Original subtitles

У попередній серії

Маріель.

Мої співчуття.

Ой, вибачте!

Дозвольте принаймні пригостити вас кавою, будь ласка.

Амін Надар – мультимільйонер, саудівський бізнесмен.

і Паула каже, що може роздобути багато грошей для музею.

Не можу повірити.

Думаєш, їх можна добре продати? - Дуже добре.

Гроші є гроші.

Він дасть мільйон.

Дуже дякую.

Гляньте на рахунок фонду Паули, це на Кайманах.

Вона використовувала фальшиве ім'я, розповідала мені небилиці

і обікрала нас.

Вона забрала всі гроші араба.

А що робитимемо зі склянками?

Я знаю, що робитимемо.

За 700 євро ми маємо твір на 700 000.

Тут нічого не трапилося.

СЕЗАР ПАТЕРНОСТРО Ексцентричний погляд

Доброго дня, директоре, вибачте, що турбую вас.

Доброго дня. Кажіть.

Хочу, щоб ви побачили дещо, що ми виявили.

Це дуже важливо.

Бачите того чоловіка, що кульгає?

Лише за останній тиждень він приходив до музею чотири рази.

Показує посвідчення з інвалідності. Далі.

Він завжди ходить до вбиральні.

А потім до каси.

І до гардеробу, де залишає свій рюкзак. Далі.

Так, стоп, стоп, стоп.

Він іде, не дивлячись на монтажні роботи.

Потім сідає на лавку, дістає мобільний телефон

і, оглядаючи залу, з кимось розмовляє.

Вам це не здається підозрілим?

- Насправді ні. - Він розмовляє зі спільником.

Спільником у чому?

Такі люди ніколи не працюють поодинці.

Очевидно, що він передає інформацію.

Мені здається, ви перебільшуєте.

Перебільшую?

О? Гляньте.

Не кульгає.

Це правда.

Так, але мені це не здається серйозним злочином.

Підробити посвідчення з інвалідності, щоб потрапити сюди безкоштовно.

Пробачте, але як фахівець із безпеки з понад 25-річним досвідом,

я думаю, що цей чоловік розвідує,

щоб здійснити пограбування.

Окей, але навіть якщо це так,

більше, ніж пильно стежити, що ми й робимо,

ми не можемо вдіяти.

Він не порушує жодних правил і нікому не шкодить.

Ну, це до пори до часу.

Перепрошую.

Привіт, Йосепе!

Вже їдете?

Чудово, зараз буду.

Дуже добре.

Продовжуйте спостерігати і повідомте мені, як будуть якісь новини.

КРАСНЕ МИСТЕЦТВО

КВАСНЕ МИСТЕЦТВО

Дідусю!

Онучку!

- Сумував за мною в Італії? - Ні.

- Ні, звісно. - Не попрощаєшся з татом?

Прощавай.

Я повернуся за кілька годин.

Після опівдня. Дякую.

Бувай.

А ось і підозрюваний.

Так, я бачив, як він зайшов.

Він уже сходив до вбиральні, як завжди.

Мені нудно, я йду.

Чудово. Ласкаво просимо.

- Дякую. - Ще побачимося.

Хочу залишити рюкзак.

Ми могли б перевірити рюкзак, можливо, знайдемо якісь зачіпки.

- Як запобіжний захід. - Ні, це абсолютно незаконно.

Якщо нічого не знайдемо, він і не дізнається.

І ніякого порушення.

Добре, але...

Хай це залишиться між нами.

Це може стати в нагоді.

Зафіксуй все і залиш як було.

РАХУНОК ЗА ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ

Ні, Лукас, ні!

Трясця твоїй матері!

- Віддай! - Ні!

Я не хочу дивитися картини, мені нудно.

Ось він.

Ходімо.

- Ей! - Досить цукерок.

Покажу тобі роботу, яка сподобається. Дозвольте.

Уважно подивись на роботу, що перед тобою.

- Віддай цукерки. - Ні, досить цукерок.

Невже так складно?

Ось так.

- Тобі подобається? - Ні.

- Чому? - Тому що.

Ну, ти ж розумний і помітив,

що художник обрав два об'єкта,

які виконують протилежні функції.

Кондиціонер, який охолоджує, і обігрівач.

Розмістивши їх один навпроти одного,

він демонструє, що сума протилежностей дорівнює нулю.

ХОЛОДНА ВІЙНА

Мені нудно і, взагалі, мені це нецікаво.

Ця робота стала критикою

холодної війни

між Сполученими Штатами та Радянським Союзом.

Я не розумію, що ти кажеш, і мені вже нудно. Я йду.

Добре.

Як складно пояснити дітям мистецтво, чи не так?

Ви любите дітей?

А вам що до того?

Як тобі Мілан?

- Ліпше, ніж Мадрид? - Ні.

Але це гарне місто.

Тебе водили на "Таємну вечерю"?

Яку вечерю?

Це картина, "Таємна вечеря" Леонардо.

А хто це?

Сподіваюся, ти, коли виростеш, не будеш таким грубим, як твій батько.

Зачекай тут, я зараз повернуся.

- Куди ти? - Зараз повернуся.

Приглянь за дитиною, будь ласка.

Він тут.

Один раз ми їздили з маминим другом, який має будинок

на березі озера з величезним басейном.

- Друг чи хлопець? - Що?

Цікаво, чи твоя мама має італійського хлопця?

У цьому не було б нічого поганого.

Цей? Не думаю, він надто старий.

Як я?

Ні, не такий старий.

Якби я захотів, то міг би мати молодшу подругу.

Чому ти робиш таке обличчя?

Тямиш, що я маю на увазі?

Просто як твій батько, старий і упереджений.

Я не знаю, в якому столітті ти живеш.

Що він тобі дав?

Я не гей і не використовую дітей як приманку.

Покажи, що там написано?

Нічого.

Важливі справи.

Що значить – Маріель розлютилася?

Каже, що ми не маємо дозволу продавати її роботи.

Але якщо вони мої, то який дозвіл потрібен?

Ці банкноти не мають ні підписів, ні дат.

Якщо ми хочемо їх продати, Маріель має надати нам

сертифікати автентичності.

Я не хочу мати з нею жодних проблем, ти ж знаєш, який у неї характер.

Чого хочеш?

Хочу зустрітися втрьох,

щоб подивитися, чи зможемо дійти згоди.

Окей.

Домовляйся про зустріч, мушу тебе перервати, Луїсе. До зустрічі.

Ну і що ти робиш, що ти робиш? Поклади це, чортяко!

Поклади це!

Це важливі папери, це документи!

Ну, що, як він поводився?

Чудово, у нас було лише кілька зауважень.

Але він пізнав закон відплати.

Око за око, зуб за зуб.

Правда, Лукасе?

Гаразд. Дякую, що приглянув.

Чао.

Трясця твоїй матері!

Це було непорозуміння, Маріель.

Я вислав тобі гроші помилково, можливо.

Звісно, я ніколи не просила у тебе грошей.

Все добре, це правда, але твоя подруга Селеста

прийшла до мене попросити допомогти тобі.

Тож я відправив тобі євро.

Ти повернула їх мені з творчою корекцією.

Надзвичайна робота.

А потім з'явився Луїс, і я запитав його,

чи можна їх продати. Так було?

Це те, чим я займаюсь, і досить добре.

Антоніо, я вважаю, це неввічливо –

намагатися нажитися на творах, які я тобі подарувала.

Я не намагаюся нажитися,

я просто хочу повернути свої євро.

Примножити свої євро.

Так, заробляєш на моєму подарунку.

Ти думав, я не дізнаюся, але я дізналася.

Не треба сваритися!

Ніхто не робив це зі злим умислом.

Дозволь мені бути посередником?

Я вмію продавати твори мистецтва.

Як я розумію, це робота Маріель,

але вона належить Антоніо, і я її продаю.

Думаю, так буде справедливіше, адже ми друзі

і я вас обох дуже люблю, дуже,

тож давайте розділимо все на трьох.

Що скажете?

- Дуже щедро з твого боку. - Дуже дякую.

Я не хочу своєї частки.

Або так.

Я її подарую.

Громаді корінних жителів Лампи.

Впевнена, що вони виграють від цього більше, ніж я.

Думаю, це чудова ідея. Чудово.

Ну, підготую документи, щоб завершити угоду.

Потім залишиться тільки підписати сертифікати автентичності.

Луна, можеш підійти на хвильку?

Так, звичайно.

Повертаєшся до Перу?

Я думав, що після смерті Сари

ти повернешся до Мадрида.

Як пов'язана смерть моєї матері

з моїм поверненням сюди?

Не знаю.

Смерть батьків – знакова подія.

Для багатьох це переломний момент.

Люди зважуються на зміни, які раніше відкладали.

Ти, напевно, думаєш, що мені там погано, але у мене все добре.

Я живу в прекрасній країні, в оточенні хороших людей.

Без абсурдних і порожніх спокус міста.

Так, це, мабуть, прекрасно – жити в місці, де немає питної води,

срати в яму, без вайфаю. Прекрасно.

Комфорт робить людей заціпенілими.

Робить їх нечутливими і відірваними від природи.

Ти не усвідомлюєш, бо сам застряг у цьому лайні.

Ну, звісно!

Говорить тубілка, пов'язана з Пачамамою.

Невже ти не розумієш, що до тебе там добре ставляться,

бо ти біла і європейка?

Це стокгольмський синдром, відколи їх завоювала Іспанія.

Що ти кажеш?

Я сама вирішила там жити.

Європа чимдалі стає все більш ганебною.

Ганебною?

Ганебною, так.

Тисячі мігрантів тонуть у Середземному морі.

А тут вони займаються торгівлею.

Там такого не відбувається, бо ніхто не хоче мігрувати в ті країни.

Лише переповнений почуттям провини європеєць

може мати таке ідилічне бачення Латинської Америки.

Континент з найбільшою несправедливістю та нерівністю у світі.

І що ти робиш, щоб це вирішити?

Це інша справа, що я роблю чи не роблю.

- З іншого боку... - Ні, ти тут.

Ви ніколи не ладнали,

але, будь ласка, не сваріться зараз.

Якщо хочете вбити одне одного, то ваша справа,

але зробіть це після підписання.

Ми простежили за підозрюваним

і результат вас здивує.

Його звати Ґільєрмо Давид.

Мешкає на околиці Фуенлабрада.

Ага.

Йому 42 роки.

Живе сам, ні дружини, ні дітей. Думаємо, що він гей.

Ні, він не гей.

Ну, я не знаю.

У будь-якому разі, це неважливо. Продовжуйте.

Щодня він сідає в автобус о 05:30 ранку.

Потім їде на підприємство "Блітекс".

Типовий робітник з передмістя. Нічого підозрілого.

Треба дивитися глибше.

"Блітекс" – це дистриб'ютор хімічної продукції.

Він працює на складі.

Він контактує з хімічними речовинами.

І?

Серед іншого, вони мають у промислових обсягах

запаси вугілля, сірки і нітрату калію.

Якщо ви розумієте, про що я.

Це компоненти для виготовлення пороху.

Наш підозрюваний виходить зі складу рівно о 12:00

і прямує до музею.

Перше, що він робить, це йде до вбиральні.

Опинившись у залі, він вивчає всі фактори,

для підготовки нападу.

Він зв'язується зі своїм спільником телефоном.

Нарешті, о 14:30 він виходить.

Щодня перед виходом він заходить до вбиральні.

Вбиральня – це логічно.

Після двох з половиною годин у музеї...

Можливо, але вбиральні – єдині приміщення без камер.

Досить привабливо для чоловіка,

який міг пронести вибухівку і закласти її у вбиральні.

А навіщо йому підривати туалети?

Як відволікаючий маневр для здійснення нападу.

Не занадто?

Зачекайте, зараз буде найцікавіше. Наш скромний працівник

після довгого робочого дня і відвідин музею

йде до клубу "Фелтон".

- Не може бути. - Ні, може.

- Це клуб тут за рогом. - Дійсно.

Виглядає дуже престижно.

Думаєте, чоловік, який живе у передмісті

і працює на складі, може потрапити в клуб "Фелтон"?

А яка ваша версія?

Що у нього є зв'язки на найвищому рівні.

У світі крадіїв мистецтва

найскладніше не вкрасти, а розмістити.

І тут з'являються поважні люди з клубу "Фелтон".

Тож ми можемо повідомити поліцію, так?

Так, маєте рацію.

Думаю, краще почекати.

Я хочу сам все перевірити, а потім викликати поліцію.

Не хочу нашкодили розслідуванню.

А потім?

Не хвилюйтеся, ми будемо пильними, спостерігаючи за кожним його кроком.

Привіт, Луїсе, дорогий.

Як справи?

Так, так, все добре.

Хороші новини..

Я прилаштував дві банкноти Маріель.

По 10 000 кожну. Що скажеш?

Прекрасно, Луїсе.

Я майже повернув свої інвестиції.

Маріель має бути щаслива.

Маріель сьогодні вранці повернулася до Перу.

Раптом сказала, що задихається в Мадриді.

З одного боку, це й ліпше.

Чесно кажучи, мені було трохи незручно, коли вона була так близько.

Маріель дуже втомлює.

Знаю, знаю.

Окей. Так.

Продовжуй продавати,

бо моя директорська зарплата дуже низька.

Гаразд.

Обіймаю.

Трясця твоїй матері.

Сусіде, я знову залишаю тобі свої малюнки, щоб ти виставив їх у музеї.

Будь ласка,

не повертай мені їх, не переглянувши, як минулого разу.

Пам'ятай, що ти мій боржник. Хосе, 5 А.

Ой!

От сучий син.

Сучий син.

- Привіт, як справи? - Привіт, гарного дня.

Прошу пройти з нами.

Навіщо? Я нічого не зробив.

Пане, будь ласка.

Що таке, я нікуди не піду!

Віддайте мені посвідчення, я йду звідси.

- По хорошому або силою. - Відпусти, чорт!

- Це свавілля! - Гру закінчено.

- Я з вами не піду! - Ходімо, я сказав.

Що значить – прорахувалися?

Що ми помилилися, він не такий, як ми думали.

Він працює на двох роботах, а в перервах між ними ходить до музею.

Ну, це добре.

Хибна тривога. А як ви дізналися?

Він нам все розповів на допиті.

Тобто, який допит, де?

- У підсобному приміщенні. - Що?

З глузду з'їхали, чи що? Це незаконно.

Ви добре з ним обійшлися, принаймні?

- Він тихо пішов? - Він все ще тут.

Він дуже нервовий.

Каже, що мусить йти до "Фелтона", він там гардеробник.

Гардеробник.

Це не було пов'язано

з арт-дилерами.

А як щодо симулювання кульгавості?

Ні, не симулював.

Він дійсно інвалід, посвідчення справжнє.

Іноді болить і він кульгає, а іноді ні.

А що з вбиральнею?

Подразнений кишківник.

О Боже.

- Відпустити його? - Більше нічого не роби.

Андресе.

Ходімо зі мною, будь ласка. Ти мені потрібен.

Відчиніть, будь ласка.

Дякую.

- Добрий день. - А ви тут чого?

Я Антоніо Думас, директор музею,

прийшов вибачитися.

І пояснити ситуацію.

Поясніть це поліції, я тут вже дві години.

Це незаконно.

У цьому немає потреби, поліція вже тут.

Якщо дозволите...

Я розріжу ваші пута.

Дякую.

Комісаре, можете зайти.

Добрий день, комісар Фуентес, відділ у справах неповнолітніх.

Останні два місяці музей

співпрацює з поліцією,

щоб викрити банду педофілів,

яка діє в цьому районі міста.

А як це стосується мене?

Ну, поліція стежила за вами,

бо ваші часті візити до музею привернули увагу.

Є навіть підозра, що банда педофілів

діє в самому музеї.

Це ідеальне місце для вибору жертв.

Приходять з багатьох шкіл.

Просто відвідують.

Саме з цією метою

агент Ґарсія, переодягнений в охоронця,

затримав вас

і поставив кілька запитань.

Комісар має для вас добрі новини.

Так, ми розвіяли всі сумніви щодо вас.

Ми переконалися, що ви ніяк не пов'язані з бандою педофілів.

Ви можете піти звідси будь-коли.

Але не раніше, ніж подякуємо вам за безцінну співпрацю.

Величезне дякую, добродію.

Гаразд.

Прошу.

Дякую.

Мої речі.

Так, вони нагорі, я віддам їх вам.

Проходьте, пане.

Як компенсацію за завдані незручності,

ви і супроводжуюча вас особа

матимете безкоштовний вхід до музею довічно.

І, крім того, можете харчуватися

у барі музею зі знижкою 20 відсотків,

як і наші співробітники.

А ще Маріса вручить вам подарунки.

Ось, тримайте.

Ну, тут різні речі.

Дві чашки, годинник, щоденник, олівці, віяло тощо.

Комісаре.

І останній, дуже важливий момент.

Не розповідайте нікому про те, що сталося.

Це зведе нанівець місяці розслідування

і зруйнує план, який ми розробили,

щоб полювати на цих збоченців.

Ми вам довіряємо. Зрозуміло?

Добре.

Гаразд.

Ще раз перепрошую і щиро дякую.

Дякую. До побачення.