Original subtitles

У попередніх серіях

Доброго ранку всім. Я Антоніо Думас.

І поступово ми познайомимось.

Дон Хуліан Мартінес Санчес.

Ти навіть не уявляєш, з ким говориш.

Що з цим старим зарозумілим невігласом?

Він помер.

Це інсталяція Хуліана Мартінеса Санчеса.

Він присутній, але наразі не може з вами розмовляти.

Як це потворно.

Але мистецтво – це не про те, потворні речі чи гарні,

а про те, що тебе зворушує або змушує замислитися.

Це група африканців під назвою "Ем'бе".

Вони пропонують відтворити свій побут у залі музею.

А де вони сратимуть?

Щось смердить, правда?

Це розкладається труп, і цей процес триватиме.

Трясця твоїй матері.

Як на мене, ця робота – лайно.

Сморід нестерпний.

Усе це – мій твір.

"Ми хочемо пробудити совість, щоб вийти з буржуазної летаргії..."

Як низько впав революційний дух.

Міністерко!

Гаразд, а тепер об’єднайтеся в пари.

Лікоть до ліктя.

Ні, ні, ну все, все.

Що за снобістська суча дочка!

Ти – відповідальна посадова особа.

Якщо тобі це не подобається, ти знаєш, що робити.

Незамінних немає.

Вона дурепа, ідіотка.

Якщо вона думає, що я піду, то глибоко помиляється.

Я насмілився показати кілька малюнків, щоб дізнатися вашу думку.

Зараз не час і не місце.

За кого ти себе маєш?

Маріель переживає труднощі. Ти повинен їй допомогти.

Ти серйозно?

Мені подобається, дідусю, це чудово.

Не називай мене дідусем.

- Ти нічого не їв? - Ні.

Послуга няні закінчилася.

Тату, ти здурів?

Ми хочемо привернути увагу до проблеми зміни клімату.

"Я повертаю гроші, які ти мені надіслав, з невеликою корекцією".

"Маріель".

Шановні пасажири, ласкаво просимо до аеропорту

Мадрид-Барахас імені Адольфо Суареса.

Відтепер ви можете користуватися своїми електронними пристроями.

Будь ласка, будьте обережні, відкриваючи відсіки.

Будь ласка, не забудьте свою ручну поклажу та особисті речі.

Нагадуємо, що в терміналі заборонено палити

за межами спеціально відведених для цього місць.

За будь-якою інформацією, будь ласка,

звертайтеся до наземного персоналу аеропорту.

Щиро дякуємо і гарного дня!

Можна позичити ваш мобільний на хвильку? Мені треба подзвонити.

- Так. - Дякую.

Чи можна?..

Привіт, Селесто.

Це Маріель.

А, це ти.

Так, вже приземлилася. Я позичила мобільний телефон.

О, добре.

Ти вже тут?

Так, тут. Як вийдеш, поїдемо на квартиру,

а потім до твоєї мами. Добре?

Краще відразу в лікарню.

Гаразд, як хочеш. Добре, що ти вже тут.

- До зустрічі. - Па-па.

Дуже дякую.

У мене немає мобільного.

Мені здається, що це пристрій для контролю,

який робить людей ідіотами.

Це просто моя думка.

КРАСНЕ МИСТЕЦТВО

КВАСНЕ МИСТЕЦТВО

Ми працюємо над тим, щоб музей став живим комплексним організмом.

Цікаво.

Потрапивши до музею, ми очікували побачити знамениту скульптуру,

яка була всередині своєрідного акваріуму з колючим дротом.

Що з нею сталося?

- Пам'ятник людській дурості? - Так.

Чому його зняли? Це була дуже популярна робота.

Саме так.

Так, він став настільки відомим, що його просять у нас різні музеї.

Просто зараз, наприклад, він експонується в MoMA у Нью-Йорку.

Потім до Токіо, Пекіна...

Ну, я не тримаю в голові весь маршрут, але ми з ним ще довго не побачимось.

- Це повний успіх. - Так.

І музею вигідно, бо платять нам значні гонорари.

Її автор, Сельсо Санторо, навіть не міг уявити,

що через півстоліття після смерті стане знаменитістю.

Антоніо, тепер нам потрібно зробити фотографії до статті.

Ні, вибачте, але без фото.

Ні-ні. Я це чітко сказав. Фотографувати не дозволяю.

Ну, гаразд, нічого страшного.

Для ілюстрації використаємо зображення музею і творів.

Думаю, журнал заплатить близько 4000 євро за авторські права,

але я розумію ваше небажання фотографуватися.

Схрестіть руки, будь ласка.

Профіль три чверті до вікна.

Корпус... Ось, подивіться сюди, подивіться сюди. Дуже добре.

Антоніо, а тепер візьміть книгу і вдайте, що читаєте.

Але читати стоячи?

Так, так, це просто фото.

Можете торкнутися підборіддя?

Так, ніби сумуєте.

Ага.

Ось.

Злегка підніміть підборіддя, ніби дивитесь на небо.

Ідеально. Дуже добре.

Вибачте, що перериваю.

Міністерка в залі.

Просто так з'явилася?

Чого вона прийшла?

Не знаю, вона ще з двома людьми.

Гаразд, зараз підійду.

Я вже йду.

Перепрошую. Я мушу йти. Дуже дякую за все!

Треба десь розписатися для оплати?

Близько 19:30.

Ну, машина забирає мене о 18:30.

Я буду там дуже недовго.

Маріє, що вас сюди привело?

- Привіт, Антоніо. - Привіт.

Антоніо Думас – директор музею. Він співпрацюватиме з вами.

Це чиновниці Міністерства рівності.

Перевірятимуть кількість художниць у колекції.

Якщо б вони нас попередили.

Ми б надіслали їм список. Вони могли сюди не приїжджати.

У них є своя процедура і методологія.

Давай дозволимо їм працювати, як вони вміють. Гаразд?

Звісно. Вартові рівності.

Саме так.

Рівності.

І для нас це державна політика.

Авжеж.

Пані, я прощаюся.

Думас залишається у вашому розпорядженні,

щоб надати будь-яку інформацію.

Чудово. Не хвилюйтеся.

Ми до ваших послуг.

- Директоре. - Дякую.

Сьогодні день був...

нормальний...

скажімо, на п'ять балів.

А ні, ні.

Забув про візит ідіоток з Міністерства рівності.

Скажімо, на чотири.

Так,

на чотири.

Привіт. Привіт!

Ні, ні, ні, ні.

Я тисячу разів казав – не дзвони мені більше!

Я не братиму участі в жодному довбаному опитуванні!

Викресліть мене зі списку, бо буду скаржитися.

А трясця твоїй матері!

Що сталось, сусіде? Я почув грюкіт. Все добре?

Я випадково залишився за бортом.

Можна спробувати?

Не вдасться.

Ну, гаразд.

Вуаля!

Чесно кажучи, я відчиняв і складніші двері, ніж ці.

- Що ж, дякую. - Нема за що.

Будь ласка, візьми ось...

Не ображай мене.

О, вибач.

Як я можу на це ображатися, чоловіче? Це жарт.

Та які між нами порахунки? Сьогодні я тобі, завтра ти мені.

Відсоток робіт художниць у постійній колекції: 6%.

Персональні виставки художниць: 10%. Мені продовжувати?

Щодо колекції тут є логіка.

Тому що в нашому музеї роботи переважно 20-го століття.

В той час визнані художниці були великою рідкістю, а серед тих небагатьох, що...

Бла-бла-бла.

А персональні виставки?

Впевнена, у тебе також є пояснення.

Але перш ніж ти мені щось скажеш, я скажу тобі.

Ми не можемо мати такі відсотки.

Ви повинні щось зробити, аби це змінити.

Ну, у нас в планах...

Послухай, Антоніо,

я не вказую тобі, яких художників виставляти.

Але ти маєш зважати на статистику.

Вони не розглядають її постійно через лупу.

Вони просять хоча би подвоїти відсоток.

Подвоїти?

Антоніо, я дуже прошу тебе залучити художниць.

Мені байдуже, хто вони, звідки, скільки їм років, але, будь ласка, жінки.

Дуже хороші критерії відбору.

Жінки.

Послухай, Антоніо, це те, чого вимагає міністерство

в усіх сферах – рівності.

І це правильно.

Чи ти і проти цього будеш боротися?

Нора Трехо, визнана художниця з Нью-Мексико, корінна навахо.

- Це та з мандалами, так? - Та сама.

Вона на гребені хвилі.

Минулого року Х’юстонський музей зробив велику ретроспективу,

а цьогоріч вона була на бієнале у Сіднеї.

Так, я її дуже давно знаю.

Мене від неї нудить.

Вона фігурує у всіх музеях і на останніх бієнале.

Хто ще?

Лаха Надім із Сенегалу.

Не з Сенегалу, будь ласка.

Достатньо тих, що жили тут, у музеї, і не хотіли з'їжджати.

У мене є дещо дуже гарне.

Що скажете? Непогано, правда?

Неформальний живопис вже трохи застарів, чи не так?

Так, але це роботи іранської художниці.

Її звати Оріма Ласка, літня жінка,

яка ніколи не виїжджала зі своєї країни.

Ні, ні, ні, ви повинні це побачити.

Дивіться, дивіться.

Ага! У неї були виставки?

Здається, ні.

Звідки це у тебе?

Пропозиція надійшла поштою.

Може бути, так?

Ми б піднялися на три щаблі політкоректності: жінка, літня, не з ЄС.

Вона на додачу не лесбійка?

Це було б ідеально.

У мене є ім'я та контактний номер телефону в Мадриді.

Гаразд, візьмемо цю.

В ідеалі

виставка має відбутися якнайшвидше.

Гаразд.

Дякую.

- Привіт. - Привіт.

- Я шукаю Лео Уріолу. - Так, звичайно. А хто питає?

- Маріо Касаль. - Гаразд, секунду.

- Це найновіші. - Ага.

А це більш ранні.

Це неймовірно.

Давайте подивимося ці.

Можемо зустрітися днями, я прийду подивитись їх наживо.

Але, звісно, вони теж фантастичні.

Оріма – абсолютно невідома художниця, і я вважаю,

що її мистецтво важливо зробити видимим.

Безумовно.

Що я хотів сказати?

Я шукав в інтернеті і нічого не знайшов.

Вона ще ніде не виставлялася.

Коли про неї дізнаються,

це стане сенсацією.

Чи не так?

Так, так, мені дуже подобаються її роботи.

Неймовірно, що така усамітнена людина може бути суголосною

з таким актуальним напрямом, як неформалізм.

Наче підбирається до нього, але з іншого боку.

Розповім тобі свою історію з нею.

Я теж художник.

О, так?

Так, але зараз не про це.

Рік тому я вирушив у мандрівку Близьким Сходом.

У маленькому містечку я познайомився з Орімою і оселився в її домі.

Дуже скромний будинок.

Там я відкрив для себе її мистецтво, від якого...

мій мозок вибухнув. Вона постійно творить.

Вона створює роботи і просто їх відкладає.

Тобто, не виставляє їх чи щось таке, ніби так і має бути.

Я сказав їй, що вона має виставити свої роботи і що я їй допоможу.

Я відібрав близько 30 робіт і привіз їх до Іспанії.

Тобто я... я став таким собі представником Оріми.

Чесно кажучи, якщо її роботи вже тут,

нам набагато легше організувати виставку.

Як можна з нею поспілкуватися?

Це складніше.

Вона не користується телефоном і не має інтернету.

Це потребує часу.

Я спілкуюся з нею через іншу людину, з якою познайомився в цій поїздці

і яка живе приблизно за 200 км від мене.

- Але це трохи складно, чи не так? - Так.

Ну, трохи.

Але не турбуйтеся про юридичні аспекти.

У мене є розписка, в якій вона делегує мені

всі повноваження розпоряджатись її роботами.

Блискуче. Розкажи мені про неї більше.

Вальверде дивиться на Крістенсена...

Він так боїться вибігти один на один, що відступає...

М'яч летить на дальню штангу до Віні...

Віні підхоплює і передає назад...

Кунде, Родріго...

Гол!

І гол, гол, гол, гол, гол для Мадрида!

Родріґо забиває гол.

Доброго ранку, директоре.

Добрий день.

- Хочете, щоб ми його вигнали? - Ні, не треба.

- Як скажете. - Дякую.

Антоніо, прибув Маріо, представник іранської художниці.

Він з Лео в кімнаті для нарад.

Скажи йому, що я йду.

- Марісо, ще одне. - Так.

Мені потрібно, щоб ти підготувала угоду на проведення виставки.

- М-16? - Так.

Оплата готівкою на місці, будь ласка.

Добре. А на чиє ім'я?

Сідай, я поясню докладніше.

Вони фантастичні.

Оріма буде дуже щаслива.

Так, виглядають чудово.

А що думаєш про експозицію?

Це особливий монтаж.

Маріо сказав, що для художниці важлива хронологічна послідовність,

тобто ми повинні її дотримуватись.

Вона хоче, щоб роботи демонструвались в порядку їх створення,

згруповані в чотири модулі, які є чотирма сторонами світу.

Ага.

І ви не змогли переконати її приїхати?

Ні, ні, ні. Я робив усе можливе, але нічого не вийшло.

Вона ніколи не виїжджала зі свого села.

У неї навіть паспорта немає.

Втім, вона задоволена виставкою.

Шкода, але вона не перша художниця,

яка не приїде на відкриття виставки. Чи не так?

Трясця твоїй матері!

Шкода, що художниця не захотіла приїхати.

Фото з нею додало б ефекту.

Так, справді прикро.

Чудово. Ми готові.

Ні, міністерки немає.

Вона запросила чиновниць з Міністерства рівності,

щоб показати їм нашу відповідальність.

- Окей. - Ось вона.

Міністерко.

Привіт, Антоніо.

- Привіт. - Скільки людей. Чудово.

Саме так.

- Почнемо? - Авжеж.

Проходьте, будь ласка.

Добрий вечір і дякую, що прийшли.

Іберо-американський музей сучасного мистецтва має честь

презентувати сьогодні виставку іранської художниці Оріми Ласки.

На жаль, художниця не змогла бути присутньою

на сьогоднішній презентації з особистих причин.

Але тут присутній її представник, пан Маріо Касаль.

Добрий вечір. Мене звати Маріо Касаль.

Оріми Ласки тут немає.

Не тому, що у неї особисті проблеми, а з поважнішої причини.

Оріми Ласки тут немає,

бо її не існує.

Оріма – це мій винахід, щоб мати можливість

виставити свої роботи в музеї, в якому мені відмовили.

Насправді, якщо уважніше придивитися,

Оріма Ласка – це анаграма мого імені: Маріо Касаль.

Цей проект я подавав під справжнім ім'ям,

але, як я вже казав, його відхилили.

Я думав, що мої роботи недостатньо добрі для виставки,

але мене гризли сумніви.

Я все думав:

а, може, не виставляють з іншої причини?

Ось чому я вигадав Оріму Ласку.

Чому вони обрали Оріму, якщо це ті самі роботи, які відхилили мені?

Не треба бути дуже розумним, щоб це зрозуміти.

Оріма – жінка,

літня жінка

з бідної країни.

Таким чином я хочу показати, що цей музей, як і майже всі,

керується найдурнішою політкоректністю.

Дякую. Сподіваюся, виставка вам сподобається.

І що це в біса таке?

Антоніо, це жахливо. Що нам робити?

- Тихіше, тихіше, будь ласка! - Я йду.

Тихіше, будь ласка. Давайте продовжимо.

Надаю слово директору музею Антоніо Думасу.

Будь ласка.

Добрий вечір. Тихіше, будь ласка.

Дуже дякую.

Все, що щойно сказав Маріо – абсолютна правда.

Але Маріо не знає, що ми завжди знали,

що Оріми не існує.

Якби ми сказали художнику, що в його проекті нас цікавлять не роботи,

а сама пропозиція, без ідеї обману,

ми були б позбавлені такої цікавої критики музеїв, політкоректності,

та сучасного суспільства в цілому. І це нас дуже спокусило.

Перформанс Маріо Касаля –

це чудовий спосіб змусити нас замислитися над собою.

Дуже дякую, Маріо.

Дуже дякую.

І вибачте,

що приховали від вас, що все знаємо.

Сподіваюся, ви сприймете це не як нелояльність,

а як спосіб допомогти вашому проекту відбутися.

Мої вітання.

А зараз запрошую усіх виголосити тост у залі музею. Дуже дякую.

Браво.

- Як гарно. - Мені подобається. Чудово.

ЖЕБРАК. Перформанс

Дуже гарно.

Чудово.