Original subtitles

"Я СПОВІДАЮСЯ" Альфреда Гічкока

У головних ролях: Монтгомері Кліфт

Енн Бакстер

А також: Карл Молден Браян Агірн

О.Е. Хассе Роджер Денн Доллі Гаас Чарльз Андре

Сценарій Джорджа Таборі та Вільяма Арчібальда За мотивами п'єси Пола Ентліма

Композитор - Дмитро Тьомкін

Режисер - Альфред Гічкок

"Напрямок"

"Напрямок"

"Напрямок"

"Напрямок"

Хто там?

Келлер.

Що ти робиш тут, в такий пізній час?

Я... Я хотів помолитися.

Щось трапилося?

Я...

Я можу чимось зарадити?

- Можу допомогти? - Мені вже ніхто не допоможе.

Я скористався вашою добротою.

Як?

Ви дали мені та моїй дружині - дім, роботу, навіть дружбу.

Я відчув, що ви дасте можливість бути вашим другом.

Це дивовижна річ для біженця, німця, людини без дому.

Але зараз ви зненавидите мене.

Келлере, я нікого не ненавиджу.

Зненавидите, після того, що зробили для мене.

Ви довіряли мені.

Ви побачили, що ми з дружиною не звичайні слуги.

Саме ви знайшли для нас більш приємну роботу, тут у дорміторії.

Моя дружина, вона так тяжко працює...

Серце крається.

В чому річ?

Я мушу вам зізнатися.

Я мушу комусь розповісти.

Я хочу сповідатися.

Сповідаюся всевишньому богу, і вам, Отче, я згрішив.

Коли ви востаннє сповідалися?

Не пам'ятаю.

Хоча б приблизно?

Я вбив пана Віллета.

Продовжуйте.

Віллета, адвоката.

Я сьогодні вночі прийшов до його будинку.

Я йшов вкрасти гроші.

Я одягнув рясу, аби уникнути уваги.

Але він помітив мене.

Він збирався зателефонувати у поліцію.

Він збирався зателефонувати у поліцію, і я хотів його зупинити.

Я не хотів його вбивати.

Альмо, я не вбивця.

Це був нещасний випадок.

Справа була у грошах.

Як мені було дивитися на те, як ти гаруєш?

Я не спав ночами, і зрозумів, "Нам потрібно лише 2000 доларів."

Альмо, з двома тисячами, ми б могли почати нове життя.

Віллет був багатий.

Але я не можу їх залишити.

Так сказав мені Отець Логан. Я мушу їх повернути.

Я пообіцяв йому.

Це так важко, Альмо.

Так небезпечно.

Вони впіймають мене.

Вони повісять мене.

Я не можу.

Я не можу.

Отець Логан піде до них. Він їм розповість.

Він розповість їм?

Він не може розповісти їм те, що він почув на сповіді.

Прийде поліція.

Чому, Альмо?

Чому вони сюди прийдуть?

Вони нічого не знають.

Я ж їм нічого не розповів, чи не так?

Альмо, ніхто не знає.

Отець Логан.

Він не може розповісти їм те, що почув під час сповідання.

Хіба не розумієш?

Отто.

Що таке, Альмо?

Ти йдеш до поліції?

Що сьогодні за день, Альмо?

Хіба сьогодні не день, коли я доглядаю за садом пана Віллета?

Але ж він мертвий.

Я завжди працюю у саду пана Віллета по середах.

Сьогодні середа, Альмо.

(говорять французькою)

- Доброго ранку, Отче Логане. - Доброго ранку, Отче.

Скажіть мені, як скоро ви з Келлером

закінчите фарбувати цю кімнату?

Не знаю.

Я питаю, бо цей запах змушує мене сильно ніяковіти.

Знаєте, я читав оголошення про фарбування,

і авжеж, ніхто не повинен робити необгрунтовані висновки, але я--

Після вас, Отче.

Але важко повірити в те, що існуються фарби, які не пахнуть.

Ви знаєте про фарбу, що не пахне, Отче Майкл?

Чи знаю я...

О, ем...

Ні, не знаю.

Тоді, не замислюйтеся над цим. Це несуттєво.

Нам дуже пощастило з Келлером.

Він дуже кмітливий чоловік.

Перед тим, як він прийшов півроку тому, пам'ятаєте, як

усі зливоочисні труби не працювали, а вікна не відкривалися?

В нього є чому повчитися.

Ага.

Отець Бенуа та його ровер, якраз вчасно на сніданок.

Доброго ранку, Отче Мілларс. Доброго ранку, Отче Майкл.

- Доброго ранку. - Доброго.

Отче Бенуа, чи вам справді треба лишати свій ровер у вестибюлі?

Він не завжди падає, але я й не знаю, де ще його лишити.

Яке щастя, що в нього немає коня.

Отче, подайте будь ласка масла.

Місіс Келлер, чи буде ваша ласка, попросити у вашого чоловіка поглянути на моє переднє колеса?

Його спустило. Будь ласка?

Мого чоловіка?

Але сьогодні середа.

Він не тут.

Не потрібно, дякую.

По середах він навідується до саду пана Віллета.

Ой.

Скажете йому, коли він повернеться, будь ласка?

Так, Отче. Я скажу йому, коли він повернеться.

Але ж, Отче Бенуа, вам самому було б варто навчитися латати шини.

Людині варто знати, як доглядати за своєю власністю.

В чоловіка є обличчя, і він повинен його голити.

- В людини є... - Перепрошую.

Доброго ранку, Отче. Мес'є Віллета було вбито.

Доброго ранку.

- Доброго ранку, Отче. - Доброго ранку.

- В мене тут була призначена зустріч. - Зустріч?

З Віллетом? Ну, він мертвий.

Так, я знаю. Я можу чимось допомогти?

Можливо, пан Ларру захоче побачитися з вами. Заходьте, Отче.

Пане Ларру, сер. Отець каже, що в нього була запланована зустріч з Віллетом.

Я буду за хвилину.

Вітаю, Отче.

- Мені здається ми вже знайомі, чи не так? - Так, я з церкви Святої Марії.

- Авжеж. Як батько Міларс? - У Отця Міларса все добре.

Це добре. У вас була запланована зустріч з Віллетом?

- Так. - З якогось особливого приводу?

- Ні. Лише, що -- - Ви напевне чули, що сталося.

Отче, Келлер працює в дорміторії, правильно?

Так. Він та його дружина.

Цей бідолаха зараз дуже переляканий, Отче.

Перепрошую, але я не пам'ятаю вашого імені.

- Логан. - Так. Отець Логан.

Ви не заперечуєте, якщо ми попросимо вас прийти сьогодні пізніше, можливо навіть завтра?

Ми б хотіли дізнатися, про що повинна була б бути ваша зустріч з Віллетом.

Ау ревуа. Мерфі, приведіть Келлера.

Він чоловік, який знайшов тіло.

- Пан Ларру. - Так?

Відбитки відсутні.

Зрозумів.

Це було на його столі. Ключі були у його кишені.

П'ятсот доларів. Не дуже схоже на пограбування, сер.

Вони зазвичай все забирають.

Ви працюєте в дорміторії церкви Святої Марії, вірно?

- Так. - Добре.

Добре, як ви знайшли тіло?

Я працюю в саду пана Віллета по середах.

Цього ранку, як і зазвичай, я прийшов о 8:30.

Я зайшов всередину--

- У вас був ключ? - Ні. Двері були відчинені.

- Мене це насторожило. - Відчинені двері?

- Чому це вас насторожило? - Двері зазвичай зачинені.

Я зайшов всередину, і він був там.

Я одразу зрозумів, що він мертвий.

Я хотів втікти.

Втекти?

Я людина без власної країни, сам один, і дізнався про вбивство.

Я подумав про поліцію. Я завжди боявся поліції.

Це німецький страх, страх що--

Не варто боятися.

Вийдіть назовні, будь ласка.

Так. Дякую, сер.

- Віллета було вбито. - Він мертвий? Не можу повірити.

Ми вільні.

- Бонжур, мадам. - Бонжур.

Доброго ранку, сержанте. Мій чоловік у залі?

Так, пані. Пан Грендфорт зараз виступає.

Дуже жваві дебати.

Гадаю, це ще величезне применшення.

Поважний пан використав усі можливі кліше,

хіба окрім, "Доглядайте за своїм собакою, бережіть чистоту міста."

Проте рівні зарплати для викладачок у школі

будуть катастрофою для наших фінансів.

Проте не для фінансів викладачок.

Пане Спікер!

На цьому моменті обговорення, шановні,

я переношу засідання ради до 15-ої години сьогоднішнього дня.

Рут, люба, який приємний сюрприз.

- П'єр, ходімо на обід. - Безперечно.

Тобі вже краще? Цього ранку ти була дуже засмучена.

- Невже? - Так, і не лише сьогодні.

- Але ж зараз я не засмучена, чи не так? - Ні.

Все ж, шина не була спущена.

Авжеж, ви та Келлер знаєте свою справу.

Особисто я хотів би бачити тут саме класичний білий колір.

- Це він і є, Отче. - Невже?

Принаймні повинен був би бути.

- Доброго ранку, пане Келлер. - Доброго ранку, Отче.

Ви сьогодні раніше повернулися, чи не так? Сад пана Віллета певно у розквіті?

- Пан Віллет мертвий, Отче. - Мертвий?

Його було вбито, Отче.

Що? Ви знали про це, Отче Логан? Яке жахіття.

Я знайшов тіло.

Я зателефонував у поліцію.

Вони прийшли та задали мені купу питань.

Під будинком юрмилося купа людей.

Потім інспектор сказав мені, що я можу йти.

Яка жахлива річ.

Неймовірно жахлива.

Отче, чому ви приходили до будинку Віллета вранці?

Отче, мені необхідно поговорити з вами.

Я знаю, що ви розмірковували про мене, але я не можу здатися поліції. Не можу.

Вони повісять мене.

Хіба Бог не пробачив мені, завдяки вам?

Поліція мені не пробачить.

Я не розумію, про що ви говорите.

Але ж я вам сповідався. Це було моє зізнання.

Я хочу поговорити про це з вами.

Ви мусите сказати, що мені робити.

Я не можу здатися.

Скажіть мені, повинен бути інший спосіб.

Нічого... Немає нічого, що я можу додати до того, що сказав раніше.

Ви ж теж людина.

Хіба ви ніколи не боялися?

Ви такий добрий.

Вам легко дається добро.

Хіба вам мене не шкода?

Отто.

Альмо.

Отто, Отець Бенуа хотів запитати

чи можеш ти залатати шину на його велосипеді?

Шина не була спущена, Альмо.

Не розумію чому ти такий зосереджений на цій справі, Ларру.

Чому ти прийшов тривожити мене після обіду?

Я завжди захоплювався вами, інспекторе.

Ви, в минулому зустрічали з неймовірно важкими справами,

котрі легко вирішували неймовірно прискіпливими методами.

А зараз, ви маєте справу в якій немає зачіпок,

немає відбитків, мотиву чи підозрюваних.

Це повинна бути легка справа для вас.

Вже заводити дівчат, сер?

- Дівчат? - Так.

Лише припущення. Можливо з цього щось буде.

Оу.

Сідайте.

Пробачте за те, що відірвали вас від школи.

Ми в захваті бути відірваними від школи. Дякуємо.

Ви детектив, мес'є?

Так. А інший мес'є - це королівський прокурор.

Вітаю.

- Бажаєте печивка? - Будь ласка.

- Дякую. - Немає за що.

Дякую.

А зараз, малеча, розкажіть мені все.

Ваша мама сказала, що ви проходили повз будинок Віллета вчора ввечері.

- Так, вірно. - О котрій це було?

- 23:00 - Ні, після, це було після 23:00.

- То котра з вас права? - Ну, ми доглядали за дітьми,

але ми не одразу повернулися додому.

То ж, десь між 23:00 та 23:30?

- Так. - То що ви бачили?

Як хтось виходив з будинку Віллета.

- Чоловік чи жінка? - Чоловік.

- Як він виглядав? - Це був священник.

- Що? - Священник.

Це дуже важливий момент. Ви цілком в цьому певні?

Абсолютно.

Розкажіть детальніше.

На шляху додому, повз Ру Валентайн,

ми проходили повз будинок мес'є Віллета.

Ми добре знаємо цей будинок.

Було дуже темно, і вона була дуже перелякана.

- Ні, не була. - Авжеж була, ми потім пришвидшилися.

А потім раптом, там з'явився священник.

Він вийшов з будинку, і потім пішов геть.

- Ви бачили його обличчя? - Ні.

Який у нього був зріст?

Як у нього.

- Він був тонкий чи товстий? - Не товстий. І не тонкий.

Ви помітили щось особливе у його вигляді?

- Ні. - Він вас бачив?

Думаю ні.

Але ви абсолютно впевнені в тому, що це був священник?

Так.

Дякую вам. Ви можете йти.

Дівчата, я не хочу, щоб ви хоч комусь про це розповідали.

- Пообіцяйте. - Добре.

Дякую.

Мерфі, я хочу, щоб ти перевірив кожен дорміторій у місті

і дізнався, хто зі священослужителів був у місті пізно вночі.

Так, сер.

Це був би асбурд, якби до цього якось був причетний священник.

Ти справді гадаєш, що це може бути священник?

Так, можливо.

- Хто? - Мушу спочатку пересвідчитися.

Не можу сказати, допоки не перевірю.

Таємничість тут ні до чого.

Більшу частину часу він приділяє прихожанам.

Чи був він з прихожанами у вечір вівторка?

Уявлення не маю де він був, чи що робив.

Але я впевнений, що все в порядку. Він сам вам може розповісти.

Заходьте.

- Доброго вечора, Отче Логан. - Доброго вечора.

Мені здається, що вигляд цієї кімнати справив на джентельмена з поліції

враження того, що нам є що приховувати, щось лихе за цією фарбою, проте запевняю, пане Мерфі, це не так.

Ми цілком певні в тому, що за цими стінами немає ніяких плям.

Не сумніваюся в цьому, Отче. Пробачте що турбую, Отче.

Не потурбували. Чим можу служити?

Інспектор Ларру хоче з вами поговорити.

Чи буде вам зручно зараз поїхати зі мною у відділок?

Авжеж. Безперечно.

Все добре, Отче, Я...Я казав пану Ларру, що зможу прийти.

Доброї ночі.

Що сталося, Отче? Хто був той чоловік?

Поліція хоче задати Отцю Логану деякі питання.

Ох, тепер ти завів свій ровер до читальні.

Як ще далі, ти хочеш завести його у наш дорміторій?

Альмо, ти випрала рясу?

Ще ні.

Де вона?

У нашій кімнаті.

Не пери її. Я хочу, щоб вона була така.

- Але чому? - Повір мені.

Пробачте, що змусив вас почекати, Отче.

Дуже багато справ на телефоні.

Все добре, Мерфі. Я зателефоную тобі пізніше.

Неприємна справа, чи не так, Отче?

Так, авжеж.

- Присядьте. - Дякую.

У мене до вас є декілька запитань, і я хочу поскоріше з ними закінчити.

Як довго ви служите у церкві Святої Марії?

- Вже майже два роки. - Ммм.

Я знаю Отця Мілларса вже... Вже...Доволі тривалий час.

Більш з тим, я в юності співав у хорі, коли він ще був у базиліці.

- Справді? - Ммм.

Я чув, що ви служили під час війни?

- Так. - І вас нагородили...

військовим хрестом.

Так.

Мабуть, ви вчинили чимало хоробрих вчинків.

Ну, я вижив.

Вам властиво применшувати, Отче?

В залежності.

В цій справі, вбиство Віллета, не можна нічого недооцінювати.

- Ви знали Віллета, чи не так, Отче? - Так, трішки.

Тоді, ви, можливо, зможете мені трішки допомогти. Яким він був?

На жаль, я не дуже добре його знав.

Ви знали його через соціальні зв'язки чи через якісь справи?

Насправді, ні те ні се.

Я познаймовися з ним пару років тому.

- Цигарку? - Ні, дякую.

Хмм.

Таке враження, що ніхто не знав Віллета.

І в той же час, він був адвокатом, в нього були клієнти.

І ні в кого з клієнтів не було інформації про нього.

Не те, щоб ви, Отче, були його клієнтом,

ви самі кажете, що ледве знали його.

Але мушу запитати, чому ви хотіли побачитися з ним вчора вранці?

Ну, це...Це була особиста справа.

Чи ви йшли за чиїмось проханням? Можливо, одного з ваших парафіян.

Можу лише запевнити, що мій візит ніяк не пов'язаний зі смертю Віллета.

Авжеж ні, Отче.

Але ж ви розумієте, що я мушу

розглядати будь-яку дещицю інформації, чи не так?

- Так. - Коли скоюється вбивство

будь-яка інформація є важливою для роботи поліції.

Авжеж.

Знаю, що інколи, може здатися, що я вас допитую.

- Що це може бути доволі принизливо. - Я не відчуваю приниження, інспекторе.

Добре. Дуже добре.

Мені ще цікаво дізнатися про жінку, з якою ви зустрілися під будинком Віллета.

Я випадково побачив вас зсередини будинку.

Інспекторе, зустріч, яка в мене була запланована

з Віллетом, не повинна грати для вас ніякої важливості.

Але ж, ми вже не обговорюємо це, Отче.

Бачте, у справах вбивств, треба стрибати від однієї деталі до іншої.

Пробачте, що можливо так раптово перестрибнув до цього.

Ну, схоже, що я не так швидко

слідкую, як ви стрибаєте.

В мене методичний розум. Тому мені потрібно братися за кожну річ окремо.

Мені теж.

Мені теж.

Складність тут лише в тому, що ми не дивимося на це питання

зі спільної точки зору. Можливо в цьому проблема, Отче?

Можливо і так. Проте я не знаю, яка у вас точка зору.

Оу.

Мабуть, я її неправильно доніс. Дуже неправильно.

Давайте спробуємо ще раз.

То ж, та леді з якою ви зустрілися зовні будинку Віллета--

Я б хотів мати змогу це обговорити, проте не можу.

- Але хто вона? - Вона не має до цього ніякого стосунку.

- Це вже мені вирішувати, Отче. - Я...Я знаю, знаю.

Але ви мусите повірити мені. Вона не причетна.

Я поважаю ваше слово, але мені потрібна ваша допомога.

Я не можу допомогти.

Зрозуміло.

Авжеж, я розумію.

Я не хочу, щоб ця таємничість ставила вас у не зручне становище.

Незручне становище?

В час смерті, біля будинку Віллета бачили священника, який виходив з будинку.

І я бачив священника біля будинку Віллета наступного ранку.

- То ж, Отче? - То ж, що?

Через таку таємничість хтось може подумати, що

обидва священника це одна й та сама людина, чи не так?

Що ви на це скажете?

А що ви хочете, щоб я сказав?

Це вже ваша справа, Отче.

Ну, в такому б випадку, я сказав би, що людина з таким рівнем інтелекту

не повірила в ніщо подібне, маючи так мало доказів.

Ви абсолютно праві.

Я перевірив кожного священника в Квебеці.

Кожен може підтвердити, де він був в момент вбивства,

окрім одного єдиного.

Де ви були о 23:00, Отче?

- Гуляв. - Сам?

Ні.

Добре.

А тепер, якщо ви дасте мені ім'я та адресу цієї людини.

Не можу.

Отче.

Хіба ви не хочете мені допомогти?

- Я зробив все, що міг. - Але ви відмовляєтеся відповісти на запитання.

Прошу вибачення. Я знаю, я... Але я не можу на них відповісти.

Яка прикрість.

Величезна прикрість.

Доброї ночі, Отче.

Прошу вибачення.

Доброї ночі, інспекторе.

Покличте пана Робертсона.

Так, королівського прокурора.

Що?

Мені байдуже де він, знайдіть його.

Я сказав, знайдіть його, де б він не був.

Не поспішай. Нумо.

Нумо.

Нижче. Треба опуститися нижче.

(говорить французькою)

Віллі, тебе до телефону.

- Це не чесно. Припини. - Я не жартую. Це правда.

Дізнайся чого вони хочуть, Рут.

Ну гаразд, Рут, де ти? Я візьму.

- Ну й дурник. - Дякую.

Алло. Алло, так, це Робертсон.

Це ви, Ларру.

- Зробиш мені коктейлть? - Віскі та содову?

Лише віскі, без води.

Так, вітаю.

Вам варто бути у ліжку з книгою, замість того, щоб турбувати людей.

- Оу?

Так, так. Я слухаю.

- Наль'єш собі, любий? - Авжеж.

Що? Чому ви стрибаєте робити такі висновки?

Ви впевнені?

Так, розумію.

Так. Так, інспекторе, так. Скоро буду у вас.

Віллі, не виглядай так нещасно.

Не можу. Це вбивство не те, щоб приємне.

За весь час, це вже повинно було б увійти тобі у звичку.

Не цього разу.

- Це стосується вбивства Віллета? - Так.

А неприємна частина, це те, що під підозрою священник.

- Це нонсенс. - Фантастика якась, чи не так?

Хоча люди справді бачили, як священник виходив з будинку Віллета.

Котрий священник?

Ну, Ларру думає, що це Логан з церкви святої Марії.

Знаєте його?

Я чув про нього.

Ну, мушу їхати. Хоча не хочу. Дякую за чудову вечірку.

- Доброї ночі, Віллі. - Доброї ночі, Віллі.

Доброї ночі, Рут.

- Ти знайдеш вихід, так? - Так, авжеж.

- Доброї всім ночі. - Доброї ночі.

Рут.

У нас гості, П'єр.

(говорять французькою)

Гарна була вечірка, чи не так?

- Рут. - Так?

Не переймайся.

- Про що? - Про Логана. Це все якісь дурниці.

- Чому б комусь-- - Будь ласка, замовкни. Помовч.

Пробач, П'єр.

Ти все ще закохана в нього.

Це очевидно.

- Ти ніколи не говорила про це. - Я й зараз не збираюся.

Ні. Ти будеш про це говорити.

Я не збираюся більше чекати.

- Тобі й не потрібно. - Що ти хочеш, щоб я зробив?

Що хочеш.

Отак просто, еге ж? А що робити чоловіку, чия дружина закохана в священника?

- Можеш покинути мене. - Тобі так легко це cказати.

Я не кохаю тебе. І ніколи не кохала, ти це знаєш.

Я не хотів у це вірити.

Це не моя провина. Я ніколи і не проявляла щось до тебе.

Я сподіваюся, що в нього проблеми, величезні проблеми.

Майкл.

Мій бідний Майкл.

Алло? Я хочу поговорити з Отцем Логаном, будь ласка.

Отцем Логаном?

Ой, але він спить.

- Я не сплю. - Вже дуже пізно.

Я візьму слухавку.

Дякую.

Алло, це Отець Логан.

Я хочу побачитися з тобою.

Ні, я мушу побачитися з тобою.

Не можу зараз сказати. Завтра?

Ні, не в дорміторії, будь ласка.

Майкле, послухай. Я мушу десь зустрітися з тобою. Будь де.

Ти слухаєш?

Я вирушаю до Леві завтра вранці, о 9-ій на паромі.

Гаразд.

Добраніч.

Доброго ранку.

Доброго ранку, Отче Логан.

Нас не повинні бачити разом, заради твого ж блага.

Мені потрібно було побачитися з тобою.

Рут, мене допитувала поліція.

Вони бачили, як ми розмовляли біля будинку Віллета того ранку.

- Вони хочуть дізнатися хто ти така. - Мені байдуже. Я мушу сказати тобі.

Ти під підозрою.

Я це знаю.

Рут, тебе..Тебе не повинні бачити, як ти розмовляєш зі мною.

На паромі напевне є поліцейські.

Єдина річ, яку я можу зробити це сказати їм, що ти був зі мною.

- Не можеш. Вони захочуть дізнатися чому. - Гадаєш мені не байдуже?

Якщо потрібно я все розповім.

Рут, тобі варто подумати про себе, варто подумати про чоловіка.

Про П'єра?

Подумати про нього, перш ніж про тебе?

- В мене ніколи це не вдавалося. - Ти мусиш.

Вже пізно про нього думати.

Ми говорили про тебе минулої ночі.

Він досі закоханий в мене.

Але я того не варта.

Я кохаю тебе, Майкле. Я завжди кохала тебе.

Я знаю.

Я знаю, що це неправильно. Але я нічого не можу з цим вдіяти.

Чи ти хочеш, щоб я брехала?

Ні, я не хочу, щоб ти брехала.

- Але я й не хочу, щоб ти брехала сама собі. - Але я не змінилася, Майкле.

Я вже одружена сім років, але я не змінилася.

Ти боїшся мене?

Чому?

Чому?

Ти кохаєш мене. І завжди кохав мене.

- Ти не змінився. - Рут, я змінився.

Ти теж змінилася.

Ти хочеш вдати, щоб я так думала.

Ні, я не хочу, щоб ти вдавала.

Рут, хіба ти не розумієш?

Я обрав ким мені бути. Я вірю в те, ким я є.

Майкле.

Я...Я хочу, щоб ти дивилася на речі, якими вони є і не...

І не продовжувала робити собі боляче.

Не жалій мене.

Я... Я більше тебе не потурбую.

І ти прослідкував за нею від парома до Гранде Аллеа 22?

Так, сер.

Це абсурд, Ларру.

Це все, сержанте Фаруш. Дякую, Мерфі.

Мені за це буде дуже соромно.

Чому ви так думаєте, сер?

Я... Я мушу вибачитися перед мадам Грендфорт за цей...

За цей обурливий звіт, який доповіли ваші люди.

Я вибачуся, сер, якщо потрібно буде вибачитися.

Дуже добре.

Я завтра зателефоную Мадам Грендфорт.

Чому б не одразу завершити з цим, сер?

А потім принесемо вибачення, за необхідності.

Вітаю, П'єр. Це Віллі.

Ой, ні. Ні.

Рут там? Так, будь ласка.

Вітаю, Рут.

Зрозуміла.

Так, я розумію. Так. Авжеж.

Дуже мило з твого боку. Дякую.

Що Віллі хотів?

Він хоче, щоб я зараз приїхала до відділку.

Можу запитати, навіщо?

Сьогодні на паромі мене бачили разом з Майклом Логаном.

Судячи з усього, за мною слідкував детектив.

Якщо тобі треба було з ним побачитися,

- чому ти не обрала менш людне- - П'єр.

Пробач.

Хочеш сказати мені, що ти плануєш робити?

Я відповім на будь-які питання, які мені захоче задати інспектор.

А також поясню, чому Майкл не міг вбити Віллета.

Отець Логан переконав тебе у своїй невинуватості?

Йому і не треба було.

В той час я була з ним.

Ти хочеш, аби я поїхав з тобою?

Я не в тій позиції, щоб просити тебе про послугу, П'єр.

- Мес'є та Мадам Грендфорт. - Заходьте.

Ми неймовірно вдячні вам за вашу співпраццю.

- Рут, П'єр. Щиро перепрошую. - Все добре.

Пан Ларру пообіцяв, що преса ні про що не довідається.

Ні, я...Я постарюся якнайкраще.

Будь ласка, сідайте.

- Ззовні стоїть Отець Логан. - Заведіть його. Заходьте.

Я попросив Отця Логана приєднатися до нас.

Отче Логан,

Мадам та Месь'є Грендфорт, пане Робертсон.

- Мене ви знаєте. - Доброго вечора, Отче Логан.

- Доброго вечора. - Сідайте.

Дякую.

Можемо почати, будь ласка?

Добре, Мадам Грендфорт...

Що ви хочете знати?

Ви зустрічалися та розмовляли з Отцем Логаном о 9-ій ранку на паромі до Леві.

- Так. - Можу я запитати, яка була причина цієї зустрічі?

Я не думаю, що ця причина вам якось допоможе, інспекторе.

- То було особисте? - Так.

Дуже добре.

Ви також зустрічалися і розмовляли з Отцем Логаном

на наступний ранок після вбивства Віллета.

Ви зустрілися та розмовляли з ним прямо перед будинком Віллета.

- Так. - Можу запитати чому?

В мене була запланована зустріч з Мес'є Віллетом.

Він був вашим адвокатом?

Ні.

Отець Логан дізнавшись про вбивство, зупинив вас від входу в будинок.

- Я правий? - Так.

Але він не знав про

вашу зустріч з Мес'є Віллетом.

Знав.

За ніч до того, в мене була зустріч з отцем Логаном.

Я сказала йому, що йду на зустріч з Мес'є Віллетом наступного ранку, на 9:30.

Ви зустрічалися з Отцем Логаном

у ніч вбивства мес'є Віллета.

- Так. - Де?

Ми їхали на моїй машині.

- О котрій це було? - Між 21:00 та 23:00

Мадам Грендфорт.

- Ви впевнені з приводу цього часу? - Так.

Я дісталася дому якраз після 23:00. Мій чоловік повернувся додому на п'ять хвилин раніше.

Так і є, інспекторе.

Ви напевне, розповіли чоловіку, що зустрічалися з Отцем Логаном?

Ні, я не розповіла чоловіку.

Була якась особлива причина, чому йому не варто розповідати?

Так.

Інспекторе, прошу.

Прошу передумати, якщо ваші питання будуть такими особистими.

Це вже мені вирішувати, Отче.

- Мадам Грендфорт. - Так?

Ви розумієте, що я мушу задавати ці питання?

Так. Але я прийшла сказати, що

Отець Логан не може бути причетний до смерті Мес'є Віллета.

Я весь час була з ним.

Я почув все, що ви сказали, мадам.

Але я мушу знати, якщо можливо,

яка була причина вашої зустрічі з мес'є Віллетом.

Мес'є Віллет шантажував мене.

Я зустрілася з Отцем Логаном, щоб попросити про пораду.

Ви не розповіли про це чоловіку?

- Це... - Що, мадам?

Це немає ніякого відношення до мого чоловіка.

Я думаю він був би спантеличений, якби дізнався.

Так. Але, в цьому і річ.

Я не хотіла, щоб він переймався.

- То ж ви звернулися до Отця Логана. - Так.

Отець Логан священослужитель вашої парафії?

- Ні. - Ні?

Але ви звернулися до нього за порадою

у справі, в якій ви не звернулися до свого чоловіка.

Отець Логан мій давній друг.

Він напевне порекомендував розповісти про це чоловіку.

Ні, якби він це зробив? Він би не міг цього зробити.

Перед вашою першою зустріччю з Отцем Логаном,

він напевно знав, що вас шантахують?

Звідки він міг знати? Я не бачилася з ним роками.

Ви не бачилися з ним роками, але кажете, що він ваш давній друг.

Пане Ларру.

- Інспекторе? - Так, сер?

Моя дружина не повинна відповідати на ці запитання.

Вона не під присягою.

Вашу дружину бачили перед будинком Віллета разом з Отцем Логаном.

Цього ранку її знову бачили з Отцем Логаном.

Вона розповіла нам про зустріч з Отцем Логаном.

Про зустріч, яка мала місце в ніч смерті мес'є Віллета.

Зрозуміло, Мес'є Грендфорт,

ви не хочете, щоб ваша дружина була надалі залучена у справі.

Це ви той, хто хоче її залучити.

Моя дружина прийшла сюди відповісти

на запитання, і звільнити Отця Логана від будь-яких підозр.

І вона вже зробила це.

Мадам Грендфорт, чому вас шантажували?

Тобі не потрібно на це відповідати.

Чому це, Отче?

Чого ви боїтеся?

Це не обов'язково. Не відповідай.

Мадам Грендфорт, ви намагаєтеся якось захистити Отця Логана?

Від чого? Він нічого не зробив.

А здається, що навпаки.

Ви взагалі людина, інспекторе?

Вам здається важливим, те щоб я розповіла вам

чому мене шантажували.

Вам байдуже кому я завдала болю, аби я тільки б відповіла на ваші запитання.

- Я лише хочу виключити вбивство. - Так, я знаю.

Ви хочете знати виключно все.

І хочу виключити з підозри Отця Логана.

- Рут. - Віллі.

Можна мені стакан води, будь ласка?

Рут.

П'єр, невже тобі потрібно почути все, що я збираюся сказати?

Дякую, Віллі. Інспекторе,

шантаж стосувався мене та Отця Логана.

Отець Логан та я зростали разом.

Ви колись були молодим, інспекторе?

Авжеж, перше, що ви пригадуєте, як закохалися.

Навіть якби ми були заручені це б вже не мало значення,

бо настала війна. Він був одним із перших добровольців.

Я ненавиділа його за це.

Я тоді була егоїсткою.

Він сприйняв усе серйозно.

Кохання і війна.

Так, навіть кохання.

Бо коли я сказала, що нам варто одружитися,

він відповів, що вже і так багато вдів.

Він сказав, що він занадто сильно кохає мене.

Він не знав, що він не може кохати мене занадто.

Тієї ночі ми пішли на танці.

Наш останній вечір разом.

Він був занадто короткий.

Майкл поїхав тієї ж ночі.

І я гадала, що світу настав кінець.

Гадаю, в ту ніч мільйони людей відчували подібні почуття.

Але ти не розмірковуєш про мільйони людей.

Ти думаєш про себе,

і того, кого кохаєш.

Він сказав, що не варто чекати на нього.

Мабуть, багато чоловіків сказали своїм жінкам те саме.

Але я чекала.

Спершу його листи були довгі, але серйозні.

Я не хотіла серйозних листів,

але краще вже такі, ніж взагалі ніякі.

Через деякий час

він перестав писати.

Після цього я...Я почала працювати на свого майбутнього чоловіка.

П'єр був...

П'єр був...

Мадам Грендфорт, якщо ви вже не можете продовжувати--

Все добре. Я...

Пробачте.

П'єр був неймовірним.

Він був добрим.

Він зрозумів, що я була нещасна.

І як всі добрі люди,

не питав чому. Лише намагася ощасливити.

Ми одружилися.

Я була щаслива.

Я думала, що з...

Я думала, що покінчила з...

Ви розумієте.

То ж. Ой, так. Це...

Це було на нашому весіллі, коли я вперше побачила Віллета.

Потім війна скінчилася.

І чоловіки почали повертатися додому.

Я знала, в який день він повернеться додому.

Того дня, я пішла до порту.

Прибув корабель.

І раптом, я побачила його.

Він змінився, хоча я, мабуть, не помітила.

Ми домовилися про зустріч наступного дня.

То був гарний день.

Наприкінці літа.

Ми з Майклом розмовляли.

Він розповідав мені про всі думки, до яких він прийшов на війні.

Але я не хотіла чути про війну.

Але війна змінила його.

Потім, раптом, почалася гроза.

Через поле ми побачили будинок, і побігли шукати там укриття.

Будинок був замкнутий.

Не знаю котра тоді була година.

Але було вже пізно.

Ми пропустили останній паром із острова назад.

І не було ніякого способу зв'язатися з моїм чоловіком.

Дощити перестало тільки вранці.

Скрізь сад вийшов чоловік.

Він йшов такою ходою, неначе власник.

Власне, він ним і був.

Я все ще була в альтанці, і він не зрозумів хто я,

але схоже він побачив, що я жінка,

бо він робив якісь зауваження Майклу.

Майкл повалив його на землю.

Я вийшла на сходи, біля альтанки, і подивилася на нього.

Він подивився на мене і сказав, "Доброго ранку, Мадам Грендфорт."

То був Віллет.

Що я могла сказати Майклу?

Я не розповідала йому, що одружена.

Я не бачила його п'ять років.

Я більше й Віллета не бачила, до того дня, як Майкла посвятили.

Потім, я почала стикатися з Віллетом.

Увесь час.

Він з'являвся на кожному моєму кроці.

Одного дня в Парламенті, я слухала промову П'єра.

Віллет підійшов до мене.

Сказав, що у нього неприємності.

Щось про проблему з податками.

Що тільки мій чоловік зуміє йому допомогти.

Я сказала йому, що П'єр ніколи б не в'язався у такі сумнівні справи.

Потім він почав погрожувати, що розповість про Майкла і мене.

Які слова я могла б підібрати, щоб сказати, що він помилився щодо нас?

Кар'єрі б П'єра настав би кінець.

Майкла б позбавили сану.

Я пробувала ігнорувати його, але він продовжував ходити за мною,

продовжував телефонувати.

А потім одного дня, я знову натрапила на нього.

Він дав мені 24 години,

бо інакше...

Я була у відчаї у той момент.

Потім я подумала, що... Можливо Майкл зуміє допомогти.

Я зателефонувала йому. Ми зустрілися того ж вечора.

Він був дуже злий.

Він сказав, що не потрібно перейматися щодо Віллета, що він розбереться.

І ми домовилися зустрітися перед будинком Віллета наступного дня.

Я прийшла о 9:30.

Мене дуже здивував натовп.

А тоді Майкл сказав, що Віллет мертвий.

Я не могла повірити.

Я була вільна.

То ж, інспекторе?

Моя дружина може бути вільна?

Авжеж.

У Отця Логана тепер є алібі, чи не так, Віллі?

Авжеж.

Дякую.

Бажаєте піти, Отче?

- Доброї ночі. - Доброї ночі.

Доброї ночі, Отче.

Ну, з цим покінчено.

Та невже, сер?

- Так. Ходімо звідси. - Погляньте на це, сер.

- Що це? - Звіт про розтин.

Віллет вечеряв у ресторані о 21:00.

Перевіривши вміст його шлунка, лікарі дізналися, що він не міг померти до 23:30.

Ларру.

Мадам Грендфорт сказала, що вони розійшлися з Отцем Логаном о 23:00.

За півгодини можна багато, що встигнути.

Хто там?

П'єр.

Заходь.

Пробач, що розбудив.

Я не спала.

Віллі Робертсон телефонував.

Він скоро приїде.

Який дивний час для візиту.

Мабуть вже дуже рано.

Нажаль, він в офіційній справі.

В офіційній?

Свідчення, які ти вчора надала не дуже допомогли.

Принаймні не... Не в той спосіб, на який ти сподівалася.

Але я розповіла правду.

Ніхто не сумнівається в тому, що ти розповіла.

Я не розумію--

Ти сказала, що полишила Отця Логана в 23:00.

А вони визначили, що Віллета вбили о 23:30.

Тому там є вікно часу у півгодини.

Вони знали про це вікно часу?

Вони знали, перед тим як допитували мене?

Чому інспектор змусив мене це все розповісти?

У моїх свідченнях не було необхідності.

- Чому Віллі їде сюди? - Я питав його.

Я хочу, щоб він поговорив з тобою. Тебе можуть викликати, як свідка.

Як свідка?

Вони заарештують Майкла?

Так.

Але ж він нічого не зробив. У нього не було причин для цього.

Чому вони думають, що він вбив Віллета?

Відповідь у твоїх свідченнях.

Моїх свідченнях?

Він каже, що ти надала мотив, на який вони чекали.

Мені...

Мені потрібно було збрехати, П'єр.

Я вже брехала раніше.

Я мусила збрехати і вчора.

Вони перекрутять, те що я розповіла.

Вони перекрутять, і використають це.

Я дала їм те, чого вони й хотіли.

Я хотіла допомогти Майклу,

а натомість знищила його.

А тебе, П'єр.

Що я зробила з тобою?

Віллі скоро буде тут.

Тобі треба поснідати.

Хочеш поснідати тут, у кімнаті?

Я накажу принести їжу сюди.

Ти мусиш щось зробити. Вони ж заарештують тебе.

Майкле, що ми можемо зробити?

Я не знаю.

Ти ж не дозволиш, щоб справа дійшла до суду?

Ти знаєш, що це означатиме.

Не можна дати цьому трапитися.

Майкле.

Я зробила це з тобою. Повинно бути щось, що я можу зробити.

Ми нічого не можемо зробити.

До побачення.

Перепрошую. Пробачте.

Це була моя помилка, мадам.

Я чекав можливості поговорити з вами, Отче.

Ви розмовляли з поліцейськими, так?

Про що поліцейські запитували у вас, Отче?

Вони запитували про мене? Ви розказали їм про мене?

Мене заарештують, Келлере.

Вас?

Навіщо їм арештовувати вас, Отче?

Ви мабуть, хочете залякати мене.

Сказавши це, ви думаєте, що я піду здаватися.

Ви гадаєте, що мене легко злякати, після того, що я вчинив?

То що ви робитимете, коли вас арештують?

Напевне, ви вкажете пальцем на мене. Напевне, ви скажете, "Це зробив Келлер."

Це те, що ви зробите, чи не так?

Все ж, ви боягуз? Вам страшно?

Можливо вас повісять замість мене, і це лякає вас.

Можливо ви розкажете їм.

Ви не можете розповісти їм, допоки ви священник.

Чи не так?

(Альма говорить німецькою)

Священник переляканий, Альмо. Ти бачила, який у нього вигляд?

Він думаю, що може розповісти поліції, еге ж? Але я готовий.

Я хочу поговорити з Отцем Логаном, будь ласка.

Отця Логана немає.

- Доброго ранку, мес'є. - Доброго ранку, Отче.

Я прийшов до отця Логана, але Келлер каже, що його немає.

Немає? Він не повідомляв куди йде.

Він мені нічого не казав.

Я бачив його.

Я намагався поговорити з ним. Він здався переляканим.

Я запитав, чи я можу чимось допомогти. Але він мене не почув.

Він вийшов через ці двері хвилин 20 тому, можливо 30.

Дякую. Я ще повернуся, Отче.

Гаразд, Мерфі, що сталося?

Що?

Залишайся біля дорміторію.

Логан зник.

Переадресуйте мене до радіо кімнати.

Чи буде Отець Логан на обіді?

Не знаю.

Є якісь новини?

Зрозумів.

Вітаю, Отче.

- Ви вже обідали? - Ні.

Давайте щось вам замовимо.

Пане Мерфі, скажіть, де ви знайшли цю рясу?

Я знайшов її в шкіряній валізі, сер.

Ви можете сказати, чи належить ця валіза обвинуваченому?

Так і є, сер.

Його ініціали, М.В.Л., були збоку валізи. Валіза була в його кімнаті.

Ви б сказали, пане Мерфі, що ряса була схована у валізі?

Вона була прихована так, щоб якби це сказати, уникнути виявлення?

Ну, можна сказати, що її було прикрито іншими речима.

Плащем, парою галош, та декількома книгами.

- Дякую. Свідок ваш. - Запитань немає.

Це все, дякую.

Запросіть лікаря Боннарда.

Свідчення, які ви надасте суду повинні бути правдою, усією праводою,

і нічим іншим окрім, як правди, то ж нехай вам допоможе Господь.

Клянуся.

Ваше ім'я?

Джорджес Боннард.

- Ваш вік, будь ласка? - Сорок два.

- Ваш рід діяльності? - Патологоанатом.

Лікарю Боннард. Ви професор в університеті Лавалу?

Так.

Ви оглянули цю расу на предмет плям?

Так, сер.

- Можете сказати суду, що це за плями? - Це людська кров.

Можете сказати до якої групи крові вона належить?

До першої групи, сер.

Та сама група крові, як і у вбитого чоловіка?

Та сама, сер.

Дякую, Лікарю.

У ніч вбивства, ви спілкувалися з обвинуваченим?

Так, сер.

О котрій годині ця розмова мала місце?

- Після 11:45, сер. - Гмм.

Розповісте суду про події, які передували цій розмові?

Так, сер.

Моя дружина спала, сер, і я теж вже збирався лягати спати.

Я поглянув у вікно, і побачив, як хтось заходить до церкви.

Я не міг розгледіти, хто це був на такій відстані, сер.

То ж я спустився сходами, і пройшов крізь прохід,

який сполучає дорміторій та церкву.

Світло було тьмяне, сер, але я побачив, як хтось

стоїть на колінах перед алтарем.

Коли він підняв свою голову, я впізнав Отця Логана, сер.

Було щось таке, що здалося дивним у його поведінці?

Він здавався спантеличеним, сер.

Ви розмовляли з ним?

Так, сер. Я запитав у нього, чи він прихворів.

Він сказав, що ні.

Він сказав, щоб я повертався і залишив його у спокої.

- Але ви не одразу повернулися? - Ні, сер.

Чому?

Отець Логан завжди був добрим до мене, та моєї дружини,

то ж я хотів допомогти йому чим можу.

Йому була необхідна допомога?

Він був дуже сильно стурбований, сер.

Але він не дозволив йому допомогти?

Ні, сер. Він тільки й повторював, "Йди назад, Келлере. Залиш мене у спокої, Келлере."

То ж я повернувся до кімнати.

Ви...Ви говорили про це зі своєю дружиною?

Ні, сер.

- Чому ні? - Вона спала, сер.

Окрім того, я не хотів про це говорити.

Мені здавалося неправильним

згадувати стурбованість Отця Логана комусь ще.

Здавалося, що це особисте, сер.

Мадам Грендфорт, мені необхідно уточнити ваші свідчення.

Я розповіла вам все що могла.

Це не вам вирішувати.

То ж, Мадам Грендфорт, прошу відповідати на мої питання, як "так" чи "ні".

На деякі питання неможливо надати відповідь таким чином.

Гаразд, спробую вам допомогти. Спробую перефразувати.

То ж, чи є правдою те, чи ні, що у вас із обвинуваченим був зв'язок,

про який ви не хотіли, щоб дізналося суспільство?

Ви перекручуєте мої слова. Ви не почули, те що я розповіла.

Свідок мусить відповідати на питання, як на факти.

Мадам Грендфорт, я процитую вашу відповідь на попереднє запитання.

Ви сказали, що були закохані у обвинуваченого до війни. Я правий?

Так.

Чи були ви закохані у нього

під час вашого шлюбу з мес'є Грендфортом?

- Заперечую, ваша Честь. - Я відмовляюся відповідати на запитання.

- Ви не маєте права-- - Заперечення відхилено.

Мадам Грендфорт, у нас є ваші засвідченні свідчення

про ваші стосунки з обвинуваченим.

Бажаєте, щоб ці свідчення були прочитанні перед судом?

Тоді, чи були ви закохані у

обвинуваченого під час вашого шлюбу з мес'є Грендфортом?

Так.

Чи були ви все ще закохані в нього у ніч вбивства?

Так.

Хіба є неможливим те, що ви зустрічалися з ним між ніччю

у альтанці та ніччю вбивства Віллета?

Не зустрічалася.

Мадам Грендфорт, ви справді очікуєте, що жюрі присяжних повірять

у те, що закохана жінка не робила спроб зустрітися зі своїм коханцем?

Я заперечую, ваша Честь.

Не схоже, що ці запитання мають відношення до справи.

Але ж, ваша Честь. Я лише намагаюся встановити мотив для вбивства.

Я намагаюся встановити, чи був шантаж Віллета

заснований на знаннях не лише про ніч в його альтанці,

але й про тривалий, безперервний, протиправний--

Ні, це не правда! Не правда!

Тиша! Тиша!

Отче Логан, можете оглянути цей предмет одягу?

Це ваша ряса?

Ні, сер.

Тоді, можливо, ви в когось позичили цю рясу?

Ні.

Вона не ваша, і ви її не позичали. Але ж її знайшли у вашій валізі.

- Хтось мабуть поклав її туди. - Так.

У вас є здогади, хто міг покласти рясу у вашу валізу?

Я не можу сказати.

Отче Логан, чому ви вирішили стати священиком?

Після війни.

Ставши священником, ви можливо, хотіли щось приховати?

Я ніколи не сприймав священицтво, як спосіб сховатися.

Як я розумію, ви маєте на увазі, що священицтво включає в себе

- певні обов'язки та моральні якості. - Так.

Ви усвідомлювали ці обов'язки, ці моральні якості?

Так.

І в той же час, ви не побачили нічого поганого у тому, аби таємно зустрітися із жінкою?

Ви натякаєте на те, що я був священником у той час? Я не був священником.

Ви взяли до уваги те, що ця жінка заміжня?

Я не знав, що вона була заміжня.

То ж ви провели цілий день з цією жінкою?

Так. Ми були добрими друзями. Я не бачив її більше двох років.

Такі добрі друзі, що ви провели з нею ніч?

Нас застала гроза.

Он як?

То гроза була винуватцем.

Чи попередили ви Мадам Грендфорт, що

можливо, її чоловік не погодиться з цим?

Як я вже казав, я не знав, що вона була заміжня.

А коли ви дізналися, що вона заміжня,

чи ви спробували пояснити цю ситуацію мес'є Грендфорту?

Ні.

Тут є якесь протиріччя між цією...

Цією таємничістю та вашим покликанням.

Я не бачив нічого лихого, в тому, щоб застрягти під час грози.

Якщо в цьому немає нічого лихого, то чому ви

мали конфліктну розмову з Віллетом, коли він з'явився вранці?

Ви хотіли захистити честь Мадам Грендфорт?

Так.

Тобто її честь була під загрозою?

Тобто, тепер ви розумієте, що було щось окрім того,

як застрягати через грозу?

Віллет зробив натяк.

Проте мій конфлікт з Віллетом не має нічого спільного з моїм усвідомленням.

- І ви вдарили його? - Так, вдарив.

- Через злість? - Так.

Ви здатні вдарити чоловіка,

який наштовхнувся на безневинну ситуацію.

Тоді ви напевне, спроможні і на більш жорстокий вчинок,

коли той самий чоловік намагався шантажувати вашу любу подругу Мадам Грендфорт.

Я не здатний на вбивство.

Чи дозволили б ви такому чоловіку

знищити дім Мадам Грендфорт, а також вашу кар'єру?

Ні.

Ви б пішли до цього чоловіка, і без можливості контролювати себе,

і неможливості зустріти скандал, ви б застосували фізичну силу.

Ні, не застосував би!

Тиша! Тиша!

Ви кажете, що ви з Мадам Грендфорт розійшлися о 23:00 у ніч вбивства.

Все вірно. Так.

Тобто у вас була можливість піти до будинку Віллета.

А також було можливим те, що ви прибудете туди о 23:30, у час вбивства.

Так, це було можливим, але мене там не було.

Я одразу повернувся у дорміторій.

О котрій ви повернулися у дорміторій?

Близько 23:15.

- Чи були свідки вашого повернення? - Гадаю ні.

Ви кажете, що ви повернулися о 23:15.

- Що ви зробили потім? - Я пішов у свою кімнату.

- І одразу лягли спати? - Ні.

- А що ви зробили? - Я пішов у церкву.

Ви когось там зустріли?

Отто Келлера.

Отто Келлер вже свідчив у цьому суді, про те, що він пішов за вами до церкви,

і те, що він бачив, як ви стояли на колінах перед алтарем будучи стурбованим.

Він свідчив, що була 23:45 або навіть пізніше.

Можливо, вже була 23:45, але все решта неправда.

Можливо, ви нарешті готові розповісти нам правду.

Можливо, вже була 23:45. А решта неправда.

Можливо, ви й готові надати вашу версію правди.

Проте ви відмовляєтеся надати відповідь,

бо я впевнений у тому, що ви не повернулися до дорміторію о 23:15.

І як ви самі кажете, ви не поверталися до 23:45 чи пізніше.

І те, що ваша стурбуваність, виявлена Отто Келлером, була спричинена фактом

того, що ви нещодавно зустрілися з Віллетом, котрий вам погрожував

розголошенням вашого роману з Мадам Грендфорт.

А також те, що ви взяли до рук першу наявну зброю і вдарили Віллета

і продовжували бити, до того моменту, поки не розтрощили його череп.

Ні!

Я наголошую, вашим обов'язком

є детальний огляд усіх наданих доказів, а також

визначення того, чи були обвинувачення стосовно обвинуваченого доведені.

Також прошу пам'ятати, що ви судите обвинуваченого

не за ваші погляди на стосунки

між обвинуваченим та Мадам Грендфорт,

бо це може вплинути на обвинувачення у вбивстві.

І остання річ.

Той факт, що обвинувачений священник виконує божу службу

теж ніяк не повинно вплинути на ваш вердикт.

Тепер, можете залишити приміщення суду, аби обговорити вердикт.

Але я вірю в те, що каже прокурор.

Очевидно, що вони провели разом не тільки одну ніч.

Була більше ніж одна ніч.

Тиша...

Шановні жюрі, ви готові оголосити вердикт,

- і хто за вас виступить? - Ми готові.

То який вердикт? Чи винний Майкл Вільям Логан у вбивстві, чи ні?

Хоча у нас і присутні величезні підозри щодо обвинуваченого,

ми не бачимо достатніх доказів, щоб довести, що він

орудував зброєю, якою було вбито мес'є Віллета.

Тому, наш вердикт - невинний.

Суд повинен записати ваш вердикт, тому прошу його підтвердити.

Якщо ви кажете, що Майкл Вільям Логан невинний, прошу усіх вас це повторити.

Усі: Так.

Мес'є, мес'є.

- Я казав, що ця ряса-- - Вони знищили його.

Чому їм не було просто сказати, "невинний", і все?

Ваша Честь, ув'язненого треба звільнити.

Майкле Логан, хоча я і не сумніваюся у тому, що

жюрі досягла свого висновку через повагу до чесності

та принципу справедливості, але

я не можу не виявити власне не погодження з їхнім вердиктом.

Майкле Вільям Логан, можете бути вільні.

Усім піднятися. Тиша.

Майкле.

Зніми комір!

Проведіть проповідь, Логане!

Ти задоволений, Віллі?

Ти задовлений...Усім цим?

Думаєш я отримую від цього задоволення?

Альмо. Альмо!

Альмо! Альмо, йди сюди! Альмо!

Альмо.

Зупиніть це!

Він невинний.

Мій чоловік...

Он він! У готелі.

Швидко, покличте лікаря.

Боляче.

- Можемо занести її всередину? - Ні, її не можна рухати.

Вона щось кричала.

Про що ви кричали, місіс Келлер?

Вона казала, що він невинний.

(Молиться латиною)

- Віллет. - Віллет?

Що з Віллетом, місіс Келлер?

(Говорить німецькою)

Що? Про що ви?

Що вона говорить?

Вона каже, "Пробачте мені."

- Пане Ларру, сер. - Ви спіймали Келлера?

Він побіг у бік Шато Фронтенак, сер.

- Викличте Фаруша та його загін. І Коррігана. - Так, сер.

- І Мерфі, я хочу його живим. - Але, сер, у нього ж зброя.

Знаю, знаю. Я не хочу бачити його мертвим. Я хочу поговорити з ним.

Добре, сер.

- Її не стало. - Ходімо, Отче.

- Так, що з цим Келлером? - Про що ви, інспекторе?

Він застрелив свою дружину. Що вона намагалася зробити?

Вона намагался попередити вас, чи спасти вас?

Цей Келлер працював у саду Віллета.

А також працював у дорміторії.

Що ви можете ще розповісти мені про нього?

Дайте мені змогу поговорити з ним, інспекторе.

Авжеж, поговоріть з ним. Але де він?

Чому не можна відкрити один вихід? Хоча б один?

Ні, ні.

Тримайте цих людей тут, заради ж їхньої безпеки, прошу.

Я хочу, щоб ви почали з підвалу і просувалися вгору.

Пам'ятайте, не стріляйте. А тепер, бігом.

Викличте швидку.

Він застрелив чоловіка, шеф-кухаря на кухні.

А тепер, ви можете щось розповісти про нього, Отче?

Отче, чого ви намагаєтеся досягти? Навіщо захищати Келлера?

Він на антресолях, підіймається вгору.

У бальній кімнаті.

Скажіть Ларру.

Келлере! Здавайся!

Не підходьте!

Нехай надішлють нам сльозоточивий газ.

- Келлере! - Інспекторе, дозвольте мені зайти.

Я хочу спробувати поговорити з ним.

Ні.

- Келлере! - Чого вам, інспекторе?

Я хочу, щоб ти здався.

Навіщо мені це робити?

Хіба ви не зробили вже достатньо шкоди?

Я можу зробити і більше, інспекторе.

Ви вже застрелили двох людей. Хіба цього не достатньо?

І...

Як щодо Віллета?

- Віллета? - Так, як щодо Віллета?

То ж священник заговорив.

Агов, Логане! Де ви, Отче Логан?

Келлер.

Ага, он ви де.

Мій єдиний друг, Отець Логан.

Як він щиро слухає мою сповідь,

а потім трохи сорому, і трохи насилля,

і цього достатньо для того, щоб він проговоритися.

Цього для вас було достатньо, еге ж?

Ви такий же боягуз, як і всі інші, хіба ні?

Лицемір, як і решта.

П'єр, відвези мене додому.

Френку, спробуй поцілити йому у плече, щоб зброя випала з руки.

Було б значно легше потрапити у ногу, сер.

У плече. У праве плече.

- Ми будемо стріляти, Келлере. - Не змушуй їх це робити, Келлере!

Отче, не йдіть туди...

Йдете поговорити зі мною?

Прибери зброю. Вже досить кровопролиття.

Не підходьте ближче, Отче.

Інакше я вас застрелю.

Ти не застрелиш мене, Отто.

Чому не застрелю? Бо ви назвали мене Отто

в такий же дружній спосіб, як мене називає Альма?

Де моя Альма?

- Вона мертва. - Ні.

- Ти вбив її. - Це ваша провина.

Я любив її.

Я плакав, через те, як тяжко вона гарувала.

Ті бідні руки. Такі гарні руки.

- Вона не може бути мертвою. - Вона мертва.

Тоді я так само сам один, як і ви.

- Я не сам по собі. - О, так, самі.

Убити вас, було б для вас послугою.

У вас немає друзів.

Що сталося з вашими друзями, Отче?

Вони організувалися проти вас, клеймили вас.

Було б добре, якби ви були винні, так само як і я.

Тоді б вас вбили швидко, і не примушували вас страждати.

Дивіться--

Ох, Отче!

Допоможіть мені. Швидше.

Покличте готельного лікаря.

- І швидку? - Так.

Пробачте мені.

(Молиться латиною)

Кінець.