Original subtitles

ВІД АНТРОПОЦЕНУ ДО БІОЦЕНОЗУ

- Добрий день. - Добрий день.

Антоніо, сюди.

- Добрий день, Антоніо. - Добрий день.

- Як справи? - Добре.

Дечого ще бракує, але до завтра все буде готово.

Чого бракує?

Ну, з телевізорами майже закінчено.

Це робота уругвайської художниці, яка живе в Берліні,

її звуть Каталіна Аґерре.

Ось вона. Ката!

Ката, це директор музею, Антоніо Думас.

- Привіт, дуже приємно. - Привіт, навзаєм.

- Дякую за запрошення на виставку. - Будь ласка.

Це була ідея Лео, зіркового куратора.

Йдемо далі.

Матью Фонтанілла.

- Так. - Я його знаю.

Він займається тим самим вже 20 років.

Він зараз тут?

Ні, приїде завтра на відкриття.

- Він дуже зайнятий. - Так, можу собі уявити.

А на цьому порожньому місці буде робота Селкнама.

- Чия? - Селкнама.

- Його ім'я... - Селкнам.

Селкнам.

Його звуть Томас Обреґон, він чилійський художник,

син власника банку "Обреґон", одного з найважливіших банків у Чилі,

і він взяв собі псевдонім Селкнам,

бо, здається, його пра-пра-бабуся

була селкнамського походження.

Вимерле корінне плем'я з півдня Чилі.

А його робота - це величезна риба, загорнута в рибальські сітки та пластик.

Дуже оригінально - багатий хлопчик засуджує забруднення морів.

Робота приїде в останню хвилину,

бо це справжня мертва білуха, але монтаж дуже простий.

Ясно.

Це Анка Подеровська, ще одна художниця.

Вона полька.

Привіт, Анка.

Познайомся, це наш директор, Антоніо Думас.

Приємно познайомитися.

Навзаєм, дуже приємно бачити вас тут.

- Ласкаво просимо до музею. - Дякую.

- Ви добре говорите іспанською. - Ні.

Зовсім трохи.

Справді? Я чудово вас розумію.

- Це ваша робота? - Так, ця.

- Покажете і розкажете мені про неї? - Вона ще в процесі.

Я її ще не закінчила.

Томапавич,

мавпа тут не підходить, ліпше пудель.

А жирафи? Де вони?

- Можеш принести жирафів? - Так, можу.

Так...

Ну...

У мене немає слів.

Це дуже чутливо, тому що...

воно ніжне і жахливе водночас, чи не так?

Ця різнобарвна маса

наче ідеальне поєднання...

невинного

і гріховного.

Ну...

Так...

Ясно...

Але...

Анка, можна щось запропонувати? Ти теж, Лео.

Так, будь ласка.

Я думаю, що роботу варто перенести сюди,

бо там, де вона зараз, вона перетинається з роботою Фонтанілли.

Справді?

Шкода, якщо вони обидві від цього програють.

Хоча б сюди.

- Так, ви маєте рацію, так буде краще. - Так, так краще.

Гаразд. Лусіо!

- Як довго ти пробудеш у Мадриді? - Ще два дні.

І все? Але ти вже була тут раніше?

- Ні, вперше. - Дуже шкода.

Мадрид - прекрасне місто.

Тут є чим зайнятися, є що подивитися.

- Я експерт по Мадриду. - Антоніо. Антоніо.

- Я б хотів провести для тебе екскурсію... - Перепрошую. Перепрошую.

Охорона каже, що назовні стоїть кран, який забирає скульптуру.

Що? Як?

- Анка, вибач. - Добре...

Обов'язки кличуть, але скоро побачимося.

Кран?

Робітники знімають скульптуру.

Стійте, стійте! Зачекайте!

- Негайно зупиніться. - Що ви тут робите?

Я директор музею.

Стоп.

Можете пояснити, що ви тут робите?

Нас найняло Міністерство культури, щоб прибрати статую.

Дивіться.

Ні, ні, ні. Дзвони своєму босу.

З'єднай мене з ним.

Так, інженере? Так.

Це Міґель, так.

Ні, ми ще не закінчили, бо прийшов директор музею

і хоче з вами поговорити.

Гаразд, передаю йому слухавку.

Вітаю! Це Антоніо Думас.

Добрий день.

Так, ви...

Але контракт...

"Департамент інфраструктури міністерства".

Ні, запевняю вас, що це помилка.

Я поговорю безпосередньо з міністеркою і ми все владнаємо.

Чудово, дякую. Ось так.

Вони її поставлять, відв'яжуть і поїдуть.

Що таке?

Щось незрозуміло?

Телефон.

Неймовірно.

Ставимо назад, Педро.

Повільно.

КРАСНЕ МИСТЕЦТВО

КВАСНЕ МИСТЕЦТВО

Я говорив з міністеркою.

Вона каже, що скульптуру вирішили прибрати, щоб уникнути проблем.

Який витончений спосіб уникнути проблем!

Звісно, я категорично відмовився.

Яка ж посередність, прошу я вас...

Як просувається підготовка до завтрашнього дня?

Керівники відділів культури посольств Уругваю і Польщі

і директори музеїв Тіссена і Королеви Софії підтвердили участь.

- Добре. - З харчуванням все гаразд,

і афіша вже вивішена.

Не кажи, що зроблено, а чого не вистачає.

- Монтаж закінчено? - Так.

Не вистачає тільки білухи, яку привезуть завтра.

Білуха?

- Ще раз? - Так.

Мені дуже подобається ваша робота.

Дуже дякую.

Дякую.

- Що далі? - Ще раз з Селкнамом.

Мистецтво не можна відокремити від реальності,

бо насправді мистецтво набагато потужніший інструмент, ніж револьвер.

Воно повинно щось змінювати.

Якщо воно цього не робить, не впливає, не трансцендує - воно марне,

тому що, відверто кажучи, пасивної естетичної насолоди

для мене недостатньо, воно видається мені декадентським і старомодним.

Погано пахне, правда?

Анка.

- Антоніо. - Як ти?

- Добре? - Все добре.

- Пройдемося трохи? - Ходімо.

Вже бачила нашу постійну експозицію?

Ні, але я б залюбки.

Коли я очолив музей,

я переформатував усю постійну експозицію, надав їй...

порядку - критерій, якого раніше тут не було.

Так, це...

дуже красиво.

- Вражає, правда? - Мені подобається.

Це моя улюблена, я щодня приходжу сюди і дивлюся на неї,

хоча б ненадовго.

А потім беруся до роботи.

Як мило.

Розкажи мені про себе.

З чого почати? Не знаю.

НАРОДИТИСЯ КУПИТИ ПОМЕРТИ

З найцікавішого.

Авжеж, дуже добре.

Може, вип'ємо?

Дякую.

Перепрошую.

- Доброго ранку. - Доброго ранку.

Щось смердить, правда?

Так, з того залу.

А, ну, так.

А можете використати освіжувач повітря

або миючий засіб?

Ми вже розбризкали освіжувач повітря в залі.

Побризкати на тварину?

Ні, все гаразд, не хвилюйся.

Я поговорю з природоохоронцями.

Тут мало що можна зробити.

Це труп, що розкладається, і він продовжуватиме розкладатися.

О, чорт.

Знаєте,

можна спробувати вколоти їй формальдегід, але...

не думаю, що це спрацює.

Де в біса Лео?

Він має розібратися з цією катастрофою.

Ти відповідаєш за цю виставку.

Мабуть, ти знав, що це за робота, коли вибирав її.

Зараз у нас складна ситуація. Це нестерпно.

Як на мене, ця робота - лайно.

Лайно!

Я б її негайно прибрав, але не можна.

Ми виглядатимемо, як дилетанти, як імпровізатори.

- Звісно. - Знаєш...

Я скажу, що ми зробимо.

Ти підеш і поговориш з тим ідіотом-художником,

який має 1% ДНК корінних жителів,

і скажеш йому, що ми зробимо

пластикову копію білухи

і замінимо нею справжню, щоб він не переживав.

- Не думаю, що він погодиться. - Погодиться.

Він погодиться.

Іди і скажи йому.

Скажи йому, що ми приберемо гнилий труп

і поставимо на його місце пластикову копію білухи.

Це все.

Селеста Мальбран дзвонила кілька разів.

Казала, що це особиста справа.

Так, скажи їй, щоб прийшла...

- ...в музей у четвер об 11 годині. - Добре.

Так?

Так, дуже добре.

Гаразд.

Антоніо.

- Що ще? - Дзвонили з міністерства.

- Керівник адміністрації хоче бачити вас завтра. - О, Боже.

Міністерка наполягає на демонтажі скульптури.

Але демонтувати твір через кілька коментарів в інтернеті?

Їх дуже багато. Міністерка не хоче проблем.

Вам не здається, що чимось смердить?

- Наче рибою? - Так, це інсталяція.

Повертаючись до справи, проблеми ми матимемо, якщо приберемо скульптуру.

Уявляєте, скільки критики ми отримаємо?

Нас звинуватять у цензурі,

і все через невелику групу активістів...

- Як вона називається? - "ВикрийАрт".

Саме так, "ВикрийАрт". Звучить як назва сантехніки.

Звинувачуватимуть не нас, а міністерство, міністерку

у здійсненні жахливого акту скасування.

Схоже, автор був жорстоким щодо жінок.

Звідки вони це взяли, Родріґо?

А якщо й так,

то жорстоким був чоловік,

який помер 50 років тому, а не скульптура.

Прошу я вас...

І що? Нічого.

Для мене найпростіше - це прибрати роботу.

Так я зніму проблему з себе.

Але я не здамся заради вас.

Заради вас я не відступлюся.

Для нас усіх найліпше, щоб робота залишилася там, де вона є.

Ну, можливо, й так.

Я радий, що ми дійшли згоди.

ТАНЕЦЬ СТАТУЇ

Лео не бачили?

Ні.

Антоніо, мені шкода. Я дзвонив йому десять разів, але він не відповідає.

Буду дзвонити ще.

Чорт забирай, Лео!

Дзвони йому ще 20, 30, 1000 разів, якщо треба.

Будь ласка!

Хвилину, пане директоре. Я хотів поговорити з вами від імені

- ...всіх моїх колег. - Мануелю,

я розумію і співчуваю,

але ти повинен зрозуміти, що це художній музей,

а не адміністративний офіс.

Гадаю, це не вперше, коли нетрадиційний витвір мистецтва

- потрапляє до музею. - Але таке? Ніколи нічого подібного!

До того ж, це мертва тварина.

Вибачте за порівняння,

але ми вже мали поминки художника.

Тепер у нас є другий труп, і він розкладається.

Це небезпечно для моїх колег,

вони можуть підхопити якусь заразу від цієї тварини.

Погляньте.

Ось, будь ласка. Віруси, бактерії...

Подивимося, чи Амайя допоможе вирішити проблему.

Дай мені час до завтра.

Побачиш, все налагодиться.

Що це за музей?

Тут нестерпно смердить падаллю.

Як ви гадаєте, можна відвідувати публічний музей з твариною, що розкладається?

Мою доньку знудило.

Нарешті.

Нарешті пан директор прибув.

Я на тебе чекав.

Може, мені пощастить і ви зглянетеся на мої скромні роботи.

Іншим разом.

Чому не зараз? Вони у мене тут.

- Я зараз не можу. - Та це хвилина!

Поглянь на них і скажи, чи є у мене власний стиль.

Це ж нічого не коштує.

Вибач. Будь ласка, я ж сказав - не зараз.

Що це за тон?

Заспокойся, не гнівайся, а то я вийду з себе.

Який же ти впертий.

Ще побачимося.

- Що значить - він відмовився? - Саме це.

Я говорив з ним і пояснив, як ви мені сказали,

але він каже, що це такий його твір, що він його таким задумав з самого початку...

і не погоджується на копію.

Що за ідіот!

Ти йому сказав, що крім дискомфорту співробітників музею

ми маємо кілька скарг і заяв

- від невдоволених відвідувачів? - Так, але йому байдуже.

Він вважає, що це було б неприйнятною видозміною його твору

- і актом цензури. - Актом цензури, сучий син!

А ти що скажеш?

Ну...

Це правда, що сморід нестерпний,

але правда й те, що пластикова копія не така промовиста.

Гаразд, гаразд.

Я попросив тебе владнати те, що ти не зміг владнати,

- а ти стаєш на його бік. - Ні, Антоніо, я хочу допомогти.

Дай мені його контакт. Я сам розберуся.

Добре.

Так, Марісо?

Що?

Це запобіжний захід від судді, поки справу не буде вирішено.

І як надовго закрили?

Не знаю, це вирішуватиме суддя.

Запевняю вас, що це питання буде вирішено вже сьогодні.

Селеста Мальбран чекає. Сказати їй, щоб прийшла в інший день?

Ні.

Я зустрінуся з нею назовні.

Тримай мене в курсі подій.

Добре.

Я багато думав про нашу розмову, і це правда, що Маріель

займала дуже важливе місце в моєму житті,

але також правда, що я десятиліттями нічого від неї не чув.

Ти викликав мене сюди, щоб сказати це?

Я хотів дати зрозуміти, що ніколи не запропонував би роботу чи посаду

комусь, з ким у мене є родинні зв'язки.

Так, але у випадку з Маріель це не так.

Ви не були одружені і не мали дітей.

Вона багато років була моєю партнеркою, а це те саме.

Те саме?

Маріель геніальна, ти не забув?

Не забув. Звісно, вона геніальна,

тому було б неповагою посилати їй гроші.

Ти скнара, не хочеш їй допомогти і вигадуєш мудрі відмовки.

Це не так, але...

Я вже виклав свої причини і думаю, що ясно висловився.

Дуже ясно.

Гаразд, я йду.

Нехай цей гівняний сморід не вивітриться з твого гівняного музею.

ЗАЧИНЕНО ЗА РІШЕННЯМ СУДУ

Я вже сказав Лео, і ні, я не дозволю змінювати мою роботу.

Саме в цьому і була ідея - створити все це.

Потрясти, змінити, кинути виклик...

Сморід нестерпний. Відчуваєш, так?

Так, звичайно, але це фундаментальна складова моєї роботи.

Ідея в тому, що з кожним днем сморід стає все гіршим.

Але ми отримали багато скарг,

і тепер міська рада закрила музей за рішенням суду.

Це дуже добре.

Це означає, що твір працює.

Працює, але ніхто не може зайти в музей і побачити твій твір!

Усе це - мій твір.

Вийшовши з майстерні, твір продовжується.

З цього моменту він починає свою подорож.

Скарги, закриття музею, суддя...

Це і є твір.

Навіть ця наша розмова.

- Так, звісно... - Твір живе

і продовжує свій шлях.

Точно, твір продовжує свій шлях.

А знаєш, що?

Ти маєш рацiю.

Твоя правда. Мені соромно в цьому зізнатися, але...

Я поводжуся, як бюрократ.

Як звичайний чиновник.

Твої аргументи дуже вагомі

і переконливі.

Прошу вибачення.

Вітаю, бо ти...

щойно дав мені урок сучасного мистецтва.

Дякую.

Дякую. І йди собі...

спокійно.

Мені стало все ясно.

"Твір продовжує свій шлях"

От сучий син.