?

- Ром, я тут подумала... - Так.

- Я така... - Згоден.

Так.

А давай почнемо все спочатку?

Я більше не буду зраджувати, чесно-чесно.

- Чесно-чесно? - Угу...

- Ну, круто. - Угу...

Хай щастить!

Привіт.

Привіт.

Можна?

Проходь.

Дякую.

Гарна квартира.

- Дякую. - І вид такий...

І класний дизайн.

Це ж ти все робила?

Ні. Він.

Він?

А я думала, він тільки гроші дає.

Це ж його супер сила.

Тобто, ти зараз натякаєш, що я з ним тільки через це?

Ну...

Надійність, турбота, безпека, любов.

Це все було і в тебе.

Було...

Було.

Але я не цінувала.

Я насправді хотіла тобі сказати, що я все розумію.

В житті все буває. І...

І я щиро більше не тримаю зла і образ.

Мені було дуже важливо тобі про це сказати.

Дякую, Поля.

Я насправді теж все розумію і...

Коротше, я сумувала.

Подруги...

Що навіть не назвеш мене мамою?

Так, давай рухатися поступово.

Для початку перестану називати тебе стервою за спиною.

Вмикай і знімай — радіо «П'ятниця».

Там, я як обіцяв, нарахував вам велику зарплатню всім.

Ми бачили.

Я знаю, що я мав вам раніше розказати про проблеми компанії.

Важко усвідомлювати, коли твоя мрія от-от...

Я не хотів це приймати.

Я напевно мав би перед вами всіма вибачитись.

Ну...

Але я зробив свій вибір.

Я усвідомив найважливіше.

Найстрашніше в житті не падати.

Найстрашніше, коли ти падаєш,

робити вигляд, що ти красиво летиш.

Ми знаємо, хто це сказав.

Це я сказав.

А що з настроєм?

А ви куди зібрались?

А що відбувається? Та... Чекайте!

Я ж домовилась з батьком.

Я буду вести його кампанію. Все добре.

Поль, дякуємо, але це не врятує ситуацію. Вже не треба.

Що не треба?

Як не треба? Ви що здаєтесь?

Соня! Чого ти сидиш?!

Ілюша, нумо повертай все назад.

- Все повертай. - Поля!

Ну ти, ну ти десять років в компанії! Ну, ти що серйозно?

- Поль, все, тихо, спокійно... - Ром, ну скажи їм, що вони все...

Таня, ти ще. Що, кажи?

А я скажу.

Я зараз скажу.

Я в цій компанії з першого дня.

Я бачила своїми очима, як народжувався «Струмочок».

Я бачила всі ваші перемоги і поразки. І нехай останніх було більше.

Але я тут була щаслива, я тут була жива, я була не просто інкубатором для дітей.

- Ти не хвилюйся, тобі не можна. - Так, ану, циц!!!

Ви мені зараз що пропонуєте?

Щоб я повернулася додому на диван і вислуховувала

поради своїх родичів що мені їсти, а що ні?

Я сама буду вирішувати, що мені їсти!

І я хочу бути тут з цими людьми!

Я обожнюю його маму!

А у Ілюші найсмішніші,

нехай найтоксичніші, але найкращі жарти на світі!

Соня, та ти просто якийсь рожевий єдинорог!

А ці двоє? Та ви кращі за будь-який серіал!

Знаєте, у мене відвалюються ноги, і у мене болить спина,

але я залишилися тут, тому що...

Тому що, я так хочу.

А ви отак здаєтеся, а?

А що це дзюрчить?

Що, що?

- Ну, чуєш? - Що?

Дзюрчить?

Дзюрчить? Де?

Таня! В тебе води відійшли!

Що робити? Що робити?

- Таня! - Спокійно! Спокійно! Спокійно!

- Ілля, іди сюди! - Швидку!

Я дзвоню Юрі! Юра, Юра!

Обережно, обережно. Тримаємо.

Піднімаємо, піднімаємо.

Альо, Юра, Юра, альо!

Сергій Євгенович, може ну його цей грант?

Давайте ризикнемо?

Поля...

- Да!!! - Альо!

- Роздрукувала. - Дякую, Сонічка.

- Рома! - Так.

Дизайн нової адентики нашої компанії.

Супер. Дякую.

Тато запросив на вечерю нас всіх!

Я тебе обожнюю.

А я все чув.

Сонічка, про слоган не забула?

Я пам'ятаю.

Алло.

Привіт моє сонечко. Моя бусічка.

Статуеточка моя.

Ти мій бананчик маленький.

Я тебе просто... Це клієнтка з Какамари!

Таня, далі що?

На п’яту у вас директор фармзаводу, на шосту — нарада.

Це здається все.

Тихо!

Пише регіональний з «Bolt».

І шо?

Хочуть працювати.

- Так! - Команда!!!

Сорі, я на співбесіду.

А вам на котру?

На дев’яту.

І мені на дев’яту.

Таня. Чому їх двоє?

Так цікавіше.

Ну, що ж...

Здається, на нас чекає...

Опа!

Я вже біжу, я вже біжу.

Мають так розлітатися, але вони не розлітаються.

Чому воно має розлітатися?

А як вона має розлітатися?

А ви покажете мені кабінет?

Іра! Ілюха, Іра! Знайшлась Іра!

Молочка ніхто не бачив в моїй пляшечці, я залишала?

Реально всі разом...

Усім так говорять.

Так.

А чого ви сидите? Кіно закінчилось!

Всім жінкам двійню!

- А, тобі дібільчика? - Покажіть дібільчика...