Original subtitles

ВАГА СЛОНІВ

В Інверкаргіллі зростає занепокоєння долею трьох дітей...

...котрі зникли вчора по обіді.

- Едріане! - Сьогодні ввечері буде холодно.

- Бабусю, я йду. - Ми посилимо пошукову роботу.

- Не чухайся! - Я намагаюся.

Поклади на місце.

- Усе марно, Едріане. Треба його зголити. - Бабусю, ні! Не роби так зі мною!

- Треба його зголити. - Тоді всі здогадаються!

Немає нічого поганого в тому, що в тебе воші. Вони живуть лише в чистому волоссі, ти знаєш про це?

Це доказ того, що ти чистий. Це ж добре, хіба не так?

- Кілька дітей зникло. - Хіба?

Так сказали по телевізору.

Справді?

Побачимо.

- Я маю йти. - А ти не хочеш послухати, що я скажу тобі?

Едріане, ти знаєш, яка різниця між кришталем та склом? Різниця в тому, що кришталь співає.

- Розумієш, про що я? - Ні.

Повір мені, Едріане.

Співає.

- Я не можу знайти свої плавки. - Сідай зараз же. Нам треба їхати.

- Я не знаю, де вони. - Поплаваєш у спідньому.

- Я не можу. - Я впевнена, там знайдуться якісь запасні плавки. Сідай в машину. Я запізнююсь.

- Гарна зачіска... невдахо. - Так, він схожий на мавпу.

- Гарні труси, мавпеня. - Він став схожий на гоміка.

Він мавпа-гомік, а Клінтон - його "бойфренд".

Тобі це під силу. Як сам думаєш?

- Ні, я не думаю, що мені це під силу. - Має бути під силу. Останнього разу в тебе майже вийшло.

Спробуємо ще раз?

Гаразд.

Він навіть плаває, як мавпа.

- Вони вважають, що я мавпеня. - Ні, це не так.

Так. Вони вважають, що я невдаха і що я гомік.

Ти не можеш сидіти тут до кінця життя. Іншим також треба перевдягнутися.

Послухай. Коли ми повернемося до школи, нам із Сандрою треба буде годувати кроликів. Допоможеш?

Годі тобі. Мені потрібен той, хто нестиме моркву.

Тобі це дуже сподобається.

Гаразд.

Наречений і наречена, мої вітання!

Едріан та Кобила закохалися.

Бувай!

- Навіщо ти з нею тусиш? - Нічого подібного.

- Навіщо робити так, аби все було ще гірше? - Я не хотів.

Якщо ти хочеш дружити з нею - гаразд, але не тягни мене за собою.

Вибач...

Просто поглянь на неї.

Ми прийомні діти. Ми ненормальні й дивні.

Я виглядаю дивно, від мене дивно пахне і я поводжуся дивно.

- Сьогодні тобі в школі хтось щось казав за твою зачіску? - Ні.

Бачиш? Я ж говорила, що тобі немає через що хвилюватися.

- Як там урок плавання? - Добре.

Едріане?

- Бабусю, ти бачила ту дівчинку? - Яку дівчинку?

Дядьку Рорі!

Едріане, ти міг би взяти більше, ніж один пакет.

- Бабусю... - Рорі?

В Інверкаргіллі зростає занепокоєння долею трьох дітей, котрі зникли вчора по обіді.

- Води принести? - Мамо, припини вошкатися зі мною, чуєш?

- Гаразд. -...повідомте нам за номером 0800-42474.

Ніколь, Зої та Кристофера Метфордів востаннє бачили, коли вони гралися...

...в глухому провулку в передмісті К'ю близько 15.45.

Тривають відчайдушні пошуки. Мешканці містечка об'єднали зусилля з поліцією, рятувальниками та пожежниками...

...і прочісують вулиці, парки, лісосмуги, намагаючись відшукати бодай якийсь натяк на те, що сталося з дітьми,

...котрі зникли більш ніж добу тому.

Послухай.

Заплющ очі.

Знаєш, що це за звук?

Це морське чудовисько.

Можна я спробую?

Класно!

Я ж казав, що він співає?!

- Звідки ви тут взялися? - Додому!

- Що в тебе в коробці? - Щось круте.

- Справді? - Так. - Що в тебе там? - Побачиш!

Гаразд, Клінтоне, давай ти. Які в тебе новини?

- Учора в мене був неймовірно чудовий день. - Справді, Клінтоне? - Так.

- Чому? - Тому що мій тато повернуся з відрядження...

...до Австралії й привіз мені ось це.

Дивіться!

Пускай її сюди, Клінтоне. Ми тут.

Нічого собі, Клінтоне, це феєрично!

Ти щасливець. Нехай вона літає над твоїм місцем.

Всідайтеся, у мене для вас також є новина.

Клінтоне, це справді круто!

Мене не буде два тижні, починаючи з понеділка. Тож вам треба буде якось прожити без мене.

Ви виходите заміж.

Це мав бути секрет.

І не сильно радійте. Замість мене буде інший вчитель.

- Ви ходитимете до школи, як зазвичай. - Та годі вам!

- Рорі, як ти почуваєшся? - Добре.

Він просто втомився - ось і все.

Йому просто треба краще висипатися, так?

Доктор хоче змінити лікування.

Ось твої нові ліки. І ти маєш припинити пити старі, ясно?

Привіт, Едріане! Як у тебе справи?

- Добре. - Едріане, не можна підслуховувати за дверима.

Піди одягнися.

- У мене є справа до дядька Рорі. - Твоєму дядькові зараз не до цього.

Ми займемося цим пізніше, гаразд?

Що в тебе там?

- Кролик. - Можна я подивлюся?

Я дам тобі погратися зі своєю лялькою, якщо ти даси погратися з твоїм кроликом.

Обережніше. Не впусти його.

Як тебе звуть?

Звідки ти приїхала?

- Що ти робиш? - Дивись!

Де ти його взяв?

Він живе в дворі. Він попав у мою пастку.

- Він гарний. - Так.

На що ти його міняєш?

Я не можу його поміняти, я щойно впіймав його.

- А якщо я дам тобі ось це? - Тільки не акулячий зуб.

А на додачу ще й мого іграшкового пінгвіна?

Я не хочу його міняти. Я хочу показати його своїм друзям.

Можна я заберу його?

Будь ласка?

- Я б взяла твого пінгвіна, Ніколь, якщо він тобі не треба. - Я не казала, що він мені не потрібен, дурепо.

- К-І-Г-Т-І? - Добре, сідай.

Ти! Едріан, правильно?

Вимов по буквах слово "кістлявий".

Давай, не соромся.

Встань.

К-С...

К-I-С...

Л...

Давай.

Я...

Що це за звук?

Чому ти так робиш?

Що це?

Їй дозволяють тримати це. Так сказала міс Прайор.

- Це моє. - Дай сюди.

- Це моє. - Дай сюди, будь ласка.

- Це моє! - Дай сюди. - Моє!

Дай сюди.

Вилазь звідти. Швидше.

Піднімайся.

Сідай. Досить письма. Переходимо до читання.

Усі взяли книжки й сіли на свої місця.

- Привіт! - Привіт!

Знаєш що?

Я впіймав кролика. Дитинча.

- Правда? - Правда. Він дуже гарний.

Якщо хочеш, можеш дати йому ім'я.

Він може бути нашим спільним.

- Що сталося? - Кобила вилізла на дах.

- Що вона каже? - Щоб ми розступилися!

- Я хочу міс Прайор. - Так ти стрибатимеш?

Відвали!

Я стрибну!

Давай уже, стрибай!

Відвали! Я хочу міс Прайор!

- Тримай. - Давай, Клінтоне.

Збий її!

Що це було?

Заткнулися!

Бий, Едріане. Твоя черга.

- Ні, я б'ю гірше за Клінтона. - Ворушись, Едріане. - Бий, Едріане.

Чого ти боїшся?

Міс Прайор!!!!

Просто вдар по м'ячу.

Зроби це, Едріане.

Можливо, вона й стрибнула. А ви просто не бачили цього.

Ми бачили її. Хлопці дивилися на неї крізь вікно. Як вона йшла майданчиком.

Ти про що? Ви сиділи й спостерігали за нею, наче за дикою твариною?

- Наче за дикою твариною? - Вона рилася в пісочниці.

Вона і справді вар'ятка.

Я б хотіла, аби вона стрибнула.

Можливо, й правильно, що вона хотіла стрибнути. Раз у неї такі однокласники.

У чому справа, Едріане?

Не знаю. Просто я так не думаю.

- І що ж ти думаєш? - Я думаю, що вона все одно не стрибнула б.

Звідки тобі знати? Ви що, з нею друзі?

- Здається, ні. - Виходить, ти нічого не знаєш про неї.

І про нас ти теж нічого не знаєш. Так, Едріане?

Я буду твоїм другом, Едріане.

Заткнися, дурненька. Ти надто мала, щоб бути його другом.

Крім того, навіть якщо він нікому не друг, то він мій друг.

Ми не хочемо, аби з вами щось сталося.

Просто дайте дітям піти. Відпустіть їх.

Просимо вас. Ми сумуємо за ними.

Ми просто... просто хочемо повернути їх додому... повернути їх додому.

Гаразд, весело тобі провести час. Я заберу тебе пізніше.

- Па-па, бабусю! - Не забудь печиво.

- Доброго дня, місіс Талл. - Вітаю, Едріане! Клінтон за двором.

- Що в тебе в коробці? - Нічого. Бабуся просила передати вам це печиво.

- Що у вас тут? - Ти приніс кролика?

- Він у будинку. Я його зараз принесу. - Не треба, потім. Ми ламаємо речі.

- Що ви ламаєте? - Різне. Ходи подивишся.

Припиніть.

- Привіт! - Привіт!

Пацани, готові?

Біжімо! Біжімо!

Маємо сказати, у нас є плани щодо твого кролика.

Що ви збираєтеся робити?

- Це всього лиш кролик. - Так, а кролики - це шкідники.

Неси його.

Тікай!

Що таке?

Чому ти плачеш?

- Едріане, що сталося? - Нічого.

- Клінтон образив тебе? - Ні.

- Що тоді? - Нічого.

Я намалював це для тебе.

Це морське чудовисько.

Тепер воно твоє.

Фарба ще не висохла.

Обережно! Воно може вкусити тебе.

- Тобі вже краще? - Так.

Не забудь вимкнути світло.

Мене всі кидають.

Я завжди все втрачаю.

Що ти хочеш сказати?

Чому мама покинула мене?

Якби вона любила мене, вона б не кинула мене...

Вона любить тебе. Просто вона не в змозі піклуватися про тебе.

Едріане, мене ти не втратиш.

Я завжди буду поруч. Доки ти цього хотітимеш.

Обіцяю.

- Гаразд? - Гаразд.

- Не забудь за лампу. - Не забуду.

Побачимося вранці.

Едріане, одягайся! Мені це вже набридло.

Будь ласка, не змушуй мене.

Ти залишаєшся вдома. Залишаєшся в ліжку. Ніякого телевізора. Нічого.

Ти хворий. Ти відпочиваєш. І не турбуй дядька, ясно?

І не посміхайся так.

Дядьку Рорі?

Дядьку Рорі?

Що таке?

Я знайшов шляпу морського чудовиська.

Едріане, я не дуже добре почуваю себе.

- Що з тобою? - Просто я не почуваю себе...

...дуже добре. Ти не міг би залишити мене одного на деякий час?

Годі тобі.

Просто залиш мене одного, ясно тобі?

Ні, ти ж сказала, що підтримувати стосунки - це важко. Скажімо, ти зустрічаєш чоловіка...

Отже, ти зустрічаєш чоловіка і думаєш: ой, який він класний. Хоча, ясна річ, це не так, і ти про це прекрасно знаєш, бо в тебе було осяяння.

І от він сидить поруч із тобою, а тебе гризе думка: "Забирайся звідти й пошвидше". Справді так буває?

Я маю зрозуміти це сама. Вони не розтлумачують мені.

Учора ми говорили про це і в тебе було видіння після новин.

Уся країна дуже переживає за цих трьох бідних діточок, котрі зникли безвісти.

У тебе з'явились якісь відчуття, після того, як у тебе було видіння. У тебе з'явились відчуття?

Так, я проходила повз телевізор і...

...вона постала переді мною, найстарша дівчинка, Ніколь. І що я бачу...

...вона біля води. Вода глибока, темна. І вона біля неї.

Ось що я побачила. У той самий момент.

Хіба ти не повинна бути в школі?

Чого тобі треба?

- Ти також захворіла? - Ні.

Ніколь, як так вийшло, що ти не біля води?

Ти знаєш австралійську екстрасеншу? Ну ту, яка в телевізорі?

Вона вважає, що зниклі діти - біля води.

Про що ти таке говориш?

Про що це ти?

Ну... ти не біля води.

Едріане, усі ми біля води.

- Обережно, ти можеш впасти. - Хіба ти не маєш кричати: "Стрибай"?

Едріане! Я біля води. Бачиш?

- Привіт! - Привіт!

Хочеш дізнатися, як мене звуть?

Ніколь каже, що не варто цього говорити, але я можу. Я вже не маленька.

- Джоелі. - Прекрасно.

Хочеш дізнатися про щось іще? Дехто хоче з тобою познайомитися.

- Що? - Не хвилюйся, у тебе через це не буде проблем.

Бабуся може розгніватися.

Зачекай!

Мамо, це Едріан.

Едріане, це мама.

- Доброго дня! - Едріане!

Приємно познайомитися.

- Як там погода, Едріане? - Чудова, але холоднішає.

Пташки ховаються.

Бідосі.

Яка твоя улюблена пташка?

- Дружня така, яка живе в кущах. - Віялохвістка?

- Віялохвістка. - Вона також улюблена й у Ніколь.

Мамо, хочеш пити?

Тобі варто повернутися додому до обіду.

Твоя мама хвилюватиметься за тебе.

Було приємно з вами познайомитися.

- Па-па, Джоелі! - Па-па, Едріане!

Едріане, мені погано.

Ні, це не так.

- Рорі? Що ти накоїв? - Він упустив кришталь.

Я ж казала тобі залишатися в ліжку.

ШУКАЧІ

Бабусю, я готовий до школи.

Добре, Едріане. Чекай на мене в машині.

Послухайте, діти, у мене є для вас новини.

- Сандра не повернеться до нашого класу. - Що з нею буде?

Опікуни Сандри, Маклауди, більше не в змозі тримати її в себе вдома.

Вони мають їхати звідси.

Вона побуде у тимчасовому притулку, доки відповідальні особи вирішать, що буде кращим для неї.

Вона житиме в дурці?

Ні. Вона житиме не в дурці...

...вона житиме в тимчасовому притулку для дітей, які не мають свого дому.

Де м'яч? Де м'яч?

Лягай на землю.

Не турбуй його.

Дякую, бабусю.

- Привіт! - Привіт!

- Ти будеш сміятися з нас? - Ні.

- Навіщо ти навідував мою маму? - Джоелі запросила мене.

Джоелі усього шість років. Не треба зважати на те, що вона говорить.

Як давно твоя мама хворіє?

Трохи перед тим, як я народилася... більше після того, як народилася Джоелі...

...і набагато більше після того, як Гайлз народився.

- Це довго. - Не говори про неї.

Знаєш, вона не твоя мама.

- Знаю. - Вона взагалі не мала ставати матір'ю.

Вона тільки те й робить, що лежить цілими днями та вмирає.

- Не можна так говорити про власну матір. - А ти звідки знаєш?

- Не знаю. - Що, Едріане?

У мене немає мами. Вона покинула мене.

- Куди вона поїхала? - Просто поїхала.

Ходімо. Прикрасимо дерево.

- Навіщо? - Ти що, не чув? Пошуки припинено.

Вони просто здалися. Тому ми облаштуємо меморіал.

Якщо нікому немає до того діла, тоді хто це зробить?

Хіба ви збираєтесь тут довіку жити?

Для нас таке не вперше. Ми багато переїжджали.

- Думаєш, ви переїдете знову? - Не знаю.

Тепер ти.

Тато каже, що мама занадто хвора, аби перевозити її кудись.

Ось так. Джоелі?

- Сподіваюся, вона ніколи не одужає. - Що ти сказав?

Нічого.

Тож ми будемо жити серед культури Маорі...

Мамо, десерт виглядає розкішно.

Не знаю, мені від цього якось не по собі.

Я розумію, що тобі це нелегко, але це необхідно. Й Едріан дорослішає, ти теж про це не забувай.

Те, що сталося тоді, може повторитися в будь-який момент.

Я думала, що справа не в тому, що він дорослішає. Думаю, справа в мені. Час бути матір'ю давно минув.

Мамо, ти не стара, не сміши мене.

- Часи змінюються. Часи вже інші. - Я пригадую, коли Рорі був малий.

Я була набагато терплячіша до нього. А Едріан - невичерпне джерело проблем.

Ми вже про це говорили. Єдина людина, якій усі ці переживання шкодять - це ти.

Тобі не треба було брати на себе таку відповідальність. Яке вона мала право чинити так з тобою?

- Марто, просто забудь про Сукі. - Легко сказати. Яка ж Сукі молодець, що звалила на тебе свої проблеми.

Добре, що ти наважилася на це. Не сумнівайся.

Занадто довго він був тягарем для тебе.

Це найкращий вихід для тебе...

...для Рорі, для Едріана. Лиш подумай, наскільки легше буде без нього.

Не обов'язково, мамо, щоб це тобі подобалося. Але це не означає, що ти чиниш неправильно.

Бабусю, дядько Рорі надворі.

- Дядьку Рорі! - Едріане, не виходь на вулицю.

- Що ви робите? - Повернись, будь ласка, в дім.

- Дядьку Рорі! - Марто, їдь!

Дядьку Рорі! Ніііі!

- Дядьку Рорі! - Заспокойся! - Дядьку Рорі! Ні!

Дядьку Рорі! Ти не знаєш, куди тебе везуть!

Ні! Дядьку Рорі! Дядьку Рорі!

- Едріане! - Відчепися від мене!

Знаєш що? Я знаю, де вони.

- Хто? - Ти знаєш хто.

- Вони мертві. - Неправда.

Правда. Їхні похорони показували по телевізору.

І що?

Як ти їх знайшла?

Це мій секрет. Ми знаємо, про що думає інша.

- Де вони? - Що ти даси мені, якщо я покажу тобі?

Чого ти хочеш?

Скажи, що ти шкодуєш, що не віддав мені кролика.

Я шкодую.

Зустрінемося сьогодні ввечері, коли стемніє.

Тобі буде страшно, але ти не можеш бути боягузом.

Ти маєш бути готовий до всього, що може статися. Готовий до всього.

Ти вже не будеш таким, як раніше.

Сьогодні ввечері... біля тенісних кортів, гаразд?

Гаразд.

Едріане? Іди сюди.

Що в тебе зі штанями?

Піди переодягнися. Я не хочу, щоб ти захворів.

Тобі ж не страшно, правда?

- Не страшно. - Добре.

Вони біля води. Там є вода.

Підемо туди й знайдемо їх.

- Ворота на замку. - Ми можемо перелізти.

Хто розлютиться, якщо ми знайдемо їх?

Напис на табличці: "ДІТИ МОЛОДШІ 12 РОКІВ ПОВИННІ... СУПРОВ... ДОРОС..."

Що ти робиш?

Вони біля води, Едріане.

- Це ж небезпечно. - Едріане, на нас усі звернуть увагу.

Ти їх не знайдеш.

Не треба.

Це не смішно.

Ходімо додому.

Я не піду додому, Едріане.

- Чому? - Тому що там жахливо.

Там не жахливо.

Можливо, для тебе так і є. Ти можеш ходити до школи.

А я нікуди не можу піти.

Усе, що я можу робити: цілими днями сидіти вдома й дивитися, як помирає мама.

Усім все одно.

Мені не все одно.

Я не піду додому, Едріане.

Дивись.

Дивись на мене.

Ніколь!

Не... Не кидай мене.

Не кидай мене.

Я не кину тебе.

Українські субтитри – КрІаТивне Універсальне МедіаУгРуповування