Original subtitles

УСІ ПОВІДОМЛЕННЯ В ЦЬОМУ ФІЛЬМІ СПРАВЖНІ.

НЕВІДОМИЙ НОМЕР

- Закрити? - Так.

Ідеально.

Мене звати Лорін Лікарі.

Я виросла в Біл-Сіті, штат Мічиган.

M&P НАПОЇ

Біл-Сіті дуже маленьке містечко. Тут один світлофор і два бари.

«У КОРКІ» ТАВЕРНА БІЛ-СІТІ

Я ходжу до школи Біл-Сіті.

Це дуже маленька школа в невеличкому районі,

і всі всіх знають.

Мене звати Софі Вебер.

Я вчуся в школі Біл-Сіті з Овеном, Мейсі та Лорін.

Тут немає чим зайнятися, окрім як гуляти містечком.

Найкраще заняття тут — це обговорювати інших,

навіть у батьків.

Вони говорять про те, що ми, підлітки, робимо,

і є відчуття, що це токсичність, яка передається.

Багато хто проводить до 13 годин на день у телефоні,

що, на мою думку, трохи занадто.

Я обожнюю сидіти в телефоні.

Обожнюю сидіти в тіктоку та снепчаті.

Люблю писати друзям.

Єдиний спосіб комунікації зараз —

це телефон.

У мене телефон з'явився в 13.

У всіх уже були телефони. Я хотів бути як усі.

Я наближався до того віку захоплення соцмережами,

і просто хотів бути крутим, розумієте?

Телефон може бути корисним для спілкування з друзями,

але він може й стати джерелом небезпеки.

Здуріти, що телефон

може стати найгіршою подією в житті.

3 ЛЮДИНИ НЕВІДОМИЙ НОМЕР

Ти найпотворніша людина, яку я знаю.

Школярка з Мічигану понад рік піддавалася кібербулінгу.

І особа під підозрою шокувала всіх.

У деяких повідомленнях були деталі,

які можна було вважати ознаками переслідування.

Треба було зважувати кожне слово,

інакше виглядатимеш винним.

За день могло надходити до 40–50 повідомлень.

Коли залучають поліцію штату, а потім ФБР,

то можна помітити стрімку ескалацію.

Ви надсилали щось подібне будь-кому з них?

Це переслідування.

Перед уходом я маю бути певен, що ви в безпеці.

Що більше в тебе друзів,

то легше бути зрадженим.

Не віриться, що таке могло статися в Білі.

Усе ставало тільки гірше.

НЕВІДОМИЙ НОМЕР: ШКІЛЬНИЙ КЕТФІШИНГ

ЖОВТЕНЬ 2020 РОКУ

Моя однокласниця щороку влаштовувала вечірку на Гелловін,

і там були всі однокласники з батьками.

Ми з Лорін були в стосунках близько року,

і її не запросили,

але я запросив її сам,

типу: «Якщо я йду, то й ти зі мною».

Я не хотіла йти на цю вечірку.

Вона недолюблювала моїх однокласниць.

Вона просто хотіла, щоб ми були вдвох.

За два тижні до гелловінської вечірки

в груповий чат надійшло повідомлення від невідомого.

Привіт, Лорін, Овен кидає тебе.

3 ЛЮДИНИ НЕВІДОМИЙ НОМЕР

Ти йому більше не подобаєшся і вже давно.

Усім ясно, що він хоче мене.

Він сміється, усміхається, торкається мого волосся.

Не знаю, що він тобі казав, але він прийде на вечірку на Гелловін,

і ми хочемо трахнутися.

Ти мила дівчинка, але я знаю, що дам йому те, що він хоче.

Вибач, мені не шкода!

Я не могла зрозуміти, хто б це міг бути.

Може, хтось із друзів захотів посварити нас із Овеном.

Я запитав Хлою, бо ми дружили, і це була її вечірка.

Я спитав: «Знаєш, хто це надіслав?»

Чи то: «Це ти надіслала?» Просто розпитував.

І подумав, що мине час, і все припиниться.

Після вечірки повідомлення припинилися,

і все ніби налагодилося.

Усе нормально в школі. Усі дружать.

Не було між кимось таких сварок, щоб спровокувати такі повідомлення.

Я дуже чекала новий навчальний рік,

але потім, майже через рік,

повідомлення повернулися.

11 МІСЯЦІВ ВІД ПОЧАТКУ НАДХОДЖЕННЯ ПОВІДОМЛЕНЬ

Як там «щаслива» пара?

Готуємося до кінця «золотих» стосунків?

Тільки й чути, яка ви пара назавжди.

ДЕКОМУ НАБРИДЛО ЦЕ СЛУХАТИ

Овен кохає мене, і я завжди буду його коханою дівчиною.

Він буде зі мною, у той час як ти, самотня потвора, будеш сама.

Здавалося, що цим хотіли розлучити нас із Овеном.

Я знала, що це не хтось зі знайомих,

бо в мене був би збережений їхній номер.

Не було якогось приводу.

Перше СМС було перед Гелловіном.

Воно надійшло, а далі все більше й більше.

Я хотіла, щоб вони відповіли, щоб ми з'ясували, хто це,

але нам просто писали одразу після дзвінка.

На дзвінки не відповідали.

Слухай, Ло, годі, бляха, дзвонити. Я не відповім.

У багатьох повідомленнях невідомий звертався на моє прізвисько — Ло.

Тому я подумала, що це хтось із мого кола,

чи хтось із колишніх друзів.

Я отримувала понад шість повідомлень на день.

Це дуже дратувало,

бо я знала, що Овен непричетний,

і що він теж не знав, що відбувається.

До всього цього

я зустрічалася з Овеном, життя було прекрасне.

Я любила життя.

Я ТВОЯ ДІВЧИНКА ТИ МІЙ ЧОЛОВІК

Ми познайомилися в сьомому класі, коли мені було 12 років.

Він був таким милим.

Лорін була сором'язливою, але такою милою.

Турботливою.

Ми багато спілкувалися,

і одного дня я запросив її зрештою на побачення.

Я дуже хвилювався.

Усе думав, чи я справді готовий. Червонів страшно.

Лорін почала спілкуватися з хлопцем Овеном,

а я питав: «Ти спілкуєшся з хлопцем? Тобі не зарано?»

Ну, повчання від тата.

У них було багато спільних уподобань. Багато спорту.

Разом збирали солодощі на Гелловін.

Такі дрібниці.

Де ви були на першому побаченні?

Мам, ти знаєш?

Пам'ятаю, Овен повертається додому

і каже, що в його в класі є гарна блондинка.

У них спільні інтереси, особливо в спорті.

Овен був дуже спортивним, займався спортом, як і Лорін,

і я думав, що вони гарна пара.

Ми почали зустрічатися сім'ями, разом проводити час.

Вона подобалася моїй родині. Тому пазл склався.

Кендра й мама Овена, Джил, подружилися.

Ми ходили в гості одне до одного. Збиралися на вогнище,

проводили час разом, поки діти були на іграх.

- Полетить. - Здійметься.

Лорін та Овен завжди усміхалися й реготали разом.

Вони були як шкільна пара в кіно.

Перші роки школи

їх називали золотою парою.

Гадаю, їм заздрили в класі,

може, хтось хотів стосунків, щоб хлопці звертали увагу на дівчат,

а в них обох це було.

Певна, щось таке було.

Школа Біл-Сіті від садочка до 12-го класу — в одній будівлі.

З людьми в старшій школі

я росла разом ще з дитсадка.

У класі лише 30 дітей.

У нас є групові чати. Ми друзі. Ніхто нікого не зневажає.

Ти найпотворніша людина, яку я знаю.

У нас був спільний урок — фізика,

і ми сиділи разом. І якось Овен розповів, що відбувається.

Спочатку, що йому надходять дивні СМС.

«Я не знаю, від кого».

Але їх ставало більше,

він розповідав нам, що в них написано,

і як у них переказувалося те,

про що ми говорили в класі.

ОВЕН ПОСТІЙНО ТРІЩИТЬ ПРО СОФІ НА ФІЗИЦІ

Я і не думала на хлопців з нашого класу,

бо вони не дуже багато спілкувалися з іншими,

їх не цікавила драма.

Драма не для хлопців. Спорт і розваги — це наше.

Зазвичай дівчата бувають підступними.

Я просто хотів звузити коло до певної кількості людей.

Ми проводили фейстайми вночі і говорили про це,

говорили, що було в повідомленням, хто був поруч.

Ми складали список компаній підозрюваних,

чи хто саме це міг би бути.

У школі існують певні компанії.

Компанія найкрутіших,

далі компанія чирлідерок, там була група підтримки.

І була ще одна група дівчат, у якій була моя кузина Адріанна,

яка не вникала в це все.

Я думав, це могли бути тихоні.

Вони шарили в технологіях.

Я думала, чи це взагалі хтось зі школи?

Невже, хтось із наших?

Якщо це хтось із учнів, то важливий час повідомлення.

Якщо повідомлення надходило посеред навчання,

то я озирався й дивився, хто в телефоні.

Вони знали, що я робила на уроці.

Кляте опудало. Не носи лосини.

На твою анорексичну пласку дупу страшно дивитися.

Я сумнівалася, що вдягнути в школу,

як виглядаю, що із зачіскою.

Це вплинуло на моє ставлення до себе.

Ти нічого не варта, порожнє місце. І так було завжди.

Зникни вже геть з очей.

Овен ніколи вже на тебе не гляне й слова не скаже.

Ти зіпсувала йому життя.

Його сім'я ненавидить тебе за це.

І він ніколи в житті не буде знову з тобою.

Іди нахрін, сучко. З тобою покінчено.

Якось Лорін прийшла зі школи,

і в неї був такий вираз обличчя й настрій,

що я запитав, чи все гаразд.

А вона сказала, що знову отримала повідомлення в школі.

Мене це все виводило з рівноваги.

Але мама казала просто не зважати.

Казала, що я дуже гарна.

Вона просто радила не читати їх.

Я сказала їй бути собою і взагалі ні про що не хвилюватися.

Я не думала, що хтось може справді зашкодити.

Але ставало все гірше.

СУКО, ВІДВАЛИ ГИДОТНА ХВОЙДА

Я НЕ ЖАРТУЮ КЛЯТА ПОЧВАРО

Ми з Овеном спробуємо все.

Було так погано, що я не хотів ходити до школи.

Я не знав, кому довіряти.

І тоді я вирішив розповісти батькам.

Його член і пальці, моя кунка та рот.

Їм лише 13.

Якщо це дев'ятикласники, то це дуже жорстко.

Ми почали, на жаль,

щоночі перевіряти телефон Овена.

Я сперечався. У мене рік не було телефона. Я хотів простору.

Довелося сісти й прочитати всі повідомлення до кінця.

Повідомлення не зупинялися,

по 30, 40, 50 на день.

І це було занадто.

Ми з Шоном, Кендрою і Дейвом вирішили

піти до школи й поговорити,

і показати, як далеко це зайшло.

Ми сподівалися на якісь дії.

Часом повідомлення надходили під час уроків.

За них відповідає школа, коли вони на території школи.

Тому ми думали, що школа проявить готовність розібратися.

На жаль, на мою думку, школа не доклала всіх зусиль.

Я думав, це буде типове розслідування кібербулінгу,

що часто трапляється, на жаль, у школі.

Виявилося, що ця ситуація суттєво відрізнялася від решти.

Коли мені показали деякі з повідомлень,

я був вражений їхньою їдкістю.

Ніколи такого не бачив за всю кар'єру.

Ти вдягаєшся, як шльондра.

Хочеш привернути увагу? Хрін там.

Мої цицьки в нього на обличчі.

Ох він і збудився.

Він потік.

Та що це таке?

Вони були настільки вульгарними й огидними,

що навіть чоловік 53 років зашарівся.

БІЛ-СІТІ

Докази були надзвичайними,

кричущість цих повідомлень,

ми розуміли, що це серйозно.

Нас із Овеном викликали на останньому уроці,

ми заходимо, і я подумала:

«О ні. Тільки не це».

Я дуже злякалася.

Ми не знали, що відбувається, тож викликали Лорін,

бо ми не знали.

Вона могла сама надсилати їх, щоб привернути увагу.

Ми не знали.

Ми намагалися голосно розмовляти поруч із певними людьми,

щоб побачити, чи буде це в повідомленнях.

І єдиний раз, коли це випливло,

ми говорили недалеко від Лорін,

і це, ясна річ, був дзвіночок.

Лорін ніколи не говорила зі мною про це прямо.

Лорін завжди була замкненою.

Ніколи не виказувала емоцій.

І говорила лише про спорт і про щось, не дуже важливе для неї.

У неї були друзі, але небагато, і вона завжди була спокійною.

Я подумала, що Лорін могла відправляти сама собі СМС,

щоб спробувати зблизитися з Овеном.

І здавалося, що вона хотіла уваги,

і так вона могла її привернути.

Ми поговорили з Овеном і Лорін,

але відчували, що виключаємо їх, судячи з їхніх відповідей,

справжніх відповідей.

Це стало, скажімо, гарячою темою в школі.

У Біл-Сіті навчається 700 дітей.

З огляду на це

це міг бути будь-хто.

Я звертався до учнів, які довіряли мені,

і питав їх про ситуацію.

Ми питали в дітей усе, що могли.

Вони майже нічого не знали про це.

Тож я взявся за відеоспостереження,

позначаючи час надходження повідомлення,

а потім переглядав відео, в надії побачити когось у коридорі,

хто б надсилав повідомлення в ту мить.

Містер Боєр попросив писати йому, щойно надходило СМС,

щоб він побачив, хто з телефоном.

Коли я знав проміжок часу, то ми могли переглянути записи камери

і шукати тих, хто б відпрошувався з уроку.

Вони все це зробили, але й це не допомогло.

Повідомлення так і надходили.

Бо важко сказати,

чи це просто спілкування в мережі, чи ні,

коли ми просто дивимося відео.

Ми з Кендрою ділилися думками.

Ми майже щодня бували в школі,

то на тренуваннях, то на інших заходах.

Я просто питала, чи не отримувала Лорін повідомлення в той день.

Бо Овен отримав таке.

Ми з Джил говорили.

Коли ми були разом, ми могли говорити про все,

ділитися інформацією,

це була відчутна підтримка.

Ми розмовляли з містером Боєром про повідомлення.

Першим рішенням на думку спало

просто заблокувати абонента.

У цьому випадку це було неможливо, бо використовувався

застосунок-генератор випадкових номерів телефонів.

Ми пробували блокувати номер, але це повторювалося з іншого.

Ми запропонували змінити номери телефонів учнів.

Ми думали про це,

але зрозуміли, що це хтось із близьких.

Вони завжди знали, де діти.

І ми боялися, що ніколи не дізнаємося, хто це, і впустимо цю людину в наш дім.

Якщо це хтось із їхніх друзів, то вони бувають у нас?

Ми відкриваємо двері тому, хто завдав стільки шкоди?

Тому ми не хотіли втрачати надію встановити це.

ВАС ВІТАЄ ШКОЛА БІЛ-СІТІ

Я не знаю, скільки разів

я стояла в кабінеті директора в сльозах

і просила ввести заборону на телефони у школі.

Чому моя дитина має читати це

під час навчання?

Я цілковито підтримую телефони в дітей у школі,

тому що наші телефони... Та мій телефон мені як власний кабінет.

Я багато працюю з телефона.

Я знаю, що їх можна використовувати в класі як навчальний інструмент.

13 МІСЯЦІВ ВІД ПОЧАТКУ НАДХОДЖЕННЯ ПОВІДОМЛЕНЬ

Ми переможемо. Я гарантую. Ти не подобаєшся Овену.

Він не кохає тебе.

Він хоче сексу, мінетів і сосатися.

Йому не впала така нікчема.

Ми з Лорін не парилися через це,

але потім Лорін почала сумніватися в собі та наших стосунках.

Ми будимо в готелі в четвер, а тебе, нікчемо, там не буде.

А потім цей абонент написав, що ми проводимо час разом.

І я почала сумніватися, чи можу вірити Овену.

Ми з Лорін частіше сварилися.

Вона безпідставно мене звинувачувала,

бо дослухалася до повідомлень.

Ми просто злилися одне на одного,

коли не варто було.

Автор повідомлень хотів, щоб ми з Лорін розійшлися.

Якось у фейстаймі з Лорін

я сказав їй, що це вже занадто,

і що, може, вони припинять, якщо отримають бажане.

Може, колись спробуємо знову.

Вона була дуже розбита.

Їй було дуже боляче.

Він — моє перше кохання.

Ми були разом понад два роки.

І ми буквально перестали розмовляти одне з одним.

Я говорила з Лорін, просто нагадувала їй,

що вона знає Овена.

І

як людина

він би не сказав такого за будь-яких умов.

І, на жаль, їхні стосунки стали напруженими.

Повідомлень була лавина.

І останні місяці їхніх стосунків перетворилися

на допити, чи говорив він із тією дівчиною.

Чи був він із тією людиною.

Бо було багато брехні.

Я думала, повідомленнями нас лише хотіли розлучити.

Але коли ми розійшлися, повідомлення стали ще гіршими.

Повідомлення не припинилися, коли вони отримали своє,

і це було жахливо.

ТИ БРИДКА ЙОМУ

ВІН ДУМАЄ, ЩО ТИ ЧМО

ВІН ТЕБЕ НЕНАВИДИТЬ! ПЕРЕМОГА

ТУПЕ ЧМО ТИ НІКЧЕМА

Убий себе, сучко.

Його життя було б кращим, якби ти померла.

Коли я вперше це прочитала, я впала в ступор.

Я дуже засмутилася. Це мене психологічно підкосило.

Оберти зростають.

Є кілька страшних повідомлень. «Лорін має вбити себе».

«Її не має бути в живих. Її не має бути в школі».

МЕРТВА #БАХБАХ #САМОГУБСТВО

У мене підскочив тиск.

Коли я думаю про учня, який піддається такому утиску

протягом такого тривалого часу, то мене хвилює його психічне здоров'я.

Це може дуже сильно вплинути

на емоційний стан юної особи.

НАЙГІРША ПАРА АНОРЕКСИЧКА

МАЛА ХВОЙДА ЧМО

ВІН НАШ ДЯКУЙ СУКО

Це був хтось хворий на голову.

ОВЕН ХОЧЕ ТВОЄЇ СМЕРТІ СЬОГОДНІ

Що буде, якщо ця дитина більше не реагуватиме,

і вони не отримають задоволення

або реакцію, яку вони хочуть від повідомлень?

У певний момент хтось зламається.

Я сказав, що ми знайдемо цього покидька.

Попереджаю: прикінчи себе, поки ми це не зробили.

Коли в повідомленнях почали з'являтися погрози, ми як батьки злякалися,

що з нашими дітьми щось станеться.

Це був переломний момент.

Саме в цей час втрутився офіцер Мейн.

Зі мною зв'язалися зі шкільного округу

щодо кібербулінгу й утиску.

Ми зустрілися в школі. Батьки обох дітей теж.

Шкільний інспектор і директор були там.

І батьки пояснили, що це переслідування триває

вже понад рік.

І Джил, і Кендра, матері,

дуже хвилювалися за своїх дітей,

за їхній психічний стан,

як це вплине на їхнє навчання.

Вони благали про допомогу.

Найгірший страх —

що це нанесе дітям емоційну травму.

Коли дитина вже не витримує

емоційної напруги,

то ризик самоушкодження потенційно зростає в рази.

Насправді, це дуже тривожно.

Я знав, що шукаю групу учнів,

які були пов'язані між собою.

Поклялися в мовчанні.

Вони нікому не скажуть про те, що відбувається.

Тож спочатку, я подумав, що це сама така ситуація.

#ДОБИТИСУКУ

Раз-два на тиждень шериф Мейн був у школі,

питав, коли було останнє повідомлення.

Про що воно було.

Чи набирає це обертів? Чи щось змінилося?

Менше, більше, як і раніше?

- Трохи менше. - Гаразд.

Не піддавайся. Це сміття.

Комусь потрібна серйозна допомога.

Тож почнімо.

Вдалий кидок.

Під час баскетбольного сезону я почала отримувати повідомлення про наші ігри.

Пам'ятаю, був один матч,

коли я не заробила жодного очка.

То мене захейтили в повідомленнях.

Ти найгірша. Кидай, зроби собі щось і зникни.

Найсумніше, що Лорін справді хороша спортсменка,

але вона просто здалася.

Може, це надіслав хтось із тих, хто дивився гру.

У деяких повідомленнях були деталі,

які вказували, що хтось їх переслідував.

Суко, Ло, ми знаємо, що ти на грі.

Я подзвонила Кендрі, бо вона знала дівчат із баскетбольної команди.

Я погано їх знала.

Чи міг би це бути хтось із них? Вона тренувала їх.

Хто міряється з Лорін?

І тут я подумала,

чи є хтось зі шкільної команди, хто б ревнував чи заздрив?

В одному повідомленні йшлося про їхню кількість очок

у грі напередодні.

Тож ми з мамою спробували з'ясувати,

хто набрав стільки балів.

Моя мама була маркером у більшості ігор.

Вона вирішила подивитися таблицю.

І там ми побачили, що стільки очок було тільки в однієї особи.

Хлоя Вілсон.

Я такий типу: «Секундочку.

Це не може бути Хлоя».

Хлоя та Овен були ніби...

Вони не були... Я не знаю, як пояснити їхні стосунки.

Ніби трохи більше, ніж друзі.

Вони ніби подобалися одне одному.

Хлоя западала на Овена.

Думаю, вона не втрачала нагоди заговорити з ним, щоб я ревнувала.

Овен і Хлоя стали хорошими друзями.

І тут — він із Лорін.

Тож так Лорін і Хлоя не ладнали.

Хлоя не була наймилішою дитиною,

і цькувачкою не була, але приємною її назвати було важко.

І я думаю, що вона щось сказала Лорін,

що спровокувало таке ставлення.

Мені не подобалася Хлоя, бо ми на цілковито різних хвилях.

Ми разом грали в баскетбол, але просто не дружили.

Коли ми назвали це ім'я в школі, то запитали,

чи може це потенційно бути Хлоя?

Нам сказали, що раніше були певні проблеми.

З сьомого по восьмий клас була не одна скарга на Хлою,

де вона цькувала когось або не була люб'язною з кимось.

Директор постійно викликав Хлою, а вона казала: «Я нічого не роблю».

Вона була лідеркою.

На той час у неї було багато друзів.

І не тільки в її школі.

Тому я думаю, що декого,

не скажу, що зачіпало,

але, можливо, дехто хотів жити так само.

Прикінчи себе, або це зробимо ми.

#БАМ

Я почав придивлятися до дівчини на ім'я Хлоя Вілсон.

Вона заробила 12 очок в баскетбольному матчі.

Х. ВІЛСОН

Я дізнався, що було багато повідомлень

про гелловінську вечірку.

І цікавим відкриттям було те, що вечірку

проводила Хлоя та її сім'я.

Може, Хлою цікавив Овен,

і це був один із мотивів. Вона ревнувала до Лорін?

Гаразд. Хлоє, як ти? Сідай там.

Шериф Мейн.

Розкажи свою версію. Послухаймо.

Гаразд. Та... я навіть не...

ХЛОЯ

Я не знала про все це,

що відбувалося, певно, до початку волейбольного сезону.

Овен часом розказував щось несуттєве.

Я з ними не так і часто спілкувалася, якщо чесно.

Ми з Лорін не подруги. А потім мене ще й почали звинувачувати.

Тут 348 сторінок.

Вони огидні. Це навіть не прояв утиску.

Це переслідування.

Я просто хочу це зупинити. Так не можна.

Я тут ні до чого.

Я весь час із людьми.

Якби щось сталося, хтось би побачив.

Я думав, Хлої це зійде з рук, бо її тато поліцейський.

Він докладе руку, якщо треба.

І щодо цього були різні думки.

Я трохи порозпитував у школі, і дізнався, що Софі та Мейсі подруги Хлої.

Вони дуже близькі. І я подумав, що знайшов

цю тісну групу.

Є три дівчинки, які знають, що тут відбувається.

Я поговорю з однією з цих двох дівчат. Я швидко в усьому розберуся.

17 МІСЯЦІВ ВІД ПОЧАТКУ НАДХОДЖЕННЯ ПОВІДОМЛЕНЬ

Ми з Софі завжди дружили. Наші батьки були близькими друзями.

Тож ми фактично все дитинство провели разом.

Можливо, я трохи віддалила Овена від Софі,

тож вона могла захотіти помститися.

- Привіт, Софі? - Так.

Привіт. Я сьогодні з багатьма говорю.

Знаєш чому?

Не знаю. У мене є ідея, бо я дружу з Овеном.

- Гаразд. Ви дружите з Хлоєю? - Так. Вона моя подруга.

Думаєш, Хлоя б це зробила?

Ні, бо її тато поліцейський,

вона не така тупа, щоб таке скоїти.

Дякую.

Мені подзвонив Майк Мейн

і сказав, що він запросив Софі на бесіду,

і вони проводили бесіди з усіма дітьми.

ДЖИЛ МАККЕННІ ОВЕН МАККЕННІ

Я звернулася до Корін, моєї найкращої подруги,

і попросила поговорити з дочкою про це.

Сказала, що це виходить з-під контролю.

Тому я взяла телефон Софі і переглянула його.

Вона шукала повідомлення від Хлої до Софі

або застосунок щодо заміни номера.

Ми сперечалися, навіть були крики.

«Думаю, ти знаєш, що відбувається. Ти маєш знати».

Хлоя, Мейсі, Софі завжди були разом,

постійно висіли в телефонах.

Ми зробимо кожен твій день нестерпним.

Тоді невдоволення батьків школою стрімко росло,

бо ми небагато робили.

Я пішла до тренера з баскетболу,

якому це все набридло, бо дівчата в команді сварилися.

Я запитала, чи можна поговорити з баскетбольною командою,

і розказати їм, що відбувається.

Щоб вони показали телефони.

І він погодився і підтримав.

Він запропонував зробити так у всій школі.

А потім містер Чіллмен нам повідомив, що цього не буде.

Батьки хотіли ходити по класам

і брати участь у розслідуванні.

Влаштовувати групові зустрічі й очні ставки,

і починати шукати винних.

Я відверто сказав батькам,

що це ні до чого доброго не приведе.

Джил і Кендра ходили до школи й кидалися на Дена.

На щастя, шкільний інспектор привів їх до тями.

Вони влаштували сцену в школі.

У певний момент

Овен намагався змусити Хлою зізнатися в цьому.

Він постійно їй дорікав, буквально щодня.

Потім Овен написав Хлої чи подзвонив наступного дня

і сказав, що це була його мама.

Джил надсилала повідомлення не від себе, а від імені Овена.

Усі докази вказували на Хлою.

Ми з Мейсі притиснули її,

і вона засмутилася,

казала, що це не вона, і не розуміє, чому ніхто не вірить.

Овен спершу мене якось спитав, чи це я.

А я сказала, що ні.

Потім мене стали частіше питати про це,

бо коли мене запитали раз,

усе більше стало скидатися на те, що це я.

Потім Овен і Лорін отримали повідомлення з кодом Флориди.

І нам сказали, що Хлоя з батьками були на весняних канікулах

десь у районі Флориди в той час.

Тож коли надходять повідомлення з тими кодами,

то це наштовхує на думку, що це привід повернутися до неї

як до підозрюваної.

Не минуло й години, як ми перетнули кордон,

а Майк уже пише нам про повідомлення з Флориди.

Я казала, що це не я. Питала, що мені ще зробити?

Мій тато сказав показати телефон.

Родина Хлої надала її телефон для експертизи.

Але в її телефоні нічого не було.

Сучки, я вчора говорила з поліцією.

Вони забрали мій телефон, обшукали, скопіювали все.

Нічого там не знайшли.

Хлою обшукала поліція. Її телефон вивчили,

а ми постійно отримували повідомлення, що її телефон обшукали.

Було дивно, бо якби Хлоя писала це,

то нащо їй викривати себе?

Я отримував переписку і фото з Хлоєю,

і це викликало подив.

Вона забагато вказувала на себе.

Навіщо надсилати своє фото, якщо не хочеш, щоб спіймали?

Ніхто прямо на себе не вказав би.

Хтось, напевно, її підставляв.

Я думала, хто в моєму класі хотів

так мене підставити й таке коїти.

Як слідчий

я маю уникати певної зашореності.

У нас було понад тисячу сторінок повідомлень.

Тож я прочитав кожне з них

у пошуках підказки.

За кілька тижнів до того в повідомленнях ішлося про світшот і чохол для телефона,

і було зроблено фото.

І порушник надіслав це фото Овену та Лорін.

СЛУХАЙ, ЛО, МИ В ШОЦІ ВІД ЙОГО НОВОГО ЧОРНОГО ЧОХЛА ДЛЯ ТЕЛЕФОНА

Це був тривожний дзвіночок, адже єдині, хто міг

зробити це фото на різдвяному святі,

були люди, які були там із нами,

тобто це наші родини.

Шериф Мейн запитав нас, хто міг бути там на Різдво

з класу Овена.

Єдиною родичкою в класі Овена

є його кузина Адріанна.

Гадаю, Адріанна могла бути причетною.

Вона з компанії дівчат, які трималися осторонь.

Ми разом займалися спортом з цими дівчатами,

і, може, їм здалося, що я була грубою до них,

або що вони мені не подобаються,

бо я можу завзято змагатися в спорті

і таке інше.

Я думала, що вони можуть мене недолюблювати через це.

Коли ми вчилися в середній школі, то Адріанна пустила чутки,

що ми цькували її

і кидали в неї морквою.

Хлоя думає, її хтось підставляє.

- У тебе є кузина Адріанна, так? - Так.

Схоже, там були якісь непорозуміння з Хлоєю сто років тому,

але вона хоче зрозуміти, хто це міг би зробити.

Ніхто так не проявляв свою неприязнь до нас,

щоб виставити нас булерами когось іще.

Кілька разів я не хотіла йти до школи.

Мені було дуже непросто.

Я була в команді з волейболу з Хлоєю, Мейсі та Софі.

У них була своя компанія. Якщо ти не входив туди,

то тебе вважали аутсайдером.

А якщо ти був аутсайдером, то вони ставилися до тебе недобре.

Торік ми стикнулися з Адріанною та її мамою.

Тоді й почалося.

ТЕМІ

Вони розбурхали це на волейболі.

Потім, уже іншим разом, нас викликали до Боєра,

а їх спіймали на брехні.

Коли на захист стали інші батьки...

КРЕЙҐ

...гравців. Вони стали на захист.

Це неправда.

Ти відчуваєш, що весь світ проти тебе.

Здається, що виходу немає.

Кожен день був важким.

Я нікому не казала. Мама це помітила, і ми поговорили.

Вона зробила пост у фейсбуку.

Він нікого не викривав.

Там просто було: «Ось, що переживає моя дитина.

З цим треба боротися». Щось таке.

А після цього...

не скажу, що стало гірше, але краще не стало.

Батьки почали робити пости на фейсбуку.

ЇЇ мама почала розхитувати цей човен «Я жертва».

На мою думку, це Адріанна. Саме так.

Усі думали, що це я хочу підставити Хлою

через її ставлення до мене.

Я вперше почула про ці повідомлення від Овена.

Він питав, чи я отримувала такі.

Я попросила скинути мені номери,

щоб перевірити у своїх контактах. У мене їх не було.

Але це останнє, що я про це чула

до допиту в копів.

Наступним кроком розслідування була розмова з Адріанною.

РОЗМОВА З АДРІАННОЮ

Я спитав, чи вона причетна або володіє якоюсь інформацією про це.

Він закидав мене питаннями. Було дуже важко.

Він спитав мене, чи маю я щось проти Лорін.

Звісно, я сказала, що нічого не маю проти Лорін.

Я спитав її про фото з різдвяного свята.

Я СПИТАВ, ЧИ РОБИЛА ВОНА ФОТО НА СВЯТІ

Він спитав, чи я знала, хто зробив фото,

чи я робила його.

Як вони це собі уявляли?

Але це було дуже неприємно, бо в школі я була тихонею.

Ні з ким особливо не спілкувалася. Нікого не кривдила.

Я була збентежена, чому вони вирішили, що я б це робила.

Коли я заходила в клас після допиту шерифа Мейна,

усі дивилися на мене, наче знали, що сталося.

На мене дивилися, як на винувату.

Моє ставлення до поліцейських відтоді змінилося.

Тепер, коли я бачу копа на вулиці, то мені страшно.

Тепер я боюся копів.

Це її травмувало.

По-перше, тебе викликають до кабінету на розмову з копом

про маловідому їй ситуацію.

І вона просто не могла бути причетна до цього.

Після розмови з шерифом Мейном

якось я сиділа з батьками у вітальні...

і отримала повідомлення з невідомого номера.

Адріанно, Овену потрібна твоя допомога.

Треба увести Ло від нього.

Скажи його батькам, що Ло сука,

спаплюжила йому життя.

Ти теж її ненавидиш.

Мені було страшно.

У мене телефон випав із рук. Я заплакала.

У мене була істерика. Мені було дуже страшно.

Мене дуже хвилювало, хто ця особа.

І звідки в них мій телефон.

Було страшно, бо я не думала, що це може зі мною статися.

Навесні 2022 року

ми не жили нормальним життям.

Практично кожна ніч була безсонною.

Ти знаєш, чого ми хочемо.

ОВЕН І ЧОГО?

Ми хочемо знищити Ло.

Вона клята негідь.

Повідомлення йшли потоком.

Тобто о першій ночі, о третій ранку. Просто безперервно.

Прокидаєшся і такий:

«О, і тобі доброго ранку».

Удома почалися сварки через ці повідомлення.

Напруженість у будинку просто відчувалася в повітрі.

Зараз ніхто не міг дати цьому раду,

і всі просто божеволіли.

Я кричав на Кендру. «Ти нічого не робиш.

Ти казала, що розберешся». А вона: «Я цим займаюся».

Я мало часу проводила вдома.

Так, Лорін була пріоритетом, і я багато часу була з нею.

Але, на жаль, Шон не був пріоритетом.

Ми постійно сварилися.

Раптом ми почали переїжджати з місця на місце.

Змінили чотири будинки, пережили цей хаос.

І це призвело до фінансових проблем,

гірших за ті, що в нас уже були.

Лорін не спить. Силою йде до школи.

Вона плаче вранці, не хоче йти до школи.

Нікому не потрібна твоя анорексична пласка дупа й цицьки.

Жоден чувак не торкнеться цієї кунки, бридка шльондро.

ЛОРІН ТВОЯ ВЗЯЛА, Я ЗДАЮСЯ

ПРОШУ, ДОСИТЬ АБО СКАЖИ, ЩО МЕНІ РОБИТИ

Читаючи це зараз,

я бачу, як маленька я намагалася постояти за себе.

Ой.

ДЖИЛ

Боже, очевидно, це брак сну,

стрес, але...

Гаразд.

То ми нічого не можемо зробити? Я...

Це як...

Ви змінили номер?

Телефон у мене.

- Добре. - Майку, він у мене.

Увесь ранок дзеленчить.

Вчора був просто жах, і...

Я не знаю, як поводитися з Овеном, і...

Це неможливо відстежити,

коли надсилають повідомлення.

І це роблять...

Вони знущаються з мене

щодо поліції, і типу, це...

Я не можу...

Ви купили Овену новий телефон?

Ні, в нього його взагалі немає зараз.

Десь тиждень тому,

мабуть, два тижні... О ні.

Вони не дадуть Овену спокою.

Він надіслав їм повідомлення:

«Сподіваюся, ви розумієте, що я на межі самогубства».

Написав з помилками,

але так він відповів,

і я просто вже не витримала.

Джил сказала Майку, що вона піде в газети,

якщо вони не розберуться.

Майк Мейн говорив з усіма цими людьми:

Хлоя, Софі, Мейсі, Адріанна, —

і так і не наблизився до розгадки, хто за цим стоїть.

Він постійно казав, щоб ми просто купили Овену новий телефон.

А я казала, що цього мало.

Хтось має відповісти за це.

Я вичерпав усі доступні, на мою думку, мені ресурси.

І тому передав свій звіт і свою справу до ФБР,

і попросив допомоги у відділі кіберзлочинів.

У квітні 22-го

шериф Майк Мейн запросив допомогу

у справі, яку він вів.

Він дав мені флешку, яка містила 720 сторінок повідомлень.

Бред був вражений повідомленнями і відсутністю допомоги.

Я бачив такі справи, коли жертва не витримувала

і вчиняла самогубство, на жаль.

Першим ділом я захотів

вилучити на дослідження телефон Овена,

побачити, чи там немає нічого.

Щось могло мені підказати, ким міг бути відправник повідомлень.

ВИЛУЧЕННЯ ДАНИХ

Я вилучив усі дані.

Повідомлення, фото, електронні листи,

дані геолокації окремими файлами,

але я не зміг знайти нічого, що б пов'язало

когось із його друзів із цими повідомленнями.

Тож вилучення телефона не дало мені нічого нового.

19 МІСЯЦІВ ВІД ПОЧАТКУ НАДХОДЖЕННЯ ПОВІДОМЛЕНЬ

У мене з'явилася дівчина з Пінконнінґа.

Ми багато говорили. Дружили з нею. Це було серйозно.

Я знову почувався щасливим, ніби все налагоджується.

Овен поїхав у Пінконнінґ, у Мічигані,

що в декількох годинах від нас, на змагання.

І став спілкуватися з дівчиною звідти.

Якось вона мені написала,

що її мама отримала дивне повідомлення від когось.

Ну, і знову за старе.

У тому ж форматі, тими ж словами

казали дівчині з Пінконнінґа відступити від мене, бо я належу їм.

Овене, потрібна допомога, щоб ця сучка ревнувала й страждала.

Відправник дуже постарався,

щоб знайти номер її мами, що живе в Пінконнінґу.

У мене опускалися руки.

Я ні з ким не міг зустрічатися,

бо я наражав їх на небезпеку.

Я не бажав їй того, через що пройшла Лорін.

Це з'їдало мене заживо. Щодня я відчував, що не можу нікому вірити.

Було страшно розуміти, що хтось так пильно за ним стежить,

а також має можливість

знайти номери телефонів людей, яких я навіть не знала.

Ця особа стежила за кожним його кроком.

ДІВЧИНА ОВЕНА ЗНАЄШ, ХТО ЦЕ?

ОВЕН НІ

ДІВЧИНА ОВЕНА МОЯ МАМА СЬОГОДНІ ВРАНЦІ ОТРИМАЛА СМС

ОВЕН МЕНІ ДУЖЕ ШКОДА

Ми з дівчиною з Пінконнінґа через це розійшлися.

Тепер було цікаво, як ці повідомлення,

які ми сотнями бачили,

почали надходити до цієї сім'ї.

Він нервувався й злився.

Ми почали помічати прояви люті.

Ми помітили суттєве збільшення агресії

на баскетбольному майданчику.

Це було очевидно у ті дні, коли йому було важче,

особливо щодо змісту повідомлень.

Він ніби намагався позбутися цього фізичним шляхом,

не завдаючи нікому фізичного болю.

Бро, Овене, ти довбане сцикло.

НАЗВИ МЕНЕ ЩЕ РАЗ СЦИКЛОМ, І Я ТОБІ НАДЕРУ ЗАД

Далі я вивчаю номер телефону, звідки надіслані повідомлення

і пробую визначити, якій компанії належав цей номер.

Я дізнався, що принаймні одне з них прийшло з «Пінґера».

Це застосунок, яким користуються, щоб приховати номер телефону.

ОРДЕР НА ОБШУК

Я мав ордер на обшук «Пінґера»,

і мені надали дві IP-адреси, які належали мережі «Верайзон».

Тож потім я отримав ордер на обшук у «Верайзоні»

щодо інформації про ці дві IP-адреси.

У вівторок, 23 травня, «Верайзон» прислав мені результати обшуку,

і надав мені документ на кілька сторінок

з номерами телефонів, які були прикріплені до цих двох IP-адрес.

Якось він подзвонив і сказав,

що в них є список номерів телефонів з IP-адрес,

і попросив дати номер

будь-якого з потенційних підозрюваних.

Я поговорила з Овеном і змусила переслати мені всі його контакти,

усі наявні в нього номери.

Жоден із цих номерів не був пов'язаний з IP-адресами.

А як щодо дорослих? Будь-кого?

Ми просто скинули контакти.

А потім я знайшов один номер, що постійно спливав

у прив'язці до IP-адреси, коли надходили повідомлення.

9894306

І номер телефону належав

мамі Лорін, Кендрі.

Я не знав, що сказати.

Бред зв'язався зі мною і сказав,

що єдиний номер з усіх контактів, які я надіслала,

який збігається — це номер Кендри.

А я сказала: «Це не вона».

Він спитав, чи є хоч частка можливості, що вона.

Я заперечила.

Вона допомагає мені. Вона мама Лорін.

Я сказала: «Це не вона».

СЛІДЧИЙ ІЗОЛЯТОР ОКРУГУ ІЗАБЕЛЛА ДОПОМОГА УВ'ЯЗНЕНИМ

Я зустрівся з шерифом Мейном.

Поділився своєю думкою щодо особи, яка може бути причетна.

Я дав йому флешку з результатами обшуку,

всі мої ордери, повний звіт.

Пам'ятаю, як я подумав: «Це безглуздо».

Розумна людина сказала б, що бути такого не може,

щоб Кендра Лікарі надсилала ці повідомлення дочці,

але ми вже виключили всі варіанти.

Тоді я почав розуміти, що Кендра намагалася втрутитися

в розслідування кілька разів під приводом цікавості:

«На якому ми етапі? Що нового у справі?»

Мені подзвонив шериф Мейн і сказав:

«У нас є підозра, що це може бути дехто з батьків».

Але я такий: «Та нізащо!»

Кендра допомагала тренеру й брала участь у шкільному житті.

Навіть ще в початковій школі,

Кендра допомагала з книжковим ярмарком,

з іншими заходами у школі.

Вона була залученою, турботливою мамою.

Коли шериф сказав мені, що вони визначили маму як підозрювану,

я подумав, що мене розводять. Хто в здоровому глузді

запідозрить матір у такому.

Наше завдання

розглянути видачу ордера на обшук.

Шериф сказав, що може знадобитися ордер

на вилучення електроніки, що належить міс Лікарі.

Дивишся на це й кажеш: «Вона працює тренером у школі.

У неї досвід в ІТ.

Вона завжди поруч,

коли дітям надходять ці повідомлення».

Тож ми з одним із детективів взяли ордер на обшук

і вирушили до будинку Кендри Лікарі.

Було дуже мало доказів, тож ситуація була делікатною.

Це не була безапеляційна справа.

Ми визначили IP-адресу, що належала Кендрі Лікарі,

але напевно сказати не можна, хто перебував за екраном.

Треба було здобути достатньо інформації,

щоб висунути звинувачення в цьому.

Мені потрібне записане зізнання.

Нам потрібно якомога більше доказів.

22 МІСЯЦІ ВІД ПОЧАТКУ НАДХОДЖЕННЯ ПОВІДОМЛЕНЬ

- Привіт, Кендро. - Привіт!

- Треба поговорити. - Гаразд.

У мене є ордер на обшук ваших пристроїв і телефонів.

- Ясно. - Гаразд?

Тому я хочу поговорити. Є ще хтось?

- Лорін. - Нехай Лорін залишиться в спальні.

Ми можемо десь поговорити?

Так.

- У вас є телефон? - Так.

Ось ордер.

У вас є інші пристрої? У вас є ноутбук?

Мій комп'ютер надворі.

- Де він? - На задньому ґанку.

Справа така.

При проведенні розслідування ми залучили ФБР,

і вийшли на дещо, що привело нас до вас.

Ви про що?

Повідомлення надходять від вас.

Ні.

Кожне повідомлення дітям прив'язане до вашого номера через «Пінґер»

або застосунок, що приховує номер.

Ваш номер, хоч і прихований,

спливав у всіх повідомленнях.

- Мій номер? - Так.

Це пов'язано з Овеном?

Ви закохані в Овена?

Ні, нічого такого.

Добре. Тоді скажіть, що... Він погано поводився з Лорін? Тобто...

Щось серйозне, бо це довго тривало.

Так. А почалося не так.

- Я в цьому впевнений. - Це...

Навіть не знаю...

Нічого. Почніть спочатку.

Вони зустрічалися, а потім розійшлися.

То як усе почалося?

Чому почалося... Вони ж іще зустрічалися?

- Так. - Він поводився з нею погано?

Але це... Це не...

Перші надсилала не я.

- Гаразд. - Я так скажу.

Це були

від когось невідомого.

Отже це хтось інший почав. Ви не знаєте хто.

Але потім я захопилася.

Її зізнання не було прямим зізнанням.

Вона ніби непрямо визнає, що зробила це, не заперечуючи,

але це не було чітке визнання провини.

- Лорін щось про це знає? - Ні.

- Ясно. - Я б не хотіла, щоб знала.

Не впевнений, що зможу допомогти в цьому.

Бо я маю повідомити Джил та решту...

Просто...

Інші, певно, захочуть знати, бо їхню доньку,

наприклад, у Вілсонів, звинуватили в цьому,

і справи кепські. Я розумію.

Щойно стане відомо, не знаю, як вона зможе ходити до школи.

Розумію.

- У вас є інші електронні пристрої? - Ні.

Мені поговорити з Лорін надворі?

- Можемо привести її сюди? Справді? - Так.

Міс Лорін, можете зайти?

- Як справи? - Добре. Як у вас?

Добре.

Коли мама повернеться, поговоримо трохи.

Гаразд.

Гаразд, міс Лорін. Тож я почну розмову.

У вас останнім часом багато стресів, переїзди,

фінансові проблеми, і все інше.

Мама в дещо вплуталася.

Вона не починала, але продовжила.

Ми знайшли докази, і в нас ордер на обшук,

ми заберемо її телефон.

Іноді коли ми не мислимо ясно,

то робимо неправильні речі.

Твоя мама не хоче розголосу, але це публічна інформація.

Тож приховати це не вийде. Я хочу бути чесним, добре?

Вона сказала, ти не знала про це. Я вірю.

А зараз

перед уходом я маю бути певен, що ви з мамою в безпеці.

Тому подзвони татові,

щоб він приїхав додому і зустрівся з нами.

Так.

- Привіт. - Привіт, Шоне?

- Так? - Це шериф Майк Мейн.

- Я з Лорін і Кендрою. - А що відбувається?

У тебе є хвилинка поговорити десь у тихому місці?

Так.

Мені подзвонили, коли я був на роботі,

і шериф каже, що вони все з'ясували.

І я подумав, що нарешті все закінчиться.

А він такий: «Вибач, що маю тобі це сказати».

Я кажу: «Що? Я хочу знати ім'я».

А він: «На жаль, це твоя дружина».

А я йому: «Добре». Бо не знаю, що йому сказати.

Бо я просто в ступорі,

невже вона протягом півтора року робила це,

повідомлення?

А він: «Ти ще там?» А я: «Ти серйозно?»

Я сказав: «Це робить моя клята дружина?»

Я прилетів додому.

Шериф стояв на ґанку.

Справа така.

Її номер спливав щоразу, як діти отримували повідомлення.

Цього достатньо для ордера на обшук. Тому ми тут.

Ми забрали телефон і комп'ютер. Мій детектив забрав.

Я почав говорити з нею. Я сказав: «Усе скінчено».

Можна запитати, який телефон ви взяли?

Той, що в неї в кишені. Можу показати. Тож...

- У неї їх кілька. - Гаразд.

У мене є ордер на обшук. Я хотів би усі забрати.

Вона сяде в тюрму? Тобто...

Отже, така справа.

Переслідування. Таке звинувачення.

Знаю, у вас були проблеми.

Так. Дуже важко.

Так. Я знаю, що її звільнили з Ферріса, і в неї досвід в ІТ.

Він каже, що вона пише ці повідомлення,

вона втратила обидві роботи

і вона понад рік не працює.

«Вона понад рік не працює»?

Ти щойно сказав, що її звільнили. Вона сказала, що пішла.

Мені дехто з моїх там сказав, що звільнили.

У неї не було роботи. Тож гадаю, це ще не вся історія.

Шон виглядав спустошеним.

Він просто... Він намагався

переварити, що я йому сказав,

й усвідомити

це потрясіння, і як це могло статися.

Треба було ще багато в чому розібратися, окрім ситуації з Лорін.

Ми спитаємо її про інший телефон. Дуже дякую.

Їх треба вилучити в неї.

- Ходімо в будинок. - Гаразд.

Так.

Кендро. Говоритиму прямо.

У вас є інші пристрої? Мабуть, десь є ще один телефон.

То де він?

Я...

Скажіть мені. Ви вже зізналися.

Ви скажете.

Я не хочу, але переверну цей будинок.

Цей ордер на обшук

дає нам право обшукати його.

Я не хочу руйнувати будинок, але я це зроблю.

- Надворі. - Де?

- Де? - Збоку.

У будиночку, куди ви від нас ішли?

Гаразд.

Я візьму іншу копію. Відчини двері.

Що сталося у Феррісі?

- Кажи правду. - Розкажіть, як є.

Якщо я злечу з котушок, коли вони підуть, мене посадять. Кажи.

Мене звільнили.

Так. А робота в Техасі? Чи й там звільнили?

У мене її немає.

- І її немає? - Ні.

Коли тебе звільнили?

Давно.

Ти кажеш мені правду? Чи ти брешеш?

Ні.

Коли тебе звільнили?

У той же час.

Отже, ти брехала мені пів року? Рік?

- Ти не працювала на Техас? - Так.

Нічого собі.

Так. Тобі треба кудись піти.

Я не знаю, куди тобі йти, але їй треба піти.

Подзвони батькам, нехай приїдуть по тебе,

бо це все.

Я більше так не можу. Інший будинок, цей...

Тепер я знаю правду.

А вона посередині? Неправильно.

Гаразд. Дзвони батькам. Візьми мій телефон.

Ти маєш піти.

Подзвони батькам. Ні?

- Поки він тут... Ні. Треба. - Ні. Зачекай, будь ласка.

Іди. Я їм подзвоню.

Шоне, зачекай хвилинку, прошу.

Ні, я не можу. Кендро, вибач.

Я не можу її покинути.

Ні, треба.

Ні.

Я не можу.

Вони завезуть свої речі, прямують на північ.

- Гаразд. - Вони у Вотерфорді, тому...

- Гаразд. - Я не хочу до них.

Твої батьки їдуть.

Я їм сказав, що поговоримо особисто.

Я маю залишитися з нею.

Ти... Нам треба побути окремо.

Гадаю, це...

Варто нам щось утнути, проблеми будуть у всіх,

і тоді піде вона.

Ясно?

Ми маємо це пережити.

Треба трішки пожити окремо.

Міс Лорін, шкода, що я мав завітати до вас сьогодні.

Сподіваюся, ви знайдете вихід.

- Гаразд. - Гаразд. Дякую.

Дякую, Майку.

Я не знаю.

- Вибачте. - Там є серветки. Усе гаразд.

Ви подумаєте, що я божевільна.

Ні.

Це був дуже емоційний день у нашому домі.

День сум'яття,

невідомих відповідей,

шоку.

День цілковитої невідомості, як пережити той день.

Це був важкий день...

але водночас

усе скінчилося.

Думаю, відчуття шоку перетворилося на сум,

який перейшов у злість, що перейшов у божевілля.

Навіть не знаю, як описати це відчуття.

Навіщо це мамі?

Невже вона справді це зробила?

Я не можу в це повірити, чесно.

Я була дуже збентежена.

Повірити не можу, що вона зробила таке донці.

Яку вона нібито любила безмежно.

Знаєте, 14-15-річна донька...

Мене від цього нудить.

Вона розтоптала моє серце і викинула його на смітник.

Майк подзвонив і сказав:

«Усе скінчено».

А я йому: «Я не розумію. Скінчено?»

Він сказав, що ходив до будинку Кендри, і вона в усьому зізналася».

І це було наче...

Я...

Я не можу позбутися цього відчуття,

просто відраза й ніби зрада.

Цю жінку ми впустили в наше життя і в наш дім, і в життя моїх дітей,

і я просто...

Не можна навіть...

не передати це відчуття.

Я не знаю.

Я втратив дар мови.

Просто я не знав, як із цим впоратися.

У мене ніби голова закрутилася, як...

Так...

Як мама могла таке зробити?

Це просто божевілля, що хтось із близьких міг зробити подібне

нехай мені, але своїй власній дочці.

Кожен із нас помиляється.

Ніхто з нас не ідеальний у житті.

Реально багато хто з нас порушував закон так чи інакше, і його не спіймали.

Давайте чесно,

я певна, що люди їздили п'яними за кермом, і їх не ловили.

А от якщо спіймають,

то ситуація буде, як у мене, тільки причина інша.

Я відчуваю,

що люди забувають про це.

Я знаю, що для декого я — заголовок.

Я лиходійка.

Я погана мама. Я що завгодно.

Але це тому, що люди знають лише частинку моєї історії.

Усієї історії не знають.

Мама Кендри і моя мама — сестри. Вони були єдиними дітьми,

тож ми дружили, адже їх було лише двоє.

Вона була веселою, комунікабельною, душею компанії.

Ми часто виходили в круїзи, дівочі круїзи і сімейні круїзи.

Я сказав, дами!

Гадаю, вона любить увагу.

Якби вона була тут, а ми б розмовляли,

вона б танцювала там, щоб привернути увагу.

Але якщо говорити про чуйність і якості хорошої людини,

то так, це про неї.

Вона завжди допоможе. Бувало...

Раніше я могла подзвонити будь-коли з якимось проханням, вона допомагала.

Вона була тренером Лорін з бейсболу. Вона була баскетбольним тренером Лорін.

Тож вона завжди була дуже залучена.

Я завжди вважав Кендру чудовою мамою

щодо Лорін, вона завжди була поруч,

і просто була мамою.

Життя було ідеальним. Усе було чудово, а потім

усе почалося.

ПРИВІТ, ЛОРІН ОВЕН КИДАЄ ТЕБЕ

Перше повідомлення прийшло на Гелловін.

Ви надсилали ці повідомлення?

Ні, ті не я.

ВИБАЧ, МЕНІ НЕ ШКОДА

Аж доки...

набагато пізніше,

тому повідомлення припинилися на деякий час і повернулися.

Я думала: «Як довго це триватиме? Що я роблю як мати?»

Чесно кажучи, найкращим способом

зупинити це — було вимкнути її мобільний.

І я подумала, чому вона має це робити?

Чому я маю купувати їй новий телефон?

Типу... через чиїсь дії?

Я дуже хотіла докопатися до того, хто це був.

І тоді я почала надсилати СМСки Лорін та Овену.

Я надсилала повідомлення в надії, що вони відповідатимуть,

припускаючи, що це той чи не-той.

Щоб дати мені хоч якусь зачіпку.

Я також розраховувала,

що вони обговорять повідомлення серед своїх приятелів,

що щось може виплисти,

що може допомогти їх засікти,

звідки вони походять.

Я почала з думкою, що нам потрібні відповіді.

А потім це просто

затягнулося.

Це затягувало,

ефект сніжного кома.

Я не знала, як зупинитися.

У ті моменти я була кимось іншим.

Я була в жахливому психічному стані.

Наче на мені була маска.

Я і не знаю, ким я була.

Вона змінилася. Стала замкненою,

не часто дзвонила.

Мабуть, більше заглибилася в собі.

Це могла бути година на день

або вісім годин.

Я дозволила поглинути себе.

ТИ НАЙПОТВОРНІША З УСІХ, КОГО Я ЗНАЮ

ТИ НІКЧЕМА. ТИ ПОРОЖНЄ МІСЦЕ

ЙОГО ЧЛЕН І ПАЛЬЦІ. МОЯ КУНКА Й РОТ

Я ВСЯ МОКРА

СТРИБНИ З МОСТУ

УБИЙ СЕБЕ, СУКО

Те, що не вона надсилала перші повідомлення,

звучить трохи дивно,

але я не знаю. Думаю, це була вона.

У мене були докази через ордер на обшук

постачальників послуг і застосунків, що вона надсилала повідомлення.

Іноді в правопорядку ми бачимо, як люди відхиляються.

Але я питав, хто це почав. Вона сказала, що не знає.

Донині я не думаю, що це хтось інший.

До того, як Кендру не викрили

як відправника повідомлень,

ми думали, що вона працювала в Університеті Ферріса

у техвідділі.

Але це було не так.

Вона давно не працювала.

Оглядаючись назад, це пояснювало, як вона могла

надсилати сотні й тисячі повідомлень протягом дня.

Не знаю, чи взагалі вона працювала у Феррісі.

Здається, Шон думав, що вона працювала там.

Я не знаю, що вона робила,

бо вона вставала зранку, збиралася на роботу.

Я не знаю. Я намагалася зрозуміти.

Не знаю, як так обдурити людину, з якою ти живеш.

Наскільки я знаю, вона не працювала у Феррісі.

Вона вдавала, що працює, і казала, що в неї є справи.

І вона просто... вона дуже добре вдавала це.

Думаю, це була радше втеча.

Це радше...

витягало мене...

з реального життя, так би мовити, хоча це було реальне життя.

Тож коли я справді це робила і не була собою,

це витягало мене з повсякденного життя.

Це просто відбувалося знову.

...ТВОЯ АНОРЕКСІЧНА ДУПА

Лорін знає, що вона дюймовочка.

Вона знає, що худа. Тож...

я, певно, підхопила причину її невпевненості,

її зовнішність, зачіску, її вигляд, її... розумієте.

Але, якщо чесно,

повідомлення не були спрямовані на її невпевненість.

Вони були спрямовані на вас?

Ви надсилали ці повідомлення собі?

Є висока вірогідність цього,

бо

я була занадто худою.

Я не їла.

Мене можна було назвати анорексичкою.

А ви не боялися, що вона нашкодить собі?

Бо були повідомлення, щоб вона вбила себе.

Тож...

Я...

Можна сказати, що я не боялася, що вона нашкодить собі.

І я знаю, що дехто може сумніватися

чи применшити, абощо.

Але я знаю Лорін, і знаю, які в нас розмови.

Але якби я не знала її так добре, могло б бути інакше.

Тож...

Так.

У ТЕБЕ НЕМАЄ ДРУЗІВ

В одному з повідомлень

вона сказала щось про мінет...

ЙОМУ ПОТРІБЕН СЕКС, МІНЕТИ Й СОСАТИСЯ

...і що Овен більше не любить Лорін,

бо Лорін не робить йому мінет.

Цій дівчинці було 14 років.

Вона не повинна цього робити!

Гадаю, в Кендри було помилкове відчуття

«Ми з Лорін друзі. Я їй потрібна. Вона...»

Як у підлітковому віці.

Мама потрібна, але не так.

Це була справа кібер-Мюнхгаузена.

Вона хотіла бути потрібною донці

настільки,

що хотіла завдати їй болю,

і ось так вона вирішила це зробити,

замість фізичного доведення до хвороби, що типово для поведінки Мюнхгаузена.

Гадаю, це саме так.

Бо Лорін ішла додому, засмучена через ці СМС,

а Кендра грала героїню і підтримувала її,

і робила це. Тож...

Але я навіть не уявляю, як почувалася Лорін.

Я впевнена, що вона... Лорін з'їдає себе із середини.

Але я не думаю, що можна

уникнути маніпуляцій Кендри,

продовжуючи спілкування.

Кендра Лікарі дуже маніпулювала в родині.

Вона все контролювала. Вона займалася фінансами,

і що б вони не робили, це організовувала Кендра Лікарі.

Кендра казала сім'ї, що з грошима все добре,

тож їй довелося десь шукати гроші,

поки вона не працювала.

Одного разу вона сказала нам, що в їхній будинок влучила блискавка.

Вона подала на страховку,

і, можливо, вона притримала гроші собі.

Якось ми під'їхали до дому,

а на вхідних дверях висить аркуш паперу,

де сказано, що нас виселяють.

І тут вона мені сказала, що вона не сплачувала рахунки.

Я прокрався, щоб дістати речі.

Подзвонив на склади, перевіз усе туди.

Кажу: «Ми можемо заплатити, щоб нічого не втратити».

А вона: «Це не проблема. Там копійчана сума».

Але вона насправді не подбала про це.

Тож ми втратили все, що зберігалося на складах.

У них були мої інструменти,

всі важливі речі, у нас були пам'ятні речі — усе було там.

Усе, заради чого я працював усе життя, забрали.

Певно, все, що вона казала Шону

за останні років десять, було брехнею.

Це правда? Ви погоджуєтеся?

Ні.

Але...

я більше займалася фінансами, ніж він.

Але ми обоє знали про нашу ситуацію,

але ніхто з нас не знав, що з робити,

щоб її виправити,

тож так, на жаль...

Коли особа злочинця стала відомою,

це шокувало всю нашу спільноту.

Ми сиділи на уроці з Мейсі та Софі,

і дивилися інстаграм,

а там всюди були фото Кендри.

У школі я отримала повідомлення від кузена: «Ти як?»

А я сиджу на уроці і така: «Так, усе гаразд. А що?»

Усі дивилися на Лорін і все таке,

бо мережа вся у фотографіях її мами.

ТРИВОГА! БЕЗУМНА МАМАН!

А вже за годину мене викликали до директора.

«Сьогодні твою маму заарештували».

Я написала татові й спитала, що коїться?

Вона каже: «Я в директора, кажуть маму арештували».

Дивний випадок матері,

яку звинувачують у кіберпереслідуванні доньки.

Школярку з Мічигану цькували в повідомленнях понад рік.

І особа під підозрою здивувала всіх.

Прокуратура звинувачує матір у кетфішингу.

- Кетфішинг. - Кетфішинг.

Навіть коли стало ясно, що це не дитина,

то ми не чекали, що це хтось із батьків.

Цій матері висунули звинувачення.

Лікарі звинувачена за 5 пунктами, переважно в переслідуванні,

адже повідомлення надходили понад рік.

У нас були десятки тисяч повідомлень.

Кендра Лікарі була в суді в четвер.

Суддя заборонив Лікарі

контактувати з жертвами.

Серед них і дочка Лікарі.

Проблемою в цій справі

був ступінь близькості між Кендрою та її дочкою.

І ми сподівалися, що таке розділення

дасть їй можливість вийти з-під того контролю,

під яким вона перебувала протягом усього процесу.

Адвокати Лікарі клопотали про зняття заборони.

Суд навіть отримав листи від її дочки

з бажанням повернутися до матері.

Без стосунків з мамою я не почуваюся собою.

Вона потрібна мені в житті.

Думаєш, тебе засуджують за це?

Гадаю, в декого може бути свій погляд на це.

Але, якщо чесно, то мені байдуже.

Кендра зізналася за двома пунктами переслідування неповнолітніх:

один — щодо Овена і один — щодо Лорін.

ОКРУГ ІЗАБЕЛЛА СУД

26 КВІТНЯ 2023 РОКУ ДЕНЬ ОГОЛОШЕННЯ ВИРОКУ

Я була на оголошенні вироку Кендри, як і вся моя родина.

Там було багато людей. Повна зала.

І я побачила Кендру,

це було шоком після всього, що сталося,

бо дуже незвично бачити свою тренерку з 7 класу в такому статусі.

Кендра мала говорити першою в день суду,

і вона вміє бути переконливою.

Вибачте, Ваша честь.

Я шкодую про свою поведінку щодо Овена Маккенні та його родини.

Про поведінку щодо Хлої Вілсон і її родини.

Мені шкода щодо моєї доньки Лорін.

Я дізналася про свою психічну хворобу,

і я не знала, що довго перебувала в кризовому стані.

Я навчилася визнавати та давати раду дитячій травмі.

Було багато виправдань її діям,

подій, які сталися в її житті.

І я не кажу, що цього не було,

але використовувати їх як виправдання для кривди дітей,

я не вважаю, ані правильним, ані справедливим.

Якби я могла повернути час

і не робити того, що зробила,

знайте, я б це без сумніву зробила.

Я знала, що Овен і Джил виступатимуть там,

і я не хотіла чути їхні слова,

бо я не чекала нічого доброго.

Зрештою, це закінчиться,

і ми повернемося до звичного життя.

Але шрами лишаються.

Усе це вплине на решту мого життя.

Я не говорила з Кендрою, відколи вона зізналася,

до того дня в суді.

Це була єдина можливість,

бо ми не були в суді й не розмовляли,

тож це був наш єдиний шанс.

Я не забуду, як мене нудило, коли ми дізналися.

Образа, гнів, зрада, смуток —

усе водночас.

Я роками чекала цієї миті,

дня, коли ти подивишся мені в очі і скажеш чому.

Воно того варте? Чи все це того варте?

Травма, яку спричинило це все,

безсумнівно матиме довготривалий вплив на всі ці сім'ї.

А вплив подій на цих дітей може тривати все життя.

Це справді жахлива справа.

Тож, зважаючи на вашу поведінку,

ви заслужили тюремний термін.

Кендра Лікарі, мама-кетфішерка,

сяде за ґрати щонайменше на півтора року.

У цій справі суддя присудив найвище покарання

передбачене статтею — 19 місяців.

Добре було мати можливість спитати в неї особисто.

Я знаю, що ніколи не зрозумію, в чому справжня причина.

Гадаю, вона стала одержима Овеном,

і це важко, коли ти мама, доросла жінка.

Але я думаю, що вона хотіла мати

стосунки з Овеном на певному рівні,

що абсолютно неприпустимо в її віці.

Було відчуття, що я її приваблював.

Вона була надзвичайно доброзичливою:

«Я принесу тобі це. Я зроблю це».

Знаєте, це просто...

Це не була поведінка притаманна мамі твоєї дівчини.

Здавалося, це щось більше.

Вона постійно робила щось для мене. Могла порізати мій стейк.

Якісь такі речі, які вже переходили межу дивакуватості.

Якщо згадати, як вона з ним поводилася, і як вона возносила його,

і як вона докладала зусиль, щоб зробити щось для нього,

або просто щоб він помітив її.

Вона могла написати йому

і намагалася підтримувати з ним зв'язок.

Вона ходила на всі його змагання, навіть після розколу з Лорін.

Це огидно.

Вона сказала мені вбити себе.

Мені трохи сумно від цього.

Типу: «Чому моя мама каже мені це зробити?»

Я говорила з нею про це,

але не прямо: «Чому ти сказала мені вбити себе?»

Я щодня думаю про це. Я досі не знаю чому.

Чи хотів би я знати правду? Стовідсотково.

І що стало причиною в її голові,

що змусило її це зробити?

Я знаю, що тато злиться і, мабуть, ніколи їй не пробачить,

але я відкинула це

і маю такі стосунки з мамою, які я хочу.

Я любила розмови з мамою, коли вона була у в'язниці.

Ми могли говорити по понеділках і середах.

Ми розповідали, як минув день, що сталося, смішні історії,

вона надсилала мені імейли, і ми могли листуватися.

КЕНДРА ЛІКАРІ ЗДОРОВ, МАВПЕНЯ...

Я ЗЛЮСЯ...ТИ МЕНЕ ЗАСМУТИЛА... СКАЗАЛА ПОКА...

НЕ СКАЗАЛА «Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ» (Я ТОБІ ПРОБАЧАЮ)

ЛЮБЛЮ ТЕБЕ! ФАНЕЙДОВОГО ДНЯ

(КОМБО ФАНТАСТИЧНИЙ, НЕЙМОВІРНИЙ І ЧУДОВИЙ).

Здавалося, що все налагодилося,

і мені просто ставало краще.

ДОБРОГО РАНКУ ДОНЮ-КРАСУНЕ!

ШАЛЕНО ЗА ТОБОЮ СКУЧАЮ

ТИ НАЙЯСКРАВІШЕ СВІТЛО У ВСЕСВІТІ

ПОЦІЛУНОК МЕТЕЛИКА

СЬОГОДНІ ПОДЗВОНЮ

Я ТЕБЕ ЛЮБЛЮ ЛЮБЛЮ ЛЮБЛЮ ТЕБЕ

ЛЮБЛЮ ЛЮБЛЮ ЛЮБЛЮ ТЕБЕ!

ЛЮБЛЮЮЮ ТЕБЕ!

МЕНШЕ РОКУ ЛИШИЛОСЯ... Я ТАК ЧЕКАЮ

Мама вийшла з в'язниці 8 серпня 2024 року.

Сподіваюся, ми відновимо наші стосунки,

бо я відчуваю, що мені бракує певної частини себе.

Може, жіночності в собі

або просто часу з мамою.

Оглядаючись назад,

я дуже розчарована собою,

бо допустила таке.

Я підвела сім'ю.

Я підвела себе, і це важко.

Адже...

в той період життя

я не була тією, ким є.

Я не була такою,

і це не те, ким я є сьогодні.

Від народження Лорін ми з нею завжди були близькі.

Сім'я дуже важлива для мене,

тому я завжди хотіла мати сім'ю.

І коли в нас...

коли я завагітніла,

пам'ятаю, як ми сиділи в кабінеті лікаря

і вперше почули серцебиття.

Від цього сироти виступають.

Часом думаєш, що більшої любові не може бути.

І раптом ця маленька дитина у твоїх руках,

і це цілковито новий світ.

Цілковито нове відчуття.

Коли вона почала дорослішати,

у мені почало з'являтися щось раніше придушене.

Здебільшого стала виходити на поверхню травма з минулого,

з якою я не могла впоратися.

Коли мені було 17,

мене зґвалтували.

І з переходом

моєї доньки в підлітковий вік

мені ставало страшно, дуже страшно.

Я не хотіла, щоб вона пройшла через те, що і я.

І...

І, гадаю, це призвело до того,

що я не знала, як із цим впоратися.

Це було важко, бо я переживала свій досвід...

але водночас

я хотіла захистити її.

Я хотіла спробувати контролювати результат її шляху.

Я боялася дозволити їй вирости.

Я хотіла захистити її, убезпечити, щоб вона була поряд,

і боялася дозволити їй вирости,

бо боялася того, що з нею могло статися.

Я не говорив з Лорін

дуже давно.

Ми з Овеном зараз не розмовляємо. Я бачу його в коридорах і таке інше,

але ми не спілкуємося взагалі.

Так, я був злий на Лорін.

Не думаю, що говоритиму з нею в майбутньому.

Усе це сталося в дуже юному для Лорін віці.

Я не вважаю, що є її вина в тому,

що її мама була такою і хотіла, щоб усе було саме так.

Хлоя втратила клятий рік

того, що мало бути одним із найкращих періодів її життя.

Цілий рік звинувачень

і невіри жодному твоєму слову,

розборок з батьками,

і цілковита недовіра більшості.

Мені здавалося, що через це я втрачаю друзів.

Спочатку ми з Овеном, ми всі були друзями.

Я, Мейсі, Овен і Софі завжди були разом.

Я відчуваю провину перед Хлоєю

за покладання вини на неї,

на її сім'ю.

У той момент ми просто хапалися за будь-яку інформацію,

якої було небагато впродовж двох років,

і я почуваюся дуже... Я відчуваю провину, що так з нею вчинила.

Джил заварила цю кашу.

Вплив на мою сім'ю, на нашу сім'ю,

здебільшого через неї з Майком Мейном.

Через день-два після першого допиту

я надіслав йому СМС, де написав, що маю підозри,

що це робить Кендра.

Я сказав: «Не знаю, що тобі про неї відомо, Майку,

але вона не чесна людина».

Я сказала комусь,

що Шон і Лорін займатимуть

позиції жертв у цій фігні,

що вони нічого не знали, і їм це зійде з рук,

бо Майк Мейн облажався і не спромігся дослідити їх.

Саме так і сталося.

Я пишаюся нею.

Класно ж сказала. Правда.

Дякую богу за Бреда Пітерса, бо без нього б усе так і зависло.

Або хтозна, до чого б дійшла Кендра?

Подивіться інші документалки, чим це закінчується. Нічого доброго.

Хтозна, що б вона ще зробила,

якби її не викрили?

Гаразд.

І це все?

Давай!

Ми з татом стали набагато ближчими, відколи це сталося.

Ти ж знаєш, як я тебе люблю?

- Так, іноді. - Іноді? Я люблю тебе.

- Я люблю тебе. - Гаразд.

Я пишаюся тобою. Ти хороша дитина. Ясно?

Люблю тебе.

Ми так здружилися.

Що б ми не робили, то знаходимо привід посміятися.

Гей.

Радий бачити, як вона усміхається, гигоче й живе дитинство,

і робить дурниці, як ми всі робили.

Вона частіше звертається до тата.

Вона росте, і це просто неймовірно.

Вона просто виросте гарною жінкою.

Мені заборонено бачитися з мамою після в'язниці.

Я хочу побачити маму, коли прийде час.

Думаю, це буде

полегшенням побачити її, але й важко теж буде.

Я її не бачила півтора року.

Ми знаємо, що...

ми є одна в одної, незважаючи ні на що.

Тепер я хочу їй довіряти, але не думаю, що зможу.

Вона вийшла, і я хочу, щоб вона отримала необхідну допомогу,

щоб, коли ми побачимося,

усе не стало, як було раніше.

Думаю, у нас можуть бути здорові стосунки.

Я знаю, що між нами є

зв'язок.

УБИЙ СЕБЕ ЗАРАЗ, СУКО

Відсутність цих стосунків мені шкодить,

і, думаю, відновлення наших стосунків допоможе нам обом.

Я люблю її понад усе.

ЛОРІН ПЛАНУЄ ВСТУПАТИ В КОЛЕДЖ І ВИВЧАТИ КРИМІНОЛОГІЮ.

ЯКЩО ВИ АБО ЗНАЙОМІ МАЮТЬ ПСИХІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЧИ СУЇЦИДАЛЬНІ ДУМКИ,

ІНФОРМАЦІЯ ТА РЕСУРСИ WANNATALKABOUTIT.COM.

Переклад субтитрів: Дарина Полякова