Original subtitles

Ми були разом багато років.

Незважаючи на ревнощі.

Таких власників, як ти, я ще не зустрічав.

Пам'ятаєш, як ти втекла?

Повернувшись додому, ти все зрозуміла.

Мені було боляче, ніж тобі.

Я сумую за твоєю ревнощів.

Хто буде мене цілувати?

ЛАКИ

Співчуваю.

Спасибі, що прийшла, Жюлі.

Ось, читай.

Досягнення цифрової революції.

Повірити в це не можу.

Але так само не можна.

Я стільки років розвозив макулатуру, але з'явилася заміна.

Їм потрібен програміст.

Залишився місяць.

Я втрачу навіть квартири.

Що будеш робити?

Привіт, Віл!

Мама, а Кевен назвав мене сином повії.

Скажи Кевену: раз твоя мати повія, його батько повинен нам купу грошей.

КУШ СОБАЧИЙ

Він мені зраджує.

Так бути не може.

- Скільки? - П'ятдесят.

Ти охрінів? Це ще що?

Послухай, Каро, вони тільки прийшли.

- Дай мені трохи часу, я отд... - Я що тобі сказала?

Ти тупий?

- Каро, я віддам тобі відсоток, обіцяю. - Пішов ти.

Трохи коксу - ще гаразд, а це ні в які ворота.

- Паспорти де? - Тут.

Вільні.

І не повертайтеся.

- Чи не замало одягу? - Тебе не спитали.

- Щоб я вас тут не бачила. - Пішло воно.

- Бачив би твій батько... - А при чому тут він?

Він був головним сутенером в окрузі.

Сам би погодився на анал за полтинник?

- Я? - Ага.

Я ж не путана...

Так Так. Непогано, молодець.

Чорт, мій ніс!

Так?

Я ж не завжди з телефоном. Я взагалі-то працюю.

Якщо там пограбування і дванадцять трупів, пішли спецназ.

Це їхня робота. Зрозуміло? Ну все, давай.

- Біжимо! - Ворушись! Давай!

Чорти.

А ви, хлопці, нариваєтеся.

- Що це? - Не знаю.

"Я не знаю". Дай сюди. Піднімайся.

Недобре бабусь грабувати. Ганьба.

Наступного разу кину тебе в канал. Зникни.

Так йду я! Йду!

Жвавіше!

Передрук.

Стояти. Куди намилився?

- М? - Йди сюди.

- Месьє. - Здрастуйте.

Думаєш, тут все сліпі?

- Не зрозумів. - Кишені виверни.

- Я нічого не зро... - Виверни кишені.

- Навіщо? - Давай, вивертай.

- вивертати. - Там нічого нема.

Так ви ж навіть не з поліції.

- Це що? - Це моє.

- Та що ти? - Так.

- Свіча запалювання? - Так, свічка запалювання. А що?

- Чек є? - Ні я...

- Ах ти, злодюга. - Так хороший вже...

- А це? Це чиє? - Це мій телефон, чий же ще?

- Чек є? - Та ну я ж його чи не тут вкрав.

- Я поверну його власнику. - Йому плювати.

По-твоєму, я що, порожнє місце? А?

Я теж цим займався, але ніколи не попадався. Забирай і забирайся.

- Телефон віддайте. - Іди давай.

- Це мій телефон! Віддайте! - Вали! Геть! Йди до біса!

Спеціальний репортаж. Вилучено велику партію наркотиків.

1127 кілограм гашишу. Як був організований збут?

Із підпільного виробництва до продажу.

Чи відомі імена босів, дилерів, продавців?

Дізнайтеся всю таємницю наркоторгівлі в нашому репортажі.

- Вітаю. - Вітаю.

Я Кароліна Жамар, з поліції. Це ваше?

О, моя сумка!

- Будь ласка. - Сумки - моя пристрасть.

Я навіть не встигла звернутися в поліцію. Швидко ви працюєте.

- Перевірте, чи все на місці? - Угу.

- Зайдемо в будинок? - Добре.

- Прошу. - Дуже незвичайний будинок.

- Оригінальний, так? - Дуже.

Завдяки такій формі, повітря тут особливий. Обережно, поріг.

Робота Джакометті, від батька дісталася. Будь ласка.

Так, подивимося, що у мене вкрали.

Ну що...

Звичайно ж, гаманець. Готівкові. Зрозуміло, годинник. Картки.

А, документи залишили. І на тому спасибі, Господи.

Що таке? Ах, так, це Рубен.

Рубен, точно. А я і дивлюся, що у нього...

М?

- Особа знайоме. - А...

- Може, шампанського? - Не відмовлюся.

- Будь ласка. Давайте сядемо. - Спасибі.

А грабіжники свою справу знають. Я нічого не відчула.

Вічна проблема - нічого не відчуваю.

Запевняю, розумними їх не назвеш.

Яка, мабуть, цікава у вас робота, весь день в оточенні чоловіків.

Бачу, ви розбираєтеся в чоловіках.

Не тільки.

Симпатична.

Сука. Люблю сук.

Ось як...

- Чи можемо переключити канал. - Правда?

- Дати купальник? - Мені вже треба йти.

- Ну, хоча б допейте. - Мені треба працювати.

- Я ж на службі. - Я теж люблю служити.

- Ну, я піду. - Ви завжди готові, як і я.

- Поцілуємося? - Ні.

- Вітаю. - Здрастуйте.

Ви тут головний?

- Так, щось трапилося? - Ні.

В кінологічної служби день відкритих дверей.

- А... - У суботу.

Буде дуже цікава програма. Можна повісити афішу?

Так звісно. Де хочете. Колегам треба допомагати.

- Так? Спасибі. А як же. - Будь ласка.

А ви самі-то не хочете сходити?

Так я не собачник. Я більше за самок.

І я.

Ясно.

- Ось два квитки. - Та не варто...

- Це від мене. - Ну добре.

Відкритий бар, барбекю, безкоштовні напої.

- Безкоштовні - це дуже добре. - Саме так.

- Окей. Спасибі. - І вам.

- Взаємовиручка. Я ж майже свій. - До зустрічі.

- Поважаю поліцейських. - Спасибі.

Велика справа робите.

Чудик.

- Що хотів? - Афішу повісити.

Що...

Погано для бізнесу.

Промазав.

Шанталь? Слухай, хочеться розважитися.

Ні, Рубен зараз трохи зайнятий.

Тоне в справах. А?

Ні, Дієго занадто м'який, тобі не здається? Ні?

Є ще варіанти? Типу...

Гаразд? Вже випробувала?

25-річні близнюки, а?

Багатообіцяюче. Не будемо ж ми їх розлучати.

Тільки не в мене, в готелі. Ага, давай. Спасибі.

Чого?

Тут ніяких операцій не заплановано.

У вашій інспекції зовсім скукота? Я працюю.

Дивись. Я скоро стану твоїм босом.

- А не ти думаєш. - Звісно.

Ти що, не чула? А, ти теж хочеш на це місце.

- У тебе немає шансів. - Я не буду працювати на тебе.

Лапи прибрав. Давай. Гидота.

- Месьє Роже, є хвилинка? - Ні.

- Але це дійсно важливо. - Я вже відповів.

Будь ласка, мосьє Роже.

Мені вистачить 300 євро авансом, правда. Треба сина в школу зібрати.

Що, в школу? Чи не переплутав?

- Та ні. - Зараз травень.

- Чи не зарано? - Серйозно?

Але треба купити шкільне приладдя.

Знаєте, бути батьком сьогодні жахливо важко.

Досить.

Бідна Розі, нелегко їй ростити сина з тобою.

Саме так.

Я намагаюся заробити грошей.

Намагаюся бути хорошим батьком. Я думав, що пора зібрати дитину в школу...

Досить. А то розплачуся.

Ти отримуєш допомогу, я плачу тобі.

І ти ще просиш аванс?

- Де гроші, а? - На сина витрачаю.

- Скоріше, на ставки. - Що?

- На ставки. - Я ?! Так я зав'язав.

- Клянуся, що більше ніяких ставок. - Витри.

- Підлоги все одно брудні. - Ти робиш ставки.

- Я зав'язав! - Неправда.

Ні, з цим покінчено!

О, бедняжечка.

Відстань.

Каро, глянь, хто тут.

- Господи. Да ладно. - Ага.

- Знову? - Так.

Що вони натворили на цей раз?

Ці два придурка спробували обнести "Бургер Кінг". Поруч з ділянкою.

Але там обідали спецназівці, а вони, бідолахи, і не помітили.

- А це що? - Їхня зброя.

Гаразд? У них відняв? Не погано. Хороша підробка.

- Він справжній. - Тебе питали?

Куди лізеш?

- Вибачте, я подумав... - Що-що?

"Я подумав". Він подумав. Подумав він!

Я тебе мало не гримнула.

Ну, як тут справи? Відійди-но на секунду.

Ну як, подобається? Бачиш? Це боляче.

Досить, не треба.

Тільки дивись, чи не переборщи. Йде?

- Привіт, Каро. - Дістав гроші?

- Радий чути. Що нового? - "Що нового?" Ах ти, козел.

Я підчистила твоє досьє.

- Що? - Ти працюєш завдяки мені.

- Послухай... - Гарний тріпатися.

- Ти вже два місяці не платиш. - Каро, почекай...

- Акредитацію тобі не пройти. - Що?

- З твоїми заслугами. - Мої заслуги...

- Урод. - Та не лайся. Я нічого не накоїв.

Так? Шахрайство, вимагання, образи, підробка

документів, псування громадського майна, вандалізм...

- Що? - Мені продовжувати, Тоні?

Або суть усвідомив?

Я ж сказав, що заплачу. Я обіцяю.

Дай мені трохи часу.

Немає грошей - немає акредитації.

Гонка триває. Що ж ми бачимо?

16-й номер виривається вперед. Нічого собі!

Крихітка... Дивись, що у мене є.

Чорт.

Ти чого?

Слухай. Мені потрібна допомога. На цей раз це важливо.

- Ти не прийшов. - Куди?

- На похорон. - Похорон? Чиї? Хто помер?

- Лаки. - От чорт.

Треба ж, зовсім вилетіло з голови, твою мать. Прости, Вілі.

Наступного разу обов'язково прийду.

Слухай. Позичиш 500 євро?

- Мені дуже потрібно. - Залиш мене.

- Ти що це робиш? - А що не видно?

Лаки померла. Я втратив роботу.

- Життя - лайно. - А у мене краще, а?

У мене чокнутая колишня, яка посилає до мене

приставів, і баба з поліції, яка мені жити не дає.

Я по вуха в боргах, але я ж не лізу в петлю!

Я радію життю і не втрачаю надії.

- Твоє життя - відстій. - І що?

- Злазь вже звідти, від гріха подалі. - Ти правий.

Ідіот.

Придурок.

Кретин.

Знову ти просиш грошей.

Ну вибач, у мене поки фінансові труднощі.

Я думаю про інших.

Навіть подарунок ось для тебе купив.

Квитки на собаче шоу. Так, мосьє, спеціально для тебе.

Я не дурак.

Це ти взагалі до чого? Ось дивись. А?

Читай, раз не дурень. Ось!

Два квитки на шоу кінологічної служби. Я - вірний друг. Ось так то.

- Дуже мило. - Ще б не мило.

Я дивлюся, Місяць вам сподобалася.

Бельгійська вівчарка, не сама розумна собака, зате кращий оператор поліції.

Пані та панове, оплески Місяці!

А тепер зустрічайте учасника під номером два.

Собака двох років на прізвисько Сатана з Брюсселя.

Зараз ми побачимо класичну вправу з нападом.

За сценарієм Мішель відкриє вогонь по господареві Сатани.

Мішель, прошу, починайте.

Не підходьте. Тільки господар може до неї підійти.

Досить, Сатана! Ти його покалічиш.

Дивись, який милий.

- Цей теж. - І цей.

- А цей як, подобається? - Здрастуйте. Який?

- Ось цей. - Занадто великий.

- Я люблю маленьких собак. - О, дивись.

Обережно. А діти.

- Вітаю. Як справи? - Вітаю.

- Як справи, Жасмин? - Привіт, Жюлі.

- Ми сто років не бачилися. - Звісно. Ти ж не приходиш.

Ти ще граєш на трубі? І як? Виходить?

Яка розумниця.

- Виходь, давай. - А ми зустрічаємо Паксон!

Нового фахівця з відділу по боротьбі з наркотиками.

Ми йдемо, йдемо вже! Вилазь!

- Який милаха. - Симпатяга. Хлопчик, дівчинка?

Хлопчик.

- А як звати? - Куба.

- Куба. Куба Лібре. - Куба.

Пані та панове, Паксон, як справжня зірка,

не бажає виходити і приступати до виконання

своїх обов'язків без оплесків.

Давайте ж поважаючи нашого талановитого учасника!

Вона не в дусі.

Вічно мені дістаються всякі невдахи.

Вилазь уже, ідіот! Ну що за марна псина!

Сподіваюся, ти хоч що-небудь понюхати зможеш.

Та годі виставляти мене дурнем!

Вилазь зараз же. Ну ж, давай!

Вам чого, месьє?

Не треба з ним так.

- Це не допоможе. - Звичайно.

Будете вчити мене робити мою роботу?

Чого?

Гаразд, пішли, не треба. Залиш його.

Пішли, пішли! Так вилазь ти! Вилазь, кому сказав!

Нарешті він тут! Пані та панове, привітаємо Паксон!

Наш наступний номер. Дивимося...

Паксон! Шукай! Давай сюди.

У нас тут наркомани. Сан-Франциско, літо любові. Сила квітів.

- Десь тут заховані наркотики. - Шукай, Паксон!

Ось так. Хороший хлопчик!

Він щось знайшов? Давай, відкривай! Що там, Паксон?

Зараз дізнаємося! Ну-ка, ну-ка!

Обережно, давай, Паксон! Так!

Що ж в цій курці?

Подивимося... О!

Треба ж. Який молодець.

Хороший хлопчик! Знайшов наркотики навіть у дупі колеги!

Відмінний результат! Прошу, пані та панове, оплески Паксон!

- Браво, Паксон! - У мене ідея.

Оплески - команді, наркотиків, поліції, наркоманам, псу, коротше всім!

- Пора ризикнути і щось поміняти. - Наприклад?

Паксон! Паксон! Паксон!

Наприклад, своє життя.

Ніяких ризиків...

Тобто, якщо я правильно зрозумів,

ти хочеш вкрасти пса з відділу наркоконтролю,

щоб поиметь місцевих дилерів,

дізнавшись, де знаходяться їх закладки? Правильно?

Саме так.

Зовсім цокнувся?

Розумію, тебе лякає втрата роботи, але це занадто.

- Що нам втрачати? - Дещо залишилося. Свободу, наприклад.

Я можу стягнути гаманець або, скажімо, вкрасти

мопед, але в тюрму я не повернуся, немає.

Мені і так вистачає колишньої дружини.

- Але подумай про сина. - А, добре, подумаю.

У тебе немає вибору.

Дивно, що така фігова ідея не моя.

Ну так придумай що-небудь, геній. Вперед.

А чому ти просиш мене, а не Жюлі?

Ні, її не вплутувати. Їй не потрібні проблеми.

А мені без них прям не прожити.

Гей! Я знаю, де, коли і як. Я все влаштую.

Ти не розумієш, що преш проти поліції? По-лі-ції?

- Та ну тебе, ми просто Крадемо собаку. - Ага...

Нізащо.

Ні.

І навіщо я тебе послухав?

Господи, у що я вплутався.

Що тепер?

Ти стій на стрьомі. Ясно? Якщо раптом що, свиснеш. Зрозумів?

Я не вмію.

- Кричати вмієш? - Так.

Тоді кричи. Окей? Дивись в обидва.

Чортів замок.

Так, Розі?

- Краще не кидай трубку. - Я не можу говорити.

- Тобі ж гірше буде. - Я зайнятий, я працюю.

- Не смій кидати трубку! - Я працюю, щоб тобі заплатити.

- Послухай! - Залиш мене!

Щоб тебе...

- Можна рахунок? - Зараз.

- Швидше, він йде. - Майже все.

Так твою мать!

Відкрилося... Гей, ти куди ?!

Пес втік! Лови його! Стій, Паксон!

Стій! Паксон! Почекай!

Стій!

Давай, пасуй!

Сюди, сюди! Ну!

Паксон!

Це ж поліцейський пес, приберіть його!

До мене, Паксон. Сюди, сюди.

Та не м'яч сюди!

Вибачай! Винен.

- Це ваш пес? - Ні, я так, повз проходив.

"Це ваш пес?" Звичайно, це наш пес.

Гей, гей! Мій пакетик! У нього мій пакетик! Віддай мій пакетик! Смердюча шавка!

Я на вас в суд подам! Поверніть пакетик!

Бачиш, спрацювало.

- Гей! Пакетик на базу! - Ого, міцненька.

Я вас засуджу! Віддайте пакетик!

Пес знайшов, тепер це його пакетик.

- Ну, він же не палить. - Ні, тепер це наш пакетик.

Жени пакетик! Це мій пакетик!

Давно не отримували ?!

Повтори! Що ти сказав?

- Тоні, заспокойся... - Тихо, ти чого такий нервовий?

- Що? Пакетик вам віддати? - Він мій!

Тоні, пішли звідси!

- А це теж ваше? - Чуєш, псих, відійшов від мотика!

- Тоні, йдемо! - шуруйте звідси!

Спасибі, джентльмени! Йдемо! Ти реально псих.

- Щоб я вас тут не бачив! - Так тебе собака обчистила.

- Та пішов ти! - Ти чого?

А чого сам стояв, бідний, весь затрусився, аж заїкатися почав!

- Чого сам йому не втягнув ?! - Так у них же була собака...

- І що?! Треба було витягти! - Але собака...

Ви задовбали.

- За що? - Ай!

- Ого, неслабо. - Що ж.

Тільки, будь ласка, нікому про це не розповідай.

Якщо шеф дізнається, я від лайно не відмиюся.

Цей пес у мене всього тиждень.

- Та не парся, я могила. - Спасибі.

- Але ти сильно вляпався. - Знаю.

Ти пив?

- Так, а що? - Та нічого.

- Мда, вкрасти службову собаку... - Ось-ось!

- Та кому це взагалі потрібно? - Не знаю.

Так дивно. Я приїхав пообідати.

- Он у тому кафе. І... - Гаразд, заспокойся.

- Ми знайдемо його. - Я тут, ага?

Це що за хрень?

Ви що тут забули?

Що ви робите?

- Ви хто? - Шардон, судовий пристав.

Думаю, ви знаєте, навіщо ми тут.

- Ні, я без поняття. - Все так і кажуть.

Це пов'язано з конфіскацією майна.

Ви хоч уявляєте, скільки вже не платите аліменти?

Все тут записано на мого сина.

Так що збирайте манатки і провалюйте.

Попрошу без рук! Я уповноважений...

А не те я вас викину своїми руками!

Так, спокійно! Досить!

Добре Добре. Усе. Я спокійний.

- Скільки років Луїджі? - Тринадцять.

Який симпатяга. Ну, вилитий я. Моя копія.

Обожнюю його.

Я вам ще потрібен? Усе? Я можу йти?

- Угу. - Двері закриєте?

- Спасибі. Поки. - Чао.

Пропала собака

Месьє Роже.

Погано для бізнесу.

До речі, ти знала, що на моє місце швидше за все призначать Максима?

Він буде комісаром.

Мені вже від однієї цієї думки погано.

Це місце повинно бути моїм.

Я три роки ловлю бандитів, а посаду відходить придурку.

Генеральна інспекція стежить за тобою.

А Максим - співробітник інспекції.

Поки я можу прикрити тебе.

Але він зруйнує твою кар'єру.

До біса їх. Я хочу бути комісаром. Все просто. Ти ж знаєш.

Але тобі ж на це плювати.

Триста тисяч і посаду твоя. Згодна?

Триста тисяч? Та ти з глузду з'їхав.

- Чи не жирно буде? - Чи не жирно.

Ти що, не бачиш всього потенціалу?

Так ти озолотити на нових радарах і камерах, взагалі-то.

Я замовлю слівце. Твоє портфоліо буде найпершим в стосі.

Безглуздий розмова. Я в жодному разі не знайду триста штук.

Що-небудь вигадаєш.

Тільки швидко, я йду через місяць.

- Едді! Стривай на стрьомі про всяк! - Лади, що не парся.

Сховайся. Давай.

Чорт, я трохи в штани не наклав.

Моєму босові треба заховати товар. Зможеш?

Як не фіг.

Тільки грошенят спершу підкиньте, а?

Ти просто схиблений на грошах. Він подзвонить сюди.

- Втратиш його - нам кінець. - Нам?

Нам. Ти прийнятий в сім'ю.

Залікова тачка. Телиці такі люблять. Продаєш?

- Так. - Скільки?

- Сто штук. - Сто штук?

Я подумаю.

Фотки твого пса всюди. Вони що, в розшук його оголосили?

Треба щось робити, це напружує. Гаразд, є ідея.

Скажи вже, який колір тобі потрібен?

Ну, вона така... різнобарвна.

Волосся коротке, довгі, кучеряві?

Короткі. Дуже короткі.

Що, прям "їжачок"?

Ну немає, але дуже короткі.

Так би відразу і сказав. Може, їй чорний піде?

Ні.

Ну, нехай тоді сама сюди прийде і вибере.

У нас є чорний, каштановий, рудий...

Теплий блонд, рожевий, жовтий, можна змішати кольору. З "їжачком" все піде.

- Можна русявий, як у мене. - Ясно.

- Точно. Ось такий підійде. - Так? Тоді бери цю.

- Це русявий? - Так, русявий.

- Дуже добре. Спасибі. - Ага, не минуло й року.

Ну ось...

- Тобі подобається? Класно ж. Скажи? - Ага.

Сподіваюся, ти нас не підведеш. Інакше пустимо тебе на тако.

- Назву його Лаки. - Як оригінально.

Навіть нашийник купувати не треба.

Це хто? Кого-то чекаєш?

Ні. Сховай собаку.

Гей. Тихо.

- Привіт, Жюлі. - Вітаю.

- Ти чого? - Твої улюблені тако. По-східному.

- Що? Ти чого? - Ем...

- Просто ти трохи невчасно. - Так?

- Ти не один? - Так, тобто немає...

- Так ти один або не один? - Ну, я не зовсім один.

- Я зрозуміла. - Я поясню.

- Гаразд. Тримай. - Це не те...

Там соус. Смачного.

Ні, Жюлі, це не... Жюлі...

Месьє Роже...

Ніяких авансів, я вже тисячу разів тобі казав.

Та ні, мені треба піти раніше.

Просто потрібно зробити дещо дуже важливе.

Почекай. Дай вгадаю.

- У тебе вдома трубу прорвало. Так? - Ні ні.

Ну да, чого розмінюватися на дрібниці. Пам'ятаю, ти якось сказав,

що тебе викрали колумбійці або терористи з ІГІЛ.

- Ні, там була Аль-Каїда, так. - Точно, Аль-Каїда.

Треба ж таке вигадати.

- Ну, я пішов? - А?

Мені правда дуже треба.

- Ви мене не бачили. - Гаразд.

Де він?

Тоні!

Я знаю, ти тут.

Виходь давай!

Я шукаю шини. Ці всі не підходять...

- На рахунок три я стріляю. Раз, два... - Все, знайшов! Виходжу!

20 дюймів. Я знайшов, месьє Роже!

- Привіт, Каро. Як справи? - Знайшов гроші?

Ні, я зараз зовсім на мілині.

Тоді пішли. Ворушися! Кинь ти цю шину.

Не гарячкуй.

- До завтра, месьє Роже. - До побачення.

- Так що трапилося? - Я тебе заарештовують!

Каро, ти що? З глузду з'їхала? Перестань. Навіщо ти так?

Дай мені шанс.

- Замовкни вже. - Є одна тема...

- Ні. - Правда, справа варта...

- Сідай. - Нікуди я не поїду.

Каро, це золота жила, справжній джекпот, моєму синові на все життя вистачить.

- Серйозно. - Гаразд, викладай.

- Ну? - Справа велике.

Наскільки?

Справжній шахрай, велика шишка, наркобарон.

- Що? - Наркобарон.

Це часом не вона нас обчистила?

Якщо ти брешеш, я тебе посаджу. Довічно, усвідомив?

- Я тебе коли-небудь підводив? - А то.

- Неправда. - Останній шанс.

Каро, я...

- Чимось невдоволений? - Ні, я всім задоволений.

- Супер. - А наручники?

У мене немає ключів. Нехай Роже допоможе.

Останній шанс, ясно?

Каро!

Месьє Роже!

Шукай.

Давай.

Шукай.

Все, на сьогодні вистачить.

Будемо сподіватися, завтра пощастить більше.

Завтра підемо з Тоні.

- Ну як? - Нічого, порожньо, нуль, голяк.

Значить, твій пес погано шукає. Що він робить?

Гей-гей, прибери його від мене! А-ну, відчепися!

- Що у тебе в кишені? - Нічого там немає.

Тільки сигарети.

- І косяк. - Ну ось.

Саме його він і відчув.

- Значить, він шукає! - Як бачиш.

А чому нам не допомагає?

Так, Лаки. Послухай.

Ми будемо добре з тобою звертатися.

Купувати тобі ласощі. Це взаємна вигода.

Виходить, ти - мені, а я - тобі.

- Баш на баш. - Ну що, йде?

От молодець. Тоді за роботу.

Ти знайшов з ним спільну мову. Куди тепер?

Є один дитячий майданчик, там повно закладок.

Я ж сказала, огірки треба зважити.

Я розмір на око визначаю.

Тут три євро.

Знайшовся, нарешті. Підеш зі мною. Так?

Ми знову разом. Пішли, буде весело.

Потрібно бути як підводний човен. Ти тут, але тебе ніхто не бачить.

Не допускай прямих контактів. Вони це терпіти не можуть.

Чи не подарунок, а лайно!

Спочатку він мені вагіну розвернув, а тепер хоче, щоб у мене вуха відсохли!

Господи! Навіщо так кричати-то?

А тобі чого? Проблеми?

- Давно не отримував, козел? - Що?

- Ну-ка повтори! - Я тебе знищу, чортів ублюдок!

- Відкрий двері! - Так вона зовсім хвора!

Гаразд, пішли вже...

- Ти чув, як вона зі мною говорила? - Я тобі влаштую!

- Ніякої поваги! - Ти пошкодуєш, що на світ народився!

Тільки не гітара!

- Гей ви! Легше там! - Ну все, я йду!

Спускайся, стерво, я тобі влаштую!

Досить, Тоні, забий, пішли.

Мама, не треба! Ти ж тільки вийшла з в'язниці!

- Що? - Йдемо, Тоні!

- Доигрался, гівна шматок? - Що?

- Зараз я тебе розмалюю! - Тоні, Тоні...

- Все, йдемо. - Я розіб'ю твою криву рожу!

Хвора!

Не лізь не в свою справу або я з твоїх яєць сережки зроблю!

Ну що за собака? Він марний.

- Він би і поле конопель не помітив. - Як не відчув, значить не було.

Я втомився, піду додому.

Чого встав? Не Грузія, спробуємо завтра.

Я злюся на себе.

Я Жюлі образив.

Шолом де ?!

Ідіот!

Давай. Вилазь, вилазь.

Пішли. Молодець.

Задоволений, кретин? Про це у всіх новинах кажуть.

Так це дилетанти якісь були. З машиною все нормально.

- А з кліткою що? - Ну, все ж закінчилося добре.

І ось, дивіться. Я знайшов собаку.

У тебе на кшталт кобель був.

Ну так.

- Гаразд. За роботу. - Слухаю.

Гей. Поруч. Поруч.

Ти що ні розумієш? Від цього придурка одні біди.

- Так нормальний він. - Він повний придурок.

Слухай... Я не знаю, що робити.

Іди в поліцію і скажи їм, що знайшов собаку.

У поліцію не можна. До того ж, я втягнув у це Тоні.

Ну я і козел.

Твою ж мать... Ти що, салон заблевал?

Ось замірок. Давай на вихід. А ти сиди.

Валі вже.

У мене до тебе є справа.

- Що за справу? - Вілла. Ось ключі.

- Ого. - Ось адреса.

Думаю, там повно коштовностей.

І не облажався. А то зустрінемося в інспекції.

Зрозумів.

Я пішов.

Як там тебе? Корал?

- Шакал. - Шакал.

Тупі потвори.

- Ти забрав його? - Так, все добре.

Ми з ним гуляємо.

- І годуй його нормально. - Я все запам'ятав.

Горох, морква, курка, ніякої хімії, кетчупу і коли. А то він це любить.

Лови момент, тому що більше ти його не побачиш. Ні-ко-ли.

Рози, прошу, не треба.

З мене досить. Я від тебе ні цента не отримала.

Так я знаю, знаю.

Але я скоро все виплачує. Обіцяю. Все аліменти...

І за стоматолога, за плейстейшен, за все.

- Просто дай мені час. - Все, досить!

Добре, я потім відвезу його до твоєї мами.

Звісно. Гаразд. Поки, Рози.

- Давай повторимо. Горох, морква... - І курка.

Так.

- Батько. - Що?

Я тебе більше не побачу?

- Послухай, Луїджі. - М?

Я ніколи, чуєш, ніколи від тебе не відмовлюся.

Так.

- Сказав бабусі "спасибі"? - Ні.

- Давай половину. - Ні.

- Жени половину! - Неа.

Давай сюди! Ти тут не вирішуєш! Давай!

І обличчя простіше зроби.

Тут половина.

За дуру мене тримаєш? Решта давай.

Кинути мене вирішив?

За це заберу все, і не ображайся.

Давай! Вперед!

Давай, апорт! Неси! Так! Так!

Так! Хороший пес. От молодець. Так.

- Хочеш кинути? - Так.

- Як можна далі. - Гаразд.

Поки, хлопчик.

Ти куди? Лаки! Лаки!

До мене! Стій!

Лаки! Лаки! До мене!

Ти де? Куди ти подівся, а? Лаки!

Молодець.

Один два три. Третій.

Розумниця. Ніколи не можна здаватися.

Ти молодець, Лаки. Я б ніколи не став тут шукати.

Пішли звідси. Йдемо. Вперед, бігом!

Пішли звідси! Ховайтеся! Швидше!

Що трапилось?

- Лаки знайшов закладку. - Що?

- І що там? - Без поняття. Це твоя робота.

Звичайно, все брудні справи - це до мене.

Добре.

Без проблем. Тоні все зробить.

- Я начебто бачила дівчат. - Яких?

- Сиділи біля вікна. - Та ні, це клієнтки.

Клієнтки? В бікіні?

Спасибі, мінет просто казковий.

Закрий рот. Чорт.

- Ах, мінет! - Ні, Каро, ти що!

- Так значить? - Ні! Чорт!

Заслужив!

Господи...

- Здрастуйте. - Здрастуй.

Ви чого?

Через це?

- Та я не спеціально це взяв. - Неважливо.

- Що? - Вже надто пізно.

Пізно для чого?

Постав-ка сумку.

- І розвернися. - Мене мама зачекалася.

Забудь про маму, милий.

У мене для тебе є подарунок. Подобається?

Хочеш ось цей, перший? Або ти віддаєш перевагу солодощі?

- Ні! - Ми з тобою повеселимося.

Що за підставі?

Алло?

Це що, прикол? Тут порожньо.

Я вже відкрив, і тут нічого немає.

Так, третій, як ти і сказав. Я вважати вмію. Один два три.

З лівого боку? От чорт.

Один два три.

- Ну, як пройшло? - Нам кінець...

- Нам кінець. Ми небіжчики. - Так поясни ти, що сталося.

Цей пес небезпечний. Треба його позбутися.

Я думав, він щось знайшов. Це правда?

Ти не розумієш. Там не просто пакетик анаші.

Там ціла тонна наркоти!

Ого. Це ж круто!

Круто? Ти що...

- Тебе в дитинстві упустили, чи що? - Який же ти молодець.

Це не просто закладка місцевого бариги.

- Там серйозні люди, вони нас прикінчать. - Я знав, я знав!

Ось це удача. Тоні, треба їхати.

- Ні, занадто ризиковано. - Та облиш ти.

Навіть якщо ми їх обчистили, нам стільки за все життя не продати.

Як ми все це вивеземо? А? Скажи мені, як?

У тебе є вантажівка?

- Ні... - Саме так.

І взагалі, у тебе навіть прав немає! Так то.

Я не подумав.

Ми не можемо втратити такий шанс!

- Тоні, нам потрібен план. - Усе! Досить.

Помовч. Дай подумати.

Так...

Моя кузина може допомогти.

Ясно.

- І їй можна довіряти? - Ну, ми ж сім'я. Ми з нею дуже близькі.

Ну тоді добре. У нас все одно немає вибору.

Я їй подзвоню і скажу: привіт, як справи?

- Давно не бачилися. - Давно не бачилися. Так.

Тут така справа...

- Ми знайшли тонну конопель. - Коноплі...

І потрібен водій.

- Точно! Водій. - З машиною.

З машиною. Так і скажу.

- Алло. - Алло, Каро? Привіт це...

Кинула трубку.

- Чого так довго? - Не дзвони мені на роботу.

Ну що?

Чого блідий?

- Чи готова? - Так.

Йдемо.

- Твою матір, Тоні. - Знаю знаю...

- Боже мій! - Що?

Ну ти і ідіот...

- А де мої? - Що?

- Рукавички. - Тобі нема чого.

Не вірю, що такий осел, як ти, знайшов це сам.

- Сам. - Ні.

- Так. - Хто дав тобі наводку?

- Хто? - У мене є друг.

- Коротше, у нього... - Ну?

У нього померла собака. Але тепер у нього новий пес.

І, загалом, цей пес знайшов там укриття, а не я.

Та тихше ти! Що це за пес?

- Не можу сказати. Він особливий. - Придурок.

- Так це був ти! - Ні не я!

- Ти вкрав пса у наркоконтролю. - Чи не крав я його!

- Чому ти не сказав відразу? - Я не крав собаку у наркоконтролю!

Заткнись!

Гаразд, вантажимо все і валимо звідси.

Ти впевнена?

І де ти зібрався це зберігати?

- Я про це не подумав. - Ну звичайно!

Не дивно. З цим у нас все стабільно.

Ну досить.

- Може, у тебе вдома сховаємо? - Щас.

Будинок копа - це ж ідеально. Там точно ніхто шукати не буде.

І до того ж втрачати тобі вже нічого.

У мене ще залишилися деякі принципи. Ясно?

Ну...

Ти ж холостяк. У сенсі, ти живеш один.

А що? Думаєш, у нас з тобою може щось...

- Ти приколюєшся? - Чому?

Сховаємо товар у тебе. Ось я до чого, ідіот.

- Що? - Ага.

- Ні! - Так.

- Але так не можна. - Можна, можливо.

- Але не весь товар. - Весь, а як же ще?

Зустрінемося з твої наркобароном через годину.

"У нас з тобою може..."

Ти що робиш? Це вже перебір.

- Не завадить. - Це зайве.

Ні.

Алло?

Заходи, відкрито.

Гей-гей, стій, ти куди?

Прикинь.

- Вмерти, так? - Як багато.

- Так це він? - Хто?

- Ну, твій наркобарон і бандюга. - Він у нас мозок.

- Розкажи. - Ну, це була моя ідея.

Каро. Наш спаситель.

- Здрастуйте. - А, так ви кузина Тоні?

- Кузіна? - Ну майже.

Цього паразита? Ні.

Ну, охоронці і копи, по суті, родинні професії...

Та що ти?

- Виходить, що ви з... - З поліції. Карний розшук.

Ясно.

- Так... - І що будемо робити?

Для початку позбудемося нього.

- Навіщо? - А що, якщо нас з ним зловлять?

Тоді нам усім кінець.

Мене і так Генеральна інспекція пасе.

Але я до нього вже прив'язався.

Треба розділяти справи і почуття.

Ви погано знаєте наркоконтроль. Для них собаки важливіше дружин.

Ось ось.

Гаразд, завтра його не буде.

Так то краще.

Привіт, Барт.

Їй можна довіряти?

А то. Вона продажна.

Наскрізь продажна.

І що, це добре?

Так. Ти ж сам бачиш.

Таких ще пошукати.

- Ну що? - Все, є покупець.

- Уже? - Так.

Зустрічаємося завтра.

Мус, подзвони Путіну і домовся про угоду на сьогодні.

Гаразд.

- Ну що? Де товар, дружок? - Тут, бос.

- Ну так відкривай. - Так це я. Готуйте гроші, ми їдемо.

Веселіше.

- Дивно... - Що там?

- Немає нічого. - Упевнений?

Що?

Твою мать.

Я не знаю. Товар був тут.

Він був тут. Просто тут! Як так?

Все було тут. Я присягаюсь. Я присягаюся вам.

Я не розумію. Це дичину якась.

А зараз тут порожньо!

Маячня якась!

Було, і немає. Все кудись пропало.

Уявляєте?

Мус, ти сказав, йому можна довіряти.

Зараз я швидко розв'яжу йому мову.

Давай, а то доведеться готувати бетон.

- Усёк? - Та ні, для тебе.

Давай відвеземо його в зоопарк.

- Пішли, ворушись. - Давай, жваво.

- Я нічого не зробив! - Він ще впирається. Залазь.

- Ну що, готовий попрощатися з життям? - Ні, будь ласка, не треба!

- Залазь в тачку, чорт візьми! - Клянуся, я нічого не зробив!

- Неси пилу, відріжемо йому ноги. - Давай.

- Там в багажнику є. А ти залазь. - Не треба! Не треба!

- Будь ласка! Ні! - Гей, тихо, стій.

Значить, робіть вправи.

Наприклад, присідання для зміцнення м'язів ніг і корпусу.

- Присідати потрібно кожен день. - Добре.

- І сорочку поправ. - Ага.

- Доброго дня. - Здрастуйте.

- Здрастуйте. - Доброго дня.

Що за придурки?

Який у вас милий синочок.

Поїхали, а то вліпнем ще.

Гей! Ти що робиш?

Сідай.

Жвавіше!

Погнали, погнали, чорт візьми!

Ти покійник, Трезор!

Звідки ти виліз ?!

Чорт. Псих хворий!

- Де він? - Чорний хлопець?

- Так. - Нагорі.

Нарешті.

- Вони мене вб'ють! - Що ?! Якого біса! Заспокойся!

- Вони мене вб'ють! - Тихо! Тихо!

Більше тонни трави!

- Все, я небіжчик! - Спокійно! В чому справа?

- Мене прикінчать! - Хто?

Ви повинні мені допомогти.

- Та годі істерії! В чому справа?! - Чорт!

- Заспокойся ти. - І навіщо я погодився?

- Я в повному лайні. - Поясни все спокійно.

- Вони від мене не відстануть. - Без істерик. Спокійно.

- Розкажи все по порядку і спокійно. - Гаразд. Що?

- Спокійно. - Ага.

Тільки без паніки. Тихо. А тепер розповідайте. З самого початку.

Що це?

- Не твоя справа! Заткнись! - Вибачте.

- Закрий свого рота! Поясни, у чому справа ?! - Гаразд.

- Загалом... Коротше... - Спокійно.

- Я зрозумів. - Так що трапилося?

Мені терміново потрібні були гроші. От і все.

- І все? - І все.

- Ясно. - А потім вкрали тонну трави.

- Хто? - Не знаю. Це не я.

- Не ти. - А вони думають, що я.

- Вони вб'ють мене. - Так?

Хоч це був не я. Я хочу в тюрму.

- Куди? - До в'язниці.

- Серйозно? - Так.

- Хочу за грати. - Ясно.

- Допоможіть. - Гаразд.

- Будь ласка. - Ага.

- Це не я. - Не ви.

- Не я. - Ні, не ви.

- Врятуйте мене. - Врятувати тебе від в'язниці?

- Посадіть мене. - Добре.

- Будь ласка. - Я все зрозумів.

- Спасибі. - Немає за що.

Каро. Є п'ять хвилин?

- Зараз немає часу. - Є. Не бреши.

В чому справа? Я що, неправильно припаркувалася?

Чого ти причепився? Зайнятися нічим?

Скажи, ти брала заяву про крадіжку від жінки на ім'я Аліса Дешамп?

Ну да, я ж коп, не нянька.

Все, я можу йти? Щасливо.

Тихо тихо.

А, ти тут, козел! Ти хворий?

- А? - Я мало не розбилася!

- Я не хотів... - "Я не хотів".

- Кретин. - Заспокойся, Каро.

Ти хіба не хочеш дізнатися, навіщо він прийшов?

Типовий випадок: невідомі вкрали тонну анаші.

Взагалі-то, тонна і 127 кіло.

Вибачте. Тонна і 127 кіло.

За 30 років служби в поліції зі мною таке вперше.

- Це все? Я нічого не забув? - Ні це все.

Вони сказали, що я буду забитий, хотіли відпиляти мені ноги.

- Обіцяли закатати мене в бетон. - Ясно.

А вибухівку і зброю часом не вкрали?

Тільки анашу.

І де вона була?

У новому житловому комплексі для багатіїв.

Ось як? Нісенітниця якась.

Думаєш, ми ідіоти? Ти в тюрму хочеш?

Так, цього я і хочу.

- Я не піду, поки мене не заарештують. - Ага.

- Адвокат мені не потрібен. - Гаразд. Вижени його звідси.

- Стійте. - Пішли.

- Я хочу в тюрму. Ви ж обіцяли. - На вихід.

- Будь ласка. - Давай пішли. Вперед.

- Нехай провалює. - Клянуся, це правда.

Ти чого тут?

Стежу.

Пішли.

Хочеш фото на пам'ять?

- Ні. - Тоді зникни.

Нарко мене вб'є.

А як ти з ним зв'язуєшся?

Зазвичай він сам телефонує.

- Але у мене є його телефон. - Так.

- Від нього сто пропущених! Це він. - Дуже добре, я відповім.

Ні! Не треба.

Він подумає, я стукач.

Чуєш ти, сучий син, зовсім страх втратив?

Так я тебе живцем зжеру. Я тобі сто разів дзвонив.

- Де моя дурь? - Він в люті.

Я тебе все одно знайду. Тобі, засранець, ще не поздоровиться.

Ей ти! Що, без образ зовсім ніяк, так?

- Хто це? - Грубіян.

Передай Трезор, що, якщо я знайду його, то відріжу йому яйця секатором!

- Що каже? - Що відріже тобі яйця.

- Якщо сам не з'явиться, гірше буде. - Це все? Можна спокійніше?

Так, слухай сюди. Твій Трезор кинув тебе і втік.

- Так що можеш про нього забути. - Досить! Поклади трубку!

Заспокойся.

Чуєш ти, нічого мене заспокоювати!

Так. Я передзвоню і скажу, де, коли і як.

- Поки. - Ну добре.

- Що це в біса таке? Який у нас план? - Я його заарештую.

А мені-то що робити? Тікати з міста?

Тікати з країни?

- Лайно! - Тобі вирішувати.

Для початку біжи з ділянки.

- Так жесть! Вона мене вигнала. - Твоя історія мене зачепила.

Покажи мені тайник.

- Я все розповів вашим колегам. - А тепер розкажи мені.

Мені буде цього не вистачати.

Так, до речі, твоє пропозицію ще в силі?

- Ти начебто відмовилася. - підвернув велику справу.

Так це правда?

У мене є план, але потрібна твоя допомога.

- Половина моя, так? - Зрозуміло.

Щось трапилося? Що за терміновість?

Можна, Лаки побуде у тебе?

Гаразд.

Спасибі, Жюлі.

- Тебе проводити? - Давай.

Повечеряємо у мене?

Замовимо тако?

- Ти голодний? - Та ні, я їв.

- Мені кришка. - Чому?

Якщо месьє Роже дізнається, він мені голову відірве.

Сам поміркуй! Не могла ж я приїхати на поліцейській тачці.

А ця непримітна. Наклейки тільки дурні.

Ти запам'ятав, що я сказала?

- Ну так. - Усе?

Я що, по-твоєму, дурень?

Ну...

Це він. Давай пішли.

- Привіт, Барт. Як життя? - Привіт, Каро. Ти як?

Супер.

- Це хто? - Ми приїхали базікати або справи робити?

Де гроші?

- Він серйозно? - А то. Він серйозний малий.

- Мені продовжити? - Ні.

Підганяємо машину, міняємо товар на гроші і розбігаються. І швидше.

Прямо з мови зірвала.

Давай, підганяв.

Кажу тобі, цього вистачить на весь Брюссель.

- Повечеряємо сьогодні? - У мене є хлопець.

- Ну що? - Це він.

Почекай, я його десь бачив.

- Точно він. - Так це він.

- Є плани на вечір? - Ні.

Давай пішли. Ну, чому знову в моє чергування?

Поруч.

Не підведи, все дивляться. Все добре, мосьє. Тут все в порядку.

Вперед.

Будь ласка, хоча б вдавай, що шукаєш. Всі дивляться.

Чи не виставляй мене ідіотом. Йдемо, йдемо, поруч.

Пішли, давай, давай. Сюди, до мене, до мене.

Давай ми прикинемося, що шукаємо. Йде?

Один два три. Все пішли. Молодець, відмінно.

Ми закінчили! Все гаразд!

Все добре! Можете їхати!

- Спасибі. - Щасливої ​​дороги.

Пропустіть його!

Хороший пес. Чудова робота.

Ми все перевірили.

Нічого нема. Собака не відчула нічого підозрілого.

Все чисто. Так?

Це для комісара.

- Гей, пам'ятаєш, що робити? - Так Так.

А чому він? Я теж можу віднести гроші.

Тому що у тебе копи на хвості.

І вони взяли в майстерні твої відбитки і зразок ДНК. Міркуй.

Правда?

- Бронежилет? У нас будуть стріляти? - Цілком ймовірно.

А мені жилет? Так не чесно.

Чорт, не подобається мені все це. Дуже не подобається. Зовсім...

Дій швидко і не залучайте уваги.

- Ясно? - Так.

Поліція!

Що ви робите?

Що у вас в сумках?

Листівки.

Листівки?

Ну, тоді йдіть.

- До побачення. - Стійте!

А в пакет "все включено" тайський масаж входить?

Так.

Зі мною тобі буде добре.

- А-ну, постав акваріум! - Ага зараз!

- Що робити? - Відкривай.

- Тоні Газо! - Іди.

Тоні Газо!

- Відкрийте! - Відкрий.

Я йду!

- Я вже йду! Досить стукати! Відкриваю! - Тоні Газо!

В чому справа?

- Тоні Газо? - Так, а що таке?

Так Так Так. Які люди. Ти дуже до речі.

- Я якраз тебе шукав. - Ну, ось і я.

Думала, тобі все зійде з рук?

- Наручники. - Ні. Наручники скасовуються.

Руки вгору. Жваво.

Та не ти, ідіот. Одягни на них наручники.

Що відбувається? Я не розумію.

Не гальмуй! Наручники! Жвавіше!

- Але вони ж копи. - А ось і ні.

- Вибачте. - Я чекаю.

Я тут ні при чому.

- Швидше. - Вона мене змушує.

Пішли! Жваво!

Ну ж бо! Ви що, не чули ?!

Хоч подивіться, як працює поліція. Пішли.

До побачення.

Приготуватися. Мета в зоні видимості.

Ну!

- Не треба. У мене син. - Відійшов.

Як скажете.

- Ви запізнилися. - Так ми майже вчасно.

"Майже вчасно" - це значить запізнилися. Де бабло?

Відмінно.

- Чи не перелічиш? - Ні.

Ну що, де там моя дурь?

Ти думаєш, я настільки тупа, що зберігаю її тут?

- А де? - Тут поруч.

Ти ж знаєш, мені не терпиться її повернути.

І все у виграші. А то я вже скучив.

Це що за підставі?

Упс! Пістолет. Спасибі.

Все все. Не стріляйте!

Все, кінець грі.

Гей, слухайте, ви що? Взагалі-то, це вона тут наркодилер.

- Заткнись! Каро, де хлопці з інспекції? - Там, усередині.

- А ти стій, де стоїш, козел! - Руки вгору.

- Відсмоктування у мене. - Руки вгору.

Ви що, прислали до мене стажиста? Ай!

Ти що, зовсім, чи що? Браслет порвеш!

Гей, легше, дорога річ! Прибери свої граблі!

Думаю, нам треба поговорити. Ви трохи все не зіпсували.

Я чекаю пояснень.

- Спокійно, жирна корова! - Що ?! Це я корова ?!

- Так сідаю я вже в вашу воза! - Я не корова!

- І я не тварина! - Та що ти?!

- Сідай! - Пусти мене!

Залазь!

Ну що, месьє Газо, спасибі за вашу допомогу. Ви можете йти.

Що правда?

Браво, Каро, молодець.

Ти займеш моє місце. Піду збирати свої речі.

Вітаю.

- Спасибі. - Комісар.

Бачиш, Максим.

Ти - чиновник, а я - справжній поліцейський. У цьому вся різниця.

- Я стежу за тобою. - Так будь ласка.

- Збирайтеся, поїхали. - Зрозумів.

Давай. Хай щастить.

Що робитимеш з баблом?

Поїду.

Подалі звідси.

Якнайдалі. Я втомився від проблем.

Починається нове життя, приятель! Ура!

- Щось спека зовсім немає. - Я зовсім не здивований.

- Вугілля начебто горять... - Я скажу чому.

Тому що барбекю - це чоловіча справа. Що тут у тебе?

Ну і ну, звичайно, спека немає.

- Та НУ тебе. - Жюлі, нехай він все сам робить.

- Будь ласка. - Ну як так можна?

- Катай. - Гірше просто не придумаєш.

Їй-богу...

Потрібно більше вугілля.

Ось так.

Знаєш, у мене таке відчуття, що на тому складі щось є.

- Так? Все може бути. - Можна пошукати.

- Ну так. - Хоча б спробувати...

- Даремно ми його туди пустили. Як думаєш? - Ти все спалишь!

- Може, йому допомогти? - Нехай сам робить.

Бачили?

- Ага, ти маєш рацію, сам напросився. - Саме так.

А ось і поліція!

- Непогано, так? - Нічого так.

- Вітаю. - Сідай.

О, давай. Спасибі.

- Ну що сказати? - Браво.

- За нас! - За нове життя!

За гроші і нове життя!

- Дай поцілую. - Ну, почалося...

- За нас. - За нас.

Підтримую.

Пожежа! Пожежа! Пожежа!

Тоні, гроші що, всередині ?!

Швидше!

- Боже мій! - Чорт.

- Я вб'ю тебе, Тоні! - Твою мать!

Лайно.

- Молодець. Вугілля побільше. - Заткнись.

Дай.

Батько? Тобі погано?

Вибачте. Мені шкода.

Він щось відчув!

- Лаки! - Що?

- Чорт! Лаки! - Стій, Лаки!

- Шукай, Лаки! - Давай! Лаки! Лаки !!

- Він біжить до складу! - Лаки!

Я так і знав! Лаки, стій!

Стій, зачекай нас!

РЕЖИСЕР ОЛІВ'Є ВАН ХУВСТАДТ

АВТОРИ СЦЕНАРІЮ ОЛІВ'Є ВАН ХУВСТАДТ І Мурад ДХОІР

У РОЛЯХ МІКАЕЛЬ ЮН, Альбано ІВАНОВ

Флоренс Форесті

САРА суко

Франсуа Берлеан

І КОРІНА МАСЬЕРО

Дичина якась. Божевільний. Що за країна психів?

Хворі! Хворі люди!

Навіть поліції не можна довіряти. Навіть поліції! Світ зійшов з розуму.

Кошмар якийсь.

Ця стерва смерті моєї хоче.

Досить з мене, повертаюся в Африку. Пора додому.

Я і Середземне море перепливу, якщо доведеться.