Original subtitles

Алло?

Це ти мене питав?

- Не знаю, може і я, якщо ти Аня? - Так, я-то Аня.

А ти ось що за ком з гори?

- Тобі баба передала, що я дзвонив. - Ну, передала. І що з того?

Значить, штука така. Прищучити твого Фокса всерйоз.

- А тебе менти мені попросили передати. - Я 3 дні з Фоксом на одних нарах...

Провалявся. І він просив мене допомогти йому. Я сиджу тут з тобою, дурепою!

- Так твою... - Ти ось що, не собачся!

Говори, якщо кликав! Мені теж немає інтересу тут з тобою сидіти.

Записку він зі мною передав.

Тут написано, що шле він свій привіт на словах.

- Значить, скажеш? - Скажу...

Так кажи, не телись!

Ти наче грамотна? Ти там все прочитала?

- Все! - Не видно...

Там написано, одягни, взуй, нагодуй і будь з ним ласкава.

- Ласкава, розумієш? - Не час зараз пеститися.

- Ось ввечері я тебе приголублю. - Та бачив я твої ласки в труні!

Мені Фокс сказав: якщо передам, що з ментами було,

5000 отримаю! Ось мені яка ласка потрібна! За 5 тисяч хто хочеш приголубить.

Будь ласка, отримаєш ти свої 5 тисяч! Розповідай, що і як, потім отримаєш.

Бач, ти яка ушла! Паскудний ви народ, баби!

Там твій мужик на нарах париться, а ти 5 шматків затиснула.

- Життя йому під корінь рубаєш. - Пішов ти! Теж мені Іісусік!

Немає у мене зараз з собою грошей! Ось з'їжджу і привезу!

Ось з'їздь і привези! Я через 2 години сюди теж підгебуу.

Слухай, мені далеко їхати...

Давай зустрінемося. Знаєш де? У половині 9-го...

В " Сокільниках". Знаєш, там на розі є хлібний магазин.

- Ну, домовилися? - Ну гаразд, біс із тобою!

Тільки дивися, без всяких там, я гроші сам перерахувати наперед,

Не подумай, я не лопух який-небудь.

Бувай!

За ним хвіст. Сховай!

- Молодець, Шарапов! Він її розколов! - Чого? Чого?

Підсадна качка це, а ні яка не Аня! Він її розколов.

Щоб у подружки Фокса був такий задрипаний вигляд. Ні.

Увага!

Петька, іди сюди.

- Пацани! Квиток є? - Є.

Квиток є? Давай! Скільки? Давай.

Давай. Так, тримай. Ну, тримай 4. Давай.

Так, добре, шкет. Досить!

Слухаю.

Глібонько! Це я...

- Бач чого захотів!? - Да ладно.

- Що ти? Що ти? - Зараз закурю.

- І не просись. - Ну чого ти, взагалі.

А ну, вали звідси, лось сохатий!

Льоля! Льоля, це я, Вова.

Шарапов, слухаю тебе. Говори!

- Хвіст за тобою. Вони поруч, чи що? - Ну, так я ж про це і кажу.

Може бути числа 20-го, 21-го зможу побачити тебе.

Почекай! Вони тобі призначили зустріч між 20, 21? О 8.30, чи що?

Ну, так ти ж у мене жінка тямуща. За що і ціную.

Да ладно, ти не дуже пустуй там, зорієнтуй за місцем.

А як знайти мій будинок? Та вже сідай на залзницю, так і дуй до кінця!

- Почекай, це... електричка? Метро? - Так.

- До кінця? Почекай, Парк Культури? - Ні.

- Сокільники. - Так, направо 2-й провулок,

Ну да. Ось. Життя, звичайно, не цукор.

Сама розумієш. Але з хлібцем таки легше, булочна поруч.

Так. Ну, що...

Леля, ну до поб... А я в кінішку намилився. Так. Да-да в кінішку.

Часу-то в мене тепер навалом. Ну, прощай.

Привіт передай татусю!

Ну, будь здорова!

♪ Тебе просив я бути на побаченні, Мріяв про зустріч, як завжди. ♪

♪ Ти посміхнулася, злегка зніяковівши, Сказала - так. ♪

♪ З ранку поголився і краватка нова, В горошок синій, я одягнув. ♪

♪ Купив 3 айстри, В 4 рівно я прилетів. ♪

- ♪ Я ходив! - І я ходила. ♪

- ♪ Я так чекав! - І я чекала. ♪

- ♪ Я був злий! - І я сердилася. ♪

- ♪ Я пішов! - І я пішла. ♪

♪ Ми обидва були: ♪

- ♪ Я біля аптеки. - А я в кіно шукала вас. ♪

♪ Так, значить, завтра на тому ж місці, в той же час. ♪

♪ Ми обидва були: ♪

- ♪ Я біля аптеки. - А я в кіно шукала вас. ♪

♪ Так, значить, завтра на тому ж місці, в той же час. Той же годину! ♪

За наказом фюрера оголошена тотальна мобілізація в німецьку армію.

Всіх чоловіків від 15-ти до 75-ти років.

Не сумуйте, дівчата.

Чи є у вас вказівний палець на правій руці?

Я лівша.

Наступний.

- Накурив! Піди, в кіно сидиш? - Да ладно.

Ну, невже ти такий розумний, такий меткий?

Не можеш придумати кару, яка відплатила б їм за все сповна.

- Ну придумай, Швейк. - Я обов'язково придумаю. Я тобі обіцяю.

- Обережно, Швейк! - Обережно.

Попався, голубчику.

Кинь палицю.

Ви від Євгена Петровича?

- Ну? - Здрастуйте.

- Ви що? - А нічого.

Мені Євген Петрович велів вам передати, щоб ви його обручку глибше заховали.

- У розшуку воно, по "мокрому". - Тому він вас прислав?

Ні, він велів передати, щоб я пояснив вам, як його з нар витягнути.

А ви тут мене за дурня тримаєте.

Виставу розігруєте,

Спектакль влаштували, підсилає до мене якусь дуру?!

Ви що ж думаєте, мені Фокс не розповів, яка ви з себе?

Ось це він теж просив віддати.

Ну, ніби пароля, як шпигуни якісь.

А чому ж він вас до бабки направив, а не до мене?

А тому що ми з ним не в парку " Горького" на лавочці розлучилися.

У нього, мабуть, теж опаска була.

Раптом мене розколють, або я візьму скурвлюсь і настучу на вас.

- Наведу їх прямо вам в теплу постіль. - Добре. Що він велів вам передати?

Інструкцію. Так і сказав: інструкцію.

Сказав, запам'ятай все слово в слово, передаси і отримаєш за це 5 шматків.

Щось боляче забагато, за таку роботу.

А йому там на " кіче" не здається, що забагато.

Тим більше, що мова про його шкуру йде. Вишак йому ломиться.

Добре! Я слухаю вас.

Грошики, будь ласка, наперед. Як мовиться, дружба дружбою, а тютюнець...

- Перестаньте, рівно 5 тисяч. - Дивіться.

На совість вашу покладаюся, а то ж мені теж...

Зайвий раз ризикувати перед МУРовцями...

- Не охота! - Спробуйте тільки збрехати!

А навіщо ж мені брехати? Все розповім, як було.

Значить, взяли його за вбивство жінки.

А зараз колять і щодо пограбування продовольчого, де сторожа пришили.

Але там справи кепські, на двері " пальці" його залишилися.

Зараз його на Петрівці тримають.

А на наступному тижні перевезуть його у в'язницю " Матроську тишу".

- І хана. Звідти не втечеш. - А з Петрівки втечеш?

І з Петрівки не втечеш.

Але якщо повезуть його на слідчий експеримент з в'язниці, там конвой інший.

Там такі пси з автоматами, кінець! Всій справі.

А якщо вони його з Петрівки повезуть, то там оперативники з ним будуть.

Вони слідчі, а як охоронці вони " фраєра".

Їх там відразу ж закласти можна на місці всіх!

- Як це? - Як це? Як це?

Ви що, маленька? Питання такі задаєте?! Піф-паф і в дамки!

Що таке слідчий експеримент?

Ну, припустимо зізнається він, що вбив цього сторожа.

І хоче, мовляв, показати як було, на місці події.

Ну, природно, так як він в повній несознанці, вони захочуть його...

Свідчення закріпити і повезуть його туди обов'язково.

Що ще велів передати Євген Петрович?

Деталі всякі. Ну, як це влаштувати.

Та й ще, цьому Горбатому вашому. Сказав так, що якщо...

Не відіб'є його у МУРовців, здасть він його самого і людей його здасть.

Гаразд.

Зараз ви поїдете зі мною і розповісте, що і як, всі деталі.

Ні. Такої домовленості не було. Я Фоксу обіцяв вас знайти, все розказати...

Як треба, а щоб з вами кудись їхати, вашими справами займатися я не...

А тебе, мусор, ніхто не питає! Лізь в машину!

Та ви чого? Ви чого? Мужики! Та ви... Та що ви?

Ну що, в натурі, мужики.

Хвоста не було?

Береженого і Бог береже.

Швидше!

Треба щось робити, Гліб!

Йдуть, йдуть.

Гліб Єгорович, адже підуть.

Гліб Єгорович, тут є телефон. Може, повідомити постам?

Повідом, повідом, Ваня!

Ну, що ти стоїш, Гліб? Треба щось робити!

Адже вони вб'ють його!

А ну, в машину! Швидко!

Негайно встановити місце знаходження і дайте всі дані...

На хлібну автомашину фургон М-М.

- 8-1-11. - 8-1-11. Чекаємо!

Хоча номер цей, напевно, липовий.

З'єднай мене з Панковим.

- Зав'язати йомуочі? - Не треба. Він уже нічого не розповість.

- Давай! Іди! - Чого, чого ти пхаєшся?

Йди.

Топай!

♪ Собака гавкав на дядю фраєра. ♪

Ну що ти шкіришся, як параша? Дурень ти!

Був би на моєму місці стукач, ти б вже півдня на нарах байдикував.

Я тебе ще в кінотеатрі змалював, як ти навколо мене ошивався.

Та не кричи ти! Я тобі, щур ніс відкушу!

Слюні підбери, після тебе не утертися.

Сядь, Промокашка! Сядь! Не заважай!

Баклан.

Ну, здрастуй, милий чоловік.

Проходь, гостем будеш.

В гості, між іншим, з власної волі ходять, а не силоміць тягають.

Це дивлячись до кого.

Я, наприклад, якщо в гості кличу, до мене на всіх чотирьох поспішають.

Сядь, сядь!

Вип'ємо, закусимо, про справи нашф скорботні побалакаємо.

Вип'єш?

Наллєте - вип'ю.

Клаша!

Ну, за що ми вип'ємо?

А за що хочете!

За твоє здоров'я пити нерозумно.

Воно адже тобі більше не знадобиться, здоров'я хороше.

Це чому ж так?

Є у нас сумнів, що ти, мила людина, стукачок.

Дурилка картонна.

Обдурити хотів.

Тоді давай за твоє здоров'я вип'ємо! Ти, бач, собі 2 століття наміряв.

- Ніяк загрожуєш? - Так чим же я тобі загрожую?

Коли навколо тебе кодла з гарматами та пір'ям, на додачу.

Від мене тут за 1 хвилину ремінець залишиться.

А дружки твої з МУРу, що ж?

Слухай, батю, вчора в цей же час,

Твій дружок Фокс, мені чудові слова сказав:

Більш, говорить, дороге на землі, це дурість,

Тому що за неї найдорожче доводиться платити.

- Це ти до чого? - А до того, що мені моя дурість,

За найдорожчою ціною обійдеться. Дурість і жадібність.

Хотілося грошенят трошки по-легкому зрубати.

Ось я і відчуваю, ви мене ними досхочу і нагодуйте.

Правильно робиш, жени її геть, тугу печаль.

Ти не бійся, ми тебе не боляче заріжемо.

Чик, і ти вже на небесах.

Коштувало мене за цим через усе місто тягати.

- Ти що, поспішаєш? - Та ні, я можу ще років 50 почекати.

А ось ми не можемо,

Тому і притягли тебе сюди.

Якщо не хочеш прийняти смерть моторошну, люту...

Розповіси нам, що ви там в МУРі з Фоксом,

Зробити удумали.

Залишу я вам адреску.

Черкнете листівочку.

Потім коли-небудь,

Все так, мовляв, і так.

Помер ваш син, не чекайте дарма, все-таки зла-то я вам не зробив.

У Москві живеш?

Та ні. Ярославська область,

Село Горби, радгосп " Знаменський".

- Ти що ж, сільський, чи що? - Та який я сільський.

У мене 101-й км, от я там в радгоспі шофером-то і під'їдаюсь.

- Документи є? - Всіх документів 1 папірець.

Сидоренко Володимир Іванович.

Змінити запобіжний захід на підписку про невиїзд.

Либонь, на Петрівці ціла канцелярія такі довідки шльопає.

Як говориться: чим багаті... Більше-то все одно нічого немає.

- А як же ти до Фоксу потрапив? - Це не я до нього...

Це його до мене кинули-то 3 дні тому.

- А ти що там робив? - Та ні за що тиждень протримали.

Я привіз на завод " Станколіт" картоплю в ОРС. У них з нашим радгоспом договір.

Розвантажився, повертаюся назад, а на Сущевскій на червоне світло...

Вискакує ЗІС-101 і в мене з повного ходу бабах!

Мені-то, звичайно, хоч би хни, малість подряпало і все.

А їх, в легковій, там все в кашу.

Ну, звичайно, орудовці, хмирі з ДАІ, підполковник на Віліс приїхав.

Крик, шухер. До небес! Хапають мене і в машину.

А у мене з ранку макової росіна...

Ну, загалом, складають протокол, анкету заповнюють.

А як дійшла справа до моєї першої судимості, ну тут вони прямо розсердились.

А чи не було у тебе, сучий син, умислу на терракт?

Ну от, сиджу я, парюся, парюся тиждень.

А 3 дні тому оголошують мені, що водій легкової був у сильному сп'янінні,

Неначе це не в той же день-то з'ясувалося, а позавчора тільки.

Правда мені Євген Петрович ще третього дня сказав: твоя справа чиста.

Скоро на свободу вийдеш. Немає в них нічого, а то б одними очняками...

Замордували.

- А чому тобі Фокс повірив? - Ну, це вже я...

Не знаю. Може, здався я йому.

Ну, а, швидше за все, іншого виходу у нього не було.

Взагалі-то він так мужик-то ризиковий.

Він мені каже:" Для мене життя без ризику, як...

Їжа без солі".

Так, наризикувався, гад. Говорив я йому! Говорив!

Кабаки і баби доведуть до цугундера.

- Даремно ви так. - Тихо.

- Ну, розповідай, розповідай. - Карп!

- Ну, і значить... - Чого?

Ти на руки-то його поглянь.

З нього такий же шофер, як з Промокашки скрипаль.

Що скажеш?

Бабу не проведеш! Вона серцем бачить.

На те й скажу, що права твоя господиня.

Я адже до війни-то в ресторані на піаніно грав.

- А шоферити де навчився? - Та то окрема історія!

У бятька мого був Форд 32-го року випуску.

- Через нього, взагалі-то, і термін отримав. - А далі?

У серпні 41-го заарештували батька мого.

Ну, батько суду чекати не став.

Розв'язав шкарпетки вовняні, удавочку змайстрував і...

Майно, звичайно, конфіскували.

Так, у мене такий татко був, що вам всім до нього дорости треба.

Він, як потім з'ясувалося, вагонами крав. Ну, Сидоренко.

Може, чули таке прізвище? Ну, справа-то гучна була.

Він ще начальником станції Москва-Товарна був, через коханку погорів.

Так, гладко розповідаєш. Далі!

Ну, а далі...

Іду я якось з панянкою по П'ятницькій,

Раптом дивлюся, наш " Форд" стоїть, перефарбований тільки.

Ну, свою-то машину як облуплену знав, міг нігтем відкрити.

- Кажу, ну що, Льоля. - Льоля? Яка Льоля?

- С Єлоховської? - З Тверського.

Що, кажу, Льоля, прокочу в останній раз?

А в самого вже повістка воєнкомівська була.

Ось так на 7 років і накатав! Машина-то ця льотчику якомусь, полковнику...

Заслуженому дісталася. І там, в машині... я їх в очі-то навіть не бачив,

Чи то документи, чи то карти якісь секретні були.

- Ану, йди туди! - Куди?

Он туди.

- Сюди, чи що? - Так, так.

Покажи себе.

Давай, давай! Сбацай що-нибудь.

Це і я так можу.

А чого ж зіграти-то?

Мурку.

♪ Кільця і браслети. Капелюшки і жакети... ♪

♪ Хіба ж я тобі не купував? ♪

Зовсім інша справа!

Не, не, фраерок, повний!

За що вип'ємо?

Ну, чого замовк-то?

Батя, можна я поїм малість?

Після казенних харчів, на твій достаток дивитися боляче.

Їж, їж: попереду ніч довга.

- Машину добре водиш? - Не скаржилися.

Нічого тобі не казав Фокс про дружка?

Вбили менти дружка його, застрелили.

- Де трапилося це? - Не знаю, я там не був, і Фокс не розповідав.

Сказав тільки те, що по дурості на міліцію налетіли.

І корешу його кулю в потилицю вмазати, відразу помер без мук.

А нам чого велів передати Фокс?

Вам? Так. Вам він нічого не велів передавати,

Він мені пообіцяв грошей, якщо я розшукаю його жінку.

А це вже її розсуд, мене сюди заволікати.

Ну, що треба робити? Що говорив Фокс?

- Рятувати його треба. - А як же я його врятую?

Петрівку на приступ візьму?

Цього я не знаю. Можу розповісти, що він придумав.

- А що він придумав? - Сьогодні ввечері він слідчому скаже,

Що хоче зізнатися в пограбуванні магазину, де сторожа вбили.

Навіщо?

Ну, як навіщо? За законом адже покладено відвести його на місце злочину.

Ну, щоб там, звідки було видно, що і як відбувалося.

Так як він ні на які справи більше не колеться,

То вони схопляться за цю його пропозицію. Ну от.

Треба їм все сфотографувати, задокументувати і...

Це я зрозумів! Що далі-то?

Ну, ось, повезе його не тюремний конвой, а опергрупа,

Там людини 3-4 і слідчий. Може бути, їх 5 буде чоловік.

Для цієї справи двері в магазині обов'язково замкнуть.

Ось, до речі. Ось як тільки замкнуть двері, значить, його незабаром мають привезти,

Це вам сигнал буде. Він мені сказав, що все продумав до тонкощів.

Кожну деталь обмізкував.

Він би, гад, раніше мізкував, як лягавим в руки не даватися! Продовжуй.

Далі план такий:

Як тільки його привозять в магазин, двері відразу закриють зовні.

Коли ви під'їжджаєте, ви через чорний хід потрапляєте...

В підсобку і сидите там!

Коли опери разом з Фоксом спускаються в підвал і потрапляють...

Через підвал в підсобку, ви їх всіх там виріжете!

Сил напевно вистачить, сказав він. Найголовніше в цій справі, несподіванка.

І тим же макаром через чорний хід виходьте назовні.

Машина-то на пустирі повинна була у вас залишитися, і всі на машині - вжик! І все!

- Ось такий от план. - Добре придумано.

Так, добре. Дуже розумно.

У них теж зброя мається,

Половину наших покладуть!

Ризик - благородна справа.

- Нас усіх коли-небудь покладуть. - Тіпун тобі на язик!

Більше нічого тобі Фокс не говорив?

Більше нічого, тільки Ані звелів передати:

Що він за всю компанію хомут волочити не бажає,

І йому одному " вишака" брати нудно.

Якщо не захочуть його вірні друзі відбити,

- Він з чистою душею всіх віддасть. - От вовк!

Гарненькі справи.

Ну, які будуть думки, панове хороші?

Ви просто зобов'язані його врятувати.

- Помовч! Ти під кулі не полізеш. - Це не жіноча справа!

Я свою справу не гірше за інших знаю.

Грошики-то до вас через мене прибігли.

- І такий же голос, як все маю. - Тихо, тихо!

Фокса шкода!

Ми від нього ще багато користі могли мати.

Ти бо такий сміливий, що думаєш у кабіні відсидітися, поки ми там будемо.

Тільки ти не розраховуй:

- З нами підеш, якщо наважимося. - Так, а водія втратити не боїшся?

Ні, не боюся.

Я, в крайньому випадку, ось його за баранку посаджу.

О, він тебе і привезе на Петрівку 38.

А мені один хрін. Хочете, підемо мусорів різати,

- Хочете, хоч завтра розбіжимося. - Так, тобі один хрін.

Пірнув - і немає тебе, а вони як же?

Що ви без мене робити будете?

Вистачить базарити!

Треба йти виймати Фокса з "кічі"!

Не витягнемо його...

Тоді і нам всім кранти.

Я ось що вирішую, ми тебе з собою візьмемо.

- Це навіщо? - А тому.

Якщо в засідку нас приведеш...

Ми тебе першим почнемо на шматки рвати!

Скибами настругаємо.

Тоді ріж мене тут, нікуди я з вами не піду.

- Ось це вже тепліше. - Та чого, тепліше-гарячіше. Наплювати мені!

Я-то за що під кулі міліцейські полізу? За ваші паршиві 5000.

- А якщо паршиві, чого ж ти погоджувався? - Так я ж на що погоджувався.

Он бабі записку передати і розповісти як там і що, а щоб от так от...

Під кулі або під смертну кару, - я не згоден. Краще ріжте мене тут.

- Чим ось так от, за безкоштовно. - А якщо не безкоштовно?

- Так несерйозна це розмова. - Серйозна!

Тоді ціну назови! Що робити скажи, а то водиш,

Як козла на повідку.

У тебе зараз одна справа.

Живим звідси піти.

- За це ти будеш старатися на совість. - Не буду!

На, ріж мене на шматки! Ріж!

Ні в кого псом не був і під тебе танцювати не буду!

Ну, що ви мене мучите? Ну що ви душу з мене рвете?

Заріжемо, задушимо, вб'ємо! Не вірите мені, не треба, але ви мене на брехні не зловили.

- Тебе, коли на брехні зловимо, пізно буде. - Громадяни дорогі!

Ну, товариші мазурики. Ну самі подумайте, адже ви ж не тільки хвацькістю...

Проживає, а й розумом теж. Ну, був би я їхній стукач...

Ну, змусили б мене менти Ані подзвонити...

Ну, хіба дозволили вони мені до вас сюди звалитися?

Та там же на місці ось цих двох і її от взяли б,

А на Петрівці по слабкому її нутру все б про вас вийняли:

І портрети ваші, і прізвища, і хази.

А сюди б приїхало пару взводів з автоматами,

Покришити б вас в дрібний вінегрет! І кінець!

Так, гарно дзвониш.

Тільки про одне забув:

От не стала б Аня на Петрівці колотися?

Що тоді уголовці робити?

Не стала б Аня колотися, кажеш? Може, й не стала б,

Але тільки зі мною не такі бобри сиділи, і тих в МУРі кололи.

Свиня ти противна. Свиня.

Гроші любиш, значить?

А хто ж їх не любить?

А навіщо вони тобі?

Навіщо? Знайшов би навіщо.

А ось хоч би з Льолькою в Кисловодськ закотився.

Ну, добре, добре.

Завтра підеш з нами за Фоксом, і якщо з'ясується, що ти не мусор,

А чесний фраєр...

Дам я тобі грошей!

Бачите, знайшов дурня!

Та моєму житті і зараз ціна 2 копійки, а завтра,

Якщо у вас це справа вигорить, вона в ваших лапах і гроша не потягне!

- Це чому ж так? - А тому що, щоб гроші мої кровні,

Зароблені 5 шматків відняти - і ментом, покидьком мене виставляєш,

І глотку готовий мені під цим соусом перегризти.

А вигорить у вас завтра ця справа. Ви мене через ці гроші тим більше завалите.

А якщо менти вправніше виявляться? Так вони мене разом з вами в магазині покладуть.

Ні.

У Кисловодськ. Кажеш, да?

Батя, дорогий!

Ну, що ж мені робити, щоб ти мені повірив?

Ну що ж, самому чи що зарізатися, або довідку принести від міліціонерів,

Що я у них не служу?

Смішний малий.

Ти це, Карп,

Правильно міркуєш. Згодиться нам цей фраерок.

Ти повчи дружину щі варити.

Я ще нічого не вирішив.

А тобі більше повторювати не буду. Підеш з нами.

Сядь і засохни.

Скільки ж ти мені грошей даси, якщо завтра за цим столом Фокс сидіти буде?

- 10 шматків. - Спасибі тобі, батю,

За доброту, за щедрість спасибі. Значить, якщо я стукач, - заріже ви мене.

А якщо я всю вашу компанію спасу, так 10 шматків отримаю.

20 пляшок горілки зможу купити, спасибі тобі батя за доброту твою неби...

І за щедрість спасибі!

І за ласку, яку Фокс мені обіцяв, за все тобі спа...

Біс!

Дай-но ти йому ще пару раз, для розуму.

Ну що?

Тепер зрозумів, чого ти стоїш на землі нашій грішній?

Зрозумів. Ось ти завтра...

З ранку відправ когось із своїх архарівців.

Нехай вони на моє ім'я в ощадкасі 40000...

Покладуть. Тоді у нас буде з тобою повна любов.

- І довіра одне до одного. - Залиш!

- А навіщо тобі ощадкнижка? - У ній вся моя надія.

Що не пришиєте мене потім.

З моєї ощадкнижки грошики-то вам не видадуть.

Промокашка,

Завтра годинку о 8 підеш в ощадкасу і покладеш на його ім'я...

25 шматків.

Нехай подавиться!

- Ощадкнижку принесеш мені. - Мені!

Ощадкнижку мені!

Вона мені серце зігріє,

Коли в підвал разом поліземо.

Мені з нею і міліцейські гармати не страшні,

Знаю, за що ризикую.

Ну, гаразд...

Спати пора. Час пізній,

Завтра силоньки знадобляться.

- У 6 підйом. Хто цього стерегти буде? - Я.

- І я. - Сиди!

- І я можу піти стерегти. - Він у мене...

- Я піду стерегти його. - У світлиці задрімає.

Я його вже не просплю. Воруши копитами!

- Давай. - Він же через трубу втече.

Здорово! Ротний.

Здорово! Левченко.

Через годину вони вгамуються,

Я тебе виведу. Зрозумів?

Ні, Левченко, я не піду.

- Розірвуть вони тебе. Розірвуть! - Тобі-то чого?

Не хочу я.

Ні, Левченко!

Значить, доведеться тебе здати.

Ти прийшов за їх життями,

Значить, і за моїм. На менше ти не згоден.

- Заклади мене, Левченко, заложи. - А що мені робити?

- Уходь ти! - І що буде?

Я зроблю те, навіщо прийшов сюди. І життя твоє не візьму.

Тоді вони візьмуть твоє.

Мабуть, але це буде вже неважливо.

- Хіба може бути це неважливо? - Може, Левченко, може!

Коли рік тому ми пливли з тобою через Віслу...

І були там удвох, там це теж було не зовсім важливо!

І Сашкові Коробкову теж. А тепер ти в іншому окопі.

А я знову пливу з нашого боку. Так що йди ти.

Давай спати.

- Завтра вставати рано. - Що вирішив?

Вб'ють тебе. Наші вб'ють, якщо надасте опір.

А здаси, в'язниця тебе чекає. Надовго.

Значить, доля така.

7-ми смертям не бувати.

А в тюрягу я більше не сяду.

Ні.

Знаєш, Левченко, мені, напевно, завтра дістанеться,

Але я не шкодую, я знаю, що йду на це за велику справу.

А ти за що? За цього упиря?

Ну, пам'ятаєш, як ми з тобою в розбитому бліндажі під Ковелем...

Мріяли, як заживемо після війни. Шкода, що з нами не мріяв...

Той пес поганий!

Хто такий?

Розбомбили німці під Новгородом наш санітарний поїзд,

Мої документики згоріли.

Оклигав. От раніше терміну з госпіталю втік.

З вами разом хотів, розмріявся про кренделя небесні.

У запасному полку все про себе розповів, так мовляв і так,

Раніше 3 судимості, рік штрафний, представлений до зняття судимості,

Як відкупив кров'ю, а там сидить...

Цей гаділа недорізаний! Щур тиловий!

Мордяку розгодував червону, хоч прикурюй, і каже мені:

Ні на цей рахунок у вашій справі ніяких відомостей, так що вирушайте...

Рядовий Левченко в 76-ю штрафну роту...

307-го піхотного полку.

Так мені прикро стало, що ж це?

Зовсім немає правди на землі? Сказав йому пару ласкавих.

Він в крик, то се. До рук дійшло.

Мені армійський трибунал і новий термін! Привіт!

У червні втік. Ось тепер з цими гнидами Канта.

А куди мені. Куди мені тепер?

Слухай, Левченко, я тобі більше не командир, наказувати не можу.

Але прошу тебе як людину, йди звідси!

Якщо все обійдеться, я сам з тобою по всіх інстанціях піду.

- Розповім, як ти воював. - І про мої подвиги після війни.

Теж розповіси? Чи як?

Так? Ні, зі мною скінчено!

А я тебе не розколов...

Тому що нам з тобою під одним шинелькою спати доводилося.

І ти свій офіцерський доппаек...

Під ліжком нишком не жер і за нашими спинами не ховався під кулями.

Тому ми з тобою завтра разом підемо,

А як там Бог дасть - так і буде.

- Левченко. - Шарапов,

Лягай спати.

Нема про що говорити.

Нічого, ми ще покувиркаємось.

Не той хлопець Шарапов! Ну, вистачить сіпатися, Коля, сядь!

Нічого. Так!

Нарада.

Якщо живий Шарапов, знайде можливість дати про себе знати.

- У тому й річ? Якщо живий? - Ну, що ви розкудахталися?

Вихід повинен бути! Давайте, Гліб Єгорович, визначимо напрямок, де шукати?

Що вам було відомо з Шараповим до операції?

- Склад банди? - Ні.

- Характер? - Ні.

- Місце операції? - Місце?

Місце і час операції змінити не можна.

Припустимо, що бандити повірили Шарапову і вирішили звільняти Фокса.

Що тоді?

А ось тоді вони візьмуть його з собою туди на операцію.

І будуть прикриватися ним, як щитом, прийом відомий. Вірно?

- Вбиті, Гліб Єгорович! - Так, і я тебе зачепив.

Бачу.

А що, якщо погасити світло? Впустити і вирубати світло!

Світло? Спробуємо.

Значить так, коли буду в самому центрі, ось під цією аркою...

- Гаси світло. - Зрозумів.

Так. Поїхали.

Світло.

Все одно в отворі видно. Потім, як він здогадається?

- Не дурніші за нас з тобою. - Все одно убитий, Гліб Єгорович.

Та бачив, бачив.

- А ці двері куди ведуть? - Нікуди.

- Це комора. Вам відкрити? - Відкрий.

- Це хто у вас захоплюється? - Та є тут у нас одна аматорка.

А я не заперечую. Нехай висять. Адже вони нікому не заважають.

Ех, пістолет би йому.

Та знак який подати.

Вставай, Шарапов, пора!

Ну що, старший?

Окропіте сніжок? Червоненьким?

Як доведется.

Передаємо останні вісті.

Незабаром група військових злочинців, співучасників Гітлера,

Постане перед судом народів, міжнародним військовим трибуналом.

На лаву підсудних сядуть найближчі сподвижники Гітлера...

По нацистській партії, керівники нацистського...

А ви чого не лягайте-то?

Сидоренко Володимир Іванович.

Прийнято 25 тисяч.

Цих грошиків нам з Льолею на цілий рочок вистачить!

Ти ще проживи цей рік.

Ну, молодці мої, пора.

І сніг нам у підмогу. Якщо вони там були, вже наслідити встигли.

Вірю, чекає нас удача.

На святу справу йдемо, друга з біди визволяти.

Присядемо на дорогу.

Все. Чекай нас з удачею.

Стережись його, Карпуша.

Ходімо.

Куди зиркаєш? Біс.

Ну, що ти робиш? Йому зараз з нами.

- У підвал йти, дай оглядітися. - Промокашка.

Сходи-ка до магазину, подивися що там?

Копита прибери!

Іди! Що таке?

Сірники дай! Дай сірники!

Що ж це таке?

Е, ти де?

Куди, пес?

Де він? А?

Карп, тут двері, він туди пірнув!

Вова, Вова!

Вова, відкрий! Відкрий!

- Я ж тебе! - Володю.

Поганий.

Ну, озовися, озовися, де ти? А?

Де ти?

Ти що, ти що.

Ти що, в хованки вирішив зі мною зіграти? Так?

- Володю. - Володя, відкрий.

Відкрий же! Вовк ганебний!

Я ж тобі кадик вигриз!

Ну давай!

Володя, відкрий! Вова, Вова!

Володю.

Я адже тебе зубами загризу. Чуєш, Володю?

- Карпо, йти треба! - Уб'ю його, гада! Тоді підемо!

Громадяни бандити! Увага!

Ваша банда повністю блокована,

Обидва виходи перекриті,

Так що пропоную вам здатися.

Хто це там гавкає?

З тобою свиня, не гавкає, а розмовляє капітан Жеглов!

Чув, напевно? Так от, капітан Жеглов...

Пропонує вам здатися. По-хорошому!

- А якщо по-поганому? - А якщо по-поганому,

То у зв'язку з особливою небезпекою вашої банди...

Я маю вказівку керівництва, живими вас не брати.

Ну як, влаштовує тебе такий варіант?

А мусорка свого даси нам на поживу?

А ось нехай він сам за вас подбає, а ми розглянемо.

Дірку ти від бублика отримаєш, а не Шарапова!

Він вже давно тю-тю. Руки в тебе короткі!

Так що виходь по одному.

Вовки ганебні!

- Не хочу. Не хочу. - Гаразд, чорт з вами!

- Банкуйте. - Вовки.

- Ми здаємося. - Виходити по одному.

Перед дверима зупинятися, стволи і ножі викидати!

Двері під прицілом, так що без всяких фокусів.

Крок вправо, крок вліво - спроба до втечі,

Стріляю без попередження. Пішли!

- Один? Так? - Зброю кинь.

Зброю кинь!

Виходь! Виходь!

Куди?

♪ А на чорній лаві, ♪

♪ На лаві підсудних, ♪

♪ Його донечка Ніна і якийсь Жиган, ♪

♪ Це було у вівторок. ♪

Кидай зброю! Ножі, фінки на сніг!

Наступний!

Наступний!

Кинь зброю.

Тепер Горбатий.

Я сказав, Горбатий!

Горбатий, виходь!

Зброю на сніг!

Наступний!

Кидай зброю!

А ось і ти.

Радий тебе бачити.

Не стріляти!

Почекай! Левченко, стій!

- Піде. - Стій, тобі кажуть!

Не стріляти!

- Левченко! - Піде.

Левченко, стій!

Дурень, зупинись!

Стій!

- Ти вбив людину. - Я вбив бандита.

Він прийшов зі мною, щоб здати банду.

Заспокойся, Шарапов.

Володя, давай я тебе відвезу.

- Відвези. - Добро.

Відвези мене до пологового будинку, батько.

Пам'ятаєш?

Ти довго там будеш? Тебе почекати?

У мене час є.

Давай-но я з тобою піду.

- Здрастуйте. Я з міліції. - Здрастуйте.

- 18 серпня ми привезли вам малюка, і я... - Так, так, я пам'ятаю.

Сьогодні і забрали підкидька вашого.

- Як забрали? - Так, прийшли і забрали.

Та ви не хвилюйтеся, малюк потрапив у добрі руки.

Ви знаєте, як у нас з цим строго.

Хочете, я вам адресу дам?