Original subtitles

Ви, мабуть, Еме Бертон Сіса.

А ви - Мусоке Сама.

Приємно познайомитися. Я Клара Рамірес, нотаріус Мінкульту.

Чекаємо третього кандидата, Антоніо Думаса.

Чи бажаєте каву, чай, воду?

- Воду. - Мені теж, дякую.

Чудово, хвилинку.

Вона сказала - Думас?

Так, Антоніо Думас.

Не можу повірити, що він бере участь у конкурсі.

Я читала деякі його книжки у школі, але…

думала, що він вже помер.

Не помер, але вони, мабуть, відібрали його за його кар'єру,

Сумніваюся, що вони його виберуть.

Привіт.

Привіт.

КРАСНЕ МИСТЕЦТВО

КВАСНЕ МИСТЕЦТВО

Як ви вже знаєте,

журі оцінювало проекти і кар'єру

і визначили трьох фіналістів конкурсу

серед 39 кандидатів з усього світу

на посаду директора Іберо-американського музею сучасного мистецтва

при Міністерстві культури.

Вітаємо всіх, що досягли цього успіху.

Фінальний відбір складається з чотирьох етапів,

щоб оцінити такі аспекти, як

креативність, лідерство, здатність до гри,

емоційний інтелект, стресостійкість і гендерна рівність.

Ви серйозно?

- Звичайно, я читаю правила. - Відколи конкурси стали такими?

Минулого року ми найняли голландську консалтингову компанію,

що спеціалізується на рекрутингу та HR,

і вони розробили цей конкурс спеціально для нас,

щоб краще відповідати сучасним реаліям.

Дивно.

Пропоную зробити видимими сексуальні та расові меншини,

і периферійні меншини. Крім того…

Вибач, Мусоке. Але час презентації закінчився.

Так, вибачте.

Я дуже люблю про це говорити.

Тому я маю намір прорватися крізь існуючі та застарілі схеми.

Я думаю, що час на кардинальної зміни.

Музей для всіх і кожного.

Дякую, Еме.

Музеєм треба керувати

як чудовим майданчиком для суспільних дискусій.

Місце…

для ідей…

і роздумів.

Я стишив голос, бо той фахівець спить.

Я в порядку.

- Будь ласка, продовжуйте. - Пане Рамос,

презентація закінчена.

Справді?

Переходимо до гасел.

Чи можете ви коротко описати всю свою пропозицію

не більше ніж у п'яти словах?

Інклюзивний та плюралістичний музей.

Покінчити зі старим негайно.

Я шкодую...

що я сюди прийшов. Ні, це було шість слів.

Що ви сказали?

Я не збираюся цього робити. Ось так.

На одне менше. П'ять слів.

Дякую, що дочекалися.

Наступний етап буде з доктором Мариною Естрейлевич,

яка проведе серію психологічних тестів,

а потім представить звіт журі.

Назвіть, будь ласка, одним словом кожне зображення.

Перше, що спадає на думку.

Імперіалізм.

Вбивство.

Літак.

Дитина.

Ні, це не добре.

Звичайно, так. Я поважаю правила.

Іноді сигарета...

це просто сигарета. Так? Можете продовжувати.

Чізбургер.

Це проекти ваших конкурентів.

Залишаю їх кожному з вас.

Прошу.

- Прошу. - Дякую.

У вас є півгодини, щоб їх вивчити.

Готово, дякую.

- Але все ж… - Достатньо.

Добре.

Ідея полягає в тому, щоб кожен

діяв не як конкурсант,

а як один із нас, членів журі,

яке має оцінити кандидата і його проект.

Ой, ой, ой...

Кого з двох кандидатів ви б вибрали?

І чому?

Еме, можете відповісти?

Я б вибрала Мусоке.

Це був би ковток свіжого повітря.

Мусоке?

Не для того, щоб відплатити тим же, але я б вибрала Еме

за її впевненість в собі та молодість.

Антоніо?

Вибачте, але я не буду грати в таку дурну гру.

Це методологія конкурсу.

Схоже на кастинг реаліті-шоу.

Не будете вибирати?

Ні.

Скажу дещо інакшим чином.

Отже,

для мене участь у цьому конкурсі…

це як останній шанс, як срібна куля,

так би мовити.

Я думав, що, мабуть, є така можливість,

далека від легковажності і снобізму,

передати

мій півстолітній досвід...

у світі мистецтва.

Але зараз…

Я думаю, що мої конкуренти мають рацію

і мені не слід було приходити.

Фактично, обидва кандидати є кращими,

тому що вони втілюють політкоректність.

З іншого боку,

без сумніву,

я найгірший.

Бо я старий…

я чоловік,

я білий.

Європейського походження…

і я гетеросексуал.

На закінчення…

будь-хто з них буде менш ризикованим вибором

і більш консервативним.

Алло.

Добрий день.

Це Клара Рамірес з Міністерства культури.

- Мусоке Сама? - Так. Як справи?

Добре, дякую.

Я дзвоню, щоб подякувати за вашу участь і сказати,

що, на жаль, ви посіли третє місце.

Проте, я хочу передати подяку міністра...

Так, алло?

- Доброго ранку. Пан Антоніо Думас? - Так.

Мене звуть Валері Ґарсіа Рамірес. Ви власник лінії?

- Що? - У нас зараз акція.

Можливість підключення…

- Ви бачили виставку Далуччі? - Жахливо.

Те саме старе лайно.

Алло.

Алло, це Еме Бертон Сіса?

Так, це я.

Це Клара Рамірес з Міністерства культури.

Так. Як справи?

Добре, дякую.

Хочу подякувати вам за участь,

але на жаль, ви посіли друге місце.

- Лайно. - Незважаючи на це, я хочу…

- Так? - Добрий день. Пан Антоніо Думас?

Так, це я.

Це Клара Рамірес з Міністерства культури.

Щиро вітаю!

Ви посіли перше місце у конкурсі на посаду директора музею.

Я переміг?

Так, пане Думас.

Я з'єднаю вас з міністеркою, зачекайте на лінії.

- До зустрічі. - До зустрічі.

ІБЕРО-АМЕРИКАНСЬКИЙ МУЗЕЙ СУЧАСНОГО МИСТЕЦТВА

Антоніо, як справи? Я Родріґо Менендес,

Керівник апарату Міністерства культури.

- Ласкаво просимо. - Дякую.

Сьогодні музей зачинений для відвідувачів, тож буде спокійно.

Ми хочемо офіційно представити вас працівникам,

а потім провести вам екскурсію по будівлі,

щоб про все дізнатися.

Доброго ранку всім, мене звати Антоніо Думас.

Дехто, можливо, мене знає.

Для мене велика честь взяти на себе

керівництво музєм. І хочу вам сказати -

я сподіваюся, що всі ви будете працювати

як одна команда.

І поступово

- ми познайомимося... - Вибачте, що перебиваю.

Якщо дозволите…

Я Мануель Ґальвес, монтажник і представник профспілки музею.

І я хочу підняти питання щодо групи

- колег... - Не зараз, Мануелю.

На такі справи у нас буде час.

Мануель, продовжуй.

Ми хочемо, щоб ви знали, що деякі колеги

мають тимчасові контракти.

Я не знав.

Ми вимагаємо відновлення процесів щодо безстрокового працевлаштування

тимчасових працівників.

Дякую, друзі!

- Дякую! - Директор щойно вступив на посаду,

тому він не знає всі ці деталі.

Не хвилюйся. Скоро він буде в курсі справи і про все подбає.

Марісо, ти зголосилася гідом, чи не так?

- Так. - Чудово.

Як справи, пане Думас?

- Я Маріса Мора. - Дуже приємно.

Адміністративний секретар.

Доброго ранку, пане Думас.

Я Лео Уріола, куратор відділу сучасного мистецтва музею.

- Дуже приємно. - Я знаю, хто ви.

У нас був проект розширення,

який подвоїв би наш простір,

але проект так і не розпочався.

І оскільки ми не можемо виставити більше робіт,

пожертви припинилися.

Придбання теж, оскільки у фондосховищі немає місця.

Не виганяйте мене так швидко.

НАРОДИТИСЯ КУПИТИ ПОМЕРТИ

Ми підемо до тимчасового приміщення.

Здається, директор потрібен був терміново.

Хто це організував?

Як жахливо.

- Директоре. - Так?

Дозвольте представити вам пана Хуліана Мартінеса Санчеса.

Він є автором цих творів.

Міністерка сказала, що ви приступаєте до роботи сьогодні, і він хотів привітатися.

Він щойно прибув.

- Приємно познайомитися, як справи? - Добре.

Добре.

Відповідаючи на ваше запитання, пані Марія Інмакулада Ґутьєррес Медіна,

моя хрещена дочка

й очільниця Міністерства культури організувала виставку.

Її батько, пан Франциско,

нехай з Богом спочиває,

був одним із моїх найкращих друзів.

Міністерка... це добре. Чудово.

Мої роботи вам не до вподоби, так?

- Не подобаються. - Ні, так, це...

На мій смак... Ні.

Я мав на увазі...

що не знаю, хто тут відповідає за організацію...

- У музеї. - Я чудово зрозумів, що ви сказали.

Мистецтво.

Сучасне мистецтво.

Я не сучасний і не хочу ним бути.

Я знаю, що вам не подобаються мої роботи,

хоча, як ви розумієте,

мені начхати на вашу думку.

Гарного дня!

Можемо продовжити?

Так, звичайно.

Це лабораторія.

Так.

Альфонсо, ви його вже знаєте.

- Як справи? - Привіт.

Пілар. Фернандо.

- Дуже приємно. - Навзаєм.

Кожна влада обіцяє зміни, але...

так і не виконує.

Я розглядаю це крок за кроком.

Що таке?

Нічого. Це нормально.

Просто тут, у фондосховищі,

є проблема із запобіжниками.

Просто треба почекати.

Глядацька зала на 300 осіб.

- Ми презентуємо фільми, конференції... - Так.

Я був тут на церемонії нагородження за досягнення в мистецтві.

Це був біль.

Це Пепе і Фермін, менеджери.

- Привіт. - Привіт.

Белен і Маурісіо, адміністрація. І Андрес Наварро, юридичні питання.

Чудово.

- Сподіваюся, мені не знадобиться ваша допомога. - Я також.

- Ласкаво просимо. - Дякую.

Ви схожі на братів.

Так, сеньйор. Ми брати.

А Белен - моя племінниця.

- Привіт. - Привіт.

Донька Ферміни.

У мене ще є син, але я не зміг його сюди влаштувати,

бо прийом припинили...

- Тож, якби ви могли... - Пепе.

Вибач, Марісо.

Що це за коробки?

Тисяча примірників ювілейного альбому музею. Але вони браковані.

Тобто? Чому?

Подивіться.

Сторінки надруковано догори ногами,

інші зовсіи порожні.

Друкарня передрукувала тираж.

Але ці треба викинути.

А знаєте?

Залиште їх, їх можна на щось використати.

Це "арт"-книги, їх ніхто ніколи не відкриває.

Ними прикрашають журнальні столики.

Вони можуть бути абсолютно порожніми, ніхто й не помітить.

Мій кабінет?

- Так. - Перепрошую.

Що це?

Це завжди тут було.

Приберіть. Гадаю, це світський музей, так?

Приберіть також усі прапори.

Це не делегація ООН.

- Дякую. - Марісо, а який Wi-Fi?

Так, мережа «Музейний персонал», але сигнал слабкий.

Краще приєднатися до "Ковбаса Санта Елена",

вона ближче і працює краще.

Пароль «ham24», все в нижньому регістрі, без пробілів.

Бажаєте переглянути невирішені питання?

Що?

Це найтерміновіші,

все відкладалося через конкурс.

У міністерстві ніхто не хотів займатися музейним обліком, тож він накопичувався.

Але що це все?

Всього потроху. Оплата послуг, кадрові переміщення,

постанови, заявки на кредити,

звіти про аудит та управління,

аналіз рахунків,

дозволи на придбання...

Це витрати за місяць, які вам потрібно затвердити.

Це оплата таксі,

придбання канцтоварів, комп’ютерної техніки…

Треба підписувати кожен аркуш?

Ні, кожен чек.

На сьогодні досить.

ХУЛІАН МАРТІНЕС САНЧЕС ПЛОДИ МОЄЇ ЗЕМЛІ

Як справи, Борхесе?

Тут все гаразд?

Я почав день з очікуванням на десятку…

а закінчив на одиницю.

Отже, в середньому…

на п'ятірку.

Тоні, дорогий, вітаю тебе з новою посадою.

Я знаю, що ти добре попрацюєш.

Ти знаєш, що можеш на мене покластися…

Антоніо, як справи? Ти в порядку?

Я просто хотів привітати вас із новою посадою…

Антоніо, я Луїс Вітар. Я просто хотів вас привітати...

Привіт, тату. Це Йосеп.

Вітаю! Розкажи мені все.

Я покличу Лукаса.

- Лукас! Лукас! - Я не хочу.

Він пішов, але ми скоро побачимось…

Привіт, Антоніо, як справи? Я Клара Ітурріос.

По-перше, хочу привітати вас з новою посадою,

а по-друге,

запрошую до моєї майстерні подивитися мої нові роботи.

Сподіваюся, вони вам сподобаються, тому що вони у вашому стилі,

і було б приємно...

Так?

Добрий вечір. Я ваш сусід зверху.

Антоніо, як справи? Я Хосе, ваш сусід на п'ятому поверсі.

Так, так.

Вибачте, що без попередження.

Без проблем. Що вам потрібно?

По-перше, вітаю з призначенням на посаду директора музею.

Я бачив по телевізору.

Дуже дякую.

Я взяв на себе сміливість принести кілька моїх малюнків, щоб почути вашу думку.

Лише п'ять хвилин.

Просто подивіться і скажіть мені, що ви думаєте.

Ви ж експерт.

- Ні, вибачте, але... - Не соромтеся.

Просто подивіться і скажіть мені, чи вони достатньо високого рівня

для виставлення в музеї.

Послухайте, зараз не час і не місце для цього.

Якщо ви хочете виставити свої роботи в музеї,

існує процедура.

Не треба бюрократії, чувак. Скільки це коштує?

У мене вже є роботи.

Я наполягаю - тут не місце. Поговоримо іншим разом.

Ким ти себе вважаєш?

Став директором дві хвилини тому, а влада вже вдарила в голову?

Послухайте, будь ласка, збавте тон

і не будьте грубим.

Ми сусіди. Я маю записуватися на прийом?

Вибачте, але в мене є справи.

Та пішов ти.

Я сказав - п'ятірка?

Скажімо, на трійку.

Так, Марісо. Що сталося? Я забув щось підписати?

Привіт, Антоніо. Вибачте, що дзвоню о такій порі,

але мені подзвонили з охорони. На музей скоєно напад.

Що?